§2. адміністративно-правові ЗАХОДИ БОРОТЬБИ З ПИЯЦТВОМ ТА АЛКОГОЛІЗМОМ

В сучасних умовах, коли в Україні відбуваються корінні соціально-економічні зміни все більш нетерпимим стає пияцтво. Воно завдає шкоду здоров'ю людей, нерідко призводить до руйнування сім'ї, згубно позначається на вихованні дітей. Під впливом алкоголю люди втрачають почуття відповідальності перед суспільством і державою, вчиняють дрібне хуліганство та інші правопорушення. Пияцтво завдає шкоди виробництву, призводить до прогулів та інших порушень трудової дисципліни, аварій і загибелі людей.

З метою подолання пияцтва і алкоголізму, викоренення самогоноваріння 20 травня 1985 р. Президія Верховної Ради УРСР прийняла Указ "Про заходи по посиленню боротьби проти пияцтва і алкоголізму, викорененню самогоноваріння", яким була встановлена відповідальність за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді; за розпивання спиртних напоїв на виробництві; за втягнення неповнолітніх у пияцтво; за порушення правил торгівлі спиртними напоями, за виготовлення, зберігання і придбання міцних спиртних напоїв домашнього вироблення; за керування транспортними засобами у стані сп'яніння.

Так, ст. 1 названого Указу передбачає за розпивання спиртних напоїв на вулицях, на стадіонах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в інших громадських місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж спиртних напоїв на розлив дозволений місцевими Радами, або поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження або штрафу.

Ті ж дії , вчинені повторно на протязі року після застосування заходів адміністративного стягнення, тягнуть за собою накладення штрафу. Ця норма закріплена також в ст. 178 КпАП України і передбачає по суті два правопорушення: розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль. Тому адміністративна відповідальність може наступати за кожне здійснене з названих дій окремо або за два одночасно.

Розпивання спиртних напоїв слід розглядати не тільки як їх вживання ( повністю або частково), а і як дії, пов'язані з безпосередньою підготовкою до цього, зокрема відкупорювання пляшки зі спиртним, розлив його в склянки. Відповідальність згідно зі ст. 178 КпАП України наступає за розпивання будь-яких спиртних напоїв.

Разом з тим слід відзначити, що в ст. 178 КпАП України не дається вичерпний перелік громадських місць. Крім зазначених, до них відносяться також під'їзди та двори будинків, магазини, їдальні, театри, клуби, пляжі, місця масового відпочинку.

Поява у п'яному вигляді у громадських місцях утворює склад адміністративного проступку незалежно від того, у якому місці і що саме вживав винний (вино, пиво чи водку), проте обов'язковою умовою відповідальності є знаходження винного у такому стані, яке ображає людську гідність, громадську мораль. Якщо ця ознака відсутня, то особа, яка знаходиться у громадському місці у п'яному вигляді, адміністративної відповідальності не підлягає.

Об'єктом цього правопорушення є відношення у сфері громадського порядку, тобто соціальна діяльність по забезпеченню спокою громадян, 'їх особистої та громадської безпеки, громадської моралі.

Об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у розпиванні спиртних напоїв на вулицях, стадіонах, в скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в інших громадських місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продажа спиртних напоїв на розлив дозволена органами місцевих Рад. Слід розглядати і як розлиття спиртних напоїв, вживання медичних, парфюмерних і хімічних препаратів у громадських місцях з метою досягнення ефекту алкогольного або наркотичного сп'яніння.

Суб'єктом даного правопорушення є осудна особа, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Суб'єктивна сторона цього правопорушення виражається умисним вчиненням протиправних дій. Вона характеризується тим, що особа, яка розпивала спиртні напої у громадських місцях, усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Необхідно кваліфікувати як розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і такі випадки, коли особа, ще не встигла випити спиртних напій, однак у матеріалах справи достеменно встановлено, що умис був направлений на це.

Доказом цього може бути поведінка особи напередодні здійснення правопорушення (підготовка до розлиття, активна участь у розподілі спиртного напою і т.ін.).

Протокол за ці правопорушення складають уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (дільничні інспектори, працівники медичних витверезників та ін.) (ст. 255 КпАП України).

