Анализ и аудит финансовой отчетности предприятия
Вступ.
1. Фінансова звітність підприємства як об’єкт аналізу і аудиту.
1.1. Склад, структура та порядок формування фінансової звітності.
1.2. Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні.
2. Методика аналізу фінансового стану підприємства.
2.1. Загальний аналіз фінансового стану підприємства.
2.2. Аналіз платоспроможності підприємства.
2.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
2.4. Шляхи вдосконалення аналізу фінансового стану підприємства
3. Методика аудиту фінансової звітності.
3.1. Теоретичні основи аудиту фінансової звітності підприємства.
3.2. Аудит балансу підприємства.
3.3. Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості.
3.4. Аудит фінансових результатів підприємства.
3.5. Документальне забезпечення аудиту.
4. Аналіз і аудит фінансової звітності в умовах функціонування АРМ.
Висновки.
Література.
Додатки.
ВСТУП.
В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб’єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб) ,які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації вказанні особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цьогослугує економічний аналіз,за допомогою якого можна об’єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об’єкта, що аналізують : охарактеризувати його платоспроможність ,ефективність і прибутковість діяльності ,перспеутиви розвитку ,а потім по його результатам прийняти обгрунтовані рішення.
Економічний аналіз являє собою процес ,побудований на вівченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином ,головною метою економічного аналізу є зниженя неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.
Економічний аналіз дає можливість оцінити:
* майновий стан підприємства
* степінь підприємницького ризику,наприклад,можливість погашення зобов’язань перед трейтіми особами
* достатність капіталу для поточної діяльності і догосторокових інвестицій
* потребу в додаткових джерелах фінансування
* здатність до нарощування капіталу
* раціональність залучення займаних коштів
* обгрунтованість політики розподілу і використання прибутку
* обгрунтованість вибору інвестицій та ін.
Сучасний економічний аналіз має певні відмінності від традиційного аналізу фінансово-господарської діяльності. Насамперед це пов’язана із зростаючим впливом зовнішнього середовища на роботу підприємства. Посилилась залежність фінансового стану господарського об’єкту від зовнішніх економічних процесів, надійності контрагентів (постачальників і покіпців) ,ускладнення організаційно-правових форм функціонування. В результаті інструментарій сучасного економічного аналізу розширюється за рахунок нових прийомів і зособів, які дозволяють враховувати ці явища.
Не дивлячись на значну невизначеність в роботі підприємств, в останій час посилюється роль прогнозного аналізу, який дозволяє складати бізнес-плани.
Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфікованк оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу. При цьому, як правило, вже незадовільняються констатуванням виличини показників звітності, а розраховують отримати конкретне заключення про дотатність платіжних засобів,нормальних співвідношень власного і залученого капіталу,швидкості обігу капіталу і причинах її зміни, типах фінансування тих чи інших видів діяльності.
В цих умовах змінюється роль бухгалтерії, в чиї функції все частіше входить не лише ведення поточного обліку і складання звітності, а і економічний аналіз виключно в цілях управління підприємством. Задовільнити нові вимоги адміністрації може лише бухгалтер-аналітик, який здатний розібратися в економіці підприємства, виявити всі її хворі місця на основі фінансово-облікових даних, зрозуміло і чітко встановити міри впорядковуючого характеру.
Аналіз фінансового стану підприємства є важливим розділом економічного аналізу.
На сучасному етапі аналіз фінансового стану підприємства знаходиться в поступовому розвитку і вдосконаленню, але аналіз фінансового стану сучасний ще не відповідає повністю новим вимогам проведення фінансової роботи підприємства.
В ринкових умовах слово діяльність підприємства нпбуває нових форм і направлень. Внаслідок цього і фінансовий стан підприємства аналізується звимогами цих змін.
Існують складності проведення аналізу фінансового стану ,що обумовлено:
1. нестабільністю економіки
2. кризовим станом
В умовах постійної зміни інформації богато фінансово-економічних показників розрахованих на певний час , можуть надалі загубити свою цінність для аналузу у зв’язку з нестабільністю національної валюти, по якій розраховувався цей показник.
Повну перешкоду аналізу фінансового стану підприємства дають :
-різні форми власності,наприклад, чимало показників ,що характеризують фінансовий стан акціонерних підприємств не можуть бути розраховані по причині відсутності або слабкогорозвитку у державі ринку цінних паперів, де б оберталися акції цих підприємств і по яким можна б було судити про положення емітентів.
-нестабільність законодавчої бази (фінансовогоі податкового права), це також ускладнює проведення аналізу фінансового стану підприємства.
У вітчизняній економічній науці недостатньо приділялось уваги проведенню аналізу фінансового стану, так як наукрва праця в цій області губить свою актуальність ще до видання.
Основним завданням проведення економічного аналізу є оцінка результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлення факторів , які позитивно чи негативно вплинули на кінцеів показник роботи підприємства, прийняти рішення про визнання структури балансу задавільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним) та подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільнлсті внесення цього підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.
При написанні дипломної роботи мною були використані звітні дані орендного підприємства “Сузір’я”. Орендне підприємство “Сузір’я” створено у порядку реорганізації їдальні АНТК ім. Антонова 25.02.92р. ОП являється юридичною особою і діє на підставі Статуту і законодавства України.
Містцезнаходження підприємства: м. Київ, вул. Туполева 1.
Метою ОП являється насичення ринку хлібобулочними і кондитерськими виробами, діяльність у сфері громадського харчування на території АНТК.
ОП являється юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий і валютний рахунки, фірмову назву, круглу печатку.ОП набуло права юридичної особи з моменту державної регістрації. ОП для досягнення мети своєї діяльності має право від свого імені укладати угоди, придбавати майно і нести зобов’язання, бути позивачем і відповідачем у суді.
Для більш раціонального ведення бухгалтерського обліку на підприємстві використовується бухгалтерська програма для малих підприємств “1-С” бухгалтерія.
1 РОЗДІЛ.
ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОБ’ЄКТ АНАЛІЗУ ТА АУДИТУ
1.1.Склад, структура та порядок формування фінансової звітності.
На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.
Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.
У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт ,завдяки чому бухгалтерський облік виконує три самостійні функції: інформаційну ,контрольну , та аналітичну.
Діяльність кожного підприємства в першу чергу будується на раціональній організації бухгалтерського обліку, від цього залежить обгрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато інших показників.
В бухгалтерському обліку використовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти- явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.
Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємства здійснюється в цілому, як сукупності.
Особливістю розвитку економіки сьогодні є те, що керівникам необхідно навчитись самостійно приймати управлінські рішення, щодо подальших шляхів розвитку підприємств. Ці труднощі пов’язані з більш як семидесятирічним функціонуванням планової економіки в нашій державі.
Управління як процес є актом трудової діяльності працівників. Він відбувається із застосуванням знарядь і предметів праці. Предметом праці в процесі управління є інформація, а знаряддям її на сучасному етапі є технічні засоби вимірювання, сприйняття, реєстрації, передачі, обробки, аналізу, зберігання і розмноження інформації.
При ринкових відносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішнього належать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі та інші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають на об’єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання, технологія, працівники).
Щоб зазаначені об’єкти управління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важлива компетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп’ютерна грамотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконання своїх посадових обов’язків зазначеним працівникам в умрвах нових економічних відностин потрібно використовувати нові форми та методи організації управління.
До внутрішніх чинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент пропонуємої продукції чи послуг, а токож важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення , деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячі з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери. Це конфедиційна, таємна, бухгалтерська інформація.
Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якої розрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти , як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.
Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників ,які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць ,квартал ,рік). Вона складається шляхом підрахунку , групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.
Звітність підприємсва складається за єдиними формами та інструкціями Міністерства фінансів України ,погодженими з Мінстатом України.
Головні вимоги ,що ставляться до звітності,- це реальність ,ясність ,своєчасність ,єдність методики звітних показників,співставленість звітних показників з минулими часами.
За періодичністю складання і подання звітність поділяється на внутрішньорічну ,місячну ,квартальну,піврічну ,дев’ятимісячну та річну.
Внутрішньорічну звітність називають поточною звітністю або періодичною.
Звітність підприємства використовується самими власниками ,підприємсвами для аналізу та контролю виконання договірних зобов’язань ,аналізу господарської діяльності ,для складання планів на майбутнє.
Крім того звітність подається:
-у вищу за підпорядкованістю організацію ,якщо така є ,з метою керівництва роботою підприємства.
-податковій інспекції -для контролю за правильністю платежів до бюджету та аналізу діяльності підприємства.
-установам банку (для контрлю за використанням банківського кредиту ) якщо таке передбачено кредитним договором.
-органам Мінстату для статистичної обробки .
Бухгалтерська звітність повинна бути подана підприємством не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця ,а річна - не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад (обсяг ) та порядок складання бухгалтерських звітів затверджується Міністерством фінансів України.
Відповідно до діючого порядку до складу бухгалтерської звітності ,не залежно від того ,за який час вона складається ,обов’язково входить баланс.
На практиці більшість підприємств щомісячно складає для своїх потреб бухгалтерський баланс та різні форми ,що потрібні для оперативного керівництва.
За нормативними актами ,діючими в більшості країн світу, підприємства повинні подавати бухгалтерську звітність обов’язково один раз на рік за результататми діяльності.
За рік кожне підприємство повинне подати бухгалтерську звітність у такому обсязі:
-баланс підприємсва - форма №1
-звіт про фінансові результати та їх використання - форма №2
-звіт про фінансово-майновий стан підприємства – форма №3
До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка ,в якій викладаються основні фактори ,що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства ,і висвітлюється фінансовий та майновий стан.
Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у втановлені строки в органи ,які визначено законодавством.
Бухгалтерський баланс діяльності підприємсва є узагальненим документом (форма №1 ) ,форма його затверджується Міністерсвом фінансів і Мінстатом .Форма балансу наведена у додатку №......В активі балансу показується склад засобів господарства та їх розміщення , у пасиві - джерела утворення зособів господарства. У балансі відображаються також результати господарської діяльності.
Бухгалтерський баланс складається на підставі бухгалтерських записів ,підтверджених виправдовувальними документами.Вихідними для складання бухгалтерського балансу є головна книга ,данні оборотних відомостей за синтетичними та аналітичними рахунками.
Бухгалтерська звітність має бути подана підприємтвом не пізніше встановленого строку наступного за звітним періодом місяця, а річна – не пізніше встановленого строку наступного за звітним року. Склад та порядок складання бухгалтерських фінансових звітів затверджується Міністерством фінансів України. Датою подання бухгалтерського балансу вважається для іногородніх підприємств день відправлення за штампелем поштового підприємсва. Керівник підприємсва несе відповідальність за порушення термінів подання звітності.
Розгляд і затвердження балансів ( звітів ) виконуються відповідно до діючого законодавства.
Організація ,яка приймає баланс ,виявляє помилки і вносить правки з повідомленням. Правки вносяться в баланс за грудень звітного року. Виявленя помилки після затвердження балансу коректуються в бухгалтерському балансі за січень наступного року.
Першочергову увагу в управлінні господарством потрібно зосередити на фінансовій діяльності підприємства ,раціональному та ефективному їх використанні фінансових ресурсів. Фінансова діяльність охоплює сукупність операцій по надходженню і витраченню засобів у грошовій оцінці та ефективному їх використанні в процесі виробництва та реалізаціх продукції і товарів
Раціональна фінансова діяльність сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності- самостійності підприємства.
Самостійність передбачає те що ,ресурси ,вкладенні у підприємство ,повинні окупатись прибутком,відповідному нормативному рівню рентабельності, що забезпечує самофінасування ,тобто стає можливим забезпечення підприємства у власних фінансових ресурсах по формуванню та ефективному використанню всіх господарських засобів ( як основних ,так і оборотних ) ,розширення виробництва і поліпшення соціальнокультурної сфери за рахунок грошових надходжень від діяльності ( реалізації продукції ,виробів і послуг та товарів ) . Але в процесі господарської діяльності використовують не лише власні кошти підприємства ,а й залучені кошти у вигляді кредитів банку та інших джерел. Обов’язковою умовою при цьому є своєчасне їх повернення за рахунок власних нагромаджень.
Розглянемо принципи складання балансу найбільш поширених форм бухгалтерського обліку - журнально-ордерну ,спрощену і діалогову з використанням автоматизованого робочого місця бухгалтера (АРМ).
Журнально-ордерна форма обдіку застосовується на багатьох підприємствах народного господарства України.
Ця форма бухгалтерського обліку основана на принципі накопичення даних первинних документів в розрізі ,які забезпечують синтетичний і аналітичний облік засобів і господарських операцій по всім розділам бухгалтерського обліку.
Первинні дані систематизуються і накопичуються в облікових регістрах ,які дають можливість відобразити всі засоби ,які підлягають обліку і господарських операціїй по використанню цих засобів за звітний місяць . В накопичувальних регісрах записи проводяться в розрізі показників ,необхідних для керівництва і контроля за фінансово-господарською діяльністю підприємства, а також для складання всієї звітності .
основним регісром являються журнал-ордери. У випадку необхідності отримання аналітичних даних використовуються допоміжні відомості. Підсумкові дані переносяться в журнал-ордери.
Всі журнал-ордери і допоміжні відомості побудовані по кредитовій ознаці регістрації господарських операцій по синтетичним рахункам. Сиснтетичні дані регіструютьсяпо даних первинних документів тільки по кредиту відповідних рахунків і кореспонденції з дебітованими рахунками.
Підсумкові дані журнал-ордерів в кінці місяця переносяться в Головну книгу .
Записи по кредиту кожного синтетичного рахунка , у кореспонденції з дебітовими рахунками відбуваються повністю в одному будь-якому журналі-ордері. Обороти по дебету відповідного синтетичного знажодяться в різних журналах-ордерах по мірі регістрації в них записів по кредиту кореспондованих в них рахунків.
Деякі журнал-ордери призначені для відображення операцій по кредиту декількох синтетичних рахунків, пов’язаних по своєму економічному змісту. Підсумкові дані журнал-ордерів підлягають обов’язковій звірці з даними первинного обліку.
В Головній книзі показується вступне сальдо ,поточні обороти і вихідне сальдо по кожному синтетичному рахунку. В Головній книзі відображають поточні обороти тільки по синтетичним рахункам. Обороти по кожному рахунку відображаються одним записом ,а обороти по дебету в кореспонденції з кредитованими рахунками.
Сума дебетових оборотів в Головній книзі повинна відповідати сумі кредитових оборотів ,так як і сальдо відповідно повинні бути рівними.
Сальдовий баланс складається за даними Головної книги з використанням в необхідних випадках окремих показників із облікових регістрів.
На багатьох малих підприємствах України використовується спрощена форма обліку. Спрощена форма обліку може вестись : по простій формі бухгалтерського обліку ,( без використання регістрів обліку майна малого підприємства) і по формі бухгалтерського обліку з використанням регістрів обліку майна малого підприємства.
Малі підприємства ,які здійснюють незначну кількість господарських операцій ,не мають власного майна і в процесі виробництва продукції і робіт ,пов’язаних з великими затратами матеріальних ресурсів , можуть вести облік всіх операцій тільки в книзі обліку господаоських операцій, яка являється регістром аналітичного і синтетичного обліку на основі якого можна скласти баланс і звітність.
Малі підприємства можуть застосовувати для обліку фінансово-господарських операцій відомості обліку по відповідним рахункам .Кожна відомість застосовується для обліку операцій по одному із використовуваних рахунків бухгалтерського обліку. Сума любої операції записується в двох відомостях одночасно: в одній - по дебету рахунка з вказуванням номера кредитованого рахунку , а в другій - по кредиту кореспондованого рахунка з аналогічним записом номера дебетованого рахунка.
Підсумкові дані фінансово-господарської діяльності ,відображають в шахматній відомості.
На основі шахматної відомості складається оборотна відомість по рахунком .Дані ,розраховані в оборотній відомості ,являються підставою для складання бухгалтерського балнсу і звітності.
До бухгалтерської звітності висувають наступні вимоги:правдивість ,реальність ,єдність ,ясність.
У звіті про фінансові результати у 1-му розділі по кожній статті зазначаються дані, які базуються на даних бухгалтерського балансу та іншої зведеної звітності.
У розділі “Використання прибутку” приводять розшифровку сум по основних напрямках використання прибутку, тобто:
-суми податку на прибуток та інші платежі в бюджет за рахунок прибутку;
-відрахування на утворення підприємствамирезервного фонду;
-відрахування до фонду коштів, що направляються на розвиток і вдосконалення виробництва;
-відрахування до фонду коштів, що направляються на соціальні потреби;
-відрахування до фонду заохочення;
-відрахування на благодійні цілі;
-інші цілі.
