Дипломная работа: Композити як вираження текстової модальності

Міністерство освіти та науки України

Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького

Факультет романо-германської філології

Кафедра англійської філології

Синько Видим Вікторович

Композити як вираження текстової модальності

у англійських художніх текстах

Дипломна робота

Спеціальність 8.030502-

англійська і німецька мови та літератури

Науковий керівник Канд. філол. наук

доцент  кафедри англійської філології

Кресан Олена Ярославівна

Черкаси - 2002

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕКСТ І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКИ

1.1 Класифікація текстових категорій

1.2 Текстова модальність

1.3 Текст , як номінативне ціле

Висновки

РОЗДІЛ II ФУНКЦІЇ СКЛАДНИХ СЛІВ У ТЕКСТІ

3.1 Ономасіологічна структура складного слова

3.2 Функції складних слів у тексті

3.3 Композити як засіб вираження текстової модальності

Висновки

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

ВСТУП

Актуальність теми визначається залученням до комплексного аналізу функцій композитної ономасіологічної структури в англомовних художніх текстах, доробку найновіших і перспективних галузей сучасної лінгвістики: когнітивної ономасіології, функціонального мовознавства, лінгвістики тексту, а також необхідністю дальшої розробки проблеми “Ономасіологія і текст / дискурс”. В англістиці проблема функціонального співвідношення ономасіологічної структури слова з контекстом, текстовою модальністю, номінативною організацією тексту, не отримала докладного та ґрунтовного опису.

Об’єктом дипломної роботи є ономасіологічний контекст композитних номінатем у проекції на категорію модальності та номінативну організацію художніх текстів.

Предметом дослідження є функція об’єктивації текстової модальності композитною ономасіологічною структурою .

Мета дипломної роботи – комплексний аналіз функцій композитної ономасіологічної структури з орієнтацією на формування текстової категорії модальності, концептуального та семантичного просторів тексту, його прагматично-дискурсивну спрямованість .

Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких завдань :

- висвітлити загальні принципи номінативної організації тексту;

- обґрунтувати поняття “макрофункція” композитної ономасіологічної структури у формуванні текстової категорії модальності;

описати макрофункцію текстової модальності композитної ономасіологічної структури на підставі взаємодії номінативної організації тексту та текстового концепту, категоріальної ієрархії, комунікативної спрямованості тексту / дискурсу.

- виявити особливість ономасіологічного узгодження композитів з контекстом, охарактеризувати його семантику та смислову забезпеченість у англомовній художній прозі.

Матеріалом роботи послужили 300 текстових фрагментів різної лінійної довжини, вилучених шляхом суцільної вибірки з англомовної прози 18-20 століть : 7 романів, 5 казок, 10 оповідань загальним обсягом 1000 сторінок.

До аналізу фактичного матеріалу застосовано методологічний апарат традиційної лінгвістики тексту та когнітивної ономасіології .

До традиційних методів лінгвістики тексту належить текстово-інтерпретаційний метод, що використовується відповідно до завдань дослідження для встановлення ролі ономасіологічного контексту композита у формуванні текстової категорії модальності, а також межі композитних рамок, їхньої типології, різновидів ономасіологічного узгодження. Цей метод також дає змогу інтерпретувати текстові концепти, їхній взаємозв’язок з номінативною та семантичною організацією художніх текстів .

Головним методом когнітивної ономасіології є інтерпретація ономасіологічної структури та моделювання мотиваційної бази композитних номінатем. Цей метод обумовлює встановлення механізму творення ономасіологічної структури композитів та опис їхніх макро- та міні функцій в художньому тексті.

Методику компонентного аналізу було застосовано для розгляду семантичного аспекту ономасіологічного узгодження та композитних рамок. За допомогою лінгвостилістичного методу досліджено міні функції ономасіологічної структури композитів, їхню роль у створенні різних стилістичних прийомів і фігур в англомовній художній прозі.

Наукова новизна дипломної роботи полягає в тому, що вперше здійснено докладний аналіз функціональної взаємодії композитних ономасіологічних структур з текстовою категорією модальності

Теоретичне значення дипломної роботи зумовлено розробленням проблеми “Ономасіологія в тексті ” в аспекті взаємодії композитної ономасіологічної структури з контекстом, її участі у формуванні текстової категорії модальності . Результати та висновки контекстуально-інтерпретаційного аналізу функцій композитних ономасіологічних структур в англомовній художній прозі можуть слугувати теоретичною базою для дальших досліджень номінативної організації тексту, ономасіологічних структур інших номінативних одиниць їхнього зв’язку з когнітивно-інтерпретаційними та прагматико-комунікативним аспектом тексту / дискурсу на матеріалі різних мов і різних типів текстів.

Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їхнього застосування в процесі викладання іноземних мов у школах, курсах англійської мови для поглибленого вивчення тощо.

РОЗДІЛ І ТЕКСТ І ЙОГО КАТЕГОРІЇ

Класифікація текстових категорій

Текст як первинну даність усього гуманітарно-філософського вчення можна аналізувати у більш загальному ракурсі і для цього використовувати загальнофілософський підхід та оперувати загальнофілософськими поняттями. Для висвітлення більш конкретних проблем, властивостей та особливостей тексту потрібне використання специфічних методів аналізу, у даному випадку лінгвістичних.

Завдяки використанню різних лінгвістичних методів до вивчення проблеми тексту, лінгвісти використовують різні визначення цього поняття що конкретизують ті чи інші його характеристики.

З.Я. Тураєва дає наступне визначення тексту: «Текст – це твір мовотворчого процесу, що характеризується закінченістю, та об’єктивується у вигляді письмового документу, літературно опрацьованого згідно з типом цього документу, складається із заголовку й ряду особливих одиниць (надфразових єдностей), об’єднаних різними типами лексичного, граматичного, стилістичного зв’язку що має цілеспрямованість і прагматичну установку» [27, 123]

Інакше кажучи, текст – це твір, організований за абстрактною моделлю однієї із існуючих у літературній мові форм спілкування (функціонального стилю), що характеризується своїми дистинктивними ознаками.

Зміст – відноситься до інформації, вкладеної в текст.

Суть – відноситься до думки, вираженої в реченні.

Значення – відноситься до морфем, слів, словосполучень та синтаксичних категорій

Текстові властиво виконувати наступні функції:[4, 34]

1. Адекватне передавання значень: найбільша ефективність досягається тоді, коли збігаються коди того хто говорить і слухача. Ідеальним граматичним механізмом для цього буде штучна мова і текст штучною мовою;

Народження нових смислів. У цьому аспекті текст перестає бути пасивною ланкою передавання деякої константної інформації між входом (відправник) і виходом (сприймач). Якщо у першому випадку різниця між повідомленням на вході і виході інформаційного ланцюга можлива тільки внаслідок перешкод у каналі зв’язку і її треба віднести до технічної недосконалості системи, то в іншому – вона є суттю роботи тексту, як думаючого механізму. Те, що з першого погляду є дефектом, з другого нормою і навпаки Будь-який текст є нормативна організація, у якій основною одиницею є номінатема, як текстовий складник, вибір якого детермінований антропоцентрично, категоріально, когнітивно тощо. Проявом цієї організації виступають категорії, що є позапарадигмальною властивістю тексту, яка зумовлює можливість інтерпретації адресатом. При текстовій категоризації текст потрібно розглядати як:

- продукт, створений мовною особистістю, що адресований мовній особистості;

-. явище загальнолюдської і національної культури;

- посередник у забезпеченні успіху соціальної взаємодії людей за допомогою мовних засобів.

