Финансовый контроль

МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

РЕФЕРАТ

на тему:

“Фінансовий контроль”

Студент групи Е-11-02-С5МР (1.0 В/П)

Кисельов О.В.

Викладач Бугулов В.М.

2002

План

1.     Вступ

2.     Фінансовий контроль. Види фінансового контролю.

3.     Державний фінансовий контроль

4.     Аудиторський контроль

5.     Внутрішньогосподарський контроль

6.     Огляд законодавства

7.     Терміни

8.     Висновки

9.     Література

Вступ

Ця робота присвячена фінансовому контролю в Україні. В ній висвітлюється сутність фінансового контролю, його види. В роботі окремо розглядається державний фінансовий контроль,  аудиторський контроль і внутрішньогосподарський контроль, зроблен огляд законодавства.

Актуальність цієї роботи полягає у самому понятті фінансового контролю. Фінансовий контроль завжди відігравав значну роль в житті компанії, країни. Його роль,  завдання й масштаби безпосередньо пов’язані з поняттям економічної безпеки компанії, країни.

Як свідчить зарубіжний досвід, незалежно від рівня економічного розвитку  і політичного устрою держави в багатьох країнах створені органи державного контролю. Без дієвого державного контролю неможливо підвищити найважливішу складову поняття “економічна безпека” – бюджетну безпеку.

Стан державних фінансів потребує систематичного контролю за дотриманням органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат.

Фінансовий контроль. Види фінансового контролю.

Підвищенню ефективності функціонування фінансової системи та її складових сприяє фінансовий контроль.

          З одного боку, фінансовий контроль є окремим типом у загальній системі контролю, що охоплює адміністративний, правовий, технічний, екологичний та інші спеціалізовані типи контролю. З іншого боку, фінансовий контроль є спеціалізованим видом управлінської діяльності й окремою сферою економічних знань, пов’язаною з вивченням господарьских процесів і операцій з позиції законності, достовірності, господарьскої доцільності, забезпечення збереження коштів.

          Об’єктивною основою фінансового контролю є контрольна функція фінансів, тобто органічно притаманна їм властивість управляти шляхом спостереження за формуванням, розподілом і використанням валового суспільного продукту.

          Сутність фінансового контролю полягає у комплексному, органічно взаємопов’язаному вивченні законності господарських і фінансових операцій і процесів на основі використання фінансової звітності, бухгалтерського обліку, нормативної та іншої економічної інформації в поєднанні з дослідженням фактичного стану об’єктів контролю з метою забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів.

          Об’єктом фінансового контролю є розподільчі та перерозподільчі процеси при формуванні й використанні фінансових ресурсів на всіх рівнях економічної системи країни. До сфери фінансового контролю потрапляють практично всі операції, пов’язані з рухом господарських коштів і господарською діяльністю, тому в економічній літературі часто вживається термін “фінансово-господарьский контроль”.

          Розрізняють таки види фінансового контролю: державний, аудиторський та внутрішньогосподарський. Ці види фінансового контролю виконуються у формах, що визначаються за певними ознаками. Так, за часом здійснення виокремлюють попередній, поточний і подальший контроль; за джерелеами даних, що перевіряються, - документальний і фактичний; за методами виконання – ревізію (комплексну або некомплексну), перевірку, аналіз і обстеження (рис. 1).

          Фінансовий контроль як спеціализований вид управлінської діяльності й особлива галузь економічних знань передбачає застосування різноманітних методичних прийомів (способів), які базуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарьскої діяльності, бухгалтерського обліку, статистики та ін.). Системність в обробці даних досягається комбінованим використанням різних методичних прийомів документального і фактичного контролю. Їх застосування дає змогу всебічно аналізувати і синтезувати фактичний матеріал, з’ясувати послідовність дій суб’єкта контролю у складних господарьских ситуаціях або в умовах невизначеності, встановити достовірність залучених джерел інформації.

          Джерелами інформації для документального контролю є первинні документи; реєстри бухгалтерського обліку; дані оперативно-технічного обліку; форми звітності, планова, нормативна, проектно-конструкторьска та інша документальна інформація. Документи перевіряють за формой і змістом. Оцінюючи оформлення документів, слід виявляти правильність заповнення всіх реквізитів документа [ 5 ].

