§ 2. Детермінанти жіночої злочинності

Особливості зовнішнього прояву жіночої злочинності викликали різного роду її теоретичні обгрунтування В історичному плані ці теорії можна розподілити на: моралістичні, антропологічні (біологічні) і соціологічні. Дві перші були поширені у минулі століття, а нині домінує остання.

Моралістична теорія виходить з того, що жінка з часів Єви удатна на будь-які злочини. Німецькі інквізитори Шпренгер і Інсти-торіс писали у "Молоті відьом" (XV ст.), що через брак розуму жінки швидше за чоловіків відступають від вірн. Тому немає нічого дивного у тому, що серед жінок так багато відьом.

Антропологічна (біологічна) теорія причину неповноцінності жінки вбачала в її біологічних особливостях. Ломброзо у своєму творі "Жінка злодійка і повія" (кінець XIX ct.) писав, що "у жінки, дри порівнянні з чоловіком, помічається виловідний дитині недорозвиток". Звідси він робив висновок, що жінка більше схильна до злочинів, ніж чоловік (до жіночих злочинів віл відносив і проституцію).

Соціологічна теорія визнає примат соціальних факторів у детермінації злочинності. Це повною мірою стосується і жіночої злочинності, хоча певні біологічні чинники, властиві жінкам, не можна відкидати при розгляді цього питання. Саме соціальні фактори, у першу чергу, визначають відмінності між жіночою і чоловічою злочинністю. І справа тут не у переважаючій <5уцімто духовності жінок, рдеться щодо різниці, яка історично склалася у соціальних ролях жінок і чоловіків, що звичайно ж відбивається на особливостях їх поведінки, в тому числі кримінальної. Характерний для XX століття процес емансипації жінок поруч з позитивними мав і негативний бік. Жінки все більше оволодівають чоловічими професіями (армія, поліція, політика, спорт тощо), у зв'язку з чим не можуть (або й не хочуть) займатися тільки домашнім господарством та вихованням дітей.

Маскулінізація жінок призводить до появи у них чоловічої психології, що й штовхає певну їх частину до "чоловічих" злочинів [^убивства, нанесення тілесних ушкоджень, шахрайства, грабежів, розбоїв тощо). Підвищення соціальної активності жінок збільшує їх Частку в посадових, господарських та майнових злочинах. Поява суто чоловічих рис у характері жінок спричинює їх потяг до безладного статевого життя, паління, надмірного вживання алкоголю. Кожна десята злочинниця залежна від наркотиків, а п'ята — від алкоголю. Це значно швидше, ніж у чоловіків, сприяє соціально-психологічній деградації їх особи; як наслідок, становлення на шлях злочинності

113

та проституції. Так, майже 40 % злочинів вчиняється жінками у нетверезому стані. З % жінок були при цьому організаторами зґвалтувань неповнолітніх.

Водночас вольові якості пересічної жінки значно м'якші, вона швидше піддається навіюванню, що нерідко дозволяє чоловікам-зло-чинцям з. її оточення втягувати жінку до злочинної діяльності, особливо якщо це стосується інтересів подружжя, коханця. При вчиненні посягань на власність жінки здебільшого виправдовуються тим, що "всі гак роблять", і "жити хочеться не гірше, ніж інші". Для жінок, які вчиняють крадіжки й шахрайство, характерне небажання чесно працювати, у них неорганізований побут, вони ведуть безладне статеве життя. Останнє, як і проституція, тісно пов'язане з жіночою злочинністю взагалі.

Криміногенним фактором є також конфлікти у родині, їх зростанню сприяє зайнятість жінки у суспільному виробництві. З одного боку, це прояв емансипаційної хвилі, а з іншого, — необхідності підтримання життєздатності сім'ї, яку не може забезпечити матеріально чоловік, не кажучи вже про випадки, коли він взагалі відсутній. Це відбувається на фоні саморуйнуючої поведінки (алкоголь, наркотики тощо) одного чи обох подружжя, а нерідко й дітей. У сімейних конфліктах спостерігається підвищення активності саме жінок, їх поведінка часто-густо набуває провокуючого характеру або вони виступають як "рівноправні" учасники конфлікту з непередбаченими наслідками щодо того, хто в кінцевому підсумку стане злочинцем, а хто — жертвою. Кожне сьоме вбивство на сімейно-побутовому грунті вчиняється жінкою безпосередньо чи на її замовлення. Почастішали непорозуміння між матерями і дітьми, які доходять до побоїв і мордувань, відмов у годуванні, вигнання з дому, а то й вбивства. Так, жителька м. Макіївки втопила у озері трьох своїх дітей заради того, щоб залишитися з коханцем.

