На рубежі століть
Німеччина - країна індустріальна, країна з безліччю промислових агломерацій, великих і маленьких міст. Але це зовсім не означає, що життя тут повне суєти, що навкруги - одні заводи і фабрики, що димлять труби і вщенд забиті дороги. Багатьом областям Німеччини властиві тиша і спокій, достаток мальовничих пагорбів і річкових пейзажів, а головне, - лісів. Не можна не згадати і культурне життя, що в основному зосереджено у великих містах з їхніми незліченними театрами, концертними залами і музеями, але їм не поступаються і провінції.
II. Географічне положення і адміністративно-територіальний поділ
Федеративна Республіка Німеччини розташована у центрі Європи. З нею межують дев'ять сусідніх держав: Данія на півночі, Голландія, Бельгія, Люксембург і Франція на заході, Швейцарія й Австрія на півдні, і Чеська Республіка і Польща на сході. Ще чіткіше вимальовується це центральне положення тепер, після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 року. Федеративна Республіка Німеччини є більш ніж коли-небудь, вузловим центром між Сходом і Заходом, так само як і між Скандинавією і регіоном Середземномор`я. Будучи членом Європейського співтовариства і НАТО, Німеччина виконує роль сполучної ланки між державами Центральної і Східної Європи. Територія Німеччини складає 357 000 кв.км. Найбільша довжина з півночі на південь - 876 км, із заходу на схід - 640 км. Крайні точки кордонів: на півночі - селище Лист на острові Зильт, на сході - саксонське село Дешка, на півдні - баварське село Оберстдорф і на заході - селище Зельфкант (Північний Рейн-Вестфалія). Загальна довжина кордону - 3767 км.
З 16 федеральних земель 10 - "старих", що не перетерпіли змін: Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-Пфальц, Саарланд (Саар), Гессен, Баден-Вюртемберг, Баварія, Нижня Саксонія, Шлезвиг-Гольштейн, Гамбург і Бремен (включаючи Бремерхафен, аванпорт Бремена, розташований у 56 км на північ від нього, вниз за течією ріки Везера).
На сході Німеччини ліквідовано існуючий в НДР адміністративний поділ на 15 округів, у тому числі Берлін (Східний), що діяв з 1952 року. Відновлено колишні 5 земель, (як продовження колишніх німецьких традицій федералізму): Меклнбург - передня Померанія (центр - Шверин), Брандебург (Потсдам), Саксония-Ангальт, (Магдебург), Саксонія (Дрезден) і Тюрінгія (Ерфурт). окремих випадках, однак, змінені їхня кордони: деякі адміністративні райони (крайси) і громади, виходячи з господарської й іншої доцільності, передані сусіднім землям (див. карту на стор. 14).
III. Політичний устрій
ФРН - країна з однією з найбільш розвинутих у сучасному світі систем парламентської демократії, що забезпечує громадянам широкі можливості волевиявлення і реалізації своїх демократичних прав, закріплених Конституцією. У країні реально забезпечений поділ законодавчої, виконавчої і судової влади. ФРН - федеративна держава, кожна з 16 земель якої має свою конституцію, парламент і уряд. Конституція федерації - основний закон ФРН - прийнятий 23 травня 1949 р. Голова держави - федеральний президент (з 1 липня 1994 р. - Роман Херцог). Федеральний президент представляє країну в міжнародних відносинах. Уся повнота влади належить федеральному канцлеру. Верховним законодавчим органом ФРН на рівні федерації є бундестаг (парламент), що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних виборів. Половина депутатів обираються в округах по мажоритарній системі, а інші - по партійним спискам, що виставляються в кожній землі. У бундестазі можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не менше 5 % голосів виборців по списках чи провідних 3-х депутатів по виборчих округах. Інтереси земель представляє бундесрат, що забезпечує для них можливість впливу на законодавчу і виконавчу владу. Кожна земля розташовує в бундесраті мінімум 3, але не більш 6 голосів (у залежності від чисельності населення).
