§ 3. Засади розслідування злочинів

Процес розслідування є предметом курсу кримінально-про­цесуального права та криміналістики. В полі зору предмета на­шого курсу перебувають лише засади діяльності з розслідування злочинів уповноважених органів.

Органами, уповноваженими проводити розслідування злочи­нів, є органи слідства, органи дізнання та прокуратура.

Органи слідства за законодавством уповноважені проводити досудове слідство у кримінальних справах. Посадовими особами, які конкретно і безпосередньо виконують цю функцію, є слідчі прокуратури, слідчі органів внутрішніх справ, а у справах про державні злочині — слідчі органів безпеки. У справах про економічні злочини (приховування валютної виручки, ухилення від сплати податків, фіктивне банкрутство тощо) розслідують злочини слідчі податкової міліції.

Незалежно від відомчої належності слідчі органи керуються єдиним кримінально-процесуальним законодавством, мають однакові повноваження, єдиний процесуальний статус. Під час розслідування конкретної кримінальної справи їхні вказівки для інших учасників розслідування мають однакову юридичну силу.

У кожному випадку виявлення ознак злочину слідчий зобо­в'язаний порушити кримінальну справу, організувати розкриття злочину, встановити винних осіб, захистити права та законні інтереси осіб, вжити заходів щодо усунення причин та умов вчи­нення злочину, відшкодування заподіяної шкоди. Для реалізації цих завдань слідчі органи наділені широкими повноваженнями

Вони приймають рішення з питань організації розслідування кримінальних справ як процесуально незалежні особи, дору­чають органам дізнання провадження розшукових та слідчих дій, вимагають від оперативних підрозділів активної участі у розкритті злочину.

Слідчий не може виконувати водночас завдання, які супере­чать суті правоохоронної діяльності. Так, він не може брати учас­ті у розслідуванні справи, якщо є потерпілим, свідком, цивільним позивачем або цивільним відповідачем; якщо він брав участь у цій справі як спеціаліст, експерт, перекладач або якщо його родичі заінтересовані у результатах розслідування справи тощо. За наявності цих обставин слідчий повинен заявити прокуророві або безпосередньому керівникові самовідвід.

Досудове слідство полягає у діяльності слідчих органів (слід­чого) з пошуку, перевірки, дослідження, оцінки, використання

встановлених фактів та доказів для захисту прав та законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій. Досудо­ве слідство створює умови для належного розгляду та вирішення кримінальних справ у суді. Воно має сприяти таким чином здійсненню правосуддя. Помилки досудового слідства можуть спричинити судові помилки, тому матеріали досудового слідства підлягають ретельній і незалежній оцінці в суді.

Термін досудового слідства становить два місяці з моменту порушення кримінальної справи. За цей період слідчий встанов­лює наявність або відсутність складу злочину; він має обгрунту­вати та довести предмет доказування, встановити (разом з опе­ративними підрозділами) особу, яка вчинила злочин, скласти обвинувальний висновок та направити матеріали справи проку­ророві для їх затвердження та передачі до суду. Слідчий приймає також рішення про застосування примусових заходів медичного характеру, про закриття або зупинення провадження у справі. Термін досудового слідства може бути продовжений до трьох місяців (районним, міським або прирівняним до них прокуро­ром), а в особливо складних справах — до шести місяців (проку­рором Автономної Республіки Крим, прокурором області, міста Києва, військовим прокурором округу або їх заступниками). На більший термін досудове слідство може продовжити Гене­ральний прокурор України або його заступники у виняткових випадках.

Органи дізнання вказані у ст. 101 КПК. Серед них:

міліція (виконує найбільший обсяг робіт з провадження дізнання);

податкова міліція (у справах про ухилення від сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також у справах про приховування валютної виручки);

органи безпеки (у справах, віднесених законом до їх відання);

командири військових частин, з'єднань, начальники вій­ськових установ (у справах, про всі злочини, вчинені підлеглими їм військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час про­ходження ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені робітниками і службовцями Збройних Сил України у зв'язку з виконанням службових обов'язків або в розташуванні частини, з'єднання, установи);

•               митні органи (у справах про контрабанду); •

'* начальники виправно-трудових установ, слідчих ізоляторів, лікувально-трудових профілакторіїв і виховно-трудових профі-

244          Розділ III. Правоохоронні органи України

лакторіїв (у справах про злочини, що порушують встановлений порядок несення служби, вчинені працівниками цих установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні зазначених установ);

органи державного пожежного нагляду (у справах про по­жежі і порушення протипожежних правил);

органи охорони державного кордону (у справах про пору^ іііення державного кордону);

капітани морських суден, що перебувають у далекому пла­ванні.

Безумовно, для всіх перелічених органів провадження дізнання не є основним видом діяльності. Ці органи розслідують злочини: лише у випадках, коли це є продовженням їх основної діяльності, тобто виконанням тих основних обов'язків, які визна­чені у законодавстві.

