Влияние на человека опасных вредных факторов производственной среды

Завдання 1. Вплив на людину небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища.

Характеристика небезпечних і шкідливих факторів виробництва

Трудовий процес здійснюється в певних умовах виробничого середовища, що характеризуються сукупністю елементів та факторів матеріально-виробничого середовища, які впливають на працездатність та стан здоров'я людини в процесі праці. Виробниче середовище ,          і фактори трудового процесу становлять в сукупності умови праці.

     На здоров'я людини, її життєздатність і життєдіяльність вели­кий вплив мають небезпечні і шкідливі фактори. Небезпека — це на­слідок такої дії деяких факторів на людину, яка при їх невідповідності фізіологічним характеристикам людини зумовлює феномен самої небезпеки. Небезпечний фактор — це дія на людину, що в певних умовах призводить до травми, а в окремих випадках — до раптового погіршення здоров'я або до смерті. Шкідливий фактор — це фактор дії на людину, який в певних умовах призводить до захворювань або зниження працездатності. До визначаючих ознак небезпечних і шкідливих факторів відносяться: можливість безпосередньої негативної дії на організм людини; ускладнення нормального функціонування органів людини; можливість порушення нормального стану елементів виробничого процесу, в результаті якого можуть виникнути аварії, вибухи, пожежі, травми.

     Матеріальними носіями шкідливих і небезпечних факторів є об'єкти, що формують трудовий процес і які входять в нього, а також     загальножиттєві фактори оточуючого середовища; предмети праці; засоби праці (машини, верстати, інструменти, споруди, приміщення, земля, шляхи, канали і т. п.); продукти праці; технологія, операції, дії; природно-кліматичне середовище (гроза, повінь, атмосферні опади, сонячна активність, фізичні параметри атмосфери і т. п.); флора, фауна, люди.

Небезпечні і шкідливі фактори за впливом на людину поділяються на три групи:

7      активні,

7      пасивно-активні,

7      пасивні.

 До активних належать фактори, що можуть вплинути на людину завдяки своїй енергії. Вони діляться на такі підгрупи:

1)    механічні фактори, що характеризуються кінетичною і потенціальною енергією і механічним впливом на людину. До них належать: кінетична енергія С рухомих елементів, що обертаються, потенціальна енергія; шум; вібрація; прискорення; гравітаційне тяжіння; невагомість; статичне на­пруження; дим, туман, пилюка в повітрі; аномальний барометричний тиск та інші;

2)    термічні фактори, що характеризуються тепловою енергією та аномальною температурою. До них належать: температу­ра нагрітих і охолоджених предметів і поверхонь, температура від­критого вогню і пожежі, температура хімічних реакцій і інших дже­рел. До цієї групи належать також аномальні мікрокліматичні пара­метри, такі як вологість, температура і рухомість повітря, що призво­дять до порушення терморегуляції організму;

3)    електричні фактори: електричний струм, статичний електричний заряд, електричне поле, аномальна іонізація повітря;

4)    електромагнітні фактори: радіохвилі, видиме світло, ультрафіолетові та інфрачервоні промені, іонізуючі ви­промінювання, магнітні поля;

5)    хімічні фактори: їдкі, отруйні, вогне-вибухонебезпечні речовини, а також порушення природного газово­го стану повітря, наявність шкідливих домішок у повітрі;

6)    біологічні фактори: небезпечні властивості мікро- і макроорганізмів, продукти життєдіяльності людей і інших біологічних об'єктів;

7)    психофізіоло­гічні: стрес, втома, незручна поза та інші.

До пасивно-активної групи належать фактори, що активізують­ся за рахунок енергії, носіями якої є людина або обладнання: гострі нерухомі предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівність поверхні, по якій переміщується людина і машина, а також нахил і підйом.

До пасивних належать ті фактори, які впливають опосередкова­но: небезпечні властивості, що пов'язані з корозією матеріалів, наки­пом, недостатньою міцністю конструкцій, підвищеними навантаження­ми на механізми і машини та інше. Формою прояву цих факторів є руйнування, вибухи та інші види аварій.