Політичні партії і громадські організації: Християнсько-демократичний союз (ХДС) - утворений у 1945 р., більш 900 тис. членів, спирається на підтримку католицької церкви. Християнсько-соціальний союз (ХСС) - утворений у 1945 р., діє тільки на території Баварії, більш 130 тис. членів, по політичним цілям є споріднений з ХДС. Вільна демократична партія (Вдп) - ліберальна партія, створена в 1948 р., виражає інтереси середніх і дрібних підприємців, службовців, чиновників, інтелігенції, частини селянства і ремісників. Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН) - найчисленніша партія ФРН (близько 940 тис. членів), створена в 1969 р., має вплив на профспілки й у середовищі робітників. Партія "зелених" - створена в 1980 р. у результаті злиття організацій і груп, що виступили з позицією охорони навколишнього середовища (близько 40 тис. членів), її опора - молодь і студенти. Партія демократичного соціалізму (ПДС) - є наступницею Соціалістичної єдиної партії Німеччини (СЕПН), число членів більш 100 тис. чоловік. Націонал-демократична партія (НДП) - створена в 1964 р. шляхом об'єднання різних неонацистких угруповань, близько 6 тис. членів. Республіканська партія - утворена в 1983 р. із представників правого крила ХСС, програмні установки партії спираються на неофашисткую ідеологію, на чолі стоїть в минулому есесівець.
У Німеччині нараховується близько 700 молодіжних організацій, об`єднань і груп. Найбільшою і впливовішою профспілковою організацією є Об'єднання німецьких профспілок (ОНП). Створено в 1949 р. У його склад входять 16 галузевих профспілок, чисельність - 12 мільйонів чоловік.
IV. Населення
Після об'єднання двох німецьких держав населення країни збільшилося і склало в 1998 році 82,4 млн чоловік.
Для населення ФРН характерна виняткова однорідність його національного складу: майже 99 % постійних жителів країни - німці. Національні меншості складають всього 0,2 % населення країни. Це більш 30 тис. данців, близько 40 тис. циган, що мігрують по всій країні, і 80 тис. голландців. Перед війною в Німеччині, переважно в містах, жило близько 560 тис. євреїв. Після установлення фашистського режиму вони емігрували чи були винищені в концтаборах. Реемиграція була невеликою. Сама назва всього німецького народу - Teutsch, Deutsch - відбулося від назви племені тевтонів, що жили колись на півночі країни. По племені ж алеманнів, що жили в далекій давнині на півдні її, багато романських народів називають німців Allemands.
На початку 16 в. августинський чернець Мартін Лютер перевів на німецьку мову Біблію і ввів богослужіння німецькою мовою. За основу Лютер узяв найбільш розповсюджений у країні діалект, що склався в Саксонії. З цього часу існує єдина літературна німецька мова. Він відноситься до західногерманської групи індоєвропейських мов. Однак через тривалу феодальну роздробленість літературна мова не стала єдиною розмовною мовою німців. Є три групи діалектів: верхньонімецька, середньонімецька і нижньонімецька. Сильніше всього відрізняється від літературного нижньонімецький, так званий платдейч. Близький голландській і фламандській мовам. З часів реформації (16 ст.), склався розподіл німецьких земель на католицькі (південь і захід) і протестантські (північ і частково південно - захід). У цілому протестанти (лютерани) переважають: до них відноситься майже половина всього населення ФРН, католики ж складають 45 %. При цьому картина в різних районах дуже контрастна: у багатьох північних районах частка протестантів перевищує 80 %, а на сході Баварії ще різкіше домінують католики, що складають там до 90 % віруючого населення. Характерна перевага католиків у сільській місцевості, у дрібних громадах, тоді як у великих містах переважають протестанти.
До початку 60-х років у країні не відчувалося недостачі трудових ресурсів. Спочатку їх поповнювали потік переселенців. Однак у середині 60-х навіть при уповільненні темпів економічного росту стало помітно не вистачати робочих рук. У цей період починається вербування іноземних робітників.
