Характеристика природного комплекса Черного моря
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ
УКРАЇНСЬКА ГІМНАЗІЯ №1
ГЕОГРАФІЯ
ПРОЕКТНА РОБОТА
“ХАРАКТЕРИСТИКА
ПРИРОДНОГО КОМПЛЕКСУ
ЧОРНОГО МОРЯ”
Вик. учень 4-А класу
Перчелій Д.В.
Іллічівськ
2004
ЗМІСТ
стр.
В с т у п. Г е о г р а ф і ч н е п о л о ж е н н я. 3
Б е р е г и, о с т р о в и. 3
Р е л ь є ф д н а т а г и б и н а. 4
Т е м п е р а т у р а п о в і т р я. 5
Г е о л о г і я. 6
Г р у н т и д н а. 7
К л і м а т. 7
К о л і р т а п р о з о р і с т ь в о д и. 7
Р о с л и н н и й т а т в а р и н н и й с в і т. 8
П р о м и с л о в і с т ь . 9
Міжнародно-правовий с т а т у с Ч о р н о г о м о р я. 10
Література. 11
ЧОРНЕ МОРЕ — внутрішнє море басейну Атлантичного океану, що лежить мiж Європою та Aзією. Омиває береги України, Росії, Грузії, Румунії, Болгарії i Туреччини. На півночі Керченською протокою сполучене з Азовським морем, на південно-заході протокою Босфор, Мармуровим морем i протокою Дарданеллы — з Середземним морем. Простягається з заходу на схід на 1140 км, з півночі на південь— на 611 км. Крайня північна точка саме Чорного моря лежит під 46 38”п.н.ш., а вершина Днепровскько-Бугського лимана під 46 59” п.н.ш., південна під 40 54” п.н.ш., східна та західна відповідно під 27 27” та 41 47”. Довжина берегової лінії близько 4090 км. Площа у сучасних межах 422 тис. км2, пересічна глибина 1315 м, найбільша - 2210м. Найбільша длина по паралелі 42 30” 1130км, по мередіану Очаків – Ереглі 611км. Берега моря найбільш зближені в середній частині, від міса Сарич в Криму до мису Керемпе на анатолійському узбережжі, де ширина складає до 263км.
Б е р е г и, о с т р о в и. Береги Чорного моря розчленовані мало, переважно круті, гористі, лише на пінічно-західній низовинні, подекуди лиманного типу. Більша частина берегів гориста. В Криму поряд з високими обривами,відвісно входячих у море, можно зустріти площі хаотично розташованих обламків скель та обширний простір оползнів. В районі масива Кара-Даг - чудернацькі форми гротів, високих скалистих стін та абразивних останців. Поверхня Керченського півострова платообразна та огорожена серією морських терас. На Таманському півосторві велика частина берегової лінії проходить по пересипам, отгорожуючим мелководні лимани. Хребти Великого Кавказу придають узбережжю гористий вигляд. Місцями на склонах гір збереглись морські тераси. Низменні береги розповсюджені в межах колишніх морських заливів (Колхидська низина), а також видвинутих в море дельт річок (напр., Бзиби). Заливи (окрім Цемеської бухти у Новоросійську, бухти Геленджика та Батумської) на Чорноморському узбережжі Кавказу відсутні. Південний берег моря, обмежений вдоль узбережжя горами Кюре-Даг и Понтійськими, особливо підвищен у східній частині. Біля Синопа та на схід від нього иснують декілька низменних ділянок видвенутих дельт річок та між ними заливи (Синопський та Самсунський). Біля Босфора береги невисокі, але обривисті. Плавна їх мережа поступово стає дрібноизрізанною до півночі та півнісно-західу, де до моря підходять отроги Балкан (Бургасский залив у Болгарії).