Існує безліч класифікацій текстових категорій. Розглянемо у першу чергу класифікацію О.О.Селіванової:[24, 10]

континуум – є послідовністю фактів подій у сукупності просторових та часових характеристик;

модальність – є репрезентацією різних емотивно-оцінних сигналів, змодельована авторською свідомостреальність/ірреальність, імітованої референції відіграє суттєву роль в актуалізації змістовно-континуальної організації тексту;

концептуальність – концентрує в собі шляхи авторського освоєння дійсності та пропагування читачеві узагальненої авторської ідеї;

інтертекстуальність – сприяє зародженню фрагментів нового змісту у творі, що актуалізуються в різному історичному контексті у випадку зміни сприймання культурних ремінісценцій;

інформативність – має на меті передавання інформації.

І. Р. Гальперін класифікує та характеризує категорії у такий спосіб:[5, 56]

Категорія інформативності – це розповідь, роздум, ситуація, дія.

Категорія інтеграції –поєднання різних компонентів, частин, різних тематичних блоків тексту в єдине ціле, вона реалізується

а) у формах залежності одних частин тексту іншим;

б) у стилістичних прийомах;

в) у синонімічних повторах

г) у формах залежності одних частин тексту іншим.

Категорія ретроспекції/проспекції – виявляється композитивними та лексичними значеннями.

З.Я.Тураєва розглядає такі категорії як:[27, 43]

Ознаки структури – інтерпретація, прогресія, звя’зність.

Особливості змісту – образ автора, художній простір, час, інформативність, підтекст.

 Узагальнюючи та аналізуючи вище згадане можна зробити висновок про те що: категорії тексту – це поняття, які відображають найбільш загальні і суттєві ознаки та представляють собою ступені у пізнанні текстових онтологічних, гносеологічних і структурних ознак .

Ономасіологічне узгодження як один із проявів номінативної організації тексту знаходиться у взаємозв’язку з тексто-дискурсивними категоріями (макрофункціями ономасіологічного узгодження). Класифікація текстових категорій включає різні компоненти виходячи з - розуміння кордонів тексту

ступеня залученості тексту до прагматичних параметрів дискурсу

урахування текстової парадигматики в культурному коді інших текстів а також розмежування об’єднання тексту як вербального результату з його коемпірією та конституцією.

Розмежування структурних та змістовних текстових категорій не є можливим, оскільки будь-яку категорію можна розглядати у рівній мірі як структурну, семантичну та прагматичну.

При текстовій категорізації текст потрібно розглядати як:[22, 198]

1 продукт народжений мовною особистістю та адресований мовній особистості

2 явище загальнолюдської та національної культури

3 як посередник для забезпечення успіху соціального взаємовпливу людей за допомогою мовних засобів.

Отже текстова категорія – це надпарадигмальна властивість тексту, що обумовлює можливість інтерпретації адресатом.[22, 200]

І.Р. Гальперін класифікує та характеризує категорії у наступний спосіб:[4, 33]

1. Інформативність – розповідь, роздум, ситуація, дія.

2. Інтеграція – реалізується у:

а) формах залежності одних частин тексту іншим

б) стилістичним прийомам

в) синонімічним повторам

3. Ретроспекція – виявляється як позитивним так і лексичним значенням.

З.Я. Тураєва розглядає категорії наступним чином:[26, 4]

1. Ознаки структури – інтеграція, прогресія, зчеплення.

2. Особливості змісту – образ автора, художній простір, час, інформативність, підтекст.

1.2. Текстова модальність

Відношення того, хто говорить чи пише, до дійсності постає як основна ознака модальності, властивої будь-якому висловлюванню. Оскільки воно може бути виражене різними засобами ( формально-граматичними, лексичними, фразеологічними, синтаксичними, інтонаційними, композиційними, стилістичними), модальність виявляється категорією, властивою мові у дії, тобто мовленню, і тому є самою суттю комунікативного процесу. Проте сучасні англійські лінгвісти взагалі не дають визначення цієї категорії, розглядаючи її як дане, і обмежуються вказівкою на її різновиди: умовна, дійсна, алетична, деонтична, епістемічна.[див29:40].

Дослідження категорії модальності ускладнюється багатозначністю або навіть омонімічністю терміну, вважає О.П. Воробйова. Концепції модальності вивчались В.В. Виноградовим, Р. Бартом, А.М. Пєшковським, В.З. Панфіловим, Ю. Шведовою, Тураєвою та іншими.

Модальність розглядається як функціонально-семантична категорія; мовна універсалія, що проявляється в основних категоріях мови. Модальність виступає важливим елементом комунікації виражаючи відношення того, хто говорить до висловлювання і є невід’ємною властивістю тексту, що вміщує відношення автора до дійсності, основна складова прагматичного компоненту тексту; одне з основних властивостей психіки і здатність протиставити „Я” – „не Я” у рамках висловлювання.

Один з основних аспектів модальності є диференціація: об’єктивна та суб’єктивна.

Об’єктивна – виражає відношення сказаного до дійсності у плані реальності.

Суб’єктивна – базується на розумінні оцінки у широкому значенні слова, включаючи не тільки логічну кваліфікацію, але й різні види емоційної реакції. Введення субмодального значення в загальну категорію модальності є містком від речення до висловлювання та тексту і створює передумови до її розподілу на фразову та текстову [10, 79]

Займаючись вивченням текстової модальності як категорії О.О. Селіванова вважає, що дана категорія включає підкатегорію емотивності – одну з базових властивостей художнього тексту, яка співвідноситься з предметованими в ньому емоціогенними знаннями і актуалізуються з допомогою активованих текстових компонентів, що втілюють авторські емоційні інтенції та моделюючи можливі емоції адресата зв’язані з сприйняттям та інтерпретацією текстової модальності [21, 56].

Категорію емотивності в художньому тексті потрібно розглядати з трьох антропоцентричних позицій: автора, читача та персонажів. Емотивність знаходиться у взаємозв’язку з вибором номінативних засобів у тексті. Як і іншими номінатемами ім’я персонажу актуалізує і авторську модальність, і проспективність, і прагматичну направленість тексту на читацьку співучасть.[21, 200]

O.H. Журавльова розглядає текстову модальність, як екстралінгвістичну категорію, що може не мати прямої експлікації у поверхневі структури тексту, але завжди присутня в глибинній і сприяє розкриттю суті тексту [6, 81]. Вона виявляє себе в чотирьох основних аспектах.

- відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу;

- Модерністи та пост модерністи стирають межу між реальним та ірреальним світом; їхні герої можуть ступити з реального у вигаданий світ, заглянути у майбутнє, звертаються до минулого, тощо. [див 23, 39] Проблемою реальності і ірреальності займалась та займається велика кількість вчених серед яких Дж. Серль, Р. Барт, Р. Карнап, Ю. Степанов, З. Я. Тураєва, Д. Павкін, С. Левочкіна та ін. Їм належать дослідницькі праці, де було зроблено аналіз текстів жанру „фентазі,” у якому тісно переплітаються фантастика, магія казок, біблейські легенди та реальність. Наприклад: Land of Gods Image у „Сілмаріоні” Дж Толкієна де існують території добра та зла і між ними чіткої межі не існує.[17, 60]

-емотивно-оцінне відношення автора до персонажів;

 Досліджувалось багатьма вченими, одним з яких є Кухаренко. На її думку ставлення автора до зображуваного завжди входить до складу образу. Авторське ставлення – конституційний момент образу і це ставлення надзвичайно складне. Його неприпустимо зводити до прямолінійної оцінки, бо це руйнує художній образ, уперше бачити, уперше усвідомити щось – означає вступити в стосунки з ним, воно існує вже не в собі і для себе, а для іншого (вже діє співвідношення свідомості). Автора не можна відокремлювати від персонажів, оскільки персонажі входять до складу цих образів, як їх невід’ємна частина (образи двоєдинні, а іноді двоголосі)[13, 321]

-емотивно-оцінне відношення персонажів один до одного;

Художній текст є витвором мистецтва та водночас він повністю відповідає вимогам мовної системи. Ці особливості художнього тексту були відзначені М.М. Бахтіним, який вважав, що художнє є особливим типом спілкування, „складним вторинним жанром”, у якому присутні різні форми „первинного мовного спілкування” [див 20, 17]. Мовна діяльність персонажів, зображених у тексті художньої прози, відповідає „реальним законам живої комунікації”.

Розуміння процесу зародження мовлення, як діяльності, дає можливість залучити до вивчення проблем комунікації аспекти пов’язані з тим, хто говорить адресатам, їх взаємозв’язок, ситуацією спілкування.[6, 73]

Літературна комунікація об’єднує автора твору, персонажів-учасників комунікативного акту та прагматичного читача.

Реальна комунікація знаходиться у векторі автор-текст-читач.

Зображувана комунікація відтворює спілкування між персонажами і проявляє себе у формах:

а) монологу;

б) діалогу;

в) полілогу.

Більш детальне дослідження кожного з них передбачає дослідження оцінки, тому що саме оцінка є могутнім засобом маніпулювання свідомістю читача та адресата.[6, 74]

а) оцінка у монолозі:

 б) оцінка в діалозі:

 в) оцінка в полілозі

a)Монолог персонажу поєднує у собі різну кількість оцінок, що мають різноманітну направленість зорієнтовану на суб’єктів та об’єктів оцінки. Суб’єкт оцінки у монолозі персонажу розглядається з урахуванням моделей адресантів;

1 адресант – персонаж твору, що промовляє діалог від першої особи однини.

2 адресант – персонаж твору, що тісно пов’язаний з „Я” автора.

3 адресант чий монолог є прикладом автокомунікації.

4 адресант – що вимовляє монолог від імені іншого персонажу.

5 невизначений адресант.

 Об’єктом оцінки виступають:

1 оцінка комунікативної оцінки;

2 оцінка третьої особи;

3 оцінка, що має риси узагальнення.

Даючи оцінку адресата через його сприйняття, персонаж оцінює і самого себе, так оцінні вирази класифікуються як самооцінні

б) Даючи можливість персонажам оцінювати одне одного, автор маркірує роль учасників комунікативного акту, робить їх мовлення більш переконливим та натуральним: <<Переконання та навіювання – психологічна сторона аргументації, як процесу впливу на адресата>> .

Поява оцінки адресата пов’язана з бажанням адресата виразити своє відношення до дій та особистих якостей адресата. Проте реально ж ці відношення між персонажами є не що інше як проекція свідомості автора на події та персонажів, а отже відношення самого автора до кожного персонажу.[6, 80]

в) оцінка в полілозі по суті є подібною до оцінки в діалозі але кількість учасників є більше двох.

-передбачувана оцінка читача.

Багато вчених присвятили свої праці дослідженню цієї проблеми серед них М. Бахтін, B.Кухаренко, H.Гоменюк Кожне повідомлення зорієнтовано на свого адресата (різного характеру, різних ступенів близькості, конкретності, усвідомлення відповідного розуміння якого автор мовленнєвого акту шукає і передбачає). Крім цього адресата автор передбачає нададресата, абсолютно справедливе розуміння якого мається на увазі або у метафізичній далині, або у далекому історичному часі. У різні епохи та при різному світовідчуванні цей адресат і його ідеально правильне відповідне розуміння набувають різних конкретних ідеологічних вражень (Бог, народ, суд історії).

Автор ніколи не може віддавати всього себе і весь свій мовленнєвий твір на повну та остаточну волю усім чи близьким адресатам (адже й найближчі нащадки можуть помилятися і завжди передбачає якусь вищу інстанцію відповідного розуміння, яка не може відсуватися у різні напрямки). Кожний діалог відбувається на фоні відповідного розуміння незримо присутнього третього, який стоїть над усіма учасниками діалогу. Цей третій є конститутивним елементом висловлювання, який може бути виявлений. при глибшому аналізі діалогу[13, 222]         Кухаренко вважає, що повідомлення у художньому тексті зорієнтоване на суспільство в цілому. При цьому процес авторського розуміння дійсності може стати для різних реципієнтів – читачів:

Сприйнятливим - несприйнятливим

Зрозумілим - незрозумілим

правдивим - неправдивим

справжнім - несправжнім,

оскільки в процес сприйняття твору включаються всі суспільно-обумовлені та особисті чинники, що характеризують кожного реципієнта; його таблиця знань, його тезаурус. Сюди входять філогенетичні та онтогенетичні компоненти та індивідуальні якості в залежності від яких читач розставляє акценти в творі по своєму та інтерпретує текст по іншому.[13, 9]

1.3.Текст, як номінативне ціле.

Початок дослідження тексту, як номінативного цілого поклала теорія референції, яка розглядала речення як мовний знак і встановлювала правдивість/неправдивість судження, як цілісного знаку-номінатеми (К.Льюїс, У.Куайн). Ця теорія активізувалась у сучасній ономасіології у вигляді вивчення пропозитивної природи назв, їх рефераційної варіативності у тексті і диференціації (Н.Д.Артюнова, О.В.Падучева, Ю.Н.Сватко та іншi:[див 10, 35]).

У залежності від структури та статусу номінативних одиниць, номінація поділяється на: лексичну (просте слово, композит, словосполучення), пропозитивну (речення) та дискурсивну (текст), що відображає певну ситуацію, як цілісний об’єкт [4, 61].

Текст, як на макрознак – максимально узагальнене холістичне утворення, знаковий аспект якого визначається тим, що текст може розглядатися як неподільний сигнал [15, 67]. З цієї точки зору текст становить собою глобальне неподільне ціле, результат конденсації семантики тексту. Одним з напрямків ономасіологічних досліджень є розгляд номінативної сторони тексту. У рамках даного напрямку функціональної ономасіології виділяється два аспекти:

а) опис функціонування номінативних одиниць у тексті з точки зору асиметрії системи і оточення (В.П.Даниленко, Ф.С.Бацевич);

б) опис взаємодії тексту і номінатем.