Науково-технічна революція викликала істотний перерозподіл по галузях господарства. У промисловості і будівництві працювала половина всіх зайнятих. Частка ж їх у сільському господарстві помітно знизилася. Значно збільшилося число людей, що працюють у сфері обслуговування, у тому числі помітно виросло число державних службовців. Ріст промисловості і стрімке розростання сфери обслуговування сприяють усе більшій урбанізації. Близько 90 % населення живе в містах, причому понад 30 % - у великих містах і агломераціях. Але вже почався процес субурбанізації, ріст пригородів великих міст, що розповзаються, і агломерацій. Проблеми міст стали дуже гострими. Агломераційні країни відрізняються великою транспортною перевантаженістю, шумом і забрудненням навколишнього середовища - задимленістю, труднощами з постачанням населення чистої питної води, горами відходів і автомобільних цвинтарів. До транспортних і екологічних проблем додаються і соціальні: багато районів у ядрах агломерацій перетворюються в гетто для бідних шарів населення. Найбільші міста - Гамбург, Франкфурт, Штутгарт зайняли в країні перші місця по масштабах злочинності.
V. Економіка
1. Загальна характеристика
У соціально-економічному і політичному розвитку Німеччини важливу роль зіграли особливості її економіко- і політико-географічного положення. Великі вигоди забезпечує місцезнаходження в центрі Європи серед економічно високорозвинених держав на перетинанні транс'європейських магістралей широтного і меридиального напрямку. Одна з важливих переваг - приморське положення Німеччини і близькість до великих портових міст сусідніх країн (Роттердам, Антверпен і ін.).
Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).
По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі (після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991 р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60% підприємств працює неповний робітник день. За останні роки в економіку колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно проводиться приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі, викликані об'єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.
ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку якого приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62 ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.
Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км. з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк - 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис. км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066 судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт - 600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться близько 51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.
Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці, що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.
Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%. Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі менше.
2. Промисловість
Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на зеленому лузі".
Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.
До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати "наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати, електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й експорту.
Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й автомобілебудування.
Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає перше місце у світі.
Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.
Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні, чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена, Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці; виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.
Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.
Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це імпортна нафта з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії й інших країн. Вона надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і від середземноморських портів на південному заході і півдні ФРН. Власний видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70 % нафтопереробки контролюється американськими й англійськими монополіями. Старий центр нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах - Рейнсько-Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно не задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу у ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись газове господарство базувалося на кам'яному куті, але тепер відбувається його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля. Вугільний концерн "Рурколе АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а головне, це найдешевший вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар'єрах Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим способом і цілком механізований.
Кам'яне і буре вугілля - основа електроенергетики Рейнсько-Рурського району, на який приходиться біля половини всіх потужностей електростанцій. Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні й інших притоках Дунаю. Перспективи електроенергетики - у будівництві атомних електростанцій. Атомна енергетика - типовий приклад галузі, створеної державою.
Складні в даний час проблеми чорної металургії. Її виробнича база перебудована: пануючим став киснево-конверторний спосіб плавки сталі. Виросло виробництво електросталі, йдуть роботи по прямому відновленню металу з руди. Однак розміщення металургійних заводів в основному в Руру і Саару при величезному імпорті руди стало маловигідним. Приморські заводи мають перевагу: вони можуть використовувати і дешеве американське вугілля. Рур одержує імпортну руду (зі Швеції, Бразилії, Ліберії і Канади) двома шляхами: головним - по Рейну, другим - по каналу Дортмунд - Емс. Ще складніше положення сухого району - Саару, що змушений використовувати лотарінгські руди. Третій район - Зальцгіттер базується на своїй руді. Але і він уже переключився на більш дешеву і якісну привізну. Єдиний великий приморський металургійний завод у ФРН - у Бремені, де до "Везерпорту", до його домен, підходять рудовози. З чорною металургією зв'язані старі, найбільше металомісткі галузі машинобудування. Виробництво устаткування для шахт, рудників, для самих же металургійних заводів зосереджене в Руру, тут же й у Баден-Вюртемберзі роблять верстати. У Зальцгіттері будують вагони, роблять устаткування для хімічних заводів.
