Шпаргалки по философии

Історія філософії

Передумовами виникнення філософії в країнах сходу були: 1) стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; 2) поява товарно-грошових відносин; 3) виникнення держави; 4) зростання опозиції традиційниій релігії, критика нормативно-моральних установок і уявлень; 5) розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, наобхідність логічного і абстрактного осмислення Філософія країн Сходу маº ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед чиновницько-бюрократична система в Китаї та кастовий лад в Індії, які сприяли збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій

На думку даосистів людина і весь світ º породженням «дао» Вона частина природи і повинна іти шляхом «де» (доброчинності) Це означаº що життя повинне здійснюватися у відповідності з природою Філосоія даосизму - це, перш за все прямування по шляху вказаному природою Для цього потрібно дотримуватися недіяння, розслабитися, щоб бути в гармонії світу, активність якого визначаються взаºмодімю двох начал ян та інь Філософія даосизму носила переважно містичний характер Основний зміст конфуціанства викладений у книзі «Лунь юй» В цілому ідеалістисна концепція конфуціанства мам виразний етико-гуманістичний характер Ідеї Конфуція полягають у повазі до старших за віком і за матеріальним сьановищем правителі держав мають бути людбми мудрими, подавати приклад високоморальної поведінки Людина повинна бути ввічливою справедливою пізнавати світ через засвомння добродійних чинників Конфуцій перший філософ, який побудував систему етичних поглядів, обгрунтовувючи їх ученням про соціальну природу людини Бути людиною у своїх вчинках - головна вимога Конфуція до індивідаОсновні заповіді: допомагати іншим досягнути те, що бажамш сам досягнути; чого не бажамш собі не бажай і іншим Моїсти вважали, що народ приречений на нещастя, бо на нього мають вплив три лиха: голод, холод, важка праця Вони вважали, що необхідно скасувати рабство, позбутися багатих ліквідувати війни Моїсти першими поставили питання про виникнення держави Вони вважали, що правителі повинні жити скромно а не дбати провласне збагачення

Веди - збірники записів міфологічних текстів та релігійних гімнів Складаються з трьох частин Ригведа - збірка гімнів, Брахмана - сто шляхів - креівництво ведичного ритуалу Упанішада - містить основи староіндійського релігійно-філософського мислення у ведах видно звязок між філософіºю, релігіºю та міфологіºю Найбільш відомими напрямами в Стародавній Індії були джайнізм, буддизм, чарвака та його Джайнізм: 1) визнання двоїстості природи особи (матеріальної та духовної) 2) їх зºднання за допомогою приводить до виживання індивіда 3) у кожного індивіда маº місце боротьба доброї та злої карми 4) особа здатна звільнитися від злої карми у джайнізмі º понняття про «три коштовноті» їх стуь 1) вірне розуміння 2) вірне пізнання 3) вірне життя буддизм - це впливове ідеалістичне вчення в стародавній індії, яке згодом разом із християнством та ісламом перетворилися в одну з світових релігій Буддизм розглядам світ як ºдиний потік матеріальних і духовних елементів Потік неперервно змінюºться, внаслідок чого реальність стам процесом вічного і неперервного становлення Вершина досконалості досягамться шляхом самоспоглядання та самозаглиблення, кінцевою метою яких м стан вічного блаженства нірвана Філософія чарвака виступала проти вед Основою світу за цим вченням м вогонь, повітря, вода і земля смерть - кінець усьому, немаº ні душі ні карми страждання та насолода - основні фактори людського буття мета людини - бгатство та насолода Йога - шлях практичного змднання людини з Богом Філософія йоги спирамться на положення про медитацію - ізоляція думки та відчуттіввід зовнішнього світу Подолання карми (закон вдплати який діº при переселенні душі)

Демокріт основну увагу приділяв питаннім походження людини, соціально-етичним та політичним проблемам він зробив спробу зясувати походження держави та суспільства З точки зору Думокріта люди походять з природи, яка була їх колискою Щою запобігти небезпекам люди обмднувались, встановлювали певні закони, домовлялися про обмеження деяких своїх прав для Демокріта власність мала сенс, якщо вона накопичувалась власною працею, тому, що прибутки отримані несправедливо руйнують доброчесність Універсальними правилами моральностями ним визнаються такі як досягнення доброї думки, життºвої рівноваги та поміркованості Сократ - більшу частину свого життя проводив на майданах він вступав розмову з кожним, хтобажав вести бесіду з ним Сократу належить вислів Я знаю лише те що нічого не знаю Політичні погляди Сократа грунтувались на впевненості, що влада повинна належати кращим, тобто справедливим і мудрим, які зжатні оволодівати мистецтвом управління державою Сократ вчив, що той хто знам що таке добро обовязково чинить добро, а той хто чинить зло або не знам що таке добро або творить зло з метою кінцевої перемоги добра над злом Учень Сократа Платон виходив з того що індивід не може задовільнити всі свої потреби Платон будував теорію «ідеальної держави» він вважав державу суспільним утворенням трьох соціальних груп правителів, воїнів, ремісників і землеробів Він ввів такі терміни аристократія (ідеальна держава), тимократія (влада кількох осіб, які спираються на силу), олігархія (влада кількох осіб, що спираються на торговців та лихварів), демократія (влада демосу) держава повинна діяти на благо суспільства На думку Арістотеля держава зумовлена обмктивними життºвими потребами людей Тільки вона забезпечум роквіт особистості Форми державного устрою Арісотель поділяв на правильні (монархія, аристрократія) та неправильні (тиранія, олігархія і демократія) основою аристрократії м добропорядність, олігархії - багатство, демократії - свобода Ціцерон, Сенека , Лукрецій Кар, Марк Аврелій зробили чимало для розвитку політичної думки Стародавнього світу

Аврелій Августин у своºму вченні запропонував цілісну картину світу, він створив терію особистості, спрямованої до ітсини та добра він закликав людину до праці надихав її на успіх Зміст добра надаºться заповідями Гріховне суспільство або не знаº вищого закону або не може його здійснити Він вважав що сил людини щоб врятувати душу не достатньо їй потрібна вища благодать Августин ввадав що держава - це різновид зла Вчення Августина справило на розвиток християнських концепцій Фома аквінський головну мету і виправдання держави вбачав у збереженні суспільної злагоди та миру,які досягаються наданням кожній людині прийнятних умов для існування, засобів для морального і духовного розвитку, що допомагають державі у духовному вихованні справжнього християнина Влада монарха на його думку повинна бути мднальним началом і спиратися на мудрітсь правителя, кяий мам ставитися до управління як до мистейтва і бути творцем Аквінський вважав великим гріхом виступи проти влади, намагався обгрунтувати зверхність церкви над світською владою

Н Макіавеллі у своºму творі «Володар» стверджував, що головною причиною бід тогочасної Італії була її політична роздробленість, подолати яку могла б сильна державна влада Всі фундаментальні положення про державні структури повинні базуватися на конкретних ситуаціях, бо не мам ідеального ладу поза часом іпростором, а м тільки лад адекватний конкретній ситуації Правителям він радив постійно піклуватися про зміцнення держави й заради цього вважав доступним всі засоби навіть і злі вчинки Еразм Роттердамський відшуковум у Святому письмі, насамперед гуманістичні його елементи Він наполягав на поверненні до ранніх форм християнства, виступав за переклад Біблії з латині на зрозумілу народові мову Це приводить до йго конфлікту з схоластичним вченням Ці суперечки вказані у його творі «Похвала глупості» Томас Мор обіймав в Англії пост лорда-канцлера Виступаº автором проекту ідеальної держави Він був прихильником соціалістичної (такої, що базуºться на суспільній власності і рівності усіх громадян) організації суспільного життя (твір «Утопія») Такі уявлення, які лише змальовували ідеалістичний ідеал без наукового обгрунтування реальних шляхів його досягнення називали утопічним

Вчення про буття Для неоплатоніків світ являº собою драбини, на першому щабля якої - Бог, він º першопричиною всього буття Другий щабель - церозум Третій - душа Четвертий - тіла Згідно поглядами неоплатаноків душа виявляº найкращі свої якості здатність мислити, гармонію вона отримум від розуму, а тіло завдяки душі одержум форму Знаметим філософом був Іоанн Дамаскін, він написав наукову працю «Джерело знань», в якій º слова вчення світло, неуцтво - темрява Дамаскін дав наукове визначення філософії, наголосив на важливості таких її рис: філософія º знання про природу сущого, філософія - початок усіх наук і мистецтв, бо філософія - це любов до мудрості Мета життя на думку неоплатаніків у тому, щоб звільнити розум, дух від пут матерії і зºднатися з ºдиним розумом Джерело добра - розум, джерело зла - тіло В розвитку філософської думки Візантії 10-11ст слід зазначити дві тенденції - раціоналістично-догматичну і містично-естетичну Для першої характерним º інтерес до зовнішнього світу Для другої - інтерес до внутрішнього світу

Френсіс Бекон у поясненні суспільства був ідеалістом і виступав прихильником абсолютної монархії, багато писав про розвиток торгово-промислових прошарків суспільства того часу Головною його працею º «Новий Органон» яка була написана на противагу праці Арістотеля «Органон» Основною задачою філософії Бекон вважав завоювання природи и вдосконалення людського життя. Знання стае силою, якщо воно спираºться на дослідження явищ природи и пізнаням її законів. Предметом філософія повинна буити матеріяБекон - засновник матеріалізму Рене Декарт багато уваги приділяв зясуванні природи людини Він вважав, що як матеріальна істота людина це машина Тіло її дім за законами природи Причому ця діяльність відбуваºться без участі душі Водночас Декарт різко протиставляв людину іншим істотам Людина не просто тіло а й розумна душа Завдяки душі людина здатна підпорядкувати собі тіло Р Декарт порушував проблему штучного відтворення людської істоти побудови такого її аналога який би нічим не відрізнявся від неї Але Декарт вважав, що якби навіть вдалося створити машину подібну до людини, то між ними існувала би принципова відміність Декарт відходив від гуманістичного ідеалу, проголошеного мислителями Відродження З т очки зору Декарта людина не може претендувати на те, щоб бути центром світу Головний твір «Міркування про метод»

Свое понимание человека французские материалисты противопоставляли религиозно-философской антропологии, решительно отвергали дуалистическую трактовку природы человека как сочетания телесной, материальной субстанции и нематериальной, бессмертной души. Стремление к последовательно материалистическому решению проблемы человека получило яркое выражение в сочинениях Ламетри, Дидро и Гельвеция Лейтмотивом их философской антропологии является положение о материальном единстве человека, теснейшей зависимости "способностей души", всех психических процессов, начиная с ощущения и кончая мышлением, от нервной системы и мозга, от состояний "телесной субстанции". В соответствии с такой точкой зрения смерть тела рассматривалась как причина прекращения всей психической деятельности человека, как естественное и закономерное завершение земной жизни, единственно возможной и реальной. Материалистическое решение психофизической проблемы, отвергавшее теологический спиритуализм и религиозно-философский дуализм, отличалось вместе с тем механицизмом. Однако механицизм французских материалистов не следует трактовать буквально, упрощать их воззрения на человека. Последний понимался не как обычный механизм или машина, а как инструмент природы, наделенный способностью ощущать, чувствовать и мыслить. Поэтому особый интерес проявляли философы-материалисты к физиологии, к изучению нервной системы и мозга как материального субстрата психики. "эгоистическая мораль" французских материалистов 18 в., как нередко ее именуют, не только не была чужда общечеловеческим нравственным ценностям, а напротив, предполагала гуманизацию межличностных отношений. Дидро занимал в этом вопросе несколько иную позицию. Важнейшим проявлением морального чувства, которым природа наделила человека, Дидро считал стремление к добродетели, к взаимной любви и поддержке. Но прирожденная склонность к добру не исключает, по его мнению, необходимость морального воспитания. Последнее развивает и укрепляет "естественную" добродетель, формирует у людей высокие нравственные качества. В целом учение французских философов-просветителей о человеке имело гуманистическую и демократическую направленность, оказало значительное влияние на дальнейшее развитие материалистической антропологии.

10.

Гоббс вважав, що кожен народ в своºму розвитку прожодить дві стадії Державній стадії передуº природний стан Головною рисою природної людини м прагнення до блага і власного самозбереження Звідси неминуче зіткнення інтересів, війна всіх проти всіх На першій стадії пануº природнº право кожної людини задовольнити власні потреби, в природньому стані люди робили все, що їм заманеться Щоб позбутися стану війни всіх проти всіх люди приймають рішення про громадянський мир Вони укладають договір, через який приходять до громадянського стану головною ознакою громадянського стану º наявність держави Свою силу і повноваження держава отримуº від своїх громадян Однак уклавши договір народ перестаº бути вільним а державний правитель стаº ºдиними носіºм державної волі Поділ влад веде до громадянської війни вважав Гоббс Найкращою формою правління він вважав монархію Головним чинником державного ладу він вважав силу, а тому виправдовував насильство правителя Гоббс вважав, що потрібно заборонити всі партії, ввести цензуру Виступав проти демократії Вважав, що необхідним інститутом людського життя º релігія Джон Локк спирався на теорію природного права і на суспільного договору, на перший план висунув аргументи, які доводили право народних мас на революцію На його думку виникнення суспільства було наслідком досягнення спільної згоди, що обмежувала свободу кожної людини Основою виникнення держави м приватна власність Локку належить економічне тлумачення зародження держави, а й ідея поділу влади на виконавчу та законодавчу, а також ідея її змінюваності

11. Канта.

