2.3.2. Міністерства України та їх повноваження

Міністерство (від лат. ministro, що означає керую, служу) — центральний у державі орган виконавчої влади, який здійснює державне управління в певній галузі чи сфері життя. В Україні міністерство є головним (провідним) органом у системі цен^ тральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності. 3ft характером діяльності вони поділяються на галузеві, тобто ті, які керують певною галуззю (наприклад, Міністерство оборони, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство охорони здоров'я та ін.) та функціональні — ті, на які покладено виконання певної і водночас основної функції (наприклад, у сфері праці та соціальної політики — Міністерство праці та соціальної політики, у сфері фінансів — Міністерство фінансів)1.

Згідно з Указом Президента України від 15 грудня 1909 р. № 1573/99 та наступними змінами до нього сформовано такий

1 Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога 3. Державне регулювання економіки. — К.: Атіка: Ельга-Н, 2000. — С 49.

192_______________________________________________Розділ 2,3

склад міністерств: економіки та з питань європейської інтеграції, промислової політики, аграрної політики, внутрішніх справ, екології та природних ресурсів, палива і енергетики, закордонних справ, культури і мистецтва, з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, оборони, освіти і науки, охорони здоров'я, праці та соціальної політики, транспорту, фінансів, юстиції (рис. 2.1).

Міністерства є єдиноначальними органами. їх очолюють міністри, які входять до складу Кабінету Міністрів України і за посадою належать до політичних діячів.

Міністр особисто відповідає за розробку і впровадження Програми Кабінету Міністрів України з відповідних питань, реалізацію державної політики у визначеній сфері державного управління, спрямовує і координує діяльність інших органів виконавчої влади з питань, віднесених до його відання. Міністр доручає виконання частини своїх посадових повноважень державному секретарю міністерства та його заступникам, які можуть виконувати їх від імені міністерства відповідно до затвердженого розподілу службових обов'язків між заступниками.

Міністерство як центральний орган будується за такою схемою: керівництво (Міністр, державний секретар міністерства та його заступники, колегія) — виробничі структурні підрозділи (управління, відділи) — штабні підрозділи, що займаються організаційною діяльністю всередині міністерства (бухгалтерія, управління кадрів та ін.). Апарат міністерства складається з державних службовців і очолюється державним секретарем міністерства. Міністерство може мати підпорядковані йому підрозділи (органи), у тому числі територіальні (регіональні), які становлять «систему міністерства».

Організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне, матеріально-технічне та інше забезпечення міністерства організовується державним секретарем міністерства. Державний секретар міністерства організовує забезпечення діяльності міністра та поточну роботу з виконання покладених на міністерство завдань, подає міністрові пропозиції щодо розподілу відповідних бюджетних коштів, координує роботу територіальних органів міністерства, підприємств, установ та організацій, що входять до сфери його управління.

[ентральні органи виконавчої влади: права, компетенція, функції         193

Міністерство транспорту

Міністерство культури і мистецтв

Міністерство внутрішніх справ

Міністерство фінансів

Державне казначейство

Міністерство палива та енергетики

Міністерство аграрної політики

Міністерство праці та соціальної політики

• Державний комітет у справах ветеранів

Міністерство закордонних справ

Міністерство екології та природних ресурсів

•Державний комітет водного господарства •Державний комітет лісового господарства • Державний комітет по земельних ресурсах

Міністерство охорони здоров'я

Кабінет

Міністрів

України

Секретаріат КМУ

Складається з чотирьох функціональних департаментів з граничною чисельністю працівників 499 осіб

Державний комітет

зв язку

та інформатизації

Державний комітет статистики

Державний комітет інформаційної політики телебачення і радіомовлення

Державний комітет архівів

Державний комітет

з питань

регуляторної

політики

та підприємництва

Державний комітет у справах сім'ї і молоді

Головне управління державної служби

Державний комітет у справах охорони державного кордону України

Державний комітет з питань фізичної культури і спорту

Рис. 2.1. Центральні органи виконавчої влади України

194

Розділ 2.3

Міністерство освіти

і науки

У Державна

! неоанківеька

, фіваисово-креди-

і установа, на базі

і Державного

1 інноваційного фонду

[України

Міністерство оборони

Міністерство юстиції

• Державний комітет у справах релігій

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи

Міністерство

економіки та

з питань європейської

інтеграції

уеишова (

 на базі Агентства

Державний комітет з державного матеріального резерву

Державний комітет

стандартизації,

метрології

та сертифікації

Державний комітет з енергозбереження

Державний комітет будівництва, архітектури та житлової політики

Міністерство промислової політики

Кабінет

Міністрів

України

Секретаріат КМУ

, Складається з чотирьох функціональних департаментів з граничною чисельністю працівників 499 осіб

Антимонопольний комітет

Державна митна служба

Державна податкова адміністрація

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку

Служба безпеки

Управління державної охорони

Фонд державного майна

Національне космічне агентство

Національна комісія

регулювання

електроенергетики

Пенсійний фонд

Вища атестаційна комісія

Державний

департамент

з питань виконання

покарань

Рис. 2.1. Центральні органи виконавчої влади України

( продовження)

Центральні органи виконавчої влади: права, компетенція, функції        195

Переважна більшість міністерств беруть участь у реалізації економічної і соціальної політики держави в межах дорученої справи: прогнозують перспективні напрямки і реалізують стратегічні цілі та завдання розвитку; беруть участь у розробці проектів та у виконанні загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку України, охорони навколишнього середовища, Державного бюджету України; беруть участь у підготовці міжнародних договорів України, укладають міжнародні угоди міжвідомчого характеру; проводять політику у сфері виконання робіт (послуг) і поставок продукції для державних потреб та утворення державних резервних фондів матеріальних та фінансових ресурсів і здійснюють у межах повноважень, визначених законодавством, функції з управління об'єктами державної власності, що належать до їх відання; беруть участь у формуванні та реалізації державної інвестиційної політики; сприяють розвиткові підприємництва, ринкової інфраструктури; здійснюють іншу діяльність щодо забезпечення державних інтересів в умовах формування ринкової економіки.

У цілому діяльність міністерств об'єднує два типи функцій: функції із забезпечення аналітико-консультативної допомоги у виробленні та здійсненні політики міністрів у відповідних секторах державного управління; функції забезпечення задоволення потреб суспільства і держави. Ці функції пов'язані з наданням управлінських послуг населенню і в ході адміністративної реформи підлягають широкій децентралізації, у тому числі шляхом їх делегування окремим госпрозрахунковим підрозділам, підпорядкованим відповідному міністерству.