Нові галузі машинобудування, такі як автомобілебудування, у меншому ступені залежать від центрів металургії. Автомобільною столицею ФРН називають Вольфсбург - невелике містечко на північному сході країни, де знаходиться головний завод концерну "Фольксвагенверк". Від гігантського заводу у Вольфсбурзі відділилося кілька філій - у Ганноверу, Брауншвейгу і Касселі. Спеціально для експорту за океан був побудований автоскладальний завод у Едмені. Інший гігант автомобілебудування - "Даймлер-Бенц" виник у 20-х роках у результаті злиття двох фірм. Головний завод концерну розміщається в Штутгарті, а кілька філій, що роблять і вантажні машини, - у його пригородах. Дві найбільші фірми автомобілебудування належать американському капіталу. "Форд" ще до війни обґрунтувався в Кельні, а "Дженерал моторс" цілком володіє фірмою "А. Опель" із заводами в Рюссельгеймі (у Франкфурті) і Бохумі. Автомобілебудування нині вже не процвітаюча галузь. Внутрішній ринок близький до насичення. Утримування автомобіля обходиться усе дорожче, сильно виросли ціни на бензин. До того ж, як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках підсилилася конкуренція.
На одному з перших місць у світі знаходиться німецьке суднобудування. Воно випускає і великі танкери, і контейнеровози, і цілі рибальські флотилії, і так звані, рейнські суда для внутрішніх шляхів. Головні судноверфі розташовані в Гамбурзі і Кілеві.
Весь науково-технічний прогрес у промисловості, її переоснащення були б немислимі без розвитку електротехнічної промисловості, і зокрема, електроніки. Але ФРН помітно відстає від США по електроніці, а по радіоелектроніці поступається і Японії. Американський концерн ІБМ володіє найбільшим в Європі заводом електронно-обчислювальних машин у місті Майнці і домінує на західнонімецькому ринку, а японські радіоприймачі і телевізори успішно конкурують з німецькими усередині країни. Традиційні райони електротехнічної промисловості – південних захід і південь. Тут знаходяться штаб-квартири найбільших концернів - "Сіменс", "АЕГ - Телефункен" і "Бош", їх основні науково-промислові центри і головні підприємства. Великими центрами електротехніки й електроніки є Мюнхен, Нюрнберг, Эрланген. Франкфурт-на-Майне, Штутгарт. Радіотехнічний концерн "Грундінг" з основними підприємствами у великих баварських містах виніс свої філії в сільську місцевість, що зв'язано з використанням дешевої робочої сили, особливо жіночої.
Світову популярність має хімічна промисловість ФРН. У ній зайнятий кожен десятий робітник і службовець країни. В останні роки відбулася серйозна перебудова цієї галузі. Вона виражається в бурхливому розвитку хімії органічного синтезу, з переключення її з вугільної на нафтову і газову базу. Це забезпечує швидкий ріст і модернізацію всієї галузі; основою її експорту стали пластмаси, синтетичні волокна, фармацевтичні вироби. Зі старих традиційних галузей експортне значення має виробництво добрив, особливо калійних, по якому ФРН займає перше місце у світі. "Віссю" хімічної промисловості здавна був Рейн, де розміщувалися основні центри гігантського концерну "ИГ Фарбеніндустрі", ліквідованого після війни. Тепер "концерни-спадкоємці" зосередили у своїх руках хімічну промисловість трьох основних районів по Рейну - Рейнсько-Рурського, Рейнсько-Майнського і Людвігсхафена-Мангейма. Розвиток хімічного органічного синтезу мало змінив її географію: до всіх трьох головні центрів прокладені нафтопроводи від портів. Поблизу кожного з них виникли нафтопереробні заводи. Нафтопереробка була як би підведена під звичну раніше схему розміщення основних заводів. Це підсилило забруднення Рейну, збільшило масу відходів, що скидаються в ріку. Потреба хімічних концернів у великій кількості імпортної сировини, і насамперед у нафті, необхідність експортувати свою продукцію і, нарешті, забруднення ними Рейну змушує їх шукати нові варіанти розміщення. Найбільш вилучений від моря гігантський концерн Басф побудував трохи нових заводів у портах Нідерландів і Франції.