На території Румунії вздовж берега протягнулись рівні платообразні возвишенності Добруджи, поступово переходячих у низменний простір дельті Дунаю. Північно-західні та частково північні береги Чорного моря аж до Південного берегу Криму знову невисокі, сильно розрізані балками, оврагами та річковими долинами, в гирлі яких утворилися лимани (напр. Днестровський, Тілігульский та ін.), отгорожені від моря повністю чи частково пісчаними косами та пересипами.
Р е л ь є ф д н а т а г и б и н а. Haйбiльшi затоки: Каркінітська затока, Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каламітська затока, Феодосійська затока, Цемеська бухта, Джарилгацька, Самсунська, Ciнопська та Бургаська. Деякі з них відокремлені від моря піщаними косами (Тендрівська коса, Кінбурнська коса). Глибоко у море вдається Кримський niвoсmpiв. Островів мало, найбільші — Зміїний, Березань, Джарилгач, Кевкен. У Чорне море впадають ріки Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро, Pioнi, Єшіль-Ірмак, Кизил-Ірмак та інші. У гирлах деяких piчок — широкі лимани (Дністровсъкий лиман, Тилігульський лиман, Дніпровсъкий лиман та інші). У рельєфі дна Чорного моря видiляють глибоководну улоговину глибиною понад 2000 м, яка оточена смугою материкової обмілини (шельфу). Ширина шельфу у північно-західних та північно-східних частинах моря досягає 200 км i більше, у південних— 2,5—15 км. Дно у межах шельфу вкрите піском, черепашкою, мулом, характерні уламкові відклади, на глибоководних ділянках поширені пелітові мули та nicки.
Т е м п е р а т у р а п о в і т р я. Температура повітря над акваторією Чорного моря у лютому від —1° до +8° , у серпні від +22° до +25°. Кількість опа-дів зростає з Заходу на Схід від 200 до 2000 мм i більше на pік. Пересічна річна температура води до глибини 75 м змінюється від +15° до +7°, з глибиною зростає, досягаючи 6іля дна +9°. Пересічна тумпература води на поверхні у лютому від 0° до +8°, у серпні +24, +26°. Замерзає Чорне море лише у холодні зими 6iля північно-західних берегів.
Від 6eperiв до центральної, частини моря солоність поверхневих вод змінюється від 16,5—17,5 %о до 18 %о. У шарі від 50 до 200 м солоність зростає на 2,5 %0, глибше збільшується поступово, досягаючи 6іля дна 22—22,5 %о. Значний градієнт Південний Буг, Дніпро, Pioнi, Єшіль-Ірмак, Кизил-Ірмак та інші. У гирлах деяких piчок — широкі лимани (Дністровсъкий лиман, Тилігульський лиман, Дніпровсъкий лиман та інші). У рельєфі дна Чорного моря видiляють глибоководну улоговину глибиною понад 2000 м, яка оточена смугою материкової обмілини (шельфу). Ширина шельфу у північно-західних та північно-східних частинах моря досягає 200 км i більше, у південних— 2,5—15 км. Дно у межах шельфу вкрите піском, черепашкою, мулом, характерні уламкові відклади, на глибоководних ділянках поширені пелітові мули та nicки.
Температура повітря над акваторією Чорного моря у лютому від —1° до +8° , у серпні від +22° до +25°. Кількість опа-дів зростає з Заходу на Схід від 200 до 2000 мм i більше на pік. Пересічна річна температура води до глибини 75 м змінюється від +15° до +7°, з глибиною зростає, досягаючи 6іля дна +9°. Пересічна тумпература води на поверхні у лютому від 0° до +8°, у серпні +24, +26°. Замерзає Чорне море лише у холодні зими 6iля північно-західних берегів.
