Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні
Міністерство освіти України
Київський Національний Економічний Університет
Кафедра фінансів
Курсова робота
на тему :
“ Прибуткове оподаткування підприємств, проблеми та шляхи розвитку в Україні “
Виконав : студент 7 групи
4 курсу ФЕФ
Вертелецький Д.Б.
Науковий керівник : Хлівний В.К.
К и ї в 1 9 9 7
П л а н
TOC o "1-4" Вступ h 2
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб 6
2.1 Особливості обчислення валових витрат 6
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної
заборгованості 7
2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації 8
2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб
фінансового оздоровлення підприємств 10
2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку
підприємств 10
Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на
ділову активність підприємців 12
Висновки h 18
Список використаної літератури 20
Вступ
На початку формування на Україні власної податкової системи система оподаткування прибутку підприємств знаходилася під значним впливом догм та підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі . Довгий час концепція оподаткування прибутку не зазнавала суттєвих змін .Головні ідеї цієї концепції були наступними :
1. Високі прибутки підприємств сфери матеріального виробництва – це нормально , високі ж прибутки підприємств посередників та громадян є аморальними .
2. Основним доходом громадян має бути заробітна платня , яка є майже однаково невисокою для всіх галузей .
3. Амортизація є витратою а не зменшенням податкового зобов’язання
Така політика стала причиною формування ситуації коли :
1. Податок на доходи громадян займав незначне місце в формуванні дох одної частини бюджету держави , а основний тягар був перенесений на підприємства .
2. Громадяни не мали можливості розпочати власну справу ( власних доходів не вистачало , а держава не займалася кредитуванням приватних підприємців )
3. Амортизаційний фонд не є реальним джерелом інвестицій
Через це на певному етапі зневажання ролі посередницьких фірм та малих приватних підприємств призвело до того , що в умовах переходу до ринкової економіки більшість державних промислових підприємств не змогла самостійно ефективно займатися забезпеченням ресурсами власного виробництва та збутом продукції . Це призвело до зниження обсягів виробництва та ефективності діяльності підприємств , що в свою чергу стало причиною зменшення надходжень до бюджету від оподаткування прибутку підприємств.
Через те ж , що надходження від даного податку завжди займали друге місце за обсягами в дохідної частини держбюджету таке зменшення вимусило державу перейти від оподаткування прибутку підприємств до оподаткування їх доходів . Це ще більше посилило податковий тягар на підприємства через те , що тепер оподаткуванню підлягали не тільки прибуток , а й витрати виробництва . Бажаного ефекту зростання надходжень держава досягла лише на короткий період після чого знову відбулося зниження , що вимусило законодавців знову перейти до оподаткування прибутку.
Особливе місце в розвитку оподаткування прибутку підприємств на Україні займає надання пільг. Як правило такі пільги надавалися не за здійснення якоїсь суспільно необхідної діяльності , а окремим юридичним особам з метою “протекціонізму”. Досвід застосування таких пільг засвідчив , що будь яка пільга призводила до миттєвої реакції ринку та виникнення диспропорцій у розподілі ресурсів .
Так надання пільг окремим благодійним фондам ( низка указів Президента за 1994 – 1995 роки призвело до згортання ділової активності та монополізації деяких продуктів підакцизної групи . Надання пільг “ чорнобильцям “ ( 1991 рік ) зруйнувало легальну торгівлю автомобілями та тютюновими виробами .
Також викликає подив надання пільг або відстрочення податкових платежів для державних підприємств ( березень 1996 року ) через нестачу обігових коштів . Я вважаю , що нестача обігових коштів свідчить про неспроможність підприємства функціонувати , про його фактичне банкруцтво . В дійсності ж держава тягне на собі борги багатьох підприємств не визнаючи їх банкрутами . Без сумніву є підприємства без яких не можливе ефективне функціонування економіки , для них повинна існувати підтримка держави . Інші ж через механізм банкруцтва повинні або змінити власника , залишаючись єдиним комплексом , або бути розпроданими для виплати боргів .