Легка промисловість ФРН помітно уступає важкій. ФРН змушена ввозити тканини і взуття у великій кількості. Продукція стародавніх текстильних районів і центрів навколо Руру (Крефельд, "Бергешис Ланд", Мюнстерланд) і на півдні (Аугсбург і північний схід Баварії) виявилися під тиском тканин "з реторти" - з хімічних. І насамперед синтетичних, волокон. Великий вплив робить і конкуренція імпортних тканин країн "Загального ринку". Взуттєва промисловість у значній мірі перейшла на штучну шкіру; ринок ФРН наводнює більш дешеве італійське взуття.
Добре відомі традиційні галузі країни - пивоварство і виноробство. У ФРН виробляється близько 4000 сортів пива; пивоварні заводики є в багатьох дрібних містах. ФРН тримає і світовий рекорд по споживанню пива - 150 літрів на душу населення в рік. Пивні погребки і зали - улюблене місце зустрічей і бесід. Однак третина пива йде на експорт. Рейнські і Мозильські виноградні вина відомі і за межами країни. Доліну Мозеля зі знаменитими виноградниками, називають "винною дорогою".
3. Сільське господарство
Розвиток сільського господарства ФРН у післявоєнний період характеризується переходом до індустріальних методів виробництва, підвищенням інтенсивності концентрації виробництва і капіталу, формуванням агропромислового комплексу. Ця галузь забезпечує високий рівень середнього споживання продовольства при відносно низькій частці витрат на нього в структурі витрат населення. Природні умови для сільського господарства сприятливі на більшій частині ФРН. Близько 1/3 її лежить на Північно-Німецькій низовині, майже 1/6 займають невисокі Середньонімецькі гори з м'якими формами рельєфу. Клімат ФРН - перехідний від океанічного до континентального - дозволяє скрізь вирощувати сільськогосподарські культури помірного поясу. Ґрунти в основному середньої родючості. Але на оброблюваних землях вони набагато краще природних через постійне внесення добрив. Індустріалізація аграрного виробництва особливо інтенсивно проводилася в 50-60-і роки, була підготовлена активною інвестиційною політикою і перетворила сільське господарство в дуже капіталомістку галузь економіки. Сільське господарство ФРН відрізняється високою насиченістю технікою. З початку 80-х років у сільському господарстві підсилюється дія інтенсивних факторів, що відбиває загальну тенденцію до переходу економіки до ресурсозбережуючого напрямку технічного прогресу.
Для аграрного ладу ФРН характерна перевага капіталістичної (грошової) оренди землі і капіталістичного землеволодіння. Однією з характерних рис розвитку сільського господарства ФРН в останні десятиліття є його концентрація, витиснення дрібного виробника.
У структурі сільського господарства ведуче місце належить тваринництву: на його частку приходиться близько 1/3 вартості продукції цієї галузі. ФРН має значне поголів'я свиней і великої рогатої худоби. Найбільші доходи дає молочне господарство, потім м'ясне. В усіх районах тваринництво сполучається з рослинництвом, що значною мірою обслуговує його. Рілля займає ледве більш 1/3 земельних угідь ФРН. Однак завдяки високій врожайності сільськогосподарських культур збори значні. Серед зернових виділяються пшениця (її збирають тепер утроє більше, ніж на початку 50-х рр.) і жито, а також ячмінь і овес, що використовуються як корми. Ячмінь йде на готування пива, особливо в Баварії (для цієї мети там вирощують також хміль). Майже скрізь вирощують картоплю, у багатьох районах - цукровий буряк, що зв'язана в сівозміні з пшеницею і ячменем. Незважаючи на значний розвиток, сільське господарство ФРН не цілком задовольняє потреби країни. Приходиться імпортувати частину пшениці і жирів, багато продовольчих товарів, велику частину вовни й іншої сировини. Агропромисловий комплекс займає важливе місце в західнонімецькій економіці: у ньому зосереджено 1/5 самодіяльного населення країни, причому аж до 80-х років йшов активний перелив трудових ресурсів із сільськогосподарської сфери в АПК. Державні органи беруть на себе рішення питань по зміні аграрної структури, кредитуванню і фінансуванню сільського господарства, регулюванню ринків сільськогосподарської продукції.
