м. Березне – 2001

Тихий океан – найбільший океан земної кулі, між Азією і Австралією на заході, Америкою на сході, Антарктидою на півдні. Площа 178,7 млн. км². Об¢єм водної маси       724 млн. км³. Пересічна глибина 3 984 м., максимальна – 11 022 м. – у Маріанському жолобі (найбільша глибина світового океану).

До басейну Тихого океану відносяться такі моря:

1.     Амундсена

2.     Балі

3.     Беллінсгаузена

4.     Берінгове

5.     Жовте

6.     Коралове

7.     Молуккське

8.     Новогвінейське

9.     Охотське

10.           Південно-Китайське

11.           Росса

12.           Саву

13.           Серам

14.           Соломонове

15.           Сомова

16.           Сулавесі

17.           Сулу

18.           Східно-Китайське

19.           Тасманове

20.           Фіджі

21.           Філіппінське

22.           Хальмахера

23.           Яванське

24.           Японське

Берегова лінія на заході дуже розчленована, тут зосередженні всі окраїнні моря. Багато островів (понад 10 тис.) і острівних груп, зокрема Океанія, Курильські острови, Філіппінські острови, Нова Зеландія та інші. Материкова обмілина Тихого океану порівняно вузька (до 800 км.). Для перехідних зон характерні глибоководні жолоби: Маріанський жолоб, Алеутський жолоб, Філіппінський жолоб та інші. Ложе океану, що охоплює близько 65% площі дна, розчленоване підводними хребтами, валами і підняттями, між якими лежать абісальні улоговини (Північно-Східна улоговина, Центральна улоговина, Південна улоговина та інші). Порівняно з іншими океанами, серединноокеанічні хребти Тихого океану (Східно-Тихоокеанське підняття, Південно-Тихоокеанське підняття) розташовані асиметрично відносно материків, мають меншу висоту (до 2500 м.) більшу ширину (до 3000 км.), не чітко визначену рифтову структуру.

Температура поверхневих вод біля екватора +29° і більше, у високих широтах +1, -1°, поширені плавуча крига та айсберги. Солоність понад 36%.

У західній частині океану бувають тайфуни. Циркуляція поверхневих вод Тихого океану визначається антициклонічними кругообігами у тропічних та субтропічних широтах (у північний півкулі – течія Куросіо, Каліфорнійська течія, Північна пасатна течія, у  південній – Східно-Австралійська течія, Перуанська течія, Південна Пасатна течія), а також циклонічним кругообігом у високих широтах північної півкулі (Курильська течія, Північно-Тихоокеанська течія, Аляскинська течія) та Антарктичною циркумполярною течією у південній півкулі. Під південною Пасатною течією існує глибинна протитечія – Кромвелла течія.

Тихий океан має значні запаси мінеральних ресурсів: на шельфі – нафта, газ, вугілля, золото, олово, монацит, рутил, циркон, ільменіт; у донних відкладах – залізомарганцеві та фосфоритові конкреції, алюміній (у червоних глинах). Промисел морепродуктів (тріска, хек, минтай, оселедець, камбала, палтус, анчоус, тунець, краби, креветки, мідії, устриці, трепанги); добування перлів та водоростей. Розвивається аквакультура.

Тихий океан має велике значення для морських перевезень. Головні порти: Владивосток, Находка, Петропавловськ-Камчатський (Росія), Шанхай, Гуанчжоу (КНР), Кобе, Осака, Токіо (Японія), Хайфон (В¢єтнам), Сідней, Мельбурн (Австралія), Кальяо (Перу), Уаско (Чілі), Сан-Франциско (США), Ванкувер (Канада).