Фактори характеризуються потенціалом, якістю, часом існуван­ня або дії на людину, імовірністю появи, масштабами зони дії.

З позиції гігієни праці і виробничої санітарії серед хімічних фак­торів необхідно виділити речовини з гостронаправленим механізмом дії, за концентрацією яких в повітрі повинен бути забезпечений конт­роль із сигналізацією на перевищення ГДК. У списках ГДК поряд з величиною нормативу стоїть літера «О».

Хімічні речовини, які можуть знаходитися в повітрі робочої зони поділяють на:

ü  алергени, які спроможні викликати алергічні за­хворювання в виробничих умовах (у списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «А»);

ü  канцерогени, які спроможні виклика­ти злоякісне переродження тканин (у списках ГДК поряд з величиною їх нормативу стоїть літера «К»);

ü  в формі аерозолю (пилу) переважно фіброгенної дії (у списках ГДК стоїть літера «Ф»).

У групі шкідливих виробничих факторів біологічної природи є підгрупа мікроорганізмів та продуктів їх життєдіяльності. Небезпеч­ність їх обумовлена сенсибілізуючою здатністю (поряд з ГДК стоїть літера «А»).

Отже, фактори виробничою середовища якісно різнорідні, ос­кільки частина з них створена людиною і вони відсутні серед факто­рів навколишнього природного середовища. До них належать, по-перше, штучно синтезовані хімічні речовини, продукти мікробного синтезу, штучне освітлення.

По-друге, окремі фактори виробничої сфери являють собою агенти природного походження, інтенсивність дії яких в умовах ви­робництва набула нових якостей. Це, наприклад, інфрачервоне випро­мінювання від розплавленого металу, шум, який генерує обладнання чи функціонуюча вентиляція, підвищений барометричний тиск (водо­лазні роботи), іонізуюче випромінювання (роботи з виробництва, вико­ристання та утилізації радіоактивних речовин і матеріалів), електрич­не та магнітне поле в промислових умовах.

По-третє, фактори виробничого середовища діють на організм працівників у дуже складних комбінаціях між собою та факторами трудового процесу, що обумовлено, в першу чергу, особливостями технологічного процесу та характером трудових операцій, що викону­ються.

Інтенсивність дії факторів виробничого середовища під час робо­чої зміни значно коливається навіть у безперервному, тим більше пе­ріодичному технологічному процесі. Особливо виражена динамічність виробничого середовища в так званих «імпульсних» технологіях.

Вплив факторів виробничого середовища на здоров'я працівників

Фактори матеріально-виробничого середовища вагомо вплива­ють на стан здоров'я працівників, хоча в кожному конкретному випад­ку цей вплив на рівень здоров'я дуже складний. Тим більше, що вплив виробничого оточення на організм людини, особливо сьогодні, здійс­нюється на фоні погіршення якості навколишнього середовища — забруднення атмосферного повітря, питної води та продуктів харчу­вання, неправильного способу життя, шкідливих звичок (зловживання спиртними напоями, тютюнопаління, наркоманія та ін.).

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, майже 50% усіх факторів, що негативно впливають на здоров'я населення, зале­жать від способу життя, до 20-25% — у стані навколишнього (в тому числі виробничого) середовища, до 15-20% — у спадковості і приблиз­но до 10% — у діяльності органів та установ охорони здоров'я (малюнок 1).

Відомо, що підприємства, в основному, зосереджені у великих містах і на працівників може негативно впливати комплекс факторів сучасного міста. Великі міста характеризуються власним мікрокліма­том, переважно більш теплим. Сучасні промислові підприємства уяв­ляють собою комплекс виробництв, кожне з яких відрізняється своїм специфічним «спектром» шкідливостей. Окремі виробництва, цехи та ділянки, які розташовані на одному промисловому майданчику, навіть при дотриманні його зонування та необхідної відстані між заводськи­ми спорудами, своїм спектром шкідливостей перекривають (накладу-ються на) шкідливості сусідніх виробництв (ділянок, цехів), через що працівники даного виробництва в тій чи іншій мірі можуть наражати­ся на дію сукупності техногенних та природних факторів як власного, так і сусіднього виробництв. Найбільше цим факторам піддаються осо­би, які обслуговують виробниче устаткування, або працюють просто неба. їх організм зазнає дії не лише всього комплексу професійних шкідливостей, але й метеорологічних умов, що коливаються. В той же час, як правило, в першу чергу враховується дія основного (негатив­ного) фактора виробничого середовища.