Найбільш парадоксальним є також те що фактично при ставці податку 30 % фактично підприємства сплачують на 10 – 15 % більше . Таке переоподаткування витікало насамперед з наступних правил обліку фінансових результатів діяльності підприємства :
1. Не дозволялося переносити збитки отримані в поточному податковому періоді на майбутні періоди.
2. Не дозволялося відносити на витрати виробництва в поточному періоді видатки по придбанню матеріальних запасів , що будуть використовуватися в майбутніх періодах
3. Не дозволялося вести амортизацію основних фондів невведених в експлуатацію
4. Не дозволялося проводити самостійну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції та впроваджувати інший ніж лінійний метод амортизації .
Досі діє правило , що забороняє продаж товарів за ціною нижчою за собівартість , не зважаючи на значне зростання товарних запасів ( зараз вони складають 40 % від ВВП )[1]
Побудова в Україні економіки відкритого типу , розмаїття форм власності та джерел отримання доходів , постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства .
Слід зазначити , що в країнах з розвинутою ринковою системою основними джерелами поповнення дохідної частини бюджету є особистий податок з громадян та податок на додану вартість .Питома вага ж надходжень від податку на прибуток корпорацій дуже незначна .( від 2 до 15 % ) ( Схема №1). Він в цілому виконує функцію регулятора виробничо-господарських процесів . При цьому існує загальна тенденція до зниження питомої ваги цього податку в загальній сумі податкових надходжень .
В Україні спостерігається протилежна ситуація : питома вага надходжень в держбюджеті коливалась в різні роки від 19 до 25 % . В 1996 р. основну частку зведеного бюджету України складав податок на додану вартість ( 21 % ) та податок з прибутку підприємств ( 19 % ) , питома ж вага податку на доходи громадян склала лише 9 % [2]
Орієнтуючись на світові тенденції , які свідчать про зниження фіскальної функції податку на прибуток підприємств і підвищення його регулюючої ролі був прийнятий Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств ””( далі - Закон )
Схема № 1 Структура федерального бюджету США за 1994 фінансовий рік[3]
Розділ 2 Зміни державної політики в Україні щодо оподаткування прибутку юридичних осіб
Принципіально новим в прийнятому Законі є визначення об’єкта оподаткування. У відповідності зі ст.6 оподатковуваний прибуток дорівнює валовим доходам за вирахуванням валових витрат та амортизаційних відрахувань. Це свідчить про перехід до нових стандартів обрахунку фінансових результатів діяльності підприємств на Україні . Це певною мірою викличе деякі складнощі в обліку , бо бухгалтерській облік використовує принцип , за яким ціна товару базується на собівартості і не може бути нижчою за неї . Але я вважаю що нові принципи обрахунку фін результатів це лише перший крок до зміни системи бухгалтерського обліку у відповідності зі світовими стандартами взагалі.
2.1 Особливості обчислення валових витрат
Кардинальних змін зазнав порядок формування та списання витрат виробництва . Тепер ці важливі процеси пов’язані з придбанням ресурсів , а не з їх включенням до ціни товару . Це дозволить підприємствам , які вимушені робити великі запаси для забезпечення безперервності процесу виробництва , підвищити мобільність своїх фінансових ресурсів .
Позитивним моментом у включенні видатків до складу валових витрат є наступне :
1. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з науково-технічним забезпеченням діяльності підприємства , раціоналізаторством та винахідництвом незалежно від того призвели такі заходи до збільшення валових доходів чи ні
2. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з провадженням гарантійних ремонтів та замін проданих товарів , гарантійний термін по яких не завершився але не більше 10 % сукупної вартості реалізованих товарів
3. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з проведенням рекламних та передпродажних кампаній по товарах , які розповсюджує платник податку
4. Віднесення до складу валових витрат видатків пов’язаних з виплатою чи нарахуванням відсотків за борговими зобов’язаннями на протязі звітного періоду , якщо такі виплати пов’язані з веденням господарської діяльності платника податку .
