Агроперетворені ґрунти солонцевих комплексів сухого степу України
Національний науковий центр
“Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського”
На правах рукопису
ДРОЗД ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА
УДК 631.61:631.518
АГРОПЕРЕТВОРЕНІ ГРУНТИ СОЛОНЦЕВИХ КОМПЛЕКСІВ СУХОГО СТЕПУ УКРАЇНИ
06.01.03 – агрогрунтознавство та агрофізика
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата сільськогосподарських наук
Науковий керівник:
Балюк Святослав Антонович
доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН
Харків-2009
ЗМІСТ
Стор.
Вступ............................................................................................................. 4
Розділ 1. Солонцеві грунти, їх властивості та продуктивність, напрями еволюції (огляд літератури)............................... 9
Розділ 2. Об’єкти та методи досліджень...................................... 28
2.1. Об’єкти досліджень...................................................................... 28
2.2. Методи досліджень....................................................................... 33
Розділ 3. Природні умови районів досліджень........................... 38
3.1. Кліматичні умови.......................................................................... 38
3.2. Рослинність................................................................................... 39
3.3. Геоморфологічні умови................................................................ 40
3.4. Гідрологічні та гідрогеологічні умови.......................................... 43
3.5. Ґрунтотворні породи і ґрунти....................................................... 46
Розділ 4. Закономірності ЗМІН ВЛАСТИВОСТЕЙ АГРОПЕРЕТВОРЕНИХ ГРУНТІВ СОЛОНЦЕВИХ КОМПЛЕКСІВ 51
4.1. Морфологічна будова профілю.................................................... 51
4.2. Сольовий склад плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів.................................................................................................. 60
4.3. Зміни фізико-хімічних властивостей досліджуваних ґрунтів....... 73
4.4. Вміст гумусу у плантажованих та неплантажованих солонцевих грунтах................................................................................................. 81
4.5. Поживний режим солонцевих грунтів.......................................... 89
4.6. Зміни агрофізичних властивостей солонцевих грунтів................ 95
4.7. Вміст важких металів..................................................................... 103
4.8. Валовий хімічний склад cолонцевих грунтів................................ 110
Розділ 5. Вплив меліоративної плантажної оранки на УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР....................................... 112
5.1. Урожайність сільськогосподарських культур.............................. 112
5.2. Математичне моделювання урожайності сільськогосподарських культур на плантажованих грунтах........................................................................ 116
РОЗДІЛ 6. Оцінювання придатності солонцевих грунтів для меліоративної плантажної оранки.................................... 123
Висновки..................................................................................................... 127
ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ...................................................................... 130
ДОДАТКИ....................................................................................................... 131
Список використаних джерел.......................................................... 153
ВСТУП
Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку агропромислового комплексу, в умовах ринкової економіки та земельної реформи, особливої актуальності набуває раціональне використання і підвищення родючості низькопродуктивних земель, до яких належать солонцеві ґрунти. За даними Державного земельного кадастру, в Україні нараховується 2,8 млн.га солонцевих ґрунтів, 2 млн. га з яких використовуються в ріллі [59]. Ефективне використання цих ґрунтів потребує проведення комплексу заходів з їх окультурення. Багаторічними дослідженнями С.П. Семенової-Забродіної, Г.В. Новікової, М.М. Лаврентьєва, Ю.Є. Кізякова, К.М. Кухтєєвої, О.М. Можейка та ін. [87, 91, 93, 95, 123, 154, 175, 222, 223] встановлено, що найбільш ефективним заходом окультурювання солонцевих ґрунтів у посушливих умовах Степу є меліоративна плантажна оранка. З 1955 року цей меліоративний захід набув широкого впровадження у практику сільськогосподарського виробництва, і на теперішній час площа меліорованих таким чином ґрунтів становить 220 тис. га. Довготривале використання солонцевих ґрунтів у ріллі і, особливо, їх меліорація (меліоративна плантажна оранка, зрошення водами різної якості) обумовлюють існування ґрунтових процесів, які відрізняються від існуючих у природних умовах і є на сьогодні недостатньо вивченими. Мало дослідженим є також питання тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. В умовах земельної реформи та приватної власності на землю необхідна точна інформація про якісний стан солонцевих ґрунтів для проведення моніторингу та раціонального сільськогосподарського використання, у зв’язку з чим досліджувані питання набувають особливої наукової і практичної значимості.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів Національного наукового центру „Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського ”. Дослідження проводили в межах НТП УААН “Родючість і охорона ґрунтів “ 2001-2005 рр., завдання 02.03 „Розробити агроекологічну класифікацію і ресурсозберігаючі технології адаптивного управління родючістю зрошуваних, солонцевих і вилучених зі зрошення земель” (№ ДР 0101U006037) та НТП УААН “Родючість, охорона і екологія ґрунтів ” 2006-2010 рр., завдання 01.01.04-032 „Встановити закономірності агрогенної еволюції та з’ясувати механізми функціональної стійкості зрошуваних, вилучених зі зрошення та солонцевих ґрунтів, дати оцінку їх еколого-агромеліоративного стану і розробити систему заходів з охорони й управління родючістю меліорованих земель ” (№ ДР 0106U004795).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – встановити закономірності змін властивостей та напрям еволюції агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України.
Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:
— оцінити зміни морфологічної будови профілю, сольового складу, окремих фізико-хімічних, хімічних показників, агрофізичних властивостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України у зрошуваних та незрошуваних умовах;
— встановити тривалість післядії меліоративної плантажної оранки, показавши її вплив на родючість досліджуваних ґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур у зрошуваних та незрошуваних умовах;
— удосконалити систему оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.
Об’єкт дослідження – зміни властивостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України та тривалість післядії меліоративної плантажної оранки.
Предмет дослідження – морфологічні, агрофізичні, сольові, фізико-хімічні, хімічні характеристики агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України та урожайність сільськогосподарських культур.
Методи дослідження. Теоретичні дослідження базуються на системному підході до розглянутої проблеми з використанням методів аналізу й синтезу. Експериментальні роботи передбачали проведення польових досліджень за існуючими методиками. Фізико-хімічні та хімічні аналізи проводилися за атестованими та тимчасово допущеними до використання методиками з наступною статистичною обробкою даних.
Наукова новизна одержаних результатів. На єдиній методичній та теоретичній основі проведено комплексне вивчення властивостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України у зрошуваних та незрошуваних умовах, в результаті якого:
— установлено закономірності змін ґрунтових процесів у агроперетворених ґрунтах солонцевих комплексів Сухого Степу України, що проявляються у розсоленні та розсолонцюванні, а у плантажованих ґрунтах ще і у покращанні агрофізичних властивостей, та визначено напрям еволюції досліджуваних ґрунтів;
— вперше доведено, що одноразове проведення меліоративної плантажної оранки позитивно впливає на властивості ґрунтів і урожайність сільськогосподарських культур протягом 50 років. Припинення її позитивної післядії до цього часу не відмічено;
— виявлено, що результатом довготривалої післядії меліоративної плантажної оранки є утворення високопродуктивних, екологічно стійких агроперетворених ґрунтів, які не мають аналогів у природі за своїми морфологічними, агрофізичними та фізико-хімічними властивостями і здатні забезпечити високу продуктивність сільськогосподарських культур у агрокліматичних умовах Сухого Степу України;
— удосконалено систему оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.
Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень використано при розробці сучасної нормативно-методичної бази в напрямку охорони й управління родючістю солонцевих ґрунтів. Нормативно-методична база є комплексом з 3 національних стандартів України, що відповідають потребам законодавства і міжнародному рівню в цій галузі. Проведені дослідження дозволили удосконалити перелік основних показників оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки. Використання такої системи оцінювання ґрунтів гарантовано забезпечує тривалу позитивну післядію меліоративної плантажної оранки, стійке покращення ґрунтових властивостей та підвищення врожайності сільськогосподарських культур. Для забезпечення достовірного визначення придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки розроблено та введено в дію ДСТУ 5041 Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки [261] та створено корисну модель „Системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки ” (патент № 31969) [192].
З огляду на унікальність агроекологічних особливостей агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів, подано пропозицію до Державного комітету України із земельних ресурсів щодо внесення змін до статті 150 Земельного кодексу України і віднесення плантажованих солонцевих ґрунтів до категорії особливо цінних земель.
Результати дисертаційної роботи увійшли до складу наукових основ агропромислового виробництва зони Степу України.
Особистий внесок здобувача. Автор брав безпосередню участь у розробці програми досліджень, плануванні та проведенні теоретичних досліджень та експериментальних робіт. Особисто автором проаналізовано та систематизовано літературні та фондові матеріали з досліджуваних питань, проведено польові дослідження, аналіз й узагальнення експериментального матеріалу, його математичну обробку, сформульовано висновки та пропозиції виробництву. Публікації підготовлено самостійно та у співавторстві.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на VII з’їзді УТГА (Київ, 2006), міжнародній науковій конференції „Культурний ґрунтогенез і ноосферна перспектива інформаційного суспільства ” (Харків, 2004), міжнародній конференції „Методологія дослідження ґрунтів у дзеркалі земельних реформ ” (Харків, 2008), науково-практичному семінарі „Нормативно-методичне забезпечення робіт з ведення еколого-меліоративного моніторингу ” (Харків, 2008), науково-практичній конференції молодих учених „Роль меліорації в забезпеченні сталого розвитку землеробства ” (Київ, 2007), щорічно на засіданнях секції „ Ґрунтознавство ” ННЦ ІГА.
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з них 5 - наукові статті у фахових виданнях.
Автор висловлює велику вдячність доктору сільськогосподарських наук Ганні Василівні Новіковій за підтримку, надання цінних порад й загальну допомогу під час навчання в аспірантурі та написання дисертації. Щира подяка науковому керівнику доктору сільськогосподарських наук, професору, академіку УААН Святославу Антоновичу Балюку за допомогу при постановці задач та їх вирішенні. Особлива вдячність доктору сільськогосподарських наук Ю.Є.Кізякову, старшим науковим співробітникам, кандидатам сільськогосподарських наук Н.Ю.Гаврилович та В.Я.Ладних, співробітникам Генічеської дослідної станції в особі І.В.Костирі за допомогу в зборі необхідної інформації, проведенні польових робіт та експериментальних досліджень, старшому науковому співробітнику В.П.Філатову за цінні поради у процесі створення математичної моделі. Щира подяка співробітникам лабораторії родючості зрошуваних та солонцевих ґрунтів за допомогу при виконанні польових, аналітичних, камеральних робіт, сумлінне ставлення до роботи, доброзичливість та підтримку при написанні дисертаційної роботи.
РОЗДІЛ 1
Солонцеві ґрунти, їх властивості та продуктивність, напрями еволюції
(ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ)
За визнанням багатьох ґрунтознавців [3,7,18,47,76,98,106,154,218,271], солонцеві ґрунти належать до найбільш складних природних утворень, тому багато питань їх ґенези та меліорації, не дивлячись на тривалу історію їх дослідження, залишаються до цього часу недостатньо вивченими [188].
Класичні дослідження К.К. Гедройця, щодо походження солонців та встановлена ним колоїдно-хімічна природа утворення солонцевого горизонту з визнанням вирішальної ролі увібраного натрію [32], була визнана багатьма вітчизняними та зарубіжними дослідниками [3,18,47,76,98,106,154,218,268,271]. Однак, як було встановлено пізніше, утворення солонців з солончаків не є універсальним, а обмінний натрій є не єдиною причиною високої дисперсності колоїдів. Широке розповсюдження у межах посушливих зон малонатрієвих солонців і солонцюватих ґрунтів з характерними ознаками так званої фізичної солонцюватості дозволило стверджувати, що причини прояву солонцевого процесу різні не дивлячись на загальність ряду несприятливих властивостей, що проявляються у ґрунті під час його розвитку та однотипний характер утворюваного профілю [3,98,121,152,174,184,187,188]. Таким ґрунтам притаманні усі ознаки негативних водно-фізичних та агрономічних властивостей (ущільненість, знеструктурення, слабка водопроникність та ін.), збільшений вміст мулистої фракції та підвищений вміст обмінного магнію в ілювіальному горизонті [18,46,56,76,106,121,154,184,188]. Генезис малонатрієвих солонців і солонцюватих ґрунтів з ознаками фізичної солонцюватості складний і до цього часу не знайшов всебічного пояснення [188].
Вперше уявлення про фізичну солонцюватість ґрунтів посушливої зони було обґрунтовано у роботі М.А.Дімо та Б.А.Келлера (1907) [184]. Проведені у подальшому дослідження у Нижньому Поволжі, Казахстані [7,18,20,184,213,219,224], в районі Саскачевану (Канада), у західних штатах США [268], в Угорщині [271] також виявили наявність фізичної солонцюватості у ґрунтах цих регіонів. Для умов півдня України такі ґрунти було описано у роботах О.М.Можейка [154], Г.М.Самбура [218], С.П. Семенової-Забродіної [222] та інших дослідників [91,100,170,200,218].
На думку ряду авторів [20,98,191,267] фізична солонцюватість малонатрієвих солонців викликана впливом великої кількості обмінного магнію в сполученні з натрієм, оскільки обмінний магній посилює пептизуючу дію натрію. Було запропоновано ( І.Я. Половицький (1968); Н.В. Градобоєв (1972), М.С. Floate (1961) та ін.) відносити до солонців ґрунти, у яких сума увібраного магнію та натрію дорівнює або перевищує 50 % від ємності обміну. Надаючи великого значення увібраному магнію у формуванні несприятливих агрофізичних властивостей ґрунтів Ellis і Goldwel, 1935, а потім І.М.Гоголев та І.М.Волошин (1968) ввели поняття про магнезіальні солонці (увібраного магнію 25% і більше від ємності вбирання), як самостійний рід магнієвих солонців, подібних до натрієвих солонців [184,244]. Ця точка зору була підтримана рядом дослідників (М.Д.Градобоєв, 1966; І.Я.Половицький, 1967,1970; Float, 1961; К.П.Богатирьов,1958; О.В.Лобова, 1960). Проте роботи інших авторів показали, що магній не погіршує фізичних властивостей ґрунтів і не підвищує їх дисперсність (Сушко С.А., 1932; Мамаєва Л.А., 1966; Smith H.V., 1949 та ін.), а справляє лише негативний фізіологічний вплив на розвиток рослин [184,188,190,212,244].
Дослідженнями О.М.Можейка встановлено [154], що у солонцюватих ґрунтах каштанової зони України, підвищений вміст обмінного магнію спостерігається, як правило, у підорному ілювіальному горизонті, але кількість його незначна, тому пояснити ним солонцюватість усіх ґрунтів півдня України неможна. Відкидаючи роль магнію у солонцеутворенні О.М.Можейко вважає, що причиною солонцюватості є увібраний натрій, його незначний вміст у солонцевому горизонті автор пояснює вимиванням значної кількості натрію вглиб низхідними токами води. Виходячи з цього О.М.Можейко та Т.К. Ворітник стверджують, що солонцюватість каштанової зони України є залишковою, а причиною солонцюватості цих ґрунтів є обмінний натрій, кількість якого у процесі розсолонцювання зменшується [155]. Інші автори назвали такі ґрунти „реліктовими солонцями” [3,4,106].
Малонатрієвим солонцям притаманні усі характерні ознаки типових багатонатрієвих солонців: безструктурність і набрякання маси ілювіального горизонту у вологому стані, повільне настання стиглості ґрунту при набряканні (і, як наслідок, фізіологічна сухість), слабкий повітрообмін, сильне стиснення і розтріскування ґрунтової маси у сухому стані, різка диференціація профілю за механічним складом і т.д. [7,188,190,212,244]. Це вказує, на думку різних авторів [98,162,184,188,199,200,202], на можливість сучасного (а не лише реліктового) утворення малонатрієвих солонців, при цьому високий вміст увібраного магнію підтверджує його активну роль у солонцевому процесі.
У дослідженні проблеми солонцеутворення рядом авторів [184,189,190,244] сформульована роль гідрофільних колоїдів. Згідно цієї теорії (Андрєєв Б.В. 1955; Гончарова Н.А., 1969; Келлерман В.В., 1972) несприятливі властивості малонатрієвих солонців обумовлені наявністю підвищеного вмісту гідрофільних продуктів взаємодії ґрунту з розчинами солей і накопиченням так званих гальміролізних мінералів, які утворюються в сольовому середовищі і відносяться до нестійких при опрісненні. При цьому обмінний натрій є не причиною, а наслідком утворення солонців при звільненні в процесі руйнування кристалічної решітки його мінералів. Інші дослідження ( Панов Н.П., Гончарова Н.А., 1969, 1972; Градобоев Н.Д., 1971 та ін.) вказують на провідну роль у розвитку багато- і малонатрієвих солонців різних гелів та гідрофільного мулу. Велике значення при цьому відводиться також колоїдним формам кремнезему [188,191].
Згідно іншої теорії, у формуванні специфічного профілю солонців, можуть брати участь рухомі сполуки кремнію, алюмінію, заліза, кальцію, магнію, натрію, калію [165,16,232]. Із збільшенням солонцюватості ґрунту вміст рухомих сполук збільшується в ілювіальному шарі, тоді як у зональних ґрунтах розподіл їх по профілю однорідний. У дослідженнях [165,169,218] зазначається, що установлений пептизуючий вплив обмінного натрію на ґрунтові колоїди більшою мірою залежить від складу глинистих мінералів, їх дисперсності та гідрофільності, аморфних речовин, складу органічної речовини та характеру його зв’язку з мінеральною частиною ґрунту. Останнє відіграє особливо важливу роль в утворенні солонців [188].
Враховуючи велику різноманітність солонцевих ґрунтів та умов їх формування, М.П.Панов пропонує розглядати розвиток цих ґрунтів виходячи з визнання теорії полігенезу [188]. Такий підхід обумовлює необхідність диференціації способів їх окультурювання та відтворення родючості.
В залежності від генезису і властивостей різних видів солонцевих ґрунтів для умов України вченими запропонований диференційований комплекс заходів з підвищення їх родючості [161,170,210,212,227]. При цьому доцільність меліорації, її вид, технологія, визначаються з урахуванням фізико-хімічної солонцюватості ґрунтів, ступеня і хімізму їх засолення, глибини залягання карбонатів кальцію і гіпсу, підґрунтових вод, кліматичних умов, строкатості (комплексності) ґрунтового покриву, специфіки сільськогосподарського використання [227]. Основні способи меліорації солонцевих ґрунтів були сформовані ще у 50-х роках ХХ століття. Це хімічна меліорація, меліорація за рахунок внутрішньогрунтових запасів кальцієвих солей (меліоративна плантажна оранка), глибокий обробіток зі збереженням на місці генетичних горизонтів (землювання) та фітомеліорація [53,170,212].
З прийомів хімічної меліорації в Україні, більшості країн СНД та за кордоном найбільший розвиток одержало гіпсування [3,18,98,156,170,220,227,244,271,273,274]. Цей захід має два аспекти: це основний прийом меліорації глибокогіпсових і глибококарбонатних солонців і допоміжний прийом при комплексній меліорації середньо- та багатонатрієвих висококарбонатних ґрунтів. Гіпсування є основним напрямком меліорації солонцевих ґрунтів Лісостепової зони України [68,161,170,210,227]. Теоретичною основою гіпсування в Україні і світі є концепція К.К. Гедройця про провідну роль обмінного натрію в солонцевому процесі ґрунтоутворення [32]. Дія гіпсу виявляється в тому, що внесений кальцій витискує обмінний натрій з ґрунтового вбирного комплексу, створюється перевага іонів кальцію у ґрунтовому розчині, внаслідок чого зменшується рухомість ґрунтових колоїдів (гумусу, глини та ін.), нейтралізується лужність, і створюються умови для окультурення ґрунту [25,47,53,99,210,220,227,244]. Як показали багаторічні дослідження, з внесенням гіпсу в солонцеві ґрунти поліпшуються їх агрономічні властивості, знижується лужність, підвищується доступність для рослин поживних речовин, зменшується токсичність рухомих форм заліза й алюмінію, активізуються мікробіологічні процеси, підвищується врожайність сільськогосподарських культур [210,244]. Однак, як встановлено численними дослідженнями, гіпсування є недовготривалим заходом і потребує повторення кожні 5-7 років [170,244].
У Степовій зоні в умовах незрошуваного землеробства ефективність гіпсування на солонцях і солонцевих ґрунтах нейтрального засолення дещо нижча, через нестачу вологи у ґрунті, а отже, низьку розчинність гіпсу та накопичення продуктів обмінних реакцій у кореневмісному шарі. Гіпсування в цій зоні більш доцільне при проведенні додаткових заходів з вологонакопичення і, особливо, при зрошенні, що забезпечує промивний режим верхнього шару ґрунту [75,76,155,170,210,212,227]. На малонатрієвих солонцях, де карбонати кальцію (або гіпсоносні горизонти) знаходяться на порівняно невеликій глибині, найбільш доцільно застосовувати агробіологічні способи меліорації, основою якого є меліоративна плантажна оранка [95, 123,170,223,227].
Меліорація солонців-солончаків з близьким заляганням підґрунтових вод передбачає застосування комплексу заходів, до яких входять дренаж, глибоке розпушування, внесення хімічних меліорантів, підвищених доз органічних та мінеральних добрив, посів соле- та солонцестійких культур [68,212].
На заплавних терасах південного Лісостепу з близьким заляганням підґрунтових вод доцільно застосувати агротехнічні і біологічні засоби окультурювання ґрунтів – безполицевий обробіток, висів соле- та солонцестійких трав, а в місцях з рівнем підґрунтових вод нижче 2 м – гіпсування, внесення фізіологічно кислих добрив [68].
Проте із самого початку земельної реформи (1991 рік) і до теперішнього часу меліорація солонцевих ґрунтів утратила свою привабливість через високу енергозатратність та відсутність необхідної державної фінансової підтримки. За цей період не тільки меліоративний, а майже всі необхідні обсяги робіт з відтворення родючості солонцевих ґрунтів істотно зменшились. Це призвело до відновлення несприятливих властивостей солонцевих ґрунтів та зниження врожайності сільськогосподарських культур [215,227].
Зміни соціального устрою держави та перехід на ринкові засади агрогосподарювання спонукав до перегляду існуючої технологічної моделі меліорації солонцевих ґрунтів. Головною вимогою раціонального використання солонцевих ґрунтів України у сучасних умовах слід вважати необхідність у ландшафтно-геохімічній оцінці їх утворення і поширення та адаптивного застосування традиційних і нових енергозбережувальних заходів меліорації [227]. З урахуванням екологічної ситуації та принципів ресурсозбереження, з метою створення високопродуктивних екологічнозбалансованих агроландшафтів вченими України запропоновано виділити 5 груп солонцевих земель, що потребують проведення певних меліоративних заходів та різних систем їх використання [10, 212, 227,235].
У контексті проведення земельної реформи в системі заходів з ренатуралізації агроландшафтів у районах поширення солонцевих ґрунтів у найближчій перспективі сильносолонцюваті ґрунти та солонцеві комплекси, де плями солонців займають 50 % і більше, пропонується вилучити з ріллі для запровадження на них культурних пасовищ та сіножатей. Хімічну меліорацію пропонується здійснювати на солонцевих ґрунтах, що добре піддаються цьому заходу, а в умовах Сухого Степу хімічну меліорацію слід проводити тільки на зрошуваних землях. На солонцевих ґрунтах з неглибоким заляганням карбонатів доцільно застосовувати меліоративну плантажну оранку, а на слабосолонцюватих ґрунтах без плям солонців або комплексах з плямами до 10 % можна відмовитися від меліорації [227].
Головною особливістю сучасного розвитку ґрунтів, на думку ряду авторів [74,142,145,159,173,229,230,231], є їх антропогенна трансформація, яка являє собою широку групу процесів перетворення ґрунтів, прямо чи опосередковано обумовлених діяльністю людини. До цього часу у літературі немає одностайної думки щодо розвитку ґрунтотворних процесів при залученні ґрунтів до сільськогосподарського використання. Ґрунтотворний процес, його зміст і направленість прийнято розглядати головним чином у залежності від природних чинників - клімату, рельєфу, ґрунтотворної породи, часу. У такому ж зв’язку, як правило, оцінюються властивості ґрунту й основні режими. Антропогенний чинник, зазвичай, враховується, але його роль частіше за все зводиться лише до коректування природного ґрунтотворного процесу [145].
Як правило, суттєві зміни, яких зазнали ґрунти під впливом антропогенного навантаження не знаходять адекватного відображення в інтерпретації основного зонального процесу ґрунтоутворення [96,142,143,145,147,158,159,229]. Більшість дослідників вважають, що в орних ґрунтах протікають природні зональні процеси ґрунтотворення, що принципово не відрізняються від ґрунтотворного процесу під природною рослинністю [75,115,196,198]. Однак, інші, навпаки, вказують на глибокі, докорінні зміни, що відбуваються у природному процесі ґрунтотворення при сільськогосподарському використанні ґрунтів [85,95,124,131,153,272]. Так, на думку В.Д.Мухи, ґрунтотворний процес в орних ґрунтах слід розглядати не як просто природний, а як особливий природно-антропогенний, чи культурний. При цьому розвиток культурного ґрунтотворного процесу, у залежності від характеру господарської діяльності, може протікати по-різному і не однаково впливати на склад і властивості ґрунту [158,159].
У дослідженнях останніх років, агроперетворені ґрунти пропонується розглядати як самостійні утворення, що являють собою результат найновішого етапу еволюції і відповідають типовому рівню [69,124,125,126,127,131,159]. Так, зокрема, зроблено у новій класифікації ґрунтів Росії [125]. Згідно такого підходу, агрогенне ґрунтотворення починається з імпактного механічного впливу на верхню частину профілю з руйнацією її природного складення. Заміна природної рослинності на культурну, регулярне механічне перемішування верхнього шару ґрунту, внесення органічних і мінеральних добрив, меліорантів призводить до істотних зсувів у водному та тепловому режимах, біохімічних реакціях, складі ґрунтового повітря і таке інше [126,127]. У результаті вступають у дію процеси послідовного перетворення ґрунтової маси, що призводить до часткової втрати багатьох природних властивостей і формування нових. Відбувається структурна переорганізація ґрунтової маси, зміни її речовинного складу, водно-фізичних, фізико-хімічних, хімічних і біологічних властивостей. Специфікою процесів антропогенної трансформації на сучасному етапі еволюції ґрунтів є їх висока активність та короткий час реалізації. При цьому надбані ґрунтові ознаки відзначаються або нестійкістю, або, навпаки, практичною невідновлюваністю морфогенетичних властивостей [125].
На думку групи дослідників [124,127,131,159,233], такий підхід не суперечить принципам генетичного ґрунтознавства, бо агроґрунти відрізняються від цілинних аналогів морфологічною будовою профілю (формується новий агрогенно-перетворений горизонт з певними властивостями, що відрізняються від природних властивостей) і функціонують в принципово інших умовах штучно створених агроекосистем [159].
Інтенсивність змін ґрунтотворних процесів в агроперетворених ґрунтах у значній мірі визначається ступенем порушення профільної будови. [85,95,124,131,153]. Відносно профілю вихідного природного ґрунту пропонують виділяти наступні напрямки еволюції розораних ґрунтів [84]:
агрогенно-природну, коли в ґрунті визначальними залишаються процеси, властиві природному ґрунту, але декілька модифіковані.
власне агрогенну, коли в ґрунті різко посилюються чи виникають процеси, що відсутні в природному ґрунті чи ті, що не відіграють в природному ґрунті діагностуючу роль, в результаті чого формується новий профіль.
еволюцію «конструювання», коли створюється новий ґрунтовий профіль, шляхом поступового додавання твердої фази в орний шар.
Численними дослідженнями встановлено, що в результаті залучення солонцевих ґрунтів до сільськогосподарського використання (розорення) значно змінюється потужність солонцевого горизонту, але він зберігає своє розташування у профілі, відбувається деяка зміна властивостей ґрунтів, що свідчить про руйнацію існуючої природної рівноваги між ґрунтотворними процесами у ґрунтах до їх розорення. У цьому випадку розорані ґрунти, як і раніше, ідентифікуються як солонці [9,37,95,123,132,159,196,198,241,263].
Розораним солонцям притаманне зменшення вмісту легкорозчинних солей у верхній частині профілю, деяке збільшення вмісту фракцій міцнозв’язаного і зменшення суми фракцій агрегованих мулів у солонцевому горизонті, зменшення ступеня пептизованості. Карбонатний і гіпсовий профілі цих ґрунтів змінюються слабо [123,134,137,138,].
Розорення і звичайне сільськогосподарське використання солонцевих ґрунтів призводить до зниження вмісту гумусу у верхніх шарах [2,16,31,36,108,131,152,197,203]. Зменшення відсоткового вмісту гумусу у орному шарі пропонується розглядати не тільки як власне втрати гумусу, але і в неменшій мірі, як результат механічного перемішування гумусово-елювіального горизонту з менш гумусованими нижніми горизонтами [8,108,109,131,201].
Дослідженнями І.М.Любімової встановлено, що порівняно з цілинними солонцями, у розораних солонцях Поволжжя за 24 роки їх використання у ріллі вміст увібраного натрію у шарі 0-10 см зменшився з 21,3 % до 1,8 %, а у солонцевому горизонті з 27,8 % до 6,8 %. В цілому ґрунтам притаманний ряд процесів, що призводять до розсолонцювання ґрунту, але повного розсолонцювання ґрунтів з деградацією солонцевого горизонту не відбувається, що пояснюється присутністю у профілі власне солонцевого горизонту, який виявляє суттєвий вплив на процеси вологоперенесення у цих ґрунтах [131].
Найбільш вагомі зміни у протіканні ґрунтотворного процесу у солонцевих ґрунтах, на думку різних авторів, спостерігаються при порушенні їх профільної будови з руйнацією типоутворюючого солонцевого горизонту. Такий результат досягається, зокрема, при проведенні меліоративної плантажної оранки, яка, як встановлено численними науковими дослідженнями і практикою господарств, є найбільш ефективним засобом меліорації солонцевих ґрунтів степових і напівпустельних районів [9,91,93,95,116,123,131,139,152,170,223,244,266].
В Україні перші дрібноділянкові досліди з виявлення ефективності глибокої плантажної оранки, як засобу меліорації каштанових солонців були закладені О.М.Можейко у 1931 році на Чонгарському дослідному пункті. Дослідження показали можливість використання карбонату кальцію для меліорації каштанових ґрунтів. Облік урожаю при цьому не проводився, однак відзначалося, що найкраще зростання люцерни давали ділянки з оранкою на глибину 50 см [170].
Вивчення дії плантажної оранки на властивості солонцевих ґрунтів на півдні України було розпочато у перших стаціонарних дослідах, закладених з цією метою С.П.Семеновою-Забродіною у 1939 році. Суттєве покращання агрофізичних властивостей і значне збільшення врожайності сільськогосподарських культур під впливом меліоративної плантажної оранки на глибину 55-60 см, дозволили їй першій довести, що плантажна оранка є ефективним засобом меліорації автоморфних солонцевих комплексів півдня України з глибоким заляганням підґрунтових вод у незрошуваних умовах [170]. Згодом подібного висновку дійшов і Г.М.Самбур, ґрунтуючись на результатах своїх дослідів, закладених у 1953 році і пізніше [218]. Разом з тим, слід зазначити, що І.М. Антипов-Каратаєв, що проводив у Заволжі досліди з меліорації солонців в умовах зрошення, зробив висновок про неможливість позитивної дії плантажу у незрошуваних умовах [3,4,170].
В подальшому в різні роки вплив меліоративної плантажної оранки на властивості солонцевих ґрунтів зони Сухого Степу у зрошуваних та незрошуваних умовах та тривалість її післядії вивчали М.М.Лаврентьєв, З.І.Неред, І.Л.Колесник та Б.І.Лактіонов, Г.В.Новікова, Г.М.Пікуза, Н.Ю.Гаврилович, Ю.Є.Кізяков, К.М.Кухтєєва та інші [89,93,123,170,175,193].
При проведенні плантажної оранки перемішуються надсолонцевий, солонцевий (ілювіальний) та частка перехідного (підсолонцевого) горизонту, а карбонати кальцію, які містяться в перехідному горизонті, розподіляються в меліорованому шарі [90,95,112,135,151,176,177,178]. На місці колишніх генетичних горизонтів, на думку І.М.Любімової, утворюється поліморфонний шар, який слід розглядати як єдиний агрогенно-перетворений (турбурований), гетерогенний горизонт, що складається з суміші часток різного складу та розміру, які виділяються і через 25-30 років після проведення меліорації [112,135]. Будова меліорованих солонців, набута ними відразу після проведення меліоративного обробітку, поступово змінюється. Напрямок і ступінь цих змін залежить від вихідної трансформації профілю та характеру і тривалості постмеліоративного використання цих ґрунтів. Та все ж на 25-30 рік використання плантажованих солонцевих ґрунтів Поволжжя у профілі не спостерігається ілювіювання мулистих фракцій і формування солонцевих чи солонцюватих горизонтів. Профіль подібних ґрунтів вже не можна віднести до типу елювіально-ілювіальних профілів [135]. Вивчаючи післядію меліоративної понатажної оранки на властивості та продуктивність солонців каштанових глибоких півдня України Ю.Є.Кізяков зробив висновок, що ці ґрунти набувають принципово нової будови і комплексу зовнішніх ознак сформованих генетичних горизонтів, які відображають специфіку цього засобу меліорації [95]. Разом з тим, дослідженнями А.Ф.Большакова виявлено, що на 10 рік післядії плантажної оранки відбувається відновлення солонцевого профілю у багатонатрієвих солонцях Прикаспію [18]. Подібний висновок зробив М.І.Полупан, вивчаючи 25 річну післядію меліоративної плантажної оранки на лучно-каштанових солонцях півдня України. Зокрема, дослідженнями встановлено, що плантажна оранка не нівелює морфогенетичні параметри і властивості досліджуваних ґрунтів і в цілому вони зберігаються. При цьому формуються два типи профілів: поверхневий, коли солонцевий горизонт розпочинається з поверхні, і глибокий - при заляганні його в середній частині, що залежить від вихідної потужності солонцевого горизонту. Якщо він простягається на глибину 50-60 см, то утворюється перший тип, а якщо на глибину 35-45 см – то другий [201].
Трансформації морфологічної будови профілю обумовлюють істотні зміни агрофізичних властивостей солонцевих ґрунтів. У наслідок переміщення генетичних горизонтів більшістю дослідників відзначається вирівнювання вмісту мулистих часток по профілю. При постмеліоративному розвитку плантажованих ґрунтів не спостерігається ілювіювання мулистого матеріалу і формування солонцевих чи солонцюватих горизонтів цих ґрунтів [123,131,152,166,168,175,184,193]. Але в окремих роботах підкреслюється, що загальна вихідна особливість розподілу мулу все ж таки зберігається, не дивлячись на деяке вирівнювання мулистих часток. Нижня частина плантажованого шару, як правило, містить менше мулу, ніж вихідні ґрунти на цій глибині, що пов’язане з переміщенням при плантажуванні верхніх облегшених горизонтів вниз [201].
Дослідження характеру змін структурно-агрегатного складу в більшості своїй вказують на збільшення кількості агрономічно цінних агрегатів під впливом меліоративного обробітку і посівів багаторічних трав як у зрошуваних, так і у незрошуваних умовах [140,152,168,175]. Крім того, в умовах зрошення, спостерігається і збільшення водостійкості агрегатів. Проведені [152] дослідження характеру змін агрегатного складу орного шару незрошуваних солонцевих ґрунтів Поволжжя під впливом меліоративного обробітку показали, що вже на 5 рік використання меліорованих ґрунтів їх агрегатний склад суттєво покращується. Це відбувається під впливом кращого розвитку кореневих систем рослин і збагачення ґрунту органічною речовиною [152,244]. Однак, при вивченні плантажованих світло-каштанових комплексів А.Ф.Вадюніна (1970) не спостерігала суттєвого покращання структури ґрунту навіть при культурі житняку, хоча інші фізичні параметри покращувалися [23].
Різними авторами відзначається, що меліоративний обробіток солонцевих ґрунтів призводить до зменшення щільності складення ґрунту [87,91,123,145,152,175,193], однак у літературі немає одностайності щодо тривалості такого результату. Зазвичай, у перші 3-5 років відбувається поступове осадження зораної пухкої маси, обособлення орного шару і ущільнення нижньої частини меліорованого шару, змінюються водно-фізичні умови, спостерігається деяке зменшення швидкості фільтрації, величини промочення, збільшення щільності меліорованого шару [131,201]. Як правило, цей етап приймається за закінчення дії меліоративного заходу. Зокрема дослідженнями [18] встановлено, що у стовпчастих солонцях глибокий обробіток покращує водно-фізичні властивості тільки в рік їх освоєння, в наступні роки відбувається ущільнення ґрунту, відновлення морфологічного профілю солонцевих ґрунтів, що призводить до збільшення щільності складення, зменшення загальної пористості ґрунту вже на другий рік меліоративного освоєння. Разом з тим, у більшості досліджень констатується, що щільність складення плантажованих ґрунтів на 0,1-0,2 г/см3 нижче ніж на неплантажованих аналогах і вона не відновлюється до вихідного стану протягом тривалого періоду післядії. Навіть у зрошуваних умовах по фону меліоративної оранки в шарах, глибше 20 см спостерігається більш рихле складення порівняно з контролем [87,91,123,145,152,175,193]. В результаті зменшення щільності складення, у меліорованих ґрунтах підвищується шпаруватість та покращується фільтраційна здатність, підвищується гігроскопічність, вологоємність, водопроникненість, що обумовлює збільшення активної вологи у ґрунті [87,91,145, 175,193].
Розущільнення, і як наслідок, покращання водно-фізичних властивостей солонців виявляють позитивний вплив на характер пересування водорозчинних солей по всьому ґрунтовому профілю. Збільшення запасів вологи та її капілярно-ґрунтове пересування з поверхні ґрунту вниз обумовлює розчинення і вимивання солей в товщу ґрунту. Величина і швидкість їх вимивання залежать головним чином від ступеня дисперсності ґрунтових часток, структурних властивостей і від складу самих солей в ґрунті [184]. Більшість дослідників відзначають значне зниження вмісту токсичних солей, вимивання хлоридів, зменшення вмісту водорозчинного натрію по усій товщі меліорованого шару вже в перші роки після проведення меліоративної плантажної оранки [13,86,123,131,175,193,223,224,226,]. Окремі дослідження констатують інтенсивне розсолення солонців на глибину до 3 метрів[184,224,225]. Численними дослідженнями встановлено, що на фоні вимивання легкорозчинних солей обмінний натрій активно заміщується на кальцій, тобто відбувається розсолонцювання ґрунту [38,86,107,123,175,224]. Однак, вивчення поглинального комплексу темно- і лучно-каштанових плантажовананих ґрунтів (тривалість післядії меліоративної плантажної оранки 25 років [201,204] показало, що він характеризується яскравим складом, що пов’язане з кількістю переміщеної маси по профілю. Найбільша сума обмінних катіонів виявляється у верхньому шарі з її поступовим зменшенням до низу, або вона рівномірно розподіляється по профілю. Особливо різко зростає в орному шарі кількість кальцію, у підорному горизонті його кількість вирівнюється чи незначно збільшується. У 65 % випадків кількість увібраного натрію збільшується в орному шарі, а у 35 % зменшується. У підорному шарі спостерігається зворотна картина, у 65 % випадків - зменшення, у 35 % збільшення [201]. Разом з тим багаторічні (довше 15 років) спостереження за динамікою легкорозчинних солей та вмістом увібраних катіонів в агроперетворених солонцях Волгоградської області [131] показали, що ґрунтам властиве коливання рівня засолення і вмісту увібраного натрію у поглинальному комплексі меліорованого ґрунту у багаторічному циклі. Суттєвий вплив на ці процеси виявляють погодні умови.
У зрошуваних умовах процеси розсолення та розсолонцювання меліорованих ґрунтів можуть відбуватися значно швидше. Однак, ефективність меліоративних заходів в цьому випадку головним чином залежить від якості поливних вод [27,76,77,92,93,115,128,186,193,209,214,265]. Так, при застосуванні для зрошення вод першого класу, вже в перші роки знижується вміст водорозчинних солей, особливо хлоридів і сульфатів, однак тимчасово може спостерігатися підвищення лужності [136,167,175,193]. Дослідженнями Ю.Є. Кізякова встановлено, що при зрошенні темно-каштанових плантажованих ґрунтів півдня України хлоридно-натрієвими водами з мінералізацією 1 г/л позитивний вплив меліоративної плантажної оранки у перші 10-11 років незначний, але у наступні роки помітно зростає. Порівняно з контрольним варіантом у складі легкорозчинних солей темно-каштанових плантажованих ґрунтів виявлялося значно більше карбонат- та бікарбонат іонів. Вміст натрію у ґрунтах плантажованого і неплантажованого варіантів був майже однаковим, а більш високий вміст увібраного кальцію обумовлений витисканням магнію. При зрошенні водами підвищеної мінералізації (2,5-3 г/л) меліоративний ефект плантажу проявляється протягом 4-5 років, потім затухає. Ґрунтовий розчин насичується гідрокарбонатом натрію і підвищується лужність. Через 6-7 років у плантажованих ґрунтах до глибини 60 см і більше накопичується до 12-15 % натрію від ємності вбирання [92]. Щодо сольового складу та стану ґрунтового поглинального комплексу плантажованих ґрунтів після припинення їх зрошення водами 2 класу, то таких відомостей ми не знайшли.
В умовах близького залягання підґрунтових вод плантажна оранка не виявляє позитивного результату. Навпаки, відбувається підтягування легкорозчинних солей з більш глибоких горизонтів. Зокрема дослідженнями Г.В.Новікової встановлено, що плантажування лучних солонців Сухого Степу, що розвиваються на близьких (1,5-2 м) сільномінералізованих підґрунтових водах сприяє інтенсивному капілярному пересуванню легкорозчинних солей догори і сезонному засоленню ґрунту [170,171]. У ґрунтовому поглинальному комплексі протягом тривалої післядії переважає натрій [171,172].
Кількість карбонатів кальцію в орному шарі плантажованих солонцевих ґрунтів перш за все залежить від глибини оранки, глибини залягання карбонатного горизонту та кількості карбонатів кальцію у цьому горизонті. Якщо у природному стані карбонати залягають відносно глибоко (50-60 см), при плантажуванні вони не завжди бувають залучені до орного шару [201]. Карбонати, як правило, рівномірно розподіляються в орному шарі, а у підорному шарі можуть зустрічатися локально [86,123,131,193,224]. Аналіз характеру постмеліоративних карбонатних новоутворень та змін карбонатного профілю висококарбонатних ґрунтів солонцевих комплексів Поволжжя показав, що при порушенні солонцевого горизонту за умов залягання карбонатів у цілинних ґрунтах ближче 40 см, може з’являтися новий ґрунтоутворюючий процес – окарбоначування [131]. Розвиток процесу окарбоначування, на думку І.М.Любімової, стає можливим завдяки тому, що меліоративний вплив і вологонакопичувальні заходи поступово призводять до зміни глибини весняного промочування, а також до збільшення вмісту загальної і продуктивної вологи у нижній частині профілю цих ґрунтів, що призводить до поступового розчинення карбонатних новоутворень з утворенням бікарбонатів кальцію. Останні легко мігрують по ґрунтовому профілю. У посушливі періоди відбувається підтягування розчинів до поверхні і випадіння карбонатів. Таким чином, щорічні розчинення і переміщення карбонатів поступово призводять до збільшення запасів карбонатів в орному шарі меліорованих ґрунтів [133].
Дані про зміни складу органічної частини плантажованих ґрунтів досить суперечливі. Серед змін гумусового стану плантажованих ґрунтів у літературі констатується як дегуміфікація [18,97,201], так і накопичення органічної речовини [88,89,95,123,152,175,244]. Зокрема серед негативних наслідків плантажної оранки відзначається зниження родючості в перші роки після її проведення, що пояснюється переміщенням гумусованого шару на глибину 40-50 см [95,175]. Накопичування гумусу в орному шарі відбувається досить повільно. Так, зокрема, встановлено [244] на 5 рік післядії плантажної оранки спостерігається деяке збільшення кількості гумінових кислот, зв’язаних з кальцієм, і виявлення вільних і зв’язаних з трьохвалентними катіонами гумінових кислот, що сприяє покращанню структури ґрунту і стабілізує оптимальне складення верхніх горизонтів солонців. Вона також відзначає, що в зрошуваних умовах у верхніх шарах меліорованого солонцю збільшуються запаси гумусу, а в його складі помітно зростає доля гумінових кислот. На думку М.І. Полупана чіткі закономірності зміни загальних запасів гумусу у зрошуваних та незрошуваних плантажованих лучно-каштанових солонцях півдня України не встановлено в богарних і зрошуваних ґрунтах, можна лише говорити про тенденцію до його збільшення. Охарактеризовано, з одного боку, звуження відношення Сгк:Сфк, а з іншого боку розширення цього відношення [201].
Практично невивченим є поживний режим плантажованих солонцевих ґрунтів. Нечисленні дослідження цього питання в основному стосуються зміни поживного режиму у перші роки після проведення меліоративної плантажної оранки. Зокрема вказується що застосування цього меліоративного заходу призводить до помітного перерозподілу рухомих і валових форм азоту, фосфору і калію у ґрунтовому профілі, при цьому вміст їх в орному шарі знижується за рахунок залучення до нього матеріалу нижніх горизонтів, збіднених на поживні речовини [95,175]. Процес накопичення нітратного азоту у цих ґрунтах активно протікає по усій глибині меліорованого шару. Інформацію щодо поживного режиму плантажованих ґрунтів у тривалій післядії меліоративної плантажної оранки ми не знайшли.
Зміни будови профілю та покращання умов водного та повітряного режимів ґрунту, поліпшення окремих фізико-хімічних та хімічних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки виявляє позитивний вплив на ріст, розвиток і урожай сільськогосподарських культур. Значні прибавки врожаїв сільськогосподарських культур спостерігаються здебільшого вже у перші роки після її проведення, і, як правило, спостерігаються протягом усього періоду післядії [95,123,151,170,175,244].
