Бухгалтерский учет

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З

БУХГАЛТЕРСЬКОГО

ОБЛІКУ

студента заочного факультету

3 курсу другої групи

“Правове забезпечення АПК”

Шатова Сергія Леонідовича

987159

м. Суми    2000 р.

ПЛАН

 TOC \o "1-3" \h \z Облік процесу заготівлі. Математична модель процесу заготівлі. Обчислення собівартості придбаних засобів виробництва  \h 3

Класифікація документів. \h 6

Визначення повної собівартості реалізованої продукції і визначення фінансових результатів від реалізації \h 7

Список використаної літератури: \h 10

Облік процесу заготівлі. Математична модель процесу заготівлі. Обчислення собівартості придбаних засобів виробництва

Завданнями обліку процесу заготівлі є:

правильне і своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов'язані з надходженням, зберіганням і витрачан­ням предметів і продуктів праці;

контроль за своєчасністю і повнотою оприбуткування, додер­жанням встановлених правил зберігання продукції І матеріалів;

своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використо­вуються в господарстві і які доцільно реалізувати для мобілі­зації внутрішніх ресурсів;

систематичний контроль за цільовим використанням предме­тів праці на виробництво відповідно до технічно обгрунтованих норм витрачання;

своєчасне запобігання незаконному і нераціональному ви­трачанню предметів і продуктів праці, виникненню можливих фактів їх псування, нестач І крадіжок;

контроль за матеріально-технічним постачанням, щоб запо­бігти придбанню не потрібних для господарства матеріальних цінностей;

систематичний контроль за транспортно-заготівельними ви­тратами під час придбання матеріальних цінностей на стороні, правильне визначення повної собівартості придбаної продукції і матеріалів;

чітка організація обліку з тим, щоб своєчасно одержати до­стовірну інформацію про витрачання на виробничі потреби на­сіння, кормів, мінеральних добрив, нафтопродуктів, сировини і матеріалів кожною госпрозрахунковою одиницею;

контроль за своєчасністю і правильністю ведення складсько­го обліку, періодичне проведення інструктивних семінарів з ма­теріально відповідальними особами з питань правильного оформ­лення первинних документів і ведення складського обліку, до­тримання правил зберігання продукції і матеріалів.

     Облік процесу заготівлі організовується і ведеться під керівництвом головного бухгалтера господарства і бухгалтера з обліку матеріальних цінностей. Як правило, організація обліку предметів і продуктів праці грунтується на основі оперативно-бухгалтерського (сальдового) методу обліку. Суть сальдового методу обліку матеріальних цінностей полягає в тому, що бух­галтерський і складський облік поєднують в оперативно-бухгал­терський облік. При цьому звіти матеріально відповідальних осіб про рух матеріальних цінностей після перевірки в бухгал­терії замінюють аналітичний облік. Застосування сальдового методу дає змогу усунути відставання між аналітичним і син­тетичним обліком, а також дублювання записів на складах і в бухгалтерії. В облікових працівників виникає можливість біль­ше уваги приділяти контролю за організацією зберігання і облі­ку матеріальних цінностей безпосередньо на складах, за своє­часним і правильним документальним оформленням операцій руху їх.

     Важливою умовою підвищення контрольних функцій обліку за збереженням і ефективним використанням предметів і про­дуктів праці є: обов'язкове зважування, вимірювання та пере­рахування продукції і матеріалів; своєчасне проведення інвен­таризації; скорочення зайвих проміжних складів; визначення кола осіб, відповідальних за приймання і відпуск матеріальних цінностей; укладання письмових договорів про повну матеріальну відповідальність; звільнення і переміщення матеріально відповідальних осіб лише за погодженням з головним бухгалте­ром господарства; визначення переліку посадових осіб, яким на­дано право підписувати документи на одержання і відпуск зі складів продукції і матеріалів; встановлення чіткої системи документообороту і порядку оформлення операцій руху продукції і матеріалів; своєчасне відображення в бухгалтерському обліку наслідків інвентаризації і вибіркових перевірок наявності мате­ріальних цінностей; періодичне вдосконалення розроблених норм зберігання запасів і витрачання продукції та матеріалів; широ­ке впровадження ефективних засобів механізації і автоматиза­ції обліку предметів та продуктів праці.