Справа про правопорушення розглядається за місцем його вчинення або за місцем проживання порушника протягом доби начальником або заступником начальника відділу (управління) внутрішніх справ (ст. 222 КпАП України) начальником або заступником начальника органів внутрішніх справ на транспорті, іншими керівниками органів внутрішніх справ, а також начальники відділів міліції, які знаходяться в системі органів внутрішніх справ (наприклад, державна автомобільна інспекція).

Згідно зі ст.ст. 218 і 219 КпАП України у разі значної віддаленності населених пунктів від районного центру справи за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і за появу в громадських місцях у п'яному вигляді можуть розглядати з дозволу вищестоячої ради адміністративні комісії при виконавчих комітетах селищних, сільських Рад.

За названі вище правопорушення застосовується попередження або штраф. Разом з тим необхідно звернути увагу на те, що в разі здійснення правопорушення особою, яка двічі протягом року притягалася до адміністративного стягнення за розпивання спиртних напоїв у громадських місцях і появу в громадських місцях у п'яному вигляді, то у цьому випадку посадові особи органів внутрішніх справ мають право накласти штраф або протягом доби направити справу до суду з забезпеченням явки правопорушника для застосування до нього більш суворого стягнення.

Статті 3 і 4 названого Указу та ст. 179 КпАП України передбачено відповідальність за розпивання спиртних напоїв на виробництві. Розпивання спиртних напоїв на виробництві (на робочих місцях, у приміщеннях на території підприємств, установ, організацій) або перебування на роботі у нетверезому стані тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Участь майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні з підлеглими їм працівниками спиртних напоїв на виробництві або невжиття ними заходів до відсторонення від роботи осіб, які перебувають у нетверезому стані, або приховування ними випадків розпивання спиртних напоїв чи появи на роботі у нетверезому стані підлеглих їм працівників, піддаються адміністративному стягненню у вигляді штрафу.

Встановлення адміністративної відповідальності за розпивання спиртних напоїв на виробництві спрямовано на посилення боротьби з порушеннями трудової дисципліни, які пагубно відображаються на якості виробничої продукції, приводять до нещасних випадків, аварій на підприємствах і в будівництві.

Для правильної кваліфікації правопорушення важливе значення має місце його здійснення. Під виробництвом розуміють, поперше, будь-яке робоче місце: службовий кабінет, біля станка, будівний майданчик, інше робоче місце, навіть якщо виконується робота у зв'язку з "відрядженням" в інший район міста або ділянку, куди згідно письмового розпорядження направляється працівник чи бригада. По-друге, це поняття включає як основні і допоміжні приміщення, так і всю територію підприємства, установи, організації, де розпивалися спиртні напої або з'явилася особа у п'яному вигляді. Перебування на роботі у п'яному вигляді означає з'явлення п'яної особи на робоче місце, у приміщення або на територію підприємства, установи, організації незалежно від того, де вона вживала спиртні напої. У випадку розпиття спиртних напоїв або перебування на роботі в стані сп'яніння не має значення, які спиртні напої вживав правопорушник. Адміністративна відповідальність у вигляді штрафу за такі дії наступає при здійсненні їх як у робочий час, так і поза роботою. Особи, що не є працівниками даного підприємства або установи, але розпивали спиртні напої на його території або з'явилися на ній у п'яному вигляді, несуть відповідальність за пияцтво у громадському місці.

Об'єктом правопорушення є нормальне функціонування підприємств, установ і організацій, випуск якісної продукції та товарів, моральний і психологічний клімат у колективі та діяльність по усуненню виробничого травматизму.

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у дії по розпиванню спиртних напоїв на робочих місцях, у приміщеннях і на території підприємств, установ, організацій або перебування на роботі у нетверезому стані, в участі майстрів, начальників дільниць, змін, цехів та інших керівників у розпиванні з підлеглими їм працівниками спиртних напоїв на виробництві.

Об'єктивна сторона даного правопорушення може виражатися також і в бездіяльності, зокрема у невживанні заходів до відсторонення від роботи осіб, що перебувають у нетверезому стані, або у прихованні випадків розпивання спиртних напоїв чи появи на роботі у нетверезому стані підлеглих їм працівників. Для притягнення до відповідальності за це правопорушення не має значення, здійснене воно у робочий час чи ні, але важливо те, що відбувалося на робочому місці.