Номінативна організація тексту визначає концепти, служить реалізації авторської ідеї. Текст і його номінатеми знаходяться у відношенні взаємообумовленості: оточення визначає номінативні одиниці, які у свою чергу організовують текст.

У процесі функціонування номінатема отримує статус текстової одиниці (елемента дискурса) і зв’язана не тільки з текстовим оточенням, але і з загального комунікативною метою тексту, що зумовлює двобічний зв’язок між текстом і його елементами [16, 441].

У ракурсі когнітивно-ономасіологічного аналізу текст розглядається як цілісна номінативна одиниця, макрознак що має формально-семантичну організацію, яка опосередковує та є опосередкованою когнітивно-інтерпретаційним простором і соціально-інтерактивним чи, в термінології Ю.Н.Караулова, мотиваційно-прагматичним рівнем [2, 60].

В.Г.Гак підкреслює: “Важливим чи не основним аспектом тексту є його номінативна сторона, співвіднесеність мовних елементів з позначеними ним немовними об’єктами, реально існуючими чи вигаданими. По суті, всі елементи тексту беруть участь у номінативній функції” [2, 6]. На думку вченого, будь-яка номінативна одиниця в тексті отримує статус номінатеми і стає засобом передавання й отримання концептуально важливої інформації. Поява в номінативної одиниці статусу текстового конституента зумовила новий напрям вивчення тексту -- дослідження взаємозв’язку ономасіологічної структури номінатеми, семантико-смислового контексту і когнітивної карти тексту в цілому. Співвіднесеність номінативної і комунікативної діяльності у деякому випадку є двосторонньою: з одного боку, створюючи номінативну одиницю, номінатор перш за все зорієнтований на можливість використання її в тексті, з іншого боку, використовуючи одиницю в тексті, вибираючи її ономасіологічну структуру, виходячи з текстових особливостей, текстового концепту, загальної прагматичної інтенції мовного твору, автор тим самим організовує: текст/дискурс номінативні процеси регулюють комунікативну діяльність. Номінатеми не обмежуються функцією зв’язності, а й розширюють свій вплив на формування текстового концепту, категорій тексту. Отже, номінатеми у тексті стають впливовим засобом зберігання, передавання, переробки знань, джерелом для подальшого розвитку загальнолюдської скарбниці знань.

Висновки до розділу I

1. Текст – є твір мовотворчого процесу, що організований за абстрактною моделлю, виконує певні функції та характеризується наявністю категорій.

2. Категорії – це найбільш узагальнені поняття, що є ступенями у пізнанні онтологічних, гносеологічних і структурних ознак тексту.

3. Однією з основних категорій тексту виступає текстова модальність, що виявляє себе у чотирьох основних аспектах:

а) відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу

б) емотивно-оцінне відношення автора до персонажів;

в) емотивно-оцінне відношення персонажів один до одного;

г) передбачувана оцінка читача.

4. Текст – є цілісна номінативна система, що служить реалізації

авторської ідеї, і виступає цілісною номінативною організацією, що знаходиться у взаємодії з номінатемами.Це є взаємообумовленим процесом: авторський задум здійснює підбір номінатем, які потім стають важливим засобом для передавання і зберігання інформації. Вимога втілення текстового концепту зумовлює підбір номінатем.

РОЗДІЛ ІІІ Функції складних слів у тексті

3.1 Ономасіологічна структура складного слова

Розглядаючи ономасіологічну структуру складного слова, О.О.Селіванова виділяє наступні конституенти, що її будують:

постійні граматичні показники:

she-goat, she-goats,*

to blacklist, blacklisted,blacklisting.*

акцентологічне оформлення (порядок розташування компонентів):

bathing-suit; night-club,club-night*

словотворчий формант (ономасіологічний базис) форманти різних ступенів деривації, з урахуванням їх семантичних функцій у тому числі емотивних (базис може бути факультативний) компонентом композита:

redbrest (bird)*

ономасіологічні ознаки (мотивуючи корені чи основи їх конкретну семантику певним чином), модифіковану у процесі творення мови (береться до уваги лексико-семантичний варіант мотиваторів):

rocking-chair*

валентний чи асоціативний зв’язок між ономасіологічними ознаками. У випадку синтаксичної природи композита необхідно визначити структурно-семантичну функцію мотиваторів у можливому судженні (важливість цього компонента у смисловій структурі дериватів визначена О.А.Земською та О.С.Кубряковою: “Звичайні зв’язки мотивуючого слова та їх відтворення у семантиці похідного є важливою ознакою смислової структури дериватів [див13, 102]. Похідне слово акумулює не тільки значення безпосередньо мотивуючих слів, але і їх оточення [ див 10, 4]

chair-ridden painter*

6. тип відносин між формантом та ознаками (факультативно). Hа відміну від простого деривата, який може мати між базисом та ознакою відношення предикації (зв’язку) композити опосередковують з допомогою предиката ономасіологічні ознаки, встановлюючи між ними і формантом віднош*ення характеризації притаманності:

to baby-sit - baby-sit+er*

hand-break*

емотивний компонент, як результат загальної мети номінації:

lady-killer*

daddy long-legs*

Polk Maw-Bray*

Складність встановлення (ономасіологічної структури) OC деяких композитних найменувань зумовлено рядом причин. Першою є асоціативна природа певного масиву складних слів, на відміну від композитів утворених на базі мотивуючих синтагм. Структурно семантична функція ономасіологічних ознак асоціативних композитів практично не визначається що ускладнює вияв семантичного зв’язку між мотиваторами. Однак у певної кількості асоціативних найменувань можлива реконструкція синтагми шляхом встановлення низки асоціатів кожної з ономасіологічних ознак за суміжністю, подібністю, причиною, тематичною однорідністю.

Друга причина труднощів у визначенні ОС полягає у багатозначності деяких композитних назв, хоча більшість складних найменувань характеризується моносемічністю, що зумовлено тісним зв’зком їх мотиваційної бази з лексичним значенням, прозорістю. Все ж ОС кожного типу значення у подібних випадках встановлюється окремо, причому засобом диференціації ОС. Засобами вираження виступають ономасіологічний базис, його значення, зв’язок ономасіологічних ознак з формантом. Полісемія композитів визначається:[19, 80]

- омонімією афіксальних морфем

resurrecton-man *

resurrectionist*

- багатозначністю мотиваторів

round-fish*(промислова та кругла риба)

- варіативністю структурно-семантичних зв’язків між мотиваторами coffee-mill,coffee-grinder*

bus-,lorry-,truck-driver*

she-goat, nanny-goat*

jumping-rope,skipping-rope*

- послабленням одного з кореневих компонентів композита

cranberry*

womankind*

Третьою причиною складності інтерпретації ОС є послаблення семантичної ролі одного з кореневих компонентів композита до рівня афіксоїда. Наприклад, багато образна наявність або відсутність мотивуючої функції ономасіологічних ознак формально складного найменування, що призводить до деструкції компонента, переходу його до сфери простих слів чи маргінальної зони простими та складними словами.

e.g.transistor --- transfer+resistor

3.2. Функції складних слів у тексті

Англійський вчений М.Холлідей характеризує функцію як роль, яку ті чи інші класи слів виконують у структурі одиниць більш високого рівня. Наведене визначення дає змогу включити до функції себе такі функції категоріального статусу [30, 45] концептуалізуюча, зв’язності, текстового континууму, текстової модальності тощо:

1. Концептуалізуюча функція – дає можливість читачеві зрозуміти загальну ідею твору, відношення самого автора до них та способи їх інтерпретації читачам. Така функція виявляється у формуванні концепту першої частини “Подорожі Гулівера”Джонатана Свіфта, що має назву “A Voyage to Lilliput”, де, даючи клятву при отриманні свободи Man-Mountain розкриває всю суть та бачення ліліпутами “велетня”, їх страху та різноманітних пересторог, намагання автора примусити читача стати на деякий час ліліпутом та представити цю загальну картину жаху, здивування та певної гордості:

First, the Man-Mountain shall not depart from our dominions, without our great seal.

