Учебное пособие: Основи розробки бізнес-плану

Міністерство аграрної політики України

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КУРСОВЕ ПРОЕКТУВАННЯ

З ІНЖЕНЕРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

ЖИТОМИР-2010

Укладачі: к.т.н., доцент, зав. кафедрою технічного сервісу та інженернї екології С.М. Герук, к.і.н., викладач О.М. Сукманюк, к.т.н., ст. викладач М.Л. Заєць, к.с.-г.н., доцент Дерев‛янко Д.А., к.т.н., доцент Савченко В.М., асистент Міненко С.В., асистент Хоменко С.М. (Житомирський національний агроекологічний університет), к.т.н, професор Михайлович Я.М., к.т.н., професор Мельник І.І. (Національний універистет біоресурсів і природокористування України), к.т.н., професор Сідашенко О.І. (Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка)

ЗМІСТ

Оформлення і захист курсового проекту

Вступ

1. Бізнес-план

1.1 Опис підприємства та характеристика його продукції

1.2 Оцінка ринку збуту

1.3 Конкуренція та стратегія маркетингу

1.4 План виробництва

1.5 Організаційний план

1.6 Юридичний план

1.7 Ризики та шляхи їх усунення

1.8 Фінансовий план

2. Організація ремонту і стан ремонтно-обслуговуючої бази господарства

2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні

2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання

2.3 Розрахунок площі майстерні

2.4 Енергетичний розрахунок

2.4.1 Розрахунок річної потреби в силовій і освітлювальній Електроенергії

2.4.2 Розрахунок річної потреби тепла на опалення і вентиляцію

2.5 Розрахунок вартості основних виробничих фондів

2.6 Розрахунок собівартості ремонту

2.7 Розрахунок показників ефективності проектного рішення

3. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

3.1 Матеріально-технічне забезпечення

3.2 Забезпечення кадрами

3.3 Стан умов праці на окремих виробничих об’єктах

3.4 Аналіз захворюваності

3.5 Аналіз травматизму

3.6 Атестація робочих місць

Список використаних джерел

Оформлення і захист курсового проекту

Курсовий проект оформляється у вигляді пояснювальної записки обсягом 35-40 сторінок і двох листів креслень (формат А1).

Креслення виконуються на ватмані у відповідності до вимог встановлених СТП 2.01-2005 Стандарт підприємства. Проекти (роботи) курсові та дипломні. Загальні вимоги до оформлення. (А. Малиновський, В. Микитюк, С. Герук, О. Сукманюк). Титульна сторінка оформляється за наведеною формою (додаток 1).

Надписи на обкладинці роблять креслярським шрифтом відповідно із ГОСТ 2.304-68.

Пояснювальна записка повинна складатися з таких частин:

1.  Реферат

2.   Зміст

3.   Вступ

4.   Резюме

5.   Опис підприємства та характеристика його продукції

6.  Оцінка ринку збуту

7.  Конкуренція та стратегія маркетингу

8.   План виробництва

9.  Організаційний план

10.  Юридичний план

11.   Ризики та шляхи їх усунення

12.   Фінансовий план

Курсовий проект виконується відповідно до методичних вказівок і захищається студентом на кафедрі перед комісією.

Вихідна інформація і завдання до курсового проектування. Курсове проектування виконується, як правило, за матеріалами конкретного господарства – сільськогосподарського чи ремонтно-обслуговуючого.

В завданні на проектування повинні бути вказані наступні вихідні дані: район розміщення господарства, планове річне напрацювання по маркам машин. Крім того, можуть бути задані напрацювання від останнього ремонту чи ТО машин, напрацювання після цього ремонту /ТО/, строки виконання польових робіт, кількість голів худоби і птахів в господарстві, назва цеху /дільниці/, для якого розробляється система управління.

Вихідні дані для курсового проектування студенти отримують в період ремонтної практики. Якщо з яких-небудь причин студент не зміг отримати вихідні дані до проектування, то вони видаються викладачем.

Вступ

Бізнес-план є відображенням стратегії підприємства, що охоплює питання визначення напрямків розвитку підприємства і здійснення його довгострокових планів, спрямованих на отримання максимального прибутку.

У вступі слід відобразити загальну характеристику бізнес-плану.

При необхідності дати пояснення про особливості, які має даний курсовий проект у порівнянні з рекомендаціями.