Для цього складу правопорушення характерним є наявність спеціального суб'єкту. Ним є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку, постійно чи тимчасово працює на даному підприємстві, установі чи організації, включаючи "відряджених" на них для виконання певної роботи, або до того ж є і керівником виробництва, який відповідає за трудову дисципліну на виробництві шляхом здійснення контролю за організацією праці та використанням робочого часу. Склад проступку керівників (майстрів, начальників змін, участків, цехів та інших керівників) може бути у випадку участі у розпиванні спиртних напоїв на виробництві з підлеглими їм працівниками, коли не вжили заходів до відсторонення від роботи тих, що перебувають у стані сп'яніння, або приховали випадки розпивання спиртних напоїв чи появи на роботі у нетверезому стані підлеглих їм працівників. Відповідальність наступає при здійсненні будь-якого з указаних дій (бездіяльності), але необхідною умовою є відношення підлеглості між керівником і учасником пияцтва на виробництві.

Перебування особи на роботі у нетверезому стані слід вважати будь-яку ступінь алкогольного сп'яніння, що визначається як наочно, так і медичним посвідченням, якщо останнє є обов'язковим згідно закону або ж його здійснення вимагає порушник.

Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується умислом. Суб'єкти усвідомлюють протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачають її шкідливі наслідки і бажають їх або свідомо допускають настання цих наслідків.

Протокол про вчинення правопорушення складається адміністрацією, працівниками, які здійснюють охорону підприємств, установ, організацій, а також посадовими особами органів внутрішніх справ (ст. 255 КпАП України).

Посадовіособи органів внутрішніх справ у разі складання протоколу про вище назване правопорушення згідно з діючим законодавством можуть направити протокол на розгляд адміністративних комісій, створених при районних, міських, районних в містах, селищних, сільських Рад або комісій по боротьбі з пияцтвом виконавчих комітетів районних, городських, районних у містах Рад.

Стаття 7 зазначеного Указу та ст. 180 КпАП України передбачають відповідальність за втягнення неповнолітніх у пияцтво. Батьки або інші особи, винні у доведенні неповнолітнього до стану сп'яніння піддаються адміністративному стягненню у вигляді штрафу. Ця норма встановлена з метою відмежування неповнолітніх від згубного впливу дорослих по вживанню спиртних напоїв, які можуть привести до захворювання алкоголізмом. Доведення до стану сп'яніння означає спонукання особистим прикладом чи психічний або фізичний примус неповнолітнього, тобто особи, яка не досягла 18-ти річного віку, до вживання спиртних напоїв, в результаті чого неповнолітній знаходиться у стані сп'яніння. Для адміністративної відповідальності не має значення ступінь сп'яніння. При наявності будь-якого (легкого чи значного) ступеня сп'яніння на правопорушників накладається штраф. Склад правопорушення буде навіть при одноразовому здійсненні вищеназваних дій.

Об'єктом названого правопорушення є громадський порядок, а також здоров'я та нормальний розвиток неповнолітніх.

Об'єктивна сторона полягає в тому, що дія батьків або осіб що їх заміняють, доводить неповнолітнього до стану сп'яніння.

Суб'єктами правопорушення є батьки, особи, які їх заміняють, будь-яка доросла людина, що довела неповнолітнього до стану сп'яніння (за винятком посадових осіб, викладачів та вихователів учбових закладів, начальників цехів, бригад, змін та інших, які згідно з діючим законодавством та посадовими інструкціями відповідають за організацію або безпосередньо організують роботу, навчання або виховання неповнолітніх).

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом, тобто винна особа усвідомлює, що доводить неповнолітнього до стану сп'яніння і бажає цього або байдуже відноситься до того, що неповнолітній буде п'яний.

Протокол про правопорушення, передбачене ст. 180 КпАП України, складається уповноваженими на те посадовими особами органів внутрішніх справ (ст. 255 КпАП Укаїни), а справи у відношенні других осіб (крім батьків або осіб, що їх заміняють) розглядають адміністративні комісії при виконавчих комітетах районних, міських, районних в містах, селищних, сільських Рад (ст. ст. 218, 219 КпАП України).