 2 d Man-Mountain shall not presume to come into our metropolis, without our express order: at which time the inhabitants shall have two hours warning to keep within their doors.

3 d The said Man-Mountain shall confine his walks to our principal high roads and not down in a meadow or field of corn. (Swift, p52).

2. Функція зв’язності, що виникає на основі двобічно спрямованого зв’язку ономасіологічних ознак та механізму їх поєднання в слові ОС композита створюється в різний спосіб:

-синтагматично: railroad, water-colours;

-метафоричне та метонімічне перенесення: lazy-bones, pickpocket, що обумовлює різноплановість та багатошаровість внутрішніх текстових зв’язків, у тому числі засобами аналогії та телескопії (chocolate-coloured, earysipelas kid).

При узгодженні складного слова з контекстом композитні новотвори забезпечуються текстовою зв’язністю, що має пояснювальний характер.

They were nice-looking people – the girl Charmian Stround, slim and dark; the man, Edward Rossiter, a fair-haired, amiable young giant. Christie , p128).

Макрофункція зв’язності реалізується через ономасіологічне узгодження компонентів ОС композита з текстовим оточенням, повторення механізму творення складу номінатем.

3 Функція текстового континууму.

Континуум – це текстова категорія, що становить певну послідовність фактів та подій у просторі та часі, відношення автора до яких є суб’єктивним. ОС композитних номінатем служить засобами прогресії та стагнації, констатації кількості часу ретроспективного/проспективного руху в часі просторі:

When we came to our journey’s end, the King thought proper to pass a few days at a palace he hath near Flanflasnic, a city within eighteen English miles of the Sea-shore.(.Swift , p135).

Композитами можна також передавати назви рослини dandy- lion, представників фауни blackbird, погоду heat-haze і т.д.

4 Функція адресатності, що становить собою імітацію розмови автора з читачем.

This may perhaps pass with the reader rather for an European or English story than for one of a country so remote. But he may please to consider, that the caprices of womankind are not limited by any climate or nation, and that can be easily imagined. (.Swift, p 159).

5. Текстова модальність покликана відігравати суттєву роль в актуалізації змістовно-концептуальної організації тексту. ОС композитних номінатем здатна відображати міру реальності текстового світу, полегшуючи різноплановість в їх наближенні до реальності: And is there less probability in my account of the Houyhnhnms or Yahoos, when it is manifest as to the latter, there are so mcny thousands even in this city, who only differ from their brothers brutes in Houyhnhnm-land, because they use a sort of jabber, and do not go naked? (Swift, p 27).

Крім вищезгаданих макрофункцій, що за термінологією О.Я.Кресан є функціями категорійного статусу [10, 76], існують також мініфункції, що полягають в економії синтаксичних засобів. В англомовних текстах їх зумовлено особливостями синтаксичної будови англійської мови, а саме її тенденцією до аглютинації коренів. Таким чином утворюються нові слова за різноманітними моделями. Наприклад, оказіональні композити в позиції означення служать засобом компенсації звороту, або підрядного речення в постпозиції до іменника.

Miss Marple that sweet-faced elderly spinster, who lived in the house next to the rectory was interviewed very early. ( Christie, p.27).

ОС композитів забезпечує економію синтаксичних засобів без втрати первинного смислу завдяки різноманітності мисленнєвих операцій, що передують її творенню зокрема: ототожнювання (walky-talky), підсумування (McLaren-Mercedes), синтаксування (schoolrooms), варіювання (Marie-Rose).Композитна ОС у ряді випадків бере участь у створенні стилістичних фігур тексту.Серед них:

Оксюморон, що є презентацією двох ідей, що суперечать одна одній: /He entered the low skyscraper and saw her. (Grisham 1 p.28)

Метонімія – перенесення назви від одного об’єкта чи персонажу до іншого відповідно до відношень між ними:The waiting-room aplauded. (Grisham 3 p. 57)

Метафора – перенесення назви від одного об’єкта чи персонажу до іншого на основі подібності деяких ознак: Man-Mountain (Swift p. 52.)

Персоніфікація – присвоєння людських рис абстрактним поняттям

The apple-tree smiled softly at me (Sandford , p. 56)

Перифраз – словосполучення що замінює описом слово, який означає той самий референт: Ninety-first moon of their reign was about to start.( Wilde, p 45)

Порівняння – порівняння слів, що належать до різних сфер, але представлені як ті що мають певні спільні риси:

Emily Barton was very pink ,very Dresden-china-shepherdess like. (Galswarthy, p.35)

Іронія – протиставлення значень, які маються на увазі та тих, що означаються:

I like the taxes,when there are not too many;

I like sea-coal fire,when not too dear ;

I like beef-steak,too, as well as any;

Have no objectoin to a pot of beer;

I like the weather ,when it is not rainy;

That is two months of every year.

( Byron, p.23)

Гіпербола – навмисне перебільшення:

He got two-million-dollars job. (Grisham 2 p.123)

3.3 Композити як вираження текстової модальності

Текстова модальність, відображаючи найбільш загальні та суттєві ознаки тексту, а саме відношення того, хто говорить чи пише до дійсності, може проявлятись на поверхню лексичними засобами. Композити, займаючи проміжне місце між простими словами, похідними одиницями, абревіатурами та ідіомами, вважаються одним із найбільш перспективних способів експлікації.

Таким чином, існує прямий зв’язок між ономасіологічною структурою композита та його оточенням у тексті, цей зв’язок відображається у феномені ономасіологічного узгодження – дублювання лінгво-ментального механізму творення композита у тексті. Ономасіологічне узгодження має у тексті кілька аспектів, що доповнюють, одне одного у досягнені прагматичної здатності:

1. семантичний аспект

2. смисловий аспект

3. номінативний аспект

Ономасіологічне узгодження композита з контекстом відбувається в рамках текстових фрагментів різноманітної довжини та конфігурації, що називаються композитними рамками. [6, 27]

Отже, композити є одним із засобів вираження модальності у тексті, яка існує у чотирьох аспектах:[10, 76]

1. Реальність/ірреальність текстового світу. Категорія модальності поділяється два види:

а) атрибутивно-модальне значення;

б) суб’єктивно-модальне значення.