Відкритим залишається питання напряму еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів та тривалості післядії меліоративної плантажної оранки. Узагальнення та систематизація численних досліджень щодо змін процесів ґрунтоутворення в солонцях після їх меліорації дозволяє виділити три основні точки зору з приводу цього питання. Одна група дослідників [123,152,244] вважає, що ґрунтоутворення в меліорованих солонцях призводить до розвитку властивостей, що наближають їх до каштанових ґрунтів. Згідно іншої точки зору, [95,131,224] меліоровані солонці переходять до самостійної групи ґрунтів і не розвиваються в бік зональних каштанових ґрунтів. Третя група дослідників вважають, що зміни направленості ґрунтоутворюючих процесів у плантажованих солонцевих грунтах можуть бути відмічені на рівні виду, роду, або варіанту [196,198,201]. Здебільшого констатується позитивна післядія меліоративної плантажної оранки протягом 10-15 років. Однак багаторічні спостереження К.М.Кухтєєвої (1976) [123] показали, що суттєво покращуючи властивості зрошуваних каштанових середньо- і сильносолонцюватих ґрунтів півдня України, післядія плантажної оранки на глибину 55-60 см зберігається протягом 20 років. При цьому плантажовані ґрунти за своїми властивостями наближаються до зональних каштанових ґрунтів. На основі вивчення 16 річної післядії меліоративної плантажної оранки Ю.Є. Кізяков зробив висновок, що цей меліоративний захід дозволяє усунути процес солонцеутворення. В результаті післядії утворюються нові антропогенні ґрунти зі специфічною направленістю внутрішніх процесів, будовою, складом і властивостями [95]. На думку І.М. Любімової (2003) при постмеліоративному розвитку солонців степових і малонатрієвих [131] процеси осолонцювання не відновлюються. Про це свідчить відсутність текстурної диференціації ґрунтового профілю за елювіально-ілювіальним типом і фізико-хімічних умов, що забезпечують розвиток солонцевого процесу. Не спостерігаються і ознаки формування метаморфічного горизонту, властивого каштановим ґрунтам. Разом з тим, вивчаючи 25 річну післядію плантажної оранки М.І. Полупан зробив висновок, що негативні властивості солонцевих горизонтів в плантажованих лучно-каштанових солонцях сухо-степової зони України не зазнали особливих змін. Він рекомендує проводити повторну плантажну оранку ділянок з великою кількістю солонцевих плям [201]. Дослідженнями Г.В. Новікової встановлено доцільність застосування плантажної оранки для окультурювання солонців степових і лучно-степових солонцевих комплексів Криму. Встановлено, що цим засобом досягається зміна направленості ґрунтоутворюючого процесу в бік розсолонцювання, розсолення та підвищення родючості ґрунтів [175].
Вивчення тривалості післядії меліоративної плантажної оранки та властивостей плантажованих ґрунтів здебільшого обмежується періодом 25 років [95,123,131,201,264,270]. Разом з тим, на півдні України існують довготривалі стаціонарні досліди і ділянки широкомасштабного виробничого впровадження де меліоративну плантажну оранку було проведено більше 50 років тому. Однак, спостереження на цих стаціонарах в останні роки було припинено, тому залишилися не вирішеним питання тривалості післядії цього меліоративного заходу та сучасного агромеліоративного стану плантажованих та неплантажованих солонцевих ґрунтів у зрошуваних та незрошуваних умовах.
Таким чином, огляд літературних джерел виявив недостатню вивченість властивостей різною мірою агроперетворених солонцевих ґрунтів, тривалості післядії меліоративної плантажної оранки, суперечливість у поглядах щодо напряму ґрунтових процесів та еволюції плантажованих солонцевих ґрунтів. Це спонукало нас до комплексного вивчення закономірностей розвитку сучасних процесів у агроперетворених ґрунтах солонцевих комплексів з метою прогнозування подальшого їх розвитку та використання.
РОЗДІЛ 2
Об’єкти та методи досліджень
2.1. Об’єкти досліджень
Вивчення змін властивостей, напряму еволюції різною мірою агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України та тривалості післядії меліоративної плантажної оранки проводилось на ключових ділянках трьох довготривалих задокументованих стаціонарів (дослід С.П.Семенової-Забродіної, дослід ННЦ ІГА, дослід Ю.Є.Кізякова) та двох ділянках виробничого впровадження меліоративної плантажної оранки, закладених під керівництвом Г.В.Новікової Кримською філією інституту ґрунтознавства АН СРСР.
Дослід С.П. Семенової-Забродіної знаходиться у Генічеському районі Херсонської області в межах Генічеської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН (рис.2.1). Цей дослід було закладено у 1954 році з метою вивчення тривалого впливу різних заходів (хімічна меліорація та меліоративний обробіток) на властивості та продуктивність солонців каштанових в умовах незрошуваного землеробства. Згідно ґрунтової карти, складеної на час закладання досліду, ґрунтовий покрив досліджуваної ділянки представлено каштановими солонцюватими ґрунтами на карбонатному лесі у комплексі з солонцями каштановими залишковими (30 %) [222,223]. Підґрунтові води гідрокарбонатно-хлоридного магнієво-натрієвого складу залягають на глибині близько 10 м. У солонці каштановому скипання від 10 % HCl спостерігається з глибини 32-40 см, гіпс з глибини 160-240 см. Інші показники вихідних властивостей досліджуваних ґрунтів наведено у таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробіток на 20-22 см до 1963 р. та на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки); варіант 4 – оранка плантажним плугом ПП-50 на глибину 60 см і залученням 10-15 см шару карбонатного горизонту у 1954 р. та щорічний обробіток на 20-22 см до 1963 р. та на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки.
Об’єкти досліджень
1. Солонець каштановий ГДС дослід С.П.Семенової-Забродіної
2. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти, дослід ННЦ ІГА у СТОВ „Воїнське”
3. Темно-каштанові солонцюваті ґрунти, ГДС дослід Ю.Є.Кізякова
4. Солонець каштановий СТОВ „Новопавлівське”
5. Солонець каштановий солончакуватий колг. ”Заповіт Леніна
Рис.2.1. Картосхема розташування об’єктів досліджень
Таблиця 2.1
Вихідна характеристика досліджуваних ґрунтів
|
Об’єкт |
Рік закладення досліду |
Глибина, см |
Загальна сума солей,% |
СаСО3,% |
Вміст гумусу,% |
Увібрані катіони, % від суми |
Сума увібраних катіонів,мекв/100г |
||
|
Сa |
Mg |
Na |
|||||||
|
Тривалі стаціонарні досліди |
|||||||||
|
Солонець каштановий ГДС дослід С.П.Семенової-Забродіної |
1954 |
0-20 |
0,06 |
0,3 |
2,0 |
61,8 |
34,5 |
3,7 |
27,2 |
|
20-30 |
0,14 |
1,0 |
2,0 |
52,4 |
43,4 |
4,2 |
35,7 |
||
|
30-40 |
0,10 |
7,4 |
1,8 |
48,2 |
46,1 |
5,5 |
34,7 |
||
|
45-55 |
0,11 |
10,2 |
1,4 |
51,5 |
41,4 |
7,1 |
30,9 |
||
|
60-70 |
0,11 |
13,4 |
0,9 |
51,2 |
42,4 |
6,4 |
26,2 |
||
|
90-100 |
0,74 |
20,8 |
0,7 |
- |
- |
- |
- |
||
|
140-160 |
0,54 |
- |
0,4 |
- |
- |
- |
- |
||
|
180-200 |
1,19 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
Темно-каштанові солонцюваті ґрунти, дослід ННЦ ІГА СТОВ „Воїнське” |
1965 |
0-30 |
0,05 |
0,5 |
2,3 |
65,5 |
27,8 |
3,4 |
29,9 |
|
30-42 |
0,10 |
3,3 |
1,9 |
63,3 |
31,8 |
2,1 |
41,4 |
||
|
42-52 |
0,11 |
11,5 |
1,4 |
- |
- |
- |
- |
||
|
55-65 |
0,09 |
19,3 |
0,9 |
- |
- |
- |
- |
||
|
125-135 |
0,27 |
15,0 |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
205-210 |
1,08 |
10,8 |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
Темно-каштанові солонцюваті ґрунти, ГДС дослід Ю.Є.Кізякова |
1973 |
0-30 |
0,05 |
0,3 |
2,7 |
81,5 |
17,7 |
0,8 |
29,1 |
|
30-40 |
0,09 |
1,2 |
2,3 |
78,1 |
21,1 |
0,8 |
29,4 |
||
|
40-60 |
0,09 |
12,4 |
2,0 |
80,4 |
18,5 |
1,1 |
27,8 |
||
|
80-100 |
0,14 |
20,1 |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
110-120 |
0,44 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
160-180 |
1,85 |
- |
- |
- |
- |
- |
- |
||
|
Ділянки виробничого впровадження плантажної оранки |
|||||||||
|
Солонець каштановий СТОВ „Новопавлівське”. |
1955 |
0-20 |
Не визн. |
0,5 |
2,4 |
90,5 |
5,7 |
3,8 |
22,0 |
|
20-35 |
- |
0,4 |
2,2 |
70,1 |
23,3 |
6,6 |
29,4 |
||
|
37-47 |
- |
0,3 |
2,1 |
60,7 |
26,8 |
3,7 |
29,6 |
||
|
51-61 |
- |
18,3 |
0,6 |
- |
- |
- |
- |
||
|
Солонець каштановий солончакуватий колг.”Заповіт Леніна”. |
1955 |
0-25 |
- |
0,3 |
1,6 |
62,8 |
24,6 |
12,6 |
28,4 |
|
25-40 |
- |
1,7 |
1,3 |
42,3 |
37,8 |
19,9 |
37,9 |
||
|
40-61 |
- |
21,2 |
0,7 |
43,0 |
40,3 |
16,7 |
28,6 |
Примітка. У таблиці використані фондові матеріали Генічеської дослідної станції та лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів ННЦ ІГА
Дослід ННЦ ІГА розташований у СТОВ „Воїнське” Красноперекопського району Автономної Республіки Крим (рис.2.1). Дослід з меліорації темно-каштанових солонцюватих ґрунтів в умовах зрошення прісною водою закладено у 1965 році Г.М.Пікузою під керівництвом Г.В. Новікової. Згідно ґрунтової карти, складеної на час закладання досліду, ґрунтовий покрив досліджуваної ділянки представлено степовими комплексами темно-каштанових слабосолонцюватих (62,2 %), темно-каштанових середньосолонцюватих (35 %) та темно-каштанових сильносолонцюватих (2,8 %) ґрунтів [167,171,193]. Ґрунтоутворюючі породи – жовто-бурі карбонатні лесовидні глини та важкі суглинки. Підґрунтові води сульфатно-хлоридного магнієво-натрієвого складу залягають на глибині 10-15 м. У темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах скипання від 10 % HCl спостерігається з глибини 45-48 см, гіпс з глибини 150-180 см. Показники інших вихідних властивостей досліджуваних ґрунтів наведено у таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробіток на глибину 25-27 см в залежності від вирощуваних культур); варіант 4 – оранка плантажним плугом ПП-50 з повним обертанням скиби на глибину 55-60 см у 1965 році та щорічний обробіток на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки. У 1976 році проведено обробіток на 40 см.
Зрошення здійснюється водою з Північно-Кримського каналу установкою ДДА-100М. Оцінка придатності цих вод для зрошення за ДСТУ 2730-94 [262] засвідчує їх належність до першого класу – придатних для зрошення. Зрошувальні норми в залежності від вирощуваних культур і погодних умов коливаються від 1000-1200 до 3700-4000 м3/га. Характеристику гідротермічних умов проведення досліду наведено у додатку А.
Дослід Ю.Є.Кізякова знаходиться у Генічеському районі Херсонської області в межах Генічеської дослідної станції Інституту зернового господарства УААН (рис.2.1). Дослід закладено у 1973 році з метою вивчення впливу зрошення слабомінералізованими водами на властивості та продуктивність темно-каштанових легкоглинистих ґрунтів. Підґрунтові води гідрокарбонатно-хлоридного магнієво-натрієвого складу залягають на глибині близько 10 м. Ґрунтовий покрив досліджуваної ділянки однорідний, скипання від 10 % HCl спостерігається з глибини 44-48 см [95]. Показники вихідних властивостей досліджуваних ґрунтів наведено у таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробіток на глибину 25-27 см в залежності від вирощуваних культур); варіант 2 – оранка плантажним плугом на глибину 65 см у 1973 р. та щорічний обробіток на 26-28 см в залежності від вирощуваних культур у наступні роки.
Зрошення гідрокарбонатно-хлоридними магнієво-натрієвими водами з мінералізацією 0,9 г/л проводилося у період з 1973 по 2001 роки установкою ДДА-100М. Джерело зрошувальних вод – артезіанська свердловина. Оцінка придатності цих вод для зрошення за ДСТУ 2730-94 [262] засвідчує їх належність до обмежено придатних (2 клас) за небезпекою засолення та токсичного впливу на рослини. За даними Ю.Є.Кізякова, у періоди проведення зрошення суворо дотримувалися технологія і режими зрошення, рекомендовані для даної зони Українським НДІЗЗ. Зрошення припинено у 2001 році.
СТОВ «Новопавлівське» - ділянка виробничого впровадження меліоративної плантажної оранки, знаходиться у Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим (рис.2.1). Згідно ґрунтової карти, складеної на час проведення меліоративної плантажної оранки, грунтовий покрив досліджуваної ділянки представлено комплексом солончакуватих і глибоко солончакуватих солонців (60-70%) з каштановими слабосолонцюватими ґрунтами на четвертинних жовто-бурих глинах [170,171]. Підґрунтові води хлоридно- сульфатного магнієво-натрієвого складу залягають на глибині 7-10 м. У солонцях скипання від 10% HCl спостерігається з глибини 32-46 см, гіпс - з глибини 100-120 см. Інші показники основних властивостей досліджуваних ґрунтів до проведення меліоративної плантажної оранки наведено у таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробіток на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур); варіант 2 – оранка плантажним плугом ПП-50 на глибину 55-60 см і залученням 7-10 см шару карбонатного горизонту у 1955 р. та щорічний обробіток на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки.
КСП «Заповіт Леніна» - ділянка виробничого впровадження плантажної оранки, знаходиться у Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (рис.2.1). Згідно ґрунтової карти, складеної на час проведення меліоративної плантажної оранки, ґрунтовий покрив представлено комплексом солонців солончакуватих (30 %) і темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів (70 %)[170,171]. Ґрунтоутворюючі породи – жовто-бурі карбонатні лесовидні глини. Підґрунтові води сульфатно-хлоридного магнієво-натрієвого складу залягають на глибині 5-10 метрів. У солонцях скипання від 10 % HCl спостерігається з глибини 35-45 см, гіпс- з глибини 100-120 см. Інші показники основних властивостей досліджуваних ґрунтів до проведення меліоративної плантажної оранки наведено у таблиці 2.1. Досліджувані варіанти: варіант 1 – контроль (щорічний обробіток на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур); варіант 2 – оранка плантажним плугом ПП-50 на глибину 55-60 см і залученням 7-10 см шару карбонатного горизонту у 1955 р. та щорічний обробіток на 26-28 см, в залежності від вирощуваних культур у наступні роки. Зрошення здійснювалося водою з Північно-Кримського каналу з 1969 до 1993 р. способом дощування.
2.2. Методи досліджень
Вивчення закономірностей сучасних ґрунтових процесів у агроперетворених ґрунтах солонцевих комплексів проводилось нами з використанням стаціонарного, порівняльно-географічного та порівняльно-аналітичного методів. В основі досліджень було порівняльне вивчення властивостей різною мірою агроперетворених (плантажованих і неплантажованих) орних солонцевих ґрунтів у зрошуваних та незрошуваних умовах.
На початковому етапі написання дисертаційної роботи нами було проведено систематизацію та узагальнення опублікованих та фондових матеріалів за об’єктами досліджень. У роботі використані фондові матеріали лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів ННЦ ІГА імені О.Н. Соколовського (дані про дослідження, проведені Г.В.Новіковою та Г.М. Пікузою в СТОВ «Воїнське» у 1965-1974 р.), та Генічеської дослідної станції Інституту зернового господарства (дані про дослідження С.П.Семенової-Забродіної та М.М.Лаврентьєва за 1954-1967р.), а також матеріали, люб’язно надані нам для роботи доктором сільськогосподарських наук Ю.Є.Кізяковим - інформація щодо вивчення тривалості впливу меліоративної плантажної оранки у стаціонарному польовому досліді С.П.Семенової-Забродіної за 1969 та 1971 роки та закладеного ним досліду з вивчення впливу зрошення слабомінералізованими водами на властивості і продуктивність темно-каштанових ґрунтів (дані за 1969-1986 роки).
В польових умовах усі стаціонари і ділянки виробничого впровадження були прив’язані нами до географічної мережі за допомогою засобу багатоспектрального позиціонування - GPS і можуть бути використані в єдиній моніторинговій мережі системи екологічного моніторингу.
На обстежуваних ділянках, згідно ґрунтового плану, складеного на час закладання дослідів, обирали варіанти ґрунтів (плантажовані та неплантажовані солонці каштанові та темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти), на яких закладали по 2 ґрунтових розрізи, глибиною до 1,5-2,0 м, вивчали морфологічну будову профілю, щільність складення до глибини 1,0 м методом ріжучого кільця за Н.А. Качинським [39] у п’ятикратній повторності, визначали вологість. Зразки ґрунту відбирали у трикратній повторності по генетичних горизонтах і з кожного 10-сантиметрового шару за методикою відбору ґрунтових зразків у мозаїчних профілях, описаній у роботах Е.О.Корнблюма, І.М.Любімової, Я.М.Мініна [112,135,151]. Додатково відбирали зразки на кожному досліджуваному варіанті шляхом буріння свердловин суцільною колонкою до глибини 2 м у п’ятикратній повторності.
Для вивчення хімічного складу і фізико-хімічних властивостей досліджуваних ґрунтів у відібраних зразках були проведені наступні аналітичні роботи:
- катіонно-аніонний склад водної витяжки визначали за стандартними методиками (ГОСТ 26424-85, ГОСТ 26425-85, ГОСТ 26426-85, ГОСТ 26427-85, ГОСТ 26428-85) [41,42,43,44,45];
- визначення вмісту обмінно-увібраних катіонів проводили методом Шолленбергера у модифікації ННЦ ІГА за МВВ 31-497058-007-2005 [150];
- вміст карбонатів визначали методом В.Є. Соколовича за МВВ 31-497058-021-2005 [150];
- активність іонів натрію та кальцію у ґрунтових пастах потенціометричним методом за МВВ 31-497058-001-2001 та МВВ 31-497058-002-2001 [149];
- вуглець органічної речовини за методом І.В. Тюрина згідно ДСТУ 4289 [260];
- груповий гумус визначали прискореним методом за М.М. Кононовою та Н.П.Бєльчіковою (МВВ 31-497058-006-2002) [149];
- вміст доступної (лабільної) органічної речовини визначали методом М.А.Єгорова (ДСТУ 4732) [259];
- гранулометричний склад визначали методом Н.А. Качинського за ДСТУ 4730 [245];
- мікроагрегатний склад визначали методом піпетки за МВВ 31-497058-011-2005 [150];
- визначення структурно-агрегатного складу методом М.І.Саввінова за ДСТУ 4744 [248];
- визначення нітратного і амонійного азоту проводили за ДСТУ 4729 [247];
- визначення рухомих сполук фосфору та калію виконували за Б.П. Мачігіним (ДСТУ 4114) [52];
- валовий вміст азоту визначали за Кьєльдалем (ДСТУ 4726), фосфору – за Труогом-Мейером, калію – за Воробйовою ( ДСТУ 4290) [246,258];
- визначення рухомих форм важких металів виконували методом атомно-адсорбційної спектрометрії на приборі С-115. Для екстракції рухомих форм використовували ацетатно-амонійний буферний розчин з рН-4,8, згідно ДСТУ 4770.1-4770.9 [249,250,251,252,253,254,255,256,257];
- валовий хімічний склад ґрунту визначали рентген-флуоресцентним методом на рентгенівському багатоканальному спектрометрі CPM - 25 в лабораторії рентгенівських методів дослідження мінеральної речовини Київського університету імені Тараса Шевченка. Згідно методики визначення, результати розрахунків компонентів у досліджуваній пробі з урахуванням попередньо визначених гравіметричним методом концентрацій Н2О і витрат після прожарювання (ППП) нормували на 99,6%.
Польові дослідження проведені нами з дотриманням правил і вимог стандартної методики [40,63].
Для вивчення динаміки агрокліматичних показників (температура повітря, атмосферні опади, запаси продуктивної вологи у кореневмісному шарі) використовували дані гідрометеорологічної служби (метеопункт Ішунь, Красноперекопського району АРК).
Для вивчення динаміки урожаю сільськогосподарських культур у тривалій післядії меліоративної плантажної оранки використовували фондові та опубліковані матеріали досліджень, проведених у різні роки на Генічеській дослідній станції та у СТОВ «Воїнське».
У період з 1955 по 1978 облік врожаїв вирощуваних сільськогосподарських культур на довготривалому стаціонарному досліді з вивчення впливу меліоративної плантажної оранки на властивості та продуктивність солонців каштанових (дослід С.П.Семенової-Забродіної) проводився співробітниками ГДС (М.М.Лаврентьєв, З.М.Неред та ін.). У стаціонарному досліді з меліорації темно-каштанових солонцюватих ґрунтів в умовах зрошення прісною водою у СТОВ «Воїнське» облік врожаїв сільськогосподарських культур у 1965-1985р.р. проводився співробітниками лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів ННЦ ІГА (Г.М.Пікуза, В.Я.Ладних, Н.Ю.Гаврилович та ін.). Облік врожаїв вирощуваних сільськогосподарських культур у досліді з вивчення впливу зрошення слабомінералізованими водами на властивості та продуктивність темно-каштанових ґрунтів у 1973-1986 р.р. проводився співробітниками ГДС за участі Ю.Є.Кізякова.
Облік урожаїв сільськогосподарських культур в польових дослідах у 2003-2006 роках проводили за участю автора методом пробного снопа вручну у п’ятикратній повторності.
Результати аналітичних досліджень ґрунтів та дані врожайності сільськогосподарських культур дослідів оброблені за допомогою дисперсійного аналізу. Математичну обробку отриманих даних проводили шляхом систематичного використання методів обчислювальної статистики за допомогою пакету стандартних програм “Excel” та “Statistica” (інтегрований пакет для статистичного аналізу).
РОЗДІЛ 3
Природні умови районів досліджень
3.1. Кліматичні умови
Згідно загального кліматичного районування [206,239] усі об’єкти розташовані у континентальній кліматичній зоні, яка охоплює Степову фізико-географічну зону. Для цілей нашого дослідження більш пристосоване агрокліматичне районування, згідно якого об’єкти досліджень належать до дуже посушливої, помірно жаркої, з м’якою зимою зони. Гідротермічний коефіцієнт 0,7-0,5, сума активних температур 3300-3400 0С, середня річна температура 10,4-10,6 0С при середній температурі січня від 0,6 до -2,5 0С і середній температурі липня +23 0С, вірогідність посух 40-60 %, кількість днів з суховіями 16-20 за теплий період, середня тривалість безморозного періоду 180-200 днів, вегетаційного 225-230 днів, річна сума опадів – 300-325 мм. Негативною рисою клімату є нестійкість зволоження внаслідок чергування вологих і посушливих років, кількість опадів на території розташування об’єктів досліджень недостатня і випадають вони нерівномірно. В літні періоди дощі часто випадають у вигляді злив, і більша їх частина зберігається на схилах балок і подів і мало вбирається ґрунтом. Основний запас вологи у ґрунті створюється восени та взимку, в період затяжних дощів при незначному випаровуванні. Сумарно випаровується з поверхні суші за рік 732-810 мм, а за вегетаційний період – 220-270 мм, що не компенсується опадами, кількість яких за цей період становить лише 215-220 мм. Тобто випаровуваність в два і більше разів перевищує кількість атмосферних опадів. Це сприяє встановленню непромивного типу водного режиму і накопиченню водорозчинних солей у ґрунтах. М’яка зима з незначними від’ємними температурами і частими відлигами сприяє циркуляції ґрунтових розчинів і продовженню біохімічних процесів взимку [105,141].
В цілому для клімату району досліджень характерним є недостатня зволоженість, значні теплові ресурси, тривалий вегетаційний період. Клімат формується під переважним впливом континентальних повітряних мас помірних широт, а також трансформованих тропічних і арктичних мас повітря. Основна частина атмосферних опадів, що випадають на території району досліджень, пов’язана з океанічними масами повітря помірних і тропічних широт [206]. Загалом кліматичні умови сприятливі для розвитку сільськогосподарського виробництва, проте наявність негативних природних факторів (зокрема недостатня кількість опадів, нестійкість зволоження, існування тривалих бездощових періодів, невисока відносна вологість повітря, за високих температур літніх місяців) викликає низьку забезпеченість продуктивною вологою сільськогосподарських рослин у весняно-літній період і потребує певних меліоративних заходів, а саме – застосування зрошення для створення більш сприятливого водного режиму.
Погодні умови останніх років дещо відрізняються від середніх багаторічних (Додаток А). Зокрема температура повітря в останні роки у цілому вища за середні багаторічні показники при деякому зниженні загальної зволоженості. Так, з 40 років спостережень за кліматичними показниками 5 останніх – з температурою вищою за середню багаторічну норму та 7 останніх з кількістю опадів нижчою за середню багаторічну норму. Цю тенденцію ми схильні пов’язувати з глобальними планетарними змінами клімату. Такі тенденції у зміні кліматичних умов (подальше поступове підвищення річних температур, за умови деякого зменшення атмосферних опадів та загального зменшення величини гідротермічного коефіцієнта) зумовлюють внесення відповідних коректив у сучасний розвиток процесів ґрунтоутворення, надаючи цим процесам цілеспрямованого характеру та забезпечуючи високу якість та стійкість функціонування ґрунтів за різних умов зовнішніх впливів [227].
3.2. Рослинність
Докладну характеристику про будову, сучасне поширення й закономірності розміщення та походження і класифікацію фітоценозів можна отримати за аналізом геоботанічного районування [33]. За ним дослідження були проведені у Європейсько-Азіатській степовій (Причорноморській (Понтичній) степовій провінції) області. Геоботанічним округом проведених досліджень був Присиваський, в рослинному покриві якого в минулому переважали лучні степи та справжні різнотравно-типчаково-ковилові степи з асоціаціями які нині майже повністю розорані. На цілинних ділянках що залишилися, поширені ковилові і житнякові асоціації за участі полині кримської. Поблизу Сивашу поширені галофіти: сарсазан, солесос, свіда, лобода бородавчаста, полин морський. У вузькій приморській частині, де переважають солонці, рослинність представлена галофітами: полином з типчаком і тонконогом живородячим. У понижених місцях Примор’я і подах найбільш розповсюджені галофіти: солянка, кермек, полин таврійський, петросимонія, франкенія, обіона бородавчата, полинь приморська, полинь солончакова, полинь кримська, ковила волосяна і Лессінга, типчак, житняк гребеневидний. На розораних ділянках Присивашшя часто зустрічаються курай водоносний, мар біла, гірчак рожевий [61,141].
Серед дерев та чагарників переважають акація, гледичія, лох вузьколистий, тамариск, ясен, скумпія, абрикос.
Найбільш розповсюдженими сорно-польовими рослинами на посівах є кореневищні - пирій повзучий, свинорий, осот рожевий, молочай; одно- і дворічні-курай, лобода, різак, гірчак рожевий [207,208].
Природна степова трав’яниста рослинність зі значною надземною масою й розвиненою кореневою системою сприяла формуванню темно-каштанових та каштанових солонцюватих ґрунтів в комплексах з солонцями каштановими, які й стали об’єктами наших досліджень.
3.3. Геоморфологічні умови
Згідно геоморфологічного районування район досліджень належить до Причорноморської області пластово-акумулятивних та пластово-денудаційних низовинних рівнин Південно-Причорномосько-Приазовської прибережно-морської і дельтової рівнини [19,185,207,243]. Основним об'єктом дослідження є зона Cухого Cтепу (південна частина Херсонської області та північна частина Кримського півострова). Об'єкти досліджень розташовані в Причорноморській низовині.
Згідно фізико-географічного районування південна частина Херсонської області належить до Присивасько-Приазовської степової області і займає Північну приосьову частину Причорноморської западини [185,207] Геоморфологічно область являє собою морську акумулятивну терасову рівнину, яка сформувалася в умовах невеликих амплітуд тектонічних коливань за загальної тенденції території до опускань. Виділяють давню і молоду верхньопліоценові тераси [70]. Абсолютні позначки давньої верхньопліоценової тераси знижуються з півночі на південь від 50 до 38 м, а молодої – від 38 до 14 м. Поверхню морських пліоценових терас представлено численними великими і малими подами. В приазовській частині області тераси зрізані долинами невеликих річок і балками. Як форми рельєфу виділяють сиваські лимани, піщано-мушлеві коси та пересипи [70]. В гіпсометричному відношенні Присивасько-Приазовську степову область виділяють як одну з найбільш понижених областей південної степової підзони. На північному краю області абсолютні позначки поверхні сягають 40-50 м. Вздовж Сивашу та на узбережжі Азовського моря поверхня суші підіймається над рівнем моря на 5-10 м.
Кримська частина Причорноморської низовини згідно новітнього фізико-географічного районування належить до Степової області рівнинного Криму, що має площу 16 000 км2. У межах рівнинного Криму виділяють [34,243] наступні геоморфологічні райони: Присиваська (Північно-Кримська) низовина, Центральна піднесена (Таврична) рівнина, Тарханкутське плато, Керченський півострів. Два останні у роботі не розглядаються.
Присиваська низовина примикає до берегів Сивашу і Каркинитскої затоки. Вона являє собою морську пліоценову терасу. Абсолютні відмітки поверхні коливаються від 0,5 до 30 м. Загальну рівнинність іноді порушують неглибокі балки. Низовині іноді притаманна сильна зрізаність берегової лінії Сивашу; вузькі півострови, що вдаються в Сиваш, чергуються з довгими вузькими і дрібними затоками, що глибоко (до 15 км) проникли в сушу [243].
Центральна піднесена (Таврична) денудационно-акумулятивна рівнина розташована на південь від Присиваської низовини. Абсолютні відмітки тут коливаються від 30 до 120 (150) м. Поверхня нахилена на північ і північний схід. Їй притаманний хвилясто-лощинний рельєф.
У тектонічному відношенні розглянута територія розташовується в Причорноморській западині, що є частиною Середземноморської геосинкліналі. До північного борту западини відноситься (крім інших регіонів) Дніпровська терасово-дельтова рівнина, до південного – степовий Крим. Дослідженнями [70] установлено, що западина є не однорідною і складається з відособлених прогинів.
Північний борт западини є однорідним у тектонічному відношенні. Він заповнений в основному крейдовими і палеогеновими осадами, що плащевидно (з перервами) перекриваються неогеновими відкладеннями. Найбільш характерною рисою геології цього району є збільшення потужності більш давніх відкладень до осьової частини западини (Каркинитська затока і Сиваш) і виклинення їх до периферії [207]. Південний борт Причорноморської западини, на відміну від північного, більш складний. Центральна частина Кримського півострова являє собою Скіфську платформу палеозойського віку з гетерогенною складчастою підставою, покритою чохлом крейдових, третинних і четвертинних відкладень. У цієї платформи є ряд підняттів (Сімферопольське, Новоселівське і Тарханкутский вал) і опускань (Північно-Сиваська, Индольська й Альминска западини) [243].
Найбільш значна за площею Північно-Сиваська (Присиваська) западина, чи Сиваська мульда, є осьовою частиною Причорноморської западини. По суті це прогин, витягнутий широтно уздовж Каркинитского затоки і Сиваша, і заповнений крейдовими, палеогеновими, неогеновими і четвертинними відкладеннями потужністю до 4000 м. Виходи неогенових вапняків на півночі і півдні мульди спостерігаються на висоті 30-60 м над рівнем моря, а в осьовій частині поховані на 60-120 м нижче його рівня [243]. Протягом четвертинного періоду Присиваська западина піддавалася епійрогенним рухам переважно негативного знаку. В даний час спостерігаються повільні підняття окремих ділянок на тлі загального епійрогенічного опускання. Диз'юнктивні порушення земної кори і скидні явища в Присивашші не спостерігаються [185].
3.4. Гідрологічні та гідрогеологічні умови
Згідно загального гідрологічного районування територія досліджень належить до Причорноморської області надзвичайно низької водності [21].
Гідрографічна мережа південної частини Херсонської області і північного Криму представлена невеликою кількістю дрібних річок з положистими долинами, а також соляними озерами. Найбільш значні по довжині серед них Великий і Малий Утлюк, Тащенак, Салгир і балка нині пересохлої р. Чатирлик. Для річок характерна відсутність великого весняного повіддя і пересихання влітку.
Окрім незначних поверхневих джерел, водні запаси досліджуваного регіону представлені, головним чином, підземними водами, що утворюють Причорноморський та Кримський артезіанські басейни. Напрямок підземного стоку відображає падіння водомістких пластів з півночі на південь до осі заглиблення, яка проходить в широтному відношенні уздовж Сиваша. В результаті цього в найбільш пониженій частині Присивашшя утворилася смуга відносного застою підземних вод, підпертих з півночі та півдня. Тут, в осьовій частині мульди збереглися метаморфізовані води морського типу, тому підземним водам притаманна загальна підвищена засоленість та строкатість мінералізації. Гідрогеологічні умови розглянутої території відрізняються великою складністю і, за даними ряду гідрогеологів [6,21], характеризуються наступними рисами.
Область Причорноморської западини являє собою артезіанський басейн, східну частину якого називають Присиваським. Підземні води знаходяться тут у породах різного віку. Перший від поверхні неогеновий водоносний шар несе води сармату, меотису і понту, між якими є гідравлічний зв'язок. У північній і південній частинах області ці водоносні шари залягають неглибоко (до 30 м) і мають вільну поверхню. По мірі заглиблення водовмісних порід до осі западини і перекриття їх киммерій-куяльницкою піщано-глинистою товщею, вони стають напірними. Води неогенового водоносного шару слабо мінералізовані (містять до 1-1,5 г/л солей), особливо в зоні живлення. Склад солей переважно гідрокарбонатний, гідрокарбонатно-кальцієвий гідрокарбонатно-сульфатний. Поблизу Сиваша й Азовського моря мінералізація вод підвищується, а склад стає сульфатним, хлоридно-сульфатним і хлоридним.
Підґрунтові води, четвертинної товщі північного крила Присиваського артезіанського басейну, залягають на глибині від 0,5 м біля берега Чорного моря до 25-30 м у районі плато. У підґрунтових водах поблизу узбережжя Чорного моря присутні хлоридно-натрієві, трохи північніше – хлоридно-гидрокарбонатні, ще північніше – гідрокарбонатні солі.
Рівнинний Крим розташовується в межах двох гідрогеологічних провінцій: південно-східної частини Присиваського і західної частини Приазовского (Азово-Кубанського) артезіанських басейнів. Межу між ними умовно проводять по підземному вододілу.
З підземних вод найбільш широко поширені води неогену, зокрема понт-меотису і сармату. Це прісні чи слабомінералізовані води (1-3 г/л), переважно гідрокарбонатно-кальцієвого складу. У приосьовій частини Причорноморської западини мінералізація їх збільшується до 2-25 г/л.
Водоносність четвертинних відкладень неоднорідна. У Присивашші і частини степового Криму ці відкладення містять воду, разом з тим у частині степового Криму (Тарханкутское плато, південь Центральної піднесеної рівнини) – вони безводні. Найбільш часто зустрічаються підґрунтові води в еолово-делювіальних відкладеннях. У Присиваській низовині ці води представляють єдиний водоносний шар. Джерелом їх живлення є атмосферні опади, поверхневі води, що стікають по балках і річках, місцями (на поливних ділянках) зрошувальні води. Глибина залягання підґрунтових вод зменшується в напрямку зниження рельєфу від Тарханкутского плато і району передгір'я до Сиваша і Каркинитської затоки в межах від 0,5 до 25 м. У цьому ж напрямку рухається потік підґрунтових вод. Потужність шару підґрунтових вод коливається від 0,5 до 20 м. Регіональним водоупором є пліоценові глини.
Ухил дзеркала підґрунтових вод максимальний у районі передгір'я (0,2) і місцями на Тарханкуті (0,004) і мінімальний у Присивашші (0,0005-0,0007). Швидкість фільтрації підґрунтових вод знижується від 0,1-0,3 м на добу на піднесених ділянках Тарханкуту до 0,0002-0,002 у Присивашші [6]. За хімічним складом підґрунтові води Присивашшя сульфатно-хлоридні і хлоридно-сульфатні натрієві і магнієві.
Що стосується зв'язку між підземними (понт-меотичними) і підґрунтовими водами, то дослідженнями це не встановлено, хоча є припущення про можливе підживлення у водопроникних глинах [21].
Низька забезпеченість досліджуваного регіону водними ресурсами, недостатня кількість опадів та нестійкість зволоження обумовили широкомасштабне застосування зрошення, яке є одним з найбільш інтенсивних і дійових чинників антропогенного навантаження на навколишнє середовище [11].
Серед найбільш поширених негативних наслідків зрошення (антропогенно спровокованих), що спричиняють деградаційні процеси у ґрунтах є підняття рівня підґрунтових вод і пов’язані з цим розвиток процесів підтоплення та вторинно- іригаційного гігроморфізму [11,214]. Це явище розвивається внаслідок взаємодії антропогенних чинників, з яких найпоширеніші – зміна водного балансу вбік зростання приходних статей, порушення поверхневого та внутрішньоґрунтового стоку внаслідок перекриття природних шляхів водовідведення та дренування, зарегулювання річкового стоку та інші. Антропогенний вплив посилюється дією природних чинників, зокрема, безстічністю та слабкою дренованістю територій, збільшенням опадів в окремі роки тощо. У зв’язку з цим особливого значення набуває нормоване водокористування, компенсаційні та адаптивні принципи планування поливів із застосуванням водозберігаючих та ґрунтозахисних екологічно безпечних режимів зрошення і інформаційно-дорадчих систем планування зрошення [11].
3.5. Ґрунтотворні породи і ґрунти
Головними ґрунтотворними породами півдня України є четвертинні відкладення, які поділяють на континентальні і морські. У свою чергу серед континентальних виділяють відкладення вододілів (еолово-делювіальні, еолово-делювіально-елювіальні, елювіальні), річкові (алювіальні), балкові (аллювіально-делювиальні) і ін. Серед морських зустрічаються власне морські і лимано-морські [49,53,67,80,81,101,114,196].
З усіх генетичних видів четвертинних порід найбільш поширені еолово-делювіальні лесовидні відкладення, потужність яких коливається від 5 до 20 м і більше [79,80,198].
Лесову товщу більшість геологів [207,243] поділяють на чотири яруси: древньо-, середньо-, новочетвертинні і сучасні відкладення. За гранулометричним складом лесовидні відкладення варіюють від середніх суглинків до легких глин. Встановлено, що з глибиною гранулометричний склад стає важчим і збільшується щільність порід. Разом з тим наявна неоднорідність гранулометричного складу і за окремими шарами - середні суглинки іноді змінюються важкими суглинками і навіть легкими глинами. Щільність складення лесовидних відкладень коливається від 1,53 до 1,62 г/см3. Коефіцієнт фільтрації середніх суглинків складає 0,72 м на добу, важких суглинків – 0,25. В міру поглиблення й ущільнення порід цей показник зменшується відповідно до 0,05 і 0,04 м [175].
Слід відмітити високу насиченість лесів карбонатами, що місцями утворюють скупчення у вигляді білозірки і жовен, у яких кількість вуглекислого кальцію досягає 10-17 %. Гіпс розподілений у товщі порід нерівномірно, утворюючи місцями ярусні скупчення дрібних і великих кристалів, у яких його міститься до 13 %, а місцями і більше. Вміст водорозчинних солей коливається від 0,5 до 2 %. У шарах порід, позбавлених морфологічно помітних солей, сольовий склад сульфатно-хлоридний, а в місцях накопичення гіпсу – сульфатний чи хлоридно-сульфатний. Основні шляхи засолення ґрунтотворних порід і ґрунтів – континентальне і біологічне соленакопичення, імпульверізація солей і акумуляція їх за рахунок надходження знизу з соленосних відкладень та підземних вод [101].
Ґрунтотворний процес досліджуваної зони протікає на фоні чітко вираженої вертикальної зональності. Посушливий клімат (ГТК V-IX =0,45-0,60), засоленість ґрунтотворних порід та мала природна дренованість території зумовили формування тут темно-каштанових, каштанових солонцюватих, лучно-каштанових солонцюватих ґрунтів та солонців каштанових. Структура ґрунтового покриву ускладнюється великим набором солонцюватих і засолених ґрунтів подів, а також напівгідроморфних і гігроморфних ґрунтів [53,101,195,196].
Процес формування солонцевих ґрунтів досліджуваної зони тісно пов’язаний з численними коливаннями земної кори (серед яких перш за все переважали опускання), затопленням у новочетвертинний період гирл річок морською водою, утворенням сучасних лиманів, підняттями і опусканнями рівня підґрунтових вод, змінами процесів засолення ґрунтів їх розсоленням і т.і. Дослідження ряду вчених [49,50,106,218] привели до думки, що процес утворення і еволюції солонцевих ґрунтів Кримського і частково Херсонського Присивашшя, можна розглядати як розвиток від гігроморфних засолених ґрунтів до солонців і темно-каштанових ґрунтів внаслідок підняття поверхні і зниження рівня підґрунтових вод, що супроводжується змінами водно-сольового режиму, ступеня засолення і структури ґрунтового покриву [175].
Особливістю ґрунтотворення є місцеві біокліматичні умови. Як зазначалося вище, навіть взимку температурні умови тут сприятливі для продовження біохімічних процесів: їхня активність в цей період декілька пригнічується, і якщо вони припиняються, то на короткий час. Наслідком цього явища є інтенсивна мінералізація органічної речовини, що є причиною слабкої гумусованості досліджуваних ґрунтів [165].
Морфологічна будова ґрунтів, їх природні властивості та взагалі структура ґрунтового покриву зони залежать від ступеня дренованості території та висоти над рівнем моря.
Найбільш високі північні та південні (в Криму) частини рівнинної поверхні зони зайняті темно-каштановими ґрунтами, місцями в комплексі з чорноземами південними залишковосолонцюватими, у верхніх частинах підвищених схилів до подів, дренованих про тяжинами у комплексі з солонцями каштановими. Вони сформувалися під типчаково-ковиловою та полинно-злаковою рослинністю, головним чином на лесах і незначній площі – на алювіальних відкладах і глинах. В ґрунтах чітко проявляється диференціація профілю за елювіально-ілювіальним типом. Солі та гіпс залягають на глибині 150-250 см, скипають на глибині 45-65 см. У складі обмінних катіонів переважає кальцій (73-76 % від суми обмінних катіонів, обмінного натрію 0,1-05 м/екв на 100 г). Потужність гумусованого профілю 55-80 см. Вміст гумусу рідко перевищує 3 % [196,198].
По узбережжю Чорного й Азовського морів та Сиваша, на низькій (абсолютна висота менше 15-20 м) рівнині поширені каштанові солонцюваті ґрунти у комплексі з солонцями каштановими. Ці ґрунти сформувалися під полинно-типчаково-ковиловими степами, головним чином на лесах, проте невеликі площі зустрічаються і на алювіальних відкладах. Ознаки солонцюватості морфологічно виражені більш чітко, ніж в темно-каштанових ґрунтах. У зв’язку з цим добре виокремлюються в профілі гумусовий елювіальний та ілювіальний горизонти. Солі та гіпс залягають на глибині 120-160 см. Гумусована частина профілю каштанових ґрунтів становить 40-50 см, вміст гумусу – 1,5-2,5 %. Фізико-хімічні властивості темно-каштанових і каштанових ґрунтів характеризуються вузьким співвідношенням між увібраним кальцієм та магнієм і невисоким вмістом (менше 5 % від суми увібраних катіонів) увібраного натрію [101,196,198].
На знижених Присиваських рівнинах з близьким (3-5 м) заляганням підґрунтових вод і на периферії глибоких подів з аналогічною гідрогеологією поширені лучно-каштанові солонцюваті ґрунти у комплексі з солонцями лучно-каштановими. В цих ґрунтах, здебільшого відсутній карбонатний ілювій у вигляді білозірки, в деяких карбонати представлені розпливчастими стяжіннями, а на переходах до каштанових ґрунтів зустрічається поодинока білозірка. З глибини 50-100 см у лучно-каштанових ґрунтах та 30-40 см у солонцях залягають солі у кількості 0,5-1,0 %, представлені сульфатами і хлоридами натрію, кальцію і магнію. У солонцях кількість солей в орному шарі вище токсичного рівня. Великий вміст солей визначає наявність великої кількості обмінного натрію (6,5-15,5 % від суми увібраних катіонів). Фонові лучно-каштанові солонцюваті ґрунти містять 3-5 % увібраного натрію в орному шарі. Потужність гумусованої частини профілю 50-65 см, вміст гумусу коливається в межах 2,0-2,7 % [196].