У розділі 3 “Платежі до бюджету” показують платежі до бюджету, що їх вносить підприємство за рахунок всіх джерел, згідно з інструкцією Міністерства фінансів України щодо застосування Законів про податки з підприємств, об’єднань, організацій, з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства.
У розділі 4 “Затрати і витрати, що врвховуються при обчислення пільг з податку на прибуток” показують суми основних витрат, що одеожують за рахунок чистого прибутку і приймаються при нарахування пільг за податком на прибуток підприємства.
Звіт про фінансово-майновий стан включає наступні статті:
1.Рух фондів:
статутний фонд, додатковий капітал, резервний фонд, фонд коштів, що спрямовані на розвиток і вдосконалення виробництва, фонд коштів, які спрямовані на соціальні потреби, фонд заохочення, нерозподілений прибуток минулих років, резерв на покриття наступних витрат і платежів, фонд охорони праці, цільове фінансування з бюджету, цільове фінансування з позабюджетних фондів, інші фонди спеціального призначення.
2.Використання коштів бюджету та позабюджетних фондів:
3.Спрямування коштів до цільових і позабюджетних фондів та на споживання.
4.Наявність та рух основних засобів.
5.Наявність та рух нематеріальних активів.
6.Фінансові вкладення.
7.Норма власних оборотних коштів.
8.Наявність власних оборотних коштів.
9.Переоцінка товарно-матеріальних цінностей.
10.Іноземні інвестиції.
11.Нестачі, крадіжки і псування цінностей.
12.Об’єкти житлово-комунального і соціально-культурного призначення.
13.Позабалансові активи і пасиви.
1.2.Перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства в країні.
На сучасному етапі функціонування суспільства в Україні відбуваються істотні зрушення , що призводять до змін у веденні бухгалтерського обліку. Це насамперед пов’язано з намаганням наблизити облік до міжнародних стандартів і нестабільною законодавчою базою.
На протязі девяностих років шла безперервна роботапо вдосконаленню бухгалтерського обліку на Україні з застосуванням міжнародних стандартів прийнятих в міжнародному суспільстві фінансової звітності. Почали з розробки введення методики бухгалтерського обліку для спільних підприємств, що з’явились наприкінці восьмидесятих років.
У 1992 році було запропоновано і прийнятий новий план рахунків бухгалтерського обліку. Спеціалісти пропонують перейти на європейську структуру планів рахунків; що складаються з десяти класів з трьохзначною нумерацією кодів синтетичних рахунків; двома-рьома резервними класами рахунків для організанізації управлінського ,в тому числі калькуляційного обліку. Неприйнятна умова токого переходу повна зміна кодування тих синтетичних рахунків що використовуються, це призведе до необхідності перебудлви комп’ютерних програм бухгалтерского обліку, дезорганізує работу бухгалтерів, аудиторів, податкових інспекторів і інших зацікавлених осіб.
Работа над проектом Закону про бухгалтерський облік показала, що жорстке регламентування методології і організації бухгалтерского обліку неприйнятне. Необхідно переходити до нових регламентующих документів і стандартів бухгалтерского обліку. Першим був затвердженний стандарт про облікову політику підприємства,що містив загальні правила бухгалтерского обліку, що застововуються в міжнародній практиці фіноесового обліку і звітності..
Ще одним необхідним елементом вдосконалення звітності я вважаю може бути прийняття стандарту бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність підприємства», який максимально наблизить її структуру і зміст до міжнародних привил, що застосовуються в Об’єднаній Європі та інших країнах. В цьому стандарте визначено , що достовірною вважається бухгалтерская звітність, основанная на системному бухгалтерскому обліку, інформація якого формується виходячі з принципів і правил, викладенних в документах системи нормативного регулювання бухгалтерского обліку в Україні. Цей стандарт дасть поштовх для развитку спільних підприємств.
В умовах нестабільності економічної ситуації більш гостро стоїть питання про стан бухгалтерского обліку на підприємстві так як багото підприємств виходять на міжнародний ринок, і це потребує скорійшого вдосконалення нормативної бази бухгалтерского обліку і податкового законодавства.
Інструкцією «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» зі змінами і доповненнями від 19 лютого 1998 року №37 дещо полегшено порядок заповнення балансу підприємства. Так внесеними змінами відмінено абзац ,що був присвячений переходу до нової національної валюти. Інструкція в новій редакції враховує зміни, що відбулися в бухгалтерському обліку основних засобів з вступом в силу Інструкції по бухгалтерському обліку балансової вартості груп основних фондів від 20 липня 1997 року №159. В минулому варіанті балансова вартость ототожнюється з початковою , , хоча в валюту балансу не попадала, а була лише точкою відрахунку для визначення остаточної вартості. Відмінено також вказівка на необхідність щомісячного відображення в інвентарних картках і на аналітичних регістрах суми нарахованого за місяць зносу основних фондів. Раніше по статті «Нематеріальні активи» відображались також права власності підприємства на окремі квартири в житлових будинках, що їм належать. Внесена стаття «Розрахунки та інші короткострокові пасиви» -конкретизація в адресовані суми кредиторської заборгованості до 2 або 3 розділу пасива в залежності від строка її погашення призвана скоротити свободу вибору, що дозволяла варіювати підсумкові значення того чи іншого розділу при розрахунку окремих узагальнених показників фінасового стану підприємства. Однією з важливих проблем обліку є те, що бухгалтерський облік розбігається з податковим, що ускладнює роботу бухгалтерів.
Сучасний рівень розвитку наукових технологій змушує підприємства незалежно від форм власності застосовувати прикладні пакети бухгалтерських програм. Однією з негативних рис сучасног ринку бухгалтерських програм є те, що продавці не адаптують їх під конкретне підприємство, тому виникають певні труднощі при роботі з цими продуктами, і підприємства змушені залучати до роботи інженерів-програмістів для подальшої доробки і адаптації програми.
До складу фінансової (бухгалтерської) звітності підприємств у країнах з розвинутою ринковою економікою включають:
1. бухгалтерський баланс.
2. Звіт про прибутки.
3. Звіт про рух грошових коштів.
4. Додатки.
Річний звіт супроводжується пояснювальною запискою до фінансового звіту.
У більшості країн світу застосовують типові форми бухгалтерської звітності, які розробляються і затверджуються в національному маштабі. Так , для країн Європейського Союзу (ЄС) форми і звіт річного фінансового звіту компаній регулюється Четвертою Директивою ЄС, прийнятою 1978 році. Кожна країна- учасниця ЄС, може уточнювати форми і зміст звітності залежно від своїх національних особливостей, зберігаючі загальні принципи їх побудови.
Проте в деяких країнах типові форми фінансової звітноті в національному маштабі не розробляються і не затверджуються (США, Великобританія, Канада, тощо). Компанії (фірми) самостіцно обирають форму подання звітів (більш чи менш деталізовану) відповідно до національних вимог щодо їх змісту та принципів фомування.
У багатьох країнах світу для малих підприємств, які мають невеликий господарський оборот, передбачено складання і подання так званих спрощених звітів.
Суть спрощених фінансових звітів полягає в тому, що вони складаються за формами з меншою деталізацією, з більш узагальненими статтями балансу чи позиціями доходів і витрат звіту про прибутки.
Підприємства , які належать до такої категорії, визначаються законодавчо. В країнах ЄС при цьому беруться до уваги три критерії:
-сума (валюта) балансу;
-доход від реалізації;
-чисельність персоналу підприємства.
Якщо підприємство вкладається в два з цих критеріїв, то воно відноситься до категорії малих (невеликих). У національній валюті Франції, наприклад, ці показники сягають таких рівнів:
-сума (валюта) балансу- до 1.5 млн. франків.
-доход від реалізації- до 3.0 млн. франків.
-чисельність персоналу- до 10 чол.
При цьому за суму балансу береться сума активів підприємства за принципом нетто (чистого) стану. Величина доходу від реалізації визначається сумою реалізації продукції, робіт та послуг основної діяльності мінус надані клієнтам знижки і мінус податок на додану вартість иа інші подібні податки. Чисельність персоналу розраховується , як середнє арифметичне від кількості постійного персоналу на кінець кожного кварталу року.
У більшості країн фінансова звітність складається іподається для зовнішніх користувачів з річним інтервалом, тобто після закінчення календарного ( або так званного фінансового) року. Але для внутрішніх потреб вона складається , здебільшого, з коротшим інтервалом (помісячно або поквартально).
Обов’язкова адреса, куди підприємства повинні подавати звітність, регулюється кожною державою.
У різних країнах є певні особливі групування статей балансу. В більшості західноєвропейськихкраїн статті активу балансу групуються і розміщуються згори донизу в міру зростання ліквідності господарських засобів (активів). Під ліквідністю засобів при цьому слід розуміти їх спроможність перетворитись, трансформуватись у грошові кошти (готівку) за якийсь певний час.
Статті пасиву балансу групуються і розміщуються згори до низу за ознакою зменшення часу, необхідного для повернення боргів.
В США, Англії, Канаді та деяких інших країнах статті балансу групуються у зворотньому до нашого порядку.
Щодо форми подання балансу, то в міжнародній практиці є дві найважливійші форми:
1.двостороння форма, за якою активи підприємства розміщуються ліворуч (актив балансу), а зобов’язання і власний капітал- праворуч (пасив балансу).
2.одностороння або послідовна форма, за якою послідовно, згори до низу, розміщуються актив і пасив балансу.
Важливо розрізняти за суттю та змістом основні розділи балансу: оборотні активи, необоротні активи, короткострокові зобов’язання, довгострокові зобов’язання, власний капітал.
Звіт про прибутки та збитки (зві про прибутки і збитки або звіт про фінансові результати) є обов’язковою формою фінансового звіту підприємства. Основна його мета- надати інформацію користувачам про формування фінансового результату підприємства.
Зміст звіту про прибутки та збитки визначається міжнародним стандартом № 5 “Інформація , яка підлягає розкриттю у фінансових звітах”.
Як відомо, у фінансовому обліку фінансовий результат діяльності підприємства визначається порівнянням доходів та витрат звітного пкріоду. При цьому звіт про прибутки та збитки може мати одноступеневий і багатоступеневий формат. Звіт за одноступеневим форматом складається з двох розділів. Перший розділ- це перелік усіх доходів, одержаних підприємством за звітний період. Другий розділ- це перелік усіх витрат підприємства за звітний період. Різниця між загальною сумою доходів та загальною сумою витрат покаже фінансовий результат (прибутки чи збитки).
Звіт за багатоступеневим форматом містить інформацію, котра показує послідовний процес формування кінцевого фінансового результату. Крім чистого прибутку, такий звіт містить проміжні показники фінансових результатів: валовий доход (прибуток), прибуток основної діяльності (операційний прибуток), результат фінансових та надзвичайних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.
Коротко звіт про прибуток за багатоступеневим форматом корпорації наведено у додатках № 1. Слід зазначити, що проміжні показники фінансових результатіввизначаються групуванням і порівнянням відповідних доходів та витрат. Так, порівняння доходу від реалізації (чистого продажу) зсобівартістю реалізованої продукції, визначається валовий доход (прибуток). При цьому стаття “чистий продаж” включає доход від реалізації мінус повернення товарів покупцями та мінус суми наданих покупцям знижок ціни. Собівартість реалізованої продукції включає так званні продуктивні витрати: прямі матеріальні витрати, прямі трудові витрати та загальновиробничі витрати (непрямі витрати на рівні цехів).
Торгові підприємства у цій статті відображають фактичну купівельну вартість реалізованих товарів.
Окремо відображаються у звіті операційні витрати, які ще називаються витратами витратами періоду. До них належать витрати на збут продукції, адміністративно-господарські витрати, витрати на амортизацію основних засобів загальногосподарського призначення.
Різниця між валовим прибутком і сумою реалізаційних витрат- це операційний прибуток або прибуток основної діяльності.
У звіті про прибутки та збитки окремо відображаються доходи від фінансових операцій (одержані відсотки з облігацій, дивіденди з акцій, тощо) та витрати від них, а також результат фінансових операцій, доходи, витрати і результат надзвичайних (позареалізаційних) операцій.
В результаті прибуток до оподаткування визначається алгебраїчною сумою проміжних результатів: операційного прибутку та результатів від фінансових та надзвичайних операцій. Чистий прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства- це різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток.
Схему звіту про прибуток країн ЄС наведено нижче. У ній чітко виділяються три сфери діяльності: основна діяльність, фінансова діяльність та позареалізаційна діяльність.
В країнах членах ЄС форма звіту про прибутки та збитки затверджується в національному маштабі і є єдиною для всіх підприємств. В таких країнах як США, Англія, Канада та деяких інших форма звіту довільна щодо переліку доходів, витрат, їх деталізація та групування.
В останні роки звіт про рух грошових коштів є обов’язковим у складі фінансової звітності підприємств розвинених зарубіжних країн. Його зміст і методика складання регулюється міжнародним стандартом бухгалтерського обліку № 7 “Звіт про руз грошових коштів”.
Головне призначення звітупро рух грошових коштів- надати користувачам інформацію про те, з яких джерел надходили гроші на підприємство, по яких напрямках і на які цілі витрачались гроші, як змінився залишок грошових коштів за звітний період.
Схема 1.
Схема звіту про прибуток країн ЄС.
Доходи основної діяльності Витрати основної діяльності
Фінасовий результат основної діяльності
Доходи фінансові Витрати фінансові
Результат фінансових операцій
Позареалізаційні Позареалізаційні
(надзвичайні) доходи (надзвичайні) витрати
Фінасовий результат основної діяльності
Прибуток до оподаткування Податок на прибуток
Чистий прибуток
При цьому рух грошових коштів відображається у звіті по трьох видах діяльності: поточна (основна) діяльність, інвестиційна діяльність, фінасова діяльність. Це дає можливість оцінити раціональність використання коштів, напрямки діяльності підприємства, платоспроможність, скласти прогноз подальшого розвитку.
Таблиця 1.
Види діяльності підприємства.
НАДХОДЖЕННЯ ГРОШЕЙ
ДІЯЛЬНІСТЬ
СПЛАТА ГРОШЕЙ
Від продажу товарів і послуг Проценти по виданих позичках і придбаних цінних паперах
Поточна діяльність
Виплата зарплати Оплата постачальникам Оплата інших витрат Сплата податків Сплата процентів
Надходження від продажу майна, цінних паперів і погашення наданих позичок
Інвестиційна діяльність
Придбання майна Придбання цінних паперів Надання позичок
Від випуску акцій та облігацій
Отримання позичок
Фінансова діяльність
Погашення облігацій та інших боргів Виплата дивідендів Викуп власних акцій
Найдостовірнійшу інфорамацію для складання цього звіту можна одержати даними бухгалтерського обліку, належшим чином організувавши облік надходження та витрачання грошей по трьом видам діяльності. Проте такий шлях занадто трудомісткий. У зарубіжних країнах звіт про рух грошових коштів (щодо основної діяльності) складається шляхом коригування , іншими словами трансформування звіту про прибутки і збитки. Відповідно до міжнародних стандартів облік доходів і витрат ведеться за методом їх нарахування, що знаходить відображення у звіті про фінансові результати. А тому можлива ситуація, коли підприємство має прибутки, але не має реальних грошових коштів.
Є два методи коригування звіту про прибутки: прямий і не прямий. Прямий метод передбачає коригування кожної статті звіту про прибутки, тобто включення негрошових доходів і негрошових витрат , додаток № 3.
Непрямий метод передбачає трансформуваннякожної статті звіту про прибутки та збитки. За цим методом коригування зазнає сума чистого прибутку- вона коригується в суму грошових коштів від поточної діяльності.
Крім основних форм фінансової звітності, передбачається також додатки до звітності. Вони потрібні, щоб надати користувачам детальнішу аналітичну інформацію стосовно окремих статей звітності, а також додаткову інформацію для поглибленого розкриття фінансової і господарської політики підприємства. Питання змісту додатків до звітності здебільшого вирішується національним законодавством та національними стандартами обліку. Проте багато позицій може вирішуватися в міжнародному маштабі.