Н.Ю.Шведова вважає, що модальність не може обмежуватись лише вказівкою на відношення того, хто говорить з точки зору реальності/ірреальності. У значній мірі в цій категорії виявляє себе суб’єктивно-оцінне відношення. Крім закладеного в системі форм пропозиції об’єктивно-модального значення, що відносить повідомлення в план реальності/ірреальності, – пише Шведова - кожне висловлювання, побудоване на основі тієї чи іншої схеми пропозиції, включає суб’єктивно-модальне значення і виражає відношення того хто говорить до сказаного”:[див 10:80]

As he entered the suburbs of the bomb-stricken town he put out a hand to switch on his head-lights. (Wheatley, p.301).

Композит bomb-stricken узагальнює побачену автором реальну картину життя та вигляду міст Центральної Європи на завершальному етапі Другої світової війни. Даний композит узгоджується зі складним словом head-lights за смисловим аспектом:по зруйнованому нічному

Місту неможливо безпечно пересуватися без джерела світла. Таким чином, ономасіологічне узгодження двох композитів сприяє цілісному відтворенню воєнної реальності.

У прикладі:Every hour of every day the Natzis were doing far worse things than rob old men of the last years of their lives and he felt that it was not for him to call in question any act that might help to strangle the hydra-headed Monster that Hitler had created.(Wheatley. p.114),- композит hydra-headed змальовує могутню силу зла, створену фашизмом, асоціативно співвідносячи її з міфічною (ірреальною) гідрою.

Genetic material had already been extracted from Egiptian mummies from the hide of guagga, a zebra-like African mummies and from animal that had become extinct in the 1980s.(Crichton, p. 67) Композит zebra-like вжито для опису тварини guagga , яка ніби то існувала в Африці в далекому минулому як такої , що нагадує цілком реальну та всім відому зебру. Смислове узгодження данних номінатем призводить до ефекту створення псевдо-археологічної реальності.

Unlike the larger competitors in the arms trade, particularly the American government, Ivan and Leonid didn’t put you thruogh a lot of red-tape and they would go extra mile to locate that hard-to-find item.(Barry, p.103) Композитну номінатему hard-to-find вжито для досягнення ефекту невизначенності. Вигадана, фіктивна ситуація вимагає щоб події розвивалися на тлі невідомого засекреченого топосу.

It was six in the morning, March 21, 2074.Not yet dawn .Snowflakes drifted Down out of a dark sky into the lamp-light beyond Emily’s window.Magic comes like this , she realised.(Stewart, p.1) Котпозит .Snowflakes несе в собі ірреальне навантаження, оскілки наспраді це не звичайні сніжинки, а магія яка опускається на землю.

2.Оцінно-емотивне відношення автора до персонажів, змальованих ситуацій, тексту в цілому Воно покликане сформулювати у читача уявлення схожого емоційно-оцінного характеру, спрямувати дії з результатом (ілокутивна діюча сила) [див 14, 202]. Створюючи емотивну дію на адресата [див. 15] модальність стає складовою прагмасемантичного компонента тексту як вбудована в художній текст програма його інтерпретації [див. 15, 62-71]. З іншого боку читач, індивідуальний досвід якого є плюралістичним [див. 15:18], на відміну від автора досвід якого у тому вигляді у якому він визначений у тексті, однозначний і моністичний [14, 94] здатний оцінити твір з різних позицій. Він може дозволити твору вплинути на себе так, як впливало на поета [див. 14, 107] чи дати тексту будь-яку іншу інтерпретацію, яку його соціум, національність, вік, освіта дозволяють розвивати. Наприклад у реченні:

Miss Marple, that sweet-faced elderly spinster, who lived in the house next to the rectory, was interviewed very early- within half an hour of the discovery of the crime.( Christie, p.110).

Композит sweet-faced покликаний передати іронічне ставлення автора до персонажу,яке розкривається на фоні всього тексту,входячи в протиріччя з образом Miss Marple,поданим у різних ситуаціях та аспектах.

У прикладі:Mary Higgings was cetainly a most superior–looking maid at a guess forty years of age,with neat black hair,rosy cheeks and plump figure.(Christie, p.154),- композит superior-looking змальовує персонаж, як служницю старого ґатунку, у якої є чому повчитись молодому поколінню. Відображенню зверхності служниці сприяє ономасіологічне узгодження даного композита зі співвідносними з ним за смислом номінатемами forty years of age, neat black hair, rosy cheeks, plump figure. Сукупність наданих характеристик створює образ соціально ствердженої, задоволеної своїм життям особи.

The illustration consisted of an oily, muscular smiking male model on a motor-boat being offerred a Hammer-head Beer by a female model wearing a string bikini about the size of a DNA strand out which were falling to fragrantly articial, valley-ball-shaped-breasts.(Berry, p.75)

Композитне сполучення valley-ball-shaped-breasts є гротескним прикладом типового зразка реклами з його часто абсурдними перебільшеннями і має яскраве емотивне забарвлення з критично-оцінним відтінком. В результаті виникає елемент іронії.

 “Kiss me , mother,” said the girl. The flower-like lips touched the wizard

cheek and warmed its frost.(Wilde, p.53)

Композит flower-like виражає ставлення автора до Mrs. Vane, його захоплення . Порівняння з квіткою не випадкове, в описі зовнішності автор вживає порівняння , що співвідносить образ Сібен з образом тендітної квітки, яку легко зламати.

3. Передбачувана оцінка читача. Оцінка читача є результат співпереживання, що формується у його уяві та завдяки замаскованим шляхам впливу збігається у більшості випадків з оцінкою автора. Звичайно, читач своїми естетичними смаками, критичним розумом може переоцінити таке відношення до героїв твору, проте це не виключає наявності суб’єктивно-оцінної текстової модальності.

За допомогою підбору номінатем , автор може впливати на читача враховуючи набір його очікувань, переконань, смаків, вікових особливостей, тобто передбачуючи його оцінку.

 У реченні This, O Best Beloved, is another story of the High and Far-Off Times In the very middle of those times was a Stickly-Prickly Hedgehog, and he lived on the banks of the turbid Amazon, eating shelly snails and things. (Kipling, p.102),- композит strickly-prickly формує в уяві дитини образ колючого їжака.Цьому спряють ономасіологічні ознаки даного композита, поєднуючи значення “втиканий шпичаками” та “колючий”.Римування двох ознак надає слову характеристик дитячої мови.

У прикладі In the sea ,once upon a time , O my Best Beloved there was a whale and he ate fishes. He ate the star fish and the garfish and the crab and the dab, аnd the place and the dace and the skate and his mate and the mackereel and the pickereeland the realy truly twirly-whirly eel..(Kipling, p.123),- за допомогою композита twirly-whirly авторові вдається ефективніше донести до маленького читача образ верткого вугра. Автор знову використовує прийом римування основ композита, що наближує оповідь емотивно до дитячого сприйняття. Ономасіологічні ознаки даного композита є синонімічними та покликанні підсилити значення одна одної.

У прикладі Also drop all that cold—bath business. (Leacock, p.38),- композит cold—bath є певною установкою читачеві , якому автор не обливатись холодною водою та інших прийомів здорового життя, а жити у своє задоволення. За допомогою такого прийому автор апелює до пасивної частини читацької аудиторії з упевненістю, що дістане підтримку та позитивну оцінку своєї позиції.