На знижених ділянках Присивасько-Причорноморської смуги з глибиною підґрунтових вод 1-1,5 м та в подах каштанової підзони, поширені каштаново-лучні солонцюваті засолені ґрунти у комплексі з солонцями каштаново-лучними солончаковими. Їх профіль чітко диференційований на елювіальний та ілювіальний горизонти. Верхня частина профілю каштаново-лучних солонцюватих ґрунтів зазвичай не засолена, кількість солей у 0-30 см шарі становить 0,01-0,05 %, глибше збільшується до 0,2-0,3 %, та 0,3-0,4 % у породі. Вміст обмінного натрію в солонцевому горизонті становить 5-10 % від суми обмінних катіонів. У солонцях каштанових кількість солей коливається від 0,1-0,2 % у верхній частині до 1,5-2,5 % у материнській породі. Кількість обмінного натрію в солонцевому горизонті становить 12-26 % від суми обмінних катіонів. Вміст гумусу в ґрунтах цього типу коливається в межах 1,7-2,6 % залежно від гранулометричного складу [101,196,198].
У подах Присивасько-Причорноморської смуги розповсюджені дерново-глейові солончаки у межах залягання підґрунтових вод 0,5-1 м. Характерною особливістю таких ґрунтів є наявність значної кількості солей у верхньому шарі профілю (1,0-2,5 %) при цьому другий максимум солей, як правило, залягає на глибині 25-35 см. У складі солей переважають хлориди та сульфати натрію, що є віддзеркаленням якісного складу підґрунтових вод [53,101,196,198].
На морських низьких узбережжях і островах затоки Сиваш, у днищах подів з низьким рівнем (0,2-1 м) сильно мінералізованих (до 30-40 г/л) вод, а також на мілководді, де поверхневі води випаровуються в теплий період року фрагментарно поширені глейові солончаки. Вони характеризуються слабкою диференціацією профілю на генетичні горизонти. Верхній шар цих ґрунтів являє собою сольову кірку або пухкий сольовий шар темно-сірого кольору, концентрація солей у поверхневому горизонті коливається від 3-8 до 15-25 %, униз по профілю зменшується до 1-3 %. Склад солей хлоридно-сульфатний магнієво-натрієвий [101,196,198].
Природний потенціал ґрунтів досліджуваного регіону коливається від 100 до 200 т/га гумусу [195], однак цей, відносно значний потенціал реалізується не повною мірою через нестачу вологи, позаяк ґрунти розміщені в посушливій зоні, несприятливими фізико-хімічними, водно-фізичними та агрохімічними властивостями. Застосування меліоративних заходів для підвищення родючості цих ґрунтів обумовлюють існування відмінних від природних умов закономірностей ґрунтових процесів, які потребують спеціального вивчення.
Морфологічна характеристика профілів досліджуваних ґрунтів представлена у розділі 4.1.
РОЗДІЛ 4
Закономірності ЗМІН ВЛАСТИВОСТЕЙ
агроперетворених грунтів СОЛОНЦЕВИХ комплексів
4.1. Морфологічна будова профілю
Морфологічні ознаки, профіль ґрунту є стійкою зовнішньою характеристикою і відображають найважливіші його властивості, особливості походження та розвитку [158,159]. Залучення ґрунтів до сільськогосподарського використання зумовлює низку перетворень у ґрунтовій товщі, що в певній мірі діагностуються при морфолого-генетичному їх аналізі. Перш за все ці зміни проявляються у трансформації верхньої частини профілю внаслідок утворення орного шару, який для окультурених ґрунтів, при збереженні зонального обличчя профілю, набуває значення нового самостійного генетичного горизонту, що багато в чому визначає рівень ґрунтової родючості, напрямок та інтенсивність ґрунтотворного процесу [159].
У природному стані солонцеві ґрунти характеризуються різкою диференціацією ґрунтового профілю на елювіальний та ілювіальний горизонти. Вивчення морфологічної будови профілю солонцевих ґрунтів, що протягом тривалого періоду використовуються у ріллі, показало, що систематичне застосування звичайного обробітку призводить до зменшення товщини типоутворюючого ілювіального горизонту (Ih) на 5-10 см внаслідок приорювання та перемішування його з верхніми горизонтами. Таким чином, у солонцях розораних три верхніх горизонти (НЕ, Eh і Ih) за їх товщини 25-35 см змішані. Нижче орного шару та частково збереженого ілювіального горизонту залягають верхній (Нpk) і нижній (Рk(h)) перехідні горизонти та ґрунтотворна порода. У цьому результати наших досліджень узгоджуються з результатами досліджень М. І. Полупана, В.Д.Мухи, І.М.Любімової та інших [5,131,159,196]. Таким чином, цілинний солонцевий профіль навіть після звичайної оранки значно змінюється, і якщо зберігається як власне солонцевий, то лише в частині солонців за умови, коли глибина оранки не перевищує глибину залягання солонцевого горизонту [196].
Про будову профілю солонцю каштанового, залученого до сільськогосподарського використання можна судити з опису розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №1 довготривалого стаціонарного досліду С.П.Семенової-Забродіної на території Генічеської дослідної станції (рис.4.1 а).
|
НЕі 0-25(30)cм |
Гумусово-елювіальний, з домішками ілювію, орний, світло-сірий, ущільнений, пилувато-грудкуватий, грудки легко розділяються на листувато-шаруваті окремості, сухий, пронизаний корінням, перехід ясний. |
|
НІ 30-35(40)см |
Гумусово-ілювіальний, темно-сірий, щільний, сирий, стовпчасто-призмоподібний, тріщинуватий, розламується на призмоподібні окремості, глянець відсутній, перехід поступовий. |
|
hpk 40-55см |
Перехідний, неоднорідний за забарвленням, темно-сірий з буруватим відтінком плями мозаїчно змінюються на бурувато-палеві з коричневими затіканнями гумусу. Скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе, білозірка з 45-50 см, перехід помітний. |
|
Рk 55-90см |
Лес, палево-бурий, однорідний за забарвленням, пористий, без помітних виділень карбонатів, скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе. |
Згідно загальноприйнятої системи діагностики грунтів [104,194] досліджуваний ґрунт ідентифіковано як солонець каштановий глибокий глибокосолончакуватий легкоглинистий на лесі.
Морфологічну будову профілю темно-каштанового солонцюватого ґрунту, зрошуваного протягом 40 років водами першого класу розкрито в описі розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №1 довготривалого стаціонарного досліду у СТОВ „Воїнське”. Скипання від 10% соляної кислоти з 37 см, новоутворення карбонатів у формі білозірки з 65 см (рис.4.2 а).
|
0 30 40 60 75 |
||
|
а - неплантажований |
б - плантажований |
Рис. 4.1. Будова профілю солонцю каштанового глибокого глибокосолончакуватого легкоглинистого на лесі
|
а - неплантажований |
б - плантажований |
Рис. 4.2. Будова профілю темно-каштанового слабосолонцюватого легкоглинистиго ґрунту на лесі
|
НЕі 0-25 (30) cм |
Гумусово-елювіальний, з домішками ілювію, орний, темно-сірий з каштановим відтінком, ущільнений, грудкувато-брилистий, з домішками невеликої кількості грудочок ілювію, сухий, пронизаний корінням, перехід ясний. |
|
НІ 30-40 (45)см |
Гумусово-ілювіальний темно-сірий, щільний, сирий, стовпчасто-призмоподібний, тріщинуватий, розламується на призмоподібні окремості, глянець відсутній, перехід поступовий. |
|
Нpk 40 (45)-55 см |
Верхній перехідний горизонт, темно-сірий з буруватим відтінком, грудкувато-зернисто-горіхуватий, ущільнений, наявні коричневі плями затікання гумусу, перехід чіткий. |
|
Рk(h) 55-75 см |
Нижній перехідний горизонт, бурувато-будно-палевий з сірими плямами і затіканнями, горіхувато-грудкуватий, помітно ущільнений. Скипання від 10 % НСl суцільне, бурхливе, рясна білозірка, перехід у Pk з „язиками затікань”. |
|
Pk з 75 см |
Лес, бурувато-палевий, однорідний за забарвленням з незначними лінзами гіпсу. |
Згідно загальноприйнятої системи діагностики грунтів [104,194] досліджуваний грунт ідентифіковано як темно-каштановий слабосолонцюватий важкосуглинковий на лесі.
Меліоративна плантажна оранка призводить до більш значних трансформацій морфологічної будови профілю [95,131,201]. В результаті механічного руйнування щільного солонцевого горизонту, перемішування елювіального, ілювіального та перехідного горизонтів, залучення до орного шару карбонатів кальцію з нижніх горизонтів, профіль солонцевих ґрунтів набуває докорінних змін.
Помітний вплив на меліорований шар виявляє щорічний обробіток ґрунту у після меліоративний період. В результаті відбувається рівномірний розподіл карбонатів кальцію в межах орного шару, про що свідчить суцільне скипання від 10 % соляної кислоти. Проведеними дослідженнями встановлено, що у довготривалій післядії (30-50 років) в плантажованих ґрунтах обособлюється окультурений орний шар, який стає під впливом постійного звичайного обробітку однорідним за структурою і забарвленням. Нижче залягає підорний шар (30-40 см), теж однорідний, але декілька ущільнений порівняно з орним, у профілі не спостерігається ілювіювання мулистих фракцій і формування солонцевих горизонтів. Глибше залягає агроперетворений („турбурований” за визначенням І. М. Любімової, Е.О. Корнблюма та ін. [112,135]) шар (40-60 см), який складається із набору часток, що відрізняються одна від одної складом і розміром фрагментів вихідних генетичних горизонтів. Нижче знаходяться карбонатні горизонти, які не були залучені до обробітку і мають природну будову [26,28,29,54].
Про морфологічну будову профілю солонцю каштанового плантажованого можна судити з опису розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №4 довготривалого стаціонарного досліду С. П. Семенової-Забродіної на території Генічеської дослідної станції (рис.4.1). Скипання від 10 % НСl спостерігається з поверхні. Плям солонців на поверхні ділянки не виявлено, хоча на ґрунтовому плані, складеному до закладання досліду вони позначені (рис.4.1 б).
|
Hpk 0-20 (30) см |
Орний плантажований шар, гумусований, темно-сірий з буруватим відтінком, однорідний за забарвленням, пухкий, пилувато-грудкуватий, сухий, переплетений корінням, скипання від 10% НСl суцільне. Перехід чіткий. |
|
Hpk 20 (30)-35 (40) см |
Верхній перехідний плантажований шар, темно-коричневий, однорідний за забарвленням, ущільнений, грудкувато-горіхуватий, сухий, скипання від 10 % НСl суцільне. Перехід чіткий. |
|
Heipk 35 (40)-60 см |
Нижній перехідний плантажований шар, дуже неоднорідний за забарвленням, складенням і структурою. Являє собою мозаїчну суміш вихідних генетичних горизонтів (сірого пилуватого елювію, коричневого щільного горіхувато-стовпчастого ілювію та палево-бурого ущільненого карбонатного шару). Скипання від 10% НСl спорадичне, (бурхливе лише по залишкам часток карбонатного горизонту). Перехід різкий по лінії проходу плантажного плугу. |
|
heipk 60-83 см |
Палево-бурий, неоднорідний за забарвленням внаслідок значної кількості карбонатної білозірки і затікань гумусу, ущільнений, горіхувато-глибистий, перехід до породи поступовий. |
|
Pk 83 см і нижче |
Бурувато-палевий лес, однорідний за забарвленням, крихкий, пористий, зустрічається рідка білозірка. |
Згідно загальноприйнятої системи діагностики ґрунтів [104,194] досліджуваний ґрунт ідентифіковано як солонець каштановий глибокий глибокосолончакуватий плантажований легкоглинистий на лесі.
Будова профілю і морфологічні властивості плантажованого зрошуваного темно-каштанового слабосолонцюватого ґрунту дещо відрізняється від солонцю каштанового плантажованого. Наявна деяка різниця у забарвленні і структурі у зв’язку з різним вихідним станом, крім того помітна різниця у перерозподілі колишніх генетичних горизонтів. Протягом тривалої післядії меліоративної плантажної оранки в солонцевих ґрунтах утворився підорний шар, однорідний за забарвленням, структурою та складенням, тоді як в підорному шарі темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів все ще наявні частки вихідних генетичних горизонтів. Суттєвих різниць у морфологічній будові профілю плантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів в умовах зрошення прісною та слабомінералізованою водою не помічено.
Про будову профілю плантажованого темно-каштанового слабосолонцюватого ґрунту, зрошуваного прісною водою, можна судити з опису розрізу, закладеного нами у 2003 році на варіанті №4 довготривалого стаціонарного досліду у СТОВ ”Воїнське” (рис. 4.2). Бурхливе скипання від 10 % НСl спостерігається з поверхні. Плям солонців на поверхні ділянки не виявлено (рис.4.2 б).
|
Hpk 0-30 см |
Орний плантажований шар, гумусований, темно сірий, сухий, пухкий, багато карбонатів, які представлені у вигляді окремих включень та помітних розмитих плям, порохувато-грудкуватий, пронизаний корінням, перехід чіткий. |
|
Heipk 30-45 см |
Верхній перехідний плантажований шар, темно-коричневий, майже чорний, сухий, щільний, грудкувато-горіхуватий, мозаїчний, містить окремості вихідних генетичних горизонтів, серед яких переважають частки ілювіального (у верхній частині шару) та гумусово-елювіального (переважно у нижній частині шару), значно менше часток карбонатного горизонту, зустрічається рідка білозірка перехід чіткий. |
|
heipk 45-70 см |
Нижній перехідний плантажований шар, темно-коричневий з бурим відтінком, неоднорідний за забарвленням, дуже щільний, структура глибисто-призматична, мозаїчний, переважають залишки гумусово-елювіального горизонту, по краях структурних окремостей прошарки карбонатів, перехід чіткий. |
|
Pk 70 см і нижче |
Лес, палевий, щільний, грудкуватий, з язиками затікань, з 84 см рясна білозірка. |
Згідно загальноприйнятої системи діагностики ґрунтів [104,194] досліджуваний ґрунт ідентифіковано як темно-каштановий несолонцюватий плантажований легкоглинистий на лесі.
Таким чином, коротко підсумовуючи наведену інформацію, можна зробити наступні висновки:
1. В результаті залучення солонцевих ґрунтів до ріллі морфологічна будова їх профілю набуває певних змін. В солонцях утворюється орний шар, що складається з гумусово-елювіального, елювіального і частково ілювіального горизонтів. При цьому потужність самого ілювіального горизонту зменшується на 5-10 см.
2. При довготривалому післямеліоративному розвитку плантажованих солонців і темно-каштанових солонцюватих ґрунтів реставрація солонцевого процесу за досліджуваний період не відбувається, що підтверджується відсутністю текстурної диференціації ґрунтового профілю за елювіально-ілювіальним типом, а отже свідчить про продовження позитивної післядії меліоративної плантажної оранки.
3. Співставлення наведених описів плантажованих солонцевих ґрунтів з морфологічною характеристикою неплантажованих ґрунтів показує, що в тривалій післядії меліоративної плантажної оранки ґрунти набули принципово відмінної від неплантажованих аналогів будови профілю і комплексу зовнішніх ознак сформованих генетичних горизонтів. Отже, ми можемо стверджувати, що результатом післямеліоративного розвитку є утворення агроперетворених ґрунтів, які не мають аналогів у природі.
4.2. Сольовий склад плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів
Аналіз численних досліджень щодо вмісту солей у ґрунтах півдня України показує, що засолення має чітко означений зональний і регіональний характер. Кількість солей збільшується, а глибина їх залягання зменшується від зони чорноземів південних до каштанових і лучно-каштанових солонцюватих ґрунтів, а у підзонах – з заходу на схід. На глибину акумуляції солей виявляють вплив умови рельєфу та гранулометричний склад ґрунту [50,101,154,175,196,198,205].
У вихідному стані досліджувані ґрунти характеризувалися незначним вмістом водорозчинних солей у верхній 0-100 см частині ґрунтового профілю. Так, у солонці каштановому загальна сума солей до глибини 70-90 см коливалася в межах 0,06-0,11 %, а перший сольовий горизонт з вмістом солей 0,74 % виявлявся на глибині більше 100 см [5,170,175] а у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах накопичення солей спостерігалося з глибини 100-120 см [5,175].
Тривале сільськогосподарське використання цих ґрунтів і застосування меліоративних заходів (меліоративна плантажна оранка та зрошення) внесли певні зміни до їх сольового складу.
Аналіз вмісту водорозчинних солей в солонцях каштанових плантажованих в незрошуваних умовах показав, що за досліджуваний період в цих ґрунтах переважають процеси розсолення. Встановлено, що вже на третій рік після проведення меліоративної плантажної оранки значно підвищився вміст гідрокарбонатів кальцію у верхніх шарах ґрунту [175,223]. Відбулося вирівнювання вмісту водорозчинного натрію по всій глибині меліорованого шару [222].
Більш суттєві зміни в сольовому складі відбулися на 13 рік післядії плантажної оранки. Суттєво знизилася сума загальних солей, а сольовий максимум виявився на глибині близько 150 см (табл.4.2). Якісний склад солей покращився за рахунок зниження вмісту хлоридів і сульфатів, особливо в більш глибоких шарах, підвищився вміст карбонатів та бікарбонатів у всьому ґрунтовому профілі. У верхніх шарах зберігся більш високий вміст водорозчинного кальцію при деякому зниженні вмісту водорозчинного магнію, а у більш глибоких шарах знизився вміст усіх катіонів (кальцій, магній, натрій) [175].
Таблиця 4.2
Динаміка вмісту водорозчинних солей у солонцях каштанових
|
Рік |
Глибина, см |
Плантаж |
Контроль |
||||||||
|
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Ca |
Na |
Ca:Na |
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Ca |
Na |
Ca:Na |
||
|
м-екв/100г ґрунту |
м-екв/100г ґрунту |
||||||||||
|
1957 |
0-30 |
0,12 |
0,06 |
0,34 |
0,73 |
0,5 |
0,11 |
0,03 |
0,17 |
0,40 |
0,4 |
|
30-40 |
0,13 |
0,06 |
0,44 |
0,73 |
0,3 |
0,14 |
0,08 |
0,29 |
0,91 |
0,3 |
|
|
40-60 |
0,13 |
0,07 |
0,27 |
0,85 |
0,3 |
0,14 |
0,09 |
0,24 |
1,16 |
0,2 |
|
|
60-75 |
0,34 |
0,13 |
0,62 |
0,92 |
0,7 |
0,43 |
0,07 |
0,91 |
2,05 |
0,4 |
|
|
75-100 |
1,28 |
0,49 |
8,02 |
3,35 |
2,3 |
0,60 |
0,41 |
1,94 |
4,23 |
0,5 |
|
|
100-150 |
0,56 |
0,51 |
0,62 |
6,58 |
0,1 |
0,409 |
0,37 |
0,30 |
5,03 |
0,06 |
|
|
1967 |
0-30 |
0,07 |
0,05 |
0,29 |
0,61 |
0,5 |
0,11 |
0,05 |
0,12 |
0,76 |
0,2 |
|
30-40 |
0,08 |
0,08 |
0,23 |
1,11 |
0,2 |
0,12 |
0,07 |
0,15 |
1,04 |
0,1 |
|
|
40-60 |
0,09 |
0,09 |
0,17 |
1,29 |
0,1 |
0,11 |
0,09 |
0,15 |
1,30 |
0,1 |
|
|
60-75 |
0,10 |
0,09 |
0,27 |
1,13 |
0,2 |
0,22 |
0,52 |
1,38 |
1,82 |
0,8 |
|
|
75-100 |
0,10 |
0,06 |
0,29 |
0,55 |
0,5 |
0,54 |
0,40 |
2,22 |
3,99 |
0,6 |
|
|
100-150 |
0,27 |
0,27 |
0,21 |
3,90 |
0,1 |
0,42 |
0,44 |
0,39 |
6,00 |
0,1 |
|
|
2003 |
0-30 |
0,06 |
0,02 |
0,47 |
0,06 |
7,8 |
0,06 |
0,03 |
0,37 |
0,08 |
4,6 |
|
30-40 |
0,06 |
0,03 |
0,36 |
0,12 |
3,0 |
0,06 |
0,03 |
0,38 |
0,11 |
3,6 |
|
|
40-60 |
0,06 |
0,04 |
0,41 |
0,02 |
20,5 |
0,11 |
0,03 |
0,41 |
0,16 |
2,6 |
|
|
60-75 |
0,07 |
0,06 |
0,24 |
0,50 |
0,5 |
0,08 |
0,04 |
0,38 |
0,35 |
1,1 |
|
|
75-100 |
0,25 |
0,14 |
1,54 |
1,0 |
1,5 |
0,10 |
0,06 |
0,46 |
0,63 |
0,7 |
|
|
100-150 |
0,20 |
0,11 |
0,48 |
1,15 |
0,4 |
0,32 |
0,22 |
7,75 |
1,15 |
6,7 |
|
|
2005 |
0-30 |
0,07 |
0,02 |
0,57 |
0,07 |
8,1 |
0,07 |
0,04 |
0,34 |
0,07 |
4,8 |
|
30-40 |
0,07 |
0,01 |
0,45 |
0,13 |
3,5 |
0,08 |
0,05 |
0,28 |
0,13 |
2,2 |
|
|
40-60 |
0,06 |
0,04 |
0,47 |
0,06 |
7,8 |
0,08 |
0,04 |
0,31 |
0,20 |
1,6 |
|
|
60-75 |
0,07 |
0,01 |
0,31 |
0,32 |
1,0 |
0,09 |
0,05 |
0,38 |
0,22 |
1,7 |
|
|
75-100 |
0,20 |
0,12 |
2,03 |
1,40 |
1,5 |
0,16 |
0,13 |
0,41 |
0,51 |
0,8 |
|
|
100-150 |
0,18 |
0,10 |
0,78 |
1,10 |
0,7 |
0,22 |
0,20 |
3,44 |
1,52 |
2,3 |
Примітка. У таблиці використані дані С. П. Семенової-Забродіної за 1957р. та М.М.Лаврентьєва за 1967 р [223,175].
На 50 рік післядії меліоративної плантажної оранки інтенсивність процесу розсолення значно знижується порівняно з попередніми роками досліджень і можна говорити лише про тенденцію до подальшого зменшення вмісту солей [26,28,29,54]. У верхній 0-100 см частині ґрунтового профілю загальна кількість солей зменшилася не істотно порівняно з 13 роком післядії. Усі солі рівномірно розподілені у профілі і у їх якісному складі переважають гідрокарбонати кальцію. Їх вміст коливається у межах 0,06-0,08 %, що свідчить про відсутність навіть слабкого ступеня загального засолення і може означати стабілізацію кількісного і якісного складу солей верхнього (0-100 см) шару ґрунту. Горизонт сольових акумуляцій з вмістом солей 0,64 % гідрокарбонатно-сульфатного магнієво-кальцієвого складу виявився на глибині 175 см, що свідчить про подальше вимивання легкорозчинних солей вглиб ґрунтового профілю (рис 4.3).У всьому профілі ґрунту у двічі знизилася сума токсичних солей, порівняно з 13 роком післядії. Це зменшення відбулося передусім за рахунок сульфатів та гідрокарбонатів натрію.
Вміст катіону натрію у ґрунтах знизився у 6-8 разів, чому сприяли прісні атмосферні опади, а вміст катіонів кальцію зріс у 2 рази, що пояснюється поступовим розчиненням карбонатів кальцію, залучених до орного шару в результаті меліоративного обробітку. Зазначені зміни у катіонному складі водної витяжки зумовили зростання показника Сa:Na з 0,13-0,62 до 6,5-9,6 у 0-100 см частині ґрунту і з 0,05-0,5 до 1,8-3,6 у більш глибоких шарах.
Вивчення сольового складу солонцю каштанового неплантажованого показало, що за 50 років їх сільськогосподарського використання кількість загальних і токсичних солей у профілі зменшилася у двічі. Це зменшення відбулося передусім за рахунок хлоридів та сульфатів натрію. Так, порівняно з 1967 роком, кількість хлоридів зменшилася у 2 рази (з 0,21-0,28 м-екв/100 г у 1967 р. до 0,12-0,14 м-екв/100 г у 2003 р.), а сульфати у верхній частині профілю майже зовсім зникли. Вміст катіону натрію знизився з 0,7 – 3,9 м-екв/100 г у 1967 до 0,07 – 1,5 м-екв/100 г у 2003-2005 р. Натомість у ґрунтах спостерігається тенденція до деякого збільшення водорозчинних кальцію та магнію. Такі зміни у катіонному складі зумовили зростання відношення Сa:Na з 0,2-0,5 у 1967 році до 4,0-5,4 у 2003-2005 роках .
|
плантаж |
контроль |
|
Рис. 4.3. Профільний розподіл водорозчинних солей у солонцях каштанових, 2003 рік (вміст іонів, м-екв/100 г ґрунту) |
Картину вертикального розподілу водорозчинних солей у неплантажованому солонці каштановому представлено на рис. 4.3. З рисунка видно, що усі солі рівномірно розподілені до глибини 150 см, у цій частині профілю переважають гідрокарбонати кальцію та магнію. Акумуляційним горизонтом для водорозчинних солей став шар 150-175 см, склад солей у ньому хлоридно-сульфатний магнієво-кальцієвий.
У цілому можна констатувати, що за 50 років сільськогосподарського використання у солонці каштановому наявний процес розсолення. Імовірно цей процес відбувається під впливом атмосферних опадів, чому сприяє зменшення щільності складення орного шару та зменшення потужності ілювіального горизонту, що є результатом постійного обробітку цих ґрунтів.
В умовах зрошення водами першого класу процес розсолення у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах протікає більш швидко.
Вже на 4 рік після проведення меліоративної плантажної оранки (1969 рік) спостерігалося зниження вмісту сульфатів в межах півтораметрової товщі. На 9 рік післядії (1974 рік) загальна сума солей в півтораметровому шарі продовжувала знижуватися, досягаючи на глибині 150 см 0,07-0,11% (при 1,55-1,71 до зрошення у 1965 році). Кількість хлоридів у ґрунті була незначною і коливалася у шарі 150 см від 0,005 до 0,01 % [169,175,193].
На 40 рік післядії меліоративної плантажної оранки слід відзначити відсутність навіть слабкого ступеня загального і токсичного засолення темно-каштанових плантажованих ґрунтів у шарі 0-100см (табл.4.3). Вміст водорозчинних солей тут коливається в межах 0,07-0,08 % тип засолення переважно сульфатно-гідрокарбонатний магнієво-кальцієвий (рис.4.4). Подальше поступове зниження вмісту водорозчинних солей відбувається за рахунок хлоридів натрію. Значення pH 7,4-7,7 у межах оптимальних для більшості сільськогосподарських культур [26,28,29,54].
У ґрунтах наявна тенденція до подальшого зниження катіону натрію, при деякому збільшені катіонів кальцію та магнію. Такі зміни у катіонному складі плантажованих ґрунтів обумовлюють зростання показника Сa:Na з 3,4 до 6,7.
Загалом 40 років післядії меліоративної плантажної оранки в темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах в умовах зрошення прісною водою запаси солей у меліорованій частині ґрунту зменшилися з 8,1 т/га у 1965 році до 5,6 т/га у 2003-2005 рр., а токсичних солей з 3,7 т/га до 2,0 т/га.
Горизонт сольових акумуляцій з вмістом солей 0,84-0,86% сульфатно- гідрокарбонатного магнієво-кальцієвого складу виявився на глибині близько 200 см, що свідчить про подальше розсолення нижньої частини ґрунтового профілю.
Таблиця 4.3
Динаміка вмісту водорозчинних солей в темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних водою першого класу
|
Рік |
Глибина, см |
Плантаж |
Контроль |
||||||||
|
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Ca |
Na |
Ca:Na |
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Ca |
Na |
Ca:Na |
||
|
м-екв/100г ґрунту |
м-екв/100г ґрунту |
||||||||||
|
1966 |
0-30 |
0,11 |
0,04 |
0,89 |
0,26 |
3,4 |
0,06 |
0,06 |
0,85 |
0,34 |
2,5 |
|
30-40 |
0,12 |
0,05 |
0,86 |
0,21 |
4,1 |
0,06 |
0,06 |
0,41 |
0,55 |
0,7 |
|
|
40-60 |
0,09 |
0,05 |
0,62 |
0,19 |
3,3 |
0,06 |
0,07 |
0,32 |
0,72 |
0,4 |
|
|
60-75 |
0,11 |
0,07 |
0,49 |
0,25 |
2,0 |
0,11 |
0,11 |
0,11 |
1,55 |
0,1 |
|
|
75-100 |
0,10 |
0,08 |
0,22 |
0,94 |
0,2 |
0,18 |
0,18 |
0,18 |
2,45 |
0,1 |
|
|
100-125 |
0,33 |
0,27 |
0,89 |
2,69 |
0,3 |
0,59 |
0,59 |
2,48 |
5,46 |
0,5 |
|
|
125-150 |
0,28 |
0,24 |
0,40 |
2,73 |
1,1 |
0,56 |
0,56 |
1,07 |
6,21 |
0,2 |
|
|
150-175 |
1,44 |
0,61 |
13,0 |
4,12 |
3,2 |
0,83 |
0,83 |
11,5 |
6,79 |
1,7 |
|
|
175-200 |
0,93 |
0,36 |
9,14 |
4,97 |
1,8 |
0,81 |
0,81 |
11,0 |
7,33 |
1,5 |
|
|
1970 |
0-30 |
0,07 |
0,03 |
0,53 |
0,18 |
2,9 |
0,04 |
0,04 |
0,28 |
0,30 |
0,9 |
|
30-40 |
0,11 |
0,07 |
0,52 |
0,68 |
0,8 |
0,05 |
0,05 |
0,46 |
0,40 |
1,1 |
|
|
40-60 |
0,09 |
0,04 |
0,87 |
0,19 |
4,5 |
0,05 |
0,05 |
0,43 |
0,43 |
1,0 |
|
|
60-75 |
0,11 |
0,04 |
0,82 |
0,27 |
3,0 |
0,02 |
0,02 |
0,20 |
1,01 |
0,2 |
|
|
75-100 |
0,12 |
0,08 |
0,27 |
0,89 |
0,3 |
0,13 |
0,13 |
0,19 |
1,80 |
0,1 |
|
|
100-125 |
0,18 |
0,09 |
0,29 |
0,90 |
0,3 |
0,16 |
0,16 |
0,15 |
2,05 |
0,1 |
|
|
125-150 |
0,79 |
0,40 |
5,96 |
2,07 |
2,9 |
0,47 |
0,47 |
10,3 |
2,60 |
3,9 |
|
|
150-175 |
0,89 |
0,43 |
0,95 |
2,73 |
0,3 |
0,39 |
0,40 |
6,0 |
1,56 |
3,8 |
|
|
175-200 |
0,86 |
0,44 |
0,10 |
2,64 |
0,03 |
0,42 |
0,42 |
6,24 |
1,24 |
5,03 |
|
|
2003 |
0-30 |
0,09 |
0,03 |
0,74 |
0,11 |
6,7 |
0,02 |
0,06 |
0,58 |
0,08 |
7,3 |
|
30-40 |
0,08 |
0,03 |
0,60 |
0,12 |
5,0 |
0,02 |
0,02 |
0,65 |
0,10 |
6,5 |
|
|
40-60 |
0,09 |
0,04 |
0,65 |
0,23 |
2,1 |
0,03 |
0,03 |
0,79 |
0,14 |
5,6 |
|
|
60-75 |
0,08 |
0,03 |
0,65 |
0,22 |
6,9 |
0,04 |
0,05 |
0,67 |
0,26 |
2,6 |
|
|
75-100 |
0,56 |
0,25 |
4,70 |
0,68 |
7,0 |
0,06 |
0,06 |
0,48 |
0,58 |
0,8 |
|
|
100-125 |
0,43 |
0,23 |
2098 |
0,80 |
3,7 |
0,08 |
0,08 |
0,31 |
0,95 |
0,3 |
|
|
125-150 |
0,13 |
0,09 |
0,50 |
0,63 |
0,8 |
0,14 |
0,14 |
0,62 |
1,40 |
0,4 |
|
|
150-175 |
0,17 |
0,12 |
0,65 |
0,95 |
0,7 |
0,19 |
0,19 |
1,30 |
1,40 |
0,9 |
|
|
175-200 |
0,85 |
0,25 |
8,93 |
1,00 |
8,9 |
0,19 |
0,20 |
1,68 |
1,40 |
1,2 |
|
|
2005 |
0-30 |
0,09 |
0,03 |
0,89 |
0,13 |
6,8 |
0,04 |
0,03 |
0,57 |
0,10 |
5,7 |
|
30-40 |
0,08 |
0,03 |
0,61 |
0,15 |
4,1 |
0,04 |
0,02 |
0,71 |
0,14 |
5,1 |
|
|
40-60 |
0,09 |
0,04 |
0,63 |
0,32 |
1,9 |
0,04 |
0,03 |
0,55 |
0,14 |
3,9 |
|
|
60-75 |
0,09 |
0,04 |
0,60 |
0,22 |
2,7 |
0,06 |
0,04 |
0,64 |
0,21 |
3,0 |
|
|
75-100 |
0,54 |
0,23 |
5,28 |
0,55 |
9,6 |
0,10 |
0,06 |
0,44 |
0,46 |
0,9 |
|
|
100-125 |
0,44 |
0,42 |
1,72 |
0,91 |
1,9 |
0,10 |
0,07 |
0,55 |
1,10 |
0,5 |
|
|
125-150 |
0,13 |
0,08 |
0,34 |
0,80 |
0,4 |
0,18 |
0,16 |
0,60 |
1,60 |
0,4 |
|
|
150-175 |
0,17 |
0,12 |
0,63 |
1,00 |
0,6 |
0,29 |
0,20 |
1,40 |
1,60 |
0,8 |
|
|
175-200 |
0,86 |
0,24 |
5,32 |
1,40 |
3,8 |
0,33 |
0,22 |
2,80 |
2,10 |
1,3 |
Примітка. У таблиці використані фондові матеріали лабораторії родючості зрошуваних і солонцевих ґрунтів (вміст водорозчинних солей у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою у 1966 та 1970 рр.[160]).
|
плантаж |
контроль |
|
Рис. 4.4. Профільний розподіл водорозчинних солей у темно- каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою, 2005 рік (вміст іонів, м-екв/100 г ґрунту) |
Вивчення сольового складу неплантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів показало, що в перші роки зрошення у верхній 0-100 см частині ґрунтового профілю значно знижується вміст загальних і токсичних солей, в основному за рахунок хлоридів і сульфатів натрію. Горизонт сольових акумуляцій переміщається на глибину 75-100 см. В подальшому якісний і кількісний склад солей верхньої частини ґрунтового профілю стабілізується, про що свідчить незначне зниження вмісту загальних і токсичних солей у 0-100 см частині профілю, порівняно з попередніми роками досліджень. Вміст солей тут коливається в межах 0,04-0,09 %, у якісному складі солей переважають гідрокарбонати кальцію.
За роки зрошення вміст водорозчинного натрію у всьому профілі знизився у
2-2,5 рази, натомість спостерігається тенденція до збільшення кількості водорозчинного кальцію, джерелом постійного надходження якого в ґрунти є гідрокарбонатно-кальцієві зрошувальні води. Збільшення кількості водорозчинного кальцію обумовлює і зростання показника Сa:Na з 2,5 до 5,7.
Порівняно з 1970 роком, горизонт сольових акумуляцій з вмістом солей 0,20-0,32 % гідрокарбонатно-сульфатного магнієво-кальцієвого складу виявився на глибині 175-200см, що свідчить про досить інтенсивне протікання процесу розсолення ґрунтоутворюючої породи.
При зрошенні слабомінералізованими водами, як відомо, зростає імовірність інтенсивного засолення ґрунту. У цьому випадку одним з основних чинників, що визначають інтенсивність соленакопичення в ґрунті є рівень залягання і мінералізація підґрунтових вод, а також можливість їх відтоку [27,76,77,92,93,115,128,186,193,209,214,265].
Дослідженнями Ю.Є.Кізякова встановлено, що за 5 років зрошення слабомінералізованими водами вміст водорозчинних солей у шарі 0-60 см темно-каштанових солонцюватих ґрунтів (як плантажованих так і неплантажованих) був практично однаковим, однак їх якісний склад істотно відрізнявся. У складі водорозчинних солей плантажованих ґрунтів виявилося значно більше гідрокарбонат-іонів, іонів кальцію, магнію і натрію. Дещо збільшилась кількість хлорид-іонів і повністю вимилися сульфати [86,95,103].
Нашими дослідженнями встановлено, що на 30-й рік післядії плантажної оранки після припинення зрошення слабомінералізованими водами верхня 0-75 см частина ґрунтового профілю як меліорованого так і немеліорованого ґрунту розсолені. Вміст солей тут коливається в межах 0,08-0,09% (табл. 4.4). Усі солі розподілені рівномірно, а у їх якісному складі переважають гідрокарбонати кальцію та натрію (рис. 4.5) [54].
Таблиця 4.4
Показники сольового складу темно – каштанових слабосолонцюватих ґрунтів, виведених зі зрошення слабомінералізованими водами, 2003 рік
|
Глибина, см |
Плантаж |
Контроль |
||||||||
|
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Ca |
Nа |
Ca:Na |
загальна сума солей,% |
сума токсичних солей,% |
Cа |
Nа |
Ca:Na |
|
|
м-екв/100г грунту |
м-екв/100г грунту |
|||||||||
|
0-30 |
0,09 |
0,04 |
0,50 |
0,31 |
1,6 |
0,08 |
0,05 |
0,29 |
0,49 |
0,6 |
|
30-40 |
0,09 |
0,05 |
0,34 |
0,58 |
0,6 |
0,09 |
0,05 |
0,24 |
0,50 |
0,5 |
|
40-60 |
0,01 |
0,06 |
0,31 |
0,78 |
0,4 |
0,08 |
0,05 |
0,29 |
0,63 |
0,5 |
|
60-75 |
0,09 |
0,06 |
0,31 |
0,78 |
0,4 |
0,09 |
0,48 |
0,29 |
0,687 |
0,4 |
|
75-100 |
0,17 |
0,11 |
0,82 |
0,95 |
0,9 |
0,19 |
0,19 |
2,04 |
1,05 |
1,9 |
|
100-125 |
0,11 |
0,07 |
0,41 |
0,73 |
0,6 |
0,11 |
0,07 |
0,41 |
0,73 |
0,5 |
|
125-150 |
0,12 |
0,08 |
0,50 |
0,85 |
0,6 |
0,11 |
0,07 |
0,38 |
0,73 |
0,5 |
|
150-175 |
0,11 |
0,07 |
0,46 |
0,68 |
0,7 |
0,16 |
0,09 |
0,89 |
0,78 |
1,1 |
|
175-200 |
0,13 |
0,08 |
0,60 |
0,73 |
0,8 |
0,30 |
0,17 |
2,02 |
0,90 |
2,2 |
Слабкий ступінь засоленості на обох варіантах відмічається на глибині близько 100 см. Кількість солей тут 0,16 % на плантажі і 0,29 % на контролі. Вони переважно гідрокарбонатно-сульфатного кальцієво-натрієвого та натрієво-кальцієвого складу.
Горизонт сольових акумуляцій на плантажованому варіанті імовірно виявляється глибше 200 см, що свідчить про розсоленість ґрунтоутворюючої породи. На контрольному варіанті акумуляція солей спостерігається на глибині 200 см. Кількість солей тут 0,30 %, а у їх якісному складі переважають сульфати магнію та натрію.
|
плантаж |
контроль |
|
Рис. 4.5. Профільний розподіл водорозчинних солей у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах (післядія зрошення слабомінералізованими водами, 2005 рік), вміст іонів, м-екв/100 г ґрунту |
Кількість водорозчинного кальцію дещо вища у профілі плантажованих ґрунтів. Однак на обох варіантах у катіонному складі водної витяжки у всьому ґрунтовому профілі все ще переважає натрій (виключення складає лише орний шар плантажованого варіанту, де переважає кальцій). Таке співвідношення у катіонному складі обумовлює майже однакові значення показника Сa:Na, за виключенням шару 0-30 де співвідношення Сa:Na на плантажі складає 1,6 при 0,6 на контролі.
В цілому можна констатувати, що на 30 рік післядії плантажної оранки і на 5 рік припинення зрошення слабомінералізованими водами в темно-каштанових солонцюватих ґрунтах обох варіантів наявний процес розсолення. Однак на плантажованому варіанті він протікає більш швидко.
Карбонати кальцію, що є частиною мінеральної маси ґрунтів, виявляють значний вплив на інтенсивність і напрямок розвитку ґрунтоутворюючих процесів. Вони – потенційне джерело обмінного і водорозчинного кальцію, впливають на реакцію ґрунтового розчину, поживний режим, сприяють утворенню і збереженню водотривкої структури в умовах інтенсивного антропогенного навантаження на ґрунти. В умовах зрошення карбонати є одним з чинників, що попереджують інтенсивний розвиток деградаційних процесів. Розчинення карбонатів розширює співвідношення між Сa:Na в ґрунтовому розчині, що обумовлює зниження вбирання натрію ґрунтовими поглинальним комплексом [11,86,123,131,193,224].
Застосування меліоративної плантажної оранки призводить до змін карбонатного профілю ґрунту, що проявляються у перерозподілі карбонатних новоутворень карбонатно-акумулятивного горизонту, появи карбонатів кальцію у значних кількостях в орному шарі, і як наслідок, підвищенні лінії скипання від 10% HCl [175,184]. Залучені до орного шару карбонати кальцію переходять у водорозчинну форму – бікарбонат, катіон кальцію якого легко обмінюється на увібраний натрій. Концентрація іону кальцію у грунтовому розчині залежить від кількості залучених до орного шару кальцієвих сполук та їх розчинності [25,182].
Проведеними дослідженнями встановлено, що карбонатний профіль усіх контрольних варіантів є типовим для солонцевих ґрунтів з незначним вмістом карбонатів в орному шарі – 0,3-0,5 % та максимальним їх накопиченням у шарі 75-100 см (16-22 %) (табл.4.1). Вигортання карбонатовмісних горизонтів при проведенні меліоративної плантажної оранки обумовило наявність значних кількостей карбонатів кальцію в орному шарі плантажованих ґрунтів. Навіть у тривалій післядії карбонатні профілі плантажованих варіантів відзначаються все ще високим вмістом карбонатів кальцію в орному шарі та рівномірним їх розподілом у всій меліорованій товщі (0-60 см). Слід відзначити, що у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах при тривалому (більше 40 років) зрошенні прісними водами вміст карбонатів у профілі як плантажлованого так і неплантажованого варіантів практично не змінюється.
Коротко підсумовуючи викладені матеріали стосовно сольового складу плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів можна зробити такі висновки.
1. Загальною закономірністю для усіх досліджуваних ґрунтів є процес розсолення ґрунтового профілю, однак інтенсивність цього процесу різна.
2. У плантажованих ґрунтах найбільш активно процес розсолення протікає в перші 10-15 років після проведення меліоративної плантажної оранки. Зрошення дещо прискорює цей процес. В наступні роки, як у зрошуваних, так і у незрошуваних умовах спостерігається лише тенденція до подальшого зниження вмісту загальних і токсичних солей. Відсутність засолення 0-100 см шару ґрунту може означати стабілізацію їх якісного складу і кількісного вмісту. Процес розсолення більш інтенсивно протікає у ґрунтоутворюючій породі, про що свідчить збільшення глибини залягання горизонту акумуляції солей і поліпшення їх якісного складу.
3. У неплантажованих солонцях каштанових та темно – каштанових слабосолонцюватих ґрунтах також наявний процес розсолення. Це підтверджується зниженням вмісту загальних і токсичних солей у ґрунтовому профілі і поліпшенням їх якісного складу. Імовірно цей процес відбувається під впливом атмосферних опадів та зрошення, чому також сприяє зменшення щільності складення орного шару та зменшення потужності ілювіального горизонту, що є результатом постійного обробітку цих ґрунтів.
Таблиця 4.1
Вміст карбонатів кальцію у досліджуваних ґрунтах, %
|
Грунти |
Рік |
Глибина, см |
Варіант |
|
|
Плантаж |
Контроль |
|||
|
Солонці каштанові |
1967 |
0-30 |
3,7 |
0,4 |
|
30-40 |
3,5 |
0,4 |
||
|
40-60 |
3,2 |
7,0 |
||
|
60-75 |
13,4 |
13,2 |
||
|
75-100 |
18,6 |
19,1 |
||
|
2003 |
0-30 |
3,8 |
0,3 |
|
|
30-40 |
3,3 |
0,4 |
||
|
40-60 |
2,9 |
6,3 |
||
|
60-75 |
11,6 |
14,6 |
||
|
75-100 |
20,7 |
20,4 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
1966 |
0-30 |
5,4 |
0,6 |
|
30-40 |
1,0 |
0,5 |
||
|
40-60 |
6,1 |
12,5 |
||
|
60-75 |
14,0 |
17,5 |
||
|
75-100 |
17,6 |
18,3 |
||
|
1970 |
0-30 |
4,5 |
0,3 |
|
|
30-40 |
0,7 |
0,6 |
||
|
40-60 |
5,3 |
7,3 |
||
|
60-75 |
12,1 |
12,2 |
||
|
75-100 |
17,2 |
17,5 |
||
|
2003 |
0-30 |
5,2 |
0,3 |
|
|
30-40 |
3,2 |
0,4 |
||
|
40-60 |
4,5 |
5,5 |
||
|
60-75 |
6,5 |
13,0 |
||
|
75-100 |
19,0 |
17,7 |
||
|
2005 |
0-30 |
5,2 |
0,3 |
|
|
30-40 |
3,7 |
0,4 |
||
|
40-60 |
4,4 |
5,8 |
||
|
60-75 |
5,6 |
13,2 |
||
|
75-100 |
17,1 |
18,3 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані слабо-мінералізованою водою) |
2003 |
0-30 |
3,8 |
0,7 |
|
30-40 |
2,9 |
1,1 |
||
|
40-60 |
2,5 |
3,5 |
||
|
60-75 |
5,7 |
16,3 |
||
|
75-100 |
20,4 |
20,8 |
||
|
Солонець каштановий (виробничій дослід СТОВ «Новопавлівське») |
2005 |
0-30 |
3,6 |
0,7 |
|
30-40 |
3,1 |
1,0 |
||
|
40-60 |
4,6 |
4,7 |
||
|
60-75 |
10,2 |
11,4 |
||
|
75-100 |
21,3 |
23,8 |
||
|
Солонець каштановий (виробничій дослід Колг. «Заповіт Леніна») |
2005 |
0-30 |
3,0 |
0,4 |
|
30-40 |
2,3 |
1,0 |
||
|
40-60 |
3,9 |
7,6 |
||
|
60-75 |
6,8 |
6,4 |
||
|
75-100 |
16,4 |
15,8 |
Примітка. У таблиці використані дані Ю.Є.Кізякова (вміст карбонатів кальцію у солонці каштановому, 1967 р.) та Г.В.Новікової (вміст карбонатів кальцію у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою, 1966 та 1970 рр.) [93,160]
4. Розсолення вилучених зі зрошення плантажованих і неплантажованих темно-каштанових ґрунтів відбувається дещо повільніше. Хоча верхня 0-75см частина ґрунтового профілю як плантажованого так і неплантажованого ґрунту розсолені у якісному складі водорозчинних солей обох варіантів все ще переважає водорозчинний натрій.
