Николай Лисенко (1842-1912гг.)

            Основоположник української національної композитор-ської школи , Лисенко  був  великим  знавцем   народної  пісні  і  музично-громадським  діячем,хоровим  дирижером  і  піаністом. Його музичний спадок складають опери, кантати, романси,п¢єси для  фортепіано  та  інших  інструментів.  Видатне  обдарування композитора найбільш повно проявилося в сфері опери. Твори Лисенка, які включали в себе традиції українського народного  театру  і  російської класики,  послугували фундаментом україн-ського оперного мистецтва.

            Микола Віталійович Лисенко народився 10 березня 1842 року в селі Гриньки Полтавської губернії.Тут провів своє дитин-ство і ранню юність. Вже  тоді  виникла  цікавість  до  народної творчості,  на  протязі  всьго  свого  життя   він  збирав,  вивчав обробляв її зразки. Композитору належать більш ніж шістсот обробок народних пісень.

            В 1865 році Лисенко закінчив Київський університет, а в 1869 році Лейпцігську консерваторію.  В  1874 – 1876  роках він   займався    композицією   в   Петербургській   консерваторії  під керівництвом  Н.А. Римського-Корсакова.

            Вісімдесяті роки відкривають період розквіту. В центрі уваги   Лисенка   робота   над   обширним   вокальним   циклом “Музика до “Кобзаря” Шевченка”, який складався з 83 творів різних жанрів.До цього ж часу відноситься  створення опер “Утоплена” (за сюжетом “Травнева ніч”  Гоголя 1883), “Наталка Полтавка” (1889). Героїко-романтична опера  “Тарас Бульба” (по Гоголю , 1880-1890) – вершина творчості Лисенка.

             В  1904  році  Лисенко  заснував   в   Києві   Музично-драматичну школу, яка стала головним  осередком професійних кадрів українського музичного мистецтва. На події 1905 року композитор відгукнувся відмінним  хоровим твором “Величний революціонер”(слова І.Я.Франка). Про  революційно-демокра-тичні симпатії Лисенка свідчить і сатира на самодержавство – опера  “Енеїда”(по Котляревському, 1910).

            Помер Лисенко в Києві 24 жовтня 1912 року.