1. БІЗНЕС-ПЛАН

Резюме

Бізнес-план починається з резюме (додаток 2). Розділ може бути написаний тільки тоді, коли є всі інші розділи. Мета цього розділу-зацікавити потенційних партнерів, інвесторів та дати чітке уявлення про питання, які детально розглянуті в бізнес плані. Виклад повинний бути украй простим і лаконічним, мати мінімум спеціальних термінів. Обсяг розділу не повинен перевищувати 1,5-2 сторінки.

У даному розділі необхідно відобразити:

- суть проекту, тобто чим ви збираєтесь займатись (напрямок, механізована технологія);

- характеристику майбутньої продукції, тобто, чим ваш товар буде відрізнятись від існуючого на ринку і чому покупці захочуть придбати саме його ;

- фінансові результати, які ви очікуєте від свого проекту в майбутньому (обсяг продажу, витрати на виробництво, ціна продукції, очікуваний прибуток і, нарешті, суму кредиту і термін, протягом якого ви зможете гарантовано його повернути).

 Укладаючи бізнес-план необхідно постійно тримати в голові питання, що будуть, насамперед, цікавити майбутніх кредиторів або інвесторів:

-  що я одержу при успішній реалізації цього бізнес-плану?

-  який відсоток ризику втрати моїх грошей?

ПРИКЛАД 1

Резюме

Метою бізнес – плану є створення дільниці, яка приноситиме прибуток. Такою дільницею може бути дилерська діагностична станція на базі ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ».

Для організації дільниці необхідно 391540 грн.

Послуги, які пропонуються клієнтам при діагностиці успішно реалізовуватимуться завдяки використанню передових технологій з використанням нового сучасного устаткування і комп'ютерної техніки. Довіра до бізнесу фірми повинна викликати високу якість діагностичних послуг в поєднанні із зниженням цін.

Основними економічними показниками діагностичної дільниці ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» (за 1 рік) є:

- виручка – 660000 грн.

- витрати - 563160 грн.

- рівень рентабельності – 20.2 %

Вигідність ведення бізнесу діагностичної дільниці значною мірою визначається розміщенням його у межі міста, де немає подібних дільниць.

ПРИКЛАД 2

Резюме

Охорона праці є необхідною при будь-якому товарному виробництві. Тому розроблення і впровадження заходів з охорони праці повинне проводитися в підприємстві на етапах проектування виробництва і впровадження технологічних процесів у цілому.

Покращення умов більшості працюючих, зменшення травматизму та запобігання нещасним випадкам є основою для складання бізнес-плану з охорони праці у СГП „Потилко”. Оскільки, згідно аналізу, стан охорони праці вимагає удосконалення на даному підприємстві.

ПРИКЛАД 3

Резюме

Охорона праці є необхідною складовою сільськогосподарського виробництва. Тому розроблювати i впроваджувати заходи з охорони праці потрібно проводити у господарстві на всіх етапах проектування виробництва i впровадження технологічних процесів загалом та, зокрема, під час виконання механізованих робіт у господарстві. Постійна потреба необхідної кількості сучасних сільськогосподарських машин i механізмів у господарстві не дозволяє виконувати механiзованi роботи своєчасно i якісно, а тому зростає ризик травмування працівників. До того ж наявна у господарстві техніка не є новою, вона вимагає постійних ремонтів.

Основним завданням для господарства є отримання сільськогосподарської продукції. Разом з тим покращення умов праці працiвникiв, зменшення рівня виробничого травматизму та запобігання нещасним випадкам є необхідною складовою дiяльностi господарства i ці питання з охорони праці повинні знайти своє місце під час складання бізнес-плану. Виконаний аналіз у СТОВ „Вереси” Житомирського району стану охорони праці вимагає його поліпшення. Зокрема потрібно врахувати, що вiд впровадження працеохоронних заходів буде не лише матеріальний , але й соціальний ефект, що знайде вираження у покращені умов праці, підвищенні рівня соціальної захищеності працiвникiв.

В курсовому проекті рекомендується впровадити насамперед органiзацiйнi заходи з охорони праці, що не вимагатиме значних додаткових матеріальних витрат.

ПРИКЛАД 4

Резюме

Суть проекту полягає у розрахунку економічної вигідності виробництва картоплі.

Для того, щоб отримати добрі результати (високу врожайність та якість) підприємство закуповує елітний хворобостійкий районований сорт картоплі. Це дасть змогу отримати гарний валовий збір продукції та зменшити собівартість виробництва, що зробить можливим продаж продукції за цінами нижчими ніж у конкурентів.

