Аналіз Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

       Львівський національний університет імені Івана Франка

                     Факультет культури і мистецтв                 Кафедра філософії мистецтв                                      

                                    

Контрольна робота з дисциліни Цивільний Захист. В. №11

Індивідуальне завдання №1

Тема: Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазналикорабельної аварії, зі складу збройних сил на морі.

      

Виконала

студентка групи КМК – 51(с)

Гуркало Н. С.

Перевірив

Львів – 2012

  1.  Вступ.

В Україні   її правову основу забезпечення прав особи, котра потерпіла складають на основі положення Конституції України (1996 р.) та Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (Конвенцію ратифіковано із застереженнями Указом ПВР УРСР 114а-03 від 03.07.54, згідно з якими кожен громадянин має право на життя, праця в умовах, що відповідають вимогам безпеки і гігієни, охорону здоров'я, сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю або майнувнаслідок корабельної аварії, або правопорушеннями, які спричинили дану аварії, а також внаслідок незаконних дій (або бездіяльності) органів державної влади або їх посадових осіб.

Приховування посадовими особами фактів і обставин, які створюють загрозу для життя і здоров'я людей, тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством. Ці права людини і громадянина, віднесені Конституцією України до розряду невідчужуваних та належних йому від народження, підлягають державному захисту в обов'язковому порядку.

  1.  Аналіз Конвенції про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі:

Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що потерпіли в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі — встановлює правила поводження з поранених та хворих під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією про поліпшення долі поранених і хворих в діючих арміях. У конвенції регламентується, що корабельна аварія - катастрофа, яка сталася з судном, зазвичай призводить до його сильного руйнування або загибелі.

Під аварією корабля розуміють повне або часткове затоплення судна, пошкодження значущих частин судна або порушення плавучості, які сталися в результаті впливу зовнішніх і внутрішніх факторів або об'єктів. (стаття 1).

Однак нерідко в безодню океану разом з судном йде і таємниця трагедії загиблого корабля. У таких випадках люди схильні віднести катастрофу до «непереборним силам морської стихії» і всіляким «непередбачених на море випадковостям».

Тому, ця Конвенція застосовується до поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, що належать до таких категорій:

1) особового складу збройних сил сторони конфлікту,  а  також членів  ополчення  або добровольчих загонів,  які є частиною таких збройних сил;

2) членів інших ополчень  та  добровольчих  загонів,  у  тому числі членів організованих рухів опору,  які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй  території  або  за  її  межами, навіть якщо цю територію окуповано,  за умови, що ці ополчення або добровольчі  загони,  у  тому  числі  організовані   рухи   опору, відповідають таким умовам:

a) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих;

b) вони  мають  постійний  відмітний знак,  добре помітний на відстані;

c) вони носять зброю відкрито;

d) вони  здійснюють  свої  операції  згідно  із  законами  та звичаями війни;

3) членів  особового  складу  регулярних  збройних  сил,  які заявляють про свою відданість  уряду  або  владі,  що  не  визнані державою, яка їх затримує;

    4) осіб,  які  супроводжують  збройні  сили,  але фактично не входять до їхнього складу,  наприклад цивільних  осіб  з  екіпажів військових  літаків,  військових  кореспондентів,  постачальників, особового  складу  робочих  підрозділів   або   служб   побутового обслуговування  збройних  сил,  за  умови,  що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують;

    5) членів екіпажів суден торговельного флоту,  у  тому  числі капітанів,  лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту,  які  не  користуються  більш  сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права;

    6) жителів  не  окупованої території,  які під час наближення ворога озброюються,  щоб чинити опір силам  загарбника,  не  маючи часу  сформуватися в регулярні війська,  за умови,  що вони носять зброю відкрито й дотримуються законів та звичаїв війни. Необхідність гарантій забезпечення встановлення імен загиблих і їх імперативність, враховуючи, що людина, її права і свободи є вищою цінністю, бачаться в наступному: масштаби і обсяги антропогенної діяльності людини охопили практично всю біосферу, включаючи водний простір. Причини загибелі торгових суден у наш час досить різноманітні, численні й нерідко незвичайні, буквально від неправильно спожитого слова в команді і кинутого на судні недопалок сигарети до нападу на судно меч-риби і попадання в танкер блискавки. 

Очевидно, що створення суспільно-політичних, організаційних, економічних, соціальних і правових умов, при яких не може бути прийнята жодна програма розвитку і розміщення продуктивних сил, не можуть бути початі ні один експеримент або будівництво якого б то ні було об'єкта, якщо це спричиняє зниження рівня безпеки і ступеня захищеності людей, якими б намірами і обставинами вони ні диктувалися, тобто попередження НС різного характеру внаслідок корабельної аварії і підвищення сталого функціонування об'єктів соціально-економічного призначення і всієї інфраструктури. Сподіватися - це означає прагнути до кращого. Потерпілий корабельної аварії, позбавлений всього після катастрофи, може і повинен зберігати надію, адже його можуть урятувати.

