Довідник

 

АБІТУРІЄНТ Івід лат. аЬіІигіепз (аЬіїигіепШа) - той,

хто збирається йти] - особа, яка вступає до вищого

закладу освіти.

 

АБСОЛЮТИЗМ (франц. аЬгоІиІіап-іе, від лат. аЬаоІиІиа

- безумовний, необмежений) - абсолютна, тобто

необмежена, самодержавна влада, форма державного

правління, яка грунтується на самоправстві володаря й

виключає існування не залежних від носія верховної

влади (тирана, монарха) органів законодавчої, вико-

навчої, судової або релігійної (духовної) влади. А. - це

остання форма феодального правління у вигляді

деспотії, тиранії або абсолютної монархії, що виникла

у період розкладу феодалізму і зародження капіталі-

стичних відносин. Для деспотії характерні необмежена

влада правителя, безправ'я підданих. Тиранія -

одноособове правління тирана (Стародавня Греція).

Абсолютна монархія у наш час зберігається у Бахрейні,

Брунеї, Катарі, Кувейті, ОАЕ, Омані, Саудівській Аравії.

 

АВАНС (франц. ауапс, від ауапсег - платити наперед)

- грошова сума, що видається-в рахунок майбутніх

платежів або для здійснення певних витрат. Видача А.

дозволяється лише у випадках, передбачених законо-

давством. У разі укладення контракту розмір А. скла-

дає, як правило, не більше 25% від його суми. Праців-

никам підприємств, організацій, установ А. сплачується

у рахунок їхньої зарплати за першу половину місяця. А.

видається також на відрядження під звіт, для витрат на

господарські потреби тощо.

 

Аварійні будинки

 

Агентський договір

 

АВАРІЙНІ БУДИНКИ - будівлі, проживання в яких

небезпечне для життя та здоров'я людини. На практиці

А. б. вважаються будинки із зношеністю основних кон-

струкцій понад 65% - якщо будинок дерев'яний, або

60% - якщо будинок кам'яний. Для визнання будинку

аварійним необхідним є висновок міжвідомчої комісії

(проектної організації) про технічний стан будинку.

 

АВІЗО (від італ. аууіао - повідомлення) - у

банківській, комерційній практиці офіційне повідом-

лення, яке надсилається одним контрагентом іншому.

За допомогою А. банки повідомляють своїх клієнтів про

виконання розрахункових операцій: виплати переказів,

відкриття акредитива тощо, про дебетові і кредитові

записи по рахунках, залишки коштів на рахунку і т. ін.

 

АВТОНОМІЯ (грецьк. аиіопопііа, від аиіоз - сам +

потоз - закон; англ. аиіопоту) - право самостійного

управління, розв'язання фінансових, економічних,

адміністративних або інших державних питань певною

частиною держави (установи або спільноти), яке

закріплене у загальнодержавній конституції та в

правових актах автономної одиниці. В Україні існує

певна А. установ (банківська система, наукові та навча-

льні заклади тощо) та території (Автономна Республіка

Крим).

 

АВТОР (від лат. аиіог - письменник) - особа, яка

створила певний твір науки, літератури, мистецтва,

зробила відкриття або здійснила винахід, запропонувала

раціоналізаторську ідею. А. є суб'єктом авторського

права, права на відкриття, винахідницького права. А.

має право видавати свою працю під власним ім'ям, під

псевдонімом чи анонімно, укладати видавничі догово-

ри, отримувати авторський гонорар, захищати свій твір,

відізвати його, продати, обнародувати тощо.

 

АВТОРИТАРИЗМ (франц. аиіогііагіате, від лат.

аиіогііаз - вплив, влада) - антидемократичні органі-

зації політичної влади, політична система, в якій

відсутні демократичні інституції, влада спирається, як

правило, на військово-каральний апарат, соціальну або

партійну демагогію.

 

АВТОРСЬКЕ ПРАВО - цивільно-правовий інститут,

який складається з системи юридичних норм, що

регулюють немайнові правовідносини, пов'язані зі

створенням і використанням наукових винаходів, творів

літератури та мистецтва. Без згоди автора (його

спадкоємців) не дозволяється переклад твору на

іноземну мову з метою його публікації.

 

АВТОРСЬКИЙ ДОГОВІР - угода між автором

літературного, мистецького, наукового твору (або його

спадкоємцем) та відповідною організацією про вико-

ристання такого твору. А. д. має передбачати: строки, в

які автор (або його спадкоємець) повинен передати твір

організації, коли і яким чином цей твір буде використа-

ний, обсяг і якість твору, розмір і порядок виплати

авторської винагороди, відповідальність сторін договору

за порушення його умов тощо. Залежно від способу

використання твору (опублікування, публічне виконан-

ня, передача по радіо чи телебаченню тощо) розрізня-

ють видавничі, сценарні, постановочні та інші А. д.

 

АГЕНТ {від лат. а^епз (адепНа) - діючий] - комерцій-

ний посередник; представник установи, який виконує

ділові або службові доручення.

 

АГЕНТСЬКИЙ ДОГОВІР - договір, за яким одна сто-

рона (агент) зобов'язується здійснювати юридичні дії в

інтересах і за рахунок іншої сторони (принципала).

Агент може виступати як від імені принципала, так і від

 

І

І

 

Адміністративне право

 

Агресія

 

власного імені. В обох випадках для принципала наста-

ють відповідні правові наслідки. А. д. містить ознаки

договору доручення і договору комісії. Цивільним

законодавством України агентські відносини поки що

не врегульовані. Проте ця обставина не виключає

можливості застосування А.д. у товарообігу.

 

АГРЕСІЯ (лат. а^геааіо, від аззге(ііог - нападаю)

застосування збройної сили однією державою проти

суверенітету, територіальної цілісності або політичної

незалежності іншої держави, а також використання з

цією метою будь-якого іншого способу, не сумісного зі

Статутом Організації Об'єднаних Націй (ООН).

 

АДВОКАТ (від лат» агіуосаіиа, букв. - закликаний на

допомогу) - особа, яка надає юридичну допомогу,

здійснює правовий захист. А. може бути громадянин,

який має вищу юридичну освіту, певний стаж роботи

за фахом юриста або помічника А., а також склав ква-

ліфікаційні іспити, отримав свідоцтво на право займа-

тися адвокатською діяльністю і прийняв присягу А.

України. А. не може бути особою, яка перебуває на

державній службі у правоохоронних органах (проку-

ратурі, міліції, державному нотаріаті, службі безпе-

ки, суді чи в органі державного управління. А. не

може бути і особа, яка має судимість.

 

АДВОКАТУРА - добровільне професійне громадське

об'єднання, покликане сприяти захисту прав, свобод і

представляти законні інтереси клієнтів. А. - також ді-

яльність адвоката, яка полягає у наданні юридичної

допомоги фізичним і юридичним особам, консульту-

ванні з правових проблем, складанні скарг, довідок,

заяв та інших документів правового спрямування,

представництві в суді, арбітражі та інших державних

органах у цивільних справах і справах з адміністра-

тивних правопорушень, адвокат бере участь у попе-

редньому слідстві і в суді з кримінальних справ як

 

'захисник, представник потерпілого, цивільного пози-

вача чи цивільного відповідача.

 

І АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (адміні-

1^, стративний - від лат. агітіпізІгаПо - керування,

Ь управління) - вид юридичної відповідальності за

порушення, за якої застосовується адміністративне

стягнення, передбачене Кодексом України про

адміністративні правопорушення (далі - КАП) або

 

іншим адміністративним законодавством.

^

 

АДМІНІСТРАТИВНА ЮРИСДИКЦІЯ - особливий

вид правової діяльності органів виконавчої влади, у

процесі якої розглядаються індивідуальні адміністра-

тивні справи та застосовуються відповідні адміністра-

тивні санкції.

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ ЗАТРИМАННЯ - захід впли-

ву, застосовується до правопорушника в разі припи-

нення правопорушення або за потреби забезпечити

своєчасний і правильний розгляд справ та виконання

постанов по справах про адміністративні правопору-

шення. А. з. не може тривати більше 3-х годин. У

виняткових випадках, передбачених законодавством

України, можуть бути встановлені й інші строки.

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО - галузь права, яка

регулює суспільні відносини, що виникають між суб'єк-

тами при здійсненні виконавчо-розпЬрядчої діяльності,

та суспільні відносини у сфері державного управління.

А. п. поділяється на дві частини: загальна частина -

сукупність норм А. п., які мають загальний характер;

особлива частина - норми, що встановлюють конкретні

види адміністративних правопорушень у конкретних

сферах і галузях управління, визначають органи, які

уповноважені розглядати справи про адміністративні

правопорушення, порядок впровадження та виконання

постаноа.про накладення адміністративних стягнень.

 

Акциз

 

Адміністративне правопорушення

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ (ПРО-

СТУПОК) - протиправна, винна (умисна або необе-

режна) дія чи бездіяльність, що посягає на державний

або громадський порядок, власність, права і свободи

громадян, встановлений порядок управління і за яку

законодавством передбачена адміністративна відпо-

відальність (ст. 9 КАП).

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ СТЯГНЕННЯ - санкція, при-

мусовий захід державного впливу, що застосовується до

особи, яка вчинила адміністративне правопорушення

(адміністративний проступок), з метою забезпечення

виконання загальнообов'язкових правил, покарання та

виховання правопорушника, попередження нових пра-

вопорушень. Найпоширенішими А. с. є штраф,

попередження та інші.

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ - короткочасне (до

15 діб) позбавлення правопорушника волі, пов'язане з

примусовим утриманням його протягом встановленого

законом часу у спеціальних приміщеннях органів внут-

рішніх справ. На відміну від адміністративного

затримання, А. а. застосовується лише у виняткових

випадках за окремі адміністративні правопорушення

районним (міським) судом. Постанова суду про засто-

сування А. а. виконується негайно після її винесення.

А. а. не застосовується щодо вагітних жінок, жінок, які

мають на утриманні неповнолітніх дітей у віці до 12

років, до осіб, котрі не досягли 18-річного віку тощо.

 

АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

- поділ території держави на певні частини з ураху-

ванням її природно-історичних, етнонаціональних,

економічних, природних та інших особливостей, які є

просторовою сферою діяльності органів держави і

основою ефективного функціонування місцевих і регіо-

нальних державних органів і органів самоврядування.

За А.-т. у. до України входять Автономна Республіка

 

10

 

Крим, 24 області та два міста першого державного під-

порядкування - Київ і Севастополь.

 

ІАЗАРТНІ ІГРИ (азарт - від франц. Ьааагсі - випадок,

І^ризик, з ісп. агаг, від араб. аз-загр - гральна кість) -

^систематична прилюдна або таємна гра (карти, рулетка,

лнаперсток» тощо) на гроші чи інші цінності. Адмі-

ністративним законодавством до А. і. прирівнюється і

прийняття ставок приватними особами на спортивних

та Інших змаганнях.

 

АКРЕДИТИВ (франц. асгесІіШ, від лат. ассгегіШуих -

довірчий) - поширений засіб розрахунків між сторона-

ми угоди, платіжний документ, за яким одна кредитна

установа (банк, ощадний банк) дає розпорядження ін-

шій згідно з заявою клієнта і за його рахунок сплатити

певну суму грошей пред'явникові.

 

АКТИ ЗАКОНОДАВСТВА - основна форма права,

письмові документи (нормативно-правові акти) ви-

щого представницького органу державної влади або

самого народу, які регулюють найбільш важливі суспі-

льні відносини, виражають волю та інтереси більшості

населення та втілюють основні права людини й інші

загальнолюдські цінності і мають найвищу юридичну

силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.

 

В Україні видаються і діють два види А. з.: а) за

значенням і місцем у системі законодавства - консти-

туційні, або основні; звичайні, або поточні; надзвичайні;

б) за суб'єктами видання - закони України, закони

колишнього СРСР, які тимчасово регулюють відносини,

що не регламентовані законами України і не суперечать

Конституції та законам України; закони Автономної

Республіки Крим.

 

АКЦИЗ (франц. ассіае, від лат. ассігіо - обрізую) - вид

непрямого податку на товари масового споживання або

послуги. Включається до ціни відповідного товару або

плати за послуги.

 

Акціонерне товариство

 

Арбітр

 

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО - комерційне, фінан-

сове чи виробниче об'єднання, що має статутний

фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної

номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'я-

заннями лише майном товариства (ст. 24 Закону

України лПро господарські товариства»). Для засну-

вання А. т. укладаються договір і статут. Існують два

види А. т.

 

А. т. відкриті - акції цих товариств вільно прода-

ються і купуються.

 

А. т. закриті - акції цих товариств розподіляються

серед їхніх засновників.

 

Вищим органом А. т. є збори акціонерів. У них беруть

участь усі акціонери за принципом голосування: одна

акція - один голос. Виконавчим органом А. т. є прав-

ління, контрольним - спостережна рада, ревізійним -

ревізійна рада.

 

АКЦІЯ (від лат. асііо - дія, дозвіл) - цінний папір, що

свідчить про внесення володарем А. певного паю у фонд

комерційної організації та можливість отримання

частини прибутку цієї організації.

 

АЛІБІ (від лат. аІіЬі - в іншому місці) - об'єктивна не-

причетність особи до злочину, показ невинності особи

у скоєнні злочину, оскільки вона у момент його вчи-

нення перебувала в іншому місці. Обов'язок перевірки

А. лежить на органах дізнання, слідства, прокура-

тури та суду.

 

АЛІМЕНТИ (від лат. аіітепїит - годування, утри-

мання) - грошове утримання у розмірі, встановленому

законом, яке у визначених законом випадках одні

особи зобов'язані надавати іншим (внаслідок непраце-

здатності, шлюбу, батьківства) у зв'язку з існуючими

між ними шлюбними та родинними відносинами.

 

Зокрема, А. на неповнолітніх дітей з їх батьків стя-

гуються у таких розмірах: на одну дитину - чверть, на

 

^зх дітей - третина, на трьох і більше дітей - поло-

іина заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2

неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на

^кожну дитину. Ці розміри можуть бути у певних випад-

ах зменшені.

 

ІНІСТІЯ (від грецьк. атпезііа - забуття, прощення)

- передбачене актом найвищого органу державної

влади повне або часткове звільнення від покарання або

пом'якшення покарання певної категорії осіб, щодо яких

суд виніс вирок', припинення порушеного кримінального

переслідування, а також зняття судимості з осіб, які

відбули покарання або звільнені від нього. А. здійсню-

ється Указом Президента України.

 

І^АНАРХІЯ (від грецьк. апагсЬіа - безвладдя) - безвлад-

дя; хаос, невизнання авторитету, порядку, дисципліни,

непокора окремих людей або груп керівництву і виник-

нення при цьому безладдя.

 

АНЕКСІЯ (від лат. аппехіо) - насильницьке захоплення

однією державою території (або частини території)

іншої держави. А. є грубим порушенням норм між-

народного права.

 

АПЕЛЯЦІЯ (від лат. арреПаНо - звернення) -форма

оскарження судових рішень до суду вищої (апеляцій-

ної) інстанції. Апеляційна інстанція переглядає справу

лише в межах предмета оскарження рішення і приймає

по суті справи рішення, яке повністю скасовує рішення

нижчого суду. В Україні А. не передбачена.

 

АРБІТР (франц. агЬііге, від лат. агЬНег - посередник)

- а) посередник, що його обирають сторони за взаєм-

ною згодою або у передбаченому законом порядку з

метою розв'язання спору; б) посадова особа арбіт-

ражного суду, яка розв'язує майнові спори між

підприємствами, установами, організаціями та іншими

юридичними особами.

 

із

 

Арбітражний суд

 

Батьківські права і обов'язки

 

АРБІТРАЖНИЙ СУД - орган правосуддя в госпо-

дарських відносинах. А. с. - незалежний орган у роз-

в'язанні господарських спорів, які виникають між юри-

дичними. особами.

 

АРБІТРУВАННЯ - участь сторін у вирішенні спору.

 

АРЕШТ (від лат. аггеаіит - судова постанова) - запо-

справах про

 

біжний

 

захід, що встановлюється у

 

злочини, за які законом передбачено покарання у

вигляді позбавлення волі на строк понад один рік, а у

виняткових випадках - на строк не більше одного

року.

 

АСОЦІАЦІЯ (лат. аааосіаііо - сполучення, з'єднання,

від аааосіо - з'єдную) - договірне об'єднання,

утворене з мето^ постійної координації господарської

діяльності. А. не має права втручатись у виробничу та

комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

 

АУДИТ (від англ. аи(Ш - перевірка, ревізія) - незалеж-

на перевірка, здійснювана з метою встановлення досто-

вірності бухгалтерського обліку, отримання прибутку,

поліпшення господарської діяльності. А. проводиться як

за ініціативою суб'єкта господарської діяльності, так і у

випадках, передбачених чинним законодавством.

 

БАГАТОДІТНІ СІМ'Ї - сім'ї, в яких доглядають та

виховують трьох або більше дітей віком до 16 років..

Законом України "Про державну допомогу сім'ям з

дітьми" передбачено грошові виплати матері або батько-

ві, а також усиновителям, опікунам та піклувальникам,

які доглядають та виховують дітей у Б. с.

 

БАНДИТИЗМ - організація озброєної групи (банди) з

метою нападу на державні, громадські установи, підпри-

 

ства чи на окремих осіб, а також участь у такій банді

'Хбо у вчиненому нею нападі. Законодавством перед-

. бачена сувора відповідальність за Б. (ст. 69 КК).

 

ІК (від італ. Ьапсо - лава, конторка, стіл міняйла)

фінансово-економічна установа, яка створена для

^^алучення та нагромадження коштів, надання кредитів

^^д свого імені за умов повернення, платност? і

1,сітроковості, здійснює грошові розрахунки, емісію

ї цінних паперів і операції з ними, випускає в обіг гроші.

' Є юридичною особою.

 

^ВАНКІВСЬКЕ ПРАВО - комплекс правових норм, які

регулюють діяльність банків, їхні взаємовідносини з

клієнтами, державою та між собою. Б. п. включає нор-

ми державного, цивільного, адміністративного та

переважно фінансового права.

 

БАНКІВСЬКІ БІЛЕТИ (банкноти) - грошові знаки,

що випускаються центральним емісійним банком. Нині

у більшості країн виконують функції паперових грошей.

 

БАНКРУТСТВО (франц. Ьапяиегоиіе з італ. ЬапсагоНа,

від Ьапсо го^о - розбитий банк) - неспроможність

юридичної- особи - суб'єкта підприємницької діяльно-

сті задовольнити в установлений для цього строк

пред'явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати

зобов'язання перед бюджетом. Б. пов'язане з недо-

статністю активів (відсутністю коштів).

 

БАРТЕР (від англ. Ьа^ег - обмін)- договір, згідно з

яким здійснюється обмін майна між сторонами. При

цьому одна сторона одночасно виступає продавцем май-

на, яке передає іншій стороні, і покупцем того майна,

яке одержує за договором. За договору Б. діють правила

договору купівлі-продажу.

 

БАТЬКІВСЬКІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ - особисті й

майнові права і обов'язки, які надає закон батькам

(батькові й матері) для забезпечення належного вихо-

 

Безгромадянство

 

Брокер

 

вання і матеріального утримання дітей, а також захисту

Їхніх прав та обов'язків.

 

БЕЗГРОМАДЯНСТВО - правовий статус фізичної

особи, яка не має громадянства жодної держави. Б.

виникає внаслідок розбіжностей у законодавстві різних

країн про громадянство, втрати громадянства в силу

закону або позбавлення громадянства. Особи без гро-

мадянства не користуються повною мірою правами та

дипломатичним захистом з боку будь-якої країни.

 

БЕЗПОСЕРЕДНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

один з принципів цивільного та кримінального судочин-

ства, який зобов'язує суд при розгляді справи особисто

й безпосередньо дослідити усі докази у справі, що роз-

глядається.

 

БЕЗРОБІТНІ - громадяни працездатного віку, які з не

залежних від них причин не мають заробітку (або інших

передбачених чинним законодавством доходів) через

відсутність відповідної роботи, зареєстровані в дер-

жавній службі зайнятості, шукають роботу і бажають

працювати.

 

БІЗНЕС (від англ. Ьизіпеаа - справа, угода, біржова

операція, комерція) - господарська діяльність (справа),

що приносить прибуток або дає іншу вигоду. Це вмін-

ня "робити гроші" з використанням не заборонених

законом способів. "Тіньовий Б."-це заборонена зако-

ном підприємницька діяльність, несплата податків

тощо.

 

БІЗНЕСМЕН - підприємець, комерсант, який займаєть-

ся будь-яким видом економічної діяльності, що прино-

сить прибуток або інші економічні та фінансові вигоди.

 

БІРЖА (голл. Ьеига - від прізвища купецької сім'ї в

Брюгге (XIII ст.)] - установа, в якій здійснюється

купівля-продаж цінних паперів, валюти, товарів.

 

Основна ринкова організаційна форма оптової, зокрема

міжнародної, торгівлі товарами масового виробництва,

яка регулює, формує вільні товарно-грошові і товаро-

обмінні відносини.

 

БЛИЗЬКІ РОДИЧІ - фізичні особи, природний зв'я-

зок між якими грунтується на походженні один від

одного або від спільних предків і має правове значення

у випадках, передбачених законодавством (див. Спад-

кування). Б. р. є: батьки, діти, рідні брати і сестри, дід,

бабка, онуки. Статус Б. р. мають також подружжя.

 

БОРЖНИК [у бухгалтерській справі - дебітор (від лат.

(ІеЬНог - зобов'язаний)]- юридична чи фізична осо-

ба, яка, згідно із взятими зобов'язаннями, має вчинити

на користь іншої сторони - кредитора (від лат. сгесІКог

- позикодавець) - передбачені попередньою угодою

дії (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші

тощо). У деяких випадках Б. за своїм зобов'язанням має

утриматися від певної дії.

 

БРАКОНЬЄРСТВО - незаконне полювання, яке здійс-

нюється у заборонений час, у недозволених місцях, за-

бороненими знаряддями і способами. За Б. встановлена

адміністративна та кримінальна відповідальність.

 

БРОДЯЖНИЦТВО - спосіб паразитичного існування,

який полягає у переміщенні протягом тривалого часу з

одного населеного пункту до іншого або в межах одного

міста особи, яка не має постійного місця проживання

або залишила його та існує на випадкові заробітки.

 

БРОКЕР (англ. Ьго^ег, від Ьго^е - займатись мак-

лерством) - посередник, який сприяє здійсненню угод

(операцій) між зацікавленими сторонами - клієнтами.

Брокери укладають угоди за дорученням і за рахунок

клієнта, одержуючи за свої послуги винагороду. Можуть

надавати додаткові послуги, зокрема у справі вивчення

 

17

 

Бюджет

 

Верховна Рада України

 

ринку, реклами, надання кредиту. Старший Б. назива-

ється гофброкером.

 

БЮДЖЕТ (від англ. Ьисі^еі, букв. - сумка) - а) за-

тверджений у встановленому порядку розпис доходів і

видатків держави, установи, організації на певний

строк; б) план доходів і видатків установ, підприємств,

організацій на певний строк.

 

БЮДЖЕТНЕ ПРАВО - сукупність правових норм,

що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності.

Б. п. є складовою частиною фінансового права.

 

БЮЛЕТЕНЬ (франц. Ьиііе^п, з італ. ЬиІІеШпо - запис-

ка, папірець, ві^лат. Ьиііа - грамота) - збірка офі-

ційних актів, розпоряджень, присвячених певному колу

питань, коротка інформація офіційного характеру.

 

ВАЛЮТА (італ. уаіиіа, від лат. уаіео - коштую) - гро-

шова одиниця країни, яка становить основу її грошової

системи і бере участь у міжнародному економічному

обміні та інших міжнародних зв'язках, що супроводжу-

ються грошовими розрахунками. Вільно конвертована

В. (ВКВ) - та, що вільно і необмежено обмінюється на

інші іноземні валюти.

 

ВАЛЮТНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

правових норм, ят регулюють порядок

міжнародних розрахунків, інших операцій з

цінностями в країні, а також з іноземними

та фізичними і юридичними особами

держав.

 

ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ - купівля, продаж, обмін чи вико-

ристання як засобу платежу або застави іноземної

 

сукупність

здійснення

валютними

державами

іноземних

 

валюти, використання платіжних документів в інозем-

ній валюті, обмін гривень з метою перетворення їх варто-

сті у вартість іноземної валюти. В. о. регулюються націо-

нальним законодавством і міжнародними договорами.

 

ВАСАЛІТЕТ (франц. уагааіііе, від лат. уаааиз - слуга)

- система взаємовідносин між феодалами, за якої се-

ньйор (більший васал) мав зверхність, що визнавалася

феодалом меншим (васалом). Васал мав щодо сеньйора

ряд військових, майнових, політичних, правових

обов'язків.

 

ВЕКСЕЛЬ (від нім. ^УесЬзеІ, букв. - зміна, розмін)

цінний папір (боргова розписка, заставна), що містить

безумовне грошове зобов'язання щодо сплати певній

особі або пред'явникові В. певної суми у певний строк.

 

ВЕНЧУРНІ ПІДПРИЄМСТВА (англ. уепіигез) - під-

приємства, які здійснюють наукові дослідження, інже-

нерні розробки і впроваджують нововведення, зокрема

на замовлення великих фірм і за державними субконт-

рактами. До них прилучається широкий спектр підпри-

ємств, які здійснюють маркетинг, рекламу та надають

консультативні послуги, допомагають у фінансуванні

(фірми венчурного капіталу).

 

ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ - принцип, що визначає

провідну, визначальну роль закону в правовій системі,

яка забезпечується його найвищою юридичною силою

щодо будь-яких інших актів.

 

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ. Єдиним органом зако-

нодавчої влади України є парламент - Верховна

Рада України (ст. 75 Конституції України). Кон-

ституційний склад В. Р. У., порядок виборів до В. Р. У.

вимоги до народних депутатів та їх повноваження,

порядок скликання і засідань, повноваження тощо

визначені статтями 75-101 Конституції України.

 

Верховний Суд України

 

Виборчий округ

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ - найвищий судовий

орган, що здійснює нагляд за судовою діяльністю судів

держави згідно з чинним законодавством. У межах сво-

їх повноважень розглядає справи як суд першої інстан-

ції в касаційному порядку, в порядку нагляду і за ново-

виявленими обставинами, дає директивні роз'яснення

судам з питань застосування законодавства та здійснює

інші повноваження, надані йому законодавством. Діє у

складі: Пленуму, судової колегії з цивільних справ,

судової колегії з кримінальних справ, військової колегії.

Для розгляду організаційних питань роботи В. С. У.

створюється його колегія.

 

ВЕТО (вето - від лат. уеїо - забороняю) - право

відхилення главою держави прийнятого парламентом

закону. Абсолютне В. - це остаточне відхилення гла-

вою держави закону, ухваленого парламентом. Харак-

терне для монархічних держав, на практиці майже не

застосовується. Відкладальне В. - це право глави

держави на повернення із своїми зауваженнями пере-

даного йому на підпис закону для повторного розгляду

в парламенті.

 

Правом В. згідно з Конституцією України наділений

і Президент України. Якщо за повторного розгляду

закон буде прийнято кваліфікованою більшістю голосів

(не менше ніж 2/3 фактичного складу депутатів),

Президент повинен його підписати і обнародувати.

 

ВИБОРИ - визначений Конституцією України спосіб

формування представницьких органів законодавчої

влади та самоврядування, реалізація громадянами

свого виборчого права.

 

ВИБОРНІСТЬ СУДДІВ - норма, що закріплює принцип

обрання суддів представницькими органами. В Україні

В. с. здійснюється за умов обрання суддів радами вищого

рівня, а саме - районних суддів обирає обласна рада,

обласних суддів - Верховна Рада України.

 

ВИБОРЧА АГІТАЦІЯ (агітація - від лат. а^аїіо

приведення в рух, спонукання) - сукупність заходів, за

допомогою яких забезпечується всебічне та широке

обговорення програмних документів, ділових, політич-

них і особистих якостей кандидатів, здійснюється полі-

тичний вплив на виборців через усну, друковану

пропаганду та публічну діяльність.

 

ВИБОРЧА ДІЛЬНИЦЯ - встановлене законом форму-

вання для проведення голосування і підрахунку голосів

на визначеній території.

 

ВИБОРЧА СИСТЕМА - система суспільних відносин,

що існують у сфері формування складу представ-

ницьких органів шляхом виборів, порядок організації і

проведення виборів до представницьких органів і поря-

док формування виборних органів держави. Основні

види В. с.: мажоритарна, пропорційна, змішана.

В Україні прийнята змішана В. с. В. с. можна розгляда-

ти і як спосіб розподілу мандатів у той чи інший

виборний орган згідно з результатами голосування.

 

ВИБОРЧЕ ПРАВО - система правових норм, що

регулюють порядок утворення в Україні органів зако-

нодавчої влади, органів місцевого самоврядування та

взаємовідносини між виборцями і виборчими органами.

 

ВИБОРЧИЙ БЮЛЕТЕНЬ - документ для таємного

голосування з прізвищами кандидатів у виборні органи

державної влади або на посаду Президента України.

 

ВИБОРЧИЙ ОКРУГ - встановлене законом форму-

вання для проведення виборчої кампанії. В. о. утво-

рюються Центральною виборчою комісією чи

відповідною радою народних депутатів з врахуванням

адміністративно-територіальних меж (з приблизно

рівною кількістю виборців), а також з урахуванням

встановленої виборчої системи {пропорційної, мажо-

 

Виборчий ценз

 

Вимагательство

 

ритарної або змішаної). В Україні існують багато-

мандатні та одномандатні В. о.

 

ВИБОРЧИЙ ЦЕНЗ (ценз - лат. сепзиз, від сепаео

роблю перепис, опис) - спеціальні умови надання

виборчих прав: необхідність володіти встановленим

мінімумом власності (майновий Ц.), вимога певного

мінімального рівня письменності або освіченості (Ц.

письменності та освітній Ц.), вимога певний час

проживати у цій країні чи навіть у цій місцевості (Ц.

осілості), певний визначений строк мати громадянство

цієї країни (Ц. громадянства). В Україні встановлений

лише Ц. громадянства.

 

ВИГОТОВЛЕННЯ, ПРИДБАННЯ, ЗБЕРІГАННЯ АБО

ЗБУТ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ОТРУЙНИХ ЧИ

СИЛЬНОДІЮЧИХ РЕЧОВИН - кримінальне карні

діяння, які полягають у виробництві будь-яким спосо-

бом, рафінуванні, а також перетворенні одних речовин

на інші. Забороняється збут - продаж, дарування,

обмін, віддання в борг, сплата боргу та інші дії, внаслі-

док яких ці засоби і речовини переходять у володіння

інших осіб. Карається також порушення правил пере-

везення і пересилання отруйних або сильнодіючих

речовин, що не є наркотичними або психотропними, та

незаконні перевезення чи пересилання наркотичних

засобів або психотропних речовин.

 

До наркотичних речовин медицина відносить мак,

макову соломку, різні сорти коноплі тощо, до отруйних

- миш'як, стрихнін, сулему, ціанистий калій тощо. До

сильнодіючих речовин відносять гормональні препарати.

 

ВИД (ПОСВІДКА) НА ПРОЖИВАННЯ - доку-

мент, який підтверджує право проживання особи на

даній території. Видається відповідно до встановленої

процедури компетентними державними органами, зокре-

ма паспортними підрозділами Міністерства внутріш-

ніх справ України.

 

ПОКАРАНЬ - у кримінальному праві встанов-

лений кримінальним законом обов'язковий перелік

1<і покарань за ступенем їх тяжкості, а саме:

 

1) основні В. п. - позбавлення волі, виправні

роботи без позбавлення волі, позбавлення права зай-

мати певні посади або займатися певною діяльністю,

штраф, громадський осуд. До військовослужбовців

строкової служби може застосовуватися такий В. п., як

направлення до дисциплінарного батальйону;

 

2) додаткові В. п. - конфіскація майна, позбавлення

військового або спеціального звання, позбавлення

батьківських прав.

 

Позбавлення права займати певні посади або займа-

тися певною діяльністю та штраф можуть застосовува-

тися не тільки як основні, а й як додаткові покарання.

 

ВИКОНАВЕЦЬ ЗЛОЧИНУ - особа, яка безпосе-

редньо вчинила злочин.

 

ВИКОНАВЧА ВЛАДА - одна з гілок державної влади,

якій делегована сукупність повноважень з управління

державними справами (контрольні, адміністративні,

розпорядчі тощо), і на яку покладається функція

виконання законів, що приймаються законодавчою

владою. На чолі В. в. стоїть, як правило, президент

держави або глава ЇЇ уряду (прем'єр-міністр).

 

ВИКОНАННЯ ВИРОКУ - заключна стадія кримі-

нального судочинства, в якій реалізується вирок суду,

що набрав чинності.

 

ВИМАГАТЕЛЬСТВО - вимога передачі майна чи

права на майно або вчинення будь-яких дій майнового

характеру під погрозою насильства над потерпілим або

близькими йому особами, розголошення відомостей, що

ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження

чи знищення майна. (Див. Шантаж.)

 

В. може бути пов'язане з погрозою убивства чи

нанесення тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане

 

Вимушений прогул

 

Вислуга років

 

з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потер-

пілого, або таким, що спричинило великої шкоди через

пошкодження чи знищення майна. Вчинення В. щодо

індивідуального майна громадян тягне за собою кримі-

нальну відповідальність за ст. 144 КК, а щодо держав-

ного або колективного майна - за ст. 86^ КК.

 

ВИМУШЕНИЙ ПРОГУЛ - час, протягом якого праців-

ник не з своєї вини позбавлений можливості працювати.

 

ВИНА - психічне ставлення особи до здійснюваних нею

протиправних дій (діяння) та їх наслідків. Виступає у

формі умислу (прямого чи непрямого) і необережності

(недбалості та самовпевненості).

 

ВИНАХІДНИЦЬКЕ ПРАВО - сукупність правових

норм, які регулюють суспільні відносини, що складають-

ся у процесі створення, оформлення й використання

винаходів та раціоналізаторських пропозицій.

 

ВИНЯТКОВА МІРА ПОКАРАННЯ - смертна кара.

Застосовується за особливо тяжкі злочини у випадках,

спеціально передбачених Особливою частиною Кримі-

нального кодексу. Не можуть бути засуджені до В. м.

п. особи, які не досягли до вчинення злочину 18 років

і жінки, які були в стані вагітності під час вчинення

злочину або на момент виконання вироку. Застосу-

вання В. м. п. засуджується світовим співтовариством.

В Україні накладено мораторій на виконання В. м. п.

 

ВИПРАВДУВАЛЬНИЙ ВИРОК - постановляється у

випадках, якщо не встановлено події злочину, якщо в

діянні підсудного немає складу злочину, а також, коли

не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

 

ВИПРАВНІ РОБОТИ - призначаються без позбавлен-

ня волі на строк від двох місяців до двох років. Викону-

ються відповідно до вироку суду або за місцем роботи

засудженого, або в інших місцях (але у районі проживан-

ня засудженого), щз визначаються органами, які відають

 

24

 

І-Ал виконанням В. р. Із заробітку засудженого до В. р.

здійснюється відрахування у доход держави у розмірі,

встановленому вироком суду, але не більше 20 відсотків.

 

^ВИПРАВНО-ТРУДОВА КОЛОНІЯ - основний вид

виправно-трудових установ (установ виконання пока-

рань), де відбувають покарання у вигляді позбавлення

волі повнолітні засуджені, яким суд визначив відбуван-

ня покарання у вигляді позбавлення волі: В.-т. к.

загального, посиленого, суворого і особливого режимів.

Неповнолітні відбувають покарання у виховно-

трудових колоніях загального і посиленого режимів.

 

ВИПРАВНО-ТРУДОВЕ ПРАВО (кримінально-виконав-

че право) - галузь права, що регулює порядок і умови

відбування призначених судами за вчинені злочини

покарань, виконання яких пов'язане з застосуванням

до засуджених заходів виправно-трудового впливу.

 

ВИРОБНИЧА КВАЛІФІКАЦІЯ (кваліфікація - лат.

^иаIіПсаIіо, від ^иа1і5 - який за якістю + їасіо -

роблю, англ. ^иаIіПсаиоп, сегШісаїіоп) - характе-

ристика даного виду роботи, що встановлюється за

ступенем її складності, точності й відповідальності, а

також присвоєння працівникові розряду, категорії,

класу або диплому на основі його особистих знань,

умінь та професійних навичок.

 

ВИРОБНИЧА ТРАВМА

виробництві.

 

ВИРОК - рішення (процесуальний документ), винесе-

. не судом у результаті судового розгляду кримінальної

справи, яке містить висновок про винність або невин-

ність підсудного у вчиненні злочину і про застосування

або незастосування до нього кримінального покарання.

 

ВИСЛУГА РОКІВ - тривалість трудової діяльності

окремих категорій працівників, зайнятих на роботах,

виконання яких призводить до втрати професійної при-

 

вид нещасного випадку на

 

Вихідна допомога

 

Відпустка

 

датності або працездатності до встановленої законом

межі, що дає право на пенсію за віком.

 

ВИХІДНА ДОПОМОГА - грошова сума, яка випла-

чується працівникові у передбачених законодавством

випадках у разі припинення трудового договору з не

залежних від працівника обставин.

 

ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ - найви-

щий орган у вирішенні господарських спорів і здійснен-

ні нагляду щодо рішень, ухвал, постанов арбітражних

судів України та контролю за їх діяльністю. До виключ-

ної компетенції В. а. с. належать справи у спорах, у

яких однією із сторін, наприклад, є вищий чи централь-

ний орган виконавчої влади. Національний банк

України, або управи, матеріали по яких містять дер-

жавну таємницю, тощо.

 

ВІДВІД У СУДОЧИНСТВІ - усунення чи самоусу-

нення деяких учасників кримінального чи цивільного

процесу віл участі у розгляді справ за наявності сумніву

в їхній неупередженості. З приводу відводу мотивована

заява подається до суду, який приймає рішення. Рішен-

ня про відвод приймають судді цього суду простою

більшістю голосів.

 

ВІДДАННЯ ДО СУДУ - самостійна стадія криміналь-

ного судочинства, на якій суддя - одноособове своєю

постановою або суд - у розпорядчому засіданні своєю

ухвалою віддає обвинуваченого до суду. В. до с. передує

судовому розгляду справи. Щодо кожного з обвинуваче-

них при В. до с. з'ясовується: чи цьому суду підсудна

справа, чи немає у справі підстав для її закриття або

призупинення, чи правомірні дії обвинуваченого тощо.

 

ВІДДАННЯ НЕПОВНОЛІТНЬОГО ПІД НАГЛЯД -

батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитя-

чої установи - запобіжний захід, який можна застосу-

вати до неповнолітнього обвинуваченого. Особи, яким

 

ередається під нагляд неповнолітній, або адміністрація

І установи у цих випадках дають письмове зобов'язання

щодо забезпечення ними належної поведінки неповно-

літнього та його явки до слідчого, прокурора і суду.

 

ІДКРИТТЯ СПАДЩИНИ - юридичний факт, з

Гшастанням якого виникає спадкове правовідношення.

Такими фактами є смерть громадянина, оголошення

"особи померлою внаслідок безвісної відсутності.

 

МДПОВІДАЛЬНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ - встанов-

' дена законодавством України юридична відповідаль-

ність молодих людей, які не досягли 18 років, за вчинені

ними правопорушення. Суб'єктами кримінальної відпо-

відальності закон визнає осіб, які до моменту скоєння

злочину досягли 16 років, а при вчиненні окремих видів

злочинів цей вік зменшується до 14 років. Зокрема, з 14-

ти років підлягають кримінальній відповідальності особи,

що вчинили убивство, посягання на життя судді, пра-

цівника правоохоронного органу, члена громадського

формування з охорони громадського порядку або військо-

вослужбовця; умисне заподіяння тілесного ушкод-

ження, що спричинило розлад здоров'я, зґвалтування,

крадіжку, грабіж, розбій, злісне або особливо злісне

хуліганство, пошкодження об'єктів магістральних

нафто-, газо- і нафтопродуктопроводів за обтяжуючих

наслідків; умисне знищення або пошкодження держав-

ного, колективного майна чи індивідуального майна

громадян, що спричинило тяжкі наслідки, а також уми-

сне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда.

 

ВІДПОВІДАЧ - у цивільному судочинстві сторона,

якій пред'явлено позов. В. у суді може бути як грома-

дянин, так і юридична особа.

 

ВІДПУСТКА - один з видів часу відпочинку, що нада-

ється працівнику на встановлений законом строк. На

час В. за працівником зберігаються його місце роботи,

посада і середньомісячний заробіток. У разі В. "за

 

Відпустка без збереження зарплати

 

Володіння

 

власний рахунок" за працівником його середньомісяч-

ний заробіток не зберігається.

 

ВІДПУСТКА БЕЗ ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗАРПЛАТИ - мо-

же бути надана на короткий термін власником або

уповноваженим ним органом працівникові за його зая-

вою за сімейних обставин і за інших поважних причин.

 

ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ - форма цивільної

відповідальності за порушення зобов'язань. Від

відшкодування шкоди В. з. відрізняється тим, що при

відшкодуванні шкоди боржник відшкодовує кредиторові

лише прямі збитки, які виникли через невиконання або

неналежне виконання своїх зобов'язань, а при В. з.

винна особа відшкодовує ще й упущену вигоду, на яку

можна було розраховувати за звичного стану або

перебігу подій. Збитки, заподіяні юридичній чи

фізичній особі внаслідок протиправних дій державних

органів або посадових осіб цих органів, підлягають

відшкодуванню за рахунок держави.

 

ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ - цивільно-правова

відповідальність згідно із зобов'язаннями, яка виникла

внаслідок заподіяної шкоди. В. ш. полягає у повній її

компенсації у грошовій формі або у натурі (виправлення

пошкодженої речі). Розмір В. ш. зменшується, якщо

виникненню шкоди сприяв сам потерпілий (наприклад,

внаслідок грубого порушення правил дорожнього руху

особа постраждала від наїзду автомобіля).

 

ВІЗА (від лат. уіаиз - побачений, переглянутий)

І ) позначка посадової особи на документі, яка надає

йому відповідну силу, значимість; 2) дозвіл на в'їзд на

територію держави та на виізд з неї (В. в'їзна, виїзна

транзитна). В. видається компетентними державними

органами (зокрема консульськими установами) на пев-

ний строк і посвідчується відповідним записом у пас-

порті громадянина. Безвізовий в'їзд, виїзд або транзит

встановлюються міждержавними угодами. Україна має

 

^угоди про безвізовий режим з країнами СНД, Польщею,

оолгарією, іншими країнами.

 

ІКЛАД - рахунок до запитання, банківський депозит,

^Вкладник може вилучити В. за першою вимогою.

 

^ДАДА - здатність, право і можливість підкоряти евоїй

,волі інших.

 

ВЛАСНИК - громадянин або юридична особа, якій

належить у межах, визначених законом, право воло-

[ діння, користування і розпорядження майном.

 

ГВЛАСНІСТЬ - історично зумовлена суспільна форма

володіння, користування та розпорядження матері-

1'-' альними та нематеріальними благами, яка виражає су-

спільні та виробничі відносини між людьми в процесі

виробництва, розподілу, обміну та споживання цих

благ. На індивідуальному рівні В. виражає належність

благ групам осіб чи окремій особі.

 

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА - діяльність органів дер-

жавної влади, яка утворює внутрішню юрисдикцію в

державі, а саме - забезпечення прав і свобод грома-

дян, гарантованого соціального захисту населення, роз-

витку гуманітарної сфери, декриміналізації економіки,

реалізації заходів щодо зміцнення обороноздатності і

національної безпеки, охорони громадського порядку,

боротьби із злочинністю тощо.

 

В. п. є відповідальною функцією, що за Конституцією

України покладена на Кабінет Міністрів України.

Засади В. п. викладені у Конституції України, іншому

законодавстві, вони відповідають міжнародним угодам

щодо вищезазначених питань, у яких бере участь Україна.

