Драчишина Ю.В.

Маркетинг туристичної діяльності як різновид маркетингу послуг

     Всесвітня туристична організація (ЮНВТО) виділяє три головні функції маркетингу в туризмі:

- встановлення контактів з клієнтами;

-  розвиток;

-  контроль.

Туристичне підприємство є основною ланкою реалізації концепції маркетингу і відіграє найважливішу роль в розвитку туризму.  Експертні оцінки свідчать, що в більшості країн близько 40% всіх туристів, що виїжджають  за кордон, організовують свої поїздки через туристичні фірми.

  Найважливіше місце в маркетинговій діяльності  займає розробка комплексу  маркетингу. Це сукупність засобів дії на споживачів цільового ринку з метою викликати в них бажану відповідну реакцію.

  Назвемо складові маркетингу туристичних послуг:

1. Життєвий цикл. Як і будь-який товар, туристичний продукт проходе в своєму розвитку ряд послідовних стадій, які характеризуються коливаннями об'єму продажів і прибутку. Існування життєвого циклу для туристичного продукту означає, що перед фірмою встають три крупні проблеми. По-перше, вона повинна своєчасно знаходити нові продукти для заміни тих, що знаходяться у стадії спаду (проблема розробки новинок). По-друге, фірма повинна вміти ефективно організовувати роботу з нині існуючими продуктами на кожній із стадій їх життєвого циклу (проблема стратегічного підходу до стадій життєвого циклу туристичного продукту). Третє, не менш важливе завдання, полягає в оптимізації структури пропонованих фірмою продуктів з точки зору належності їх до різних стадій життєвого циклу.

2. Ціноутворення. Дуже важливою змінною маркетингового комплексу є ціна. Вона відображає те, як споживачі сприймають продукт. Для ринку туристичних послуг нерідкий факт розриву в часі між моментом встановлення ціни і моментом купівлі-продажу туристичного продукту. На ціноутворення в туризмі впливає неможливість зберігання послуг, внаслідок чого роздрібні торговці не розділяють з виробником ризик, пов'язаний з утворенням непроданих запасів.

Крім того, туристичний ринок відрізняється обширним регулюванням з боку держави, яка незрідка включає елементи контролю над цінами і сезонною диверсифікацією цін.

3. Канали поширення. Є вибором відповідних посередників в туризмі, які пов'язують споживачів туристичних товарів і послуг з виробниками цих послуг (авіакомпаніями, готелями, фірмами по оренді автомобілів  і так далі).

Рішення відносно використання каналів поширення надає вплив на інші елементи маркетингового комплексу. У правильно складеному  маркетинговому комплексі всі аспекти мають бути сумісні один з одним.

4. Методи стимулювання попиту. Метою діяльності у просуванні товарів і послуг є створення попиту на ці товари і послуги. Просування товару або послуги – широке поняття, що включає діяльність по рекламі в пресі і друці, техніку особистого продажу, зв'язки з громадськістю, діяльність з стимулювання продажів. Розвиток туризму неможливий без реклами. При цьому  реклама виступає як чинник маркетингу в діяльності туроператорів і  турагентств.

Таким чином,  маркетинг в туризмі – це система безперервного узгодження  пропонованих послуг з послугами, які мають попит на ринку і які туристичне підприємство здатне запропонувати з прибутком для себе та ефективніше, ніж це роблять  конкуренти. [2,с.23-24].

Маркетинг визначає цілі  і  оцінює  їх досягнення, координуючи, таким чином діяльність підприємства. Він становлює дисципліну усередині  організації через постановку цілей і проведення контролю  по  забезпеченню її ефективного функціонування.

Найважливішим завданням управління маркетингом є дія на рівень, час та характер попиту на одному або декількох цільових ринках підприємства. Найбільш ефективне управління попитом вимагає від організації орієнтації на споживача і систематичного вживання технологій та інструментів  маркетингу.

Список використаних джерел:

1. Басовский Е.Л. Маркетинг. М.: ИНФРА-М, 2000 – 219с.

2. Дурович А.П., Копанев А.С. Маркетинг в туризме – Мн.: «Эконом-пресса», 1998 – 400 с.

