§ 3. Кримінальне право країн загального права

Як зазначалось вище, дану правову сім'ю ще інколи називають англо-американською (або неконтинентальною) сім'єю. Вона заснована на загальному праві, датою виникнення якого вважається 1066 р.1 Це право мало великий вплив на розвиток правових систем не тільки Англії та США, але й Індії, Пакистану та ряду країн Африки.

1 Див.: Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Уголовное право зарубежных стран.-М., 1997-С. 28.

338

Глава XXIII. Кримінальне право іноземних держав (питання Загальної частини)

Стосовно поняття злочину у правових системах держав цієї правової сім'ї, можна зазначити, що законодавче визначення цього поняття або зовсім відсутнє, або у кодексах подано його формальне визначення. Так, у англійському праві визначення поняття злочину У традиційному розумінні не існує. Під ним розуміється шкода, спричинена діянням державі та суспільним інтересам. Відсутній у ньому і виключний перелік злочинів, оскільки англійське кримінальне право залишається некодифікованим. Вважається, що воно налічує загалом більш ніж 7 тис. складів злочинів.1 Зазвичай поняття злочину в Англії дається у судових вироках щодо кожного окремого випадку. В більшості сучасних кримінальних кодексів штатів США, навпаки, міститься формалізоване визначення злочину - діяння, яке заборонено нормами кримінального права під загрозою покарання.

Через відсутність загального визначення поняття злочину у кримінальному праві держав даної правової сім'ї, не існує єдиної системи ознак цього антисоціального явища. Найбільш суттєвою ознакою злочину в англійському та американському кримінальному праві є наявність у відповідному діянні двох критеріїв -об'єктивного та суб'єктивного. Об'єктивний критерій, який позначається у доктрині як «actus reus», тобто поведінка, яка знайшла вираз у добровільній дії чи бездіяльності, що спричинила певну шкоду або створила загрозу її спричинення. При цьому маються на увазі цілком конкретні дія чи бездіяльність, оскільки умисел, що не знайшов належного об'єктивного відтворення, не підлягає покаранню. Суб'єктивний критерій, що позначається як «metis rea», тобто -винний дух (або заборонений умонастрій), який певною мірою можна розглядати різновидом поняття вини за континентальним правом. Зрозуміти цей критерій можна, якщо мати на увазі, що за англо-американським кримінальним правом існує інститут об'єктивної відповідальності, так званої абсолютної вини, коли кримінальну відповідальність (наприклад, за статеві злочини) встановлено на підставі лише actus reus.

Протиправність як ознака злочину, що у континентальному кримінальному праві знайшла відтворення у класичному nullum crimen sine lege, в праві Англії та США розуміється не як протиріччя закону, а як протиріччя праву, оскільки історично під нормами права в Англії розумілись і норми закону, і норми прецедентного (загального) права.

Що стосується осудності, то вона у доктрині зазначених держав не знайшла чіткого визначення і розглядається у безпосеред-

1 Див.: Романов А Н. Правовая система Англии.- М., 2000.- С 211.

339

Кримінальне право. Загальна частина

ньому зв'язку з mens rea, коли для кожного складу злочинів передбачається свій зміст цього терміна. Звідси, велика кількість поглядів та пропозицій щодо визначення вини і осудності. Можна лише зазначити, що, на думку більшості англійських фахівців, вина, як підстава осудності, повинна завжди містити два елементи: а) у момент вчинення злочину особа має контролювати свої дії; б) вона повинна передбачати ті наслідки, що дійсно виникли в результаті поведінки, реалізованої винним.1

Сучасне англійське право знає три форми вини: намір (intent), необережність (recklessness) та недбалість (negligence), проте сталих визначень цих форм ні у праві, ні у доктрині не існує. Модельним КК США (1962) запропонована інша класифікація, яка нині відтворена у більшості чинних кодексів, прийнятих штатами. За ним, дії винного можуть бути вчинені: а) з метою, б) з усвідомленням, в) необережно та г) недбало.

При цьому, кожна з цих форм може визначатися окремо до будь-якого (чи всіх) матеріального елемента злочину.2 Наприклад, щодо наслідків злочину з метою діє той, хто намагається досягти саме цих наслідків; з усвідомленням - той, хто не має мети, проте усвідомлює «великий ступінь ймовірності» їх настання; необережно - той, хто свідомо ігнорує настання цих наслідків, та недбало -той, хто не усвідомлює ризику настання зазначених наслідків, хоча він повинен був знати про можливість їх настання (в межах, що під силу «розумній людині»).3

Як і у праві континентальних держав, у кримінальному праві країн загального права кримінальну відповідальність, за загальним правилом, передбачено, починаючи зі стадії замаху. Проте, у англо-американському праві, наприклад, існують різні інститути, які дозволяють поширити кримінальну відповідальність і на готування до злочину («змова з метою...»). До того ж, поняття замаху, що його містять КК багатьох американських штатів, є настільки широким, що це дозволяє судам відносити до нього цілий ряд підготовчих дій.