 

ВОЛОДІННЯ - фактичне, законне або протиправне,

перебування майна у конкретної фізичної або юридичної

особи (фактичне утримання речі). В. може здійснюватись

за договором оренди, застави, відповідальної охорони,

комісії тощо і без утримання майна у власності.

 

Галузь законодавсмаа

 

Гетьман

 

ГАЛУЗЬ ЗАКОНОДАВСТВА - система нормативних

актів, які видаються вищими органами державної

влади і управління і регулюють певну сферу суспільних

відносин (конституційне законодавство, цивільне,

трудове, кримінальне законодавство тощо). Поняття

"Г. з." тісно пов'язане з поняттям "галузь права".

 

ГАЛУЗЬ ПРАВА - сукупність норм права, які скла-

дають відособлену частину системи права і регулюють

якісно однорідні суспільні відносини специфічним мето-

дом правового регулювання.

 

Поділ на окремі галузі зумовлений різноманітністю

суспільних відносин, які врегульовуються правом. Г. п.

відрізняються^ одна від одної за видами суспільних

відносин. Так, трудові відносини регулюються нормами

трудового права, майнові відносини - нормами

цивільного права', відносини в галузі землекористу-

вання - нормами земельного права тощо.

 

У своїй сукупності Г. п. утворюють правову систему

даного суспільства.

 

Поділ норм права за галузями здійснюється за пред-

метом правового регулювання (сукупність відносин,

врегульованих правом) і за методом правового регулю-

вання (специфічного способу владного впливу держави

на суспільні відносини).

 

Основними галузями сучасного права є: консти-

туційне (державне), адміністративне, земельне, фі-

нансове (банківське), екологічне, трудове, цивільне,

кримінальне, міжнародне, кримінально-процесуальне,

цивільне -процесуальне, виправно-трудове.

 

ГАРАНТ (франц. ^агапі - поручитель) - державний

орган (установа, підприємство чи особа), який бере на

себе обов'язок нести відповідальність за невиконання

певних зобов'язань. Г. бере на себе ризик виконання

цих зобов'язань.

 

РАИТІЇ ЗАКОННОСТІ - передбачені законом спеці-

ііММі засоби охорони і, в разі порушення, відновлення за-

нності. Розрізняються Г. з. правові і Г. з. процесуальні.

 

ІЕРАЛЬНИЙ ПРОКУРОР УКРАЇНИ - вища

осадова особа в системі органів прокуратури, яка

собисто та через підпорядкованих йому прокурорів

іійснює та забезпечує нагляд за додержанням законів

"Органами, які проводять оперативно-розшукову діяль-

' йість, дізнання, досудове слідство, розслідування зло-

чинів у випадках, визначених законом; державне

обвинувачення в суді', нагляд за додержанням законів

при виконанні судових рішень у кримінальних справах,

а також при застосуванні інших заходів примусового

характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян', представництво інтересів держави або

громадянина в судах у випадках, визначених законом.

Г.п. очолює колегію Генеральної прокуратури України.

Г.п. призначається на посаду та звільняється з посади

Верховною Радою України за поданням Президента

України. Строк повноважень Г. п. України та підпоряд-

кованих йому прокурорів - п'ять років.

 

ГЕНОЦИД (від грецьк. зепо5 - рід + лат. саегіеге -

вбивати, букв. знищення роду, племені; англ. ^епосігіе)

- винищення окремих груп населення певної країни

або захоплених країн з расових, національних або релі-

гійних мотивів. У міжнародному праві під Г. розуміють

дії щодо знищення повністю або частково будь-якої

національної, етнічної, расової або релігійної групи:

а) убивство членів такої групи; б) нанесення значних

тілесних ушкоджень або спричинення психічного

розладу членам цієї групи тощо.

 

ГЕТЬМАН (пол. Ье^тап - начальник, від нім. Наирітап

- капітан) - 1) в Україні у XVI - 1-й пол. XVII ст. -

голова реєстрових козаків, з 1648 р. - правитель

України та голова козацького війська; керівник низки

селянсько-козацьких повстань. З 1657 р. Україною

 

Гетьман.ство

 

Господарський механізм

 

правили два Г.: один - Правобережною (до 1704 р.),

другий - Лівобережною (з 1708 р. призначався царсь-

ким урядом). У 1764 р. гетьманське правління скасоване;

2) у Польщі в XV - XVI ст. командуючий найманим

військом, в XVI - XVII ст. - усією армією. З 1539 р.

був Г. і в Литві; 3) у квітні - грудні 1918 р.- голова

Української Держави, якому належало виключне право

видавати закони, призначати кабінет міністрів,

управляти зовнішньою політикою, військовими справами

та виступати верховним суддею.

 

ГЕТЬМАНСТВО - самобутня національна форма орга-

нізації вищої влади в Україні (сер. XVII - XVIII ст.) в

умовах її самоврядування (автономії) у складі

Російської імперії.

^

 

ГЕТЬМАНЩИНА - політико-державний устрій в

Україні у період з 1648 по 1764 рік. Г. також

називалася частина території України, що перебувала

під владою гетьмана. У 1663 р. Г. була поділена на

Правобережну і Лівобережну. Після скасування Поль-

щею козацтва на правобережжі (1700 р.) Г. існувала

лише на лівому березі Дніпра. Столиці Г.: Чигирин,

Батурин, Глухів. Гетьман формально обирався на

загальній козацькій Раді, а згодом призначався або

затверджувався царським урядом. Остаточно лікві-

дована Г. російським царизмом у 1781 р.

 

Г. також називають період існування Української

Держави (29 квітня - 14 грудня 1918 р.), що являла

собою вид конституційної монархії на чолі з гетьма-

ном (П. Скоропадським) як носієм монархічної влади.

 

ГІПОТЕЗА (від грецьк. ЬуроІЬеаіз - основа, припу-

щення) - частина правової норми, в якій зазнача-

ються умови, обставини, з настанням котрих можна чи

необхідно здійснювати її диспозицію. Ці обставини

мають спеціальну назву "юридичні факти". Г. визначає

сферу, межі регулятивної дії диспозиції правової норми.

 

ІВА ДЕРЖАВИ - особа або орган, що уособлює

і керівництво державними справами, найвищий представ-

ішик держави у зовнішніх відносинах. В Україні Г. д. є

^Лрезидент України.

 

ІІАСНІСТЬ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ - один з кон-

ституційних принципів судового процесу, який полягає

в тому, що розгляд цивільних і кримінальних справ у

рвсіх судах України провадиться у відкритих для всіх

^громадян, які досягли 16 років, засіданнях суду. Преса

Р та інші засоби масової інформації можуть висвітлювати

хід і результати цих засідань і вільно коментувати їх.

 

ГОСПОДАРСЬКА АСОЦІАЦІЯ - договірне об'єднан-

ня підприємств, яке створюється з метою спільного

здійснення однієї або декількох виробничо-господарсь-

ких функцій. Учасники Г.а. можуть входити до інших

договірних об'єднань підприємств без погодження з

іншими учасниками.

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО - сукупність

правових норм, які регулюють правові відносини між

юридичними особами (двома чи більше) з приводу

встановлення, зміни або припинення цивільних прав і

обов'язків у галузі господарської діяльності.

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ ДОГОВІР - цивільно-правова

угода між підприємствами, спрямована на встанов-

лення, користування або припинення їх господарських

прав і обов'язків.

 

ГОСПОДАРСЬКИЙ МЕХАНІЗМ - інтегрована сис-

тема економічних, організаційних, правових та інших

форм, методів та інструментів управління. Г. м. виникає

у процесі різноманітної діяльності суб'єктів господа-

рювання різних форм власності і характеризується їх

юридичною рівністю, впорядкованістю прав та обов'яз-

ків, майновою обособленістю цих суб'єктів тощо.

 

Господарські спори

 

Громадянство

 

ГОСПОДАРСЬКІ СПОРИ - спори, що виникають при

укладанні, зміні, припиненні та виконанні господарсь-

ких договорів, а також спори, що виникають при по-

годженні стандартів і технічних умов, встановленні цін

на продукцію (товари), а також тарифів на послуги

(виконання робіт) та деякі інші, які випливають з дого-

ворів та угод, укладених між юридичними особами.

 

ГОСПОДАРСЬКІ ТОВАРИСТВА - підприємства, орга-

нізації, установи, створені на засадах угоди юридичними

особами і громадянами через об'єднання їхнього майна

та підприємницької діяльності з метою одержання при-

бутку. Г. т. поділяються на: акціонерні товариства,

товариства з обмеженою відповідальністю, повні

товариства, командитні товариства. Г. т. можуть

займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не

суперечить чинному законодавству України.

 

ГРАБІЖ - відкрите викрадення державного або колек-

тивного майна чи індивідуального майна громадян. Г.

може бути поєднаний з насильством, що не є небезпеч-

ним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою

застосування такого насильства. Від крадіжки Г.

відрізняється відкритим викраденням майна, від розбою

та бандитизму - менш небезпечним характером

злочинних дій, зокрема насильства. Г. є кримінальне

караним діянням (ст. 82 і 141 КК).

 

ГРОМАДСЬКА БЕЗПЕКА - суспільні відносини з при-

воду поводження з джерелом загальної небезпеки, що за-

безпечують збереження людей і матеріальних цінностей.

 

ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ - об'єднання грома-

дян, утворене для задоволення та захисту законних

соціальних, економічних, національно-культурних, віко-

вих, творчих, спортивних, фінансових та інших спіль-

них інтересів, або коло організацій, які об'єднуються з

будь-якою метою, крім політичної, релігійної або госпо-

дарської. Найбільшою з Г. о. є професійна спілка. В

 

Україні діють Г. о. з регіональним, загальноукраїнським

14 і міжнародним .статусом. Головними засадами Г. о. є

рівноправність членів, добровільність, самоврядування,

законність і гласність.

 

ТОМАДСЬКИЙ ПОРЯДОК - суспільні відносини,

і що забезпечують належні умови для суспільне корисної

діяльності, відпочинку й побуту людей, включаючи зов-

нішні умови для нормального функціонування різних

громадських установ.

 

ГРОМАДЯНИН (як фізична особа, суб'єкт права)

цивільно-правове визначення людини - учасника

правовідносин (суб'єкта цивільних прав та обов'язків).

 

ГРОМАДЯНСТВО - правова належність особи до

певної держави, закони якої передбачають її права та

обов'язки у цій країні та поза її межами. Україна має

своє Г., яке проголошене "Декларацією про державний

суверенітет України" від 16 липня 1990 р. Підстави

набуття або втрати Г. України визначаються Законом

України про Г.

 

Усім громадянам України гарантуються права і

свободи, які передбачені Конституцією України та

нормами міжнародного права, визнаними Україною.

В Україні існує єдине Г.

 

На підставі двосторонніх міжнародних договорів до-

пускається подвійне Г. Громадяни України за кордоном

користуються захистом і заступництвом держави.

 

Україна забезпечує рівність перед законом усіх

громадян незалежно від походження, соціального й

майнового стану, расової та національної належності,

статі, освіти, мови, політичних поглядів, релігійних

переконань, роду і характеру занять, місця проживання

та інших обставин. Право на Г. є невід'ємним правом

людини. Ніхто не може бути позбавлений Г. або права

змінити Г. Українська держава забезпечує охорону

прав, свобод та інтересів своїх громадян як всередині

країни, так і за її межами. Вирішення найважливіших

 

35

 

Громадянське суспільство

 

Денонсація

 

питань Г. відноситься до компетенції Президента

України. Основним документом, що підтверджує Г., є

паспорт громадянина України.

 

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО - спільність

вільних, рівноправних людей, кожній з яких держава

забезпечує юридичні можливості бути власником,

користуватися економічною свободою і надійним соці-

альним захистом, а також брати участь у політичному

житті. Г. с.-це етносоціальний простір, в якому люди

взаємно пов'язані і взаємодіють між собою як незалежні

особистості, котрі володіють власністю, вільно розпо-

ряджаються результатами своєї праці, є носіями полі-

тичних прав і культури.

 

ГРОШІ - особливий товар, що виконує роль загаль-

ного еквівалента^ в якому виражається вартість усіх

інших товарів, та загального засобу обміну.

 

ГРОШОВА РЕФОРМА - система державних заходів,

спрямованих на упорядкування і зміцнення грошової

системи.

 

ГРОШОВИЙ ОБІГ - безперервний рух грошей у

процесі купівлі-продажу товарів і послуг. Г. о.

здійснюється у межах грошової системи кожної країни.

 

ГУМАННІСТЬ (від лат. Ьитапиа - людяний,

людський) - соціальна чи індивідуальна риса, яку

характеризує людяність, повага до людини, її прав та

свобод, вміння ідентифікувати себе з іншими людьми, їх

стражданнями та болем.

 

ДАВАЛЬЧА УГОДА - угода, однією з головних умов

якої є те, що продукція буде виготовлятися із сировини

замовника.

 

ІДАРУВАННЯ - безоплатна передача однією стороною

(дарувателем) другій стороні (обдарованому), за її

згодою, майна у власність.

 

^ ДЕБЕТ (від лат. гіеЬеі - він винен) - а) ліва сторона

бухгалтерського рахунку, на якій відображають госпо-

дарські операції; б) рахунок надходжень і боргів даній

установі.

 

ДЕВАЛЬВАЦІЯ (від лат. сіє - зниження, зменшення +

уаіуо - маю вартість) - обумовлене економічними

(або політичними) обставинами законодавче зменшення

золотого вмісту (вартості) грошової одиниці, зниження

курсу паперових грошей щодо золота або іноземної

валюти.

 

ДЕКРЕТ (від лат. (Іеіо-е^ит - постанова, указ) - один

з видів нормативно-правових актів, що видаються

органами державної влади або державного управління.

Д. - це правовий акт Кабінету Міністрів України, за

яким реалізуються делеговані парламентом повнова-

ження законодавчої влади (у передбачених законом

випадках). Наприклад, до прийняття закону з того чи

іншого питання Кабінет Міністрів видає відповідний Д.

 

ДЕЛІКТ (від лат. сіеіісіит - провина, правопорушення)

- а) будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що

суперечить законові; б) Д. міжнародний - порушення

норм міжнародного права або міжнародних зобо-

в'язань внаслідок неправомірного діяння або упущення.

 

ДЕНОНСАЦІЯ (від франц. (іепопсег - повідомляти,

розривати) - повідомлення однією стороною іншої про

припинення дії укладеного ними договору, угоди або

про вихід із багатостороннього договору. Умови припи-

нення договору, за загальним правилом, обумовлюються

сторонами у самому договорі. Д. міжнародних договорів

України здійснює її Верховна Рада.

 

Депутат

 

Державна таємниця

 

ДЕПУТАТ (від лат. (Іериіаіиз - визначений) - повно-

важний та відповідальний представник народу в парла-

менті країни чи виборців свого виборчого округу та

населення регіону - у відповідній місцевій раді народних

депутатів. Правовий статус Д., його права, обов'язки,

гарантії діяльності визначаються Конституцією, Зако-

ном України "Про статус народного депутата України"

та іншими законодавчими актами.

 

ДЕРЖАВА - особлива організація політичної влади,

що існує у соціальне неоднорідному суспільстві, за допо-

моги якої здійснюється управління загальносуспільними

та місцевими справами.

 

Основними ознаками Д. є: публічна влада; наявність

державного апарату, права', поділ за територіальним

принципом тощо.

 

Сутність Д. - ^ її функціях, тобто основних напрямках

діяльності, які поділяються на внутрішні, пов'язані з діяль-

ністю Д. на своїй території, і зовнішні, які дістають вияв

у різного роду взаємовідносинах з іншими державами.

 

ДЕРЖАВНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ - діяльність дер-

жавних органів щодо забезпечення національної неза-

лежності країни. Д. б. У. має два важливих аспекти, а

саме: внутрішній (передбачає систему законів, спрямо-

ваних на охорону державних інтересів у гуманітарній,

політичній та економічній сферах та проведення ефек-

тивної внутрішньої політики держави, яка забезпечує

цю систему заходів), і зовнішній {суверенітет, терито-

ріальна недоторканність та обороноздатність держави).

Д. б. У. забезпечує народові України мирне життя,

вирішення проблем у гуманітарній, політичній та еконо-

мічній сферах. За посягання на Д. б. У. передбачена

сувора кримінальна відповідальність.

 

ДЕРЖАВНА ВЛАДА - полягає у здатності й можливості

державних органів управляти (або впливати) політичними,

економічними, правовими процесами та подіями, контро-

лювати соціальне небезпечні явища, що виникають у

 

суспільстві, а також регулювати поведінку громадян.

Головні засоби владарювання (реалізації державної В.):

переконання і примус, охоронні, регулятивні та заборонні

дії, нормотворчість. В Україні, як і в інших демократичних

країнах, державна В. поділяється на три гілки В. -

законодавчу, виконавчу і судову. За Конституцією

України (ст. 5) носієм суверенітету і єдиним джерелом

влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосе-

редньо і через органи місцевого самоврядування.

 

ДЕРЖАВНА ЗРАДА - один із злочинів проти держави,

тобто умисне вчинення громадянином України діянь,

що заподіяли чи можуть заподіяти шкоду суверенітету,

територіальній недоторканності, обороноздатності або

державній безпеці України', перехід на бік ворога у

воєнний час або у бойовій обстановці, шпигунство,

надання іноземній державі, іноземній організації або їх

представникам допомоги у проведенні підривної діяль-

ності проти України.

 

ДЕРЖАВНА МОВА - мова офіційного спілкування. У

деяких державах (Канада, Швейцарія та ін.) - дві або

більше Д. м.

 

ДЕРЖАВНА МОВА УКРАЇНИ -Д. м. У. є українсь-

ка мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функ-

ціонування української мови в усіх сферах суспільного

життя на всій території України. Гарантується вільний

розвиток, використання і захист російської, інших мов

національних меншин України. Держава сприяє вивчен-

ню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в

Україні гарантується Конституцією України та визна-

чається законом (ст. 10 Конституції України).

 

ДЕРЖАВНА ТАЄМНИЦЯ - захищені державою

відомості щодо її воєнної, зовнішньополітичної, розві-

дувальної, контррозвідувальної та оперативно-розшуко-

вої діяльності, поширення яких може заподіяти шкоду

безпеці держави або її інтересам.

 

Державне регулювання економіки

 

Державні символи. України

 

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

цілеспрямований вплив держави на економіку з метою

забезпечення її функціонування у заданому режимі чи

для зміни й розвитку економічних явищ або їх зв'язків.

Регулювання здійснюється за допомогою системи пра-

вових норм і заходів.

 

ДЕРЖАВНИЙ АПАРАТ (апарат - від лат. аррагаіиа

- устаткування) - система, сукупність органів дер-

жави в їх єдності і взаємозв'язку, за допомогою яких

здійснюється державна влада, функції відповідної дер-

жави. У широкому розумінні до системи Д. а. входять:

органи державної влади, державного управління, судові

органи, органи прокуратури. Вони наділяються необ-

хідними повноваженнями для виконання своїх функцій,

у тому числі мають право застосовувати заходи держав-

ного примусу.

 

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ (герб - польськ. ЬегЬ від нім.

ЕгЬе - спадщина) - закріплений у законодавстві офі-

ційний відмітний знак, який є офіційною емблемою

держави. Зображується на прапорах (знаменах), грошо-

.вих знаках, печатках, деяких офіційних документах,

будинках тощо. Зміст Д. г. встановлюється конститу-

цією або спеціальним законом.

 

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН (гімн - від грецьк. Ьутпоз

урочиста, похвальна пісня) - поетично-музикальний

твір, який прославляє батьківщину, державу, історичні

події, їх героїв. У кожної держави є офіційно встанов-

лений Д. г.

 

ДЕРЖАВНИЙ МЕХАНІЗМ - структура і підпоряд-

кування всіх державних організацій, що здійснюють по-

кладені на них законодавством завдання і функції. Д. м.

- у першу чергу, управлінській механізм, що діє на

підставі закону, використовує такі методи управління,

як переконання, економічний вплив, примус, регулюван-

ня, керівництво державними справами.

 

'ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР - офіційний відмітний знак

держави, опис якого встановлюється законом (як пра-

вило, конституцією), символ суверенітету держави.

 

ДЕРЖАВНИЙ РЕЖИМ - спосіб здійснення держав-

ної влади певними методами і засобами. Основною

підвалиною Д. р. є конституція та органічні консти-

туції закони (наприклад, закони про конституційний

суд, про національний банк, про вибори тощо). Понят-

тя "Д. р." пов'язане з поняттям "внутрішня політика".

 

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - верховенство дер-

жавної влади всередині країни, тобто зосередженість

всієї повноти влади у державних органах, і незалеж-

ність держави у зовнішньополітичній сфері. (Див. Суве-

ренітет^

 

ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ - спосіб поділу держави на

певні складові частини та поділ влади між нею та цими

складовими частинами. За Д. у. держави поділяються

на унітарні (Румунія, Болгарія, Польща тощо), федера-

тивні (Канада, Росія) та конфедеративні (Швейцарія).

 

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ (символ - від грецьк.

аутуоіоп - знак, приміта - речовий, графічний, зву-

ковий умовний знак або умовна дія щодо якогось яви-

ща, поняття ідеї) - державний герб, державний пра-

пор, державний гімн.

 

ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ -Д. с. У. є Дер-

жавний Прапор України, Державний Герб України І

Державний Гімн України.

 

Державний Прапор України - стяг із двох рівно-

великих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Затверджений Постановою Верховної Ради України-

28 січня 1992 р.

 

Великий Державний Герб України встановлюється з

урахуванням малого Державного Герба України та

Герба Війська Запорозького законом, що приймається

 

41

 

Джерело підвищено! небезпеки

 

Дізнання

 

не менш як двома третинами конституційного складу

Верховної Ради України. Головним елементом великого

Державного Герба України е Знак Княжої Держави

Володимира Великого (малий Державний Герб Украї-

ни). Малий Державний Герб України затверджений По-

становою Верховної Ради України від 19 січня 1992 р.

 

В основі гімну незалежної України - національний

гімн "Ще не вмерла Україна", слова до якого написав у

60-ті рр. XIX ст. відомий український поет Павло Чу-

бинський (1839-1884), музику - композитор і диригент

Михайло Вербицький (1815-1870).

 

Гімн незалежної України затверджено Указом Пре-

зидії Верховної Ради України "Про державний гімн

України" від 15 січня 1992 р.

 

ДЖЕРЕЛО ШДВДІЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ - технічні

та технологічні об'єкти, експлуатація яких людиною

пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення і які, в

силу своїх особливих якостей, створюють підвищену

можливість заподіяння шкоди оточуючим (об'єкти транс-

порту, машини, механізми, промислове та будівельне об-

ладнання, хімічні та інші технології, електроенергетичні,

ядерні установки, вибухові речовини тощо). Шкода,

заподіяна фізичним або юридичним особам Д. п. н., має

бути відшкодована організацією чи громадянином,

діяльність яких пов'язана з небезпекою для оточення,

якщо останні не доведуть, що шкода виникла внаслідок

непереборної сили або умислу потерпілого.

 

ДЖЕРЕЛО ПРАВА - початкова форма правових

норм', спосіб матеріального закріплення юридичних

норм, який засвідчує загальну обов'язковість останніх.

Відомі такі Д. п.: правовий звичай, правовий преце-

дент, нормативно-правова угода, нормативно-право-

вий акт.

 

ДИВІДЕНД (від лат. (Ііуігіепгіит - те, що треба роз-

ділити) - 1) частка чистого прибутку акціонерного

 

товариства, яка виплачується акціонерам грошима,

майном та іншими цінними паперами, 2) частка при-

бутку кооперативу, яка сплачується за додатковими

паями членів і паями асоційованих членів кооперативу у

розмірі, встановленому законом і статутом кооперативу.

 

ДИЛЕР (від англ. (Ніаге - поширювати, розповсюджу-

вати) - особа (або фірма), яка здійснює біржове або

торговельне посередництво.

 

ДИСПОЗИЦІЯ (лат. сІієроаШо, від сіігропо - розташо-

вую, розміщую) - центральна частина правової норми,

яка зазначає права або обов'язки суб'єктів, передбачає

дозволену, обов'язкову і заборонену поведінку особи.

 

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ - правова

форма впливу на порушника трудової дисципліни.

Накладається на порушника за наказом (розпоряджен-

ням) органу, якому надано право прийняття на роботу

даного працівника, у вигляді дисциплінарного стягнення

- догани або звільнення. Для окремих категорій праців-

ників законодавством, статутами і положеннями про

дисципліну можуть бути застосовані й інші види ди-

сциплінарних стягнень. Власник або уповноважений ним

орган може замість накладення дисциплінарного стягнен-

ня передати питання про порушення трудової дисципліни

на розгляд трудового колективу або його органу.

 

ДІЄЗДАТНІСТЬ - закріплена законом можливість

суб'єкта права (фізичної або юридичної особи) на-

бувати своїми діями юридичних прав та створювати для

себе юридичні обов'язки. Д. фізичної особи виникає з

досягненням повноліття (з 15-ти років - обмежена Д.,

з 18-ти років повна). Д. юридичних осіб може бути тіль-

ки повною і залежить від предмету їх діяльності.

 

ДІЗНАННЯ - процесуальна діяльність спеціально упов-

новажених законом органів і посадових осіб (міліція,

орган безпеки, начальник військової установи, митні

 

43

 

Довіреність

 

Докази

 

органи, орган прикордонної охорони; органи державного

пожежного нагляду, капітани морських суден, які пере-

бувають у далекому плаванні, та начальники виправно-

трудових установ, слідчих ізоляторів, виховно-трудових

профілакторіїв) з проведення оперативно-розшукових

дій, спрямована на виявлення ознак злочину і осіб, що

/його вчинили; одна з форм попереднього (досудового)

слідства.

 

ДОВІРЕНІСТЬ - письмовий документ, виданий дові-

рителем іншій особі (довіреному) для засвідчення

певних прав перед третіми особами на певний строк. Дії

представника на основі Д. створюють права і обов'язки

безпосередньо для довірителя. Д. на укладання угод має

бути нотаріально посвідчена. Загальний строк дії Д. не

може перевищувати три роки.

 

ДОВІЧНЕ УТРИМАННЯ - у цивільному праві угода

про довічне матеріальне забезпечення майном, харчу-

ванням, доглядом, іншою необхідною допомогою непра-

цездатної особи, яка передає у власність будинок або

його частину взамін на Д. у. Договір про Д. у. має бути

нотаріально оформленим. У ньому повинні бути зафіксо-

вані визначена за згодою сторін оцінка відчужуваного

будинку та види матеріального забезпечення. За законо-

давством забороняється відчуження будинку набувачам

за життя відчужувача.

 

ДОГОВІР - взаємна угода, що виникає внаслідок воле-

виявлення двох або більше сторін, про встановлення,

зміну або припинення цивільних правовідносин. Д. є

підставою виникнення зобов'язання. Суб'єктами дого-

вірних правовідносин можуть бути фізичні та юридичні

особи. Д. як правовий акт повинен відповідати законо-

давству, бути належним чином оформленим, він має мо-

мент початку та закінчення. Д. сплатний (за яким сторона

має отримати плату) відрізняється від Д. безоплатного (за

яким не передбачено платні). Існують багато видів Д., а

 

саме: Д. оренди, авторський Д., Д. видавничий, Д.

дарування, Д. довічного утримання, Д. доручення, Д.

експедиції, Д. комісії, Д. купівлі-продажу, Д. найму

житлового приміщення, Д. перевезення, Д. підряду, Д.

підряду на капітальне будівництво, Д. побутового прокату,

Д. позики, Д. поставки, Д. страхування, Д. схову, Д.

трудовий, Д. установчий тощо.

 

ДОДАТКОВІ (КРИМІНАЛЬНІ) ПОКАРАННЯ

заходи державного примусу, що призначаються судом

особі, визнаній винною у вчиненні злочину, поряд з

основними покараннями для забезпечення індивідуа-

лізації і мети покарання і мають допоміжний характер.

Специфіка Д. п. полягає у тому, що вони мають призна-

чатись лише як додаток до основних призначених судом

покарань. До Д. п. відносяться: позбавлення спеціаль-

ного права, спеціального чи військового звання, рангу,

чину, кваліфікаційного класу, заборона займатись пев-

ним видом діяльності, конфіскація майна, позбавлення

батьківських прав та інші.

 

ДОКАЗИ - будь-які фактичні дані, на підставі яких у

визначеному законом порядку 1) арбітражний суд

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких

грунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обста-

вини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору (такі дані містять письмові та

речові об'єкти, пояснення учасників арбітражного про-

цесу)', 2) орган (посадова особа) в адміністративному

провадженні встановлює наявність чи відсутність адмі-

ністративного правопорушення, винність даної особи

у його вчиненні та інші обставини, що мають значення

для правильного вирішення справи (такі дані містять

протокол про адміністративне правопорушення, пояснен-

ня особи, яка притягається до адміністративної відпо-

відальності, потерпілого, свідків, висновок експерта,

речові Д. тощо); 3) орган дізнання, слідчий і суд

встановлюють наявність або відсутність суспільне небез-

 

Документ

 

Екологічне право

 

печного діяння, винність особи у його вчиненні та інші

обставини, що мають значення для правильного вирішен-

ня справи (такі дані містять показання свідків, потерпіло-

го, підозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта,

речові Д., протоколи слідчих дій, судових дій та інші

документи), 4) суд у цивільному процесі встановлює

наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують

вимоги і заперечення сторін та інші обставини, що мають

значення для правильного вирішення справи (такі дані

містять пояснення сторін, третіх осіб, показання свідків,

письмові Д., речові Д., висновки експертів). Пояснення,

показання, протоколи слідчих дій, письмові та речові Д.,

висновки експертів тощо, тобто всі матеріальні об'єкти, в

яких містяться фактичні дані, на підставі яких встановлю-

ються обставини^ необхідні для правильного вирішення

справи, називаються джерелами Д.

 

ДОКУМЕНТ (документ - від лат. (Іоситепїигп -

повчальний приклад, взірець, доказ) - матеріальний

носій інформації, призначений для її обробки і передачі

в часі і просторі. Відомості, що містяться в Д., мають

бути прийнятними для обробки людиною або машиною і

мати, згідно з чинним законодавством, правове значення.

 

ДОНОС ЗАВІДОМО НЕПРАВДИВИЙ - усвідомлене

повідомлення дієздатною особою відомостей суду, про-

курору, слідчому чи органу дізнання про вчинення

злочину, який фактично не був здійснений.

 

ДОПИТ - у кримінальному та цивільному процесах

слідча або судова дія, що полягає в одержанні і закріп-

ленні у встановленому законом порядку показань (свід-

чень) про факти та обставини, які мають значення для

встановлення істини в кримінальних та цивільних спра-

вах. Закон надає право допиту слідчому, прокуророві,

особі, яка провадить дізнання, судді.

 

ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНА ПРИГОДА (ДТП) -

подія, яка трапилась у процесі руху транспортного засо-

 

бу і за його участі, в результаті якої загинули або були

поранені люди, пошкоджені транспортні засоби, споруди,

комунікації тощо або заподіяна інша матеріальна шкода.

 

ДОСТРОКОВЕ ЗВІЛЬНЕННЯ - рішення суду про

звільнення засудженого від подальшого відбуття пока-

рання в разі його захворювання на хронічну душевну

або іншу тяжку хворобу. Підстави, умови та порядок Д.

з. засудженого регламентовані кримінально-процесуаль-

ним законодавством та іншими законодавчими актами.

 

ДОТАЦІЯ (лат. сіоіа^о - дар, пожертвування, від лат.

гіоіо - наділяю) - асигнування з державного бюджету

на покриття збитків, доплати на безповоротній основі.

Розрізняють бюджетні Д. та Д. окремим організаціям.

 

ДРІБНЕ ХУЛІГАНСТВО - нецензурна лайка у гро-

мадських місцях, образливе критикування громадян та

інші подібні дії, які порушують громадський порядок і

спокій громадян. Покарання за вчинення Д х. іередба-

чено адміністративним законодавством (ст. 173 КАП).

 

ДУБЛІКАТ (від лат. гіиріісаіиа - подвоєний) - другий

примірник документа, що має ту саму силу, що й

оригінал.

 

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО (екологія - від грецьк. 0^05

дом, батьківщина + 10^05 - поняття, вчення; англ.

есоіо^у) - галузь права, спрямована на збереження та

оздоровлення навколишнього природного середовища і

раціональне використання природних ресурсів. У зна-

ченні Е. п. вживаються також інші термінологічні кон-

струкції - "право навколишнього середовища", "приро-

доохоронне право" тощо. Це свідчить про процес

становлення цієї комплексної галузі права. До її складу

входять такі підгалузі, як земельне, водне, лісове,

 

Екологічне правопорушення

 

Ексгумація

 

гірниче право та деякі інші галузі права, якими регулю-

ються відносини, що виникають з приводу охорони

навколишнього середовища й раціонального викори-

стання природних ресурсів (екологічні відносини).

Невід'ємною частиною Е. п. є система правових норм,

що регулюють такі відносини.

 

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ - протиправне

діяння (дія або бездіяльність), що порушує встановлений

в Україні екологічний правопорядок. Е. п. є підставою

для застосування до винних у його скоєнні фізичних і

юридичних осіб юридичної відповідальності - адміні-

стративної, кримінальної, цивільно-правової і дисциплі-

нарної. Різновидами Е. п. є відповідні адміністративні

проступки і кримінальні злочини. Зміст Е. п., яке тягне

за собою застосув^ня юридичних санкцій, розкриваєть-

ся через особливості його складових елементів: суб'єкта,

об'єкта, суб'єктивної та об'єктивної сторін. -Суб'єктами

Е. п. можуть бути підприємства, установи і організації,

посадові особи і громадяни України, а також іноземці

та особи без громадянства. Суб'єктивну сторону Е. п.

становить вина у формі умислу або необережності.

Об'єктом Е. п. є встановлений в Україні екологічний

правопорядок. Е. п. характеризується: протиправністю

діяння (бездіяльності), що тягне за собою порушення

екологічного правопорядку; заподіянням шкоди або

загрозою заподіяння її у сфері охорони навколишнього

природного середовища і природокористування; причин-

ним зв'язком між протиправним діянням (бездіяльністю)

і шкодою від цього діяння (бездіяльності).

 

ЕКОЛОГІЧНІ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ ГРОМАДЯН

УКРАЇНИ - система юридичне закріплених за грома-

дянами повноважень і зобов'язань в екологічній сфері.

Найбільший обсяг Е. п. і о. г. У. закріплений у Законі

України "Про охорону навколишнього природного сере-

довища" (ст. 9 - 12). Згідно із Законом громадянин

України має право на: безпечне для життя і здоров'я

навколишнє природне середовище; участь в обговоренні

 

проектів, законодавчих актів, матеріалів стосовно роз-

міщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які мо-

жуть негативно впливати на стан навколишнього природ-

ного середовища, та внесення пропозицій до державних

і господарських органів, установ і організацій з цих

питань; участь у розробці та виконанні екологічних

заходів; здійснення загального та спеціального викори-

стання природних ресурсів; об'єднання у громадські

природоохоронні формування; одержання в установлено-

му порядку повної та достовірної екологічної інформації;

участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

здобуття екологічної освіти; подання до суду позовів

державним органам, підприємствам, установам і органі-

заціям щодо відшкодування шкоди, заподіяної його

здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на

навколишнє природне середовище.

 

ЕКОЛОГІЧНИЙ МОНІТОРИНГ - збір, обробка, збе-

реження та аналіз інформації про стан навколишнього

природного середовища з метою прогнозування змін у

довкіллі, розробки рекомендацій для прийняття управ-

лінських рішень, проведення екологічної політики. (Див.

також Екологічне право, Екологічне правопорушення,

Екологічні права і обов'язки громадян України)

 

ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ - заходи, передбачені дер-

жавним законодавством або господарським договором,

проти порушення або невиконання встановлених умов

(сплата неустойки, штрафу, пені тощо). Е. с. передба-

чуються і в міжнародних договорах, пов'язаних з еконо-

мічними відносинами між державами.

 

ЕКСГУМАЦІЯ (від лат. префікса ех, що означає

відокремлення, рух догори тощо + Нитиа - земля) -

виймання трупа з місця його поховання для судово-ме-

дичного дослідження. Е. проводять органи слідства і су-

ду в разі виникнення підозри, що похований помер не

своєю смертю і якщо не було проведено судово-медичної

експертизи або є потреба провести її повторно чи додат-

 

Експерт

 

Європейська Рада

 

ково. Давність поховання не є перешкодою для Е. Її

проводять з участю судово-медичного експерта, іноді -

спеціаліста у відповідній галузі й у присутності понятих.

 

ЕКСПЕРТ (від лат. ехрегіиз - досвідчений) - особа,

що володіє науковими, технічними або іншими спеці-

альними знаннями, якій слідчим органом, суддею чи

судом доручено провести експертизу і за її результата-

ми подати висновок. Фахівці державних спеціалізованих

установ і відомчих служб, що проводять судову експер-

тизу, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну під-

готовку та атестацію як судові Е. певної спеціальності.

 

ЕКСПОРТ (від лат. ехроі^о - виношу, вивожу) -

продаж і вивезення товарів, технологій та послуг за

 

кордон для реалізації їх на зовнішньому ринку.

 

^

 

ЕМБАРГО (від ісп. етЬаг^о - заборона, накладення

арешту) - заборона державною владою будь-якої

країни ввозити або вивозити золото, валюту та інші

цінності. У воєнний час Е. виступає як форма економіч-

ної блокади, у мирний - як засіб економічного і фінан-

сового тиску на інші країни.

 

ЕМІСІЯ (від лат. егпіззіо - випуск) - випуск в обіг

банківських і скарбницьких білетів, паперових грошей,

цінних паперів.

 

ЕМІТЕНТ - [від лат. епіНІепз (етіНепІіа) - той, що

випускає) - юридична особа, яка від свого імені

випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обо-

в'язки, що випливають з умов випуску. Залежно від ви-

ду цінних паперів Е. можуть бути державні і недержавні

юридичні особи. Наприклад, акції випускають виключ-

но акціонерні товариства, а казначейські зобов'я-

зання, облігації внутрішньої загальнодержавної позики

випускають за рішенням державних органів. Для

кожного виду цінних паперів законодавство України

встановлює певний порядок випуску й обігу. Права та

обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту

 

передачі їх Е. або уповноваженою ним особою покупцю

(інвестору) чи його уповноваженій особі.

 

ЕМФІТЕВЗІС (від лат. егпрЬуіеиаіа - право

насадження; англ. етрЬуІеузіа) - майнове право, один

з видів права користування чужою землею. У рим-

ському праві Е. - довгострокове право користування

чужою землею сільськогосподарського призначення. Це

право виникало на підставі угоди, не обмежувалось

строками і вважалось довічним. Право Е. переходило до

спадкоємців емфітевта (суб'єкта Е.) як за заповітом, так

і за законом^ його можна було продати або подарувати

третій особі, якщо власник землі після одержання пові-

домлення відмовлявся від свого права на привілейовану

купівлю Е. У разі продажу Е. третій особі власнику

землі передавалось 2 відсотки одержаної суми. Суб'єкт

Е. повинен був якісно обробляти землю і вести госпо-

дарство, сплачувати податки на землю, виконувати дер-

жавні та громадські повинності, сплачувати власникові

землі щорічну ренту грошима або натурою. Е. припи-

нявся у разі, коли емфітевт значно погіршував якість

земельної ділянки або протягом трьох, років не сплачу-

вав податків чи ренти.

 

ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ - діяльність (організаційна,

наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на

раціональне використання первинної та перетвореної

енергії і природних енергетичних ресурсів у національ-

ному господарстві і реалізується із застосуванням тех-

нічних, економічних та правових методів. Правові засади

Е. закладено в Законі України "Про енергозбереження".

 

Є

 

ЄВРОПЕЙСЬКА РАДА (ЄР) - особливий міжурядо-

вий орган, створений за окремою угодою країн - чле-

нів Європейського Співтовариства (на відміну від інших,

 

51

 

Європейська Соціальна Хартія

 

Житлове приміщення

 

'конституційних" органів - Ради Міністрів, Комісії, Єв-

ропарламенту і Європейського суду з прав Людини).

Правова основа діяльності ЄР - Заключне комюніке

засідання у "верхах" у Парижі (1974), Директиви ЄР

про організацію засідань (1977), "Урочиста Декларація

про Європейський союз" (1983). Учасниками засідання

ЄР є глави урядів і міністри закордонних справ держав

- членів Співтовариства. ЄР збирається не рідше як

тричі на рік, приймає рішення з найважливіших питань

координації зусиль держав-членів у політичній, еконо-

мічній, військовій та інших сферах. Рішення ЄР реалі-

зують органи Співтовариства. Практично, з того часу,

як зустрічі "у верхах" набрали форми ЄР, усі найважли-

віші рішення приймають тільки глави держав і урядів.

 

ЄВРОПЕЙСЬКА^СОЦІАЛЬНА ХАРТІЯ (ЄСХ) -

багатосторонній регіональний договір, що встановлює

механізм міжнародного захисту економічних і

соціальних прав людини для держав - членів Ради

Європи. Доповнює у рамках Ради Європи Європейську

конвенцію про права та основні свободи людини, яка

передбачає захист громадянських і політичних прав.

Відкрита для підписання у 1961 р., набрала чинності 26

лютого 1965 р. Містить три категорії зобов'язань

держав-учасниць.

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ (ЄП) - один з ос-

новних органів Європейського Союзу. Формується на

основі прямих виборів населенням країн - членів

Співтовариства. Перші прямі вибори в ЄП відбулися

7-10 червня 1979 р. Представництво в ЄП здійснюєть-

ся на підставі відповідних квот: Німеччина, Франція,

Італія і Великобританія мають по 81 мандату, Іспанія -

60, Голландія - 25, Бельгія, Греція, Португалія - по

24, Данія - 16, Ірландія - 15, Люксембург - 6 тощо.

Всього ЄП налічує понад 500 депутатів. У ЄП, як і в

національних парламентах, існують партійні фракції. В

структурі ЄП функціонують 18 постійних комітетів, які

працюють переважно на закритих засіданнях. Основні

 

функції і повноваження ЄП: участь у складанні бюдже-

ту Співтовариства та контроль за його виконанням;

участь у призначенні та звільненні службових осіб,

контроль за їхньою роботою; формування громадської

думки щодо європейської інтеграції; нормотворчість.

Останнім часом повноваження ЄП значно розширилися

- передусім з фінансових питань та у сфері захисту

прав людини. ЄП обирається на 5 років і проводить свої

сесії у Страсбурзі (Франція). Засідання комітетів ЄП

відбуваються, переважно, у Брюсселі (Бельгія).

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ (ЄСПЛ)

- один з основних органів Європейського Союзу, покли-

каний розглядати спори про порушення державами -

членами Європейської конвенції про основні права та

свободи людини (відкрита для підписання у 1950 р.,

набрала чинності 3 вересня 1953 р.) їх зобов'язань у

галузі прав та свобод людини, передбачених цією конвен-

цією. Формується шляхом виборів Парламентською

Асамблеєю Ради Європи. Представництво в ЄСПЛ - по

одному судді від кожної з держав - членів Ради Європи.

Місце перебування ЄСПЛ - м. Страсбург (Франція).

 

Ж

 

ЖИТЛОВЕ ЗАКОНОДАВСТВО - сукупність норм,

які регулюють житлові відносини. Такими актами є

Житловий кодекс України, Закон України "Про прива-

тизацію державного житлового фонду" тощо. Завдан-

нями Ж. з. є регулювання житлових відносин з метою

забезпечення права громадян на житло, належного

^використання і збереження житлового фонду, а також

зміцнення законності в галузі житлових відносин.

 

ЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ - приміщення, придатне

для житла людей. Належить до житлового фонду. Ж.

п., які надаються громадянам, мають бути належно

 

Житловий кодекс України

 

упорядковані з урахуванням умов даного населеного

пункту, відповідати встановленим санітарним і техніч-

ним нормам, розмірам та іншим вимогам, передбаченим

законодавством.

