§ 2. Поняття банків. Банківська система України

Слово «банк» походить від італійського «banco», що означає «стіл міняйла». Столи встановлювалися на площах зі жвавою торгівлею, де міняйли допомагали громадянам розбиратися в безлічі монет, які були в обігу, і проводили їх обмін.

Виникнення банків також пов'язано з кредитуванням. Кредитом спочатку займалися лихварі і купці, потім на певному ступені розвитку товарно-грошових відносин банки стали концентрувати у своїх руках величезні грошові кошти, видавати кредити, а самі відкривати торговельні і ремісничі підприємства. Кредити видавалися під заставу нерухомого майна, товарів, коштовностей і рабів. Банківський відсоток за надану позичку досягав 40%. На Русі Ярослав Мудрий установив граничну ставку — до 20% річних. При виникненні банків кредитні, грошові і розрахункові операції зосереджуються в одному центрі і кредит стає платним. Із розвитком банківської системи банки починають бути не тільки посередниками в платежах, але і вкладати свій грошовий капітал у промисловість, сільське господарство, торгівлю, транспорт, зв'язок, страхування. Фінансовий капітал починає зрощуватися з промисловим і торговельним капіталом, і банки стають всесильними монополістами.

За юридичним змістом банк — це кредитна організація, що має виключне право здійснювати в сукупності такі банківські операції: залучення коштів фізичних і юридичних осіб; розміщення зазначених засобів

>>>171>>>

від свого імені і за свій рахунок на умовах зворотності, платності, терміновості; відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб тощо. Банки виконують такі операції:

1) залучення і розміщення грошових внесків і кредитів;

2) здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

3)  ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

4) фінансування капітальних вкладень за дорученням власників і розпорядників інвестованих коштів;

5)  випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, акцій, облігацій, векселів тощо);

6)  купівля, продаж і збереження платіжних документів, цінних паперів, а також операцій з ними;

7)  видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання в грошовій формі;

8)  придбання права вимоги постачання товарів і надання послуг, прийняття ризику виконання таких вимог та інкасація цих вимог (факторинг);

9)  придбання за власні гроші засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

10)  купівля в організацій і громадян і продаж їм іноземної валюти в готівці та валюти, що знаходиться на рахунках і внесках;

11) купівля і продаж в Україні й за кордоном банківських металів;

12)  залучення і розміщення дорогоцінних металів (у тому числі банківських металів) на рахунки і внески та інші операції з цими цінностями згідно з міжнародною банківською практикою;

13) довірчі операції (залучення і розміщення засобів, керування цінними паперами) за дорученням клієнтів;

14)  надання консультаційних послуг;

15)  проведення операцій із касового виконання державного бюджету за дорученням Національного банку України;

16)  здійснення інших операцій з дозволу Національного банку України.

>>>172>>>

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 20 березня 1991 р. (з наступними доповненнями і змінами) банки — це установи, що займаються кредитуванням суб'єктів господарської діяльності і громадян за рахунок залучення засобів підприємств, установ, організацій, населення, касовим і розрахунковим обслуговуванням народного господарства, виконанням валютних та інших банківських операцій.

Банки є юридичними особами. Вони економічно самостійні та цілком незалежні від виконавчих і розпорядницьких органів державної влади в рішеннях, пов'язаних з їхньою оперативною діяльністю, а також щодо вимог, що не відповідають чинному законодавству.

Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону України «Про банки і банківську діяльність». Згідно з ним сучасна банківська система України представлена двома рівнями банків. На першому рівні виступає НБУ з мережею своїх установ, на другому — комерційні банки різних видів і форм власності, спеціалізації та сфер діяльності.

Банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинутих секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувся досить швидко і де реально проходить процес демонополізації, поступово починає діяти конкуренція, гроші і кредит набувають ринкового змісту.

Згідно з Господарським кодексом України банківська система України складається з Національного банку України та інших банків (державних і недержавних), що створені і діють на території України відповідно до закону.

Банки — це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Вони можуть функціонувати як універсальні або

>>>173>>>

як спеціалізовані — ощадні, інвестиційні, іпотечні, розрахункові (клірингові).

Посадовим особам органів державної влади та органів місцевого самоврядування забороняється участь в органах управління банків, якщо інше не передбачено законом.

Банки не відповідають за зобов'язаннями держави, а держава не відповідає за зобов'язаннями банків, крім випадків, передбачених законом, та випадків, коли держава відповідно до закону бере на себе таку відповідальність.

Банки у своїй діяльності керуються Господарським кодексом, Законом «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово «банк» без реєстрації цього суб'єкта як банку в Національному банку України, крім випадків, передбачених законом.