Типи контролю

Правовий

Адміністратив.

Технічний

Фінансовий

Екологічний

Санітарний

Інші

Види фінансового контролю

Державний

Аудиторський

Внутрішньо- господарський

Позавідомчий

Відомчий

Форми фінансового контролю

За часом здійснення

За джерелами даних, що перевіряються

За методами здійснення

Попередній

Поточний

Подальший

Документальний

Фактичний

Методичні прийоми контролю- формальна і арифметична перевірка докуметів, логічний контроль, суцільне і несуцільне, візуальне і моментне спостереження, зустрічна перевірка, зворотний перерахунок, інвентаризація, експертна оцінка та інше.

Аналіз

Ревізія

Перевірка

Обстеження

Рис. 1. Класифікація фінансового контролю за типами, видами і формами [ 5 ].

Перевіряючи законність і доцільність господарських операцій, що відображені в первинних документах, необхідно з’ясувати, чи не суперечить їх зміст чинному законодавству і нормативним актам.

          У таблиці 1 наведені прийоми документального і фактичного контролю.

Таблиця 1

Методичні прийоми документального і фактичного контролю [ 6 ]

Документальний контроль

Фактичний контроль

Формальна і арифметична перевірка документів

Юридична оцінка відображених у документах господарьских операцій

Логічний контроль об’єктивної можливості документально оформлених господарських операцій

Суцільне спостереження

Несуцільне (у тому числі вибіркове) спостереження

Зустрічна перевірка документів або записів в облікових реєстрах

Зворотний розрахунок

Оцінка законності й обгрунтуваності господарьских операцій за даними кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку

Балансове порівняння руху товарно-матеріальних  цінностей

Порівняння, групування, розрахунки середніх і відносних показників та інші прийоми економічного аналізу

Інвентаризація

Експертна оцінка справжніх обсягів і якості виконання робіт, обгрунтованості нормативів матеріальних витрат і виходу готової продукції, дотримання технологічних режимів (визначення обсягу виконаних робіт, контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, лабораторний аналіз)

Візуальне спостереження – безпосереднє обстеження і огляд складських приміщень, цехів

Моментне спостереження – хронометраж, фотографія робочого дня, інші дії для фіксації окремих елементів виробничо-господарьских процесів у певний період

При зустрічних перевірках первинні документи і облікові дані підприємства в разі потреби порівнюються з відповідними документами і даними організацій, від яких вони отримані або яким видані кошти і матеріальні цінності.

Документальний і фактичний контроль доповнюють один одного, тому їх поділ на прийоми умовний. Наприклад, інвентаризація товарно-матеріальних цінностей або контрольне виміряння виконання робіт обов’язково завершується порівнянням фактичних данних з обліковими. Зустрічна перевірка документальних даних постачальника і одержувача товарно-матеріальних цінностей часто спупроводжується перевіркою фактичної наявності цінностей в натурі на складі одержувача.

Основним методом подальшого фінансово-господарського контролю є ревізія. Вона грунтується на перевірці бухгалтерської і статичної звітності, первинних документів, облікових реєстрів, фактичної наявності коштів і товарно-матеріальних цінностей.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підпрозділів.

За результатами ревізії складають акт, а результати перевірок оформляють у вигляді довідки або доповідної записки про виконану роботу.

Залежно від змісту програми ревізії поділяються на повні (комплексні) і неповні (некомплексні). Повні (комплексні) ревізії охоплюють усю діяльність об’єкта контролю за певний проміжок часу. Неповні (некомплексні) ревізії охоплюють один або кілька напрямків діяльності об’єкта контролю, окремі види операцій, збереження і правильність використання різних видів коштів [ 5 ].

Державний фінансовий контроль

Державний фінансовий контроль є окремою самостійною складовою загальної системи державного контролю і результатом практичного використання державою контрольні функції фінансів.