5. Карбонатний профіль усіх досліджуваних неплантажованих ґрунтів є типовим для солонцевих ґрунтів, тоді як плантажовані ґрунті відзначаються високим вмістом карбонатів кальцію в орному шарі та рівномірним їх розподілом у всій меліорований товщі.
4.3. Зміни фізико-хімічних властивостей досліджуваних ґрунтів
Процеси солеобміну у ґрунтах нерозривно пов’язані зі станом ґрунтового поглинального комплексу (ГПК), насамперед зі складом увібраних катіонів, які мають в першу чергу на увазі коли говорять про фізико-хімічні властивості ґрунту. Ґрунтовий поглинальний комплекс і обмінно-увібрані катіони, що насичують його виявляють виключний вплив на структуру ґрунту, агрофізичні властивості, поглинальну здатність, ємність обміну, реакцію ґрунтового розчину і буферність ґрунту, на закріплення поживних речовин і в цілому на поживний режим ґрунту, що в кінцевому висновку визначає рівень ґрунтової родючості [25,53,77,182,184,205]. Саме на цей аспект звертав увагу К.К.Гедройць, вказуючи, що усі властивості ґрунту, що обумовлюють величину врожаю, в тій чи іншій мірі пов’язані з кількісними і якісними показниками поглинального комплексу ґрунту.
Як відомо з класичних праць К.К.Гедройця [32] заміщення кальцію ГПК на натрій надає ґрунтовим колоїдам здатності до пептизації і зумовлює, таким чином, суттєві зміни цілої низки агрономічно значущих властивостей ґрунту (стану макро- та мікроструктури, крихкості, твердості, липкості, фільтраційної здатності, доступності макро- та мікроелементів живлення для рослин, стану органічної речовини, мікрофлори тощо) [53,77,205].
Розорення солонцевих ґрунтів, і особливо застосування меліоративної плантажної оранки, як зазначалося вище, привносить помітні зміни в солонцеві ґрунти. Вони зазнають позитивної агрогенної трансформації і втрачають більшість з тих морфологічних ознак, відповідно до яких у цілинному стані ідентифікувалися як власне солонці чи солонцюваті ґрунти [90,95,112,135,151]. У зв’язку з цим зростає роль інших, не морфологічних показників, зокрема стану ГПК. Найуживанішим критерієм для визначення ступеня солонцюватості був і залишається вміст обмінного натрію [241,242].
Результати наших досліджень показали, що під впливом сільськогосподарського використання в ГПК солонцевих ґрунтів відбуваються значні кількісні і якісні зміни, що відображають особливості їх сучасного розвитку і впливають на рівень ґрунтової родючості. Загальною закономірністю для плантажованих та неплантажованих грунтів є збільшення вмісту увібраного кальцію та зменшення частки увібраних магнію та натрію у ГПК, при цьому швидкість змін у ГПК досліджуваних ґрунтів за варіантами різна [26,28,29,54].
За даними М.М.Лаврентьєва [175] у плантажованих солонцях каштанових в незрошуваних умовах ці зміни добре помітні вже на другий рік після оброітку, але більш чітко вони простежуються через сім років (1961 р.). За ці роки насиченість ґрунту кальцієм в метровому шарі досягла 61,4-68,6% (при 48,6-58,3 % у 1955 році), кількість увібраного магнію знизилася з 39,2-31,7% до 26,6-31,7 % , а натрію з 5,1-11,1 % до 4,7-9,5 % від суми катіонів [86,175].
Нашими дослідженнями встановлено що в наступні роки відбувається подальше розсолонцювання і на 50 рік післядії меліоративної плантажної оранки у меліорованому шарі (0-60 см) підвищується абсолютний і відносний вміст кальцію (21,2-27,4 мекв/100г ґрунту, або 60,7-74,5 %). Вміст увібраного магнію при цьому має тенденцію до деякого зростання (7,9-12,7 мекв/100г ґрунту або 21,6-36,4 %), натомість кількість увібраного натрію в усьому профілі знизилася у двічі (0,32-0,51 мекв/100г ґрунту або 0,9-1,3 %) (рис 4.6).
Рис 4.6. Вміст увібраних катіонів в орному шарі плантажованих і неплантажованих солонців каштанових
Зміни іонно-сольового складу ґрунтового розчину неплантажованого солонцю каштанового призвели до трансформацій у складі ГПК. За роки інтенсивного сільськогосподарського використання цих ґрунтів зменшився вміст увібраного натрію в орному шарі (з 3,7 % у 1955 році до 2,4-2,2 % у 2003 -2005 роках). В шарі 30-40 см також помічено тенденцію до деякого зменшення увібраного натрію, однак кількість його порівняно з попередніми роками змінилася не так істотно.
Зміни у ГПК солонців каштанових обох варіантів обумовлені високою активністю кальцію у ґрунтовому розчині, при досить невисокій активності натрію (табл.4.5). Так, в орному шарі плантажованих ґрунтів активність іонів кальцію становить 10,02 мекв/л і 6,2 мекв/л у тому ж шарі неплантажованого варіанту. Така активність іонів кальцію обумовлює співвідношення в плантажованих солонцях в межах 0,5-0,7, що підтверджує розсолонцювання цих ґрунтів. В плантажованих ґрунтах це співвідношення дещо вище (1,7-1,8), що свідчить про наявність слабкого ступеня солонцюватості [120,163].
Таблиця 4.5
Активність іонів натрію та кальцію в солонцях каштанових, 2003 рік
|
Глибина, см |
Плантаж |
Контроль |
||||
|
aNa мекв/л |
aCa мекв/л |
|
aNa мекв/л |
aCa мекв/л |
|
|
|
0-30 |
1,81 |
10,02 |
0,6 |
4,36 |
6,02 |
1,7 |
|
30-40 |
1,99 |
9,56 |
0,6 |
5,75 |
9,14 |
1,9 |
|
40-60 |
2,08 |
8,32 |
0,7 |
5,49 |
8,72 |
1,8 |
В умовах іригації процес розсолонцювання відбувається більш швидко [27,76,92,115,128,193,214]. За даними Г.М.Пікузи [167,175,193] вже на 4 рік після проведення меліоративної плантажної оранки знизився вміст увібраного натрію та магнію у ГПК у верхній 0-30 см частині ґрунту. Разом з тим в плантажованому ґрунті спостерігається значне підвищення вмісту увібраного кальцію. Так, на варіанті з плантажною оранкою вміст увібраного кальцію в орному шарі ґрунту склав 22,5 м-екв/100 г порівняно з 15,0 м-екв/100 г на контрольному неплантажованому варіанті. Це пояснюється перш за все залученням до орного шару великої кількості глинистої карбонатної маси, що є постійним джерелом кальцію в розчині [175].
Згідно наших досліджень, на 40 рік післядії в цих ґрунтах спостерігається високий вміст кальцію в орному шарі - 27,5 м-екв/100 г, що складає 76,7 % від суми ГПК. Вміст увібраного натрію знизився у 3 рази, порівняно з попередніми роками досліджень, з 2,7 % у 1973 до 0,9 % у 2003-2005 роках. Таким чином, можна стверджувати, що у плантажованих ґрунтах відбувається інтенсивний процес розсолонцювання, обумовлений зрошенням прісною водою і продовженням позитивної дії карбонатів кальцію (рис.4.7) [26,28,29,54].
Зрошення також сприяло розсолонцюванню неплантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів. При цьому глибина розсолонцювання виявилася вищою, порівняно з незрошуваними солонцями каштановими. Так, за досліджуваний період вміст натрію в орному шарі цих ґрунтів знизився з 3,4 % у 1965 році до 0,8-0,9 % у 2003-2005 роках, а в шарі 30-40 (ілювіальний горизонт) з 2,06 % до 0,9-1,05 %. При цьому доля увібраного кальцію підвищилася в орному шарі до 75,8 %. Визначальну роль у збільшенні долі увібраного кальцію відіграє кальцій зрошувальних вод, а також кальцій слаборозчинних ґрунтових сполук (переважно карбонатів), який під впливом зрошення переходить у більш розчинні форми, що сприяє його входженню в ГПК.
Рис. 4.7. Вміст увібраних катіонів в орному шарі темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів, зрошуваних прісною водою
Зрошення підсилює біохімічні процеси, в результаті чого збільшується кількість вуглецю. У зв’язку з цим карбонат кальцію з інертної форми переходить до розчинної, що проявляється у збільшенні активності іонів кальцію [14,60,102,121,183,184,205]. Підвищена активність його зберігається протягом тривалого періоду післядії. Така висока активність іонів кальцію в плантажованих ґрунтах свідчить про високу їх буферність до процесів осолонцювання. Натомість активність іонів натрію зменшується з роками як в плантажованих так і в неплантажованих ґрунтах. За рахунок цього відношення в шарі 0-60 см плантажованих ґрунтів знизилося у 3-5 разів порівняно з вихідним рівнем. Величина його коливається в межах 0,2-0,4, що свідчить про відсутність розвитку солонцевого процесу в цих ґрунтах. В неплантажованих ґрунтах співвідношення знизилось у 1,5 рази, що підтверджує наявність процесу розсолонцювання (табл.4.6) [120,163].
Таблиця 4.6
Зміни активності натрію та кальцію в темно – каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою
|
Рік |
Глибина, см |
Плантаж |
Контроль |
||||
|
aNa мекв/л |
aCa мекв/л |
|
aNa мекв/л |
aCa мекв/л |
|
||
|
1973 |
0-30 |
1,02 |
Не визн. |
- |
3,47 |
5,75 |
1,4 |
|
30-40 |
1,07 |
Не визн. |
- |
4,17 |
9,55 |
1,3 |
|
|
40-60 |
2,0 |
Не визн. |
- |
5,13 |
7,58 |
1,8 |
|
|
1980 |
0-30 |
0,72 |
13,7 |
0,2 |
2,22 |
4,08 |
1,1 |
|
30-40 |
1,02 |
8,7 |
0,4 |
2,47 |
5,76 |
1,1 |
|
|
40-60 |
1,18 |
5,6 |
0,5 |
3,04 |
5,26 |
1,3 |
|
|
2003 |
0-30 |
0,57 |
12,8 |
0,2 |
1,73 |
4,16 |
0,84 |
|
30-40 |
0,66 |
7,26 |
0,3 |
2,29 |
4,78 |
1,04 |
|
|
40-60 |
1,0 |
6,02 |
0,4 |
2,63 |
5,02 |
1,1 |
Зі збільшенням мінералізації зрошувальних вод і кількості в них вмісту натрію зазвичай відбувається збагачення ґрунтового розчину катіонами натрію та магнію і зменшення катіонів кальцію, що зсуває іонну рівновагу в бік активного входження в ГПК катіонів натрію і магнію і виходу з нього катіонів кальцію [77,86].
За даними Ю.Є.Кізякова при зрошенні темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів слабомінералізованими водами, в перші 4 роки відбувалося активне накопичення натрію в ГПК до глибини 60 см, що супроводжувалося витисканням кальцію та магнію. Через 7 років склад увібраних катіонів стабілізувався і залишався майже не змінним [86].
Згідно наших досліджень після припинення зрошення слабомінералізованими водами, на 30 рік післядії меліоративної плантажної оранки під впливом атмосферних опадів у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах наявний процес розсолонцювання. Доля увібраного натрію у всьому меліорованому шарі знизилася з 2,1 % у 1986 році до 0,8 % у 2003. При цьому спостерігається незначне збільшення вмісту увібраного магнію. Вміст кальцію залишається майже незмінним і складає 70-72 %. (рис 4.8). Відсутність солонцюватості в меліорованому шарі цих ґрунтів підтверджується показником відношення , який складає 0,2-0,3 [120,163].
Рис.4.8. Вміст увібраних катіонів у плантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних слабомінералізованими водами
У неплантажованих ґрунтах вміст увібраного натрію в орному шарі залишився незмінним порівняно з попередніми роками і складав близько 2 %.
Процес розсолонцювання солонцевих ґрунтів підтверджується і у виробничих умовах. У складі увібраних катіонів переважає кальцій. Доля увібраного натрію та магнію значно нижча. Порівняно з вихідним ґрунтом в плантажованих і неплантажованих солонцях каштанових вміст увібраного натрію знизився у три рази, при цьому спостерігалося зростання вмісту увібраного кальцію (табл.4.7).
Таблиця 4.7
Вміст увібраних катіонів у солонцях каштанових у виробничих умовах
|
Ґрунт |
Варіант |
Глибина, см |
Ca |
Mg |
Na |
K |
Сума увібраних катіонів, м-екв/100 г ґрунту |
Na, % від суми увібраних катіонів |
|
м-екв/100 г ґрунту |
||||||||
|
Солонець каштановий (колг.”Заповіт Леніна”) |
Плантаж |
0-30 |
20,7 |
8,5 |
0,2 |
0,3 |
29,7 |
0,5 |
|
30-40 |
18,6 |
9,1 |
0,3 |
0,5 |
28,4 |
0,9 |
||
|
40-60 |
18,6 |
8,5 |
0,2 |
0,7 |
28,1 |
0,8 |
||
|
Контроль |
0-30 |
13,2 |
11,7 |
0,5 |
0,6 |
26,2 |
2,1 |
|
|
30-40 |
14,3 |
10,6 |
0,6 |
0,8 |
26,4 |
2,3 |
||
|
40-60 |
14,9 |
10,1 |
1,0 |
1,1 |
27,1 |
3,7 |
||
|
Солонець каштановий (СТОВ «Новопавлівське ») |
Плантаж |
0-30 |
19,1 |
6,2 |
0,2 |
0,2 |
25,7 |
0,7 |
|
30-40 |
19,7 |
6,1 |
0,3 |
0,3 |
26,4 |
1,1 |
||
|
40-60 |
18,2 |
9,1 |
0,3 |
0,3 |
27,1 |
1,3 |
||
|
Контроль |
0-30 |
14,3 |
6,1 |
0,8 |
0,7 |
21,9 |
3,6 |
|
|
30-40 |
13,7 |
8,3 |
1,0 |
0,5 |
23,5 |
4,2 |
||
|
40-60 |
16,9 |
10,5 |
1,3 |
0,8 |
29,5 |
4,4 |
Отже, коротко підсумовуючі наведу інформацію, можна зробити наступні висновки:
1. Загальною закономірністю для усіх досліджуваних ґрунтів є процес розсолонцювання. Це підтверджується збільшенням вмісту увібраного кальцію за рахунок зменшення частки увібраних магнію та натрію у ГПК. Інтенсивність процесу розсолонцювання у досліджуваних ґрунтах різна, що обумовлено застосовуваними меліоративними заходами.
2. В незрошуваних умовах помітні зміни у складі ГПК відзначаються вже на другий рік післядії плантажної оранки, але більш чітко вони простежуються на 7 рік. На 50 рік післядії вміст увібраного натрію у ГПК солонців каштанових незначний, і можна констатувати відсутність солонцюватості.
3. В умовах зрошення прісною гідрокарбонатною водою зміни у складі ГПК відбуваються більш швидко і розсолонцювання спростерігається вже на 4 рік післядії меліоративної плантажної оранки.
4 В умовах зрошення слабомінералізованими водами в перші роки спостерігається активне накопичення натрію у ГПК плантажованих ґрунтів. Після припинення зрошення на 30 рік післядії плантажної оранки спостерігається активне витискання увібраного натрію з ГПК і підвищення частки увібраного кальцію.
5. Зміни у складі ГПК ґрунту обумовлені високою активністю іонів кальцію. Підвищена активність їх зберігається протягом 40-50 років післядії плантажної оранки. Висока активність іонів кальцію в плантажованих ґрунтах як у зрошуваних так і у незрошуваних умовах свідчить про високу їх буферність до процесів осолонцювання.
6. У неплантажованих солонцях каштанових та темно-каштанових солонцюватих ґрунтах можна констатувати процес розсолонцювання, обумовлений змінами іонно-сольового складу ґрунтового розчину. У незрошуваних солонцях каштанових спостерігається зниження вмісту увібраного натрію і збільшення частки увібраного кальцію лише в орному шарі. У зрошуваних темно-каштанових слабосолонцюваних ґрунтах зниження долі увібраного натрію спостерігається і в орному і в типоутворюючому ілювіальному горизонтах. Розсолонцювання орного шару темно-каштанових солонцюватих ґрунтів, вилучених зі зрошення слабомінералізованими водами не виявлено. Наявність процесу розсолонцювання зональних ґрунтів (солонців каштанових), що протягом тривалого періоду використовуються у ріллі підтверджується на неплантажованих варіантах ділянок виробничого впровадження меліоративної плантажної оранки.
4.4. Вміст гумусу у плантажованих та неплантажованих
солонцевих ґрунтах
Вміст і якісний склад гумусу є найважливішим інтегральним показником генезису і родючості ґрунту. Вміст органічної речовини та його динаміка в просторі і часі характеризує зміни темпів і напрямів ґрунтоутворення, визначає рівень потенційної родючості ґрунтів [51,53,64,122,236]. Він обумовлює поглинальну здатність та процеси структуроутворення, впливає на тепловий, водний та поживний режими ґрунтів [179,182]. Тому показники гумусового стану ґрунтів переважно використовуються для діагностики, оцінки рівня родючості, агровиробничого групування ґрунтів і їх агроекологічного стану.
Солонцеві ґрунти степової зони відрізняються невисоким вмістом гумусу в орному шарі. Його кількість у солонцях каштанових складає 2,0-2,1 %, з глибиною гумусованість значно знижується. У темно – каштанових ґрунтах спостерігається чітка різниця в гумусованості залежно від гранулометричного складу (від 1,8 до 2,6 %) [1,2,100,198].
В дослідженнях останнього часу [16,17,31,57,58,110,148,180,197] все більше уваги приділяється виявленню впливу розорювання і сільськогосподарського використання ґрунтів на вміст і якісний склад органічної речовини. При цьому йдеться як про зменшення запасів органічної речовини [2,16,31,36,108,131,152,197,203], так і про її накопичення [88,95,152,123,175,244].
Меліоративна плантажна оранка призводить до істотних змін організації гумусового профілю та вмісту гумусу солонцевих ґрунтів. При проведенні такого обробітку верхня гумусована частина ґрунтового профілю переміщується на деяку глибину, тому в перші роки після його проведення відмічається зниження вмісту гумусу в орному шарі на 15-20 %, тоді як в більш глибоких шарах (30-60 см) відбувається збагачення органічною речовиною на 40-80 %, порівняно з тією ж глибиною на неплантажованих варіантах [95,175,201,234].
Протягом тривалого періоду післядії меліоративної плантажної оранки формуються ґрунти, що помітно відрізняються від неплантажованих аналогів за вмістом, запасами, профільним розподілом і якісним складом гумусу. В плантажованих ґрунтах спостерігається більш рівномірний розподіл гумусу в меліорованому шарі (0-60 см), при цьому різниця між орним шаром і шаром 40-60 см складає близько 20 %, тоді як в неплантажованих аналогах ця різниця збільшується до 40-50 % (рис 4.9).
Рис.4.9. Профільний розподіл гумусу в солонці каштановому
Проведеними дослідженнями встановлено, що у незрошуваних умовах вміст гумусу в меліорованому шарі солонців каштанових достовірно збільшувався протягом тривалого періоду післядії плантажної оранки (табл.4.8). Так, на 50 рік післядії вміст гумусу в орному шарі цих ґрунтів становить 2,2-2,3%, при 1,9-2,0 на контролі, а в шарі 40-60 його кількість складає 1,7% при 1,0 % на контролі. Такий профільний розподіл вмісту загального гумусу зумовлює збільшення загального запасу органічної речовини в 0-60 см шарі (150 т/га на плантажованому варіанті при 136 т/га на контролі) і окремо в кожному з шарів плантажованих ґрунтів. При цьому основна частина цих запасів зосереджена в орному шарі і шарі 40-60 см. Накопиченню органічної речовини в плантажованих ґрунтах сприяли значно вищі, порівняно з контролем, врожаї сільськогосподарських культур, завдяки чому нагромаджувався матеріал для гуміфікації – рослинні рештки [110,175,179]. Крім того, висока температура повітря і нестача вологи обумовлюють нетривалий період мінералізації органічної речовини, тому в незрошуваних умовах процес накопичення гумусу переважає над процесом його розчинення [175,180,181].
Таблиця 4.8
Динаміка вмісту загального гумусу (%) у солонцях каштанових
|
Рік |
Глибина, см |
Варіант |
НІР 0,95 |
|
|
Плантаж |
Контроль |
|||
|
1967 |
0-30 |
1,7 |
2,0 |
0,2 |
|
30-40 |
1,6 |
1,6 |
0,2 |
|
|
40-60 |
1,4 |
1,0 |
0,3 |
|
|
2003 |
0-30 |
2,3 |
2,0 |
0,2 |
|
30-40 |
1,8 |
1,8 |
0,1 |
|
|
40-60 |
1,7 |
1,0 |
0,2 |
|
|
2005 |
0-30 |
2,2 |
2,0 |
0,1 |
|
30-40 |
1,9 |
1,7 |
0,3 |
|
|
40-60 |
1,7 |
1,0 |
0,2 |
Примітка. У таблиці використані дані Ю.Є.Кізякова (вміст загального гумусу у досліджуваних грунтах, 1967 рік) [89].
У складі гумусу плантажованих солонцевих ґрунтів в тривалій післядії меліоративної плантажної оранки спостерігається переважання групи гумінових кислот над фульвокислотами в результаті чого величина співвідношення Сг.к.:Сф.к. помітно збільшується у всьому меліорованому шарі, тобто зростає глибина гуміфікації (табл. 4.9). Це також добре ілюструється показником ступеня гуміфікації органічної речовини, який вищий у всьому профілі плантажованих ґрунтів. Крім того вміст рухомої органічної речовини в орному шарі плантажованих ґрунтів у 2-2,5 разів нижчий ніж на контрольному варіанті. Це свідчить про закріплення утворюваного гумусу, чому, на нашу думку, має сприяти активний кальцій у профілі меліорованих ґрунтів [55].
В неплантажованих солонцевих ґрунтах за роки їх використання істотних змін вмісту гумусу в орному шарі не відбулося. В той же час спостерігається достовірне його збільшення у шарі 30-40 см. Значну роль у накопиченні гумусу тут відіграють кореневі частини рослин, за рахунок яких відбувається переважне надходження в ґрунти зольних речовин [110]. Крім того цей шар ґрунту відрізняється сприятливими гідротермічними умовами протягом тривалого часу (квітень – жовтень) і пригніченістю мінералізаційних процесів [165]. Підвищення вмісту гумусу в шарі 30-40 см, обумовило деяке зростання його запасів у шарі 0-60 см неплантажованих солонцевих ґрунтів.
Таблиця 4.9
Якісний склад гумусу плантажованих і неплантажованих солонців каштанових
|
Рік |
Варіант |
Глибина,см |
Вміст вуглецю, % до маси ґрунту |
|||||
|
Сг.к. |
Сф.к. |
Сг.к: Сф.к |
|
Рухома органічна речовина |
Нероз-чинний залишок |
|||
|
2003 |
Плантаж |
0-30 |
0,38 |
0,08 |
4,7 |
82,6 |
0,03 |
0,86 |
|
30-40 |
0,32 |
0,12 |
2,6 |
72,7 |
0,02 |
0,63 |
||
|
40-60 |
0,19 |
0,11 |
1,7 |
63,6 |
0,02 |
0,66 |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,36 |
0,21 |
1,7 |
63,1 |
0,10 |
0,51 |
|
|
30-40 |
0,20 |
0,14 |
1,4 |
58,8 |
0,03 |
0,68 |
||
|
40-60 |
0,14 |
0,10 |
1,4 |
58,3 |
0,01 |
0,36 |
||
|
2005 |
Плантаж |
0-30 |
0,38 |
0,12 |
3,1 |
76,0 |
0,03 |
0,72 |
|
30-40 |
0,36 |
0,15 |
2,4 |
70,5 |
0,03 |
0,55 |
||
|
40-60 |
0,20 |
0,10 |
2,0 |
66,7 |
0,02 |
0,65 |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,31 |
0,18 |
1,7 |
63,2 |
0,03 |
0,58 |
|
|
30-40 |
0,27 |
0,20 |
1,3 |
57,4 |
0,03 |
0,52 |
||
|
40-60 |
0,12 |
0,10 |
1,2 |
54,5 |
0,01 |
0,34 |
В умовах зрошення прісними водами спостерігаються дещо інші тенденції. Дослідженнями Г.В.Новікової [175] установлено, що вже на 13 рік післядії меліоративної плантажної оранки вміст гумусу і його розподіл в меліорованому шарі темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів стає таким же, як і у ґрунтів контрольної ділянки (табл.4.10). Нашими дослідженнями встановлено, що в наступні роки вміст гумусу в 0-60 см шарі як плантажованих так і неплантажованих ґрунтів істотно не змінився. В орному шарі обох варіантів вміст гумусу коливається в межах 1,9-2,0 %. Він рівномірно розподілений по ґрунтовому профілю з тенденцією до незначного зниження з глибиною (рис 4.10). Однак запаси його в шарі 0-60 см плантажованих варіантів дещо більші (123,4 т/га на плантажі при 116,9 т/га на контролі).
В 0-100 см шарі ґрунту в зрошуваних умовах процес гумусоутворення протікає інтенсивно, в той же час накопичувана органічна речовина піддається більш повній мінералізації [2,16,179,181].
Таблиця 4.10
Динаміка вмісту загального гумусу (%) у темно-каштанових слабо солонцюватих ґрунтах, зрошуваних водами 1 класу
|
Рік |
Глибина, см |
Варіант |
НІР 0,95 |
|
|
Плантаж |
Контроль |
|||
|
1970 |
0-30 |
1,9 |
1,9 |
0,1 |
|
30-40 |
1,6 |
1,8 |
0,2 |
|
|
40-60 |
1,6 |
1,6 |
0,1 |
|
|
2003 |
0-30 |
1,9 |
1,9 |
0,1 |
|
30-40 |
1,6 |
1,8 |
0,2 |
|
|
40-60 |
1,6 |
1,2 |
0,3 |
|
|
2005 |
0-30 |
2,0 |
1,9 |
0,1 |
|
30-40 |
1,7 |
1,8 |
0,1 |
|
|
40-60 |
1,5 |
1,3 |
0,1 |
Примітка. У таблиці використані дані Г.В.Новікової (вміст гумусу у досліджуваних грунтах, 1970 рік) [160]
Рис. 4.10. Профільний розподіл гумусу в темно-каштановому слабосолонцюватому ґрунті, зрошуваному прісною водою
Однак, насиченість ГПК темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів (плантажованих і неплантажованих) кальцієм сприяє закріпленню гумусових речовин, утворюючи форми гуматів, менш доступні розкладанню мікроорганізмами [51,64,110,119,180]. Фульвокислоти і близькі до них прості органічні речовини мінералізуються в першу чергу, збільшуючи при цьому вміст складних органічних речовин, типу гумінових кислот [179,181,182]. Показник ступеня гуміфікації органічної речовини є однаково високим, як на плантажованих, так і на неплантажованих ділянках. Переважання гумінових кислот у якісному складі гумусу обумовлює високе співвідношення Сг.к.:Сф.к на обох варіантах в орному і підорному шарах. Невисокий вміст рухомої органічної речовини на плантажованому варіанті свідчить про те, що гумусові речовини тут закріплюються краще (табл.4.11). Коагуляцію органічних колоїдів на цьому варіанті зумовлює високий вміст карбонатів кальцію і висока активність його іонів. В нижній (40-60 см) частині ґрунтового профілю обох варіантів спостерігається майже однаковий вміст гумінових і фульвокислот і знижується показник співвідношення Сг.к.:Сф.к.
Таблиця 4.11
Якісний склад гумусу плантажованих і неплантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів, зрошуваних прісною водою
|
Рік |
Варіант |
Глибина,см |
Вміст вуглецю, % до маси ґрунту |
|||||
|
Сг.к. |
Сф.к. |
Сг.к: Сф.к |
|
Рухома органічна речовина |
Нероз-чинний залишок |
|||
|
2003 |
Плантаж |
0-30 |
0,20 |
0,17 |
1,2 |
54,0 |
0,03 |
0,72 |
|
30-40 |
0,21 |
0,16 |
1,3 |
56,7 |
0,02 |
0,54 |
||
|
40-60 |
0,18 |
0,17 |
1,1 |
51,4 |
0,02 |
0,58 |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,21 |
0,17 |
1,2 |
55,2 |
0,03 |
0,74 |
|
|
30-40 |
0,19 |
0,16 |
1,2 |
54,2 |
0,04 |
0,58 |
||
|
40-60 |
0,14 |
0,12 |
1,1 |
53,8 |
0,03 |
0,40 |
||
|
2005 |
Плантаж |
0-30 |
0,20 |
0,17 |
1,2 |
56,7 |
0,03 |
0,80 |
|
30-40 |
0,24 |
0,12 |
2,0 |
66,6 |
0,02 |
0,60 |
||
|
40-60 |
0,24 |
0,16 |
1,5 |
60,0 |
0,02 |
0,45 |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,20 |
0,15 |
1,3 |
57,1 |
0,03 |
0,71 |
|
|
30-40 |
0,20 |
0,15 |
1,3 |
57,1 |
0,04 |
0,65 |
||
|
40-60 |
0,15 |
0,12 |
1,2 |
55,5 |
0,03 |
0,31 |
При зрошенні слабомінералізованими водами, згідно досліджень Ю.Є.Кізякова [88,95], в темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах вже на 6 рік післядії меліоративної плантажної оранки вміст гумусу в орному шарі і шарі 30-40 см наближався до рівня неплантажованих ґрунтів, а в шарі 40-60 см залишався більш високим. Однак істотних змін групового і фракційного складу гумусу не спостерігалося, що свідчить про його стійкість до фактору зрошення [95].
Нашими дослідженнями встановлено, що на 30 рік післядії меліоративної плантажної оранки після припинення зрошення слабомінералізованими водами вміст гумусу в орному шарі плантажованих і неплантажованих ґрунтів залишається майже однаковим (2,1 % на плантажі при 2,2 % на контролі). З глибиною його кількість на плантажованому варіанті дещо знижується і у шарі 40-60 його вміст складає 1,83 % при 0,63 % на контролі (рис 4.11). Запаси гумусу в плантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах складають 136 т/га на плантажі при 124 т/га на контролі. При цьому в плантажованих ґрунтах 60 % цих запасів зосереджено в орному шарі і 21 % у шарі 40-60, тоді як в неплантажованих ґрунтах 70 % цих запасів приходиться на орний шар.
Рис.4.11. Профільний розподіл гумусу в темно-каштановому слабосолонцюватому ґрунті (5 – річна післядія зрошення слабомінералізованими водами)
Що стосується якісного складу гумусу темно-каштанових солонцюватих ґрунтів, то після припинення зрошення слабо мінералізованими водами у складі гумусу обох варіантів переважають гумінові кислоти. При цьому кількість їх у шарах 30-40 та 40-60 см на плантажованому варіанті вища порівняно з контролем. Це зумовлює високе співвідношення Сг.к.:Сф.к у меліорованому профілі і свідчить про збільшення глибини гуміфікації, порівняно з неплантажованими аналогами (табл. 4.12). Як і в інших вищерозглянутих плантажованих грунтах, показник ступеня гуміфікації органічної речовини тут дещо вищій, а кількість рухомої органічної речовини нижче. Отже, з наведених даних випливає, що в плантажованих ґрунтах створюються більш сприятливі умови для накопичення гумусу.
Таблиця 4.12
Вміст і якісний склад гумусу плантажованих і неплантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів, вилучених зі зрошення слабомінералізованими водами, 2005 рік
|
Варіант |
Глибина,см |
Вміст гумусу, % |
Вміст вуглецю, % до маси ґрунту |
|||||
|
Сг.к. |
Сф.к. |
Сг.к: Сф.к |
|
Рухома органічна речовина |
Нероз-чинний залишок |
|||
|
Плантаж |
0-30 |
2,1 |
0,23 |
0,18 |
1,3 |
56,1 |
0,04 |
0,81 |
|
30-40 |
2,0 |
0,28 |
0,16 |
1,8 |
63,6 |
0,03 |
0,70 |
|
|
40-60 |
1,8 |
0,23 |
0,14 |
1,6 |
62,1 |
0,02 |
0,69 |
|
|
Контроль |
0-30 |
2,2 |
0,27 |
0,20 |
1,3 |
57,4 |
0,07 |
0,81 |
|
30-40 |
1,2 |
0,12 |
0,10 |
1,2 |
54,5 |
0,04 |
0,46 |
|
|
40-60 |
0,7 |
0,06 |
0,09 |
0,6 |
40,0 |
0,03 |
0,25 |
Коротко підсумовуючи викладену інформацію, потрібно відзначити наступне:
1. Протягом тривалого періоду післядії меліоративної плантажної оранки формуються ґрунти, що помітно відрізняються від немеліорованих аналогів за вмістом, запасами, профільним розподілом і якісним складом гумусу.
2. В тривалій післядії плантажної оранки в зрошуваних і незрошуваних умовах спостерігається збільшення вмісту гумусу в орному шарі плантажованих ґрунтів, і за цим показником вони виходять на рівень контрольного, неплантажованого варіанту.
3. У складі гумусу плантажованих солонцевих ґрунтів у всьому профілі в тривалій післядії меліоративної плантажної оранки переважають гумінові кислоти, Глибина гуміфікації на цих варіантах вище. Високий вміст активного кальцію у профілі плантажованих ґрунтів обумовлює кращу коагуляцію органічних колоїдів на цих варіантах. Показник ступеня гуміфікації органічної речовини у плантажованих грунтах дещо вищій, а кількість рухомої органічної речовини нижче.
4.5. Поживний режим солонцевих ґрунтів
Темно-каштанові, каштанові ґрунти і солонці містять в орному шарі значні кількості загального азоту, що є наслідком гранулометричного складу ґрунту, незначної рухомості гумусу, відсутності вимивання нітратів, через незначну кількість опадів, поглинання аміачних форм азоту мінеральною частиною ґрунту. Згідно досліджень В.Д.Кисіля та Г.М.Кривоносової (1973) [113,175], вміст загального азоту в орному шарі темно-каштанових ґрунтів складає 0,11-0,16 %, каштанових - 0,13-0,15 % і солонців 0,07-0,11 %. З глибиною його кількість помітно зменшується і у шарі 50-60 см, зазвичай, не перевищує 0,04-0,05 %. Кількість мінерального азоту у ґрунті непостійна і залежить в основному від агротехнічних та кліматичних умов і, частково, від генетичних особливостей ґрунту Мінеральний азот у цих ґрунтах знаходиться переважно у аміачній формі протягом усього вегетаційного періоду [100,113].
Досліджувані ґрунти містять у верхніх горизонтах 120-140 мг/100 г ґрунту валового фосфору [100,113]. Максимальна його кількість приходиться на верхній гумусово-елювіальний горизонт, що обумовлено біологічною його акумуляцією, а мінімальна – на материнську породу [100]. Дослідження, щодо доступності рослинам фосфору з різних горизонтів солонцевих ґрунтів півдня України [35], свідчать про несприятливий фосфатний режим як гумусово-елювіального, так і ілювіального горизонтів. Значна частина фосфору представлена кальцієвими фосфатами, що є малорухомими сполуками. Вміст рухомого фосфору для солонцевих ґрунтів півдня України коливається у межах 0,3-3,5 мг/100 г ґрунту, що свідчить про коливання рівня забезпеченості на цей елемент від низького до середнього [35,100,175].
Відомо, що вміст і форми калію у ґрунтах безпосередньо пов’язані з механічним складом та природою глинистих мінералів і відображають мінералогічні особливості вихідних ґрунтоутворюючих порід і самого ґрунту. Високий вміст калію у ґрунтоутворюючих породах Сухостепової зони (лесах) обумовив дуже добру забезпеченість ґрунтів на цей елемент [100].
З огляду на недостатню вивченість поживного режиму плантажованих ґрунтів та активне використання солонцевих ґрунтів у ріллі, особливої зацікавленості набуває з’ясування закономірностей кількісних і якісних змін у складі поживних речовин.
Дослідженнями встановлено, що у перші роки після проведення меліоративної плантажної оранки у солонцях каштанових відбувається зниження загальних запасів і перерозподіл загального азоту по профілю. Валовий вміст фосфору практично не змінюється [160,175,216]. Вміст калію усереднюється у межах меліорованого шару, дещо знижуючись при цьому у верхній частині профілю. Внаслідок високої загальної забезпеченості ґрунтів калієм це не позначалося на калійному живленні рослин. Нітрифікаційна здатність солонцевих ґрунтів у перші 3-5 років після проведення меліоративної плантажної оранки підвищилася у 1,5-2 рази, що імовірно пов’язане зі збільшенням рухомості органічної речовини. У подальшому різниці між плантажем і контролем не спостерігалося [175].
Результати наших досліджень, представлені у табл.4.13, свідчать про те, що на 50 рік післядії меліоративної плантажної оранки профільний розподіл валових форм азоту, фосфору та калію у 0-60 см шарі солонцю каштанового плантажованого є рівномірним і відповідає профільному розподілу гумусу у цих ґрунтах. Вміст валового азоту та фосфору в орному шарі солонцю каштанового плантажованого є вищим порівняно до того ж шару контрольного варіанту. Так, вміст валового азоту складає 0,13 % на плантажі при 0,11 % на контролі, а валового фосфору 0,13 % на плантажі при 0,10 % на контролі. Імовірно це пов’язано з вищим вмістом гумусу в орному шарі плантажованих ґрунтів. За загальної тенденції рівномірного профільного розподілу калію на плантажованому варіанті, вміст його в орному шарі обох варіантів відрізняється не істотно, що пов’язано з генетичними особливостями і однорідним мінералогічним складом досліджуваних ґрунтів.
Таблиця 4.13
Валовий вміст NPK у досліджуваних ґрунтах, 2005 рік
|
Ґрунти |
Варіант |
Глибина, см |
Валові форми поживних елементів, % |
|||
|
N |
P2O5 |
K2O |
||||
|
Солонці каштанові |
плантаж |
0-30 |
0,13 |
0,13 |
2,1 |
|
|
30-40 |
0,10 |
0,10 |
2,0 |
|||
|
40-60 |
0,10 |
0,10 |
2,0 |
|||
|
контроль |
0-30 |
0,11 |
0,10 |
2,0 |
||
|
30-40 |
0,07 |
0,09 |
1,9 |
|||
|
40-60 |
0,05 |
0,05 |
1,9 |
|||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
плантаж |
0-30 |
0,16 |
0,14 |
1,9 |
|
|
30-40 |
0,13 |
0,14 |
1,9 |
|||
|
40-60 |
0,13 |
0,13 |
1,8 |
|||
|
контроль |
0-30 |
0,13 |
0,12 |
1,8 |
||
|
30-40 |
0,11 |
0,11 |
1,7 |
|||
|
40-60 |
0,08 |
0,09 |
1,8 |
|||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані слабомінералізованою водою) |
плантаж |
0-30 |
0,15 |
0,13 |
2,0 |
|
|
30-40 |
0,15 |
0,13 |
1,9 |
|||
|
40-60 |
0,13 |
0,11 |
1,8 |
|||
|
контроль |
0-30 |
0,13 |
0,12 |
1,9 |
||
|
30-40 |
0,10 |
0,10 |
1,8 |
|||
|
40-60 |
0,08 |
0,08 |
1,8 |
|||
За результатами наших досліджень, вміст рухомих сполук азоту в цілому за варіантами істотно не відрізняється. Рівень забезпеченості мінеральним азотом на плантажованому варіанті, в залежності від погодних умов, вирощуваної культури і строку визначання [247], коливається від середнього до підвищеного. Вміст рухомого фосфору в профілі плантажованих ґрунтів дещо вищій. В орному шарі вміст його коливається в межах 3,1-3,5 при 3,0-2,5 на контролі. Вміст рухомого калію є однаково високим на обох варіантах (табл.4.14).
Дослідженнями Г.В.Новікової установлено [175] що у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою, у перші роки після проведення меліоративної плантажної оранки лише самий верхній шар, збіднений на органічну речовину відзначався деяким зниженням поживних речовин, особливо азоту. Щодо глибини проникнення активних процесів нітрифікації, в результаті яких у ґрунті накопичується нітратний азот, то плантажовані ґрунти відзначалися найвищою потужністю – до глибини 60 см тут спостерігався відносно високий його вміст. Рухомий фосфор також найбільш глибоко простежувався по профілю у плантажованих ґрунтах.
Таблиця 4.14
Вміст рухомих форм поживних елементів у досліджуваних ґрунтах
|
Ґрунти |
Рік |
Варіант |
Глибина, см |
Вміст елементів, мг/100г ґрунту |
||||
|
N-NO3 |
N-NH4 |
Мінеральний азот |
P2O5 |
K2O |
||||
|
Солонці каштанові |
2003 |
плантаж |
0-30 |
3,5 |
0,4 |
3,9 |
3,1 |
38,6 |
|
30-40 |
2,3 |
0,1 |
2,9 |
2,1 |
31,6 |
|||
|
40-60 |
3,0 |
0,1 |
3,1 |
2,3 |
22,4 |
|||
|
контроль |
0-30 |
2,2 |
0,6 |
2,8 |
2,5 |
23,6 |
||
|
30-40 |
2,7 |
0,6 |
3,3 |
1,6 |
33,6 |
|||
|
40-60 |
1,3 |
0,8 |
2,1 |
1,0 |
21,2 |
|||
|
2005 |
плантаж |
0-30 |
4,0 |
0,5 |
4,5 |
3,5 |
42,2 |
|
|
30-40 |
2,4 |
0,1 |
2,5 |
2,2 |
35,4 |
|||
|
40-60 |
2,3 |
0,1 |
2,4 |
2,7 |
20,3 |
|||
|
контроль |
0-30 |
2,0 |
0,2 |
2,2 |
3,0 |
26,5 |
||
|
30-40 |
2,2 |
0,1 |
2,4 |
1,8 |
29,8 |
|||
|
40-60 |
1,3 |
0,8 |
2,1 |
0,8 |
23,9 |
|||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
2003 |
плантаж |
0-30 |
3,5 |
0,9 |
4,4 |
3,3 |
47,6 |
|
30-40 |
2,2 |
0,3 |
2,5 |
3,3 |
41,6 |
|||
|
40-60 |
2,1 |
0,2 |
2,3 |
1,8 |
40,6 |
|||
|
контроль |
0-30 |
3,6 |
0,4 |
4,0 |
3,1 |
40,6 |
||
|
30-40 |
3,1 |
0,3 |
3,4 |
3,0 |
39,6 |
|||
|
40-60 |
1,7 |
0,1 |
1,8 |
1,0 |
40,4 |
|||
|
2005 |
плантаж |
0-30 |
3,9 |
0,7 |
4,6 |
3,3 |
47,4 |
|
|
30-40 |
2,7 |
0,2 |
2,9 |
3,3 |
37,4 |
|||
|
40-60 |
2,0 |
0,2 |
2,2 |
1,6 |
37,4 |
|||
|
контроль |
0-30 |
3,9 |
0,4 |
4,3 |
3,0 |
49,4 |
||
|
30-40 |
2,8 |
0,2 |
3,0 |
3,0 |
37,4 |
|||
|
40-60 |
1,7 |
0,1 |
1,8 |
0,7 |
38,4 |
|||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані слабомінералізованою водою) |
2003 |
плантаж |
0-30 |
4,1 |
0,7 |
3,8 |
2,6 |
34,6 |
|
30-40 |
3,8 |
0,3 |
3,1 |
2,3 |
22,0 |
|||
|
40-60 |
4,4 |
0,2 |
3,6 |
2,2 |
21,2 |
|||
|
контроль |
0-30 |
3,7 |
0,5 |
2,7 |
2,5 |
31,6 |
||
|
30-40 |
3,1 |
0,6 |
2,4 |
1,5 |
19,2 |
|||
|
40-60 |
3,2 |
0,1 |
2,4 |
0,7 |
16,6 |
|||
|
2005 |
плантаж |
0-30 |
3,9 |
0,8 |
3,9 |
2,5 |
46,7 |
|
|
30-40 |
3,5 |
0,3 |
3,8 |
2,2 |
29,4 |
|||
|
40-60 |
3,7 |
0,2 |
3,9 |
2,0 |
20,8 |
|||
|
контроль |
0-30 |
3,4 |
0,5 |
2,8 |
2,3 |
35,7 |
||
|
30-40 |
3,2 |
0,6 |
2,6 |
1,6 |
22,1 |
|||
|
40-60 |
3,0 |
0,2 |
2,6 |
0,9 |
20,4 |
Нашими дослідженнями встановлено, що в тривалій післядії плантажної оранки темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти відрізняються дещо вищим вмістом валових форм азоту фосфору та калію у меліорованому шарі. Так, вміст валового азоту в орному шарі ґрунтів плантажованого варіанту складає 0,16 % при 0,13 % на контролі, вміст валового фосфору – 0,14 % на плантажі при 0,12 % на контролі, вміст валового калію істотно не відрізняється. При цьому, порівняно з солонцями каштановими незрошуваними вміст валового азоту у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах на обох варіантах є дещо вищим.