Для обліку процесу заготівлі застосовують типові фор­ми облікової документації. Первинні документи на одержання і відпуск матеріальних цінностей мають бути заздалегідь про­нумерованими і належно оформленими. Вони дійсні за наявності відповідних підписів на дозвіл відпуску та одержання продук­ції чи матеріалів.

Метою обліку витрат та визначення собівартості процесу заготівлі є документоване, своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат в грошовому виразі на процес заготівлі, а також контроль за раціональним і економним витрачанням різного роду ресурсів.

При цьому, матеріальні    витрати   становлять   вартість   цінностей (матеріалів), використаних на обслуговування  виробничого  процесу  шляхом  забезпечення сировиною,  насінням,  паливом,  та іншими  засобами  і  предметами  праці.

Вартість матеріальних ресурсів та послуг,  що входять  до елементу  "Матеріальні  витрати",  включає  ціну  їх придбання без урахування податку на добавлену вартість  (за  винятком  випадків, коли   це   передбачено  законодавчими  актами),  витрати   на   транспортування,   зберігання   та   доставку,  які здійснюються сторонніми організаціями.

Вартість  матеріальних  ресурсів,  які   відносяться   до собівартості заготівлі,   зменшується   на   вартість  зворотних відходів.  Зворотні  відходи  -  це  залишки  сировини  та   інших матеріальних  ресурсів,  які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів і підрозділів як  повноцінний  матеріал для  виробництва  інших видів продукції (виконання робіт,  надання послуг).

Зворотні відходи оцінюються за  зниженою  ціною  вихідних матеріалів (напівфабрикатів), якщо відходи можуть бути використані в основному (промисловому) виробництві,  але з підвищенням  витрат (зниженням  виходу  готової  продукції),  для  потреб  допоміжного виробництва,  виготовлення  предметів  широкого  вжитку   (товарів культурно-побутового  і господарського призначення) чи реалізовані стороннім підприємствам і організаціям.

Класифікація документів

Класифікація документів поділяє їх на декілька груп за певними ознаками:

1.     За призначенням – документи поділяються на розпорядчі (накази), виправдні (документи, що посвідчують витрати взятих у підзвіт коштів), бухгалтерського оформлення (оборотні відомості), комбіновані (авансовий звіт).

2.     За порядком складання документи поділяються на первинні (накладна) і зведені (журнал реєстрації господарських операцій).

3.     За охопленням операцій документи поділяються на разові і накопичу вальні (що накопичують відомості, взяті з разових).

4.     За місцем складання документи поділяються на внутрішні (тобто складні на підприємстві) та зовнішні (складені на інших підприємствах).

5.     За кількістю позицій документи поділяються на одно позиційні та багато позиційні.

6.     За технікою складання документи поділяються на такі, що опрацьовані за допомогою обчислювальної техніки і в ручну.

Визначення повної собівартості реалізованої продукції і визначення фінансових результатів від реалізації

Собівартість товарної продукції (продукції, що  реалізується) характеризують витрати на  виробництво  та  збут  протягом  усього циклу.

Фінансові результати підприємств складають прибутки від реалізації про­дукції, виконаних робіт, наданих послуг, а також від позареалі­заційної діяльності.

Прибуток у підприємствах визначають як різницю між ви­ручкою за реалізовану продукцію, надані послуги, одержані доходи від позареалізаційної діяльності і повною собівартістю реалізованої продукції, наданих послуг, різних витрат і втрат від позареалізаційної діяльності.

Прибуток або збиток — це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. Він залежить від обсягу і структури реалізованої продукції в натуральних вимірах (центнери, тон­ни), зміни собівартості реалізованої продукції та реалізаційних цін на сільськогосподарську продукцію.

