Словообразование

План

Вступ………………………………………………………………..2

1.     Словотворення………………………………………………… 4

1.1   Афікси, префікси, суфікси……………………………….. 6

1.2   Складні слова………………………………………………11

1.3   Другорядний тип словотвору…………………………… 16

1.4   Конверсія…………………………………………………..20

2.     Практична частина…………………………………………… 24

Висновки…………………………………………………………..29

Бібліографія……………………………………………………… 31

Вступ

          Лексикология вивчає словниковий склад мови і його властивості (словотвір і значення). При цьому розрізняються загальна лексикологія, у який вивчаються спільні явища кількох мов, лексикологія спеціальна, у якій явища розрізняються у межах окремої мови. Звідси предметом англійської лексикології є лексика англійської мови з усіма її особливостями і характеристиками.

          Мовна лексика – це сукупність слів і словотвірних елементів, які складають організовану і цілісну систему. Завданням лексикології є визначення властивостей слів, їх творення, вживання і взаємозалежність у системі власної мови.

          Лексичні явища певним чином об’єднуються за спільними ознаками і вивчаються у сукупності – у їх морфологічному складі, за значенням, сталими властивостями, лексико-естетичними ознаками походженням, діалектними розбіжностями.

          Як галузь загального мовознавства лексикологія має свою мету і свої методи дослідження лексики. У першу чергу мету дослідження складають походження, розвиток і вживання словникового складу. Методи дослідження при цьому можуть бути різними, причому не всі вони з однаковим успіхом застосовуються до окремих лексичних явищ.

          Слово вважається головною одиницею лексикологічного дослідження з тієї причини, що в ньому прославляються закони розвитку і зміни словникового складу мови. Провідна риса розвитку слова у новітній час – це перерозподіл значень.

          Слово, як і кожна мовна одиниця, - це явище. Що має форму і зміст (значення). Форма існує завдяки фонетичній оболонці і має морфологічні категорії.

          Лексикологія, як мовна дисципліна, має власні методи дослідження. Співставлення і опис лексичних фактів проводиться в залежності від мовних і позамовних причин. Проте мовну структуру інколи неможливо розглянути у межах самої себе без застосування як інших мовних рівнів, так і явищ окремих галузей пізнання. Лексикологія тісно поєднана з граматикою, історією мови, стилістикою, фонетикою, орфографією, лексикографією і етимологією мови. Окремі лексичні явища інколи потребують даних таких наук, як філософія, психологія, загальна історія і антропологія.

          У своїй сукупності слова складають лексичні підвалини мови, слова змінюються у мовленні за граматичними законами. Визначають слова, як одиниці мови, багато в залежності від критеріїв, підходу, точок зору. У лексичному розумінні  воно визначається як одиниця називання, що має лексико-семантичне наповнення і може виражати сформульоване поняття.

          Основна ціль цього дослідження є визначити основні закономірності та властивості утворення нових слів в англійській мові за допомогою морфеми –er.

1. Словотворення англійського слова.

Центральне питання словотвору – це вивчення структури і змісту слів. Стосовно природи слів можна поставити кілька питань, серед яких головними є такі:

1.     Як слово утворюється?

2.     Як утворюється складне слово? Що таке складові частини складного слова?

3.     Як значення складного слова стосується значення його складових частин?

Традиційно слово розглядається як поєднання звука та значення. Слова table, наприклад, має декілька окремих значень – “стіл, їжа, робоче місце”. Мовці рідко думають про причини, за якими дана комбінація звуків має ці значення, а тому часто кажуть, що таке поєднання умовне. Насправді причини поєднання значення і звукової та морфологічної форми криються у глибині віків, про що ми маємо  етимологічні, хоча і початкові, дані.

Нерозривність формальної структури слова дає змогу, відрізняти його від інших слів у послідовності мовлення.

Слово входить до складу словосполучення – найближчої граматичної одиниці; через яку воно реалізується в реченні. Звідси воно має опозиційні характеристики двовісного характеру:

морфема           слово              словосполучення.

          Вільна морфема регулярно відтворюється за моделями мови і може вживатися незалежно, не змінюючи свого значення. Дієслово stand, іменник stand  є вільними морфемами, що зберігають відповідні лексико-семантичні значення.

