4.     ІНТЕРПОЛ ТА ЕКОЛОГІЧНА ЗЛОЧИННІСТЬ

Екологічна злочинність – це відносно нове явище для багатьох поліцейських органів світу, а отже й для Інтерполу. Цей тип злочинності відзначається великою різноманітністю. охоплюючи широке коло споріднених злочинів, які можуть підпадати або під якісь конкретні закони, або під загальне цивільне право. У правових системах різних країн відповідні законодавчі положення можна знайти або в спеціальних, або в загальних чи цивільних законах і прецедентному праві. У цьому контексті слід відзначити, що повноваження Інтерполу на боротьбу з міжнародною злочинністю поширюються лише на ті справи, де злочини розслідуються та переслідуються у світлі кримінального права. Ще у 1976 році була прийнята резолюція Інтерполу про боротьбу з нелегальною торгівлею дикою флорою та фауною. Розроблені міжнародними конвенціями або угодами юридичні інструменти боротьби з міжнародною екологічною злочинністю залишаться на папері, якщо ці закони не будуть застосовуватися на національному рівні.

Як показує досвід, розслідування справ, пов’язаних з міжнародною екологічною злочинністю, нерідко стикається з труднощами через розсіяну по всіх усюдах уривчасту інформацію. Беручи загалом, тут немає ні центрального пункту зв’язку, ані єдиного міжнародного визначення поняття “екологічний злочин”, тимчасом як професійні екологічні злочинці старанно приховують свою незаконну діяльність за цілком легальним фасадом, іноді вдаючись до корупції державних чиновників.

Інтерпол намагається виправити цю ситуацію, й нещодавно Генеральна Асамблея Інтерполу ухвалила низку рекомендацій щодо боротьби з міжнародною екологічною злочинністю. Найбільш недавньою за часом ініціативою Інтерполу стало створення спеціальної робочої групи. Робоча група з проблем екологічної злочинності була утворена на виконання резолюції про екологічну злочинність, прийнятої Генеральною Асамблеєю Інтерполу на сесії в Дакарі в листопаді 1992 року.

Завданням Робочої групи є виявлення різноманітних проблем, які виникають у зв’язку з розслідуванням екологічних злочинів, і пошук можливих шляхів їх розв’язання. Ці проблеми можуть бути подолані, зокрема, шляхом поліпшення міжнародного співробітництва та інформаційного обміну по існуючих каналах Інтерполу. Крім того, Робоча група може надавати рекомендації стосовно прийняття законодавчих актів про боротьбу з екологічною злочинністю та гармонізації чинного законодавства.

Перше засідання Робочої Групи відбулося у вересні 1993 року, й на ньому було вирішено поділити Робочу Групу на три основні Підгрупи:

Нелегальні міжнародні перевезення небезпечних відходів;

Нелегальні міжнародні операції з реальними або ймовірними радіоактивними матеріалами;

Нелегальні міжнародні перевезення дикої фауни та флори (злочини проти дикої природи).