Перелік додатків до фінансової (бухгалтерської) звітності, що передбачені Четвертою Директивою для країн ЄС:
1. методи оцінки різних статей річних звітів і методи підрахунку вартісних виправлень
2. назва і місцезнаходження зареєстрованого офісу підприємства, у яких компаніях володіє певним відсотком статутного капіталу
3. кількість і номінальна (або облікова) вартість акцій, випущених за звітний рік в межах дозволеного статутного капіталу ( за видам акцій)
4. існування будь-яких сертифікатів участі, конвертованих боргових зобов’язань
5. суми заборгованості, які слід сплатити не раніше, ніж через 5 років
6. загальна сума будь-яких фінансових зобов’язань, не включених у баланс, якщо ця інформація уточнює оцінку фінансового положення
7. чистий товарооборот у розрізі категорій діяльності та географічних ринків
8. середня кількість осіб, найнятих на роботу за фінансовий рік (за категоріями персоналу) та соціальні витрати
9. вплив оцінки статей на суму прибутків та збитків за фінансовий рік
10. різниця між податками, нарахованими у фінансовому році та у попередні роки
11. сума винагород працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів залежно від їхньої відповідальності
12. сума авансів і кредитів , наданих працівникам адміністративного, управлінського та контрольного органів.
2 РОЗДІЛ.
МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА
2.1.Загальний аналіз фінансового стану підприємства.
Фінансовий стан підприємства – це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонуваня підприємства, потребою в їх розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу здійснює позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і використання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і залученого капіталу і найбільш ефективного його використанння. Головна мета фінансової діяльності- вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити бункрутства підприємства, необхідно добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, які частку повинні займати власні кошти, а яку- залучені. Необхідно знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, поріг рентабельності, запас фінансової стійкості, ступінь ризику, ефект фінансового важелю і інші, а також методику їх аналізу.
Головна мета аналізу- своєчасно виявляти і попереджувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
При цьому необхідно вирішувати наступні задачі.
1. На основі вивчення причин взаємозв’язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення фінансовго стану підприємства.
2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячі із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів.
3. Розробка конкретних міроприємств, направлених на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.
Аналзом фінансового стану займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, а і його засновники, інвестори з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування і визначення ступеню ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходжень коштів до бюджету, тощо. У відповідності з цим аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній.
Внутрішній аналіз проводиться службами підприєсмтва і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування фінансового стану підприємства. Його мета- встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і залучені кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних ресурсів, контролюючими органами на основі публікуємої звітності. Його мета- встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.
Все, що має вартість, належить підприємтсву і відображається у активі балансу називається його активами. Актив балансу містить дані про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання його у конкретне майно і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу (табл. 2).
Таблиця 2.
Схема структури активів балансу
Основні засоби
Довгостроковий Довгострокові фінансові
капітал вкладення
Нематеріальні активи
Кошти, що
Дебіторська заборгованість викор-ся
за межами
Поточні Короткострокові фінансові підприємства
активи вкладення
Запаси
Грошова готівка
Джерами інформації для проведення аналізу є :
* баланс підприємства за попередній рік та за звітний період, (форма №11
* звіт про фінансові результати та їх використання за звітний період та попередній рік (форма №2)
* звіт про фінансово-майновий стан (форма №3)
* звіт з праці
* звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг
* розрахунок нормативу власних оборотних коштів
* розшифрування дебіторської та кредиторської заборгованості
* звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)
* зведена таблиця основних показників
* звіт про рух коштів в іноземній валюті
* бізнес-план
* матеріали маркетингових досліджень
* висновки аудиторських перевірок
* інша інформація.
Фінансовий аналіз складається з підбору, групування і вивчення даних про фінансові ресурси підприємства і їх використання з метою мобілізації ресурсів, необхідних для виконання планових або проектних завдань і погашення фінансових зобов’язань в процесі господарської діяльності підприємства. При аналізі розглядаються питання формування і використання окремих видів фінансових ресурсів, їх розміщення у різні види метеріальних цінностей (активи), оцінки платоспроможності і фінансової стійкості підприємства, швидкості обіговості коштів. Фінансовий аналіз називають ще аналізом балансу.
В процесі аналізу стає зрозумілим:
- Платоспроможність як самого падприємства, так і його дебіторів;
- Забезпеченість власними обіговими коштами у відповідності з потребою в них;
- Збереження коштів, причини зміни їх сум на протязі аналізуємого періоду;
- Виконання плану прибутку і прибутковість фінансово-господарської діяльності підприємства;
- Стан запасів товарно-матеріальних цінностей і джерел їх утворення;
- Розміщення власних, залучених і спеціальних джерел коштів у вигляді активів;
- Забезпечення повернення кредитів і їх ефективне використання;
- Розрахункові відносини з дебіторами і кредиторами;
- Забезпеченість обігових коштів;
- Утворення і використання рзних фондів;
- Збереження власних обігових коштів.
Окремому розгляду підлягає проблема залучення і використання довгострокових і короткострокових кредитів, направлення їх по цільовому призначенню, забезпеченність і повернення суд і займів в обумовлені строки. При аналізі стану розрахунків вияняються причини і строки утворення кредиторської і дебіторської заборгованості, що приводить до перерозподілу коштів між підприємствами. Оскільки головна причина збільшення кредиторської заборгованості- зниженя обіговості обігових коштів, детально вивчається стан запасів товарно-матеріальних цінностей по окремим типам і видам. Обчислюється сума вивільнених із обігу коштів внаслідок прискорення обіговості або додатково залучених в обіг коштів із-за повільного обігу. Перлік питань, що розглядається може змінюватись в залежності від багатьох факторів, в тому числі інтересів користувача аналітичною інформацією. В таблиці 3 наведена приблизна типологія задач, що розглядаються при фінансовому аналізі в залежності від кінцевого користувача.
Таблиця 3.
Основні суб’єкти- користувачі аналітичної інформації.
Для характеристики фінансового стану підприємства, використання ним власних та залучених коштів застосовують показники балансу (ф.1), звіту (ф.3).
Аналіз динаміки валюти балансу та його структури проводиться шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприєяства (валюти балансу) рядок 330 на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльносі, що прихводить до його неплатоспроможності.
При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки та незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.
Особлива увага спрямовується на:
* «Товори відвантажені, не сплачені в строк»
* «Розрахунки з дебіторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»
* «Збитки минулих років»
* «Збитки звітного року»
* «Довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк»
* «Короткострокові кредити та позики, що не погашенні в строк»
* «Розрахунки з кридиторами за товари, роботи і послуги, не сплачені в строк»
У разі необхідності проводиться більш детальний аналіз цих та інших статей балансу з використанням розшифрувань до них.
Для нашого підприємства дані по рядку 330 на початок і на кінець відповідно становлять 7238 грн. і 8224 грн., що свідчить про задовільну роботу підприємства, про збільшення господарської діяльності.
Виявляється одна за важливих характеристик фінансового стану підприємства- його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.
З цією метою обчислюється коефіцієнт фінансової незалежності «автономії» (К.авт.)як відношення загальної суми власних коштів до підсумку балансу.
К.авт.=ряд495/ряд330
Для нашого підприємства:
на початок року К.авт.=3878/7238=0.5
на кінець року К.авт.=4264/8224=0.5
Практично встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати сумму власних джерел фінасування, тобто критичне значення К.авт. = 0.5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел).
Для визначення фінансової стійкості підприємства вираховують коефіцієнт фінансової стабільності (К. фс.), який характеризує співвідношення власних та позикових коштів.
К.фс.=ряд 495/ряд530+ряд750
Для нашого підприємства:
на початок рокуК.фс.=3878/600+2760=1.6
на кінець року К.фс.=4264/640+3320=1.1
Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансовох стійкості відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення цьго К.фс. повинно бути більшим 1, що свідчить про збільшення виручки, збільшення прибутку.
Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового лівериджу (Ф.л.), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань і визначається як відношення довгострокових зобов’язань до джерел власних коштів.
Ф.л.=ряд530/ряд495
Для нашого підприємства:
на початок року :Ф.л.=600/3878=0.15
на кінець року:Ф.л.=640/4264=0.15
Негативним вважається збільшення даного показника на протязі періоду,що аналізується, в нашому виподку показним залишається незмінним, що свідчить про стабільну платоспроможність, зменшення фінансового ризику.
Для вирішення питання щодо забезпечення підприємства власними коштами (К.зк.) . Цей коефіцієнт розраховується як відношення різниці між обсягами джерел власних та прирівняних до них коштів (за вирахуванням статей «Розрахунки з учасниками» , «Резерви наступних витрат і платежів», «Доходи майбутніх періодів», «Реструктруризований борг») і фактичною вартістю основних засобів та інших позаоборотних активів до фактичної вартості наявних у підприємства оборотних коштів.
К.зк.=(ряд495-ряд 450-ряд455-ряд460-ряд465)-ряд070/
ряд150+ряд320
Для нашого пілприємства:
на початок року К.зк.=3878-3228/1322=0.4
на кінець року К.зк.=4264-3468/2380=0.3
Значення К.зк. повинно бути більшим 0.1.
Більш наочно загальне фінансове положення становище підприємства можна відобразити за допомогою таблиці 4:
Таблиця 4.
Узагальненне фінансове становище підприємства.
№П ПОКАЗНИКИ ТА КОЕФІЦІЄНТИ НА ПОЧ. РОКУ НА КІН. РОКУ НОРМАТ ЗНАЧ. ВИСНОВКИ
1 2 3 4 5 6
1 Коефіцієнт покриття 1.4 1.4 >1 Позит.
2 Коефіцієнт забезпечення власними коштами 0.4 0.3 >0.1 Позит.
3 Коефіцієнт абсолютної ліквідності 0.2 0.27 >0.2 Позит.
4 Коефіцієнт автономії 0.5 0.5 >0.5 Критич.
5 Коефіцієнт фінансової стабільності 1.6 1.1 >1 Зниження
6 Коефіцієнт фінансового лівериджу 0.15 0.15 зменшен. Норм.
7 Коефіцієнт загальної ліквідності 0.48 0.72 1 Позит.
Аналізуючі таблицю зведених даних ми можемо зробити загальний висновок про фінансовий стан підприємства. Вцілому підприємство займає стійке фінансове положення, воно є платоспроможним, з високим забезпеченням власними коштами,але коефіцієнт фінансової незалежності являється на межі критичного, ліквідність підприємства за аналізуючий період підвищилась на 7%, фінансова стабільність підприємства залишається на високому рівні, але за рік значно знизилась.
В аналізі можливо суміщати різні види групування даних. Для більш спрощеного аналізу підприємства використовують агреговану форму балансу
Методика розрахунку показників агрегованого балансу.
1. Основні засоби і інші позаоборотні активи. (сума рядків 010, 030, 035, 050, 055, 060 форми 1).
На поч.року: 54.4 тис.грн.
На кін.року: 109.68 тис.грн.
Значно збільшились матеріальні активи (будівлі, машини, устаткування, тощо), які є власністю підприємства, зі строком використання більше одного року.
2. Швидкореалізуємі активи. (сума рядків 260, 270, 280, 290 форми 1).
На поч.року: 0.6+5.7+0.2=6.5 тис.грн.
На кін.року: 0.83+9.67+0.01=10.51 тис.грн.
На протязі року на підприємстві значно зросли грошові кошти в касі , на рахунках в банках, в дорозі, грошові документи, тощо, що свідчить про покращення фінансового стану підприємства
2. Дебіторська заборгованість.(сума рядків 160, 170, 190, 200, 210, 220, 230, 240 форми 1).
На поч.року: 24.2+14.1=38.3 тис.грн.
На кін.року: 6.17+10.6=16.77 тис.грн.
Зменшення дебіторської заборгованості свідчить про зменшення боргів юридичних і фізичних обсіб перед підприємством, в тому числі з товари, роботи, послуги строк оплати яких не настав, по векселям, авансам, по розрахунках з дочірніми підприємствами і іншими дебіторами.
3. Повільнореалізуємі активи (сума рядків 080, 090, 100, 110, 130, 140, 165, 180, 300, 310 форми 1 ).
На поч.року: 10.2+7.7+68.2=86.1 тис.грн.
На кін.року: 1.73+18.46+0.3+266.12+0.71=287.32 тис.грн.
На підприємстві майже у три рази зросли активи, що мають велику схильність до труднощів пов’язаних з їх реалізацією або інкасуванням.
4. Актив балансу. (рядок 330 форми 1).
На поч.року: 186.6 тис.грн.
На кін.року: 814.53 тис.грн.
Суми вкладень підприємства або економічні ресурси зросли в 4.3 рази.
5. Збитки. (сума рядків 485і 490 форми 1 ).
На поч.року: не має.
На кін.року: 102.72 тис.грн.
Збитки у звітному році склали 102.72 тис.грн.
6. Заборгованість постачальникам.(сума рядків 425, 465, 475, 630, 640, 650 форми 1).
На поч.року: 80.3 тис.грн.
На кін.року: 402.88 тис.грн.
Значно збільшились зобов’язання перед постачальниками, строк погашення яких менше одного року.
7. Заборгованість по бюджетним і позабюджетним платежам. (сума рядків 670, 680, 690 форми 1).
На поч.року: 0.1 тис.грн.
На кін.року: не має.
Заборгованості по бюджетним і позабюджетним платежам на підприємстві на кінець року не має.
8. Заборгованість по витратам до оплати. (сума рядків 450і 700 форми 1).
На поч.року: не має.
На кін.року: 7.72 тис.грн.
З’явилась кредиторська заборгованість підприємства перед юридичними і фізичними особами по оплаті праці і виплаті дивідентів.
9. Інша заборгованість. (сума рядків 660, 710, 720, 730, 740 форми 1).
На поч.року: не має.
На кін.року: 8.11 тис.грн
Виникла заборгованість по отриманим авнсам, кредитам банків для робітників підприємстваі інша заборгованіть, яка не знайшла відображення в інших статтях пасиву.
9. Пасив балансу. (рядок 760 форми 1).
На поч.року: 186.6 тис.грн.
На кін.року: 814.53 тис.грн.
Власні засоби, зобов’язання перед кредиторами і власниками (сума залучених підприємством коштів), зросло більш ніж в чотири рази.
2.2.Аналіз платоспроможності підприємства.
В умовах ринкових відносин платоспроиожність підприємства вважається найважливійшою умовою їх господарської діяльності. Платоспроможність підприємства характеризується можливостями його здійснювати чергові платежі та грошові зобов’язання за рахунок наявних грошей і тих грошових засобів і активів, які легко мобілізуються. До платіжних засобів відносяться суми по таких статяях балансу, як грошові засобт, цінні папери, товари відвантажені, готова продукція, розрахунки з покупцями та інші активи з третьго розділу балансу, що легко реалізуються. До складу платежів і зобов’язань входять зоборгованість по оплаті праці, короткотермінові та просрочені кредити банку, постачальники та інші кредитори і першочергові платежі.
Найбільш мобільною частиною ліквідних коштів являються гроші і короткострокові фінансові вкладення. До другої групи відносяться готова продукція, товари відвантажені і дебіторська заборгованіть. Ліквідність цієї групи поточних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, від попиту на продукцію, її конкурентоздатністі, платоспроможності покупців, форм розрахунків, тощо.
Значно більший строк знадобиться для перетворення виробничих запасів і незавершеного будівництва в готову продукцію, а потім в грошову готівку. Тому вони віднесені до третьої групи. (див. табл. 5)
Відповідно на три групи поділяються і платіжні зобов’язання підприємства:
1. заборгованість, строк оплати якої вже настав;
2. заборгованість, яку необхідно погасити найближчим часом;
3. довгострокова заборгованість.
Таблиця 5.
Групування поточних активів по ступеню ліквідності.
Поточні активи На початок року(тис,грн.) На кінець року(тис,грн.)
Грошові кошти 6.5 10.51
Короткострокоі фінансові вкладення - -
Усього по першій групі 6.5 10.51
Готова продукція - -
Товари відвантажені - -
Дебіторська заборгованість 39 36.27
Усього по другій групі 39 36.27
Виробничі запаси 10.2 1.73
Незавершене виробництво - 0.3
Витрати майбутніх періодів - -
Усього по третій групі 10.2 2.03
Усього поточних активів 55.7 48.81
Оцінка рівня платоспроможності проводиться за даними балансу на основі характеристики ліквідності оборотних засобів, тобто з врахуванням часу, необхілного для перетворення оборотних засобів в грошові кошти і цінні папери. Менш мобільними є засобм в розрахунках, готової продукції, товарах відвантажених та ін. Найбільшого часу ліквідності потребують виробничі запаси і витрати для перетворення їх в грошові засоби. Із врахуванням цього в економічній літеретурі визначають в основному три рівні платоспроможності підприємства, оцінку яких проводять за допомогою трьох коефіцієнтів : грошової, розрахункової та ліквідної платоспроможності.
