Безопасность жизнедеятельности
Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія
продовження його цивілізації
1.1. Історія екології та безпеки життєдіяльності
1.2. Здорова екологічна ситуація – здоров’я суспільства
Розділ 2. Джерела екологічної кризи в Україні і її
вплив на суспільство
2.1. Шляхи вирішення санітарної та епідемічної ситуації в
Україні
2.2. Перспективи розвитку природоохоронних заходів в
Україні
2.3. Вирішення глобальних проблем охорони
навколишнього природного середовища в Україні і
світі
Висновки
Додатки
Список використаних джерел та літератури
Вступ
Кінець ХХ століття – це час усвідомлення суспільством кризи цивілізації, негативних її наслідків при підкоренні природи.
Сучасний каскад актуальних дисциплін сьогодення (“Екологія”, “Безпека життєдіяльності”, “Цивільна оборона”, “Охорона праці” – це наукова база для розробки стратегії і тактики поведінки людства. ЇЇ закони навчають, що людство є частина природи і своїм існуванням залежить від функціонування природних систем.
Суспільству потрібно усвідомити необхідність орієнтування не на боротьбу з наслідками, які руйнують природу, а на усунення самих причин знищення природи.
Закони екології, санітарного та епідемічного стану лежать в основі не лише біологічного, а й соціального буття. З розширенням екологічної кризи вони сьогодні стають більш актуальними.
Серія прогнозів, зроблених різними вченими світу, досить об’єктивно засвідчують, що кризові ситуації в сировинній, продовольчій та екологічних сферах не є тимчасовими, вони зростають і ставлять перед людством серйозні завдання.
Протягом всієї історії свого існування людина спиралася на природоруйнівну структуру господарювання. Але сьогодні, коли уряди і народи світу зрозуміють необхідність включення стану навколишнього середовища до числа пріоритетів розвитку нації, глобальна соціоекологічна катастрофа може не наступити.
Великий вчений В. І. Вернадський вимагає виконання таких важливих умов:
- об’єднання всього людства навколо єдиних цілей та задач;
- створення єдиної інформаційної мережі;
- свобода виконання прийнятих рішень перетворення навколишнього середовища за рахунок необмеженого доступу до ресурсів та енергії;
- рівність та високий добробут усіх членів суспільства;
- виключення війни як засобу вирішення соціальних конфліктів.
У сучасному суспільстві не всі вимоги виконуються. Людська цивілізація продовжує знаходитися у фазі нестійкого розвитку, коли внутрішні конфлікти перешкоджають вирішенню глобальних проблем. Світовому співтовариству необхідна єдина концепція виживання.6
З розвитком нових технологій та ускладненням умов видобування корисних копалин з кожним роком зростає небезпека в гірничодобувній справі. Яскравим прикладом небезпеки є сотні смертей українських гірників на шахтах Донецької та Луганської областей. Лише за 11 місяців 2001 року загинуло 286 гірників від вибухів метану та інших аварій, пов’язаних з грубими порушеннями техніки безпеки та технології видобування, нехтуванням елементарних контрольних вимірювань концентрації метану в робочих лавах та інших причин, які на перший погляд здаються незначними. Тому сьогодні кожний 1 мільйон видобутого вугілля коштує 5 людських життів.
Розвиток людської цивілізації вносить певні корективи щодо перегляду заходів, які сприяли б безпечному веденню господарської діяльності. У ХХ ст. людство Увійшло в складний період історії свого існування, коли воно у своєму розвитку вже оволоділо величезним науково-технічним потенціалом, але ще не навчилося достатньо обережно та раціонально ним користуватися. Швидка урбанізація та індустріалізація, різке зростання населення планети, інтенсивна хімізація сільського господарства, посилення багатьох інших видів антропогенного тиску на природу порушили біологічний кругообіг речовин у природі, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалося її прогресуюче руйнування. Це поставило під загрозу здоров’я та життя сучасного і майбутнього поколінь людей, існування людської цивілізації. 5
Існує лише три варіанти подальшого розвитку людської цивілізації:
Перший – технократичний: продовження максимального споживання ресурсів, виснаження грунту, накопичення негативних впливів на середовище, урбанізація, ріст чисельності населення. По своїй суті, це шлях до катастрофи, оскільки для створення штучної біосфери у людства немає достатньої кількості ресурсів та енергії.
Другий варіант – докорінна зміна стратегії розвитку суспільства, перехід на екологічно чисті технології, альтернативне сільське господарство, скороченняспоживання ресурсів, самообмеження потреб, регулювання народжуваності, повне роззброєння.
Третій варіант, який сьогодні вважається найбільш придатним, - проміжний. Це поступова зміна технократичного шляху розвитку суспільства на шлях екологічний.
Самі по собі потреби світового суспільства являються егоїстичними і безмежними, але справжня людська цивілізація почнеться тоді, коли суспільство стабілізує своє середовище життя на основі соціальних та природних процесів.6
Сьогодні потрібно усвідомити кожному члену світового суспільства те, що зберегти екологію – це значить зберегти своє здорове буття на планеті, продовжити подальший розвиток, аби не було соромно перед нащадками.
Розділ 1. Екологічні знання суспільства – гарантія
продовження його цивілізації
1.1. Суть і значення природоохоронних наук у житті світового
суспільства та їх зв’язок з безпекою життєдіяльності
Багато людей не розуміють тісного зв’язку між діяльністю людини і навколишнім середовищем, що являється наслідком відсутності знань та екологічної інформації.
Існує гостра необхідність підвищити знання суспільства і ступінь їх участі в пошуку розумних рішень розвитку цивілізації і зберігання навколишнього середовища. Освіта допоможе людям в виробленні таких екологічних та етичних норм, цінностей і відносин, професійних навиків і способу життя, які потрібні будуть для забезпечення стійкого розвитку. Це допоможе людству правильно оцінювати соціально-економічну ситуацію і проблеми свого розвитку, заздалегідь застерігати негативні наслідки своїх діянь.
Всім країнам світу потрібно забезпечити усі рівні навчальних закладів матеріалами екологічних проблем, зробити максимально доступною наукову літературу для широкого вивчення навколишнього середовища, його збереження, покращення людського середовища життя людства. Вивчення наук, які вивчають збереження навколишнього середовища потрібно ввести в усі навчальні програми, починаючи з дитячих дошкільних і шкільних закладів.
Особливу увагу слід звернути на підготовку майбутніх керівників промислових підприємств, сільського господарства, транспорту і інших різноманітних сфер людської діяльності.
Велике значення має створення різних шкільних і громадських організацій, які б впроваджували в життя політику захисту навколишнього середовища, питної води, побутової і промислової санітарії. Необхідно максимально втілювати в життя суспільства через різні засоби масової інформації населення цінність оточуючої нас природи, її важливість в житті людства, правильне застосування промислових технологій, які б забезпечували високу продуктивність праці з найменшою шкідливістю для природи.3
Перспективними є наукові розробки по використанню екологічно чистих джерел енергії, тобто енергії води, сонця, вітру, а також від спалювання та переробки сміття і промислових відходів.
Слід зазначити, як потрібні міжнародні організації, які б здійснювали контроль за виконанням кожною країною зобов’язань по охороні навколишнього середовища, контролювати правильність використання природних ресурсів, застосування технологій з різними очисними спорудами і фільтрами.
З розвитком цивілізації потрібно паралельно з новими технологіями постійно вносити корективи щодо екологічних проблем. В свідомості людей повинна бути, насамперед, екологія та небезпечні наслідки для людини, а вже потім високотехнологічне виробництво товарів народного споживання. На території України зосереджено велику кількість екологічно небезпечних виробництв. Для порівняння: загальна площа України становила лише 2% території колишнього Союзу, але на ній було зосереджено 25% всього промислового потенціалу і відповідно 25% припадало забруднення природного середовища колишнього СРСР.
А причиною такої концентрації виробництв були низькі знання тодішнього керівництва розміщенням продуктивних сил і нехтування екологічною наукою щодо наслідків від діяльності на здоров’я населення.
Крім цього не зверталася увага на хижацьке ставлення людей до природи, її знищення призводило до значних порушень балансу тварин і їх вимирання, а це значило, що від цього значно скоротився раціон харчування населення.