Законодавством передбачена відповідальність за виготовлення, зберігання і придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення. Так, згідно зі ст. 14 Указу та ст. 176 КпАП України виготовлення або зберігання без мети збуту самогону чи інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення, виготовлення або зберігання без мети збуту апаратів для їх вироблення тягнуть за собою накладення штрафу. Ст. 177 КпАП України встановлена відповідальність для осіб, що придбають самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення у виді накладення штрафу.

Виготовлення самогону сприяє розповсюдженню пияцтва, що загрожує громадському порядку, приводить до вчинення дисциплінарних і адміністративних проступків. На самогоноваріння при цьому витрачається багато харчових продуктів, що викликає серйозну громадську небезпеку і завдає значної шкоди економіці країни.

До самогону та інших спиртних напоїв домашнього виготовлення відносяться спиртні напої, які зроблені шляхом виділення перегоном або іншим способом алкогольної маси від продуктів бродіння цукру, картоплі, зерна, буряка, винограду, цукерок та інших продуктів.

До апаратів по виготовленню самогону та інших міцних спиртних напоїв відносяться саморобні апарати, а також різноманітні предмети і пристосування, які мають на меті відокремлення алкогольної маси.

Згідно зі ст. 176 КпАП України відповідальність наступає в разі здійснення будь-якої дії - виготовлення або зберігання, без мети збуту самогону чи інших спиртних напоїв домашнього вироблення, виготовлення або зберігання без мети збуту апаратів для їх вироблення. Виготовлення спиртних напоїв полягає у приготуванні алкогольної маси та її відділення шляхом перегону або іншим шляхом від продуктів бродіння. Під зберіганням самогону або апаратів для його виготовлення слід розуміти дії, направлені на їх зберігання, утримування у будь-якому місці, виконані як особою, що його виготовила, так і іншими особами, що прийняли ці предмети від виконавця. Зберігання самогону та інших міцних спиртних напоїв, які придбані для особистого вживання тягне за собою адміністративну відповідальність. Слід відмітити, що закінченим правопорушенням буде навіть приготування самогонної маси для виготовлення самогону або інших міцних напоїв.

Небезпечність такого правопорушення, як придбання самогону чи інших міцних спиртних напоїв полягає в тому, що воно створює умови для збуту самогону та інших спиртних напоїв домашнього вироблення, а також заважає вести боротьбу з поширенням пияцтва та алкоголізму.

Придбання спиртних напоїв домашнього вироблення слід розуміти не тільки як купівлю, але і інші способи їх одержання, зокрема методом обміну на товари і матеріальні цінності натомість грошової винагороди за виконану роботу або зроблену послугу, або покриття боргу і т. ін.

Предметами даних правопорушень є самогон, чача, арака, тутова горілка, брага, цукор, зерно, буряк, картопля, виноград і інші продукти, а також апарати для виготовлення спиртних напоїв. До міцних спиртних напоєв не відносяться вино, пиво, квас і інші напої, вироблені у домашніх умовах шляхом натурального бродіння.

Об'єктом названих вище правопорушень є громадський порядок, зокрема, діяльність держави, яка спрямована на формування здорового способу життя людей, монополії держави на виготовлення, торгівлю спиртними напоями.

'Об'єктивна сторона проступку, зв'язаного з виготовленням самогону, апарату для одержання міцних спиртних напоїв домашнього виготовлення, полягає не тільки у створенні спеціального виробу, але й у пристосуванні будь-якого апарату для виготовлення самогону шляхом відділення алкогольної маси від продуктів бродіння. Зберігання самогону чи інших міцних напоїв полягає у тому, що виготовлювач самогону держе міцні спиртні напої у себе вдома або укриває в іншому приміщенні (погребі, коморі тощо).

Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 177 КпАП України, полягає у здійсненні дій по придбанню різними способами і за будь-які еквіваленти міцних спиртних напоїв домашнього вироблення без мети збуту.

Суб'єктом є осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. Суб'єктивна сторона правопорушень виражається умислом. Особа притягається до адміністративної відповідальності за придбання, виготовлення, зберігання без мети збуту самогону та інших міцних спиртних напоїв, а також за виготовлення і зберігання апаратів для їх вироблення у тому випадку, коли вона усвідомлювала протиправний характер своєї дії, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Протокол про придбання, виготовлення, зберігання самогону і апаратів складає уповноважена посадова особа органів внутрішніх справ (ст. 255 КпАП України).

