Особливості секціонованих мікропроцесорних комплектів

Основний недолік  однокристальних мікропроцесорів, які, з метою  розширення функціональних можливостей, виготовляються із залученням уніполярних технологій, полягає у полягає у недостатньо високій швидкодії. Використання біполярних технологій дозволяє усунути цей недолік, але ціною значного обмеження функцій, що можуть реалізовуватись окремою мікросхемою. Тому мікропроцесор синтезується із залученням  декількох ВІС, одна з яких містить пристрій управління, а решта – операційну частину, яка розділяється на секції з однаковою, як правило, кількістю  розрядів. Однак розробник засобів обчислювальної техніки  набуває можливість:

а) використовуючи принцип мікропрограмування, формувати власну систему команд та легко її змінювати шляхом зміни вмісту репрограмовного ПЗП ;

б) залучаючи відповідну кількість секцій, обираючи оптимальну розрядність даних для певної сфери застосування.

            Таким чином, багатокристальні мікропроцесори доцільно використовувати при проектуванні спеціальних пристроїв із нестандартною архітектурою, а також універсальних обчислювальних і керуючих пристроїв підвищеної продуктивності :

а) контролерів периферійного обладнання та ЗП великої місткості для автономного виконання досить складних функцій обробки файлів;

б) інтелектуальних графічних терміналів і спеціалізованих графічних процесорів, що забезпечують високопродуктивне розв’язування задач  аналізу, синтезу та перетворення зображень;

в) функціональних   розширювачів серійних мікроЕОМ для значного підвищення продуктивності при розв’язуванні задач відповідних класів;

г)процесорів міні-та мікроЕОМ, здатних емалювати декілька систем команд з метою  забезпечення  сумісності з ЕОМ різних сімейств;

д) бортових спецобчислювачив;

є) спец процесорів обробки звукових та ультразвукових сигналів;

ж) контролерів апаратури передавання даних;

д) інтерфейсних контролерів ЛОМ;

и) базових обчислювальних модулів багатопроцесорних систем.

Серед  секціонованих комплектів ВІС найширшого використання набули серії КР1802 та КМ1804, які сумісні між собою за рівнями логічних сигналів і доповнюють одна одна за складом. Більшість їхніх мікросхем виготовляється  за ТТЛШ-технологією, однак деякі ВІС серії КР1802 залучають ЄСЛ-технологію  і тому містять буфери для перетворення внутрішніх сигналів у зовнішні.

Розглядувані серії відрізняються принципом секціювання процесорних секцій і їх розрядністю.

Мікросхеми серії КМ1804 функціонально завершені. Так, до складу 4-розрядної секції, окрім АЛП та пристрою керування, входять 16 регістрів загального призначення, причому ВІС КМ1804ВС2 має можливість їх збільшення за рахунок підключення додаткових мікросхем регістрової пам’яті. В результаті поєднання декількох секцій реалізується без залучення додаткового обладнання.

Для серії КМ1802 розподіл процесора призводиться спочатку на окремі функціональні вузли, які вже потім секціонуються за розрядами. Так, до складу процесорної секції регістри загального призначення не входять, а реалізовані окремою мікросхемою. Такий підхід спрощує підключення до мікропроцесорної секції пристроїв типу функціональні розширювачи, матричні помножувачи тощо, а також організацію пам’яті великого обсягу.

            Розглядувані серії відрізняються також тим,що у мікросхем КР1802 входи і виходи даних поєднанні, а у мікросхем КМ1804 вони окремі.

            Крім того, до складу серії КР1802 не входять ВІС формування адрес пам’яті мікрокоманд, тому відповідні сигнали управління формуються за допомогою ПЛМ. Використання ПЛМ замість ПЗП, як відомо дозволяє зменшити апаратні витрати на реалізацію пристрою управління лише у тому випадку, коли мінімізується система логічних функцій від значного числа зміних.

            Потрібно підкреслити, що більш універсальні пристрої керування, котрі використовують пам’ять мікрокоманд, тому що тоді спрощується розробка,  відлагоджування   та модифікація не тільки самих мікропрограм і апаратури, а й усієї сукупності програмно-апаратних засобів мікропроцесорної системи. Отже у курсовій роботі доцільно використовувати лише варіант із залученням пам’яті мікрокоманд.

            Оскільки мікросхеми пам’яті не входять до складу секціонованих мікропрограмних комплектів, розробник самостійно обирає елементну базу для реалізації пам’яті мікрокоманд, виходячи з потрібної розрядності мікрокоманд, їх кількості та швидкодії процесора.

            Комплекти біполярних мікропрограмованих  мікросхем 1802 і 1804 доцільно залучати у спеціалізованих обчислювальних і керуючих пристроях при підвищених вимогах до їх швидкодії (до 8 млн. коротких операцій за секунду в контролерах і до             5 млн. – у процесорах) та при відсутності значних обмежень на енергоспоживання (приблизно 10-30 вт. В залежності від складності апаратури).

Побудова контролерів і процесорів з мікропрограмним управлінням.

Принцип мікро програмного управління запропонований у 1951 році професором математичної лабораторії Кембриджського університету Уілксом М.

Мікрооперація уявляє собою елементарне перетворення  операндів (наприклад, передача операнда між регістрами, багато розрядна логічна операція, операція додавання), яка здійснюється одним з блоків процесора протягом такту синхронізації .

Мікрокоманду складають декілька чи навіть одна мікрооперація, які виконуються всіма блоками процесора протягом такту.

Код мікрокоманди   - це двійкова комбінація, яка у той чи інший спосіб вказує перелік блоків процесора, котрі ініціюються у даному тактові, а також наступну мікро команду.

Мікропрограма уявляє собою упорядковану послідовність мікрокоманд, призначену для реалізації алгоритму виконання певної машинної операції з системи команд ЕОМ.

На відміну від раніш відомого апаратного принципу управління, який оснований на ініціюванні відповідних логічних схем процесора, з метою реалізації потрібної машинної команди, шляхом формування у певних тактах одиничних значень сигналів керування, мікропрограмний спосіб управління  полягає у безпосередньому прочитування зі спеціального ПЗП текстів мікропрограм, причому коди мікрокоманд у явний спосіб вказують блоки процесора, які слід ініціювати і даному тактові.

Переваги мікропрограмного способу управління полягають у тому, що:

а) спрощується розробка процесора й збільшується ступінь регулярності його структури;

б) спеціалізовані  та проблемно-орієнтовані процесори реалізуються шляхом модифікації системи команд стандартного універсального процесора;

в) підвищується ефективність системного та прикладного програмного забезпечення завдяки мікропрограмній реалізації часто використовуваних мікропрограм і окремих стандартних функцій.

            Комплекти біполярних секціонованих мікросхем надають можливість синтезувати керуючи й обчислювальні пристрої з мікропрограмним управлінням  двох класів:

-контролери

-процесори,