 

ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - кодифікований

законодавчий акт, який регулює житлові та пов'язані з

ними соціальні відносини. Прийнятий Верховною Радою

Української РСР ЗО червня 1983 р. і набрав чинності з

І січня 1984 р. Регулює відносини, які виникають в

управлінні житловим фондом, у забезпеченні грома-

дян житловими приміщеннями і користуванні ними; у

забезпеченні збереження житлового фонду; у вирішенні

житлових спорів та ін. Складається з 7 розділів, 195

статей.

 

ЖИТЛОВИЙ ФОНД - житлові будинки і житлові

приміщення в інших будівлях на території України. Ж.

ф. включає житлові будинки і житлові приміщення в

інших будівлях, що належать: державі (державний Ж.

ф.); колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх

об'єднанням, профспілковим та іншим громадським ор-

ганізаціям (громадський Ж. ф.); житлово-будівельним

(житловим) кооперативам (фонд ЖБК); а також ті, які

перебувають у приватній власності громадян (при-

ватний Ж. ф.). До Ж. ф. не належать нежитлові примі-

щення в житлових будинках, призначені для торговель-

них, побутових та інших потреб.

 

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ

вжиття спеціальних заходів майнового характеру, які

спонукають сторони до неухильного і реального ви-

конання зобов'язань. Виконання зобов'язань може забез-

печуватися згідно із законом або договором неустойкою

 

(штрафом, пенею), заставою і поручительством. Крім

того, зобов'язання між громадянами або з їхньою

участю можуть забезпечуватися завдатком, а зобов'я-

зання між юридичними особами - гарантією.

 

ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ (декла-

рація - від лат. (Іесіаго - заявляю, сповіщаю) - про-

голошена і затверджена Генеральною Асамблеєю ООН

10 грудня 1948 р. Складається з преамбули і ЗО статей.

Є одним з найвидатніших гуманітарних документів

сучасності, який стверджує пріоритет прав людини.

Визначає, що здійснення проголошених декларацією

прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити

меті і принципам ООН. Ратифікована більшістю держав

світу, в т. ч. Україною.

 

ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ ТРУДОВОГО КОЛЕКТИВУ -

найвищий орган самоврядування трудового колективу,

який керує останнім на засадах демократичних принци-

пів і активної участі працівників у розв'язанні виробни-

чих та інших питань.

 

ЗАГАЛЬНОСОЦІАЛЬНЕ ПРАВО - певні можливості

суб'єктів суспільного життя, які об'єктивно зумовлені

рівнем розвитку суспільства і мають бути загальними і

рівними для всіх однойменних суб'єктів. Залежно від виду

суб'єктів цих можливостей розрізняють: права людини;

права нації (народу); права об'єднань, груп; права людства.

 

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ - діяльність громадян,

пов'язана із задоволенням особистих і суспільних

потреб, що, як правило, приносить їм доход у грошовій

(заробітна плата) або іншій формі (Закон "Про зайня-

тість населення" від 1 березня 1991 р.).

 

ЗАКОН - нормативно-правовий акт вищого пред-

ставницького органу державної законодавчої влади, або

самого народу, який регулює найбільш важливі суспі-

льні відносини, виражає волю й інтереси більшості

 

Законність

 

Замах на злочин

 

населення, втілює основні права людини та інші загаль-

нолюдські цінності і має найвищу юридичну силу щодо

інших нормативно-правових актів.

 

ЗАКОННІСТЬ - режим (стан) відповідності дій, поведін-

ки, діяльності посадових осіб, громадян та юридичних

осіб законам і підзаконним нормативно-правовим

актам держави, який утворюється в результаті неухиль-

ного додержання останніх усіма суб'єктами права.

 

ЗАКОНОДАВСТВО - 1) сукупність чинних норматив-

но-правових актів: законів, постанов, декретів,

указів, наказів, інструкцій правотворчих органів, що

регулюють правовідносини в державі. Відрізняють 3. в

цілому та 3. з окремих галузей права (конституційне 3.,

адміністративне 3», кримінальне 3., трудове 3., цивільне

3. тощо); 2) діяльність правотворчих органів, у першу

чергу - вищого законодавчого органу та вищих органів

виконавчої влади держави з правового регулювання

суспільних відносин в державі шляхом прийняття зако-

нів та інших нормативно-правових актів, їх зміни, а та-

кож скасування.

 

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА - складова частина владних

структур України, головною функцією якої є законотвор-

чість і організація контролю за дотриманням чинного

законодавства усіма структурами держави, об'єднан-

нями громадян і громадянами. Головним законодавчим

органом нашої держави є Верховна Рада України.

 

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА (ініціатива - франц.

іпШаїіуе, від лат. іпіііит - початок) - це звернення

суб'єкта права 3. і., визначеного Конституцією

України, до Верховної Ради України стосовно прий-

няття закону, припинення чинності або зміни чинного

закону, яке здійснюється шляхом подання на розгляд

Верховної Ради України законодавчої пропозиції чи

проекту закону.

 

ЗАКОНОДАВЧА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ - (франц.

гедіегпепіаііоп від лат. ге^иіа - правило) - встанов-

лення у законодавчих актах положень, правил, норм

поведінки, що регулюють важливе, пріоритетне для дер-

жави коло суспільних відносин.

 

ЗАКОНОДАВЧА ФУНКЦІЯ (функція - від лат.

Гипсііо - виконання, звершення) - основний напрям

діяльності Верховної Ради України: вироблення, прий-

няття, зміна, скасування чи призупинення дії закону.

 

ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС - діяльність державних

органів та їх посадових осіб, пов'язана з поданням до

законодавчого органу проекту закону, розглядом,

прийняттям (зміною, припиненням чинності) і введен-

ням в дію законів, а також з формуванням єдиної систе-

ми законодавства України.

 

Особливою формою законодавчої діяльності є прий-

няття закону за народною ініціативою всеукраїнським

референдумом.

 

ЗАКОРДОННИЙ ПАСПОРТ - документ, що посвід-

чує особу, громадянство, а в разі необхідності -

службове становище особи під час поїздки за кордон.

Для виїзду за кордон потрібен відповідний дозвіл (віза)

або наявність міжнародної угоди про безвізові поїздки.

3. п. є доказом громадянства особи та її права на обслу-

говування і дипломатичний захист з боку держави

громадянства. 3. п. поділяються на дипломатичні, служ-

бові, загальногромадянські, моряка тощо і видаються

Міністерством закордонних справ та Міністерством

внутрішніх справ, а за кордоном - дипломатичними

"' 'представництвами і консульськими установами.

 

ЗАМАХ НА ЗЛОЧИН - умисна дія, безпосередньо

спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому

злочин не було доведено до кінця з причин, що не

залежали від волі винного (ст. 17 КК).

 

Заохочення

 

Звичаєве право

 

ЗАОХОЧЕННЯ - передбачені у затверджених трудо-

вими колективами правилах внутрішнього трудового

розпорядку матеріальні та інші заходи, що застосо-

вуються до працівників за успішного виконання ними

трудових обов'язків.

 

ЗАПОВІТ - розпорядження громадянина на випадок

смерті про належне йому майно (в т. ч. гроші і цінні

папери), зроблене в установленій законом формі.

 

ЗАПОДІЮВАЧ ШКОДИ - особа, яка внаслідок непра-

вомірної дії або бездіяльності заподіяла шкоду майну

або особистому немайновому благу.

 

ЗАРАЖЕННЯ ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮ-

ДИНИ - завідоме поставлення іншої особи в небез-

пеку зараження^вірусом імунодефіциту людини, а також

зараження іншої особи цим вірусом особою, яка знала

про наявність у неї інфекції СНІДу. У таких випадках за

3. в. і. л. встановлена кримінальна відповідальність.

 

ЗАСТАВА - один із засобів забезпечення виконання

зобов'язань. 3. дає можливість кредитору у випадку

невиконання боржником зобов'язання задовольнити

свої вимоги із вартості майна, що заставлено. Загальні

правила щодо 3. встановлені Цивільним Кодексом і

Законом України лПро заставу».

 

ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВОВИХ НОРМ - здійснювана

компетентними органами або їх об'єднаннями органі-

заційно-правова діяльність, результатом якої є підтверд-

ження, зміна, встановлення чи скасування взаємних

юридичних прав та юридичних обов'язків у конкретній

життєвій ситуації. Прикладом може бути винесення

рішення по кримінальній або цивільній справі, нотарі-

альне посвідчення дії або прав та обов'язків при отри-

манні спадщини тощо.

 

ЗАТРИМАНИЙ - особа, щодо якої в установленному

законом порядку застосовано затримання.

 

ЗАТРИМАННЯ - у кримінальному процесі коротко-

часний захід примусу, що застосовується до особи, яка

підозрюється у вчиненні злочину, з метою вияснення

причетності затриманого до злочину і вирішення пи-

тання про застосування до нього запобіжного заходу -

взяття під варту. 3. підозрюваного у вчиненні злочину

не може тривати за законодавством більше 72 годин.

 

ЗАХИЩЕНІСТЬ ОСОБИ - наявність системи соціаль-

них, організаційних та інших розвинених і ефективних

процедур - юридичних засобів (механізмів) для віль-

ного здійснення, охорони і захисту основних прав лю-

дини. Видами 3. о. є охорона і захист громадянських

прав, права власності, батьківських прав, честі і гід-

ності, ділової репутації, а також право захищатись від

звинувачень шляхом внесення заяв, оскарження тощо.

 

ЗАХОДИ ГРОМАДСЬКОГО ВПЛИВУ - заходи вихов-

ного характеру, що здійснюються громадськими орга-

нізаціями і трудовими колективами громадян за місцем

проживання до осіб, які порушують правила співжиття, в

тому числі, у передбачених законом випадках, і до право-

порушників.

 

ЗБИТКИ - витрати, зроблені кредитором, втрата або

пошкодження його майна, не одержані кредитором

доходи, що він їх мав одержати за умови виконання

боржником своїх зобов'язань. 3. можуть виникнути як

при порушенні договорів, так і при заподіянні шкоди

поза договором, а також при вчиненні злочину. 3. по-

винні відшкодовуватись у повному обсязі.

 

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО - обов'язкові до виконання звичаї

загального характеру, які санкціоновані і забезпе-

чуються державою. 3. п. було поширено у рабовласни-

цьких і феодальних державах. В Україні діяла "Руська

правда", пізніше було чинним козацьке 3. п. У галузі

сімейних і майнових відносин 3. п. діяло до XIX ст. у се-

лах і повітах.

 

Звільнення з роботи за ініціативою власника

 

Злочинна необережність

 

ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ ЗА ІНІЦІАТИВОЮ

ВЛАСНИКА - розірвання трудового договору з іні-

ціативи власника або уповноваженого ним органу на

підставах і у порядку, передбачених законодавством. 3.

з р. за і. в. можливе у випадках: ліквідації, реорганізації

або перепрофілювання підприємства чи скорочення

чисельності або штату працівників; невідповідності пра-

цівника займаній посаді; систематичного невиконання

працівником без поважних причин обов'язків, покла-

дених на нього трудовим договором, тощо.

 

ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ ЗА ІНІЦІАТИВОЮ ПРА-

ЦІВНИКА - одна з підстав припинення трудового

договору, коли працівник протягом двотижневого строку

попереджає власника про своє звільнення, а за наявності

поважних причин останній зобов'язаний звільнити

працівника у терміни, вказані ним у заяві.

 

ЗВОРОТНА ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ - поширення дії

виданого закону на відносини, що мали місце до набут-

тя ним чинності - з моменту їх виникнення.

 

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО - галузь права, система юридич-

них норм, що регулюють суспільні відносини щодо

раціонального використання й охорони земель, охорони

прав землевласників і землекористувачів.

 

ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЗК) - законо-

давчий акт, у якому систематизовано норми, що регулю-

ють земельні відносини в державі, зокрема визначають

форми власності та права власності на землю, прави-

ла користування землею, права і обов'язки власників

землі та землекористувачів, гарантії їх прав та їх захист

тощо. Прийнятий 18 грудня 1990 р. Введений у дію 315

березня 1991 р. (глава 5 - з 1 липня 1992 р.). Склада-

ється з 10 розділів, ІЗ глав, 118 статей.

 

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПАЙ - частка у земельному масиві

колективного сільськогосподарського підприємства,

 

сільськогосподарського товариства, яка передається у

приватну власність кожного члена цього підприєм-

ства, кооперативу, товариства.

 

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ АБО ПОСАДОВИМ

СТАНОВИЩЕМ - умисне, з корисливих мотивів,

іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх

осіб використання посадовою особою влади чи посадо-

вого становища всупереч інтересам служби, якщо воно

заподіяло істотну шкоду державним чи громадським

інтересам або охоронюваним законом правам та інте-

ресам окремих фізичних чи юридичних осіб.

 

ЗЛОВЖИВАННЯ ДОВІРОЮ - виражається у завідо-

мому використанні винним особливих, заснованих на

довір'ї, фактичних чи юридичних відносин з особою, яка

є власником або відає державним чи колективним май-

ном, з метою звернути це майно на свою користь.

 

ЗЛОЧИН - передбачене кримінальним законом су-

спільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що

посягає на суспільний лад України, її політичну й

економічну системи, власність, особу, політичні, тру-

дові, майнові та інші права і свободи громадян; су-

спільне небезпечне діяння, яке посягає на правопоря-

док. 3. - це каране і винне діяння.

 

ЗЛОЧИННА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ - суспільне небезпечна

усвідомлена, вольова пасивна поведінка особи, тобто неви-

конання особою покладеного на неї обов'язку діяти пев-

ним чином під загрозою кримінальної відповідальності.

 

ЗЛОЧИННА ДІЯ - суспільне небезпечна, заборонена

кримінальним законом, усвідомлена, винна поведінка

особи, якою заподіюється шкода об'єктам, що перебу-

вають під охороною кримінального закону.

 

ЗЛОЧИННА НЕОБЕРЕЖНІСТЬ - правова ситуація,

коли особа, яка вчинила злочин, передбачала можли-

 

Злочинна самовпевненість

 

Імпічмент

 

вість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії

або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх

відвернення або не передбачала можливості настання

таких наслідків, хоч була повинна і могла їх передба-

чити. Найчастіше подібна ситуація породжує дорожньо-

транспортні пригоди. 3. н. є формою вини.

 

ЗЛОЧИННА САМОВПЕВНЕНІСТЬ - вид злочинної

необережності: особа передбачала можливість нас-

тання суспільне небезпечних наслідків своєї дії або

бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх від-

вернення. Самовпевненою (або самонадіяною) є сек-

суальна поведінка особи, що завідомо наражає іншу

особу на небезпеку зараження венеричною хворобою

 

або вірусом імунодефіциту людини.

^

 

ЗМАГАЛЬНІСТЬ У СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ - умова

провадження справ у загальних та арбітражних судових

органах, що надає рівні можливості учасникам процесу

наводити аргументи на доказ своєї правоти; суд при

розв'язанні справи не зв'язаний позицією сторін.

 

ЗМІШАНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - поєднання (ком-

бінація) двох виборчих систем (мажоритарної та

пропорційної) в одній системі виборів. В Україні за-

проваджена Законом України "Про вибори народних

депутатів України" від 24 вересня 1997 р., відповідно до

якого на основі загального рівного і прямого виборчого

права шляхом таємного голосування до Верховної

Ради України обираються 450 народних депутатів. Од-

на половина з них (225 чол.) обирається в одномандат-

них виборчих округах за відносною більшістю, а інша

- за списками кандидатів від політичних партій у ба-

гатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі

на основі пропорційного представництва.

 

ЗНАХІДКА - річ, загублена власником або особою, якій

її передав власник у володіння, і ким-небудь знайдена.

 

ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО - інститут цивільного

права, система норм, які регулюють майнові відносини,

пов'язані з використанням товарно-грошової форми

відносин у суспільстві. 3. п. регулює відносини еконо-

мічного обігу, що виникають у зв'язку з передачею

майна, виконанням робіт, наданням послуг або сплатою

грошей, а також відносини, що випливають з пору-

шення майнових прав (гл. 20 - 42 ЦК).

 

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА - політика, згідно з якою

регулюються взаємовідносини між державами і наро-

дами на міжнародній арені. 3. п. тісно пов'язана з

внутрішньою політикою і відбиває характер держав-

ного та суспільного устрою, економічні та політичні

цілі держави.

 

ІМПІЧМЕНТ (англ. ітреасЬтепІ, від старофранц.

етреесЬетепї - осуд, обвинувачення) - особливий

порядок (процедура) обвинувачення посадових осіб

держави (президентів, міністрів, суддів та ін.), перед-

бачений конституціями ряду країн, зокрема США, та

в тій чи іншій формі - Англії, Франції, деяких держав

Латинської Америки та ін.

 

Найхарактернішою процедурою 1. є та, що здійснюєть-

ся в США. У випадках зради, хабарництва або інших

тяжких злочинів, скоєних однією з вищих посадових осіб

(у т. ч. й президентом), палата представників створює

комітет для розслідування. Справу розглядає сенат на

закритих засіданнях. Рішення про визнання особи

винною приймається більшістю у 2/3 голосів. Мірою

покарання для обвинуваченого є звільнення з посади.

Однак, як правило, обумовлюється, що відсторонена від

посади в порядку 1. особа може бути засуджена судом

загальної юрисдикції і притягнута до кримінальної

 

Імпорт

 

Інститут права

 

відповідальності.. В США в порядку 1. формально

можуть бути засуджені всі державні службовці.

 

Конституцією України передбачено усунення з

поста Президента України Верховною Радою України

в порядку 1. у разі вчинення ним державної зради або

іншого злочину. Порядок проведення розслідування та

винесення рішення про усунення Президента України в

порядку 1. передбачається ст. III Конституції України.

 

ІМПОРТ (від лат. ітрогіо - ввожу) - ввіз із-за кордону

товарів, послуг, технологій, капіталу, цінних паперів

для реалізації і застосування на внутрішньому ринку.

Необхідність 1. зумовлюють природні умови (наприклад,

відсутність певних корисних копалин), міжнародний по-

діл праці, рівень розвитку продуктивних сил, інші факто-

ри. Обсяг 1. залежить від експортної виручки, валютних

резервів країни. За сучасних умов зростає роль 1. різно-

манітних послуг - туризму, аудиторських, консалтин-

гових послуг тощо. 1. регулюється актами законодавства,

міжнародно-правовими актами, угодами, митними

тарифами, ліцензуванням і квотуванням продукції.

 

ІНАВГУРАЦІЯ ПРЕЗИДЕНТА (інавгурація - від лат.

іпаи^иго - посвячую) - вступ президента' на посаду.

У різних країнах 1. п. відбувається по-різному і визна-

чається відповідними законами й правами. Президент

України вступає на посаду з моменту складення прися-

ги народові, яку він проголошує в урочистій обстановці

на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Текст і порядок проголошення присяги визначаються

Конституцією України. Новообраний Президент Укра-

їни складає присягу не пізніше ніж через тридцять днів

після офіційного оголошення результатів виборів.

 

ІНВАЛІД (від лат. іпуаіігіиз - безсилий, хворий)

особа із стійким розладом функцій організму, зумо-

вленим захворюванням, травмою, або з уродженими

дефектами, які обмежують її життєдіяльність. Залежно

 

від ступеня втрати здоров я встановлюється одна з трьох

груп інвалідності: перша, друга, третя.

 

ІІНВЕСТИЦІЯ (від лат. іпуеаїо - одягаю) - грошові

кошти, цільові банківські внески, паї, акції та інші

цінні папери, технології, машини, обладнання, ліцензії,

у тому числі і на товарні знаки, предмети, будь-яке

інше майно або майнові права, інтелектуальні цінності,

що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших

видів діяльності з метою одержання прибутку та досяг-

нення позитивного суспільного ефекту.

 

ІНІЦІАТИВНА ГРУПА - добровільне об'єднання

громадян, що є офіційним представником певного

кандидата у передвиборчій кампанії. Створюється для

збирання підписів на підтримку кандидата.

 

І ІНКОРПОРАЦІЯ (від лат. іпсогрогаііо - включення до

складу) - спосіб систематизації законодавства, який

полягає в об'єднанні за певним критерієм групи норма-

тивно-правових актів в одній збірці.

 

^ІНОЗЕМНІ ГРОМАДЯНИ - особи, які належать до

громадянства іноземних держав і не є громадянами

України, та особи, які не належать до громадянства

будь-якої держави, тобто особи без громадянства, які

перебувають на території України. 1. г. мають такі самі

права, свободи та обов'язки, що й громадяни України,

якщо інше не передбачене законодавством України та

міжнародними договорами.

 

ІІНСТИТУТ ПРАВА (інститут - від лат. іпзШиІит

устрій, установа) - система юридичних норм, що

регулюють певну групу однорідних суспільних відносин

в рамках галузі права. Наприклад, 1. громадянства,

1.кримінальної відповідальності, 1. адміністратив-

ного затримання, 1. шлюбу, 1. сім'ї, 1. опіки і

піклування, 1. спадщини тощо.

 

9 в-37б

 

Інфляція

 

Кабінет Міністрів Украіни

 

ІНФЛЯЦІЯ (від лат. іпїіаііо - роздмухування, розбу-

хання) - збільшення кількості паперових грошей, що

є в обігу в державі, понад потреби господарського

обігу, процес обезцінення грошей.

 

ІНФОРМАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ (інформація - від лат.

іпіогта^іо - роз'яснення) - сукупність дій, спрямо-

ваних на задоволення інформаційних потреб громадян,

юридичних осіб і держави. Основними напрямами такої

діяльності є діяльність політична, економічна, соціальна,

духовна, екологічна, науково-технічна, міжнародна тощо.

Держава гарантує свободу 1. д. у цих сферах усім грома-

дянам та юридичним особам у межах їхніх прав і свобод,

функцій і повноважень. Закон визначає чотири основні

види 1. д.: одержання, використання, поширення та

зберігання інформації. Одержання інформації - це здо-

буття, придбання, нагромадження, відповідно до чинного

законодавства України, документованої або публічно

оголошуваної інформації громадянами, юридичними осо-

бами або державою. Використання інформації - це

задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних

осіб і держави. Поширення інформації - це обнароду-

вання, реалізація у встановленому законом порядку

документованої або публічно оголошуваної інформації.

 

ІПОТЕКА (від грецьк. Ьуро^Ье^е - застава) - застава

нерухомості (землі, будівель, споруд тощо) як засіб

забезпечення позики, іпотечного кредиту.

 

к

 

КАБАЛЬНА УГОДА - у цивільному праві угода, яку

громадянин змушений укласти на невигідних для себе

умовах внаслідок обману, насильства, погрози або збігу

тяжких обставин. За позовом потерпілого або за

позовом організації К. у. може бути визнана судом

 

.недійсною. У такому разі інша сторона повертає потер-

Іміілому все одержане нею за К. у., а якщо повернення

ІБ одержаного в натурі неможливе - відшкодовує його

І» вартість. Майно, одержане за такою угодою потерпілим

відіншої сторони (належне йому), надходить у доход

держави. Коли неможливо передати це майно у доход

держави в натурі, стягується його вартість. Крім того,

потерпілому відшкодовуються витрати, пов'язані з

втратою або пошкодженням його майна.

 

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ - вищий орган у

системі органів виконавчої: влади України. Відпові-

дальний перед Президентом України та підконтрольний

і підзвітний Верховній Раді України у межах, перед-

бачених у статтях 85, 87 Конституції України. У своїй

діяльності керується Конституцією і законами України,

актами Президента України (ст. 113 Конституції Украї-

ни).. Правовий статус К. М. У. визначено статтями 114-

120 Конституції України. Зокрема, К. М. У. забезпечує

проведення фінансової, грошової, цінової, кредитної,

інвестиційної та податкової політики, політики в галузі

праці та зайнятості населення, соціального захисту,

освіти, науки й культури, охорони природи, екологічної

безпеки і природокористування; розробляє і здійснює

загальнодержавні програми економічного, науково-

технічного, соціального і культурного розвитку України;

організовує управління об'єктами державної власності

та сприяє розвитку інших форм власності; забезпечує

розробку і виконання Державного бюджету, здійснює

заходи щодо забезпечення національної безпеки Укра-

їни, громадського порядку, боротьби зі злочинністю,

організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономіч-

ної діяльності України, митної справи; спрямовує і

координує роботу міністерств, інших органів виконавчої

влади, виконує інші повноваження.-визначені у Консти-

туції, законах та актах Президента України.

 

К. М. У. видає постанови і розпорядження, які є

обов'язковими до виконання.

 

Канонічне право

 

Кодекс

 

КАНОНІЧНЕ ПРАВО (від грецьк. сапоп - палиця,

переносно - правило, норма) - сукупність норм

християнського права, що встановлені церковними

соборами та постановами пап і визначають організацію

церкви, її внутрішній розпорядок, відправлення культу,

а також норми моралі, родинних відносин і, певною

мірою, норми цивільного, кримінального та судового

права (за умови, якщо вони санкціоновані й забез-

печуються державою).

 

КАСАЦІЙНЕ ПОДАННЯ - процесуальний акт, який

подається прокурором до суду другої інстанції у випад-

ках незгоди з вироком або рішенням суду першої

інстанції, що не набрали законної сили.

 

КАСАЦІЯ (лат. саазаііо - скасування, знищення, від

сазао - розбиваю, руйную) - у судочинстві форма

оскарження і перевірки судом другої інстанції вироків,

рішень, ухвал і постанов судів першої інстанції, які не

набрали законної сили.

 

КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО - таєм-

на політична антикріпосницька організація. Створена у

грудні 1845 - січні 1846 рр. у Києві. Існувала до кінця

березня 1847 р. Головним завданням революційна час-

тина товариства вважала знищення самодержавства,

ліквідацію кріпосного права, скасування станових при-

вілеїв, самовизначення слов'янських народів. Політична

програма К. - м. т. викладена у творі "Книга буття укра-

їнського народу" - основному програмному документі,

в лУставі слов'янського товариства св. Кирила і Мефо-

дія. Головні ідеї», лЗаписці» В. М. Білозерського, праці

М.1. Костомарова лДумки про федеративне начало

Древньої Русі» та ін. У цих документах розглядалися

такі державно-правові питання: про права і свободи

слов'янських народів; про майбутній державний устрій

України і слов'янських держав (федерація слов'янських

народів); про форму правління цих держав (парла-

ментська республіка).

 

^Найбільш активними членами товариства були: М.1.

^лак, В.М. Білозерський, М.1. Костомаров, П.О. Куліш.

^обливе значення для діяльності товариства мала

волюційна творчість Т.Г. Шевченка. За доносом

овокатора товариство було розгромлене царизмом. К.-

т. відіграло визначну роль у подальшому розвитку

авольного руху в Україні.

 

ІЕКС (від лат. согіех - книга) - нормативний (зако-

^давчий) акт, який об'єднує і систематизує норми

йава, що належать до певної галузі законодавства і

ігулюють у цій галузі відповідну сферу суспільних

дносин (наприклад, Цивільний К., Кримінальний К. та

Ін.), а іноді - належать до підгалузей права (митний К.,

Повітряний К., К. торговельного мореплавства та ін.).

 

К. не є звичайним законом. Це закон, який об'єднує

Вистему норм певної галузі права. Його статті

розташовуються у суворій логічній послідовності, відби-

іають внутрішню структуру галузі права. Кожна стаття

Має самостійне значення і разом з тим є складовим

'Хлементом К. У К. закріплюються загальні принципи

Талузі права, виключаються повторення та протиріччя

Між його статтями. У своїй більшості К. складаються з

двох частин: Загальної та Особливої. До Загальної

Частини включаються правила, які поширюються на всі

Ібо на ряд правових інститутів і правових норм К. До

^Особливої частини - правові інститути і правові норми,

ЯКІ регулюють певні суспільні відносини. Поділ К. на дві

Основні частини спричинений необхідністю його доцільної

іСТруктурної побудови, метою запобігти повторенню

^іагальних положень при викладенні кожного правового

Іінституту або норми.

 

І У правотворчій практиці існують й інші форми кодифі-

^^сації законодавства, зокрема статути, положення, правила.

 

В Україні прийняття та видання К., внесення до них

лімін і доповнень є компетенцією Верховної Ради

^України. Кодифікаційний процес складається з ряду

 

Кодекс законів про працю України

 

Комба панти

 

' етапів, за кожного з яких використовуються відповідні

методи, прийоми, правила законодавчої техніки.

 

К. - це результат кодифікації законодавства, яка є

вищою формою його впорядкування. Вона дозволяє

одночасно оновлювати чинне законодавство, доповню-

вати його істотно новими положеннями, об'єднувати

численні і не завжди добре узгоджені між собою норми в

єдину і чітку систему. Наприклад, наслідком законо-

творчої діяльності держав Заходу було створення

багатьох кодифікаційних актів. Так, у франції на початку

XIX ст. були видані цивільний К. (Кодекс Наполеона), К.

цивільно-процесуальний, торговельний, кримінальний,

кримінально-процесуальний.

 

КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ (КЗпП)

- систематизований звід норм, якими регулюються всі

трудові відносини: права і обов'язки працівників, питан-

ня працевлаштування і зайнятості тощо (набув чинності

з 1 червня 1972 р.). Все інше законодавство про працю

приймається відповідно до КЗпП. КЗпП складається з 265

статей, об'єднаних у 18 глав: лЗагальні положення»,

лКолективний договір*, лТрудовий договір*, лНорму-

вання праці», лОплата праці» та інші.

 

КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРА-

ВОПОРУШЕННЯ (КАП) - систематизований

законодавчий акт, який регулює: питання адміністра-

тивних правопорушень та адміністративної відпові-

дальності, повноваження органів, що мають право

розглядати справи про адміністративні правопорушення і

порядок провадження цих справ; виконання та оскар-

ження постанов про накладення адміністративних

стягнень тощо. Прийнятий 7 грудня 1984 р. Введений у

дію з 1 червня 1985 р. Складається з 5 розділів, 33 глав,

445 статей (на час прийняття складався з 350 статей,

виключено 9 статей).

 

КОДИФІКАЦІЯ (від лат. согіех - книга + {асіо - роб-

лю) - спосіб удосконалення, систематизації законо-

 

Хідавства, що полягає у змістовій переробці й погодженні

і-левної, пов'язаної спільним предметом регулювання,

І^групи юридичних норм та об'єднанні їх в єдиному

1( нормативно-правовому акті.

 

КОЛЕКТИВНИЙ ДОГОВІР - двостороння угода, що

укладається профспілковим комітетом за уповнова-

женням трудового колективу з власником або уповно-

Іі важеним ним органом з метою регулювання виробничих,

І трудових і соціально-економічних відносин і узгодження

І, інтересів трудящих, власників та уповноважених ними

^ органів.

 

^КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ СПОРИ - розбіжності, що

виникли між сторонами щодо встановлення або зміни

існуючих соціально-економічних умов праці та виробни-

чого побуту (на рівні підприємства), укладання і зміни

колективного договору або угоди та їх виконання.

 

КОМАНДИТНЕ ТОВАРИСТВО (ТОВАРИСТВО НА

ДОВІРІ) - вид господарського товариства, яке

включає, поряд з одним або кількома учасниками, які

несуть повну відповідальність за зобов'язаннями това-

риства всім своїм майном, також одного або більше

учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у

майно товариства (вкладників). Таким чином, до складу

К. т. входять дві групи учасників: 1) які повністю відпо-

відають за зобов'язаннями; 2) відповідальність яких

обчислюється розмірами їх внесків у майні товариства.

Управління справами К. т. здійснюється тільки першою

групою учасників. Діяльність К. т. регулюється Зако-

ном України "Про господарські товариства" від 10 ве-

ресня 1991 р.

 

КОМБАТАНТИ (від франц. сотЬа^апі - вояк, боєць)

- у міжнародному праві - всі особи, що пере-

бувають у складі регулярних збройних сил, а також на-

родних ополчень, партизанських загонів тощо і беруть

участь у воєнних діях.

 

Комерційний банк

 

Конституційний Суд України

 

КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК - комерційна установа, яка

провадить за договірними умовами кредитно-розрахун-

кове або інше банківське обслуговування юридичних

осіб і громадян, здійснюючи різні банківські операції та

угоди, згідно з чинним законодавством. К. б. повинен

одержати ліцензію на здійснення банківських операцій

від Національного банку України.

 

КОМІСІЯ ПО ТРУДОВИХ СПОРАХ (комісія - лат.

соттізаіо - доручення, від соттШо - з'єдную,

влаштовую, доручаю) - первинний орган для розгляду

індивідуальних трудових спорів, що обирається загаль-

ними зборами трудового колективу з числом працю-

ючих не менше 15 чоловік.

 

КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ (компенсація - від лат.

сотрєпза^іо - винагорода, зрівноваження) - суми, що їх

виплачують робітникам і службовцям у передбачених

законом випадках за встановленими нормами, К. в. перед-

бачені Кодексом законів про працю України (ст. 120,

121, 125). До К. в. належать: виплати добових і сплата

вартості проїзду командированим працівникам; компен-

сація власникам (наймачам) квартир частини квартплати

і вартості комунальних послуг у зв'язку з підвищенням

тарифів (житлові субсидії); виплати за зношування

інструментів, що є власністю працівників, та ін.

 

КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотре^епНа, від сотреіо - вза-

ємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність пред-

метів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків

державного органу або посадової особи, що визнача-

ються Конституцією.

 

КОНВЕНЦІЯ (конвенція - від лат. сопуепНо - дого-

вір) - міжнародна багатостороння угода з питань між-

народного життя, яка потребує спеціального розгляду з

встановленням відповідних процедур їх вирішення (на-

приклад, Митна К., Консульська К. тощо).

 

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ - міжнародний

правовий акт, прийнятий ООН 20 листопада 1959 р.

Містить у собі преамбулу і 10 принципів, що проголо-

шують надання кожній дитині належних їй людських

прав без обмежень за расовою, національною, релігій-

ною або іншою ознакою. Утверджує загальнолюдські

принципи захисту дитини та забезпечення їй умов для

повного й гармонійного розвитку.

 

КОНВЕРГЕНЦІЯ (лат. сопуег^егШо, від сопуег^о -

сходжусь, наближаюсь) - концепція про зростаючу

подібність між двома протилежними соціально-еконо-

мічними системами - соціалізмом і капіталізмом; К.

означає процес, що характеризується схожістю ознак і

остаточним злиттям двох систем.

 

КОНСАЛТИНГ (англ. сопаиіііп^, від лат. сопзиііо -

раджусь) -- консультування виробників, продавців і по-

купців з питань управління й організації економічної

діяльності підприємств, фірм та організацій. Здійснюється

консалтинговими фірмами, які надають послуги в дослід-

женні і прогнозуванні ринку, оцінці експортно-імпортних

операцій, розробці техніко-економічних обгрунтувань

щодо об'єктів міжнародного співробітництва та створення

спільних підприємств, у проведенні маркетингових до-

сліджень і розробці маркетингових програм, експортної

стратегії на конкретних ринках тощо.

 

Зростання масштабів продажу за кордон обладнання та

машинобудівної продукції викликає необхідність їх

технічного обслуговування і забезпечення запасними

частинами, що супроводжується проведенням відповідних

комерційних операцій.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ - єдиний орган

конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує

питання про відповідність законів та інших правових

актів Конституції України і дає офіційне тлумачення

Конституції України та законів України. Утворений

 

73

 

Комерційний банк

 

Конституційний Суд України

 

КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК - комерційна установа, яка

провадить за договірними умовами кредитно-розрахун-

кове або інше банківське обслуговування юридичних

осіб і громадян, здійснюючи різні банківські операції та

угоди, згідно з чинним законодавством. К. б. повинен

одержати ліцензію на здійснення банківських операцій

від Національного банку України.

 

КОМІСІЯ ПО ТРУДОВИХ СПОРАХ (комісія - лат

соттіааіо - доручення, від сотті^о - з'єдную,

влаштовую, доручаю) - первинний орган для розгляду

індивідуальних трудових спорів, що обирається загаль-

ними зборами трудового колективу з числом працю-

ючих не менше 15 чоловік.

 

КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ (компенсація - від лат.

сотрепгаііо - винагорода, зрівноваження) - суми, що їх

виплачують робітникам і службовцям у передбачених

законом випадках за встановленими нормами. К. в. перед-

бачені Кодексом законів про працю України (ст. 120,

121, 125). До К. в. належать: виплати добових і сплата

вартості проїзду командированим працівникам; компен-

сація власникам (наймачам) квартир частини квартплати

і вартості комунальних послуг у зв'язку з підвищенням

тарифів (житлові субсидії); виплати за зношування

інструментів, що є власністю працівників, та ін.

 

КОМПЕТЕНЦІЯ (лат. сотреіепііа, від согпреіо - вза-

ємно прагну; відповідаю, підходжу) - сукупність пред-

метів відання, завдань, повноважень, прав і обов'язків

державного органу або посадової особи, що визнача-

ються Конституцією.

 

КОНВЕНЦІЯ (конвенція - від лат. сопуепііо - дого-

вір) - міжнародна багатостороння угода з питань між-

народного життя, яка потребує спеціального розгляду з

встановленням відповідних процедур їх вирішення (на-

приклад, Митна К., Консульська К. тощо).

 

КОНВЕНЦІЯ ПРО ПРАВА ДИТИНИ - міжнародний

правовий акт, прийнятий ООН 20 листопада 1959 р.

Містить у собі преамбулу і 10 принципів, що проголо-

шують надання кожній дитині належних їй людських

прав без обмежень за расовою, національною, релігій-

ною або іншою ознакою. Утверджує загальнолюдські

принципи захисту дитини та забезпечення їй умов для

повного й гармонійного розвитку.

 

КОНВЕРГЕНЦІЯ (лат. сопуег^епїіо, від сопуег^о

сходжусь, наближаюсь) - концепція про зростаючу

подібність між двома протилежними соціально-еконо-

мічними системами - соціалізмом і капіталізмом; К.

означає процес, що характеризується схожістю ознак і

остаточним злиттям двох систем.

 

КОНСАЛТИНГ (англ. сопаиНіп^, від лат. сопзиііо

раджусь) - консультування виробників, продавців і по-

купців з питань управління й організації економічної

діяльності підприємств, фірм та організацій. Здійснюється

консалтинговими фірмами, які надають послуги в дослід-

женні і прогнозуванні ринку, оцінці експортно-імпортних

операцій, розробці техніко-економічних обгрунтувань

щодо об'єктів міжнародного співробітництва та створення

спільних підприємств, у проведенні маркетингових до-

сліджень і розробці маркетингових програм, експортної

стратегії на конкретних ринках тощо.

 

Зростання масштабів продажу за кордон обладнання та

машинобудівної продукції викликає необхідність їх

технічного обслуговування і забезпечення запасними

частинами, що супроводжується проведенням відповідних

комерційних операцій.

 

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ - єдиний орган

конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує

питання про відповідність законів та інших правових

актів Конституції України і дає офіційне тлумачення

Конституції України та законів України. Утворений

 

Конституція

 

Кооператив

 

згідно з Законом України лПро Конституційний Суд

України» від 16 жовтня 1996 р.

 

КОНСТИТУЦІЯ (від лат. сопаиіиїіо - устрій, установ-

лення) - Основний Закон держави, у якому закріплю-

ються заради суспільного і державного ладу, правовий

статус людини і громадянина, основні принципи орга-

нізації та діяльності державного апарату, місцевого

самоврядування, здійснення оборони країни, гаранту-

вання її безпеки. Конституція є юридичною і політичною

базою всієї системи чинного законодавства. Жоден

закон, інший правовий акт, що приймається у державі,

не може суперечити Конституції, а за наявності такої

суперечності має визнаватися нечинним з моменту його

прийняття. К., як правило, приймається в особливому

порядку, переважно шляхом проведення загально-

народного референдуму, або спеціально скликаними

Установчими зборами.

 

КОНСТИТУЦІЯ 1710 р. - складена гетьманом Пили-

пом Орликом. Визначний правовий документ України

XVIII ст., що вважається першою у світі Конституцією.

У ній проголошувалися головні засади, на яких мала

функціонувати Гетьманщина після її визволення з-під

влади царської Росії. Основною ідеєю Конституції була

вимога обмежити владу гетьманата і посилити роль

загальної військової Ради. Заборонялися зловживання з

боку старшини і гетьмана щодо козаків, селян, міських

жителів. У змісті К. дістали вияв ідеї парламентського

устрою, що існував на той час у ряді країн Європи.

 

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ - Основний Закон Укра-

їни, що визначає її державний та суспільний лад,

правову систему, проголошує і закріплює основні права

і обов'язки громадян, окреслює компетенції і повно-

важення законодавчої, виконавчої та судової влади. У

радянський період К. У. приймалася у 1919, 1929, 1937,

1978 рр. Чинна Конституція України прийнята Верхов-

ною Радою України 28 червня 1996 р.

 

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕС-

ПУБЛІКИ - Основний Закон, прийнятий 29 квітня

1918 р. Центральною Радою. Встановлювала демократи-

чні засади функціонування самостійної української дер-

жави, визначала основні права і обов'язки громадян, з

урахуванням принципів рівності перед законом та вибор-

ності місцевих і центральних органів влади. Реалізація

Конституції була загальмована німецькою окупацією і

встановленням влади гетьмана П. Скоропадського.

 

КОНТРАБАНДА (італ. соп^аЬапсІо, від сопіга - проти

+ Ьапсіо - урядовий указ) - переміщення товарів, ва-

люти, цінностей (у тому числі культурно-історичних),

отруйних, сильнодіючих, радіоактивних, вибухових

речовин та інших предметів через митний кордон країни

поза митним контролем або з приховуванням від митного

контролю, вчинене окремою особою або групою осіб, які

організувалися для заняття К. Відповідальність за К.

передбачена адміністративним (ст. 209 КАП) та

кримінальним (ст. 70 КК) законодавством.

 

КОНФЕДЕРАЦІЯ (від лат. сопіоегіегаїіо - спілка,

об'єднання) - союз держав, що зберігають свою неза-

лежність і роздільне існування, створений для певних

цілей, переважно - зовнішньополітичних і воєнних.

 

КОНФІСКАЦІЯ (лат. сопПзсаііо, від сопПасо - вилу-

чаю у власність держави) - примусове, безоплатне ви-

лучення у власність держави всього або частини май-

на, що є особистою власністю засудженого. К. майна

може бути призначена лише у випадках, передбачених

Кримінальним кодексом. К. підлягають майно, що є

особистою власністю засудженого, його частка у спіль-

ній власності, акції, вклади в банках тощо.

 

КООПЕРАТИВ (від лат. соорега^іо - співробітництво)

- колективне добровільне об'єднання громадян для

спільної господарської діяльності.

 

75

 

Корпоративне право

 

Кримінально-процесуальний кодекс України

 

КОРПОРАТИВНЕ ПРАВО (корпоративне - від лат.

согрогаїіо - спілка) - право власності на частку (пай)

у статутному фонді юридичної особи, створеної у

відповідності із законодавством про господарські това-

риства, включаючи право на управління і отримання

відповідної частки прибутку даної юридичної особи.

 

КОРУПЦІЯ (від лат. соітирііо - підкуп) - підкуп

державних, політичних, громадських діячів, посадових

осіб державного апарату, вчинений особою в певних

вузькокорпоративних (кланових) інтересах.

 

КРАДІЖКА - таємне викрадення державного, колек-

тивного чи індивідуального майна. Відповідальність за

К. державного і колективного майна передбачена ст. 81

КК, індивідуального майна громадян - ст. 140 КК.

 

КРАЙНЯ НЕОБХІДНІСТЬ - дія, яка хоч і підпадає

під ознаки діяння, передбаченого кримінальним зако-

ном, але вчинена за обставин, коли іншими діями було

неможливо усунути небезпеку інтересам держави,

громадським інтересам, інтересам чи правам людини.

 

КРЕДИТ (лат. сгесШигп - позика, від сгегіо - вірю,

довіряю) - позиковий капітал у грошовій формі, який

надається у тимчасове користування на умовах забезпе-

чення, повернення, строковості, платності та цільового

використання. Основні питання щодо надання й викори-

стання К. містяться і регулюються положенням Націо-

нального банку України "Про кредитування", затверд-

женим 16 вересня 1995 р.