З засадженої площі (180 га) планується отримати 3600 т товарної продукції, з якої на продаж піде 3300 т (300 т насіннєвий фонд та на власні потреби). При відпускній ціні 2000 грн/т, підприємство планує отримати дохід в сумі 6,6 млн. грн., тобто близько 4 млн. грн. чистого прибутку. Витрати на виробництво планується покрити власними коштами господарства, т.я. це зменшити їх на суму відсотків по кредиту.

Для якісного проведення механізованих робіт планується придбати техніку, вартістю біля 700 тис. грн. Термін окупності капіталовкладень – 0,13 року. Загалом за 3 роки очікується прибуток в розмірі близько 12 млн. грн. Термін окупності загальних капіталовкладень за 3 роки по відношенню до прибутку – 0,1 року.

Для зменшення ризиків планується придбати страхові поліси загальною вартістю близько 70000 грн.

1.1 Опис підприємства та характеристика його продукції

В цьому розділі потрібно дати характеристику господарської діяльності підприємства (додаток 3) для якого розробляється бізнес-план та характеристику запропонованої продукції (послуг). Структура розділу:

-  юридичний статус;

-  мета діяльності підприємства;

-  апарат управління та персонал;

-  виробничі ресурси та інфраструктура сільськогосподарського підприємства;

-  характеристика господарської діяльності;

-  опис продукції;

-  патенти, ліцензії, інші права власності та користування;

-  фінансові результати господарської діяльності.

Чітко формулюється мета діяльності підприємства, наприклад, збільшити частку ринку на 0,5%, рентабельність на 10%; надати часові рамки (довгострокові цілі мають горизонти планування понад 5 років; середньострокові цілі мають термін планування від 1 до 5 років; короткострокові цілі повинні бути досягнуті протягом року).

У розділі подати опис ситуації в господарстві, що складається сьогодні. Слід вказати: динаміку валових показникові виробництва продукції в порівняні з такими самими показниками по району чи області (в залежності від розмірів вибраного ринку); виробничі показники: динаміку урожайності сільськогосподарських культур за останні кілька років (в залежності від вимог зацікавлених осіб).

Потрібно дати таку інформацію про продукцію господарства: опис продукції, що виробляється; якість продукції, тобто відповідність якісних параметрів вимогам певних стандартів та попиту споживачів, що впливають на ціну, яку вони готові заплатити за продукцію; сортність; різноманітність продукції; зовнішній вигляд та привабливість.

Вказати які властивості продукції роблять її унікальною? Чому споживачі купують саме цю продукцію?

ПРИКЛАД 1

Опис підприємства та характеристика його продукції

Діяльність діагностичної дільниці ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ», яке знаходиться за адресою м. Житомирі, вул. Київська, 17 направлено на систематичне діагностичне обслуговування вантажних автомобілів КамАЗ, МАЗ для виявлення несправностей при виконанні контрольно-діагностичних робіт на основі нових технологій.

Нову діагностичну дільницю ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» планується розмістити, на його території з використанням бази. Ця дільниця буде дилерським центром з діагностування а/м КамАЗ та МАЗ.

У радіусі 10 км від ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ», де планується розмістити дільницю з діагностування автомобілів КамАЗ і МАЗ, знаходиться 13 великих населених пунктів (див. рис. 1) У радіусі 20 км знаходиться 62 великі населені пункти, 5 з них – це такі міста як Житомир, Коростишів, Черняхів, Червоноармійськ, Володарськ-Волинський. Кількість автомобілів марки КамАЗ тільки в Житомирській області складає: 2016 одиниць, а кількість автомобілів марки МАЗ – 914 одиниць.

Таким чином, в Житомирській області знаходиться 2930 одиниць а/м (КамАЗ, МАЗ). З них кожен третій не проводить діагностування.

Діяльність створюваної діагностичної дільниці ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» буде направлена на систематичне контрольно-діагностичне обслуговування автомобілів КамАЗ та МАЗ з використанням нових технологій.

Планується виконання повної або часткової (окремих вузлів) діагностики автомобілів, за бажанням клієнта.

Задовольнити запити замовника якісно і своєчасно – основне завдання дільниці. Особлива увага надається діагностуванню:

·  Паливної апаратури;

·  Гідроприводів;

·  Форсунок;

·  Електрообладнання;

·  Комп'ютерному діагностуванню двигуна, що включає визначення його технічних характеристик та несправностей.

Застосовуючи весь комплекс послуг, фірма має потенційну можливість визначити всі несправності машини своєчасно, що дозволить заощадити на ремонті автомобіля і полегшити роботу зі виявлення несправності.