Наприклад, у  ст.15 говориться, що поранених,  хворих  та  осіб,  які  зазнали  корабельної  аварії,   узято  на  борт  нейтрального  військового  корабля  або нейтрального військового літака,  то  забезпечують  їхню  подальшу неучасть у воєнних діях, коли цього вимагає міжнародне право. Очевидно, що раптово потерпілийпоставлений перед дилемою: жити або померти, і він повинен зібрати всі свої сили, свою волю до життя, все мужність для боротьби проти відчаю». Згідно моєї думки, основними речами, необхідними людині, потерпілого аварії в океані, є предмети, які допомагають вижити до прибуття рятувальників. У ст. 17   вказано, що усі витрати на  госпіталізацію  та  інтернування  покладаються на державу,  від якої залежать поранені,  хворі чи особи, які зазнали корабельної аварії.

Основна причина більш високої оцінки сигнальних коштів порівняно з предметами підтримки життя (їжею і водою) полягає в тому, що без засобів сигналізації майже немає шансів бути знайденими і врятованими» До того ж у більшості випадків рятувальники приходять в перші тридцять шість годин, а людина може прожити цей період без їжі і води.

Конвенція також  застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території  однієї  з  Високих  Договірних  Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. Цікаво, що велике значення у Конвенції надається діяльності невідомчої лорганізації Червоному Хресту, і наприклад, щоб такі судна Червоного Хреста, не були пошкоджені ворогуючими сторонами, їх кораблі мають відповідні ознаки: описані в статтях 22, 24, 25 та 27, чітко позначаються таким чином:

 a) усі зовнішні поверхні повинні бути білими;

b) один   чи   більше   темно-червоних  хрестів  якнайбільших розмірів малюють фарбою й роблять видимими на кожному боці корпуса й   на  горизонтальних  поверхнях  таким  чином,  щоб  забезпечити найліпшу видимість з моря і з повітря.

Звичайно, що є проблема ворожнечі між державами,але у ст. 19  сторони конфлікту реєструють якомога скоріше стосовно кожної  особи,  яка  зазнала корабельної аварії,  пораненого,  хворого або  померлого супротивної сторони,  які потрапляють до  них,  будь-які  подробиці,   що можуть  допомогти  ідентифікувати  цих  осіб.  Ці  реєстраційні дані по можливості повинні містити:

  •  назву держави, від якої залежить особа;
  •  армійський, полковий, особовий чи серійний номер;
  •   прізвище;
  •  ім'я чи імена;
  •  дату народження;
  •  усі інші подробиці,  відображено в посвідченні особи чи на ідентифікаційному жетоні;
  •  дату й місце взяття в полон або смерті;
  •  подробиці,  що  стосуються  поранень,  хвороби  чи причини

смерті.

Зазначену вище  інформацію  якомога  скоріше   передають   до описаного  в  статті  122  Женевської  конвенції  про поводження з військовополоненими  (  995_153  )  від  12   серпня   1949   року  Інформаційного бюро,  яке передає цю інформацію державі,  від якої  залежать  ці  особи,  за  посередництва  держави-покровительки   й  Центрального агентства у справах військовополонених.

Конвенція також  застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території  однієї  з  Високих  Договірних  Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір. У статті 7 регламентується, що  поранені, хворі та особи, які зазнали корабельної аварії, так само як медичний і духовний персонал, за жодних обставин не можуть відмовлятися частково або повністю від прав,  гарантованих їм цією Конвенцією  та  спеціальними  угодами,  зазначеними  в  попередній статті, якщо такі будуть.

        У статті 8 вказано, що ця конвенція  застосовується  за  сприяння  та  під контролем держав-покровительок,  на  які   покладено   обов'язок   охороняти інтереси  сторін  конфлікту.  Із  цією метою держави-покровительки можуть  крім  свого  дипломатичного  та  консульського   персоналу призначати  делегатів  із  числа своїх громадян або громадян інших нейтральних держав.  Призначення цих делегатів підлягає  схваленню державою, в якій вони будуть виконувати свої обов'язки.

  1.  Висновок

Залишаючи так звані «непереборні сили морської стихії» (урагани, шторми, тумани, плаваючі льоди і пр.) осторонь і вдумавшись у обставини загибелі судів, описаних у Конвенції, мимоволі можна прийти до висновку, що переважна більшість катастроф на морі сталося з вини самих людей, за їх помилок.

Результатом помилок людини у сфері суднобудування і мореплавання виявлялися: неправильні інженерні рішення в проектуванні судна (помилки в розрахунку його морехідних якостей) і в технології його споруди, неправильна навантаження і баластування, перевантаження судна, порушення елементарних правил при перевезенні небезпечних вантажів, порушення норм експлуатації, недотримання і порушення правил попередження зіткнень суден у морі, втрата пильності, експлуатація свідомо непридатних для плавання суден, експлуатація суден, укомплектованих некваліфікованими капітанами і екіпажами, використання під час плавання застарілих і неточних карт і інших навігаційних посібників.

Сучасна наука і морська експертиза дозволяють точно встановити причину більшості що відбуваються на море катастроф і зробити відповідні висновки, а вище згадана Конвенція дозволяє забезпечити права потерпілих внаслідок аварії.

Література:

  1.  Бикова О.В. та ін. Основи цивільного захисту: Навч. посібник; за заг. ред. канд. іст. наук М.В.
  2.  Конвенція про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, які зазна-ликорабельної аварії, зі складу збройних сил на морі.