Вміст рухомих сполук азоту в цілому на плантажованому варіанті є дещо вищим порівняно з контролем. Вочевидь це пов’язано з різким посиленням процесів трансформації азотовмісних органічних сполук під впливом мікроорганізмів при окультурюванні [94].
Рухомого фосфору в орному шарі плантажованих ґрунтів 3,3 мг/100г ґрунту. З глибиною його кількість дещо зменшується, складаючи у шарі 40-60 1,8-1,6 мг/100г ґрунту, однак залишається вищою, порівняно з тим же шаром неплантажованих ґрунтів (1,0-0,7 мг/100г ґрунту). Вміст рухомого калію К2О в орному шарі темно-каштанових ґрунтів обох варіантів дуже високий, адже складає 47 мг/100г ґрунту.
Відомо, що зрошення мінералізованими водами, викликаючи осолонцювання ґрунтів, суттєво впливає на їх поживний режим [86,95]. К.К.Гедройць підкреслював, що вже невеликі кількості одновалентних катіонів, особливо натрію і калію, роблять ґрунтові сполуки більш рухомими [32]. В.Д.Кисіль і Г.М.Кривоносова вказують на збільшення вмісту рухомих форм фосфору під впливом зрошення [113]. Дослідженнями Ю.Є. Кізякова виявлено високу рухомість фосфатів у шарі 0-40 см і її збільшення з підвищенням мінералізації зрошувальних вод [86,95].
Нашими дослідженнями встановлено, що на 30 рік післядії меліоративної плантажної після припинення зрошення слабомінералізованими водами вміст валового азоту в орному шарі ґрунтів плантажованого варіанту складає 0,15 % при 0,13 % на контролі, валового фосфору 0,13 % при 0,12 % на контролі, валового калію 1,9% на обох варіантах. Профільний розподіл елементів на плантажованому варіанті є рівномірним, а на контрольному – типовим для досліджуваних ґрунтів.
Вміст мінерального азоту в профілі плантажованих ґрунтів коливається в межах 3,7-3,9 мг/100г ґрунту, при 2,8-2,6 мг/100г ґрунту на контролі. Рухомого фосфору в орному шарі плантажованих ґрунтів 2,5 мг/100 г ґрунту. З глибиною його кількість дещо зменшується, складаючи у шарі 40-60 2,3 мг/100г ґрунту, однак залишається вищою, порівняно з тим же шаром неплантажованих ґрунтів (0,9 - 0,7 мг/100г ґрунту). Вміст рухомого фосфору в орному шарі ґрунтів контрольного варіанту при цьому складає 2,3 мг/100г. Не досить істотна різниця за варіантами у даному випадку вочевидь пов’язана з майже однаковим вмістом гумусу в орному шарі плантажованих і неплантажованих ґрунтів. Вміст рухомого калію К2О в орному шарі темно-каштанових ґрунтів обох варіантів дуже високий, адже коливається в межах 34,6-46,7 мг/100 г ґрунту.
Коротко підсумовуючі отримані результати вивчення поживного режиму досліджуваних ґрунтів, можна зробити наступні висновки.
1. Профільний розподіл валових форм азоту, фосфору та калію у 0-60 см шарі плантажованих ґрунтів є рівномірним і відповідає профільному розподілу гумусу у цих ґрунтах. Профільний розподіл елементів на контрольному варіанті є типовим для досліджуваних ґрунтів.
2. Рівень забезпеченості рухомими формами поживних речовин в цілому за досліджуваними варіантами істотно не відрізняється.
4.6. Зміни агрофізичних властивостей солонцевих ґрунтів
Несприятливі агрофізичні властивості є основним чинником, що лімітує родючість солонцевих ґрунтів. У вологому стані ці ґрунти липкі, в’язкі, злиті, а у сухому утворюють щільні глиби з тріщинами, що важко піддаються обробітку. Тому, зміна агрофізичних властивостей солонцевих ґрунтів є основним показником їх докорінного покращання [47,49,53,170,175,196,198,205].
У генетичному ґрунтознавстві для діагностики генетичних горизонтів ґрунтів традиційно використовують дані гранулометричного складу, зокрема вміст і характер розподілу по ґрунтовому профілю мулистих часток, основна маса і мінеральний склад яких успадковані від ґрунтоутворюючих порід [53,164,196,198].
Гранулометричний склад досліджуваних солонців каштанових малонатрієвих коливається від важкосуглинкового до легкоглинистого, що визначається відповідним складом грунтоутворюючих порід, представлених здебільшого карбонатними глинами та важкими суглинками. Солонцевим ґрунтам притаманний перерозподіл мулистих часток по профілю. Так, вміст мулистої фракції в орному шарі складає 39,5 %, а у шарі 30-40 см – 43,5 %, що співпадає з заляганням щільного солонцевого горизонту з притаманною йому призматичною структурою (табл. 4.15).
Трансформації морфологічної будови профілю солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки позитивно вплинули на агрофізичні властивості по усій глибині меліорованого шару [123,131,152,168,175,184,193]. Результати визначення гранулометричного складу чітко відображають зміни морфологічної будови солонців під впливом меліоративної плантажної оранки. Розподіл мулистих часток в усьому меліорованому шарі залишається рівномірним протягом усього періоду післядії. Вміст мулистої фракції при цьому складає 38-39 %. Таким чином підтверджується той факт, що в тривалій післядії меліоративної плантажної оранки, ілювіювання мулистих фракцій не спостерігається і формування солонцевих чи солонцюватих горизонтів не відновлюється.
Дослідження мікроагрегатного складу виявило кращу агрегованість ґрунтів плантажованого варіанту (табл.4.16). Порівнюючи дані гранулометричного і мікроагрегатного складів, можна помітити, що елементарні частки мулистих фракцій значною частиною агреговані. Якщо у гранулометричному складі вміст мулу у верхньому горизонті (0-30 см) складає 38,5 %, то у мікроагрегатному складі у цьому ж горизонті фракція мулу складає 2,9 %, що явно свідчить про перехід мулу у мікроагрегати. Це підтверджується і зменшенням фактора дисперсності, який в орному шарі плантажованих ґрунтів складає 7,5 при 10 на контролі. В утворенні агрегатів вочевидь, велику роль відіграють увібрані двовалентні катіони - кальцій і магній та органічна речовина.
Гранулометричний склад темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів, зрошуваних прісною водою також коливається від важкосуглинкового до легкоглинистого. Ґрунтам контрольного варіанту притаманний перерозподіл мулистих часток по профілю. Вміст мулистої фракції в орному шарі складає 36,7%, а у шарі 30-40 см – 41,%. Порівняно з плантажованим варіантом, тут дещо збільшується вміст крупного пилу (31-32% на контролі при 28-29: на плантажі). Згідно класифікації М.А.Качинського ці ґрунти відносяться до важкосуглинкових крупнопилувато-мулуватих [53,245].
Розподіл мулистих часток у плантажованих ґрунтах залишається рівномірним протягом 40 річної післядії меліоративної плантажної оранки. Вміст мулистої фракції при цьому складає 36-37 %. Згідно класифікації М.А.Качинського ці ґрунти відносяться до легкоглинистих крупнопилувато-мулуватих[53,245]. В тривалій післядії меліоративної плантажної оранки у зрошуваних умовах також не спостерігається відновлення ілювіального горизонту.
Дослідження мікроагрегатного складу виявило дещо нижчий вміст мулистої фракції у плантажованих ґрунтах, порівняно з контролем (2,0-2,2% на плантажі при 4-5% на контролі), що обумовило відповідну різницю фактора дисперсності за Качинським (6,1 на плантажі при 10,7 на контролі).
Таблиця 4.15
Гранулометричний склад досліджуваних ґрунтів
|
Грунт |
Варіант |
Глибина, см |
Розмір часток у мм, кількість у % |
Назва ґрунту за гранулометричним складом |
||||||
|
1-0,25 |
0,25-0,05 |
0,05-0,01 |
0,01-0,005 |
0,005-0,001 |
менше 0,001 |
менше 0,01 |
||||
|
Солонці каштанові |
Плантаж |
0-30 |
0,2 |
5,9 |
31,3 |
12,1 |
12,4 |
38,3 |
58,5 |
Важкосуглинковий крупно- пилувато мулуватий |
|
30-40 |
0,2 |
6,5 |
2/8,6 |
11,8 |
14,3 |
38,6 |
62,1 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
||
|
40-60 |
0,1 |
6,1 |
28,6 |
11,3 |
14,8 |
39,1 |
63,6 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,3 |
4,8 |
34,9 |
13,1 |
7,3 |
39,5 |
52,9 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
|
|
30-40 |
0,1 |
7,1 |
34,1 |
10,9 |
4,4 |
43,4 |
58,7 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
40-60 |
0,1 |
7,2 |
34,0 |
11,8 |
4,5 |
42,6 |
49,0 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
Плантаж |
0-30 |
0,1 |
6,2 |
28,9 |
9,5 |
18,2 |
37,1 |
64,8 |
Легкоглинистий крупнопилувато-мулуватий |
|
30-40 |
0,1 |
4,6 |
29,8 |
7,8 |
19,7 |
37,9 |
65,4 |
Легкоглинистий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
40-60 |
0,1 |
8,3 |
28,1 |
7,8 |
19,4 |
36,2 |
62,0 |
Легкоглинистий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,1 |
8,3 |
32,8 |
8,2 |
13,8 |
36,7 |
54,7 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
|
|
30-40 |
0,1 |
8,1 |
31,8 |
6,8 |
13,2 |
40,0 |
53,8 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
40-60 |
0,1 |
10,1 |
32,8 |
8,4 |
6,4 |
42,2 |
56,4 |
Важкосуглинковий крупнопилувато-мулуватий |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (вилучені зі зрошення слабомінералізованими водами) |
Плантаж |
0-30 |
0,2 |
5,1 |
32,1 |
12,3 |
12,2 |
38,1 |
62,6 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
|
30-40 |
0,32 |
6,7 |
32,5 |
11,9 |
10,3 |
38,4 |
58,9 |
Важкосуглинковий крупно- пилувато мулуватий |
||
|
40-60 |
0,2 |
8,3 |
34,1 |
9,2 |
10,2 |
38,1 |
58,1 |
Важкосуглинковий крупно- пилувато мулуватий |
||
|
Контроль |
0-30 |
0,1 |
0,5 |
30,1 |
14,6 |
16,1 |
38,6 |
65,7 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
|
|
30-40 |
0,1 |
5,9 |
31,0 |
10,3 |
10,0 |
42,5 |
64,5 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
||
|
40-60 |
0,2 |
5,0 |
34,0 |
8,5 |
10,6 |
41,7 |
60,8 |
Легкоглинистий крупно- пилувато мулуватий |
Таблиця 4.16
Мікроагрегатний склад досліджуваних ґрунтів
|
Грунт |
Варіант |
Глибина, см |
Розмір часток у мм, кількість у % |
Фактор дисперс-ності |
||||||
|
1-0,25 |
0,25-0,05 |
0,05-0,01 |
0,01-0,005 |
0,005-0,001 |
менше 0,001 |
менше 0,01 |
||||
|
Солонці каштанові |
Плантаж |
0-30 |
8,1 |
38,4 |
36,2 |
7,8 |
6,3 |
2,9 |
17,0 |
7,5 |
|
30-40 |
11,0 |
39,9 |
32,4 |
8,9 |
5,6 |
2,03 |
16,5 |
5,2 |
||
|
40-60 |
22,4 |
27,4 |
30,9 |
6,1 |
9,9 |
3,1 |
19,1 |
7,9 |
||
|
Контроль |
0-30 |
10,1 |
34,0 |
34,0 |
8,0 |
9,7 |
4,19 |
21,8 |
10,0 |
|
|
30-40 |
8,6 |
31,5 |
33,8 |
10,9 |
7,2 |
7,8 |
26,0 |
18,0 |
||
|
40-60 |
21,3 |
29,1 |
32,7 |
7,9 |
6,8 |
2,1 |
16,3 |
4,9 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
Плантаж |
0-30 |
11,1 |
34,7 |
36,0 |
7,3 |
8,4 |
2,3 |
18,1 |
6,1 |
|
30-40 |
5,9 |
40,5 |
37,9 |
7,1 |
11,4 |
2,1 |
33,6 |
5,3 |
||
|
40-60 |
4,7 |
33,5 |
38,8 |
8,6 |
10,3 |
3,8 |
22,8 |
10,0 |
||
|
Контроль |
0-30 |
6,4 |
33,2 |
40,0 |
7,5 |
8,9 |
3,9 |
20,3 |
10,7 |
|
|
30-40 |
6,7 |
24,4 |
41,3 |
9,5 |
14,9 |
3,1 |
27,7 |
7,9 |
||
|
40-60 |
5,7 |
34,7 |
77,1 |
8,5 |
6,8 |
5,1 |
20,5 |
12,1 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (вилучені за зрошуення слабомінералізованими водами) |
Плантаж |
0-30 |
5,6 |
26,9 |
46,7 |
7,7 |
9,45 |
3,4 |
20,6 |
5,2 |
|
30-40 |
6,3 |
28,4 |
41,1 |
3,8 |
13,1 |
4,0 |
21,1 |
6,8 |
||
|
40-60 |
6,4 |
27,3 |
40,2 |
7,7 |
15,1 |
2,4 |
25,4 |
4,0 |
||
|
Контроль |
0-30 |
17,2 |
30,5 |
32,4 |
9,1 |
3,18 |
7,4 |
19,7 |
11,3 |
|
|
30-40 |
10,7 |
27,5 |
35,2 |
11,3 |
8,37 |
6,9 |
26,4 |
10,8 |
||
|
40-60 |
17,6 |
28,9 |
29,4 |
7,7 |
10,1 |
6,0 |
20,4 |
10,0 |
Аналогічні закономірності спостерігаються і у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, вилучених зі зрошення слабомінералізованими водами. Вміст мулистої фракції в орному шарі ґрунтів контрольного варіанту складає 38,6 % і у шарі 30-40 збільшується до 42,5 %. Порівняно з темно-каштановими слабосолонцюватими ґрунтами, зрошуваними прісною водою, у ґрунтах цього варіанту дещо більший вміст середнього та дрібного пилу. Згідно класифікації М.А.Качинського ці ґрунти відносяться до легкоглинистих крупнопилувато-мулуватих [53,245].
Зрошення слабомінералізованими водами не сприяло відновленню вихідного розподілу мулистих часток на плантажованому варіанті. На 30 рік післядії меліоративної плантажної оранки він залишається рівномірним, вміст мулистої фракції у меліорованому шарі коливається в межах 38 %.
Мікроагрегатний склад під впливом меліоративної плантажної оранки також помітно змінився. У плантажованих ґрунтах зросла кількість часток 0,05-0,01 мм. При цьому вміст мулистої фракції залишається у два рази нижчим ніж на контролі. Такий профільний розподіл обумовлює значно нижчий показник фактору дисперсності у плантажованих ґрунтах (4,0-5,2 на плантажі при 10,0-11,3 на контролі).
Численними дослідженнями встановлено, що тільки на структурних ґрунтах можна забезпечити рослини одночасно і вологою і повітрям [53,146,159,173]. Структурний склад ґрунтів є важливою діагностичною характеристикою не тільки їх генетичних особливостей, але й сучасний проявів деградаційних процесів чи окультурення. Відомо, що структурність ґрунту обумовлюється цілою низкою показників, перш за все гранулометричним та мінералогічним складом, вмістом органічної речовини та її якістю, біогенністю ґрунту та інтенсивністю його використання [53,146].
Дослідження структурно-агрегатного складу орного шару плантажованих та нелантажованих ґрунтів дозволило виявити деяку різницю за варіантами (табл. 4.17). Післядія плантажної оранки зумовлює менший вміст брилистих агрегатів (>10 мм) і підвищений вміст агрономічно цінних агрегатів (10-0,25 мм), завдяки чому коефіцієнт структурності дещо підвищується (на 0,3-0,5). Це свідчить про тенденцію поліпшення макроструктурного стану плантажованих солонцевих ґрунтів порівняно з неплантажованими аналогами.
Таблиця 4.17
Структурно-агрегатний склад орного шару досліджуваних ґрунтів
|
Ґрунти |
Варіант |
Кількість агрегатів при сухому просіюванні (%), розмір (мм) |
Коефіцієнт структурності |
||
|
>10 |
10-0,25 |
<0,25 |
|||
|
Солонці каштанові |
Плантаж |
30,3 |
67,5 |
2,3 |
1,81 |
|
Контроль |
37,4 |
60,9 |
1,4 |
1,56 |
|
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
Плантаж |
35,7 |
62,4 |
1,9 |
1,65 |
|
Контроль |
44,2 |
53,9 |
1,9 |
1,16 |
|
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (вилучені зі зрошення слабомінералізованими водами) |
Плантаж |
37,1 |
60,4 |
2,5 |
1,51 |
|
Контроль |
46,2 |
53,8 |
1,9 |
1,08 |
Руйнуючи солонцевий горизонт і перемішуючи його з карбонатною породою, плантажна оранка створює рихле складення протягом тривалого періоду післядії [87,91,95,175]. На усіх досліджуваних варіантах (як в зрошуваних так і в незрошуваних умовах) відмічається лише тенденція незначного ущільнення орного шару (табл. 4.18). Проте щільність складення при цьому на 0,1-0,15 г/см3 нижча ніж на контрольному (неплантажованому) варіанті. В більш глибоких шарах ґрунту (30-60 см) щільність складення залишається майже незмінною протягом тривалого періоду післядії [26,28,29,54].
В неплантажованих солонцевих ґрунтах в незрошуваних умовах щорічний обробіток на 25-28 см, забезпечує більш-менш сприятливу для сільськогосподарських рослин щільність складення тільки в орному шарі. В солонцевому і підсолонцевому шарі щільність ґрунту в усі роки майже не змінювалася. В умовах зрошення як пісними, так і слабомінералізованими водами вже в перші роки після початку зрошення спостерігається ущільнення ґрунту на 0,15-0,17 г/см3, порівняно з вихідним незрошуваним ґрунтом. В наступні роки щільність орного шару слабо змінюється і складає в середньому 1,28-1,42 г/см3. Цей висновок співпадає з результатами ряду досліджень про негативний вплив зрошення на фізичні та фізико-механічні властивості ґрунту [11,12,77,111,144 та ін].
Таблиця 4.18
Щільність складення меліорованих і немеліорованих
солонцевих ґрунтів, г/см3
|
Об’єкт |
Рік |
Варіант |
|||
|
Плантаж |
Контроль |
||||
|
Глибина, см |
|||||
|
0-30 |
30-60 |
0-30 |
30-60 |
||
|
Солонці каштанові малонатрієві |
1955 |
1,30 |
1,31 |
1,22 |
1,53 |
|
1958 |
1,11 |
1,28 |
1,28 |
1,50 |
|
|
1961 |
1,27 |
1,27 |
1,28 |
1,52 |
|
|
1968 |
1,29 |
1,29 |
1,36 |
1,59 |
|
|
1969 |
1,20 |
1,22 |
1,34 |
1,45 |
|
|
2003 |
1,20 |
1,31 |
1,34 |
1,34 |
|
|
2005 |
1,22 |
1,34 |
1,37 |
1,43 |
|
|
НІР0,95 |
0,2 |
0,2 |
0,2 |
0,3 |
|
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
1966 |
1,20 |
1,32 |
1,29 |
1,43 |
|
1969 |
1,17 |
1,30 |
1,33 |
1,47 |
|
|
1970 |
1,20 |
1,26 |
1,34 |
1,48 |
|
|
1978 |
1,15 |
1,15 |
1,27 |
1,32 |
|
|
1980 |
1,13 |
1,25 |
1,24 |
1,27 |
|
|
2003 |
1,13 |
1,28 |
1,19 |
1,37 |
|
|
2005 |
1,15 |
1,24 |
1,21 |
1,35 |
|
|
НІР0,95 |
0,3 |
0,3 |
0,2 |
0,3 |
|
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані слабомінералізованою водою) |
1974 |
1,39 |
1,30 |
1,35 |
1,56 |
|
1976 |
1,20 |
1,23 |
1,35 |
1,50 |
|
|
1977 |
1,30 |
1,22 |
1,39 |
1,51 |
|
|
1978 |
1,18 |
1,30 |
1,36 |
1,45 |
|
|
1979 |
1,29 |
1,28 |
1,42 |
1,46 |
|
|
1980 |
1,28 |
1,32 |
1,35 |
1,45 |
|
|
2003 |
1,32 |
1,42 |
1,41 |
1,53 |
|
|
2005 |
1,29 |
1,37 |
1,34 |
1,47 |
|
|
НІР0,95 |
0,2 |
0,3 |
0,3 |
0,3 |
Примітка. У таблиці використані дані Г.В.Новікової (щільність складення у солонцях каштанових малонатрієвих у 1955-1969 р.р. та у темно – каштанових слабосолоцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою у 1966-1980 р.р.) та Ю.Є. Кізякова (щільність складення у темно – каштанових слабосолоцюватих ґрунтах, зрошуваних слабомінералізованою водою у 1974-1980 рр.) [87,160,175]
Отже, з наведеної у цьому підрозділі інформації випливає наступне:
1. Плантажованим солонцевим ґрунтам притаманний рівномірний розподіл мулистої фракції в меліорованому шарі протягом усього періоду післядії меліоративної плантажної оранки, ілювіювання мулистих фракцій не спостерігається і формування солонцевих чи солонцюватих горизонтів не відновлюється.
2. Елелементарні частки мулистих фракцій у плантажованих ґрунтах значною частиною агреговані, що підтверджується показником фактора дисперсності.
3. Вміст агрономічно цінних агрегатів та коефіцієнт структурності плантажованих ґрунтів вищий, порівняно з контролем.
4. Меліоративна плантажна оранка створює рихле складення протягом тривалого періоду післядії. Щільність складення на 0,1-0,15 г/см3 нижча ніж на контрольному (неплантажованому) варіанті.
4.7. Вміст важких металів
Динамічний розвиток техногенезу обумовлює надходження значних кількостей важких металів (ВМ) техногенного, в тому числі й агрогенного походження в усі компоненти навколишнього середовища. Проблемі забруднення ґрунтів важкими металами в останні роки приділяється пильна увага. Для агроландшафтів України було встановлено як кількісні значення вмісту важких металів у ґрунтах і ґрунтоутворюючих породах, так і закономірності їх географічного розподілу. Вміст важких металів у плантажованих ґрунтах на сьогодні залишається майже не вивченим [71,72,73,153,157,217,237].
Вважається, що найбільшу здатність переходити з увібраних ґрунтом форм у рослини і відповідно справляти на них певний корисний або токсичний вплив мають метали, що вилучаються із ґрунту ацетат-амонійною буферною витяжкою при рН=4,8, отже основна увага у ході наших досліджень приділялася саме цій формі важких металів. Оцінка небезпеки забруднення ґрунтів комплексом металів при цьому проводиться за сумарним показником забруднення (Zc)[30].
Як показали наші дослідження вміст і розподіл рухомих форм важких металів у плантажованих солонцях каштанових в незрошуваних умовах у верхній 0-100 см знаходиться на рівні допустимого забруднення (табл.4.19)..
Таблиця 4.19
Вміст рухомих форм важких металів у солонці каштановому малонатрієвому
|
Варіант |
Глибина, см |
Вміст елементів, мг/кг ґрунту |
Zc |
Оцінка забруднення |
||||||||
|
Zn |
Cd |
Ni |
Co |
Fe |
Mn |
Pb |
Cu |
Cr |
||||
|
плантаж |
0-30 |
0,4 |
0,2 |
0,5 |
0,3 |
1,2 |
11,2 |
2,0 |
0,3 |
0 |
5,0(2)* |
допустима |
|
30-40 |
0,4 |
0,2 |
0,6 |
1,0 |
1,2 |
9,7 |
2,1 |
0,7 |
0 |
6,6(4) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,6 |
0,2 |
0,5 |
1,0 |
1,2 |
9,7 |
2,0 |
0,6 |
0 |
6,2(4) |
допустима |
|
|
60-75 |
0,8 |
0,1 |
0,8 |
1,5 |
1,6 |
9,7 |
3,4 |
0,3 |
0,2 |
9,8(3) |
допустима |
|
|
75-100 |
0,8 |
0,2 |
0,8 |
1,2 |
1,5 |
11,0 |
3,8 |
0,5 |
0,2 |
12,0(4) |
допустима |
|
|
100-125 |
0,7 |
0,3 |
0,6 |
1,6 |
1,5 |
11,2 |
4,2 |
1,1 |
0,5 |
16,8(5) |
помірно небезпечна |
|
|
125-150 |
0,7 |
0,2 |
0,7 |
1,6 |
1,5 |
12,4 |
4,2 |
1,3 |
0,5 |
17,2(5) |
помірно небезпечна |
|
|
150-175 |
0,8 |
0,3 |
0,7 |
1,5 |
1,5 |
12,8 |
3,6 |
1,5 |
0,5 |
17,2(5) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,0 |
0,3 |
0,7 |
1,6 |
1,8 |
14,0 |
4,0 |
1,1 |
0,7 |
18,4(5) |
помірно небезпечна |
|
|
контроль |
0-30 |
0,4 |
0,2 |
0,5 |
0,4 |
2,1 |
8,0 |
0 |
1,0 |
0 |
3,1(3) |
допустима |
|
30-40 |
0,5 |
0,3 |
0,6 |
1,1 |
2,2 |
7,9 |
2,0 |
0,9 |
0 |
8,1(5) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,4 |
0,3 |
0,6 |
1,5 |
2,0 |
11,2 |
4,0 |
0,3 |
0 |
12,0(3) |
допустима |
|
|
60-75 |
03 |
0,3 |
0,6 |
1,3 |
2,5 |
13,5 |
4,1 |
0,5 |
0,2 |
13,1(5) |
допустима |
|
|
75-100 |
0,8 |
0,4 |
0,8 |
1,3 |
1,4 |
11,3 |
4,0 |
0,7 |
0,4 |
16,0(5) |
допустима |
|
|
100-125 |
0,9 |
0,3 |
0,9 |
1,0 |
1,6 |
14,8 |
3,2 |
1,1 |
0,5 |
14,5(5) |
допустима |
|
|
125-150 |
0,9 |
0,3 |
0,8 |
1,1 |
2,0 |
14,1 |
4,2 |
0,8 |
0,5 |
16,2(5) |
помірно небезпечна |
|
|
150-175 |
1,0 |
0,3 |
0,7 |
1,2 |
2,1 |
14,0 |
3,1 |
0,8 |
0,7 |
16,2(6) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,0 |
0,2 |
0,8 |
1,6 |
2,1 |
14,0 |
3,1 |
0,7 |
0,7 |
15,8(6) |
допустима |
|
|
ФОН [237] |
|
1,0 |
0,10 |
1,0 |
0,50 |
2,0 |
43,0 |
0,50 |
0,50 |
0,10 |
- |
- |
|
ГДК [30,217] |
|
23,0 |
- |
4,0 |
5,0 |
- |
500 |
6,0 |
3,0 |
6,0 |
- |
- |
|
Забезпеченість рослин мікроелементами |
низька |
<5,0 |
- |
- |
<0,3 |
- |
<20,0 |
- |
<0,5 |
- |
- |
- |
|
середня |
5,0-10,0 |
- |
- |
0,3-0,7 |
- |
20,0-40,0 |
- |
0,5-1,0 |
- |
- |
- |
*- тут і надалі у дужках – кількість елементів, вміст яких перевищує фоновий
Сумарний показник забруднення тут складає 5-12. У верхній меліорованій частині (0-60 см) не спостерігається перевищення фону по жодному з досліджуваних елементів. Деяке перевищення фону по Cd, Со, Pb, та Cr відзначається у шарах 60-75 та 75-100 см. Спостерігається певна диференціація ґрунтового профілю за вмістом важких металів. Концентрація їх підвищується від верхніх шарів до нижніх. Акумуляція металів починається зі 100 см (Zc складає 16,8) і з глибиною поступово збільшується. На глибині 200 см сумарний показник забруднення складає 18,4, що відповідає помірно небезпечному рівню забруднення. У цій частині профілю спостерігається перевищення фону по Cd, Со, Pb, Cu та Cr. При цьому вміст усіх металів на рівні ГДК.
У солонцях каштанових неплантажованих спостерігається перевищення фону по Cd, Fe, Cu вже в орному шарі, а до глибини 200 см помітне перевищення по Cd, Co, Pb, Cu, Cr. Помірно небезпечний рівень забруднення спостерігається з глибини 125 см. Сумарний показник забруднення тут складає 16,2. Вміст усіх металів при цьому нижче ГДК.
Вміст рухомої форми більшості важких металів у кореневмісному шарі плантажованих та неплантажованих темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтів під впливом зрошення прісною водою дещо вищий порівняно з тим же шаром незрошуваних солонців каштанових. Це може свідчити як про додаткове внесення ВМ з поливною водою, так і про перехід частини ВМ з малорозчинних сполук ґрунту під впливом поливної води у форми, більш розчинні в ацетат-амонійній витяжці (табл.4.20).
Разом з тим, порівняно з контрольним варіантом, у плантажованих ґрунтах з орного і підорного шарів вилуговуються Zn, Ni, Cu та Cr. Причинами цього може бути, окрім покращання агрофізичних властивостей ґрунтів цього варіанту, перехід у більш рухомі форми ґрунтових резервів важких металів під впливом змін умов ґрунтового середовища (зниження рН, активізація мікрофлори, тощо) [153]. В результаті пересування цих елементів відбувається їх концентрація на глибині 150-175 см. Відповідно Zc підвищується від допустимого до помірно небезпечного. Нижче фонового вмісту тут лише Mn та Cr.
Таблиця 4.20
Вміст рухомих форм важких металів у темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах, зрошуваних прісною водою
|
Варіант |
Глибина, см |
Вміст елементів, мг/кг ґрунту |
Zc |
Оцінка забруднення |
||||||||
|
Zn |
Cd |
Ni |
Co |
Fe |
Mn |
Pb |
Cu |
Cr |
||||
|
плантаж |
0-30 |
0,5 |
0,2 |
1,0 |
1,2 |
2,5 |
18,2 |
1,2 |
0,5 |
0,1 |
5,1(4) |
допустима |
|
30-40 |
2,4 |
0,2 |
1,0 |
1,2 |
2,5 |
10,5 |
1,7 |
0,4 |
0,1 |
6,1(4) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,5 |
0,2 |
1,2 |
1,4 |
2,5 |
12,2 |
2,0 |
0,3 |
0,1 |
7,3(5) |
допустима |
|
|
60-75 |
0,5 |
0,3 |
1,2 |
1,4 |
2,5 |
10,0 |
2,4 |
0,3 |
0,1 |
9,1(5) |
допустима |
|
|
75-100 |
1,1 |
0,3 |
1,3 |
0,8 |
3,7 |
9,5 |
1,6 |
1,2 |
0,1 |
8,5(7) |
допустима |
|
|
100-125 |
1,3 |
0,5 |
1,1 |
0,8 |
3,7 |
14,5 |
1,5 |
1,0 |
0,1 |
9,9(7) |
допустима |
|
|
125-150 |
1,2 |
0,5 |
1,2 |
1,5 |
3,7 |
15,0 |
3,2 |
1,0 |
0,1 |
14,7(7) |
допустима |
|
|
150-175 |
1,1 |
0,5 |
1,3 |
3,6 |
4,0 |
17,4 |
3,4 |
1,1 |
0,1 |
19,6(7) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,2 |
0,5 |
1,5 |
4,2 |
3,2 |
15,3 |
3,0 |
1,1 |
0,1 |
19,6(7) |
помірно небезпечна |
|
|
контроль |
0-30 |
0,9 |
0,3 |
1,0 |
1,5 |
2,5 |
13,0 |
2,0 |
0,3 |
0,1 |
8,2(4) |
допустима |
|
30-40 |
0,6 |
0,3 |
1,2 |
1,8 |
2,7 |
11,5 |
2,1 |
0,4 |
0,1 |
9,4(5) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,9 |
0,5 |
1,5 |
1,4 |
2,7 |
9,7 |
2,5 |
0,5 |
0,1 |
11,6(5) |
допустима |
|
|
60-75 |
1,0 |
0,5 |
1,0 |
2,3 |
3,0 |
11,7 |
2,3 |
0,5 |
0,1 |
12,7(4) |
допустима |
|
|
75-100 |
1,3 |
0,6 |
1,7 |
1,5 |
3,0 |
11,9 |
1,9 |
0,9 |
0,1 |
11,6(7) |
допустима |
|
|
100-125 |
1,3 |
0,5 |
1,2 |
1,9 |
3,0 |
15,6 |
2,2 |
1,0 |
0,1 |
13,2(7) |
допустима |
|
|
125-150 |
1,3 |
0,5 |
1,5 |
2,1 |
3,2 |
16,2 |
3,4 |
1,0 |
0,1 |
16,4(7) |
помірно небезпечна |
|
|
150-175 |
1,4 |
0,6 |
1,5 |
1,8 |
2,7 |
18,4 |
3,1 |
1,2 |
0,1 |
16,4(7) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,0 |
0,6 |
1,6 |
1,8 |
4,0 |
17,5 |
3,0 |
1,2 |
0,1 |
16,6(6) |
помірно небезпечна |
|
|
ФОН[237] |
- |
1,0 |
0,10 |
1,0 |
0,50 |
2,0 |
43,0 |
0,50 |
0,50 |
0,10 |
- |
- |
|
ГДК[30,217] |
- |
23,0 |
- |
4,0 |
5,0 |
- |
500 |
6,0 |
3,0 |
6,0 |
- |
- |
|
Забезпеченість рослин мікроелементами |
низька |
<5,0 |
- |
- |
<0,3 |
- |
<20,0 |
- |
<0,5 |
- |
- |
- |
|
середня |
5,0-10,0 |
- |
- |
0,3-0,7 |
- |
20,0-40,0 |
- |
0,5-1,0 |
- |
- |
- |
У грунтах неплантажованого варіанту лише орний шар характеризується вилугованістю від Zn, Mn, Cu та Cr. Концентрація важких металів, починаючи з глибини 125 см, знаходиться на рівні помірно небезпечного забруднення. Сумарний показник забруднення складає 16,4. Слід відмітити, що вміст всіх елементів при цьому нижче ГДК.
В умовах вилучення зі зрошення слабомінералізованими водами в грунтових профілях плантажованих та неплантажованих темно-каштанових слабо солонцюватих слабосолонцюватих ґрунтів дещо вищій вміст Ni, Fe, Pb порівняно з тим же шаром зрошуваних ґрунтів, що може буди обумовлено якістю поливної водиу період зрошення (табл.4.21). Рівень забруднення цього шару на обох варіантах залишається допустимим. Сумарна концентрація металів складає відповідно 4,7-15,2 та 3,0-15,6. Горизонт акумуляції важких металів на плантажованому варіанті спостерігається з глибини 100 см. Усі елементи, окрім марганцю, тут перевищують фоновий вміст. Сумарна концентрація металів тут відповідає рівню помірно небезпечного забруднення і складає 18,9. На контрольному варіанті акумуляційний горизонт важких металів спостерігається з 75 см. Сумарний показник забруднення тут складає 21,0, що відповідає помірно небезпечному рівню забруднення. Слід зазначити, що при цьому вміст важких металів у ґрунтових профілях обох варіантів не перевищує ГДК.
Встановлено, що в умовах посиленого техногенного навантаження (зокрема у великих промислових зонах) у карбонатному горизонті ґрунтів може спостерігатися акумуляція важких металів, іноді вище рівня ГДК, що при застосуванні меліоративної плантажної оранки може викликати забруднення ґрунтів та рослинницької продукції важкими металами. Зокрема для ґрунтів Донецького регіону такий акумуляційний горизонт зафіксовано на глибині 50-60 см [157].
Наочне уявлення про вертикальний розподіл рухомих форм ВМ по профілях усіх досліджуваних ґрунтів, дають таблиці 4.19 - 4.21. Як видно з таблиць, характер розподілу всіх токсичних металів на плантажованих варіантах практично однаковий для всіх досліджуваних ґрунтів. Зокрема вони відзначаються досить рівномірним розподілом металів у меліорованій частині ґрунтового профілю (0-60 см) усіх варіантів, а горизонт максимальної акумуляції рухомих форм усіх ВМ спостерігається на глибині більше 100 см.
Таблиця 4.21
Вміст рухомих форм важких металів у темно-каштанових солонцюватих ґрунтах, вилучених зі зрошення слабомінералізованими водами
|
Варіант |
Глибина, см |
Вміст елементів, мг/кг ґрунту |
Zc |
Оцінка забруднення |
||||||||
|
Zn |
Cd |
Ni |
Co |
Fe |
Mn |
Pb |
Cu |
Cr |
||||
|
плантаж |
0-30 |
0,3 |
0,2 |
2,3 |
1,2 |
1,7 |
10,7 |
0 |
0,3 |
0 |
4,7(3) |
допустима |
|
30-40 |
0,3 |
0,2 |
0,1 |
0,8 |
1,2 |
11,2 |
2,5 |
0,2 |
0 |
6,6(3) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,4 |
0,2 |
4,0 |
1,4 |
2,0 |
8,0 |
2,5 |
0,5 |
0 |
10,8(4) |
допустима |
|
|
60-75 |
1,1 |
0,6 |
4,0 |
2,8 |
3,2 |
11,2 |
0 |
1,2 |
2,0 |
14,7(7) |
допустима |
|
|
75-100 |
1,0 |
0,5 |
4,0 |
3,0 |
3,2 |
12,0 |
3,2 |
1,5 |
2,1 |
15,2(7) |
допустима |
|
|
100-125 |
1,5 |
0,5 |
3,5 |
3,7 |
4,5 |
11,7 |
3,2 |
1,3 |
2,1 |
18,9(8) |
помірно небезпечна |
|
|
125-150 |
0,7 |
0,6 |
3,5 |
3,7 |
3,2 |
11,7 |
3,2 |
1,4 |
1,2 |
18,9(7) |
помірно небезпечна |
|
|
150-175 |
1,0 |
0,6 |
3,3 |
4,0 |
3,2 |
11,7 |
3,2 |
1,3 |
1,5 |
17,1(7) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,0 |
0,5 |
3,7 |
3,5 |
4,5 |
10,7 |
3,2 |
1,2 |
1,5 |
16,0(7) |
допустима |
|
|
контроль |
0-30 |
0,3 |
0,2 |
0,3 |
1,0 |
1,2 |
12,5 |
0 |
0,3 |
0 |
3,0(2) |
допустима |
|
30-40 |
0,6 |
0,2 |
1,2 |
0,7 |
1,2 |
7,2 |
0 |
0,2 |
0 |
2,6(3) |
допустима |
|
|
40-60 |
0,3 |
0,2 |
1,5 |
1,1 |
1,7 |
7,0 |
0 |
0,3 |
0 |
3,7(3) |
допустима |
|
|
60-75 |
1,5 |
0,5 |
4,0 |
3,6 |
3,0 |
7,0 |
0 |
1,2 |
2,1 |
15,6(6) |
допустима |
|
|
75-100 |
1,5 |
0,5 |
4,0 |
3,0 |
2,5 |
10,0 |
3,0 |
1,6 |
0,5 |
21,0(7) |
помірно небезпечна |
|
|
100-125 |
1,0 |
0,6 |
3,1 |
4,0 |
4,0 |
9,5 |
4,2 |
1,5 |
0,5 |
24,5(6) |
помірно небезпечна |
|
|
125-150 |
1,3 |
0,6 |
4,0 |
4,0 |
4,0 |
9,5 |
4,2 |
1,8 |
2,3 |
26,3(8) |
помірно небезпечна |
|
|
150-175 |
1,3 |
0,6 |
3,8 |
4,1 |
4,0 |
10,0 |
4,2 |
1,8 |
2,0 |
28,3(8) |
помірно небезпечна |
|
|
175-200 |
1,0 |
0,6 |
3,6 |
4,1 |
4,5 |
10,0 |
4,2 |
1,7 |
2,0 |
27,9(7) |
помірно небезпечна |
|
|
ФОН[237] |
- |
1,0 |
0,10 |
1,0 |
0,50 |
2,0 |
43,0 |
0,50 |
0,50 |
0,10 |
- |
- |
|
ГДК[30,217] |
- |
23,0 |
- |
4,0 |
5,0 |
- |
500 |
6,0 |
3,0 |
6,0 |
- |
- |
|
Забезпеченість рослин мікроелементами |
низька |
<5,0 |
- |
- |
<0,3 |
- |
<20,0 |
- |
<0,5 |
- |
- |
- |
|
середня |
5,0-10,0 |
- |
- |
0,3-0,7 |
- |
20,0-40,0 |
- |
0,5-1,0 |
- |
- |
- |
Необхідно пам’ятати про умовність негативного аспекту терміну «важкі метали», оскільки серед них багато елементів, фізіологічну роль яких доведено [237]. Їх концентрації в ґрунтах, водах, рослинах можуть бути нижчі за оптимальні і тоді вони розглядаються як мікроелементи. Вміст мікроелементів у рослинах, їх вплив на ріст, розвиток, кількісну і якісну продуктивність сільськогосподарських культур визначається вмістом мікроелементів у ґрунтах, який у свою чергу обумовлений факторами ґрунтоутворення, що визначають процеси розчинності йосадження речовин, міграції, акумуляції й перерозподілу мікроелементів у ґрунтовому профілі. Мікроелементи потрібні рослинам у малих кількостях. Незважаючи на це, вони відіграють важливу роль у біохімічних процесах: входять до складу ферментів або активізують їх діяльність[53,237].
Нашими дослідженнями встановлено високий та середній ступінь забезпеченості рослин міддю та кобальтом, висока забезпеченість на які є зональною особливістю досліджуваних ґрунтів [175,237]. Іншими досліджуваними мікроелементами ґрунти забезпечені слабо. Ця обставина імовірно пояснюється виносом цих елементів з урожаями сільськогосподарських культур, при зниженні, а інколи і припиненні, застосування мінеральних добрив, крім того може мати місце вимивання солей важких металів чому сприяє розущільнення ґрунту [71,212,227].
Таким чином, підсумовуючи вищенаведену інформацію, необхідно зазначити наступне:
1. Вміст рухомих форм ВМ у кореневмісному шарі усіх досліджуваних ґрунтів на рівні фонових і не досягає ГДК. На усіх досліджуваних варіантах концентрація ВМ підвищується від верхніх горизонтів до нижніх. При цьому рівень забруднення ґрунту ВМ змінюється від допустимого в верхніх горизонтах до помірно небезпечного в нижніх.
2. Розподіл всіх токсичних металів на плантажованих варіантах відзначається рівномірністю у меліорованій частині ґрунтового профілю (0-60 см), а горизонт максимальної акумуляції рухомих форм усіх ВМ спостерігається на глибині більше 125-150 см. В неплантажованих ґрунтах акумуляційний горизонт важких металів спостерігається на глибині 75-100 см. При цьому вміст важких металів тут знаходиться на рівні ГДК.
3. В орному шарі зрошуваних та вилучених зі зрошення ґрунтів дещо більший вміст окремих елементів порівняно з незрошуваними умовами, що може бути обумовлене додатковим їх надходженням зі зрошувальною водою.
4. Ґрунти характеризуються низьким вмістом мікроелементів (окрім Со та Сu), що пояснюється виносом цих елементів з урожаями сільськогосподарських культур, при зниженні, а інколи і припиненні, застосування мінеральних добрив.
4.8. Валовий хімічний склад солонцевих ґрунтів
Валовий хімічний склад дозволяє судити про кількість хімічних елементів, що містяться в ґрунті в цілому і їх зміни як за генетичними горизонтами так і під впливом антропогенного чинника [53]. Серед численної інформації щодо властивостей солонцевих ґрунтів нами не виявлено спеціальних досліджень щодо валового хімічного складу цих ґрунтів, тому вивчення цього питання нам здалося своєчасним та актуальним.
Дані валового хімічного складу досліджуваних ґрунтів представлено у таблиці 4.22.
Як видно з таблиці, в орному і підорному шарах усіх досліджуваних ґрунтів переважає кремній (SiO2 – 52-62 %), потім алюміній (Al2O3 – 11-13 %), залізо (Fe2O3 – 5-6 %), калій (K2O – 2,0-2,4 %), кальцій (CaO – 1,3-7,1 %), та натрій (Na2O – 0,4-0,6 %).
В цілому, у валовому хімічному складі солонцевих ґрунтів не спостерігається істотної різниці за генетичними горизонтами. Звертає на себе увагу той факт, що плантажованим ґрунтам усіх варіантів притаманний більш рівномірний розподіл усіх досліджуваних елементів у ґрунтовому профілі, тоді як на неплантажованих варіантах помітне деяке збільшення вмісту MgO (3,5-3,95 на контролі при 2,74-3,3 на контролі) та Na2O (0,4 на плантажі при 0,6 на контролі) у шарах 30-40 та 40-60 см. Крім того, порівняно з неплантажованими варіантами, в орному шарі спостерігається дещо більший вміст СаО, за рахунок залучення карбонатів кальцію в результаті меліоративного обробітку.
Порівняння валового складу зрошуваних та незрошуваних солонцевих ґрунтів не виявило істотної різниці між ними.