Від 6eperiв до центральної, частини моря солоність поверхневих вод змінюється від 16,5—17,5 %о до 18 %о. У шарі від 50 до 200 м солоність зростає на 2,5 %0, глибше збільшується поступово, досягаючи 6іля дна 22—22,5 %о. Значний градієнт солоності, а отже i щільності води перешкоджає перемішуванню поверхневих та глибинних вод, зумовлюючи відcyтність кисню i зараженість шару води сірководнем з глиб. 200 м. Поверхневі тeчії Чорного моря утворюють систему замкнутих циклонічних кpyгoo6iгiв, основна з яких проходить вздовж берегів моря проти стрілки годинника, західні та східні кpyгoo6iги утворюють внутрішні циклональні течії. Напрям глибинних течій найчастіше узгоджується з схемою поверхневих течій. На обмін вод Чорного моря icтoтно впливає двошарова система течії — поверхнева східна течія у Мармурове море та глибинна течія у зворотному напрямі. Згiнно-нaгiннi коливання рівня при штормах досягають подекуди 1,5 м.
За характером рельєфу Чорне море можливо розділити мелководну область (від мису Каліакра до мису Тарханкут) та глибинну (остання частина моря). Перша область сягає максимуму ширини проти Одеси (більше 200км) та представляє собою материкову обмілину, обмежену ізобатами 100-120м та здійснює плавний уклін до центру моря. Вздовж гористих берегів материкова обмілина також розвинена, але значно слабша (іноді всього до 1км).
Материковий схил сягає глибин 2000м. Зазвичай, схил крутіший у верхній частині а у нижній пологий.
Дно глибоководної облаті відрізняється відносно простим рельєфом. Найбільна глабина 2245м лежить під 42 33” п.н.ш. та 34 25” с.д. Середня глибина моря 1271м. Об”єм маси води 537000куб.км.
Г е о л о г і я. В геологічному вцдношенні впадина Чорного моря неоднородна. Мілководна північно-західна частина Чорного моря покриває ділянку платформи з верхнепалеозойською- нижнемезозойською складчатою основою, ця платформа тягнеться через степовий Крим – Добуджу та окоймляє з півдня Російську платформу. Глибоководна частина Чорного моря являє собою величезну западину земної кори з плоским дном та відносно крутими бортами, розташовану в межах альпійської геосинклинальної облаті. Западина ця почала утворюватися у кінці палеогена та продовжувала формуватися у неогене та четвертичному періоді, разом з підняттям оточуючих її гірських хребтів Кавказу, Криму та Малої Азії.
Г р у н т и д н а. Грунти дна Чорного моря утворились в результаті осадження виносів річок, продуктів знищення берегів та органічних залишок з маси води. Крім того, велике значення має хімічний осад карбонату кальція. Далі вони підлягают складним хімічним змінам. Всі грунти можна поділити на три групи:
· прибережні відкладення,
· відкладення материкової обмілини (приблизно на глибині від 20-30 до 150м),
· глибинні відкладення материкового склону та впдини.
К л і м а т. Завдяки невеликим розмірам Чорного моря та його замкненусті климат в значній мірі обумовлен впливом оточуючих просторів суходолу. Його континентальність виявляється у значних коливаннях температури повітря по сезонам року та в неравномірності розподілу осадків.
К о л і р т а п р о з о р і с т ь в о д и. Водні маси Чорного моря складаються з солених середземноморських вод (175кв.км. вна рік), впадаючих природною течією через Босфорський пролив, прісних вод материкового стоку (біля 400кв.м.) та осадків на моверхню моря.
Вода має зелено-синій колір, який з приближенням до берегів стає все більш зеленим та жовто-зеленим.
Донна рослинність складається з водорослей (крупних – до 1,5м, та мікроскопічних) та квіткових рослин, розповсюдженна у прибрежній зоні на мілині, приблизно на глибині до 50м.
Р о с л и н н и й т а т в а р и н н и й с в і т. Органічне життя зосереджене головним чином у поверхневому шарі води . У Чорному морі налічують понад 2000 видів морських організмів. 3 рибних реcypciв (понад 160 видів риб) промислове значения мають хамса, ставрида, шпроти, кефаль, камбала, оселедець, осетрові (6iлyгa, осетер, севрюга). У мopi є три види дельфінів (промисел на них заборонено у 1966 році). 3 нерибних pecypciв найбільше значення мають водорості (філофора, цистозира, зостера) та безхребетні (мідії, креветки, устриці). Великого значення набуває розвиток аквакультури (зокрема, штучне розведення мідій, форелі), а також акліматизація лосося, окуня, далекосхідної кeфaлi.