Погані або непрофесійні знання екології та не усвідомлення наслідків від нерозумного втручання у природні процеси стали в підсумку знищення природних річок, створені штучних водоймищ, забрудненні шкідливими речовинами прісної води, що порушило природний водний баланс. Тодішні вчені не всі розуміли, що у природні процеси потрібно втручатися в розумних межах.
Незнання екології також призвело до отруєння землі пестицидами та іншими отрутохімікатами, які негативно впливають на людське здоров’я, а також на птиці, тварини, водяні мешканці. На екологічні проблеми не звертали уваги, виділялося мало коштів на охорону природного середовища, а в більшості випадків, взагалі, не було ніяких витрат на екологію, вважаючи що весь час так буде. Але можливості природи самовідновлюватись небезкінечні, її потрібно допомагати в цьому.11
Заощадивши на екології, людство втрачає на своєму здоров’ї, якості і тривалості життя сьогодні та в перспективі.
1.2. Історія розвитку екологічних наук та безпеки життєдіяльності
Ще у сиву давнину людина сприймала навколишній світ як єдине ціле, але проблеми охорони навколишнього середовища не було. Низький технічний рівень, слабкий розвиток науки і технологічних процесів, відсутність широкого застосування хімії, незначна чисельність населення планети не спричиняла такого спустошення природи, її забруднення навіть при хижацькому ставленні до неї.
Одним із перших, хто на межі 18 та 19 століть усвідомив необхідність цілісної оцінки природних комплексів, був німецький натураліст А. Гумбольдт. Він один із перших став на шлях вияву глибинних зв’язків між людством і природним середовищем. Цій проблемі він присвятив все своє життя і написав більше 600 робіт, які стали поштовхом до розвитку геології, геоботаніки, гідрології, грунтознавства, кліматології та багатьох інших наук наступними вченими.
Засновником екології та її зв’язок з людським буттям в сучасному вигляді вважається німецький вчений Е. Геккель, який визначив екологію та безпеку життєдіяльності, а також ряд інших наук, які вивчають тваринний, рослинний, сировинний світ як науки про загальну економіку природи. Він ввів і сам термін “екологія”. Був ще ряд інших вчених, які доповнили екологічні та природоохоронні науки своїми працями.
Сутність природних комплексів висвітлювали праці Г. Ф. Морозова у 1912 році. А видатний вчений В. В. Докучаєв у першій половині 20 ст. створив вчення про грунт. У 1948 році англійським вченим А. Тенслі було введено поняття екосистеми і її сутність.
Людству почала загрожувати небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршення якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необхідні перегляд традиційних принципів природокористування та докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн світу. Одним з перших у світі звернув увагу на цю проблему перший президент Академії наук України В. І. Вернадський. 5 (1863 – 1945).
Вчення цього всесвітньо відомого радянського вченого посідають особливе місце в історії екології та безпеки життєдіяльності населення, який створив вчення про біосферу та ноосферу, про нерозривність зв’язку людини з природним середовищем. Він працював у цьому напрямку з 1930 р. до 1945 року і основою вчення академіка була “жива речовина”, до складу якої входять всі живі організми, що мешкають на планеті. До складу живої речовини В. І. Вернадський включив також і людину, розглядаючи природу і людське суспільство як одне ціле. Вернадський обгрунтував положення про те, що обрис сучасної Землі сформований людиною, і показав, що діяльність сучасної людини викликає рух основних хімічних елементів у масштабах, які порівнюються з природними циклами руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала наймогутнішою геологічною силою на планеті, людська діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихійних явищ.
Такий стан навколишнього середовища і негативні прогнози щодо глобальної соціоекологічної ситуації спонукали до проведення спеціальних досліджень та виконання заходів, які б дозволили вирішити двоєдине завдання – збереження рівноваги в природі та задоволення вимог умов життя, які весь час зростають.
Найбільшу роль у становленні сучасної екології відіграла публікація монографій із цієї наукової дисципліни американського вченого Ю. Одума в 1970-1990 роках. Взагалі, починаючи з 1950 року виник широкий фронт екологічних досліджень, у яких помітну роль відіграють й екологи України. Перший науковий центр екологічних досліджень в Україні був створений у 1930 році при Інституті зоології і ботаніки Харківського державного університету. Це був лише сектор екології, який очолив В. В. Сташинський (1930-1940). Він раніше усіх підійшов до ідеї біогеоценозу, його праця “До розуміння біоценозу” створена у 1933 році є класичною в області вивчення зв’язків між організмами в ценотичних системах.
Світове визнання отримали дослідження українських вчених І. Г. Підоплічка, Ф. А. Гриня, С. М. Стойка, П. С. Погребняка, Д. В. Воробйова і багатьох інших вчених, які працювали у 1940-1980 роках, розробляючи принципи раціонального природокористування, типологію лісів і інше.
Широку відомість отримали дослідження штучних лісів України, виконані О. Л. Бельгардтом у 1971 році, а також А. П. Травлєєвим у 1980-1985 роках - вчення про лісові підстилки та їх екологічну значущість.
38-ма сесія Генеральної Асамблеї ООН у 1983 році створила Міжнародну комісію з навколишнього середовища та розвитку, яка покликана аналізувати стан навколишнього середовища в контексті глобальних перспектив. На основі оцінок авторитетних експертів у 1987 р. ця комісія підготувала фундаментальне дослідження “Наше спільне майбутнє”. На сучасному рівні об’єктивних знань у ньому відображено розуміння світовим співтовариством гостроти соціоекологічної проблематики, необхідність глобальної переорієнтації соціально-політичного, економічного, технічного, технологічного та культурного розвитку, здійснення для цього відповідних національних і загальнопланетарних проектів.
У 1992 р. у Ріо-де-Жанейро відбулася конференція ООН, присв’ячена концепції безпечного сталого розвитку світового співтовариства. Конференція прийняла документ “Порядок денний ХХІ століття” та зробила висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства. 5
Що стосується України, то необхідно в першу чергу зазначити, що економіка її десятиліттями формувалась без урахування об’єктивних потреб та інтересів її народу, належної оцінки екологічних можливостей окремих регіонів. Сьогоднішня структура економіки України не відповідає потребам людини, не забезпечує нормальних умов життя. Висока матеріалоємківсть і енергоємкість виробництва призвели до надлишкового видобування корисних копалин, їх переробки і спалювання. Це породило додаткові обсяги відвалів пустої породи, золи та шлаків, шкідливих викидів у воду і атмосферу. Нині обсяг накопичених у межах нашої країни відходів різних галузей промисловості перевищує 17 млрд. тонн. Ситуація в Україні несприятлива для нормального розвитку людини та її життя. За темпами вимирання людей Україна входить у першу десятку країн світу, а дитяча смертність в ній найвища в Європі.
“Безпека життєдіяльності” як навчальна дисципліна являється інтегрованою і носить гуманітарно-технічне спрямування. В Україні вона отримала бурхливий розвиток. 5 Тому українські вчені намагаються реалізувати свої праці, які направлені на охорону навколишнього середовища і відповідно здоров’я населення для забезпечення майбутнього країни, яка взяла курс на те, щоб стати на один щабель розвитку з розвиненими країнами Європи та світу.
У сучасний період в Україні широке визначення отримали екологічні роботи академіків М. А. Голубця, К. М. Ситника, Ю. Р. Шеляг-Сосонка. У головних наукових центрах України в Києві, Львові, Дніпропетровську ведуться активні розробки складних екологічних проблем.
Екологи України зробили вагомий внесок у розробку методів оцінки рівня радіоактивного забруднення великих територій та обгрунтування заходів зниження екологічних збитків від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Витрати України на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи за період 1991-1995 років оцінюються в 3 млрд. доларів США.11 Тут не враховані витрати , пов'язані із захворюванням людей. Внаслідок цієї аварії забруднено понад 10 млн. га земель, у т. ч. сільськогосподарських угідь, забруднення Дніпра в 4-5 разів перевищує гранично допустимі норми. Але його воду змушені пити 35 млн. жителів України. 11
1.3. Санітарне та епідемічне благополуччя – здоров’я суспільства
“Руки, ноги, глаза и т. п. – всё это части тела, но они в действительности не умеют наслаждаться. Желудок – умеет. Ноги носят, руки снабжают пищей, зубы жуют, и все части тела вовлечены в деятельность, служащую для удовлетворения желудка, так как желудок является основным органом, питающим тело. Поэтому всё отдаётся желудку. Человек питает дерево, поливая его корни, и он питает тело, насыщая желудок. Для того, чтобы поддержать тело в здоровом состоянии, все части тела должны взаимодействовать, чтобы накормить желудок.” 1 Так стверджує Господь Крішна. Коментар до цитати, мабуть, зайвий.
