§ 1. Поняття і кримінологічна характеристика організованої злочинності

Практика соціального життя в останні роки змусила визнати на найвищому рівні державної влади існування в Україні організованої злочинності. Тому підвищення ефективності боротьби з нею є одним із найважливіших завдань, що випливає з оцінки сучасної кримінальної ситуації в країні. Стосовно науки, то її внесок у розробку цієї проблематики не можна визнати задовільним, хоча останнім часом намітилися позитивні зрушення. У підручниках, монографіях з кримінології автори вдавалися лише до таких формулювань, як "елементи організованої злочинності", "особливо небезпечні прояви групової злочинності", "лідерство у злочинному середовищі", "організованість злочинних груп" тощо. Застосування подібних визначень пояснювалося недостатньою теоретичною розробкою самого поняття "організована злочинність".

Вперше спробу сформулювати поняття організованої злочинності здійснили американські вчені. 1971 року відомий публіцист Уол-тер Ліппман зазначав, що на відміну від звичайної злочинності, що носить повністю грабіжницький характер, організована злочинність пов'язана з наданням бажаючим певних послуг або товарів.

Американський кримінолог Альфред Ландсміт визначив організовану злочинність як особливу форму співробітництва кількох осіб або угруповань з метою забезпечення успішної їх діяльності. Луіз Шеллі говорив про організовану злочинність як таку, що цементується фінансовими інтересами. Насилля тут застосовується лише для захисту економічних інтересів злочинного угруповання. Більшість організованих злочинців отримують переважаючу частку прибутку на нелегальних ринках.

5

Президентська комісія США з питань застосування законів і відправлення правосуддя дала розширене тлумачення організованої злочинності: це асоціація, яка прагне функціонувати поза контролем американського народу і органів влади. Вона включає у себе тисячі злочинців, які діють у рамках таких же складних структур, як великі корпорації, підкоряються своїм законам, що застосовуються більш жорстко, ніж закони держави, її дії не імпульсивні: вони є результатом складних домовленостей, спрямованих на досягнення повного контролю над сферами діяльності для отримання надприбутків.

У вітчизняній кримінології дефініції організованої злочинності з'явилися лише в останні роки, і вони досить різноманітні. Деякі вчені характеризують організовану злочинність як складний вид кримінальної діяльності, що здійснюється у великих масштабах організованими групами, які мають внутрішню структуру, отримують доходи шляхом створення й експлуатації ринків незаконних товарів і послуг. Інші під організованою злочинністю розуміють відносно масову групу стійких і керованих об'єднань злочинців, які займаються кримінальною діяльністю у вигляді промислу та створюють систему захисту від соціального контролю з використанням таких протиправних засобів, як насилля, залякування, корупція та розкрадання у великих розмірах.

Організована злочинність — це особливе суспільне небезпечне явище, "вершина злочинності". В основі виокремлення цього виду злочинності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців при здійсненні протиправної діяльності. Вона проходить на підставі згуртування осіб, розмежування між ними злочинних ролей, ієрархіч-ності системи взаємовідносин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосередньо виконавчих. Організатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку. При цьому вони можуть навіть не знати безпосередніх виконавців злочинів. Організовані групи носять стійкий характер. Між їх членами підтримуються стосунки і в період між вчиненням конкретних злочинних діянь. У цей час розробляються нові плани, вивчається кон'юнктура, проводиться підбір співучасників, розробка заходів захисту стосовно викриття та притягнення винних до відповідальності.

Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспільства та ін., можна розділити на такі види.

]). Проста організована група — це відносно проста форма об'єднання злочинців чисельністю 2—4 чоловіки. У такі групи об'-

еднуються розкрадачі, шахраї, квартирні злодії, грабіжники. В них немає складної структури, суворої підпорядкованості, чітко вираженого лідера.

2). Структурна організована група. Порівняно з простою організованою групою вона відрізняється більшою стійкістю, ієрархіч-ністю, дотриманням принципу єдиноначальності. Чисельність таких груп — 5—10 і більше осіб. Злочинна діяльність носить постійний характер, частіше це вчинення майнових злочинів або діянь, пов'язаних з насиллям, але метою яких є одержання прибутків. Лідер такої групи визначає напрямок її дій, планує та готує злочини, розподіляє між учасниками ролі. Для забезпечення своєї діяльності структурна організована група взаємодіє з іншими кримінальними елементами, зокрема з особами, які займаються підробкою документів, скупкою краденого тощо. Такі групи вчиняють крадіжки з квартир, автомобілів, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання, займаються контрабандою. Корумпованих зв'язків у них, як правило, немає.