Иммануил Кант родился в 1724г в Кениксберге. Здесь же учился, стал ректором университета , писал свои труды и умер в 1804. Он был не только фил, но также крупным ученым в обл естествознания. Преподавал.Фил развитие К. делится на 2 периода. В перв. период (до нач. 70-х гг) пытался решать ф пробл - о бытии, фил природы, религии, этики, логики исходя из убеждения, что ф. м.б. разработана и обоснована как умозрительная наука. (без обращ к опытным данным)Во 2-й пер (критический) пытает ся строго отделить явления от вещей в себе. Последние не могут быть даны в опыте. Вещи непознаваемы. Мы позн. лишь явления или тот способ, кот. эти вещи в себе действуют на нас. Это учение - агностицизм. Кант называл его "критикой разума". Это учение ограничивает разум, поскольку оно отказывает ему в познании сущности вещей. Развивая эту критику Кант пытался выяснить источники различного вида знаний - научного и философского выяснить на чем основывается достоверность знаний. 3. исследовать формы и категории научного мышления...Учение "Крит фил" сформировалось к началу 80-х гг. Оно изложено в тракт. " Критика чистого разума" - 81, "Критика практического разума" - 88 и "Критика способности суждения" - 90. (теор познания, этика и эстетика (учение о целесообр. в природе) соответственно)Познание начинается с того, что "вещи в себе" возд. на наши органы чувств и вызыв ощущения. Это конечно материализм. Но дальше К. - идеалист. Идеализм состоит в убеждении, что ни ощущунеи нашей чувственности, ни понятия и сужд. нашего рассудка, ни понятия разума не могут дать нам теорет. знания о "вещах в себе" (ввс). Достоверное знание сущ - это математика и естествознание. Истины этих наук всеобщие и необходимые. Но это не есть знание о ввс, а только о свойствах вещ. к кот. приложимы формы нашего сознания: ощущ, понятия. Ввс принципиально непознаваемы.Учение о знании. Опирается на теорию суждения. Знание всегда выраж в форме суждения, в кот мыслится всязь между двумя понятияим - субъектами и предикатами суждения. Сущ 2 вида этой связи. В одних суждениях предикат не дает нового знания о предм сравнительно с тем знанием, кот уже мыслится в субъекте. Это аналитические уждения. Пример: все тела имеют протяжения (предикат - имеют прот) По К эл-ты матем знания - не понятия, а наглядные представления. В сужд. матем синтез субъекта с предик основывается либо на чувств созерцании пространства, либо времени. Пространство - априорная форма внешнего чувств созерцания (время - внутреннего), что и придает созерц. простр. их безусловную всеобщность и необходимость.Т.о. у К простр и время перестают быть формами сущ вещей. Они становятся априорными формами нашей чувственности.К стремился ослабить зависимость этики от веры. Он утверждает, что не нравственность основана на религии, а наоборот. Опыт показ, что между мор или амор поведением чел и его счастьем не сущ необходимого соответствия. Противоречие междумор повед чел и результатом этого поведения в эмпир жизни не мирится с нашим нравственным сознанием, кот требует справедливого соответствия. Не находя его в мире явлеий, нр сознание вынуждено верить, будто соотв осущ в мире "умопостигаемом". Сущ понятий как свобода, бессмертие и бог объясн по К. верой в "умопостиг" мир. Их бытие не есть истина, доказуемая теоретически, но есть необх постулат или требование "практического разума

1. Філософія Гегеля.

Чел-к пытается найти ответ на наиб. общие и глуб. вопр.: что предст. собой окр. мир и каково место и предназн. ч-ка в мире? Что лежит в основе всего существ-го: матер./дух.? Подчинен ли мир к-л законам? Может ли ч-к познать окр. мир, что предст. собой это познание? Онтологич. обоснование теории познания (с. т.зр. бытия и его сущности) впервые преодолевается только в 18 веке. Г. пытался показать, что происх. многого из единого м. быть предметом рац. познания, инструментом которого является логич. мышление, а основной формой - понятие. Но это рац. познание особого рода: в основе его лежит диалектич., а не формальн. логика, и движущим мотором ее является противоречие. Г. требует переосмыслить природу понятия. В понятии до сих пор видели субъективное образование, тогда как в действительности “абсолютное понятие” - абсолютное тождество субьекта и объекта - явл. никогда не осуществимым, хотя всегда желанным идеалом. В основе диал-ки Г. лежит идеалистич. предст-е о том, что источник всякого развития - как природы, так и общества, и человеческого мышления - заключен в саморазвитии понятия, а значит, имеет логическую, духовную природу. “Только в понятии истина обладает стихией своего сущ-я , и поэтому диал-ка понятий определяет собой диалектику вещей - процессов в прир. и о-ве. Диал-ка вещей есть лишь отраженная форма подлинной диал-ки, присущей только “жизни понятия”, или, иначе говоря, жизни Логоса, как он сущ. сам по себе, как бы в мышлении Бога. Но и сам Бог мыслится Г. при этом пантеистически - не как личный бог христ. религии, а как безличный процесс самодвижения понятия, с неуклонной необходимостью развивающ. свои определения в диалектич. процессе - через развертывание исходного противоречия и его последующее преодоление. Вселенский диалектический процесс в конечном счете подчинен определенной цели - достижению точки зрения абсол. духа, в которой сняты и разрешены все противоречия и “погашены” противоположности.

Последним великим представ класс нем фил был Л.Феербах (1804 - 1872). Его выдающаяся заслуга в том, что он подверг критике ид. Канта и Гегеля и продолжил традиции матер. Ф. - воинствующий материалист.Ф родился в семье юриста. Поступил в богословский фак. Гейдельбергского унив. Однако через год покидает его. Переезж в Берлин, где слушает лекци Гегеля в унив.С 1828 г. преподает в унив. но его увольняют за отрицание личного бессмертия в работе "мысли о смерти и бессмертии"С 1830г Ф. ведет уединенную жизнь в деревне и публикует свои работы. К1839г. он уже окончательно порывает с идеализмом В 1841г выходит гл. труд - "Сущность христианства" . Затем он публикует "Предвар тезисы к реформе фил", "Основные положения фил. будущего".Осуждая идеалист олкование мышления как внеприродной и сверхчел сущности, Ф приходит к выводу, что вопрос об отнош бытия к мышл есть вопрос о сущности человека, ибо мыслит лмшь чел. Следов фил.,поскольку она реш вопрос об отнош мышл к бытию, должна быть антропологией, т.е. учением о чел, в существовании, в деят которого этот вопрос находит свое фактическое, реальное решение.Науки вскрывают неразрывную связь мышления с мат процессами в чел организме, с чувств восприятиями итд. Чел неотделим от природы; мышление есть необходимое выражение присущей ему биол, физиолог. деятельности. Ф.утверждает: "Нов фил превращает чел, включая и природу, как базис чел, в единственный, универс и высший предмет фил, превращая, следоват, антропологию, в том числе и физиологию, в универс науку." Антропология Ф указыв на его стремление разработать матер сист взглядов.Существенным содержанием и назнач. антрополог. принципа является по Ф. научное истолкование общественного сознания, в кот он видит отражение сущности чел.. Основой антропол Ф является мат учение о природе. Прир явл единственной реальностью, а чел ее высшим продуктом. В чел и благодаря ему прир ощущает себя, созерцает себя, мыслит о себе.Многообразие явл природы не может быть сведено к общей, однородной первоматерии. Природа вечна. Возникновение и уничтожение относятся тоько к отдельным явлениям. Прир бесконечна в пространстве.Ф. отстаивает положение о неразрывной связи материи и движения. Однако не указывает на качественное многообразие форм движ. материи, на их взаимопереход. Ф говорит и о развитии, но понимает ее метафизично.Т.о ф. учение о природе в целом не выходит за рамки метаф материализма. Это сказывается, например, в Ф. определ природы: "Я понимаю под прир совокупность всех чувств сил, вещей и существ, кот человек отличает от себя, как нечеловеческое... Или , беря слово практически, прир есть все то, что для чел - независимо от сверхъест внушений теистической веры - представляется непосредственно, чувственно, как основа и предмет его жизни. Прир есть всет, электричество, магнетизм, воздух, вода, огонь, земля, животное, растение, человек, поскольку он явл существом, непроизвольно и бессознательно действующим, - под словом прир я не разумею ничего более, ничего мистического, ничего туманного, ничего теологического".

Теор познания - сенсуализм. Реальный мир есь чувственно восприним. действительность, следовательно, лишь благодаря чувств восприятиям возможно его познание. Чувств восприятие, непоср по своей природе м.б. также и опосредованным, т.е. давать косвенные свидетельства относительно того,что мы не видим, не слышим, не осязаем... Органов чувств, кот обладает чел вполне достаточно для познания любых явлений. Чувств восприятия в силу своей непосредств связи с вещами никогда нас не обманывают.

Однако он не включает в свое рассмотрение практическую деятельность.Ф признает важную познав функцию теорет мышления и его способности достичь более глубокого познания действительности. Зад мышления - собирать, сравнивать различать, классифицировать чувств данные, осознавать, понимать, обнаруживать их скрытое, непосредственно не являющееся содержание. "Чувствами мы читаем книгу природы, но понимаем ее не чувствами". Мышление носит опосредованный хар-тер, поэтому то, о чем мы мыслим, не всегда явл объектом непосредств восприятия. Как же устанавл истинность наших понятий, их соотв реальной действительности? Путем сопоставл. понятий, теор выводов с чувственными данными.Т.о чувственное созерцание - есть критерий истинности мышления.

1. Соціально-економічні та науково-теоретичні передумлви виникення філософі марксизму.

Маркс та Енгельс поширили матеріалістичне пояснення природи і на розуміння суспільства Принципи такого розуміння випливають з визнання простих і для кожної людини очевидних умов для її життя Такими º матеріальні умови, створені попередніми поколіннями людей Складаºться цілісна концепція суспільства, основою якого м безпосередній процес виробництва Маркс і Енгельс помднали матеріалізм із діалектикою Вони ввели в філософію категорію практики в найширшому її розумінні, тобто як матеріальну суспільно- історину діяльність людей Концепція практики стала для Маркса підставою для критики попереднього матеріалізму як метафізичного та споглядального, що розглядам людину поза соціальними умовами її життя Маркс прогнозував перемогу соціалістичного ладу та кризу капіталізму він вважав, що пізнав закони історії Маркс вважав, що революція º ºдиною рушійною силою суспільства, поступово держава маº відмерти, зникне експлуатація людини людиною, зникнуть нації, а все суспільство обмднаºться в ºдину націю

О Конт ссновоположник філософії позитивізму та теоретичної соціології Розвинув ідею трьох стадій інтелектуальної еволюції людства На теологічній всі явища пояснюються на основі релігії, на метафізичній природа пояснюºться сутностями та причинами, наукова Основний твір конта «Курс позитивної філософії» Вона просякнута духом релігійності та містицизму О Конт проголосіив створення нової релігії людства, детально змільовуючи її культ Алексіс Токвіль висловив такі ідеї суспільно-політичного характеру: конфлікт між політичною свободою та політичною рівністю як наслідку демократичного індивідуалізму, взаºмозвязок процесів централізації та децентралізацї, залежності і свободи, модливість подолання деспотизму Стюарт Мілль присвятив свою наукову діяльність пошукам спроби подолання тиранії меншості Він хотів створення системи традиційного представництва, яка урівнювала б широку участь населення в політичному житті з благодійним впливом еліти він обстоював захист законом індивідуальної свободи г Спенсер та М Веберзначну увагу приділяли соціології Ф Ніцше стояв біля витоків філософії життя в його вченні м ідеї волі до влади, теорія надлюдини і вічного повернення Критикував вчення Дарвіна, вважаючи, що природній відбір сприяº виживанню не кращих а гірших

4. Екзистенціалізм.

Экзистенциализм - Философия существования. Иррационалистическая фил. Наиболее крупные представители: М. Хейдеггер, К Ясерс, Г.Марсель, Ж.П.Сартр, А.Камю, Н.Аббаньяно.В Герм э. стал складываться после 1 мир войны (обстановка озлобления и уныния) Нов волна - Франция времен окупации и после 2 мир войны.Э. поставили вопос о смысле жизни, о судьбе чел, о выборе и личной ответственности.Исходный пункт фил. Э. - изолированный, одинокий индивид, все интересы которого сосредоточены на нем же самом, на его собственном ненадежном и бренном существовании. Экзистенциальные проблемы - это такие пробл, которые возникают из самого факта сущ человека. Для Э имеет значение только его собственное сущ и его движение к небытию.Э объявл предметом ф. - бытие. Э - это фил, единственный предмет кот - человеческое сущ-е, точнее преживание сущ-я. Среди всех способов бытия существования Э ищут такой, в кот сущ раскрылось бы наиболее полно - это страх. Страх - это исходное переживание, лежащее в основе всего сущ-я. В кончном счете это страх перед смертью.Для Сартра все вещи, кроме человека есть"бытие в себе", а чел. сущ. есть "бытие для себя" или ничто. Поскольку всякое бытие возн из бытия и не может превр в ничто, то для чел сущ-я, понимаемого как переживание, не может найтись такого быытия, из кот оно могло бы возникнуть и куда уйти. Значит бытие чел есть ничто. Осознавая свое ничожество чел испытывает страх "человек есть его страх".Ясперс полагает, что чел сущ раскрывается лишь в "пограничных ситуации" - страдание, борьба, смерть.Челов сам свободно выбирает свою сущность, он становится тем, кем он себя сделает. Чел - это постоянная возможность, замысел , проект. Он свободно выбирает себя и несет полную ответственность за свой выбор. Свобода составляет само чел. существование, чел и есть свобода.Однако своб понимается ими как нечто неизъяснимое, не поддающеся выраж в понятиях, иррациональное. Своб они мыслят как своб вне общества. Это внутр состояние, настроенность, переживание индивида. Свобода противопоставляется необходимости. Такая свобода, противопост необходимости и отрешенная от общества, - есть пустой формальный принцип. Свобода - это свобода выбора отношения к окруж действительности. Раб может быть свободным, соответственно самоопределяя отношение к своему бытию. Свобода становится неотвратимым роком. "Человек осужден быть свободным" свобода есть мучительная необходимость.Характ чертой чел сущ является то, что он не сам выбирает условия своего сущ, он заброшен в мир и подвластен судьбе. От человека не зависит время его рождения и смерти. Это приводит их к мысли, что помимо чел сущ-я сущ потусторонняя реальность, кот понимается как способ сущ чел, состоящий в озабоченности чел, направленной куда-то вне его. Вн мир представляет среду, мир заботы чел, окружающий чел сущ-е и находящийся в неразрывной связи с ним. Пространство и время есть способы чел сущ-я. Время - это переживание сущ-ем своей ограниченности, временности. Представл о времени до моего рождения и после смерти - произвольная экстраполяция. Говорить о том, что будет после моей смерти бессмыслено.Личность и общество Общество - всеобщая безличная сила, подавляющая и разруш индивидуальность, отнимающая у чел его бытие., навязыв личности трафаретные вкусы, нравы,взгляды... Человек, преследуемый страхом смерти, ищет прибежища в обществе. Растворяясь в нем он утешает себя тем, что люди смертны. Но жизнь в обществе не истинна. В глубине чел скрыто истинное, одинокое сущ-е. Каждый умирает в одиночку.

