Курсовая работа: Оцінка екологічної безпеки території Харківської області та виявлення факторів ризику

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

КАФЕДРА ЕКОЛОГІЇ

Курсова робота

з дисципліни Екологічна безпека

на тему:

„Оцінка екологічної безпеки території Харківської області та виявлення факторів ризику”

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І.Географічне положення території

1.1 Характеристика та фізико-географічні умови розташування регіону

1.2 Кліматичні умови

1.3 Характеристика ґрунтового покриву

1.4 Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єктів

Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Харківської області

Розділ ІІІ. Характеристика потенційних екологічних небезпек регіону та визначення факторів екологічного ризику

3.1 Ідентифікація факторів екологічного ризику природного характеру

3.2 Ідентифікація факторів екологічного ризику техногенного характеру

Розділ ІV. Прогнозування наслідків викиду НХР при аваріях на промислових об’єктах

4.1 Довгострокове прогнозування

4.2 Аварійне прогнозування

Розділ V. Оцінка екологічної безпеки промислового виробництва на локальному рівні

5.1 Оцінка потенційної небезпеки промислового об’єкту в умовах нормальної експлуатації

5.2 Оцінка ступеню перевищення рівня шкідливої дії підприємства над нормативними показниками

5.3 Оцінка реципієнтів шкідливої дії в межах прилеглих територій

5.4 Комплексна інтегральна оцінка екологічної небезпеки промислового об’єкту

Розділ VІ. Оцінка екобезпеки за допомогою розрахунку балансу кисню

Висновок

Використана література

Вихідні дані

Завод по виробництву алюмінію

Площа біогеоценозів, км2

ВСТУП

Сьогодні екологія є не просто наука, а способом мислення та життя. Навколишнє природне середовище, яке оточує людину протягом всього життя, не є безладом або просто набором якихось умов, а є взаємопов’язаною складною системою. Особливої значимості набувають знання, які є теоретичними основами охорони природи і довкілля людини.

Початок ІІІ тисячоліття відрізняється різким погіршенням якості природного середовища. За умов сучасного етапу науково-технічної революції людство досягло такого рівня розвитку продуктивних сил, який дозволяє включити у виробництво майже всю матеріальну оболонку земної кулі. Але зростаючі масштаби впливу суспільства на природу, подальший розвиток економіки, науки та техніки вже не можуть здійснюватися без врахування наслідків такого впливу, без виховання високої відповідальності перед людством за стан природних екосистем. Тобто, постала проблема суворо зіставляти й узгоджувати свою повсякденну діяльність із фундаментальними законами життя на землі.

Метою даної курсової роботи є проведення оцінки екологічної безпеки Харківської області та виявлення факторів ризику. Це дасть змогу попередити виникнення різних надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, що в свою чергу забезпечить стабільність в навколишньому середовищі.

Для проведення детальної оцінки екологічної небезпеки обов’язково потрібно детально вивчити розташування області, кліматичні умови, забезпеченість ресурсами., дослідити антропогенне навантаження, надзвичайні ситуації природного і техногенного характеру. Лише така комплексна характеристика дозволить провести точну оцінку екологічної безпеки певного регіону.

Екологічна безпека – це сукупність дій й комплекс відповідних заходів, процесів, які забезпечують екологічний баланс на планеті та в різних її регіонах на рівні, до якого людина може адаптуватися фізично, без збитків. Екологічна безпека встановлює порушений взаємозв’язок людини і природи та гармонізує їх співіснування, а також сприяє розміреному, доцільному використанню ресурсів людиною.

         Екологічну безпеку вивчають і прогнозують у глобальних, регіональних, локальних і точкових межах, вона обмежена часом і розмірами здійснюваних акцій.

Екологічна безпека є компонентом національної безпеки, що гарантує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, що їх створюють антропогенні чи природні чинники

Розділ І. Географічне положення території

1.1  Характеристика та фізико-географічні умови розташування регіону

Загальна характеристика

Чисельність населення

Харківська область розташована на північному сході України на території двох природних зон Лівобережної України - Лісостепу і Степу в межах водорозділу, що відокремлює басейни Дону і Дніпра.

На півночі Харківщина межує з Бєлгородською областю Росії, на сході – з Луганською, на північному сході - з Донецькою, на півдні - з Дніпропетровською, на заході - з Полтавською та на північному заході - з Сумською областями України. Площа території Харківщини складає 31,4 тис. кв. км, що становить 5,2% території України, відстань із сходу на захід – 225 км, з півночі на південь - 200 км.

Рельєф Харківщини - хвиляста рівнина, яка розмежована річковими долинами, ярами та балками. Основні його риси визначаються приуроченістю території до басейнів рік Дону та Дніпра. Басейн Дону складає 75% території області, басейн Дніпра – 25%.

Ріка Сіверський Донець - головна водна артерія Харківщини – є притокою Дона, на території області ця річка несе свої води протяжністю 370 км (загальна її довжина 1053 км). Її основні притоки на території області – ріки Оскіл, Уди, Берека, Харків, Лопань, Сухий Торець, Балаклейка, Вовча, Великий Бурлук та ін.

Клімат області помірно континентальний. Так як протяжність території області з заходу на схід і коливання висот незначні, то варіації клімату в межах області досить несуттєві.

Область розділена на 27 адміністративних районів, до її складу входить 18 міст, з них 7 міст обласного підпорядкування, 61 селище міського типу, 381 сільська рада, 1683 сільських населених пунктів.

Вигідне географічне розташування області є сприятливою передумовою для розвитку зовнішньої та внутрішньої торгівлі, транспортних послуг. Харківщина має потужний промисловий, аграрний і науковий потенціал. Тут розташовано понад 1200 промислових підприємств, будівельних, транспортних організацій, значна кількість підприємств аграрного комплексу, більш 200 наукових установ та 76 навчальних заклади I–IV рівнів акредитації.

За загальним природно-ресурсним потенціалом Харківська область посідає 5-е місце в Україні, її мінерально-сировинна база складається на 37,6% з паливно-енергетичних корисних копалин (нафта, газ, конденсат, кам’яне та буре вугілля), на 50,7% із сировини для виробництва будівельних матеріалів, решту становить сировина кольорових металів, прісні мінеральні підземні води. На території області налічується 304 родовища корисних копалин, з них експлуатується 73.

Аналіз стану навколишнього природного середовища за звітний та попередні роки свідчить про подовження тенденції стабілізації, не зважаючи на постійний, стабільний приріст виробництва та пов’язаного з цим навантаження на навколишнє природне середовища.

1.2  Кліматичні умови

Територія Харківської області має м'який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території.

Величина сонячної радіації залежить від кута падіння сонячного проміння, який змінюється від 64-65% в червні до 18 - 20% в грудні. Поверхня області отримує в середньому за рік 48 ккал/см² тепла. Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру). Горбистий рельєф посилює континентальність повітря. В цій частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+16°...+20°С).

На рівнині повітря протягом року прогрівається більше. Середня температура липня тут досягає +20°С, а січня – -4°С. Амплітуда середніх місячних температур є найбільшою саме в рівнинній частині області. Тут же зафіксовано абсолютний максимум температур — +41°С.

Харківська область має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм).

Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні. Влітку бувають зливи та грози.

Сніговий покрив у області встановлюється в середині листопада, сходить на початку квітня, тривалість його – до 110 днів. На рівнині сніговий покрив триває з кінця грудня – початку січня до початку березня (51 день). На рівнинній території нерідко бувають зими без стійкого снігового покриву.

Протягом року над Харківською областю переважають повітряні маси помірних широт. На рівнинній території найчастіше дують південно-західні вітри.

1.3  Характеристика ґрунтового покриву

Рельєф Харківської області різноманітний, з характерною сильною ерозією грунтів. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів грунтів. На ліосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів грунтів. Якщо в загальному про ґрунтовий покрив області, то для неї характерні чорноземи, у північних районах трапляються дернові слабопідзолені грунти.

Одним з самих актуальних питань в забезпеченні раціонального природокористування в області є поліпшення використання та охорони земельних ресурсів.

Адже, найбільшого забруднення зазнає верхній шар літосфери — ґрунт. Це пов'язано з розсіюванням у приземному прошарку атмосфери аеральних емісій промислових підприємств, що містять різноманітні екотоксиканти. Характерними для Харківського регіону є важкі метали, фториди, сірководень та ін. Під дією цих сполук детоксикуючий потенціал ґрунтів у техногенно напружених регіонах суттєво зменшується і створюються умови для перенесення забруднюючих речовин з ґрунту в рослини сільськогосподарських культур.