3. Котлер Ф., Боуэн дж., Мейкенз Дж. Маркетинг. Гостеприимство и  туризм – М.: ЮНИТИ, 1998  - 787 с.

4. Ламбен Ж.Ж. Стратегический маркетинг – СПб.: Наука, 1996-768 с.

5. Моисеева Н.К. Стратегическиое управление туристической фирмой – М.: «Финансы и статистика», 2001 – 208 с.

Туризм по своим основным характеристикам не имеет каких-либо принципиальных отличий от других форм хозяйственной деятельности. Поэтому все существенные положения современного маркетинга могут быть вполне применены и в туризме. В то же время в туризме есть своя специфика, отличающая его не только от  торговли товарами, но и от других форм торговли услугами. В туризме результат деятельности сводится к туристскому продукту.

  Туристический продукт  - это любая услуга, удовлетворяющая по-требности туристов во время путешествий и подлежащая  оплате с их стороны. Основным туристическим продуктом является комплексное обслуживание, то есть стандартный набор услуг, продаваемый туристам в одном «пакете».

     Всемирная туристическая организация (ВТО) выделяет три главные функции маркетинга в туризме:

• установления контактов с клиентами;

• развитие;

• контроль.

Туристическое предприятие является основным звеном реализации концепции маркетинга и играют важнейшую роль в развитии туризма.

Важнейшее место в маркетинговой деятельности  занимает разработка комплекса  маркетинга. Это совокупность средств воздействия на потребителей целевого рынка с целью вызвать у них желаемую ответную реакцию.

Назовём составляющие маркетинга туристических услуг.

1. Жизненный цикл. Как и любой товар, туристический продукт проходит в своем развитии ряд последовательных стадий, которые характеризуются колебаниями объема продаж и прибыли. Существование жизненного цикла для туристического продукта означает, что перед фирмой встают три крупные проблемы. Во-первых, она должна своевременно изыскивать новые продукты для замены находящихся в стадии спада (проблема разработки новинок). И во-вторых, фирма должна уметь эффективно организовывать работу с ныне существующими продуктами на каждой из стадий их жизненного цикла (проблема стратегического подхода к стадиям жизненного цикла туристического продукта).

2. Ценообразование. Очень важной переменной маркетингового комплекса является цена. Она отражает то, как потребители воспринимают продукт. Для рынка туристических услуг нередок факт разрыва во времени между моментом установления цены и моментом купли-продажи туристического продукта.На ценообразование в туризме влияет невозможность хранения услуг, в результате чего розничные торговцы не разделяют с производителем риск, связанный с образованием непроданных запасов.

Кроме того, туристический рынок отличается обширным регулированием со стороны государства, которое нередко включает элементы контроля над ценами и сезонной диверсификацией цен.

3. Каналы распространения. Представляют собой выбор подходящих посредников в туризме, которые связывают потребителей туристических товаров и услуг с производителями этих услуг (авиакомпаниями, отелями, фирмами по аренде автомобилей  и так далее). Решение относительно использования каналов распространения оказывает влияние на другие элементы маркетингового комплекса. В правильно составленном  маркетинговом комплексе все аспекты должны быть совместимы друг с другом.  

4. Методы стимулирования спроса. Целью деятельности по продвиже-нию товаров и услуг является создание спроса на эти товары и услуги. Продвижение товара или услуги – широкое понятие, включающее деятельность по рекламе  в прессе и печати, технику личной продажи, связи с общественностью, деятельность по стимулированию продаж

Развитие туризма невозможно без рекламы. При этом  реклама выступает как фактор маркетинга в деятельности туроператоров и  турагентств.

Таким образом,  маркетинг в туризме – это система непрерывного согласования  предлагаемых услуг с услугами, которые пользуются спросом на рынке и которые туристическое предприятие способно предложить с прибылью для себя и более эффективно, чем это делают  конкуренты. [1,с.23-24].

Важнейшей задачей управления маркетингом является воздействие на уровень, время и  характер спроса на одном или нескольких целевых рынках предприятия. Наиболее эффективное управление спросом требует от организации ориентации на  потребителя и систематического применения технологий и инструментов  маркетинга.