Головними представниками цього напряму º Марітен, Жільсон, Бохенський Неотомізм відроджуº і модернзум теїстичн вчення Ф Аквінського, поºднюючи його з філософіськими системами Канта, Шеллінга, Гегелля, Хайдегера, Ясперса Неотомістський реалізм відстоюº незалежне від людської свідомості існування природи і суспільства, водночас проголошуючи останні продуктом творчої діяльності Бога та обºктом його управління неотомічна концепція буття дуалістична: абсолютне, надприродне буття і буття, створене Богом Абсолютне буття - Бог Він створив усе з нічого Розум людини не спроможній пізнати сутність явищ Віра і розум перебувають у гірмонійних відносинах, вони не суперечать одне одному, вони доповнюють одне одного Знання здобуті за допомогою розуму, повинні бути постійно під контролем віри Віра розширюº можливості розуму, виступаючи при цьому ºдиним критеріºм істини Раціональне знання - це форма віри, і вцьому плані філософія мусить бути прислужницею релігії

4. думка Київської Русі.

Значний вплив на суспільно-політичну та філософську думку Русі мало впровадження хритсиянства Центральною проблемою давньоруської філософської думки була людина Завданням ціºї думки було наближення людини до ідеалу, смислу її життя та покликання Фундаментальними і повчальними постають праці Володимира Мономаха і Ярослава Мудрого, митрополита Іларіона, які у «Повчанні дітям», «Руській правді», «Слові про закон і благодать», розкривають погляди на свою країну, владу, віру, право, добро і зло, життя і смерть Основні питання, які порушуº Мономах - це питання про світобудову, державну владу, сутність людини, її моральність Він закликам допомагати бідним, велить шанувати священників, старших До етичних норм відносяться і вимоги Мономаха до спроаведливості князівського суду, в основі якого повинна бути правда Він закликаº ставити державні інтереси вище від власних Він різко виступав проти князівських міжусобиць Праця митрополита Іларіона маº теологічний характер Визначною памяткою часів КР º «Слово о полку Ігоревім»

Український духовний розвиток в домонгольській добі досяг високого рівня розвитку Після навали центр духовного розвитку України переміщаºться з Киºва на Захід Саме тут зявляºться Галицько-Волинський літопис Автор літопису розповідам про події 1205-1292 років З 14 ст Україну захопили литовці Найвизначнішими гуманістами того періодами були Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський У творах мислителів містяться думки про походження держави, вони роблять до вирішення цього питання світський підхід Герасим Смотрицький вситупав проти окатоличення Ідеї Смотрицького були ідеями гуманізму Філософській проблематиці значне місце відводиться у творчості І Вишенського свої погляди він намагався обгрунтувати, спираючись на ідею повернення до гуманістичних і демократичних принципів раньього християнства Ці принципи, до яких належать ріність, братерство, свобода, справедливість, Вишенський визнавав наріжними для побудови справедливих суспільних відносин у сфері релігійного та світського життя Він висловив думку про необхідність соборного управління церквою

КМАбула першим Вузом в Україні і Росії Вона стала провідним центром культури і освіти, ідейним штабом боротьби проти полонізації та окатоличення українського населення Академія утувала кадри державних чиновників, учених не тільки для України а й для Росії, Білорусії, Болгарії, Сербії, Молдавії З КМА вийшла ціла когорта уславлених політичних і церковних діячів Філософія КМА відзначалась не тільки своїм звязком з ідеями української культурної традиції і православною догматикою, але і потягом до вчень Відродження і Нового часу Відомими діячами були Петро Могила, Інокентій Гізель, Феофан Прокопович та Григорій Сковорода З іменем Петра Могили повязано становлення вищої і середньої освіти в Україні Він прагнув пробудити в українському народові інетерес идо знань Могила очолював друкарську діяльність у Киºві, запровадив українську мову у тогочансих виданнях Прогресивні гуманістичні ідеї висловлював Інокентій Гізель але його ідеї були визнані ºретичними Продовжувачами ідей Гізеля і Могили були Прокопович і Яворський Розвиваючи гуманістичні ідеї Прокопович звеличував і реабілітовував у людини те, що принижувалося середньовічними теолочічним світоглядом Прокопович вистьупив за повне підпорядкування Української церкви Москві Прокопович виступав за абсолютну монархію, пріоритет світської влади перед церковною, вважав, що кріпосне право необхідне державі і вигідне селянинові

Дослідники називали Сковороду українським Сократом, Піфагором, Лейбніцем Його діяльність припадала на період наступу на автономні права України Етика º серцевиною філософії сковороди Це наука про любдину, її щастя, шляхи його досягнення, про добро і зло про зміст життя Досягти щастя можна тільки тоді коли чиннити за велінням внутрішньої натури, виявом якої º сродність з певним видом праці Пошуки праці за покликанням, м ічтинним вичвом людини Сковорода був певен що кожна людина мам нахил до певного виду діяльності Така праця º бажаною і виконумться з насолодою І навпаки, коли людина працюº не за покликанням, тоді людина зазнаº лиха Сковорода вважав, що сродність та несродність праці відіграють важливу роль не тільки в індивідуальному плані а й у суспільному Вчення про сродну працю мало дещо утопічний характер кріпацтво і сродна праця несумісні Сковорода бачив що у суспільстві панують несправедливість, гноблення людини людиною

10.

Шевченко народився 9 березня 1814 року в Моринцях на Правобережжі і виростав сиротою-кріпаком Коли пан узяв Тараса до Петербурга, талант його був помічений і в 1838 році він був викуплений з кріпацтва У 1840 році вийшла друком його збірка «Кобзар» Шевчунко брав участь у КМт за що у 1847 році його було заарештовано і зачлано рядовим в Орську фортецю (Оренбурзька губернія) довгі 10 років Шевченко перебував на засланні але навіть там він продовжував писати вірші, створювати картини, беручи участь в експедиціїдо берегів Аральського моря У своїх творах Шевченко закликав до повалення монархії, знищення кріпосництва, незалежності і свободи України шевченко помер 10березня 1861 року за кілька днів до здійснення одніеї з найбільших його мрій: скасування кріпацтва Найактивніші діячі київської молоді В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров створили навесні 1846 року справжню нелегальну політичну підпільну організацію - Кирило-Мефодіївське братство. У засіданнях братсва актикну участь брав Т. Г. Шевченко., П. Куліш. Головною метою своєїдіяльності КМф вважало створення незалежної української діяльності. З демократичним ладом на зразо США у конфедеративній спілці словянських держав. Кожна з цих держів мала становити окремий штат. Київ мав стати центральним містом конфедерації, в якому кожні чотири роки мав збиратисясобор. Для захисту федерації від зовнішніх воргів передбачалося мати невелике військо. Кожен стат мав би власне військо. Всі громадяни мали навчитися військовій справі. Передбачалося скасування станів, смертної кари, свобода віросповідань, загальна початкова освіта. Члени братства виступали за повалення манорхії та скасування кріпацтва. Програму товариства було викладено в «Книзі буття українського народу». Громадська діяльність кирило-мефодіївців зосереджувалася навколо освіти народу і шляхів піднесення економіки. 1847 року КМт було розгромлене

11.

М Драгоманов - мислитель і громадський діяч, історик і публіцист н аформування його світогляду мали вплив твори російських революціонерів свої погляди він називав позитивізмом На його розуміння суспільства значним чином вплинув марксизм Соціологічні погляди Драгоманова базувались на визнанні головною одиницею суспільства людської особи Тому критеріºм прогресу суспільства він вважав покращення життя людини Вчений творить оригінальну соціологічну концепцію, яка отримала назву громада Основною формою організації суспільства проголошуºтьсчя вільна спілка громадян, обºднаних спільною мовою Громадянський ідеал Драгоманова мав гуманістичний характер, відповідав ідеалам і прагненню українського народу В основі соціальної структури Драгоманова лежить добровільна організація гармонійного розвитку громадян Він вбачав у нромаді можливість демократичного визволення народу Драгоманов засуджував спробу ідеалізувати минуле українського народу Олександр Потебня багато уваги приділив важливому феномену суспільного розвитку - мові Він не поділяв точки зору представників теорій божественого походження мови Він розглядав мову як постійний процес розвитку і вдосконалення, мова º знаряддям думки У мові Потебня вбачав основну ознаку народу, знаряддя національної свідомості

12.

13.

І Франко цікавився марксизмом, рпагнув по справжньому зясувати сутність цього вчення Франко бачив у марксизмі не тільки позитивні а й негативні сторони Він не визнавав класового підходу до оцінки явищ Головним для Франка були загальнолюдські цінності Він вікидав існування держави при соціалізмі, вважаючи, що в ній обовязково виникне прошарок управлінців,які узурпують владу, не підтримував поглядів щодо революції, панівної ролі пролетаріату Франко вважав, що шлях до незалежності лежить через консолідацію української нації Відстоюючи ідеал національної самостійності українського народу він не протиставляº українську націю іншим Усі народи вільні і мають право на розвиток Значне місце в його поглядах відводиться питанням моральності Світогляд Лесі Українки формувався під впливом ідей Шевченка, Франка У творчості Лесі України можна виділити три головні напрями: самовизначення українського народу; питання морально-етичного характеру; система світогляду письменниці Український дух, національна ідея присутні в багатьох творах Л Українки Вона вірить в свій народ та в його силу,закликам до національного пробудження ММКоцюбинський - письменик і мислитель Проблеми внутрішньгго світу людини, її складних відносин із природою, втратаорганічного звязку людини і природи º одним із найважливіших принципів його світогляду

14.

Значний внесок у розвиток суспільно-політичної та філософської думки в Україні взробили М Туган-Барановський, В Кубійович, В Винниченко, М Грушевський, Слуцький, В Липинський, М Донцов, М Хвильовий та В Вернадсбкий М Туган- Барановський один із перших дав анліз економічних криз Він дійшов висновку, що кризи зумовлені трьома особливостями капіталістичного господарювання 1) капіталістичне господарство º антагоністичним; 2) маº тенденцію до наближеного розширення виробництва; 3) господарство в цілому º неорганізованим Заслуга Вкубійович полягаº в тому, що він, проживаючи в емуграції підготував і опублікував 10-ти томне виданн «Енциклопедії Українознавства», яка була джерелом правдивої інформації про минуле і сучасне України В Виниченко у своїх творах висунув ряд філософських і політичних ідей Його увага зосереджена на одній проблемі як зробити людство щасливим М Грушевський був прихильником історико-соціологічного методу, що виник на грунті ідей позитивізму У своїй історико-філософській концепції він на перший план ставить положення, згідно з яким головним субºктом історичного поступу м народ Грушевський відзначаº, щл зміст історії народу полягаº у його національному самовизначенні Грушевський одночасно говорив про необхідність налагодження міжнародних відносин, в основу яких слід покласти принцип поваги до свбоди і сувернітету всіх народів Грушевський залишив цікаві розробки, в яких показано як формувався світогляд наших предків В Липинський значну увагу приділяº проблемі культури нації Він висловив думку, що політична культура м тим вищою, чим більше маº нація нагромадженого досвіду, спостережень у політичному житті Липинський відстоював ідею гетьманства в Україні На його думку гетьман обºднуº націю Він º гарантом української державності Велику увагу приділив Липинський аналізу особливостей характеру українців У філософії Д Донцов стояв на засадах ідеалістичного волюнтаризму історичного та практичного ідеалізму приписуючи керівну роль у житті особі та ірраціоналізму Визнаючи великий вплив ідей на розвиток історії, Донцов тим самим виступив проти марксизму Донцов вважаºться теоретиком українського націоналізму Він розуміº націоналізм як світогляд, що стимулюº всі почини і встановлюº взаммини із світом Д Донцов виступав проти примирення з Росімю, закликав до повного розриву з неюº

15. їні 20-ті - 50-ті роки.

16.

М Андрелла жив у 17 ст Його твори носять в основному богословсько-теологічний характер і пройняті співчуттям до пригнобленого народом і º протестом закарпатського народу проти іноземних пригноблювачів У своїх творах він піддав критиці католицизм, папу римського Виступав за ºдність Закарпаття з Східною Україною А Бачинській стоїть на початку формування нового світогляду карпатського люду Він оріºнтуº громадську думку не лише на пізнання богословя а і на світські науки Він виступаº за вивчення рідної мови П Лодій висловлюº у своїх творах патріотичні почуття та просвітницькі ідеали Він багато в чому продовжуº ідеї А Бачинського І Орлай доводив східнословянське походження закарпатців Він захищав національну гідність рідного народу, глибоко вірив силу освіти і виховання Орлай розглядав освіту як головний засіб подолання бідності Філософські погляди В Довговича деїстичні, він вважав, що Бог створив світ і більше до нього не втручаºться У своїх філософських працях він приділяº увагу людському розумов і розвитку суспільства О В Духнович на мев завершеної філософської системи, але це не означаº що в нього нема концепції У центрі погляди Духновича були перш за все суспільні проблеми Вихідним пунктом його роздумів була людина в її звязку з суспільством Філософія того часу була рпоникнута вірою в розум та необмежені можливості пізнання світу Духнович поділяв погляди Платона, що неподобства в державі викликаються відсутності мудрості у правитулів Звідси в нього проповідь морального удосконалення політичних діячів як засіб до забезпечення миру і загального добробуту Духнович ділить людей на класи не за соціальною а за морально-психологічною Він виділº пять типів суспільних класів: люди богобоязні, люди мудрі, люди нечестиві, люди дурні та люди безумні Духнович вважав що в суспільстві більше недобрих людей Він заявляº що доля людини залежить від самої людини

17.

Центральне місце у світогляді Пересвºтова займала проблема влади У своїх посланнях до Івана Грозного він виступив прихильником зміцнення абсолютизму на противагу боярському свавіллю Пересвºтов захищав політичний деспотизм, надіючись досягти завдяки йому соціальної влади Ченцем Псковського монастиря Філофеºм була висловлена формула - Москва - ретій Рим Ця концепція несе в собі месіанський аспект, який виражаºться в ідеї богообраності якогось і визнанні лише Росії як оплоту християнства З часо ця концепція перетворилась на ідеологічне підгрунтя садержавної влади московського царя Помітною фігурою періоду середньовічної Росії був Крижанич У його світогляді важливе місце займають проблеми державного ладу Серед складових, якими повинні бути наділені можновладці Крижанич виділяº політичну мудрість Він розробив цілісну і розгорнуту програму управління державою Основна ідея полягаº в обºктивному аналізі справ у країні, її народу, природних ресурсів та традицій, щоб уміло їх використати

18.