Харківський кряж складений в основному потужними товщами кам'яно-вугільних пісковиків, сланців й вапняків, з якими пов'язані великі поклади кам'яного вугілля. Ґрунти на переферії кряжу — чорноземи, в центрі кряжу — сірі опідзолені.

Кристалічні породи (граніти, гнейси, сієніти та ін.), з яких складається основа Приазовської височини перекриті переважно товщею лесів та лесовидних суглинків. Місцями вони виходять на поверхню.

1.4 Гідрологічні та гідрографічні характеристики водних об’єкті

В цілому за 2002 рік стан поверхневих водних об’єктів області суттєвих змін не зазнав.

Як і раніше головними галузями, які найбільше використовують свіжу воду є металургія, енергетика, вугільна промисловість, комунальне та сільське господарства.

Характеристика річок

Замулення річок і водоймищ, зарегульованість стока річок є однією з причин підтоплення великої кількості земель та населених пунктів, як повенями, так і ґрунтовими водами.

Розділ ІІ. Характеристика господарсько-виробничого комплексу Харківської області

Природні передумови. Північно-Східний район має сприятливі агрокліматичні умови, запаси цінних корисних копалин. Але природно-ресурсний потенціал не визначає господарський комплекс району; його частка в загальноукраїнському потенціалі становить лише 10,5%, тобто менше, ніж частка території.

Природні ресурси представлені, насамперед, корисними копалинами, особливо паливними. В межах району проходить Дніпровсько-Донецька тектонічна западина з покладами нафти й газу. На сьогоднішній час це основна нафтогазова база України. Найбільші нафтові родовища – Глинсько-Розбишівське, Більське, Зачепилівське, Качанівське, Рибальське. За браком нафти ці родовища дещо пом’якшують сировинну проблему України. Газові родовища зосереджені в Харківській області. Це, насамперед, славетне Шебелинське родовище, а також поклади в Єфремівці, Кегичівці, в Полтавській області – Солохівське, Яблунівське. Інша група корисних копалин представлена залізними рудами Кременчуцького родовища, на основі якого працює Полтавський збагачувальний комбінат.

Земельні ресурси. Значна територія району вкрита родючими ґрунтами – чорноземами типовими; особливо широкі їхні пасма в Полтавській і Харківській областях. У Сумській області, поряд з чорноземами, є сірі лісові ґрунти. Взагалі агрокліматичні умови Північно-Східного району сприятливі для багатогалузевого сільського господарства.

Лісові ресурси.

Загальна інформація про землі лісового фонду регіону

Рекреаційні ресурси. У регіональній частині проведено ретроспективний аналіз розвитку рекреаційного освоєння території Харківської області. Виділено сім історичних періодів розвитку рекреаційної діяльності. На основі просторово-часових зрізів простежено територіальну неоднорідність формування РРС. Проаналізовані і оцінені окремі види рекреаційних ресурсів Харківської області у поєднанні з оцінками екологічного стану навколишнього природного середовища. Для об’єктів ПЗФ, пляжних ресурсів і лісових ресурсів підраховані гранично допустимі і оптимальні рекреаційні навантаження. Аналіз кліматичних ресурсів ґрунтується на визначенні тривалості сприятливих періодів для зимового і літнього видів відпочинку і туризму. За результатами визначення рівнів ресурсно-рекреаційного актуалу вся територія області поділена на 9 оціночних категорій, які об’єднані в 3 групи: з низьким, середнім і високим ресурсно-рекреаційним актуалом. (рис. 2).

Ділянки територій, які мають високий ресурсно-рекреаційний актуал, виділено у вісім РРС: Балаклійська, Зміївська, Ізюмська, Краснокутська, Печенізька, Харківська, Червонооскільська, Чугуївська. Проведено соціологічне дослідження рекреаційних переваг жителів Харківської області, завдяки якому виявлено: найбільш відвідувані і найбільш популярні місця відпочинку на Харківщині, певні відомості щодо організаційних переваг в галузі відпочинку, часової і транспортної доступності, ступеню благоустрою рекреаційних територій, розподілу часу рекреації в межах річного циклу. Всі отримані дані детально проаналізовані і представлені в графічному і картографічному вигляді, що дозволило уточнити межі виділених РРС.

Підприємства,основні забруднювачі навколишнього природного середовища

Промисловість. Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв’язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших реґіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, металомісткого машинобудування. Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін – один з найбільших в Європі – і завод важких електромашин. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці. Тракторобудування й локомотивобудування зосереджене в Харкові, виготовлення вантажних залізничних вагонів – в Кременчуці, вантажних автомобілів – в Кременчуці («КрАЗ»). Працемісткі види машинобудування зосереджені переважно в Харкові: верстатобудування, електроніка, виготовлення приладів, інструментів; тут же міститься один з найбільших в Європі авіазавод.

У Сумах працює завод електронних мікроскопів. Верстатобудування, крім Харкова, є також в інших центрах – Лубнах, Сумах, Чугуєві. Паливно-енергетичний комплекс базується як на місцевій сировині – видобуток і переробка нафти, газ, – так і на довізному з Донбасу вугіллі, а також поставках нафти й газу з-за кордону. В електроенергетиці переважають теплові електростанції, з них найбільша – Зміївська. Та назагал, енергомісткі види виробництва для Північно-Східного району не типові. Хімічна промисловість характеризується перевагою нематеріаломістких виробництв. Виняток становить завод фосфатних добрив у Сумах. Для цієї галузі в Північно-Східному районі властивий «тонкий» профіль. Це виготовлення фото- і кіноплівки (Шостка), гумових виробів (Суми), фармацевтична промисловість (Харків), виробництво пластмас, лаків, фарб.

Агропромисловий комплекс посідає друге місце в районі за часткою в валовій продукції. Він представлений, в першу чергу, виробництвом цукру, зерна, соняшнику й олії, м’яса, молока. Найбільші цукрові заводи діють у Лохвиці, Сумах (рафінадний завод), Куп’янську. Найпотужніші м’ясокомбінати – в Полтаві, Харкові, Сумах, Охтирці. Легка промисловість представлена переважно трикотажною, швацькою й взуттєвою галузями. Найбільші центри – Харків, Полтава, Суми, Лубни, Лебедин.

Транспортний комплекс відзначається густою мережею залізничних, автомобільних і трубопровідних шляхів. Через територію району проходять міжнародні транзитні магістралі: Москва – Харків – Ростов-на-Дону, Москва – Харків – Сімферополь, а також важливі шляхи республіканського значення (Одеса – Харків, Київ – Харків та інші).Харків є найбільшим залізничним вузлом України, в ньому перетинаються найважливіші залізничні й автомобільні магістралі країни. Трубопровідна мережа включає магістралі міжнародні (газопроводи «Союз», Шебелинка – Москва, Ставрополь – Донбас – Москва, нафтопровід Самара – Кременчук) і внутрішньодержавні, які віялом відходять від Шебелинки – великого газорозподільного вузла. Значним транспортним вузлом є Кременчук, де сходяться залізничні, автомобільні й водні шляхи.

Розділ ІІІ. Характеристика потенційних екологічних небезпек

регіону та визначення факторів екологічного ризику

3.1 Ідентифікація факторів екологічного ризику природного характеру

Ідентифікація факторів ризику – це виявлення найбільш серйозних джерел небезпеки та її ранжування з метою визначення реальної загрози людини та довкілля.

Протягом 2007 року виникло 152 НС природного характеру, що на 11% більше, ніж у 2006 році., і перевищує показники кількості НС 2000-2006 років. Збільшення кількості НС пов'язано, головним чином, з великою кількістю пожеж в природних екосистемах, які охопили південні, східні та південно-східні регіони країни та збільшенням кількості НС метеорологічного характеру. Найбільша кількість надзвичайних ситуацій природного характеру протягом 2007 року зареєстровано у літні місяці.

Рис. 3.1 Динаміка кількості НС природного характеру за 1997 - 2007 рр

За видами надзвичайні ситуації розподілилися таким чином: метеорологічні - 23%; отруєння населення - 22%; пожежі в природних екосистемах - 20%; інфекційні захворювання людей - 13%; геологічні - 10%; інфекційні захворювання с/г тварин - 9%; гідрологічні морські - 2%; гідрологічні прісноводні - 1% (рис. 3.1). За масштабами більшість НС природного характеру віднесені до об'єктового (73) та місцевого (53) рівнів, 21 НС віднесено до регіонального, 5 НС - до державного рівнів.