 

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (кримінальна

- лат. сгігпіпаііа від сгітеп (сгітіпіз) - злочин] - вид

юридичної відповідальності, основним змістом якої є

покладення на винного примусового обов'язку зазнати

у встановленому законом порядку державного осуду

його особи, а також, у випадку призначення, понести

передбачене кримінальним законом покарання.

 

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО - система встановлених ви-

щим законодавчим органом держави норм, які визнача-

ють підстави і принципи кримінальної відповідальності,

а також встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є

злочинами і які покарання можуть бути застосовані до

осіб, які їх вчинили.

 

КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (КК)

систематизований законодавчий акт, що визначає, які

суспільне небезпечні діяння є злочинними, і встановлює

покарання за їх вчинення. Встановлює підстави і прин-

ципи кримінальної відповідальності, види покарань та

інші заходи кримінально-правового характеру. Прийнятий

28 грудня 1960 р. Введений у дію з 1 квітня 1961 р.

Складається із Загальної та Особливої частин. Загальна

частина має 5 глав, 59 статей; Особлива частина - 11

глав, 303 статті. З часу прийняття до КК внесено суттєві

зміни та доповнення; виключено 46, введено 116 статей.

 

КРИМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС - передбачена кримі-

нально-процесуальним законодавством система дій

органів слідства, прокуратури і суду при розслідуванні,

розгляді й вирішенні справ про злочин, при виконанні

вироків (ухвал, постанов суду), застосуванні при-

мусових заходів медичного й виховного характеру.

 

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - галузь

права, що регулює відносини, які виникають у процесі

попереднього слідства кримінальної справи та її

розгляду в суді.

 

КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРА-

ЇНИ (КПК) - законодавчий акт, в якому систематизо-

вано норми, що регулюють порядок порушення, розсліду-

вання і судового розгляду кримінальних справ та

виконання вироку. Прийнятий 28 грудня 1960 р.

Введений в дію з 1 квітня 1961 р. Складається з 8 розділів,

36 глав. З часу прийняття зазнав суттєвих змін

доповнень.

 

Кримінологія

 

Лісове право

 

КРИМІНОЛОГІЯ [від лат. сгітеп (сгітіпіз) - злочин

грецьк. 1оз05 - слово, поняття, вчення] - наука, що

вивчає злочинність, її причини, особу злочинців, а також

розробляє рекомендації щодо запобігання злочинності.

 

КУПІВЛЯ-ПРОДАЖ - договір, за яким одна сторона

(продавець) зобов'язується передати майно (річ,

товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка має

прийняти майно і сплатити за нього певну грошову

суму. Право продажу майна, крім випадків примусового

продажу, належить власникові.

 

ЛАЗУТЧИК - ос^ба, яка, діючи таємно або під фальши-

вим приводом, збирає чи намагається зібрати відомості

в районі дій однієї з воюючих сторін з наміром повідо-

мити їх супротивній стороні (ст. XXIX Додатку до IV

Гаазької конвенції 1907 р. про закони та звичаї сухо-

путної війни). Захоплений супротивною стороною під

час збирання відомостей Л. не має права на статус

військовополоненого; Л. може бути притягнений до

кримінальної відповідальності як шпигун, але не мо-

же бути покараний без попереднього суду.

 

ЛАТЕНТНА ЗЛОЧИННІСТЬ [латентний - від лат.

Іаїепа (ІаІепНа) - прихований] - злочинність, яку з тих

чи інших причин не встановлено, не виявлено, і тому не

було відображено в офіційному обліку відповідних

державних органів, спеціально покликаних боротися із

злочинністю.

 

ЛЕГАЛІЗАЦІЯ (від лат. 1еза!із - законний) - узаконен-

ня, надання законної сили документу, дії, організації.

 

ЛЕГАЛЬНІСТЬ - дозволеність, відповідність чинним

законам, оформлений належним чином статус партій,

організацій, друкованих видань, окремих осіб.

 

ЛЕГІТИМАЦІЯ (від лат. Іе^Штиз - законний, узако-

нений) - визнання або підтвердження законності пев-

ного права або повноважень особи.

 

ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ - кодекси феодального права

Великого князівства Литовського, що були чинними і на

українських землях. Було видано три Л. с.: 1529 р. -

так званий Старий, 1566 р. - так званий Волинський,

1588 р. - так званий Новий. Найдосконалішим був Л.

с. 1588 р. Складався з 14 розділів і 488 артикулів. У

ньому значною мірою зберігалися основні засади

давньоруського права. Л. с. був чинним, зокрема у

Київській, Подільській та Волинській губерніях, до 1840

року. Його норми спрямовувались на захист приватної

власності (особливо земельної), закріплювали станові

привілеї феодалів, детально регламентували порядок

судочинства, визначали злочини та покарання. Л. с.

широко використовувалися при складанні таких відомих

правових джерел, як Соборне уложення 1649 р.,

"Права, за якими судиться малоросійський народ",

"Суд і розправа" (1750 р.)

 

ЛІЗИНГ (від англ. 1еазіпз - майновий найм) - полягає

у переході майна у власність шляхом поступового ви-

купу орендарем за угодою про фінансову оренду. Л. є

поширеним засобом набуття майна, оскільки дозволяє

збільшити виробничі можливості за рахунок викорис-

тання кредиту Л.

 

ЛІСОВЕ ПРАВО - порівняно відокремлена група норм

і правових інститутів, об'єднаних спільністю лісових

відносин, що регулюються цими нормами. Л. п. -

підгалузь екологічного права України. В основу Л. п.

покладено правові норми щодо власності на ліси (усі

ліси є власністю держави), лісового фонду і лісових

ресурсів, компетенції державних органів у галузі

управління й контролю за охороною, захистом, вико-

ристанням та відтворенням лісів, державного обліку

 

79

 

Лісовий кодекс України

 

Магдебурзьке право в Україні

 

лісового фонду, прав та обов'язків лісокористувачів

тощо. Самостійні правові інститути складають правові

норми щодо здійснення державного управління і кон-

тролю у цій галузі, організації лісового господарства,

використання лісових ресурсів, економічного механізму

лісокористування, відтворення та охорони лісів, вирі-

шення спорів і встановлення відповідальності у галузі

охорони й використання лісів.

 

ЛІСОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - законодавчий акт,

прийнятий Верховною Радою України 21 січня 1994 р.

Складається з десяти розділів. Регулює правові відно-

сини з метою забезпечення підвищення продуктивності,

охорони та відтворення лісів, посилення їх корисних

властивостей, задоволення потреб суспільства у лісових

ресурсах на основі науково обгрунтованого, раціо-

нального використання останніх.

 

ЛІЦЕНЗІЯ (від лат. Іісепїіа - свобода, право) - дозвіл,

який видається уповноваженою особою іншим особам,

на виконання певних дій або використання прав.

Розрізняють, зокрема, такі види Л.: спеціальний дозвіл,

виданий відповідними державними органами суб'єктам

підприємницької діяльності на здійснення певного роду

діяльності, ліцензування якої передбачено законодав-

чими актами України; Л. експортна або імпортна -

дозвіл, виданий компетентними державними органами на

здійснення зовнішньоторговельних операцій. В Україні

введено такі види експортних (імпортних) Л.: генеральні,

разові (індивідуальні), відкриті (індивідуальні); дозвіл на

використання винаходу або іншого об'єкта промислової

власності, виданий на основі ліцензійного договору з

власником патенту чи іншого об'єкта промислової

власності; Л. валютна - дозвіл, виданий Національним

Банком України, на здійснення валютних операцій.

 

ЛОКАЛЬНІ ПРАВОВІ НОРМИ (локальний - лат.

Іосаііз, від Іоспа - місце) - один з видів правових

норм, які різняться сферами регулювання суспільних

 

відносин. Сферою дії Л. п. н. є державні й недержавні

організації, соціальні угруповання, які за чинним зако-

нодавством і в межах своєї компетенції встановлюють

нормативні правові приписи, що регулюють внутрішні

правові відносини в таких організаціях та угрупованнях.

Найпоширенішими актами локальної правотворчості є

видані у відповідній державній або недержавній організа-

ції Правила внутрішнього трудового розпорядку, посадові

інструкції для відповідних груп працівників, акти, які

встановлюють Л. п. н. щодо членів тих чи інших коо-

перативних організацій, наприклад членів житлово-буді-

вельних кооперативів, з питань правил користування

кооперативним житловим фондом тощо. Л. п. н., як і

корпоративні правові норми (див. Корпоративне право),

сприяють підвищенню дієвості права, головним чином

завдяки тому, що вони конкретизують положення

законів та інших нормативних актів, дають змогу краще

враховувати особливості місцевих умов у процесі

реалізації їх приписів.

 

ЛОТЕРЕЯ (італ. Іо^егіа, від ІоНо - частина, частка)

форма добровільного залучення коштів населення через

продаж лотерейних білетів. Частина цих коштів розі-

грується у вигляді грошових або речових виграшів і

виплачується власникам виграшних лотерейних білетів.

 

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО В УКРАЇНІ - феодальне

право міського самоврядування. Термін "М. п."

походить від назви німецького міста Магдебурга, де воно

виникло ще у XIII столітті. М. п. встановлювало порядок

виборів, функції і повноваження органів міського само-

врядування, суду, купецьких об'єднань, цехів, регулюва-

ло питання торгівлі, опіки, спадкування, визначало

види покарання за різні злочини тощо.

 

Мажоритарна виборча система

 

Маклер

 

Українські міста одержували статус М. п. від литов-

ських князів, польських королів, російських царів, а

також українських гетьманів. Уперше в Україні М. п.

одержали міста Галицько-Волинського князівства (місто

Санок - 1339 р.). Львову воно надано у 1356 році, Київ

користувався ним протягом трьох років (1494 - 1497).

Пізніше, у XV - XVII ст., статусу М. п. набули як ве-

ликі, так і малі міста України. М. п. у різні часи мали

Вінниця, Глухів, Новгород-Сіверський, Дубно, Житомир,

Кам'янець-Подільський, Лубни, Козелець, Полтава,

Стародуб, Чернігів та інші. Найдовше М. п. існувало у

Києві, де воно зберігалось аж до 1835 р.

 

Деякі особливості правового статусу мали західно-

українські міста. Тут надання М. п. супроводжувалося

посиленням німецької та польської колонізації, обме-

женням прав не^атолицького населення. Наприклад,

православні українці, євреї, вірмени та інші не обиралися

до магістрату, не мали права займати певні посади,

вступати у деякі цехи тощо. Тобто існували певні цензові

перепони. Під впливом місцевих умов, звичаїв, традицій

М. п. в Україні набувало деяких специфічних рис і

відрізнялось від такого у Західній Європі: іншими були

організація діяльності магістратів, суддів, ведення

діловодства, кримінальний процес тощо.

 

Після возз'єднання України з Росією М. п. залишилося

тільки у деяких, так би мовити, привілейованих містах.

Скасування М. п. в Україні пов'язується зі створенням

нової судової системи і запровадженням "Установлення

про губернії" (1781 р.). До 1786 р. воно існувало у

Львові, доки не було скасовано австрійським урядом.

 

МАЖОРИТАРНА ВИБОРЧА СИСТЕМА (від франц.

гла^огНе - більшість) - система виборів, за якою обрани-

ми вважаються кандидати, які отримали більшість голосів

виборців по виборчому округу, де вони балотувалися.

 

МАЙНО - 1) матеріальні блага, які є об'єктом речових

прав (права власності, повного господарського відання,

 

оперативного управління, сервітутів, суперфіцію та

ін.). М.-це не лише річ або кілька речей, а й майнові

права', 2) сукупність майнових прав та обов'язків певної

особи. У цьому значенні вживають поняття "спадкове

М.", "М., що знаходиться на балансі підприємства",

тощо; 3) сукупність майнових прав певної особи. У

цьому значенні поняття "М." вживається головним

чином у правових нормах, спрямованих на захист будь-

якого майнового права (наприклад, у нормах про

охорону М. у разі безвісної відсутності його власника).

 

МАЙНОВІ ПРАВА - суб'єктивні права учасників

правовідносин, які пов'язані з володінням, користу-

ванням і розпорядженням майном, а також з тими

матеріальними вимогами, які виникають з приводу роз-

поділу і обміну майна. М. п. - права власника, який

здійснює право господарського відання майном, а також

зобов'язальні права (наприклад, на відшкодування

шкоди), права авторів на винагороду, спадкові права.

М. п. можуть виникати з приводу дій та інших юридич-

них фактів, передбачених цивільним законодавством,

а також дій, які, хоч і не передбачені законом, але на

підставі загальних засад і змісту цивільного законо-

давства породжують цивільні права та обов'язки.

 

МАЙНО КООПЕРАТИВУ - майно, яке належить до

колективної власності, формується за рахунок внесків

(вступних і пайових) його членів, виробленої ними про-

дукції, доходів, отримуваних від її реалізації та іншої

діяльності, надходжень від продажу акцій, інших цінних

паперів, від кредитів банку, благодійних пожертвувань

та інших надходжень, не заборонених законодавством.

М. к. розподіляється за фондами. З наявного майна в

кооперативі утворюються пайовий неподільний (резерв-

ний) та інші фонди.

 

МАКЛЕР (нім. Ма^іег, з голл. гпа^еіааг) - посередник

при укладенні торгових і біржових угод, який діє за

дорученням і за рахунок клієнтів на валютних, товарних

 

83

 

Малоросійська колегія

 

Міжнародне право

 

і фондових біржах. М. спеціалізується на певних видах

посередницьких операцій, має права юридичної особи.

За свої послуги отримує комісійні, розмір яких встанов-

люється біржовим комітетом. М. об'єднуються у спеці-

альні контори.

 

МАЛОРОСІЙСЬКА КОЛЕГІЯ - державний орган

Російської імперії на лівобережній Україні. Утворена за

указом Петра 1 16 (27) травня 1722 р. Розташовувалася

у м- Глухові. Вирішувала воєнні, політичні та адмініст-

ративні справи в інтересах царизму. Була апеляційною

інстанцією в усіх справах. У 1727 р. царським урядом

М. к. скасовано і відновлено Гетьманщину. Проте у

1734 р. - тимчасово, а у 1764 р. - остаточно остання

була скасована. Того ж року М. к. у Глухові відновлена

на попередніх засадах (друга М. к.). Нею були знищені

всі залишки самоврядування в Україні, збільшені подат-

ки у царську казну. Ліквідована 20 (ЗІ) серпня 1786 р.

 

МАРКЕТИНГ (від англ. таг^еііп^ - торгівля, спродаж)

- комплексна система заходів по організації управ-

ління виробничо-збутовою діяльністю, що грунтується

на вивченні ринку з метою максимально можливого

задоволення потреб покупців.

 

МАТЕРИНСТВО - встановлене чинним законодав-

ством України правове становище жінки, яка народила

(усиновила), утримує й виховує дитину (дітей).

 

МАФІЯ (італ. гпаГ/{/іа) - специфічна форма організо-

ваної злочинності, що виникла на о. Сицилія (Італія).

Характеризується тим, що за допомогою насильства,

шантажу, підкупу та інших методів примусу викори-

стовує можливості політичних, економічних, соціальних

структур суспільства у власних злочинних інтересах.

Має особливу внутрішню організацію, засновану на

спеціальних нормах поведінки, що забезпечує їй надзви-

чайну здатність пристосування до існуючих у суспільстві

умов ("живучість"). Завдяки цьому вона стала найпо-

 

84

 

казовішою формою організованої злочинності, з якою

часто ототожнюють організовану злочинність взагалі.

Треба розрізняти термін "М." у власному розумінні -

як одну з форм організованої злочинності і термін "М."

- як синонім організованої злочинності взагалі. М. має

значний вплив на злочинність в усьому світі. Форми і

методи її діяльності набули поширення серед злочинців

багатьох країн.

 

МИТНА ТЕРИТОРІЯ - територія, на якій у повному

обсязі діють правила, що регулюють ввіз, вивіз і тран-

зит товарів, цінностей та інших предметів.

 

МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ - законодавчий акт, що

визначає принципи організації митної справи, митного

контролю, порядок переміщення та пропуску через

митний кордон України товарів та інших предметів,

обкладення їх митом, справляння митних зборів тощо.

Прийнятий 12 грудня 1991 р. Введений в дію з 1 січня

1992 р. Складається з II розділів, 24 глав, 164 статей.

 

МИТНИЙ ТАРИФ (єдиний) - це систематизований

звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші

предмети, що ввозяться на митну територію або виво-

зяться за її межі. Єдиний М. т. визначається згідно з

Законом України "Про Єдиний митний тариф" від 5

лютого 1992 р. та міжнародними договорами України.

 

МИТО - податок, яким обкладаються товари та інші

предмети, які ввозяться на митну територію або виво-

зяться за її межі через митний кордон. М, нараховують

і стягують митні органи.

 

МІЖНАРОДНЕ ПРАВО - сукупність юридичних прин-

ципів і норм, які регулюють відносини між державами,

а також між іншими учасниками міжнародних відносин

у політичній, економічній, культурній та інших галузях.

Основні принципи М. п. закріплені в статуті 00// та у

багатьох міжнародно-правових актах.

 

Міжнародний п(ікт про громадянські та політичні права

 

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ ТА

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА - прийнятий Генеральною

Асамблеєю 00// 16 грудня 1968 р. Один з основних до-

кументів міжнародного співтовариства щодо проблем

забезпечення й захисту основних прав і свобод людини.

Складається з 6 частин і 63 статей, які деталізують

поняття громадянських і політичних прав і визначають

способи їх міжнародного гарантування. Має доповнення

у вигляді факультативного протоколу, який визначає

порядок забезпечення виконання цього пакту.

 

МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ЕКОНОМІЧНІ, СОЦІ-

АЛЬНІ І КУЛЬТУРНІ ПРАВА - прийнятий Гене-

ральною Асамблеєю 00// у 1966 році. Знаходиться в

єдиному пакеті із Загальною Декларацією Прав

Людини і Міжічародним Пактом про громадянські і

політичні права. Складається з 5 частин і ЗІ статті,

якими зазначені обов'язки, покладені на кожну державу,

щодо додержання і забезпечення гарантій реалізації

основних прав людини в економічній, соціальній та

культурній сферах. Ратифікований Україною.

 

МІЖНАРОДНИЙ СУД - один з головних органів 00/7,

діяльність якого визначено Статутом цієї міжнародної

організації та власним Статутом. Складається з 15 суддів,

кожен з яких є громадянином однієї з 15 різних держав.

Обираються члени М. с. строком на 9 років, але протягом

трьох років їх склад поновлюється на третину, при

недопущенні повторного обрання. Головне завдання М. с.

- вирішення спорів між державами на основі положень

міжнародного права. Проте розгляд справ допускається

лише за згоди на це конфліктуючих держав.

 

МІЖНАРОДНІ ГАРАНТІЇ - міжнародно-правові акти,

які передбачають охорону прав будь-якої держави або

групи держав, забезпечення певного стану міжнародних

відносин або виконання договірних зобов'язань. Основ-

ною формою М. г. є міжнародні договори. Наприклад,

 

Міністерство внутрішніх справ України

 

Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (чинний з

1)' 1970 р.) містить заборону ядерним державам будь-кому

^ передавати ядерну зброю або контроль над нею.

 

^МІЛІЦІЯ (від лат. тіІШа - військо) - державний озбро-

єний орган виконавчої влади, який захищає життя, здо-

ров'я, права і свободи громадян, власність, природне

середовище, інтереси суспільства і держави від проти-

правних посягань. М. перебуває у складі органів Міні-

стерства внутрішніх справ України. Основи організа-

ції та діяльності, права і обов'язки М. тощо визначені

Законом України лПро міліцію» від 20 грудня 1990 р.

 

МІНІМАЛЬНА МІРА ПОКАРАННЯ - найнижча

межа, вказана у санкції закону, за якою кваліфіку-

ються дії особи, винної у вчиненні злочину.

 

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

(МВС) - центральний орган державної виконавчої

влади. Діє на підставі положення, затвердженого Прези-

дентом України 7 жовтня 1992 р. Основними завданнями

МВС є організація та координація діяльності органів

внутрішніх справ із захисту прав і свобод громадян,

інтересів суспільства і держави від протиправних пося-

гань, охорони громадського порядку і забезпечення

громадської безпеки, участь у розробці та реалізації

державної політики щодо боротьби із злочинністю; запо-

бігання злочинам, їх припинення, розкриття і розсліду-

вання, розшук осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів

щодо усунення причин і умов, що сприяють вчиненню

правопорушень^ визначення основних напрямів удоскона-

лення роботи органів внутрішніх справ, надання їм

організаційно-методичної та практичної допомоги;

забезпечення виконання кримінальних покарань; органі-

зація роботи, пов'язаної із забезпеченням безпеки дорож-

нього руху та пожежної безпеки; забезпечення закон-

ності у діяльності органів внутрішніх справ.

 

Міністерство юстиції України

 

Нашчщь

 

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ (МЮ)

центральний орган державної виконавчої влади, який

підпорядковується Кабінету Міністрів України. Діє на

підставі положення, затвердженого Президентом Укра-

їни. Основними завданнями МЮ є реалізація державної

політики у галузі захисту прав і законних інтересів

громадян^ розробка проектів актів законодавства та

систематизація останнього; забезпечення організаційної

діяльності судів, удосконалення правової роботи у

народному господарстві і правової освіти населення;

керівництво органами нотаріату, реєстрації актів

громадянського стану, науково-дослідними експертними

установами; реєстрація політичних партій, інших

громадських організацій-, державна реєстрація норма-

тивно-правових актів органів державної влади, що

мають загальну або міжвідомчий характер чи зачіпають

права, свободи і законні інтереси фізичних та юридич-

них осіб-, виконання інших функцій.

 

МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ - право територі-

альних громад, мешканців сіл, селищ і міст самостійно

вирішувати питання місцевого значення у межах

Конституції і законів України.

 

М. с. здійснюється громадами безпосередньо і через

органи М. с. - сільські, селищні, міські ради та їх вико-

навчі органи.

 

Органами М. с., що представляють спільні інтереси

громад сіл, селищ і міст, є районні та обласні ради.

 

МОВА СУДОЧИНСТВА - конституційний принцип,

згідно з яким судочинство, розгляд справ у судах

України ведеться українською мовою. В судах, розташо-

ваних у місцях компактного проживання громадян іншої

національності, можуть використовуватися, поряд з

державною, їхні національні мови. Учасникам процесу,

які не володіють мовою ведення судочинства, забезпе-

чується можливість виступати в судах на рідній мові і

користуватися послугами перекладача.

 

МИІАРХІЯ (від грецьк. топагсЬіа - єдиновладдя,

(иннодержавність) - форма державного правліт,за

юії вища' державна влада здійснюється однією осооою

іеі редається у спадок. (Див. Абсолютизм.)

 

МР*АЛЬ (лат. тогаііз - моральний, від п-кто-

іи^чаї) - система загальних правил поведінки лошви

'ои-цальних норм), заснованих на співвідношеввікри-

'рі'іїв добра і зла, порядності й непорядності, людявості

^ ^жорстокості.

 

МР-'АТОРІЙ (від лат. гпога^огіиз - затримуючій.уію-

льонюючий) - відстрочка виконання зобов'язань,

т^новлена державними органами на визначенийсірок

)о до закінчення будь-яких надзвичайних обстівин.

 

НН-МАНЕЦЬ - особа, спеціально завербовжія

іаості у збройному конфлікті. Н., беручи уту

ієь-щих діях, керується переважно бажанням одрин

ітееріальну винагороду. Він не є громадянинолщч-

і, і що перебуває у конфлікті, не є особою, яка штійно

іохживає на території, контрольованій стороною, яка

іреебуває у конфлікті. Н. '- особа, спеціально зів^о-

інза для участі у насильницьких діях, спрямоввна

іваалення уряду або інший підрив конституційного

ірягядку держави, або на порушення її територтяї

лі*' снасті. Н. не перебуває під захистом законам-

\\в . війни. Це - кримінальний злочинець, якийветє

іанва на статус комбатанта, а отже - й війішво-

ілооненого. До кримінальної еідповідальностщп-

по" ться також особи, які вербують, використовують,

лнавнсують або навчають Н. Зміст поняття "Н." рри-

і у^ ст. 47 Додаткового протоколу 1 до Женасшх

іннвенцій про захист жертв війни (1949), а ти у

 

89

 

Наклеп

 

Недійсність шлюбу

 

Конвенції ООН про боротьбу з вербуванням, вико-

ристанням, фінансуванням і навчанням Н. (1989).

 

НАКЛЕП - поширення у будь-якій формі завідомо

неправдивих вигадок, що ганьблять іншу особу. Н.

карається у кримінальному порядку (ст. 125 КК).

 

НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ - передбачає

гарантований стан захищеності життєво важливих інте-

ресів особи, -суспільства і держави від внутрішніх і зов-

нішніх загроз. Головними об'єктами Н. б. є громадянин

(його права і свободи); суспільство (його духовні і мате-

ріальні цінності); держава (її конституційний лад, сувере-

нітет, територіальна цілісність і недоторканність

порядку). Верховна Рада України 16 січня 1997 р. прий-

няла Концепцію (основи державної політики) Н. б. У.

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ - центральний

банк республіки, емісійний центр. Провадить єдину дер-

жавну політику в галузі грошового обігу, кредиту,

зміцнення грошової одиниці, координує діяльність бан-

ківської системи в цілому, визначає курс грошової

одиниці щодо валют інших держав. Н. б. У. належить

монопольне право на випуск грошей в обіг, а також на

випуск національних грошових знаків за рішенням

Верховної Ради України. Н. б. У. представляє інтереси

України у відносинах з центральними банками інших

країн, у міжнародних банках та інших фінансово-кре-

дитних організаціях, якими міжнародне співробітництво

передбачене на рівні центральних банків. Для забез-

печення зобов'язань Н. б. У. має статутний фонд, що

створюється за рахунок держави, а також інші фонди,

передбачені статутом, регулює процентні ставки банків-

ських та інших фінансово-кредитних установ України,

реєструє комерційні банки, веде Республіканську книгу

реєстрації банків. Н. б. У. належить право видачі ліцен-

зій на створення комерційних банків за участю інозем-

них юридичних і фізичних осіб, на здійснення комер-

ційними банками операцій в іноземній валюті тощо.

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ - повновладдя

нації, її політична свобода, право і реальна можливість

визначати характер свого національного життя, в т. ч.

політичне самовизначитися аж до відокремлення і утво-

рення самостійної держави.

 

НЕДІЄЗДАТНІСТЬ - неможливість для громадянина

власними діями набувати цивільних прав і створювати

для себе цивільні обов'язки. Визнання громадянина

недієздатним можливе в судовому порядку, якщо вна-

слідок душевної хвороби або недоумства він не може

розуміти значення своїх дій або керувати ними. Над

недієздатним громадянином встановлюється опіка. Від

імені громадянина, визнаного недієздатним, угоди

укладає його опікун. У разі видужання або значного

поліпшення здоров'я громадянина, визнаного недіє-

здатним, суд поновлює його у дієздатності.

 

НЕДІЙСНІ (ОСПОРЮВАНІ) ПРАВОЧИНИ - по

рівняно недійсна угода, яка зберігає свою силу в разі

неоспорюваності її в суді або арбітражному суді, за

умови, що вона не визнана ними недійсною.

 

НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ - має місце за укладення

шлюбу з порушенням встановленого законом порядку

чи за наявності перешкод для цього, а також у разі

реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктив-

ний шлюб). Шлюб визнається недійсним у судовому по-

рядку за позовом одного з подружжя, прокурора, осіб,

права яких порушені, а також за позовом інших осіб у

випадках, спеціально передбачених законом. Не може

бути визнаний недійсним шлюб, якщо на час розгляду

судом справи відпали ті обставини, які були перешкодою

до укладення його, а також шлюб, укладений до досяг-

нення шлюбного віку у разі вагітності дружини або

народження дитини. Недійсний шлюб не породжує прав

і обов'язків, але не впливає на права дітей, які народи-

лися або були зачаті в недійсному шлюбі.

 

Недоторканність житла

 

Необережність

 

НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - один з принципів

закріпленого у Конституци України (ст. 47) права

громадянина на житло. Забороняється входити без доз-

волу в житлове приміщення, проводити в ньому

обшук і огляд майна інакше, як за рішенням суду. В

цьому рішенні мають бути чітко визначені місце прове-

дення обшуку, а також перелік осіб чи предметів, які

підлягають розшуку або арешту. У разі безпосередньо-

го переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні зло-

чину, можливий інший, встановлений законом, порядок

входження у житло людини, проведення обшуку та

огляд майна (ст. ЗО Конституції).

 

НЕДОТОРКАННІСТЬ ОСОБИ - закріплене Консти-

туцією України (ст. 29) громадянське право людини,

яке становить основу реалізації свободи людини в будь-

яких площинах соціальної діяльності: політичній, еконо-

мічній, духовній тощо, та концентрує комплекс різнома-

нітних гарантій від неправомірного втручання у справи

та життя людини.

 

Н. о., зокрема означає, що ніхто не може бути за-

арештований або триматись під вартою інакше як за

вмотивованим рішенням суду тільки за підстав і в

порядку, встановлених законом.

 

НЕЗАКОННЕ НОСІННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ПРИДБАН-

НЯ, ВИГОТОВЛЕННЯ І ЗБУТ ЗБРОЇ, БОЙОВИХ

ПРИПАСІВ АБО ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН - карані

кримінальним законодавством діяння, якщо вони

здійснюються без відповідного дозволу уповноважених на

це державних органів.

 

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ДЕРЖАВИ УКРАЇНА - закріпле-

на у таких документах, як "Акт проголошення незалеж-

ності України" (прийнято Верховною Радою України 24

серпня 1991 р.); "Декларація про державний суверені-

тет України" (прийнято Верховною Радою Української

РСР 16 липня 1990 р.); "Декларація прав національнос-

 

тей України" (1 листопада 1991 р.) та в інших. Зокрема,

у зверненні Верховної Ради України "До парламентів і

народів світу" від 5 грудня 1991 р. йдеться про те, що

Україна будує демократичну, правову державу, метою

якої є забезпечення прав і свобод людини, прагне до

утвердження в незалежній демократичній Україні висо-

ких принципів свободи, демократії, гуманізму, соціаль-

ної справедливості тощо. У самостійному значенні окре-

мого поняття "незалежність" в юридичній літературі не

існує. Термін можна розглядати як синонім державно-

правового поняття "суверенітет" або "державний

суверенітет". В "Декларації про державний сувере-

нітет України" до критеріїв суверенності віднесені такі

чинники, як самовизначення української нації, народо-

владдя; державна влада', громадянство України; тери-

торіальне верховенство; економічна самостійність; еко-

логічна безпека; культурний розвиток; зовнішня і

внутрішня безпека та інші.

 

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ СУДДІВ - один з конституційних

принципів правосуддя, який полягає в підпорядкуванні

суддів у своїй діяльності виключно закону. Будь-яке

втручання в їх діяльність по здійсненню правосуддя є

неприпустимим і тягне за собою відповідальність за

законом.

 

НЕЗАСТОСУВАННЯ ПОКАРАННЯ - звільнення

особи, яка вчинила злочин, від покарання за наявності

підстав, передбачених законом. Зокрема, це є можли-

вим, якщо в силу бездоганної поведінки після скоєння

злочину, що не мав тяжких наслідків, і сумлінного став-

лення до праці особу, яка вчинила цей злочин, не мож-

на вважати суспільне небезпечною.

 

НЕОБЕРЕЖНІСТЬ - одна з двох форм вини за будь-

якого правопорушення. Полягає у недбалому або

самовпевненому ставленні правопорушника до своєї дії

або бездіяльності, коли особа передбачає можливість

 

Необхідна оборона

 

Нещасний випадок на виробництві

 

настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або

бездіяльності, але легковажно розраховує відвернути їх

настання, або не передбачає можливості настання таких

наслідків, хоч повинна і може їх передбачити.

 

НЕОБХІДНА ОБОРОНА - дії, що вчинені з метою

захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або

іншої особи, інтересів суспільства або держави від

суспільне небезпечного посягання шляхом заподіяння

шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені

потребою негайного відвернення чи припинення пося-

гання. Кожна особа має право на Н. о., незалежно від

відсутності чи наявності можливості уникнути пося-

гання або звернутися за допомогою до інших осіб чи

органів влади.

 

НЕОСУДНІСТЬ ^- психічний стан людини, за якого

вона під час вчинення суспільне небезпечного діяння не

могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними

внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового

розладу душевної діяльності, недоумства чи іншого

хворобливого стану. Під хронічною душевною хворобою

розуміються такі важко виліковувані та тривалі психічні

хвороби, як шизофренія, епілепсія, прогресуючий

параліч та інші; тимчасовий розлад здоров'я - це

гострий алкогольний психоз, наркотична "ломка";

недоумство - ідіотія, імбецильність, дебільність і

аномалії психіки - тяжкі форми психопатій і таке інше.

 

НЕПОВНОЛІТНІ - особи, які не досягли віку, з якого

закон визнає їх повністю дієздатними (18 років).

 

НЕПОКОРА ВЛАДІ - протиправна поведінка, що дістає

вияв у відмові виконати законні вимоги представника

міліції або іншої особи, якій державними органами

доручено охорону громадського порядку, при виконанні

ними цього обов'язку. Злісна непокора законному

розпорядженню або вимозі працівника міліції тягне за

собою адміністративну відповідальність, а опір

 

представнику влади, який охороняє громадський порядок,

тягне за собою кримінальну відповідальність.

 

НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК НА ВИРОБНИЦТВІ

раптове ушкодження здоров'я працівника під час

виконання ним трудових обов'язків. Трудове законодав-

ство передбачає такі види Н. в. на в.: травми., гострі

професійні захворювання та отруєння, теплові удари,

опіки, обмороження, утеплення, ураження електричним

струмом і блискавкою, ушкодження внаслідок аварій,

пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені,

урагани тощо), контакту з тваринами, комахами та інши-

ми представниками фауни і флори.

 

Ушкодження здоров'я вважається Н. в. на в., якщо

воно сталося: під час виконання трудових обов'язків (у

тому числі під час відрядження), а також в інтересах під-

приємства без доручення власника^ на робочому місці,

на території підприємства або в іншому місці роботи

протягом робочого часу, включаючи встановлені перер-

ви; протягом часу, необхідного для приведення в порядок

знарядь виробництва, засобів захисту, одягу перед почат-

ком або після закінчення роботи, а також часу для

особистої гігієни; під час проїзду на роботу транспортом

підприємства або сторонньої організації, яка надала його

згідно з договором (заявкою), а також на власному тран-

спорті, якщо він використовується в інтересах вироб-

ництва; під час аварій (пожеж тощо), а також при лікві-

дації їх на виробничих об'єктах; під час надання

підприємством шефської допомоги; на транспортному

засобі, на його стоянці, в порту заходу судна, у вахтовому

селищі під час відпочинку, у робочий час при перемі-

щенні між об'єктами обслуговування (пішки, на громад-

ському чи власному транспорті або на такому, що на-

лежить підприємству чи сторонній організації); під час

прямування пішки або на транспортному засобі до місця

роботи чи назад за разовим завданням власника або

уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення

про відрядження.

 

Новелізація законодавства

 

Обвинувальний висновок

 

За фактом Н. в. на в. провадиться розслідування

спеціально призначеною комісією. Заподіяна працівникові

внаслідок ушкодження здоров'я через Н. в. на в. шкода

підлягає відшкодуванню (виплата втраченого заробітку,

одноразової допомоги потерпілому, а за його смерті -

членам сім'ї та утриманцям померлого, компенсація

витрат на медичну та соціальну допомогу: посилене

харчування, протезування, сторонній догляд тощо).

Обов'язок відшкодування шкоди покладається на

власника підприємства, установи і організації або на

уповноважений ним орган.

 

НОВЕЛІЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА (від італ. поуеііа,

букв. - новина) - внесення до законодавства нових

 

положень, змін і доповнень.

 

^

 

НОРМАНСЬКА ТЕОРІЯ ПОХОДЖЕННЯ ДАВНЬО-

РУСЬКОЇ ДЕРЖАВИ - проголошувалася німець-

кими вченими (Байєр, Міллер, Шлецер), які у другій

половині XVIII ст. працювали в Російській Академії

наук. Головною ідеєю теорії є твердження, що давньо-

руська держава була утворена прибулими туди на

запрошення новгородських слов'ян варягами (норма-

нами). Між тим, у слов'ян, ще задовго до прибуття

варягів на службу до княжих дружин, існували влада,

органи управління та інші політичні утворення, про що

свідчать численні історичні докази.

 

НОРМА ПРАВА - формально-обов'язкове правило соці-

альної поведінки, яке має загальний характер, встановлю-

ється або санкціонується державою з метою регулювання

суспільних відносин і забезпечується її організаційною,

виховною та примусовою діяльністю. Н. п. має свою

структуру. (Див. Структура норми права)

 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВИЙ АКТ (акт - лат. асіиз,

від а^о - приводжу в рух) - письмовий документ

правотворчого органу, який містить правові норми.

 

ХНОТАРІАТ (від нотаріус) - система державних орга-

нів, що здійснюють нотаріальні дії, які спрямовані на

підтвердження і закріплення безспірних цивільних прав

і фактів.

 

НОТАРІУС (від лат. поїагіиз - писар, секретар) - по-

садова особа, яка вчиняє нотаріальні дії. Н. може бути

громадянин України, який має вищу юридичну освіту,

пройшов стажування протягом шести місяців, склав ква-

ліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право

займатися нотаріальною діяльністю. Н. не може працю-

вати за сумісництвом в інших установах. Дозволена ли-

ше викладацька і наукова діяльність у вільний від основ-

ної роботи час. Призначають на посаду державного Н. та

звільняють з посади управління юстиції Ради Міністрів

Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій.

 

НОУ-ХАУ - (від англ. 1<по^ Ьо^ - знати як) - тех-

нічні знання, досвід, секрети виробництва, яких по-

требує вирішення технічного або іншого завдання.

Найчастіше під Н.-х. розуміють результат технічної

творчості, хоча цей термін використовується, коли

йдеться про технічну та іншу інформацію, необхідну для

виробництва певного виробу, про технічні рішення,

виконані на рівні винаходу, які не були запатентовані в

тій чи іншій державі. Однією з основних ознак Н.-х. є

елемент секретності науково-технічної інформації, що

передається. Охорона Н.-х. здійснюється тільки у дого-

вірному порядку згідно з умовами ліцензійних договорів

та інших угод.

 

О

 

ОБВИНУВАЛЬНИЙ ВИСНОВОК

документ, у якому слідчий підводить

реднього слідства у справі і формує

 

процесуальний

підсумок попе-

обвинувачення

 

Обвинувач

 

Обов'язки платників податків

 

певної особи у вчиненні злочину з наведенням Конкрет-

них доказів. Якщо у справі є кілька обвинувачених, то

складається один спільний О. в., з чітким визначенням

ролі кожного з них у вчиненні злочину.

 

ОБВИНУВАЧ - уповноважений законом орган чи

особа, що формує і підтримує обвинувачення в суді

першої інстанції під час розгляду кримінальної справи.

Підтримання обвинувачення від імені держави покладено

на прокуратуру. Обвинувачення можуть підтримувати

також особи, уповноважені громадськими організа-

ціями і трудовими колективами (громадські О.), а також

потерпілі - за відсутності державного і громадського О.

і в справах, які порушуються лише за їхніми скаргами.

Це - так звані справи приватного обвинувачення, що

порушуються з^ фактами умисного легкого тілесного

ушкодження або простого некваліфікованого наклепу,

образи, самоуправства, а також зґвалтування без обтя-

жуючих обставин.

 

ОБВИНУВАЧЕНИЙ - особа, щодо якої на підставі до-

статності доказів про вчинення нею злочину в

установленому законом порядку винесена постанова про

притягнення до участі у справі як О. З моменту визнан-

ня особи О. до неї можуть бути застосовані заходи

процесуального примусу, зокрема: відсторонення від

посади, накладення арешту на майно тощо. Водночас

О. набуває прав на слідстві: знати, в чому його обви-

нувачують; давати показання щодо пред'явленого йому

обвинувачення або відмовитися від дачі показань і

відповідей на запитання; мати захисника і побачення з

ним до першого допиту, надавати докази', заявляти

клопотання про допит свідків, про проведення очної

ставки, про проведення експертизи, про затребування і

приєднання до справи доказів, а також заявляти

клопотання з усіх інших питань, які мають значення для

встановлення істини у справі; заявляти відвід слідчому,

прокурору, експерту, спеціалісту і перекладачу; з доз-

 

98

 

волу слідчого бути присутнім при виконанні окремих

слідчих дій, ознайомлюватися з усіма матеріалами спра-

ви після закінчення попереднього слідства, подавати

скарги на дії та рішення слідчого і прокурора.

 

ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН - добровільне громадське

формування, створене на основі єдності інтересів для

спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. О.

г. може визнаватися політичною партією або гро-

мадською організацією.

 

ОБЛАСНИЙ СУД - судовий орган, що є однією з

ланок судової системи загальних судів. Судді О. с.

обираються Верховною Радою України безстрокове, за

поданням Міністерства юстиції України, погодженим

з Верховним Судом України. О. с. діє у складі голови,

заступників голови і суддів. До структури О. с. входять

президія суду, судова колегія у цивільних справах і

судова колегія у кримінальних справах. О. с. у межах

своїх повноважень розглядає справи як суд першої

інстанції, у касаційному порядку, в порядку нагляду і у

зв'язку з нововиявленими обставинами.

 

ОБЛІГАЦІЯ (від лат. оЬІізаПо - зобов'язання, порука)

- вид цінного папера, що надає власнику право на

отримання процента від номінальної вартості О. О.

випускаються, з дотриманням певної процедури, фінан-

совими органами і розповсюджуються шляхом продажу.

 

ОБМАН - надання неправдивих відомостей або завідоме

замовчування тих чи інших обставин, повідомлення про

які, згідно з чинним законодавством, є обов'язковим.

 

ОБОВ'ЯЗКИ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ - полягають

у необхідності виконувати такі дії:

 

а) вести бухгалтерський облік, складати звітність про

фінансово-господарську діяльність і забезпечувати збері-

гання її у строки, встановлені чинним законодавством;

 

Обов'язкова частка у спадщині

 

Обов'язкове страхування

 

б) подавати до державних податкових інспекцій та

інших державних органів, відповідно до законодавства,

декларації, бухгалтерську звітність та інші документи

і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків

та інших обов'язкових плажетів;

в) сплачувати належні суми податків',

г) допускати службових осіб державної податкової

адміністрації до обстеження приміщень, що використо-

вуються для одержання доходів чи пов'язані з утриман-

ням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з

питань обчислення і сплати податків.

 

Керівники і відповідні службові особи підприємств,

установ і організацій та громадяни під час перевірок, які

проводить державна податкова адміністрація, зобов'язані

давати письмові пояснення з усіх питань, що виникають,

виконувати вимогл державної податкової адміністрації

щодо усунення виявлених порушень законодавства про

податки і підписати акт про проведення перевірки.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податку

припиняється із сплатою податку або скасуванням його.

У разі ліквідації юридичної особи заборгованість з

податку сплачується в установленому законодавством

порядку. Обов'язок громадянина щодо сплати податку

припиняється із сплатою податку, і його скасуванням, а

також у разі смерті платника.

 

ОБОВ'ЯЗКОВА ЧАСТКА У СПАДЩИНІ - частина

спадкового майна, яка переходить до спадкоємців,

визначених законом, незалежно від заповіту. До них

належать неповнолітні або непрацездатні діти спадко-

давця (у тому числі усиновлені), непрацездатні дружина,

батьки (усиновителі), утриманці померлого. О. ч. у с.

становить не менше двох третин частки, яка належала б

кожному із спадкоємців за законом. При визначенні

розміру обов'язкової частки враховується і вартість

спадкового майна, що складається з предметів домаш-

нього вжитку. При визначенні О. ч. у с. враховується все

спадкове майно - як включене, так і не включене до

 

заповіту. При цьому, якщо обов'язкова частка може бути

виділена із незаповіданого майна, то спадкоємець одер-

жує дві третини своєї законної частки із незаповіданої

частини спадкового майна.