На мій погляд до витрат виробництва слід також було б включити витрати на впровадження прямих інвестицій . Якщо це не прийнятно для держави в повному обсязі то можна було б встановити певну пропорцію по віднесенню витрат на прямі інвестиції до валових витрат .
2.2 Врегулювання питань сумнівної та безнадійної заборгованості
Сумнівні та безнадійні борги підприємств , що давлять важким пресом на економіку України в цілому звернули на себе увагу і законодавця . Нарешті були зроблені логічні висновки , що сумнівна та безнадійна заборгованість може вплинути на прибуток підприємства не тільки з настанням термінів позовної давності , а й значно раніше. Таким чином віднесення зазначеної заборгованості на фінансовий результат діяльності може бути здійснено не по настанню терміну позовної давності , як це було встановлено п. 62 Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні , а раніше , але при дотриманні умов зазначених в статті 12 Закону . Розглянемо такі умови докладніше .
1. Затримка в оплаті здійснюється без погодження з платником податку
2. Затримка повинна перевищувати термін 30 діб з дати визначеної умовами угоди
3. Платник податку має звернутися до суду з проханням провести утримання заборгованості з боржника і подати до податкового органу повідомлення про зменшення валового доходу та копію рішення суду про прийняття справи до розгляду
Розглядаючи ці три умови треба звернути увагу на деякі розбіжності Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “” та Арбітражно-процесуального Кодексу України . Справа в тому , що в більшості випадків дата звернення із заявою про стягнення заборгованості в суд та дата винесення визначення про початок розгляду справи можуть істотно відрізнятися , і , опиняючись в різних податкових періодах вплинути на правильне відображення платником в обліку валового доходу .
Виходячи з під пункту 12.1.4 Закону зменшення валового доходу платник податку може здійснити в тому податковому періоді , в якому він подав заяву до суду про стягнення заборгованості з боржника . Залишається сподіватися , що центральний орган державної податкової інспекції при розробці правил зменшення валового доходу прийме до уваги вказані вище неузгодженості
2.3 Удосконалення системи нарахування амортизації
Докорінних змін зазнала система нарахування амортизації .
Відповідно до нового порядку нарахування амортизації та ведення обліку основних засобів збільшення балансової вартості основних фондів , що підлягають амортизації , відбувається не після введення їх в експлуатацію , а відразу після їх придбання .
Принципіально новим є те, що нарахування амортизації відбувається не на первинну вартість . а фактично на залишкову. Відповідно до Статті 8 Закону суми амортизації визначаються шляхом застосування норм амортизацій до балансової вартості , яка визначається за формулою :
Б(а) = Б + П - В - А
Б(а) – балансова вартість на початок звітного періоду
Б - Балансова вартість на початок періоду попереднього за звітний
П - Сума видатків понесених на придбання , покращання , ремонту основних фондів на протязі періоду , що передував звітному
В - Вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді
А - Сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді
Порівняно зі старим законодавством значно збільшені ставки амортизаційних відрахувань . Для групи 1 до якої відносять будівлі та споруди ставка встановлена у розмірі 5 % на рік .Це пояснюється тим , що :
1. Амортизація відноситься на собівартість продукції
2. Вартість основних фондів даної групи як правило дуже велика
3. Велика ставка призвела б до значного зростання цін
Для групи 2 ( офісне обладнання , інструменти ,транспорт , ) ставка встановлена у розмірі 25 % . Це найбільш мобільна частина основних фондів тому для неї встановлена найбільш висока ставка амортизації , яка забезпечує відшкодування вартості основних фондів на 80 – 90 % за перші 3 –4 роки їх експлуатації
Для інших видів основних фондів встановлена ставка 15 % . Але платник податку може встановити прискорені норми амортизації
1 рік експлуатації – 15 %
2 рік експлуатації –30 %
3 рік експлуатації – 20 %
4 рік експлуатації – 15 %
5 рік експлуатації – 10 %
6 рік експлуатації – 5 %
7 рік експлуатації – 5%
Для прискорених норм амортизації встановлене обмеження : її не можуть застосовувати платники податку які випускають продукцію на яку встановлені державні регульовані ціни.