Рис. 3.2 Розподіл кількості НС природного характеру за видами

За попередніми даними протягом 2007 року НС природного характеру було завдано збитків на суму близько 673,3 млн. гривень, що вдвічі більше проти 2006 року (рис. 3.2).Внаслідок НС природного характеру у 2007 році загинуло 68 осіб, у тому числі 11 дітей, постраждало - 946 осіб, у тому числі 304 дитини. У порівнянні з 2006 роком кількість постраждалих збільшилася на 26% (при цьому кількість постраждалих дітей майже не змінилася), кількість загиблих зменшилася на 8% (при цьому кількість дітей збільшилася на 22%)(рис. 3.3).

Рис. 3.3 Співвідношення суми завданих збитків від НС природного характеру та їх кількості

Рис. 3.4 Співвідношення кількості НС природного характеру та постраждалих внаслідок них людей

Аналіз статистичних моделей, що зображені на рис. 3.4, 3.5 свідчить, що чисельність загиблих та постраждалих внаслідок НС природного характеру та розподіл збитків за період 1997-2007 років не мають чіткої кореляції з кількістю надзвичайних ситуацій, а залежність між цими параметрами виражається поліноміальним трендом. Найменша кількість НС зареєстрована у Сумській (1 НС), Хмельницькій, Тернопільській (по 2 НС відповідно), Чернівецькій області та м. Києві (по 3 НС). У решті областей кількість НС природного характеру відмічено на рівні 4-10 випадків (рис.3.4).

Рис.3.5 Розподіл кількості НС природного характеру, що виникли протягом 2007 року за регіонами України

Найбільших збитків внаслідок НС природного характеру завдано НС гідрометеорологічного та геологічного характеру, більшість загиблих та постраждалих осіб - внаслідок НС медико-біологічного характеру. Характерною особливістю виникнення НС у цьому році було переважання чинників теплого (травень-вересень) періоду (32 НС) над чинниками холодного (грудень-лютий, березень, листопад) періоду (9НС), при цьому найбільшу кількість НС було зареєстровано у червні ( 7НС), липні та серпні (по 8 НС відповідно). Внаслідок гідрометеорологічних явищ та процесів спостерігались ускладнення:

·  в роботі автомобільного та громадського транспорту - у лютому внаслідок снігопадів, снігових заметів, хуртовин, поривів вітру в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях та в АР Крим, у травні внаслідок сильних дощів, злив та інтенсивного місцевого поверхневого стоку;

·  в роботі залізничного транспорту (короткочасна зупинка руху пасажирських поїздів) внаслідок сильних поривів вітру, пошкодження лінії електропостачання сильними поривами вітру у Львівській області у січні;

·  в життєдіяльності населення: підтоплення присадибних ділянок та окремих приватних житлових будинків, насосних водозабірних станцій, ділянок автодороги у Харківській області внаслідок виходу води на міждамбовий простір (річки Уж, Боржава) під час паводку у січні, часткове підтоплення низинних територій сільськогосподарського призначення вздовж русел річок (Волинська, Рівненська області) внаслідок підвищення рівнів води під час розвитку водопілля у березні; пошкодження посівів сільськогосподарських культур.

Ускладнення гідрометеорологічних умов протягом 2007 року призвели до виникнення 41 НС (37 метеорологічні та 4 - гідрологічні) гідрометеорологічного характеру, що на 64% більше проти 2006 року. За рівнями вони розподілилися на 5 державного (2 НС у березні, 1 НС у травні, 2 НС у листопаді), 9 регіонального (по 2 НС у січні, липні, вересні, по 1 НС у червні, серпні, листопаді), 23 місцевого, 4 об'єктового рівня.

Надзвичайні ситуації місцевого рівня (23 НС) метеорологічного характеру спостерігались внаслідок інтенсивних гроз, випадіння сильних дощів або злив, граду, шквалистого посилення вітру, інтенсивного поверхневого стоку, поєднання сильного дощу з поривами вітру до 25-32 м/с. Вони зареєстровані у січні (в Закарпатській, Волинській, Тернопільській та Хмельницькій областях), у травні (у Волинській, Івано-Франківській, Львівській, Херсонській, Харківській та Чернівецькій областях).

2007 рік відрізнявся від 2006 року аномально високою пожежною небезпекою в природних екосистемах. Протягом року виникло 30 НС, пов'язаних із лісовими пожежами та пожежами степових і хлібних масивів. У порівнянні з 2006 роком кількість НС виросла майже у 3 рази. Більшість їх випало на літній період, який був досить спекотним та посушливим (особливо на півдні та сході країни), а нетиповим було те, що перші НС, пов'язані з пожежами, були зафіксовані вже в лютому-березні.

Кількість НС геологічного характеру, що виникала протягом 2007 року, зменшилася (на 40%) у порівнянні з 2006 роком, проте, динаміка активності небезпечних геологічних процесів, зокрема зсувних, залишалася прогресуючою. Всього виникло 15 НС геологічного характеру, з них, 11 НС пов'язано із зсувами, 2 НС - з підтопленням, 1 НС - з осіданням земної поверхні, 1 НС - з карстовим проваллям. У порівнянні з 2006 роком кількість зсувів майже не змінилася (11 проти 12 ), проте кількість НС, пов'язаних із підтопленням, зменшилася як в кількісному відношенню (2 проти 10), так і за масштабами територіального охоплення та негативних наслідків.

Протягом 2007 року виникло 66 НС медико-біологічного характеру, що на 15,4% менше показників кількості НС медико-біологічного характеру 2006 року. Внаслідок цих подій загинуло 66 осіб (у тому числі 11 дітей) та постраждало 903 особи (в тому числі 304 дитини). У порівнянні з 2006 роком кількість загиблих зменшилася на 13,2%, постраждалих - збільшилася на 20,4%, при цьому кількість постраждалих дітей зменшилася на 15,4%.

За статистичними даними найбільша кількість НС медико-біологічного характеру у звітному періоді зареєстрована у Чернігівській (9 НС), Київській (6 НС) Житомирській, Львівській (по 5 НС відповідно) Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Рівненській та Херсонській (по 4 НС відповідно) областях, більше всього постраждалих внаслідок НС медико-біологічного характеру відмічено в Рівненській (200 осіб), Закарпатській (95 осіб), Черкаській (85 осіб), Львівській області та АР Крим (по 75 осіб відповідно), загиблих - у Херсонській (11 осіб), Житомирській (7 осіб), Харківській та Луганській (по 6 осіб відповідно) областях.

Рис. 3.6 Розподіл кількості НС медико-біологічного характеру, що виникли протягом 2007 року за регіонами

В структурі інфекційних захворювань, що призвели до виникнення надзвичайних ситуацій, переважають захворювання на сальмонельоз (31,6%), що спостерігалися у Чернігівській (3 НС), Луганській, Рівненській і Черкаській областях. На екзотичні та особливо небезпечні захворювання припадає 26,3% від загальної кількості інфекційних захворювань. Окремі випадки цих захворювань фіксувалися у Херсонській, Вінницькій (сказ, по 1 людині загинуло), Рівненській (сказ, 1 особа захворіла) Чернігівській (бруцельоз, 1 людина захворіла) та Житомирській (малярія, 1 особа захворіла).

На гепатит-А (у Вінницькій, Закарпатській, Львівській, областях та АР Крим) припадає 21% від загальної кількості інфекційних захворювань, на гострі кишкові інфекції (у тому числі дизентерію), що спричинили виникнення надзвичайних ситуацій у Запорізькій, Донецькій та Чернігівській областях, - 15,8%. Протягом 2007 року виникло 34 НС, пов’язаних із отруєннями людей, що є на рівні показників кількості НС з отруєння у 2006 році.