Одержати якісні продукти харчування можна тільки в чистому середовищі. А чисте середовище залежить від стану грунтів, води і повітря. Людина одержує продукти харчування з грунтів (поля, луги, ліси тощо) і водного середовища (річки, озера, моря, океани). Зрозуміло, що чисті продукти харчування забруднене середовище дати не може.
В результаті господарської діяльності людство зпотворює природні угіддя і висновком цього являється зменшення території і якості середовища, в якому людство веде свою господарську діяльність.
Причин, які створюють несприятливе середовище для життя світового суспільства дуже багато: зростання населення, що сприяє росту міст і сіл, а відповідно і підприємств для економічної діяльності, що утискує посівні площі та забруднює навколишнє середовище промисловими та побутовими відходами. Розвиток усіх видів транспорту пагубно впливає на повітря, чистоту річок, озер, океанів. Під впливом транспортування нафтопродуктів морськими просторами знищено сотні видів цінних морських тварин, видів риб, водорослів, що призвело до значного скорочення раціону харчування суспільства. Освоєння людством нових територій своєю економічною діяльністю витісняє з природного середовища рослинний і тваринний світ, що також скорочує свій раціон харчування.
Поступово з розвитком суспільства відповідно збільшується небезпека для життя людини. Проблеми відносин між природою та суспільством постійно загострюються і цілком очевидною стала необхідність активної боротьби з забрудненням навколишнього середовища, бо від його стану залежить здоров’я людей. 9 Існує ціла низка природних факторів, факторів виробничого і побутового середовища, шкідливих звичок, з розвитком хімічної промисловості та атомної енергетики різко погіршується стан навколишнього середовища. А підсумком цього являються хвороби людей, якість та тривалість життя, народження дітей з патологічними відхиленнями тощо. Глибока фінансова та економічна криза в Україні спричинила високий рівень психічних захворювань та емоційний стан населення. Обмеження контрольної роботи змушують лише стисло і поверхово висвітлити безпеку життєдіяльності людини.
Розділ 2. Екологічний, санітарний та епідемічний стан
довкілля в Україні
2.1. Джерела екологічної кризи в Україні та її вплив на життя людей
Глибоке порушення природної екологічної рівноваги та напружений стан взаємин між людиною і природою, що пов’язане з невідповідністю виробничих сил та виробничих відносин в людському суспільстві ресурсним можливостям біосфери, називають екологічною кризою.
В Україні розрізняють дві категорії регіональних несприятливих екологічних ситуацій: екологічна катастрофа, в результаті якої гине велика кількість живих організмів і веде до економічних збитків, та екологічна небезпека, при якій з’являються ознаки несприятливих змін, що ставлять під загрозу здоров’я людини, стан виробничих об’єктів та господарську діяльність.6
Кризи, катаклізми та інші порушення не були рідкістю впродовж історії цивілізації. Одна із перших екологічних криз була тоді, коли в результаті інтенсивного полювання були виснаженні запаси основної дичини – мамонтів, носорогів, гігантських оленів, степових зубрів. Люди зрозуміли свою помилку і перейшли від полювання як основного способу отримання їжі до землеробства та скотарства.
При значному спустошенні земель в минулі століття – люди просто змінювали центр господарювання.
Але сьогодні екологічна криза має якісно іншу природу, яка стала основою загальної деградації природного середовища. Тут значну роль відіграють технолого-виробничі причини, а також складний соціальний фон з розколом людського суспільства на конкуруючі блоки, які намагаються випередити один другого, нарощуючи виробництво, послуги, торгівлю. Прагнення досягти більш високого рівня за будь-яку ціну ведуть до ігнорування глобальних екологічних проблем.
Як елементи тиску цивілізації на природне середовище виступають технології, що застосовуються в промисловості та сільському господарстві, автомобільний транспорт та урбанізація, атомні електростанції і військово-промислові комплекси розвинутих країн світу, які є найбільшими споживачами ресурсів та енергії.
Техногенний тип розвитку цивілізації в умовах швидкого росту населення вимагає залучення до виробничих процесів все більшої кількості природних ресурсів, що значно змінює ландшафт величезних територій.
У світі зареєстровано більше 9 млн. видів штучно отриманих хімічних речовин, які смертельні для живих організмів.
Широкомасштабне споживання ресурсів та матеріалів веде до зростання кількості відходів в промисловості і сільському господарстві.
Екологічна криза кінця 20 ст. виявилася наслідком спільної дії багатьох факторів, які разом тягнуть суспільство в безодню.
В Україні головним фактором екологічної кризи являється фактор економічний. У держави і підприємств немає коштів для розбудови промисловості, сільського господарства, транспорту і інших сфер людської діяльності. А про екологічні проблеми, здійснення природоохоронних заходів та контролю за забрудненням приділяється вкрай мала увага.
Сучасне виробництво – це, перш за все, гігантський споживач, після діяльності якого розрізняють такі види і джерела забруднення навколишнього середовища:
1. Хімічне, що призводить до надходження до навколишнього середовища різноманітних отруйних речовин.
2. Фізичне, до якого відносять знищення територій, шумові перешкоди та електромагнітне випромінювання.
3. Термічне, яке спостерігається при скидах у водойми нагрітої води з промислових підприємств, особливо, з ТЕЦ.
4. Радіоактивне, що пов’язане з надходженням в природне середовище штучних ізотропів.
5. Засмічення, що проявляється в надходженні до навколишнього середовища різного роду твердих відходів.
6. Біологічне, при якому в природі з’являються не властиві їй організми. Одним із видів такого виду забруднення є мікробіологічне, пов’язане з розвитком у навколишньому середовищі паразитичної мікрофлори.
За природними ресурсами Україна належить до найбагатших держав світу, особливо рудами марганцю і чорних металів. Але структурна деформація економіки з орієнтацією на продаж сировини за кордон та ресурсоємні виробництва в сполученні з майже знищеним сільським господарством при низькій екологічній культурі виробництва призвело природнє середовище України до деградаційних процесів.
В Україні річний обсяг видобутку мінеральної сировини становить 1 млрд. т, а гірської маси – близько 3 млрд. т, з них лише 5-8% компонентів мінеральної сировини використовується для виробництва продукції, а решта йде у відходи.
Застосування недосконалих технологій, зокрема спалювання нафти, вугілля і природного газу, призвело до того, що у 1990 році в атмосферу було викинуто 6 млрд. т вуглекислого газу промислового походження. Вміст вуглекислого газу в повітрі щорічно зростає на 0,5%, а за останні 150 років він зріс на 25%, причому на 12% - за останні 30 років.
Найбільшої шкоди завдають теплові електростанції, які працюють на вугіллі. Вони становлять 75% усіх ТЕЦ і на їх частку припадає третина всіх викидів вуглекислого газу. У пило-газових викидах міститься понад 1400 шкідливих для людей і тварин речовин. Крім цього, викиди дають металургійні підприємства (33%), енергетика (30%), вугільна промисловість (10%), хімічна промисловість (7%) та інші галузі і підприємства (20%).6 Значний тиск на навколишнє середовище спричиняють великі промислові центри України. Визначено головні підприємства-забруднювачі на Україні.