Зазначимо, що подібні негативні явища спостерігаються на фоні подальшого зростання конфліктності та агресивності у суспільстві в цілому, бездуховності та небаченого раніше матеріального розшарування людей. Все це призводить до збільшення кількості жінок, які мають так званий психологічний тип "контініо", коли особа постійно заряджена на конфлікт, негативно ставиться до інших, не має до них ані жалю, ні поваги. На жаль, такими людьми для жінки є, як правило, її чоловік, співжитель, батьки, діти. Так, 16-річна Ш. ненавиділа свою матір, яка постійно дорікала їй у зв'язку з розпусною поведінкою. Засвоївши погляди хижацької моралі, Ш. підмовила двох 15-річних хлопчиків убити матір, аби потім продати квартиру і поділити гроші, що ті й зробили.

114

Розглянемо також деякі біологічні чинники, які можуть негативно впливати на психіку жінки, що призводить до протиправної поведінки. В їх числі назвемо: 1) фази менструального циклу; 2) період вагітності й післяпологовий період; 3) період клімаксу. Очевидно, що ніякі соціальні фактори не можуть усунути передменструаль-не напруження, коли загострюється емоційний стан жінки; хвороб-ливого стану психіки (реактивний стан, галюцинації) у період вагітності і після пологів (адже недаремно законодавець розглядає ,вчинення злочину жінкою у стані вагітності як пом'якшуючу відповідальність обставину) або клімактеріологічних змін у психіці жінки (скажімо, маячіння, ревнощі). Все це треба враховувати, аналізуючи злочинну поведінку жінок.

У світовій художній та науковій-літературі набула, як нам зда-$ться, зайвого розповсюдження думка про особливу мстивість жінок, які кохали чоловіка і були ним зраджені. Певні історичні приклади цьому є, і все ж не можна сказати, що такі факти мають скільки-небудь загальний характер. Йдеться гро так званий комплекс Медеї, назва якого пішла від п'єси стародавнього грецького драматурга Еврипіда "Медея" (431 p. до н. е.). Дочка Колхідського царя Медея, закохалась у ватажка грецького загону Ясона, який прибув за золотим руном. Заради Ясона вона зраджує батька, через смерть свого брата здобуває руно і тікає з коханим. Але Ясон через деякий «гас кидає її, щоб одружитися з дочкою царя Коринфу. Медея пом-стилася — вбила царя і його доньку, а згодом — і своїх двох синів 'Від Ясона. Останній залишився жебраком до кінця своїх днів.

Деякі акцентуйовані жінки з істеричними реакціями іноді вважають своїх чоловіків (чи коханців) своєю власністю. Зрада тягне їх до помсти злочинними способами. І все ж більшість таких жінок вихованість та страх відповідальності відвертають від злочину. Водночас, навіть одиничні "медеївські" прояви дістають широкого розголосу, чого не можна сказати про аналогічні злочини, вчинені чоловіками.

В індивідуальній профілактичній роботі слід пам'ятати, що психіка чоловіків більш раціональна і значно швидше може переключатися на інших осіб і події. Жінки ж частіше зосереджуються на хворобливих станах, пов'язаних з особистими стосунками. Ось чому не чиожна від них відмахуватись, особливо коли жінка сама звертається за допомогою.

Серед інших синдромів, які можуть мати вихід у злочин, можна назвати комплекс Леді Макбет (героїня одноіменної шекспірівської трагедії). Це "фатальна жінка", яка вміє підкоряти собі чоловіків і Для досягнення своєї мети (влади, заможності тощо) підбурює їх на тяжкі злочини. Щодо "синдрому Мюнхгаузена", який нерідко зуст-

115

річаеться і серед чоловіків, то це випадки, коли людина здатна на все задля того, аби на неї звернули увагу, щоб вона опинилась у епіцентрі подій, які вона сама може провокувати, переходячи межі закону.

Специфічним для жінок є й такий злочин як завідомо неправдива заява про її звалтування. Причиною цьому найчастіше бувають:

— звинувачення колишнього чоловіка (або коханця) з метою його засудження, як акт помсти, ревнощі;

— отримання грошей за рахунок шантажу ("заплатиш — заберу

заяву");

— примусити взяти шлюб;

— виправдання вагітності чи покривання "гріха".