У реченні Everybody has one at some time or other. A Klausner I mean.(Tushnet, p.16), узагальнюючий композит Everybody є апеляцією ло читачів, що мають схожий до авторового досвід спілкування з особами, що нагадують родину Клознерів. Подібне звертання мобілізує спогади читача, примушуючи його звірити власний досвід спілкування з описаним досвідом автора.

Some people – not you or I, because we are so awfully self-possessed-but some people find great difficulty in saying good-bye when making a call or spending the evening.(Leacock, p. 23) Автор утворює ілюзію спільності з читачем (you, I, we) та характеристики self-possessed котрою він “ділиться з читачем”. Такий прийом дозволяє автору спонукати читача до відстороненого оцінювання іншого типу людей, що він далі описує.

У прикладі I think it likely that few people beside myself actually seen and spoken with a “cave-man” Yet everybody know about him.(Leacock, p.161) композит cave-man експлутує універсальну міфологему, стереотипний для всіх образ тим самим зближуючи позиції автора та читача.

4. Емоційно-оцінне відношення між персонажами. Дані відношення є відображенням оцінки, яку одні персонажі твору дають іншим: Слід відзначити, що емотивний заряд семантики тексту обумовлює певну уніфікацію реагування читача на текстову дійсність внаслідок універсальності емоцій як до логічної форми мислення [див.23, 39-41] їх сугестивності і їх співвідношення з суттєвим сприйняттям [див.14, 83].Як стверджує Е.Сепір людська думка має складну емотивну регуляцію [31, 209]. Ось чому в сучасному дослідженні тексту категорія модальності, розглядається перш за все у ракурсі емотивності [6, 22]. Емотивність виявляє себе у художніх текстах завдяки сукупності ієрархічно-організованих текстових компонентів--сигналів емотивності, емотивних ситуацій та емотивних топіків. Міжрівневі зв’язки показників емотивності утворюють емотивний профіль художнього тексту [6, 43].

The story starts with Uncle Mathew uncle-or rather great-great-uncle-to both of us./Agatha Christie, Selected Stories: 129/. Композит great-great-uncle передає ставлення племінниці до дядька, сповнене поваги та любові. Щоб відтворити вказане емоційно-оцінне ставлення, використовується прийом подвоєння (редуплікація) ономасіологічної ознаки great, який покликаний відобразити найвищий ступінь порівняння тієї чи іншої якості

У реченні:Their collective appearance had left on me an impression of high-borne elegance,such as I had never before received.(Bronte, p.215),- композит high-borne конкретизує враження, що залишили знайомі у свідомості Джейн Ейр.

This was Bufo marinus , a very large South African toad that had become common in South Florida since the introduction in the 1940-s by well-meaning idiots who believed that Bufo would control sugarcane pests.(Berry, p.33) Композитне сполучення well-meaning idiots показує негативне відношення жителів Флориди до науковців, з ініціативи яких у Південну Флориду ввезли вид жаб”Bufo Marinus” Позитивна семантика композита well-meaning зведена на нівець значенням носінатеми idiots і в сумі дає негативну емотивність.

У реченні “Sure it is ,” said Greer.”Your name is John, and you are just hard-working , low-abiding, immigrant small-business man, running this little shithole bar where you got no customers. (Berry, p.161) композитне сполучення hard-working , low-abiding, immigrant small-business передає ставлення агентів ФБР до власника бару сповнене зневаги, дані композити сповнені іронії .

Висновки по розділу ІІІ:

1 Лінгвоментальні механізми творення ономасіологічної структури складного слова зумовлює появу та узгодження композиту з текстовим оточенням.

ОС композита характеризується властивістю виконання певних функцій у тексті, що поділяються на макро- та мініфункції

а) Ономасіологічна структура складного словавиконує ріноманітні функції серед яких важливою є текстова модальність,що проявляє себе,як а) відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу об‘єктивуючи явища ,феномени,події,артефакти та антропоцентри,притаманні світам наближенним до реальності,а також такі ,що їх містять фантастичні,ірреальні хронотопи.

б) емотивно-оцінне відношення автора до персонажів, що покликане сформувати у читача уявлення схожого емоційно-оцінного характеру, для відтворення емотивно-оцінного відношення автора до створюваного текстового світу,

в) в номінативній організації тексту застосовується ономасіологічне узгодження композита ,що містить у своїй ономасіологічній структурі ядерну характеристику чи оцінку персонажу чи явища з номінатемами, що доповнюють значення складного слова, внаслідок чого створюється цілісне та ясне уявлення оцінного характеру.

г) передбачувана оцінка читача. що є результатом співпереживання і формується в уяві читача завдяки замаскованим шляхам впливу та збігається з оцінкою автора. За допомогою підбору номінатем автор може впливати на читача ,якому він адресує свій текст, враховуючи його очікування, смаки, переконання та вікові особливості. Наприклад, композити ,ономасіологічна структура котрих побудована за принципом римування семантично-синонімічних ономасіологічних ознак, притаманні дитячій мові, тому автор може використовувати їх для наближення стилю свого твору до маленького читача, щоб полегшити його емоційне сприйняття

д) емоційно-оцінні відносини між персонажами, що відображають різні аспекти бачення дійсності, зображуваної в тексті ,з котрих деякі можуть наближатися або збігатися з точкою зору самого автора

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

 Текст – це твір мовотворчого процесу , що характеризується закінченністтю та об’єктивується у вигляді письмового документу. Він організований за абстрактною моделлю, що характеризується дистинктивними ознаками: зміст, суть, значення. Текстові властиво виконувати наступні функції: адекватне передавання значень, народження нових смислів, посередник при комунікації.

Текст – є цілісна номінативна система, що служить реалізації

авторської ідеї, і виступає цілісною номінативною організацією, що знаходиться у взаємодії з номінатемами. Це є взаємообумовленим процесом: авторський задум здійснює підбір номінатем, які потім стають важливим засобом для передавання і зберігання інформації.

 Номінативна організація визначає структурування тексту макрознаку та реалізацію текстових категорій через ономасіологічну структуру та узгодження номінатем меншого порядку. Вона відображає у собі семантичний, смисловий, граматичний, концептуальний, дискурсивний, коммунікативний аспекти тексту.

 Текстові категорії збирають різні аспекти тексту у цілісне утворення. Спосіб прояву текстових категорій номінативними одиницями можна визначити як їх макрофункції текстова модальність цілісність, цілісність, зв’язність, концептуальність, інтертекстуальність, інформативність, хронотоп, континуум, а також мініфункції, які поділені на дві основні групи :

функції економії синтаксичних засобів

функції стилістичного характеру, що забезпечують виразність та художню цінність розповіді

Текстова модальність розглядається як функціонально-семантична категорія; мовна універсалія, що проявляється в основних категоріях мови. Модальність виступає важливим елементом комунікації виражаючи відношення того, хто говорить до висловлювання і є невід’ємною властивістю тексту, що вміщує відношення автора до дійсності, основна складова прагматичного компоненту тексту; одне з основних властивостей психіки і здатність протиставити „Я” – „не Я” у рамках висловлювання.