Справи про указані вище правопорушення розглядаються та за їх здійснення штраф накладається начальниками, заступниками начальників відділів (управлінь) внутрішніх справ. Вони можуть розглядатися також начальниками або їх заступниками органів внутрішніх справ на транспорті, інших органів внутрішніх справ, а також начальниками відділів міліції, що входять в систему органів внутрішніх справ (ст. 222 КпАП України). Крім того, у випадках значної віддаленності населених пунктів від районного центру такі справи, як виняток, розглядаються також виконавчими комітетами селищних, сільських Рад або адміністративними комісіями, утвореними при названих вище виконавчих комітетах (ст.ст. 218, 219 КпАП України).

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника посадова особа органів внутрішніх справ, яка розглядає справу, може прийняти рішення про звільнення від адміністративної відповідальності і передати матеріали на розгляд товариського суду, громадській організації або трудовому колективу для застосування заходів громадського впливу (ст. 21 КпАП України). При цьому зазначена посадова особа виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КпАП України).

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення, апарати для їх виготовлення вилучаються працівниками органів внутрішніх справ, про що окремо складається протокол або ж робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення чи у протоколі про огляд речей. Одночасно приймається рішення про знищення вилучених міцних напоїв домашнього виробництва та апаратів для їх виготовлення.

Законодавством, зокрема ст. 12 Указу та ст. 156 КпАП України, встановлена також адміністративна відповідальність за дії, які сприяють пияцтву. Так, за порушення правил торгівлі спиртними напоями на працівників підприємств і організацій торгівлі або громадського харчування накладається штраф.

Об'єктом даного правопорушення є правильна діяльність підприємств торгівлі та громадського харчування, незалежно від форми власності, а також інтереси громадян. Крім того, порушення вищеназваних правил перешкоджають здійсненню боротьби з пияцтвом та алкоголізмом.

Об'єктивна сторона - це порушення працівником торговельного підприємствами підприємства громадського харчування установлених державою правил торгівлі водкою та іншими напоями.

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

Суб'єктом є працівники підприємств торгівлі і громадського харчування (включаючи і ті підприємства, де продаж спиртних напоїв не передбачено), які згідно посади зобов'язані виконувати установлені правила торгівлі спиртними напоями.

Протокол складає уповноважена на те посадова особа органів внутрішніх справ (п. 1 ст. 255 КпАП України) і направляє на розгляд адміністративним комісіям при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах, селищних, сільських Рад або у комісію по боротьбі з пияцтвом при виконавчих комітетах районних, міських, районних у містах Рад (ст. ст. 218, 219, 2201 КпАП України).

Органам внутрішніх справ належить велика роль у боротьбі з пияцтвом та алкоголізмом. Їх завданням є не тільки забезпечення застосування встановленим законодавством заходів адміністративного впливу на осіб, які вчинили ці правопорушення, а також разом з установами охорони здоров'я виявляти осіб, які зловживають спиртними напоями, вести індивідуальну виховну роботу з метою виправлення таких осіб, проводити у взаємодії з державними та громадськими організаціями заходів, спрямованих на боротьбу з названими вище правопорушеннями. Всі ці завдання відносяться до всіх служб та підрозділів міліції. Але слід звернути увагу на те, що значна частина цих завдань покладається на медичні витверезники, які утворюються при органах внутрішніх справ.

Медичні витверезники - це спеціальні заклади, що, як правило, фінансуються за рахунок місцевого бюджету. Відкриваються і скасовуються ці заклади за рішенням Кабінету Міністрів України або виконавчого комітету відповідної місцевої Ради. Їх організація і діяльність врегульовані Положенням про них, яке затверджується наказом МВС України, інструкціями по медичному обслуговуванню осіб, які знаходяться у медвитверезнику, та іншими відомчими нормативними актами.

Ці заклади організовуються у великих містах для подання медичної допомоги особам, які знаходяться у стані сильного сп'яніння (середньої та тяжкої ступені), що загрожує їх безпеці та стану громадського порядку. На них покладається завдання своєчасного вилучення на вулицях, в парках, на транспорті і в інших громадських місцях осіб, які перебувають у стані сильного сп'яніння та проведення комплексних профілактичних заходів.