          Такі морфеми можна назвати мінімальними вільними формами. Проте, корінь stand може входити до інших слів, наприклад: withstand, standing. Морфологічний стан змінюється таким чином, що дієслово withstand фактично складається з двох вільних морфем – прийменника with  і дієслова stand, а дієприкметник standing – з вільної та залежної морфеми – суфікс ing окремо не вживається.

          Словниковий склад, що споконвічно іменує поняття щоденного вжитку, звичайно складається з вільних морфем які утворюють окремі слова, наприклад: man, son, cow, sheep, top, go, run. Історія розвитку цих слів свідчить про те, що їхнє граматичне варіювання в окремих випадках відбивана наявність двох морфем – man – men, проте таких випадків у мові небагато.

          Якщо основу позбавити афіксів, і вона не буде омонімічна жодному вільному слову того ж кореня, то така основа стане залежною. Так у широко вживаному слові conduct   і лексоко- семантичному наборі, що його оточує conductor, deduct, deduce, seduce, seductive і т.д. – префікс –con може бути відокремлений лише формально. Корінь, що залишіться, запозичений з латинського ductio – “веду” і не утворює окремого слова. Таку основу і називаємо залежною. Залежних основ багато в запозичених словах явище це закономірне, бо основа запозиченого слова виникла і пройшла шлях історичного розвитку в іншій мові, наприклад: a-dolese-ent, benefic-i-al, cour-age, dis-creet, e-logu-ence, facul-ty, hon-est, in-vest-ment, mat-ure, odi-ous, pre-vent-ion, quanti-ty, re-membr-ance,royal-ty,satir-ize, satisfac-tion, senti-ment, un-cert-ain, un-pre-dict-ed.

Корінь вважається головним складовим елементом, що після вилучення функціональних афіксів не підлягає подальшому словотворчому аналізові. У гнізді слів act, acting, action, actionable, activate, active, activity, actor, actual, actuality, actualize, actually, actuate, спільним є корінь act.

1.1  Афікси, префікси, суфікси.

Префіксація, як словотвір, полягає в модифікації особи, до якої префікс приєднується. Префікси розрізняються за своїм походженням: вони можуть походити із власної мови або бути іншомовними модифікуючи лексичне значення слова префікс рідко змінює граматичний характер слова в цілому, тому і просто слово, і його префікс – дериватив у більшості випадків належить до однієї частини мови, наприклад abuse - dis-abuse, approve - dis-approve, bealive – dis-bealive, close – dis-close. Власні англійські префікси походять від окремих слів. Таких префіксів небагато – a-, be-, fore-, mid-, un-. Префікс mis- змішаного типу (нім. mis, лат. minus, фр. me, mes).

Префікс а-, що походить від давнього англійського прийменника an, вживається з іменником, прикметником і дієсловом і передає значення стану, становища, наприклад: aback, afloat, agaze, alike, amount, anew,apiece, arise, asleep, atremble, awake.

Та частина слів де префікс утворює прислівники, невелика, при чому окремі прислівники сприймаються як прості слова, нор.: before, beyond. У тих випадках де давня форма by залишилась наголошеною, утворились похідні слова, що пишуться через риску, наприклад: by-gone, by-law, by-word.

У сучасній англійській мові префікс be- вживається, головним чином, для утворення дієслів. Серед них можна виділити:

1.     Підгрупу перехідних дієслів, до яких префікс додає значення ”скрізь, всюди” (all ever, all around), наприклад: bedabble, bedaub, bedeck, bedight, bedraggle, begird, beloy, beset, beslaver, besmear, besmirch, bespatter, bestrew;

2.     Підгрупу перехідних дієслів, до яких додається значення остаточності чи, навіть, надмірності дії, наприклад: becall, becalm, bedizen, bedrug, befall, befit, beget, begrudge, behave, bemuse, bescorch, beseech, bestir, betray, bewitch, bewray;

3.     Підгрупу, де префікс спонукає до перетворення неперехідних дієслів у перехідні, наприклад: belabour, bemoan, bespeak, bethink, bewail, bewilder;

4.     Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням “творити, робити” від іменників та прикметників, наприклад: bedim, befoul, belate, belittle, besot;

5.     Підгрупу, де за допомогою префікса утворюються перехідні дієслова із загальним значенням “називати таким чином”, утворених від іменників, наприклад: becalm, becloud, bedew, befog, befniend, betcoth;

6.     Підгрупу перехідних дієслів із значенням “оточувати; впливати на щось; обходитися з кимсь певним чином”, утворених від іменників, наприклад: becalim, beclaud, bedew, befog, befnied, begrime, bespangle, betroth.