Внаслідок цих подій загинула 51 особа (у тому числі 11 дітей) та постраждало 389 осіб (у тому числі 163 дитини). У порівнянні з минулим роком кількість загиблих зменшилася на 25%, постраждалих – збільшилася на 71%. Серед отруєнь домінують отруєння чадним та побутовим газом (50% від загальної кількості отруєнь), що спостерігалися у Донецькій, Дніпропетровській, Житомирській (2 НС), Івано-Франківській, Київській (2 НС), Львівській, Луганській (2 НС), Миколаївській, Тернопільській, Черкаській, Харківській (2 НС) та Херсонській (2 НС) областях. Саме з цими ситуаціями пов’язано 91% кількості загиблих внаслідок отруєнь населення та 87% кількості загиблих внаслідок НС медико-біологічного характеру. З 13 НС, пов’язаних з інфекційною захворюваністю сільськогосподарських тварин, 7 спричинені поодинокими захворюваннями на сказ великої рогатої худоби в сільськогосподарських товариствах Житомирської (1 НС), Дніпро-петровської (2 НС), Київської (1 НС) та Чернігівської (3 НС) областей, 3 – з поодиноким захворюванням на сибірку в приватних та фермерських господарствах Харківської, Одеської та Івано-Франківської областей, 2 – з захворюванням на емфізематозний карбункул у приватному господарстві Донецької та фермерському господарстві Закарпатської областей. Серед головних причин виникнення НС медико-біологічного характеру у звітному періоді є неякісна питна вода, порушення правил експлуатації побутових газових приладів, грубе порушення безпеки життєдіяльності, порушення технології при виготовленні харчової сировини, грубе порушення санітарно-гігієнічних норм приготування їжі установами та приватними особами на масових родинних обідах, незадовільний рівень санітарно-просвітницької роботи, зниження контролю за виконанням протиепізоотичних заходів, особливо в Чернігівській області, погіршення екологічного стану водних об’єктів.

3.2 Індикація факторів екологічного ризику техногенного характеру

Протягом 2007 року зареєстровано 196 надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що на 5,3% менше порівняно з 2006 роком (207 НС). Внаслідок цих надзвичайних ситуацій загинуло 495 осіб, у тому числі 48 дітей, постраждало - 430 осіб (у 2006 році внаслідок НС загинуло 354 особи, у тому числі 34 дитини, постраждало - 284 особи).

Аналіз динаміки виникнення НС техногенного характеру показав, що у І кварталі сталося 55 НС техногенного характеру (у січні - 19, лютому - 18, березні - 18), у ІІ - 54 (у квітні - 20, травні - 18, червні - 16), у ІІІ - 33 (у липні - 12, серпні - 13, вересні - 8) та у ІV - 54 (у жовтні - 9. листопаді - 21, грудні - 24). За видами найбільше всього виникло НС, пов'язаних із пожежами та вибухами (90), які разом із катастрофами на транспорті (47) та аваріями на системах життєзабезпечення (20) складають 78% від загальної кількості НС техногенного характеру (рис. 11, табл. 2).

Рис. 3.7 Розподіл кількості НС техногенного характеру за видами

Найбільш резонансними у 2007 році були НС техногенного характеру державного рівня:

·  у м. Дніпропетровську (13 жовтня) у житловому багатоповерховому будинку за адресою вул. Мандриківська, №127, внаслідок виходу з ладу газорозподільного обладнання стався вибух побутового газу, в результаті чого загинуло 23 особи (у тому числі 7 дітей), постраждало - 23 особи (у тому числі 6 дітей), врятовано - 25 осіб, евакуйовано - 448 осіб. Внаслідок НС частково зруйновано та пошкоджено 45 житлових і один - адміністративний будинок;

·  у липні сталася НС регіонального рівня у Буському районі Львівської області на залізничному перегоні Ожидів - Красне Львівської залізниці. Внаслідок аварії з рейок зійшло 15 цистерн (ємністю 50 т) з жовтим фосфором, що слідували у складі вантажного потягу (58 вагонів) за маршрутом ст. Аса (м. Джамбул, Республіка Казахстан) - ст. Олекса (Республіка Польща). У результаті аварії через розгерметизацію ємностей при контакті фосфору з повітрям зайнялося 6 цистерн. Під час гасіння пожежі утворилася хмара з продуктів горіння, у зону ураження потрапили 14 населених пунктів Буського, Радехівського та Бродовського районів області.

Найбільш трагічні наслідки мали НС, пов'язані із пожежами та вибухами, внаслідок яких загинуло 340 осіб, у тому числі 39 дітей, ще 135 осіб, у тому числі 9 дітей, загинуло внаслідок НС на транспорті. Найменшу кількість НС техногенного характеру зареєстровано у Чернігівській області і м. Києві (по 3 НС), Тернопільській (2 НС) та Чернівецькій області (1 НС), а на території Волинської - не зареєстровано жодної НС. На території решти регіонів сталося від 4 до 9 НС техногенного характеру (рис.3.8).

Рис. 3.8 Розподіл кількості НС техногенного характеру, що виникли протягом 2007 року за регіонами

Орієнтовні матеріальні збитки внаслідок НС техногенного характеру перевищили 153,5 млн. гривень. До ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру, що сталися протягом 2007 року, залучалося понад 11,2 тис. чоловік особового складу підрозділів та 2,5 тис. одиниць техніки, у тому числі понад 2,2 тис. чоловік особового складу підрозділів та майже 500 одиниць техніки МНС.

Кількісні показники надзвичайних ситуацій на транспорті у 2007 році залишились в межах відповідних показників 2004 - 2006 року, і є дещо більшими за минулорічні значення 2006 року, коли було зареєстровано 46 НС на транспорті, в яких загинуло 126 осіб та 128 - травмовано (див.таб.3). Надзвичайні ситуації на транспорті зареєстровано в 20 регіонах України, з них найбільшу кількість зареєстровано в Київській і Львівській областях - по 5 НС. В Запорізькій та Одеській областях зареєстровано по 4 НС, в АР Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській і Полтавській областях - по 3 НС, Луганській, Миколаївській областях та в м. Києві - по 2 НС.

Таблиця 3

На збільшення кількості надзвичайних ситуацій на автомобільному транспорті вплинули ускладнення погодних умов, незадовільний стан транспортних засобів, неготовність дорожніх і комунальних служб до ліквідації наслідків метеорологічних явищ, грубі порушення правил руху водіями транспортних засобів. Серед надзвичайних ситуацій на транспорті, що сталися протягом 2007 року, найбільш резонансними були:

·  НС державного рівня, що сталася 17 квітня поблизу с. Лозова Волочиського району Хмельницької області;

·  НС регіонального рівня, яка сталася 16 липня в Буському районі на залізничному перегоні Красне-Броди біля станції Ожидів Львівської залізниці.

Аналіз причин виникнення НС на транспорті показав, що порушення правил дорожнього руху водіями транспортних засобів, правил пілотування і судноплавства призвели до аварій майже у 61% випадків, внаслідок незадовільного технічного стану транспортних засобів і комунікацій - у 27%, - внаслідок протиправних дій осіб - у 7,3%, і в 4,8% випадків - внаслідок порушення правил та технологій проведення робіт.

У 2007 році порівняно із 2006 роком (89 НС) кількість НС, пов'язаних з пожежами та вибухами майже не змінилася, але помітно збільшилась кількість загиблих та постраждалих - в 1,5 та 1,2 рази відповідно, у тому числі дітей (у 2006 році загинуло 219 осіб, у тому числі 22 дитини, 139 осіб - постраждало, у тому числі 5 дітей), та особливо значно зросла сума матеріальних збитків, завданих НС (у 2006 році - близько 6 млн грн). Слід відмітити, що така тенденція до збільшення кількості постраждалих внаслідок НС, спостерігається з 2005 року.

До ліквідації наслідків НС, що пов'язані з пожежами та вибухами, залучалося близько 7 тис. чоловік особового складу підрозділів та понад 1, 7 тис. одиниць техніки, у тому числі близько 1345 чоловік особового складу підрозділів та 284 одиниці техніки МНС. Загалом НС, що пов'язані з пожежами та вибухами, виникали у 23 регіонах України (у 2006 році - у 24 регіонах).

Відповідно на Донецьку область припадає найбільша кількість постраждалих людей внаслідок НС - 165 осіб загинуло та 180 осіб госпіталізовано, з них 109 осіб загинуло та 180 постраждало внаслідок випадків пожеж і вибухів, що сталися у вугільних шахтах. Залишається високим рівень НС, що пов'язані з пожежами та вибухами у житлових будинках, на які припадає 72,2 % від загальної кількості НС, більшість з яких мають наслідки із загибеллю людей (від 3 до 5 осіб). Всього у 65 НС, що сталися у житлових будинках загинуло 211 осіб (з них 39 дітей) та 46 осіб (з них 16 дітей) постраждали.