Таблиця 4.22
Валовий хімічний склад плантажованих та неплантажованих солонцевих ґрунтів
|
Ґрунти |
Варіант |
Глибина, см |
Концентрації компонентів (вагові проценти) |
|||||||||||||
|
SiO2 |
TiO2 |
Al2O3 |
Fe2O3 |
MnO |
MgO |
CaO |
Na2O |
K2O |
P2O5 |
S |
Cl |
H2O |
РРР |
|||
|
Солонці каштанові |
плантаж |
0-30 |
62,4 |
0,76 |
13,1 |
5,91 |
0,12 |
2,25 |
1,33 |
0,44 |
2,45 |
0,16 |
0,03 |
0,02 |
4,43 |
6,6 |
|
30-40 |
61,6 |
0,77 |
12,8 |
5,89 |
0,12 |
2,47 |
1,92 |
0,55 |
2,32 |
0,15 |
0,03 |
0,02 |
4,38 |
6,9 |
||
|
40-60 |
51,4 |
0,65 |
11,0 |
5,14 |
0,09 |
3,90 |
10,4 |
0,50 |
1,83 |
0,19 |
0,03 |
0,03 |
4,03 |
10,8 |
||
|
контроль |
0-30 |
61,8 |
0,75 |
13,1 |
6,04 |
0,12 |
2,12 |
1,04 |
0,57 |
2,46 |
0,15 |
0,03 |
0,04 |
4,48 |
7,3 |
|
|
30-40 |
54,7 |
0,69 |
11,8 |
5,59 |
0,11 |
3,95 |
7,13 |
0,66 |
2,01 |
0,18 |
0,03 |
0,03 |
4,50 |
8,6 |
||
|
40-60 |
51,8 |
0,66 |
11,0 |
5,27 |
0,09 |
3,94 |
9,94 |
0,61 |
1,87 |
0,18 |
0,04 |
0,03 |
3,91 |
10,6 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані прісною водою) |
плантаж |
0-30 |
59,5 |
0,74 |
12,8 |
5,99 |
0,12 |
2,87 |
2,99 |
0,56 |
2,40 |
0,18 |
0,03 |
0,02 |
4,60 |
7,2 |
|
30-40 |
52,0 |
0,64 |
11,4 |
5,14 |
0,10 |
2,85 |
3,48 |
0,47 |
2,04 |
0,16 |
0,04 |
0,02 |
5,09 |
16,5 |
||
|
40-60 |
56,4 |
0,72 |
12,3 |
5,75 |
0,11 |
3,32 |
5,62 |
0,56 |
2,20 |
0,17 |
0,06 |
0,03 |
4,45 |
8,3 |
||
|
контроль |
0-30 |
60,0 |
0,74 |
12,6 |
6,15 |
0,13 |
2,72 |
2,48 |
0,51 |
2,42 |
0,17 |
0,03 |
0,02 |
4,76 |
7,3 |
|
|
30-40 |
60,0 |
0,74 |
12,7 |
6,13 |
0,13 |
2,74 |
2,38 |
0,46 |
2,44 |
0,17 |
0,03 |
0,03 |
5,12 |
6,9 |
||
|
40-60 |
48,3 |
0,60 |
10,4 |
5,04 |
0,07 |
4,39 |
12,0 |
0,46 |
1,85 |
0,19 |
0,05 |
0,04 |
4,19 |
12,4 |
||
|
Темно-каштанові слабосолонцюваті ґрунти (зрошувані слабомінералізованою водою) |
плантаж |
0-30 |
60,6 |
0,77 |
13,0 |
6,08 |
0,11 |
2,49 |
1,86 |
0,67 |
2,36 |
0,17 |
0,04 |
0,03 |
4,90 |
6,9 |
|
30-40 |
59,7 |
0,77 |
12,9 |
6,04 |
0,11 |
2,67 |
2,42 |
0,65 |
2,32 |
0,20 |
0,04 |
0,02 |
5,17 |
6,9 |
||
|
40-60 |
58,3 |
0,77 |
12,4 |
5,86 |
0,11 |
2,83 |
4,32 |
0,66 |
2,21 |
0,18 |
0,03 |
0,05 |
4,80 |
7,5 |
||
|
контроль |
0-30 |
61,7 |
0,77 |
12,7 |
6,20 |
0,12 |
2,14 |
1,18 |
0,67 |
2,44 |
0,17 |
0,04 |
0,02 |
5,22 |
6,6 |
|
|
30-40 |
62,3 |
0,76 |
12,8 |
6,02 |
0,12 |
2,21 |
1,22 |
0,61 |
2,42 |
0,16 |
0,03 |
0,02 |
6,75 |
4,5 |
||
|
40-60 |
59,7 |
0,79 |
13,1 |
6,21 |
0,11 |
2,75 |
2,32 |
0,68 |
2,31 |
0,17 |
0,04 |
0,03 |
6,95 |
4,8 |
Розділ 5
Вплив меліоративної плантажної оранки на
УРОЖАЙНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР
5.1. Урожайність сільськогосподарських культур
Урожай є основним показником рівня родючості ґрунтів і умов ведення сільськогосподарського виробництва. Застосування різних меліоративних заходів спрямовані перш за все на отримання додаткової продукції. А отже, рівень врожаїв основних сільськогосподарських культур є головним критерієм визначення позитивних виробничих якостей ґрунтів для їх оцінки.
Згідно з законом обмежуючих причин, розвиток рослин і рівень урожайності будь-якої культури визначається факторами, що знаходяться в недостачі або в надлишку, а також іншими обмежуючими причинами [53,77].
Низька насиченість солонців кальцієм, наявністю у вбирному комплексі натрію, лужна реакція ґрунтового розчину, несприятливі агрофізичні властивості обумовлюють низьку родючість солонців у природному стані. Культурні рослини розвиваються на солонцях погано, і , навіть у сприятливі щодо зволоження роки врожайність на них у 2-3 рази нижча, ніж на зональних ґрунтах, а у посушливі роки вона знижується майже до нуля. Тому наявність солонців у ґрунтовому покриві розглядають як негативне явище в агрономічному розумінні [53,175,196,198,212,227].
Покращання основних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки, за даними різних авторів, сприяє збільшенню врожайності сільськогосподарських культур [95,123,151,170,175,244]. Дослідження С.П.Семенової-Забродіної та М.М.Лаврентьєва показують [175,222,223], що вже в перший рік після проведення цього меліоративного заходу на плантажованих ділянках схожість і розвиток рослин були краще. При врахуванні урожаю за варіантами біло виявлено, що ґрунти не тільки не втрачають родючість відразу після плантажування, а навіть збільшують її за рахунок покращання повітряного режиму, збільшення продуктивної вологи та активізації мікробіологічної діяльності у меліорованому шарі. Як наслідок, врожай вирощуваних сільськогосподарських культур на плантажованому варіанті був вищим, порівняно з контролем. Подібна тенденція спостерігалася і у наступні роки післядії, навіть за умов несприятливих (посушливих) погодних умов.
Аналіз урожайних даних показує, що у незрошуваних умовах прибавка врожаїв зернових культур на солонцях каштанових плантажованих достовірно збільшувалася з кожним наступним роком післядії [175] (рис.5.1).
Рис. 5. 1. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність зернових культур на солонцях каштанових в незрошуваних умовах
На 50 рік післядії, згідно наших досліджень, меліоративна плантажна оранка зберігає позитивний вплив на продуктивність сільськогосподарських культур. Так, врожайність на плантажованих ділянках, як і в перші 10-15 років, була вищою в порівнянні з контрольними варіантами. Приріст врожаю зерна озимої пшениці на плантажованих ґрунтах складає 20-25 %.
В умовах Сухого Степу України фактором, нестачу якого майже постійно відчувають культурні рослини, є волога. Отже, зрошення (тобто ліквідація дефіциту вологи ) стає в цих умовах одним з потужних меліоративних засобів, що при оптимальному застосуванні здатен істотно підвищити урожайність вирощуваних сільськогосподарських культур.
У зрошуваних умовах прибавка врожаїв сільськогосподарських культур протягом усього періоду післядії була значно вищою порівняно з незрошуваними умовами [165]. Проведеними нами дослідженнями встановлено, що приріст врожаю зерна озимого ячменю на 40 рік післядії на плантажованих темно-каштанових солонцюватих ґрунтах в умовах зрошення становить, 40-50 % (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність зернових культур на темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах в умовах зрошення прісною водою.
При зрошенні мінералізованими водами ефективність плантажної оранки виявилася дещо нижчою (рис.5.3) [95]. У перші три роки прирости врожаїв озимої пшениці були відсутні, очевидно, через збіднення орного шару на органічну речовину, пов’язані з нею рухомі форми поживних елементів та прояв в таких умовах токсичного впливу натрію зрошувальних вод на розвиток рослин. Вирівнювання цих показників у наступні роки а також покращені агрофізичні властивості ґрунтів плантажованого варіанту обумовили прибавку на рівні 3,3-5,9 %. На 30-й рік післядії на плантажованій ділянці урожайність озимої пшениці була вищою, ніж на контролі.
Рис. 5.3. Вплив меліоративної плантажної оранки на урожайність зернових культур на темно-каштанових слабосолонцюватих ґрунтах (зрошення та післядія зрошення слабомінералізованими водами)
Отже, покращання основних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки сприяло збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. Аналіз урожайних даних показує, що в умовах незрошуваного землеробства прибавка врожаїв зернових культур на солонцях каштанових плантажованих 50 рік післядії складає 20-25 %, у зрошуваних умовах 40-50%. В умовах зрошення слабомінералізованими водами меліоративна плантажна оранка не виявляла позитивної дії на продуктивність сільськогосподарських культур, незначні прибавки спостерігаються в умовах припинення зрошення.
5.2. Математичне моделювання урожайності сільськогосподарських культур на солонцевих ґрунтах
Відомо, що модель оцінки ґрунтової родючості вважається адекватною лише тоді коли теоретичні дослідження, які побудовано на підставі логічних уявлень і припущень, підтверджуються аналізом експериментальних даних і математичним описом процесів і результатів. Застосування математичних методів і інтерпретацій у ґрунтових дослідженнях посилює елемент їх об’єктивності і дозволяє підвищити вирішення задач ґрунтознавства, особливо, якщо йдеться про різноманітність кількісних оцінок ґрунтових характеристик [15,22,24,48,62,82].
Величина врожаю будь-яких сільськогосподарських культур залежить від властивостей ґрунту, кліматичних умов попереднього і поточного року, рельєфу місцевості і цілого комплексу агротехнічних чинників (культури-попередники, обробіток ґрунту, добрива, якість насіння, сорт рослин і т.і.) [48,62,117].
Кількісну оцінку впливу різних чинників на урожай можна визначити двома способами: перший з використанням принципу єдиної різниці, другий з використанням математичних методів, перш за все методів математичної статистики. Перший шлях практично неможливий у зв’язку з великою різноманітністю природних чинників. Вплив кожного з них вимагає великого числа спостережень. Другий шлях виявляється можливим при використанні методів багатофакторних кореляцій і регресій [65,66,83,118,269].
Моделювання досліджуваної системи (врожай-природні умови) здійснювалося у декілька етапів, що являють собою чергування кількісного і якісного аналізу вихідної інформації.
Початковий етап моделювання передбачав визначення розміру вибіркової сукупності. Загальновідомо, що адекватність математичної моделі істотно пов’язана з кількістю досліджуваних показників вибірки, а саме – при збільшенні об’єму вибірки зростає об’єктивність одержаних даних. Об’єктом моделювання слугували природні умови (ґрунтові і кліматичні) формування врожаю сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах.
Прагнучи отримати максимально достовірні результати для створення моделі продуктивності плантажованих ґрунтів ми використали наступні агрокліматичні та ґрунтові показники. З агрокліматичних показників вивчалися температура повітря, кількість атмосферних опадів та запаси продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунтів за усі роки проведення досліджень. З ґрунтових показників вивчалися вміст загальних та токсичних солей, карбонатів кальцію, загального гумусу, валові та рухомі форми поживних елементів, активність іонів кальцію та натрію, гранулометричний та мікроагрегатний склад, щільність складення, структурно-агрегатний склад. До моделі залучалися ґрунтові показники шарів ґрунту 0-30 см, 30-40 см, 40-60 см. Таким чином загальна вибірка становила 122 показника для кожного з досліджуваних варіантів (плантаж та контроль).
З метою виявлення ролі ґрунтових характеристик та агрокліматичних критеріїв у формуванні врожаю, було застосовано декілька методів статистико-математичного аналізу, а саме: кореляційний, окремо парних кореляцій, факторний та багатофакторний кореляційно-регресійний із створенням моделей залежності урожайності основних сільськогосподарських культур і досліджуваних властивостей.
Розрахунки коефіцієнтів кореляції між врожаєм культур, ґрунтовими і кліматичними показниками було проведено за всіма показниками (Додаток Б).
Детальна статистична обробка даних дозволяє не тільки простежити залежності між врожаєм, ґрунтовими показниками та погодними умовами, а й кількісно визначити долю впливу кожного окремого показника (або їх сукупності) у формуванні величини врожаю. Це, в свою чергу створює можливість для розробки більш загальних математичних моделей та визначення динаміки змін впливу окремих показників за різних природно-антропогенних умов [15,22,24,48,62,117,118,129,221,238,240].
Основним недоліком існуючих методичних підходів є відсутність оцінки чистого дольового внеску кожного критерію у загальну роботу чинників ґрунтової родючості. Вирішити це питання, а також встановити величину очікуваного врожаю при фіксованих значеннях показників та простежити характер змін продуктивності ґрунтів за умов варіацій декількох чинників, можливо при застосуванні складних методів математичного аналізу і статистичного моделювання [24].
Статистичне моделювання складається з математичної формалізації закономірностей у вигляді абстрактних математичних аналогів, що інформаційно відображають поведінку реальної системи. Створена при цьому математична модель є системою математичних співвідношень і знакових логічних виразів, які імітують поведінку реальної системи у змінному середовищі. Оскільки строго математично відобразити усе різноманіття умов, чинників і взаємозв’язків природного оригіналу майже неможливо, закономірності поведінки системи виражають за допомогою найістотніших рис реальних об’єктів, процесів і явищ [221,240].
Розробку регресійних моделей великої розмірності (122 показники) пов’язано з такою методологічною складністю, як небезпека колінеарності та мультиколінеарності факторів (кореляція між парами або декількома факторами одночасно). Система «ґрунт-урожай», як частина біогеоценозу під антропогенним впливом, на практиці нараховує декілька десятків показників і кілька сотень об’єктів. Останні тісно пов’язані між собою множинними кореляційними залежностями, що не дозволяє виокремити вплив окремого показника на результативну ознаку. Це сприяє появі помилкових кореляцій і приховуванню інших зв’язків[78].
Математично обґрунтоване уникнення подібної плутанини досягається обробкою даних методом факторного аналізу, який спроможній вирішувати задачі великої розмірності. У цьому випадку використання регресійного аналізу при мультиколінеарних зв’язках між початковими змінними вважається коректним і досить ефективним. Перехід до системи агрегованих показників (факторів) дозволяє стиснути початкову інформацію (скорочення векторного простору) до певних розмірів, при яких зберігаються істотні риси початкового простору. При цьому, із даних витягаються найбільш істотні зв’язки, а другорядні і випадкові відкидаються [78]. Сама класифікація здійснюється вже не за вихідними ознаками, а за їх лінійною комбінацією, тобто інтегрованими показниками – факторами, кількість яких є значно меншою [78]. Метод дозволяє виявити «грубі помилки» у вибірці і досить точно визначити оцінки досліджених параметрів.
Після проведення факторного аналізу за всіма досліджуваними показниками було виділено 5 факторних груп сукупний відсоток векторних навантажень урожаю яких складає 70 %. Таким чином було виявлено достовірно наявні залежності. Інші 30 % факторного навантаження урожаю знаходяться в більш глибинних зв’язках, які, як правило, виражені у криволінійній формі, а тому не здатні проявляти свій вплив без додаткової трансформації даних.
Виявлені 5 факторних груп, у таблиці факторного аналізу було розміщено за зменшенням рівня навантаження на визначальний показник. Величини векторів факторного навантаження виражено у вигляді коефіцієнтів детермінації.
Першою за порядком слідування виявилася факторна група, сумарний вплив чинників якої на формування величини врожаю сільськогосподарських культур складає 37,4 %. Визначальну роль тут відіграють з агрокліматичних показників опади у вегетаційний період (коефіцієнт детермінації R2= 0,8 – 0,6 ), запаси продуктивної вологи у березні – серпні (R2= 0,5- 0,6 ) з ґрунтових - вміст токсичних солей (R2= 0,2- 0,4 ) та запаси гумусу у шарі 0-60 см (R2= 0,4- 0,6).
Другою є факторна група з долею впливу 15,4 %. Визначальну роль тут також відіграють з агрокліматичних показників опади у вегетаційний період (коефіцієнт детермінації R2= 0,5 – 0,7 ), запаси продуктивної вологи у березні – серпні (R2= 0,5- 0,6 ) з ґрунтових - вміст токсичних солей (R2= 0,2- 0,4 ) та запаси гумусу у шарі 0-60 см (R2= 0,4- 0,6), вміст рухомих поживних речовин (R2= 0,2- 0,3).
Основна маса ґрунтових показників виявилася у третій групі, сумарний вплив якої у формуванні величини врожаю складає 10%. Основний вплив тут чинять, вміст валових і рухомих форм поживних речовин, вміст гумусу, агрофізичні властивості (щільність складення, гранулометричний склад) , активність натрію та кальцію, водорозчинні солі.
Четверта факторна група впливає на величину врожаю на 4,25 %. Тут головний вплив чинять продуктивна волога, опади, вміст токсичних солей, увібрані катіони.
Остання факторна група з долею впливу 2,09% складається з таких показників як продуктивна волога та опади у зимові місяці, мікроагрегатний склад, структурно-агрегатний склад, вміст водорозчинних солей, співвідношення водорозчинного кальцію до натрію та ін.
Статистичні моделі дають можливість встановити кількісні зв’язки окремих факторів з урожайністю сільськогосподарських культур. Регресійні зв’язки дозволяють інтерпретувати окремі результати для конкретних умов, в яких проводився дослід. Якщо умови змінюються по відношенню до експериментальних, то регресійні моделі втрачають свою достовірність. Тому більш надійними є моделі динаміко-статистичні та динамічні, що розробляються на основі диференціальних рівнянь. Ці моделі враховують процеси в динаміці і є більш адекватними до природних явищ. Проте, для визначення взаємодії ґрунтових та агрокліматичних показників і їх впливу на врожайність сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах доцільно використовувати еліптичну модель. Її перевага полягає у тому, що вона визначає взаємодію усіх чинників за аналогом математичних дій з векторами [129,130].
Модель має вигляд:
,
де, YM, Ai, ai, bi - параметри моделі, що розраховуються методами нелінійного програмування за критерієм мінімуму залишкової дисперсії;
Y – прогнозний урожай;
YM – максимально можливий урожай при фактичних погодних умовах та рівнях родючості грунту;
Ai – складова частина максимального врожаю, яка формується завдяки і-того виду показника;
ai – початковий рівень і-го показника, що впливає на урожай;
bi – оптимальний рівень і-того показника, який забезпечує максимальний врожай;
хі - фактичний рівень і-того показника
m – кількість показників.
Кінцевий вигляд моделі родючості плантажованих солонцевих ґрунтів є результатом багатофакторного кореляційно-регресійного аналізу. До моделі було залучено лише ті показники, які мають найвагоміший вплив на величину врожаю, саме ті які було виділено в результаті факторного аналізу.
На основі отриманої моделі зв’язку продуктивності плантажованих ґрунтів солонцевих ґрунтів з кліматичними та ґрунтовими властивостям було побудовано графік. (рис. 5.4). Як видно з рисунку, стадійність змін основних ґрунтових властивостей чітко відображається на формуванні величини врожаю. Найбільші прибавки врожаю простежуються перші 15-20 років післядії, що відповідає найбільшій інтенсивності змін основних властивостей досліджуваних ґрунтів. У подальшому відбувається деяка стабілізація основних властивостей, і , як наслідок, стабілізація прибавок урожаю. Поступове зростання врожайності основних сільськогосподарських культур на 25-30 рік вказує на утворення нових ґрунтів, що забезпечують стабільну прибавку врожаїв сільськогосподарських культур.
Розроблена модель дозволяє прогнозувати врожайність основних сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах півдня України та визначати динаміку змін впливу окремих показників.
Рис. 5.4. Модель урожайності сільськогосподарських культур на плантажованих солонцевих грунтах
Коротко підсумовуючи наведену у цьому підрозділі інформацію слід відмітити наступне:
1. Сукупний відсоток впливу досліджуваних агрокліматичних грунтових показників на формування величини врожаю на плантажованих ґрунтах складає 70 %.
2. Стадійність змін основних ґрунтових властивостей чітко відображається на формуванні величини врожаю. Найбільші прибавки врожаю простежуються перші 10-13 років післядії, у подальшому відбувається деяка стабілізація основних властивостей. Поступове зростання врожайності основних сільськогосподарських культур на 25-30 рік вказує на утворення нових ґрунтів, що забезпечують стабільну прибавку врожаїв сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах.
РОЗДІЛ 6
Оцінювання придатності солонцевих ґрунтів
для меліоративної плантажної оранки
У цьому розділі дисертаційної роботи на основі аналізу отриманих результатів та літературних матеріалів стосовно змін основних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки, ми спробували удосконалити систему оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки.
Правильний вибір земельної ділянки для проведення меліоративної плантажної оранки є запорукою довготривалої позитивної післядії цього меліоративного заходу на властивості ґрунтів та врожайність сільськогосподарських культур. Спосіб підвищення родючості солонцевих ґрунтів за допомогою меліоративної плантажної оранки описаний у численних рекомендаціях та інструкціях [210,211,228 та ін.]. Згідно загальноприйнятої системи оцінювання ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки при виборі території оцінюють глибину залягання першого сольового горизонту, вміст у ньому загальних та токсичних солей, вміст увібраного натрію у солонцевому горизонті, глибину залягання та ступінь мінералізації підгрунтових вод, глибину залягання карбонатного горизонту, за якою, здебільшого і визначають придатність ґрунтів для меліоративної плантажної оранки та її глибину.
Врахування усіх вищеперелічених показників є обов’язковим з ряду причин. Так, близьке залягання (50 см) першого сольового горизонту з вмістом токсичних солей в ньому на рівні вище 0,1 % може викликати засолення верхнього шару ґрунту і спричинити токсичний вплив на вирощувані сільькогосподарські культури. Вміст увібраного натрію у солонцевому горизонті оптимально має бути на вищий за 3%, оскільки у зворотньому випадку, при вигортанні солонцевого горизонту може відбуватися осолонювання орного шару, і як наслідок, погіршення агрофізичних властивостей. Якщо підгрунтові води залягатимуть ближче 3 м від поверхні і вміст солей у них буде більше ніж 10 г/см3, у разі проведення меліоративної плантажної оранки відбуватиметься підтягування легкорозчинних солей, чому сприятиме рихле складення, і у тривалій післядії відбуватиметься відновлення солонцевого процесу[171,172 та ін.].
Основним показником оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки, згідно існуючих систем оцінювання є глибина залягання меліораційних солей (гіпс, карбонат кальцію). Вони мають залягти не глибше 55 см, у такому разі при плантажуванні буде досягнуто залучення 5-10 см шару карбонатного горизонту до меліорованої товщі. З огляду на це визначають глибину оранки. Однак, науковими дослідженнями доведено, для того, щоб меліоративна плантажна оранка гарантовано забезпечувала довготривалу післядію, при виборі земельної ділянки не достатньо знати лише глибину залягання карбонатного горизонту. Доцільним є визначення також вмісту карбонатів кальцію у карбонатному горизонті, їх активності та якісного складу. Численні наукові дослідження з вивчення тривалості післядії меліоративної плантажної оранки дозволяють зробити висновок, що довготривала післядія цього меліоративного заходу простежується на тих ґрунтах, де при плантажуванні до орного шару було залучено 4-5 % карбонатів, за їх високої активності (10-12 мекв/л) [95,123,131]. За умови залучення меншої кількості карбонатів кальцію спостерігалося поступове їх вилуговування, що може прискорювати припинення позитивної післядії. Крім того, перед проведенням меліоративної плантажної оранки, необхідним є визначання якісного складу карбонатів кальцію, оскільки від якісного складу залежить розчинність карбонату. Так, залучення до орного шару карбонатних ґрунтоутворюючих порід не лесового генезису (мергелизовані червоно-бурі глини , приморські третинні глини та ін.) може викликати зворотній ефект і замість покращання властивостей спостерігається цементація орного шару.
Динамічний розвиток техногенезу обумовлює надходження значних кількостей важких металів (ВМ) техногенного, в тому числі й агрогенного походження у ґрунти. Особливо ця проблема актуальна для регіонів з посиленим техногенним навантаженням. Серед негативних наслідків такого впливу - імовірність накопичення важких металів, концентрація яких перевищує в карбонатному горизонті ГДК. А отже, при залученні таких горизонтів до обробітку існує імовірність забруднення ґрунтів і рослин. Тому при оцінюванні ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки необхідно контролювати вміст рухомих форм важких металів у карбонаному горизонті [157].
З метою достовірного визначення придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки, з метою забезпечення тривалої позитивної післядії нами було розроблено та введено в дію ДСТУ 5041 Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки [261] та створено корисну модель „Системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки” (патент № 31969) [192]. Основні показники, за якими має проводитися оцінювання наведено у таблиці 6.1.
Таблиця 6.1
Показники придатності солонцевих ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки
|
Показники |
Параметри показника |
|
Ступінь солонцюватості |
вміст обмінного натрію більше 3% від ємності вбирання |
|
Глибина залягання карбонатів кальцію, см |
не глибше 55 см |
|
Вміст карбонатів кальцію у шарі 40-60 см, % |
не менше 5 |
|
Глибина залягання підгрунтових вод, м |
глибше 3 |
|
Вміст солей в підгрунтових водах, г/дм3 |
не більше 10 (при глибині їх залягання 3-5 м) |
|
Глибина залягання першого сольового горизонту, см |
глибше оранки |
|
Вміст токсичних солей у шарі 0-50 см, % |
не більше порогу токсичності |
|
Вміст важких металів (рухомі форми) у шарі 0-60 см (кадмій, свинець, ртуть) |
нижче ГДК(з урахуванням фону) |
|
Активність іонів кальцію в шарі 40-60 см |
не менше 10 мекв/ дм3 |
Отже, при оцінюванні придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки з метою забезпечення тривалої позитивної післядії необхідно враховувати вміст карбонатів в карбонатному горизонті, їх активність і якісний склад. З метою попередження забруднення ґрунтів і рослинницької продукції важкими металами, необхідно контролювати їх вміст у карбонатному горизонті.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведено результати комплексного вивчення агроперетворених ґрунтів солонцевих комплексів Сухого Степу України у зрошуваних та незрошуваних умовах, в результаті якого установлено закономірності розвитку ґрунтових процесів та визначено напрям їх еволюції. Показано, що одноразове проведення меліоративної плантажної оранки забезпечує позитивну післядію на властивості ґрунтів і продуктивність сільськогосподарських культур протягом 50 років і припинення її позитивної післядії не відмічено. Результатом довготривалої післядії меліоративної плантажної оранки є формування високопродуктивних, екологічно стійких агроперетворених ґрунтів, що не мають аналогів у природі.
1. В тривалій післядії меліоративної плантажної оранки солонцеві ґрунти набувають принципово нової будови і комплексу зовнішніх ознак сформованих генетичних горизонтів. При довготривалому постмеліоративному розвитку плантажованих солонців і темно-каштанових солонцюватих ґрунтів реставрація солонцевого процесу протягом 50 років не відбувається.
2. Установлено, що загальною закономірністю для плантажованих і неплантажованих солонцевих ґрунтів є процес розсолення ґрунтового профілю, однак інтенсивність цього процесу різна. У плантажованих ґрунтах в незрошуваних умовах найбільш інтенсивно процес розсолення протікає у перші 15 років післядії, у зрошуваних умовах – у перші 10 років. Розсолення вилучених зі зрошення плантажованих та неплантажованих солонцевих ґрунтів відбувається більш повільно.
3. Під впливом тривалої післядії меліоративної плантажної оранки та сільськогосподарського використання солонцевих ґрунтів розвиваються взаємопов’язані та взаємозалежні з процесами солеобміну зміни стану ГПК, що виражаються в зниженні абсолютного вмісту обмінних катіонів натрію, і підвищенні відносної кількості обмінного кальцію, що в цілому характеризує процес розсолонцювання ґрунтів.
4. Протягом тривалого періоду післядії меліоративної плантажної оранки формуються ґрунти, що помітно відрізняються від неплантажованих аналогів за вмістом, профільним розподілом і якісним складом гумусу. За вмістом гумусу в орному шарі на 30-50 рік післядії плантажовані ґрунти виходять на рівень неплантажованого варіанту. Профільний розподіл валового вмісту та рухомих форм поживних елементів у плантажованих солонцевих ґрунтах відповідає профільному розподілу гумусу. Розподіл елементів живлення на контрольному варіанті є типовим для досліджуваних ґрунтів. Рівень забезпеченості рухомими формами поживних речовин за досліджуваними варіантами істотно не відрізняється.
5. Плантажованим ґрунтам притаманний рівномірний розподіл мулистої фракції по профілю. Ілювіювання мулистих фракцій не спостерігається і формування солонцевих чи солонцюватих горизонтів не відновлюється. Елементарні частки мулистих фракцій ґрунтів плантажованого варіанту значною частиною агреговані, що свідчить про перехід мулу у мікроагрегати. В орному шарі плантажованих ґрунтів наявна тенденція до кращої оструктуреності, порівняно з контрольним варіантом, що підтверджується більшою кількістю агрономічно цінних агрегатів і вищим коефіцієнтом структурності. Руйнуючи солонцевий горизонт і перемішуючи його з карбонатною породою, плантажна оранка створює рихле складення протягом тривалого періоду післядії. Щільність складення меліорованого шару на 0,1-0,15 г/см3 нижча, ніж на контрольному (неплантажованому) варіанті.
6. Вміст рухомих форм ВМ у кореневмісному шарі усіх досліджуваних ґрунтів на рівні фонових і не досягає ГДК. Горизонт максимальної акумуляції рухомих форм усіх ВМ спостерігається на глибині більше 125-150 см, вміст важких металів тут знаходиться на рівні ГДК. Ґрунти характеризуються низьким вмістом мікроелементів. Вивчення валового хімічного складу ґрунтів не виявило істотної різниці за варіантами.
7. Покращання основних властивостей солонцевих ґрунтів під впливом меліоративної плантажної оранки сприяло збільшенню врожайності сільськогосподарських культур. В незрошуваних умовах прибавка врожаїв зернових культур на солонцях каштанових плантажованих на 50 рік післядії складає 20-25 %, у зрошуваних умовах 40-50 %. На 30-й рік післядії меліоративної плантажної оранки після вилучення ґрунтів зі зрошення слабомінералізованими водами приріст урожаю сільськогосподарських культур становить 10-12%.
8. Математична модель урожайності сільськогосподарських культур на плантажованих ґрунтах підтверджує етапи змін основних ґрунтових властивостей, що чітко позначаються на формуванні величини врожаю. Найбільші прибавки врожаю простежуються у перші 10-13 років післядії, що відповідає найбільшій інтенсивності змін основних властивостей досліджуваних ґрунтів. У подальшому відбувається деяка стабілізація основних властивостей, і стабілізація прибавок урожаю. Поступове зростання врожайності основних сільськогосподарських культур на 25-30 рік вказує на утворення агроперетворених ґрунтів, що забезпечують стабільну прибавку врожаїв сільськогосподарських культур.
9. При оцінюванні придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки з метою забезпечення тривалої позитивної післядії необхідно додатково враховувати вміст карбонатів кальцію у карбонатному горизонті та їх активність. З метою попередження забруднення ґрунтів і рослинницької продукції важкими металами, необхідно контролювати їх вміст у шарі 0-60 см.
10. Позитивна післядія меліоративної плантажної оранки на властивості ґрунтів Сухого Степу України та урожайність вирощуваних культур простежується протягом 50 років і припинення її не відмічається. Результатом довготривалої післядії меліоративної плантажної оранки є утворення агроперетворених ґрунтів, що не мають аналогів у природі за своїми морфологічними, агрофізичними, фізико-хімічними, хімічними властивостями. Утворені ґрунти здатні забезпечити високу продуктивність у агрокліматичних умовах досліджуваної зони.
Пропозиції виробництву
1. При застосуванні меліоративної плантажної оранки для окультурювання солонцевих ґрунтів з заляганням карбонатів кальцію на глибині 40-50 см необхідно враховувати, що одноразове застосування цього меліоративного заходу забезпечує позитивну післядію на властивості ґрунтів та урожай сільськогосподарських культур протягом 50 років.
2. Розроблений і введений в дію Державний стандарт України „Якість ґрунту. Оцінювання придатності земель для меліоративної плантажної оранки” (ДСТУ 5041:2008) слід використовувати службам Держводгоспу України, обласним проектно-технологічним центрам охорони родючості ґрунтів і якості продукції, господарствам різних форм власності, землекористувачам при визначенні придатності земель для проведення меліоративної плантажної оранки, проведенні моніторингу солонцевих ґрунтів, оцінки та прогнозу їх стану, для агрохімічної паспортизації земель.
3. Державному комітету України із земельних ресурсів пропонуємо віднести плантажовані солонцеві ґрунти до категорії особливо цінних земель.
ДОДАТКИ
Додаток А
Таблиця А.1.
Погодно-кліматичні дані метеопункту Ішунь, Красноперекопського району АРК
|
Температура повітря, оС |
|||||||||||||
|
Рік |
Місяць |
||||||||||||
|
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
Середнє за рік |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
1965 |
1,7 |
3,2 |
4,6 |
9,5 |
17,0 |
19,6 |
23,2 |
21,6 |
17,3 |
13,2 |
6,7 |
2,3 |
11,6 |
|
1966 |
2,9 |
4,1 |
5,2 |
11,8 |
16,0 |
18,6 |
24,2 |
22,8 |
15,8 |
14,0 |
7,7 |
3,4 |
12,2 |
|
1967 |
-3,4 |
-3,6 |
2,5 |
10,3 |
17,0 |
19,8 |
23,5 |
23,1 |
17,7 |
12,6 |
7,6 |
1,0 |
10,9 |
|
1968 |
-2,5 |
0,4 |
4,2 |
11,6 |
19,2 |
20,3 |
21,8 |
21,3 |
17,8 |
10,2 |
5,4 |
-0,1 |
11,0 |
|
1969 |
-5,5 |
-3,1 |
,8 |
8,7 |
15,9 |
20,8 |
21,2 |
22,3 |
16,3 |
8,9 |
7,8 |
1,3 |
10,0 |
|
1970 |
0,1 |
1,5 |
4,6 |
12,3 |
15,7 |
19,3 |
24,4 |
20,7 |
17,5 |
10,1 |
6,3 |
2,0 |
11,2 |
|
1971 |
0,3 |
1,0 |
3,2 |
10,7 |
15,5 |
20,1 |
23,5 |
22,1 |
17,7 |
9,1 |
6,9 |
2,1 |
10,9 |
|
1972 |
-9 |
-3,4 |
2,2 |
13,2 |
17,5 |
22,5 |
24,0 |
23,4 |
16,9 |
10,9 |
6,8 |
1,1 |
11,2 |
|
1973 |
-4,9 |
2,5 |
3,3 |
11,1 |
15,6 |
19,3 |
22,4 |
19,9 |
15,6 |
10,6 |
2,8 |
1,5 |
10,3 |
|
1974 |
-3,7 |
0,7 |
2,5 |
7,0 |
14,6 |
20,6 |
22,2 |
22,6 |
17,3 |
13,4 |
4,7 |
1,0 |
10,5 |
|
1975 |
-1,2 |
1,0 |
3,4 |
8,6 |
12,3 |
19,7 |
21,5 |
22,3 |
16,8 |
12,7 |
3,5 |
1,0 |
10,2 |
|
1976 |
-1,5 |
-6,3 |
1,5 |
11,2 |
14,8 |
19,2 |
20,9 |
19,3 |
15,9 |
6,9 |
4,7 |
2,6 |
9,1 |
|
1977 |
-7,8 |
4,4 |
3,8 |
9,9 |
16,0 |
19,5 |
22,1 |
21,4 |
14,7 |
8,3 |
8,3 |
-2,4 |
9,9 |
|
1978 |
-3,1 |
-1,3 |
5,7 |
9,7 |
14,4 |
19,0 |
21,4 |
20,7 |
16,7 |
11,3 |
5,3 |
-1,0 |
9,9 |
|
1979 |
-1,4 |
1,2 |
5,5 |
9,4 |
18,9 |
22,0 |
21,0 |
22,6 |
16,3 |
12,8 |
7,6 |
1,0 |
11,4 |
|
1980 |
-1,7 |
-1,2 |
3,4 |
10,3 |
17,2 |
21,5 |
22,4 |
23,5 |
15,8 |
13,7 |
6,7 |
1,7 |
11,1 |
|
2003 |
1,7 |
2,3 |
4,8 |
10,5 |
18,3 |
22,1 |
22,7 |
23,2 |
17,3 |
12,5 |
6,6 |
2,5 |
12,0 |
|
2004 |
2,1 |
2,3 |
4,3 |
11,3 |
17,2 |
21,3 |
22,8 |
23,1 |
16,8 |
13,2 |
7,8 |
2,1 |
12,0 |
|
2005 |
-7,6 |
-3,4 |
2,5 |
10,9 |
15,4 |
19,3 |
21,6 |
21,9 |
15,7 |
11,5 |
7,6 |
1,7 |
9,8 |
Таблиця А.2.