Більш чітко цей фактор реалізується у формі професійних за­хворювань — патологічних станів людини, що обумовлені роботою і пов'язані з надмірним напруженням організму чи несприятливим впливом шкідливих виробничих факторів.

В міру впровадження нових видів енергії, нових матеріалів та технологій, заміни застарілого обладнання та технологічних процесів, одні професійні хвороби зникають або частота їх вагомо знижується (наприклад, туговухість клепальників), інші, навпаки, починають пе­реважати (наприклад, пневмоконіози електрозварювальників, хроніч­ні інтоксикації у працівників хімічного виробництва).

Мал. 1. Зв'язок причинно-наслідкових показників та факторів впливу на стан здоров'я працівника.

Вплив виробничих факторів не обмежується лише їх роллю як ІЬричини професійних чи виробниче зумовлених захворювань. Виявле­но, що особи, які контактують з токсичними речовинами, частіше хво­ріють загальними хворобами (грипом, запаленнями верхніх дихальних Шляхів та легенів, розладами органів травлення), що ці захворювання проходять у них важче, процес одужання йде повільніше, частіше трапляються рецедиви хронічних захворювань, у цих осіб повільніше загоюються післяопераційні рани та частіше реєструються загострен­ня хвороби. За даними медоглядів, люди, які працюють з хімічними речовинами, незалежно від їх походження, висувають скарги на вто­му, дратівливість, безсоння, пригнічений настрій, хвилювання, відсут­ність апетиту, болю в суглобах, м'язах. Вони погано переносять як Спеку, так і холод, їх дратує шум і поведінка оточення, хоча до роботи з ними вони на це не реагували.

Дія ряду факторів виробничого середовища може призвести до пошкоджень — порушення анатомічної цілісності чи функції організ­му людини, викликати дискомфортні або екстремальні умови в тру­довій діяльності працівників.

Ось чому проблема підвищення безпеки життєдіяльності людини Досідає головне місце у стратегії виживання людства. З цією метою в Україні в 1993 р., вперше серед країн СНД, був прийнятий Закон «Про сторону праці», розроблена «Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 1996-2000 роки».

Екстремальні умови в трудовій діяльності людини

Конкретні умови діяльності істотно впливають на психічні та життєво важливі функції організму людини. Якщо вплив факторів (з врахуванням їх взаємодії) в конкретних умовах діяльності такий, при якому забезпечується нормальне здійснення психічних та життєво важливих функцій організму, не виникає високого напруження ком­пенсаторних систем організму і вдало виконується задана трудова діяльність, то такі умови можуть бути визначені як сприятливі, а в найкращих випадках — як оптимальні. Коли в силу Ідо факторів виникає високе напруження компенсаторних систем організму, то такі умови визначаються як несприятливі, або дискомфортні, а при вираженому несприятливому ефекті — як екстремальні. Максимальна екстремальність умов характеризується гранично переносимими значеннями одного або декількох факторів середовища, при яких обмежений час психіч­ні та життєво важливі функції організма зберігаються на рівні, що забеапечує мінімум діяльності В цьому випадку однією з головних, а інколи і єдиною метою діяльності стає підтримка життя, його рятування.

При проектуванні робочих місць складних систем, що призначе­ні, як правило, для роботи в особливих умовах, гранично переносимі величини факторів є основою для розрахунку засобів та методів за­хисту та рятування в аварійних ситуаціях.

Перебування працівника в екстремальних умовах для виконання необхідної (через особливості технологічного процесу, виникнення збоїв у виробництві і т. ін.) діяльності передбачається при проектуван­ні об'єктів на основі врахування можливих гранично допустимих ве­личин факторів. При цьому тривалість перебування визначається особливостями шкідливої дії факторів на стан здоров'я людини, мож­ливостями використання захисних засобів і їх ефективністю, склад­ністю діяльності і т. ін.