Рис. 3.9 Розподіл НС, пов'язаних із пожежами та постраждалими, внаслідок них, протягом 2007 року за регіонами України

За даними Українського науково-дослідного інституту пожежної безпеки МНС України, у 2007 році стан з пожежами в цілому характеризувався такими основними показниками:

·  зареєстровано 50 тис. 578 пожежі (на 5,2% більше порівняно з 2006 роком);

·  прямі матеріальні збитки внаслідок пожеж 477 млн. 485 тис. гривень (в 2,4 рази більше порівняно з 2006 роком);

·  внаслідок пожеж загинуло 3981 особа (на 50 осіб менше, ніж у 2006 році);

·  отримали травми при пожежах 1869 осіб (у 2006 році травмовано 1900 осіб);

·  вогнем знищено та пошкоджено: 23101 будівлю (+14,1%), 2841 одиницю техніки (+12,2%), 528 голів худоби (-36,0%), 16024 тонн кормів (+5,7%).

Щоденно в Україні виникало в середньому 138 пожеж (у 2006 році - 131, у 2005 році - 136, 2004 році - 130, 2003 році - 168). Кожного дня внаслідок пожеж гинуло 11 і отримувало травми 5 осіб, вогнем знищувалось близько 60 будівель та 7 одиниць техніки. Протягом 2007 року основними причинами виникнення пожеж залишалися: необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки при встановленні та експлуатації електроустановок та порушення правил пожежної безпеки при встановленні та експлуатації печей. Найбільшу кількість пожеж зареєстровано в Донецькій області (5865), м. Києві (4699), Дніпропетровській (3962)та Одеській (3138) областях. Протягом 2007 року зареєстровано 3 надзвичайні ситуації об'єктового рівня, пов'язані із викидом небезпечних хімічних речовин (НХР) на промислових об'єктах (у 2006 році - 2 НС). У серпні у м. Бориславі Львівської області на території автогаражу "Долинського тампонажного управління ВАТ "Укрнафта" внаслідок розгерметизації 6 т ємності стався витік 100 кг соляної кислоти на ґрунт.

Протягом 2007 року зареєстровано 7 НС, пов'язаних із випадками наявності шкідливих (забруднювальних) речовин понад гранично допустимі концентрації (ГДК) у навколишньому середовищі, які віднесено до об'єктового рівня. Порівняно з 2006 роком (9 НС) кількість НС цього виду зменшилася.

У травні зареєстровано 3 НС, пов'язані із розливами ртуті:

·  у приміщенні фізико-технічного факультету Дніпропетровського Національного Університету;

·  у підвальному приміщенні п'ятиповерхового житлового будинку у м. Красний Лиман Донецької області;

·  у загальноосвітній школі с. Бузовиця Кельменецького району Чернівецької області.

У вересні внаслідок забруднення р. Рось на території Богуславського району Київської області фахівцями Миронівської районної СЕС під час перевірки проб було зареєстровано значне перевищення норм бактеріологічних показників якості питної води. Введено режим гіперхлорування води, орієнтовні матеріальні збитки становлять 260 тис. гривень.

Протягом 2007 року зареєстровано 16 випадків раптового руйнування будівель та споруд, які віднесено до НС, що більше порівняно з 2006 роком (15 НС). За масштабами ці НС віднесено до регіонального - 2, місцевого - 9 та 2 - об'єктового рівнів. Внаслідок НС загинуло 20 осіб та 7 - постраждало (у 2006 році загинуло - 9, постраждало - 3).

Протягом року зареєстровано 3 НС, пов'язані із загрозою руйнування житлових будинків:

·  у Кіровському районі м. Дніпропетровська по пр-ту Кірова, 92-а - п'ятиповерховий житловий будинок (80 квартир), розташований у зсувонебезпечній зоні;

·  у м. Краматорську Донецької області - п'ятиповерховий гуртожиток "Краматорського професійного торговельно-кулінарного ліцею" (55 мешканців), активізація процесу руйнування цілісності конструкції даху;

·  у м. Кам'янець - Подільському Хмельницької області - 9-ти поверховий житловий будинок (54 мешканця), внаслідок порушення будівельних норм на стадії проектування і в процесі будівництва.

Протягом 2007 року зареєстровано 11 надзвичайних ситуацій в електроенергетичних системах - всі класифіковано як події (інциденти) на атомних електростанціях, які за масштабами віднесено до об'єктового рівня (у 2006 році - 12). В усіх випадках було зареєстровано зниження потужності енергоблоків та їх відключення від об'єднаної енергосистему України. Радіаційний та протипожежний стан на станціях залишався в межах допустимих норм.

Порівняно з 2006 роком (32 НС) кількість НС на системах життєзабезпечення зменшилася в 1,6 рази.

Причинами виникнення НС на системах життєзабезпечення були:

·  незадовільний технічний стан систем та обладнання (10 випадків);

·  порушення вимог технологічних процесів, правил проведення робіт (5);

·  зсув ґрунтів у місцях проходження комунікацій (5).

Внаслідок довготривалої експлуатації сталося руйнування елементів каналізаційних очисних споруд, що призвело до скиду неочищених стічних вод до земляних резервуарів та позначилося на погіршенні якості води у водозаборі. В результаті аварії обмежено водопостачання м. Канева (22 тис. мешканців). Орієнтовні збитки становлять 6,0 млн. гривень.

Розділ ІV. Прогнозовані наслідки викидів небезпечних хімічних речовин на аваріях промислових об’єктів

Наслідки впливу аварій на виробництвах та на транспорті можна оцінити за “Методикою прогнозування наслідків викидів небезпечних хімічних речовин при аваріях, промислових об’єктах і транспорті”, 2001р.

Методика призначена для прогнозування масштабів забруднення при аваріях з небезпечними хімічними речовинами (НХР) на промислових об’єктах, автомобільному, річковому, залізничному і трубопровідному транспорті.

Методика застосовується тільки для НХР, які зберігаються в газоподібному стані або рідкому стані, які в момент викиду перейшли в газоподібний стан і створили первинні чи вторинні хмари.

Аварія з НХР – це подія техногенного характеру, що сталася на хімічному об’єкті внаслідок виробничих, конструктивних, технологічних чи експлуатаційних причин або від випадкових зовнішніх впливів, що призвели до пошкоджень.

4.1 Довгострокове прогнозування

На ХНО розташований в населеному пункті з міською забудовою відбувся викид СL ємністю 3 тонни. Глибина міста по напрямку розповсюдження хмари становить 12.5 км. Метеорологічні умови: температура – 20⁰С, конверсія, швидкість вітру 4 м/с, напрямок Пн. Виконати визначення глибини ПЗХЗ на випадок аварійного планування.

РОЗВ’ЯЗОК: Глибина розповсюдження хмари забрудненого повітря становить 0.8, коефіцієнт зменшення глибини розповсюдження в населеному пункті з міською забудовою на кожен 1 км населеного пункту становить 2.25.

Враховуючи те, що хмара забрудненого повітря не виходить за межі міста і становить лише 12.5 км., глибина розповсюдження яку може пройти хмара забрудненого повітря з урахуванням населеного пункту глибиною 12.5 км становить: Г= 12.5/2.25= 5,6 км.

Після проходження населеного пункту, глибина розповсюдження буде становити: 12.5*12.5/5.6=27,90 км

З урахуванням проведення розрахунків можна зробити висновок, що хмара забрудненого повітря в населеному пункті пройде 27 км. Таким чином дана хмара забрудненого повітря пройде через даний населений пункт і вийде за його межі. Територія поза населеним пунктом підлягає можливому ризику забруднення.

4.2 Аварійне прогнозування

Унаслідок аварії на ХНО на місцевості стався розлив СL ємністю 3.0 тонни, швидкість вітру 4.0 м/с, конвекція, температура – 20⁰С, напрямок вітру Пн,φ=45⁰.

РОЗВ’ЯЗОК: З урахуванням що для швидкості вітру 4.0 м/с φ=45⁰ а глибина розповсюдження хмари ХНР 12.5 км.

1.  термін дії джерела забруднення для СL 20.9 годин

2.  При конвекції та швидкістю вітру 4.0 м/с, швидкість переносу повітря 27.90 км. Таким чином за час випаровування 3.0 тонн СL -21 година, глибина розповсюдження хмари ХНР дорівнює близько 0,80 км, що узгоджується з даними.

