§ 1. Поняття та принципи господарської відповідальності

Термін “відповідальність” застосовується в різних аспектах. Говорять, зокрема, про соціальну, моральну, економічну і юридичну відповідальність.

Поняття соціальної відповідальності має узагальнювальний характер. Ним охоплюються всі види відповідальності в суспільстві. З цієї точки зору моральна, економічна та юридична відповідальність – лише форми соціальної відповідальності.

Інколи поняттю „соціальна відповідальність” надається особливий відтінок: звітувати про свої дії, або відповідати перед своєю совістю. В літературі навіть зроблена спроба застосувати це поняття   до   пояснення   юридичної   відповідальності.   Так,   на   думку  В. А. Тархова, юридична відповідальність – обов’язок, “який регулюється правом дати відповідь своїм діям”. Таке розуміння юридичної відповідальності робить це поняття надмірно широким і розпливчастим, що є неприйнятним в умовах правової держави, оскільки дає можливість неординарного і неоднозначного тлумачення.

Існують й інші розуміння поняття „юридична відповідальність”.

Дослідженню питання юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності правники приділяли і приділяють велику  увагу. Цій проблемі в  різний  час присвятили свої праці В. С. Мартем’янов, В. С. Щербина і А. Я. Пилипенко, Г. Д. Отнюкова, В. К. Мамутов та інші.

Висловлюючи різні точки зору і підходи до визначення господарсько-правової відповідальності, переважна частина правників розглядають її як наслідок правопорушення, як несприятливі економічні наслідки. Вони єдині також і в питанні відносно суб’єкта відповідальності. Згідно з їхніми дослідженнями, ним є тільки суб’єкт господарювання, а не окремі громадяни, за винятком підприємців.

На нашу думку, найбільш послідовною позицією в цьому питанні є позиція В. К. Мамутова. Він розглядає господарсько-правову відповідальність як зазначання господарським органом несприятливих економічних наслідків безпосередньо внаслідок того, що до нього застосовані передбачені законом санкції (мір відповідальності економічного характеру) за вчинене ним правопорушення.

Таке розуміння юридичної, в тому числі і господарсько-правової відповідальності, не тільки дістало підтримку і визнання в загальній теорії права, а й закріплення в чинному законодавстві, зокрема в ст. 216 ГК України.

Відповідно до цієї статті, відповідальність за правопорушення, здійснене у сфері господарювання, полягає в застосуванні до правопорушників – учасників господарської діяльності правового впливу (санкцій) на підставах і в порядку, передбачених ГКУ, іншими законодавчими актами чи договором.

Отже, відповідальність застосовується у формі певної системи господарських санкцій, передбачених господарським законодавством, укладеними договорами і локальними актами нормативного характеру суб’єктів господарювання за протиправні дії чи бездіяльність учасників господарських відносин. Статтею 217 ГК України визначено: поняття господарських санкцій, сферу їх застосування, види господарських санкцій та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суб’єктами відповідальності є як суб’єкти господарювання та їх структурні підрозділи, так і інші учасники господарських відносин, в тому числі міністерства, відомства та їх органи, які контролюють дотримання правил (чи умов) здійснення господарської діяльності.

Господарсько-правова відповідальність являє собою вплив потерпілого на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду в цілях гарантії захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення (ст. 216 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність – це узгоджена і упорядкована система санкцій, які застосовуються до правопорушників. Проте в  законодавстві неможливо передбачити всі випадки і відтінки, які виникають  у відносинах суб’єктів господарювання. Право завжди регулює типові ситуації, притаманні більшості відносин, які виникають на практиці. Воно базується на основних керівних началах, - принципах права, які виражають  тенденції і потреби суспільства, що визначають суть системи, галузі або інституту права і в результаті їх правового закріплення мають загальнообов’язкове значення.

Господарсько-правова відповідальність, як інститут права, базується на принципах, відображених у ст. 216 ГК України, згідно з якими:

потерпіла сторона в усіх випадках, не заборонених законом (окрім форс-мажорних), має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

  передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

застосування штрафних санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, а також відшкодування збитків, не звільняють цього суб’єкта від обов’язку, без згоди потерпілої сторони, виконати прийняті на себе зобов’язання в натурі.

У цілях забезпечення правопорядку в господарських відносинах і захисту законних прав та інтересів споживачів продукції зазначеною нормою передбачений принцип, згідно з яким у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Цей принцип передбачає невідворотність відповідальності за скоєне правопорушення.