3). Організоване злочинне угруповання — це вже багато-численне об'єднання, до якого входять десятки, а то й сотні осіб, котрі активно займаються злочинною діяльністю. Рівень організованості у загальній масі таких угруповань нижчий, ніж в бандах і мафіозних об'єднаннях, хоча наявність дисципліни, ієрархії, підпорядкованості притаманні їм. У них існує керівна ланка з лідерів, котрі посвятили себе злочинній діяльності і визначають її напрямок. За ними стоїть основна маса конкретних виконавців "бойовиків" з певною кримінальною направленістю. Це злочинне угруповання не є монолітним, до його складу входить багато груп різного рівня організованості, чисельністю 5—10 осіб. Вони не лише вчинюють злочини, але й постійно контролюють певну територію (збір данини, вимагання тощо). Часто їх лідери, зібравши достатню суму грошей, вступають у сферу легального бізнесу, поступово переростаючи у мафіозне об'єднання.

4). Банда являє собою форму організованої злочинності, що полягає у створенні озброєної групи, для вчинення злочинів, пов'язаних з нападами на державні та громадські організації, окремих громадян. Вона відрізняється підвищеною суспільною небезпекою, оскільки застосування зброї — обов'язкова її ознака. Банди відрізняються високим рівнем організованості та беззаперечним підпорядкуванням ватажку. Вони функціонують самостійно, а результатами їх злочинів зазвичай є здобуття грошей, валюти, зброї, антикваріату та інших цінностей.

Деякі кримінологи виділяють три категорії банд, які умовно називають: "класична банда", "спеціалізована банда", "замовники".

Класичним бандам притаманне вчинення таких злочинів, як напади на банки, інкасаторів, магазини, музеї, квартири тощо. Нерідко вони поєднані з убивствами та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Особливістю спеціалізованої банди полягає у тому, що вона практикується на вчиненні одного, рідко двох видів злочинів. Найчастіше це напади на банки і магазини. Банди типу "замовники" вчинюють злочини на замовлення. Вони малочисельні, їх члени добре підготовлені фізично, озброєні, відрізняються винятковою конспірацією. "Замовники", як правило, не входять до складу злочинних угруповань, хоча можуть мати зв'язки з їх ватажками. Злочини вчинюють за плату.

5). Мафіозне об'єднання. Під терміном "мафіозне" у цьому розумінні є поєднання протиправної і легальної діяльності, використання недоліків економіко-правової системи для одержання незаконних прибутків або присвоєння певних адміністративних повноважень, можливість впливу на органи влади. Таким чином, мафіозне об'єднання — це злочинне угруповання, яке за ступенем організованості та характером діяльності вийшло за межі власного формування і поєднує як протиправні, так і легальні форми діяльності, впливаючи на державну політику і напрями соціального-економічно-го розвитку.

Мафіозні об'єднання завжди мають прикриття у вигляді різних комерційних структур, які слугують всякого роду аферам та відмиванню "брудних" грошей, а також тісним корумпованим зв'язкам з представниками органів влади та управління. Для забезпечення захисних функцій вони залучають інші злочинні угруповання. Очолюють мафіозні синдикати кілька чоловік, котрі займають, як правило, однакове положення. Побіля них гуртуються від десятка до сотень членів, які за необхідності залучаються за плату для виконання конкретної "роботи".

Зарубіжні автори виокремлюють загальні риси мафіозних об'єднань. Вони певною мірою можуть характеризувати й інші форми організованої злочинності, але найбільш притаманні саме злочинним синдикатам: їх діяльність носить сталий характер і відбувається на постійній основі; вона завжди має форму нелегального бізнесу та пов'язана з наданням певних товарів і послуг. Кінцева мета мафіозних синдикатів — отримання величезних прибутків, що досягається шляхом встановлення контролю над окремими сферами суспільного життя. Останнє означає монополізацію відповідних ринків і проникнення за допомогою корупції до органів влади і управління.

Існує й інша класифікація організованої злочинності. Деякі кримінологи виокремлюють групи з низьким, складним і високим рів-

8

нем організованості. Проте такий розподіл не завжди вказує на чіткі межі між ними. Майже кожну таку групу можна розглядати як носія багатьох сукупних ознак.