Однак людина може бути пов'язана з необхідністю здійснення діяльності в екстремальних умовах не тільки епізодично (аварії, непо­ладки, особливості технологічного процесу), але і постійно, в силу спе­цифіки професії. Фактори екстремальних умов, окрім безпосередньо­го негативного впливу на організм людини, можуть викликати підви­щене психічне напруження, яке пов'язане з почуттям страху, пере­живанням небезпеки і т. ін.

Механізм дії на працівника температурного фактора середови­ща. Вплив температурного фактора навколишнього середовища на людину обумовлено наявністю функціональних систем терморегуляції та виробленням теплової енергії в організмі, постійним тепловим об­міном організма з навколишнім середовищем, цілеспрямованим вико­ристанням людиною в своєму повсякденному житті і діяльності засо­бів регуляції теплообміну. Температура внутрішнього середовища лю­дини, як відомо, підтримується на рівні близько 37°С. Добові коливан­ня температури, як правило, не перевищують 0,5°С. Відхилення тем­ператури тіла людини за межі нижче 25 і вище 43'С несумісні з жит­тям. При температурі вище 43°С починається денатурація білка. При температурі нижче 25°С інтенсивність обмінних процесів, перш за все в нервових клітинах, знижується до незворотнього рівня. Збереження і подальше відновлення життєво важливих функцій при більш низь­ких температурах тіла можливе лише за допомогою спеціальних заходів.

Теплова енергія в організмі виробляється в основному (на 95%) за рахунок протікання складних біохімічних реакцій, в яких вихідною сировиною є речовини які знаходяться в їжі. В комфортних умовах, при відсутності фізичного навантаження, для нормального здійснення життєво важливих функцій в організмі людини повинно вироблятися 1700-1800 ккал на добу, або приблизно 73 ккал/год. (1 ккал=4,1868 • 10³ Дж). Це так звані основні енерговитрати організму дорослої людини середніх років. Вони не можуть бути нижчі без по­рушення нормальної життєдіяльності організму.

Вироблене в організмі тепло повинно бути виділено зовні. Біль­шу частину теплової енергії людина витрачає при здійсненні трудової діяльності. Робота, при якій енерговитрати організму складають не більше 2500 ккал оцінюється як легка. Робота з енерговитратами організму близько 5000 ккал на добу являється дуже важкою. Для нормальної теплопродукції організм людини повинен бути забезпечений і їжею, калорійність якої в добовому раціоні приблизно на 20% перекриває витрати організму.

     Комфорт температурних умов оцінюється здоровою людиною в залежності від умов мікроклімату (температура навколишнього середовища, інтенсивність теплової і холодної радіації, вологість, швидкість руху і тиску повітря) і інтенсивності праці Крім того, відчуття теплової комфортності істотно залежить від кліматичних умов, властивостей одягу людини і її фізіології.

    Екстремальні по тепловому режиму умови приводять, якщо не приймаються захисні заходи, до перегрівання або переохолодження організму.

При тепловому впливі великої інтенсивності виникають больові відчуття, погіршується загальне самопочуття, знижується працездат­ність взагалі. При тепловому пошкодженні шкіряного покрову — опі­ку, в залежності від його важкості можуть проявлятися різносторон-ні розлади в діяльності життєво-важливих функціональних систем організму, навіть до шоку і смерті.

Загальне тривале перегрівання приводить на фоні зростаючого спаду працездатності до труднощів при виконанні фізичної та розу­мової праці При цьому уповільнюються увага, координація впевнених рухів, процес обмірковування ситуації і прийняття рішення, збіль­шується час сенсомоторних реакцій.