Особливості компетенції органів міліції, органів служби без­пеки, митних органів та органів охорони державного кордону як органів дізнання полягають у тому, що вони можуть поєднувати провадення як процесуальних, так і оперативно-розшукових дій, узгодуючи ці обидва напрями для виконання одного із завдань правоохоронної діяльності — боротьби зі злочинністю.

Дізнання та досудове слідство співвідносяться як певні етапи розслідування кримінальних справ. Вони мають деякі спільні риси. Уповноважені органи на обох етапах займаються розкрит­тям злочинів, викриттям або розшуком винних у вчиненні зло­чину осіб, а також діяльністю із запобігання злочинам; вирішую­ться типові процесуальні завдання, хоч і за різних категорій злочинів; загальним є предмет доказування; суб'єкти правоохо­ронної діяльності мають застосовувати однакові кримінально-прбцесуальні норми, правові наслідки для учасників розсліду­вання як при дізнанні, так і при попередньому слідстві мають однакову силу.

Діяльність органів дізнання полягає у прийнятті, реєстрації, розгляді та перевірці заяв і повідомлень про злочини. Вони приймають рішення щодо порушення кримінальних справ за на­явності ознак злочину й проваджують дізнання у справах про тяжкі злочини та злочини, які не є тяжкими; готують матеріали у протокольній формі, а також виконують окремі доручення слідчих.

Дізнання у справах про злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими првадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з моменту встановлення особи, яка його вчинила.

Глава 4. Виявлення та розслідування злочинів            245

Якщо таку особу не встановлено, дізнання зупиняється. Проте органи дізнання вживають заходів до встановлення такої особи. У справах про тяжкий або особливо тяжкий злочин дізнання проводиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення справи.

Дізнання у справах, у яких здійснюється провадження за протокольною формою досудової підготовки матеріалів, зменшує навантаження на слідчі органи, дає їм можливість зосередитись на розслідуванні небезпечних резонансних злочинах. Даний вид провадження відомий у кримінально-процесуальному праві як протокольна форма (див. гл. 35 КПК).

Основним органом, який проводить дізнання у більшій кіль­кості категорій справ, є міліція. Міліція — складова частина орга­нів внутрішніх справ України (див. главу 5 розділу III цього посібника). У складі міліції за функціональним розподілом іс­нують кримінальна міліція, міліція громадської безпеки, держав­на автомобільна інспекція та податкова міліція. Серед основних обов'язків зазначених органів важливе місце посідає проваджен­ня у кримінальних справах.

Прокурор у межах своєї компетенції (про компетенцію про­курора див. главу 1 розділу III) може брати участь у проведенні дізнання та досудового слідства. У разі потреби він може осо­бисто проводити попереднє слідство або окремі слідчі дії у будь-якій справі, Він може підключитися до розслідування злочину на будь-якій стадії, давати вказівки слідчому, вимагати їх виконан­ня. Вказівки прокурорам питань здійснення нагляду за виконан­ням законів органами дізнання і попереднього слідства є обов'яз­ковими для них. При оскарженні слідчим отриманих вказівок вищестоящому прокуророві не може зупинити їх виконання, за винятком незгоди слідчого з найістотніших питань розсліду­вання, а саме: з притягнення конкретної особи (групи осіб) як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину, про обсяг обвинува­чення, направлення справи для віддання обвинуваченого до суДу, а також про закриття справи. У таких випадках передбачено окремі процедури скасування вказівок прокурора вищестоящим прокурором або передачі кримінальної справи для розслідування іншому слідчому. Якщо ж прокурор розслідує кримінальну спра­ву особисто, то на нього поширюються вимоги, властиві слідчим органам.

ї, Суд виконує функцію правосуддя (див. глави 1 та 2 роз­ділу ІІ). Суд (суддя) розглядає справу з додержанням усіх прин­ципів правосуддя, тобто всебічно, повно, об'єктивно досліджує

246

Розділ 1] . Правоохоронні органи України

всі обставини справи, встановлює об'єктивну істину, вживає заходів щодо захисту прав та законних інтересів громадян, а також юридичних осіб, усуває причини та умови вчинення злочину тощо. При цьому під час розгляду кримінальної справи суд не пов'язаний висновками органів, які здійснювали виявлен­ня та розслідування злочинів. Судовий розгляд справи відбу­вається на законних підставах, за внутрішнім переконанням судді, основаному на всебічному, повному й об'єктивному роз­глядові обставин справи, їх системному зіставленні та сукуп­ності, за умови виключення зовнішнього впливу на результати розгляду кримінальної справи.

При вирішенні питання по суті у протокольній процедурі до-судової підготовки матеріалів прокурор порушує кримінальну справу та формулює висновок щодо обвинувачення особи, яка стала перед судом (гл. 35 КПК). Розглянувши при цьому матеріали, надані органом дізнання, складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства. В разі відсутності підстав прокурор приймає рішення про відмову в порушенні криміналь­ної справи.

Питання для самоконтролю

Дайте загальну характеристику організації розслідування злочинів.

Якими є особливості розслідування кримінальних справ органами дізнання та органами слідства?

Чи може прокурор проводити розслідування кримінальних справ?

Назвіть органи дізнання та слідства.