§ 4. Порядок зайняття посади нотаріуса

Нотаріусом може бути громадянин України, який має

вищу юридичну освіту і пройшов стажування протягом

шести місяців у державній нотаріальній конторі або у но-

таріуса, який займається приватною нотаріальною прак-

тикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцт-

во про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не

може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати у штаті інших держав-

них, приватних та громадських підприємств і організацій,

займатися підприємницькою діяльністю, а також викону-

вати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена

Законом «Про нотаріат», а також викладацької та науко-

вої у вільний від роботи час.

Для визначення рівня професійної підготовленості

осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю,

при Головному управлінні юстиції Міністерства юстиції

України в АРК, обласних, Київському і Севастопольсько-

Розділ XIII. Нотаріат

му міських управліннях юстиції утворюється кваліфіка-

ційна комісія нотаріату, Положення про яку затверджуєть-

ся Мін'юстом України. На підставі результатів складеного

іспиту кваліфікаційна комісія приймає рішення про мож-

ливість допуску особи до нотаріальної діяльності. Особи,

які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його

повторного складання не раніше ніж через один рік.

Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскарже-

но у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату в місячний

строк зі дня вручення його копії зацікавленій особі. По-

ложення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату за-

тверджується Кабінетом Міністрів України. До складу ко-

місії входять чотири нотаріуси, три представники від

Мін'юсту України і два представники від Української но-

таріальної палати. За результатами розгляду справи комі-

сія може ухвалити такі рішення: а) про залишення рішен-

ня кваліфікаційної комісії нотаріату без зміни, а скарги —

без задоволення; б) про допуск до складання повторного

іспиту особи, яка подала скаргу; в) про скасування рішен-

ня кваліфікаційної комісії нотаріату і про можливість до-

пуску особи до заняття нотаріальною діяльністю.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату є

остаточним.

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяль-

ністю видається Мін'юстом України на підставі рішення

кваліфікаційної комісії нотаріату1.

Відмова у видачі свідоцтва може бути оскаржена до

суду в місячний строк зі дня її одержання. За видачу сві-

доцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю

вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом

Міністрів України2.

1 Див.: Положення про порядок видачі свідоцтва яро право на

заняття нотаріальною діяльністю: Затверджено Наказом Мін'юсту

України від 20 січня 1994 р.

2 Положення про розмір плати за видачу свідоцтва про право на

заняття нотаріальною діяльністю: Затверджено постановою Кабінету

Міністрів України від 22 лютого 1994 р. // Законодавство про нотарі-

ат. - 1994. - № 6.

Організація судових та правоохоронних органів

Призначення на посаду державного нотаріуса та звіль-

нення з посади здійснюється Головним управлінням юстиції

Міністерства юстиції України в АРК, обласних, Київському

і Севастопольському міських управліннях юстиції.

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності також про-

водиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції

України в АРК, обласних, Київському і Севастопольському

міських управліннях юстиції за заявою особи, яка має свідо-

цтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Реєстраційне посвідчення видається управлінням

юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмо-

ва у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допу-

скається. Після одержання реєстраційного посвідчення

приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк

розпочати нотаріальну діяльність.

З 1993 р. в Україні діє добровільна громадська орга-

нізація нотаріусів — Українська нотаріальна палата, яка

є юридичною особою і організує свою діяльність на за-

садах гласності, самоврядування і відповідно до Консти-

туції України, чинного законодавства, а також Статуту

Української нотаріальної палати1.

Основна мета Української нотаріальної палати — об'-

єднання на професійній основі зусиль нотаріусів для за-

доволення та захисту їх соціальних та інших спільних інте-

ресів, сприяння підвищенню їх професійного рівня та

вдосконалення правової допомоги, що надається органа-

ми нотаріату громадянам, підприємствам, організаціям.