 

ОБОВ'ЯЗКОВЕ СТРАХУВАННЯ - прямо визначені в

законі обов'язкові заходи, спрямовані на створення

грошового (страхового) фонду за рахунок страхових

внесків, з коштів якого страхова організація відшкодовує

матеріальну шкоду та здійснює інші виплати у страхових

випадках. В Україні, за законом "Про страхування" від

7 березня 1996 р., здійснюються такі види О. с.: медичне

страхування і державне особисте страхування військо-

вослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на

збори; страхування осіб рядового, начальницького та

вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх

справ; страхування медичних і фармацевтичних праців-

ників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту

людини при виконанні ними службових обов'язків;

страхування працівників митних органів, працівників

прокуратури, народних депутатів, службових осіб

державної контрольно-ревізійної служби, службових

осіб державних органів у справах захисту прав спожива-

чів, працівників відомчої та сільської пожежної охорони

і членів добровільних пожежних дружин (команд), поса-

дових осіб інспекцій державного архітектурно-будівель-

ного контролю, спортсменів вищих категорій, працівни-

ків державної лісової охорони, спеціалістів ветеринарної

медицини, суддів, донорів крові та/або її компонентів,

особисте страхування від нещасних випадків на транс-

порті, членів екіпажу та авіаційного персоналу, працівни-

ків замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із

забезпеченням технологічного процесу при виконанні

авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його

заявкою без придбання квитків, ризикових професій

народного господарства - від нещасних випадків; стра-

хування відповідальності повітряного перевізника і вико-

навця повітряних робіт щодо відшкодування збитків,

 

Обшук

 

заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страху-

вання відповідальності експлуатанта повітряного судна

за збитки, які можуть бути заподіяні ним при виконанні

авіаційних робіт; страхування цивільної відповідаль-

ності власників транспортних засобів; страхування

авіаційних суден; обов'язкове страхування врожаю

сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень

у радгоспах та інших державних сільськогосподарських

підприємствах.

 

ОБШУК - слідча дія і захід процесуального примусу,

що полягає у примусовому обстеженні приміщень, діля-

нок місцевості та окремих осіб з метою відшукати й

вилучити знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті

злочинним шляхом, та інші предмети й документи, які

мають значення для встановлення об'єктивної істини у

справі, а також для виявлення злочинця.

О. проводиться тільки з санкції прокурора.

 

ОГОЛОШЕННЯ РОЗШУКУ - в кримінальному

процесі дія щодо обвинуваченого або підсудного, коли

місцеперебування цих осіб не встановлено. Розшук

оголошується за постановою слідчого, судді чи за

ухвалою суду і доручається відповідним органам роз-

шуку. О. р. не звільняє слідчого від обов'язку вживати

зі свого боку всіх необхідних заходів до встановлення

місцеперебування обвинуваченого. До розшукуваного

може бути вжитий будь-який, передбачений законом,

запобіжний захід. Якщо обирається взяття під варту, то

вирішується питання і про етапування затриманого.

 

ОКУПАЦІЯ (лат. оссираііо - володіння, заволодіння)

- тимчасове насильницьке зайняття території іншої

держави без придбання суверенних прав на неї. В

минулому вважалося, що відкриття невідомої раніше

території, встановлення на ній свого національного

прапора є достатньою підставою для приєднаня її до

володінь власної держави. Насправді ж О. нерідко

 

здійснювалася з порушенням прав місцевого населення.

О. як спосіб придбання територій заборонена сучасним

.міжнародним правом.

 

ОМБУДСМЕН (від швед. отЬисІ&тап - представник

чиїх-небудь інтересів) - спеціально обрана (призначена)

посадова особа для контролю за дотриманням прав

людини різного роду адміністративними органами, а у

деяких випадках - також приватними особами та

об'єднаннями. На відміну від прокуратури, О. здійснює

контроль і веде розслідування з точки зору не тільки

законності, а й ефективності, доброчинності, справед-

ливості. Посадові особи цього роду мають різні назви:

власне О. - у скандинавських країнах, деяких штатах

Індії, у Намібії; народний захисник - в Іспанії та

Колумбії; посередник - у Франції; уповноважений з

прав людини -у РФ та Україні-, адвокат народу - в

Румунії.

 

ОПИС МАЙНА - опис, який здійснює судовий вико-

навець на виконання рішення суду в цивільній справі із

застосуванням такого заходу примусового виконання, як

звернення стягнення на майно боржника, а також на

виконання ухвали, суду про забезпечення позову.

 

ОПІКА - засіб захисту особистих і майнових прав та

інтересів неповнолітніх, які не досягли 15 років і зали-

шилися без батьківського піклування, а також повнолітніх

осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної

хвороби або недоумства. О. може бути встановлена також

над майном особи, яку суд визнав безвісно відсутньою. О.

встановлюють державна адміністрація районів, районів

міст Києва і Севастополя, виконкоми міських чи районних

у містах, сільських, селищних рад народних депутатів за

місцем проживання особи, яка підлягає О., або за місцем

проживання опікуна. Опікун призначається з числа осіб,

близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громад-

ською організацією, або з числа інших осіб, які спроможні

 

Орган державного управління

 

Ордер на житлове приміщення

 

виконувати опікунські обов'язки. О. припиняється: після

досягнення неповнолітніми 15 років; у разі повернення

неповнолітніх, які не досягли 15 років, на виховання до

батьків; якщо особа, яку було визнано недієздатною,

видужала або її стан значно поліпшився і суд поновив її у

дієздатності', із смертю підопічного. (Пор. Піклування)

 

ОРГАН ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ - первинний

елемент апарату державного управління (див. Держав-

ний апарат), який створюється державою для здійснен-

ня від її імені функцій державної виконавчої влади. Тому

інша назва О. д. у.- орган державної виконавчої влади.

О. д. у. - це організація працівників (державних

службовців) з наданими їй матеріальними (фінансовими,

організаційно-технічними та ін.) ресурсами, що має

певний обсяг державно-владних повноважень, тобто

офіційно встановлену компетенцію, і є юридичною

особою. За характером повноважень розрізняють органи

компетенції загальної (Кабінет Міністрів, виконкоми

місцевих рад), галузевої (галузеві міністерства, комітети

тощо) та міжгалузевої, або функціональної (міжгалузеві

міністерства, державні комітети тощо). За порядком

вирішення питань, віднесених до їх компетенції, О. д. у.

поділяються на колегіальні (Кабінет Міністрів, держ-

комітети, виконкоми) і єдиноначальні (міністерства,

інспекції, відділи та управління виконкомів). Іноді до О.

д. у. відносять адміністрації державних підприємств,

установ та організацій. Однак вони не є юридичними

особами і фінансуються не з державного бюджету, а з

госпрозрахункових джерел. Форми діяльності О. д. у.:

видання правових актів управління, здійснення інших

юридичне значущих дій, проведення оперативно-органі-

заційних заходів, здійснення матеріально-технічних дій.

 

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ (ООН) -

найбільша міжнародна організація, утворена у 1945 р. з

метою підтримання миру та безпеки, сприяння співро-

бітництву між народами. Місце дислокації штаб-

 

квартири ООН - м. Нью-Йорк, Сполучені Штати

Америки. Основоположні документи ООН - Статут

ООН, прийнятий у 1945 р. (складається з Преамбули та

11 статей), і Декларація принципів міжнародного

права (1970 р.). Керівні органи ООН - Генеральна

Асамблея і Рада Безпеки. Станом на 1 січня 1998 р.

ООН налічувала 185 країн-членів.

 

ОРГАНІЗОВАНА ЗЛОЧИННІСТЬ - форма злочинної

діяльності групи осіб. На відміну від простої групової

злочинності, що характеризується узгодженістю дій

кількох осіб, О.з.-це діяльність групи осіб,

об'єднаних в організацію, яка має структуру, спеціально

пристосовану для вчинення злочинів. Однією з

найпоширеніших форм сучасної О. з. є мафія. За інших

часів існували такі форми О. з., як флібустьєрські,

корсарські, піратські общини - у морських країнах у

XVII - XVIII ст., злочинницькі общини в Росії, що

називалися "шайками", тощо. У чинному Кримінально-

му кодексі України окремо передбачено відповідаль-

ність учасників озброєної злочинної організації - банди

(Див. Бандитизм). За законодавством багатьох країн

проти О. з. як найбільш небезпечної форми злочинних

дій вживаються спеціальні заходи боротьби.

 

ОРДЕР НА ЖИТЛОВЕ ПРИМІЩЕННЯ (одрер від лат.

оггіо - ряд, порядок, документ) - документ, на підставі

якого здійснюється вселення в надане житлове примі-

щення у будинках державного чи громадського житло-

вого фонду або фонду ЖБК (ЖК). Він видається лише на

вільне житлове приміщення. О. може бути визнано

недійсним у судовому порядку в разі: подання громадя-

нами відомостей, згідно з якими відсутня дійсна потреба

у поліпшенні житлових умов; порушення прав інших

громадян або організацій на зазначене в О. житлове

приміщення; неправомірних дій осіб при вирішенні

питання про надання житлового приміщення, а також в

інших випадках.

 

Оренда

 

Парламентська республіка

 

ОРЕНДА (від лат. агепгіо - здаю в найми, наймаю)

тимчасове використання майна (земельної ділянки,

транспортного засобу, службового приміщення тощо) за

плату на праві угоди про О.

 

ОСНОВНІ ПРАВА ЛЮДИНИ - певні можливості лю-

дини, необхідні для її існування та розвитку у конкретно-

історичних умовах. Визначаються досягнутим еконо-

мічним, духовним, соціальним рівнем розвитку людства.

Мають бути загальними і рівними для кожної людини.

 

ОСОБА В ЦИВІЛЬНОМУ ПРАВІ - суб'єкт цивільних

відносин - фізичні особи (громадяни) та юридичні

особи. У Конституції України з урахуванням міжнарод-

ного правового досвіду закріплені такі важливі цивільні

права, як "право на вільний розвиток своєї особистості,

якщо при цьому ^е порушуються права і свободи інших

людей", "право на життя", "право на повагу до

гідності", "право на підприємницьку діяльність",

"право на приватну власність" тощо.

 

ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА - особи, які не належать

до громадянства будь-якої держави. (Див. Іноземці.)

 

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА - цивільні права

особи, об'єктом яких є блага, що позбавлені майнового

змісту, проте, нерозривно пов'язані з суб'єктом права,

визнані державою та потребують правової охорони

(ім'я, авторське ім'я, честь і гідність, життя і здоров'я,

тілесна недоторканність тощо).

 

ОСУДНІСТЬ - нормальний стан психічно здорової лю-

дини, що дістає вияв у здатності усвідомлювати свої дії

і керувати ними.

 

ОХОРОНА ПРАЦІ - система правових, соціально-

економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієніч-

них і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих

на збереження здоров'я і працездатності людини у про-

цесі праці.

 

106

 

ОЧНА СТАВКА - одночасний допит двох, раніше

допитаних осіб, які давали істотно суперечливі пока-

зання, з метою усунення цих суперечностей.

 

ПАЙ (від турецьк. рау - частина, жереб, доля) - части-

на, частка, сума внеску, яка вноситься у загальну справу

окремим його учасником. П. є свідченням членства і

права участі в управлінні розподілом прибутків

(наприклад, кооперативний П., акціонерний П.).

 

ПАРЛАМЕНТ (від франц. рагіег - говорити)

представницький виборний (інколи - у деякій частині

складу - призначуваний) законодавчий орган держави.

У США та інших країнах Америки П. називається

Конгресом, у Турції - Великими національними зборами,

у Швеції - Ріксдагом і т. ін. В Україні єдиним виборним

законодавчим органом є Верховна Рада України, що

складається з народних депутатів України, які обира-

ються строком на чотири роки на основі загального,

рівного і прямого виборчого права шляхом таємного

голосування. Порядок діяльності П. України, його повно-

важення та статус депутатів Верховної Ради України

визначаються Конституцією України, регламентом та

законом України "Про статус народного депутата".

 

ПАРЛАМЕНТСЬКА МОНАРХІЯ -державний лад, за

яким глава держави - монарх - не може прямо

впливати на склад і політику уряду, що формується

виключно парламентом і підзвітний лише йому (П. м.

існує в Англії, Данії, Швеції, Японії).

 

ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - державний лад,

за яким глава держави - президент - не може

впливати на склад і політику уряду, що формується

виключно парламентом і підзвітний виключно йому

(П. р. є Італія, ФРН та ін.).

 

Пасивне виборче право

 

Підприємництво

 

ПАСИВНЕ ВИБОРЧЕ ПРАВО - право громадянина

бути обраним до представницького органу державної

влади.

 

ПАСПОРТ (франц. разаерогі, від раазе - прохід і рогі

- гавань, первісне - дозвіл на відплиття) - основний

документ встановленого зразка, який засвідчує особу

громадянина. П. одержують всі громадяни України, які

досягли 16 років.

 

ПАСПОРТНА СИСТЕМА В УКРАЇНІ - сукупність

нормативних актів (правил), що встановлюють порядок

обліку та регулюють пересування громадян введенням

єдиного документа (паспорта), що посвідчує особу, її

прописку, реєстрацію та виписку. Цими самими правила-

ми регулюється здресно-довідкова робота. П. с. є засобом

обліку населення, регулятором процесів внутрішньої міг-

рації, сприяє виконанню громадянами своїх прав і обо-

в'язків перед державою, а також зміцненню законності

та правопорядку. Забезпечення виконання правил П. с.

покладено на паспортну службу МВС України, началь-

ників ЖЕКів, комендантів і завідуючих гуртожитками.

 

ПАТЕНТ {від лат. раіепа (ра^еп^іа) - відкритий,

очевидний] - юридично-технічний документ, який

засвідчує авторство і право на винахід. П. видається на

певний строк компетентним державним органом вина-

хіднику або його правонаступнику.

 

Патентовласник має право на власний розсуд розпо-

ряджатися винаходом, корисною моделлю чи промисло-

вим зразком, тобто укладати будь-які угоди з відчужен-

ня зазначених об'єктів (продати, обміняти, подарувати,

передати у спадщину тощо).

 

ПЕНЯ - різновид неустойки, грошова сума, яка стягу-

ється з боржника на користь кредитора в разі невико-

нання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема

за прострочки виконання договірних зобов'язань.

 

ПЕРЕВАГИ - особливі гарантії, що створюють специ-

фічний правовий статус для конкретних осіб, визначе-

них законом.

 

ПЕРЕВИЩЕННЯ ВЛАДИ АБО ПОСАДОВИХ ПОВ-

НОВАЖЕНЬ - посадовий злочин, який полягає у

вчиненні посадовою особою дій, що явно виходять за

межі наданих їй законом прав і повноважень, якщо

вони завдали істотної шкоди державним чи громадським

інтересам або правам та інтересам окремих фізичних чи

юридичних осіб.

 

ПЕРЕДАЧА НА ПОРУКИ - одна з форм звільнення

від кримінальної відповідальності, що застосовується

судом, прокурором, слідчим і органом дізнання (за зго-

дою прокурора) за заявою громадської організації або

трудового колективу, якщо злочин і особа, яка його вчи-

нила, не становлять великої суспільної небезпечності.

 

ПЕРЕКОНАННЯ І ПРИМУС - методи державного

управління, які застосовуються для підтримання суспіль-

ної дисципліни, забезпечення і охорони законності, для

спрямування окремих громадян і колективів на

додержання встановлених у цьому суспільстві норм.

Основним є метод переконання.

 

ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ЗА КРИТИКУ - умисне ущем-

лення посадовою особою охоронюваних законом прав та

інтересів громадян, пов'язане з наступним пересліду-

ванням критикуючого. П. за критичні виступи або

зауваження, що містяться у скаргах, пропозиціях, заявах

громадян, карається законом.

 

ПІДОЗРЮВАНИЙ - особа, затримана за підозрою у

вчиненні злочину, особа, до якої застосовано запо-

біжний захід до винесення постанови про притягнення

її до відповідальності як обвинуваченого.

 

ПІДПРИЄМНИЦТВО - самостійна, ініціативна, систе-

матична, на власний ризик діяльність з виробництва

 

Підсудний

 

Повноваження власника

 

продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття

торгівлею з метою одержання прибутку.

 

ПІДСУДНИЙ - особа, яка була притягнута до участі в

справі як обвинувачений після віддання її до суду.

 

ПІКЛУВАННЯ -- засіб захисту особистих і майнових

прав та інтересів неповнолітніх віком від 15 до 18 років,

які залишилися без батьківського опікування, а також

повнолітніх осіб, визнаних судом обмежено дієздатними

внаслідок зловживання спиртними напоями або нарко-

тичними засобами, чи осіб, які за станом здоров'я не

можуть самостійно захищати свої права. П. встановлю-

ється у тому самому порядку, що й опіка. П. припиняєть-

ся: після досягнення подопічним 18 років; у разі

одруження неповнолітньої особи; у разі скасування судом

обмеження у дієздатності особи, яка зловживала

спиртними напоями або наркотичними засобами; якщо

відпала причина встановлення П. над особою, яка за

станом здоров'я не могла самостійно захищати свої

права; внаслідок смерті особи, яка перебувала під П.

 

ПІЛЬГИ - встановлені законодавством або іншими

нормативними актами переваги, що надаються особі

(або групі осіб) порівняно з іншими громадянами.

 

ПІЛЬГИ НЕПОВНОЛІТНІМ - особливі права і

переваги в галузі охорони праці, робочого часу, часу

відпочинку та деяких інших умов праці, що надаються

особам, які не досягли 18 років. Зокрема, неповноліт-

нім працівникам віком від 16 до 18 років встановлено

тривалість робочого часу 36 годин на тиждень, а віком

від 15 до 16 років - 24 години на тиждень; праців-

никам молодше 18 років щорічна відпустка надається

тривалістю один календарний місяць; заробітна плата

неповнолітнім при скороченій тривалості щоденної

роботи виплачується у такому ж розмірі, як особам, що

працюють повний робочий день; осіб, яким не випов-

нилося 18 років, заборонено залучати до роботи у

 

нічний час та до понадурочних і важких робіт, робіт із

шкідливими та небезпечними умовами праці, а також

до підземних робіт, робіт, пов'язаних з підніманням і

переміщенням речей, маса, яких перевищує встановлені

для неповнолітніх норми, тощо.

 

ПОБУТОВА ТРАВМА (травма - від грецьк. Ігаута

рана) - ушкодження здоров'я внаслідок нещасного

випадку в побуті. При настанні тимчасової непраце-

здатності, спричиненої П. т., лікарняний листок (а отже,

й матеріальна допомога) надається з шостого дня непра-

цездатності (до цього видається -довідка про тимчасову

непрацездатність). Якщо П. т. є наслідком стихійного

лиха, тобто надзвичайних обставин (землетрус, ураган,

град, пожежа тощо), які не піддаються впливові людини,

або якщо травма є наслідком анатомічного дефекту

потерпілого, лікарняний листок і матеріальна допомога

надаються за весь період непрацездатності на загальних

підставах. При настанні інвалідності внаслідок П. т.

пенсія призначається на тих самих умовах, що й при

настанні інвалідності внаслідок загального захворювання.

 

ПОВНЕ ТОВАРИСТВО - вид господарського това-

риства, об'єднання, всі учасники якого займаються

законною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну

відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм

майном. Назва "П. т." певною мірою має умовний

характер: вона не означає, що учасники П. т. об'єднують

все своє майно і всі зусилля для діяльності. Повною є

відповідальність учасників у відносинах з кредиторами.

 

У П. т. вступають особи, яких об'єднують висока

заінтересованість у спільній діяльності і довірчий

характер взаємовідносин. Діяльність П. т. регулюється

Законом України "Про господарські товариства" від 19

вересня 1991 р.

 

ПОВНОВАЖЕННЯ ВЛАСНИКА - полягають у при-

належності власникові прав володіння, користування і

 

Податки

 

Позивач

 

розпорядження майном у межах, встановлених зако-

нодавством.

 

ПОДАТКИ - обов'язкові платежі, що мають сплачувати

юридичні та фізичні особи для покриття державних

видатків. В Україні існують два види П.: 1) державні: на

додану вартість, на прибуток, прибутковий з фізичних

осіб тощо; 2) місцеві П. та збори (реєстраційні, на

рекламу тощо).

 

ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ - утворена у

1990 р. для контролю за виконанням податкового зако-

нодавства, правильністю обчислення та своєчасністю

сплати податків, зборів, а також для захисту інтересів

держави в судових органах по справах про сплату

податків.

 

ПОДВІЙНЕ ГРОМАДЯНСТВО - перебування особи

одночасно у громадянстві двох держав. Перебуваючи

на території однієї з цих держав, вона повністю під-

порядковується її законам. Законодавство України

допускає П. г. на підставі двосторонніх міжнародних

договорів (ст. І Закону "Про громадянство України").

 

ПОДІЛ ВЛАДИ - конституційне розмежування влад-

них компетенцій та повноважень між законодавчою,

виконавчою і судовою гілками влади. У ст. 6 Консти-

туції Україми зазначено, що державна влада в

Україні здійснюється на засадах її поділу на законо-

давчу, виконавчу і судову.

 

ПОДІЯ - різновид юридичних фактів, які виникають

незалежно від волі суб'єктів правовідносин.

 

ПОЗАШЛЮБНІ ДІТИ - діти, які народилися у батьків,

що не перебувають між собою у шлюбі. Походження

таких дітей встановлюється залежно від того, як це

питання вирішують батьки з урахуванням тих мож-

ливостей, що надає Їм законодавство. Батьки можуть

подати спільну заяву про батьківство до органів реєстра-

 

ції актів громадянського стану; реєстрація походження

дитини від певного батька може відбуватися також на

підставі рішення суду. При народженні дитини у матері,

яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви

батьків і рішення суду про встановлення батьківства,

запис про батька дитини в актових книгах здійснюється

за прізвищем матері; ім'я, по батькові записуються за її

вказівкою. Діти, походження яких встановлено за

спільною заявою батьків або за рішенням суду, мають ті

самі права і обов'язки щодо батьків та їхніх родичів, що

й діти, які народилися від осіб, які перебувають у шлюбі.

 

ПОЗБАВЛЕННЯ БАТЬКІВСЬКИХ ПРАВ - санкція

до батьків, які порушують свій обов'язок щодо вихован-

ня неповнолітніх дітей. Застосовується у сімейному і

кримінальному праві. У кримінальному праві П. б. п.

призначається як додаткова міра покарання. П. б. п.

як основна міра покарання допускається лише тоді,

коли суд встановив зловживання цими правами з боку

винного. Найчастіше застосовується як міра сімейно-

правової відповідальності.

 

ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ - вид основного кримінального

покарання, що полягає у примусовій ізоляції засудже-

ного від суспільства на вказаний у вироку суду строк у

спеціально призначених для цього виправно-трудових

установах (установах виконання покарань).

 

ПОЗБАВЛЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРАВА - вид

адміністративного стягнення, що полягає у поз-

бавленні права керування транспортними засобами та

права полювання на певний строк за грубі або система-

тичні порушення порядку користування цими правами.

 

ПОЗИВАЧ - фізична або юридична особа, учасник

цивільного або кримінального процесу, який (які)

пред'являє через суд до відповідача позов по спорах,

що виникають у цивільних, сімейних, трудових і коопе-

ративних правовідносинах, якщо хоча б однією із сто-

 

Позика

 

Посада

 

рін у спорі є громадянин, або позов до обвинуваченого

чи осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії

обвинуваченого, про відшкодування матеріальної шко-

ди (збитків), заподіяних злочином.

 

ПОЗИКА - цивільний договір, за яким одна сторона

(позикодавець) передає другій стороні (позичальникові)

у власність або оперативне управління гроші або речі,

а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві

таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж

роду і якості.

 

ПОЗОВ - звернення заінтересованої або іншої,

уповноваженої на те, особи до суду з проханням про

розгляд спору і захист суб'єктивних прав.

 

ПОЗОВНА ДАВНІСТЬ - строк для судового захисту

права за позовом особи, право якої порушено. Сплив П.

д. тягне за собою певні правові наслідки: у цивільно-

правових відносинах - втрату права на позов, на

виконання рішення; у кримінально-правових відносинах

- неприпустимість порушення кримінальної справи або

її провадження, неможливість притягнення до кримі-

нальної відповідальності або виконання вироку.

 

ПОКАРАННЯ - міра державного примусу, що засто-

совується тільки судовими органами до осіб, які

вчинили злочин. Виражається у позбавленні певних,

належних цій особі, благ. Головною функцією покаран-

ня є виховання винних, недопущення ними та іншими

особами протизаконних вчинків у майбутньому.

 

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ (політика - від грецьк. роІШса

- державна діяльність) - добровільне об'єднання

людей, що виражає волю певної соціальної групи і

прагне здобути або утримати державну владу, здійсни-

ти вплив на політику держави у відповідності зі своєю

програмою суспільного розвитку.

 

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА - єдність всіх державних,

громадських об'єднань і трудових колективів соціальне

неоднорідного (зокрема класового) суспільства. П. с. (у

вузькому розумінні) іноді називають політичною орга-

нізацією суспільства.

 

ПОМИЛУВАННЯ - повне або часткове звільнення

засудженого від покарання. В Україні П. здійснюється

Президентом держави.

 

ПОМ'ЯКШУЮЧІ ОБСТАВИНИ - умови, за яких у

судочинстві враховуються фактори, що зменшують

соціальну небезпечність злочину чи іншого право-

порушення та осіб, які їх вчинили. До них належать,

наприклад, відвернення винним шкідливих наслідків

вчиненого злочину, відшкодування завданої втрати чи

усунення заподіяної шкоди тощо.

 

ПОПЕРЕДЖЕННЯ - адміністративне стягнення,

яке дістає вияв у офіційній негативній оцінці поведінки

з боку державного органу (посадової особи) і є застере-

женням проти вчинення протиправних діянь у майбут-

ньому.

 

ПОПЕРЕДНЄ ВИПРОБУВАННЯ - захід, який може

бути обумовлений угодою сторін при укладенні

трудового договору, з метою перевірки відповідності

працівника роботі, що йому доручається, з обов'язковим

застереженням у наказі про прийняття на роботу в

межах чинного законодавства.

 

ПОПЕРЕДНЄ СЛІДСТВО - регламентована кримі-

нально-процесуальним законом діяльність органів

дізнання та П. с. з встановлення обставин вчинення

злочину та осіб, причетних до нього. П. с. є важливим

засобом припинення та запобігання злочинам.

 

ПОСАДА - визначена структурою і штатним розкладом

первинна структурна одиниця державного органу та

 

Посадова особа

 

Право (об'єктивне юридичне)

 

його апарату, на яку покладено встановлене норматив-

ними актами коло службових повноважень.

 

ПОСАДОВА ОСОБА - особлива категорія службовців

державних і громадських органів, установ, організацій,

підприємств, які займають постійно або тимчасово, за

призначенням, вибором чи в іншому встановленому

порядку передбачені штатним розписом посади і право-

мочні здійснювати юридичне значимі дії, спрямовані на

встановлення, зміну або припинення правових відносин.

Зміст і обсяг таких дій різні і визначаються займаною

посадою. В межах своєї компетенції одні П. о. мають

право призначення (прийому) на роботу і звільнення,

видання правових актів, інші є розпорядниками креди-

тів, можуть застосовувати щодо підлеглих, разом або

за погодженням з профкомом, заходи заохочення, а за

необхідності - дисциплінарного впливу.

 

ПОСОБНИК - особа, яка сприяла вчиненню злочину

порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням

перешкод, а також особа, яка заздалегідь обіцяла схова-

ти злочинця, знаряддя і засоби вчинення злочину, сліди

злочину або предмети, добуті злочинним шляхом. Сту-

пінь і характер участі П. у вчиненні злочину врахову-

ються судом при призначенні покарання.

 

ПОСТАНОВА - 1 ) нормативний акт органу законодав-

чої влади - Верховної Ради України - з організа-

ційних питань (про порядок введення в дію закону, про

результати розгляду Верховною Радою якогось питання

тощо); 2) нормативний акт вищого органу виконавчої

влади - Кабінету Міністрів України - з загальних

питань, питань економіки, промислової політики, освіти,

культури тощо; 3) процесуальний документ, який

приймають: орган дізнання, слідчий, прокурор на

стадії порушення кримінальної справи, провадження

попереднього слідства, віддання обвинуваченого до

суду з різних процесуальних питань; суддя одноособове

з питань, що виникають у ході судового слідства. Питан-

 

ня, з яких виноситься П. у кримінальному процесі,

визначені кримінально-процесуальним законодавством;

4) рішення вищого суду з приводу перегляду вироку,

рішення, ухвали, що вступили в законну силу; 5) акт

Пленуму Верховного Суду України, що містить роз'яс-

нення з загальних питань судової діяльності та з питань

застосування законодавства, які виникають при роз-

гляді судами кримінальних і цивільних справ.

 

ПОТЕРПІЛИЙ - особа, якій злочином заподіяно

моральної, фізичної або майнової шкоди. Учасником

процесу така особа стає з моменту визнання її П. за

постановою особи, яка провадить дізнання, слідчого,

судді або за ухвалою суду. П. вправі: давати показання

у справі, надавати докази, заявляти клопотання, знайо-

митися з усіма матеріалами справи - з моменту

закінчення попереднього слідства, а у справах, по

яких останнє не провадилося, - після віддання обвину-

ваченого до суду; брати участь у судовому розгляді

справи', заявляти відводи; подавати скарги.

 

»ПРАВА, ЗА ЯКИМИ СУДИТЬСЯ МАЛОРОСІЙСЬ-

КИЙ НАРОД», - збірник норм феодального права

(1743 р.), якими визначалися юридичні основи май-

нових, шлюбно-сімейних відносин в Україні, а також

встановлювалися покарання за кримінальні злочини.

Проект збірника був поданий на затвердження Сенату,

але через обмеження автономії України офіційної

чинності не набув, хоч і застосовувався на практиці.

 

ПРАВА НАЦІЇ - певні можливості кожної нації (іншої

етнічної спільності, народу), необхідні для нормального

її існування й розвитку в конкретно-історичних умовах,

об'єктивно зумовлені досягнутим рівнем розвитку

людства. П. н. мають бути загальними для всіх народів.

 

ПРАВО (ОБ'ЄКТИВНЕ ЮРИДИЧНЕ) - система

загальнообов'язкових правил фізичної поведінки -

соціальних норм, встановлених або санкціонованих

 

Правова деонтологія

 

Правова ідеологія

 

державою, які виражають волю певної частини соціаль-

не неоднорідного суспільства і спрямовані на врегу-

лювання суспільних відносин відповідно до цієї волі;

забезпечуються державою.

 

ПРАВОВА ДЕОНТОЛОГІЯ (деонтологія - від грецьк.

гіеоп (гіеопіоз) - потрібне, необхідне + 10^05 - понят-

тя, вчення] - система загальних знань про юридичну

науку, практику, вимоги до професійних та особистих

якостей юриста, систему формування цих якостей.

 

У широкому розумінні деонтологія - розділ етичної

теорії, в якому розглядаються проблеми обов'язку,

моральних вимог і нормативів. Термін застосував Бентам,

який вживав його для визначення вчення про мораль у

цілому. Пізніше деонтологію почали відрізняти від

етичної аксіології (від грецьк. ахіа - цінність + 10^05) -

теорії добра та зла, моральних цінностей взагалі.

Загальна деонтологія вивчає узагальнені принципи

поведінки, її форми, моральні та суспільні ідеали.

 

У більш вузькому значенні деонтологією називають

професійну етику медиків, яка ставить за мету підви-

щення ефективності лікування за допомогою заходів

психотерапії, дотримання лікарського етикету тощо.

 

Основним змістом П. д. є визначення основних вимог

до професійних та особистих якостей юриста. Поряд з

цим, П. д. включає загальні знання про юридичну науку

і практику, оскільки вона є навчальною дисципліною, з

якої починається вивчення юриспруденції.

 

В Україні перші спроби розробки П. д. були здійснені

доцентом Київської вищої школи МВС СРСР А. Ф. Воз-

Ним на початку 1980-х рр. Проблеми П. д. стали активно

розроблятися на початку 1990-х рр. Нині П. д. як наука

перебуває у стадії становлення та розвитку.

 

ПРАВОВА ДЕРЖАВА - держава, в якій втілюються

в життя декілька основоположних принципів. Серед них

найважливіше значення має принцип панування зако-

ну. Цей принцип дістає вияв: у високому авторитеті

 

118

 

закону в суспільстві, загальній повазі до нього, у тому,

що всі підзаконні правові акти відповідають закону, а

всі рішення державних органів і посадових осіб

приймаються лише на основі закону і з дотриманням

його вимог.

 

ПРАВОВА ІДЕОЛОГІЯ (ідеологія - від грецьк. ісіеа

початок, основа, першообраз + 10^05 - поняття, вчення)

- система правових ідей, поглядів, вимог окремих

людей та їх угруповань, громадських організацій, самої

держави, які грунтуються на певних наукових і полі-

тичних уявленнях і знаннях. Це уявлений образ права,

його відображення у правових нормах, поняттях, вис-

новках, теоріях і концепціях; це відображення права, яке

може бути існуючим або існувавшим, бажаним (при-

пустимим) або небажаним.

 

Правові ідеї хоча й народжуються у людському мозку,

проте джерелами їх виникнення та причиною розвитку є

правова, соціальна, економічна, політична дійсність,

практична діяльність людей, у процесі якої правові ідеї,

погляди, соціальні та політичні вимоги народжуються,

збагачуються, змінюються, концентруючи результати

юридичної практики.

 

П. і. здатна впливати на всі сторони громадського

життя, передусім - на економіку, політику і навіть

природу, оскільки, втілюючись у правових нормах та

правових принципах, у людській свідомості, вона впли-

ває на поведінку людей.

 

Формування П. і. відбувається як процес теоретичного

усвідомлення загальнолюдських інтересів, цілей та зав-

дань суспільства у сфері правового життя.

 

Як державно-правове явище П. і. має складну будову.

Характеризується різними аспектами, сторонами, граня-

ми і так само, як і юридична наука, є багатопрофільною.

До складу П. і. можна віднести різні за формою

відображення державно-правових явищ (колишні, тепе-

рішні, майбутні); уявлення про державно-правові явища;

державно-правові категорії і поняття, концепції, теорії.

 

Правова культура особи

 

Правовий нігілізм

 

ПРАВОВА КУЛЬТУРА ОСОБИ - обумовлена право-

вою культурою суспільства властивість, що характери-

зується повагою особи до права, достатнім знанням зміс-

ту його норм і вмінням їх додержувати, а також активною

правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях.

 

ПРАВОВА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА - складова

частина загальної культури, сукупність факторів, що

характеризують рівень правосвідомості, досконалості

законодавства, організації роботи з його дотримання,

стан законності і правопорядку. Розрізняють П. к. с.

і правову культуру окремих осіб (див. Правова

культура особи).

 

ПРАВОВА НОРМА - Див. Норма права.

 

ПРАВОВА СИСТЕМА - у широкому значенні сукуп-

ність взаємопов'язаних однорідних юридичних засобів

(явищ), за допомогою яких органи влади здійснюють

стабілізуючий, регуляційний та управлінський вплив на

суспільні відносини (шляхом закріплення, конкретного

чи загального регулювання, дозволу, зобов'язання,

заборони, переконання і примусу, попередження, вста-

новлення санкцій тощо). У більш вузькому значенні П.

с. - це єдність правових норм національного права та

законодавства, які складаються з центральної частини

(конституції), периферійних (галузевих) і комплекс-

них (міжгалузевих) законів. Певну кількість норма-

тивно-правових. актів, що видаються на основі єдиних

принципів, іноді теж називають П. с.

 

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ - соціально-правова та педа-

гогічна допомога особі, передусім молодій, у формуванні

правової свідомості та правової культури, вихованні

почуття людської гідності, розуміння соціальної цінності

права; найгуманніший спосіб профілактики правопору-

шень, подолання явищ і наслідків правового нігілізму.

 

П. в. являє собою процес правової соціалізації особи,

сприйняття нею вимог права, його результативного

 

значення. У широкому розумінні цей процес є наслідком

впливу на людину багатьох факторів соціально-еконо-

мічного укладу життя, політичного режиму, внутрішньої

політики, ідеологічних норм законодавства та юридичної

практики, моральної атмосфери, традицій суспільства, а

також загальної освіти та юридичного навчання.

 

П. в. у вузькому значенні - це різновид соціальної

діяльності з надання громадянам правового та педа-

гогічного захисту (допомоги) громадськими та благодій-

ними організаціями, правоохоронними органами, батька-

ми щодо з'ясування прав та обов'язків, можливості

реалізації їх у різних сферах життя; юридична,

педагогічна  та  психологічна   допомога',   інша

цілеспрямована діяльність, яка має на меті формування у

громадян правових ідей, уявлень, традицій, емоцій',

правових оцінок, моделей і зразків норм поведінки.

 

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ - здійснюваний держа-

вою за допомогою всіх юридичних засобів владний

вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування,

закріплення, охорони й розвитку, а також вплив на

поведінку та свідомість громадян шляхом проголошен-

ня їх прав та обов'язків, встановлення певних дозволів

та заборон, затвердження певних правових актів тощо.

 

ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ - санкціоноване і забезпе-

чуване державою звичаєве правило поведінки. П. з. як

джерело права визнавали у Древньому Римі. Але для

визнання таким П. з. має: не суперечити правовій

практиці, відповідати потребі правового регулювання

тієї чи іншої ситуації; бути прикладом однакового

вирішення аналогічних питань. П. з. є поширеним

витоком міжнародного права.

 

ПРАВОВИЙ НІГІЛІЗМ (нігілізм - від лат. піНіІ

ніщо, нічого) - крайній прояв правового невігластва,

відкидання або ігнорування права, юридичних норм і

загальноприйнятих правових цінностей, зневажливе

ставлення до правових принципів і традицій. Як антипод

 

Правовий нігілізм

 

Правові емоції

 

правової культури П. н. породжує правопорушення

навіть кримінального характеру.

 

Носії П. н. мають низький рівень правосвідомості і

правової культури, з одного боку, і тверду впевненість

у вседозволеності і правильності своїх дій - з другого.

Право вони вважають лише якоюсь примхою, незнач-

ною перешкодою для досягнення власних цілей.

 

Антиправові настрої найбільш поширились після

Жовтневої революції, коли юридичні норми підмінялись

так званою пролетарською правосвідомістю "революцій-

не настроєних мас".

 

Розвитку П. н. значною мірою сприяли грубі пору-

шення законності за часів культу особи та побудови

комуністичного суспільства. Посилювався командно-

адміністративний тиск, зростала невіра у реальність

демократичних принципів.

 

Юристи - вчені та практики вимушені були діяти у

відповідності не з законом, а з настановами партійного

керівництва, рішеннями партійних з'їздів. Правоохо-

ронні органи заплющували очі на правопорушення

номенклатурних працівників.

 

За умов адміністративно-командної системи пору-

шення вимог закону і підміна його "міцною волею",

власним розсудом мали поширений характер.

 

Після проголошення незалежності України явища П.

н. не зникли, а навпаки - поширились. Але змінились

передумови, причини зневажливого ставлення до закону.

Найпоширенішими серед них, як свідчать результати

соціологічних досліджень, є падіння рівня життя людей,

інфляція, зростання цін на товари, нестабільність і

невисока якість нового законодавства, зневіра грома-

дян у можливості розбудови незалежної правової дер-

жави, криза влади, помилки керівництва тощо.

 

П. н., так би мовити, у "чистому вигляді" (тобто

ігноруванні всіх без винятку норм права) зустрічається

рідко. Більш поширеним є прихований, або латентний,

П. н., коли ігнорується якась конкретна правова норма

або галузь права.

 

ПРАВОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ - об'єктивне (виражене

зовні) рішення органу держави у конкретній справі,

якому надаються безумовна обов'язковість, нормативна

впорядкованість і поширення чинності при розв'язанні

усіх наступних аналогічних справ.

 

ПРАВОВІДНОСИНИ - врегульовані нормами права

суспільні відносини, учасники яких є носіями суб'єк-

тивних прав і обов'язків. Виникають при настанні

передбачених законом юридичних фактів.

 

ПРАВОВІ ГАРАНТИ - встановлені законом засоби

безпосереднього забезпечення, використання, додержан-

ня, виконання і правильного застосування норм права.

 

ПРАВОВІ ЕМОЦІЇ (емоції - франц. етоііоп, від лат.

егпоуео - хвилюю, збуджую) - важливий елемент

правової психології, правосвідомості, специфічна

форма ставлення людини до права та правових явищ.

П. е. дають поштовх до правомірної або протиправної

поведінки чи утримують від будь-якої дії. (Див. Правові

почуття.)

 

П. е. притаманні всі ознаки, які характеризують

емоціональні явища у їх фізіологічному розумінні. Спе-

цифічну обумовленість П. е. надає їх зв'язок з правом і,

перш за все, з рівнем правосвідомості людини. П. е.

бувають позитивні й негативні, фізіологічні й патологіч-

ні, прості й складні, первинні й вторинні. Найпошире-

нішими емоціями у правових сферах є емоції страху,

гніву, невдоволення, обурення, здивування, радощів,

надії тощо.

 

Джерелом або поштовхом для певного типу П. е., які

викликають відповідний характер поведінки, найчастіше

бувають якась життєва ситуація або протиріччя між

потребами, бажаннями та реальними можливостями лю-

дини, задоволенню яких сприяють або заважають пра-

вові вимоги (норми). Кожна ситуація, у якій опиняється

людина, конкретна, нерідко несподівана і впливає на

людські почуття, свідомість, викликає певні емоції, які

 

Правові почуття

 

Право на відпочинок

 

сприяють прийняттю конкретного рішення і супровод-

жують саму дію або поведінку людини.

 

У житті людини трапляється дуже багато ситуацій, які

дестабілізують її нормальний фізичний стан і можуть

спровокувати протиправну поведінку всупереч раніше

сформованим позитивним правовим переконанням. Це -

різного роду душевні потрясіння, непередбачені обстави-

ни, протиправна поведінка інших людей тощо. Характер

П. е. може змінюватись під впливом фармакологічних

препаратів, токсичних речовин, алкоголю тощо.

 

ПРАВОВІ ПОЧУТТЯ - елемент правової психології,

правосвідомості, особливий вид психологічного сприй-

няття права та правових явищ, емоційна реакція, пов'я-

зана з правовою дійсністю, правові переживання.

 

П. п. стимулюють сприйнятливість людини, соціаль-

них угруповань, "посадових осіб, державних органів,

засобів масової інформації тощо до права, правопо-

рядку, стилю реалізації правових норм і принципів, до

законотворчого процесу, практичної діяльності право-

охоронних органів тощо.

 

Розрізняють такі П. п., як повага чи неповага до

закону, ставлення до законності, почуття відповідаль-

ності, справедливості. (Див. Правові емоції)

 

ПРАВО ВЛАСНОСТІ - система правовідносин, які

закріплюють і охороняють належність матеріальних і

духовних (інтелектуальних) благ певним особам чи

колективам, передбачають обсяг і зміст прав власника

щодо належного йому майна або іншого блага, способи

і межі здійснення цих прав.

 

ПРАВО ВОЛОДІННЯ - фактичне володіння річчю,

що створює для власника можливість безпосереднього

впливу на неї.

 

ПРАВОЗДАТНІСТЬ - закріплена у законодавстві і

забезпечена державою можливість суб'єкта мати юри-

дичні права і нести юридичні обов'язки.

 

ПРАВОМІРНА ПОВЕДІНКА - вчинки (діяння), які

не суперечать приписам правових норм або основним

принципам права певної держави.