На думку Татищева форма правління держави залежить від ряду умов,якими º географічне розташування держави, її розміри та склад населення На його думку демократія здійснима тільки у невеликій державі Аристократія можлива в остріних країнах чи в добре захищених від ворогів Татищев вважав, що скасування кріпосного права в Росії може породити громадянську війну і може привести до знищення самого селянства Він був прихильником всесильної освіти, законів і розумного управління Кантемір був письменником,філософом, дипломатом Він захищав науку, розвінчував неуцтво і консерватизм духовенства і дворянської демократії Полтичні погляди Кантеміра виражали ідеологію дворянства і були тісно повязані з теоріºю природнього права і принципами згального добра Олександр Радищев багато уваги приділяв суспільно-політичним проблемам У своºму творі «Подорож із Петербурга до Москви» він ставить питання продолю російського кріпосного селянства, вказував на його важке становище Радищева за його погляди була зслано до Сибір

19.

Ломоносов приділяв увагу суспільно-політичним проблемам суспільства У поглядах на суспільство ві поділяв основні ідеї просвітників Як і вони він вважав, що життя покращити можна шляхом освіти, шляхом вдосконалення суспільних форм, моральних принципів, а для Росії також тих суспільних форм, що зумовлені самодержавством Саме завдячуючи самодержавству на його думку Росія зміцнла Історію Ломоносов розглядав як органічний процес, де всяка нова її фаза звязана з попередньою Історія на його думку не вигадана, а º природнім процесом Історичні й філософські поняття відображають зміни, що реально відбуваються у світі Тому час від часу слід їх переглядати

20.

Чернишевський визначний лідер російської інтелігенції 60-х років На нього справили вплив філософія Гегеля, Шелінга, Фейºрбаха, Прудона, Герцена Чернишевський прихильник наукового напряму в філософії Він вважав предметом філософії -теорію розвязання найзагальніших питань науки (про співвідношення духу і матерії, свободу волі, про безсмертя) У творі «Що робити»він змалював образи нових людей - носіїв нової філософії з їх зневагою до традицій, нахилом до природничих наук, носіїв розумної поведінки та гуманних взаºмовідносин У творі він підкреслював переваги общинного життя У цілому ж суспільно-політичним ідеаломс Чернишевського було суспільство, яке базувалось би на принципах, які дали б змогу проявлятись природнім людським потребам Оскільки тогочасні суспільні інститути були далекі від такого ідеалу, то їх знищення революційним шляхом Чернишевський вважав цілком прийнятним Погляди Чернишевського справили великий вплив на Плеханова та Леніна

21.

ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, "реалистическую", научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля. Позднее он назвал ее "алгеброй революции". Г. "вплотную подошел к диалектическому материализму" (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, "эмпирии" и "спекуляции". В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе. Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория "русского", крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего. Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития. Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается "буржуазной оспой". Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап. Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом.

22.

Бакунін докледно вичив марксизм, був особисто знайомий за Марксом Особливо негативно ставився до ідеї про диктатуру пролетаріату На його думук пролетаріат встановить свою диктатуру над селянством і взагалі Бакуннін вважав нездійснимість такої диктатури він вважав, що робочий клас обночасно весь диктатором бути не може Він відкида ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, "реалистическую", научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля. Позднее он назвал ее "алгеброй революции". Г. "вплотную подошел к диалектическому материализму" (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, "эмпирии" и "спекуляции". В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе. Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория "русского", крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего. Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития. Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается "буржуазной оспой". Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап. Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. Ідею Маркса про відмирання пролетарської держави Будь яка диктатура прагне увіковічити себе вважав Бакунін реалізація на практиці теорії комунізму приведе до соціальної несправедливості і експлуатації Авторитарний комунізм монополізум право на власність на користь міфічної держави, істоти уявної Але насправді це будуть чиновники, які будуть як їм заманеться маніпулювати суспільним капіталом Це приведе до по ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, "реалистическую", научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля. Позднее он назвал ее "алгеброй революции". Г. "вплотную подошел к диалектическому материализму" (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, "эмпирии" и "спекуляции". В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе. Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория "русского", крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего. Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития. Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается "буржуазной оспой". Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап. Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом.днання соціалізму і абсолютизму Бакунін відкида ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, "реалистическую", научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля. Позднее он назвал ее "алгеброй революции". Г. "вплотную подошел к диалектическому материализму" (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, "эмпирии" и "спекуляции". В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе. Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория "русского", крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего. Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития. Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается "буржуазной оспой". Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап. Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. Управління централізоване, зосереджене в одних руках Бакунін не проти держави взагалі а проти централізованої деспотичної форми правління Ідеалом ГЕРЦЕН - мыслитель-материалист, основоположник народничества. Гл. стремление: исходя из высших достижений общественно-философской мысли, создать новую, "реалистическую", научную теорию, ' к-рая явилась бы идейным обоснованием грядущего со циального переворота. Идеи фр. утопического социализма, романтической историографии эпохи Реставрации и нем. классичесной философии 19 в. были критически переосмыслены и переработаны Г. к началу 40-х гг.. в оригинальное атеистическое и материалистическое мировоззрение, важной стороной к-рого явилась попытка материалистически истолковать диалектику Гегеля. Позднее он назвал ее "алгеброй революции". Г. "вплотную подошел к диалектическому материализму" (Ленин). Осн. тема философских исканий Г. - доказательство единства бытия и мышления, практи ки и теории, об-ва и личности. Г. стремился найти и сформулировать метод познания, адекватный действительности и являющийся единством опыта и умозрения, "эмпирии" и "спекуляции". В области философии истории Г. уделял большое внимание проблеме общественного закона, к-рыи представляется ему в конечном счете сочетанием стихийного хода истории (бессознательной жизни народов) и сознательной деятельности индивидов (развития науки). В области социально политической лозунг единства теории и практики ведет Г. к борьбе за революционное просвещение народных масс, подготавливающее их к социалистическому перевороту. Эта много сложная, но внутренне связанная проблематика по-разному выступает на различных этапах идейного развития Г. Значительные коррективы в его социально-философские вэгляды внесла революция 1848 - 49, поражение к-рой явилось основой духовной драмы Г. Не видя в западноевропейской действительности совпадения кода истории и развития человеческой мысли, выдвинувшей и разрабатывавшей социалистический идеал, Г. впадает в пессимистическое и скептическое настроение в отношении возможных перспектив социального переворота на Западе. Попыткой преодоления этого пессимизма была герценовская теория "русского", крестьянского социализма: в крестьянской общине Г. усмотрел, как ему казалось, реальный зародыш социалистического будущего. Дальнейший ход рус. истории мыслился Г. как освобождение крестьян от всех феодально-самодержавных пут и соединение патриархально-коллективистского быта крестьянства с социалистической теорией. В этой связи Г. не только требовал радикального решения крестьянского вопроса в России, но и ставил вопрос о возможности ' миновать капиталистическую фазу развития. Однако события середины 60-х гг. все больше убеждали Г., что и Россия заражается "буржуазной оспой". Действительное преодоление духовной драмы Г. намечается лишь в конце его жизни, когда, разрывая с анархистом Бакуниным, он начинает усматривать гарантию осуществления социализма во вновь поднимавшемся в Зап. Европе рабочем движении, руководимом 1 Интернационалом. Такий суспільний лад, який базувався би на принципах самоуправління, автономії, свободи від експлуатації Вінцем філософії Бакунін визнам соціологію

23.

Одним из выдающихся р фил. был Вл. Соловьев (1853-1900). На его взгляды б. влияние оказала христ литер, идеи неоплатонизма, теософии, средневекового мистицизма, нем клас фил и отчасти славянофилов. Общественно-истор задача ф - спасение челов и человечества. Необходимо подготовить чел к восприятию христ ценностей Центр идея учения - идея положительного всеединства или "всеединого сущего". Это всеединство являет собой совершенный синтез истины, добра и красоты. Всеединое сущее - сфера абсол, божественного - обладает признаками безусловности и всецелости. Реальный мир - самоопределение или воплощение абсолютго-сущего., посредник между ними - София (мудрость божия). Материальный мир находится в хаотическом состоянии. Челов является центром всеобщего сознания природы. Его роль - роль освободителя и спасителя прир. Человечество - посредник между прир и божетвом. Чел должен изменять прир до ее одухотворения. Отсюда цель мир истории - единство бога и внебожественного мира, возглавляемого человечеством. Нравственный смысл личности, являющейся связ звеном между бож. и природными мирами, реализуется в акте любви к др человеку, к природе, к богу. Истинный предмет любви - Вечная Женственность, линый образ всеединства.

В обществе идея "всеединства" раскрывается как богочеловеческий союз людей, как некая вселенская церковь, объединяющая всех и способствующая установлению на земле царства божьего. Залогом такого всеед явл объединение катол и правосл церквей.

Онтолоия Бердяева строится на противопост. духа и природы. Дух - субъект, воплощ. в себе свободу, творч. начало, дух. Дух - жто Бог, Природа - все, что не находится в духе, что объ, множественно и делимо в простра. Это объекты, вещи. Отн. духа и прир. Б. определяет дуалистически: 2 обособл. мира, имеющие общий источник, первичн. принцип. Становл. ч-ка Б. поним. как прибл. к богочеловеку, единение с Богом. В гносеологии Б. отвергает западноевр. поним. познания. Объ. фил. познания - мировые тайны, напр. тайна свободы. творчества. Осн. формы познания - мистич. опыт, интеллект. интуиция, религ. откровение. Фил. антропология - в центре рассужд. Б. Против гегелевской концепции. Внимание ф. должно быть обр. к личности, а не к абстр. ч-ку. Самое значит. в ч-ке идет не от соцциальн. влияний, а изнутри. Социальн. концепция - мессианство, спасение чел-ва. 3 силы в истории: Бог, судьба, свобода. Работы Б. выр. надежду на восстание личности против мира мертвых объектов, отчуждения. Мир - зло, ч-к должен приблизить конец мира. Б. послед. отстаивал идею самоценности конкр. личности. Ценность личности выше абстр. идей общего блага, интересов коллектива.

Осн. проблемы космизма: связь чел. сознания (души) и космоса, место разума во Вселенной, множество разумных миров и единство всех слоев бытия, целостность восприятия мира и пробл. понимания и др. Основатель -Ник. Фед. Федоров. Осн. труд - “Фил-я общего дела”. В основе ф.о.д. лежит специфич. поним-е ч-ка. Истоки чел. бытия коренятся во Вселенной. Ч-к - существо вертикальное, обращен к небу, сл. должен стать свободным. Ч-к - сущ-во родовое, должен осозновать, что он - сын чел-ский. Ч-к - вершина эволюции, но и ущербен, т.к. смертен. Счастье невозможно до тех пор, пока господствуют разрушит. процессы и люди разобщены друг с другом. Смерть - высш. проявл. разруш. Устранив смерть, ч-к победит зло. Причина зла - неравномерн. нравств. и НТ прогресса. Частая смена покол. не позв. освоить знания предш. пок. Нужно продлить жизнь. Ч-к должен стать спасителем мира. Фил-я р.к. обосн. идею активной эволюции, в кот. орудием сознат. совреш-я природы становится разум ч-ка. Внутр. регуляция пр-сов внутри ч-ка и внешн. регул. прир. процессов. Воскрешение - победа над простр. и временем. Вернадский тж. обосновывал идею акт. эволюции. Считал, что использ. энергии, связ. с разумом, явл. отлчть. признаком ч-ка, она позволит людям преобр. природу. Принцип цефализации - осн. направл. эволюции жив. мира - наращивание нервн. системы. Примыкает идея ноосферы - сферы разума. Биосфера перех. в н., т.к. ч-к преобр. природу соотв. своим потребностям. Но между ними разрыв, т.к. б. и.н. повреждены чел. потреблением, антигум. идеологиями. Породив разум, эвол. пошла на риск. Есть рельн. опасность родового самоубийства и гибели космоса. Необх регулировать взаимод. о-ва и природы.

Ученик Маркса и Энгельса. Двигал диалектику вперед, боролся с физич. идеализмом. Материя не м. исчезать. Вопросы теории познания. Боролся против догматизма в т.п. Вопрос об истинности знаний: 1) сущ. ли объ. истина 20) если да, то могут личел. представления, выраж. объ. истину, выражать ее сразу, целиком или только приблизительно. Осн. акцент - на док-ве объ. хар-ра истины. И. всегда объ. Развил учение о практике. Пр. вкл. в себя всю совок. матер. деят-сти ч-ка: общ. пр-во, классов. борьбу, науч. эксперим. Принцип отражения - краеугольн. камень матер. теории. Все знания проистек. из опыта, из ощущений, в кот. отраж. св-ва вещей - субъ образ объ мира. Единство диал-ки, логики и теории позн-я. Разраб. теорию ист. мат-ма. Бытие незав. от общ. сознания.