Для здійснення своїх цілей Українська нотаріальна пала-

та використовує такі повноваження:

- подає до республіканських або місцевих органів вла-

ди і управління пропозиції щодо вдосконалення діяль-

ності нотаріату;

- сприяє науковій розробці питань вдосконалення

нотаріальної діяльності, впровадженню ефективних форм

обслуговування;

1 Див.: Статут Української нотаріальної палати: Затверджений

Установчою конференцією нотаріусів України 22 квітня 1993 р. //За-

конодавство про нотаріат. — 1994. — № 6. — С. 35.

Розділ XIII. Нотаріат

- самостійно або спільно з державними органами і

громадськими організаціями проводить конференції, се-

мінари та інші заходи, сприяє підвищенню кваліфікації

нотаріусів, забезпеченню їх відповідною літературою;

- займається видавничою діяльністю;

- організує професійні та наукові контакти членів но-

таріальної палати з нотаріусами зарубіжних країн, здійс-

нює обмін делегаціями нотаріусів.

Взаємовідносини нотаріусів і Української нотаріаль-

ної палати засновані на взаємних правах і обов'язках. Но-

таріус зобов'язаний сплачувати членські внески на утри-

мання палати, брати участь в її роботі, додержуватися Ста-

туту Української нотаріальної палати тощо.

Контрольні  запитання

1. Назвіть органи та посадових осіб, що мають право вчинювати^

нотаріальні дії.

2. Які вимоги ставляться до осіб, що призначаються на посади

нотаріусів?

3. Що таке нотаріальна таємниця?

4. Які права і обов'язки має нотаріус?

Організація судових та правоохоронних органів

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ АКТИ З КУРСУ

«ОРГАНІЗАЦІЯ

СУДОВИХ ТА ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ»

1 .Конституція України //Відомості Верховної Ради Украї-

ни (ВВР). - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.'

2. Закон УРСР від 5 червня 1981 р. «Про судоустрій Украї-

ни» // ВВР. — 1981. — № 24. — Ст. 357 (із змінами, внесеними

згідно із законами від 17.06.92 //ВВР. - 1992. — № 35. — Ст. 508;

від 24.02.94//ВВР. - 1994. - № 26. - Ст. 204; від 11.12.98//ВВР.

- 1999. - № 4. - Ст. 35).

3. Закон України від 4 червня 1991 р. «Про арбітражний суд» //

ВВР. — 1991. — № 36. — Ст. 469 (із змінами, внесеними згідно

із законами від 15.05.92 //ВВР. - 1992. — № 32. — Ст. 455; від

14.10.92 // ВВР. - 1992. - № 48.— Ст. 661; від 30.06.93 //ВВР.

- 1993. - № 33. - Ст. 348; від 20.02.97 //ВВР. - 1997. - № 18.

-Ст. 124).

4. Закон України від 16 жовтня 1996 р. «Про Конституцій-

ний Суд України» //ВВР. - 1996. - № 49. - Ст. 272 (із змінами,

внесеними згідно з Рішенням Конституційного Суду України

від 23.06.97 № 2-зп).

5-*Закон України від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» //

ВВР. - 1993. — № 8. — Ст. 56 (із змінами, внесеними згідно із

законами від 02.02.94 //ВВР. - 1994. — № 22. — Ст. 142; від

24.02.94 //ВВР. - 1994. - № 26. - Ст. 203; від 05.10.95 //ВВР.

- 1995. — № 34. — Ст. 268; див. додатково: Постанова Верхов-

ної Ради України від 24.02.94 № 4016-12 //ВВР. - 1994. - № 26.

-Ст. 214).

6. Закон України від 2 лютого 1994 р. «Про органи суддів-

ського самоврядування» //ВВР. — 1994. — № 22. — Ст. 138.

7. Закон України від 2 лютого 1994 р. «Про кваліфікаційні

комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідаль-

ність суддів судів України» //ВВР. — 1994. — № 22. — Ст. 140.

8. Закон України від 15 січня 1998 р. «Про Вищу раду юс-

тиції» //ВВР. - 1998. - № 2$. - Ст. 146.

9. Закон України від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» //

ВВР. — 1991. — № 53. — Ст. 793 (із змінами, внесеними згідно

із законами від 22.04.93 //ВВР. - 1993. - № 22. - Ст. 229; від

26.11.93 //ВВР. - 1993. - № 50. - Ст. 474; від 21.03.95 //ВВР.