 Зв’язок композиту з текстовим оточенням відображається у феномені ономасіологічного узгодження - дублювання лінгво-ментального механізму творення номінативної одиниці в тексті. Ономасіологічне узгодження має декілька аспектів репрезентації в тексті, що доповнюють один одного:

 Семантичний аспект виявляє себе в сукупності значення номінативно-співвіднесених одиниць

 Смисловий аспект детермінує загальний фон реалізації змістовно-фактуальної інформації Номінативний аспект реалізується у різноманітних повторах.

 Ономасіологічна структура складного слова виконує різноманітні функції, серед яких важливою є об’єктивація текстової модальності, що проявляє себе як:

а) відображення реальності/ірреальності створюваного текстового світу;

б) відтворення емотивно-оцінного відношення автора до персонажів;в) відтворення емотивно-оцінних відносин між персонажами;г) передбачення оцінки гіпотетичного читача.

Бібліографія

1.         Воробйова О.П. О коммуникативно-функциональной гомогенности выска-зыаваний в монологическом тексте //Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте / Под ред. Г.Г. Почепцова. -- Сб.науч.тр. - К: КГПИИЯ, 1989. - С. 22 -30.

2.         Гак В.Г. К проблеме соотношения языка и действительности //Вопросы языкознания. – 1972. - №5. - С. 12 - 22.

3.         Гак В.Г.Структурна та семантична деривація конструкцій з предикантними актантами.-Л.:Наука,-1985. - 67с.

4.         Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистических исследований. - М.: Наука, 1981.-87 с.

5.         Гальперин И. Р. Информативность единиц языка. - М.: Высш.шк., 1974. – 175с.

6.         Гладьо С.В. Семантико - когнітивний аспект показників емотивості англомовного художнього тексту . – К.:Вісник КЛУ .- Серія Філологія. - 2000. – Т.3,- N 1. – С. 72-81.

7.         Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: Автореф. Дис… канд. филол. наук:10.02.04/ К. - 2000. – 20 с.

8.         Гоменюк Н.Г. Місце оцінки в структурі мовленнєвого акту.

9.         Вісник КЛУ 1998 Том № 1

10.      Колшанский Г.В. Контекстная семантика. - М.: Наука, 1980.-61 с.

11.       Кресан Е.Я. Концепт в тексте: номинативные ракурсы в свете функциона­лизма //Вісник Черкаського університету. - Серія Філол.науки. - Черкаси, 1999. - Вип.ЛІ.- С. 76-82.

12.      Кубрякова Е.С. Словосложение как процесс номинации и его отличи­тельные формальные и содержательные характеристики //Теоретические вопросы словосложения и вопросы создания лексических единиц.. - Пяти­горск, 1988. - С. 3 - 23.

13.      Кубрякова Е.С.Части речи с когнитивной точки зрения. - М.., 1977. - 194 с.

14.      Кухаренко Інтерпретація тексту.-Ленінград , 1979.-С.321

15.      Лотман Ю.М. Избранные статьи III.- Таллин :”Александра”, 1993

16.      Лотман Ю.М. Структура художественного текста. - М.: Искусство, 1970. -- 384 с. ,

17.      Лотман Ю.М. Текст у тексті //Слово Знак Дискурс / За ред. М. Зубрицької.-Львів, 1996. – С . 428 - 441.

18.      Dmytro Pavkin. Conference and Summer School(Cognative/Communicative Aspects of English).-Cherkassy State University, Cherkassy, Ukraine. 25-29 May 1999,Abstracts Cherkassy,1999.

19.      Пазухин Р.В. Язык, функция, коммуникация //Вопросы языкознания. -1979. - №6.-С. 42-50.

20.      Селиванова Е.А. Матасова Я.Р. Композитная эквивалентность и проблема ономасиологической импликации //Вісник Черкаського університету. - Се­рія Філас. науки. - Черкаси, 1997. - Вип.З - С. 74-80.

21.      Селиванова_Е.А. Кресан Е.Я. Ономасиологическо согласование как текстовая категория //Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №91. – С.16-23.

22.      Селіванова О.О. Актуальні напрямки сучасної лінгвістики (аналітичний огляд). - К. : Видавницво Українського фітосоціологічного центру, 1999. - 111с.

23.      Селіванова О.О. Когнітивна ономасіологія .- Київ: Фотосоціоцентр,2000.-С.200.

24.      Селіванова О.О. Принципи сучасних лінгвістичних досліджень //Лінгвогеографія Черкащини. - К. : Знання, 2000. – С.39-41.

25.      Селіванова О.О. Складне слово: Мовні моделі світу:Монографія. –Черкаси,1996. – 297с.

26.      Сорокин Ю.А. Психолингвистические аспекты изучения текста. - М. : Наука Ї986. - 168с.

27.      Тураєва З.Я. Лингвистика текста і категорія модальності// Вопросы языкознания , 1994ю-№2ю- С.4

28.      Тураєва З.Я. Лингвистика текста, - М. 1986. - 127 с.

29.      Тураєва З.Я. Лингвистика текста на исходе второго тысячелетия //Вісник -Київського лінгвістичного ун-ту - Сер.Філологія - Т.2. - №2. - 1999. – С.17-25

30.      Chung J.,Timberlake D.,Givon S., Palmer J. and others. Linguistic Glossary. - Dallas,USA,1986.- P. 241-272.

31.      Harris R:Glossary of Literary Terms. – Sourthern California College in Casta Mesa,1997. – 221p.

32.      Encarta World English Dictionary.- North American Edition, 2001. - 734p.

33.      Перелік художньої літератури

34.      Berry Dave”Big Trouble” New York Jason Aranson,1990-150p.

35.      Byron Gordon “Beppo” Moscow Foreign Languages Publishing House 1982 – 209p.

36.      Christie Agatha “Selected Stories” – Penguin Popular Classics. Penguin Books Ltd.,45Wrights Lane, London w85tz,England 1997-156p.

37.      Crichton Michael “Jurassic Park” Newbury House,1980-160p

38.      Dennis Wheatley” They Used Dark Forces” Cox & Wyman Ltd. Reading, Berks. London-1999-409p.

39.      John Galthworthy “The Forsyte Saga” – Moscow: Foreign Languages Publishing House,-1959- 802p

40.      John Grisham “The Runaway Jury”-Longman Group UK Limited, Longman House,Burnt Mill , Harlow Essex CM20 2JE England-1998-278p.

41.      John Grisham “The Lawer”- Longman Group UK Limited, Longman House,Burnt Mill , Harlow Essex C56 2JL England-1997-204p.

42.      John Grisham “ The Pelican Brief”-Dell Publishing Co.,Inc 1 DagHammarskjold Plaza New York 1998-198p.

43.      Leacock Stewen “Perfect Lovers’ Guide and others stories ”-London: Pitman,1980.-180p.

44.      John Sandford “Mind Prey” Turners’ Publishing House, Turners’ Ltd Chicago-2001-195p

45.      Stewart Sean “The Night Watch”New York:Putman,1999-200p

46.      Swift John.”Gulliver’s Travels””-Penguin Popular Classics. Penguin Books Ltd.,45 Wrights Lane, London w85tz,England 1994-342p.

47.      Tushnet Leonard “Klausners”-New York:Hart 1989-200p.

48.      Wilde Oscar “Fairly Tales” Moscow:Foreign Languages Publishing House,-1987- 105p

* приклади наші

* приклади наші