§ 4. Розподіл та відшкодування понесених витрат у справі

Витрати, понесені сторонами у справі, розподіляються між ними за правилами, встановленими статтями 75-78 ЦПК.

Стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони всі понесеш витрати у справі незалежно від того, що ця сторона була звільнена від їх оплати на користь держави. Якщо позов задоволене частково, витрати присуджуються позивачеві пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено. Суд касаційної або наглядної інстанції при зміні рішення або постановленні нового рішення відповідно змінює і розподіл витрат між сторонами.

Витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката, який здійснював цивільне процесуальне представництво сторони, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони в розмірі до п'яти відсотків від задоволеної частини позовних вимог, але не більше встановленої таксою суми (ст. 76 ЦПК). У справах немайнового і непозовного характеру витрати, пов'язані з оплатою юридичної допомоги адвоката, визначаються судом залежно від складності справи і затраченого часу на її провадження. В аналогічному порядку відшкодовуються стороні витрати, понесені на оплату юридичної допомоги, наданої особами, які мають право здійснювати в судочинстві у справі цивільне процесуальне представництво.

Але відповідно до ч. 2 ст. З Закону України від 26 квітня 2001 р. «Про охорону дитинства» держава гарантує всім дітям рівний доступ до безоплатної юридичної допомоги, необхідної для забезпечення захисту їх прав.

Витрати, понесені позивачем при відмові його від позову, відповідачем не відшкодовуються. Але якщо позивач не підтримує своїх вимог внаслідок добровільного їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову, то суд за заявою позивача присуджує з відповідача всі понесені у справі витрати.

Порядок розподілу витрат у справі, в тому числі і на оплату адвоката, сторони можуть передбачити в укладеній між ними мировій угоді. Якщо цього не було зроблено, то стягнення витрат провадиться у порядку, передбаченому ст. 75 ЦПК.

Витрати у справі, понесені стороною, відшкодовуються не тільки другою стороною, а також у випадках, передбачених ст. 79 ЦПК, за рахунок держави. Так, при відмові повністю або частково в позові органам прокуратури, а також іншим органам державної влади, органам місцевого самоврядування, іншим організаціям, установам, підприємствам і окремим громадянам, які звернулися з вимогою до суду на захист прав та охоронюваних законом Інтересів інших осіб (ст. 121 ЦПК), понесені відповідачем у справі витрати відшкодовуються з коштів бюджету повністю або пропорційно тій частині позовних вимог, в якій позивачеві відмовлено.

В разі відмови в позові позивачеві, звільненому від сплати судових витрат, вони приймаються на рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від сплати витрат, то понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться за рахунок держави.

При відмові в позові до відповідача, який був притягнутий як другий відповідач у справі (ч. З ст. 105 ЦПК), понесені ним витрати позивачем не відшкодовуються, а відносяться за рахунок держави і відшкодовуються з коштів бюджету.

Особі (позивачу), яка пред'явила позов до сторін у справі про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з опису, в разі задоволення судом позову, понесені нею витрати у справі відшкодовуються з коштів бюджету (ч. З ст. 79 ЦПК).

Понесені судом витрати у випадках, передбачених статтями 75 і 80 ЦПК, відшкодовуються державі.

Витрати, понесені судом, стягуються з кожної сторони пропорційно до тієї частини позову, щодо якої рішення постановлено проти неї, і зараховуються в доход держави. Коли сторона, на користь якої постановлено рішення, звільнена від сплати судових витрат, то останні стягуються з другої сторони у доход держави.

Так, витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, і державне мито, від сплати яких позивач був звільнений, стягуються з відповідача у доход держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог. Якщо відповідача звільнено від судових витрат, то при відмові в позові, витрати, понесені судом у зв'язку з розглядом справи, стягуються з позивача в доход держави

У випадках задоволення позову частково, коли відповідач звільнений від сплати витрат, понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи стягуються у доход держави з позивача, не звільненого від сплати судових витрат, пропорційно тій частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Понесені судом витрати в разі відмови в позові позивачеві, звільненому від сплати витрат у справі, не відшкодовуються, а приймаються на рахунок держави. Якщо обидві сторони звільнені від сплати витрат, то понесені судом витрати у зв'язку з розглядом справи відносяться також за рахунок держави.

В доход держави стягуються витрати з відповідача (боржника), понесеш органами внутрішніх справ на його розшук, оголошений судом (ст. 97 ЦПК).

Суд або суддя на заяву громадянина (сторони, третьої особи з самостійними вимогами, заявника), який повинен відшкодувати державі витрати, пов'язані з розглядом справи, виходячи з майнового стану, може звільнити чи зменшити розмір судових витрат, що стягуються у доход держави (ч. З ст. 68 ЦПК).

Ухвала суду в питаннях визначення ціни позову та судових витрат може бути оскаржена (ст. 81 ЦПК).

Посилання до глави 12

1 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р «Про державне мито» (ст 1) //Голос України —1993 — 12лют, ст 1 Закону України від 18 грудня 1991 р «Про державне мито» зупиненого згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р № 7-93 // Відомості Верховної Ради України —1992 — № 12 — Ст 170

2 Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 р № 7-93 «Про державне мито» // Голос України — 1993 — 12 лют, Із наступними змінами, Закон України від 11 липня 1995 р «Про внесення змін І доповнень до деяких законодавчих актів України» // Голос України — 1995 — 16 серп № 154, Закон України від 20 квітня 2000 р «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито» // Урядовий кур'єр, 13 травня 2000 р № 85, В А Кройтор Защита прав и интересов в суде — X, 2000 — С 203-205, Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової Інспекції України № 5 від 22 квітня 1993 р , Із змінами, внесеними наказом від 31 грудня 1993 р // Закон І бізнес — 1994 — № 8, Інструкція про порядок І розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів І спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р № 710 // В А Кройтор Вказ праця — С 273-278

1/ї*1 -104 3. Указ Президента України від 21 листопада 1995 р. «Про внесення змін до Указу Президента України від 13 вересня 1994 р. № 519» // Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від 27 листопада 1995 р. № 01-8/844.

4. Інструкція про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. № 710.

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 лютого 1995 р. № 78 «Про визначення розміру витрат, пов'язаних з розшуком відповідачів у цивільних справах» // Урядовий кур'єр. —1995. — № 20