За допомогою префікса -be  - від іменників утворюються також прикметники із значенням зневаги, наприклад: bedrabbled, beflagged, beneaped. За значеннями із підгрупи випадає прикметник beloved.

До власне англійських налележить і префікс for-. Загальновживані слова с префіксом  -forget, -forgive, -forbid, -forgake.

Префікс –non це морфологічний варіант частки –no, що вживається перед прикметниками; значення префікса вказує на заперечення, наприклад: non-operational, non-skid “не слизький”;  вживається префікс і при утворенні іменників, наприклад: non-priority “відсутність зверхності”. Загалом цей префікс може спонтанно вживатися майже з кожним іменником чи прикметником, вказуючи на відсутність якості.

Префікс on- вживається з дієприкметником, герундієм. Віддієслівним іменником та іменником-агентом, що закінчується на суфікс – er. Особливість префікса полягає у його здатності вживатися з похідними іменниками і дієсловами, які набувають разом з ним ідіоматичного  значення. Звідси походять такі лексичні пари, як to come on- oncoming, to flow – onflow, goings-on – ongoings, hanger – onhanger.

Власне англійський префікс out- один з найпоширеніших у мові. Разом з префіксом un- він є найтиповішою морфемою англійського словотвору; за підрахунками і той, і другий входить до складу майже тисячі слів кожний. Випадки вживання префікса досить розгалужені. Головні з них такі:

1.     префікс може вживатися з кожним дієсловом, що має еквівалентне словосполучення, наприклад: to outlaze – to laze out, to outspeak – to speak out;

2.     часто дієслова утворюють разом з префіксом дієприкметник, герундій та віддієслівний іменник, набираючи при цьому іншого значення, наприклад: outclearing “видатки на прання білизни”, outfighting “боксування на відстані довжини руки”, outstanding “визначний”, outwork “застарілий”;

3.     при утворенні іменників від дієслів, після яких може вживатися прийменник out, від безприйменникових (простих) дієслів та похідних іменників виникають значення :

а) процесу (часто такого, що з’являється як повторення), наприклад: outbreak, outburst, outcry;

б) наслідники дії, наприклад: outcome, outcrop;

в) пасивної залежності від дії, наприклад: outlay, outlook, outturn;

г) місця або часу дії, наприклад: outfall, outlet, outset, outstart;

4.     при утворенні іменників з описовими якостями префікс надає значення:

а) зовнішніх  рис й характеристик, наприклад: outback, ounline, ountside;

б) відокремлених особливостей, що властиві цілому, наприклад: outhouse, outfield,  outrider, outskirts, outworker.

          Префікс over- також один з найупливаліших англійських словотворчих засобів. обов'язково

          Суфікси виконують функцію афіксальної морфеми, що знаходяться між корінням та закінченням і входять до складу основи. Не вживаючись незалежно, суфікс, проте, має семантичне навантаження, яке впливає на мовотвір.

          Суфіксальний словотвір розрізняється в залежності:

1.     Від суфікса що походить з власної мови, наприклад: darkness. У цих випадках наголос повтору не змінюється;

2.     Від запозиченого суфікса, що приєднується як до власно мовних, так  і запозичених коренів, не змінюючи при цьому наголосу;

3.     Від запозиченого суфікса, що вживається з іншомовними коренями, змінюючи при цьому наголос.

У вживанні прикметників з суфіксами –ic і –ical в окремих випадках діє закон лінгвістичної економії; такі терміни, як botanical, historical, geographical можуть вживатися у скорочених варіантах. Проте різниця у значеннях, скажімо, geographical і geographic, historical і historic, tropical і tropic  зберігається.

В ході історичного розвитку лексики обставини склалися таким чином, що основи сполучуються лише з певними афіксами. Здатність основ приєднувати ті чи інші афікси називається комбінуючою. Відомий і інший термін для цього явища – валентність. Комбінуюча здатність залежить від кількох факторів, а саме:

1)    певних граматичних категорій основи; окремі суфікси  можуть приєднуватися лише до іменника (прикметника, дієслова);

2)    смислу (змісту) основи і суфікса; до прикметників, наприклад, що мають негативне значення, не приєднуються префікси in- чи un-;

3)    фонетичних особливостей основи і афікса. Так численні суфікси потребують відповідного закінчення основи.