Виникають хворобливі симптоми задишки, перебої в роботі серця, шум у вухах, запаморочення. Без прийняття заходів захисту відбувається не тільки зрив діяльності, але й серйозний розлад здо­ров'я з втратою свідомості і порушенням функцій життєво важливих систем організму (так званий «тепловий удар»). Загальний розлад ді­яльності та здоров'я людини відбувається і в результаті так званого «сонячного удару», що виникає при впливі прямих сонячних променів на незахищену голову людини. Це пов'язано з властивістю інфрачер­воного сонячного випромінювання проникати в тканини головного моз­ку, визиваючи ефект перегрівання.

Місцева дія холоду може різносторонньо впливати на організм людини, в залежності від тривалості охолодження і глибини охоплен­ня тканин тієї чи іншої частини тіла.

Глибоке місцеве переохолодження може закінчитися обморожен­ням частин тіла (частіше всього кінцівок) з незворотніми порушення­ми тканин, включаючи кісткову.

Загальний вплив холоду, в залежності від його сили і тривалос­ті, може викликати переохолодження організму, яке спочатку прояв­ляється в в'ялості, потім виникає почуття втоми, апатія, починається озноб та дрімотний стан, інколи з видінням ейфорічного характеру. Якщо не. вживаються захисні заходи людина впадає в глибокий, по­дібний наркотичному сон, з наступним пригніченням дихальної і сер­цевої діяльності і прогресуючим зниженням внутрішньої температури тіла. Як показує медична практика, якщо внутрішня температура ті­ла знизилась нижче 20°С, то відновлення життєвих функцій майже неможливе.

При катастрофах на морі переохолодження становиться безпо­середньою причиною загибелі значної частини потерпілих. Час, на протязі якого людина зберігає свідомість і можливість рухатися при температурі води близько 5°С, рідко перевищує 30 хвилин.

Заходи захисту від переохолодження в виробничих умовах передбачають створення захисних споруд від вітру на відкритих майданчиках, обігрівання виробничих приміщень, конструювання робочого одягу з достатнім тепловим опором. Велике значення має та­кож адаптація людини до перебування в умовах низьких температур.

Екстремальні умови можуть виникати за рахунок зниження або значного збільшення вмісту кисня та (або) підвищення вмісту вугле­кислого газу в повітрі

Вміст кисню нижче 15% при нормальному атмосферному тиску не може забезпечити життя навіть при максимумі діяльності дихаль­ної системи. Але і 100% вміст кисню при нормальному тиску також виступає як екстремальний фактор.

Особливу групу складають екстремальні умови, що утворюють­ся за рахунок дії шкідливих газових домішок повітря. Це можуть бу­ти забруднення компонентами тих речовин, які використовуються або виникають в технологічному процесі, входять до складу палив та устаткування. Такими є пари технічних рідин, паливно-мастильних речовин, палива, акумуляторні гази, чадний газ, озон і ін. (тобто про­дукти згоряння та електризації); аміак, сірководень, ін. (продукти, що виділяються при біохімічних реакціях); речовини, що виділяються з деяких синтетичних матеріалів, які використовуються в машинобуду­ванні, будівництві і ін.

Дія шкідливих газових домішок на організм людини може при­звести до важких соматичних пошкоджень, і до психічних розладів, що залежить від отруйного агента. Можуть панувати і депресія, і ей­форія, і агресивність, і т. ін. Часто з'являються болі в різних органах, сильний головний біль, складності в сприйнятті та мисленні.

Виражена отруйна дія багатьох домішок відбувається при дуже малому вмісті їх в повітрі, яким дише людина.

Екстремальні умови, що пов'язані з дією звука, світла і інших факторів. Акустичне середовище є важливим компонентом в загаль­ному середовищі буття: людина існує в світі звуків. Параметри акус­тичного середовища можуть істотно визначати і загальний стан люди­ни, і її працездатність, і успішність, діяльності, особливо тоді, коли не­обхідно працювати з звуковими сигналами, відтворювати мову іншої людини.

Екстремальні умови в акустичному середовищі створюються в основному при наближенні звукового тиску до больового порогу, або при таких рівнях шуму, що ускладнюють сприйняття звукових сигналів. Больовий поріг звукового тиску складає приблизно 130 дБ. Одна вже при 100 дБ шум викликає загальну втому, знижує праце­здатність і якість роботи, а при 110-120 дБ діє гнетюче. При рівні шума 110 дБ неможливе безпосереднє спілкування.