Об’єктами державного контролю є грошові, розподільчі процеси при формуванні й використанні державних фінансових ресурсів в усіх рівнях і складових економіки України. До сфери державного фінансового контролю належать усі господарські операції, що здійснюються з використанням державних коштів.

Державний фінансовий контроль не обмежується перевіркою виконання зобов’язань перед державою зі сплати податків і обов’язкових платежів юридичним і фізичним особам. Роль,  завдання й масштаби державного фінансового контролю безпосередньо пов’язані з поняттям економічної безпеки України.

Державний фінансовий контроль в Україні також здійснюється на рівні законодавчої і виконавчої влади. Органом парламентського контролю є Рахункова палата, що підпорядковується Верховній Раді України. Виконавча влада здійснює контроль через державні органи влади – Державну контрольну-ревізійну службу (ДКРС), Державну податкову службу, Державне казначейство, Митну службу, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інші центральні органи виконавчої влади, а також через місцеві державні адміністрації.

Державний фінансовий контроль має базуватися на принципах законності, об’єктивності, регулярності, системності, скоординованості та гласності.

Суб’єктами державного фінансового контролю є контролюючі органи, наділені контрольними функціями згідно із законодавством України. Спеціалізованими органами контролю, що виконують виключно контрольні функції є Рахункова палата, ДКРС, контрольно-ревізійні підрозділи міністерств та інших  центральних органів виконавчої влади.

Крім того, багато державних органів зобов’язані контролювати тількі окремі операції й напрямки діяльності, вони здійснюють  фінансовий контроль разом з іншими покладеними на них функціями. До таких органів належать Державна податкова служба, Державне казначейство, Державна митна служба, антимонопольний комітет, державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Фонд державного майна, державна інспекція з контролю за цінами [ 5 ].

Аудиторський контроль

На відміну від державного фінансового контролю, який здійснюють від імені держави різні контролюючі органи, аудиторський контроль здійснюють незалежні організації на договірних засадах.

У розвиненних країнах аудит є провідною формою фінансового контролю. Виокремились два основних напрямки аудиторської діяльності - обов’язковий та ініціативний аудит.

Обов’язковий аудит здійснюється у випадках, передбачених законодавством, з метою захисту інтересів засновників (акціонерів) і держави від навмисного викривлення показників фінансової звітності службовцями фірм.

Ініціативний аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони (власників суб’єкта господарювання, партнерів у компанії)  за приватною угодою незалежно від того, чи передбачена аудиторська перевірка законом.

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарьскої діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам. Аудиторський контроль забезпечує можливість отримання інформації про реальний фінансовий стан суб’єкта господарювання. Аудит грунтується на таких принципах как незалежність, об’єктивність, компетентність і конфіденційність.

Аудиторський контроль здійснюють з використанням таких самих джерел інформації, методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур, що й інші види фінансового контролю (державний і внутрішньогосподарський).

Аудиторський контроль залежно від завдань замовника виконує функції запобіжного (попереднього), перманентного (поточного), ретроспективного (подальшого) і стратегічного фінансового контролю.

Аудиторськи послуги можуть надаватися у формі аудиторських перевірок (аудиту) і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, опадаткування, аналізу фінансово-господарьскої діяльності, економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності [ 5 ].

Внутрішньогосподарський контроль

          Цей вид фінансового контролю здійснюють власники підприємств, організацій, установ згідно з чинним законодавством з метою запобігання та викриття перевитрат матеріальних і фінансових ресурсів, незаконного їх  спрямування, використання та виявлення.

          Організація внутрішньогосподарського контролю покладається на керівника підприємства. За результатами контрольних перевірок керівництво підприємства приймає рішення щодо усунення причин, які негативно впливають на фінансово-господарську діяльність. У здійсненні внутрішньогосподарського контролю на підприємствах  провідну роль відіграє бухгалтерська служба.

          Різновидом внутрішньогосподарського контролю є внутрішній аудит, який здійснює внутрішній аудитор або окремий підрозділ служби аудиту [ 5 ].

Огляд законодавства

          В цьому розділі розглядаються основні закони, які так чи інакше регулюють або впливають на фінансовий контроль в Україні.

          Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” [ 1 ] визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.  Статті 8 та 9 визначають основні функції Головного контрольно-ревізійного управління України.

          Важливим і складним є правове врегулювання і практичне застосування правових норм щодо захисту комерційної таємниці підприємств у процесі фінансового контролю. Поняття “комерційна таємниця” встановлене Законом України “Про підприємства в Україні” [ 2 ]. Цей закон спрямований на забезпечення самостійності підприємств, визначає їх права і відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини підприємств з іншими підприємствами і організаціями, Радами народних депутатів, органами державного управління.  Основним документом, що визначає порядок і умови організації охорони комерційної таємниці, є наказ керівника на підставі ч.2 ст. 30 Закону, де зазначено, що склад і обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначає керівник підприємства.

          Відомості, які не можуть бути комерційною таємницею, встановлюються постановою Кабінету Міністрів України “Про перелік відомостей, що не складають комерційну таємницю” № 611 від 09.08.93. Згідно з цією постановою комерційну таємницю не становлять установчі документи, а також такі, що дозволяють займатись підприємницькою або господарською діяльністю; інформація з усіх встановлених форм державної звітності; дані, необхідні для перевірки нарахування і сплати податків та інших обов’язкових платежів; відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату загалом і за професіями та посадами, про наявність вільних робочих місць; документи про сплату податків і обов’язкових платежів; інформація про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізація продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України і розміри збитків від них; документи про платоспроможність; відомості про участь посадових осіб підприємства в інших організаціях, що займаються підприємницькою діяльністю; відомості, які підлягають оголошенню згідно з чинним законодавством.

Закон України “Про аудиторську діяльність” [ 3 ] визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Цим законом та іншими законодавчими і нормативними актами України регулюється аудиторська діяльність. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору.

Закон України “Про державну податкову службу в Україні” [4] визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності. Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством; внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

         

         

Терміни

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарьскої діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству і встановленим нормативам.

Документальний контроль означає, що перевіряється достовірність, законність та господарьска необхідність господарьских операцій на підставі документів, у яких вони відображенні.

Комерційна таємниця - це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

Перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Наслідки перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

Подальший контроль - це форма фінансово-господарьского контролю, яка здійснюється після  господарьских операцій.

Попередній контроль – це форма фінансово-господарьского контролю, яка здійснюється до початку господарьских операцій.

Поточний контроль  - це форма фінансово-господарьского контролю, яка супроводжує здійснення господарьских операцій.

Ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Фактичний контроль полягає у перевірці фактичної наявності коштів, основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків, їх відповідності даним бухгалтерського обліку.

Висновки

Роль завдання й масштаби фінансового контролю безпосередньо пов’язані з економічною безпекою країни. Існує багато загроз для економічної безпеки країни. Такими загрозами насамперед є неефективність системи контролю за використанням бюджетних коштів, податкової системи, що пригнічує виробництво і призводить до масового ухилення від сплати податків; недосконалість системи державного управління приватизаційними процесами, масові зловживання в цій сфері, вивезення за кордон дефіцітної стратегічної сировини; нелегальні вивезення з України капіталу; приховування значних валютних коштів за кордоном суб’єктами господарювання та фізічними особами; збільшення масштабів тіньової економіки; посилення процесів криміналізації; поширення корупції в управлінських структурах; збільшення кількості шахрайсько-економічних злочинів; недосконалість законів.

Ефективна система державного контролю позволяє усунути або зменшити загрози економічній безпеці країни.

Посилення і вдосконалення державного фінансового контролю мають бути забезпечені на рівні законодавчої і виконавчої влади.

Література

1.     Закон України “Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.93 // ВВР України. – 1993. - № 13.

2.     Закон України “ Про підприємства в Україні” від 27.03.91 // ВВР України. – 1991. - №24.

3.     Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.93 // ВВР України. – 1993. - № 50.

4.     Закон України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 //  ВВР України. - , 1991. -  N 6.

5.     Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М.В. Грідчина, В.Б. Захожай та ін. - К.; МАУП, 2002.

6.     Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудіту: Підруч. – К.: Влад і Влада, 1996.