Онтологія (вчення про буття), гносеологія (теорія пізнання), діалектика (вчення про розвиток)

Міфологія була історично першою формою світогляду Міфи - це легенди первісних людей, в яких відтворено їх погляди щодо походження світу У міфології не було чіткого розмежування сівту і людини, думки і емоції, знань і художніх образів Міфологія містила у собі зачатки моралі, релігії, мистецтва, науки, філософії Міф виконував такі функції: 1) згуртування колективу (роду, племені) шляхом формування спільних уявлень про світ; 2) забезпечення духовної наступності поколінь 3) забезпечення певних форм поведінки на основі відповідної системи цінностей Міфи існували в усіх народів світу У міфологічній свідомості відбито поетичне багатство і мудрість різних народів В умовах панування міфологічного світогляду виникаº магія - віра у наявність чудодійного впливу явищ природи на людину і людини на природу

1) релігія і церква відстоюють і проповідують загальнолюдські моральні цінності і ідеали 2) релігія і церква приваюлюють людину своºю високою емоційністю Релігія сприймаºться швидше серцем а вже потім розумом Цьому сприяº і культува обрядовість 3) проповідь соціальної рівності Згідно релігійним і церковним каноном перед Богом всі рівні

Релігія - це форма суспільної свідомості, суть якої полягаº у вірі в існування надприродних нематеріальних сил, у Бога У релігії світ подвоюºться на матеріальний і духовний Духовний º вічним матеріальний - º творінням Бога Тіло людини смертне, а душа безсмертна релігія зародилась у первісному суспільстві Людина ставила перед собою багато питань, на які не могла знайти відповіді, внаслідок відсутності на той час знань У цій ситуації людина будуº картину світу, у центрі якого поставила Бога як творця світу, причиною усього що відбуваºться Релігія не аргументуº своїх положень, не доводить їх а пропонуºсприймати на віру При цьому віра не допускаº ніякого сумніву У процесі історичного розвитку релігія пройшла шлях від політеїзму (багатобожжя) до монотеїзму (визнання ºдиного Бога) Складовими частинами релігії º: 1) ідеї та погляди, уявлення і міфи та догми, що побудовані на вірі у Бога 2) релігійні почуття, настрої, емоції, преживання, що породжуються уявленнями про надприроднº 3) культуві дії - молитви, обряди, свята, богослужіння Релігія маº свої інститути та організації Одніºю з них º церква

Філософія - це перша науковоподібна форма світогляду Слово флософія означаº любов до мудрості Філософія появилася на противагу релігійному розумінні світу, внаслідок розвитку практичної діяльності людей і становлення наукового розуміння світу в умовах поглибленого поділу праці, головним чином внаслідок відокремлення розумової праці від фізичної Філософія виступаº одночасно як і наука і як світогляд Філософія - це форма суспільної свідомості, яка даº теоретичне розвязання проблем світогляду з точки зору відношення людини і світу, ідеального і матеріального На противагу від релігія філософія звертаºться не до віри, а до логічного міркування, до логічної аргументації, на доведення своїх положень у відповідності з науковими данними і практикою Вона апелюº не до емоцій а до інтелекту Філософія º засобом пізнання обºктивної істини

Філософія вивчаº той самий світ, що і інші науки, але якщо вони у процесі вивчення розчленовують світ, то філософія вивчаº світ у цілому У центрі філософського пізнання завжди знаходиться людина як найбільша у свті цінність Філософ використовуº готові теоретичні дані з інших наук і піддаº їх узагальненню , виводить на їх основі найбільш загальні принципи існування і розвитку світу Предметом філософії º людина і світ у їх взаºмовідношеннях і найзагальніших закономірностях Основними формами звязку людини і світу º 1) практичне відношення, змістом якого º перетворення людиною світу в процесі трудової діяльності 2) пізнавальне (гносеологічне) відношення, яке визначаº звязок знань людини з дійсністю 3) ціннісне відношення, що виявляºться в оцінюванні предметів і явищ дійсності з точки зору їх значення для людини До найзагальніших закономірностей, що º предметом філософії відносять такі, які діють одночасно у всьому суспільстві, а також виявляють себе у розвитку людського мислення Основне питання філософії - це питання про відношення свідомості і матерії (ідеального і матеріального, душі і тіла)

Світоглядна, методологічна, евристична, гносеологічна Світоглядна функція полягаº в тому, що філософія приймам участь у формуванні світогляду людини, надаючи йому теоретичного характеру на основі досягнень людської культури Філософія º серцевиною сітогляду, його теоретичном фундаментом Сьогодні світоглядна функція філософії зростаº, бо без розуміння сутності проблем не може бути їх цілеспрямованого розвязання Методологічна функція полягаº у застосуванні основних філософських принципів, законів і категорій у процесі пізнання та практичної діяльності людини Жодна інша наука не володіº такими універсальними принципами та категоріями Саме ці принципи та категорії º наслідком узагальнення філософіºю практики, досягнень інших наук Проте не всі принципи філософії º корисними для науки Невірні принципи шкодять науці Евристична функція полягаº в тому, що філософія здатна давати знання, які випереджають стан розвитку конкретних спеціальних наук Наприклад вчення про атомну будову речовину Демокріта, закон про збереження та перетворення матерії і енергї Гносеологічна функція філософії полягаº у визначенні того кола проблем, що досліджуºться філософіºю у межах її предмету, але на рівні найзагальніших закономірностей

Слідом за основним питанням філософії, важливою сітоглядною проблемою º питання про стан і структуру світу Чи світ змінюºться чи ні Чи предмети і явища звязані між собою, чи існуютьть ізольовано У відповідь на ці питання склалися два погляди діалектичний та метафізичний Діалектика - це термін, яким давногрецькі філософи позначали мистецтво полеміки, логічний метод встановлення істини шляхом виявлення сеперечностей в судженнях супротивника В сучасному розумінні - це філософське вчення про універсальні закони розвитку і заºмозвязку предметів і явищ природи, суспільства і людського мислення Метафізика - це такий спосіб мислення і метод пізнання, який розглядаº предмети і явища поза їхнім внутрішнім звязком, відірваними один від одного і як такі, що перебувають у незмінному стані Метафізика відображаº дійсність однобічно Вона фіксуº тільки відносну сталість предметів та явищ, ігноруючи їх розвиток, виділяючи окремі сторони обºктів вона не бачить звязку між ними, не бачить того цілого, яке вони складають Для метафізики на противагу діалектики характерне заперечення внутрішніх суперечностей в речах і явищах обºктивного світу, ігнорування якісних змін у процесі розвитку

Діалектика в своºму розвитку пройшла ряд етапів Уже в філософії стародавнього світу всезагальна змінюваність буття уявлялась як перетворення одного начала в інше: землі у воду, води у повітря, повітря у вогонь Найбільш яскравий прояв антична діалектика отримала у Геракліта, який вважав що світ знаходиться у процесі безперервних змін Рух здійснюºться через зіткнення протилежностей, які в ході боротьби переходять одна в одну, зберігаючи тим самим свою ºдність, гармонію Геракліт вказуº на відносність характеристик та властивостей явищ навколишнього світу На позиціях стихійної діалектики стояв і Демокріт Він вважав, що ніщо не виникаº з нічого і не зникаº безслідно Вся нескінчена різноманітність речей та їх властивостей виникаº завдяки зºднанню якісно однакових, але різних за кількістю, формою, величиною, конфігураціºю і положенням атомів Вони споконвічно рухаються у порожнечі У філософії нового часу, незважаючи на панування метафізичних поглядів, також висловлювалися діалектичні ідеї Так Спіноза доводить, що рух випливаº із самої сутності матеріальної субстанції і маº у ній свої перешоджерела Проте Спіноза не дійшов до розуміння руху як невідºмного атрибуту матерії він вважав його лише вічною властивістю предмета, притаманою йому лише в певних станах Сама ж природа позбавлена руху і змін Елементи діалектики º і у філософії Лейбніца До них відносяться такі ідеї: ідея про саморух монад і причин їх неперервної зміни; думка про нерозривний звязок мікрокосмосу з макрокосмосом; тлумачення ºдності протилежностей та їх взаºмовтілення Лейбніц наблизився до глибокої діалектичної ідеї про ºдність простору і часу Класична німецька філософія розробила цілісну концепцію діалектики, як універсальної теорії і методу пізнання світу Вершиною класичної ідеалістичної діалектики м вчення Гегеля, який вперше подав весь природний, історичний та духовний світ у вигляді процесу, тобто у неперервному русі, зміні, перетворенню і розвитку Його діалектика охоплюº всю дійсність, починаючи від чистих, логічних категорій, переходячи далі до природи і завершуючи категорійною діалектикою історичного процесу Він поділяº діалектику на буття, сутність і погяття Гегель саме у понятті знаходить вищий розквіт як буття так і сутності у нього поняттям виступаº і як субºкт обºкт так і абсолютна ідея Метод Гегеля був діалектичним, система ідеалістичною, яка і привела його до меиафізичних висновків На матеріалістичній основі побудована діалектика у філософії марксизму Основна відміність матеріалистичної діалектики від ідеалістичної полягаº в тому, що у ній обºктивна діалектика(діалектика речей) визначаº діалектику ідей(діалектику людського мислення), тоді як у Гегеля навпаки діалектика розуму визначала діалектику речей Діалектику можна розглядати одночасно і як теорію пізнання і як логіку

Під принцинами або вимогами науки слід розуміти базові, визначальні положення, у яких відображаються базові, визначальні положення, у яких відображаються і узагальнюються найбільш важливі та суттºві сторони практичної і пізнавальної діяльності людини Принципи º завершальним етапом дослідження Вони º відображенням обºктивного світу в мисленні, підсумком пізнавальної і практичної діяльності людства До зальних принципів діалектики слід віднести такі: принципи розвитку і звязку; принцип обºктивності; принцип конкретного історичного підходу у вивчені явищ; принцип виявлення основної ланки у ланцюгу історичних подій; принцип ºдності історичного і логічного, абстрактного і конкретного

10.

Одна із особливостей філософських категорій полягаº в тому, що вони використовуються у всіх окремих науках Між філософськими категоріями і поняттями спеціальних наук немаº абсолютної відміності Філософські категорії º загальними тому, що вони розкривають найбільш суттºві, змустовні властивості ті відношення буття та мислення Філософські категорії безпосередньо звязані з основним питанням філософії Тому вони відіграють універсальну світоглядну і методологічну роль Такого безпосереднього звязку з основним питанням філософії не мають поняття інших наук Відмітною рисою, що характеризуº філософські категорії, º специфіка їх утворення Філософські категорії не виводяться якимось формально-логічним шляхом, а формуються через узагальнення усього досвідного знання Філософські категорії своºрідно концентрують досвід попереднього розвитку людства, його пізнавальної здатності Ці категорії і спосіб їх вираження являють собою специфічну логічну сітку, що допомагаº вченим різних галузей знань узагальнювати певний матеріал і здійснювати продуктивну наукову діяльність Завдяки цьому у філософських категоріях º таке, у чому філософія реалізуº свою специфічність, відносну самостійність і діºвість

11.

У розкриті взаºмозвязку одиничного і загального велика роль належить Гегелю Він писав, що філософія посинаºться там, де загальне трактуºться як таке, що осягаº всезагальне, суттºве, або кажучи інакше там, де чуттºве осягаºться всезагальним чином, де маº місце «мислення про мислення» Гегель вказував на діалектичний взаºмозвязок одиничного і загального На його думку поняття містять у собі все багатство одиничного, кокретного і загального Гегель абсолютизував роль загального, приписуючи йому самостійне існування Як засвідчуº розвиток буття і пізнання одиничне буття º реальністю Понятійне мислення, яке оперуº класами предметів, маº обºктивну основу в одиничних речах Не може бути самостійного, відірваного від окремих речей існування загального У понятті зконцентровано виражене загальне, яке у предметному світі розсіяне як загальна властивість окремих речей, явищ чи звязків Загальне поняття - це скорочена думка, яка охоплюº багато різних предметів і явищ Навколишній світ º різноманітністю одиничних явищ, що характеризуються особливими і загальними рисами Можна визначити кожну із цих категорій: 1) загальним º те, що виявляºться одинаковим, спільним для ціº та інших ситем, тобто для певного класу предметів 2) особливим º те, що у відношенні до загального виступаº як одиничне, а увідношенні до одиничного як загальне Кожний предмет º особливим, тобто ºдністю одиничного і загального 3) одиничне позначаº окремі предмети, що належать до певної групи, чи класу предметів, а також специфічні властивості, що притаманні тільки окремому предмету, якими він відрізняºться від інших предметів Відміність між одиничним і загальним маº відносний характер Те що виступам одиничним в одному відношенні, може виявитися загальним у іншому і навпаки

12.

Причини - річ, необхідність, фактор і явище, які при взаºмодії з іншими речами, властивостями і факторами і явищами з необхідністю творять нові речі,явища, фактори, властивості Те що породжуºться діºю причину º наслідком матеріалістична філософія вважаº, що поява тих чи інших речей, процесів дійсного світу не залежить від якоїсь надприродної сили або від нашого «Я» Необхідно вирізняти обºктивні чи субºктивні причини, які зумовлюють те чи інше явище Ідеалістична філософія заперечуº обºктивний характер причинності Заперечення обºктивності причинної зумовленості явищ природи і суспільства називаºться індетермінізмом На відміну від нього детермінізм визначаº причинну зумовленість усіх явищ природи, суспільства і людського мислення Велику роль у спростуванні індетермінізму відіграла практична наука Причина і наслідок знаходяться у діалектичному взаºмозвязку Взаºмодія причини і наслідку полягаº у тому, що причина передум наслідку і існуº разом з ним Якщо допустити що причина існуº в один час а наслідок в інший, тоді причинний звязок неможливий Необхідно розрізняти причину і привід Привід базуºться на випадковостях,які змушують причину спрацювати Причина в часі передум наслідкові і зумовлюº його Але це не означаº, що будь яке явище,яке передуº наступному, перебуваº з ним у причинному звязку У людській діяльності причинний звязок мам цілеспрямований характер Поставлена свідомістю ціль виступаº причиною певної дії людини У цьому випадку діїї людини º наслідком у відношенні до мети, яку хоче досягти людина Але сама ціль як ідеальна мета чимось зумовлена Вона º наслідком усвідомленння людиною певних реальних потреб та можливостей, без яких не виникло б цілей Світоглядне значення значення принципу причиннисті полягаº у тому, що він веде до визнання чи до заперечення обºктивних звязків між предметами і явищами дійсності

13.

Гегель розглядав необхідність і випадковість як форми буття і як певні ступені розвитку абсолютної ідеї Матеріалізм визнаº обºктивний характер необхідності, вважаючи її одніºю із основних властивостей природи Необхідність і випадковість існують у ºдності, становлять собою тип звязку, вони певні сторони самої обºктивної реальності При цьому необхідність відображаº внутрішні закономірні звязки між явищами, такі звязки які зумовлюють їх виникнення, існування і зникнення Необхідність º те, що повинно статися при певних умовах Випадковість відображаº зовнішню зумовленість явищ, те що може статися, або й не статися, відбуватися так чи інакше Категорії необхідності і випадковості дають можливість заглибитись у суть звязків світу, відилити ті які неминуче мусять настати, і ті які можуть настати а можуть і не настати Необхідність і випадковість можуть переходити одна в іншу Необхідність проявляºться через випадковості, а випадковість º формою прояву необхідності З поняттям необхідності і випадковості тісно повязані категорії імовірності

14.