Основні нормативні акти з курсу

- 1995. — № И.-Ст. 71; від 05.10.95//ВВР.-1995.-№34.

- Ст. 268) (Про визнання неконституційним положення части-

ни четвертої статті 12 див.: Рішення Конституційного Суду

України від ЗО. 10.97 № 5-зп).

10. Дисциплінарний статут прокуратури України: Затверд-

жений 6 листопада 1991 р. //ВВР. - 1992. — № 4. - Ст. 15.

11. Положення про класні чини працівників органів прокура-

тури України: Затверджено 6 листопада 1991 р. //ВВР. -1992. — №

4. - Ст. 14.

12. Закон України від 20 грудня 1990 р. «Про міліцію» //

ВВР. — 1991. — № 4. — Ст. 20 (із змінами, внесеними згідно із

законами від 19.06.92 //ВВР. - 1992. - № 36. - Ст. 526; від

26.01.93 //ВВР. - 1993. -№11.- Ст. 83;від 28.06.94 //ВВР. -

1994. - № 26. - Ст. 216; від 14.03.95 //ВВР. - 1995. - № 15. -

Ст. 102; від 11.12.98 //ВВР. - 1999. - № 4. - Ст. 35).

13. Положення про Міністерство внутрішніх справ Украї-

ни: Затверджено Розпорядженням Президента України від 7 жовт-

ня 1992 р. //Голос України. - 1992. — 20 жовт. (із змінами, внесе-

ними згідно з Розпорядженням Президента України від 19.08.94

№ 107/94-рп; Указом Президента від 27.01.99 № 70/99).

14. Закон України від 25 березня 1992 р. «Про Службу без-

пеки України» // ВВР. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

15. Закон України від 18 лютого 1992 р. «Про оперативно-

розшукову діяльність» //ВВР. — 1992. — № 22. — Ст. 303 (із змі-

нами, внесеними згідно із законами від 07.07.92 //ВВР. — 1992.

- № 39. - Ст. 572; від 26.01.93//ВВР. - 1993. -№ И.-Ст. 83;

від23.12.93//ВВР- 1994. -№ 11. -Ст. 52; від05.02.98//ВВР.

- 1998. - № 26. - Ст. 149; від 11.12.98 //ВВР. - 1999. - № 4.

- Ст. 35).

16. Закон України від 4 грудня 1990 р. «Про державну подат-

кову службу в Україні» // ВВР. — 1991. — № 6. — Ст. 37 (в ре-

дакції Закону від 24.12.93 //ВВР. — 1994. — № 15. — Ст. 84) (із

змінами, внесеними згідно із законами від 14.12.94 //ВВР. —

1995. - № 1. - Ст. 3; від 11.07.95 //ВВР. - 1995. - № ЗО. -

Ст. 229; від 16.05.96 //ВВР. - 1996. - № 31. - Ст. 148; від

16.12.97 //ВВР. - 1998. - № 14. - Ст. 61; від 15.01.98 //ВВР. - ]

1998. - № 25. - Ст. 147; від 05.02.98 //ВВР. - 1998. - № 29. -*1

Ст. 190; від 30.06.99).

17. Закон України від 23 грудня 1993 р. «Про державний

захист працівників суду і правоохоронних органів» // ВВР. —

1994. — № 11. — Ст. 50 (із змінами, внесеними згідно із Законом

від 11.12.98 //ВВР. - 1999. - № 4. - Ст. 35).

18. Закон України від 19 грудня 1992 р. «Про адвокатуру» //

ВВР. - 1993. - № 9. - Ст. 62.

19. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію

адвокатури та Положення про Вищу кваліфікаційну комісію ад-

вокатури: Затверджені Указом Президента України від 5 травня

1993 р. № 155/93//Голос України. - 1993. — 13 трав, (із змінами,

внесеними згідно з Указом Президента-від 27.01.99 № 70/99).