В проектуванні робочих місць необхідно виходити з того, що не­допустимий рівень шуму сягає вище 80 дБ і він потребує використан­ня засобів індивідуального захисту працівників.

Захисні заходи передбачають створення звукоізоляції виробни­чих приміщень, використання звукопоглинаючих матеріалів і індиві­дуальних засобів захисту (заглушки для вух, навушники і т. п.).

Екстремальні умови, що виникають за рахунок факторів освітле­ності в виробничих приміщеннях, пов'язані з функціями зору.

При оцінці світлового впливу враховується перш за все сила світ­ла, що вимірюється в канделах (кд); світловий потік (лм); яскравість (кд/м²); освітленість (лк).

Низьке освітлення ускладнює розпізнавання деталей, знижує здатність розпізнавання кольорів. Робота в таких умовах призводить до розвитку втоми, появи помилок. В виробничих приміщеннях рівні загальної освітленості повинні бути в межах від 100 до 500 лк і вище (в залежності від характера роботи). Якщо ж людина працює зі світ­ними сигналами малої яскравості, то рівні освітленості повинні бути знижені в і 0-2 0 разів.

Недостатність ультрафіолетового випромінювання викликає кт так званого «світлового голодування». Ультрафіолетова недос-гість у дорослих людей проявляється в зниженні працездатності і їі хворобам, у дітей вона може бути причиною розвитку рахіта. профілактики ультрафіолетової недостатності передбачають спеціальні процедури ультрафіолетового опромінення або введення ультрафіолетового компонента в світловий потік, що формується в приміщеннях різними джерелами освітлення.

Надлишок ультрафіолетового опромінення може також привести до важких розладів здоров'я і працездатності у працівників. У вироб­ничих умовах надлишкове ультрафіолетове опромінення виникає при дуговому електрозварюванні, при роботі ртутно-кварцевих та елек­троплавильних печей.

Ультрафіолетове ураження організма може проявлятися сим­птомами загальної інтоксикації, або місцевого ураження. Симптоми загальної інтоксикації обумовлені денатурацією білка, надмірним ут­воренням активних речовин. До числа таких обмінних симптомів мож­на віднести підвищену втомлюваність з явищами збудження і роздра­тованості, головний біль, погане самопочуття.

Симптоми місцевого пошкодження виникають в шкіряних по­кровах та в органі зору. Надмірне ультрафіолетове опромінення шкі­ряних покровів визиває дерматит, що супроводжується набрякністю, больовими відчуттями, печією, сверблячкою. Все це може суттєво ус­кладнити виконання роботи або призвести до зриву її виконання.

При ураженні очей (електроофтальмія) спостерігаються інтен­сивна сльозотеча, ріжучий біль в очах, відчуття стороннього тіла, зни­ження чіткості зору та світлобоязнь. Ці явища починаються не пізні­ше ніж через 4-5 годин після опромінення, і можуть призвести до пов­ного зриву діяльності зору.

В природних умовах ураження шкіряних покровів ультрафіоле­товими променями частіше всього спостерігається при порушенні режиму опромінення сонцем. Велика імовірність ураження очей існує в умовах високогір'я.

Заходи захисту від впливу ультрафіолетового опромінення зво­дяться до використання окулярів, захисних масок, використанню ро­бочого одягу, що максимально закрив є шкіряні покрови.

Розвиток радіолокації, радіозв'язку, термічної обробки металів і т. .ін. грунтується на отриманні та використанні перемінного струму високої, ультра- і надвисокої частоти.

Інтенсивний вплив ВЧ-, УВЧ-, НВЧ-випромінювань на людину веде до зниження працездатності При цьому спостерігаються функці­ональні розлади нервової та серцево-судинної систем, зміна структур­ного та біохімічного складу крові, гіперфункція щитовидної залози.

Захист від ВЧ-, УВЧ-, та НВЧ-випромінювань передбачає ство­рення надійної екранізації.

В ряді випадків екстремальні умови пов'язані з впливом радіоак­тивного випромінювання.