3.  S_змхз = 8,72*10^-3*0,80²*45⁰=0,26 км²

4.  S_прог.=0,235*0,80²*16*4^0,2=3,18 км²

5.  Ш_пзхз=0,3*0,8^0,6=0,26км

Провівши розрахунки ми можемо сказати, що аварія яка відбулася на ХНО – має незначні масштаби розповсюдження.

Розділ V. Оцінка екологічної безпеки промислового виробництва на локальному рівні

Система критеріїв оцінки екологічної безпеки промислового виробництва локального рівня орієнтована на оцінку екологічної безпеки окремих промислових об’єктів. Під промисловим об’єктом розуміють окремо розміщений промислові майданчики підприємства або групу підприємств, які розглядаються як єдине площинне джерело техногенної дії.

Комплекс характеристик і показників екологічної безпеки промислового підприємства повинно забезпечувати наступні пункти:

1)  оцінка рівня безпеки підприємства в умовах нормальної експлуатації;

2)  прогноз рівня безпеки в умовах модернізації підприємства або зміни його структури;

3)  оцінка ресурсоспоживання підприємства;

4)  оцінка ймовірності аварій і небезпеки в аварійних умовах;

5)  безпека підприємства може бути описана наступними групами показників;

6)  фактичні і умовні, які характеризують шкідливий вплив підприємства (об’єми фактичних і умовних викидів і скидів забруднюючих речовин, вивезення відходів, рівнів шкідливих фізичних дій, розраховані і фактичні поля середніх і максимальних концентрацій шкідливих речовин в різних середовищах);

7)  ресурсоспоживання та ресурсний баланс підприємства (потреба кисню, водоспоживання виробництва та споживання електроенергії);

8)  характеристики території на яку впливає підприємство (щільність населення, структура біоценозів, цінність території);

9)  технічний стан підприємства;

10)  комплексні показники, які характеризують екологічну безпеку підприємства;

11)  еколого-економічні показники, які відображають кошторисний аспект екологічної безпеки.

Оцінка безпеки підприємства здійснюються на основі технічної документації підприємства (показники четвертої та частково другої груп); екологічної документації підприємства ( показники першої, частково другої, третьої, п’ятої та шостої груп); фінансової документації підприємства ( частина показників шостої групи); відомості про район розташування підприємства ( показники третьої групи); відповідних методик розрахунків комплексних екологічних і еколого-економічних показників (п’ята та шоста група).

Для характеристики комплексних показників екологічної безпеки промислового підприємства необхідно розглянути основні терміни:

Клас небезпечності підприємства – основа в існуючій сучасній нормативній базі, комплексна характеристика екологічної безпеки підприємства. Виділяють п’ять класів небезпечності. Клас небезпечності визначається величиною параметрів розбавлення по воді та по повітрі. Параметр розбавлення характеризується кількістю повітря (або води), які необхідні щоб концентрація забруднюючих речовин, що викидає підприємство в навколишнє середовище не перевищувала ГДК. Залежно від класу небезпечності нормуються розміри СЗЗ.

Територія підприємства – територія відповідних промислових майданчиків, де розміщені основні технології та допоміжні об’єкти підприємства (S_п).

Зона дії підприємства – це територія на якій всі репіцієнти підлягають значній техногенній дії, яка пов’язана з функціонуванням підприємства. При дотримання підприємством відповідних екологічних нормативів, зоною дії вважається територія в середині СЗЗ підприємства (площа зони дії – S_д;радіус СЗЗ – r_СЗЗ).

Зона забруднення підприємства – територія де спостерігається перевищення ГДК в різних середовищах, причиною яких є діяльність підприємства. Порушення екологічних нормативів спостерігається, якщо зона забруднення перевищує зону дій. Зона забруднення визначається розрахунковими пробами (методики розрахунків максимальних приземних концентрацій шкідливих речовин в атмосфері, воді ) або на основі практичних замірів, які включають дані моніторингу забруднення атмосфери, поверхневих вод (S_з).

Ареал шкідливої дії підприємства - територія на якій окремі репіцієнти можуть підлягати шкідливій техногенній дії, яка пов’язана з функціонуванням підприємства. Ареал шкідливої дії визначається експериментальним методом, при цьому обов’язково враховують вплив сусідніх підприємств і структуру репіцієнтів території. Ареал шкідливої дії майже завжди значно ширший за зону дії та зону забруднення.

Система показників екологічної небезпеки промислового об’єкта.

Оцінку екологічної безпеки промислового об’єкту здійснюють за основними чотирма напрямками.

5.1 Оцінка екологічної безпеки промислового об’єкта в умовах нормальної експлуатації

Для характеристики цього напрямку використовують коефіцієнт нормативної екологічної небезпеки (К_н),який характеризує ступінь потенційної екологічної небезпеки підприємства в умовах нормальної експлуатації, при дотриманні всіх екологічних нормативів. Цей коефіцієнт є безрозмірною величиною, вимірюється в балах і величина його залежить від класу небезпечності підприємств. Для підприємства першого класу небезпеки він рівний 400, другого – 100, третього – 36, четвертого – 4, п’ятого – 1.

5.2 Оцінка ступені перевищення рівня шкідливої дії підприємства над нормативними показниками

Для характеристики цього напрямку використовують наступні показники:

Показник перевищення нормативної зони забруднення (S)- безрозмірний коефіцієнт який характеризує ступінь перевищення нормативного забруднення атмосфери. Фактичні викиди підприємства не повинні призводити до перевищення ГДК забруднюючих речовин в приземному шарі атмосфери.

S=(П(r_СЗЗ +V S_п/П) + S_з)/П(r_СЗЗ +V S_п/П)²,

де r_СЗЗ – радіус СЗЗ, V – об’єм викиду забруднюючих речовин в атмосферу, S_п – площа підприємства, S_з- площа зони забруднення підприємства, П- число П.

Показник перевищення нормативного об’єму викидів шкідливих речовин в атмосферу.( V_а)- безрозмірний коефіцієнт який характеризує ступінь перевищення реальних викидів шкідливих речовин в атмосферу наднормативними рівнями глибини:

V_а= М_сум/М_ГДК; М_сум = (М^і/С^і_ГДК) ^ьі; М_ГДК= (М^і_ГДВ/С^і_ГДК)^ьі;

де М^і – кількість і-тої шкідливої речовини, фактичну викинутих в атмосферу від всіх джерел викиду підприємства (т/рік); М^і_ГДВ – гранично допустимий об’єм викиду і-тої шкідливої речовини (т/рік); С^і_ГДК – значення максимально разової ГДК і-тої забруднюючої речовини (мг/м³); ьі – коефіцієнт відносної небезпеки і-тої забруднюючої речовини залежить від небезпечності речовини – для І – 1.7; ІІ – 1.2; ІІІ – 1.0; ІV – 0.9.

Показник перевищення нормативного об’єму скидів шкідливих речовин у водойми (V_в ) - безрозмірний коефіцієнт , який характеризує ступінь перевищення реальних скидів шкідливих речовин у водойми над нормативними рівнями ГДС. Розраховується аналогічно попередньому показнику з врахуванням цінності відповідних водоймищ (рекреаційне, рибогосподарське, виробниче іт.п.)

Показник нормативного об’єму скидів шкідливих речовин у водойми не перевищує реальних скидів і тому V_в = 1

Показник перевищення нормативного обяєму відходів (V_від) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь неревищення реального об"єну вивезення і складування відходів над нормативними.

Цей показник не перевищує , тому V_від = 1

Показник перевищення нормативних рівнів фізичних впливів (V_ф.в.) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує перевищення реальних шкідливих фізичних дій (шум, ультразвук, електромагнітне випромінювання) над нормативними величинами. Цей показник не перевищує , тому V_ф.в=1

5.3 Оцінка реципієнтів шкідливої дії в межах прилеглих територій

Коефіцієнт озеленення зони дії (К_оз) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь озеленення зони дії підприємства. У разі коли зона забруднення перевищує зону дії , цей коефіцієнт характеризує ступінь озеленення зона забруднення.

К_оз = S_д / ( Т_оз + S_д ) ,

де S_д = (П ( г_СЗЗ +V S / П ) ² , якщо S_з ≤ П ( г_СЗЗ +V S / П ) ²

S_д = S_з , якщо S > П ( г_СЗЗ +V S / П ) ²

Коефіцієнт людності ареалу шкідливої дії (К_люд) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує ступінь заселеності ареалу шкідливої дії підприємства. Його можна визначити за допомогою формули:

К_люд = (Н_р + Р_п ) / Н_р

де Н_р - нормативна щільність населення приймається 1люд /га ;

Р_п - щільність населення в межах ареалу шкідливої дії підприємства (визначається експериментальним шляхом).