Організованість можна трактувати по-різному: а) як найдоцільнішу послідовність дій; б) з точки зору погодження дій різних учасників події; в) як наявність організації — певної структури, пристосованої для досягнення поставленої мети. Відповідно, термін "організованість" стосовно злочинності охоплює і дії співучасників, які спланували та вчинили злочин, і діяльність злочинної організації. Поняття організованої злочинності, на наш погляд, має включати останній з названих аспектів, оскільки вона є найнебезпечнішим видом злочинності, який проявляється у сукупності злочинів, вчинених злочинними організаціями.

Термін "злочинна організація" згадується законодавцем у главах "Злочини проти основ національної безпеки України", "Злочини проти громадської безпеки" та "Злочини проти правосудця" KK України. У кримінально-правовій літературі під злочинною організацією розуміється стійке об'єднання двох і більше осіб, які об'єдналися для здійснення спільної злочинної діяльності.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р. визначає організовану злочинність як структурно оформлену групу у складі трьох або більше осіб, існуючу протягом певного часу і діючу узгоджено для вчинення одного чи кількох серйозних злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, з тим щоб безпосередньо отримати фінансову або іншу матеріальну вигоду.

З кримінологічної точки зору, злочинна організація передусім характеризується певною структурою. Тут слід розрізняти:

а) ієрархічність;

б) розподіл ролей і функцій;

в) наявність "нормативних приписів";

г) самофінансування;

д) систематичну злочинну діяльність.

Останню характеризують: 1) протиправні засоби досягнення мети (у загальнокримінальній злочинності — корисливої); 2) професіоналізм і спеціалізація; 3) конспірація; 4) розвідувальні та контрроз-відувальні заходи; 5) прагнення нейтралізувати працівників державних органів влади і управління (корупція); 6) зовнішня видимість законності дій.

Злочинна організація, як правило, створюється для систематичної злочинної діяльності. Тому її члени зобов'язані дотримуватися правил конспірації, не привертати до себе уваги правоохоронних

органів, мати постійне місце роботи, не зловживати спиртними напоями і зовнішньо вести законослухняний спосіб життя. Законспірованість групи забезпечується детальною підготовкою до вчинення злочинів, аж до рекогносцировки місця злочину та хронометражу дій співучасників, відпрацювання алібі та лінії поведінки у разі арешту. Крім того, члени злочинної організації прагнуть запастися "документами прикриття" — довідками про інвалідність, наявність у них психічних захворювань тощо. Меті конспірації відповідає і спеціалізація груп, діяльність яких спрямована на вчинення злочинів стосовно осіб, які займаються здобуванням незаконних прибутків. Це, зокрема, вимагання грошей під погрозою насильства (рекет), об'єктом якого у першу чергу стають розкрадачі державного майна, шахраї, контрабандисти, збувачі наркотиків, сутенери, повії. При цьому діапазон засобів дуже широкий: від загроз і залякування до захоплення заручників, від простого побиття до жорстоких катувань і вбивств.

Прибутки злочинних організацій нерідко поповнюються за рахунок платні за охорону нелегальних мільйонерів, членів їх сімей, майна, викрадення транспортних засобів, крадіжок предметів антикваріату, виконання певних замовлень (перевезення грошей, супроводження вантажів і т. п.), тобто спостерігається їх зрощування з ділками тіньової економіки. Злочинні організації здійснюють також розвідувальну і контррозвід у вальну діяльність для отримання потрібної інформації, залучення до своїх лав співробітників правоохоронних органів (шляхом підкупу, шантажу), виявлення осіб, які надають допомогу правосуддю. Характерною ознакою злочинних організацій є їх добре технічне оснащення. Вони мають сучасні види транспорту, зброї, у тому числі, іноземного виробництва, передавачів, підслуховуючої апаратури, приладів нічного спостереження тощо.

Зазначимо, що організована злочинність не є винаходом якоїсь окремої країни. Це явище інтернаціональне, за своєю сутністю — один із вищих етапів еволюції злочинності. За характером та формами діяльності організовану злочинність умовно можна поділити на кримінальну чи гангстерську, що в основному займається вчиненням грабежів, розбоїв, вимагань, шахрайств, бандитизму, вбивств, і економічну або "білокомірцеву", що паразитує на розкраданні державної чи колективної власності, зловживаннях посадовим становищем, корупції та інших корисливих злочинах.