VII. Транспорт
ФРН відрізняється високим розвитком усіх видів транспорту. Країна тримає першість серед країн Європи по довжині автострад, по розвитку річкового транспорту; по густоті мережі залізниць (128 км. на 1000 кв. км.) вона уступає лише Бельгії. Усі види транспорту в основному сучасні по технічному рівні: автобани вважаються кращими в Європі, основні напрямки залізниць електрифіковані, річковий транспорт перебудований в останні роки, а ріки "каналізовані", у приморських містах будуються приморські порти. Країна покрилася густою мережею авіаційних ліній; аеропорт у Франкфурті-на-Майні уступає тільки Лондонському і Паризькому.
Особливо велику роль грає автомобіль у пасажирських перевезеннях. Мережа автострад доповнюється густою мережею гарних федеральних доріг. ФРН тримає сумний рекорд у Європі по транспортних жертвах. Але розширення мережі автострад вимагають нових мільярдних капіталовкладень.
Центральне положення країни в західній Європі обумовлює міжнародне значення багатьох шляхів, що проходять через її територію. В останні роки мережа залізниць усередині держави скорочується, зате збільшується частка електрифікованих доріг, швидкості руху ростуть. Залізниці, що належать державі, відносяться до збиткових підприємств. Основна причина цього - пільги на перевезення масових вантажів для великих монополій. Їх не може перекрити навіть велика дорожнеча пасажирських поїздок.
ФРН має розгалужену мережу річкових шляхів; вона складає 4400 км. Це Рейн із припливами Мозелем, Майном і Неккаром, Везер, нижній плин Ельби, і, нарешті, на півдні - Дунай. Річкова мережа доповнена каналами, поліпшена зарегулюванням деяких рік. "Каналізування" Неккара відкрило для річкового флоту Південь ФРН, "каналізування" Мозеля - прямий шлях у Францію. Річковий флот ФРН перебудований технічно: 9/10 судів самохідні чи штовхаючі буксирами.
Усі внутрішні шляхи (залізниці, автостради, трубопроводи) сконцентровані в долині Рейну - найважливішої транспортної вісі країни, що перетинає її з півдня на північ. Про масштаби роботи річкового флоту на цьому головному напрямку говорить той факт, що через Еммеріх, що розташовується на кордоні з Нідерландами, проходить за рік майже стільки ж вантажів, скільки приймають і відвантажують усі морські порти країни.
Для морського флоту ФРН, що обслуговує величезні зовнішні перевезення, характерний досить швидкий розвиток, а тому - гарна технічна оснащеність. Поступово міняються і порти. Вони повинні стати доступними для великих судів, зокрема, для супертанкерів, має достатні глибини, гарну систему зв'язку з хінтерландом. Однак на всім узбережжі ФРН, крім "нафтового" Вильгельмхафена, немає портів, здатних приймати суда водотоннажністю 100 млн. т. Головні порти країни - Гамбург, вантажообіг якого понад 50 млн. т., і Бремен - Бремерхафен, що має вантажообіг близько 26 млн. т., - лежать в естуаріях рік Ельби і Везера. Вони здатні приймати лише суда малого тоннажу. Зараз ведуться поглиблені роботи, побудований канал "Північ-Південь", що зв'язує Гамбурзький порт із системою внутрішніх водяних шляхів, створені спеціальні причали для контейнерних вантажів.
VIII. Екологічні проблеми
З великих європейських країн ФРН найгустозаселеніша, найурбанізованіша і найіндустріальніша. Тому ясно, що тиск на навколишнє середовище тут максимальний, а вузол екологічних проблем складніший, ніж в інших країнах. Одні автостради і місця паркування ("бетонована земля") займають велику площу, чи уся забудована житловими будинками (близько 4 тис. км - тільки в "старих землях").