Наступною істотною позитивною зміною є надання можливості платникам податку проводити щорічну індексацію вартості основних фондів на рівень інфляції за рік .
Не звертаючи на те , що процес нарахування амортизації зазнав значних змін залишилися певні недоліки . На мій погляд необхідно зробити амортизацію не видом витрат , а зменшенням податкових зобов’язань . Тобто на суму амортизаційних нарахувань зменшується сума податку на прибуток , що підлягає перерахуванню до бюджету.
Це надало б змогу встановити високі норми амортизації для всіх основних фондів не підвищуючи при цьому ціну товару .А встановлення високих норм амортизації призвело б до прискорення відшкодування витрат на придбання основних фондів , а значить підвищило б швидкість обертання грошей на підприємстві.
Взагалі така система нарахування амортизації дозволила б зменшити вартість вітчизняних товарів , що значно підвищило б їх конкурентноздатність
2.3 Перенесення збитків на майбутні періоди - засіб фінансового оздоровлення підприємств
Дуже важливим положенням , яке спрямоване на фінансове оздоровлення підприємств є надана платникам податку у відповідності зі Ст. 6 Закону можливість віднесення збитків поточного періоду на зменшення валового доходу майбутніх періодів на протязі п’яти податкових років . Цим самим була усунута ситуація , коли підприємство мало прострочену заборгованість минулих періодів , що значно перевищувала валові доходи звітного періоду , але податок на прибуток все одно нараховувався
2.4 Недоліки Законодавства з оподаткування прибутку підприємств
Хотілося б відзначити декілька основних недоліків які я вбачаю в сучасному законодавстві .
По-перше - це хибна трактовка моменту отримання доходу.
Відповідно до пп. 11.3.1 Закону України “ Про внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”” датою отримання доходу є дата , що приходиться на податковий період , на протязі якого першою відбувається будь-яка з наступних подій .
1. Дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку в оплату за реалізовані товари ( роботи , послуги ) , а у випадку їх реалізації за готівку – день оприходування грошей в касі платника податку.
2. Дата відвантаження товарів , а для робіт ( послуг ) – дата фактичного надання платником податку цих робіт ( послуг).
Для підприємства все протікає нормально до тих пір поки оплата товарів та їх отримання чи постачання відбуваються синхронно , або по крайній мірі в один податковий період .
Тепер уявимо собі , що підприємство продало товар чи надало послугу в податковому періоді № 1, а отримало гроші в періоді № 2 . За Законом в періоді № 1 підприємство в податковому періоді № 1 отримало валовий дохід і повинно в цьому періоді сплатити податок на прибуток, але ж гроші будуть зараховані на розрахунковий рахунок підприємства лише в податковому періоді № 2 . Дуже добре якщо у підприємства є на момент сплати податку необхідні кошти , а якщо їх немає ?! У випадку прострочення платежу на суму недоїмки буде нараховано пеню в розмірі 120 % облікової ставки Національного банка України на повну суму недоїмки за весь термін прострочення .
На мій погляд необхідно встановити момент отримання доходу дату отримання коштів за проданий товар , надані роботи , послуги .
По-друге – це те , що зараз фактично і юридично діє два законодавчі акти , що регулюють оподаткування прибутку підприємств на Україні. Це пояснюється тим, що Законом України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ була затверджена лише нова редакція раніш діючого Закону . Прошу звернути увагу , що затверджена нова редакція а не відмінений раніш діючий Закон .
По-третє , не зрозуміло для чого держава ввела оподаткування доходів отриманих від операцій з державними цінними паперами . Очевидно що це призведе до зменшення ділової активності на цьому ринку і як наслідок держава не зможе в необхідний час отримати кошти для покриття касового дифіциту.