К_люд

Коефіцієнт цінності території в межах ареалу шкідливої дії підприємства (К_тер ) - безрозмірний коефіцієнт, який характеризує природню, суспільну, культурно-історичну, рекреаційну та інші цінності території з межах ареалу дії підприємства. Визначається експертними методом. К_тер = 1

5.4 Комплексна інтегральна оцінка екологічної небезпеки промислового об’єкту

Інтегральний показник екологічної небезпеки підприємства ( R_інт ) -безрозмірний показник, який відображає комплексну інтегральну порівняльну оцінку рівня екологічної небезпеки підприємства з врахуваннях зовнішніх та внутрішніх факторів.

R_інт =К_оз *К_люд*К_тер* S *V_а * V_в * V_від* V_ф.в.* К_н

Оцінка ресурсоспоживання та вартісна оцінка екологічної небезпеки підприємства.

Окремими блоками при оцінці екологічної безпеки на локальному рівні можна виділити показники ресурсоспоживання та еколого-економічні

показники.

Ресурси, які використовує підприємство, можна розділити на дві основні групи : екологічні та енергетичні. Для кожного із ресурсів визначають три показники:

1. Кількість використаного за визначений проміжок часу (рік, півріччя, квартал, місяць) ресурсу;

2. Кількість виробленого за цей же період часу ресурсу;

3. Баланс за конкретним ресурсом.

В якості критеріїв вартісної оцінки екологічної безпеки підприємства використовують наступні показники:

1. Сумарні річні платежі за забруднення навколишнього природного середовища в межах встановлених для підприємства лімітів;

2. Сумарні річні понадлімітні екологічні платежі (за понадлімітне забруднення, за аварійні і залпові викиди, екологічні штрафи);

3. Сумарні річні платежі за нормативне використання відповідних ресурсів;

4. Сумарні річні платежі за понад нормативне використання ресурсів.

Порівнюючи перші два показники між собою та два останні - можемо одержати додаткові поправочні коефіцієнти, які характеризують перевищення нормативних показників екологічної безпеки і ресурсоспоживання підприємства уже на основі вартісних еколого-економічних показників.

Отже, маючи вихідні дані можна провести розрахунки відповідно до вказаних вище пунктів.

1,044

М_сум=

М_гдв =

V=

К_оз=

SO=252570, якщо 1000

SO=S_з , якщо 1,044

К_люд.=

К_інт= 0,99*1,08*1*1,044*7,65*2,3*2,4*2,5*400=47136,8

Так як К_інт = 47136,8, що є більше за коефіцієнт нормальної екологічної небезпеки (К_н=4), тому завод по виробництву алюмінію є небезпечним на локальному рівні. Екосистема не збережуться

Розділ VІ. Оцінка екологічної безпеки виробництва на основі аналізу балансу кисню

Проблема дослідження балансу відновлення та споживання атмосферного повітря тісно пов’язана з екологічно. безпекою території локального та регіонального рівнів. ЇЇ важливість і складність обумовлена, як зміною структури промисловості, так і підвищенням ролі екологічного фактора в господарюванні.

Загальна методика розрахунку відновлення – споживання атмосферного кисню запропонована в роботах В. Владімірова (1982, 1990). Згідно цієї методи, для розрахунку балансу відновлення – споживання атмосферного кисню необхідно визначити:

1.  Загальний об’єм відновлення кисню на території, виходячи з характеристик природних і штучних біогеоценозів.

2.  Загальний об’єм споживання атмосферного кисню при викиді забруднюючих речовин стаціонарними і пересувними джерелами забруднення.

3.  Об’єм оптимального споживання кисню.

Об’єм відновлення атмосферного кисню на території визначають, виходячи з об’єму щорічного відтворення і-м рослинними угрупуванням.

Загальний об’єм відтвореного кисню визначається, як сума відтвореного кисню в ценозах за формулою:

П_В = , т/рік,

де П_В – регіональне відтворення кисню; - площа і-го біогеоценозу, км²; Y – щорічне виробництво кисню і-тим рослинним угрупуванням, т/км².

Виробництво кисню рослинним угрупуванням, т/км² наступне:

·  для змішаного лісу – 1000-1500,

·  для ріллі – 500-600,

·  для пасовищ – 400-500,

·  для водної поверхні – 100,

·  для міста – 80-100.

Загальний об’єм відтвореного кисню коректується на коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна забрати на потреби промисловості. Відомо, що порядку 60 % всього відтвореного кисню рослинні угрупування використовують на забезпечення своїх біологічних потреб (фактично, ця частина відтвореного кисню не підлягає вилученню), і взагалі за Н. Ф. Реймерсом, 1990, вилучення більше 10 % ресурсів екосистеми обумовлює невідновну її деградацію. Тому, коректовочний коефіцієнт був вибраний 0,04, що характеризує 4 % використання промисловістю відтвореного кисню.

Фактичне споживання кисню розраховують виходячи з об’ємів викидів забруднюючих речовин, які поступають від стаціонарних та пересувних джерел забруднення. Визначають об’єми тих забруднювачів, які зв’язують атмосферний кисень. Основними з них є оксид вуглецю, азоту та сірчистий ангідрид. Перехід від об’ємів забруднювачів до об’ємів спожитого кисню здійснюється за формулами, які залежать від молярних мас забруднювачів речовин. Так, для оксидів вуглецю (по СО) такий перехідний коефіцієнт рівний 0,571, для оксидів азоту (по NО₂) – 0,696, а для сірчистого ангідриду – 0,5.

Об’єм спожитого кисню можна розрахувати за допомогою формули:

П_С = 0,571*V_CО + 0,696 V_NО2 + 0,5 V_SО2

де: V_CО, V_NО2, V_SО2 – сумарні об’єми викидів відповідного оксидів вуглецю, азоту та сірки, від пересувних та стаціонарних джерел забруднення, т/рік.

Баланс відтворення кисню П (т/рік) можна визначити за формулою:

П = 0,04*П_В – П_С, т/рік,

де 0,04 – коефіцієнт, який визначає ту частину відтвореного кисню, яку можна використати для потреб промисловості без нанесення певної шкоди екосистемам регіону; П_В – об’єм відтвореного кисню, т/рік; П_С – об’єм спожитого кисню, т/рік.

Розрахунок

Загальний об’єм відтвореного кисню:

П_в=341,5*2080=710320

Об’єм спожитого кисню можна розраховується:

П_с=0,571*59000+0,696*10000+0,5*90000=92609

Баланс відтворення кисню:

П=0,04*710320-92609=-64196,2

Висновок: Так як баланс кисню вийшов від’ємним то це означає що дане підприємство не використовує велику кількість кисню з навколишнього середовища для своїх потреб.

Оцінка рівня екологічної небезпеки. Регулювання екологічних ситуацій.

При оцінці екологічних ситуацій враховують ряд параметрів, зокрема вид і характер екологічної небезпеки, сформований характер екологічної ситуації, територіальні і часові масштаби їх прояву, динаміку екологічно небезпечних явищ, фактори екологічного ризику тощо.

Більшість цих характеристик ми розглянули в попередній темі, але питання екологічної небезпеки та екологічного ризику залишається відкритим. При зовнішньому впливі на екосистеми або за умови складених несприятливих умов, в них можуть розвиватись різноманітні екологічно небезпечні явища, прояв яких залежить і від сили зовнішнього впливу з врахуванням просторово-часових масштабів цих явищ, і від властивостей системи, і від типу організації систем тощо. Прийнято розрізняти три групи екологічних небезпек, які мають різний прояв і тому являють різну загрозу:

* соціально-екологічної небезпека, яка пов'язана із загрозою
погіршення умов існування людини, зокрема, погіршення показників
стану їх здоров'я та благополуччя, підвищення ризику загрози
здоров'ю і життю людей тощо;

*  біосферно-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою порушення природної рівноваги, деградацією екосистем, зникненню видів рослин і тварин тощо;

*  ресурсно-екологічна небезпека, яка пов'язана із загрозою погіршення природно-ресурсного потенціалу, деградацією природних ресурсів, втратою ресурсами властивостей відновлення, їх забрудненням тощо.