Населення ФРН відноситься до "золотого мільярда" високорозвинених країн, і середній німець споживає незрівнянно більше, ніж житель країн, що розвиваються: енергії в 20 разів більше індуса, сталі в 100 разів більше філіпинця, алюмінію в 15 разів більше жителя Аргентини. І все це на дуже обмеженій території.
На цій порівняно невеликій площі зосереджений винятково могутній і концентрований потенціал найзабруднюючих галузей: вуглевидобутку, чорної металургії, великій хімії. На території ФРН 19 діючих АЕС. У містах вихлопні гази автотранспорту дають більший відсоток усього забруднення.
Не дивно те, що ФРН була однією із найзабрудненіших країн світу в 60 - 70х рр. Рейн називали "стічною канавою Європи", а кислотні дощі зробили хворими близько 40% лісів країни. У НДР положення було ще складніше - більше 70% енергії тут вироблялося з бурого вугілля - найбруднішого виду палива.
У 1994 році провели ретельне дослідження 105 міст країни по найважливіших екологічних показниках (повітря, вода, шум, ризик для здоров'я людей). Останні місця по сумі показників зайняли великі міста: Штутгарт - 78-те, Берлін - 79-те, Мангейм - 80-те, Кельн - 84-те, Дюссельдорф-97-те. Найбільша пляма забруднених міст проглядається на карті в Рейнсько-Рурському районі. А лідирувало по чистоті навколишнього середовища маленьке містечко на південному заході ФРН у красивому лісистому гірському масиві Шварцвальд.
Але до 90-их рр. багато чого змінилося на краще. Під тиском "зелених" були прийняті дуже серйозні міри для екологічного оздоровлення країни.
На охорону навколишнього середовища витрачаються величезні кошти - 40 млрд. марок у рік. По частці у ВСП це дорівнює 1,75%, набагато більше, ніж у США (1,3%) чи в "зразковій" Японії (не набагато більше 1%).
У 1986р., відразу після чорнобильської катастрофи, було створене Міністерство навколишнього середовища.
Найбільші монопольні індустрії ("Байер" і ін.) налагодили масове виробництво очисного устаткування, і ця сфера стала найдинамічнішою у всій індустрії ФРН (тут зайнято більш 600 тис. чоловік; а в 2000 році буде приблизно 1 млн. чоловік).
ФРН стала найбільшим у світі експортером очисного устаткування - її частка досягла 21% (США - 16%, Японія - 13%).
Витрати принесли свої плоди: очистився Рейн - у ньому можна ловити рибу, перестав нависати смог над вугільно-металургійним Руром, чистіше стало повітря в інших містах. По деяких важливих показниках ФРН стала лідером - так, по вторинному використанню сировини вона досягла рекордних результатів.
Іноземцю можуть показатися надмірними екологічні "строгості" повсякденного життя німців - так, склотару вони строго скидають у кілька контейнерів: зелені пляшки - в один особливий, світлі в інший і т.д., і до цього вже звикли усі.
ФРН ставить перед собою задачу не утриматися на досягнутому рівні, а поліпшити справу в найближчі роки. Так, до 2005 року передбачається зменшити викиди з 32% на 20% відносно 1987 року, і в енергетиці це уже відбувається. А це внесок в оздоровлення всієї екологічної обстановки в Центральній і Східній Європі. Адже "експортне" забруднення з ФРН доходить навіть до Білорусії, України, Росії.
IX. ФРН у новому сторіччі
У зв'язку з економічним і сприятливим географічним розташуванням у центрі Європи, Німеччина є однією із найдинамічніших по розвитку серед Європейських держав, що дозволяє відігравати основну роль у Європейському Співтоваристві. Незважаючи на те, що останнім часом спостерігається витиснення Німеччини новими індустріальними країнами південно-східної Азії і Японією, швидше за все й у 21 столітті Німеччина збереже лідируючі позиції на світовому ринку, як визнаний постачальник високоякісної продукції.