Підставою для кримінальної відповідальності в англійському праві з давніх часів є не тільки намір вчинити злочин, а ще й певна поведінка, яку прийнято називати «явною дією» (overt act). Однак зміст останньої історично неодноразово змінювався та й взагалі залишається невизначеним і у кожному окремому випадку тлумачиться судом.

' Див.: Романов А. Н. Цит. праця.-С. 216-217.

2            Див.: Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Цит. праця.- С. 83-84.

3              Там само-С 84-85.

340

Глава XXIII. Кримінальне право іноземних держав (питання Загальної частини)

На даний час в англо-американському праві відокремлюються три самостійних інститути - підбурювання, змова та замах. Проте, як зазначається, існуючі у цьому праві уявлення щодо попередньої злочинної діяльності не пов'язані зі стадіями розвитку злочинної діяльності і містяться в трьох, вироблених загальним правом, самостійних категоріях злочинах, що характеризуються незакінченістю реалізації злочинного наміру, однак супроводжуються здійсненням для його досягнення певних «явних дій».1

Підбурювання до скоєння злочину, за англо-американським правом, розглядається як схилення іншої особи до вчинення злочину незалежно від того, чи цей злочин вчинено. Більш того, завжди мається на увазі невдале підбурювання, оскільки вдале підбурювання, тобто - таке, що супроводжувалось вчиненням відповідного злочину, є за цим правом співучастю у злочині. При чому, карається також замах на підбурювання. Єдиною відмінністю (особливістю) американського права є те, що злочином завжди буде підбурювання до скоєння тяжкого злочину, а щодо інших видів злочинів - сталої практики не існує.

Найбільш повне уявлення про замах, за кримінальним законодавством цієї правової сім'ї, можна скласти відповідно до спеціального закону Англії про замах, що карається у кримінальному порядку (1981 р.). За ним, особа повинна визнаватись винною у замаху, якщо з наміром вчинити злочин вона скоює дію, яка є чимось «більшим, ніж просте готування до вчинення злочину». Проте, питання про відмежування зазначеного готування та замаху на злочин залишається питанням факту і сталої практики щодо цього немає.

Тривалий час у англо-американському праві існувала чотиричленна класифікація злочинців - виконавці (першого та другого ступеня) та посібники (до та після вчинення злочину). Тепер цю класифікацію скасовано. Нині існують фігури виконавця та співучасника. Під останнім здебільшого розуміється пособник або підбурювач. Виконавцем визнається особа, яка вчинила діяння безпосередньо сама, опосередковано (за допомогою, наприклад, струму), або така, що сприяла злочину в момент його скоєння. Пособником визнається той, хто: а) забезпечує вчинення злочину; б) консультує виконавця злочину або в) керує виконанням злочину.

За англо-американським правом, можлива співучасть не лише в умисних, а й у необережних злочинах.

Що стосується покарання за вчинення злочину, то, за англійським правом, визначено три цілі кримінального покарання:

1 Див.: Крылова Н. Е., Серебренникова А. В. Цит. праця.- С. 96.

341

Кримінальне право. Загальна частина

а) відплата, б) залякування та в) виправлення. У загальному ж вигляді кримінальне покарання визначається як владне спричинення страждань особі за вчинення нею злочину. У цілому таке ж уявлення про покарання і в американському праві, хоча доктриною тут пропонуються різні, інколи значно більш деталізовані визначення.

Слід наголосити, що в цілому різні уявлення про поняття кримінального покарання та його призначення (цілі) накладають суттєвий відбиток на практику його застосування. У літературі наводиться вдалий приклад, коли, залежно від поглядів та переконань судців, в одному американському штаті протягом одного й того ж року позбавлення волі призначалось щодо 12,5% засуджених, а в іншому- 76,5%. Федеральний суд одного із штатів у середньому засуджував винних до 8,6 місяців позбавлення волі, а такий же суд іншого штату -до 46,9 місяців.1

Головним видом покарання у цій правовій сім'ї залишається позбавлення волі. В Англії - це тюремне ув'язнення, максимальний строк якого становить 25 років. Практикою вироблено систему певних стандартів призначення цього виду покарання за різні злочини (систему тарифів). У США санкції кримінального закону передбачають покарання на ЗО, 40 і навіть 50 років ув'язнення. До того ж, за американським правом можливе винесення визначених та невизначених вироків. Система останніх досить складна і потребує спеціального вивчення.