Поточна платоспроможність- це здібність до швидкого погашення своїх короткосрокових зобов’язань, але для цьго необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.
Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів до короткосторокової заборгованості. Він дає можливість встановити і якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткосрокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язаня ,тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:
Кп=(ряд 150+ряд320-ряд120)/ряд750
Оптиимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5
Кп(п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4
Кп(к.р.)= (2380-86)/3320=1.4
для аналізуємого підприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лише незначне зменшення на кінець року, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з не вмілим управлінням активами.
Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності
Ка.л.= каса+грошові засоби
(1+2)р.пасиву балансу
Оптимальним значення для даного коефіцієнту знаходиться в межах від 0.2 до 1.
Ка.л.(п.р)=2+102+200+166/2760=0.2
Ка.л.(к.р)=4+390+200+266/3320=0.27
Для нашого підприємства цей коефіцієнт не дуже позитивний , воно може негайно погасити від 20% до 27% короткострокової заборгованості, за рахунок наявних грошових засобів і коштів на рахунку у банках. Але на протязі року ми можемо прослідити підвищення цього показника на 7% , це свідчить про збільшення ліквідних засобів дідприємства.
Загальний коефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальне представлення про ліквідність балансу підприємства
Кз.л.= оборотні активи
всі позикові капітали
У нашому прикладі загальний коефіцієнт становить:
на початок року Кз.л.= 1322 =0.48
2760
на кінець року Кз.л. 2380 =0.72
3320
Ймовірність погашення короткострокових зобов’язань тим більша,чим вищий цей коефіцієнт. У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт повинен бути не меншим 1.0. Аналізуючі дане підприємство ми можемо прослідкувати тенденцію до підвищення даного коефіцієнта.
На підставі даних показників неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так як даний процес дуже складний, і дати йому повну характеристику 2-3 показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності- показники відносні і на протязі певного часу не змінюються, якщо пропорційно збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитись, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Тому для більш повної і об’єктивної оцінки ліквідності можна використовувати наступну фокторну модель:
К лік. = поточні активи балансовий прибуток = Х1*Х2
балансовий прибуток короткострокові борги
де, Х1- показник, що характеризує вартість поточних активів, на 1 гривну прибутку; Х2- показник, що свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів. Чим вище його величина , тим краще фінансове становище підприємства.
Коефіцієнт грошової платоспроможності:
Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;
Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.
Таблиця 6.
ОП “Сузір’я”
за 1997-1998роки
Засоби платежу 1997 1998 Платіжні зобов(язання 1997 1998
Каса 0,1 0,4 Короткострокові кредити — —
Розрахунковий рахунок 30,75 32,531 Позики, не погашенні в строк — —
Валютний рахунок — — Кредитори 55,46 55,582
Інші грошові кошти — — Інші пасиви — —
Короткострокові фінансові вкладення — —
ВСЬОГО 30,85 32,931 ВСЬОГО 55,46 55,582
Грошові кошти 30,85 32,931 Короткострокові кредити — —
Готова продукція 14,532 10,097 Позики не погашені в строк — —
Дебітори 4,511 19 Кредитори 55,46 55,582
Інші активи — Інші пасиви — —
ВСЬОГО 48,893 62,028 ВСЬОГО 55,46 55,582
Грошові кошти, розрахунки та інші активи 35,361 51,931 Кредити під запаси і витрати — —
Запаси і витрати 41,821 24,977 Позики не погашені в строк — —
Кредитори 55,46 55,582
Власні обігові кошти 21,772 21,326
ВСЬОГО 77,182 76,908 ВСЬОГО 77,182 76,908
Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;
Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.
За період 1997-1998 років, за який досліджувался коефіцієнт платоспроможності, він знизився на 0,08 пункта, або платоспроможність зменшилась на 13,6% в порівнянні з початком цього періоду. Цей показник свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість погасити 59% своїх зобов(язаннь.
Коефіцієнт розрахункової платоспроможності:
1997 Крп. = 48,893/55,46=0,88
1998 К.р.п.= 63,028/55,582=1,12
Цей коефіцієнт не мав стабільної тенденції, тому, що не мало стабільної тенденції співвідношення засобів платежу та короткострокових зобов(язаннь. В 1997 році цей коефіцієнт знизився на 10,2%, а в 1998 році він підвищився на 27,3% порівняно з 1997роком, тобто розрахункова платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на 15%.
З розрахунків, що проведені вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію до поліпшення показників платоспроможності. В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов(язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов(язання на 112%. Треба також сказати, що за всі два роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов(язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси.
2.3.Аналіз фінансової стійкості підприємства.
При аналізі фінансового стану підприємства необхідно знати про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.
Змінні зтрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.
Постійні затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.
Постійні затрати разом з прибутком складають маржинальний доход підприємства.
Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника маржинального доходу дозволяє розрахувати поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати підприємства. Прибутку при цьому не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю.
Розраховується поріг рентабельності відношенням суми постійних затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального доходу у виручці.
Поріг рентабельноті=постійні затрати в соб-ті реаліз-ї прод-ї
доля маржинального доходу у виручці
Якщо відомий поріг рентабельності, то неважко підрахувати запас фінансової стійкості (ЗФС):
ЗФС = виручка – поріг рентабельності *100
виручка
Таблиця 7.
Розрахунок порогу рентабельності і запасу
фінансової стійкості підприємства.
Показник (тис.грн.) Минулий рік Звітний рік
Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого. 17967 34220
Прибуток 3290 6720
Повна собівартість реалізованої прод-ї 14677 27500
Сума змінних витрат 13132 25000
Сума постійних витрат 1545 2500
Сума маржинального доходу 4835 9220
Доля маржинального доходу у виручці (%) 26.90 26.94
Поріг рентабельності 5743 9230
Запас фінансової стійкості: тис.грн. (%) 12224 68.0 24940 72.9
Як показує розрахунок на початок року необхідно було реалізувати продукції на суму 5743 тис.грн., щоб покрити всі затрати. При такій вируці рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн., що вище порога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансової стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції і підвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, то підприємство стане збитковим, буде “поглинати” власний і залучений капітал і збанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близький чи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручка підприємства.
Залежність цих показників проілюстровано на малюнку 1.
Y,тис.грн.
40
35 запас фінансової
30 стійкості прибуток
25
20 змінні затрати
15
10 поріг рентабельності
5
0 постійні затрити
27 50 100 Х, %
Малюнок 1.
Визначення запасу фінансової стійкості.
По осі абцис відкладається об’єм реалізації продукції, по осі ординат- постійні затрати, змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і затрат- і є поріг рентабельності. В цій точці виручка дорівнює затратам. Вище за неї зона прибутку, внизу- зона збитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансової стійкості. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують декілька видів показників, що відбивають різноманітний ступінь охоплення різних видів джерел:
наявність власних засобів, рівна різниці розміру джерел власних засобів і розміри основних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F;
На підприємстві “Сузір’я” цей показник дорівнював:
1997рік— ЕС= 60,299-38,577=21,722 (тис.грн)
1998рік— ЕС= 70,05-48,724=21,326 (тис.грн)
наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: ЕТ=(ИС+КТ)-F;
Так, як на підприємстві за весь час дослідження не було зовнішніх позикових коштів, то цей показник в своєму чисельному вираженні дорівнював попередньому.
За всі два роки дослідження фінансова стійкість охарактеризована мною, як передкризова, але вона мала тенденцію до поліпшення. В 1998 році підприємству “не вистачило” 3 тисячи 651 гривню швидколіквідних активів, щоб можна було охарактеризувати його стійкість, як нормальну. Іншими словами в 1998 році підприємству необхідно було або збільшити вартість швидколіквідних активів або зменшити вартість зобов”язаннь підприємства на 3,651 тис.грн.
Узагальнені показники фінансової стійкості показно у таблиці 8.
Таблиця 8.
Аналіз фінансової стійкості підприємства
“Сузір’я” за 1998рік
Графічно динаміка фінансової стійкості відображена на мал. 1.
В заключення необхідно узагальнити всі результата аналізу і зробити більш точний діагноз ФСП, а також його прогноз на перспективу. Необхідно розробити також конкретні міроприємства, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства. Перш за все це міроприємства, направлені на збільшення виробництва і реалізації продукції, підвищення її якрсті і конкурентоздатності, зниження собівартості, рост прибутку і рентабельності, прискорення обіговості капіталу і більш повне і ефективне використання виробничого потенціалу підприємства.
2.4. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА.
На підставі проведеного в дипломній роботі аналізу фінансового стану можна зробити наступний висновок:
В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1997 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;
Показник ліквідності балансу— Підприємство мало можливість розрахуватись з своїми боргами тількі за умови своєчасних розрахункiв з дебiторами i сприятливої реалiзацiї готової продукцiї,а також продажу у випадку потреби iнших елементiв матерiальних оборотних коштiв. Динаміка показника критичної ліквідності свідчить про те, що підприємство на кінець 1998 мало можливість практично повністю (на 93%) з своїми зобов”язаннями за умови використання як засіб платежу грошові кошти та погашену дебіторську заборгованість; коефіцієнт оборотності основних і оборотних коштів — розрахунки цього показника свідчать, що підприємство в 1996 виробляло продукції вартістю 1 гривня 32 копійки з однієї гривні оборотних коштів, що вкладені в виробництво. Цей показник зростав з року в рік. В 1998 р він вже дорівнював 1,66грн. на одну гривню оборотних активів, що вкладені в виробництво приходилась одна гривня шістдесят шість копійнок продукції, що була реалізована.
Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:
- зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1996 по 1998 роки) на 11тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998 становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1996 В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов”язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов”язання на 112%. В 1995 році ці показники становили відповідно 67% та 97%. Треба також сказати, що за всі три роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов”язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси;
. В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської забгованості.
Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з забргованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.
Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.
Шляхи вдосконалення загальних положень та методик аналізу:
Вивчення та аналіз доробок різних авторів по темі дипломної роботи показав, що на Україні ще не розроблено єдиної методики проведення аналізу фінансового стану. Незгода в тлумаченні окремих показників та в визначенні граничних величин у різних авторів не дає можливості однозначно застосувати методику дослідження даної теми. На мій погляд визріла необхідність до складання такої методики аналізу. Наявність розробленої методики дала б можливість співставляти результати аналізу проведеного на різних підприємствах різними виконавцями.
Методи розрахунку показників балансової ліквідності, платоспроможності, та фінансової стабільності в методиках слід викласти більш детально та спрощено. Це дасть змогу в подальшому розробити спеціалізовану програму для використання комп(ютерної техніки в аналізі фінансового стану.
Розробка програмного забезпечення аналізу дасть змогу керівництву підприємства проводити щомісячно вказаний аналіз та використовувати його результати для розробки обгрунтованих управлінських рішеннь.
РОЗДІЛ 3.
МЕТОДИКА АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ
ЗВІТНОСТІ.
3.1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ
ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
Особливо відповідальною роботою аудитора є перевірка достовірності бухгалтерської звітності підприємства. Аудитор при цьому керується Положенням про організацію бухгалтерського
обліку і звітності в Україні, а також Інструкцією про порядок заповнення форм бухгалтерської звітності, затвердженою Мінфіном.
Підприємство складає місячну, квартальну і річну бухгалтерську звітність, у якій відображаються всі активи і пасиви, які має власник.
При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).
За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.
Оцінка запасів за методом ФІФО грунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю — в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.
Метод ЛІФО грунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю зроблених
раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель.
Аудитор, перевіряючи достовірність відображення у звітності залишків товарно-матеріальних цінностей на кінець. звітного періоду, встановлює, наскільки на підприємстві дотримуються обраної облікової політики.
Аудитор, використовуючи нормативні акти, перевіряє правильність оцінки статей бухгалтерського балансу та фінансової звітності. Капітальні та фінансові вкладення він перевіряю щодо обгрунтованості витрат, показаних у балансі. До складу капітальних вкладень належать витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання обладнання, інструментів та інші капітальні роботи і витрати. Фінансові вкладення (придбання цінних паперів, облігацій, внески до статутних фондів інших підприємств) підприємства оцінюють у балансі за фактичними витратами. Величину цих витрат та їх фінансування аудитор перевіряє за даними рахунків "Капітальні вкладення", "Довгострокові кредити банків", "Довгострокові позики" та ін.
Основні засоби підприємства — це сукупність матеріально-речових цінностей, що діють у натуральній формі протягом тривалого часу як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері. До них належать також капітальні вкладення у багаторічні насадження, на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи) і в орендовані будівлі, споруди, обладнання тощо. Аудитор перевіряє правильність відображення їх у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) за даними рахунку "Основні засоби".
Нематеріальні активи перевіряються аудитором за даними однойменного рахунку бухгалтерського обліку.
Сировину, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тару відображають в обліку за фактичною вартістю. Давальницьку сировину відображають за балансом, цінами, вказаними у договорі. Матеріальні ресурси, на які продажна ціна зменшилась або коли вони застаріли чи частково втратили початкову якість, відображаються у бухгалтерському балансі на кінець звітного періоду за ціною можливої реалізації, якщо вона нижча від первісної вартості заготівлі (придбання), з віднесенням різниці у цінах на результати фінансово-господарської діяльності. Зазначені цінності аудитор перевіряє за даними рахунків бухгалтерського обліку "Матеріали", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Товари", "Готова продукція" та ін.
Розрахунки з дебіторами і кредиторами, постачальниками, покупцями і підрядчиками та інші розрахункові відносини у бухгалтерському обліку і звітності відображають у сумах, звірених взаємно і оформлених відповідними актами. Аудитор перевіряє їх достовірність за даними рахунків бухгалтерського обліку "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки з покупцями та замовниками", "Розрахунки по претензіях", "Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами" та ін.
Курсові різниці за операціями у іноземних валютах визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату відображення їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження або сплати коштів) за курсом Національного банку України і відображаються у прибутках і збитках окремо.
Прибуток (збиток) від реалізації продукції, робіт, послуг і товарів визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах продажу без акцизного збору, податку на додану вартість і витратами на виробництво та реалізацію. У торговельних організаціях виручка від реалізації є сумою торговельних надбавок, знижок і націнок на реалізовані товари. Аудитор перевіряє правильність відображення прибутку (збитку) у балансі (ф. № 1) і звіті про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) за даними аналітичних і синтетичних регістрів на рахунку "Прибутки і збитки", Головної книги, рішень зборів засновників та ін.
Усі статті балансу повинні бути підтверджені матеріалами інвентаризації, яка провадиться не раніше від жовтня місяця поточного року, тому аудитор перевіряє правильність їх оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку. За результатами такої перевірки аудитор може зробити висновок про достовірність даних бухгалтерського обліку і звітності на підприємстві. Достовірність звітності, що публікується, підтверджується аудиторською організацією, аудитором.
Організація бухгалтерського обліку на підприємстві покладена на головного бухгалтера відповідно до нормативних документів про бухгалтерський облік. Аудитором встановлюється, чи є в бухгалтерії розподіл обов'язків між окремими працівниками і структурними підрозділами бухгалтерії, наявність плану удосконалення обліку відповідно до розвитку технічного прогресу на підприємстві. Одночасно перевіряють, як підвищується професійна і ділова кваліфікація працівників обліку. Аудитор також визначає відповідність. фактичної наявності працівників обліку штатній чисельності, укомплектованість і плинність працівників обліку, додержання трудової дисципліни. Одночасно з перевіркою рівня методичної роботи аудитор з'ясовує, чи проводяться семінарські заняття з працівниками щодо удосконалення обліку, чи забезпечені працівники обліку необхідними інструктивними і законодавчими актами і спеціальною літературою з питань обліку, контролю, економічного аналізу, застосування обчислювальної техніки.
Аудитор також з'ясовує, чи ознайомлені працівники бухгалтерського обліку з усіма ділянками роботи з обліку діяльності підприємства і чи можуть вони взаємозамінятися, а також перевіряє організацію раціоналізаторської роботи серед працівників обліку. Окремо вивчає питання, як молоді кадри висувають на відповідальні ділянки облікової роботи.