Прибуток є частиною додаткового продукту, вираженого в грошовій формі, який повністю або частково надходить у роз­порядження підприємства після реалізації продукції. Основні складові частини формування фінансових результатів — валова продукція, валовий і чис­тий доход (прибуток). Ці показники мають вартісний вираз і знаходять своє відображення у .звітах сільськогосподарських підприємств.

Реалізація продукції є завершальною стадією циклу кругообігу господарських засобів. В процесі реалізації стабільно працююче підприємство повертає всі витрати на вироблення продукції та її збут, а товар перетворюється в гроші.

Для виявлення фінансового результату від реалізації необхідно порівняти такі показники: фактична собівартість реалізованої продукції, яка склалась на підприємстві і фактичну виручку за неї, одержану від покупців.

В бухгалтерському обліку використовується система рахунків, де обліковують процес реалізації продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Це рахунок 90 – “Собівартість реалізації”. На ньому узагальнюється інформація про собівартість готової продукції, виконаних робіт і наданих послуг. За дебетом цього рахунку відображається фактична собівартість реалізованої продукції, а за кредитом – списання цієї суми в дебет рахунку 79 “Фінансові результати”.

Рахунок 90, як правило, закривається в кінці звітного періоду.

Для обліку реалізації інших активів підприємства, наприклад, іноземної ваолюти, використовують рахунок 71 “Інший операційний дохід”.

Облік прибутків (збитків) від господарсько-фінансової ді­яльності підприємств відображують на синтетичному рахунку 79 «Фінансові результати». Цей рахунок щодо балансу — активно-пасивний. Суму одержаного прибутку відображують у пасиві, а збитку — в активі першого розділу бухгалтерських ба­лансів (місячного, квартального, річного).

За своїм економічним змістом рахунок 79 відносять до обліку господарських коштів та їх джерел, а за структурою—до фінансово-результативних. На рахунку 79 обліковують фінансові результати від реалІзаційноЇ та позареалізаційної діяльності. До останніх відносять еконо­мічні санкції, одержані і оплачені, несвоєчасне (прострочене) надходження і списання коштів дебіторської і кредиторської за­боргованості, збитки і відшкодування від стихійного лиха, втра­ти від уцінки залишків товарно-матеріальних цінностей, інші до­ходи і втрати, які не включають у витрати виробництва і обігу. Протягом року облік на рахунку 79 «Прибутки (доходи) і збит­ки» ведуть розгорнуто, тобто окремо відображують по кредиту прибутки, а по дебету — збитки. У квартальних і річному звітах сальдо по рахунку 79 згортають і відображують або в активі балансу збиток, або в пасиві прибуток.

Аналітичний облік прибутків (доходів) і збитків ведуть за статтями, передбаченими бухгалтерською звітністю.

Записи на цих аналітичних рахунках протягом року здійсню­ють за плановою собівартістю реалізованої продукції, наданих по­слуг і робіт, а наприкінці року, після визначення фактичної собі­вартості продукції, коригують планову собівартість і фінансові результати на рахунку «Реалізація».

Господарські операції по дебету рахунка 79 передбачають відображення збитків підприємства і зменшення прибутків.

Важливе значення для ефективного розвитку підприємств має оптимальний розподіл прибутку.

Державний вплив на основні напрями використання прибут­ку здійснюється через податки, податкові пільги, економічні санкції тощо. Та частина прибутку, яка залишається після від­рахувань у бюджет, самостійно розподіляється підпри­ємством за передбаченими напрямами його використання у плані економічного і соціального розвитку підприємства.

Список використаної літератури:

1.   Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах. За ред. М.Ф. Огійчука. К.: Урожай, 1994 р.

2.   В.П. Завгородний. Бухналтерский учет, контроль и аудит в системе управления предприятием. – К.: Издательство «Ваклер», 1997.

3.   Бухгалтерський облік у сільскомй господарстві: Підручник для вузів / за ред. Ю.Я. Литвина. – К.: Вища школа, 1993.