Уперше в Україні 1992 року Міністерством охорони навколишнього природного середовища за участю, спеціалістів, науковців, громадських активістів складено список 100 підприємств, які завдають найбільшої шкоди довкіллю та здоров’ю населення. Мета даної роботи – посилити природоохоронну діяльність у першу чергу на найбільш екологічно небезпечних підприємствах, привернути до них увагу міністерств і відомств, місцевих державних адміністрацій, народних депутатів, правоохоронних органів, трудових колективів, громадських об’єднань. Мінприроди України посилить вимогливість до тих, хто нехтує державою, всенародною справою екологічного оздоровлення України і в межах своєї компетенції готове надати необхідну допомогу з цих ста підприємств у вирішенні непростих проблем природокористування. Частково приведемо дані по цьому питанні:
Вінницька область
Вінницьке виробниче об’єднання “Хімпром”. Викиди становлять 30% від загальноміських. Основний забруднювач повітряного басейну аміаком, фтористими сполуками, середньодобові їх концентрації перевищені у 2,5 - 4 рази. У санітарно-захисній зоні проживає 7 тис. чоловік, знаходить школа №30, дитячий садок.
Волинська область
Луцьке виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства.Очисні споруди працюють неефективно. У ріку Стир щороку скидаються 4,3 млн. м3 забруднених стоків, а з ними 166 т органіки, 306-завислих речовин, 11983 - солей.
Нововолинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. У р. Західний Буг разом із забрудненими стоками в 5 млн. м3 скидається: органіки - 190 т, завислих речовин - 214 т, азоту амонійного - 28 тонн.
Дніпропетровська область
Дніпропетровське виробниче об’єднання “Азот”. Один з головних забрюднювачів повітря міста, у т. ч. фосгеном, аміаком, хлористим воднем. Рівні забруднення досягли по аміаку 10, хлористому водню - 7. Лише 41% джерел викидів обладнано газоочисними установками. У санітарній зоні проживає 620 сімей.
Дніпропетровське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди працюють неефективно. Щороку скидаються 188 млн. м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. т органіки, 417 т нафтопродуктів.
Металургійний комбінат “Криворіжсталь”. Основні фонди зношені на 75%. Викидає в атмосферу 26% забруднюючих речовин, у т. ч. оксидів азоту-46, сірчистого ангідриду - 37%. Рівні забруднення міста по оксидах азоту досягають 10, сірководню - 8, оксиду вуглецю - 3. Газоочисними установками обладнано 39%джерел викидів. Щороку комбінат скидає в р. Інгулець 83 тис. м3 забруднених стоків.
Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського. Викидає в атмосферу 15% викидів по місту, зокрема по оксиду вуглецю - 39%, сірководню - 73. Рівень забруднення по сірководню у місті досягає 9,9. Обладнано очисними установками 59% джерел викидів. Завод не має нормативної санітарно-захисної зони. Скидає щорічно у Дніпро 132 млн. м3 забруднених стоків.
Дніпровський металургійний завод ім. Дзержинського. Питома частка у всіх викидах по Дніпродзержинську - 62%, по оксидах азоту - 30%. Рівні забруднення повітря досягають по пилу, оксиду вуглецю-4, діоксиду азоту-10,сірководню - 9. очисними установками обладнано 64% джерел викидів. Скидає щороку 180 млн. м3 забруднених стоків.
Баглійський коксохімічний завод. Забруднювач повітря бензапіреном, фенолом, ціанідами. Рівні забруднення досягають по фенолу 5, бензапірену-9. Оснащено установками пилогазоочистки - 35% джерел викидів. У санітарно-захисній зоні проживає 115 сімей.
Нікопольський Південнотрубний завод. Очисні споруди працюють неефективно. У Каховське водосховище щороку потрапляє 364 т органіки, 2 т нафтопродуктів, 3 т заліза.
Дніпропетровський коксохімічний завод. Оснащення установками очистки - 33%, забруднює повітря фенолом, бензапіреном, ціанідами. У зоні проживає біля 400 чоловік.
Дніпровська ДРЕС. ЇЇ доля загальноміських забруднень м. Дніпропетровська складає 60%, у т. ч. по діоксиду сірки - 91%, оксидах азоту - 70%. Споруди біологічної очистки працюють неефективно.
Криворізький коксохімічний завод. Забруднення аналогічне іншим коксохімзаводам. Несправні чи неефективно працюють лише 14% установок. Тут проживає 800 чоловік.
Дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпрошина”. Обсяг забруднених стоків 11 млн. м3 на рік. У р. Мокра Сура скидається 152 т органіки, 195 - завислих речовин. Повністю відсутні водоочисні споруди.
Дніпродзержинське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства. Очисні споруди перевантажені. 27 млн. м3 забруднених стоків щороку скидається в р. Суху Суру. Нові очисні споруди не введені.
Управління водопровідно-каналізаційного господарства виробничого об’єднання “Павлоградвугілля”. Неефективно працюють очисні споруди. В р. Самару щороку скидається 15 млн. м3 забруднених стоків, з якими потрапляє 445 т органічних речовин, 29 т нафтопродуктів, 665 т – завислих речовин, 181 т – азоту амонійного.
Криворізька ДРЕС. Дає 23% викидів по Дніпропетровській області. Викидає 270 тис. т сірчистого ангідриду або 64% по області, 55 тис. т оксидів азоту. Із стоками скидає щорічно 2 тис. т солей та багато інших шкідливих речовин.
Донецька область
Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча. Маріуполь посідає друге місце в Україні по кількості промислових викидів в атмосферу – близько 600 тис. т . З них 68% - це викиди комбінату. Щороку скидає 50,3 млн. м3 забруднених стоків. Із 57 заводів очисні споруди діють лише на 33 і то, незадовільно.
Маріупольський металургійний комбінат “Азовсталь”. Викидає 28% забруднень, у санітарній зоні проживає 35 тис. чоловік. Щороку скидає 220 млн. м3 стоків. 2
Мабуть зайво перечисляти усі інші області України і їх підприємства, підприємства Донецької, Харківської, Запорізької, Луганської, Львівської, Одеської, в Криму, де йде велике навантаження на природне середовище збоку економічної діяльності людей. Варто сказати, що забруднення усіх разом взятих підприємств створюють астрономічну цифру.
Забруднення природного середовища в Україні взяті під контроль, але відсутність оборотних коштів відчутно заважають здійснювати природоохоронні заходи.
При цьому щорічно зменшується в повітрі кількість кисню. Щорічно спалюється 16 млрд. т вільного кисню і в атмосферу надходить до 25 млрд. т вуглекислого газу.11 Тому температура земної поверхні за останні 100 років підвищилася на 0,6%, що спричиняє наступ океану на сушу, так як підвищився його рівень на 10%.
Бурхлива автомобілізація у великих містах України спричиняє 60% шкідливих викидів в атмосферу. Внаслідок низької якості автомобілів і палива в повітря викидається у 6 разів більше забруднюючих речовин, ніж у країнах Європи. 11
Економічна криза в Україні спричиняє інтенсивне вирубування лісів, що погіршує баланс в природі.
Дуже складна ситуація в Україні з прісною водою. Близько 800 сіл країни користуються привозною водою, 90% сіл не мають водогону, кількість невеликих річок зменшилася на три тисячі. Спостерігається процес швидкої втрати якості поверхневих та підземних вод, що пов’язано зі скиданням сильно забруднених стічних вод. Основний стік (до48%) неочищеної води дає комунальне господарство України. Це зумовлено недосконалістю очисних споруд і відсутністю грошей на їх будівництво та ремонт. Води річок Дніпра та Дністра у ряді випадків перевищують 14 норм нітратів, 11 – нафтопродуктів, 10 – фенолу. Ці річки протікають в районах інтенсивного сільськогосподарського та промислового використання. Дністер виявився найбільш забрудненою рікою України. У 1991-1992 роках, коли була зроблена досконала система пропуску води в системі Дністровського водосховища, санітарний стан цієї річки став покращуватися. Забруднення рік та підземних вод призводить до різкого забруднення Азовського та Чорного морів. Щорічно в Азовське море скидає ться 1,1 млрд. м3 неочищених стоків, в Чорне море – 2 млрд. м3. Майже усі підземні води, як показують аналізи, вміщують надлишок пестицидів, мінеральних добрив та інших шкідливих речовин.
Не в кращому стані знаходяться Київське, Каховське, Кременчуцьке, Дністровське та ряд інших водосховищ країни. Весь Азово-Чорноморський басейн, що складає південний кордон України, знаходиться ще в гіршому стані. Азовське море за ступенем забруднення в розрахунку на 1 м3 води знаходиться на першому місці в світі.