На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність характеризується такими основними ознаками:

10

1) вираженою організаційно-управлінською структурою, чіткою ієрархією, наявністю єдиних для всіх членів групи норм поведінки, санкцій і заохочень;

2) плановим і законспірованим характером злочинної діяльності, загальною метою, орієнтуванням на отримання значних матеріальних ресурсів у результаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обігу капіталів за мінімального ризику;

3) системою заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контролю з використанням розвідки та контррозвідки: виявленням планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкупом їх співробітників, проникненням на посади до державних структур;

4) наявністю великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, для отримання надприбутків, контролем в своїх інтересах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальною підтримкою членів групи та їх родичів, оплатою послуг адвокатів тощо;

5) розмежуванням сфер впливу — кооперація організованих злочинних угруповань у різних галузях господарства, створенням "чорного ринку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);

6) активним поширенням членами організованої злочинності кримінальної субкультури, особливо серед молодого покоління.

У Законі України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" остання визначається як "сукупність злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань". Гіпотетичну модель таких угруповань можна уявити у вигляді своєрідної піраміди. В її основі знаходяться "первинні" угруповання квартирних злодіїв, шахраїв, "наперсточників", "кидал", зломщиків, а також інших осіб, які мають доходи від своєї протиправної діяльності.

Над ними розташовуються угруповання, що умовно можна назвати групами забезпечення та безпеки. До групи забезпечення входять особи, які безпосередньої участі у злочинах не беруть. До їх функцій відносяться:

реалізація рішень лідерів;

контроль за діяльністю виконавців;

розв'язання різного роду конфліктних ситуацій між злочинними групами та окремими злочинцями;

забезпечення належного зв'язку у самому угрупованні, а також контактів з іншими злочинними формуваннями;

охорона представників елітарної групи;

11

забезпечення професіоналізму виконавців;

пропаганда кримінального способу життя;

легалізація цінностей, здобутих злочинним шляхом;

матеріальна і моральна підтримка членів угруповання та їх сімей.

Групу безпеки складають особи, які займаються організацією розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, а також виявленням осіб (юристів, журналістів, лікарів, державних службовців), корисних організованому угрупованню. До їх функцій належать:

забезпечення високого соціального статусу осіб, які входять до елітарної групи;

створення умов, що перешкоджають боротьбі зі злочинним угрупованням;

компрометування чи нейтралізація державних чиновників, співробітників правоохоронних органів, які чесно ведуть боротьбу з організованою злочинністю;

вжиття заходів щодо звільнення "своїх" від кримінальної відповідальності або пом'якшення покарання;

консультації з правових питань;

навчання членів угруповання формам і методам роботи правоохоронців.

На вершині піраміди перебуває так звана елітарна група, представники якої — "тіньові" лідери, які здійснюють організаційне, управлінське, ідеологічне керівництво розглянутою системою. Вони, як правило, не мають безпосереднього відношення до конкретних злочинів, залишаючись, завдяки цьому, за межами дії кримінального закону. До їх функцій можна віднести:

аналіз і контроль за політичною і соціально-економічною ситуацією в державі;

вироблення відповідних планів діяльності;

пошуки нових сфер застосування своїх сил;

розробку заходів, спрямованих на монополізацію злочинності, зміну стратегії та тактики залежно від змін соціально-економічних умов;

контроль за діяльністю груп безпеки та забезпечення.

Практика свідчить, що до 1999 р. в Україні спостерігалася тенденція зростання організованої злочинності. Так, у 1995 р. виявлено 288 злочинних груп; 1996 р. — 322; 1997 р. — 600; 1998 р. — 953; 1999 р. — 1057. Але у 2000 р. кількість виявлених організованих злочинних угруповань трохи зменшилась і склала 960. Наукові дослідження показують, що стійкі угруповання злочинців серед усіх виявлених груп становлять 10 %. У середньому до кожної з груп входили 7—8 осіб, і діяли вони півтора—два роки.

12

Основними видами злочинної діяльності кримінальних угруповань є: незаконний обіг наркотиків, зброї, нелегальне ввезення на територію України автотранспортних засобів, порнобізнес та сутенерство, зловживання в сфері приватизації державного майна, банківсько-кредитній системі, фіктивне підприємництво.

Варто також зазначити, що організована злочинність в силу багатьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офіційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину її айсберга.