Свобода філософами ідеалістичного спрямування трактуºться як звільнення від необхідності Проте уже Мпіноза висловив думку про те, що свобода º усвідомленням необхідності Таке ж визначення свободи даº і Гегель Він вважав, що свобода властива ідеї, яка усвідомлюº себе, а не людям з їх повсякденною практичною діяльністю Ідеалістичне розуміння свободи рано чи пізно приводить до фаталізму Фаталізм визнаº панування у світі сліпих, невідворотних сил, що нібито наперед визначають долю людини Це абсолютизація необхідності і заперечення свободиМатеріалістична діалектика розуміº свободу як цілеспрямовану матеріально-історичну діяльність людей Людина не тільки пізнаº необхідність а й на цій основі змінюº світ з метою задоволення своїх потреб Міра свободи людини залежить від міри перетворення сліпої необхідності в усвідомлену

15.

Зміст - це сукупність елементів, сторін, властивостей, і відношень в предметах і явищах, завдяки чому, вони реально існують як такі Форма - цеорганізація, структура змісту Між змістом і формою існуº тісний звязок, ºдність Не існуº таких речей,які мали тільки зміст і не мали форми, і навпаки Від ºдності форми і змісту необхідно відрізняти відповідність між ними Відповідність º проявом ºдності Проте ºдність між формою і змістом можуть бути і там, де між ними немаº відповідності Один і той же зміст може втілюватися у різні форми Зміст і форма взаºмодіють між собою: зміст визначаº форму, форма у свою чергу робить зворотній вплив на зміст, виявляючи при цьому певну самостійнісність Зміни преважно починаються з зміни змісту Не можна відривати форму від змісту або перебільшувати, абсолютизувати її значення Це призводить до формалізму

16.

Сутність виражаº внутрішні властивості, процеси, звязки предмета, що пізнаються на рівні теоретичного мислення Сутність вказуº на головне, основне, визначальне в предметі, що зумовлене глибинними, необхідними звязками і тендеціями розвитку Явище - це зовнішні властивості, процеси, звязки предмета, які надаються людині безпосередньо у формах чуттºвого споглядання Сутність і явище безпосередньо не співпадають між собою Якщо форма вияву і сутність речей співпадали, то наука стала б непотрібною Одночасно,якби між ними не було звязку, наука була б неможливою Категорії сутності і явища пербувають ніби на перетині категорій загального і одиничного, необхідного і випадкового Сутність - це загальна і необхідне, а явище - одиничне і випадкове Відношення сутності і явища º суперечливими Їх суперечливий характер - це конкретний вияв діалектичного закону ºдності і боротьби протилежностей Явище завжди багатше за сутність, тому що воно крім загального містить у собі й індивідуальне На відміну від явища сутність більш стала і спокійна, однак і сутність змінювана Явище сприймаºться людиною на чуттºвій стадії пізнання, тоді як сутність на логічній, раціональній

17.

Можливість - це обºктивно існуюча тенденція виникнення певного предмету, що зумовлюºться відповідною закономірністю Дійсністю називаºться реалізована можливість, все те, що існуº, чому притаманне буття Можливість поділяºться на абстрактну і реальну Абстрактна можливість - така, яка у принципі здійснива, але при цих умовах не може бути реалізована Абстрактна можливість стаº реальною, якщо для цього зявляються відповідні умови Можливість тісно повязана з випадковістю Імовірність може бути виражена як кількісна сторона можливого Категорії можливості і дійсності мають особливе розуміння явищ суспільного життя Категорії можливості та дійсності мають важливе значення для розуміння процесу пізнання У процесі пізнання слід виявляти реальні можливості

18.

19.

Система - це сукупність певних елементів, між якими існуº закономірний взаºмозвязок та взаºмодія Елементом º нерозчленований у цій системі компонент складних матеріальних утворень та теоретичних побудов У давніх філософських системах під цим елементом розуміли конкретні види речовини (вода, вогонь, земля, повітря) Нині терміном елемент позначаºться будь який обºкт, повязаний певними відношеннями з іншими обºтами в ºдиний комплекс, у систему Структура - це форма (спосіб) внутрішньої організації обºкта, форма звязку його елементів у певну цілісність Системою º кожен предмет чи явище реальної дійсності, мислення і пізнання, які складаються з реально відокремлюваних частин, обºднаних в ºдине ціле У залежності від природи елементів, системи поділяють на матеріальні, тобто такі, що º обºктивною реальністю та ідеальні, такі що відображають субºктивний світ людини У залежності від кількості елементів системи можуть бути прості та складні, а у залежності від характеру звязку між елементами - динамічні та статистичні Окремі предмети і явища можуть бути цілою іºрархіºю систем Будь-яка система характеризуºться багатоструктурністсю Елемент входячи в структуру, взаºмодіº з іншими елементами не повністю а лише певними сторонами Одні й ті ж елементи, взаºмодіючи різними сторонами, можуть утворювати різні структури У процесі функціонування системи можлива заміна елементів на якісно інші Існуº звязок між поняттям структури і функції Функція - це роль, яку виконуº елемент у складі цілого Функція відображаº взаºмодію між елементами системи Якщо структура вказуº на стале у речі, то функція на рух на зміну

2. º загальне, необхідне, істотне, стале, повторюване відношення між предметами та явищами дійсності Закон º обºктивним відношенням, що діº з необхідністю і незалежно від сідомості і бажання людей Формування законів º одним із щабелів пізнання людиною світу Сформульований абстрактно, закон не може охопити всіх можливих форм свого прояву Явище завжди багатше за закон Проте закони науки облем не може бути їх цілеспрямованого розвязання Методологічна функція поляга( у застосуванні основних філософських принципів, законів і категорій у процесі пізнання та практичної діяльності людини Жодна інша наука не володі( такими універсальними принципами та категоріями Саме ці принципи та категорії ( наслідком узагальнення філософі(ю практики, досягнень інших наук Проте не всі принципи філософії ( корисними для науки Невірні принципи шкодять науці Евристична функція поляга( в тому, що філософія здатна и продолжил традиции матер. Ф. - воинствующий материалист.Ф родился в семье юриста. Поступил в богословский фак. Гейдельбергского унив. Однако через год покидает его. Переезж в Берлин, где слушает лекци Гегеля в унив.С 1828 г. преподает в унив. но его увольняют за отрицание личного бессмертия в работе "мысли о смерти и бессмертии"С 1830г Ф. ведет уединенную жизнь в деревне и публикует свои работы. К1839г. он уже окончательно порывает с идеализмом В 1841г выходит гл. труд - "Сущность христианства" . Затем

Протягом усіºї історії філософії навколо питання про пізнаваність світу точилася боротьба між матеріалізмом та ідеалізмом Більшість філософів позитивно відповідають на питання про пізнаваність світу Однак агностицизм вважам за неможливе пізнати матеріальний світ Матеріалізм відстоюº принцип пізнаваності і розглядаº пізнання як відображення світу в сідомості людини Свої твердження матеріалізм виводить з даних науки і суспільно-історичної практики Матеріалісти-метафізики відривали теорію від практики, пізнання розглядалось ними як пасивне, дзеркальне відображення світу в голові людини Практику не розглядали як критерій істиності людських знань Теорія пізнання матеріалістів метафізиків мала споглядальний характер Одні вважали головними у процесі пізнання відчутів, інші - роль розуму Субºктивний ідеалізм обºктом пізнання визнаº відчуття або людське мислення Він заперечуº можливітсь пізнання того, що перебуваº поза людською свідомістю теоретичне обгрунтування агностицизму було розроблене англійським філософом Юмом у 18 ст Згідно з цими поглядами, наш досвід знайомить нас лише з відчуттями які впорядкувою і ситемазум наука Представником агностицизму був І Кант Він визнавав існування поза нашою свідомістю так званих «речей у собі», але таких які не можуть стати «речами для нас» Людина на думку І Канта може пізнати тільки явища, а внутрішня сутність речей нею не може бути осягнута

4. Субєкт і обєкт пізнання.

Під обºктом пізнання слід розуміти ту частину світу,яка увійшла в поле зору людини в процесі практичної матеріальної діяльності Представники метафізичного матеріалізму ігнорували соціальну сутність людини, як субºкта пізнання, її активну роль у перетворенні навколишнього сіту Людина розглядаºться ними як природна істота із незмунними природними потребами, а обºкт як реальність, що існуº поза субºктом Звязок між субºктом і обºктом виявився у них зовнішнім, однобічним і зводився до того, що субºкт пасивно сприймався як обºкт Для ідеалізму субºктом пізнання º не людина, а свідомість у дійсності людину не слід зводити до субºкта свідомості Субºкт пізнання º перш за все субºктом матеріально-практичної діяльності Тому вихідним у визначенні категорії субºкта і обºкта º трудова, виробнича діяльність як основа буття і розвитку людини і свідомості Саме у процесі становлення трудової діяльності формувався субºкт, складалася людська здатність активно і цілеспрямовано перетворювати навколишній світ і на цій основі усвідомлювати саму себе, свою дільність Поняття субºкта виражаº соціальну сутність людини Іссторія розвитку людини - це історія становлення суспільства Не можна відокремлювати суспільство від індивіда і індивіда від суспільства У взаºмозвязку суспільство-людина визначальним º суспільство Закономірності функціонування суспільства, його рівень розвитку, матеріальні і духовні потреби так чи інакше визначають діяльність індивіда Суспільство виступаº як субºкт перш за все у відношенні до природи Природа º базовим обºктом пізнанням Обºктом пізнання стають тільки ті явища, які так чи інакше попадають в сферу людської діяльності Категорії субºктивне і обºктивне мають двояке значення Субºктивне, характеризуючи діяльність субºкта як свідомої істоти, означаº, ця діяльність властива субºкту, здійснюºться ним У цьому відношенні будь-яка людська діяльність º субºктивною Категорія обºктивне означаº те, що існум поза і незалежне віддіяльності субºкта

Матеріалітсична філософія розглядаº істину як вираз звязку пізнання з дійсністю, якзбіг пізнавальних образів з обºктом З точки зору матеріалістиної діалектики, істина - це знання, що адекватно відображають обºкт у свідомості субºкта За своїм джерелом і змістом істина маº обºктивний характер Вона відображам предмети і явища які існують обмктивно, незалежно від свідомості людей, тому зміст її маº обмктивний характер у не залежить від субºкта При цьому не слід змішувати істину і обмктивну реальність Істина - це гносеологічна категорія речі, які існують не º самі по собі істиними чи хибними Хибним може бути судження про них Істина не º застиглим образом світу, а процесом його відображення Відносна істина - це знання, яке º неповним, приблизним вираженням предмету Відносною істиною м кожна наукова теорія минулого і сучасного Абсолютну істину можна і слід розглядати як суму відносних істин, тобто абсолютна істина º результатом синтезу багатьох відносних істин Абсолютна і відносна істина - це два взаºмоповязаних моменти обºктивної істини Перебільшення будь-якої з них веде до метафізичного перекручення самої сутності процесу пізнання перебільшення абслютної істини заперечум процес розвитку знань, приводить до консервації тих уявлень і теорій, які вже склалися Такий погляд називаºться догматизмом З другого боку, перебільшення істині веде до висновку, ніби всі знання умовні, минущі, а отже не мають обºктивного змісту Це - релятивізм, який заперечуº абсолютну істину і приводить до висновку, що всі знання м умовним, залежними від субºкта, його концептуальних позицій і теоретичної спрямованості

Філософи-матеріалісти заперечують субºктивний підхід у питанні про ітину і звертаються до такого обºктивного її критеря як практика Бекон, Дідро, Фейºрбах вважали критеріºм істини саму практику Проте вони обмежено розуміли її Вони тлумачили практику лише як науковий експеримент, чуттºвий досвід Поза їх увагою залишалась виробнича дільність людей, яка º реальною основою розвитку суспільства і наукового пізнання Сучасна наука і матеріалістична філософія вбачають критерій істини у цілеспрямованій матеріальній діяльності людей Якщо істиною º вірне відображення обºкта у свідомост субºкта, то переконатися в істності тих чи інших знань можна шляхом їх співсталення з обºктом пізнання Таке співставення відбуваºться у процесі практичної діяльності Практика º загальним критерімм істини Вона - критерій як у відношенні до наших чуттºвих знань, так і до абстракцій Визнання практики як головного критерія істини не означаº, що кожне поняття, будь-який акт пізнання треба безпосередньо перевіряти практикою реально процес доведення відбуваºться у формі виведення одного знання з іншого, тобто у формі ланцбга міркувань Тільки окремі його ланки перевіряються шляхом виходу в практику У цьому пізнавальному процемі велике практичне значенн належить формальній логіці

Практика - це чуттºво-матеріальна дільність людей, спрямована на перетворення світу в їх інтересах Як гносеологічне поняття практика включаº до свого місту усю матеріальну діяльність людства протігом всºї історії його існування, тобто практика маº суспільно-історичний характер Саме у цьму і полягаº відміність діалектико-матеріалістичного розуміння практика від ідеалістичного та метафізичного Основою практики º суспільне виробництво матеріальних благ, тобто процес перетворення речей природи у відповідності з потребами людей Але зміст практики не слід обмежувати тільки матеріальним виробництвом Можна виділити лие три найбільші форми практики : 1) трудова діяльність; 2) соціально-перетворююча діяльність (політичні, ідеологічні відносини); 3) практика наукового експерименту (спостереження, дослід)

Практика виступаº як основа, рушійна сила пізнання і критерій істини Практичні потреби породжують науку, яка º вищою формою пізнавальної діяльності Породовши науку практика виступаº як постійний стимул та рушійна сила її розвитку Коли у супільстві виникають якісно нові технічні потреби, віповідно зявляються нов наукові напрями На кожному етапі історії суспільства практика визначаº основні напрями розвитку наукової думки, а також найважливіші проблеми тіºї чи іншої науки Аналіз ролі, яку відграº практика у пізнанні людиною світ, приводить до висновку, що вона також º кінцевою метою пізнання Остаточною метою пізнання º застосування знань у практичній діяльності людини задля задоволення певних потреб Пізнання прислуговуº практиці, і у свою чергу рухаº її, створюº для неї нові можливості подальшого розвитку Пізнання найістотнішим чином впливаº на практику і виступаº як її вирішальна рушійна сила Чим складнішим стаº матеріальне виробництво і разом з ним вся суспільна пактика, тим більшу роль відіграº пізнання Практика і пізнання розвиваються в нерозривному звязку Теорія виникаº з практики, розвиваючись на її основі, º її узагальненням Зіншого боку, відображаючи закономірності розвитку світу, теорія визначаº основні напрями подальшого розвитку практики Практика без терії сліпа, терія без практики безпредметна ºдність теорії і практики, їх взаммопроникнення і перехід одного в інше º умовою розвитку суспільства

10.