Внаслідок непродуманих заходів з міліорації земель в Україні знищено 1 млн. га найродючіших у світі грунтів. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 80% усіх випадків захворювань пов’язані із споживанням неякісної води.11
По інсультах та інфартах сьогодні Україна, як свідчить статистика займає перше місце в світі.4
В Україні за останні 20 років кількість ріллі на одну людину скоротилася майже вдвічі, кількість забруднених земель зросла з 13 млн. до 18 млн. га. Крім того, 2 млн. га такі захімізовані, що їх рекультивація і відновлення економічно нерентабельні.
Надмірне використання пестицидів та інших мінеральних добрив, надмірна загазованість отруюють людей і тварин. Такий стан речей призвів до того, що в кістках сучасної людини вміст свинцю у 50 разів вищий, ніж у наших давніх предків. 11
Застосування продуктів хімічної промисловості в економічному житті суспільства веде до швидкого зростання серцево-судинних та онкологічних захворювань.
Матеріали обстеження грунтів України показують, що їхнє забруднення небезпечно зростає, має місце техногенне забруднення с/г грунтів викидами промислових підприємств. Воно дуже велике в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Запорізькій та Харківській областях. Якість грунтів у цілому по країні погіршується і знижується їх родючість.
2.2. Шляхи вирішення соціоекологічної ситуації в світі і Україні
Екологія на порозі ІІІ тисячоліття поставила перед політикою усіх держав світу такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення, екологічну конвенцію виробництва, екологічну безпеку населення. Природа екологічних проблем єдина для всього світового суспільства, тому їх неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Сьогодні виникло нове поняття в розвитку цивілізації – екологічна політика.
У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав, формування якої почалося з 70-х років нашого століття. Саме тоді, коли проявилася швидка деградація природного середовища в різних країнах світу.
Сьогодні в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, які займаються охороною навколишнього середовища.
Україна, як європейська держава, приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було створене Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. За його ініціативою в 1991 році був прийнятий Закон про охорону навколишнього середовища та розпочата розробка пакету законів та законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного та тваринного світу.6
Суверенна Україна як учасниця Конференції 1992року в Ріо-де-Жанейро внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе зобов’язання забезпечувати екологізацію економіки та розв’язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програм ООН з навколишнього середовища. Тільки за період з 1980 до 1991 року Україна взяла участь у 10 міжнародних актах з охорони здоров’я, будучи в складі СРСР.
Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної кризи. Сьогодні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе екологічний імператив. Сьогодення ознаменувалося усвідомленням взаємної відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою є вироблення системи світової екологічної безпеки.
З 1991 року в Україні введена плата за забруднення навколишнього середовища.6 Заходи направлені на реалізацію головного принципу: не максимізація прибутків підприємців або держави, а досягнення стійкого розвитку шляхом збалансованого природокористування так, щоб розвиток матеріального виробництва в будь-якому регіоні забезпечував стійкість екосистем.
Економічне забезпечення збереження здорового природного середовища різноманітне та включає в себе:
1) державне фінансування заходів з охорони природи;
2) ліцензування;
3) нормування;
4) створення екологічних фондів;
5) систему плати за користування природними ресурсами та додатково за ресурси, що вилучаються;
6) економічні санкції (платежі та штрафи) за забруднення природного середовища;
7) економічне стимулювання зниження забруднення. пільгові кредити для реалізації екологічних робіт та впровадження екологічно чистих технологій;
8) пільгове оподаткування підприємств, що впроваджують безвідходні технології та отримують чисту продукцію, в томучислі і сільськогосподарську продукцію;
9) право на продаж екологічно чистої продукції за підвищеними цінами.
Сьогоднішній рівень розвитку суспільства на перший план висуває систему екологічних показників.
Тринадцять країн Європи, США та Канади ввели споживчу плату – це плата за те, що за дорученням державних органів певні підприємства збирають, зберігають та знешкоджують відходи тих виробництв, які не упорядкували цієї системи самі. Відомо три основних підходи до економічної компенсації екологічних збитків: рентний, витратний, оптимізаційний.
У багатьох країнах світу прийнятий саме витратний принцип екологічних платежів, відповідно розміри плати за забруднення виводяться з розмірів витрат, що необхідні для уникнення забруднення або ліквідації його наслідків.
Поки що в світі відсутній цілісний механізм вирішення екологічних проблем. Це пов’язано з неготовністю урядів та населення до прийняття ідеї колективної відповідальності людства за збереження біосфери.
Україна сьогодні знаходиться в скрутному економічному становищі, але намагається запровадити в життя соціально-правові важелі охорони природи:
1) введення екологічних норм та стандартів, що обов’язкові як для підприємств, так і для окремих осіб;
2) проведення обов’язкових екологічних експертиз;
3) створення юридичних можливостей для кооперування підприємств з метою виконання екологічних програм на взаємно договірній основі;
4) розповсюдження безвідходних і чистих технологій через систему виставок та ярмарків;
5) адміністративні обмеження на види робіт та технологій, що шкодять природному середовищу.
Дуже важливим елементом концепції екологічної безпеки в Україні і інших країнах світу є її правове забезпечення та визначення поняття екологічного злочину. У міжнародному праві під екологічним злочином розуміють соціально небезпечні дії, спрямовані на знищення життя людей чи навколишнього середовища і дуже жорстко караються, іноді навіть до довічного ув’язнення.
Норми екологічного права є обов’язковими, якщо вони закріплені законом і підкріплюються методами державного примусу для тих суб’єктів, які ігнорують ними.
Провідною державою у світі в сфері державного регулювання проблеми екології і системи соціального захисту населення є Німеччина. Майже за 30 неповних років тут було прийнято більш як 600 різноманітних законодавчих актів в галузі охорони навколишнього середовища.6
У міжнародному екологічному праві провідне місце займає принцип запобігання, відповідно якому основною метою цивільних дій є попередження порушень природного середовища, а не ліквідація наслідків таких порушень. Ця вся система ще недосконала у тому аспекті, що економічно розвинені країни мають ряд слаборозвинених країн, які використовують як країни “екологічного гною”, розташовуючи на їх території екологічно небезпечні підприємства, а збитки не відшкодовують – вважають, що екологічні витрати повинні нести країни, де розташовані підприємства.
Державна охорона природних об’єктів здійснюється за категоріями об’єктів та територій, розроблених у Законі України про природно-заповідний фонд і має мету розширити території заповідників, зберегти ландшафти, рідкісні види звірів, птахів, рослин. Спостерігається тиск на заповідники збоку корумпованих чиновників, які дозволяють здійснювати забудови на територіях заповідників. Але громадські організації, мисливські та єгерські утворення в Україні чинять значний опір цьому явищу. Однією з найбільш важливих задач охорони природи є збереження біологічного різноманіття. Конвенція про біологічне різноманіття, схвалена на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в 1992 році. До кінця 1993 року Конвенцію про біологічне різноманіття підписали 167 держав світу.6 На території України мешкає 45 тисяч видів тварин, в тому числі 17 видів земноводних, 20 плазунів, близько 400 видів птахів, 200 – риб. Флора рослин нараховує майже 5 тисяч видів. Без збереження рослин та рослинності неможливо зберегти види тв арин.
Весь перелік видів рослин і тварин, що потребують охорони, наводять в Червоних книгах, які видають у багатьох державах світу. У Червоній книзі України знаходиться 429 видів рослин, 28 видів мохів. 30 видів грибів. 27 видів лишайників та 17 видів водоростей та 382 види тварин. Складання Червоних книг є одним із методів зниження темпів антропогенного вимирання живих організмів.
Спеціальною формою охорони природи є переселення рослин, тварин, птахів в ті райони, де вони вимерли, або ж можуть прижитися в нових умовах існування. Таким прикладом є успішне відновлення популяцій бобрів на території України.
Отже, щодо вирішення екологічної ситуації в Україні, то можна зробити висновок: державу, громадські організації, єгерські і мисливські товариства та багатьох громадян країни турбує проблема екології. По можливості українське суспільство намагається у такий скрутний час зберегти природне середовище для майбутніх поколінь, а головне те, що є бажання це робити.
