§ 5. Правовий режим дивідендів

Правовий режим дивідендів можна визначити як врегульований правом колективної («акціонерної») власності порядок визначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях з чистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це ст. 4 «Основні характеристики акцій», ст. 9 «Виплата доходу по акціях» Закону «Про цінні папери і фондову біржу» і ст. 15 «Прибуток товариства» Закону «Про господарські товариства». Стаття 10 останнього закону визначає право акціонера на дивіденди, а ст. 41 відносить порядок розподілу прибутку (отже, і визначення дивідендів) до компетенції вищого органу (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статті законодавства про товариства деталізують правовий режим дивідендів.

Термін «дивіденд» латинського походження (яіюсі іііуісіепсіит езі - те, що розподіляється). Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства, яку має право отримати власник акції (ст. 4, 5, 9 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»). Теорія права дає більш широке визначення: дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягає розподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; це також сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, це і частка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники (держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений вищим органом товариства дивіденд є саме майновим правом акціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, яке захищається судом (арбітражним судом) у позовному порядку.

За правовим режимом дивіденд відрізняється від інших виплат (дистрибуцій) товариства, зокрема, від процента (доходу) на облігації. З юридичної точки зору процент завжди є боргом товариства облігаціонеру, який підлягає задоволенню із всього майна товариства і забезпечується позовним захистом.

Дивіденд стає боргом товариства акціонеру лише після його оголошення і виплачується тільки з чистого прибутку.

Майно товариства, стосовно якого визначаються і з якого сплачуються дивіденди акціонерам, закон називає в імперативній формі. Основний принцип акціонерного права полягає в даному разі в тому, що діюче акціонерне товариство не має права сплачувати дивіденди за рахунок статутного фонду й іншого капіталізованого майна підприємства (принцип недоторканності статутного фонду діючого

товариства). Тому дивіденди по акціях виплачуються за рахунок чистого прибутку товариства, тобто прибутку, «що залишається у розпорядженні товариства після сплати встановлених законодавством податків, інших платежів у бюджет та процентів за банківський кредит» (ст. 9 Закону «Про цінні папери і фондову біржу», ст. 15 Закону «Про господарські товариства»).

Виходячи з такого визначення джерела формування дивідендів, статути конкретних товариств, а згідно з ними -проспекти емісій акцій детально регулюють правовий режим дивідендів.

У статутах товариств визначаються такі елементи правового режиму дивідендів (окремі пункти):

• розмір дивідендів (у розрахунку на одну звичайну акцію його визначають загальні збори товариства на пропозицію правління);

• строк виплат (виплата дивідендів акціонерам здійснюється один раз на рік протягом терміну, встановленого загальними зборами, після прийняття ними рішення про виплату дивідендів);

• форма виплати дивідендів (готівкою, банківським або поштовим переказом тощо). У разі відсутності повної інформації про акціонера дивіденд депонується на рахунку товариства. Проценти на несдержан! дивіденди не нараховуються. Акціонери зобов'язані в визначений строк повідомляти про зміну адреси і/або банківського рахунка. Інакше товариство не відповідає за несвоєчасність сплати дивідендів;

• початок нарахування (дивіденди нараховуються з моменту реєстрації особи як акціонера в реєстрі акціонерів товариства, причому пропорційно внесеній за акції сумі);

• розмір дивідендів (не може бути вище рекомендованого правлінням. Загальні збори можуть знизити розмір дивідендів);

• порядок виплати дивідендів вибулим і новим акціонерам (при купівлі акцій на вторинному ринку цінних паперів дивіденди за минулий період виплачуються акціонеру, зареєстрованому в товаристві на момент виплати дивідендів.

Юридичною підставою одержання дивідендів акціонерами за загальним правилом визначено купонні листи на виплату дивідендів (ст. 4 Закону «Про цінні папери і фондову біржу»). Купон є правовим актом, що може додаватися до акції і посвідчує права акціонера на одержання дивідендів. Реквізитами

купона визначено порядковий номер купона, порядковий номер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.