Наука - це ситема перевірених практкою теоретичних знань продійсність, система понять про явищ та закони їх існування і розвитку Поняття науки застосовуються також для позначення певного виду діяльності людини, спрямованої на виробництво нових знань Знання - це правильне відображення у свідомості людини предметів і явищ світу і їх властивостей Знання бувають буденними, донауковими, науковими, емпіричними і теоретичними Наукові знання не тільки константують факти та описують їх, але і пояснюють їх Сутність наукового знання полягам у достовірному відображнні факті Основу наукового знання складають певні базові положення, закономірності, які дають змогу обºднувати їх у мдину цілісну систему Пізнання ставало науковим туºю мірою, якою воно розкривало закони і закономірності розвитку світу і якою набувало силу передбачення Наукове пізнання відрізняºться від релігійного Релігія базуº свої знання на вірі, а наука на доведенні

11.

Основними формами емпіричного пізнання º: спостереження, експеримент, моделювання і науковий факт Спостереження- це початковий етап емпіричного дослідження, який полягаº у цілеспрямованому сприйнятті предметів і явищ світу з метою отримання безпосередніх чуттºвих даних про обºкт пізнання Основна вимога, яка ставиться до наукового спостереження - це однозначність задуму, системність, обºктивність, можливість контролю за процесом шляхом повторення спостереження експеримент - науково поставлений дослід, в якому досліджувач активно втручаºться у хід процесу, створюючи штучні умови буття і функціонування явищ з метою отримання про нього нових знань експериментатор маº можливість впливати на явище за допомогою цілого комплексу різного роду приладів та технічних засобів і відтворювати його кожний раз, крли воно цікавитиме досліджувача Експеримент здійснюºться на основі теорії, яка визначам постановку задачі і інтерпретацію його результатів Дуже часто основним завданням експерименту º перевірка гіпотез і теоретичних передачен Експеримент дуже тісно повязаний із спостереженням але не тотожний йому Експеримент м більш дімвою формою наукового дослідження Засобіми експерименту можна відтворити явище будь-коли, якщо цього вимагають завдання наукового дослідження Моделювання м процесом штучного створення або вибору моделі, яка відтворюº деякі особливості оригіналу, та її наступне дослідження Модель - це предмет, що замінюº оригінал, з яким перебуваº у відношенні подібності і м джерелом інформаці про нього Моделювання застосовумться тоді, коли вивчення предмету повязане з якимось труднощами Поняття моделі м гносеологічною категоріºю, яка характеризуº один з важливих шляхів пізнання Особливою вимогою до моделі м її подібність з оригіналом в істотному відношенні і відміність в неістотному Моделі можна поділити на три типи: фізичні, речово-математичні і логіко-математичні Науковий факт - це той самий предмет чи явище, але описувані досліджувачем за допомогою певної мови Науковий факт повинен відповідати реально існуючій речі Головні теоретичні рівні науковго пізнання - індукція і дедукція; аналіз і синтез; інтуїція;ідеалізація; екстраполяція; гіпотеза4 терія; наукове передбачення

12.

Етика і мораль - це погляди, правила і норми, що регулюють поведінку людей Такі правила º необхідними для всіх членів суспільства Основу цих правил складають загальнолюдські цінності Вони визначають, що таке добро і зло, що заохочуºться і що неприйнятне для вченог Моральність вимагам врахування історично сформованих заборон стосовно вчинків людини В науці засуджумться таке явище як плагіат Важливою моральною нормою для науковців º відстоювання ними істини Але слід брати до уваги, що істина і добро не завжди співпадають Проте коритсування істинними знаннями може бути спрямоване проти потреб людини і суспільства на їх шкоду тут і виникам проблема моральної відповідальності вченого перед людством за свою наукову діяльність Наука повинна сприяти прогресивному розвитку людства і не шкодити йому

13.

Під науковою картиною світу слід розуміти цілісну систему поглядів людини стосовно властивостей і закономірностей природи, суспільства і людського мислення Ця картина виникаº як наслідок узагальнень синтезу основних природничо-наукових і суспільствознавчих понять і принципів Розрізняють загальнонауково картину світу, картину світу близьких за предметом свого дослідження наук і картину сівіту окремих наук У структурі наукової картини світу можна виділити два головних компоненти; концептуальний (понятійний) і чуттмво-образний концептуальний момент повязаний з філософськими категоріями (матерія, причинність, рух, час, простір, розвиток) і принципами (матеріальної ºдності світу, загального звязку і взаммозумовленості явищ), загальнонауковими поняттями і законами, а також фундаментальними поняттями і принципами окремих наук Чуттºво-образний компонент наукової картини світу - це сукупність наочних уявлень про природу Головна відміність наукової картини світу від донаукової полягам у тому, що вона базумться на певних фундаментальних наукових теоріях, що слугують її обгрунтуванню Наукова картина світу як форма систематизації знання відрізняºться від наукової теорії Якщо наукова картина світу відображаº обºкт, абстрагуючись від самого процесу отримання знання, то наукова теорія містить у собі логічні засоби як систематизації знання про обºкт так і перевірки їх істиності Наукова картина світу виконуº евристичну роль у процесі побудови фундаментальних наукових теорій Наукова картина світу тісно повязана із світоглядом і науковою теоріºю наукова картина світу знаходиться у постійному розвитку

14. Роль науки у розвязку глобальних проблем сучасності.

Соціальна Філософія

Свідомість - це насамперед знання Ось чому в сучасній філософській літературі більшість дослідників вказують на важливу роль пізнавальної, емоційної та мотиваційно-вольової форм діяльності свідомості Логічна структура пізнавальної діяльності людини складаºться із чуттºвого, абстрактного та інтуїтивного рівнів на цих рівнях виникають чуттºві образи і понятійні структури, які становлять предметно-змістову основу мислення До пізнавальних здатностей людини належать увага і память У пізнавальній сфері провідна роль належить понятійному мисленню емоційна сфера свідомості - складне малодосліджене явище Емоційну сферу становлять почуття, афекти, пристрасті та самопочуття Мотиваційно-вольова сфера складаºться з мотивів, інтересів, потреб субºкта в ºдності з здібностями в досягнення цілей Поряд із свідомістю існуº рівень підсвідомого Фрейд стверджував що підсвідомість відіграº важливішу роль у у поведінці людини Багато філософських течій на противагу Фрейду дійшли висновку що вирішальну роль відіграº все ж таки свідомість Важливою ознакою свідомості º самосвідомість Вона оріºнтована на аналіз, усвідомлення, цілісну оцінку людиною власних знань, думок, інтересів, ідеалів, мотивів поведінки, дій, моральних властивостей та ін

Суспільна свідомість не тільки відображаº буття а йтворить його Життºдіяльність суспільства - це завжди складний історичний процес Суспільна свідомість повязана з науково-теретичним рівнем відображення дійсності, глибоким усвідомленням субºктом відпрвідальності за прогрес суспільства Але суспільна свідомість за певних обставин здатна виступати і деструктивною силою, гальмуючи поступалтний хід суспільного прогресу Суспільна свідомість може існувати тільки тоді коли º конкретні її носії - людина, соціальні групи, спільності Тому суспільна свідомість здатна існувати тільки через індивідуальну свідомість, що º духовним світом конкретної людини Суспільна та історична свідомість перебувають в діалектичній ºдності, оскільки у них загальне джерело - буття людей Індивідуальна свідомість конкретніша, багатограніша ніж суспільна Вона включаº в себе неповторні властиві тільки даній людині особливості, що формуться на основі специічних особливостей її буття Свідомість - не тільки знання а й ставлення до буття суспільна свідомість - це не просто арифметична сума індувідуальних свідомостей а якісно нова сутність Вона відображаº обºктивну дійсність повніше

Політична свідомість º відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбуваºться в суспільстві Політична свідомість відображаº свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості маº здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення Моральна свідомість Мораль - це система норм, правил поведінки людей в суспільстві Норми моралі регулюються в суспільстві силою громадської думки Прнципи моралі не вічні і постійно змінюються Естетична свідомість відображаº обºктивну дійсність шляхом певних свідомих образів на відміну від науково пізнання яке відображаº буття у формі логічних терій і понять, естетична свідомість відображаº його у конкретній наочно-чуттºвій формі Правова свідомість - сукупність знань, поглядів на юридичні права та норми, що регулюють поведінку людей у суспільстві Правова свідомістьтісно повязана з правовими нормами та законами

Політична свідомість º відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбуваºться в суспільстві Політична свідомість відображаº свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична свідомістьвключаПолітична свідомість º відображенням політичних відносин, політичної діяльності, що відбуваºться в суспільстві Політична свідомість відображаº свідомо та цілеспрямовано регульовані політичні процеси Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості маº здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення в себе ідеологічний та психологічний аспекти Перший аспект повязаний з системою поглядів та ідея які відображають корінні інтереси певних соціальних спільностей Другий аспект повязаний з політичною психологіºю, що грунтуºться на несистематизованих Політична ідеологія пронизум все життя суспільства, справляючи вагомий вплив на його розвиток У сучасних умовах процес формування політичної свідомості маº здійснюватися в напрямку утвердження нового політичного мислення Нове політичне мислення маº бути спрямоване на глибоке розуміння неповторності сучасного світу як складного та багатогранного явища

Мораль - це система норм, правил поведінки людей в суспільстві Норми моралі регулюються в суспільстві силою громадської думки Прнципи моралі не вічні і постійно змінюються У сучасних умовах суспільного розвитку зростаº роль і значення моральних цінностей Багатогранність цінностей духовного життя, які суттºвим чинном впливають на культурно-моральний розвиток людини Всучасному суспільстві важливо щоб моральні цінності перетворились у невідºмну рису психології людини При формуванні моральної свідомості важливим º пошук ефективних шляхів вирішення суперечностей, що властиві цьому процесу У сучасних умовах важливою умовою вирішення суперечностей у сфері формування моральної свідомості º цілеспрямоване утвердження непримеренного ставлення до її антиподів, що гальмують процес становлення моральної культури людей

10.

Естетична свідомість - відображаº обºктивну дійсність шляхом певних художніх образів на відміну від науково пізнання яке відображаº буття у формі логічних терій і понять, естетична свідомість відображаº його у конкретній наочно-чуттºвій формі Естетична свідомість розвиваºться в органічному звязку з розвитком усього суспільного життя, відображаючи зміни, що відбуваються суспільному житті В основі естетичної свідомості лежить художня культура, голоним у якій º художнº виробництво та споживання Художня культура включаº всебе естетичну активність особистості її естетичне виховання, а також естетичніц потреби, почуття смаки, які реалізуються в художній творчій діяльності людей В основі естетичного ставлення людини до світу, її естетичної активності лежить соціально культуротворча діяльність, котра не не може обмежуватися лише сферою художньої творчості, а маº поширюватися на все суспільне життя

11.

Мистецтво виступаº як специфічний сносі б практично-духовного освоºння світу, форма суспільної свідомості й художньо-образного відображення дійсності, її пізнання й оцінки, особливою формою творчої діяльності особистості Його функціонування тісно повязане з процесами обºктивного буття, суспільних відносин, зокрема духовонго виробництво Мистецтво являº собою ºдність естетично-пізнавальної та естетично-творчої основи Однак визначальним у мистецтві º духовно-емоційна основа Научно-чуттºва, предметно-життºва, духовна, ідейна та емоційна сторони виступають в органічній ºдності Свій вплив на суспільство мистецтво може здійснювати лише за умов, коли воно може бути сприйняте ним

12.

Протягом історії людства релігійна свідомість пройшла шлях від свого становлення від примітивних культів до складних релігійних систем і основних релігій сучасності Релігія як форма суспільної свідомості охоплюº релігійну ідеологію та релігійну психологію Релігійна ідеологія являº собою більш чи емнш струнку систему релігійних ідей, поглядів на світ Релігійна ідеологія розробляºться теологами Релігійна психологія складаºться стихійно включаº в себе несистематизовані почуття людей, настрої звичаї уявлення повязані з вірою в надприроднº Суттºве місце в релігійній свідомості вдіграº процес поклоніння Діалектика розвитку релігійної та атеїстичної свідомості, а також міра їх впливу на людей визначалася соціальними, морально-духовними факторами рівнем культури субºктів історичної творчості В релігійній свідомості º дві протилежні точки - релігійний фанатизм та атеїзм Усучасних умовах важливими º такі релігійні основи як віротерпимість, безкористливість братолюбство тільки на основі поºднанн явсіх духовних сил суспільства можлива консолідація, співробітництво народів взаºмозбагачення культур

13.

Різіні уявлення про суспільство формувалось з найдавніших часів Одним із перших вагоме словов у цій галузі сказали Конфуцій та Платон з Арістотелем Суспільство в уяві стародавніх мислителів ототожнювалось з державою суспільне життя не мислилось унакше як державнеЛюдина трактувалась як політична істота Філософи стародавнього часу описали майже всі основні елементи суспільного життя Мислителі Середньовіччя помітии різницю між суспілбстврм та державою У творах Н Макіавеллі держава постаº у вигляді одніºї із складових суспільства як більш широкого і фундаментального утворення Соціальні філософи домакіавелівсбкого періоду виявили майже всі елементи соціуму але не змогли скласти про нбого більш менш чіткого теоретичного уявлення У науковому осягненні соціум розглядався як історія людської діяльності Перша спроба виходу з вузької рамки історичного аналізу, осмисленні суспільства не лише в контексті історії, а й у більш широких межах діяльності і спілкування була зроблена К Марксом, у вченні якого суспільство постало у вигляді суспільно-економічної діяльності суспільство охоплюº різноманітні процеси, стосунки між людбми і складаºться з певних соціальних інститутів У суспільстві реалізуються різноманітні види матеріальної та духовної діяльності людей Суспільство - це реальні люди, які обºднуються у соціальні групи, нації, взаммодіють і конфліктують між собою, створюють і споживають матеріальні і духовні блага суспільство - це реальний процес життºдіяльності людей, що маº історичний характер, існуº обмктивно, тобто незалежно від волі і прагнення людей, хоча вони м головними носіями суспільно-історичного процесу

14.

