§ 2. Підстави перегляду рішень і ухвал суду в зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами

Підстави перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами закріплені в систематизованому вигляді в ст. 3472 ЦПК. Ними є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі заявникові;

2) завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягло за собою постановлення незаконного рішення, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;

3) злочинні дії сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або їх представників чи злочинні діяння суддів, вчинені при розгляді даної справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;

4) скасування рішення, вироку або ухвали (постанови) суду чи постанови іншого органу, що стали підставою для постановлення даного рішення, ухвали;

5) визнання неконституційним закону, який був застосованийсудом при вирішенні справи.

Однак в чинному законодавстві відсутнє узагальнене визначення ново-виявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці цивільного процесу і призводить до помилок при їх застосуванні, а, отже, й до порушення прав осіб, які брали участь у справі.

За своєю юридичною природою нововиявленими обставинами є не тільки ті, які мають істотне значення для справи матеріально-правові факти, що входять до складу підстав позову або висунутих проти нього заперечень, а й будь-які юридичні факти, що мають істотне значення для справ позовного і окремого провадження, а також справ, які виникають з адміністративно-правових відносин.

Нововиявленими обставинами можуть бути юридичні факти, що породжують процесуальні наслідки, тобто такі, які є причинами і умовами, що сприяли порушенню закону, прав та інтересів осіб, які брали участь у справі, та викликають наслідки кримінально-правового, дисциплінарного і громадського характеру.

Виходячи з аналізу процесуальних норм, що регулюють цей спосіб перевірки законності та обгрунтованості судових рішень, можна виділити такі ознаки нововиявлених обставин:

1) наявність характеру істотності, тобто можливості впливу цих юридичних фактів на висновки суду про права та обов'язки сторін й інших осіб, що брали участь у справі, на законність та обгрунтованість постановленого без їх урахування судового рішення. Цим вони відрізняються від засобів їх доказування — джерел, доказів, які підтверджують такі обставини. Вони відрізняються і від нових доказів (нових, додаткових матеріалів), які можуть бути подані до апеляційної та касаційної інстанцій для підтвердження чи скасування скарги або протесту;

2) наявність їх в об'єктивній дійсності під час розгляду і вирішення справи. Якщо вони виявляються після розгляду справи, то це вже будуть нові або змінені обставини, які не є підставами для перегляду рішення суду вказаним способом;

3) невідомість цих фактів для суду та осіб, які брали участь у справі, з незалежних від них причин. У ст. 3472 ЦПК вказано на невідомість обставин заявнику, а оскільки ним можуть бути всі особи, які брали участь у справі, то треба мати на увазі, що вони були невідомі їм, а не одній із сторін. З урахуванням того, що справу вирішує суд й інформацію про її обставини він може одержати з інших джерел, треба визнати, що істотні для справи обставини невідомі і йому. Тому нововиявлені обставини — це ті, що не були відомі ні особам, які брали участь у справі, ні суду,

4) виявлення таких фактів особами, які брали участь у справі, після набраної рішенням законної сили.

Проаналізовані вище ознаки притаманні всім обставинам, визначеним ст. 343 ЦПК, які є підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з но-вовиявленими обставинами. Однак перелічені у пп. 2, 3,4 ст. 3472 ЦПК підстави мають ряд специфічних ознак, чітко визначених у тексті наведеної норми права.

Підставам перегляду цивільних справ у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченим п. 1 ст. 3472 ЦПК, властиві лише загальні ознаки. На відміну від інших обставин вони встановлюються судом, який переглядає справу.

У практиці і теорії процесу відсутня єдина думка з приводу необхідності включення до складу нововиявлених обставин, перелічених у п. 1 ст. 3472 ЦПК, перекручення або неправильності фактичних даних, які сталися внаслідок добросовісної помилки свідка, експерта, неумисної помилки в тексті документа, неумисного пошкодження їх, підміни тощо. Вони не охоплюються іншими пунктами ст. 3472 ЦПК, оскільки не встановлюються вироком суду, який набрав законної сили, і тому не можуть бути віднесені до нововиявлених обставин.

Підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами згідно з п. 2 ст. 3472 ЦПК є факти злочинної фальсифікації доказів або перекладу, що потягли за собою постановлення незаконного рішення і були встановлені вироком суду, який набрав законної сили. Вони мають ту особливість, що повинні бути одержані із зазначених в законі джерел: показань свідків, висновків експертів, зроблених перекладів, підроблених документів або речових доказів, бути єдиними для підтвердження істотного для справи факту потягнути за собою постановлення незаконного або необгрунтованого рішення і встановленими вироком суду, що набрав законної сили.

Із загального правила, що характеризує преюдиціальну властивість судових актів, зроблено виняток щодо надання переваги вироку. Суд у кримінальному провадженні може дати іншу оцінку прийнятим у цивільному процесі доказовим матеріалам і визнати їх підробленими, неправильними, помилковими в аспекті кримінально-правового поняття, а не лише відносно свідків, експертів і перекладачів. Не виключено, що фальсифікація таких доказів може бути результатом вчинення злочинних дій іншими особами (спонукання до дачі неправдивих показань, перекладу, висновку шляхом погрози, дачі хабара тощо). І коли внаслідок таких дій інших осіб вина свідків, експертів, перекладачів відсутня, перегляд справи з цих підстав можливий. Підставою для перегляду судового акта при виявленні завідомої підробки документів може бути підтверджена вироком суду їх фальсифікація щодо осіб, які вчинили підробку і використали завідомо підроблений документ як письмовий доказ у цивільній справі (ст. 358 КК). Фальсифікація речового доказу може бути встановлена вироком суду в справах про шахрайство (ст. 190 КК), умисне знищення майна (ст. 194 КК), умисне знищення, підробку документів, штампів, печаток (ст. 357 КК) тощо, постановленими щодо осіб, які допустили фальсифікацію або умисне використання таких доказів у справі.