Висновки
Є надія, що незалежна Україна переступить поріг в ІІІ тисячоліття з високою екологічною культурою, сутність якої полягає у внутрішній суті самої людини та людського суспільства, що знаходиться “всередині нас” і проявиться в певних діях щодо природи. Наша епоха – час великої дисгармонії людини і оточуючої її природи, хижацького ставлення до неї. Але тільки у співпраці людини з природою може забезпечити людству майбутнє, подальший розвиток цивілізації і удосконалення людського розуму.
Людина повинна зрозуміти, що вона є частиною природи. Тому знищуючи природу, вона знищує і наближує до трагічного кінця своє буття на планеті.
Сьогодні в Україні досить складна ситуація щодо природоохоронних заходів. А причиною цього являється, насамперед нестача обігових коштів на підприємствах та організаціях. Великий податковий зашморг не дає змоги піднятися підприємствам та підприємницькій діяльності. Країна завалена сміттям та виробничими та побутовими відходами. Крім того, на території України знаходиться більше двох мільйонів тонн різних пестицидів та добрив, невідомого для чого. Наприклад, лише в селі Згуівці Київської області зберігається 390 тонн пестицидів, які дуже шкідливі для здоров’я людей та тварин, рослинного світу. У селі Мирне, що в Херсонській області також більше 200 тонн зберігається пестицидів, які від строку зберігання почали витікати з бочок в грунти, заражуючи їх. І це все рядом з заповідником Асканія Нова.
Сьогодні за допомогою партії “Зелених” України проводяться невідкладні роботи по перепакуванню шкідливих пестицидів у залізобетонні бочки, які дозволять законсервувати їх на 100 років. Недбалість керівників колгоспів та радгоспів щодо зберігання пестицидів та різних отрутохімікатів в Україні призводить до забруднення питної води, грунтів, водоймищ тощо. Це призводить до збільшення загального рівня шлунково-кишкових та інших захворювань серед населення країни.
Досить тривалий занепад української економіки, високий рівень бідності населення країни, важкі наслідки Чорнобильського лиха, паводки та ряд інших катаклізмів не зламають працьовитий український народ, який поступово виведе країну з економічної кризи, стабілізує роботу підприємств усіх галузей промисловості, сільського господарства, транспорту, науки, культури і стане високорозвиненим суспільством світу. Для цього український народ має терпіння і бажання, але щоб здійснити “українське чудо” – потрібний час.
Додаток 1
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
в атмосфері населених пунктів Таблиця 1
Речовина
Максимальна разова, мг/м3
Середньодобова, мг/м3
Нітробензол
0,008
0,008
Оксид сірки SO3
0,5
0,05
Сірководень Н2S
0,008
0,008
Чадний газ СО
3,0
1,0
Аміак NН3
0,2
0,004
Оксиди азоту
-
0,04
Пил нетоксичний
0,5
0,15
Кіптява (сажа)
0,15
0,05
Сірчана кислота (пари)
0,3
0,1
Фтороводень (пари)
0,02
0,005
Пари свинцю, ртуті
-
0,0003
Хлороформ СНСІ3
-
0,03
Хлор СІ2
0,1
0,03
Оцтова кислота (пари)
0,2
0,06
Ацетон
0,35
0,35
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин
у питній воді Таблиця 2
Речовина
Максимальна разова, мг/л
Середньодобова, мг/м3
Кадмій
0,001
Норми країн Західної
Європи, що в 700 тисяч
разів перевищують наші
ГОСТи 4630-88
Кобальт, манган, вісмут, барій
0,1
Бензол, бор
0,5
Діоксин
5*1010
Діоксин
3,5*105
Нітрати (за NO3)
45,0
Нітрати (за NO2)
3,3
Срібло
0,005
Ртуть
0,0005
Свинець
0,03
Стронцій (стабільний)
7,0
Бензин, гас, цинк, кобальт, залізо
0,1
Хром, нікель, мідь, молібден, вольфрам
0,01
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у грунтах
(ГОСТ 3034-84,3210-85,42-128-4433-87) Таблиця 3
Речовина
мг/кг
Речовина
мг/кг
Бензпірен
0,02
Бромофос, метилспірал
0,4
Свинець Pb
20,0
Сірководень, поліхлорпілен
0,5
Хром шестивалентний Cr+6
0,05
Фтор F2
10,0
Ртуть
2,1
Хлорофос
0,5
Бензол С6Н6, Толуол С6 Н5СН3
0,3
Карбофос
2,0
Нітрати
130,0
Хлорамін
2,0
Мідь Сu
3,0
Метафос
0,1
Нікель Ni
4,0
Гексахлоран
1,0
Цинк Zn
23,0
Бромофос, метилстирол
0,4
Манган Мn
1500,0
Гетерофос
0,005
Ванадій V
150,0
Атразин
0,01
Кобальт Со
5,0
Сірка S
160,0
Кадмій Сd
1,0
Ефективність лікування онкологічних захворювань
Таблиця 4
Вид раку
5-річне
виживання,%
Фактори ризику
Легень
13
Куріння, азбест, хімічні речовини, радіація, радон
Товстої та прямої кишки
58
Сімейна схильність, їжа з надлишком жирів та недостатньою
кількістю рослинних волокон
Молочних залоз
79
Вік, сімейна схильність, відсутність вагітності, ранні менструації, пізня менопауза
Передміхурової залози
77
Вік, сімейна схильність, можливо, надлишок жирів у раціоні
Підшлункової залози
3
Вік, куріння, вживання жирів
Лімфатичні системи
52-78
Послаблення імунітету, гербіциди, розчинники, вінілхлорид
Крові
38
Генетичні порушення, іонізуюча радіація, хімічні речовини
Яїчників
39
Вік, сімейна схильність, генетичні порушення, відс. вагітності
Нирки
55
Куріння
Сечового міхура
55
Куріння
Матки
67-83
Раннє статеве життя, часта зміна сексуальних партнерів, куріння, відсутність вагітності
Горла
53
Куріння, зловживання алкоголем
Шкіри (меланома)
84
Сонячне опромінення, світла шкіра, кам’яно-вугільна смола, дьоготь, креозот, миш’як, радій
Вплив хімічних забруднювачів на здоров’я людини
Таблиця 5
Забруднювачі
Джерела
Вплив на здоров’я
Пестициди
Сільськогосподарське виробництво
Рак, пошкодження печінки, ембріонів
Нафтохімікати,
бензин
Транспорт,
енергетика
Головні болі, втрата координацій, лейкемія, ушкодження кісткового мозку
Вінілхлориди
Виробництво пластиків
Рак легенів, печінки. депресія центральної нервової системи, інтоксикація ембріонів
Діоксин
Гербіциди, електроніка, гальмові і гідравлічні рідини, флуоресцентні лампи
Рак, вроджені аномалії розвитку плоду, хвороби шлунку та шкіри, роздратованість
Важкі метали, свинець
Фарби,
бензин
Нейроінтоксикація, головні болі, підвищена подразливість, зниження розумової діяльності у дітей
Кадмій
Виробництво батарейок,
мінеральних добрив
Пошкодження печінки, нирок, шкіри, органів дихання тощо
Вміст основних забруднювачів у вихлопних газах автомобільних двигунів
Таблиця 6
Компонент
Вміст забруднювачів у викидах двигунів
Гранично допустима
концентрація середньодобова, мг/м3
бензинових
дизельних
Окис вуглецю, %
0,5-12,0
0,01-0,5
1,0
Окис азоту, %
0,8
до 0,5
0,85
Вуглеводні, %
0,2-3,0
0,01-0,5
1,5
Сажа, г/м3
до 0,4
0,01-1,1
0,05
Бензапірен, мг\м3
до 0,2