 

ПРАВО НА БЕЗПЕЧНЕ ДОВКІЛЛЯ (ст. 50 Консти-

туції) - полягає в організації високого рівня охорони

навколишнього природного середовища, який гарантує

нормальну екологічну обстановку та запобігання небезпе-

ці для життєдіяльності населення. Кожний громадянин

має право на подання до суду позовів про відшкоду-

вання шкоди внаслідок негативного впливу на довкілля

діяльності підприємств, установ, організацій та окремих

громадян. Така шкода підлягає компенсації у повному

обсязі. Екологічна інформація визнається відкритою,

забороняється її засекречувати. Держава здійснює

заходи щодо охорони довкілля шляхом їх фінансування з

бюджету, проведення екологічних експертиз проектів

господарської та іншої діяльності, державного контролю

за дотриманням екологічних стандартів тощо.

 

ПРАВО НА ВІДМОВУ ДАВАТИ ПОКАЗАННЯ АБО

ПОЯСНЕННЯ ЩОДО СЕБЕ, ЧЛЕНІВ СІМ'Ї АБО

БЛИЗЬКИХ РОДИЧІВ, коло яких визначається зако-

ном (ст. 63 Конституції), - ліквідувало правне проти-

річчя між моральною нормою і вимогою закону, який

штовхав людину свідчити проти близьких. Відмова дава-

ти показання щодо себе є складовою частиною права на

захист від підозри або обвинувачення у вчиненні злочи-

ну. Це право конкретизується чинним кримінально-

процесуальним законодавством.

 

ПРАВО НА ВІДПОЧИНОК (ст. 45 Конституції)

органічно пов'язане з оптимальною організацією праці.

Кожен, хто працює, має необхідність у відтворенні

фізичного, морально-психологічного та інтелектуального

потенціалу. П. на в. забезпечується встановленням нор-

мальної тривалості робочого часу, наданням щорічної

відпустки, встановленням перерви між змінами тощо

 

Право на відшкодування шкоди, заподіяної державними органами

 

Право на житло

 

(див. Робочий тиждень. Робочий час. Скорочений

робочий час).

 

ПРАВО НА ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ, ЗАПО-

ДІЯНОЇ ДЕРЖАВНИМИ ОРГАНАМИ (ст. 56

Конституції), - закріплює принцип майнової відпові-

дальності держави перед власними громадянами.

Незаконні рішення, дія чи бездіяльність органів держав-

ної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і

службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень

утворюють підставу для відшкодування матеріальної чи

моральної шкоди. Зокрема, компенсується моральна

шкода., заподіяна внаслідок: поширення відомостей, що

порочать честь і гідність і не відповідають дійсності;

продажу товарів чи надання послуг неналежної якості;

каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я; незаконного

перебування під слідством і судом. Треба враховувати,

що в усіх випадках відшкодування можливе, якщо

доведена вина того, хто заподіяв шкоду, але шкода,

заподіяна громадянинові внаслідок незаконних засуд-

ження, притягнення до кримінальної відповідальності,

взяття під варту, накладення адміністративного стяг-

нення, відшкодовується у повному обсязі державою,

незважаючи на вину службових осіб органів дізнання,

слідства, прокуратури чи суду.

 

ПРАВО НА ВІЛЬНИЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ -

одне з основних прав людини, дістає вияв у гарантованій

державою можливості користуватися в суспільстві грома-

дянською, політичною свободою виходячи з принципу

загальної взаємодії членів суспільства. Особа не може

бути вільною від суспільства, тому важливим є усвідом-

лення співвідношення між інтересами особи та суспільст-

ва. У ст. 23 Конституції, яка проголошує П. на в. р. о.,

йдеться також про обов'язки особи перед суспільством.

 

ПРАВО НА ДОСТАТНІЙ ЖИТТЄВИЙ РІВЕНЬ -

означає, що рівень заробітної плати громадян України

 

має забезпечувати людині гідне існування (ст. 48 Кон-

ституції). На жаль, у наш перехідний період це право не

реалізовано: зарплата переважної більшості населення

таке існування не забезпечує. Держава встановила

мінімальну заробітну плату. Згідно із Законом України

"Про оплату праці" від 24 березня 1995 р. мінімальна

заробітна плата визначається у розмірі не нижчому за

вартісну величину межі малозабезпеченості з розрахун-

ку на працездатну особу. Розмір мінімальної заробітної

плати встановлюється один раз на рік при затвердженні

Державного бюджету. На 1998 рік він дорівнює 45

гривням. У 1993 р. в Україні прийнята Концепція соці-

ального забезпечення населення, дія якої поширюється

на громадян, що працюють за наймом, членів їх сімей та

непрацездатних осіб. За цією Концепцією, залежно від

темпів зростання споживчих цін, підвищуватиметься

мінімальний розмір заробітної плати, пенсій, стипендій,

а також розмір грошової допомоги громадянам з міні-

мальними доходами.

 

ПРАВО НА ЖИТЛО (ст. 47 Конституції) - полягає у

тому, що кожний громадянин має змогу побудувати

житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Громадяни України мають право на безплатне

одержання житла в установленому порядку. Громадяни,

які потребують поліпшення житлових умов, можуть

вступити до житлово-будівельного кооперативу і

одержати житлове приміщення. Громадяни можуть

приватизувати займане ними житло. Житлові права

охороняються законом. Ніхто не може бути виселений

із займаного жилого приміщення або обмежений у праві

користування ним. Житлові будинки, що перебувають у

власності громадян, не можуть бути вилучені у них,

крім випадків, передбачених законом. Наприклад, у

разі конфіскації будинку за вироком суду у зв'язку з

вчиненням злочину тощо.

 

Право на життя

 

Право на обізнаність щодо своїх прав та обов'язків

 

ПРАВО НА ЖИТТЯ - перше з невід'ємних прав

людини (ст. 27 Конституції). Ніхто не може бути свавіль-

но позбавлений життя. Виходячи з цього у країнах, де не

скасовано смертну кару, смертні вироки можуть

виноситися лише за найтяжчі злочини. Такими злочина-

ми за кримінальним законодавством України визнаються:

убивство за обтяжуючих обставин, посягання на життя

державного діяча, представника іноземної держави,

диверсія, посягання на життя судді, працівника право-

охоронного органу у зв'язку з виконанням ними службо-

вих обов'язків, а також члена громадського формування

з охорони громадського порядку або військово-

службовця у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з охороною

громадського порядку, дезертирство, вчинене у воєнний

час, здача або залишення ворогові засобів ведення війни

тощо. До смертні кари не можуть бути засуджені особи,

які не досягли на момент вчинення злочину вісімнадцяти-

річного віку, жінки, що були в стані вагітності під час

вчинення злочину, винесення або виконання вироку. У

зв'язку із проголошенням П. на ж. кожен має право

захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших

людей від протиправних посягань.

 

ПРАВО НА ЗАХИСТ ДИТИНСТВА ВІД ЕКСПЛУА-

ТАЦІЇ ТА НАСИЛЬСТВА (ст. 52 Конституції) -

означає встановлення відповідальності за вчинення будь-

якого насильства над дитиною та її експлуатацію.

Кримінальний кодекс України містить ряд статей, що

передбачають судову відповідальність: за умисне убив-

ство матір'ю своєї новонародженої дитини і залишення

без допомоги малолітнього, який знаходиться у небезпеч-

ному для життя стані; за зловживання опікунськими

правами та залишення підопічних дітей без догляду і

допомоги; за зґвалтування неповнолітньої або малоліт-

ньої; за статеві зносини з особою, яка не досягла

статевої зрілості; за розбещення неповнолітніх; за мужо-

лозтво з неповнолітніми', за викрадення чужої дитини;

 

128

 

за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність,

пияцтво, заняття жебрацтвом, проституцією, азартними

іграми, а також використання неповнолітнього з метою

паразитичного існування; за доведення неповнолітнього

до стану сп'яніння.

 

ПРАВО НА ЗВЕРНЕННЯ ДО ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ

ВЛАДИ, ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУ-

ВАННЯ ТА ПОСАДОВИХ І СЛУЖБОВИХ ОСІБ

ЦИХ ОРГАНІВ - полягає у необмеженій можливості

кожного громадянина безпосередньо звертатися, направ-

ляти індивідуальні та колективні письмові звернення до

органів держави, установ, організацій, конкретних

посадових осіб (ст. 40 Конституції). Звернення громадян

мають розглядатися у строк до одного місяця з дня

надходження, а ті, що не потребують додаткового

вивчення і перевірки, - негайно, у всякому разі, не

довше 15 діб.

 

ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА - див.

Недоторканність житла.

 

ПРАВО НА ОБІЗНАНІСТЬ ЩОДО СВОЇХ ПРАВ ТА

ОБОВ'ЯЗКІВ (ст. 57 Конституції) - одне з провідних

прав людини і громадянина. Воно зумовлене тим, що

тільки обізнана із своїми правами та обов'язками особа

може повною мірою бути правослухняною, суспільне

активною людиною. Конституція України вперше

закріпила важливий обов'язок держави забезпечити

доведення законів та інших нормативно-правових

актів до відома населення у встановленому законом

порядку. Якщо закон або інший нормативно-правовий

акт не буде доведений до населення, то він не вважаєть-

ся введеним у дію, не є чинним і не породжує будь-яких

юридичних наслідків. Офіційно закони України оприлюд-

нюються у друкованих органах Верховної Ради -

"Відомостях Верховної Ради України" та газеті "Голос

України", газеті органів державної виконавчої влади

 

129

 

5 8-376

 

Право на освіту

 

Право на повагу до гідності

 

України "Урядовий кур'єр", а також у виданні Мініс-

терства юстиції - "Офіційний вісник України".

Важливу роль у підвищенні юридичної грамотності насе-

лення відіграють газета "Юридичний вісник України",

журнал "Право України", інші юридичні видання.

 

ПРАВО НА ОСВІТУ (ст. 53 Конституції) - полягає у

забезпеченні державою доступності і безоплатності

дошкільної, повної загальної середньої, професійно-

технічної, вищої освіти у державних і комунальних

навчальних закладах. Держава також поклала на себе

обов'язок розвивати дошкільну, повну загальну середню,

позашкільну і професійно-технічну, вищу і післядиплом-

ну освіту та інші форми навчання. Студентам та учням

надається право на отримання стипендій, забезпечення

гуртожитками та інтернатами. Особливо обдарованим

дітям держава ^дає підтримку і заохочення (стипендії,

навчання та стажування у провідних вітчизняних і за-

кордонних освітніх центрах тощо). Одержання нової

кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі

раніше здобутої у закладах освіти, здійснюється закла-

дами післядипломної освіти на договірних засадах з

підприємствами і організаціями на підставі державних

контрактів (замовлень).

 

ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я, МЕДИЧНУ ДО-

ПОМОГУ, МЕДИЧНЕ СТРАХУВАННЯ (ст. 49 Кон-

ституції) - невід'ємне право кожної людини. Воно

передбачає реалізацію широкого кола заходів згідно з

основами законодавства України про охорону здоров'я,

зокрема щодо підвищення життєвого рівня, включаючи

якість їжі, одягу, житла тощо; забезпечення медичного

догляду і безпечності для життя і здоров'я навколиш-

нього середовища; безпечних і здорових умов праці;

кваліфікованої медико-санітарної допомоги, включаючи

вільний вибір лікаря і закладу охорони здоров'я, право-

вий захист від будь-яких форм дискримінації, пов'язаних

із станом здоров'я; відшкодування заподіяної здоров'ю

 

шкоди та інші. Медичне страхування полягає у створен-

ні спеціального грошового страхового фонду, з коштів

якого відшкодовуються витрати на медичні послуги,

утримання хворих у лікувально-профілактичних устано-

вах тощо. Згідно із законом України "Про забезпечення

санітарного та епідеміологічного благополуччя населен-

ня" впроваджується контроль за дотриманням санітарно-

гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм,

здійснюються заходи із санітарного нагляду.

 

ПРАВО НА ПІДПРИЄМНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

(ст. 42 Конституції) - підтверджує правомірність зай-

няття самостійною, ініціативною, на власний ризик

діяльністю з виробництва продукції, виконання робіт та

надання послуг з метою одержання прибутку. Підпри-

ємництво здійснюється на основі вільного вибору діяль-

ності, залучення майна та коштів громадян і юридичних

осіб, самостійного формування стратегії діяльності,

вибору постачальників, визначення цін на продукцію,

послуги тощо. Відповідно до Конституції та законодавства

держава в особі державних органів реєструє підприєм-

ців, забезпечує свободу конкуренції між ними, захищає

від недобросовісної конкуренції та підприємництва.

Держава також захищає права споживачів, здійснює

контроль за якістю, безпечністю продукції та усіх видів

послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організа-

цій споживачів.

 

ПРАВО НА ПОВАГУ ДО ГІДНОСТІ (ст. 28 Конститу-

ції) - означає, що умисне спричинення сильного болю,

страждань, катувань, жорстокого або нелюдського повод-

ження, покарання не можуть бути виправданими. В

аспекті встановлення П. на п. до г. під поводженням, яке

заборонено Конституцією, розуміються такі явища, як

"дідовщина", використання праці новобранців офіцерсь-

ким складом, доведення до самогубства тощо. За Консти-

туцією над жодною людиною не можна здійснювати ме-

дичні, наукові чи інші експерименти без її вільної згоди.

 

Право на правову допомогу

 

Право на самозахист

 

ПРАВО НА ПРАВОВУ ДОПОМОГУ (ст. 59 Конститу-

ції) - дістає вияв у наданні юридичних послуг -

консультацій та роз'яснень, усних і письмових довідок;

складенні заяв, скарг, видачі посвідчень і копій з різних

документів, представництві у суді-, правовому забезпе-

ченні підприємницької діяльності тощо. Наданням

правової допомоги на професійному рівні займаються

адвоката, діяльність яких регламентується законом

України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. Ніхто

не має права будь-яким чином впливати на особу при

виборі нею захисника, форм і методів здійснення нею

захисту своїх прав. (Див. Юридична допомога.)

 

ПРАВО НА ПРАЦЮ (ст. 43 Конституції) - означає

право особи заробляти собі на життя працею, яку вона

вільно обирає або на яку вільно погоджується. В Украї-

ні держава гарантує рівні можливості у виборі професії

та роду трудової діяльності. Згідно з цим важливим

положенням держава зобов'язується здійснювати про-

грами професійно-технічного навчання, підготовки і пере-

підготовки кадрів, а також захищати право на своєчасне

отримання винагороди за працю.

 

ПРАВО НА ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ (ст. 41 Конститу-

ції) - одне з фундаментальних прав людини, що

заперечувалось в Україні за радянські часи. Приватна

власність існує поряд з державною та іншими формами

власності. П. на п. в.-це сукупність відносин, за яких

кожна людина може володіти, користуватися і розпоряд-

жатися належним їй майном, матеріальними благами і

результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності.

Відносини власності регулюються ЦК, Законами: "Про

власність" від 7 лютого 1991 р., "Про підприємства в

Україні" від 27 березня 1991 р., "Про колективне сільсько-

господарське підприємство" від 14 лютого 1992 р., "Про

селянське (фермерське) господарство" від 20 грудня 1991

р. та ін. Найбільш поширеними способами набуття

власності е купівля, отримання в дар, у спадок, придбання

 

за прибутки, від підприємницької діяльності, іншими

способами, що не заборонені законодавством. Об'єкти

приватної власності можуть бути примусово відчужені

лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на

підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови

попереднього повного відшкодування їх вартості.

 

ПРАВО НА ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ, МІТИНГІВ,

ПОХОДІ&, ДЕМОНСТРАЦІЙ (ст. 39 Конституції) -

полягає у конституційному закріпленні однієї з форм

прямої демократії. Зазначені масові акції можна

проводити з будь-яких питань політичного, соціального,

культурного, виробничого характеру тощо. Обмеження

щодо реалізації цього права може встановлюватися

судом відповідно до закону і лише в інтересах націо-

нальної безпеки та громадського порядку - з метою

запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту

здоров'я населення або прав і свобод інших людей.

 

ПРАВО НА РІВНІСТЬ У ШЛЮБІ (ст. 51 Конституції)

- означає, що ніхто не може бути примушений до

укладення шлюбу. Рівність жінки і чоловіка у шлюбі -

це рівність у кількості і змісті прав та обов'язків. Згідно

із КЗпШС питання виховання дітей, вибір професії,

місця проживання тощо вирішуються подружжям спіль-

но. Чоловік і дружина зобов'язані спільно утримувати та

виховувати дітей тощо. Батьки зобов'язані утримувати

своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх

дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухи-

ленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання

дітей стягуються з них у судовому порядку. Діти зобо-

в'язані піклуватися про батьків і надавати їм допомогу.

 

ПРАВО НА САМОЗАХИСТ (ст. 55 Конституції) -

полягає у наданні кожній людині права захищати свої

права і свободи від порушення і протиправних посягань

всіма не забороненими законом засобами, зокрема

зверненнями до громадськості, засобів масової інфор-

 

Право на свободу думки і слова

 

Право на страйк

 

мації. Згідно з Кримінальним кодексом (ст. 15) кожна

особа має право на необхідну оборону від посягання

незалежно від того, чи можливо було б уникнути його

або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів

влади (див. Необхідна оборона).

 

ПРАВО НА СВОБОДУ ДУМКИ І СЛОВА (ст. 34 Кон-

ституції) - одне з важливих конституційних прав, яке

гарантує можливість вільного вираження своїх поглядів і

переконань, а також можливість вільно збирати, зберіга-

ти, використовувати і поширювати інформацію усно,

письмово або в інший спосіб на свій вибір. Громадяни

України, політичні партії, рухи, громадські органі-

зації мають вільний доступ до засобів масової інформації.

Ніхто не може бути примушений до зміни чи висловлю-

вання своїх поглядів і переконань.

 

ПРАВО НА СВОБОДУ ОБ'ЄДНАННЯ У ПОЛІТИЧ-

НІ ПАРТІЇ ТА ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ (ст.

36 Конституції) - полягає у вільному виборі при

задоволенні своїх політичних, економічних, соціальних,

культурних та інших інтересів, за винятком обмежень,

встановлених законом в інтересах національної безпе-

ки та громадського порядку, охорони здоров'я населен-

ня або захисту прав і свобод інших людей. Політичні

партії в Україні сприяють формуванню і вираженню

політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Членами політичних партій можуть бути лише громадя-

ни України. Вони мають право на участь у професійних

спілках з метою захисту своїх трудових і соціальних

інтересів. Усі об'єднання громадян є рівними перед

законом.

 

ПРАВО НА СВОБОДУ ТА ОСОБИСТУ НЕДОТОР-

КАННІСТЬ (ст. 29 Конституції) - одне з конститу-

ційних прав, яке проголошено і закріплено у багатьох

міжнародно-правових документах. У відповідності з цим

правом нікого не можна заарештувати або тримати під

 

134

 

вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і

тільки на підставі та у порядку, встановлених законом.

Тримання під вартою може мати місце лише як міра

кримінального покарання або як запобіжний захід на

період досудового провадження, судового розгляду та

набрання вироком законної сили. Кожна заарештована

чи затримана особа має право знайомитися з мотивами

свого арешту або затримання. Здійснюючи П. на с. та

о. н., кожний затриманий має право у будь-який час

оскаржити в суді своє затримання, а про арешт або за-

тримання має бути негайно повідомлено родичів заареш-

тованого чи затриманого.

 

ПРАВО НА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ (ст. 46 Конститу-

ції) - юридичне закріплення соціальних досягнень

держави, що гарантує забезпечення людей у разі

повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,

втрати годувальника, безробіття з не залежних від них

обставин, а також у старості та в інших випадках. П. на

с. з. реалізується шляхом впровадження різних видів

страхування (див. Обов'язкове страхування) та

загального державного страхування за рахунок різнома-

нітних внесків у соціальні фонди, бюджет і позабюд-

жетні фонди.

 

ПРАВО НА СТРАЙК - один з правових засобів

вирішення трудового конфлікту. Воно належить тим,

хто працює, і обмежується, якщо страйк створює

загрозу життю і здоров'ю людей. Страйк також заборо-

няється на підприємствах і в організаціях залізничного

і міського громадського транспорту (включаючи метро),

цивільної авіації, зв'язку, енергетики, оборонних галу-

зей, у державних органах, на виробництві, що пов'язане

із забезпеченням обороноздатності, правопорядку і

безпеки країни, на безперервно діючих виробництвах.

Страйк може проводитися тільки для захисту еконо-

мічних і соціальних інтересів, ніхто не може бути

 

Правонаступництво

 

Правопорушення

 

примушений до участі або до неучасті в ньому. Страйк

може бути заборонено лише на підставі закону.

 

ПРАВОНАСТУПНИЦТВО - перехід прав і обов'язків

від одного суб'єкта до іншого. П. може бути універ-

сальним або частковим. За універсального П. до право-

наступника (фізичної або юридичної особи) переходять

усі права і обов'язки того суб'єкта, якому вони належа-

ли раніше. Це має місце у разі спадкування, об'єднан-

ня в одне кількох підприємств, установ, організацій. За

часткового П. від одного до іншого суб'єкта переходять

лише окремі права і обов'язки. При П. держави вирішу-

ється питання про перегляд міжнародних договорів, їх

денонсацію, членство у міжнародних міжурядових орга-

нізаціях, власність, фінансові ресурси і державні борги.

У міжнародному праві питання П. держави розгляда-

ються у Віденській конвенції про П. держав (1983 р.).

 

ПРАВО НА СУДОВИЙ ЗАХИСТ (ст. 55 Конституції)

- реалізується шляхам оскарження у суді рішень, дій

чи бездіяльності органів державної влади, місцевого

самоврядування, посадових і службових осіб. Окрім

того, Верховною Радою України створено інститут

уповноваженого Верховної Ради України з прав льо-

дини. У разі неефективності вітчизняного правосуддя

кожен громадянин має право звернутися до відповід-

них міжнародних судових установ та організацій, чле-

ном або учасником яких є Україна, зокрема до Ради

Європи, Європейської комісії з прав людини, Євро-

пейського суду з прав людини.

 

ПРАВО НА УЧАСТЬ В УПРАВЛІННІ ДЕРЖАВНИ-

МИ СПРАВАМИ - гарантована Конституцією

України (ст. 38) можливість брати участь в управлінні

своєю державою як безпосередньо, так і через вільно

обраних представників, а також право на рівний доступ

кожного до державної служби у своїй країні. Демокра-

тизм, можливість реалізації цього права забезпечуються

Законом України "Про всеукраїнський та місцевий

 

референдуми" від 3 липня 1991 р., а також виборчим

законодавством.

 

ПРАВО НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТІЛЬКИ ЗА

ЧИННИМ ЗАКОНОМ АБО ІНШИМ НОРМА-

ТИВНО-ПРАВОВИМ АКТОМ (ст. 58 Конституції). Це

право є складною юридичною конструкцією, що формулює

принцип відповідальності особи за законодавство^, яке

не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли відпо-

відальність пом'якшується або скасовується. Зворотною

силою закону в часі визнається поширення його чинності

на період, коли закон ще не був прийнятий або ще не

набрав чинності. Так, за загальним правилом, затверд-

женим у Конституції України, не мають зворотної сили

закон, що вперше встановлює юридичну відповідаль-

ність за певну поведінку, і закон, який обтяжує відпо-

відальність за вчинення будь-якого діяння порівняно з

раніше чинним законом. До законів, які мають зворотну

силу, належать такі, що порівняно до попередніх: а) перед-

бачають більш м'який вид покарання або іншого заходу

впливу (наприклад, замість позбавлення волі - штраф)',

6) залишивши суворий вид покарання, встановлюють,

поряд з ним, більш м'які санкції, в) знижують макси-

мальну межу терміну покарання тощо.

 

ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ - система державних та

уповноважених державою громадських формувань,

основною функцією яких є боротьба із злочинністю та

іншими правопорушеннями. До П. о. належать проку-

ратура, суди, інші органи Міністерства юстиції,

органи Міністерства внутрішніх справ, служба без-

пеки, адвокатура, нотаріат, податкова поліція, різні

державні комісії та комітети, що здійснюють право-

охоронну діяльність.

 

ПРАВОПОРУШЕННЯ - антисуспільна дія, що завдає

шкоди суспільству, суспільним відносинам або особі. П.

є цивільні (заподіяння шкоди особі, майну), адміністра-

тивні (дрібне хуліганство, порушення правил дорож-

 

Правопорядок

 

Прем'єр-міністр України

 

нього руху), дисциплінарні (прогул, запізнення на ро-

боту). Найбільш небезпечним видом П. є злочин. За

вчинення П. законом передбачена відповідальність:

цивільна, адміністративна, трудова, кримінальна.

 

ПРАВОПОРЯДОК - режим упорядкованості, організо-

ваності суспільних відносин, що існує в державі. П.

забезпечений за умов дотримання законності, реалі-

зації прав і обов'язків усіх суб'єктів правовідносин.

 

ПРАВОСВІДОМІСТЬ - відображення на рівні су-

спільної, масової або індивідуальної свідомості у вигляді

понять, поглядів, уявлень, почуттів чинного (об'єктив-

ного) або бажаного (суб'єктивного) юридичного права

(див. Правові почуття).

 

ПРАВОСУДДЯ '- самостійна галузь державної діяль-

ності, яку здійснює суд шляхом розгляду і вирішення у

судових засіданнях в особливій, встановленій законом,

процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших

справ. П. в Україні здійснюється виключно судами.

Делегування функцій судів, а також привласнення цих

функцій іншими органами чи посадовими особами не

допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі

правовідносини, що виникають у державі. Судочинство

здійснюється Конституційним Судом України та

судами загальної юрисдикції.

 

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується

за принципами територіальності і спеціалізації. Вищим

судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є

Верховний Суд України. Вищим судовим органом спеці-

алізованих судів є відповідні вищі суди. Відповідно до

закону діють апеляційні та місцеві суди. Створення над-

звичайних та особливих судів не допускається (ст. 124,

125 Конституції).

 

ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ - спри

яння державних і громадських організацій особам, які не

 

138

 

досягли 18 років і потребують допомоги у виборі місця та

виду роботи, у межах чинного законодавства.

 

ПРАЦЕНАЙМАЧ - власник або уповноважений ним

орган, наділений правом прийому на роботу і звільнення

з роботи відповідно до законодавства.

 

ПРЕЗИДЕНТ [президент - від лат. ргаезШепа (ргаеаі-

сІепІІ5) - той, що сидить попередуі - виборний глава

держави в більшості країнах з республіканською формою

правління.

 

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ - є главою держави і висту-

пає від її імені. П. У. є гарантом державного суверені-

тету, територіальної цілісності України, додержання

Конституції України, прав і свобод людини і громадя-

нина (ст. 102 Конституції). Порядок виборів П. У., його

повноваження та порядок відставки передбачені ст.

103-112 Конституції України.

 

ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА - форма правління,

за якої глава держави - президент керує урядом,

який формує сам. Проте у ряді випадків для формування

законного уряду потрібне наступне схвалення призначень

верхньою палатою законодавчого органу (США, Арген-

тина, Мексика, Росія).

 

ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИННОСТІ (презумпція - лат.

ргаезитрїіо, від ргаеаито - передбачаю, угадую) -

правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється

у вчиненні злочину, припускається невинність до того

часу, поки її вину не буде доведено у порядку, перед-

баченому законодавством, і встановлено вироком суду,

який набрав законної сили.

 

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ (прем'єр-міністр

франц. ргетіег - перший + франц. тіпіаїге, від лат.

тіпізіег - слуга) - відповідальна державна особа, яка

очолює Кабінет Міністрів (уряд). Повноваження П.-м.

 

Преюдиціальність

 

Примусові заходи виховного характеру

 

визначаються Консіпитуцією України і законом "Про

Кабінет Міністрів України".

 

ПРЕЮДИЦІАЛЬНІСТЬ (від лат. ргае]ис1ісіит

попереднє рішення суду) - правило, згідно з яким суд,

що виніс рішення, а також адміністративні та судові орга-

ни, після того як це рішення набуло чинності (законної

сили), не мають права знову встановлювати факти або

правовідносини, стосовно яких воно було винесено.

 

П., поряд з іншими наслідками загальнообов'язковості

судових рішень, забезпечує їх стабільність. В силу П.

встановлені судом факти та правовідносини мають сприй-

матися тим самим судом та іншими органами як безспірні

до того часу, доки рішення суду не буде скасоване у

передбаченому законом порядку, доки факти та право-

відносини не будуть визнані такими, що не відповідають

дійсності. Судове рішення, яке набрало чинності, має

преюдиціальне значення для всіх органів.

 

ПРИБУТОК - частина валового (загального) доходу від

усіх видів діяльності, що отримується за певний період як

на території України, так і за її межами та підлягає об-

кладенню податком. П. визначається шляхом зменшен-

ня валового (загального) доходу на суму витрат і суму

амортизаційних відрахувань. П. платників податку опо-

датковується у розмірі ЗО відсотків. Питання оподатку-

вання П. підприємств регулюється Законом "Про опо-

даткування прибутку підприємств" від 22 червня 1997 р.

 

ПРИВАТИЗАЦІЯ (від лат. ргіуа^из - особистий,

несуспільний) - полягає у відчуженні майна, що пере-

буває у державній власності, на користь приватних осіб

або приватних підприємств з метою підвищення соціаль-

но-економічної ефективності виробництва та залучення

коштів на перебудову економіки країни. П. здійснюється

на основі платності відчуження державного майна,

державного контролю за процесом П. П. підлягають:

майно підприємств, об'єкти незавершеного будівництва,

 

акції (паї, частки), що належать державі у майні госпо-

дарських об'єднань. П. не підлягають об'єкти, що мають

загальнодержавне значення: надра, водні ресурси, золо-

тий і валютний фонди, майно Збройних Сил України,

державні радіо- і телевізійні канали, об'єкти культури,

мистецтва, пам'ятки архітектури, меморіальні комплекси,

заповідники, парки тощо. Питання П. регулюються За-

конами України: "Про приватизацію державного майна"

від 19 лютого 1997 р., "Про приватизацію невеликих

державних підприємств (малу приватизацію)" від 15

травня 1996 р., "Про особливості приватизації майна в

агропромисловому комплексі" від 10 липня 1996 р., "Про

приватизаційні папери" від 6 березня 1992 р.

 

ПРИВАТНА ВЛАСНІСТЬ - форма власності, за якою

засоби виробництва, продукти праці, інші предмети

належать окремим приватним особам або групам осіб.

 

ПРИВІД - у кримінальному процесі примусове достав-

лення до слідчого або особи, яка проводить дізнання,

прокурора або суду обвинуваченого, свідка, потер-

пілого, підсудного, які ухиляються без поважних причин

від добровільної явки за викликом у призначений строк.

 

ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ - дії, спрямовані на набут-

тя майна, що переходить за спадщиною особі, яка є спад-

коємцем за законом або за заповітом (вступ у володіння

майном, подача заяв до нотаріальної контори про прий-

няття спадщини тощо). Такі дії мають бути вчинені про-

тягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

 

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ ВИХОВНОГО ХАРАКТЕРУ

(ст. І І КК) - застосовуються судом до осіб у віці до 18

років, які вчинили злочин або суспільне небезпечне

діяння у віці, з якого настає кримінальна відповідаль-

ність. П. з. в. х. можуть бути такими: публічне або в

іншій формі вибачення перед потерпілим^ застере-

ження; передача неповнолітнього під нагляд батьків

 

Примусові заходи медичного характеру

 

Прокуратура

 

або осіб, які їх замінюють, або трудового колективу, за

його згодою, а також окремих громадян, на їх про-

хання; відшкодування неповнолітнім, який має майно

або заробіток чи досяг 15-річного віку, заподіяних

збитків^ направлення неповнолітнього до спеціальної

навчально-виховної установи для дітей і підлітків до

його виправлення, але на строк, що не перевищує трьох

років; призначення громадського вихователя.

 

ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ

(ст. ІЗ КК) - застосовуються судом до осіб, які вчини-

ли суспільне небезпечне діяння в стані осудності, але

захворіли до винесення вироку або під час відбування

покарання на душевну хворобу, що позбавляє їх мож-

ливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. П. з. м.

х. здійснюються лікувальними закладами органів охорони

здоров'я і полягаїоть у поміщенні особи до психіатричної

лікерні із звичайним наглядом, або з посиленим нагля-

дом, або з суворим наглядом. Суд обирає вид П. з. м. х.

з урахуванням душевного захворювання особи, характеру

і ступеня суспільної небезпечності вчиненого нею діяння.

 

ПРИНЦИП ВЗАЄМНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕР-

ЖАВИ І ГРОМАДЯНИНА (принцип - від лат.

ргіпсіріит - начало, основа). Громадянин, що скоїв

правопорушення, притягається державою до юридичної

відповідальності. У цьому дістає вияв відповідальність

громадянина перед державою. У правовій державі і сама

держава несе відповідальність перед громадянином. Тобто

правова держава гарантує права особи, захищає їх від

будь-якого беззаконня та сваволі. Разом з тим здійс-

нюється надійний захист державної влади від посягань

на неї з боку громадянина.

 

ПРИНЦИП ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРО-

МАДЯН. НЕПОРУШНІСТЬ ПРАВ І СВОБОД ГРО-

МАДЯН - основа правопорядку, одна з ознак право-

вої держави. Це досягається за наявності досконалої

системи законодавства, високої правової культури

 

посадових осіб і громадян, соціальної активності людей.

У правовій державі єдиний господар - закон. Давньо-

грецький філософ Платон вважав приреченою на близьку

загибель ту державу, де закон не має сили і знаходиться

під чиєюсь владою.

 

За Аристотелем, там, де відсутня влада закону, нема

місця і для будь-якої форми державного устрою. Отже,

ідея правової держави прийшла до нас із глибини століть.

 

ПРИНЦИП ПОВ'ЯЗАНОСТІ ДЕРЖАВИ ПРАВОМ.

Закони приймаються державою, але держава не вправі

вважати їх своєю "власністю". Адже в законі сконцент-

рована воля народу України, його мудрість, прагнення,

стратегічні цілі. Закон є обов'язковим для держави і всіх

'посадових осіб. Жодний державний орган, посадова осо-

ба, громадська організація, будь-яка людина не звіль-

нюються від обов'язку підкорятись закону і діяти в його

межах. Вищезазначені принципи відображені в Консти-

туції України і впроваджуються у законах та інших

нормативно-правових актах.

 

ПРОГУЛ - відсутність на роботі без поважних причин

понад три години протягом робочого дня.

 

ПРОКУРАТУРА [прокуратура - франц. ргосигеиг, від

лат. ргосиго (ргосигаге) - піклуюсь, керую} - єдина

централізована система правоохоронних органів на яку

покладаються такі обов'язки: 1) підтримання державного

обвинувачення у суді; 2) представництво інтересів гро-

мадянина або держави в суді у випадках, визначених

законом^ 3) нагляд за додержанням законів органами, які

проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання,

досудове слідство, 4) нагляд за додержанням законів

при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а

також рри застосуванні інших заходів примусового ха-

рактеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи

громадян (ст. 121 Конституції). Організація і порядок

діяльності органів П. визначаються Законом України

"Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р.

 

Прокурор

 

Публічне право

 

ПРОКУРОР ( франц. ргосигеиг, від лат. ргосиго - піклу-

юсь, керую) - посадова особа органів прокуратура, яка

у межах своєї компетенції здійснює нагляд за точним

застосуванням законів усіма відомствами, організаціями,

установами, підприємствами, незалежно від форм влас-

ності, посадовими особами та громадянами. П. висту-

пає також представником державного обвинувачення у

судовому розгляді. Строк повноважень П. - п'ять років.

 

ПРОПОРЦІЙНА ВИБОРЧА СИСТЕМА - виборча

система, за якої голосування здійснюється за партійними

списками і кожна партія отримує в парламенті кількість

місць, що пропорційна кількості поданих за неї голосів.

 

"ПРОСИТЕЛЬНІ СТАТТІ" ("БЕРЕЗНЕВІ СТАТТІ",

"СТАТТІ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО", "СТАТТІ ВІЙСЬ-

КА ЗАПОРОЗЬКОГО") - акт щодо автономного

політичного й правового становища України у складі

Російської держави. Умови акта, що були оформлені у

вигляді прохань - чолобитних до царя, були схвалені

царем і боярами. Одночасно із затвердженням "Березне-

вих статей" російський цар 27 березня 1654 р. видав

українським послам грамоти про прийняття України до

складу Російської держави з підтвердженням вимог

української^сторони. При обранні нових гетьманів умови

акта підтверджувалися і доповнювалися (Переяславські

статті 1659 р., Московські статті 1665 р., Глухівські

статті 1669 р., Коломацькі статті 1687 р., Решетилівські

статті 1709 р. та інші).

 

ПРОТИПРАВНІСТЬ - властивість діяння (дії або без-

діяльності), яка полягає у формальному порушенні ним

конкретної юридичної норми або декількох норм.

 

ПРОФЕСІЙНІ СПІЛКИ - добровільні самоврядні гро-

мадські організації, що об'єднують громадян, пов'я-

заних спільними інтересами, за родом їхньої діяльності

 

для захисту трудових і соціально-економічних прав та

інтересів членів цієї організації.

 

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ - встановлені законом

засоби додержання і охорони прав і законних інтересів

осіб, до яких застосовуються ті або інші процесуальні

норми або які перебувають у сфері застосування їх.

 

Зокрема, П. г. є право на захист, безоплатну юридичну

допомогу, гласність і відкритість судового розгляду,

право на оскарження тощо.

 

ПРЯМА ДЕМОКРАТІЯ - здійснення влади через без-

посереднє волевиявлення народу, певної соціальної

групи. Формою П. д. є, наприклад, прямі вибори. Вони

є найбільш демократичним способом волевиявлення

виборців. На відміну від непрямих і багатоступінчастих

виборів, результат при прямих виборах залежить від

кількості поданих голосів. В Україні визнаються тільки

прямі вибори.

 

ПСЕВДОНІМ (від грецьк. раеигіоз - брехня + опута

- ім'я) - умовне ім'я, під яким автор твору літе-

ратури, науки чи мистецтва нарівні із своїм справжнім

ім'ям або без зазначення імені (анонімно) має право

обнародувати, відтворювати й розповсюджувати свій

твір. Право на П. визначено авторським правом як

особисте (немайнове) право автора.

 

ПУБЛІЧНЕ ПРАВО (публічний - від лат. риЬІісиз

суспільний, народний) - сукупність галузей права, що

регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавні

інтереси домінуючої частини суспільства. На відміну від

інших галузей права, що захищають приватні інтереси, у

П. п. однією із сторін є орган держави. До галузей П. п.

відносять конституційне право, адміністративне, фінан-

сове, податкове, кримінальне право та інші.

 

Рабство

 

Реєстрація підприємства

 

РАБСТВО - стан повної залежності однієї людини від

іншої, за якого ця людина (раб) є власністю свого госпо-

даря - рабовласника; останній може продати, купити і

навіть вбити раба.

 

За правовим статусом раб є не суб'єктом права, а його

об'єктом. Міжнародними правовими актами рабство ска-

совано і розглядається як тяжкий злочин проти людства.

 

РАДА БЕЗПЕКИ ООН - один з головних органів ООН.

Згідно з Статутом цієї організації на Р.^ Б. покладена

головна відповідальність за підтримання міжнародного

миру і безпеки. Тільки за її рекомендацією Генеральна

Асамблея приймає до ООН нових членів і може поз-

бавляти, за певвих обставин, членства. За рекоменда-

цією Р. Б. призначається Генеральний секретар ООН.

Кожна держава - член Р. Б. має один голос. Р. Б.

складається з 5 постійних І 10 непостійних членів, які

обираються Генеральною Асамблеєю на 2 роки.

 

РАСИЗМ - (від італ. гагга - порода) - антинаукова

соціальна доктрина і людиноненависницька практика,

спрямована на поневолення і знищення "расово непов-

ноцінних" народів. Ідеї панування "вищої раси" втілюва-

лися у життя гітлерівським фашизмом. Р. виник на

початку колоніальної експансії у XVI - XVII ст., був її

теоретичним обгрунтуванням.

 

РАТИФІКАЦІЯ (лат. гаШіса^іо, від гаіиа - затверд-

жений + Іасіо - роблю) - остаточне затвердження

міжнародного договору вищим органом держави.

Авторитетно закріплює остаточну згоду держави на обо-

в'язковість для неї положень, зафіксованих у міжнарод-

ному договорі. Супроводжується обміном ратифікацій-

ними грамотами між державами. Акт Р. означає, що

норми міжнародного договору стають складовою части-

ною національного законодавства.

 

РЕАБІЛІТАЦІЯ (лат. геЬаЬіІИаііо, від ге - знову

ЬаЬіІііаз (ЬаЬіІііаІіз) - придатність, спроможність] -

відновлення у правах осіб, притягнутих до кримінальної

чи адміністративної відповідальності. Іноді Р. стосу-

ється цілих народів, значних верств населення. Україна

проводить велику роботу з повного відновлення в усіх

правах реабілітованих кримських татар, німців, греків,

представників інших народів, безпідставно репресованих

за тоталітарного режиму. Органами суду та право-

охоронними органами реабілітовано багато людей, які

зазнали політичних репресій.

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА (реалізація - від лат. геаііз

суттєвий, дійсний, речовий) - втілення права у прак-

тичних діях (діяннях) державних органів, посадових

осіб і громадян. Форми реалізації правових норм:

дотримання (дії у відповідності з вимогами права або

відмова від порушення права), виконання (активне

виконання обов'язків, передбачених у нормах права,

здійснення позитивних дій), використання (присто-

сування учасників правовідносин до вимог, приписів

права, втілення його регулюючої функції), застосування

(див. Застосування правових норм).

 

РЕГІОНАЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ (регіональне

від лат. ге^іопаііа - обласний) - система організації

населення в межах областей та районів для здійснення

певних функцій самостійного управління територіями

(нормотворчість. господарська діяльність, координація дій

з центральними органами, вирішення екологічних проб-

лем, освіта, медицина, місцеві податки та збори тощо) в

межах, визначених загальнодержавним законодавством,

Конституцією України, Законом України "Про місце-

ве самоврядування" та іншим законодавством.

 

РЕЄСТРАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА (реєстрація - від

лат. ге^езіа - списки, перелік) - одна з процедур

утворення підприємства, внаслідок якої останнє набуває

 

Реєстрація шлюбу

 

Реституція

 

права юридичної особи. Р. п. здійснюється у виконкомах

міських, районних у місті рад народних депутатів за

місцем знаходження підприємства. Для Р. п. подаються

рішення власника або уповноваженого ним органу про

створення підприємства (якщо власників більше, ніж

двоє, таким рішенням є установчий договір), статут,

реєстраційна картка, документ, який підтверджує спла-

ту збору. За відповідність установчих документів чинно-

му законодавству відповідають засновники. Перереєстра-

ція підприємств здійснюється у разі зміни назви, форми

власності, організаційної форми. Порядок Р. п. регулю-

ється Положенням "Про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької діяльності", затвердженим постановою

Кабінету Міністрів України 29 квітня 1994 р.

 

РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ - здійснюється лише у держав-

них органах запису актів громадянського стану в урочис-

тій обстановці за згодою на це осіб, які реєструють

шлюб. Тільки шлюб, укладений в органах РАГСу, пород-

жує права і обов'язки подружжя. Р. ш. має на меті охоро-

ну й забезпечення не лише особистих і майнових прав

та інтересів подружжя і дітей, а й інтересів держави та

суспільства. Для Р. ш. необхідна взаємна згода сторін,

досягнення шлюбного віку, відсутність перешкод до

укладення шлюбу (дієздатність, відсутність іншого

шлюбу, родинних стосунків певних ліній), а також

взаємна обізнаність осіб, які одружуються, про стан,

здоров'я один одного. Шлюбний вік для чоловіків - 18

років, для жінок - 17 років. За виняткових обставин ці

строки можуть бути змінені органом місцевої влади. Р.

ш. відбувається по закінченні місячного строку після

подачі заяви. В окремих випадках з поважних причин цей

строк може бути скорочений органом РАГСу. Р. ш.

регулюється Кодексом законів про брак і сім'ю.

 

РЕКЕТ (англ. гас^еі, від гас^ - мучити, катувати)

злочинна діяльність, пов'язана з вимаганням майна чи

прав на майно за допомогою насильства. Р. є видом

 

бандитизму. Іноді Р. пов'язаний з шантажем, розго-

лошенням відомостей, що ганьблять людину.