Комбінуюча здатність основ і афіксів традиційно розглядалась за їхніми окремими властивостями. В реальності справи постають таким чином, що морфологічні зміни в основі, префіксація і суфіксація на власній і запозиченій основах утворюють ціле семантичне гніздо із складним переплетінням згаданих явищ. Розглянемо деякі випадки.

Продуктивні суфікси, що чергуються –ar, -er, -or, входить до складу багатьох іменників із значенням “той, хто виконує діло” і приєднуються, головним чином, до дієслівних основ, наприклад: aclor, baker, barber, dancer, racer, wrecker, doctor, painter. Аналіз безпосередньо складових, скажімо, іменника pacifer буде такий: pacifer ім., pac (pacis) лат. корінь, що означає “мир”.

Спостереження над комбінуючою здатністю основ і афіксів дає можливість установити закономірності цього виду словотвору та виділити лексико-граматичні класи деривативів, що особливо потрібно при класифікації неологізмів.

1.2. Складні слова.

Слова поділяються на прості і складні.

Слово може утворюватися шляхом складення двох або більше слів. При цьому приєднується незалежні діючи основи, наприклад: skid-lid “захисний шолом водія”, aircraft “літак”. Якими критеріями слід керуватися у визначенні структури наведених прикладів?

У сучасному мовознавстві форма складного слова вживає на визначення: те, що написано разом, вважається одним словом. Але оскільки писемна мова вторинна, то і в усному мовленні мають бути критерії, за якими слід визначити тип слова. Не дотримуються постійності і лексикографічні джерела слова sunflower може писатися sun-flower і sun flower. Слово sun-burn означає “загар, засмага”, а sunburn – “сонячний опік”. Слова, що пишуться через дефіс, можуть бути і складними словами і словосполученнями.

Другий фактор, що впливає на визначення складного слова – це його значення. Якщо складне слово має одне, відокремлене значення, що відрізняється від значення компонентів, то таке слово можна вважати окремою одиницею. Значення слова handful “пригорщня” охоплює специфічну міру, відмінну від значень слів –full і –hand. Фрази tomato soup чи commander-in-chief вказують на єдність значення, проте не можна з певністю стверджувати, що це окремі слова. Ця особливість стосується багатьох фразеологічних одиниць, наприклад: in the least, to be ahead of.

Існує найважливіша фонетична ознака, що відрізняє складне слово від словосполучення. Це наголос. Якщо слово має один головний наголос то його можна вважати окремим словом, наприклад:

a ’blackbird – a’ black ‘birs

a ‘handful – a’hand ‘full (of)

Словосполучення, що має тенденцію до об’єднання в одне слово, може зазнати навіть фонетичних змін. Це видно на прикладі злиття слів break i fast; у слові breakfast  дифтонг [ei] звузився до звуку [e].

У сучасній англійській мові складні слова або композити (compounds words, composites) є наслідком продуктивного процесу словотвору. Складні слова – це такі лексичні одиниці, що складаються з двох і більше основ і вживаються як незалежні форми.

Словоскладення на думку окремих дослідників, є головним напрямком розвитку лексики мови, бо воно – найпродуктивніший тип словотвору. Складні слова розподіляються наступним чином:

1.     З точки зору приналежності до різних частин мови (функціонально). Більшість складних слів – це складні іменники типу aircraft, moonshine, red-headed, white-faced, складні дієслова є наслідком подальшої деривації, тобто утворюється від складних іменників, що вже існують, шляхом конверсії, наприклад:

to snub-nose

to deep-root

to bad-test

Складні прислівники і сполучники складають незначну частину із загальної кількості композитів; неологізми серед них не зустрічаються. Слова типу inside, within, існують у мові протягом давнього часу. На увагу заслуговують ще й такі факти. Значна кількість старих слів застаріла, що дає змогу окремим дослідникам вважати словоскладання непродуктивним видом словотвору. Головна ознака зовнішнього характеру складного слова полягає у його відокремлені від фрази; остання утворюється за певними синтаксичними правилами, тоді як складне слово має власні правила словотвору.