Перевірка доброякісності звітності і своєчасності її подання вищій організації і відповідним державним органам провадиться аудитором на підставі нормативних актів про бухгалтерські звіти і баланси. При цьому аудитор перевіряє графіки подання звітності, пояснювальної записки і річного звіту, а також те, як на підприємстві виконуються зауваження податкових служб, пропозиції і рішення вищої організації, фінансових органів, банків щодо поточної і періодичної звітності, зокрема з'ясовує, чи внесені корективи до балансу, зроблені при затвердженні звіту за минулий рік. Встановлюється реальність балансу, повнота і своєчасність проведення інвентаризації всіх товарно-матеріальних цінностей і розрахунків, дебіторської і кредиторської заборгованості, правильність відображення фінансових результатів. Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників і акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.
Аудитором вивчаються всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовують, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.
Для впевненості у правильності складання бухгалтерського балансу (ф. № 1), звіту про фінансові результати та їх використання (ф. № 2) і звіту про фінансово-майновий стан підприємства (ф. № 3) аудитору необхідно перевірити взаємну погодженість показників фінансової звітності. Досвід показує. що для такої перевірки аудитору необхідно скласти спеціальну таблицю взаємозв'язків показників, які відображені у звітних формах. Орієнтовна форма кореспонденції показників річного фінансового звіту підприємства подана у табл. 9.
Таблиця 9.
Перевірка взаємної погодженості показників
фінансової звітності підприємства за 1999 р.
№ пор. Показники, які зіставляються Показники, з якими зіставляються
Баланс підприємства (ф. Л61)
1 Рядок 010 "Основні засоби — залишкова вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року" Форма № 1, рядок 012 "Основні засоби — первісна вартість" мінус рядок 011 "Основні засоби — знос", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року"
2 Рядок 012 "Основні засоби — первісна вартість", графи 3 "На початок року" і 4 "На кінець року" Форма № 3, рядок 440 "Підсумок наявності та руху основних засобів"
3 Рядок 305 "Витрати а незакінченого капітального ремонту", графа 4 "На кінець року" Форма № 3, рядок 490 "Витрати на ремонт основних засобів — капітальний" мінус рядок 485 "Амортизація на капітальний ремонт" і мінус із форми № 1 рядок 445 "Амортизаційний фонд — на капітальний ремонт", графа 3 "На початок року"
4 Рядок 481 "Прибуток, використаний у звітному році", графа 4 "На кінець року" та ін. Форма № 2, сума рядків 200 — 260 розділу 11 "Використання прибутку"
Форма № 2 "Звіт про фінансові результати та їх використання"
5 Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін. Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"
5 Рядок 050 "Результат від реалізації", графа 4 та ін. Форма № 2, сума рядків 015 "Податок на додану вартість", 020 "Акцизний збір", 040 "Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)" мінус рядки 010 "Виручка від реалізації продукції (робіт, послуг)" і 011 "Державне регулювання цін"
Форма № 3 "Звіт про фінансово-майновий стан підприємства"
6 Рядок 595 "Наявність власних оборотних коштів" порівнюється з рядком 590 "Норматив власних оборотних коштів" та ін. Форма № 1, сума рядків 490 "Всього по розділу 1 "Джерела власних і прирівняних до них коштів" і 530 "Всього по розділу 11 "Довгострокові та інші пасиви", графа 4 "На кінець року", мінус рядки 070 "Всього по розділу 1 "Основні засоби та інші позаоборотні активи", 300 "Використання позичкових коштів", 330 "Збитки минулих
Років", 340 "Збитки звітного року", графа 4 "На кінець року"
Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. При потребі до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємства, аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.
3.2.АУДИТ БАЛАНСУ ПІДПРИЄМСТВА.
Бухгалтерський баланс являється одним з головних джерел при проведенні аудиту фінансового стану підприємства. Зважаючи на велику кількість статей балансу необхідно виділити рохрахунки по заробітній платі, так як це одна з головних статей балансу, тому що на кожному підприємстві, незважаючі на форму власності, ця стаття обов’язково заповнюється.
Аудит оплати праці починається з перевірки розрахунків з робітниками і службовцями ОП «Сузір’я» по оплаті праці з встановленням відповідності показників аналітичного обліку по рахунку 70 з записами в головній книзі і бухгалтерському балансі на одну і ту ж дату. Для цього звіряється сальдо по рахунку 70 на перше січня 1998 року в Головній книзі і в балансі підприємства.
В балансі по рахунку 70 розгонуте сальдо: кредитовое, відображає заборгованість підприємства робочим і службовцям по зарплаті, і дебетовое, відображає заборгованість працівників перед підприємством, що свідчить про погану організацію розрахунків з робітниками. Сума по дебету баланса дорівнює 0.00 тис.грн., по кредиту вона рівна 7.72 тис.грн.
Контрольна звірка показала, що ці суми співпадають з даними Головної книги. В самій же Головній книзі знайдено багато виправлень; бухгалтер по оплаті праці пояснює це неточністю підрахунків ще в первинних документах (всі виправлення підписано бухгалтером).
Упевнившись, що дані Головної книги і баланса співпадають можна продовжити подальшу звірку. Для йього порівняємо дані Головної книги і зводом нарахувань і уримань. (Табл. 10).
Таблица 10.
Відповідність зоборгованості по оплаті праці
зазначеній в розрахунково-платіжних
відомостях і Головній книзі.
Місяць. Числиться по зводу нарахувань і утримань, грн. Числиться по Головній книзі, грн. Відхилення.
Січень 3.701 3.701 0
Лютий 3.700 3.701 +0.001
Березень 3.720 3.720 0
Квітень 3.710 3.710 0
Травень 3.701 3.703 -0.002
Червень 3.701 3.701 0
Липень 3.906 3.906 0
Серпень 4.510 4.510 0
Вересень 4.479 4.479 0
Жовтень 5.128 5.128 0
Листопад 5.128 5.128 0
Грудень 5.127 5.127 0
Існуючі невідповідності бухгалтер пояснити не може (просто описка).
В розрахунково-платіжній відомості по графам утримання показані відрахування у Пенсійний фонд, профсоюзні внески і прибутковий податок; проценти відрахувань нараховано правильно, їх суми співпадають з даними розрахункових листів по кожному працюючому (пільги по прибутковому податку визначені вірно).
Платіжні відомості на аванс аудитору представлені не були: аванси вже давно не платять.
Дані про нараховану зарабітну плату в розрахунково-платіжній відомості а також дані платіжної відомості на заробітну плату і розрахункових листів по кожному працюючому співпадають. Розписки в отриманні нарахованих сум присутні, всі підписи різні.
Книгу обліку депонованої заробітної плати аудитору не представили.
При перевірці періодичності і своєчасності виплати заробітної плати встановлено, що нарахування заробітної плати виконувалось своєчасно, а її виплата іноді затримується по об’єктивним причинам: грошові кошти на рахунок ОП «Сузір’я» деколи своєчасно не надходять.
Не дивлячись на певні недоліки у обліку, розрахунок з бюджетом проводиться правильно, проценти за несвоєчасність сплати нараховані правильно.
Взявши випадково декілька особистих справ, робимо висновок, що інформація про дату найма і ставках оплати праці присутня, підвищення оплати праці оформлено наказами керівника, бухгалтера цією інформацією керуються для нарахування і утримань із заробітної плати.
Так як відпустки на підприємстві надаються нерівномірно, на підприємстві повинен бути створений резерв на оплату відпусток, що зафіксовано в обліковій політиці. Однак аудитором він виявлений не був. Бухгалтер пояснює це відсутністю грошових коштів.
Наступним етапом являється перевірка табелів обліку робочого часу. Можна зробити висновок, що випадків включення в них підставних осіб не має, так як в табелях обліку робочого часу призвіща співпадають з даними обліку особового складу. Випадків повторного нарахування сум по раніше оплаченим первинним документам, повтору одних і тих же осіб у кількох розрахунково-платіжних відомостях не знайдено.
При перевірці первинних документів аудитор виявив наступні недоліки:
-не на всіх лікарняних листах стоять розбірливі печатки медичних закладів;
-в нарядах на підрядну роботу не заповнена графа “Параграф єдиних норм і розцінок”;
-в 1 із нарядів на підрядну роботу (індивідуальному) не проставлено шифр синтетичного обліку;
-в розрахунку відпускних неправильно нараховано суму до виплати (арифметична помилка).
Зважаючі на перераховані недоліки можна зробити висновок про досить несерйозне відношення до ведення первинної документації на ОП «Сузір’я».
3.3.АУДИТ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ
ЗАБОРГОВАНОСТІ.
На сучасному етапі Україна переживає економічний кризис,
який має всеоб’ємлючий характер. Одним із атрибутів економічної кризи являється кризис платежів, який проявляться у тому, що підприємства не здійснюють платежі одне одному за товари, работи і послуги. Цей процес супроводжується ростом дебіторсько-кредиторської заборгованості при розрахунках між суб’єктами підприємницької діяльності. За 1997р. за даними Мінстата сума кредиторської заборгованості досягла 1, 6 мільярда гривен (що більше всього ВВП за той же період), а дебіторської - 1, 2 мільярда гривен. Однк, одна з найзначнійших частин цих неплатежів у дійсності сплачена у тіньовому секторі. За даними НБУ об’єм неповернутої готівки у банк досяг 160 мільйонів гривен.
Говорячи про причини неплатежів, слід звернути увагу на те, що в кінці 1996 року у виробничих запасах було зосереджено 52,7% оборотних засобів, і 72,7% ВВП за цей період було поглинуто за рахунок збільшенням запасів ТМЦ. Постійно зростаюче переливання оборотних засобів у запаси - це безумовно суттєва причина росту кредиторської заборгованості. В цих запасах заховано збитковість підприємств Укрїини. На збільшення запасів також впливають інфляційні очікування. Ймовірно, що значна доля того, що числиться в запасах, у дійсності давно перероблена і не один раз продана, і все в тому ж безподатковому секторі. А гроші за ці запаси дійсно , реально не сплачені. Частина з "тіньових " коштів недоотримана бюджетом, звідси ще одна причина неплатежів вцілому.
Кредиторська заборгованість складається із боргів підприємства іншим підприємствам, організаціям або окремим особам, наприклад, постачальникам - за отримані, але не оплачені сировину і матеріали, підрядникам - за виконані роботи і надані послуги, які також не оплачені. Кредиторами можуть виступати і окремі особи, якім підприємство за що небудь заборгувало грошові суми, наприклад, утримало аліменти, але ще не перерахувало їх отримувачам.
Заборгованість по утриманим, але ще не перерахованим сумам податків також разглядається, як кредиторська заборгованість. Тимчасову нехватку засобів підприємство покриває за рахунок банківських кредитів - так виникає ще один вид кредиторської заборгованості підприємств.
Дебіторськая заборгованість складається з боргів перед підприємствами покупців - за відгружену їм, але не оплачену ними продукцію, наприклад, сировину і матеріали, а також із боргів перед підприємством замовників - за попередньо сплачені і не виконані роботи і не надані послуги.
Підприємство може одночасно мати кредиторську і дебіторську заборгованості. Покривати одну заборгованість іншою забороняється. Дебіторська заборгованість показується в активі, кредиторська - в пасиві бухгалтерского баланса.
Мета і задачи аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості-
це виявлення подібних недоліків, якщо вони мають місце в балан-
сі; визначення достовірної інформації про дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого прибутку підприємств, тобто, перевірка законності операцій з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.
Призначення аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і визначити заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій, але і фінансового положення підприємства. А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто обминути платіжну кризу .
Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати в результаті здійснення розрахунків, які по своїй економічній суті поділяються:
- розрахунки по товарним операціям (рахунки 45, 60, 61, 62, 63);
- розрахунки по фінансовим зобов’язанням (рахунки 65, 68, 69);
- розрахунки з працюючими (рахунки 70/2, 71, 72, 73, 76).
Якщо підприємство застосовує касовий метод визначення моменту реалізації, облік відвантаженої продукціїї по фактичній собівартості, а також закінчених і прийнятих у встановленому порядку етапів робіт в сумі фактичниїх витрат здійснюється по дебету рахунка 45 «Товари відвантажені, виконані роботи і послуги» , де і виникає ДЗ по перерахованим фактам. КЗ на рахунку 45 бути не повинно.
Якщо підприємство застосовує метод визначення моменту реалізації по факту відвантаження власності, облік відвантаженої продукції, виконаних робіт і наданих послуг ведеться на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями і замовниками". ДЗ виникає по відвантаженій , але не оплаченій продукції, по виконаним і наданим , але не сплаченим послугам. КЗ виникає при попередній оплаті , отриманій від покупця і замовника, а також по повернутій покупцями оплаченої ними продукції.
На рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" ДЗ виникає по попередній рпліті постачальнику за непоставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). КЗ виникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, по невідфактурованим поставкам.
На рахунку 62 "Розрахунки по авансам" ДЗ виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикам авансів, КЗ - по сумам отриманих від покупців і замовників авансів.
На рахунку 63 "Розрахунки по претензіям" ДЗ виникає по виставленним, але не сплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустійкам, по помилково знятим з розрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим претензіям, по помилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.
На рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" субрахунок 2 "Депонована зарплата" КЗ (депонентська заборгованість) виникає по сумам не виданої депонованої заробітної плати. ДЗ на рахунку 70 бути не повинно.
На рахунку 71 "Розрахунки з підзвітними особами" ДЗ виникає по сумам, виданим під звіт, по яким не дано звіту. КЗ виникає по сумам перевитрат підзвітної особи, не відшкодованих йому на дату складання балансу.
На рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків" ДЗ виникає по сумам, що підлягають відшкодуванню з винних осіб за недостачу грошових коштів і ТМЦ, а також порчу (брак, лом) і збитки (від простоїв, неправильних витрат підзвітних сум, штрафи, пені, неустійки) і по іншим сумам збитків, відшкодованим по закону винними особми. КЗ виникає тоді, коли нестачу віднесли на винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. КЗ по рахунку 72 бути не повинно.
На рахунку 73 "Розрахунки з робітниками і службовцями по інших операціях" ДЗ виникає по сумам, наданим для розрахунків за товари, які придбані в кредит, по ссудам на індивідуальне житлове будівництво, по ссудам на будівництво садових будинків, по ссудам молодим сім’ям. Сальдо по рохунку 73 повинно бути дебетовим. КЗ означає надлишкові внески на погашення боргів, ці суми потрібно повернути особам, які помилково сплатили їх підприємству.
На рахунку 76 "Розрахунки з дебіторами и кредиторами" ДЗ виникає по сумам належащих підприємству платежів від кооперативних і суспільних підприємств по проданим основним засобам, по нарахованій квартплаті і внескам батьків в дитячих дошкільних установах, по орендній плате за надані в оренду нежтлові приміщення. КЗ виникаэ по сумам, утриманим із зарплати робітніків, по виконавчим листам, транспортним і профсоюзним організаціям.
На рахунках 65, 68, 69 ДЗ виникає по переплаті, КЗ - по заборгованості відповідно позабюджетним організаціям, бюджету і органам соцстраху.
Всю ДКЗ можна згрупувати за видами:
1. Виправлена або нормальна, обумовлена порядком розрахунку.
2. Невиправдана або просрочена, яку можна поділити на:
- реальну до отримання;
- безнадійну до отримання.
3. Спірна.
Мета аудита ДКЗ – це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ у звітності, тобто у балансі підприємства.
Задачи, що стоять перед аудитором наступні:
- оцінити систему внутрішнього контроля за ДКЗ, для чого необхідно визначити сильні і слабкі сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських роцедур;
- виявити данні , які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;
знайти слабкі сторони контролю і вказати їх у листі керівництву підприємства-клієнта;
- скласти програму і методику проведення аудиту ДКЗ;
- здійснити аудит ДКЗ;
- видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;
Джерелами інформації для проведення аудиту ДКЗ являються:
1.Нормативні документи по аудиту, перераховані у розділі 1.
2.Річна і квартальна звітність:
- баланс Ф N1;
- зведена ДКЗ Ф N1-Б;
- аналітична відомість-розшифровка ДКЗ к Ф N1-Б;
- розрахунки і декларації.
3. Головна книга.
4. Касова книга.
5. Регістри синтетичного і аналітичного обліку:
- ЖО N6, 7, 8, 10, 11;
- відомості N 7, 8, 16;
- розроблена таблица N5 "Підсумок по нарахованій, виданій і утриманій зарплаті";
- розроблена таблица N1 "Розрахунок розподілу зарплаты і відрахувань по шифрам виробничих затрат".
6.Первинні документи за період.
Об’єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по товарним операціям, по фінансовим зобов’язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної дисципліни на підприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формі бухобліку.
Методи контролю, що застосовуються при аудиті ДКЗ, наступні:
1. Нормативно-правове регулювання, тобто визначення законності заборгованості, правомірності господарських операцій, в результаті яких вона виникла.
2. Документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.
3. Фактичний, тобто інвентаризація ДКЗ.
При аудиті ДКЗ ОП «Сузір’я» на підставі балансу (форма №1) необхідно співставити статті балансу з відповідними оборотними відомостями по кожному рахунку:
-рядок 170 і 630 з оборотною відомістю по рахунках 62, 76;
-рядок 195 і 665 з оборотною відомістю по рахунку 67;
-рядок 200 з оборотною відомістю по рахунку 68;
-рядок 210 з оборотною відомістю по рахунку 73;
-рядок 680 з оборотною відомістю по рахунку 65;
-рядок 700 з оборотною відомістю по рахунку 70;
-рядок 720 з оборотною відомістю по рахунку 71, 76.
Співставляється кінцевий залишок дебетовий або кредитовий на початок року і на кінець грудня минулого року.
3.4.АУДИТ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства- це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних операцій.
Фінансовий результат діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.
Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову готівку і початок нового витка у обігу коштів. Після вирахування із виручки від реалізації продукції суми податку на добавлену вартість і витрат на виробництво реалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) віл реалізації.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання- показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.
В умовах ринкової економіки основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.
Зростання прибутку створює фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов’язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так розподілу прибутку.
Аудит фінансових результатів включає кілька етапів.
1. Визначення прибутку від реалізації товарної продукції. Прибуток від реалізації продукції та іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізаціх у діючих цінах без ПДВ і затратами на виробництво і реалізацію продукції і матеріальних цінностей. У собівартість продукції привизначенні прибутку включають: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, виплати на оплату праці, відрахування на державне соціальне страхування, відрахування по обов’язковому медичному страхуванню, платежі по обов’язковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просрочені позики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво і реалізацію продукції.
У собівартість продукції не включаються такі виплати у грошовій і натуральних формах: матеріальна допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються за рішенням трудового колективу, розмір яких не передбачено законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.
2. Визначення суми балансового прибутку. Балансовий прибуток –це сума прибутку від реалізації продукції та іншої реалізації й доходів від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по цих операціях. До складу доходів (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, отриманні від участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших цінних паперах, що належать підприємству, суми одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодуванню збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.
При цьому суми, що внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства,відносяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядження підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушення державної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.
Ключовим питанням аудиту є визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор перш за все має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку- зниження собіваотості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також фактори, які не є заслугою підприємства- завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів, тощо.
3. Визначення величин балансового прибутку, який підлягає оподаткуванню. Балансовий прибуток при цьому корегується таким чином: збільшується (зменшується) на суму перевищення (зниження) витрат на оплату праці персоналу підприємства, зайнятого у основній діяльності, у складі собівартості реалізованої продукції порівняно з їх нормативною величиною, зменшення на суму рентних платежів, що вносяться до бюджету із прибутку в установленому порядку, зменшення на суму дивідендів, отриманих по акціях та інших цінних паперах, які належать підприємству, зменшення на суму доходу, одержаного від пайової участі у спільних підприємствах. Крім того суми, внесені до бюджету у вигляді санкцій відповідно до законодавства за рахунок прибутку, залишеного у розпорядженні підприємства, при оподаткуванні виключаються із складу витрат від позареалізаційних операцій.
4. Визначення величини податку на прибуток (доход) , що належить сплті до бюджету. Аудитор користується нормативними документами щодо оподаткування, а також пільгами, які надаються суб’єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, податок на додану вартість, та інші обов’язкові податки і платежі до республіканського і місцевих бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.
Ставки податків для окремих видів платників диференційовані. Законодавством визначається система пільг при оподаткуванні.
Так, орендні підприємства, утворені на базі державних підприємств та їх структурних підрозділів, зменшують суму податків на величину орендної плати (за вирахуванням амортизаційних відрахувань, що входять до її складу). Таке зменшення податку відноситься на відповідний бюджет залежно від належності підприємства і стосовно розподілення ставки податку між бюджетами.
5. Визначення і розподілення чистого прибутку, що залишився в розпорядження підприємства. Чистий прибуток підприємства визначається аудитором як різниця між балансовим прибутком, який оподатковується, і величиною податків з урахуванням пільг. Напрямки використання чистого прибутку визначаються підприємством самостійно.
Найбільш поширені на практиці напрямки використання прибутку показано на табл.№ 3.
Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в умовах ринкової економіки аудитор визначає за величиною чистого прибутку і фінансовим становищем. Важливо не тільки отримати як найбільший прибуток, але і використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, для оптимального співвідношення темпів науково-технічног, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства проявляються успіхі або недоліки розвитку підприємства.
Аудитор для оцінки загального рівня диниміки фінансових результатів діяльності за даними звітного балансу підприємства складає аналітичну таблицю.
Таблиця № 11.
Аналіз загальних показників фінансових результатів підприємства за 1998 рік.
Показники За минулий звітний період За звітний період В % до базових показників
Виручка від реалізації продукції без ПДВ 1284.4 1549.5 120.6%
Затрати на виробництво реалізованої продукції 987.12 1114.52 112.9%
Прибуток від реалізації продукції 297.28 434.98 146.12%
Результати від іншої реалізації 43.06 58.52 135.9%
Сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій 12.1 16.5 136.36%
Балансовий прибуток 352.35 504.06 143.06%
Чистий прибуток 211.41 302.44 143.06%
Приведені в таблиці дані дозволяють аудитору зробити висновок, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічним періодом 1997 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146.12%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143.6%. Таким чином , прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізайії і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.
3.5 ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
АУДИТУ
Документальне оформлення аудиту складається з двох видів документів: робочих і підсумкових.
Підсумкова документація включає в себе:
-аудиторський висновок;
-документацію, яка передається замовнику.
Аудиторський висновок являється обов’язковим компонентом підсумкової документації.
Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, зроблені в процесі аудиту. Робочі документи повинні включати в себе всю інформацію, яку аудитор вважає важливою для правильного проведення перевірки і яка повинна підтвердити ті підсумки, які він приводить у своєму висновку.
Робочі документи повинні виконувати наступні функції:
- забезпечити обгрунтування аудиторського висновку і бути відповідними загальноприйнятим;
- забезпечувати регістрацію планування і виконання аудиту;
- полегшувати процес керівництва і контролю якості;
- підтримувати методичний підход до аудиту;
- допомогати аудитору в його роботі.
Робоча документація повинна містити опис всіх важливих моментів і обставин, з якими аудитору прийшлось зіткнутись при проведенні аудиту.
Робоча документація повинна бути достатньо повною і детальною настільки, щоб дозволити професійному аудитору, який не мав зв’язка з попереднім аудитором, визначити по ній, яка робота була проведена, і обгрунтувати зроблені висновки. Робоча документація повинна складатись по мірі просунення процесу аудита з тим, щоб деталі і проблеми не були упущені.
Робоча документація повинна відображати наступні відомості по кожному з перевіряємих аспектів:
- методика, що застосовується;
- використані тести;
- отримана інформація;
- висновки.
Зміст робочих документів в значній мірі являється питанням професійного судження конкретного аудитора, так як аудитор не повинен документувати кожне явище чи висновок, а тількі ті з них, які він вважає важливими, що являється його суб’єктивною оцінкою.
Робочі документи повинні бути професійно складеними. Їх оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Однак конкретні форми використаних робочих документів визначаються аудиторами (аудиторськими фірмами) з врахуванням спеціфіки окремих питань аудиту.
Оскільки використання робочої документації встановленої форми (наприклад стандартні бланки і т.д.) безпосередньо впливає на ефективність і якість аудиторської роботи, в конкретній аудиторській фірмі рекомендується дотримуватись уніфіцированої форми ведення робочої документації.
Аудитор повинен також використовувати цифрову або алітичну інформацію і іншу документацію, підготовлену клієнтом. В таких випадках він повинен впевнитись у тому, що ці матеріали відповідним чином підготовленні.
З метою повторних аудитів робочі документи повинні бути розділені на:
- постійні, які доповнюються новою інформацією, яка має постійне значення;
- поточні, які містять інформацію, що стосується насамперед аудита окремого періоду.
При оформленні робочих документів необхідно дотримуватись наступних вимог:
- на першій сторінці кожного робочого документа повинні бути вказані наіменування аудиторської фірми, яка проводила аудит, наіменування підприємства-клиєнта, номер і дата заключення договору, у відповідності з яким здійснюється аудит;
- кожний робочий документ повинен мати назву, наприклад: "Аудит обліку основних засобів", "Аудит проведення інвентаризації" і т.д.;
- кожний робочий документ повинен мати свій номерний індекс. Робочі документи індексують за допомогою різних систем - як літерних, так і цифрових, або різних поєднань цих систем;
- сторінки кожного робочего документу повинні бути пронумеровані;
- в кінці кожного робочего документа вказується призвіще аудитора, що заповнив цей документ (тобто той, хто виконав перевірку аспектів, відображених в цьому документі), ставляться його підпис і дата (або період) складання документа.
Робочі документи зазначай включають:
- нформацію, що стосується юридичної і організаційної структури підприємства;
- необхідні копії юридичних документів, угод і протоколів;
- інформацію про сферу діяльності підприємства, технологічній і структурній системах його функціонування;
- відображення вивчення і оцінки систем обліку і внутрішнього контролю;
- документацію про планування аудиту;
- аналіз операцій і залишків по рахункам;
- аналіз важливих показників і тенденцій;
- відображення сутності, строків і масштаба виконання аудиторських процедур і їх результатів;
- посилання на конкретних осіб, які виконали аудиторські процедури, і час їх виконання;
- висновки сторонніх аудиторів або експертів, яких залучали до аудиту окремих конкретни питань;
- переписку з клієнтом по окремим питанням , якщо це мало місце, або копії бесід (устних обговорень);
- копії переписки з третіми особами у випадку необхідності копії фінансових звітів клиєнта;
- опис відповідей клиєнту по різним питанням у ході проведення аудиту;
- висновки, зробленні аудитором, по різним аспектам аудиту, в тому числі винятки і надзвичайні моменти, якщо такі мали місце, розкриті в ході аудиторських процедур.
Повнота розкриття фактів і інформація, що міститься в робочих документах, повинні бути достатніми для того, щоб:
- забезпечувати можливість контролю керівникам аудиту за проведенням його в поточному році;
- підтверджувати обгрунтування аудиторського висновку;
- підтверджувати узгодженність проведеного аудиту з прийнятими аудиторськими стандартами і професійними критеріями;
- забезпечувати ефективну допомогу аудиторам у плануванні і проведенні наступних аудитів цього суб’єкта;
- служити аудитору довідковим матеріалом, у випадку необхідності і надаваим любі пояснення відносно змісту проведеного аудиту.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються у аудитора. Робочі документи являються власністю аудитора. Він повинен складати справки на основі витягів із своїх робочих документів. Однак його право власності обмежене етичними нормами і умовами конфідеційності
Робочі документи аудитора не можуть розглядатися як частина фінансової документації клієнта.Робочі документи не можна вимагати у аудитора, за винятком тих випадків, коли це передбачено рішеннями судових і слідчих органів.
Аудитор повинен забезпечити надійне зберігання робочих документів, яке задовільняє вимоги зберігання і конфіденційності.Строк зберігання робочої документації визначається як практикою аудиторської діяльності, так і юридичними вимогами, а у випадку необхідності також іншими додатковими умовами.
Після завершення аудиту мінімум один екземпляр всієї підсумкової документації (аудиторського висновку і додаткової документації) залишається у аудитора (аудиторської фірми).Порядок збереження підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою із врахуванняи забезпечення вимог зберігання і конфіденційності.
Приклад робочого документу при визначення аудиторського ризику наведено у таблиці № 12.
Таблиця № 12.
Вплив факторів ризику на діяльність підприємства.
№ Фактор ризику Оцінка фактору ризику Рівень підприємницького ризику
1 Визначення економічної ситуації, в якій функціонує підприємство Депресія Високий
2 Визначення галузі функціонування компанії Стабільна Низький
3 Політика управління на підприємстві Пасивна Низький
4 Система контролю на підприємстві Слабий контроль Високий
5 Результати аудиту минулих років Відсутні Високий
6 Частота зміни керівництва Не змінювалось
7 Фінансове положення підприємства Посереднє Високий
8 Ймовірність виникнення судових спорів Малоймовірна Низький
9 Репутація управлінців Добра Низький
10 Їх досвід роботи Достатній Низький
11 Власність Колективна Низький
12 Розуміння ролі аудиту Смутне Високий
13 Місцезнаходження підприємства Велике місто Низький
Аналізуючи таблицю,ми можемо зробити висновок, що ступінь ризику на підприємстві наближається до низької.
РОЗДІЛ 4.
АНАЛІЗ І АУДИТ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ
В УМОВАХ ФУНКЦІОНУВАННЯ АРМ.
Комп’ютеризація народного господарства України – один з основних чинників підвищення ефективності виробництва, забезпечення розвитку економіки й техніки нашої країни згідно з вимогами міжнародних стандартів. Разом з тим в цій галузі спостерігається значне відставання від передового світового досвіду. Практично всі вітчизняні технічні і техноглогічні засоби комп’ютеризації виявилися непридатними для використання в сучасних умовах і змінюються на відповідні зарубіжні зразки, як правило застарілих типів. Тому проблема комп’ютеризації економіки України має не кількісний характер, а якісний, тобто полягає не в збільшенні кількості апаратних чи технологогічних засобів комп’ютеризації, а в їх якісній зміні, зокрема у впровадженні інформаційних систем нового покоління.
Одне з провідних місць в управлінні підприємством займає сучасний бухгалтер. Він не лише відповідає за ведення рахунків бухгалтерського обліку, але і здійснює велику роботу по плануванню, контролю, оцінці і огляду господарської діяльності підприємства, по аудируванню і розробці управлінських рішень.
Для удосконалення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.в першу чергу необхідно провести корінну реконструкцію його технічної і інформаційної бази на основі введення автоматизованої системи обліку, контролю і аудиту.
Керівники і фахівці , які пов’язаніз конкретним управлінням не можуть обходитися без вірогідної оперативної зовнішньої і внутрішньої інформації при при виробленні та прийнятті управлінських рішень, які спрямовані на покращення виробничої, господарської та іншої діяльності керованого ними суб‘єкта управління. Діючі сиситеми автоматизованої або машинної обробки економічної інформації , як правило , забезпечують внутрішньою інформацією лише бухгалтерський облік, статистику, складання зведеної звітності, тощо. А тому необхідну інформацію для вироблення та прийняття управлінських рішень керівники здебільшого вимушенні збирати і обробляти вручну або іншим неефективним способом. При виконанні такої технічної роботи-а вонв дорого коштує і забирає багато часу- їм не вистачає інколи часу для оперативного аналізу процесів, які відбуваються на ринку та у виробничо-господарській діяльності, тому вони наспіх підготовлюють управлінські рішення, які не завжди оптимальні і ефективні. Врешті зазнають збитків виробництво та інші ланки, що за умов ринкових відносин призводить об‘єкт управління до банкрутства.
Для того, щоб півдвищить оперативність і покращити якість управління, а також щоб постійно вдосконалювати методи управління, потрібно забезпечувати керівників своєчасною і об‘єктивно необхідною інформацією зовнішнього і внутрішнього характеру, яку б вони використовували при виробленні та прийнятті управлінських рішень.
Розробки вчених і практиків спрямовані на всебічну комп‘ютеризацію , з одного боку, правової, ділової, економічної інформації, яка стосується автоматизації управління в організаційно-економічних об‘єктах різних рівнів і призначень, з іншого-соціально-побутової інформації, яка потрібна населенню як послуга для забезпечення нормальної життєдіяльності.
При обліку, контролі, аудиті та аналізі фінансової звітності підприємства використовують зведені форми та звітні дані бухгалтерського обліку, які в свою чергу базуються на первинному та поточному обліку.
Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації , що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку.
Зведений облік і складання звітності включає в себе задачі узагальнення інформації на аналітичних і синтетичних рахунках з подальшим групуванням отриманих даних по одному або декільком рахунках з метою формування даних для складання звітності, аналізу, контролю та аудиту.
Вся інформація , яка використовується при обліку , контролі, аналізі та аудиті можна представити за допомогою наступної таблиці :
Таблиця 13.
Види інформації.