 

РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА - (релігія - від лат. ге1ізіо -

побожність) - місцеві добровільні об'єднання віруючих

громадян для спільного задоволення своїх релігійних

потреб, зареєстровані згідно з нормами чинного законо-

давства за наявності не менш 20 віруючих.

 

РЕНТА (нім. Кепїе, франц. гепіе від лат. гесІіНа - по-

вернута, віддана назад) - будь-який доход, регулярно

одержуваний від нерухомого майна, землі, облігацій,

що не потребує від його одержувачів підприємницької

діяльності.

 

РЕЙТИНГ - короткострокова (від декількох годин до

одного року) оренда машин і обладнання без права їх

наступного придбання орендатором.

 

РЕСПУБЛІКА - (лат. геариЬііса, від гез - справа

риЬІісиз -^суспільний, всенародний) - форма (вид)

державного правління, за якої державні колегіальні ор-

гани законодавчої влади обираються на певний строк

усім населенням держави або його частиною.

 

РЕСТИТУЦІЯ (лат. гезШиПо - відновлення)

поновлення порушених майнових прав, приведення їх до

стану, що існував на момент вчинення дії, якою заподіяно

шкоди, тобто повернення або відновлення матеріальних

цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або

речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути

у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

Інститут Р. застосовується у цивільному праві щодо

недійсних угод.

 

Автори альтернативного проекту Кримінального

кодексу України ("київський" проект, на відміну від

"харківського" проекту) запропонували ввести інститут Р.

до кримінального законодавства. За задумом авторів

проекту; Р. має призначатися нарівні з основним пока-

 

Референдум всеукраїнський

 

Робочий тиждень

 

ранням за вчинений злочин, яким потерпілому заподія-

но матеріальної шкоди.

 

У міжнародному праві Р. є повернення за мирним

договором майна, неправомірно вилученого під час війни

однією державою з території іншої держави.

 

РЕФЕРЕНДУМ ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ (референдум -

від лат. геіегепгіит - те, що має бути повідомленим) -

загальнонародне голосування громадян України щодо

законопроектів, чинних законів та інших питань дер-

жавного значення. Р. в., поряд з вільними виборами, є

вищим безпосереднім виявом влади народу. Порядок

проведення Р. в. визначається відповідно до Консти-

туції України та чинного законодавства України.

 

РЕЦИДИВІСТ (від рецидив - лат. гесісііуиа - те, що

повертається) - особа, яка була засуджена за вчине-

ний злочин і знову вчинила один або кілька злочинів до

зняття чи погашення судимості за попередній злочин.

За умов, визначених кримінальним законодавством

(ст. 26 КК), особа за вироком суду може бути визнана

особливо небезпечним Р.

 

РИМСЬКЕ ПРАВО - унікальне правове явище в історії

людства. Р. п. врегульовувало різноманітні відносини та

життєві ситуації. В ньому були ретельно розроблені

засоби захисту влади, права власності, інтересів

учасників господарського обігу. Р. п. охоплювало й

римську юриспруденцію - самостійну науку про право,

а також правову освіту.

 

Історія Р. п. поділяється на такі періоди: стародавній

(VI - середина III ст. до н. е.) - характеризується

релігійністю та замкненістю основних правових інсти-

туцій; класичний (середина 1 ст. до н. е.- кінець III ст.

н. е.) - період становлення світської (не релігійної)

юридичної системи; посткласичний (IV - VI ст.) -

вищий рівень систематизації Р. п., його пристосування

до феодальних відносин.

 

150

 

Серед витоків Р. п. - перші писані римські закони-

закони XII таблиць, які стали основою як публічного

()и5 риЬНсит), так і приватного права (145 ргіуаіит). У

процесі законодавчих реформ вони були скасовані і

запроваджено Звід законів Юстиніана (Согриа Іигіа

сіуіііа). Останній також був поділений на 12 книг.

 

Так, у книзі 1 розглядалися питання церковного права,

книги 2 - 8 присвячені питанням приватного права,

книги 9-12- регулюванню відносин публічного

права (управління, відповідальність, злочини тощо).

 

Р. п. мало значний вплив на правовідносини, що

виникали у подальшому, наприклад, на розвиток серед-

ньовічного права Західної Європи; зокрема, чимало

положень магдебурзького права походять з Р. п.

 

РІВНОПРАВНІСТЬ - конституційний принцип, за яким

усі однойменні суб'єкти права, насамперед громадяни,

мають рівні юридичні права незважаючи на вік, стать,

расову приналежність, національність, політичні та

релігійні переконання, соціальний, майновий стан і т. ін.

Р. має дві форми рівності. По-перше, всі є рівними перед

законом, а по-друге, закон є єдиним для всіх громадян. У

Конституції України (ст. 21) проголошується, що усі

люди вільні і рівні у своїй гідності та правах, а у ст. 24

підкреслюється, що громадяни мають рівні конституційні

права і свободи та є рівними перед законом.

 

РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ - норма тривалості робочого

часу у календарному тижні, встановлена законодавством

України. Зокрема, в Кодексі законів про працю України

проголошено, що для працівників установлюється п'яти-

денний Р. т. з двома вихідними днями, а на підприємствах,

де за характером виробництва запровадження п'яти-

денного Р. т. є недоцільним, - з одним вихідним днем; Р.

т. працівників не може перевищувати 40 годин на тиж-

день. Для деяких категорій працівників встановлена ско-

рочена тривалість Р. т. (див. Скорочений робочий час).

 

Робочий час

 

Санкція прокурора (суду)

 

РОБОЧИЙ ЧАС - термін, протягом якого працівники

відповідно до правил внутрішнього розпорядку зобов'я-

зані виконувати трудові обов'язки, передбачені трудо-

вим договором.

 

РОЗБІЙ - злочин, що визначається у кримінальному

праві як напад з метою заволодіння державним чи ко-

лективним майном або індивідуальним майном грома-

дян, поєднаний з насильством, небезпечним для життя

чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою

застосування такого насильства (ст. 86 і 142 КК).

 

РОЗКРАДАННЯ - злочин, що визначається у кримі-

нальному праві як умисне протиправне безоплатне

звернення певним способом державного чи громадсь-

кого майна на власні потреби чи потреби іншої особи з

корисливих мотивів (ст. 81-84, 86, 86' КК)

 

РОЗШУК - діяльність органів слідства чи дізнання,

адміністрації місць позбавлення волі, інших компетент-

них органів, спрямована на пошук обвинувачених, які

ухиляються від слідства і суду, втекли з місця позбав-

лення волі або з-під варти, ухиляються від відбування

покарання у вигляді позбавлення волі, та встановлення

осіб, які безвісно зникли.

 

"РУСЬКА ПРАВДА" - збірник норм давньоруського

права XI - XII століть. Важливе джерело вивчення

правової системи Київської Русі. На сьогодні знайдено

понад сто списків "Р. П.". їх поділяють на три основні

редакції: Коротку, Розширену і Скорочену. Кожна з ре-

дакцій створена у різний час і відбиває різні етапи роз-

витку феодалізму на українських землях. За одними

джерелами, "Р. П." написана у 1016 році, за іншими -

у 1036 році. Автором вважається Ярослав Мудрий. Про-

довженням "Р. П." є "Правда Ярославичів" (1072), якою

завершено правове оформлення феодальних відносин. У

1947 р. закінчено повне академічне видання "Р. П." з

науковим коментарем.

 

САМОВРЯДУВАННЯ - полягає у самодостатньому

розвитку, внутрішній самоорганізації певної системи

(трудового колективу, громадської організації, регіо-

нальної влади тощо). За С. переважна більшість питань

розвитку (адміністративних, господарських, фінансових

тощо, крім військових та питань зовнішних стосунків)

вирішуються без втручання центральних органів влади.

В юридичному значенні С. класифікується як місцеве,

національне, професійне та громадське.

 

САМОСУД - позасудова розправа, яку здійснюють зде-

більшого натовп, група осіб чи окрема особа. Є суспільне

небезпечним діянням, що тягне за собою покарання кон-

кретних учасників залежно від характеру вчинених ними

протиправних дій (тілесні ушкодження, хуліганство,

пограбування тощо).

 

САНАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА (санація - від лат. аапаііо

- оздоровлення, лікування) - система фінансово-

економічних або організаційно-правових заходів (надання

ссуд, субсидій, випуск нових акцій, одержання банків-

ських кредитів тощо), які здійснюються для покращання

фінансового стану підприємства, банків з метою запо-

бігання їх банкрутству або підвищення конкуренто-

спроможності, особливо за умов економічної кризи.

 

САНКЦІЯ (від лат. йапсїіо - непорушна постанова)

складова частина норми права, яка в разі невиконання

норми визначає заходи державного впливу, головним

чином - у формі примусу.

 

САНКЦІЯ ПРОКУРОРА (СУДУ) - встановлений

законом порядок обов'язкового затвердження проку-

рором (судом) постанов про вжиття заходів примусово-

го характеру у випадках, визначенх законодавством. С.

п. (с.) необхідна для здійснення запобіжного заходу у

вигляді взяття під варту, при проведенні обшуку тощо.

 

Сервітцп

 

СВІДОК - особа, про яку є дані, що їй відомі фактичні

обставини, що стосуються справи про адміністративне

правопорушення, цивільної чи кримінальної. С. зобов'я-

заний з'явитися за викликом до суду у цивільній справі,

до органу дізнання, слідчого, прокурора чи суду в

кримінальній справі або до органу (службової особи), у

провадженні якого знаходиться справа, в зазначені ними

місце й час і дати правдиві показання про відомі йому

обставини, які підлягають встановленню у даній справі.

Не можуть бути допитані як С.: особи, які через свої

фізичні або психічні вади не здатні правильно сприймати

обставини, що мають значення для справи, і давати про

них показання; захисник підозрюваного, обвинувачено-

го, підсудного - про обставини, які стали йому відомі

у зв'язку з виконанням обов'язків захисника; представ-

ник потерпілого лцивільного позивача, цивільного від-

повідача у кримінальній справі або представник сторони

чи третьої особи у цивільній справі - про обставини, які

стали відомі йому у зв'язку з виконанням ним обов'язків

представника.

 

СВОБОДА - в юридичному значенні (на відміну від її

розуміння у філософії, політиці, підприємництві тощо)

ототожнюється з можливістю (дозволом) робити все те,

що не заборонено законом (дозвільний принцип, прита-

манний демократичній правовій державі). За заборон-

ним принципом, С. - це можливість (дозвіл) робити

лише те, що законом дозволено.

 

Гарантом С. в Україні є конституційні права і

свободи людини і громадянина, які згідно з Консти-

туцією України підлягають захисту у судовому порядку.

Саме конституційний захист прав і свобод має найвищий

гуманітарний зміст, оскільки конституція - це норма-

тивно-правовий акт найвищої юридичної сили.

 

СВОБОДА ЛІТЕРАТУРНОЇ, ХУДОЖНЬОЇ, НАУКО-

ВОЇ І ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ (ст. 54 Конституції)

- одне з фундаментальних прав людини і громадянина,

 

згідно з яким ніхто не може використовувати або поши-

рювати без згоди автора його твори, інші результати

його праці. Держава гарантує захист матеріальних і

моральних інтересів, що виникають у зв'язку з різними

видами інтелектуальної діяльності.

 

СВОБОДА ПЕРЕСУВАННЯ І ВІЛЬНОГО ВИБОРУ

МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ (ст. 33 Конституції) -

конституційне право громадян України, яке гарантує

таку свободу, крім обмежень, що встановлюються зако-

ном в інтересах охорони здоров'я, для боротьби з епіде-

міями і стихійним лихом, запобігання злочинам. Кожен

громадянин України має право вільно покинути терито-

рію України та безперешкодно повернутись в Україну. Ці

права можуть бути обмежені тільки на підставі закону.

 

СВОБОДА СОВІСТІ - одна з демократичних свобод,

встановлена і гарантована Конституцією України

(ст. 35). Кожен має право сповідувати будь-яку релігію

як одноособове, так і разом з іншими, або не спо-

відувати ніякої, відправляти релігійні культи і ритуальні

обряди, здійснювати релігійну діяльність, відкрито вира-

жати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні

переконання.

 

СЕЛЯНСЬКЕ (ФЕРМЕРСЬКЕ) ГОСПОДАРСТВО

одна з форм ведення сільського господарства, яке спря-

моване на виробництво товарної сільськогосподарської

продукції, її переробку і реалізацію. Діяльність С.(ф). г.

регулюється Законом України "Про селянське (фер-

мерське) господарство", прийнятим 22 червня 1993 р.

 

СЕРВІТУТ [від лат. аегуііиз (зегуНиїіз) - підпорядко-

ваність, повинністьі - обмежене речове право, яке

забезпечує невласнику нерухомості, речі можливість

користуватися цією чужою нерухомістю, річчю з певни-

ми обмеженнями, встановленими законом або догово-

ром. С. відомий ще з римського права. Наприклад, С.

 

Сертифікат

 

Слідчий

 

полягав у обов'язку надавати за допомогою своєю речі,

нерухомості послугу іншим особам. Частіше С. має місце

у відносинах сусідства, коли нормальне ведення госпо-

дарства обумовлює необхідність взаємних уступок і

обмежень. Так, власник земельної ділянки вимушений у

деяких випадках дозволяти пересування через його тери-

торію сусідської худоби, здійснення перевезень тощо.

 

СЕРТИФІКАТ (від лат. сегіиз - вірний + їасіо -

роблю) - посвідчення, письмове свідоцтво; документ,

що посвідчує асортимент, кількість і якість товару. С.

ощадний - вид цінного папера, письмове свідоцтво

банку про депонування грошових коштів. С. страховий

- документ, що посвідчує укладення договору стра-

хування і містить його умови. С. є документ, що

заміняє страховий поліс.

 

СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА (система - від грецьк.

5І5^ета - утворення, складення) - сукупність упоряд-

кованих певним чином нормативно-правових актів

держави.

 

СИСТЕМА ПРАВА - система усіх чинних юридичних

норм певної держави. Структура С. п. дістає вияв у

єдності всіх юридичних норм та їх розподілі за

галузями та інститутами права.

 

СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗАКОНОДАВСТВА - засіб

реформування, впорядкування законодавства, зведен-

ня його до певної внутрішньо узгодженої системи. Шля-

хом систематизації усуваються недоліки, анахронізми,

повторення, застарілі норми тощо. Головними видами С.

з. є інкорпорація та кодифікація.

 

СІМЕЙНЕ ПРАВО - галузь права, норми якої регу-

люють особисті та майнові відносини, що випливають із

шлюбу та належності до сім'ї.

 

СКАРГА - звернення в усній чи письмовій формі до

офіційного органу чи посадової особи громадян з при-

 

156

 

воду порушень їхніх прав або інтересів, що охороняють-

ся законом.

 

СКЛАД ЗЛОЧИНУ - в кримінальному праві це

юридична конструкція, яка об'єднує юридичні факти,

ознаки поведінки, що визнається злочинною. За допо-

могою С. з. здійснюється правильна кваліфікація зло-

чину, відмежування його від подібних (злочинних або

незлочинних) діянь; визначаються підстави відпові-

дальності, тяжкість посягання тощо.

 

СКОРОЧЕНИЙ РОБОЧИЙ ЧАС - встановлена

законом зменшена норма робочого часу без зменшен-

ня заробітної плати з метою охорони праці окремих

категорій працівників. Згідно із статтею 51 КЗпП С. р.

ч. встановлено: для працівників віком від 16 до 18 років

- 36 годин на тиждень, а для осіб віком від 15 до 16

років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у

період канікул), - 24 години на тиждень; для учнів, які

працюють протягом навчального року у вільний від нав-

чання час, Р. ч. зменшується удвічі відносно вказаного

вище відповідно для осіб певного віку. Р. ч. для праців-

ників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами

праці,- не більше 36 годин на тиждень. Законодав-

ством встановлюється С. р. ч. для окремих категорій

працівників (учителів, лікарів та інших).

 

СЛІДЧИЙ - посадова особа органів прокуратури,

внутрішніх справ, служби безпеки, яка призначена у

встановленому законом порядку і наділена функцією

провадження попереднього слідства. Всі рішення про

спрямування слідства і про провадження слідчих дій С.

приймає згідно із ст. 114 КПК самостійно, за винятком

випадків, коли законом передбачено одержання санкції

від прокурора. С. несе повну відповідальність за законне

і своєчасне проведення слідчих дій. КК передбачена

відповідальність С. за притягнення ним завідомо невин-

ного до кримінальної відповідальності, а також за

примушення давати показання. Кримінальним законо-

 

Слідчі дії

 

Спадкове право

 

давством встановлена підвищена відповідальність за

посягання на життя С. у зв'язку із виконанням ним

службових обов'язків.

 

СЛІДЧІ ДІЇ -процесуальні дії, пов'язані з виявленням,

фіксацією та перевіркою доказів у кримінальній справі.

Закон передбачає проведення таких С. д.: допит свідка,

потерпілого', очна ставка, ексгумація трупа; обсліду-

вання; пред'явлення для впізнання; призначення екс-

пертизи; прослуховування і запис телефонних та інших

переговорів, якщо іншим способом одержати необхідну

інформацію неможливо.

 

"СЛОВО ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ" - видатна

пам'ятка суспільної думки XI ст., в якій розглядалися

проблеми релігійного і світського життя, проголошу-

валася необхідність боротьби за єдність і незалежність

Київської держави та самостійність православної церк-

ви. Виголошене 1050 року митрополитом Ілларіоном з

нагоди освячення Софійського собору.

 

СЛУЖБА БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ (СБУ) - правоохо-

ронний орган держави спеціального призначення, який

забезпечує державну безпеку України. СБУ підпоряд-

кована Президенту України і підконтрольна Верховній

Раді України. Завданнями СБУ є захист державного

суверенітету, конституційного ладу, територіальної

цілісності, економічного, технічного і оборонного

потенціалу України, законних інтересів держави і прав

громадян від розвідувально-підривної діяльності іно-

земних спецслужб та інших посягань (з боку організацій,

груп і осіб), а також попередження, виявлення, припинен-

ня та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства,

тероризму, корупціїї та організованої злочинності у

сфері управління й економіки та інших протиправних дій,

що створюють загрозу життєво важливим інтересам

України. Діяльність СБУ регламентується Законом

України "Про Службу безпеки України" від 25 березня

1992 р. та іншими нормативно-правовими актами.

 

158

 

СЛУЖБОВА ОСОБА - службовець, що не має

повноважень посадової особи.

 

СОЦІАЛЬНА НЕОДНОРІДНІСТЬ (соціальна - від

лат. 5осіа1і5 - товариський, громадський) - наявність

певного розшарування у суспільстві (етнічно-національ-

ного, класового, професійного тощо), за яким різні його

частини мають неоднакове взаємне становище, зокрема

щодо наявності у своєму розпорядженні державної вла-

ди, можливості прийняття економічних або фінансових

рішень у своїх інтересах тощо.

 

СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ - встановлена дер-

жавою система матеріального забезпечення трудящих у

старості, в разі тимчасової непрацездатності, інвалід-

ності, втрати годувальника та в інших випадках, перед-

бачених законом.

 

СОЦІАЛЬНІ НОРМИ - зумовлені об'єктивними зако-

номірностями правила взаємодії, поведінки (або діяль-

ності), які встановлюють загальні вимоги, виражають

волю певної частини або всього суспільства і забезпе-

чуються різноманітними засобами соціального впливу.

С. н. класифікуються за джерелом і способом утворення

- моральні, юридичні (правові), корпоративні (норми

громадських об'єднань). За сферою суспільних відносин,

що ними регулюються, С. н. поділяються на економічні,

політичні, сімейні та ін.

 

СПАДКОВЕ ПРАВО - важливий інститут цивільного

права, сукупність правових норм, що встановлюють

порядок переходу прав і обов'язків померлого за правом

спадкування. За С. п. визначаються підстави (за зако-

ном або заповітом) спадкування, час і місце відкриття

спадщини, коло осіб, які можуть бути спадкоємцями.

Спадкові відносини, що виникають за переходу прав і

обов'язків від померлого до спадкоємця, передбачають

такі регламентації, як право на обов'язкову частку,

спадкову трансмісію (тобто спадкування права спадку-

вання), порядок і умови прийняття спадщини.

 

Спадкування

 

Структура норми права

 

СПАДКУВАННЯ - перехід прав і обв'язків померлого

(спадкодавця) до його спадкоємців. Цивільне законо-

давство розрізняє С. за законом (коли спадкодавець не

склав заповіту або спадкоємець за заповітом відмови-

вся від спадщини чи не прийняв її, або останній усу-

нутий від заповіту як негідний за законом, або коли

заповіт недійсний, або коли спадкоємець за заповітом

помер раніше від спадкодавця) та С. за заповітом (коли

внаслідок заповіту до однієї або кількох осіб переходить

все маДно чи частина майна спадкодавця).

 

СПІВУЧАСТЬ - умисна спільна участь двох або більше

осіб у вчиненні злочину. Поряд з виконавцем, співучас-

никами вважаються: організатор, підмовник, пособник

злочинного діяння. Ступінь і характер участі кожного з

співучасників у вчиненні злочину враховуються судом.

при призначенні покарання.

 

СПІЛЬНИЙ ЗЛОЧИННИЙ РЕЗУЛЬТАТ - злочинні

наслідки спільної діяльності всіх співучасників злочину.

Про С. з. р. можна стверджувати лише за таких умов:

співучасники злочинної діяльності взаємно поінфор-

мовані про кожного або когось з них; співучасники

усвідомлюють, що своїми діями скоюють злочин або

сприяють його скоєнню; співучасники бажають або

свідомо допускають настання С. з. р.

 

СТАН АЛКОГОЛЬНОГО СП'ЯНІННЯ - психічний

стан, викликаний вживанням алкогольних напоїв. При-

зводить до повної або часткової втрати здатності люди-

ни усвідомлювати свої дії і керувати ними.

 

СТАТУС ДЕПУТАТА (статус від лат. аїаіиа - стано-

вище) - визначене законодавством правове становище

обраних народом депутатів представницьких органів.

Зберігається на повний строк дії депутатського мандата.

Загальними юридичними рисами С. д. є несумісність з

державною службою, депутатська недоторканність,

 

право запиту до органів державної влади, право зако-

нодавчої ініціативи та інші.

 

СТАТУТНИЙ ФОНД (фонд - від лат. Гипгіиз -

основа) - оцінені у грошових одиницях майнові та інші

вклади учасників і засновників (засновника) господар-

ських товариств, господарчих об'єднань, приватних

підприємств. Порядок оцінки вкладів передбачений в

установчих документах юридичної особи. Розмір С. ф.

визначають самі засновники (учасники). Для деяких

юридичних осіб законодавством України встановлений

лише мінімальний розмір С. ф.

 

СТАТУТ ШКОЛИ (статут - лат. 5іаШит, від аіаіио -

встановлюю, вирішую) - нормативний акт, на основі

якого школа здійснює свою діяльність. С. ш. закріплює

тип школи, визначає порядок її відкриття й закриття,

строки навчання, кількість обов'язкових навчальних

годин на тиждень, порядок оцінки знань і поведінки

учнів тощо. С. ш. визначає права і обов'язки учнів.

 

СТРАХОВИЙ ПОЛІС (свідоцтво, сертифікат) (поліс -

франц. роіісе, від італ. роіігга - розписка, квитанція)

- документ, який посвідчує факт укладення договору

страхування.

 

СТРАХУВАННЯ - сукупність заходів по створенню

особливого грошового страхового фонду за рахунок

внесків його учасників. З коштів фонду спеціалізована

страхова організація здійснює відшкодування мате-

ріальних засобів, а також виплату інших грошових сум,

спрямованих на відшкодування збитків, заподіяних у

результаті стихійного лиха, нещасного випадку або

інших обставин.

 

СТРУКТУРА НОРМИ ПРАВА (структура - лат.

зїгисіига - побудова, розміщення, від аігио - будую,

зводжу) - внутрішня будова норми, її складові частини.

 

Стягнення

 

Судебники

 

С. н. п. складають три елементи: гіпотеза, диспозиція,

санкція.

 

СТЯГНЕННЯ - примусовий захід, який є мірою відпо-

відальності, що застосовується, як правило, за вчинення

правопорушення з метою покарання і виховання особи,

яка його вчинила, а також з метою загального поперед-

ження правопорушень.

 

СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ (суб'єкт - від лат. аи^ес^т

підкладене) - фізична особа, яка на момент вчинення

нею злочину досягла встановленого законом віку -

16 років, а при вчиненні деяких злочинів - 14 років і

була осудною.

 

СУБ'ЄКТИВНЕ ПРАВО - закріплена законом та

іншими юридичними нормами можливість певної пове-

дінки особи, спрямованої на здійснення прав людини. С.

п. реалізується у правовідносинах. Прикладом С. п. є

громадянські права і свободи осіб, які здійснюють

підприємницьку діяльність. У випадку порушення С. п.

воно захищається у примусовому порядку в суді або

іншому уповноваженому державному органі.

 

СУБ'ЄКТИВНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК

закріплена в юридичній нормі або в угоді необхідність

певної поведінки особи, спрямованої на здійснення

відповідної соціальної зобов'язаності. Зокрема, законо-

давством встановлюється обов'язок батьків виховувати

дітей, обов'язок дітей утримувати батьків, аліментні

обов'язки подружжя тощо.

 

СУБ'ЄКТ ПРАВА - фізична або юридична особа, по-

ведінка якої регулюється нормами права за наявності

у них ознак правоздатності і дієздатності. С. п.

необхідний елемент правовідносин.

 

СУВЕРЕНІТЕТ (від франц. аоиуегаіпеіе - верховна

влада) - незалежність держави, що полягає в її праві

 

самостійно вирішувати всі внутрішні й зовнішні полі-

тичні проблеми без втручання інших держав, органі-

зацій, осіб. С. - одна з головних ознак державності.

 

СУД - орган держави, до компетенції якого входить

здійснення правосуддя у вигляді розгляду адміністра-

тивних, кримінальних і цивільних справ та прийняття

по цих справах законних рішень. Рішення по розгляну-

тих справах мають силу закону. В Україні згідно з

Конституцією існують Конституційний Суд та суди

загальної юрисдикції. (Див. Судова система.)

 

СУДДЯ - посадова особа (голова, заступник голови і

суддя, відповідно: Верховного Суду України, Верховно-

го Суду Республіки Крим, Київського і Севастопольсь-

кого міських, міжобласного, районного (міського),

міжрайонного (окружного), військового судів, народний

засідатель), обрана у встановленому законодавством

порядку до складу судового органу. С. підпорядкову-

ється тільки закону, є незалежною посадовою особою,

недоторканність якої гарантується законом. С. не може

бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи

заарештований до винесення обвинувального вироку.

Держава забезпечує особисту безпеку С. та їхніх сімей.

С. забороняється членство у політичних партіях і

профспілках. Посаду С. може зайняти лише грома-

дянин України віком не молодше двадцяти п'яти років,

який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у сфері

права не менш як три роки, проживає в Україні не

менш як десять років і володіє державною мовою.

 

СУДЕБНИКИ - збірники норм права часів феодаліз-

му. Судебник 1468 р. Великого князівства Литовського,

до складу якого входила значна частина України, голов-

ним чином кодифікував норми кримінального права.

Основним його джерелом була "Руська Правда". С.

1497 і 1550 років сприяли оформленню і остаточному

зміцненню кріпосного права в Україні, особливо на

 

Судимість

 

Судова система

 

Чернігово-Сіверській землі, яка у XVII ст. входила до

складу Російської держави.

 

СУДИМІСТЬ - правовий стан особи, який виникає у

зв'язку з засудженням її судом до конкретної міри

покарання за вчинений нею злочин і тягне, за умов,

зазначених у законі, настання для неї певних нега-

тивних наслідків. Зокрема, це може бути заборона зай-

матися певною діяльністю (виховною, лікувальною,

торговельною) чи займати певні посади (бухгалтера,

лікаря, товарознавця тощо). При призначенні покаран-

ня за новий злочин С. може бути обставиною, їдо

обтяжує кримінальну відповідальність, або підставою

для застосування статті про більш тяжкий злочин, або

визнання особи, що має С., особливо небезпечним

 

рецидивістом.

^

 

СУДОВА ВЛАДА - за Конституцією України (ст. 6) є

однією з гілок влади, реалізується шляхом виконання

своїх повноважень Конституційним Судом України,

Верховним Судом України, Вищим Арбітражним

Судом України та судами в областях, районах та містах.

Рішення, які приймають судові органи (судові інстанції)

мають силу закону по кожній конкретній справі (арбі-

тражній, адміністративній, кримінальній або цивільній) і

можуть бути переглянуті тільки у відповідності із зако-

ном. Можливість для будь-якої фізичної чи юридичної

особи захистити свої права шляхом звернення до суду є

однією з найголовніших ознак правової демократичної

держави та свідченням ефективності С. в.

 

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА - регламентоване проце-

суальним законом дослідження експертом на основі

спеціальних знань конкретних обставин кримінальної або

цивільної справи з метою встановлення фактів, що мають

істотне значення для визначення об'єктивної істини у

справі. Розрізняють криміналістичну, судово-медичну,

судово-психіатричну, судово-біологічну, судово-авто-

 

технічну, судово-бухгалтерську, судово-товарознавчу

експертизи тощо. С. е. призначається особою, яка

проводить дізнання, слідчим, прокурором, судом (суд-

дею) по конкретних кримінальних, цивільних або арбіт-

ражних справах. Експертна справа регулюється Законом

України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р.

 

СУДОВА ІНСТАНЦІЯ (інстанція - від лат. іпг^апНа -

безпосередня близькість) - державний судовий орган,

наділений конституційними повноваженнями щодо

розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших

справ і перевірки правильності їх вирішення.

 

СУДОВА КОЛЕГІЯ (колегія - від лат. соПе^іит

товариство, спільність) - судове засідання з розгляду

кримінальної справи кількома суддями (ст. 17 КПК).

 

СУДОВА СИСТЕМА - сукупність всіх судів держави,

що здійснюють правосуддя. С. с. має складну структуру

та підпорядкованість її окремих ланок. Згідно з

Конституцією України у С. с. існують суди трьох ка-

тегорій (суди загальної юрисдикції, арбітражні суди,

Конституційний Суд України). Найбільш численними

є суди загальної юрисдикції - близько 900 судів. Суд, до

компетенції якого належить розгляд справи по суті

(див. також Судовий розгляд справи), винесення по ній

рішення, - є судом першої інстанції; суд, що розглядає

касаційні матеріали (скарги або подання) на рішення

суду першої інстанції, які не набрали законної сили, є ка-

саційним судом; суд, що розглядає матеріали в порядку

нагляду, вироки або інші рішення по справах, що вже

набрали законної сили, є судом наглядової інстанції. За

територіальною ознакою загальні суди поділяються на

районні, міжрайонні, міські, обласні суди, суди у м.

Києві та Севастополі та Верховний Суд України,

арбітражні суди - на обласні суди та міські суди у м.

Києві та Севастополі; Конституційний Суд України є

вищим органом конституційної юрисдикції в країні.

 

Судимість

 

Судова система

 

Чернігово-Сіверській землі, яка у XVII ст. входила до

складу Російської держави.

 

СУДИМІСТЬ - правовий стан особи, який виникає у

зв'язку з засудженням її судом до конкретної міри

покарання за вчинений нею злочин і тягне, за умов,

зазначених у законі, настання для неї певних нега-

тивних наслідків. Зокрема, це може бути заборона зай-

матися певною діяльністю (виховною, лікувальною,

торговельною) чи займати певні посади (бухгалтера,

лікаря, товарознавця тощо). При призначенні покаран-

ня за новий злочин С. може бути обставиною, їдо

обтяжує кримінальну відповідальність, або підставою

для застосування статті про більш тяжкий злочин, або

визнання особи, що має С., особливо небезпечним

 

рецидивістом.

^

 

СУДОВА ВЛАДА - за Конституцією України (ст. 6) є

однією з гілок влади, реалізується шляхом виконання

своїх повноважень Конституційним Судом України,

Верховним Судом України, Вищим Арбітражним

Судом України та судами в областях, районах та містах.

Рішення, які приймають судові органи (судові інстанції)

мають силу закону по кожній конкретній справі (арбі-

тражній, адміністративній, кримінальній або цивільній) і

можуть бути переглянуті тільки у відповідності із зако-

ном. Можливість для будь-якої фізичної чи юридичної

особи захистити свої Права шляхом звернення до суду є

однією з найголовніших ознак правової демократичної

держави та свідченням ефективності С. в.

 

СУДОВА ЕКСПЕРТИЗА - регламентоване проце-

суальним законом дослідження експертом на основі

спеціальних знань конкретних обставин кримінальної або

цивільної справи з метою встановлення фактів, що мають

істотне значення для визначення об'єктивної істини у

справі. Розрізняють криміналістичну, судово-медичну,

судово-психіатричну, судово-біологічну, судово-авто-

 

технічну, судово-бухгалтерську, судово-товарознавчу

експертизи тощо. С. е. призначається особою, яка

проводить дізнання, слідчим, прокурором, судом (суд-

дею) по конкретних кримінальних, цивільних або арбіт-

ражних справах. Експертна справа регулюється Законом

України "Про судову експертизу" від 25 лютого 1994 р.

 

СУДОВА ІНСТАНЦІЯ (інстанція - від лат. іпаІапНа -

безпосередня близькість) - державний судовий орган,

наділений конституційними повноваженнями щодо

розгляду й вирішення кримінальних, цивільних та інших

справ і перевірки правильності їх вирішення.

 

СУДОВА КОЛЕГІЯ (колегія - від лат. соііе^іипп

товариство, спільність) - судове засідання з розгляду

кримінальної справи кількома суддями (ст. 17 КПК).

 

СУДОВА СИСТЕМА - сукупність всіх судів держави,

що здійснюють правосуддя. С. с. має складну структуру

та підпорядкованість її окремих ланок. Згідно з

Конституцією України у С. с. існують суди трьох ка-

тегорій (суди загальної юрисдикції, арбітражні суди,

Конституційний Суд України). Найбільш численними

є суди загальної юрисдикції - близько 900 судів. Суд, до

компетенції якого належить розгляд справи по суті

(див. також Судовий розгляд справи), винесення по ній

рішення, - є судом першої інстанції; суд, що розглядає

касаційні матеріали {скарги або подання) на рішення

суду першої інстанції, які не набрали законної сили, є ка-

саційним судом; суд, що розглядає матеріали в порядку

нагляду, вироки або інші рішення по справах, що вже

набрали законної сили, є судом наглядової інстанції. За

територіальною ознакою загальні суди поділяються на

районні, міжрайонні, міські, обласні суди, суди у м.

Києві та Севастополі та Верховний Суд України,

арбітражні суди - на обласні суди та міські суди у м.

Києві та Севастополі; Конституційний Суд України є

вищим органом конституційної юрисдикції в країні.

 

Судове рішення

 

Суперфіцій

 

СУДОВЕ РІШЕННЯ - постанова суду першої інстан-

ції (див. Судова система), яка розв'язує по суті право-

вий спір, що виникає з цивільних, сімейних, трудових

та інших правовідносин, або іншу справу, віднесену

законом до компетенції суду.

 

СУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ - у кримінальному про-

цесі основний етап судового розгляду справи, на якому

суд за участі підсудного, захисника, потерпілого,

цивільного позивача, цивільного відповідача, їхніх

представників та у разі необхідності - обвинувачувача

безпосередньо досліджує докази, зібрані за попереднього

слідства і подані суду учасниками судового розгляду або

зібрані самим судом. С. р. починається з оголошення

обвинувального висновку (або заяви потерпілого, якщо

попереднє слідстцр чи дізнання у справі не проводило-

ся). У ході С. р. головуючий, судді, обвинувач, цивільний

позивач, цивільний відповідач, їхні представники, захис-

ник допитують підсудних і свідків, суд заслуховує

висновок експерта, оглядає речові докази, оголошує

протоколи та інші документи. Порядок дослідження всіх

доказів суд встановлює з урахуванням особливостей

справи та пропозицій учасників судового розгляду.

Порядок дослідження окремих видів доказів (порядок

допиту підсудного, свідків, огляду та ін.) встановлений

законом і є обов'язковим для всіх справ.

 

СУДОВИЙ ВИКОНАВЕЦЬ - службова особа, обо-

в'язком якої є забезпечення примусового виконання

судових рішень, ухвал і постанов у цивільних справах,

вироків, ухвал і постанов у кримінальних справах у

частині майнових стягнень, а також інших передбачених

законом рішень і постанов, що підлягають виконанню.

 

СУДОВИЙ РОЗГЛЯД СПРАВИ - центральна стадія

кримінального та цивільного судочинства, під час якої

суд розглядає та вирішує справи по суті, постановляє

вироки чи судові рішення.

 

СУДОВІ ДОКАЗИ - див. Докази.

 

СУМІСНА ДІЯЛЬНІСТЬ - вид цивільно-правового

договору, за яким сторони зобов'язуються сумісно діяти

для досягнення спільної господарської мети. Громадяни

можуть укласти такий договір тільки для задоволення

своїх особистих побутових потреб. Договори між грома-

дянами та організаціями не допускаються. У договорі має

бути передбачено: кому доручається керівництво, веден-

ня спільних справ учасників, розподіл обов'язків і поря-

док використання результатів С. д. Внески учасників

договору, а також набуте внаслідок С. д. майно є

спільною власністю учасників договору.

 

СУМІСНИЦТВО - виконання працівником, крім основ-

ної, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах тру-

дового договору у вільний від основної роботи час.

Робота за С. працівників державних підприємств і

установ допускається на тому самому або іншому під-

приємстві, в установі, організації або у громадянина

(підприємця, приватної особи) за наймам. Для роботи за

С. згода власника або уповноваженого ним органу не

обов'язкова. Проте в окремих випадках можуть мати

місце обмеження на С. Керівники державних підпри-

ємств, установ і організацій разом з профспілковими

комітетами вправі застосовувати такі обмеження щодо

працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із

шкідливими і небезпечними умовами праці. Обмеження

поширюються також на осіб, які не досягли 18 років, та

вагітних жінок. Працівник, який влаштовується на робо-

ту за С. на інше підприємство, в установу, організацію,

повинен пред'явити власникові або уповноваженому ним

органу паспорт. Обмежується та має особливе регу-

лювання робота за С. державних службовців.

 

СУПЕРФІЦІЙ (від лат. аирегПсіез) - за римським

правом це право мати будівлю (нерухомість) на земель-

ній ділянці, що належить іншій особі. Реалізація супер-

 

Таємне голосування

 

Територіальна цілісність

 

фіціарієм (особою, якій належить нерухомість) цього

права породжувало зобов'язання володільця ділянки, на

якій мала місце забудівля (або розташована нерухо-

мість), не втручатися у С. З розвитком римського права

С. було захищено правом його спадкування та можли-

вістю відчуження будівлі (нерухомості) іншій особі.

 

Т

 

ТАЄМНЕ ГОЛОСУВАННЯ - порядок подання голосів,

за яким виборець особисто заповнює виборчий бюле-

тень в ізольованому приміщенні (виборча кабіна) й

особисто опускає його до виборчої скриньки (урни).

Законом заборонена при заповненні бюлетеню(ів)

присутність у виборчій кабіні будь-кого, крім особи, яка

голосує. Членам виборчих комісій дозволяється нада-

вати допомогу у таємному голосуванні виборцям, які

з поважних причин не в змозі самостійно здійснювати

його. Це можуть зробити запрошені, на розсуд голосую-

чого, інші особи. Хворим виборцям надається допомога

у голосуванні в домашніх умовах у встановленому

виборчим законом порядку.

 

ТАЄМНИЦЯ ЛИСТУВАННЯ - одне з важливих прав

людини (ст. ЗІ Конституції), яке гарантує недотор-

канність усіх видів поштово-телеграфних відправлень

(листів, телеграм, повідомлень, переказів), телефонних

розмов тощо. Т. л. означає категоричну заборону оз-

найомлюватися й розголошувати зміст кореспонденції,

телефонної розмови з будь-якого приводу. Винятки

можуть бути встановлені тільки судом з метою запо-

бігання злочину чи з'ясування істини під час розслі-

дування кримінальної справи, якщо іншим способом

отримати необхідну інформацію неможливо.

 

ТАЄМНИЦЯ НАРАДИ СУДЦІВ - передбачений зако-

ном порядок, згідно з яким нарада суддів при постанов-

 

168

 

ленні судового рішення, проводиться в ізольованому

приміщенні - нарадчій комнаті, в якій можуть пере-

бувати лише судді, що входять до складу суду в цій

справі. За загальним правилом, судді не виходять з нарад-

чої комнати, поки письмово не складуть рішення у справі.

Суддям забороняється розголошувати міркування, що

висловлювалися у нарадчій кімнаті. Недотримання Т. н. с.

вважається істотним порушенням процесуального закону

і тягне за собою скасування вироку або судового рішення.

 

ТАРИФНА СИСТЕМА (тариф - італ. їагііїа, з араб.)

- сукупність визначених законодавством загальних

правил з обчислювання заробітної плати, в основі яких

- урахування кваліфікації працюючих, ступеня склад-

ності виробничого процесу, умов, інтенсивності, якості

праці тощо. Т. с. належить до сфери державного норму-

вання праці.

 

ТАРИФНА СТАВКА - розмір оплати праці за одиницю

робочого часу (годину, день, місяць) залежно від квалі-

фікаційного розряду.

 

ТЕОКРАТІЯ (від грецьк. ІЬеоа - Бог + Ісгаіоа - влада)

- форма оранізації державної та місцевої (регіональ-

ної) влади, за якою вона належить церкві, духовенству.

Сучасною теократичною державою є Ватикан. Папа

Римський виступає одночасно і главою держави, і гла-

вою римсько-католицької церкви.

 

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА (теорія - від грецьк.

іЬеогіа - розгляд, дослідження) - фундаментальна

юридична наука, яка досліджує загальні та специфічні

закономірності, причини виникнення держави і права,

етапи їх розвитку тощо; Т. д. і п. характеризує та

аналізує державу і право у сучасний період, вивчає

розвиток держави та права.

 

ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ (територіальний

пов'язаний з територією, територія - лат. їеггііогіит,

 

Територіальний устрій України

 

Тілесне ушкодження

 

від іеіта - земля) - один з найважливіших принципів

міжнародного права, закріплений Статутом ООН.

Порушення Т. ц. держави або посягання на неї дає

правова її захист усіма доступними засобами.

 

ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ - грун-

тується на засадах єдності та цілісності державної

території, поєднанні централізації і децентралізації у

здійсненні державної влади, збалансованості соціально-

економічного розвитку регіонів з урахуванням їх

історичних, економічних, екологічних, географічних і

демографічних особливостей, етнічних і культурних

традицій (статті 132, 133 Конституції).

 

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ (техніка - від грецьк. ІесЬпісоа

- досвідчений, майстерний) - система технічних захо-

дів, що гарантують безпеку праці і охороняють праців-

ників від ушкоджень (виробничих травм) і шкідливої

дії виробничих процесів.

 

ТИМЧАСОВИЙ ОСНОВНИЙ ЗАКОН (КОНСТИТУ-

ЦІЯ) ЗАХІДНО-УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕС-

ПУБЛІКИ - проголошений Національною Радою

ЗУНР ІЗ листопада 1918 р. Задекларовано встанов-

лення влади ЗУНР на території Галичини, Буковини та

Закарпаття із столицею у Львові. Затверджено держав-

ні символи. Встановлено демократичні принципи гро-

мадянства, права і обов'язки громадян, принципи

судочинства. Вищим законодавчим органом затверд-

жено Національну Раду. Місцеве управління зосередже-

не в руках повітових громадських комісарів.

 

ТИП ДЕРЖАВИ (тип - від грецьк. ^іро5 - відбиток,

форма, зразок) - система суттєвих рис, притаманних

усім державам, основою яких є певний рівень циві-

лізації, або тип виробничих відносин, і які виражають

соціально-економічну сутність і призначення держави.