2 розподіляються складні слова і у відповідності з типами словотвору. Два види композиції охоплюють власне композити і ті слова, що утворені водночас за двома зразками – словоскладання і деривації. Останні утворення - похідного типу.

До дериваційних складних слів слід віднести і похідні складні іменники, наприклад: a hold-up, big to hold up, a cast-away, big to be cast away. Конверсія у таких випадках перетворює дієприслівникові фрази у слова. До складних слід віднести також фрази яки набули статусу композитів завдяки широкому вжитку, що  спонукало до їхнього орфографічного оформлення як окремих лексичних одиниць. Для прикладу пошлемося на прикметники middle-of-the-road “половинчастий”, never-to-be-forgotten “незабутній”.

Складні слова умотивовуються і семантично, і структурно компонентами, що ці слова утворюють. Стосунки між компонентами досить складні, тому що при утворенні складного слова значення їх можуть змінюватися. До того ж, вони обов’язково впливають один на другий і мають підмічати певним граматичним правилам. Суборденативні складні слова – це такі слова, складові частини яких структурно і семантично взаємозалежні, не дорівнюючи при цьому одна одній.

Складні іменники субординативного типу часто несуть у собі семантичну зміну значення, пор. : white-eye “різновид птаха”, bluecoat “солдат, вояк” pony-tail “зачіска, кінський хвіст”.

Порядок основ у композитах може бути таким:

1.     прикметник + іменник, наприклад: blackbird, dead-line, free-trader, left-hand.

2.     дієслово + іменник: dash-board, dive-bomb, feed-pipe, tow-rope.

3.     іменник + іменник: ash-bin, axe-stone, foot-ball, iceberg, kettle-drum.

4.      іменник + прикметник: brain-sick, cafe-free, sky-blue.

5.     прикметник + прикметник: pole-green, red-hot.

6.     числівник + дієприкметник: six-numbered, two-faced.

У координативному композиті один із складових компонентів не має переваги над другим. Обидва компоненти і структурно, і семантично до якоїсь міри незалежні. Переважна більшість коорденативних складних слів – це надбання розмовного шару лексики. Їм властива проста морфологічна форма, семантична влучність і широке емоційне забарвлення. Складні слова розпадаються на великі групи – частини мови. Найчисленнішими є складні іменники.

Складні іменники розподіляються в залежності від типу взаємин між компонентами. Ці взаємини визначаються порядком модифікації складових частин: перший компонент може індифікувати другий, і навпаки один із компонентів, крім того, взагалі може бути не іменником. Складні іменники тому поділяють на екзоцентричні, тобто такі, у яких лише комбінація обох елементів дає назву відповідного поняття, наприклад: baffle-board “перегородка”, dog-bee “трутень”, leather-head “дурень”.

Найпоширінешою структурною формулою складних іменників є формула N+N.

Останнім часом спостерігається значна продуктивність складних іменників утворених від дієслів з постпозитами (прийменниками)  або прислівниками. Останній компонент ніби умотивовує конверсію утворюючи врешті складний іменник, наприклад: a black-out “скорочення робочого дня з наступними скороченнями платні”.

1.3 Другорядні типи словотвору.

Скорочення – це частина слова що вживається після втрати його окремих елементів. Пропущення якоїсь частини слова проходить від явища узагальнення і відноситься до факторів мовної економії.

          Скорочення – це, у першу чергу, узагальнення. Для повної форми слова чи словосполучення, які набули скороченого вигляду, обов’язковими були висока частотність та популярність вживання, або й складність структури. Більшість скорочень, які ми вживаємо, утворені від повних аналогій, добре знайомих мовцям.

          Скорочення в усному мовленні завжди співіснують поряд з повними формами, наприклад: doc – doctor, proff – professor,  sis – sister, mike – microphone.  Відрізняє їх лише синтаксичне та емоційне забарвлення, яке наростає в усній мові. Співвіднесеність між скороченням і повною формою може порушуватися лише в поодиноких випадках: doc, наприклад, може означати і лікаря (звідки, власне, скорочення і походить), і власника вченого ступеня, доктора наук – тут спостерігається звичайне явище полісемії внаслідок збігу морфологічних форм.           Скорочення cab у сучасному значеенні “таксі” походить від слова cabriolet. Семантичне розходження у цьому випадку - діахронного порядку.