По-четверте відміна пільг зарубіжним інвесторам , які були їм гарантовані Законом України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ , я вважаю економічної користі державі не принесе , а от політичної шкоди завдасть .
Очевидно що законодавцям треба виправити ці недоліки щоб уникнути юридичних , економічних та політичних казусів.
Розділ 3 Податок на прибуток як засіб впливу на ділову активність підприємців
На даному етапі розвитку нашої держави склалася така ситуація , коли багато підприємств функціонують на межі банкруцтва і формування прибутку є нерегулярним , а це , в свою чергу , приводить до нерегулярності надходжень прибуткового податку до бюджету держави . Отже можна зробити висновок , що в даній ситуації фіскальна функція податку на прибуток підприємств відходить на другорядний план . Цю функцію взяли на себе непрямі податки ( ПДВ та акцизний збір ) , які є найбілішими джерелами надходжень до бюджету країни .
Виходячи з вищесказаного , податку на прибуток має бути відведена роль регулятора економічних відносин в нашій країні . ( Схема № 1 )
Як видно зі схеми первинне послаблення податкового тиску приводить в кінцевому випадку до зростання обсягу надходжень коштів у бюджет не тільки від податку з прибутку підприємств . Це в свою чергу дасть можливість знизити податковий тиск за іншими податками і перейти від кількісного підходу при стягуванні податку до якісного .
Використання податку на прибуток корпорацій як регулятора економічних процесів здійснюється шляхом дотримання чи порушення критерію його нейтральності щодо прийняття конкретних фінансово господарських рішень ( Схема 2 )
Дослідження нейтральності спирається на гіпотезу , що податок який справляє мінімальний вплив на прийняття рішень на мікроекономічному рівні , може не впливати негативно на зростання макроекономічної ефективності . За цієї обставини нейтральність податку щодо прийняття мікроекономічних рішень розглядається як першооснова оподаткування .
Значний вплив на економічні процеси має нейтральність податку щодо розподілу прибутку .
Взагалі існує два основних види прибутку :
1. розподілюваний ( той що йде на виплат у дивідендів )
2. нерозподілюваний ( той що залишається в розпорядженні підприємства )
Прояв принципу нейтральності щодо розподілу прибутку полягає у встановленні державою різних або однакових ставок на різні види прибутку .
Схема № 2 Взаємозв’язок оподаткування прибутку підприємств та їх ділової
активності
|
|
Зацікавлення підприємців в отриманні офіційного прибутку , що може бути оподатковуваним |
|
Збільшення витрат на соціальний захист населення |
|
Збільшення надходжень до бюджету |
|
Поява нових робочих місць |
|
Збільшення рівня виробництва та поява нових підприємств |
|
Зростання рівня державних інвестицій та замовлень |
|
Зростання рівня ділової активності |
|
Зниження рівня соціальної напруги |
Схема 3 Нейтральність оподаткування [4]
|
Нейтральність оподаткування |
|
Конкуренції |
|
Перерозподілу |
|
Економічного зростання |
|
Нейтральність податку щодо : |
Макрорівень |
|
Нейтральність щодо прийняття рішень з питань : |
|
вибору форми організації бізнесу |
|
інвестиційної політики |
|
розподілу прибутку |
|
Мікрорівень |
Це залежить насамперед від макроекономічних цілей держави щодо джерел фінансування діяльності підприємств . Якщо пріоритетом є спрямування на укрупнення
підприємств то держава встановлює найнижчу ставку податку на нерозподілюваний прибуток , а прибуток , який йде на виплату дивідендів оподатковується за найвищою ставкою ; крім того держава встановлює на досить високому рівні податок на дивіденди що виплачуються власникам корпоративних прав .
Якщо ж пріоритетом є кредитне фінансування то вся сума прибутку ( розподілюваного і нерозподілюваного ) оподатковується за однаковою ставкою . Дана ситуація притаманна Україні .Але особливістю є те , що законодавством стимулюється направлення дивідендів на зростання капіталу фірми . Механізм такого стимулювання наступний : дивіденди , які спрямовані на виплату у вигляді акцій не підлягають оподаткуванню , якщо така виплата не змінює пропорцій участі всіх акціонерів .