Самостійну групу підстав для перегляду судових рішень у зв'язку з ново-виявленими обставинами становлять злочинні дії сторін та інших осіб, які брали участь у справі, або їх представників чи злочинні діяння судців, вчинені при розгляді справи (п. З ст. 3472 ЦПК). Ці обставини мають однакову спеціальну ознаку з проаналізованою вище групою (п. 2 ст. 3472 ЦПК), але не відміну від них створюють безумовність перегляду справи незалежно від викликаних ними наслідків.

У судовій практиці виникло питання про те, як належить діяти при відсутності вироку, який встановлює такі обставини. Коли вирок не міг бути постановлений через відсутність складу злочину в діях зазначених осіб, рішення не переглядається цим порядком. Якщо ж у справі є достатньо даних про вчинення злочину, але заявник не повідомив про це слідчо-прокурорські органи, розслідування не проводилося, і винні особи не були віддані до суду, то відповідно до п. 4 ст. 221 ЦПК провадження, пов'язане з переглядом справи у зв'язку з нововиявленими обставинами, належить зупинити, а відповідний матеріал надіслати для перевірки до прокурорсько-слідчих органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності. І лише залежно від наслідків такої перевірки може бути вирішено питання про допуск перегляду. В ході практичного застосування цих груп підстав (гаї. 2 і 3 ст. 3472 ЦПК) трапляються випадки, коли факт суспільне небезпечного діяння не може бути встановлений вироком суду через закінчення строків давності, внаслідок акту амністії, помилування, недосяг-нення віку кримінальної відповідальності, у зв'язку зі смертю. В законодавстві відповіді на те, як діяти в такій ситуації, немає, а в літературі є міркування, що вказівка закону на вирок підлягає розширеному тлумаченню і охоплює не тільки вирок, а й інші судові та прокурорсько-слідчі акти3. Пленум Верховного Суду України у постанові № 1 від 27 лютого 1981 р. із змінами постановою № 15 від 25 травня 1998 р. «Про практику перегляду судами у зв'язку з ново-виявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» (п. 6) роз'яснив, що на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів за результатами розслідування, проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності із законом.

Підставою для перегляду судових постанов у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченого п. 4 ст. 3472 ЦПК, є скасування вироку, рішення або ухвали постанови суду чи іншого органу, які були покладені в основу винесення судових постанов, що підлягають переглядові. Скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому разі, якщо суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, прямо не посилаючись на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли скасування акта означає протилежне вирішення питання (наприклад, державна адміністрація скасувала своє рішення з приводу безоплатного вилучення самовільно спорудженого громадянином будинку і дала згоду узаконити будівлю)4.

В основу цієї групи обставин покладена преюдиціальна залежність між актами правосуддя та актами інших органів. Вони враховуються тоді, коли преюдиціальний акт має загальнообов'язкову силу, постановлений компетентним органом, а встановлені ним факти мають юридичне значення.

Питання про те, акти яких органів, крім судових, можуть мати преюдиціальне значення, в законі чітко не вирішено. Якщо говорити про підстави, перелічені у п. 4 ст. 3472 ЦПК, то такими актами можуть бути акти «іншого органу». Однак з порівняння цієї норми з п. З ст. 3473 ЦПК можна зробити висновок, що це акти державного органів. Таку властивість будуть мати постанови господарського, кооперативного, профспілкового органу, до компетенції якого належало вирішення питання (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 1981 p.).

Важливе значення для цієї групи підстав має встановлення меж преюдиціального значення таких актів, тобто кола фактів, що можуть мати значення нововиявлених обставин. Для судових постанов преюдиціальне значення визначається статтями 31 і 32 ЦПК.

Для постанов інших органів така вказівка в законі відсутня. Факти, встановлені постановою адміністративного та іншого органу, будуть обов'язкові для суду тоді, коли вони винесені в порядку здійснення ним своєї виключної компетенції.

Розглядаючи це питання, слід зауважити, що скасування преюдиціального акта не завжди тягне перегляд судового рішення, ухвали, постанови у зв'язку з нововиявленими обставинами. З аналізу п. З ст. 3472 ЦПК вбачається, що сприятливі наслідки для перегляду настануть лише тоді, коли такі акти були скасовані, а замість них постановлені інші, протилежні за своїм змістом.

Підставою для перегляду рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, передбаченою п. 5 ст. 3472 ЦПК, є визнання неконституційним закону, який був застосований судом при вирішенні справи. А так, як відповідно до ч. 2 ст. 147 Конституції України питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції вирішує Конституційний Суд України, то перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами з підстав п. 5 ст. 2472 ЦПК можливий тоді, коли Конституційний Суд постановив рішення, яким визнав неконституційним закон, який був застосований судом в рішенні по розгляду цивільної справи.

Підстави для перегляду справи за винятковими обставинами встановлені ч. З ст. 3472 ЦПК. Ними є виявлене після касаційного розгляду справи неоднозначне застосування судами загальної юрисдикції одного і того ж положення закону або його застосування всупереч нормам Конституції України, а також якщо у зв'язку з цими рішеннями міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, встановила факт порушення Україною міжнародних зобов'язань.