За історичними типами суспільно-економічних відносин

розрізняють рабовласницьку, ранньофеодальну, сослов-

но-феодальну, буржуазну та соціалістичну держави; за

 

170

 

іншими критеріями, зокрема за методами здійснення

влади - демократичний та тоталітарний Т. д.; за

рівнем технічного розвитку суспільства - аграрний,

індустріальний, постіндустріальний, інформаційний Т.

д.: за рівнем впливу на державу релігії - теократичний

та світський Т. д. тощо.

 

ТИП ПРАВА - сукупність суттєвих рис, притаманних

правовим системам, які спираються на рівень цивілізації,

відповідний тип держави та виражають соціальну

сутність і спрямованість правового регулювання. Єдність

рис, притаманних правосистемам різних країн, обумов-

лена, по-перше, єдністю виникнення та розвитку; по-друге,

єдністю витоків, закріплення та зовнішнього виразу норм

права', по-третє, структурною єдністю та єдністю

принципів правового регулювання суспільних відносин;

по-четверте, єдністю термінології, юридичних теорій і

понять. В юридичному середовищі виокремлюються такі Т.

п.: англо-саксонське (Англія, США, Канада, Австралія та

інші); романс-германське (країни континентальної Європи,

Латинської Америки, деякі країни Африки, а також

Турція); релігійно-правове (держави, в яких державною

релігією є іслам, індуїзм, іудаїзм); соціалістичне (Китай,

В'єтнам, КНДР, Куба); звичаєве (країни Екваторіальної

Африки і Мадагаскар).

 

ТІЛЕСНЕ УШКОДЖЕННЯ - протиправне, умисне чи

необережне заподіяння шкоди здоров'ю, яке дістало вияв

у порушенні анатомічної цілісності чи фізіологічних

функцій організму людини. В кримінальному праві

визначено декілька видів Т. у., за які встановлена

відповідальність. Зокрема умисне тяжке Т. у. (небез-

печне для життя у момент заподіяння або таке, що

спричинило втрату будь-якого органа чи порушення його

функцій, душевну хворобу або інший розлад здоров'я,

поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш

ніж на одну третину, або переривання вагітності чи

непоправне знівечення обличчя); умисне середньої

тяжкості Т. у. (що є небезпечним для життя, але таке,

 

Тлумачення правових норм

 

Трансферт

 

що спричинило тривале порушення функції будь-якого

органа або інший тривалий розлад здоров'я без наслідків,

притаманних умисному тяжкому Т. у.); умисне тяжке

або середньої тяжкості Т. у., заподіяне у стані сильного

душевного хвилювання; умисне легке Т. у. тощо.

 

ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ - діяльність із

з'ясування чи роз'яснення (інтерпретації) змісту норм

права з метою їх правильного сприйняття, застосування

і реалізації. Існують офіційне, наукове, граматичне та

інші види Т. п. н.

 

ТОВАР - продукт діяльності, включаючи роботи й пос-

луги, призначений для продажу (реалізації).

 

ТОВАРИСТВО З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬ-

НІСТЮ - товариство, статутний фонд якого

поділений на частки, розмір котрих визначають його

учасники. Учасники Т. з д. в. відповідають за його бор-

гами своїми внесками до статутного фонду, а за не-

достатності цих сум додатково відповідають належним

їм майном в однаковому кратному розмірі внеска

кожного учасника.

 

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬ-

НІСТЮ - вид товариства, статутний фонд якого

поділений на частки, розмір котрих визначається уста-

новчими документами. Учасники Т. з о. в. несуть від-

повідальність у межах їх вкладів до статутного фонду.

Т. з о. в. є найбільш поширеною формою підприєм-

ницьких об'єднань.

 

ТОВАРИСТВО ПОКУПЦІВ - юридична особа, що її

створюють фізичні особи для спільної участі у прива-

тизації шляхом укладення угоди про сумісну діяль-

ність. Створення Т. п. членами трудового колективу

підприємства, що приватизується, здійснюється на під-

ставі рішення загальних зборів, за умови участі в них

більше половини працівників.

 

ТОВАРНА МАРКА - фірмове ім'я, знак, символ,

малюнок або їх поєднання, які позначають продукцію

або послуги, що пропонуються споживачам.

 

ТОВАРНИЙ ЗНАК - позначення, за яким товари і по-

слуги одних виробників (юридичних і фізичних осіб)

відрізняються від однорідних товарів і послуг інших

виробників.

 

ТОРГІВЛЯ - 1) форма обміну продуктами праці і

послугами; 2) процес купівлі-продажу товару шляхом

укладення двосторонньої угоди між продавцем і покуп-

цем (в усній чи письмовій формі); 3) спеціалізована

галузь господарства, яка забезпечує доведення товарів

до споживача (населення). Розрізняють оптову і роз-

дрібну Т., а також комісійну, закупочну та інші види Т.

 

ТОРГОВЕЛЬНЕ (КОМЕРЦІЙНЕ) ПРАВО - (комер-

ція - від лат. соттегсіит - торгівля) - сукупність

правових норм, які регулюють на засадах юридичної

рівності певні майнові та немайнові відносини, що

стосуються підприємництва та торговельного обігу.

 

ТОТАЛІТАРНИЙ РЕЖИМ - (тоталітарний - від

лат. Іоіиз - весь, цілий) - режим, за якого державна

влада здійснюється шляхом: обмеження або порушення

основних прав людини, усунення легальних можли-

востей для вільного виявлення і врахування інтересів

усіх груп населення; зосередження неконтрольованої

населенням державної влади в руках правлячої верхівки

або однієї особи; фактичного одержавлення суспільства,

громадських організацій, релігії тощо.

 

ТРАНСФЕРТ (від лат. ІгапзГего - переношу, переміщую)

- певні види банківсько-фінансових операцій, пов'язані з

грошовим обігом і передачею прав, а саме: наказ банку

своєму кореспонденту (стороні в кореспондентському

договорі банківських установ) видати зазначену суму

 

Трася

 

Убивство

 

грошей особі, вказаній у Т.; переведення грошових сум з

одного рахунку на інший; переказ іноземної валюти, в

іншу країну; належно оформлена передача права володін-

ня іменними акціями, яка відбувається між акціонерами.

 

ТРАСТ - (від англ. Ігизі, букв. - довіра) - одна з

форм реалізації договорів доручення, де повірений діє

за рахунок і в інтересах довірителя, а також зобов'я-

зується за винагороду виконувати певні юридичні дії.

Найбільшого поширення ця форма правостосунків набу-

ла у діях довірчих товариств (трастових компаній).

 

ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД - форма недержавного суду,

який вільно обирають сторони спору, конфлікту для

розгляду конкретних справ.

 

ТРИБУНАЛ (відплат. ІгіЬипаІ - суд) - 1) Т. револю-

ційний у колишньому СРСР - позасудовий орган, що

існував у перші роки радянської влади, який чинив

розправу з "контрреволюціонерами"; 2) Т. військовий

- судовий орган, який створюється для розгляду справ

про злочин проти державної безпеки, боєздатності

збройних сил тощо; 3) Т. міжнародний воєнний -

судовий орган, створений у 1945 р. для суду над

фашистськими воєнними злочинцями.

 

ТРУДОВА ДИСЦИПЛІНА (дисципліна - від лат.

сіівсірііпа - вчення, виховання, розпорядок) - сукуп-

ність правових норм, встановлених на підприємстві, в

установі або в організації, що є обов'язковими для всіх

учасників трудового процесу. Т. д. полягає, зокрема, в

обов'язках працівників працювати чесно і сумлінно,

своєчасно і точно виконувати розпорядження власника

або уповноваженого ним органу, додержувати технологіч-

ну дисципліну, дбайливо ставитися до майна власника.

 

ТРУДОВА КНИЖКА - основний документ, що

свідчить про трудову діяльність працівника, на підставі

якого встановлюється його трудовий стаж.

 

ТРУДОВЕ ПРАВО - галузь права, що регулює су-

спільні відносини, які виникли у зв'язку з використан-

ням найманої праці громадян у державних, колек-

тивних, кооперативних, громадських організаціях та

установах, на підприємствах будь-якої форми власності.

 

ТРУДОВИЙ ДОГОВІР - угода між працівником і влас-

ником підприємства, установи, організації або уповно-

важеним ним органом, відповідно до якої працівник зобо-

в'язується виконувати роботу, визначену цією угодою,

підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку,

а власник зобов'язується виплачувати працівникові

заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні

для виконання роботи, передбачені законодавством про

працю, колективним договором і угодою сторін.

 

ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ - врегульовані законодав-

ством, а також колективними трудовими договорами

відносини, що виникають у зв'язку з трудовим процесом Х

у суспільному виробництві, у конкретному трудовому

колективі.

 

ТРУДОВІ СПОРИ - суперечності, що виникають між

працівниками, з одного боку, та власником або уповно-

важеним ним органом - з другого, з питань, пов'я-

заних із застосуванням трудового законодавства або

встановленням умов праці.

 

УБИВСТВО - протиправне умисне або необережне

позбавлення життя іншої людини. Об'єктом У. є людсь-

ке життя; початком останнього вважається початок

фізіологічних пологів, а кінцем - біологічна смерть. У.

може бути скоєне як дією, так і бездіяльністю. Поз-

бавлення життя людини у стані необхідної оборони не

є У. Відповідальність за всі види У. настає з 14 років.

 

Умовне засудження

 

Закон передбачає також відповідальність за доведення

до самогубства або спроби самогубства особи, що

перебувала у матеріальній або іншій залежності, через

жорстоке поводження з нею або систематичне прини-

ження її людської гідності. Кримінальна відповідаль-

ність настає також за погрозу вчинити У. за наявності

реальних підстав побоюватися виконання цієї погрози.

 

УГОДА (правочин) - дія особи, як передбачена законом,

так і та, що законом не передбачена, але не суперечить

йому і спрямована на виникнення, зміну або припинення

цивільних прав і обов'язків. У. бувають односторонніми,

якщо вони вчинені з волі однієї сторони, а також дво- чи

багатосторонніми, якщо вони вчинені з волі двох або

більше сторін.

 

УКАЗ - нормапїивно-правовий акт, виданий главою

держави.

 

УКРАЇНА - суверенна і незалежна, демократична, соці-

альна, правова держава. У. є унітарною державою.

Територія У. є цілісною і недоторканною. Людина, її

життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпе-

ка визнаються в У. найвищими соціальними цінностями.

 

У. є республікою. Єдиним джерелом влади, в У. є

народ.

 

Державна влада в У. здійснюється на засадах її

поділу на законодавчу, виконавчу і судову.

 

Конституція У. має найвищу юридичну силу. На

території У. забезпечується верховенство законів.

 

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА ДОБИ

ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (УНР) - перша у XX ст.

спроба створити незалежну державу Україна. Прого-

лошена 7 листопада 1917 р., УНР спочатку розгля-

далася як автономна частина федеративної Росії, а з

середини січня 1918 р. - як суверенна демократична

республіка. Вищим законодавчим органом до скликання

Українських установчих зборів вважалася Українська

 

Центральна Рада. Вищим виконавчим органом став

уряд УНР - Генеральний секретаріат, а з січня 1918 р.

- Рада Народних Міністрів. Судова влада здійсню-

валася Генеральним судом УНР (створений 2 грудня

1917 р.), який виконував функції колишнього Прави-

тельствуючого сенату. До складу Генерального суду

входила і Прокуратура УНР. У своїй діяльності судові

органи керувалися, головним чином, старим цивільним,

кримінальним та процесуальним законодавством.

Правопорядок підтримувався міліцією, загонами Віль-

ного козацтва та окупаційними військами. Власна армія

та флот фактично зруйновані у березні-квітні 1918 р.

 

УМИСЕЛ - в адміністративному та кримінальному

праві одна з форм вини, що полягає в усвідомленні

правопорушником протиправного характеру та наслідків

свого діяння, при наявності бажання або свідомого

допущення їх настання. Розрізняють, відповідно, два

види У. - прямий і непрямий. Зокрема у кримінально-

му праві за наявності прямого У. особа: а) усвідомлює

суспільне небезпечний характер свого діяння; б) перед-

бачає його суспільне небезпечні наслідки; в) бажає їх

настання. За наявності непрямого У. особа: а) усвідом-

лює небезпечний характер свого діяння; б) передбачає

його суспільне небезпечні наслідки; в) не бажає, але

свідомо допускає їх настання або байдужа до них.

 

УМОВНЕ ЗАСУДЖЕННЯ - полягає в умовному неза-

стосуванні покарання у вигляді позбавлення волі або

виправних робіт. У. з. застосовується разом із сплатою

штрафу в межах від десяти до двохсот неоподатко-

вуваних мінімумів (а за корисливі злочини - крадіжки

тощо) в межах від сорока до чотирьохсот неоподатко-

вуваних мінімумів доходів громадян. При цьому суд

постановляє не виконувати основне покарання, якщо

протягом іспитового строку (від одного до трьох років)

засуджений не вчинить нового злочину, сплатить штраф

і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я.

 

Універсали Центральної Ради

 

Учасника процесу

 

Контроль за поведінкою умовно засудженого здійсню-

ється органами внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх

- також комісіями у справах неповнолітніх.

 

УНІВЕРСАЛИ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ (універсал

від лат. ипіуегзаііз - загальний) - акти програмного

характеру, якими визначалися чергові завдання ново-

створеної Української Народної Республіки, її уряду та

народу. Перший Універсал (23 червня 1917 р.) оголосив

національно-державну автономію і затвердив скликання

українського сейму. Другий Універсал (16 липня 1917 р.)

містив запрошення до складу Центральної Ради

представників інших народностей та пропозицію від-

класти питання про автономію України до скликання

загальноросійських Установчих зборів. Третій Універсал

(20 листопада 1^17 р.) проголосив Українську Народну

Республіку в складі Росії, а також скасував поміщицьке

землеволодіння, ствердив впровадження восьмигодинного

робочого дня, встановлення державного контролю над

виробництвом, скликання Українських Установчих зборів

тощо. Четвертий Універсал (22 січня 1918 р.) проголосив

Україну самостійною незалежною державою. У. Ц. Р.

мали більш політичне, ніж юридичне значення.

 

УНІТАРНА ДЕРЖАВА (унітарний - від лат. ипііаа -

єдність) проста за своїм устроєм держава, у складі якої

відсутні самостійні державні утворення і яка має тільки

адміністративно-територіальний поділ. У. д. може

включати автономії (наприклад, в Україні - Авто-

номна Респубілка Крим).

 

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

З ПРАВ ЛЮДИНИ - призначена Верховною Радою

України посадова особа, що виконує функції омбудс-

мена.

 

УПУЩЕНА ВИГОДА - доход або інше благо, які не

отримані особою внаслідок порушення її права невико-

нанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною

 

178

 

особою. У цивільному праві У. в.-це не отриманий

прибуток, який підлягає відшкодуванню. (Див. Від-

шкодування шкоди.)

 

УРЯД - вищий орган державної виконавчої влади.

(Див. Кабінет Міністрів України.)

 

УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ) - юридичний акт,

в силу якого вирішується питання встановлення право-

вих, майнових і немайнових відносин, які існують між

батьками і дітьми. У. (у.) - складна й тривала процеду-

ра, що здійснюється судом за участю органу опіки і

піклування за заявою усиновителя. У (у.) допускається

у неповнолітньому віці і тільки на користь дітей.

 

УТРИМАНЦІ - особи, які перебувають на повному

утриманні іншої-особи або одержують від неї допомогу,

яка є постійним і основним джерелом їхнього існування.

Факт перебування на утриманні у разі відсутності

відповідних документів і неможливості їх відновлення

може бути встановлений у судовому порядку.

 

УХВАЛА СУДУ - акт застосування норм процесуаль-

ного права, спрямований на вирішення окремих питань,

що виникли у процесі розгляду кримінальної або цивіль-

ної справи, наприклад, при заявленні клопотання тощо.

 

УХИЛЕННЯ ВІД ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ -

військовий злочин, який полягає у порушенні консти-

туційного обов'язку громадянина України відбувати

військову службу (ухилення від призову на військову

службу, самовільна відлучка, самовільне залишення

військової частини, дезертирство тощо). За У. в. в. с.

встановлена кримінальна відповідальність.

 

УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ - 1) учасники процесуальних

правовідносин, які беруть участь у провадженні у

цивільній справі; 2) фізичні і юридичні особи, які

захищають при провадженні у кримінальній справі свої

 

Факторинг

 

Функції держави

 

інтереси або інтереси і права осіб, яких вони представ-

ляють. У. п. наділені відповідними процесуальними

правами та обов'язками.

 

ФАКТОРИНГ (від лат. Іасіог - той, що робить)

різновид торговельно-комісійної операції, поєднаної з

кредитуванням обігового капіталу клієнта. Ф. включає

інкасування дебіторської заборгованості клієнта, креди-

тування та гарантію від ризику. Особливість операцій

Ф. полягає у тому, що факторська компанія купує

рахунки клієнта на умовах негайної оплати близько 80

відсотків вартості відфактурованих поставок та сплати

залишеної частини (крім відсотка за кредит), у суворо

визначені строки незалежно від надходження виручки

від дебіторів.

 

ФЕДЕРАЦІЯ (від лат. Гоесіегаїіо - союз) - форма

державного устрою, за якого держава складається з

рівноправних одиниць (республік, земель, країв), однак

має єдині законодавчі й виконавчі органи, законодавст-

во тощо. Водночас кожна складова частина Ф. має й свої

законодавчі, виконавчі, судові органи. Влада суб'єктів Ф.

обмежена тими правами, що належать Ф. у цілому.

 

ФІЗИЧНА ОСОБА (фізичний - від грецьк. рЬуйіа

природа, єство) - окрема людина, яка є суб'єктом

права. Термін лФ. о.» ширший за термін лгромадянин»,

оскільки Ф. о. є громадяни не тільки України, а й

інших держав, особи без громадянства.

 

ФІКТИВНИЙ ШЛЮБ (фіктивний - від лат. іМіо

вигадка) - зареєстрований без йаміру створити сім'ю

правовий акт, за яким у осіб, що його уклали, не вини-

кають подружні права і обов'язки.

 

ФІНАНСОВЕ ПРАВО (фінанси - від лат. ГіпапНа

платіж) - сукупність юридичних норм, що регулюють

суспільні відносини, які виникають у процесі створення,

розподілу й використання грошових фондів (фінансових

ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування,

необхідних для реалізації їх завдань. Ф. п. - самостійна

галузь права, що має відповідні предмет і структуру

(загальна та особлива частини).

 

ФОРМА ДЕРЖАВИ (форма - від лат. Гогта

зовнішність, устрій) - спосіб (порядок) організації

здійснення державної влади, що складається з порядку

виникнення органів влади і методів її реалізації. Ф. д.

обумовлюється формою правління, формою державно-

го устрою, державно-правовим режимом.

 

ФОРМА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ - див. Держав-

ний устрій.

 

ФОРМА ПРАВА - спосіб матеріального закріплення

юридичних норм, який засвідчує загальну обов'язковість

останніх. Розрізняють такі Ф. п.: правовий звичай,

правовий прецедент, нормативно-правова угода, норма-

тивно-правовий акт.

 

ФОРМА ПРАВЛІННЯ - структура і правове стано-

вище вищих органів державної влади та встановлений

порядок взаємовідносин між ними. Визначальною озна-

кою Ф. п. є правовий статус глави держави.

 

Види Ф. п.: президентська республіка, парламент-

ська республіка, змішана президентсько-парламентська

республіка, монархія, парламентська монархія,

дуалістична монархія.

 

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ (функція - від лат. Гипсііо

виконання, звершення) - основні напрями діяльності

держави, які розкривають її соціальну сутність і при-

значення в суспільстві. Ф. д. поділяються на внутрішні і

 

Функції державного управління

 

Хунта

 

зовнішні, економічні й політичні, захисні та примусові

тощо.

 

ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ - внутріш-

ньо однорідні, самостійні, спеціалізовані частини управ-

лінської діяльності, що характеризуються цільовою спря-

мованістю. Існують різні види управлінських функцій. За

внутрішньою технологією управлінської діяльності най-

частіше виокремлюються такі, як прогнозування, плану-

вання, організація, регулювання, керування, координація,

облік, контроль.

 

ФУНКЦІЇ ПРАВА - основні напрями впливу право-

вого регулювання на людину і суспільство, зокрема

функції інформаційна, виховна, ідеологічна, регулятивна,

захисна тощо.

 

х

 

ХАБАРНИЦТВО - у кримінальному праві поняття, що

об'єднує три пов'язані між собою злочини: одержання

хабара, дача хабара й посередництво у X. X. пов'язане з

діями посадової особи, яка, одержавши хабара, здійснює

або не здійснює залежні від неї дії в інтересах хабарника.

 

ХАЛАТНІСТЬ - невиконання або неналежне викона-

ння службовою особою своїх службових обов'язків

через недбале або несумлінне ставлення до них, що зав-

дало істотної шкоди державним чи громадським інтере-

сам або правам та інтересам інших осіб (як юридичних,

так і фізичних), права яких охороняються законом.

 

ХАРТІЯ (від грецьк. сЬагіеа - лист папірусу) -

грамота, політичний документ з основними вимогами

широкого народного руху. X. інколи називають окремі

міжнародні акти та угоди.

 

ХАРТІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ - складається з трьох

міжнародних правових актів: Загальної Декларації прав

людини, що затверджена і проголошена Генеральною

Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р., Міжнародного пакту

про економічні, соціальні і культурні права та Міжна-

родного пакту про громадянські і політичні права

(обидва датуються 19 грудня 1966 р.). Норми поведінки,

закріплені у Декларації, не є формально обов'язковими

для дотримання членами ООН. Натомість, норми, що

закріплені у Пактах, прирівнюються до міжнародних

договорів і вважаються обов'язковими для дотримання

державами, які до цих Пактів приєдналися. Україною

ратифіковано всі документи, що складають X. п. л.

 

ХОЛДИНГОВА КОМПАНІЯ (холдинг - від англ. Ьоігі -

тримати, затримувати) - господарюючий суб'єкт, що

володіє контрольним пакетом акцій інших, одного або

більше, господарюючих суб'єктів. X. к. створюють у проце-

сі корпоратизації та приватизації державних підприємств.

 

ХОЛОДНА ЗБРОЯ - предмет, спеціально виготовлений

для нанесення тілесних ушкоджень і призначений для

нападу та активного захисту в рукопашному бою. До X.

з. у кримінальному праві відносять шаблі, кортики,

фінки, армійські, мисливські ножі, кинджали, нунчаки,

стилети, кастети, свинчатки тощо.

 

ХУЛІГАНСТВО - умисні дії, що грубо порушують гро-

мадський порядок і виражають явну неповагу до суспіль-

ства. Відповідальність за X. передбачена ст. 206 КК.

 

ХУНТА (від ісп. Іипіа, букв. - об'єднання) - 1) назва

громадсько-політичних організацій, об'єднань, зборів

тощо в Іспанії та більшості країн Латинської Америки,

де розмовляють іспанською мовою; 2) назва військових

угруповань. Прихід до влади найбільш реакційних з них

призводить до встановлення військової диктатури.

 

Центральна виборча комісія

 

Цивільне судочинство

 

ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ - державний

орган, до відання якого належать питання проведення

виборів народних депутатів України: утворення вибор-

чих округів, спрямування діяльності виборчих комісій,

розподіл коштів між ними, встановлення форми виборчих

бюлетенів, реєстрація обраних депутатів тощо. Строк

повноважень - 5 років. Складається з голови, двох його

заступників і членів. Ц. в. к. має повноваження роз-

глядати заяви і скарги щодо порушень виборчого закону

організаціями, громадянами, виборчими комісіями.

 

ЦЕРЕМОНІЯ (від лат. саегетопіа - благоговіння,

культовий обряд, урочистості) - офіційний урочистий

акт, що здійснюється за попередньо розробленим пла-

ном (протоколом), за певними правилами або традиція-

ми (наприклад, Ц. зустрічі державного діяча, відкриття

пам'ятника тощо).

 

ЦИВІЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (цивільний - від

лат. СІУІЇІ5 - штатський, невійськовий) - одна з форм

(видів) юридичної відповідальності, суть якої полягає

у примусовому впливі на порушника цивільних прав і

обов'язків шляхом застосування щодо нього санкцій,

які тягнуть за собою додаткові невигідні майнові

наслідки. Ц. в. встановлюється законом або договором

сторін. Ц. в. має компенсаційний характер, оскільки

мета її - поновити порушені майнові права кредитора.

Настає за умови невиконання або неналежного вико-

нання зобов'язання, протиправного акту поведінки

порушника, заподіяння шкоди, наявності причинного

зв'язку між поведінкою порушника і заподіяними

збитками, а також вини. Без вини несе відповідаль-

ність лише володілець джерела підвищеної небезпеки

(автомобіля тощо).

 

ЦИВІЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО - система норма-

тивних актів, які регулюють майнові і особисті немайнові

відносини. Провідне місце у Ц. з. належить Цивільному

кодексу України. Він регулює цивільно-правові відносини

у комплексі. Крім того, останнім часом прийнято значну

кількість законів України, які належать до системи Ц. з.

Це, зокрема, Закони "Про власність", "Про підприємства

в Україні", "Про господарські товариства", "Про підпри-

ємництво", "Про банкрутство", "Про оренду майна дер-

жавних підприємств та організацій" та ін. Підзаконними

актами, які належать до системи Ц. з., є укази Президен-

та України, постанови і розпорядження Кабінету

Міністрів України, нормативні акти міністерств і

відомств, органів місцевої влади та самоврядування.

 

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО - галузь права, нормами якої

регулюються майнові та особисті немайнові відносини.

Майнові відносини виникають у зв'язку з володінням,

користуванням, розпорядженням майном і переходом

майна від одного суб'єкта до іншого. Це, насамперед,

відносини власності. Особисті немайнові відносини

мають свої особливості: вони є невіддільними від особи; не

мають внутрішнього економічного змісту; їх предметом є

нематеріальні блага (ім'я, честь, гідність, ділова репутація,

особисте життя, авторство на твори літератури, науки,

мистецтва, винаходи, корисні моделі тощо). Особисті

немайнові відносини можуть бути пов'язані з майновими.

 

ЦИВІЛЬНЕ СУДОЧИНСТВО - урегульований норма-

ми цивільно-процесуального права порядок провад-

ження у цивільних справах, який визначається системою

взаємопов'язаних цивільних процесуальних прав і

обов'язків іншими суб'єктами - судом, органом судового

виконання і учасниками процесу цивільних проце-

'суальних дій. Завданням Ц. с. є захист прав і законних

інтересів фізичних, юридичних осіб, органів держави

шляхом всебічного розгляду та вирішення цивільних

справ у відповідності з чинним законодавством.

 

Цивільний кодекс України

 

Чартер

 

ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ (ЦК) - система-

тизований звід норм, які регулюють майнові та пов'яза-

ні з ними особисті немайнові відносини (набув чинності

з 1 січня 1964 р.). Згідно з ЦК цивільні права і обов'яз-

ки виникають внаслідок укладення угод, адміністратив-

них актів, раціоналізаторських пропозицій, наукової та

мистецької творчості, внаслідок заподіяння матеріальної

та моральної шкоди іншій особі тощо. ЦК регулюється

порядок виникнення, виконання, забезпечення і припи-

нення зобов'язань, а також встановлюються їх окремі

види (купівля-продаж, обмін, дарування, поставка,

майновий найм, позика, схов, довічне утримання

тощо). Окремі розділи ЦК присвячені авторському

праву, спадковому праву та зобов'язанням, що виника-

ють внаслідок заподіяння шкоди, тощо. ЦК - складний

юридичний акт* що поділяється на розділи (8), глави

(42) і статті (572). На розгляд Верховної Ради України

подано проект нового ЦК.

 

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС - процесуальна діяльність

суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин: судів

- з розгляду цивільної справи, перевірки законності

та обгрунтованості винесеного у справі рішення; органу

судового виконання - з примусової реалізації судового

рішення, осіб, які беруть участь у справі, - із захисту

суб'єктивних майнових і особистих немайнових прав,

державних і громадських інтересів; інших учасників

процесу - із сприяння суду, органу судового виконан-

ня і особам, які беруть участь у справі, у здійсненні

покладених на них процесуальних функцій.

 

ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРА-

ЇНИ (ЦПК) - законодавчий акт, в якому система-

тизовано норми, що регулюють порядок розгляду справ

по спорах, що виникають з цивільних, сімейних, трудо-

вих правовідносин, справ, що виникають з адміністра-

тивно-правових відносин, і справ окремого провадження

з метою охорони прав і законних інтересів фізичних,

юридичних осіб і держави шляхом всебічного розгляду

 

та вирішення цивільних справ у повній відповідності з

чинним законодавством. Прийнятий 18 липня 1963 р.

Введений у дію з 1 січня 1964 р. Складається з 6 роз-

ділів, 59 глав, 473 статей, з численними змінами і

доповненнями. За час чинності з ЦПК виключено 14

статей та включено 50 нових статей:

 

ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ПРАВО - система

правових норм, які регулюють суспільні відносини у

сфері здійснення правосуддя у цивільних справах. Ц.-

п. п., зокрема, закріплює процесуальний порядок

розгляду судами загальної юрисдикції справ із спорів з

цивільних, сімейних, трудових, колгоспних, адміністра-

тивно-правових та інших відносин і справ окремого

провадження.

 

ЦІННІ ПАПЕРИ - грошові документи, які засвідчу-

ють право володіння або відносини позики', визначають

відносини між емітентом і власником Ц. п., як прави-

ло, передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів

або процентів; передбачають можливість передачі гро-

шових та інших прав, що випливають з цих документів,

іншим особам. Ц. п. можуть бути використані для роз-

рахунків, а також як застава для забезпечення платежів

і кредитів. Спадкоємництво Ц. п. здійснюється відпо-

відно до цивільного законодавства України. Правовий

статус Ц. п. мають лише документи, зазначені в норма-

тивно-правових актах держави як Ц. п.; інші грошові

або негрошові документи, хоча б вони і перебували в

обігу, як Ц. п. в Україні не визнаються. В законодавстві

України визначаються такі види Ц. п.: державна

облігація, облігація, вексель, чек, акція тощо.

 

ЧАРТЕР (англ. сЬагІег - грамота, хартія) - різновид

договору перевезення морським і повітряним транспор-

том. Застосовується переважно у міжнародних переве-

 

Час відпочинку

 

Шкідливі умови праці

 

зеннях за договором морських чартерних перевезень,

згідно з яким одна сторона (фрахтівник) зобов'язується

подати судно в порт завантаження і перевезти вантаж

(з умовою надання всього судна, його частини або

конкретних приміщень судна) до порту призначення та

видати його вантажоотримувачу, а інша сторона (фрах-

тувальник) зобов'язується подати вантаж і оплатити

вартість його перевезення (фрахт).

 

ЧАС ВІДПОЧИНКУ - час (перерва для відпочинку

харчування, вихідні дні), протягом якого працівники

вільні від обов'язку працювати і вправі використовувати

його на свій розсуд.

 

ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ - основний документ,

що містить перелік рідкісних і зникаючих видів рослин

і тварин, на підставі якого розробляються наукові і

практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворен-

ня і раціональне використання. Урядом України затвер-

джено Положення "Про Червону Книгу України".

 

ЧЕРГОВІСТЬ СПАДКОЄМНИЦТВА - визначений

законом порядок послідовності, за якою наступає

спадкування. Розрізняють дві черги спадкоємців. Першу

становлять: діти (у тому числі усиновлені), дружина і

батьки (усиновителі) померлого і дитина померлого, яка

народилася після його смерті; онуки і правнуки

спадкодавця, якщо на час відкриття спадщини немає в

живих того з батьків, хто був би спадкоємцем; другу -

брати і сестри померлого, а також дід і бабка померлого

як з боку батька, так і з боку матері.

 

ЧЕСТЬ І ГІДНІСТЬ ГРОМАДЯН - особисті, невід'єм-

ні від особи немайнові блага, що охороняються як

цивільним, так і кримінальним правом. Враховується,

що честь - це певна соціальна оцінка громадянина,

об'єктивне ставлення до нього, яке утворює його

моральну і ділову репутацію. Гідність - усвідомлення

 

188

 

особою своїх якостей, здібностей, світогляду і суспіль-

ного значення.

 

ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ - обов'язковість виконання за-

кону, обмежена певним часом, простором і колом осіб,

на які він розповсюджується.

 

ЧЛЕНИ СІМ'Ї - подружжя, діти, батьки, а також інші

особи, які постійно проживають з ними і ведуть спільне

господарство. Статус Ч. с. тягне за собою передбачені

законодавством права та обов'язки (батьківські,

аліментні, майнові тощо).

 

ш

 

ШАНТАЖ (від франц. сііапіа^е - вимагання)

здирство шляхом погрози, залякування розголошенням

компрометуючих, ганебних відомостей (відповідаючих

дійсності або наклепницьких); при цьому шантажист

переслідує певну матеріальну або іншу користь.

Різновидом Ш. є рекет.

 

ШАРІАТ (від араб. шаріа - належний шлях)

сукупність релігійних та юридичних норм мусульмансь-

кого права, основаних на Корані, що діють у країнах, де

іслам є державною релігією. Ш. сповідує покору владі,

терпіння, жорстокість покарань за злочин тощо.

 

ШАХРАЙСТВО - заволодіння державним, колектив-

ним чи індивідуальним майном громадян або набуття

права на майно шляхом обману чи зловживання

довірою. Вчинення Ш. переслідується кримінальним

законом (ст. 83, 143 КК).

 

ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ - комплекс факторів, що

негативно випливають на здоров'я працівника на його

робочому місці.

 

Шкода млину

 

Юридична консультація

 

ШКОДА МАЙНУ - знищення або зменшення майно-

вого блага, яке охороняється законом, що спричинило

для потерпілого певні невигідні матеріальні наслідки

(збитки).

 

ШЛЮБ - юридичне оформлення добровільного,

вільного і рівноправного союзу жінки і чоловіка, засно-

ваного на взаємній згоді, почуттях взаємної любові,

дружби і поваги, укладеного в державних органах

реєстрації актів громадянського стану з метою

створення сім'ї, виховання дітей. Ш. породжує взаємні

права і обов'язки подружжя. За загальним правилом

шлюбний вік для чоловіків - 18 років, для жінок - 17

років. У виняткових випадках ці строки можуть бути

скорочені органами місцевої влади.

 

ШТАТ (від нім. Зїааі - держава) - державно-

територіальна одиниця, що входить до складу деяких

федеративних республік (США, Індія, ряд держав

Латинської Америки та ін.). Ш. користується тим чи

іншим ступенем самоврядування.

 

ШТРАФ (від нім. ЗїгаГе, букв. - покарання) - а) різно-

вид неустойки, що, як правило, встановлюється зако-

ном або договором за невиконання його окремих умов

у визначеній грошовій сумі; б) платіж за невиконання

зобов'язань по договору; в) вид кримінального пока-

рання', г) вид адміністративного стягнення.

 

щ

 

ЩОРІЧНА ВІДПУСТКА - встановлена законом,

колективним договором або трудовим контрактом

кількість робочих днів безперервного відпочинку в

календарному році, наданих працівникові власником

або уповноваженим ним органом, із збереженням місця

роботи (посади) і середнього заробітку.

 

ю

 

ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ (юридичний

від лат. Іигісіісиз - судовий) - встановлений законо-

давством і забезпечений державою юридичний обов'я-

зок правопорушника зазнати позбавлення певних благ,

належних йому цінностей (позбавлення волі, позбав-

лення права займати певну посаду, позбавлення майна

шляхом його конфіскації, стягнення штрафів тощо).

Ю. в.-це форма впливу на порушників, реакція

держави на допущені порушення правових норм, на

посягання на соціальні інтереси суспільства, права

особи. Ю. в. може бути кримінальною, адміністра-

тивною, дисциплінарною, цивільно-правовою та іншою.

 

ЮРИДИЧНА ДЕОНТОЛОГІЯ - система знань про

юридичну науку і практику, про вимоги до професійних

та особистих якостей юриста, систему формування цих

якостей. (Див. Правова деонтологія.)

 

ЮРИДИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ - вид соціальної діяль-

ності, якою займаються юристи з використанням юри-

дичних знань, засобів, дотримуючись у передбачених

законом випадках юридичної форми, з метою вирішен-

ня різних юридичних проблем. За античних часів Ю. д.

не була самостійним видом діяльності.

 

ЮРИДИЧНА ДОПОМОГА - сукупність заходів щодо

надання правових послуг юридичним та фізичним

особам. Має на меті їх правильну юридичну орієнтацію

у різноманітних правових ситуаціях. Відповідно до

законодавства України надання Ю. д. покладено на

адвокатів, які працюють у складі колегій чи індивіду-

ально. Крім того, у різних галузях господарства та

управління діє розгалужена мережа юридичних служб.

 

ЮРИДИЧНА КОНСУЛЬТАЦІЯ - структурний під-

розділ обласної колегії адвокатів, що створюється

 

Юридична наука

 

Юридичний факт

 

президією колегії для проведення роботи з надання

юридичної допомоги населенню і організаціям.

 

ЮРИДИЧНА НАУКА - система знань про об'єктивні

закономірності розвитку держави, і права, їх місце і

роль у суспільному житті. Належить до сфери суспіль-

них наук. Головне призначення Ю. н. - бути науковим

орієнтиром для практики державно-правового будівниц-

тва на основі пізнання й усвідомлення відповідних

суспільних процесів і явищ. Ю. н. вивчає різні сторони

й аспекти виникнення, функціонування та розвитку

держави і права. Залежно від цього розрізняють загаль-

но-теоретичні (теорія держави і права), галузеві

(державне, або конституційне, право, цивільне право,

адміністративне право, кримінальне право тощо) та

міжгалузеві ^комплексні) (господарське право,

екологічне право та ін.) розділи Ю. н. Всі вони тісно

взаємопов'язані і становлять єдину Ю. н.

 

ЮРИДИЧНА НОРМА - див. Норма права.

 

ЮРИДИЧНА ОСВІТА - система юридичних знань,

поглядів і переконань, набутих у результаті організа-

ційних форм навчання або самоосвіти.

 

ЮРИДИЧНА ОСОБА - організація, підприємство чи

установа, що має відокремлене майно, може від свого

імені набувати майнових і особистих немайнових прав\

нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді,

арбітражному або третейському суді. Ю. о. має

цивільну дієздатність відповідно до встановлених цілей

її діяльності. За Цивільним кодексом України дієздат-

ність за обсягом, а також моментами виникнення і припи-

нення співпадає з правоздатністю. Правоздатність Ю.

о. виникає з моменту затвердження її статуту або поло-

ження, а у разі, коли вона повинна діяти на підставі

загального положення про організації певного виду, - з

моменту видання компетентним органом постанови про

 

утворення її. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздат-

ність Ю. о. виникає у момент реєстрації. Правоздатність

Ю. о. припиняється з її ліквідацією.

 

ЮРИДИЧНИЙ ОБОВ'ЯЗОК - продиктовна законо-

давством міра необхідної, обов'язкової поведінки. Харак-

теризується умовною категоричністю (напр., обов'язок

захищати Вітчизну, служити у Збройних Силах та ін.).

Ю. о. як надто важливий елемент правового статусу осо-

би, суттєва частина юридичного змісту правовідносин

тісно пов'язаний з іншою їх частиною - правом.

Юристам відома формула: "Немає прав без обов'язків, і

немає обов'язків без прав". Права однієї особи без обо-

в'язків іншої їх забезпечити залишаються незахищеними.

 

ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ - один з елементів право-

відносин: певні життєві обставини, ситуації, з якими

юридичні норми пов'язують виникнення, зміни або

припинення правовідносин.

 

Юридичними називаються ті факти, які тягнуть за

собою правові наслідки, конкретизують зміст взаємних

прав та обов'язків сторін.

 

За вольовим принципом Ю. ф. поділяються на: дії,

правомірні або неправомірні, та бездіяльність (наприклад,

ненадання допомоги лікарем). Ю. ф. також є: індивідуаль-

ні правові акти як результати певних правозастосовчих

дій (цивільно-правові договори, процесуальні акти з

кримінальних, цивільних адміністративних справ -

постанови, протоколи, ухвали, рішення і т. ін.); стан

юридичного значення, який має загальний характер

(громадянство, конституційні права і обов'язки і т. ін.)

і такий, що виникає за конкретних обставин (родинний

стан, сп'яніння, вагітність, хвороба тощо).

 

За наслідками Ю. ф. поділяються на правоутворюючі

(укладення трудової угоди), правозмінюючі (перехід на

іншу роботу); правоприпиняючі (закінчення терміну

угоди і реалізації повноважень).

 

Юрисдикція

 

Ярмарок

 

ЮРИСДИКЦІЯ [лат. Іигібсііс^о, від Іиз ({игіа) - право

+ (іісо - проголошую] - 1) компетенція судових

органів щодо розгляду цивільних, кримінальних та ін.

справ; коло справ, які даний суд має право розглядати

і вирішувати; 2) коло питань, що відносяться до ведення

держави або державної установи.

 

ЮРИСПРУДЕНЦІЯ (лат. 1ип5ргис1епііа - знання права)

- спеціальна галузь діяльності, що стосується вивчення

держави та права і професійної діяльності юриста.

 

ЮРИСТ - фахівець, який має професійні, тобто фунда-

ментальні, правові знання, що використовуються для

потреб того чи іншого виду юридичної діяльності. Від

юридичної професії слід відрізняти юридичні спеціаль-

ності, з яких врна складається. Ю. вважаються судді,

прокурори, слідчі, адвокати, нотаріуси, юрисконсуль-

ти та інші спеціалісти у галузі правознавства. Перші

відомі в історії професійні Ю. були у Стародавньому

Римі. У давнину в багатьох країнах функції Ю. часто

виконували жерці храмів.

 

ЮСТИЦІЯ (лат. ІиаЦНіа - справедливість, законність)

- правосуддя', система судових установ, їх діяльність

із здійснення правосуддя.

 

Я

 

ЯВКА З ПОВИННОЮ - добровільне звернення (явка)

громадянина до органу дізнання, слідчого, прокурора,

судді або суду з заявою про скоєння ним злочину. Заява

може бути усною або письмовою. У разі Я. з п.

встановлюється особа того, хто з'явився, після чого

складається протокол, в якому докладно від першої

особи викладається зроблена заява: де, коли, за яких

саме обставин було вчинено злочин, чим це підтверд-

 

жується, мотиви, що спонукали з явитися з повинною

тощо. Протокол підписують особа, яка з'явилася з

повинною, і службова особа, яка склала протокол. За

загальним правилом, Я. з п. є обставиною, що пом'якшує

відповідальність і враховується судом при визначенні

міри покарання. У деяких прямо зазначених у законі

випадках Я. з п. виключає кримінальну відповідаль-

ність, зокрема тоді, коли особа після дачі нею хабара

добровільно заявить про те, що сталося; вона є також

підставою для поновлення спливання строку давності

притягнення до кримінальної відповідальності.

 

ЯРЛИК - наклейка або прикріплений до товару

(упаковки) формуляр, що містить дані про найме-

нування, марку, артикул, гатунок, ціну виробу або деякі

інші дані. Існують два види Я. - товарний та фабрич-

ний. Товарними Я. забезпечуються зразки тканин і

штучних виробів, згрупованих, відповідно, за гатунком

волокна, різновидністю тканини та іншими ознаками.

Фабричний Я. нашивається до внутрішньої сторони і

уміщається в середину сувою тканини. Він має важливе

значення при прийомі текстильних товарів за кількістю

і якістю.

 

ЯРМАРОК - торгівля товарами, сезонний розпродаж

товарів. Нерідко Я. організовується у традиційно

обумовлених місцях та у наперед встановлений час. Я.

бувають оптові та роздрібні. За їх проведення уклада-

ються торговельні угоди, здійснюється оптовий та

роздрібний розпродаж товарів. На Я. сторони договору

вправі уточнювати асортимент, якість та ціну товару.

 

Алфавітно-предметний покажчик

 

«все книги     «к разделу      «содержание      Глав: 4      Главы:  1.  2.  3.  4.