|
СУМА ОПАДІВ, мм |
|||||||||||||
|
Рік |
Місяць |
||||||||||||
|
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
IX |
X |
XI |
XII |
за рік |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
|
1965 |
67,1 |
38,2 |
20,4 |
31,2 |
26,7 |
15,8 |
24,8 |
32,2 |
12,5 |
7,8 |
37,9 |
34,3 |
316,3 |
|
1966 |
75,1 |
32,9 |
49,2 |
37,9 |
24,5 |
45,3 |
15,7 |
97,0 |
28,6 |
5,9 |
30,0 |
56,0 |
442,1 |
|
1967 |
53,6 |
22,1 |
14,9 |
11,5 |
61,5 |
17,0 |
1,9 |
8,4 |
26,1 |
4,8 |
40,6 |
61,9 |
262,4 |
|
1968 |
37,7 |
23,4 |
22,1 |
0,5 |
18,8 |
13,2 |
50,4 |
46,9 |
44,6 |
54,1 |
31,5 |
34,2 |
343,2 |
|
1969 |
18,7 |
27,6 |
29,8 |
57,3 |
17,9 |
38,0 |
19,0 |
0,0 |
65,8 |
23,3 |
26,8 |
49,5 |
324,2 |
|
1970 |
59,8 |
46,5 |
20,9 |
32,3 |
21,7 |
65,6 |
25,8 |
15,3 |
43,2 |
21,8 |
32,4 |
34,3 |
385,3 |
|
1971 |
46,7 |
23,2 |
15,3 |
28,6 |
55,4 |
43,2 |
29,3 |
27,8 |
53,1 |
27,2 |
28,6 |
6,2 |
378,4 |
|
1972 |
6 |
15 |
4 |
7 |
31 |
32 |
60 |
8 |
67 |
56 |
42 |
3 |
328,0 |
|
1973 |
12 |
33 |
50 |
16 |
91 |
69 |
29 |
39 |
6 |
29 |
33 |
25 |
407,0 |
|
1974 |
9 |
14 |
11 |
23 |
32 |
7 |
27 |
22 |
15 |
31 |
45 |
27 |
236,0 |
|
1975 |
14 |
11 |
19 |
31 |
15 |
9 |
12 |
23 |
19 |
26 |
15 |
24 |
194,0 |
|
1976 |
41 |
3 |
12 |
24 |
16 |
47 |
37 |
86 |
100 |
4 |
15 |
39 |
385,0 |
|
1977 |
13 |
33 |
31 |
53 |
19 |
53 |
50 |
39 |
75 |
5 |
28 |
36 |
399,0 |
|
1978 |
26 |
50 |
51 |
44 |
34 |
28 |
73 |
4 |
38 |
22 |
3 |
40 |
373,0 |
|
1979 |
68 |
62 |
19 |
17 |
7 |
2 |
41 |
70 |
12 |
22 |
15 |
25 |
335,0 |
|
1980 |
25 |
11 |
25 |
34 |
38 |
42 |
23 |
11 |
29 |
32 |
43 |
27 |
313,0 |
|
2003 |
13 |
7 |
11 |
24 |
26 |
32 |
23 |
25 |
19 |
37 |
26 |
4 |
243,0 |
|
2004 |
11 |
7 |
13 |
21 |
19 |
25 |
21 |
15 |
27 |
31 |
17 |
10 |
207,0 |
|
2005 |
13 |
11 |
32 |
28 |
37 |
24 |
12 |
21 |
25 |
37 |
29 |
19 |
269,0 |
Додаток Б
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
Динаміка вмісту карбонатів кальцію
Фактор А- роки, Фактор В – глибина, Фактор С – варіант (1-плантаж, 2-контроль)
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦЯ СЕРЕДНІХ | | ДОЛЯ ВПЛИВУ ФАКТОРА,(%) |
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | С | ДЖЕРЕЛО | ІНДЕКС
| | | ВПЛИВУ | ДЕТЕРМИНАЦІЇ |
+--------------------------------+
| | +-------------------------- | V-ВАРІАНТ | 99.86 |
| A B | 1 2 | | ПОВТОРЕННЯ | 0.00 |
| ВИПАДКОВІ | 0.14 |
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| 1 1 | 5.367 0.567 2.967 | | А-ФАКТОР | 1.39 |
| 2 | 2.967 0.467 0.717 | | В-ФАКТОР | 87.22 |
| 3 | 6.100 12.500 9.300 | | C-ФАКТОР | 0.02 |
| 4 | 14.033 17.467 15.750 | | АВ-ВЗАЄМОЗВ | 3.31 |
| 5 | 17.567 18.267 17.917 | | АC-ВЗАЄМОЗВ | 0.20 |
| | 8.807 9.853 9.330 | | BC-ВЗАЄМОЗВ | 6.03 |
| 2 1 | 4.467 0.333 2.400 | | АВC-ВЗАЄМОЗВ | 1.69 |
| 2 | 0.700 0.567 0.633 | +--------------------------------+
| 3 | 5.267 7.333 6.300 |
| 4 | 12.100 12.200 12.150 |+---------------------------------------+
| 5 | 17.233 17.500 17.367 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| | 7.953 7.587 7.770 ||---------------------------------------|
| 3 1 | 5.233 0.333 2.783 ||СЕРЕДНЄ ПО МАТРИЦІ : 8.016|
| 2 | 3.233 0.433 1.833 ||СТАНДАРТНЕ ВІДХИЛЕННЯ : 0.303|
| 3 | 4.500 5.467 4.983 ||ПОМИЛКА ДОСЛІДУ (СРЕДНЕ) : 0.175|
| 4 | 6.533 13.033 9.783 ||ПОКАЗНИК ТОЧНОСТІ ,% : 2.184|
| 5 | 19.033 17.700 18.367 |+---------------------------------------+
| | 7.707 7.393 7.550 ||ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ - SD : 0.248|
| 4 1 | 5.233 0.300 2.767 ||НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ - (HCP): 0.495|
| 2 | 3.733 0.433 2.083 |+---------------------------------------+
| 3 | 4.433 5.833 5.133 || ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ -SD(A): 0.078|
| 4 | 5.600 13.167 9.383 || НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(A) : 0.157|
| 5 | 17.067 18.333 17.700 || ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ -SD(B): 0.088|
| | 7.213 7.613 7.413 || НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(C) : 0.111|
| cp 1 | 5.075 0.383 2.729 || НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(C) : 0.111|
| 2 | 2.158 0.475 1.317 || НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(AC): 0.221|
| 3 | 5.075 7.783 6.429 || НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(BC): 0.350|
| 4 | 9.567 13.967 11.767 |+---------------------------------------+
| 5 | 17.725 17.950 17.837 |
| ***** | 7.920 8.112 8.016 |
+--------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
Динаміка вмісту водорозчинних солей
+----------------------------------+ +------------------------------+
| ТАБЛИЦЯ СЕРЕДНІХ | | ДОЛЯ ВПЛИВУ ФАКТОРА,(%) |
+----------------------------------+ +------------------------------+
|ФАКТОР| В | | ДЖЕРЕЛО | ІНДЕКС |
| A +---------------------------+ | ВПЛИВУ | ДЕТЕРМИНАЦІЇ |
| | 1 2 | +------------------------------+
+----------------------------------+ | V-ВАРІАНТ | 86.13 |
| 1 | 8.30 8.00 8.15 | | ПОВТОРЕННЯ | 7.82 |
| 2 | 7.88 8.02 7.95 | | ВИПАДКОВІ | 6.05 |
| 3 | 7.50 8.06 7.78 | +------------------------------+
| 4 | 7.56 7.94 7.75 | | А-ФАКТОР | 35.94 |
| | 7.81 8.01 7.91 В-ФАКТОР | 13.44 |
+----------------------------------+ | АВ-ВЗАЄМОЗВ. | 36.75 |
+------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СЕРЕДНЄ ПО МАТРИЦІ : 7.91 |
| СТАНДАРТНЕ ВІДХИЛЕННЯ : 0.08 |
| ПОМИЛКА ДОСЛІДУ (СРЕДНЕ) : 0.03 |
| ПОКАЗНИК ТОЧНОСТІ ,% : 0.44 |
+-----------------------------------------------+
| ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ - SD : 0.05 |
| НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ - (HCP): 0.10 |
+-----------------------------------------------+
| ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ -SD(A): 0.03 |
| НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(A) : 0.07 |
| ПОМИЛКА РІЗНИЦІ СЕРЕДНІХ -SD(B): 0.02 |
| НАИМЕНША СУТ.РІЗНИЦЯ -HCP(B) : 0.05 |
+-----------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВОДОРОЗЧНИННИЙ КАЛЬЦІЙ
+----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +------------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+----------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 29.80 |
| 1 | 0.63 0.37 0.50 | | ПОВТОРЕНИЯ | 5.51 |
| 2 | 0.62 0.31 0.47 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 64.68 |
| 3 | 1.12 0.57 0.85 | +--------------------------------+
| 4 | 0.94 0.39 0.67 | | А-ФАКТОР | 9.65 |
| | 0.83 0.41 0.62 | | В-ФАКТОР | 18.22 |
+----------------------------------------+ | АВ-ВЗАИМОД. | 1.93 | -------------------------------------------++--------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.62 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.47 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.21 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 33.79 |
+------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.30 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.61 |
+------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.21 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.43 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.15 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.30 |
+------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВОДОРОЗЧНИННИЙ НАТРІЙ
+----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +------------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+----------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 33.77 |
| 1 | 0.34 1.12 0.73 | | ПОВТОРЕНИЯ | 48.22 |
| 2 | 0.34 0.79 0.57 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 18.00 |
| 3 | 0.30 0.36 0.33 | +--------------------------------+
| 4 | 0.29 0.35 0.32 | | А-ФАКТОР | 12.36 |
| | 0.31 0.65 0.48 | | В-ФАКТОР | 11.96 |
+----------------------------------------+ | АВ-ВЗАИМОД. | 9.45 |
+--------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.48 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.25 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.11 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 22.99 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.16 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.32 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.11 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.23 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.08 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.16 |
+-----------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
Співвідношення Ca/Na
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 53.61 |
| 1 | 2.64 0.76 1.70 | | ПОВТОРЕНИЯ | 21.90 |
| 2 | 2.80 0.66 1.73 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 24.49 |
| 3 | 5.02 2.36 3.69 | +--------------------------------+
| 4 | 4.22 1.90 3.06 | | А-ФАКТОР | 19.56 |
| | 3.67 1.42 2.55 | | В-ФАКТОР | 33.52 |
+-------------------------------------+ | АВ-ВЗАИМОД. | 0.53 |
+-------------------------------------------+ +--------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|--------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 2.55 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 1.15 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.51 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 20.20 |
+--------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.73 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 1.49 |
+--------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.51 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 1.05 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.36 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.75 |
+--------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
СУМА ЗАГАЛЬНИХ СОЛЕЙ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 20.10 |
| 1 | 0.11 0.27 0.19 | | ПОВТОРЕНИЯ | 27.48 |
| 2 | 0.10 0.13 0.11 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 52.42 |
| 3 | 0.18 0.09 0.13 | | А-ФАКТОР | 7.09 |
| 4 | 0.10 0.09 0.09 | | В-ФАКТОР | 0.87 |
| | 0.12 0.14 0.13 | | АВ-ВЗАИМОД. | 12.13 |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.13 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.11 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.05 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 37.53 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.07 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.14 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.05 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.10 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.04 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.07 |
+-----------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
СУМА ТОКСИЧНИХ СОЛЕЙ
+--------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+--------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +----------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+--------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 25.87 |
| 1 | 0.06 0.20 0.13 | | ПОВТОРЕНИЯ | 31.34 |
| 2 | 0.05 0.09 0.07 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 42.79 |
| 3 | 0.07 0.05 0.06 | +--------------------------------+
| 4 | 0.05 0.06 0.05 | | А-ФАКТОР | 10.89 |
| | 0.06 0.10 0.08 | | В-ФАКТОР | 4.80 |
+--------------------------------+ | АВ-ВЗАИМОД. | 10.18 |
+---------------------------------------------++--------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|---------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.08|
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.07|
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.03|
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 42.88|
+---------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.05|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.10|
+---------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.03|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.07|
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.02|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.05|
+---------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
+-----------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-----------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +-------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+-----------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 81.14 |
| 1 | 1.50 0.77 1.13| | ПОВТОРЕНИЯ | 11.95 |
| 2 | 1.50 0.60 1.05| | СЛУЧАЙНЫЕ | 6.92 |
| 3 | 1.13 0.33 0.73| +--------------------------------+
| 4 | 0.97 0.27 0.62| | В-ФАКТОР | 65.67 |
| 5 | 1.37 0.30 0.83| | АВ-ВЗАИМОД. | 1.63 |
| | 1.29 0.45 0.87| +--------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.87 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.18 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.10 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 11.63 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.14 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.30 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.10 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.21 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.06 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.13 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
АКТИВНІСТЬ ІОНІВ НАТРІЮ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 99.42 |
| 1 1 | 3.432 1.020 2.226 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 4.084 1.412 2.748 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 0.58 |
| 3 | 5.152 3.160 4.156 | +--------------------------------+
| | 4.223 1.864 3.043 | | А-ФАКТОР | 27.75 |
| 2 1 | 3.474 1.072 2.273 | | В-ФАКТОР | 13.73 |
| 2 | 4.162 1.320 2.741 | | C-ФАКТОР | 51.00 |
| 3 | 5.124 3.090 4.107 | | АВ-ВЗАИМОД. | 3.52 |
| | 4.253 1.827 3.040 | | АC-ВЗАИМОД. | 2.23 |
| 3 1 | 2.284 0.724 1.504 | | BC-ВЗАИМОД. | 0.26 |
| 2 | 2.478 1.020 1.749 | | АВC-ВЗАИМОД. | 0.93 |
| 3 | 3.246 1.180 2.213 | +--------------------------------+
| | 2.669 0.975 1.822 |
| 4 1 | 1.716 0.568 1.142 |+-----------------------------------------+
| 2 | 2.242 0.670 1.456 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| 3 | 2.784 1.000 1.892 ||-----------------------------------------|
| | 2.247 0.746 1.497 || СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 2.190|
| 5 1 | 1.720 0.600 1.160 || СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.114|
| 2 | 2.472 0.708 1.590 || ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.051|
| 3 | 2.802 0.984 1.893 || ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 2.326|
| | 2.331 0.764 1.548 |+-----------------------------------------+
| cp 1 | 2.525 0.797 1.661 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.072|
| 2 | 3.088 1.026 2.057 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.144|
| 3 | 3.822 1.883 2.852 |+-----------------------------------------+
| ***** | 3.145 1.235 2.190 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.029|
+-------------------------------------+| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.059|
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.023|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.046|
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.019|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.037|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.064|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.083|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.102|
+-----------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
АКТИВНІСТЬ ІОНІВ КАЛЬЦІЮ
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +----------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+--------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 99.02 |
| 1 1 | 5.732 15.816 10.774 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 10.606 9.240 9.923 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 0.98 |
| 3 | 8.480 8.720 8.600 | +--------------------------------+
| | 8.273 11.259 9.766 | | А-ФАКТОР | 19.56 |
| 2 1 | 5.850 15.602 10.726 | | В-ФАКТОР | 13.79 |
| 2 | 8.950 8.970 8.960 | | C-ФАКТОР | 32.67 |
| 3 | 8.120 8.400 8.260 | | АВ-ВЗАИМОД. | 1.35 |
| | 7.640 10.991 9.315 | | АC-ВЗАИМОД. | 1.34 |
| 3 1 | 4.912 13.764 9.338 | | BC-ВЗАИМОД. | 27.03 |
| 2 | 5.272 8.734 7.003 | | АВC-ВЗАИМОД. | 3.27 |
| 3 | 5.256 5.642 5.449 | +--------------------------------+
| | 5.147 9.380 7.263 |
| 4 1 | 4.172 12.602 8.387 |
| 2 | 4.782 7.268 6.025 |
| 3 | 5.044 6.016 5.530 |
| | 4.666 8.629 6.647 |
| 5 1 | 4.204 12.362 8.283 |
| 2 | 2.510 7.118 4.814 |
| 3 | 2.684 5.876 4.280 |
| | 3.133 8.452 5.792 |
| cp 1 | 4.974 14.029 9.502 |
| 2 | 6.424 8.266 7.345 |
| 3 | 5.917 6.931 6.424 |
| ***** | 5.772 9.742 7.757 |
+--------------------------------------+
+--------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|--------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ :7.757|
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ :0.384|
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) :0.172|
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% :2.214|
+--------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD :0.243|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP):0.486|
+--------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A):0.099|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) :0.198|
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B):0.077|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) :0.154|
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C):0.063|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) :0.125|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB):0.217|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC):0.280|
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC):0.343|
+--------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ЗАГАЛЬНИЙ ВМІСТ ГУМУСУ
+-----------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-----------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| B +-------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A | 1 2 | +--------------------------------+
+-----------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 98.72 |
| 1 1 | 1.367 2.167 1.767 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 1.767 1.700 1.733 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 1.28 |
| 3 | 1.700 0.800 1.250 | +--------------------------------+
| | 1.611 1.556 1.583 | | А-ФАКТОР | 0.74 |
| 2 1 | 1.667 2.167 1.917 | | В-ФАКТОР | 53.96 |
| 2 | 1.733 1.833 1.783 | | C-ФАКТОР | 2.73 |
| 3 | 1.567 0.833 1.200 | | АВ-ВЗАИМОД. | 1.34 |
| | 1.656 1.611 1.633 | | АC-ВЗАИМОД. | 0.77 |
| 3 1 | 1.833 2.100 1.967 | | BC-ВЗАИМОД. | 36.20 |
| 2 | 1.733 1.833 1.783 | | АВC-ВЗАИМОД. | 2.98 |
| 3 | 1.633 0.700 1.167 | +--------------------------------+
| | 1.733 1.544 1.639 |
| 4 1 | 1.967 2.067 2.017 |
| 2 | 1.767 1.900 1.833 |
| 3 | 1.667 0.767 1.217 |
| | 1.800 1.578 1.689 |
| 5 1 | 1.967 2.100 2.033 |
| 2 | 1.733 1.767 1.750 |
| 3 | 1.600 0.867 1.233 |
| | 1.767 1.578 1.672 |
| cp 1 | 1.760 2.120 1.940 |
| 2 | 1.747 1.807 1.777 |
| 3 | 1.633 0.793 1.213 |
| ***** | 1.713 1.573 1.643 |
+-----------------------------------+
+----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 1.643 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.059 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.034 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 2.062 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.048 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.096 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.020 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.039 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.015 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.030 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.012 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.025 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.043 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.055 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.068 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВАЛОВИЙ ВМІСТ ФОСФОРУ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 93.81 |
| 1 1 | 0.110 0.103 0.107 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 0.100 0.080 0.090 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 6.19 |
| 3 | 0.120 0.090 0.105 | +--------------------------------+
| | 0.110 0.091 0.101 | | А-ФАКТОР | 40.46 |
| 2 1 | 0.127 0.130 0.128 | | В-ФАКТОР | 9.36 |
| 2 | 0.130 0.107 0.118 | | C-ФАКТОР | 25.26 |
| 3 | 0.127 0.103 0.115 | | АВ-ВЗАИМОД. | 7.13 |
| | 0.128 0.113 0.121 | | АC-ВЗАИМОД. | 0.60 |
| 3 1 | 0.130 0.127 0.128 | | BC-ВЗАИМОД. | 10.05 |
| 2 | 0.130 0.117 0.123 | | АВC-ВЗАИМОД. | 0.95 |
| 3 | 0.127 0.103 0.115 | +--------------------------------+
| | 0.129 0.116 0.122 |+-----------------------------------------+
| cp 1 | 0.122 0.120 0.121 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| 2 | 0.120 0.101 0.111 ||-----------------------------------------|
| 3 | 0.124 0.099 0.112 ||СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.114 |
| ***** | 0.122 0.107 0.114 ||СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.005 |
+-------------------------------------+|ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.003 |
|ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 2.378 |
+-----------------------------------------+
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.004 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.008 |
+-----------------------------------------+
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.002 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.003 |
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.002 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.003 |
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.001 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.003 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.004 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.004 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.005 |
+-----------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВАЛОВИЙ ВМІСТ АЗОТУ
+-----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-----------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +-------------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-----------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 86.85 |
| 1 1 | 0.160 0.127 0.143 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 0.127 0.100 0.113 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 13.15 |
| 3 | 0.130 0.063 0.097 | +--------------------------------+
| | 0.139 0.097 0.118 | | А-ФАКТОР | 39.55 |
| 2 1 | 0.157 0.150 0.153 | | В-ФАКТОР | 8.02 |
| 2 | 0.150 0.160 0.155 | | C-ФАКТОР | 6.39 |
| 3 | 0.150 0.150 0.150 | | АВ-ВЗАИМОД. | 11.34 |
| | 0.152 0.153 0.153 | | АC-ВЗАИМОД. | 16.29 |
| 3 1 | 0.153 0.150 0.152 | | BC-ВЗАИМОД. | 3.17 |
| 2 | 0.147 0.160 0.153 | | АВC-ВЗАИМОД. | 2.09 |
| 3 | 0.150 0.147 0.148 | +--------------------------------+
| | 0.150 0.152 0.151 |
| cp 1 | 0.157 0.142 0.149 |
| 2 | 0.141 0.140 0.141 |
| 3 | 0.143 0.120 0.132 |
| ***** | 0.147 0.134 0.141 |
+-----------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.141 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.011 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.007 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 4.677 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.009 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.019 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.004 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.008 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.004 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.008 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.003 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.006 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.011 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.011 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.013 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВАЛОВИЙ ВМІСТ КАЛІЮ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| B +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------- | V-ВАРИАНТ | 99.65 |
| 1 1 | 1.523 1.647 1.585 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 1.653 1.633 1.643 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 0.35 |
| 3 | 1.600 1.327 1.463 | +--------------------------------+
| | 1.592 1.536 1.564 | | А-ФАКТОР | 0.07 |
| 2 1 | 1.553 1.627 1.590 | | В-ФАКТОР | 43.63 |
| 2 | 1.747 1.617 1.682 | | C-ФАКТОР | 16.08 |
| 3 | 1.623 1.263 1.443 | | АВ-ВЗАИМОД. | 0.58 |
| | 1.641 1.502 1.572 | | АC-ВЗАИМОД. | 1.81 |
| 3 1 | 1.570 1.623 1.597 | | BC-ВЗАИМОД. | 37.06 |
| 2 | 1.727 1.603 1.665 | | АВC-ВЗАИМОД. | 0.43 |
| 3 | 1.600 1.300 1.450 | +--------------------------------+
| | 1.632 1.509 1.571 |+-----------------------------------------+
| cp 1 | 1.549 1.632 1.591 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| 2 | 1.709 1.618 1.663 ||-----------------------------------------|
| 3 | 1.608 1.297 1.452 ||СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 1.569 |
| ***** | 1.622 1.516 1.569 ||СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.010 |
+-------------------------------------+|ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.006 |
|ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 0.354 |
+-----------------------------------------+
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.008 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.016 |
+-----------------------------------------+
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.003 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.006 |
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.003 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.006 |
|ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.003 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.005 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.009 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.009 |
|НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.011 |
+-----------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВМІСТ РУХОМОГО КАЛІЮ
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +----------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+--------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 99.82 |
| 1 1 | 46.667 47.467 47.067 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 44.800 46.367 45.583 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 0.18 |
| 3 | 17.533 20.700 19.117 | +--------------------------------+
| | 36.333 38.178 37.256 | | А-ФАКТОР | 0.01 |
| 2 1 | 46.233 48.267 47.250 | | C-ФАКТОР | 0.43 |
| 2 | 44.200 46.767 45.483 | | АВ-ВЗАИМОД. | 0.07 |
| 3 | 20.367 18.600 19.483 | | АC-ВЗАИМОД. | 0.03 |
| | 36.933 37.878 37.406 | | BC-ВЗАИМОД. | 0.30 |
| 3 1 | 47.400 49.033 48.217 | | АВC-ВЗАИМОД. | 0.29 |
| 2 | 42.367 47.300 44.833 | +--------------------------------+
| 3 | 19.433 18.400 18.917 |
| | 36.400 38.244 37.322 |
| 4 1 | 45.433 48.967 47.200 |
| 2 | 43.200 47.300 45.250 |
| 3 | 19.067 17.967 18.517 |
| | 35.900 38.078 36.989 |
| cp 1 | 46.433 48.433 47.433 |
| 2 | 43.642 46.933 45.287 |
| 3 | 19.100 18.917 19.008 |
| ***** | 36.392 38.094 37.243 |
+--------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 37.243 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.672 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.388 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 1.042 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.549 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 1.098 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.224 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.448 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.194 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.388 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.158 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.317 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.549 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.634 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.776 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВМІСТ МІНЕРАЛЬНОГО АЗОТУ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 90.54 |
| 1 1 | 0.860 1.093 0.977 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 0.677 0.957 0.817 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 9.46 |
| 3 | 1.077 0.753 0.915 | +--------------------------------+
| | 0.871 0.934 0.903 | | А-ФАКТОР | 8.29 |
| 2 1 | 1.033 1.073 1.053 | | В-ФАКТОР | 25.37 |
| 2 | 0.737 0.883 0.810 | | C-ФАКТОР | 8.26 |
| 3 | 1.140 0.570 0.855 | | АВ-ВЗАИМОД. | 4.00 |
| | 0.970 0.842 0.906 | | АC-ВЗАИМОД. | 7.01 |
| 3 1 | 1.077 0.853 0.965 | | BC-ВЗАИМОД. | 33.73 |
| 2 | 0.537 0.637 0.587 | | АВC-ВЗАИМОД. | 3.89 |
| 3 | 1.117 0.607 0.862 | +--------------------------------+
| | 0.910 0.699 0.804 |
| 4 1 | 1.017 0.750 0.883 |
| 2 | 0.607 0.640 0.623 |
| 3 | 0.993 0.593 0.793 |
| | 0.872 0.661 0.767 |
| cp 1 | 0.997 0.942 0.970 |
| 2 | 0.639 0.779 0.709 |
| 3 | 1.082 0.631 0.856 |
| ***** | 0.906 0.784 0.845 |
+-------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.845 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.080 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.046 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 5.447 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.065 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.130 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.027 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.053 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.023 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.046 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.019 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.038 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.065 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.075 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.092 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ВМІСТ РУХОМОГО ФОСФОРУ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| B +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 99.72 |
| 1 1 | 1.520 1.780 1.650 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 1.260 1.677 1.468 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 0.28 |
| 3 | 1.247 1.420 1.333 | +--------------------------------+
| | 1.342 1.626 1.484 | | А-ФАКТОР | 27.93 |
| 2 1 | 1.743 2.300 2.022 | | В-ФАКТОР | 47.48 |
| 2 | 1.560 1.867 1.713 | | C-ФАКТОР | 1.20 |
| 3 | 1.207 1.100 1.153 | | АВ-ВЗАИМОД. | 21.54 |
| | 1.503 1.756 1.629 | | АC-ВЗАИМОД. | 0.12 |
| 3 1 | 3.300 4.000 3.650 | | BC-ВЗАИМОД. | 0.93 |
| 2 | 3.267 3.267 3.267 | | АВC-ВЗАИМОД. | 0.53 |
| 3 | 1.013 1.000 1.007 | +--------------------------------+
| | 2.527 2.756 2.641 |+----------------------------------------+
| 4 1 | 3.300 3.667 3.483 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| 2 | 3.200 3.167 3.183 ||----------------------------------------|
| 3 | 1.017 1.000 1.008 || СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ :2.078 |
| | 2.506 2.611 2.558 || СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ :0.064 |
| cp 1 | 2.466 2.937 2.701 || ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) :0.037 |
| 2 | 2.322 2.494 2.408 || ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% :1.783 |
| 3 | 1.121 1.130 1.125 |+----------------------------------------+
| ***** | 1.969 2.187 2.078 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD :0.052 |
+-------------------------------------+| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP):0.105 |
+----------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A):0.021 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.043 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B):0.019 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) :0.037 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C):0.015 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) :0.030 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB):0.052 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC):0.061 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC):0.074 |
+----------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
Коефіцієнт структурності у шарі грунту 0-30
+------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +--------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 52.89 |
| 1 | 0.53 0.47 0.50 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 0.49 0.39 0.44 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 47.11 |
| 3 | 0.54 0.44 0.49 | +--------------------------------+
| | 0.52 0.43 0.48 | | А-ФАКТОР | 13.54 |
+------------------------------------+ | В-ФАКТОР | 37.73 |
| АВ-ВЗАИМОД. | 1.62 |
+--------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 0.48 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.06 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.03 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 7.02 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.05 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.10 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.03 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.07 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.03 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.06 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД,ВМІСТ ФРАКЦІЙ >0,01мм (%)
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 79.64 |
| 1 1 | 64.367 58.767 61.567 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 60.467 62.233 61.350 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 20.36 |
| 3 | 65.167 71.633 68.400 | +--------------------------------+
| 4 | 69.200 70.800 70.000 | | А-ФАКТОР | 25.25 |
| 5 | 64.467 60.633 62.550 | | В-ФАКТОР | 11.75 |
| | 64.733 64.813 64.773 | | C-ФАКТОР | 5.18 |
| 2 1 | 64.400 61.667 63.033 | | АВ-ВЗАИМОД. | 9.05 |
| 2 | 62.200 62.700 62.450 | | АC-ВЗАИМОД. | 12.07 |
| 3 | 62.333 66.967 64.650 | | BC-ВЗАИМОД. | 9.83 |
| 4 | 64.533 62.300 63.417 | | АВC-ВЗАИМОД. | 6.51 |
| 5 | 66.367 54.500 60.433 | +--------------------------------+
| | 63.967 61.627 62.797 |+----------------------------------------+
| 3 1 | 56.153 60.633 58.393 || СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
| 2 | 57.423 61.367 59.395 ||----------------------------------------|
| 3 | 54.370 63.233 58.802 || СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 61.505|
| 4 | 54.600 58.133 56.367 || СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 2.963 |
| 5 | 51.933 56.667 54.300 || ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 1.711 |
| | 54.896 60.007 57.451 || ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 2.782 |
| 4 1 | 59.667 57.700 58.683 |+----------------------------------------+
| 2 | 57.067 63.300 60.183 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : .420 |
| 3 | 57.800 69.767 63.783 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 4.839 |
| 4 | 58.533 68.533 63.533 |+----------------------------------------+
| 5 | 54.633 62.967 58.800 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.765 |
| | 57.540 64.453 60.997 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 1.530 |
| cp 1 | 61.147 59.692 60.419 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.855 |
| 2 | 59.289 62.400 60.845 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 1.711 |
| 3 | 59.917 67.900 63.909 || ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.541 |
| 4 | 61.717 64.942 63.329 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 1.082 |
| 5 | 59.350 58.692 59.021 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 2.420 |
| ***** | 60.284 62.725 61.505 || НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 2.164 |
+-------------------------------------+| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 3.422 |
+----------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ГРАНУЛОМЕТРИЧНИЙ СКЛАД,ВМІСТ ФРАКЦІЙ >0,001мм (%)
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 84.25 |
| 1 1 | 42.000 37.333 39.667 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 39.267 42.533 40.900 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 15.75 |
| 3 | 40.733 42.300 41.517 | +--------------------------------+
| 4 | 42.233 42.333 42.283 | | А-ФАКТОР | 29.95 |
| 5 | 44.967 37.200 41.083 | | В-ФАКТОР | 13.13 |
| | 41.840 40.340 41.090 | | C-ФАКТОР | 0.15 |
| 2 1 | 38.167 38.333 38.250 | | АВ-ВЗАИМОД. | 8.81 |
| 2 | 38.733 38.600 38.667 | | АC-ВЗАИМОД. | 5.48 |
| 3 | 38.267 39.900 39.083 | | BC-ВЗАИМОД. | 10.68 |
| 4 | 36.967 38.600 37.783 | | АВC-ВЗАИМОД. | 16.04 |
| 5 | 37.733 37.167 37.450 | +--------------------------------+
| | 37.973 38.520 38.247 |
| 3 1 | 39.733 37.667 38.700 |
| 2 | 40.100 39.833 39.967 |
| 3 | 39.867 40.300 40.083 |
| 4 | 39.033 38.167 38.600 |
| 5 | 37.767 37.133 37.450 |
| | 39.300 38.620 38.960 |
| 4 1 | 38.033 37.733 37.883 |
| 2 | 39.100 40.500 39.800 |
| 3 | 39.067 40.733 39.900 |
| 4 | 37.433 38.133 37.783 |
| 5 | 35.600 37.033 36.317 |
| | 37.847 38.827 38.337 |
| cp 1 | 39.483 37.767 38.625 |
| 2 | 39.300 40.367 39.833 |
| 3 | 39.483 40.808 40.146 |
| 4 | 38.917 39.308 39.113 |
| 5 | 39.017 37.133 38.075 |
| ***** | 39.240 39.077 39.158 |
+-------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 39.158 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 1.020 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.589 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 1.504 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.833 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 1.666 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.263 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.527 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.294 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.589 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.186 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.372 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.833 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.745 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 1.178 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
МІКРОАГРЕГАТНИЙ СКЛАД,ВМІСТ ФРАКЦІЙ >0,01мм (%)
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+--------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| B +----------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A | 1 2 | | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
+--------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 69.55 |
| 1 1 | 29.567 25.200 27.383 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 25.167 28.367 26.767 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 30.45 |
| 3 | 29.817 25.483 27.650 | +--------------------------------+
| 4 | 28.917 27.300 28.108 | | А-ФАКТОР | 5.81 |
| 5 | 30.733 27.633 29.183 | | В-ФАКТОР | 3.79 |
| | 28.840 26.797 27.818 | | C-ФАКТОР | 1.88 |
| 2 1 | 26.267 27.400 26.833 | | АВ-ВЗАИМОД. | 20.10 |
| 2 | 25.733 27.067 26.400 | | АC-ВЗАИМОД. | 6.13 |
| 3 | 24.167 27.833 26.000 | | BC-ВЗАИМОД. | 8.74 |
| 4 | 27.600 23.767 25.683 | | АВC-ВЗАИМОД. | 23.09 |
| 5 | 29.100 24.333 26.717 | +--------------------------------+
| | 26.573 26.080 26.327 |
| 3 1 | 28.433 26.133 27.283 |
| 2 | 30.200 27.467 28.833 |
| 3 | 28.300 27.233 27.767 |
| 4 | 25.333 24.067 24.700 |
| 5 | 23.500 23.933 23.717 |
| | 27.153 25.767 26.460 |
| 4 1 | 30.133 25.067 27.600 |
| 2 | 24.533 28.667 26.600 |
| 3 | 25.300 28.633 26.967 |
| 4 | 27.133 27.600 27.367 |
| 5 | 22.867 26.067 24.467 |
| | 25.993 27.207 26.600 |
| cp 1 | 28.600 25.950 27.275 |
| 2 | 26.408 27.892 27.150 |
| 3 | 26.896 27.296 27.096 |
| 4 | 27.246 25.683 26.465 |
| 5 | 26.550 25.492 26.021 |
| ***** | 27.140 26.462 26.801 |
+--------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 26.801 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 1.668 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.963 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 3.594 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 1.362 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 2.724 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.431 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.861 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.482 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.963 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.305 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.609 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 1.362 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 1.218 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 1.926 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
МІКРОАГРЕГАТНИЙ СКЛАД,ВМІСТ ФРАКЦІЙ >0,001мм (%)
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A В | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 88.10 |
| 1 1 | 2.100 3.267 2.683 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 2.167 3.467 2.817 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 11.90 |
| 3 | 2.750 2.300 2.525 | +--------------------------------+
| 4 | 1.600 1.300 1.450 | | А-ФАКТОР | 2.21 |
| 5 | 2.033 1.033 1.533 | | В-ФАКТОР | 38.66 |
| | 2.130 2.273 2.202 | | C-ФАКТОР | 13.61 |
| 2 1 | 1.700 3.367 2.533 | | АВ-ВЗАИМОД. | 2.69 |
| 2 | 2.133 3.333 2.733 | | АC-ВЗАИМОД. | 4.12 |
| 3 | 2.267 2.567 2.417 | | BC-ВЗАИМОД. | 24.21 |
| 4 | 1.833 2.000 1.917 | | АВC-ВЗАИМОД. | 2.60 |
| 5 | 1.900 1.400 1.650 | +--------------------------------+
| | 1.967 2.533 2.250 |
| 3 1 | 1.933 3.567 2.750 |
| 2 | 2.167 3.533 2.850 |
| 3 | 2.000 3.267 2.633 |
| 4 | 1.867 2.500 2.183 |
| 5 | 1.733 1.900 1.817 |
| | 1.940 2.953 2.447 |
| 4 1 | 1.833 3.300 2.567 |
| 2 | 2.000 3.233 2.617 |
| 3 | 2.300 2.667 2.483 |
| 4 | 1.600 2.133 1.867 |
| 5 | 1.700 0.700 1.200 |
| | 1.887 2.407 2.147 |
| cp 1 | 1.892 3.375 2.633 |
| 2 | 2.117 3.392 2.754 |
| 3 | 2.329 2.700 2.515 |
| 4 | 1.725 1.983 1.854 |
| 5 | 1.842 1.258 1.550 |
| ***** | 1.981 2.542 2.261 |
+-------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 2.261 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.321 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.185 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 8.200 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.262 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.524 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.083 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.166 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.093 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.185 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.059 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.117 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.262 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.235 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.371 |
+-----------------------------------------------+
3-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
ЩІЛЬНІСТЬ СКЛАДЕННЯ
+------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-C | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| B +------------------------- + | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| A | 1 2 | +--------------------------------+
+------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 98.29 |
| 1 1 | 1.202 1.286 1.244| | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 1.320 1.426 1.373| | СЛУЧАЙНЫЕ | 1.71 |
| | 1.261 1.356 1.309| +--------------------------------+
| 2 1 | 1.170 1.348 1.259| | А-ФАКТОР | 18.05 |
| 2 | 1.304 1.468 1.386| | В-ФАКТОР | 38.76 |
| | 1.237 1.408 1.322| | C-ФАКТОР | 31.72 |
| 3 1 | 1.196 1.338 1.267| | АВ-ВЗАИМОД. | 2.69 |
| 2 | 1.262 1.476 1.369| | АC-ВЗАИМОД. | 5.45 |
| | 1.229 1.407 1.318| | BC-ВЗАИМОД. | 0.02 |
| 4 1 | 1.130 1.250 1.190| | АВC-ВЗАИМОД. | 1.60 |
| 2 | 1.240 1.272 1.256| +--------------------------------+
| | 1.185 1.261 1.223|
| 5 1 | 1.126 1.184 1.155|
| 2 | 1.278 1.372 1.325|
| | 1.202 1.278 1.240|
| 6 1 | 1.138 1.200 1.169|
| 2 | 1.272 1.346 1.309|
| | 1.205 1.273 1.239|
| cp 1 | 1.160 1.268 1.214|
| 2 | 1.279 1.393 1.336|
| ***** | 1.220 1.331 1.275|
+-------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 1.275 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 0.014 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 0.006 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 0.503 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 0.009 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 0.018 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 0.005 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 0.009 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.003 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 0.005 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(C): 0.003 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(C) : 0.005 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AB): 0.007 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(AC): 0.013 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(BC): 0.013 |
+-----------------------------------------------+
2-х ФАКТОРНЫЙ ДИСПЕРСІЙНИЙ АНАЛІЗ
УРОЖАЙ
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ТАБЛИЦА СРЕДНИХ | | ДОЛЯ ВЛИЯНИЯ ФАКТОРА,(%) |
+-------------------------------------+ +--------------------------------+
| ФАКТОР | ФАКТОР-В | | ИСТОЧНИК | ИНДЕКС |
| A +---------------------------+ | ВЛИЯНИЯ | ДЕТЕРМИНАЦИИ |
| | 1 2 | +--------------------------------+
+-------------------------------------+ | V-ВАРИАНТ | 96.56 |
| 1 | 72.48 96.09 84.29 | | ПОВТОРЕНИЯ | 0.00 |
| 2 | 19.52 28.12 23.82 | | СЛУЧАЙНЫЕ | 3.44 |
| 3 | 22.14 26.51 24.33 | +--------------------------------+
| 4 | 36.35 51.06 43.70 | | А-ФАКТОР | 83.84 |
| 5 | 55.04 83.04 69.04 | | В-ФАКТОР | 7.29 |
| 6 | 87.72 129.63 108.68 | | АВ-ВЗАИМОД. | 5.43 |
| 7 | 38.25 55.20 46.72 | +--------------------------------+
| 8 | 33.36 57.91 45.63 |
| 9 | 43.25 76.20 59.72 |
| 10 | 33.40 50.63 42.01 |
| 11 | 47.72 59.45 53.58 |
| 12 | 46.79 67.48 57.13 |
| 13 | 38.07 53.79 45.93 |
| 14 | 134.65 226.07 180.36 |
| 15 | 10.16 17.10 13.63 |
| 16 | 16.50 28.56 22.53 |
| | 45.96 69.18 57.57 |
+-------------------------------------+
+-----------------------------------------------+
| СТАТИСТ.ХАРАКТЕРИСТИКИ |
|-----------------------------------------------|
| СРЕДНЕЕ ПО МАТРИЦЕ : 57.57 |
| СТАНДАРТНОЕ ОТКЛОНЕНИЕ : 8.40 |
| ОШИБКА ОПЫТА (СРЕДНЕЙ) : 2.66 |
| ПОКАЗАТЕЛЬ ТОЧНОСТИ ,% : 4.61 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ - SD : 3.76 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ - (HCP): 7.51 |
+-----------------------------------------------+
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(A): 2.66 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(A) : 5.31 |
| ОШИБКА РАЗНОСТИ СРЕДНИХ -SD(B): 0.94 |
| НАИМЕНЬШАЯ СУЩ.РАЗНОСТЬ-HCP(B) : 1.88 |
+-----------------------------------------------+
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алешин С.Н. Качественная и количественная характеристика гуминовых соединений степных почв / С.Н. Алешин, А.И.Курбатов // Доклады ТСХА. –.1965. – Вып.103. – С. 5-11.
2. Андрусенко И.И. Изменение гумусового фонда темно-каштановых почв в связи с орошением и различным сельскохозяйственным использованием / И.И. Андрусенко, А.М. Коваленко, Е.П.Сафонова // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1988. – № 10. – С. 85-93.
3. Антипов-Каратаев И.Н. Влияние длительного орошения на процессы почвообразования и плодородие почв степной полосы Европейской части СССР (чернозёмы и каштановые почвы) / И.Н. Антипов-Каратаев, В.Н. Филиппова. – М.: Изд-во АН СССР. – 1955. – 205 с.
4. Антипов-Каратаев И.Н. Вопросы происхождения и географического распространения солонцов в СССР / Антипов-Каратаев И.Н. – М.: Изд-во АН СССР, 1953. – С. 64-79.
5. Атлас почв Украинской ССР / [науч редкол.: Бреус Н.М., Дусановский В.Л., Джамаль В.А., Кузьмичев В.П., Кисель В.Д. и др.] ; под ред. Н.К. Крупского, Н.И. Полупана. – К.: Урожай, 1979. - 160 с.
6. Бабинец А.Е. Гидрогеологические районы на территории Украинской ССР / А.Е. Бабинец // Труды I-го Укр. гидрогеол. совещания. – 1961. – С. 26-34.
7. Базилевич Н.И. Характеристика засоленных почв // Засоленные почвы европейской части СССР и Закавказья (тр. почв. ин-та им. В.В. Докучаева) / Базилевич Н.И., Панкова Е.И. – М., 1973. – С.21-203.
8. Базыкина Г.С. Изменение органического вещества почв солонцового комплекса Северного Прикаспия под влиянием лесомелиорации / Г.С. Базыкина, Н.А.Титова // Почвоведение. – 1993. – № 1. – С. 19-26.
9. Базыкина Г.С. Экологическая оценка антропогенно-измененных лугово-каштановых почв солонцового комплекса Северного Прикаспия при агролесомелиорации в богарных условиях / Г.С. Базыкина // Почвоведение. – 2000. – № 11. – С. 1340-1348.
10. Балюк С.А. Використання солонцевих ґрунтів України / С.А Балюк, Г.В. Новікова, Н.Ю. Гаврилович // Вісник аграрної науки. – 2001. – № 10. – С. 12-15.
11. Балюк С.А. Наукові аспекти сталого розвитку зрошення земель в Україні. Пленарна доповідь на VII з’їзді ґрунтознавців та агрохіміків України 25 липня 2006 р / С.А.Балюк, М.І Ромащенко. – Київ, 2006. – 32 с.
12. Балюк С.А. Сучасна еволюція зрошуваних ґрунтів: екологічні проблеми та шляхи їх вирішення / С.А.Балюк, В.Я.Ладних, Н.Ю.Гаврилович, О.А.Носоненко, М.А.Захарова, Л.І.Мошник, А.А.Лісняк, О.М.Дрозд // Вісник аграрної науки. Спец. Вип. – 2006.– №4 – С.60-63
13. Баранова О.Ю. Взаимосвязь различных видов солонцеватости на примере целинных и мелиорированных луговых солонцов ЦЧО / О.Ю. Баранова, В.А.Грачев, В.А. Исаев // Почвоведение. – 1992. – № 4. – С. 108-114.
14. Барановская А.И. Влияние орошения на миграцию карбонатов в почвах / А.И. Барановская, В.И. Азовцев // Почвоведение. – 1981. – № 10. – С. 17-25.
15. Благовещенский Ю.Н. Непараметрические методы в почвенных исследованиях / Благовещенский Ю.Н., Самсонова В.П., Дмитриев Е.А. – М.: Наука, 1987. – 95с.
16. Болдырев А.И. Баланс гумуса в темно-каштановой орошаемой почве / А.И. Болдырев, И.И.Андрусенко, Е.П. Сафонова // Почвоведение. – 1978. – № 1. – С. 67-76.
17. Болдырев А.И. Влияние длительного орошения на содержание органического вещества тёмно-каштановых почв и его групповой состав / А.И. Болдырев, Е.П.Сафонова // Почвенно-мелиоративные проблемы и пути повышения плодородия орошаемых земель Юга УССР. – М., 1978. – С. 60-62.
18. Большаков А.Ф. Разнообразие солонцов и особенности их мелиорации / А.Ф.Большаков // Бюлл. Почвен. Ин-та им. В.В. Докучаева. – М., 1973. – Вып. 6. – С. 6-13.
19. Бондарчук В.Г. Геоморфологічне районування Української РСР і Молдавської РСР // В.Г.Бондарчук , М.Ф. Векліч // Доповіді АН УРСР. – 1959. – № 4. – С. 406-411.
20. Брешковский П.М. К вопросу о роли обменного магния в явлениях солонцеватости почв / П.М. Брешковский // Ученые записки Казанского гос. Ун-та., 1937. – Т. 97. – Вып. 2. – С. 151-176.
21. Будкіна Л.Г. Схема гідрологічного районування України / Л.Г.Будкіна, Л.М.Козінцева // Географічні дослідження на Україні. – К.: Наукова думка, 1969. – С. 132-154.
22. Булгаков Д.С. Использований элементов теории корреляции в почвенных исследованиях / Д.С.Булгаков // Почвоведение. – 1966. – № 3. – С. 91-99.
23. Вадюнина А.Ф. Агрофизическая мелиоративная характеристика каштановых почв юго-востока европейской части СССР / Вадюнина А.Ф. – М., 1970. – 156 с.
24. Вергунова І.М. Основи математичного моделювання. Для аналізу і прогнозу агрономічних процесів / Вергунова І.М. – К.: Нора-Прінт, 2000. – 145с.
25. Возбуцкая А.Е. Химия почвы / Возбуцкая А.Е. – М.: Высшая школа, 1968. – 428 с.
26. Гаврилович Н.Ю.Агроекологічні аспекти підвищення продуктивності солонцевих ґрунтів України / Н.Ю. Гаврилович, О.М.Дрозд // Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. – 2004. – №6. – С.123-125
27. Гаврилович Н.Е. Особенности катионного обмена и формирования солевого состава почв юга Украины при их вторичном засолении: автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06.01.03 «Почвоведение» / Н.Е. Гаврилович. – Харьков, 1984. – 20 с.
28. Гаврилович Н.Ю. Про тривалість впливу меліоративної плантажної оранки на властивості та продуктивність солонцевих ґрунтів півдня України / Н.Ю. Гаврилович, О.М.Дрозд // Агрохімія і ґрунтознавство. Спец. вип. до 6 з’їзду УТГА. – Харків, 2006. - Кн.3. – С.203-204.
29. Гаврилович Н.Ю.Сучасна еволюція солонцевих ґрунтів півдня України під впливом плантажної оранки / Н.Ю. Гаврилович, О.М.Дрозд // Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. – 2006. – №7. – С.104-106
30. ВНД 35-5.5-06-99. Охорона водних, грунтових та рослинних ресурсів від забруднення важкими металами в умовах зрошення. – К.: Держкомводгосп України, 1999 – 26 с.
31. Гамаюнова В.В. Зміни показників родючості темно-каштанового ґрунту під впливом тривалого зрошення та застосування добрив / В.В. Гамаюнова, І.Д.Філіп’єв, О.В.Підручна // Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2003. – Вип. 27. – С. 138-143.
32. Гедройц К.К. Учение о поглотительной способности почв / Гедройц К.К. – Л.: Сельхозгиз, 1932. – 203 с.
33. Геоботанічне районування Української РСР / [ упоряд. А.І. Барабич]. – К.: Наукова думка, 1977. – 303 с.
34. Геологія з основами мінералогії: навч. посібник / [ Д.Г. Тихоненко, В.В. Дегтярьов, М.А. Щуковський та ін.]; за ред. Д.Г. Тихоненко. – Харків, 2002. – 297 с.
35. Гинзбург К.Е. Формы фосфора в основных типах почв Союза по почвенно-агрохимическим районам / К.Е. Гинзбург // Агрохимическая характеристика почв СССР. – М.: Наука, 1977. – С. 203-260.
36. Глотова Т.В. Органическое вещество каштановых и лиманных почв засушливого Юго-Востока СССР / Т.В. Глотова // Почвоведение. – 1956. – № 6. – С. 45-58.
37. Голованов А.И. Оценка направленности и интенсивности процесса соленакопления (на примере почв юга Западной Сибири) / А.И. Голованов, Е.И.Панкова, Н.И. Сотнева // Почвоведение. – 2002. – № 5. – С. 531-544.
38. Горбунов Н.И. Скорость вытеснения ионов натрия, калия и магния из солонца / Н.И.Горбунов, Л.П.Юдина// Почвоведение. – 1978. – № 10. – С. 29-35.
39. ГОСТ 5180-84 Грунты. Методы лабораторного определения физических характеристик. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 24 с.
40. ГОСТ 17.43.01-83 (СТ СЭВ 3847-82) Охрана природы. Почвы. Общие требования к отбору проб. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1983. – 15 с.
41. ГОСТ 26424-85 Почвы. Метод определения ионов карбонатов и бикарбонатов в водной вытяжке. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 4 с.
42. ГОСТ 26425-85 Почвы. Методы определения иона хлорида в водной вытяжке. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 9 с.
43. ГОСТ 26426-85 Почвы. Методы определения иона сульфата в водной вытяжке. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 7 с.
44. ГОСТ 26427-85 Почвы. Методы определения натрия и калия в водной вытяжке. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 4 с.
45. ГОСТ 26428-85 Почвы. Методы определения кальция и магния в водной вытяжке. – М.: Госкомитет СССР по стандартам, 1985. – 8 с.
46. Грачев В.А. Граничные показатели натриевой пептизируемости почв / В.А.Грачев, И.Н.Любимова, В.А.Павлов // Почвоведение. – 1997. – № 8. – С. 966-972.
47. Гринченко А.М. Окультуривание солонцовых почв Среднего Приднепровья: автореферат на соискание учёной степени доктора с.-х. наук / А.М. Гринченко. – Харьков, 1955. – 48 с.
48. Гринченко Т.А. Комплексная оценка эволюции плодородия почв и степени их окультуренности при длительном воздействии мелиорации и удобрений / Т.А. Грінченко, А.А.Егоршин // Агрохимия. – 1984. – № 11. – С. 82-88.
49. Гринь Г.С. Галогенез лёссовых почво-грунтов Украины / Гринь Г.С. – К.: Урожай, 1969. – 218 с.
50. Гринь Г.С. Принципи агроґрунтового районування Української РСР / Г.С. Гринь, М.К.Крупський // Агрохімія і ґрунтознавство. – 1969. – № 12. – С. С.3-26.
51. Гришина Л.А. Система показателей гумусного состояния почв // Проблемы почвоведения. Советские почвоведы к XI международному конгрессу почвоведов в Канаде / Гришина Л.А., Орлов Д.С. – М.: Наука, 1978. – С. 42-47.
52. Грунти. Визначення рухомих сполук фосфору і калію за модифікованим методом Мачігіна: ДСТУ 4114-2002. – [Чинний від 2002-06-27]. – К.: Держспживстандарт України, 2006. – 11с. – (Національний стандарт Украни).
53. Ґрунтознавство / [Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.] ; за ред. Д.Р. Тихоненка. – К.: Вища освіта, 2005. – 703с.
54. Дрозд О.М. Сучасні тенденції постмеліоративного розвитку солонцевих ґрунтів півдня України / О.М.Дрозд// Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. – 2009. – №2. – С.44-47.
55. Дрозд О.М. Вплив меліоративної плантажної оранки на вміст гумусу в солонцевих ґрунтах півдня України / О.М.Дрозд// Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. – 2008. – №4. – С.25-28.
56. Девятых В.А. К вопросу о природе малонатриевых солонцов // Солонцы и их сельскоходяйственное использование (науч. тр. почв. ин-та им. В.В. Докучаева.) / В.А. Девятых . – Москва, 1975. – С. 16-31.
57. Дергачёва М.И. Органическое вещество почв: статистика и динамика / Дергачёва М.И. – Новосибирск: Наука, 1984. – 174 с.
58. Дерев’янко Р.Г. Баланс гумусу в зрошуваному землеробстві степової зони Української ССР / Р.Г.Дерев’янко, О.О.Бацула, В.А.Панченко // Агрохімія і ґрунтознавство. – 1990. – Вип. 53. – С. 23-34.
59. Державний земельний кадастр України . – Книга 2. – Київ, 1996. – 189 с.
60. Джиндил А.Р. О влиянии орошения на состав и содержание гумуса и некоторые свойства южных черноземов Одесской области / А.Р. Джиндил // Агрохимия. – 1974. – № 10. – С. 106-109.