АРМ бухгалтера зведеного обліку і складання звітності передбачає відображення господарських операцій , що змінюють стан коштів підприємства, і їх джерел на рахунках бухгалтерського обліку, які служать засобом економічного групування господарських засобів і джерел, виражених в грошовому і натуральному вигляді, і дозволяють отримати у зручному вигляді інформацію, необхідну для управління підприємством.
При цьому використовують дві взаємопов’язані рахунків бухгалтерського обліку- по синтетичним і аналітичним рахункам, що відрізняються ступенем деталізації обліку засобів і джерел, що має важливе значення як для посилення контролю за правильністю самого обліку, так і для ефективного використання інформації в управлінні підприємством. Поряд з відображенням господарської діяльності підприємства комплекс задач зведеного обліку забезпечує автоматизоване складання бухгалтерського балансу і звітності, що являє собою заключний етап облікового процесу і виконується по закінченні звітного періоду.
Раціональна організація синтетичного і аналітичного обліку господарських операцій із застосуванням АРМ бухгалтера забезпечує:
- контроль за рухом статутного фонду в частині основних і оборотних засобів підприємства;
- контроль за утворенням і порядком використання амартизаційного фонду, єдиного фонду оплати праці, фондів соціального розвитку і спеціального призначення;
- збереження грошових коштів і контроль за використанням їх по цільовому призначенню;
- виявлення фінансових результатівдіяльності підприємства і контроль за розподілом доходу;
- систематизацію і узагальнення даних про виробничо-господарську діяльність підприємства в аналітичному і синтетичному розрізах для прийняття управлінських рішень.
Рішення задач зведеного обліку і складання звітності базується на первинній інформації, що виникає в процесі фінансово-господарської діяльності, а також на інформації, яка повністю формується в процесі рішення задач інших ділянок обліку:
- інформація про облік основних засобів;
- інформація про облік матеріальних цінностей;
- інформація про облік готової продукції, її відгрузки і реалізації;
- інформація про облік фінансово-господарських операцій;
- інформація про облік праці і заробітної плати;
- інформація про облік витрат на виробництво.
Перелік номенклатур ,що використовується в обліку, контролі та аналізі можна представити у вигляді таблиць:
Таблиця 14.
Облікові номенклатури первинного обліку основних засобів.
Таблиця 15.
Облікові номенклатури поточного обліку основних засобів.
Группа Пігрупа Субпігрупа
Будівля Виробничі корпуси Склади, кладові, комори Залізобетонні, цегельні, кам’яні тощо.
Споруди Водонапірні башти Резервуари Дороги та інше Те саме
Передавальні пристрої Силові машини та устаткування автоматизовані Силові машини та устаткування не автоматизовані Те саме
Машини, устаткування.
Таблиця 16.
Номенклатури, що застосовуються при аналізі, контролі та аудиті:
№ Перелік даних
Номенклатур Вимірники З яких носіїв інформації одержані
Вартісні Натур. норм-х Мин.року звіт.року
1 Баланс (форма №1) + - 2 1 1
2 Звіт про фінансові результати (форма № 2) + -
3 Декларація про прибуток підприємства + -
4 Звіт про рух коштів в іноземній валюті + -
Завершальним етапом процесів обліку, контролю, аналізу та аудиту є оформлення результатів. При обліку це- звітні бухгалтерські форми та інші документи , встановлені законодавчо.
При аналізі, контролі та аудиті- безтекстові таблиці, малюнки, креслення, схеми, графіки, акти перевірки, оцінкові і експертні висновки , тощо.
Обліковий процес складається з багатьох блоків, які повинні бути конкретизовані і представлені у технологічних та структурних аспектах.
Базове підприємство має змішаний галузевий напрямок- торгівля і громадське харчування.
Обліковий процес поділяється на три етапи:
1. Первинний облік-це первинне спостереження і фіксація у носіях облікової інформації-документах. На підприємстві проведено комп’ютерну мережу за допомогою якої всі первинні явища автоматично заносяться до реєстрів бухгалтерського обліку, при необхідності їх роздруковують.
2. Поточний облік-це реєстрація первинних даних у системі рахунків. На ОП “Сузір’я” при поточному обліку здійснюється перевірка введених первинних даних які автоматично розносяться по рахунках, а також вносяться ті господарські операції які відбуваються за межами підприємства (внесення банківських виписок, тощо).
3. Підсумковий облік-це заключний етап, який можна охарактеризувати як упорядковану сукупність операцій з формувань показників, що відображують результати виробничої і господарської діяльності підприємства за певний період.
Створення форм документів формування різних первинних, проміжних та підсумкових даних та показників, складання звітності пов’язані з великою кількістю операцій, у здійсненні яких беруть участь багато виконавців.
Це потребує заздалегідь продуманої системи їхніх дій і процедур руху облікової інформації як у просторі так і в часі. Упорядкування цього процесу , тобто руху документів та виконання різних робіт, у проактиці називають документооборотом.
Основне завдання організації руху документів у обліковому процесі- це оптимізація каналів передавання та зв’язку обліковиз осередків-виконавців. Ці канали зв’язку можуть бути представленні з різним ступенем агрегування- від фіксації кожного окремого носія облікової інформації до узагальненої характеристики потоків інформації.
Документопотік – це сукупність операцій передавання з одного робочого місця на інше даних, зафіксованих на кількох носіях облікової інформації.
Формування документопотоків залежить від організаційної побудови і структури господарства, форми організації обліку, типів, виду та характеру технічних та організаційних засобів, обчислювальних машин, які використовуються в обліковому процесі. Вони бувають різної інтнсивності, що потребує особливої уваги при організації облікового процесу.
Для більш наочного прикладу наведемо таблицю:
Таблиця 17.
Формування документопотоків.
Для одержання зведених підсумкових показників при складанні звітних форм потрібна заздалегідь продумана система руху носіїв у часі та просторі на завершальному етапі обліку. Організація підсумкових робіт має свої особливості. Насамперед визначають споживачів підсумкової інформації, для чого спочатку складають перелік адресатів і форм звітності, використовуючи табель-календар звітності. Наприклад:
Таблиця 18.
Перелік адресатів і форм звітності.
Назва Форма Строк подання Відповідальна особа Спосіб відправлення Адреса, куди подати
Баланс № 1 25.01 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація
Звіт про фін. результати. № 2 24.02 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація
Звіт про фін. майновий стан № 3 18.01 Гол. бух. поштою Стат. Управління, податкова адміністрація
Контрольний процес складається з великої кількості операцій. Контрольна операція- це дія над економічними даними з метою одержання різних проміжних і кінцевих показників, придатних для оцінки результатів роботи.
При організації контрольного процесурозрізняють три етапи: підготовка даних для контролю, перевірка даних різними прийомами контролю та узагальнення результатів контролю.
У контрольному процесі не формують документ і документопотоки у прямому розумінні. Немає й жорсткої регламентації. Строки та послідовіність робіт всеодно потрібно планувати, як виконавцям так і за структурними підрозділами. Найбільш доцільною формою планування є графік.
Аналітичний процес як технологічна сукупність складається з кількох видів самостійних робіт, кожний із яких в свою чергу , поділяються на самостійні операції.
Операції, що використовуються в аналітичному процесі, поділяються на три типи: механічні, переробні та творчі.
Типи операцій дають змогу визначити три види організаційних місць роботи- виконавчі пости: для висококваліфікованих спеціалістів, для спеціалістів середнього рівня і для технічних виконавців.
Співвідношення різних операцій формує аналітичну інформаційну базу, кілька аналітичних фах формують етап аналітичного процесу.
Організаційно аналітичний процес як технологічна сукупність складається з трьох етапів: підготовчого, аналітичної обробки та заключного.
На кожному етапі об’єктами організації аналітичного процесу є аналітичні номенклатури, носії аналітичних номенклатур, рух носіїв аналітичної номенклатури у процесі обробки та формування показників, забезпечення аналітичного процесу.
Метою аналізу є одержання узагальнюючих висновків, які можуть бути використані для прийняття управлінського рішення у господарській діяльності.
Важливим елементом є перевірка якості джерел аналізу. Оскільки від якості джерел аналізу залежить вірогідність результатів аналізу, їх слід обов’язково ретельно перевіряти, наприклад , за допомогою наступної таблиці:
Таблиця 19.
Перевірка якості джерел аналізу.
Форма 1-ша Форма 2-га
Показник № форми № рядка Сума, грн. № форми № рядка Сума, грн. Відмітка
Прибуток Та ін. 1 030 500 2 070 500 Так
Ще одним важливим елементом є визначення складу виконавців з проведення аналізу. Кожному виконавцю повинен бути всиановлений конкретний строк з кожного виду робіт.
Таблиця 20.
Склад виконавців проведення аналізу.
При узагальнені аналітичної інформації дають оцінку результатів діяльності господарства, його рентабельності, платоспроможності, виявляють резерви виробництва, упущення, розробляють рекомендації. Основне в узагальнені- висновки та пропозиції, спрямовані на поліпшення роботи господарства.
Створення інформаційних систем підприємства вцілому та інформаційні ситеми обліку приводить до появи нових організаційно-виробничих відносин та до змін вже діючих. Ці відношення закріплюються у відповідних правових нормах та нормативних актах.
Організаційне забезпечення.
Організаційне забезпечення- це визначення структурних підрозділів, їхні завдання, регламентування роботи облікового апарату, процеси обліку, контролю, аналізу, технології цих процесів на ЕОМ, тобто це структура облікового апарату, зміст його завдань і функцій, регламентація облікового, контрольного і аналітичного процесів роботи самого апарату.
Основними функціями персоналу при організації автоматизованої системи обліку є :
-збирання і реєстрація вихідних даних первинного обліку господарських операцій;
-приймання від облікового персоналу виправдовувальних документів і перенесення їх на машинні носії;
-контроль вірогідності і правильності створених і прийнятих первинних документів;
-виправлення помилок, допущенних при здійсненні операцій;
-формування і зведення машинних носіїв нормативно-довідкової інформації;
-тощо.
Застосування ПЕОМ і функціонування АРМ в основному впливають на зміну інформаційних функцій бухгалтерії: автоматизоване ведення даних, широке використання розподільчої БД, автоматизований контроль інформації, організація облікової інформації для контролю і аналізу, тощо. Це впливає на особливості організації виробництва і ступінь автоматизації його, розміри і структуру підприємства, його спеціалізацію, рівень підготовки і ділової здібності персоналу, функціональні і експлуатаційн можливості технічних засобів.
Правове забезпечення.
Правове забезпечення включає систему нормативно-правових документів, які повиинні чітко регламентувати права і обов’язки спеціалістів в умовах функціонування інформаційних систем на базі АРМ. Повинен бути розроблений та використаний на практиці увесь комплекс документів, котрі регламентують порядок зберігання і захисту інформації.
Правове забезпечення включає два види :
1.- нормативні акти, які розглядають питання розробки та впровадження ІСО;
2.-організзацію і функціонування ІСО.
Загальним нормативним документом для створення та функціонування ІСО на підприємстві є законовчі акти і постанови уряду України та нормативні акти міністерств. На онові загальних нормативних документів формуються локальні нормативні акти які закріплюють і регламентуюють конкретні відносини на підприємстві.
Основні питання які повинні бути закріпленні в ціх актах слідуючі:
1- наказ про створення ІСО контролю ,аналізу і аудиту ;
2 -учасники по створенню системи;
3- процес створення ІСО повинен регулювати планування робіт та їх організацію на різних стадяіях;
4 -стимулювання за розробку та впровадження ІС;
5-провове положення реалізації облікового процесу вцілому та його окремих стадій;
6- звзаємовідношення бухгалтерії з іншими підрозділами;
7- регламентація умов і організація праці облікових працівників і персоналу, що обслуговує ПК.
Вирішення цих та інших питань які складають основу правового забезпечення дозволяють в належному порядку проводити забезпечення та нормативний рівень функціонування ІСО, контролю, аналізу та аудиту.
Соціальне забезпечення.
Ефективність праці бухгалтерії вцілому і кожного працівника зокрема залежить насамперед від атмосфери взаємної поваги, свідомого підкорення своєї поведінки високим моральним ідеалам , співробітництва між керівником і підлеглими, між працівниками як колегами.
Важлива роль в ефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. В колективі повинні переважати товариські взаємовідносини і дружба, взаємодопомога, глибока повага до кожного члена колективу, турбота про молоде покоління.
Психологічний мікроклімат у колективі формується в процесі роботи, у стосункаж між окремими співробітниками.
Важливим елементом культури праці є спеціальний робочий одяг (для роботи на ПК) , який повинен бути легким, гарним, практичним і відповідати вимогам гігієни праці. Форма, покрій і колір одягу повинні підкреслювати його ділове призначення.
Окремим елементом організації соціальних умов праці є добре організоване обслуговування, пов’язане з благоустроєм, харчуванням, санітарією і гігієною.
Інформаційне забезпечення.
Інформаційне забезпечення системи автоматизованого обліку, контролю і аудиту поділяєтьмя на :
1.-позамашинне інформаційне забезпечення, до якого входить:
а) система класифікації і кодування;
б) система нормативно-довідкової інформацї;
в) оперативна документація;
г) нормативно-методичні і конструкторські матеріали по інформаційному забезпеченню.
2.- внутімашинне інформаційне забезпечення, яке включає в себе:
а) інформаційна база:
-вихідна інформація;
-вхідна інформація;
-проміжна інформація;
б) комплекс програмних засобів організації і представлення даних.
Ергономічне забезпечення.
Ергономічне забезпечення являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативів і довідкових документів за допомогою яких вирішуються проблеми різних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних та ін.
При використанні АРМ бухгалтера слід врахувати:
-інформація на екрані відеотерміналу має бути у зручному для сприйняття вигляді;
-діалог з системою будують так, щоб для відповіді користувача треба було натискувати менше клавіш;
-повідомлення системи повинні супроводжуватись короткими звуковими сигналами, а особливо важливі- довгими.
Важливою ергономічною вимогою , виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу є оптимізазія параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.
Важливими факторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру в приміщення при розумовій праці слід підтримувати 18-20*С.
В умовах масового використання ПЕОМ питання ергономічного забезпечення набувають великого значення, оскільки від розв’язання їх значною мірою залежать не тільки продуктивність праці, якість обліку, контролю і аналізу, а й здоров’я облікових працівників.
Технічне забезпечення.
Технічне забезпечення- це комплекс технічних засобів і методів, що забезпечують функціонування ЕОМ.
Технічною основою організації обліку, контролю і аналізу є наступні технічні засоби:
-ПК різних класів;
-принтер;
-лазерний принтер;
-аппаратура мережі;
-реєстратори виробництва;
-тощо.
Організаціі обліку, контролю і аналізу складається з двох етапів:
1. вибір обладнання, сумісного між собою;
2. вибір периферійної техніки.
Технологія обліку, контролю, аудиту та аналізу.
Організацію облікового процесу в умовах функціонування АРМ бухгалтера облікового процесу необхідно розглядати через призму здійснення облікових функцій. До його функцій відноситься формування інформації для подальшого використання, координація, тобто формується технологічні ланцюжкиабо набір відповідних технологічних операцій із зазначенням послідовності їх виконання. При цьому слід врахувати, що необхідно забезпечити одержання інформації, яка дає змогу здійснювати контроль в управлінні процесом, а також технологічний ланцюжок має бути лінійним , тобто слід уникати повторного надходження інформації на одне АРМ.
Організація технології контрольного процесу- це створення організаційних передумов для оптимізації виконання контрольних процедур. Для цього застосовують різні прийоми, які на кожному етапі контрольного процесу становлять цілий комплекс.
Загальні питання організації контрольного процесу та руху носіїв контрольної інформації такі самі як і для облікового процесу.
Організація контролю не має жорсткої регламентації системою нормативних актів, як це має місце при організації бухгалтерського обліку. Технологія контрольного процесу регламентується проектом організації.
Для розв’язання завдань контролю організовують АРМ контролера або ці завдання виконують функціональні АРМ бухгалтера. В умовах автоматизації бухгалтерського обліку ЕОМ формує , а також контролює інформацію згідно з розробленими програмами, які охоплюють усі регламентні та запитні задачі.
В умовах використання АРМ контролера змінюється технологічний процес контролю. Для одержання контрольної інформації використовують узагальнену модель баз даних, що передбачає:
-створення загальної бази оперативної і нормативно-довідкової інформації;
-загальнометодичні питання обліку та контролю;
-прийняття рішень з організації обліку та контролю на конкретних підприємствах;
-прийняття рішень з організації обліку та контролю вцілому по підприємству.