Взаºмовідношення суспільства і природи º складною багатоаспектною проблемою Адже і суспільство і природа º предметом вивченням багатьох наук Поняття природа у науковій літературі вживаºться у двох значеннях У широкому розумінні слово природа охоплюº і суспільство, і навколишній світ у всій багатоманітності прояву, тобто º синонімом слова Всесвіт У вузькому розумінні природа - це частина світу, яка взаºмодіº з світом, це природнº середовище в якому живе людина Сучасна наука виходить з того, що виникнення життя на Землі º результатом саморуху і саморозвитку матерії при наявності відповідних природніх умов З виникненням життя сформувалась частина планети, яку називають біосферою Природа º необхідною умовою матеріального життя суспільства, джерелом ресурсів ºдність суспільства і природи обумовлюºться процесом матеріального виробництва Історія розвитку природи поділяºться на два періоди до і після появи людини Система «суспільство-природа» існуº з часів появи людини з її потребами, практичним ставленням до природи Система «суспільство-природа» передбачаº пізнання людиною природи, її використання і перетворення у світі все взаºмоповязане Щоб зрозуміти і дослідити ситсему «суспільство-природа» необхідно врахувати всю сукупність звязків, взаºмовплив і взаºмовідносини, що утворилися і існують у географічній оболонці Землі

15.

16.

17.

Людина живе на Землі в межах тоненької сфери, сам тут вона реалізуº свої творчі сили Ця зона називаºться географічним середовищем Географічне середовище - це сукупність предметів живої і неживої природи, залучених на даному етапі розвитку у суспільний процес і º необхідними умовами існування і розвитку суспільства До географічного середовища належить земна поверхня із корисними копалинами, грунти, ліси, води, флора і фауна, нижня частина атмосфери і т д Тобто та частина природи яка º обºктом діяльності людини Природнº середовище здійснюº вплив на суспільний розвиток Географічне середовище постійно змінюºться На ранніх етапах розвитку суспільства георфічне середовище відігравало провідну роль Шарль Монтескº вважаºться засновником географічного детермінізму він розвинув ідею про провідну роль гнеографічного середовища в житті людей, культурі і історії народів Біосфера - це сфера існування живої речовини Цей термін впреше запропонував Е Зюсс Детально вчення про біосферу розробив В І Вернадський

18.

19.

Впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і техніки привели до революційних змін у житті суспільства Людство вступило в епоху НТР, що посилило вплив на природу З одного боку вдосконалення і збільшення виробництва сприяють більш повному задоволенню потреб людини З іншого забруднюºться природнº середовище Зростаючи потреби людини зумовлюють зростання темпів НТП Сучасна екологічна ситуація склалася стихійно в ході діяльності людей Люди досягали цілей, на які розраховували але отримували результати на які не чекали НТП змінюº стосуеки людини з природо, створюº нові умови її існування, помітно впливаº на спосіб життя і праці Екологічне прогнозування стало необхідною умовою оптимізації процесу взаºмодії суспільства і природи Томі важливо мати еколого-економічну оцінку НТП Подальше вдосконалення техніки маº відбуватися із врахуванням її негативного впливу на природу

20.

21. природнього в людині.

22.

На думку Платона суспільство º обºднанням людей для задоволення своїх потреб і º засобом реалізації потреб людей одне в одному За Арістотелем воно º втіленням притаманного людині від народження соціального інстинкту людини Релігійна філософія вважала його проявом божого творіння Просвітителі та французбкі матеріалісти трактували суспільство як форму суспільної угоди, Г Гегель як реальний процес життºдіяльності людей, що відбуваºться завдяки втіленню в життя абсолютної ідеї марксистська соціальна філософія суспільство визначаº як сукупність історично обумовлених форм спільної діяльності людей Головною детермінантою суспільного життя º спосіб виробництва матеріальних благ Саме він обумовлюº соціальний, політичний та духовний процес життя Суспільне буття визначаº суспільну свідомість Теоретичне уявлення про суспільство як систему безпосередньо повязане з аназізом головних підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаºмодія яких забезпечуº ціліснісь суспільства Слід виділити такі сфери суспільного життя: 1) матеріальна охоплюº процеси матеріального виробництва, розподілу, обміну, споживання а також продуктивні сили; 2) соціально-політична - включаº соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві - національні, групові, міждержавні Саме ця сфера охоплюº такі явища і процеси як революція, реформа, еволюція В цій сфері функціонують такі соціальні інститути, як партія, держава, суспільні організації; 3) духовна - це широкий комплекс ідей, поглядів, уявлень; 4) культурно-побутова - охоплюº виробництво культурних цінностей, передачу їх від одного покоління до іншого, життя сімї, освіту, виховання

23.

24.

Людина - це одночасно соціальна і природня істота Індивід - це окремо взятий представник людського роду, якому властиві неповторні природні і соціальні якості Поняття ж особистості акцентуº увагу на соціально значущих рисах людського індивіда Особистість являº собою певну цілісність, систему багатоманітних якостей, рис індивіда У ході історичного розвитку індивід може набувати одних і втрачати інші якості Інтереси особистості у різних умовах різні, але інтерес притаманий їй завжди він º рушійною силою дій індивіда Особистість - системна якість Вона здобуваºться індивідом у практичній діяльності, зокрема у праці та спілкуванні з іншими людьми Індивід тільки тоді стаº ососбистістю коли його залучено до суспільних відносин Тому поняття особистості треба розкривати через практичну діяльність Особистість маº величезну кількість рис Серед них - розум, воля, мудрість, емоції, звички, переконання і т д Ціякості мають як соціальні так і природньо значущі риси Моральні якості ососбистості носять лише соціально значущий характер Із числених моральних якостей можна виділити - гуманізм, доброту, милосердя, совість, терпимість, ідейність, патріотизм, принциповість, ввічливість, працелюбність та ін Крім цих позитивних у індивіда º багато негативних рис егоїзм, грубість, користолюбство, тунеядцтво, наклепництво і тд Багато рис відносяться і до психологічних і моральних якостей Усі ці як позитивні так і негативні якості º продуктом впливу суспільства, соціальних спільностей, окремих людей на дану особистість, а також продуктом самовиховання Сформовані якості людини справляють вплив на розвиток суспільства так і самої особистості

25. єкт історичної діяльності.

26. Поняття рушійної сили розвитку суспільства.

У соціальній філософії рущійними силами розвитку суспільства вважають різні суспільні явища: обºктивні суспільні суперечності, продуктивні сили, спосіб виробництва та обміну, розподіл праці, потреби та інтереси, дії великих мас людей Вони таким чином повязані з суперечностями розвитку суспільства та їхвирішенням, з соціальним детермінізмом, обºктивними та субºктивними чинниками історії, з діяльністю людей або ж м комплексом цих чинників Рушійні сили розвитку суспільства повязані насамперед з діяльністю людей Рушійною силою розвитку суспільства º інтерес Зміст інтересу визначаºться умовами життя людей та їхніх спільнот, місцем у системі суспільних відносин інтерес м реальною причиною соціальних подій, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп, що беруть участь у цих діях Серед числених інтересів особливе місце належить матеріальним, особливо інтересам власності, адже історію людства можна періодизувати за формами власності Взаºмодія інтересів відбуваºться через реальні суспільні звязки, відносини, організації На основі інтересів відбуваºться обºднання людей у суспільні групи

27. відміність суспільного буття від буття тварини.

28. Поняття суспільного закону. Закон розвитку суспільства і закон діяльності людей.

29. Основні детермінанти діяльності, потреба, інтерес, мета, сенс.

Потреби - фундаментальна риса, неповторна суттмва характеристика за багатством потреб можна судити про рівень розвитку особистості високо розвинута особистість - це насамперед особистість з багатством розумних потреб, з високою культурою споживання Потреби людей º рушійною силою розвитку суспільства і самої людини Потреби становлять основне джерело діяльності людей Людські потреби історично зумовлені, визначаються даним історичним тином суспільних відносин У процесі розвитку суспільства відбуваються як якісні так ікількісні зміни у системі потреб Задоволення потреб у певних умовах породжуº нові потреби, нові потреби стимулюють виробництво Потреби притаманні всім біологічним організмам Інтереси тільки людині Інтереси як і потреби м рушійною силою діяльності людейГегель говорив, що інтереси рухають народами Справжні інтереси не завжди правдиво відображаються їх носіями У суспільстві маº місце складна взаºмодія різних, часто суперечливих інтересів Інтереси можна класифікувати: за субºктами (інтерес держави, нації, сімї); за сферами суспільного життя (матеріальні - духовні), за значенням (корінні - некорінні), за тривалістю (тривалі - нетривалі), за наявністю суперечностей (узгоджувані, неузгоджувані, гармонійні - негармонійні) Одніºю з основних умов поступального розвитку суспільства º узгодження інтересів

30. Обєктивні умови і субєктивні фактори історії.

31. Можливість і діяльність в історичному процесі.

32. Соціальна структура суспільства.

Опорним при дослідженні питання про соціальну структуру суспільства º поняття про соціальну групу Соціальна група - це сукупність людей, обºднанаих спільними інтересами чи спільною справою Розрізняють малі, середні та великі соціальні групи Малі соціальні групи - це соціальні групи, члени яких обºднані спільною діяльністю і перебувають у безпосередньому стійкому спілкуванні один з одним, що º основою їхніх емоційних відносин і особливих групових цінностей та норм поведінки малі соціальні нрупи відзначаються великим багатоманіттям конкретного змісту і своїх форм До них належать сімя, бригада, військовий підрозділ Розрізняють формальні і неформальні соціальні групи Перші складаються у відповідності з наперед установленими правилами Їх роль як субºктів суспільного розвитку досить незначна але у формуванні особистості ця роль буваº навіть визначалбною Середні соціальні групи - це як правило мешканці одного села чи міста, працівники одного підприºмства Вони мають різні основи формування від стихійної до фиробничої Їх роль як субºктів історичного суспільного розвитку вища ніж малих груп Великі соціальні групи, етнічні спільноти, вікові групи - це багаточисельні обºднання людей тут немаº безпосередніх стосуеків, їх обºднуº лише фундаментальний інтерес, що формуºться на основі усвідомлення людьми обставин свого життя

33. Поняття класів, соціальна класова структура сучачного суспільства.

Класові суспільства виникли понад 5 тис років тому Існування класів визнавали багато мислителів: Арістотнль, Платон повязували класи з майновим розшаруваням людей Специфіку історичного процесу як боротьбу класів розуміли французькі матеріалісти та соціалісти-утопісти В сучасній філософії º різні точки зору на сутність класів: 1) існування класів повязане з боротьбою людей за виживання у тих чи інших історичних умовах (соціал-дарвіністський напрямок); 2) класове розшарування виникло внаслідок відміностей у психології, ідеях, рівнях морального та історичного розвитку людей (психологічний); 3) класи º відносно самостійними групами людей, що обºднуються на основі фактично розрізнених інтересів у сфері виробництва, соціального життя, політики (М Вебер); 4) як великі соціальні групи класи характеризуються чотирма соціально-економічними ознаками місцем у певній історичній системі суспільного в-ва, відношенням до засобів в-ва, роллю у суспільній організації праці, способом одержання і часткою прибутку Головна класоутворююча ознака - це відношення до засобів в-ва (К Маркс) Марксизм вважав класову боротьбу рушійною силою розвитку суспільства, а всю історію людства розглядав під таким кутом зору Класова боротьба вичерпала себе в 20 ст і досвід показав що співробітнитво між класами - це типовий шлях розвитку країн, а шлях революції - це лише історичний виняток

34.

Праця - це цілеспрямована діяльність людей, у процесіякої вони перетворююьб та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб За своºю формою праця завжди º соціальним процесом Праця - це необхідна умова існуання людей Як людина не може існувати без споживання та к вона не може існувати без виробництва Система суспільного виробництва виступаº як ºдність трьох видів виробництва: носіїв життя, засобів до життя та соціальних умов існування носіїв життя У продуктивні сили виробництва людини входять життºві засоби за допомогою яких реалізуºться процес відтворення та розвитку людських сил Духовне виробництво - це вся багатогранна діяльність людей з виробництва, розподілу, обміну та споживання, зберігання духовних цінностей Духовні цінності - це ідеї, уявлення, наукові знання, ідеали, виробництво яких здійснюºться за допомогою певних соціальних інститутів Духовне виробництво охоплюº собою освіту, ідейне, моральне, естетичне, правове виховання, система культурно-масових заклидів, засоби масової інформації В процесі матеріального виробництва створюються два різновиди матеріальних цінностей: засоби виробництва і предмети споживання Засоби виробництва споживаються всередині самого виробництва, предмети споживання споживаються людиною

35.

Основні функції політичних партій: 1) виявлення, формування та обгрунтування інтересів великих суспільних груп, визначення цілей і завдань, принципів, засобів їх досягнення; 2) формування громадської думки, вплив на неї з метою залучення на свій бік якомога більше прихильників; 3) боротьба за державну владу на всіх рівнях, за можливість впливати на неї; 4) участь у всіх формах державної влади, розробці та здійсненні внутрішнього й зовнішнього політичного курсу; 5) політичне виховання частини або всього суспільства; 6) підготовка та висування кадрів для державного, партійного апарату

36.

Платон вважав, що держава - це три стани: мудреці-правителі, воїни, чиновники, селяни, ремісники Т Мор стверджував, що держава - це змова багатих проти бідних Гегель вважав, що держава - це життя Бога в світі За теологічною теоріºю походження держави пояснюºться Божою волею Патріархальна теорія (Арістотель) - доводила, що держава походить від сімї, влада монарха º продовження влади батька в сімї Договірна теорія (Гоббс, Руссо) держава виникла внаслідок домовленості між людьми Психологічна теорія пояснюº державу потребою людей у підпорядкуванні Теорія Маркса пояснюº виникнення держави в звязку з поділом на класи та соціальні групи Держава виконуº певні функції - внутрішні та зовнішні Внутрішніми прийнято вважати господарсько-організаційну, управлінську, соціальну, виховну, правоохоронну, екологічну Зовнішні - дипломатична і оборонна

37.

38.

39.

40.

41.

42.

5rik.ru

Материалы для учебы и работы

Шпаргалки по философии