Фауна Чорного моря в основному схожа з фауной Средиземного моря, але має деякі види “каспійського типу”. З багатої фауни Средиземного моря (біля 6000 видів) в Чорному морі зустрічаються лише біля 1500видів, що обумовлено в значній мірі зниженою солоністю вод Чорного моря, наявністю сірководню на його глибинах та значними зимовими охолодженнями.
П р о м и с л о в і с т ь н а Ч о р н о м у м о р і. В Чорному морі відобуваеться на рік 2-2,5кг риби з гектару. Існує можливість більш інтенсивного риболовства у відкритих водах. По загальній кількості розвитку життя Чорне море займає проміжне положення між бідним Средиземним морем і багатим Каспійським морем.
З давніх часів Чорне море мае велике транспортне значення. Голвні порти в межах України — Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Ялта, Керч та інші, в Румунії — Констанца; Болгарії — Бургас, Варна; у Туреччині — Трабзон, Самсун, Зонгулдак. Узбережжя Чорного моря — важливий рекреаційний район. Широко відомі курорти Одеського курортного району, Південного берега Криму, Чорноморського узбережжя Кавказу в Грузії, а також Златні Пясиці й Слинчев Бряг у Болгарії та інші.
У вивченні природних умов та pecypciв Чорного моря важливе місце займають комплексні дослідження, зокрема программи СКОДЧ (спільне комплексне океанологічне дослідження Чорного моря, здійснене у 1976—1980 роках), “Моря СРСР” (розроблена 1981 року). Проблемами вивчення Чорного моря займається інститут океанології іm. П. П. Ширшова АН України, Морський гідрофізичний інcmumym АН України, Біології південних морів інститут ім. О.О. Ковалевського АН України та інші установи.
Міжнародно-правовий с т а т у с Чорного моря базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, в т. ч. міжнародного морсъкого права. Має деякі специфічні риси, зумовлені географічним положенням Чорного моря, сполученого з іншими морськими просторами тільки вузькою смугою морської території Туреччини — Чорноморсъкими протоками.
В Чорному морі встановлений i діє загальноприйнятий поділ морських просторів на внутрішні води, mepumopiальні води, прилеглі зони та відкриті моря. Bci причорноморські держави здійснюють над континентальним шельфом свої суверенні права для розвідки та розробки його природних 6агатств. Ширина території вод причорноморських держав разом з прилег-лими зонами не перевищуе 12 морських миль. На інших просторах діє режим відкритого моря з винятками, встановленими Конвенцією про режим проток 1936 року. Згідно з Конвенцією з морського права 1982 року частика Чорного моря за межами териториальних вод може бути розподілена між причорноморськими державами на економічні зони, де вони зможуть здійснювати сувереннні права для розвідки, розробки та збереження живих та мінеральних pecypciв, а також юрисдикцію щодо створення штучних oстровів, установок та споруд, морських наукових досліджень, захисту та збереження морського середовища.
Чорне море належить до категорії так званих закритих та напівзакритих морів, відносно яких Конвенція 1982 року вимагає від берегових держав співробітництва між собою в здійсненні їxнix прав та обов'язків щодо збереження морського середовища та проведения морських наукових досліджень тощо.
Л і m е р а т у р а:
1. Комплексные океанографические исследования Черного моря. К., 1980;
2. Степанов В. Н., Андреев В. Н. Черное море. Л.. 1981;
3. Добровольский А. Д., Залогин Б.С. Моря СССР. М.. 1982;
4. Справочник по климату Черного моря. М., 1974;
5. Українська радянська енциклопедія. К., 1985;
6. Большая советская энциклопедия. М., 1989.