Метою аналізу є одержання узагальнюючих висновків, які можуть бути використані для прийняття управлінського рішення у господарській діяльності. Для цього формують аналітичні показники та складають аналітичні таблиці- вхідна, розрахункова і вихідна аналітична інформація.
Організація аналізу господарської діяльності не має жорсткої регламентації системою нормативних актів, упорядкованість досягається створенням внутрішнього документа- проекту організації. Для того, щоб забезпечити організованість на належному рівні, слід врахувати його багатогранність, потребу постійного пошуку резервів виробництва на всіх ділянках господарювання. Склад проекту потребує деталізації аналітичного процесу.
В умовах ринкової економіки значення обліку на підприємстві важко переоцінити. Тут важливе значення має оперативне збирання і обробка показників, простота і доступність цих показників всім користувачам в часовому та пооб’єктивному аспектах.
В умовах, коли ПЕОМ використовується на АРМ і таким чином забезпечується у ритмі виробництва збирання і обробка всієї первинної інформації в місцях її виникненн, а потім передача її по каналах зв’язку усім користувачам різних рівнів.
Посадові права, обов’язки і міра відповідальності працівників апарату управління тієї чи іншої структури розробляються для нових умов функціонування, а тому вони будуть основою при формуванні регламентуючої інформації. При їхь складанні слід врахувати те, що всі процеси по збиранню і обробці, зберіганню та виданню користувачам інформації, а також деякі логічні операції будуть виконуватись у системному порядку і автоматизовано.
Організація автоматизованої системи збирання і обробки економічної інформації сприяє побудові раціональної структури апарату управління підприємством і більш корисному використанню для виробничих цілей. Функціонування зазначеної системи створює умови для підвищення культури управління , а також звільняє керівників і фахівців різних рівнів від ручної праці по збиранню і обробці інформації, скорочує строки вироблювання і прийняття управлінських рішень, поліпшує їх якість.
Внутрішній контроль за діяльністю підприємства проводиться внутрішнім аудитором, а при його відсутності робітниками бухгалтерії. При контролі фінансової звітності перевіряються всі звітні форми за статтями, що їх утворюють.
Особливісті внутрішнього аудиту проявляються при перевірці фінансової звітності і бухгалтерського обліку. Для підтвердження звітності перш за все необхідноуточнити реальність балансу і правильність оцінки всіх його статей.
При перевірці реальності балансу необхідно виходити зтого, що всі статті балансу повинні підтверджуватись записами в регістрах синтетичного і аналітичного обліку і бути проінвентаризованими в період підготовчої роботи по складанню річної звітності.
Осмислюючи матеріали інвентаризацій, уточнюючи правильність їх виведення в бухгалтерському обліку, аудитор повинен їх періодично перевіряти.
До обов’язків внутрішніх аудиторів також входить перевірка систем контролю, яка направлена на вибірполітики підприємства в рамках законодавства і рівня досягнення програмних цілей, а також оцінка ефективності і економічності компанії.
Комп’ютерний аудит зведеного обліку і звітності здійснюється на основі даних АРМБ зведеного обліку і складання звітності з використанням аудиторської нормативно-довідкової інформації.
Основними задачами при перевірці являються:
- аудит своєчасності і правильності проведення інвентаризації і відображення її результатів на рахунках;
- аудит достовірності індексації статей балансу і правильності віднесення результатів на рахунки бухгалтерського обліку;
- аудит сальдо по рахункам на початок звітного періоду;
- аудит сальдо по рахункам на кінець звітного періоду;
- аудит операцій, відображених в регістрах бухгалтерського обліку і Головній книзі;
- аудит відповідності аналітичних даних синтетичним обліковим даним;
- аудит відповідност звітних даних,що зафіксовані в бухгалтерській звітності, аналітичним і синтетичним даним.
ВИСНОВКИ.
Дипломна робота була присвячена вивченню аудиту і аналізу, як предмета, і проведенню аудиторської перевірки фактичної звітності ОП «Сузір’» за напрямками: аудит статті балансу «Розрахунки по оплаті праці», перевірка дебіторсько-кредиторської заборгованості і аудит фінансових результатів, та аналіз підприємства загальний, аналіз фінансової стійкості та платоспроможності.
В Україні незалежна аудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведення аудиту - діло нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінності існують. Аудит представлє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб’єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, пред’явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.
При аудиті статті балансу «Розрахунки по оплаті праці» були виявлені випадки незначних розбіжностей записів в розрахунково-платіжних відомостях і первинних документах, неправильне відображення нарахованої заробітної плати, невеликі помилки у веденні і оформленні первинних документів і виправлення у Головній книзі.
Вияленні помилки не можуть призвести до викривлення бухгалтерської звітності.
При проведенні аудиту ДКЗ можна зробити висновки, що на протязі звітного періоду на підприємстві відбулось зменшення дебіторської заборгованості на 2.73 тис.грн. і збільшення кредиторської заборгованості на 322.01, що іцілому негативно впливає на стуктуру балансу. Це пояснюється значною інфляцією грошової одиниці і підвищенням цін на сировину і матеріали. При перевірці було визнано законність дебіторсько-кредиторських операцій і підтверджено суми відображені в балансі підприємства.
При аудиті фінансових результатів підприємства аудитор може зробити висновоки, що підприємство у своїй діяльності має високі позитивні показники. Так, порівнюючи з результатом фінансової діяльності підприємства за 1998 рік з аналогічним періодом 1997 року установлено, що збільшилась виручка від реалізації продукції на 120.6%, при зростанні витрат на виробництво цієї продукції на 112.9%, що дозволяє збільшити прибуток від реалізації продукції на 146.12%, а з урахуванням виручки від іншої реалізації, доходів від позареалізаційних операцій, балансовий і чистий прибуток збільшилися на 143.6%. Таким чином , прибуток зріс за досліджуваний період завдяки зростанню виручки від реалізайії і зниженню затрат на виробництво цієї продукції.
При відсутності внутрішнього контролю на підприємстві можна запропонувати придбати додаток до діючої на підприємстві програми “1-С бухгалтерія” з метою проведення аналізу і аудиту діяльності підприємства.
В теперішній час існують дуже багато розробок і методичних вказівок різних авторів по проведенню аналізу фінансового стану підприємства.
Єдиної методики для проведення такого аналізу поки ще не розроблено, тому мною в процесі аналізу використані найбільш приємні розробки для аналізу фінансового стану ОП «Сузір’я».
Використовуючи вибрану мною методику аналізу у другому розділі дипломної роботи приведене її практичне застосування. В результаті проведеного аналізу зроблено ряд висновків.
Як показав аналіз фінансового стану ОП «Сузір’я» за останні роки має тенденцію до поліпшення ряд наступних показників:
* платоспроможності
* ліквідності балансу
* оборотності оборотних коштів
Але деякі показники мали тендненцію за ці роки до погіршення. До таких показників відносяться:
* зростання кредиторської заборгованості — з 44,6 тис.грн. до 55,6 тис.грн. Слід відмітити, що не зважаючи на зростання абсолютної величини кредиторської заборгованості (з 1997 по 1998 роки) на 11 тис.грн. за цей період зменшился період очикування погашення кредиторської заборгованості, який в 1998 році становив 362 дні в порівнянні з 626 днями в 1997 році. В результаті проведеного аналізу слід зробити висновок, що керівництву підприємства потрібно вжити заходів по скороченню кредиторської заборгованості.
Так як кредиторська заборгованість на підприємстві в основному складається з заборгованості за товари відвантажені, строк оплати за які ще не настав, керівництву підприємства можна рекомендувати скорочення строків платежу, що обумовлені в договорах. Це дасть змогу скоротити період очикування погашення кредиторської заборгованості та зменшення її абсолютної величини.
Проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу виявити нераціональне використання чистого прибутку на підприємстві. На мій погляд збільшення величини Статутного фонду підприємства в 1997 році за рахунок чистого прибутку є неправомірним. Чистий прибуток підприємства можна використати більш вдало, направивши його на розширення виробництва, збільшення резервного та страхового фонду та збільшення власних оборотних коштів.
Таким чином проведений аналіз фінансового стану підприємства дав змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам. Через це у мене виникла така рекомендація:
* по-перше— розробити єдину методику аналізу фінансового стану підприємства;
* по-друге— скласте спеціальне програмне забезпечення для проведення комп(ютерізованого аналізу фінансового стану. Подібну програму слід розробити для проведення внутрішнього аудиту.
Запровадження в життя цих рекомендацій дасть змогу підприємствам проводити фінансовий аналіз та аудит в стислі строки та використовувати їх результати для обгрунтовання ефективних управлінських рішеннь.
Реорганізація структури управління , використання АСУ поставили вимогу перебудови функцій управління. Заміна тільки частини їх зачіпає суміжні функції, управлінські зв’язки, в кінцевому підсумку це позначається на інформації, в тому числі на обліковій і на аналітичній. Це зумовлює потребу комплексного системного обстеження і проектування функцій з урахуванням взаємообумовленості в просторі і часі.
На ОП “Сузір’я” всі перераховані принципи введення автоматизованої системи обробки даних були дотримані, що сприяло безпроблемному введенню її в дію. Обліковий і управлінський персонал у встановленому порядку пройшли курс по вивченню програмних засобів.
На підприємстві дотримуються всі принципи забезпечення обліку, контролю, аналізу та аудиту.
З викладеного вище можна зробити висновок,що підприємство використовує з повною віддачею всі ресурси, які є у його розпорядження, як розумові так і матеріальні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ.
1. Закон України "Про аудиторську діяльність". N 3125 - XII від 22. 04. 93 р.
2. Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку» затведженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
3. Положення «Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні» від 3 квітня 1993 року № 250, з врахуванням змін і доповнень внесених Постановою Кабінета Міністрів України від 5 липня 1993 року № 509, від 24 вересня 1993 року № 804, від 21 березня 1994 року № 175, від 26 квітня 1995 року № 307, від 14 серпня 1996 року № 951 і від 11 серпня 1997 року № 869.
4. Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями , внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.
5. Інструкція “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків» , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року № 69.
6. Інструкція «Про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства» від 18 серпня 1995 року № 139 зі змінами і доповненнями , внесеними 28 жовтня 1996 року № 231, від 17 листопада 1997 року № 247 і від 19 лютого 1998 року № 37.
7. «Порядок відображення в бухгалтерському звіті операцій з майном і зобов’язанями, вартість яких виражена в іноземній валюті», «Положенням по бухгалтерському обліку операцій в іноземній валюті» , затведженого наказом Міністерства фінансів України від 14 лютого 1996 року № 29.
8. «Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією і орендою державних підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 грудня 1993 року № 109 , з врахуванням доповнень до нього , затверджених наказами Міністерства фінансів України від 25 січня 1994 року № 9, від 10 травня 1994 року № 68, від 19 червня 1996 року № 121 і від 19 листопада 1996 року № 244.
9. Вказівка «По організації бухгалтерського обліку в Україні» , затверджена наказом Міністерства фінансів України від 7 травня 1993 року № 25, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 січня 1998 року № 10.
10. В. Сопко «Бухгалтерський облік у підприємстві». Київ 1995 рік. 266 с.
11. П. Бабич «Бухгалтерський облік на малих підприємствах» Київ 1995 рік. 221с.
12. С. Ткаченко «Основи бухгалтерського обліку» Київ 1996 рік. 311с.
13. В. Савченко , В.Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ 1997 рік. 346 с.
14. В.П. Завгородній. “Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту”. Київ 98. 768 с.
15. А.Н. Кузьминський, В.В. Сопко, В.П. Завгородній. “Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу”. Київ 93. 214 с.
16. “Аудит” п\р А.Н. Кузьминського. Київ 96. 320 с.
17. М.Г. Твердохліб, О.Д. Шарапов. “Організація інформування керівників”. Київ 97. 197 с.
18. “Системи підтримки прийняття рішень” п\р В.Ф. Ситника. Київ 95. 175 с.
19. Андреєв В. Д. «Практичний аудит» (справочний посібник). Москва, ЕкономІка, 1994 р. 342 с.
20. Робертсон Дж. «Аудит». Переклад з англ. Москва, KPMG, Аудиторськая фірма "Контакт", 1993 р. 418 с.
21. Фоменко Е. А. «До нас прийшов податковий інспектор: Бухгалтерська звітність і методи її перевірки. Одеса ОКФА, 1994р. 353 с.
22. Должанський Н. "Сучасна організація аудиту в Україні". «Все про БУ» 1995 - N17 - с. 4, 5.
23. Хілінський Г. "Аудит дебіторсько-кредиторської заборгованості". « BUSINESS Україна» - 1994 - N 23 - с. 2.
24. Баришніков Н.П. “Організація і методика проведення загального аудиту”, Москва, 1996 р. “Філін”. 281 с.
25. Овсійчук М.Ф. “Аудит. Організація. Методика проведення”, Москва, 1996 р.,ТОО “Інтехтех”. 243 с.
26. Шеремет А.Д., Суйц В.П. “Аудит. Навчальний посібник”, Москва, 1995 р., “Інфра-М”. 318 с.
27. А. Кузьмінський, М. Кужельний, О. Петрик, В. Савченко. «Аудит» (практичний посібник). Київ 1996 р., «Облікінформ». 273 с.
28. А. Кузьмінський, В. Сопко, В. Завгородній. «Організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу», Київ, 1993 р., «Вища школа».452 с.
29. М. Білуха. «Аудит у бізнесі». Дніпропетровськ, 1994 р., «Преском». 240 с.
30. В. Завгородній «Автоматизація бухгалтерського обліку, контролю, аналізу і аудиту». Київ, 1998 р., «А. С. К.». 648 с.
31. А. Кузьмінський . «Суть аудиту, його мета і задачі». «Бух.облік і аудит» –1994, № 1.
32. Аренс, Лоббек . “Аудит” - 1995г. 346 с.
33. М. Білуха «Аудит фінансового стану підприємства», ж. «Бух.облік і аудит» –1994, № 5.
34. Норматив 1. «Мета та завдання проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95 р.
35. Норматив 2. «Договір на проведення аудиту» АПУ N 35 від 14.09.95
36. Норматив 4. «Планування аудиту» АПУ N 54 від 29.05.97
37. Глобальна комп’ютерна мережа “Internet”: Центральна Московська Бібліотека, Бібліотека Пісоцького.
38. Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій. Затверджено наказом Агенства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 21 березня 1997 року № 37.
37. О.В. Єфимова «Фінансовий аналіз» Москва 1998.рік. 320 с.
38. Г.В. Савицька “Аналіз господарської діяльності підприємств”, Минськ 1999 рік. 409 с.
39. Журнал “Фінансова тема” № 3 1997 рік.
Характеристика.
У своїй дипломній роботі, Міхіна Олена Савічна, що проходила практику на ОП “Сузір’я”, відобразила питання методики організації аналізу і аудиту фінансової звітності.
Проведений аналіз фінансового стану підприємства, що висвітлений роботі дає змогу розробити висновки та пропозиції по поліпшенню фінансового стану підприємства, але ці висновки і розрахунки показників не завжди можуть бути співставлені з подібним аналізом по іншим підприємствам.
У роботі проведено оцінку результатів господарської діяльності за попередній та поточні роки, виявлено фактори , які позитивно чи негативно вплинули на кінцеів показник роботи підприємства, що дає змогу прийняти рішення про визнання структури балансу задавільною (незадовільною), а підприємство платоспроможним (неплатоспроможним), тощо. Також у роботі проаналізовано платоспроможність підприємства та його фінансові результати.
Висвітлені у роботі питання, що стосуються аудиту фінансової звітності заслуговують особливої уваги. У роботі розкрито всі аспекти проведення аудиту фінансового стану підприємства опираючись на діючі нормативні акти.
Студентка у роботі вказала всі недоліки, що мали місце під час написання роботи.
Вцілому робота написана з дотриманням всіх вимог і заслуговує позитивної оцінки.
Гол.бухгалтер Гевеленко Л.Г.
Реферат.
Робота містить 20 таблиці, 2 схеми, 2 малюнки та 5 додатків. Список літератури складається з 39 джерел.
Об’єктом дослідженння є методика та організація аналізу та аудтиту фінансової звітності в умовах ринкової економіки (на прикладі ОП “Сузір’я”).
Мета роботи вивчити діючу систему аналізу і аудиту фінансової звітності, визначити напрямки її вдосконалення.
За результатами дослідженння сформулювати напрямки аналізу та аудиту фінансової звітності в умовах застосування АРМ бухгалтера.
Одержані результати можуть бути використані для розробки проекту вдосконалення аналізу і аудиту в інших споріднених підприємствах.
1
90