61. Дзенс-Литовская Н.Н. Почвы и растительность степного Крыма / Дзенс-Литовская Н.Н. – Л.: Наука, 1970. – 156 с.
62. Дмитриев Е.А. Математическая статистика в почвоведении / Дмитриев Е.А. – М.: Изд-во МГУ, 1972. – 292 с.
63. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта / Б.А.Доспехов. – М.: Агропромиздат, 1985. – 351с.
64. Егоров В.В. Органическое вещество почвы и ее плодородие / В.В. Егоров // Вестник сельскохозяйственной науки. – 1978. – № 5. – С.12-19.
65. Єгоршин О.О. Математичне планування польових дослідів та статистична обробка експериментальних даних / О.О. Єгошин, М.В.Лісовий. – Харків, 2005. – 193 с.
66. Єгоршин О.О. Планування і математична обробка три факторних дослідів / О.О. Єгошин, М.В.Лісовий. – Харків, 2008. –31 с.
67. Еремин Г.Г. О засоленных почвах Присивашья / Г.Г.Еремин // Вестник московского университета. – 1953. – № 6. – С. 133-144.
68. Ермолаев М.М. Трансформація родючості солонцевих ґрунтів Лісостепу України під впливом меліорацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора. с.-г. наук за спеціальністю 06.01.03 «Агроґрунтознавство і агрофізика»/ М.М.Єрмолаєв. – Київ, 2002. – 39с.
69. Залибеков З.Г. О классификации и номенклатуре коричневых плантажированных почв предгорного Дагестана / З.Г. Залибеков, С.У.Керимханов, А.Г.Истомина, М.А.Баламирзоев, Л.М. Мишиева, Э.Х.Нафталиев // Почвоведение. – 1978. – №2. – С.14-22.
70. Заморій П.К. Четвертинні відклади Української РСР / Заморій П.К. – К., 1961. –256с.
71. Захарова М.А. Агрогеохімічні закономірності міграції та акумуляції важких металів у зрошуваних ґрунтах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук за спеціальністю 06.01.03 «Агроґрунтознавство і агрофізика» / М.А.Захарова. – Харків, 2003. – 20 с.
72. Захарова М.А. Влияние орошения на содержание и профильное распределение тяжелых металлов в почвах Украины / М.А.Захарова // Агрохімія і ґрунтознавство. – 2002. . – Вип. 63. – С. 117-120.
73. Захарова М.А. Пространственное и профильное распределение тяжелых метал лов в орошаемых почвах Украины / М.А.Захарова // Вісник ХДАУ. – 1999. – №1. – С. 247-250.
74. Земельні ресурси України / [авт.тексту В.В. Медведєв, Т.М. Лактіонова]. – К.: Аграрна наука, 1998. – 148 с.
75. Зимовец Б.А. Экология и мелиорация почв сухостепной зоны / Зимовец Б.А. – М., 1991. – 238 с.
76. Золотун В.П. Изменение некоторых химических свойств темно-каштановых почв Приднепровья за 30 лет орошения // Чередование культур и обработка почвы.- Кишинев / В.П.Золотун, К.М. Кухтеева. – 1975. – Т.147. – С.43-52.
77. Зрошувані землі Дунай-Дністровської зрошувальної системи: еволюція, екологія, моніторинг, охорона, родючість [упоряд. В.Я.Ладних, О.А.Носоненко] ; за ред. С.А.Балюка. – Х. : «Антіква», 2001. –260 с.
78. Иберла К. Факторный анализ / Иберла К.; пер.с нем. – М.: Статистика, 1980. – 400с.
79. Иванов В.Н. Почвы Крыма и их мелиорация / Иванов В.Н. – Симферополь: Таврия, 1976. – 64 с.
80. Иванов В.Н. Почвы Крыма и повышение их плодородия / Иванов В.Н. – Симферополь.: «Крым», 1966. – 148 с.
81. Иванова Е.Н. Солонцы // Генезис и классификация полупустынных почв / Е.Н.Иванова , Л.П.Будина , В.П.Медведев , Л.И.Пачикина , В.М.Фридланд. – М.: «Наука», 1966. – С. 73-116.
82. Иенни Г.Факторы почвообразования / Ганс Иенни; пер.с англ. А.А. Роде, С.В. Моро и И.А. Моро. – М.:Изд-во иностр.лит-ры, 1948. – 347 с.
83. Кальбус Г.Л. Застосування математичних методів у наукових дослідженнях / Г.Л.Кальбус // Вісник с.-г. науки. – 1969. № – 4. – С.22-30.
84. Караваева Н.А. Опыт выделения типов эволюции земледельческих почв // Антропогенная и естественная эволюция почв и почвенного покрова (тез.всес.совещ) / Н.А Караваева. – М. Пущино, 1989. – С.22-23.
85. Карманов И.И. Современные аспекты оценки земель и плодородия почв / И.И.Карманов, Д.С.Булгаков, Л.А.Карманова, Е.И.Путилин // Почвоведение. – 2002. – № 7. – С. 850-857.
86. Кизяков Ю.Е. Баланс воднорастворимых веществ и физико-химические свойства каштановых почв юга Украины при орошении минерализованными водами / Ю.Е. Кизяков // Тезисы докладов VI делегатского съезда всесоюзного общества почвоведов (16-21 сентября, 1981 г. Г. Тбилиси ). – 1981. – Кн.5, С.58-59.
87. Кизяков Ю.Е. Водно-физические свойства солонцовых почв северного Присивашья в связи с их мелиорацией / Ю.Е.Кизяков, Н.В.Гниненко, Н.М.Лаврентьев // Бюллетень всесоюзного научно-исследовательского института кукурузы. – 1971. – Вып 3 (20) . – С.51-54.
88. Кизяков Ю.Е. Органические вещества темно-каштановых легкоглинистых почв УССР и их изменение при орошении минерализованными водами / Ю.Е. Кизяков // Почвоведение. – 1974. – № 2. – С. 52-62.
89. Кизяков Ю.Е. Органическое вещество солонцовых почв Северного Присивашья и влияние на него различных способов мелиорации / Ю.Е.Кизяков, З.А.Неред, Л.А. Дуброва // Почвоведение. – 1974. – № 2. – С. 53-60.
90. Кизяков Ю.Е. Особенности антропогенной эволюции и морфологии солонцов в агроценозах зоны сухих степей Украины / Кизяков Ю.Е., Кольцов А.В. // Агрохімія і ґрунтознавство (спеціальний випуск до V з’їзду УТҐА (6-10 липня 1998, м. Рівне). – 1998. – Ч.- ІІ. – С. 14-15.
91. Кизяков Ю.Е. Последействие плантажной вспашки на агрофизические свойства солонцов Присивашья / Ю.Е.Кизяков, Н.В.Гниненко, Н.М.Лаврентьев // Бюллетень всесоюзного научно-исследовательского института кукурузы, – 1971. – Вып 6 (23). – С.51-54.
92. Кизяков Ю.Е. Физико-химические свойства солонцов северного Присивашья, их вариабельность и изменение при длительном последействии различных способов мелиорации / Ю.Е.Кизяков // Почвоведение. – 1977. – № 12. – С. 20-30.
93. Кизяков Ю.Е. Эффективность мелиорации в ослаблении отрицательного влияния поливных минерализованных вод на темно-каштановые почвы // Защита орошаемых земель от эрозии, подтопления и засоления / Ю.Е.Кизяков . – Киев: Урожай,1991. – С.136-145.
94. Кизяков Ю.Е., Власюк С.И., Голуб С.С. Влияние мелиораций на нитрификационную способность и динамику нитратов в темно-каштановых почвах УССР при орошении хлоридно-натриевыми водами / Ю.Е. Кизяков, С.И.Власюк, С.С. Голуб // Агрохимия. – 1987. – № 12. – С. 14-24.
95. Кизяков Ю.Е. Изменение почв зоны сухих степей Украинской ССР при длительном воздействии мелиораций: автореф дис. на соискание уч. степ. д-ра с.-х. наук: спец. 06-01-03 «Почвоведение» / Ю.Е. Кизяков . – М., 1987. – 48 с.
96. Кирюшин В.И. Классическое наследие и современные проблемы агропочвоведения / В.И. Кирюшин // Почвоведение. – 1996. – № 3. – С. 269-276.
97. Кирюшин В.И. Концепция оптимизации режима органического вещества почв в агроландшафтах / Кирюшин В.И., Ганжара Н.Ф., Кауричев И.С. – М.: Издательство МСХА, 1993. – 97 с.
98. Кирюшин В.И. Солонцы и их мелиорация / Кирюшин В.И. – Алма-Ата, 1976. – 172с.
99. Кирюшин В.И., О взаимодействии гипса и карбоната кальция с ППК солонцов // Солонцы и их освоение (научно-технический бюллетень) / В.И. Кирюшин, В.В.Окорков, А.Н.Верещагин. – Целиноград, 1980. – № 23. – С. 3-12.
100. Кисель В.Д. Агрохимическая характеристика черноземов и каштановых почв степи // Агрохимическая характеристика почв СССР:Украинская ССР/ В.Д.Кисель, Г.М.Кривоносова. – М.:Наука, 1973. – С.227-246.
101. Кисіль В.Д. Агрогрунтові райони Степової чорноземної зони / В.Д. Кисіль // Агрохімія та ґрунтознавство. – 1969. – Вип. 12. – С.109-157.
102. Кисіль В.Д. Динаміка вмісту вуглекислого газу в темно-каштанових залишково-слабосолонцюватих грунтах / В.Д. Кисіль, М.І.Полупан, Н.О.Канівець // Агрохімія і ґрунтознавство. – 1975. – №30. – С.94-99.
103. Кізяков Ю.Є. Вплив аніону натрієвих солей поливних мінералізованих вод на каштанові ґрунти півдня України/ Ю.Є.Кізяков // Агрохімія і ґрунтознавство. – 1983. – №45. – С.18-25.
104. Классификация и диагностика почв СССР / [В.В. Егоров, В.М. Фридланд, Е.Н. Иванова, Н.Н. Розов, В.А. Носин, Т.А. Фриев] ; под ред. В.М. Фридланда. – М.: Колос, 1977. – 223 с.
105. Климат Украины / [сост. Г.Ф. Приходько и др.]. – Л.: Гидрометеоиздат, 1967. – 413 с.
106. Ковда В.А. Основы учения о почвах: Общая теория почвообразовательного процесса / Ковда В.А. – М.: Наука, 1973. – Кн. 2. – 468 с.
107. Колесников А.В. Характеристика почвенного поглощающего комплекса лугово-каштановых почв северного Прикаспия (Джаныбекский стационар) / А.В. Колесников, Т.А.Соколова, М.Л.Сиземская // Почвоведение. – 2006. – № 2. – С. 179-189.
108. Кононова М.М. Изменение в содержании и составе органического вещества при окультуривании почв / М.М.Кононова, Н.А.Панкова, Н.П. Бельчикова // Почвоведение. – 1949. – № 1. – С. 33-38.
109. Кононова М.М. Проблема почвенного гумуса и современные задачи его изучения / Кононова М.М. – М.: Издательство АН СССР, 1951. – 391 с.
110. Корж А.М. Динамика органического вещества темно-каштановых почв при орошении / А.М.Корж // Мелиорация и водное хозяйство. – 1967. – Вип.6 – С.19-23.
111. Корж А.М. Изменение физических и физико-химических свойств темно-каштановых почв при орошении минерализованными водами и мероприятия по их улучшению: автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06-01-03 «Почвоведение» / А.М.Корж. – Харьков, 1967. – 18 с.
112. Корнблюм Э.А. Мозаичные почвенные профиля и способ их описания / Э.А.Корнблюм, И.Н.Любимова, Т.В.Турсина // Почвоведение. – 1972. – № 8. – С. 145-154.
113. Кривоносова Г.М. Режим питательных веществ // Методические рекомендации по изучению влияния орошения на почвы УССР / Г.М. Кривоносова. – Харьков, 1979. – С.56-63.
114. Крикунов В.Г. Почвы УССР и их плодородие / Крикунов В.Г., Полупан Н.И. – К.: Вища школа, 1987. – 320 с.
115. Кружилин И.П. Влияние орошения на почвы и ландшафты степей/ И.П.Кружилин, А.С.Морозова // Почвоведение. – 1993. – № 11. – С. 59-64.
116. Кружилин И.П Комплексная мелиорация солонцов на орошаемых землях Волго-Донского междуречья / И.П.Кружилин, Л.А. Козлова // Почвоведение. – 2003. – № 5. – С. 623 – 629.
117. Крупеников И.А. Роль и место математической статистики в почвоведении / И.А.Крупеников, Т.Б. Махлин // Бюллетень почвенного института им.В.В. Докучаева. – 1975. – вып.10. – С.3-7.
118. Крупкин П.И. Основные принципы оценки влияния различных факторов на величину урожая / П.И.Крупкин, П.Т.Воронков // Почвоведение. – 1974. – № 12. – С. 29-41.
119. Крупский Н.К. О содержании гумуса в почвах Украины/ Н.К.Крупский, В.П.Кузмичёв, Р.Г. Деревянко // Почвоведение. – 1970. – № 6. – С. 5-17.
120. Крупский Н.К. Уровни активности ионов кальция в почвах Степи и Лесостепи Украинской ССР / Н.К.Крупский, Д.Н.Губарева, А.М. Александрова // Почвоведение. – 1987. – № 10. – С. 65-79.
121. Крупський М.К. До вивчення природи солонцевого процессу в грунтах півдня України/ М.К.Крупський, Л.О. Чаусова, М.І. Полупан // Агрохімія і грунтознавчтво. – 1975. – №30. – С. 94-99.
122. Крыщенко В.С. Компенсационный принцип анализа гумус-гранулометрических отношений в полидисперсной системе почв / В.С. Крыщенко, Т.В.Рябинец, О.А.Бирюкова, Н.Е.Кравцова // Почвоведение. – 2006. – № 4. – С. 473-483.
123. Кухтеева К.М. Окультуривание комплексных солонцовых почв Херсонского Причерноморья методом плантажной вспашки: : автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06-01-03 «Почвоведение» / К.М.Кухтеева – Харьков, 1976. – 19 с.
124. Лебедева И.И. Агрогенно-преобразованные почвы: эволюция и систематика / И.И.Лебедева, В.Д.Тонконогов, Л.Л.Шишов, П.А.Суханов, А.Ю. Перцович // Почвоведение. – 1996. – № 8. – С. 351-358.
125. Лебедева И.И. Антропогенное почвообразование и новая классификация почв России / И.И.Лебедева, В.Д.Тонконогов, М.И.Герасимова // Почвоведение. – 2005. – № 10. – С. 1158-1164.
126. Лебедева И.И. Антропогенно-преобразованные почвы в мировых классификационных системах / И.И.Лебедева, В.Д.Тонконогов, М.И.Герасимова // Почвоведение. – 1996. – № 8. – С. 961-967.
127. Лебедева И.И. Классификационное положение и систематика антропогенно-преобразованных почв / И.И.Лебедева, В.Д.Тонконогов, Л.Л.Шишов // Почвоведение. – 1993. – №9. – С.98-106.
128. Лісняк А.А.Вилучені зі зрошення землі: спрямованість ґрунтових процесів, оцінка агроекологічного стану та шляхи його поліпшення: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук за спеціальністю 06.01.03 «Агроґрунтознавство і агрофізика» / А.А.Лісняк. – Харків,2006. – 20 с.
129. Лісовий М.В. Методичні підходи до розробки математичних моделей урожайності озимої пшениці / М.В.Лісовий, В.П.Філатов // Агрохімія і ґрунтознавство (спецвипуск до V з’їзду УТГА). – Х. – 1988. – С.194-195.
130. Лісовий М.В. Продуктивність основних типів грунтів України / М.В.Лісовий, А.В.Комариста, Н.А.Солов’яненко // Вісник ХНАУ. – 2008. – №2. – С.12-14.
131. Любимова И.Н. Агрогенная эволюция почв солонцовых комплексов сухо-степной зоны / И.Н. Любимова // Почвоведение. – 2002. – № 7. – С. 892-903.
132. Любимова И.Н. Генетическое разнообразие солонцов и их постмелиоративные изменения / И.Н.Любимова, В.А.Грачев // Почвоведение. – 1994. – № 4. – С. 92-99.
133. Любимова И.Н. Изменение карбонатного профиля почв солонцовых комплексов при агрогенном воздействии / И.Н.Любимова, Т.А. Дегтярева // Почвоведение. – 2000. – № 7. – С. 855-860.
134. Любимова И.Н. Изменение почв солонцового комплекса Волгоградского Заволжья при орошении и в постирригационный период // Проблемы почвоведения (научные труды почвенного института им. В.В.Докучаева РАСХН) / И.Н.Любимова, А.И.Бондарев, В.Я. Мотузов, П.И Тихонравова. –М., 2006. – С.121-138.
135. Любимова И.Н. Применение концепции почвенных морфонов при изучении строения солонцовых почв с нарушенным профилем / И.Н.Любимова, И.А.Салпагарова, В.Я.Мотузов, И.В. Горячкина // Почвоведение. – 1993. – № 2. – С. 63-72.
136. Любимова И.Н. Природа щелочности целинных и агрогенно-измененных почв солонцового комплекса Волгоградской области / И.Н.Любимова, А.В.Горобец, В.А.Грачев, Н.С.Никитина // Почвоведение. – 2004. – № 11. – С. 1325-1334.
137. Любимова И.Н. Современные процессы почвообразования в распаханных и мелиорированных почвах солонцовых комплексов сухостепной и полупустынной зон. // Почвообразовательные процессы / И.Н.Любимова. – М.: Почвенный институт им. В.В.Докучаева, 2006. – С.390-413.
138. Любимова И.Н. Экологические аспекты мелиорации солонцовых почв сухостепной зоны / И.Н.Любимова // Тезисы докладов II съезда общества почвоведов России. – Кн.2.– 1996. – С.281.
139. Малиновская Н.М. Эффективность примов мелиорации орошаемых вторично осолонцованных темно-каштановых почв нижнего Приднепровья: автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06.01.03 «Агропочвоведение и агрофизика» / Н.М.Малиновская. – Харьков, 1992. – 22 с.
140. Мамонтов В.Т Особенности почвообразовательных процессов и плодородия черноземов и каштановых почв при орошении: Обзорная информация / Мамонтов В.Т. – М., 1990. – 78с.
141. Маринич О.М. Фізична географія України / Маринич О.М., Тищенко П.Г. – К.: Знання, КОО, 2003. – 479 с.
142. Медведев В.В. Концепция почвенного мониторинга / В.В.Медведев, Т.Н. Лактионова // Вісник аграрної науки. – 1992. – № 9. – С. 9-12.
143. Медведев В.В. Мониторинг почв Украины. Концепция, предварительные результаты, задачи / Медведев В.В. – Харьков: ПФ «Антиква», 2002. – 428 с.
144. Медведев В.В. Изменение физико-механических свойств почв юга УССР при орошении // Почвенно-мелиоративные проблемы и пути повышения плодородия орошаемых земель юга Украины: материалы совещания 25-30 сентября 1978 / В.В. Медведев, В.Г. Цыбулько. – М., 1978. – С. 50-52.
145. Медведев В.В.Плотность сложения почв (генетический, экологический и агрономический аспекты). / В.В.Медведев, Т.Е.Лындина, Т.Н.Лактионова. – Х.:13 типография, 2004. – 244с.
146. Медведев В.В. Структура почвы (методы, генезис, классификация, география, мониторинг, охрана) ). / В.В.Медведев, Т.Н.Лактионова. – Х.:13 типография, 2008. – 406 с.
147. Медведєв В.В. Сучасний стан земель України і заходи для його поліпшення/ В.В.Медведєв, С.Ю.Булигін, Р.С.Трускавецький, Т.М.Лактіонова, В.І.Кисіль, С.А.Балюк // Вісник аграрної науки. – 1996. – №12. – С.5-13.
148. Мершин А.П. Влияние распашки на состав гумуса в южных черноземах и темно-каштановых почвах Целиноградской области / А.П. Мершин // Доклады ТСХА. – 1965. – Вып 115. – С.35-41.
149. Методики визначення складу та властивостей ґрунтів: [у 2 кн]. – Харків, 2004. / [за ред. С.А. Балюка.]. – Кн. 1. – 214с.
150. Методики визначення складу та властивостей ґрунтів: [у 2 кн]. – Харків, 2004. / [за ред С.А. Балюка.]. – Кн. 2. – 212с.
151. Минин Я.М. Приемы изучения перераспределения почвенных горизонтов при мелиоративной вспашке солонцов каштановой зоны / Я.М.Минин // Почвоведение. – 1956. – № 12. – С. 31-37.
152. Минкин М.Б. Солонцы юго-востока Ростовской области / Минкин М.Б., Бабушкин В.М., Садименко П.А. – Издательство Ростовского университета, 1980. – 270 с.
153. Мирошниченко М.М. Відображення просторової неоднорідності мікроелементного складу грунтів за результатами грунтово-геохімічних і еколого-агрохімічних обстежень / М.М.Мірошниченко, А.І.Фатєєв, Я.В.Бородіна, В.Л.Самохвалова, Д.О.Семенов, І.В.Богдич // Агрохімія і ґрунтознавство. – 2007. – № 67. – С. 129-135.
154. Можейко А. М. Результаты многолетних опытов по окультуриванию солонцов южной части Среднего Приднепровья / А. М. Можейко // Происхождение и окультуривание солонцовых почв на Украине. – Х,1962. – С. 158-241.
155. Можейко А.М. Режим грунтовых вод и солей в них на орошаемых овощных участках Присивашья // Тезисы докладов совещания по предупреждению и борьбе с вторичным засолением и заболачиванием при орошении / А.М., Воротник Т.К. – Харьков, 1959. – С. 29-36.
156. Можейко А.М. Солонцовые почвы южной части Среднего Приднепровья и их культурное освоение: автореф дис. на соискание уч. степ. доктора с.-х. наук / А.М.Можейко. – Харьков, 1964. – 54 с.
157. Мошник Л.І. Важкі метали у зрошуваних ґрунтах Донбасу: рівні вмісту, процеси міграції, трансформації і транслокації, прийоми детоксикації: : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. с.-г. наук за спеціальністю 06.01.03 «Агроґрунтознавство і агрофізика» / Л.І.Мошник. – Харків,2000. – 20 с.
158. Муха В.Д. Антропогенный фактор и почвообразование // Проблемы эволюции почв: материалы IV всероссийской конференции / В.Дмуха. – Пущино, 2003 С. 191-201.
159. Муха В.Д. Естественно-антропогенная эволюция почв (общие закономерности и зональные особенности) / Муха В.Д. – М.: КолосС, 2004. – 270 с.
160. Науковий звіт лабораторії меліорації ґрунтів за 1970 р. – Харків, 1971. – 273с.
161. Наукові основи агропромислового виробництва в зоні Степу України / Ред.кол.: М.В.Зубець (голова) та ін.- К.: Логос, 2004. – 776 с.
162. Нестеренко А.Ф. Режим катионов водовода, натрия и кальция в темно-каштановых почвах всвязи с их генезисом : автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06-01-03 «Почвоведение» / А.Ф.Нестеренко. – Харьков, 1976. – 19 с.
163. Новикова А.В. Градация степени засоления солонцовых почв юга УССР по активности ионов натрия / А.В.Новикова, А.М.Александрова, Н.Е.Гаврилович, Л.А.Чаусова // Агрохимия и почвоведение. – 1990. – №53. – С.77-82
164. Новикова А.В. О проявлении и особенностях солонцовых свойств в почвах степной и сухостепной зон юга Украины / А.В.Новикова // Почвоведение. – 2007. – № 7. – С.811-822.
165. Новикова А.В. О составе гумуса солонцовых почв Крыма / А.В. Новикова // Почвоведение. – 1959. – № 10. – С. 87-92.
166. Новикова А.В. Определение диагностических показателей степени окультуренности солонцовых почв юга Украины / А.В. Новикова // Плодородие мелиорируемых земель УССР и пути его повышения. – К, 1986. – С.58-74.
167. Новикова А.В. Перспективы и пути мелиорации при орошении почв юга Украины с малой степенью солонцеватости // Материалы регионального совещания по мелиорации почв / Новикова А.В., А.М. Пикуза. – 1967. – С. 18-28.
168. Новикова А.В. Гранулометрическая дифференциация профиля и ее изменение в процессе эволюции остепненных солонцов в зональне почвы / А.В.Новикова // Агрохімія і ґрунтознавство. – 2009. – Вип.70. – С.13-28.
169. Новикова А.В. Геохимические и режимные закономерности соленакопления в степном Крыму, приемы улучшения солонцовых почв и возможность использования земель под орошение // Происхождение и окультуривание солонцовых почв на Украине (труды Харьковского ин-та им. В.В. Докучаева)/ А.В.Новикова. – Харьков, 1962. – С. 241-359.
170. Новикова А.В. История почвенно-мелиоративных и экологических исследований засоленных и солонцовых земель Украины (1890-1996 гг.) / Новикова А.В. – К., 1999. – 144 с.
171. Новикова А.В. О мелиорации солонцов Крыма / А.В.Новикова // Вопросы мелиорации солонцов. – М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. – С. 176-212.
172. Новикова А.В. Прогнозирование вторичного засоления почв при орошении / Новикова А.В. – К.: Урожай, 1975. – 184 с.
173. Носко Б.С. Еволюція ґрунтів в сучасних умовах / Б.С.Носко// Агрохімія і ґрунтознавство(спецвипуск) / Б.С Носко. –.Харків, 1998. – Ч 1. – С. 5-8.
174. Окорков В.В. Факторы, определяющие пептизируемость почв / В.В.Окорков // Почвоведение. – 1993. – № 5. – С. 42-46.
175. Окультуривание солонцовых почв / [авт. текста А.В. Новикова] – К.: Урожай, 1984. – 176 с.
176. Опанасенко М.Є. Класифікація скелетних плантажованих грунтів / М.Є. Опанасенко // Агрохімія і ґрунтознавство: міжвідомчий тематичний науковий збірник за мат-лами міжнародної наук.-практ. конф. „Проблеми класифікації та діагностики грунтів” . – Харків, 2008. – Вип.69. – С.68-74.
177. Опанасенко Н.Е. Посттехногенное влияние траншейного плантажа на скелетные почвы Крыма и персикове сады / Н.Е. Опанасенко // Агрохімія і ґрунтознавство: міжвідомчий тематичний науковий збірник. Спец. випуск до VI з’їзду УТГА (1-5 липня 2002 р., м.Умань): Ґрунтознавство та агрохімія на шляху до сталого розвитку України. – Харків, 2002. – Кн. 2 – С.274-276.
178. Опанасенко Н.Е. Характеристика плантажированных скелетных почв Крыма/ Н.Е. Опанасенко // Почвоведение. – 1985. – № 3. – С. 110-115.
179. Орлов Д.С. Органическое вещество степных почв Поволжья и процессы его трансформации при орошении / Д.С.Орлов, В.А.Барановская, А.А. Околелова // Почвоведение. – 1987. – № 10. – С. 65-79.
180. Орлов Д.С. Органическое вещество целинных и антропогенно-нарушенных почв/ Д.С.Орлов // Почвоведение. – 2002. – № 6. – С. 748-750.
181. Орлов Д.С. Особенности органического вещества орошаемых почв/ Д.С.Орлов, Е.М.Аниканова, В.А. Маркин // Проблемы ирригации почв юга чернозёмной зоны. – М.: Наука, 1980. – С. 35-61.
182. Орлов Д.С. Химия почв / Орлов Д.С. – М.: Изд-во Московского университета, 1985. – 376 с.
183. Осипова Н.И. Об изменении растворимости фракций гуминовых кислот и фульвокислот, выделяемых методом Тюрина, под влиянием насыщения почв катионом кальция // Научные доклады высшей школы. Биологические науки / Н.И. Осипова. – М.: Высшая.школа, 1980. – №3 (195). – С 126-131.
184. Пак К.П. Солонцы СССР и пути повышения их плодородия / Пак К.П. – М.: Колос, 1975. – 384 с.
185. Палієнко В.П. Геоморфологічне районування // Географічна енциклопедія України / В.П. Палієнко.– К., 1989. – Т.1. – С. 256-257.
186. Панкова Е.И. Мелиоративное состояние и вторичное засоление почв орошаемых земель Волгоградской области / Е.И. Панкова А.Ф. Новикова // Почвоведение. – 2004. – № 6. – С. 731-774.
187. Панкова Е.И. О диагностике солончаков / Е.И.Панкова, И.А.Ямнова // Почвоведение. – 1993. – № 10. – С. 28-38.
188. Панов Н. П. Особенности генезиса и мелиорации малонатриевых солонцов // Генезис и мелиорация солонцовых комплексов / Н. П. Панов. – М., 2008. – С. 18-32.
189. Панов Н.П. Гидрофильные кремниевые соединения и их участие в солонцовом процессе почвообразования // Генезис и мелиорация солонцовых комплексов / Н.П.Панов, Л.П.Родионова, А.И .Оконский. – М., 2008. – С. 18-32.
190. Панов Н.П. К вопросу о факторах, определяющих неблагоприятные свойства малонатриевых солонцов // Мелиорация солонцов / Н.П.Панов , Н.А. Гончарова . – Москва, 1972. – Ч. 1. – С. 56-66.
191. Панов Н.П. Особенности генезиса малонатриевых солонцов / Н.П.Панов , Н.А.Гончарова . – Известия ТСХА. – 1969. – Вып. 5. – С. 129-139.
192. Пат. 31969 Україна МПК (2006): A01B 79/00, E02B 11/00.Спосіб визначення системи оцінки придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки / Балюк С. А., Дрозд О. М., Гаврилович Н. Ю., Новікова Г. В.; заявник і патентовласник Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського». - № u200714802; заявл. 26.12.2007; опубл. 25.04.2008, Бюл. № 8/2008.
193. Пикуза А.М. Об эффективности приемов мелиорации темно-каштановых почв степного Крыма при орошении // Мелиорация орошаемых засоленных почв (доклады Всесоюзного совещания по мелиорации орошаемых засоленных почв в Ростове-на-Дону) / А.М.Пикуза, А.В.Новикова. – 1967, – Т.1. – Ч.2. – С.100-110.
194. Полевой определитель почв / [науч редкол.: вернандер Н.Б., Джамаль В.А., Дусановский В.Л., Канаш А.П. и др.] ; под ред. Н.И. Полупана, Б.С.Носко.,В.П.Кузьмичева. – К.: Урожай, 1981. - 320 с.
195. Полупан М.І. Визначення природного потенціалу ґрунтів акумулятивного типу / М.І.Полупан, В.Б.Соловей, В.Г.Ковальов // Вісник аграрної науки. – 1999. – № 11. – С. 12-20.
196. Полупан М.І. Визначник еколого-генетичного статусу та родючості ґрунтів України: навчальний посібник / Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А.. – К.: Колообіг, 2005. – 304 с.
197. Полупан М.І. Кількісні і якісні зміни вмісту гумусу в ґрунтах півдня України в умовах інтенсивного землеробства / М.І.Полупан // Вісник сільськогосподарської науки. – 1980. – № 11. – С. 9-15.
198. Полупан М.І. Класифікація грунтів України / Полупан М.І., Соловей В.Б., Величко В.А. – К.:Аграрна наука, 2005. – 300с.
199. Полупан М.І. Теоретичні основи формування процесу галоморфізації на зрошуваних ґрунтах України / М.І.Полупан, В.Г.Ковальов // Вісник аграрної науки. – 1994. – № 7. – С. 52-66.
200. Полупан Н.И. О современном характере солонцового процесса в почвах юга Украины / Н.И. Полупан, А.Ф.Нестеренко, В. Д. Кисель // Почвоведение. – 1979. – № 11. – С. 10-16.
201. Полупан Н.И. Плантажированные почвы Сухой степи Украины в классификационной системе / Н.И. Полупан // Почвоведение. – 1981. – № 9. – С. 28-39.
202. Полупан Н.И. Темпы и прогноз развития осолонцевания в орошаемых почвах юга Украины / Н.И. Полупан, В.Г.Ковалёв // Почвоведение. – 1993. – № 5. – С. 75-83.
203. Полупан Н.И. Характер и интенсивность гумусообразования в почвах зоны южной сухой Степи Украины при различных антропогенных воздействиях / Н.И. Полупан // Агрохимия. – 1986. – № 12. – С. 62-72.
204. Полупан Н.И. Характер солевых режимов в почвогрунтах юга Украины при различных видах их использования и состояния // Плодородие мелиорируемых земель УССР и пути его повышения (сб. науч. Трудов) / Н.И. Полупан. – К., 1986. – С. 67-73.
205. Полупан Н.И. Солонцы // Почвы Украины и повышение их плодородия/. Полупан Н.И. – К.: Урожай, 1988. – Т. 1. – С. 226-237.
206. Природа Украинской ССР: Климат / [сост. К.Т. Логинов, М.И. Щербань. ]. – К. Наукова думка, 1984. – 232 с.
207. Природа Украинской ССР: Ландшафты и физико-географическое районирование / [сост. А.М. Маринич]. – К. Наукова думка, 1985. – 222 с.
208. Природа Украинской ССР: Растительный мир / [сост. Ю.Р. Шеляг-Сосонко]. – К. Наукова думка, 1985. – 206 с.
209. Приходько В.Е. Эволюция почв степной зоны при орошении // Естественная и антропогенная эволюция почв / В.Е. Приходько. – Пущино, 1988. – С.152-163.
210. Рекомендации по технологии мелиорации солонцовых почв Украинской ССР. – К.:Урожай,1977. – 26с.
211. Рекомендації по підвищенню родючості солонців і солонцюватих ґрунтів за допомогою меліоративної плантажної оранки – К.:Урожай,1976. – 15с.
212. Ресурсозберігаючі технології хімічної меліорації ґрунтів в умовах земельної реформи / [Р.С.Трускавецький, Ю.Л.Цапко, Г.В. Новікова та ін.] ; за ред. Р.С. Трускавецького, С.А. Балюка. – Київ, 2000. – 70 с.
213. Роде А.А. Почвы Джаныбекского стационара / Роде А.А., Польский М.М. // Науч. тр. почв. ин-та им. В.В. Докучаева. – 1963. – Т. 56. – С. 1-214.
214. Ромащенко М.І. Зрошення земель в Україні. Стан та шляхи поліпшення / Ромащенко М.І., Балюк С.А. – К.: Світ, 2000. – 114 с.
215. Рижук О.М Перспективи хімічної меліорації ґрунтів в Україні / О.М.Рижук, Р.С.Трускавецький, С.А.Балюк, І.М. Бенцаровський // Вісник аграрної науки. – 2001. – № 11. – С. 5-9.
216. Садименко П.А. Фосфатный режим мелиорированных солонцов/ П.А.Садименко, Т.М. Минкина // Почвоведение. – 1994. – № 10. – С. 99-104.
217. СанПиН 42-128-4433-87. Санитарные нормы допустимых концентраций химических веществ в почве. - М., 1988. - 302 с.
218. Самбур Г.Н. Солонцы УССР и их улучшение // Мелиорация солонцов в СССР./ Г.Н.Самбур. – М.-Л.: Изд-во. АН СССР, 1953. – С. 502-550.
219. Семендяева Н.В. Некоторые особенности природы мало- и многонатриевых солонцов Омской области: автореф дис. на соискание уч. степ. канд. с.-х. наук: спец. 06.532 «Почвоведение» / Н.В.Семендяева. – Омск, 1971. – 26 с.
220. Семендяева Н.В. Теоретические и практические аспекты химической мелиорации солонцов Западной Сибири / Семендяева Н.В., Добротворска Н.И. – Новосибирск, 2005. – 156 с.
221. Семенов В.А. К вопросу о математико-статистической обработке экспериментальных даннях в агропочвоведении / В.А.Семенов, О.А.Драгунов // Тезисы докладов ІV Всесоюз. Делегатскому съезду почвоведов. – Алма-Ата. – 1970. – Кн. І. – С.95-96.
222. Семенова-Забродина С.П. Окультуривание солонцов Присивашья путем перевала в богарных условиях / Семенова-Забродина С.П. // Почвоведение. – 1952. – № 5. – С. 426-433.
223. Семенова-Забродина С.П. Опыт окультуривания солонцов и солонцеватых почв юга Украины путем мелиоративной вспашки в богарных условиях // Вопросы повышения плодородия солонцовых почв / С.П.Семенова-Забродина. – К.: Изд-во АН УССР, 1954. – С.95-114.
224. Сиземская М.Л. Диагностика постмелиоративного состояния солончаковых солонцов полупустыни Прикаспия / М.Л. Сиземская // Почвоведение. – 1996. –№ 12. – С. 1416-1501.
225. Сиземская М.Л. Оценка скорости рассоления солончаковых солонцов в агролесомелиоративной системе освоения северного Прикаспия / М.Л.Сиземская, В. А.Романенков // Почвоведение. – 1992. – № 6. – С. 83-90.
226. Соколова Т.А. Изменение содержания и состава солей в почвах солонцового комплекса Джаныбекского стационара за последние 40-50 лет / Т.А.Соколова, М.Л.Сиземская, М.К.Сапанов, И.И. Толпешта // Почвоведение. – 2000. – № 11. – С. 1328-1339.
227. Сучасна концепція хімічної меліорації кислих і солонцевих грунтів / [ за ред. С.А.Балюка, С. Трускавецького,]. – Харків, 2008 – 100с
228. Технологии мелиорации и возделывания сельскохозяйственных культур на солонцовых землях Поволжья – М.:Росагропромиздат,1989. – 113с.
229. Тихоненко Д.Г. До перегляду концептуальних основ землекористування та землеволодіння: еколого-еволюційний та геоінформаційний аспекти / Д.Г.Тихоненко, М.О.Горін, Біла І.М. // Вісник ХДАУ. – 1997. – № 3. – С. 4-11.
230. Тихоненко Д.Г. До 50-річчя великомасштабних ґрунтових обстежень / Д.Г.Тихоненко, В.А.Вергунов, М.О.Горін // Вісник ХДАУ. – 2008. – № 1. – С. 9-19.
231. Тихоненко Д.Г. Класифікація грунтів. Лекция / Тихоненко Д.Г. – Харків, 2009. –56 с.
232. Толпешта И.И. Активности ионов и электропроводность водной вытяжки целинных и мелиорированных почв Джаныбекского стационара / И.И.Толпешта, Т.А.Соколова, М.Л.Сиземская // Почвоведение. – 2000. – № 11. – С. 1365-1376.
233. Тонконогов В.Д. О классификации антропогенно-преобразованных почв / В.Д.Тонконогов, Л.Л. Шишов // Почвоведение. – 1994. – № 7. – С. 52-66.
234. Травникова Л.С.Закономерности гумусонакопления: новые данные и их интерпретация / Л.С.Травникова // Почвоведение. – 2002. – №7. – С. 832-843.
235. Трускавецький Р.С. Сучасні ресурсозбережувальні технології відтворення родючості грунтів та перспективність їх впровадження / Р.С.Трускавецький, Ю.В.Копійченко, Л.І.Нечуйвітер, Ю.Л.Цапко//Агрохімія і грунтознавство. – 2004. – В.65. – С. 29-33.
236. Тюрин И. В. Органическое вещество почв и его роль в плодородии / Тюрин И. В. – М.: Наука, 1965. – 320 с.
237. Фоновий вміст мікроелементів у грунтах України / [наук редкол.: Фатєєв А.І., Пащенко Я.В., Балюк С.А.. та ін.]; за ред. А.І.Фатєєва, Я.В.Пащенко. – Х.: 13 друкарня, 2003. – 117с.
238. Федоров С.И. Применение способов математической обработки данных при качественной оценке почв / С.И.Федоров // Почвоведение. – 1974. – № 1. – С. 144-149.
239. Физико-географическое районирование Украинской ССР /[сост. В.П. Попов]. – К.: Изд-во Киевского ун-та, 1968. . – 683 с.
240. Фрид А.С. Информационные модели плодородия почв / А.С.Фрид //Вестник сельскохозяйственной науки. – 1987. – № 9. – С. 8-17.
241. Хитров Н.Б. Диагностика солонцовых горизонтов / Н.Б.Хитров // Почвоведение. – 1984. – № 3. – С. 31-39.
242. Хитров Н.Б. Физико-химические условия развития солонцевого процесса в почвах / Н.Б.Хитров // Почвоведение. – 1995. – №3. – С.298-307.
243. Цись П.М. Геоморфологія УРСР / Цись П.М. – Львів, 1962. – 223 с.
244. Цюрупа И.Г.Научные основы и опыт мелиорации солонцов // Итоги науки и техники (серия почвоведение и агрохимия) / И.Г.Цюрупа, И.Н.Любимова. –. Москва, 1983. – Том 4. – 260 с.
245. Якість грунту. Визначання гранулометричного складу методом піпетки в модифікації ННЦ ІГА ім.О.Н.Соколовського : ДСТУ4730:2007 [Чинний від 2008-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2004. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
246. Якість ґрунту. Визначання загального азоту в модифікації ННЦ ІГА ім.О.Н.Соколовського: ДСТУ4726:2007. – [Чинний від 2008-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 19с. – (Національний стандарт Украни).
247. Якість грунту. Визначання нітратного і амонійного азоту в модифікації ННЦ ІГА ім.О.Н.Соколовського :ДСТУ4729:2007. – [Чинний від 2008-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 18с. – (Національний стандарт Украни).
248. Якість грунту. Визначання структурно-агрегатного складу ситовим методом у модифікації Н.І.Саввінова :ДСТУ4744:2007. – [Чинний від 2008-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 15с. – (Національний стандарт Украни).
249. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук заліза в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.4:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
250. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук кадмію в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.3:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
251. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук кобальту в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.5:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
252. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук марганцю в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.1:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
253. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук міді в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.6:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
254. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук нікелю в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.7:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
255. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук свинцю в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.9:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
256. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук хрому в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.8:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
257. Якість ґрунту. Визначення вмісту рухомих сполук цинку в ґрунті в буферній амонійно-ацетатній витяжці з рН 4,8 методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії: ДСТУ 4770.2:2007. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 24с. – (Національний стандарт Украни).
258. Якість ґрунту. Методи визначання валового фосфору і валового калію в модифікації ННЦ ІГА ім.О.Н.Соколовського: ДСТУ4290:2004. – [Чинний від 2004-04-30]. – К.: Держспживстандарт України, 2004. – 21с. – (Національний стандарт Украни).
259. Якість грунту. Методи визначання доступної (лабільної) органічної речовини ДСТУ 4732:2007 [Чинний від 2008-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 18с. – (Національний стандарт Украни).
260. Якість ґрунту.Методи визначання органічної речовини: ДСТУ 4289:2004. – [Чинний від 2004-04-30]. – К.: Держспживстандарт України, 2004. – 18с. – (Національний стандарт Украни).
261. Якість ґрунту. Оцінювання придатності ґрунтів для проведення меліоративної плантажної оранки ДСТУ 5041:2008. – [Чинний від 2009-01-01]. – К.: Держспживстандарт України, 2009. – 18с. – (Національний стандарт Украни).
262. Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії / Система стандартів у галузі охорони навколишнього природного середовища і раціонального використання ресурсів: ДСТУ2730-94. – [Чинний від 1994-07-29]. – К.: Держспживстандарт України, 2007. – 14с. – (Національний стандарт Украни).
263. Ямнова И.А. Современные процессы почвообразования в слабонатриевых солонцах и каштановой почве // Почвообразовательные процессы / И.А. Ямнова . – М.: Почвенный институт им. В.В.Докучаева, 2006. – С. С.281-295.
264. Artiola Janick F. Use of longbeinite to reclaim sodic and saline sodic soils / F. Artiola Janick, H. Gebrekidan, David J. Corty // Commun. Soil. Sci. and Plant Anol. – 2000. –№12. – Р.526-539.
265. Ghafoor A. Evaluation of amelioration treatments and economic aspects of using saline-sodic water for rice and wheat production on salt-affected soils under arid land cjnditions // A. Ghafoor, G. Murtaza, BAhmad, M. Boers // Irrigation and drainage. – 2008. – №.54. Р. 424-435.
266. Graustein W. C. Calcium oxalate Occurrence in soils and effect on Nutrient and Geochemical cycles / W. C. Graustein, K. Cromak, P. Solling // Science. – 1977. – V. 198. – №4323. Р. 1252-1258.
267. Hills A. Farmnote 80/2000: Management of soil acidity in agricultural land [Western Australia]./ A.Hills, A. Miller // Soil Acidity Series. – 2000. – № 80. – Р17-26.
268. Kelley W.P. Alkali soils, their formation, properties and reclamation / Kelley W.P. –New York, 1951. – 176 p.
269. Kaledhonkar M.I. / Modelling the effects of saline water use in agriculture // M.I.Kaledhonkar, A.K. Keshari // Irrigation and drainage. – 2006. – №.55. Р. 177-191.
270. McAndrew D.W. Long-term effect of deep plowing solonetzic soil on chemical characteristics and crop yield / D. W. McAndrew, S. S. Malni // Con. J Soil Sci. – 1990. – 70, №4. – Р. 565-570.
271. Szabolcs I. Genetics and management of salt affected soils // Genesis and control of fertility of salt – affected soils. / I. Szabolcs – Moskow, 1991. – Р.3-17.
272. Warkentin B.P.The changing concept of soil quality / B.P.Warkentin // Journal of Soil and Water Conservation. – 1995. – №3. – Р.226-228.
273. Wegerich K. / Salinitu and irrigation method affect crop yield and soil quality in watermelon (citrullus lanatus L.) Southern Ethiopia // K.Wegerich, T. Dubale, B. Bruins // Irrigation and drainage. – 2006. – №.55. Р. 436-470.
274. Yadou Subash, Pridicting solubility of gypsum in agueous salt solutions Y. Subash, M. K. Sharma, I. R. Poonia // J Indian Soc. Soil. Sci. – 1995. – № 2.