20. Положення про Міністерство юстиції: Затверджено

Указом Президента України від 10 грудня 1997 р. № 1396/97 //

Офіційний вісник України. — 1998. —'№ 2 (із змінами, внесени-

ми згідно з указами Президента від 15.09.98 № 1019/98 та від

09.02.99 № 145/99).

21. Положення про Головне управління юстиції Міністер-

ства юстиції України в Автономній республіці Крим, обласні,

Київське та Севастопольське міське управління юстиції: Затверд-

жено Наказом Міністерства юстиції України від 5 лютого 1999 р.

№ 9/5 //Офіційний вісник України. - 1999. — № 6.

22. Положення про районні, районні у містах, міські (міст

обласного значення) управління юстиції: Затверджено Наказом

Міністра юстиції України від 5 лютого 1999 р. № 9/5 //Офіцій-

ний вісник України. — 1999. — № 6.

23. Закон України від 24 березня 1998 р. «Про державну

виконавчу службу» // ВВР. — 1998. — № 36-37. — Ст. 243 (із змі-

нами, внесеними згідно із Законом від 31.12.98 //ВВР. — 1999.

- № 8. - Ст. 57>.

24. Закон України від 21 квітня 1999 р. «Про виконавче про-

вадження» // ВВР. — 1999. — № 24. — Ст. 207 (із змінами, вне-

сеними згідно із Законом від 30.06.99).

25. Закон України від 2 вересня 1993 р. «Про нотаріат» //

ВВР. — 1993. — № 39. — Ст. 383 (із змінами, внесеними згідно

із Законом від 24.03.98).

Основні нормативні акти з курсу

тлат

Додаток

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(витяг)

РОЗДІЛ VII

ПРОКУРАТУРА

Стаття 121. Прокуратура України становить єдину сис-

тему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в

суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які прово-

дять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове

слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових

рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні

інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмежен-

ням особистої свободи громадян.

Стаття 122. Прокуратуру України очолює Генеральний

прокурор України, який призначається на посаду за згодою

Верховної Ради України та звільняється з посади Президен-

том України. Верховна Рада України може висловити недові-

ру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його

відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України—

п'ять років.

Стаття 123. Організація і порядок діяльності органів про- ]

куратури України визначаються законом.

Організація судових та правоохоронних органів

РОЗДІЛ VIII

ПРАВОСУДДЯ

Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключ-

но судами. Делегування функцій судів, а також привласнення

цих функцій іншими органами чи посадовими особами не

допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,

що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом Укра-

їни та судами загальної юрисдикції.

Народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуд-

дя через народних засідателів і присяжних.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є

обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 125. Система судів загальної юрисдикції в Укра-

їні будуєть9я за принципами територіальності і спеціалізації.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної

юрисдикції є Верховний Суд України.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є від-

повідні вищі суди.

Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.

Створення надзвичайних та особливих судів не допуска-

ється.

Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів

гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Додаток

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України

затриманий чи заарештований до винесення обвинувального

вироку судом.

Судді обіймають посади безстрокове, крім суддів Кон-

ституційного Суду України та суддів, які призначаються на

посаду судді вперше.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або

призначив, у разі:

' 1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за ста-

ном здоров'я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо

нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення поИ

мерлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнен-1

ня з посади за власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сі-|

меи.

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та,1

у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.}

Організація судових та правоохоронних органів

Професійні судді не можуть належати до політичних пар-

тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяль-

ності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші

оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім

наукової, викладацької та творчої.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфіка-

ційною комісією суддів громадянин України, не молодший

двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж

роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Укра-

їні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути особи, які

мають фахову підготовку з питань юрисдикції цих судів. Ці

судді відправляють правосуддя лише у складі колегій суддів.

Додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо ста-

жу, віку та їх професійного рівня встановлюються законом.

Захист професійних інтересів суддів здійснюється в по-

рядку, встановленому законом.

\

Стаття 128. Перше призначення на посаду професійно-

го судді строком на п'ять років здійснюється Президентом

України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду

України, обираються Верховною Радою України безстроко-

ве, в порядку, встановленому законом.