Це зроблено для того , щоб менеджери компанії могли переконати акціонерів , що якщо вони вкладуть свої дивіденди в розвиток виробництва то фактично вони збільшать свої активи ( через збільшення активів компанії ) значно в більшій ступені ніж коли б вони отримали дивіденди грошами , бо коли вони отримають дивіденди грошами то повинні будуть сплатити 30 % податок на дивіденди .
Але якщо навіть акціонери будуть проти тезаврації прибутку компанія все одно не буде в програші : згідно з новим законодавством на внесену до бюджету суму податку на дивіденди зменшується сума податку на прибуток підприємства [5], тобто воно отримує додаткові оборотні кошти
Інший аспект прояву регулюючої функції податку на прибуток підприємств розглядається у взаємозв’язку з існуючою конкуренцією між країнами світу за мобільні фактори виробництва та частину прибутку ( яка вилучається у вигляді податку ) від їх використання
Основним критерієм нейтральності податку на прибуток підприємств щодо мобільності факторів виробництва є нейтральність стосовно експорту та імпорту капіталу. В наслідок неврахування цього критерію виникають проблеми ухилення від сплати податку на прибуток шляхом переміщення діяльності або капіталів в тіньовий сектор або в інші країни з меншим рівнем оподаткування чи більш сприятливими нормами нарахування амортизації .
Ця проблема особливо актуальна для України , де спостерігається значний відтік капіталів та кваліфікованої робочої сили у тіньовий сектор та за кордон
На ці та інші аспекти функціонування податку на прибуток підприємств слід звернути увагу при реформуванні системи прибуткового оподаткування .
Одним з основних методів стимулювання ділової активності в країні через податок на прибуток є встановлення пільг малим підприємствам .
Як показав світовий досвід малі фірми це основні представники венчурного підприємництва , тобто підприємництва пов’язаного з ризиком , інноваціями , впровадженням нетрадиційних технологій , а це в свою чергу є рушійною силою економіки будь якої країни .
При чому визначення малого підприємства повинно базуватися не на кількості працюючих ( як це зроблено в нашій країні ) , а на прибутковості фірми .
Досвід такої класифікації існує в США . Основна федеральна ставка податку на прибуток корпорацій складає 34 %, але вноситься він ранжовано . За перші 50 000 дол. прибутку платиться 15 % , за наступні 25 000 дол. – 25 % і лише на решту суми вступає в дію основна ставка . Майже така ж схема працює і Великобританії , але в цій країні корпорації діляться на дві групи :
1. Дрібні ( з прибутками до 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 25 %
2. Великі ( з прибутками більше 100 000 фунтів стерлінгів ) вони сплачують податок за ставкою 33 %
До списку найдійовіших стимулів можна також віднести пільгове оподаткування реінвестованих прибутків , пільги на науково дослідні та конструкторські роботи .
Якщо знову звернутися до досвіду США то можна виявити ще один цікавий приклад стимулювання через податкові пільги НТП та одночасне сприяння поліпшенню екологічної ситуації . Підприємства в США мають податковий кредит при сплаті податку на доходи корпорацій в розмірі 50 % вартості обладнання , що використовує енергію сонця та вітру .
На мою думку можна було б впровадити також стимулювання виробництва у відстаючих регіонах країни . Механізм цього процесу наступний в найменш розвинутих областях встановлюються знижена на 5-6 % ставка податку на прибуток. Це не принесло б значних втрат бюджету , а навпаки через заохочення підприємців до розвитку діяльності в саме цих регіонах поповнило його і призвело б до більш рівномірного розвитку регіонів .
Висновки
До сьогоднішніх реформ законодавства з оподаткування прибутку підприємств наша держава йшла 6 років . На цьому шляху було багато парадоксів , як то незрозумілі пільги для “ своїх фірм “ , які підривали економіку країни , переходи від оподаткування прибутку до оподаткування доходу і назад , “ вбивча ” система нарахування амортизації та інше .
