ас— найвимогливіший вчитель, найсуворіший суддя. Випробування ним — іспит на зрілість, справжню вірність. Аксіоматичне твердження “велике бачиться на відстані” — якнайдоречніше в оцінці творчого шляху видавництва “Мистецтво”, якому виповнилося шістдесят шість років.

І лютого 1932 року в тодішній столиці України Харкові почало функціонувати нове спеціалізоване видавництво. З того часу книговидавнича справа здійснила величезний якісний поступ вперед, а в “Мистецтві” побачили світ десятки тисяч назв загальним тиражем у сотні мільйонів примірників. Здебільшого це література з питань естетики театру, кіно, образотворчого мистецтва, історії та культурології, етнографії та народознавства,  художні та фотоальбоми, тематичні комплекти аркушевої продукції,  календарі, видання малих форм.

Багато поколінь виховувалося й виховується на “мистецькій” літературі. Не буде перебільшенням, якщо скажемо, що книги й альбоми “Мистецтва” зберігаються не тільки у фондах державних бібліотек усіх рівнів, а й є окрасою книгозбірні майже кожної української родини, як у Вітчизні, так і за її межами.

Новий період у розвитку видавництва розпочався з дня проголошення незалежності України. “Мистецтво” активно долучилося до процесу відродження національної культури, прагнучи повернути широкому загалові твори українського мистецтва і культурології, які тривалий час з ідеологічних міркувань не публікувалися, а також познайомити читацьку аудиторію з іменами, штучно вилученими з мистецького процесу, в усій повноті представити українську класичну спадщину, яка раніше теж поставала збідненою і зазнавала цензурних спотворень, познайомити широкі кола із здобутками митців української  діаспори, заповнити прогалини в освоєнні нашим читачем най- вартісніших творів світової культури.

Своєрідний новий погляд на історію культури українського народу у видавництві “Мистецтво” почався з виходу альбому         “З українські старовини” (1991 рік). Видання стало найкращим подарунком у рік проголошення незалежності України.

Незважаючи на економічні негаразди, “Мистецтво” продовжує зберігати свою самобутність. Тільки за останні, чи не найскладніші, кілька років тут було видруковано такі унікальні видання, як “Ксенія Колотило” (Австрія), “Антоні Міро” (Іспанія), “Михайло Коргу “(США), “Художники Львова”, “Українське народне малярство XIIІ - XX ст.”, “Світ очима народних митців”, “Скарби нашої пам'яті” (про комплекс музеїв у Переяславі-Хмельницькому), “Марія Приймаченко”, “Леонардо да Вінчі”, “Скульптор Лео Мол”, “Життя і творчість (Канада), “Український авангард 1910-1930 рр.”, “Іван Марчур”, “Скарби Києво-Печерської лаври”, “Українці в Аргентині” (1-й та 2 випуски), фотоальбом “Київ”, “История из моей жизни” Жана Маре.

У 1993 році було започатковано серію “Українська та світова культура”, в якій побачили світ багатоілюстровані книги “Мазепа”, “Запорожці”, “Життя Тараса Шевченка” П. Зайцева, “Світло укра-їнського бароко” А. Макарова, “Коротка історія культури” (у 2-х т.) Дж. Ліндсея, “Студії з української етнографії та антропології” Хв. Вовка, “Мудрість віків” (у 2-х т.) II. Чубинського, “Легенди і міфи Стародавньої Греції” М. Куна. Майже всі вони стали надбанням бібліотечних фондів Ук­раїни. Протягом 1993-1996 років на замовлення Міністерства культури України бібліотечну серію було поповнено вищевказаними виданнями загальним тиражем майже  55000 примірників.

У 1997 році побачила світ унікальна багатоілюстрована книга Аркадія Жуковського “Петро Могила й питання єдности церков”. Це перше масове науково-популярне видання про митрополита Петра Мо­гилу, видатного церковного діяча, творця першої в усій Східній Європі вищої школи — Києво-Могилянської академії, мецената української культури, письменника, будівничого храмів. Варто було б Міністер­ству культури, попри всі фінансові проблеми, подбати про те, щоб ця книга також поповнила бібліотеки України і стала доступною чита­чам, оскільки це видання є унікальним і навряд чи подібне зможе побачити світ у найближчі 10 років.

Не менш унікальним є видання наукових розвідок відомого мис­тецтвознавця і художника Михайла Фіголя “Мистецтво стародавнього Галича”, присвячене 1100-літтю заснування міста. Ця книга — перше у вітчизняній мистецтвознавчій літературі видання, в якому зібрано й охарактеризовано знахідки кількох поколінь дослідників галицької історії і культури — пам'ятки архітектури, іконопис, книжкова мініатюра, нумізматика, твори прикладного та ювелірного мистецтва тощо.

Видавництво “Мистецтво” має також цілий ряд інших цінних ви­дань, які обов'язково повинна мати в своїх фондах кожна бібліотека. Зокрема, своєрідну антологію “Українська графіка XI — початку XX ст.”. У виданні простежуються шляхи розвитку української графіки — унікального явища вітчизняного мистецтва. Або “Таємниці українського рукомесла”, де Петро Ганжа, відомий майстер народної творчості, знайомить читачів з розвитком та сучасним станом українських народ­них промислів. А хіба не зацікавить бібліотеки глибоке дослідження Кіма Василенка “Лексика українського народно-сценічного танцю”, де автор зібрав, систематизував, уніфікував і запропонував читачеві, на­самперед студентам мистецьких вузів, учням культурно-освітніх закладів, які спеціалізуються на теоретичному і практичному вивченні хореографії, зокрема народно-сценічної, понад тисячу танцювальних рухів? І цей перелік можна було 6 продовжувати.

Найнагальнішим своїм завданням колектив видавництва “Мис­тецтво” вважає і надалі випускати унікальну мистецьку літературу, що має загальнодержавне значення й прилучає читачів до невичерп­них джерел вітчизняної та світової культури. Видавництво з надією торує свою творчу стежину в майбутнє, аби прийдешні покоління могли щиросердно повторити сентенцію “велике бачиться на відстані”...