до 0,01
0,0001
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у воді водоймищ
санітарно-побутового використання Таблиця 7
Речовина
Лімітуючий показник шкідливості
ГДК, мг/л
Мідь, цинк, нікель
Загальносанітарний
0,1
Аміак
Теж
2,0
Хлор активний
0,0
Капролактам
1,0
Тетраетилсвинець
Санітарно-токсилогічний
0,0
Свинець
Теж
0,1
Бензол
0,5
Анілін
0,1
Гексахлорбензол
0,05
Нітрати (за азотом)
10,0
Кобальт – 60
10-8Кі/л
Ванадій – 48
8х10-9Кі/л
Стронцій – 90
3х10-11Кі/л
Залізо
Органолептичний
0,5
Нафта інша
0,3
Фенол
0,001
Сірководень
1,0
ДДТ (пестицид)
0,2
СПАР
0,5
Нафта багатосірчиста
Теж
0,1
Гранично допустимі концентрації хімічних речовин у питній воді, мг/л
Таблиця 8
Речовина
ГДК, мг/л
Речовина
ГДК, мг/л
Нітрати
0
Хром – 4
0,01
Нітрати
45
Хром (загальний)
0,5
Сульфати
500
Миш’як (загальний)
0,05
Фосфати
1
Фосфороорганічні хімікати
0,03
Хлориди
100
Ефіророзчинні речовини
0,1
Фториди
0,75
Нафтопродукти
0,1-0,3
Ціаніди
0
Ацетати, форміати
45
Залізо
0,5
2,4-діхлорфенол-оцтова кислота
1
Мідь
0,1
Феноли
0,001
Гранично допустимі рівні вмісту радіонуклідів у продуктах харчування
Таблиця 9
Назва
продукту
Питома активність
Цезію
Стронцію
Питна вода
5х10-10
1х10-10
Молоко, молочні продукти
1х10-8
1х10-8
М’ясо, риба, птиця, яйця
2х10-8
-
Картопля та овочі
1,6х10-8
1х10-9
Хліб, хлібопродукти, борошно, цукор
1х10-8
1х10-9
Свіжі дикоростучі ягоди, гриби
4х10-8
-
Продукти дитячого харчування
5х10-9
1х10-10
Лікарські рослини
2х10-7
-
Допустимі концентрації нітратів
Таблиця 10
Назва продуктів
Концентрація, мг/кг
Картопля
250
Капуста
500-900
Морква
25-400
Помідори, огірки
до 150
Буряки
1400
Цибуля
800
Листові овочі
2000
Диня
90
Гарбуз
60
Кабачки
400
Фрукти
60
Додаток 2
Динаміка захворюваності населення по окремих нозологіях (нозологія – наука про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру), які пов’язані з забрудненням навколишнього середовища
Таблиця 1
Нозологія
Показник на 1000 дорослих по роках
1994
1995
1996
Усі форми гіпертонічної хвороби
8,6
7,1
7,2
Хронічний бронхіт
1,6
1,6
1,6
Злоякісні пухлини
2,24
2,36
2,46
Рівень первинної інвалідності
7,62
7,24
8,20
Характеристика отруйних речовин
Таблиця 2
Отруйні
речовини
Бойовий
стан
Характер
ураження
Початок
симптомів
ураження
Смертельна
токсодоза,
г.хв/м3
Імомірність
смерті,
%
Засоби
зазисту
Зарин
Пар
Нервово-паралітичний
1-5 хв.
0,1
25
Протигаз
Джі-Пі
Аерозоль
Нервово-паралітичний
1-5 хв.
0,03
25
Протигаз
Зоман
Пар
Нервово-паралітичний
10-20 хв.
0,05
25
Протигаз
Ві-Екс
Аерозоль
Нервово-паралітичний
1-5 хв.
0,035
25
Протигазх
Іприт
Краплі
Шкіронаривний
2-6 год.
1,3
до 10
Протигаз
Ві-Зет
Аерозоль
Психохімічний
0,5-1 год.
110
-
Протигаз
Сі-Ар
Аерозоль
Подразнюючий
Миттєво
10
-
Протигаз
Сі-Ес
Аерозоль
Подразнюючий
миттєво
25
-
Протигаз
Ефективність зменшення радіоцезію у продуктах харчування
Таблиця 3
Спосіб обробки
Продукт
Ступінь зниження
Варіння (30-40 хв.)
М’ясо
3-6
Промивання у проточній воді проотягом 12 год. або
в 0,85% -му розчині кухонної солі
М’ясо
1,5-3
Перетоплення
Сало
20
Основні показники водопостачання та водовідведення
(млн. м3) Таблиця 4
1990
1991
1992
1993
1994
1995
Спожито свіжої води (включаючи орську)
30201
28206
26924
24521
22575
19474
у тому числі: для виробництва
16274
14989
13499
12108
10268
9557
для господарсько-питних потреб
4647
4643
4637
4633
4530
4404
Відведено (скинуто) стічних вод
20261
19126
17872
16650
15869
14981
у тому числі: забруднених
3199
4291
4008
4652
4873
4652
з них без очищення
470
701
951
1196
1053
912
нормативно-очищених
3318
2532
3207
2610
2075
1936
Обсяг оборотної і послідовно користаної води
67661
66059
62582
60383
53381
51054
Потужність очисних споруд
8131
7937
8854
8134
8775
8419
Споживання свіжої води в АР Крим і областях
(млн.м3) Таблиця 5
1985
1990
1991
1992
1993
1994
1995
Україна
30603
30201
28206
26924
24521
22575
19474
Автономна Республіка Крим
2952
2735
3589
2427
2512
2312
1724
Вінницька
1273
1894
1636
1339
1101
950
1016
Волинська
191
187
187
243
189
222
225
Дніпропетровська
4080
3599
3575
3359
3217
2919
2752
Донецька
3630
3419
3182
3011
2767
1944
1784
Житомирська
241
282
299
282
269
187
178
Закарпатська
141
144
3942
134
120
119
104
Запорізька
4229
4598
9942
3406
3075
3047
2635
Івано-Франківська
304
289
255
255
235
220
219
Київська
2331
2131
2023
1915
1682
1582
1496
Кіровоградська
256
270
270
262
235
207
184
Луганська
1455
1261
1213
1099
1027
1210
954
Львівська
555
552
538
527
480
408
386
Миколаївська
737
785
800
865
654
737
500
Одеська
1469
1315
1016
1193
924
973
672
Полтавська
519
478
488
469
405
344
295
Рівненська
265
268
247
235
218
201
190
Сумська
288
281
266
256
242
232
216
Тернопільська
191
183
175
192
187
188
162
Харківська
857
785
739
760
699
674
594
Херсонська
2024
2161
2138
2029
1826
1754
1130
Хмельницька
368у
363
369
331
328
286
269
Черкаська
562
563
530
787
683
555
547
Чернівецька
121
109
105
100
91
88
85
Чернігівська
302
285
284
271
254
246
235
м. Київ
1148
1093
1045
1024
960
902
848
м. Севастополь
114
171
165
153
141
68
74
Обсяг оборотної та послідовно використаної води в АР Крим і областях (включаючи використання стічних і колекторно-дренажних вод)
Таблиця 6
Всього (млн. м )
Питома вага у загальному обсязі використання води на виробничі потреби (%)
1985
1990
1994
1995
1985
1990
1994
1995
Україна
59020
67661
53381
51054
78
80
84
84
Автономна Республіка ІСрйм
558
661
475
377
67
74
76
77
Вінницька
1219
285
206
195
61
14
20
18
Волинська
119
122
75
62
65
68
69
64
Дніпропе'гровська
10975
11917
7556
7189
79
82
80
79
Донецька
13887
15262
12140
10760
86
87
93
93
Житомирська
252
290
226
239
68
74
77
80
Закарпатська
95
103
78
55
64
71
69
68
Запорізька
1763
7339
7399
7723
34
67
76
79
Івано-Франківська
3382
3777
2514
3033
94
95
96
97
Київська
6500
3905
2669
2822
77
67
67
69
Кіровоградська
333
321
189
157
77
78
78
75
Луганська \
5465
5281
3177
2719
88
89
83
85
Львівська
1134
1365
795
670
81
86
85
85
Миколаївська
2140
2865
3335
3395
93
95
96
96
Одеська
309
353
260
245
52
58
67
70
Полтавська
1353
1474
1272
1263
81
84
90
92
рівненська
2183
3609
3326
3342
93
95
97
98
Сумська
765
760
589
504
86
87
88
88
Тернопільська
194
231
135
122
67
71
73
72
Харківська
3613
3719
3640
3019
93
93
94
94
Херсонська
255
297
226
197
68
71
61
70
Хмельницька
163
1272
1213
1188
49
84
94
95
Черкаська
1152
1153
782
780
76
76
83
82
Чернівецька
72.