Отже, всі види екологічних небезпек є взаємопов'язаними, а пріоритет тим чи іншим, при оцінці екологічних ситуацій, віддають в залежності від типу організації систем. В цілому, з точки зору збереження біосфери, основну увагу слід приділяти біосферно-екологічним небезпекам, проте принцип антропоцентризму є, як правило, домінуючим.

Для характеристики цих екологічних небезпек вводять поняття екологічного ризику. Під екологічним ризиком розуміють імовірність виникнення несприятливих екологічних ситуацій.

Екологічний ризик вимірюється різними величинами:

- можливими натуральними показниками збитку, тобто кількість жертв та зруйнованих об'єктів, величина втраченого врожаю тощо;

- можливими розмірами погіршення якості природних ресурсів, деградації екосистем тощо;

-        можливим рівнем забруднення природних середовищ тощо.
Оцінка екологічного ризику, яка носить прогнозний характер,

проводиться трьома основними методами:

•  методом аналогії, тобто порівняння з іншими подібними об'єктами, причому порівняння проводиться за одними параметрами;

•  за статистичними даними на основі подібних явищ, які вже трапились тощо;

•        теоретичним шляхом, тобто математичним моделюванням.
Для більшості об'єктів довкілля, розраховується еколого-геологіний ризик (ЕГР), який складається із трьох блокових ризикових індексів, що визначаються шляхом моніторингу, а саме літогеохімічного (ЛГХР), гідрогеологічного (ГГР) та інженерно-геодинамічного (ІГДР): ЕГР = ЛГХР + ГГР + ІГДР.

Літогеохімічний ризик визначається на основі даних про активність даної території, з врахуванням амортизації будівель і споруд за проектний час.

Гідрогеологічний ризик складається із ризику гідро-геодинамічного (зміна кількісних параметрів водотоків) та ризику гідрохімічного (зміна хімічних параметрів вод).

Інженерно-геодинамічний ризик складається із сейсмологічного ризику, інженерно-геологічного, екзогеодинамічного і інженерно-сейсмологічного (сумарний показник). Розрахунок цих параметрів проводять за стандартною методикою.

При аналізі показників еколого-геологічного ризику виділяють дві основні групи критеріїв:

-        генетичні, які характеризують фактори-умови довкілля, що
визначаються особливостями формування екосистем;

-        енергетичні, які визначають можливості зміни балансу енергії і
пов'язані з ними несприятливими змінами.

Отже, можливість виникнення несприятливих екологічних ситуацій можна оцінити через величину екологічного ризику.

Регулювання екологічних ситуацій проводиться шляхом екологічного менеджменту з врахуванням інформації про стан об'єктів, що підкреслює роль моніторингу довкілля.Дії по регулюванню екологічних ситуацій можуть бути адаптивними, нормативними та активними.

Адаптивні дії напрямлені на оптимізацію господарської діяльності людини до умов навколишнього природного середовища. В цьому випадку особливої ролі відіграє екологічна експертиза проектів, з врахуванням всіх можливих методів захисту довкілля, природоохоронне інспектування і екологічна паспортизація територій, тощо Адаптивні дії реалізуються, як правило, на локальному і регіональному рівнях. Вони передбачають і систему нормативних дій.

Нормативні дії напрямлені на реалізацію вимог екологічних стандартів та екологічних законодавчих актів при організації господарської діяльності людини, в процесах екологічного інспектування та проведення екологічної експертизи тощо. Нормативні дії реалізуються па всіх рівнях від локального до глобального - па державному рівні.

Активні дії передбачають цілеспрямовану зміну навколишнього середовища, наприклад, меліоративні роботи, з мстою попередження несприятливих екологічних ситуацій або покращення умов довкілля. Ці дії реалізуються на локальному рівні і передбачають врахування нормативної екологічної бази та принципів адаптивних дій.

Всі дії щодо регулювання екологічних ситуацій тісно пов'язані між собою і, в свою чергу, з природоохоронною діяльністю, сколого-управлінськими системами, еколого-іпформаціпиими системами тощо.

Висновок

При виконанні курсової роботи була проведена оцінка екологічної безпеки території Харківської області, тобто досліджені небезпечні природні явища, техногенна небезпека, виявлені антропогенні екологічні фактори, які призвели до порушення екологічної безпеки. Рельєф Харківської області різноманітний, з характерною сильною ерозією грунтів. Наявність різноманітних форм рельєфу призвела до створення на них різноманітних видів грунтів. На ліосовидних породах утворились тучні чорноземи. У заплавах річок та балок утворились лугові чорноземи та лугово-болотні, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на карті області виділено 60 видів грунтів. Якщо в загальному про ґрунтовий покрив області, то для неї характерні чорноземи, у північних районах трапляються дернові слабопідзолені грунти.

Географічне положення району створило передумови для формування економічних зв’язків з Росією, більш міцних, ніж це характерно для інших реґіонів України. Таке положення посилювалося розміщенням району на перетині напрямків масових перевезень вантажів між двома індустріальними велетнями: Донецько-Придніпровським районом України й Центральним районом Росії. Безпосередня близькість Північного Сходу до української металургійної бази сприяла розвитку тут важкого, металомісткого машинобудування. Машинобудування району представлено як металомісткими, так і працемісткими галузями: енергетичне, електротехнічне, гірничошахтне, будівельно-шляхове, підйомно-транспортне, тепловозобудування. Енергетичне машинобудування зосереджене в Харкові, де діє завод по виготовленню турбін – один з найбільших в Європі – і завод важких електромашин. Електротехнічне машинобудування розміщено у Полтаві, Конотопі. Будівельно-шляхові машини випускаються в Кременчуці.

На території Харківської області відбуваються більше аварії техногенного характеру, що характерні для її території.

У 4-му розділі було проведено прогнозування наслідків викидів небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об’єктах. Провівши розрахунки ми можемо сказати, що аварія яка відбулася на ХНО – має незначні масштаби розповсюдження. Так як К_інт = 47136,8, що є більше за коефіцієнт нормальної екологічної небезпеки (К_н=4), тому завод по виробництву алюмінію є небезпечним на локальному рівні. Екосистема не збережуться. Оцінку екологічної безпеки виробництва на основі аналізу балансу кисню було розраховано в 6-му розділі. Так як баланс кисню вийшов від’ємним то це означає що дане підприємство не використовує велику кількість кисню з навколишнього середовища для своїх потреб.

Отож, проаналізувавши всі фактори, що впливають на екологічну безпеку регіону можна зробити висновок: на території Харківської області стаються надзвичайні ситуації як техногенного так і природного характеру, що створюють певну екологічну небезпеку для населення, також розміщені промислові об’єкти, які створюють загрозу для оточуючого середовища.

Для забезпечення екологічної безпеки даної області необхідно:

-утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення не
обхідних передумов її прискореного зростання;

-впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху розвитку як головного чинника сталого
економічного розвитку;

-здійснення активної аграрної політики;

-   будівництво нових і реконструкція діючих потужностей
комунальних очисних каналізаційних споруд, розв'язання проблеми відходів на місцевих і державному рівнях;

- всебічний розвиток екологічної освіти.

Список використаної літератури

1. С.М. Сухарев, С.Ю. Чундак, О.Ю. Сухарева „Основи екології та охорони довкілля” Київ.:-2006р.

2. Географічна енциклопедія України: 2-й т./Г35 Редкол.: ... О. Маринич та ін. – К.: “Українська Радянська Енциклопедія” ім.. М.П. Бажана, 1989. – Т.:1 А – Ж. – 416 с.

3. Коротун І. М., Коротун Л.К. Природні умови і ресурси України. Рівне, 1997 р.

4. Екологічний паспорт Харківської області за 2006 р.

5. Класифікатор Надзвичайних ситуацій в Україні. – К., 1999, 178 с.

6. Методичні вказівки для виконання практичних робіт з курсу “Основи екологічної безпеки територій та акваторій”, 065-82/А. М. Прищепа, Н.М. Вознюк – Рівне: РДТУ, 2000. – 32 с.

7. Фізико-географічне районування України/ Маринич О.М., Пархоменко Г.О. – Український географічний журнал, 2003, №1 - с. 129

8. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення. – К.: НІС, 2001. – 312 с.

9. Кондратьев К.Я. Глобальная безопасность и ее екологический компонент // Язв. ВГО. – Т. 122. – Вып. 3. – 1990 – С. 212-220.

11. www.harkiv.ua

12. Екологічне право : Особлива частина / За ред. В.І.Андрейцева.-К.: Вид-во ,,Істина’’,2001.-543с