Не можна сказати , що сучасне законодавство - ідеальне в нього є свої вади , які вже частково були виправлені при прийнятті Закону , але зрозуміло одне - з прийняттям цього Закону було зроблено спробу , і спробу досить вдалу , переходу до цивілізованих , прийнятих у всьому світі стандартів оподаткування прибутку підприємств .
Як вже зазначалося ці стандарти свідчать наступне : значно більшого ефекту в масштабах держави можна досягти , якщо перенести акценти з фіскальної функції податку на прибуток підприємств на його регулюючу.
В кінці кінців основною метою ведення бізнесу є отримання прибутку і вилучаючи його у завищених обсягах держава спершу відбиває інтерес платити податок на прибуток , а потім і взагалі займатись бізнесом .
Основною проблемою на цьому шляху є намагання держави “ викачати “ з підприємств по більше грошей і мати якомога жорсткі механізми контролю за діяльністю підприємств . Обидва ці “намагання” дісталися нам у спадок від командно-адміністративної системи і переборовши їх , я думаю , наша держава отримає вигоду як на макроекономічному так і на мікроекономічному рівні.
Ціллю у реформуванні системи оподаткування прибутку підприємств повинні бути жорсткі закони ( які не мають двояких трактувань ) та м’які податки ( які заохочують до ведення бізнесу )
На мій погляд реформування податкового законодавства на Україні надалі повинно йти наступним шляхом
1. Визначення амортизації як зменшення податкових зобов’язань , а не як витрати виробництва
2. Встановлення єдиної норми амортизації в розмірі 25 % на рік
3. Встановлення ставок оподаткування прибутку для малих підприємств від 15 до 25 %
4. Віднесення прямих інвестицій до складу валових витрат
5. Встановлення ставки оподаткування для доходу отриманого по операціях з цінними паперами на фондовій біржі 25 %
6. Встановлення моментом отримання доходу день зарахування коштів на рахунок підприємства в банку , або внесення готівки в касу .
Проте розв’язання проблем фінансового забезпечення держави та суб’єктів господарювання неможливе лише на рівні прийняття нових чи вдосконалення чинних правових актів з питань оподаткування . Докорінно поліпшити фінансові відносини можна лише шляхом істотних макроекономічних перетворень , у тому числі й на рівні податкової системи.
Головним із них має стати зміна структури і принципів розподілу ВВП між господарюючими суб’єктами , громадянами , державою . Цим ймовірно й визначатиметься характер майбутніх фінансово – економічних перетворень в Україні .
Список використаної літератури
|
1. Максимов А.С. Удосконалення системи прибуткового оподаткування в Україні “ Фінанси України “ № 5 1997 |
|
2. Терьохін С. Фіскальна політика України. Вісник податкової служби України № 10 1996 |
|
3. Терещенко С.І. Податок на прибуток : необхідність урахування критерію нейтральності “ Фінанси України “, № 4 1997 |
|
4. Держава. Податки .Бізнес |
|
5. Поддерьогін А.Н. Коментар до Закону України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ Бухгалтерський облік та аудит № 6 1997 |
|
6. Пришва Н. Зміни в правовому регулюванні оподаткування прибутку підприємств Бухгалтерський облік та аудит № 6 1997 |
|
7. Ефімов А. Сумнівна та безнадійна заборгованість в новому податковому законодавстві Бухгалтерський облік та аудит № 6 1997 |
|
8. Закон України “ Про внесення змін до Закону України “ Про оподаткування прибутку підприємств “ Бухгалтерський облік та аудит № 6 1997 |
|
9. Кучерявенко Н. Основи податкового права Харків “ Еспада “ 1996 |
[1] Терьохін С. Фіскальна політика України. Вісник податкової служби України № 10 1996
[2] Терещенко С.І. Податок на прибуток : необхідність урахування критерію нейтральності “ Фінанси України “, № 4 1997