Голова Верховного Суду України обирається на посаду

та звільняється з посади шляхом таємного голосування Пле-

нумом Верховного Суду України в порядку, встановленому

законом.

Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні

і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособове, колегією

суддів чи судом присяжних.

Додаток

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед зако-

ном і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду |

своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді проку-

рором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування |

технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскаржен-1

ня рішення сулу, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судо-1

чинства в судах окремих судових юрисдикцій.

За неповагу до суду і судді винні особи притягаються до І

юридичної відповідальності.

Стаття 130. Держава забезпечує фінансування та належні|

умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Дер-1

жавному бюджеті України окремо визначаються видатки на]

утримання судів.

Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє|

суддівське самоврядування.

Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції, до відання

якої належить:

1) внесення подання про призначення суддів на посади

або про звільнення їх з посад;

2) прийняття рішення стосовно порушення суддями і

прокурорами вимог щодо несумісності;

3) здійснення дисциплінарного провадження стосовно

суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізова-

них судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до

дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та міс-

цевих судів, а також прокурорів.

Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верхо-

вна Рада України, Президент України, з'їзд судців України, з'їзд

адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих на-

вчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої

ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція пра-

цівників прокуратури—двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради Юстиції входять за посадою Голо-

ва Верховного Суду України, Міністр юстиції України, Гене-

ральний прокурор України.

РОЗДІЛ XII

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ

Стаття 147. Конституційний Суд України є єдиним ор-

ганом конституційної юрисдикції в Україні.

Конституційний Суд України вирішує питання про відповід-

ність законів та інших правових актів Конституції України і дає

офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Стаття 148. Конституційний Суд України складається з

вісімнадцяти суддів Конституційного Суду України.

Організація судових та правоохоронних органіл

Додаток

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суд-

дів України призначають по шість суддів Конституційного

Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути гро-

мадянин України, який на день призначення досяг сорока

років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за фахом не

менш як десять років, проживає в Україні протягом останніх

двадцяти років та володіє державною мовою.

Суддя Конституційного Суду України призначається на

дев'ять років без права бути призначеним на повторний строк.

Голова Конституційного Суду України обирається на спе-

ціальному пленарному засіданні Конституційного Суду Укра-

їни зі складу суддів Конституційного Суду України шляхом

таємного гол осування-лише на один трирічний строк.

Стаття 149. На судців Конституційного Суду України по-

ширюються гарантії незалежності та недоторканності, під-

стави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 цієї

Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в час-

тині другій статті 127 цієї Конституції.

Стаття 150. До повноважень Конституційного Суду Укра-

їни належить:

1) вирішення питань про відповідність Конституції Укра-

їни (конституційність):

законів та інших правових актів Верховної Ради України;

актів Президента України;

актів Кабінету Міністрів України;

правових актів Верховної Ради Автономної Республіки

Крим.

Організація судових та правоохоронних органів

Ці питання розглядаються за зверненнями: Президента Укра-

їни; не менш як сорока п'яти народних депутатів України; Вер-

ховного Суду України; Уповноваженого Верховної Ради Украї-

ни з прав людини; Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) офіційне тлумачення Конституції України та законів

України;

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд

Країни ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання

на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Стаття 151. Конституційний Суд України за зверненням

Президента України або Кабінету Міністрів України дає виснов-

ки про відповідність Конституції України чинних міжнародних

договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться

до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість.

За зверненням Верховної Ради України Конституційний

Суд України дає висновок щодо додержання конституційної

процедури розслідування і.розгляду справи про усунення

Президента України з поста в порядку імпічменту.

Стаття 152. Закони та інші правові акти за рішенням Кон-

ституційного Суду України визнаються неконституційними

повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають

Конституції України або якщо була порушена встановлена

Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або

набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухва-

лення Конституційним Судом України рішення про їх некон-

ституційність.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юри-

дичним особам актами і діями, що визнані неконституційними,

відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Додаток