85
53
41
53
59
72
68
Чернігівська
332
346
248
249
64
68
65
63
м,Київ
765
824
772
681
53
57
62
61
М.Севастополь
42
45
31
27
40
31
87
86
Обсяг скидання забруднених стічних вод у природні поверхневі водні об'єкти в АР Крим і областях у 1995р.
Таблиця 7
Всього (млн.м3)
У тому числі
Питома вага у загальному обсязі скидання стічних вод (%)
без очищення
недостатньо очищених
Україна
4651,6
911,8
3739,8
33
Автономна Республіка Крим
68,1
3,0
65,1
11
Вінницька
6,2
1,0
5,2
1
Волинська
42,8
0,3
42,5
48
Дніпропетровська
776,9
178,2
598,7
37
Донецька
962,4
210,9
751,5
46
Житомирська
49,6
0,7
48,9
49
Закарпатська
19,8
0,3
19,5
32
Запорізька
343,4
98,0
245,4
17
Івано-Франківська
68,2
2,1
66,1
37
Київська
13,8
0,5
13,3
1
Кіровоградська
49,8
0,3
49,5
40
Луганська
61б,4
112,1
504,3
64
Львівська
55,9
4,8
51,1
15
Миколаївська
86,5
23,3
63,2
55
Одеська
263,7
129,7
134,0
58
Полтавська
51,8
0,1
51,7
37
Рівненська
31,0
0,1
30,9
28
Сумська
30,8
0,8
30,0
31
Тернопільська
8,2
2,3 '
5,9
8
Харківська
328,8
33,5
295,3
78
Херсонська
68,5
58,5
10,0
38
Хмельницька
22,5
0.1
22,4
18
Черкаська
22,8
5,2
17,6
7
Чернівецька
33,2
7,1
26,1
60
Чернігівська
39,4
0
39,4
25
м. Київ
545,0
32,9
512,1
61
м. Севастополь
46,1
6,0
40,1
56
Основні показники охорони атмосферного повітря
Таблиця 8
1990
1991
1992
1993
1994
1995
Кількість організованих джерел викидіц шкідливих речовин (тис )
287,9
314,7
327,7
347.0
346,0
339,0
Шкідливі речовини, що відходять від Стаціонарних джерел забруднення (млн т)
40,2
38,1
37,4
32,5
26,9
25,2
Уловлено (знешкоджено) шкідливих речовин (млн. т)
30,8
29,4
28,8
25,1
20,7
19,5
в процентах до кількості шкідливих речовин, що відходять від стаціонарних джерел забруднення
77
77
77
78
77
77
Утилізовано шкідливих речовин (млн. т)
16,1
14,3
Д2,0
9,1
6,7
5,3
Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря, (млн. т)
15,5
14,2
12,2
10,0
8.3
7,5
у тому числі
стаціонарними джерелами забруднення
9,4
8,8
8,6
7,3
6,2
5,7
пересувними засобами
6,1
5,4
3,6
2,7
2,1
1,8
Капітальні вкладення на охорону навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів
(у порівняних цінах; млн. крб.) Таблиця 9
1985
1990
1991
1992
1993
1994
1995
Заходи з охорони природи і по раціональному використанню природних ресурсів
767
789
860
635
641
503
410
у тому числі:
на охорону та раціональне використання водних ресурсів
462
478
531
391
381
282
190
на охорону атмосферного повітря
26
62
88
93
122
104
110
на охорону та раціональне використання земель
108
157
159
59
38
39
47
на охорону надр і раціональне використання мінеральних ресурсів
119
77
70
76
76
60
35
на охорону і раціональне використання лісових ресурсів
0,0
0,4
0,1
0,1
0,0
0,4
0,0
на охорону і відтворення рибних запасів
17
8
6
2
1
1
2
на будівництво установок (виробництва) для утилізації та переробки відходів виробництва
13
6
6
12
17
10
8
на будівництво підприємств і полігонів з утилізації, знешкодження і захоронення токсичних промислових, побутових та інших відходів
-
-
0,2
2
5
7
18
Список використаних джерел і літератури:
1. Бхагавад – Гита как она есть. Международное Общество Сознания
Кришны. // За ред. Шри Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами
Прабхупада. – Издательство: “Бхактиведанта Бук Траст”. – 1986. – С.
26-27.
2. Географія України: Матеріали для практичних і семінарських занять //
За ред. проф. Я. Жупанського і доцента І. Пушкара. – Тернопіль:
“Астон”. – 1997. – С. 371-383.
3. Дрейер О. К., Лось В. А. Экология и устойчивое развитие: Учебное
пособие. – М.: Изд. УРАО. – 1997. – С. 3-7, 75- 95, 146- 155.
4. Держкомстат України. // 33 канал. – 1999. – 25 березня. - №13. – С. 4.
5. Желібо Є П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності:
Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1- 4
рівнів акредитації / за ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Київ: “Каравела”;
Львів: “Новий світ-2000”. – 2001. – 320 с.
6. Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С.
239.
7. Кобевнік В. Ф., Северин Л. І., Половинчук В. П., Васильківський І. В.
Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Вінниця; ВДТУ. –
1998. – ч.1. 119 с.
8. Кобевнік В. Ф., Северин Л. І., Половинчук В. П., Васильківський І. В.
Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Вінниця; ВДТУ. –
1999. – ч.2. – 167 с.
9. Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. –
3-тє видання, стер. – Л.: Львів, банк. коледж; К.: Т-во “Знання”. – КОО.
– 2000. – 186 с.
10. Новиков Ю В. Экология, окружающая среда и человек: Учебное
пособие для вузов. – М.: Агентство «ФАИР». – 1998. – 298 с.
11. Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна,
Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 445-452.
12. Пістун І. П. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник. – Суми:
Вид – во “Університетська книга”. – 2000. – 301 с.
Контрольну роботу виконав: Студент 4 курсу
Група 42 – Ф
Заверюха Андрій……………….
6 січня 2002 року
м. Вінниця
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С. 238, 239.
5 Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1-4 рівнів акредитації / за ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Київ: “Каравела”; Львів: “Новий світ”. – 2000. – 7 с.
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С. 239.
3 Дрейер О. К., Лось В. А. Экология и устойчивое развитие: Учебное пособие. – М.: Изд. УРАО. – 1997. С. 219, 220.
11 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 448.
5 Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності:Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1-4 рівнів акредитації / За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Київ: “каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”. – 2001. – 7 с.
5 Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності:Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1-4 рівнів акредитації / За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Київ: “Каравела”; Львів: “Новий світ – 2000”. – 2001. – 8 с.
5 Желібо Є. П., Заверуха Н. М., Зацарний В. В. Безпека життєдіяльності:Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України 1-4 рівнів акредитації / За ред. Є. П. Желібо і В. М. Пічі. – Київ: “Каравела”;Львів: “Новий світ – 2000”. – 2001. – 9 с.
11 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 353.
11 Тут же. С. 451.
1 Бгагавад – Гита как она есть. Международное Общество Сознания Кришны. // За ред. Шри Шримад А. Ч. Бхактиведанта Свами Прабхупада. – Изд. “Бхактиведанта Бук Траст”. – 1986. – С. 26, 27.
9 Лапін В. М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. – 3-тє видання, стер. – Л.: Львів, банк. коледж; К.: Тов – во “Знання”. – КОО. – 2000. – 5 с.
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ.- 1998. – С. 142.
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра” .- ТОВ. – 1998. С. 164.
2 Географія України: Матеріали для практичних і семінарських занять // За ред. проф. Я. Жупанського і доцента І Пушкара. – Тернопіль: Вид. “Астон”. – 1997. – С. 372.
11 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 447.
11 Тут же. С. 448.
11 Основи економічної теорії // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л. О. Каніщенко та ін. .- К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 449.
4 Держкомстат України. // 33 канал. – 1999. – 25 березня. - №13. – С. 4.
11 Основи економічної теорії. // За ред. С. В. Мочерного, С. А. Єрохіна, Л. О. Каніщенко та ін. – К.: ВЦ “Академія”. – 1997. – С. 449.
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра” . – ТОВ. – 1998. – С. 236.
6 Тут же. С. 234, 235.
6 Злобін Ю. А. Основи екології. – К.: Вид. “Лібра”. – ТОВ. – 1998. – С. 234.
6 Тут же. С. 226.
??
??
??
??
1
2