Приміщення для медичних витверезників надають виконавчі комітети місцевих Рад. Штат працівників медвитверезників визначається згідно з типовим складом органів внутрішніх справ і залежить від можливостей їх наповнення. Його роботою керує начальник, який здійснює контроль за виконанням обов'язків своїх підлеглих, забезпечує додержання ними законності, підтримує зв'язок з державними органами та громадськими організаціями, розглядає скарги, заяви громадян, несе особисту відповідальність за організацію роботи медвитверезника, дисципліну, службову підготовку особового складу. До його обов'язків також належить повідомлення закладів охорони здоров'я та органів внутрішніх справ про злісних п'яниць, а також адміністрації і громадських організацій за місцем роботи та навчання таких осіб. Він також аналізує роботу медвитверезника, розробляє профілактичні заходи, вносе пропозиції до державних органів, керівників підприємств, установ, організацій, комісій при виконавчих комітетах місцевих Рад про усунення причин, які призводять до пияцтва.

Профілактикою пияцтва в медвитверезнику як загальною, так і індивідуальною займаються начальник профілактичного кабінету, інспектор обліку та деякі інші особи. Вони проводять цю роботу у різних формах: використовуються радіо, телебачення, преса, засоби наочної агітації, виявляються особи і застосовуються до них конкретні заходи, організуються дні профілактики на підприємствах, в організаціях, учбових закладах тощо.

Певна роль у роботі медвитверезника відводиться черговому інспектору, який підпорядковується начальнику та його заступнику. Він керує роботою чергового наряду і екіпажів спецмедслужби, встановлює особистість доставлених, забезпечує їм своєчасний медичний огляд, здійснює контроль за поведінкою та станом їх здоров'я, негайно доповідає начальнику про надзвичайні події, доставку іноземців, веде та зберігає службові документи і т. ін.

Організаційно-методичне керівництво цих закладів здійснюють управління (відділи) охорони громадського порядку органів внутрішніх справ, апарати по керівництву медвитверезниками. Основними завданнями апаратів є удосконалення їх діяльності, впровадження кращого досвіду і ефективних форм роботи, здійснення загального керівництва роботою екіпажів спеціальної медичної служби у містах.

Для доставки в медичний витверезник осіб, які перебувають у стані сильного сп'яніння, створюються екіпажі спеціальної медичної служби, а також притягаються позаштатні працівники міліції та народні дружинники. Доставлені підлягають медичному огляду, про що складається акт, який є документом суворої звітності, котрий підписує черговий медвитверезника, медичний працівник та особа, яка їх доставила. В акті вказується, хто і звідки доставив п'яного, його стан здоров'я, наявність документів, речей та цінностей. Якщо у доставленого є тілісні пошкодження або він находиться у несвідомому стані, то йому надається перша медична допомога, а потім він відправляється у відповідний медичний заклад. Після установлення особистості доставленого, проводиться реєстрація у спеціальному журналі. При відсутності документів дані про нього устанавлюються через адресне бюро або іншим способом. Якщо особистість не встановлена, але є підозра, що ним вчинен злочин, то його після медвитверезника направляють до відповідного органу внутрішніх справ. Згідно спеціальної інструкції доставлені підлягають санітарній обробці, їм надається медична допомога. Потім ці особи розміщуються в палатах медвитверезника. Якщо вони не підкорюються працівникам медвитверезника, буйствують, то до них застосовується зв'язування, про що складаються акт і робиться запис у реєстраційному журналі. Зв'язування допускається на строк не більше двох годин під контролем медичного працівника. Утримання залежить від стану витрезвляючого, але не повинно перевищувати 24 годин. Потім до особи застосовується адміністративне затримання до трьох годин для профілактичної та виховної роботи. При звільненні з медвитверезника оформлюється протокол про адміністративне правопорушення направляється в органи за підвідомчостю за місцем проживання. Якщо правопорушення підпадає під дію законодавства по охороні громадського порядку, то протокол направляється в органи внутрішніх справ за місцем проживання порушника. Виписку за заключенням лікаря проводе черговий, який повертає вилучені документи, речі, цінності. За оказані особі послуги (санітарну обробку, постільну білизну і т. ін.) береться плата. При відсутності у порушника коштів йому пропонують добровільно заплатити встановлену суму у десятиденний строк. У разі неуплати ці кошти вилучаються в примусовому порядку на основі виконавчого припису нотаріальних органів.