ПРИКЛАД 2

Опис підприємства та характеристика його продукції

Після реформування аграрного сектору підприємство було реорганізоване з колективного сільськогосподарського підприємства у приватне сільськогосподарське підприємство (ПСП) „Маяк”, що знаходиться в с. Жадьки Черняхівського району Житомирської області. Дане підприємство було засноване на власності трудового колективу.

Основною метою підприємства є забезпечення сільськогосподарською продукцією власних потреб, а також отримання прибутку від реалізації її надлишків.

Вищим органом управління підприємством є збори підприємства, які збираються раз в рік та заслуховують звіт про діяльність підприємства звіт ревізійної комісії, тощо. Збори пайовиків обирають керівника підприємства на міжзвітний період. Керівник підприємства здійснює контроль його структурних ланок. Важливі питання щодо діяльності підприємства в міжзвітний період вирішуються правлінням підприємства та керівником.

Підприємство має в своєму розпорядженні автотракторний парк, що складається з 14 автомобілів, 26 тракторів, 14 зернозбиральних, бурякових та кормозбиральних комбайнів та різної с/г техніки (плуги, культиватори, підживлювач-обприскувач тощо). Тобто наявної техніки цілком достатньо для проведення всіх технологічних операцій при вирощуванні с/г продукції. Але технічний стан більшості техніки знаходиться на низькому рівні (в основному через її вік), що в свою чергу негативно позначається на собівартості продукції.

Підприємство має рослинницький напрямок, основною продукцією є зернові. На другому місці знаходиться виробництво м’яса та молока.

Основна продукція – зернові – має середню якість і в більшості відноситься до 3 – 4 класу. Основною причиною цього є географічне розташування підприємства. Недостатньо довгий теплий період впливає на формування кількості білка та клейковини в зерні. Щодо м’ясо – молочної продукції, то вона має високу якість, оскільки тварини вигодовуються екологічно чистими кормами.

Сьогодні рентабельність підприємства дуже низька. Виручені кошти від реалізації виробленої продукції майже в повному обсязі йдуть на оплату праці та податків. Впровадження в виробництво даного бізнес – плану дасть змогу отримати кошти, необхідні для оновлення МТП підприємства.

Згідно бізнес – плану, планується також вирощувати картоплю високої якості. Великі за розміром бульби будуть приваблювати покупця, а також цінами, нижчими за ринкові.

1.2 Оцінка ринку збуту

Мета розділу – пересвідчитися самому та переконати майбутніх інвесторів у наявності ринку для продукції підприємства, розкрити можливості цього ринку.

Структура розділу: аналіз ринку, конкурентів, сильних та слабких сторін господарства.

Даний розділ повинен вміщувати в себе інформацію щодо тенденцій розвитку ринку, загального обсягу споживання та виробництва продукту, який планується запропонувати ринку. Необхідно визначити:

- Хто буде покупцем вашого товару?

- Чому він вибере саме його? ( за більш високу, ніж у конкурента якість, за більш низьку ціну).

 - Який обсяг вашого товару в змозі спожити ринок?

Слід визначити, що у даному розділі та у наступних розділах, роблячи прогноз або оцінюючи існуючу ситуацію, ви будете користуватись тією або іншою інформацією. Джерела інформації, якими ви користувалися, повинні бути відображені в бізнес-плані (як в тім сама інформація), щоб інвестор міг оцінити глибину і повноту проведених досліджень і відповідно продуманість вашого проекту.

Характеристика ринків збуту продукції, що виробляється, здійснюється на основі аналізу каналів реалізації (табл. 1.1), які використовувались підприємством та можуть бути задіяні. Це – заготівельні організації, біржі, оптові торгівельні бази, промислові чи власні переробні підприємства, власна дрібнооптова та роздрібна торгівля, традиційне використання зовнішніх ринків збуту та інше.

Інформацію про розмір ринків можна отримати в статистичних органах (місцевих, обласних), за даними обсягів продаж торгівельних відділів райдержадміністрацій, споживчих кооперацій, професійних журналів, тощо.

Таблиця 1.1.

Аналіз каналів реалізації

ПРИКЛАД 1

Оцінка ринку збуту

Гостра потреба в якісній діагностиці автомобіля – важлива складова частина ринку послуг станції технічного обслуговування.

Для завоювання ринку планується створити нове високотехнологічне підприємство з діагностики автомобілів, що підвищить якість їх роботи та ресурс. Якість послуг та обслуговування, які планує проводити діагностична дільниця ТОВ „Житомирський автоцентр КамАЗ” в спеціалізованих майстернях підвищаться.

1.3 Конкуренція та стратегія маркетингу

У цьому розділі наводиться аналіз конкурентів і дають відповіді на такі основні запитання: хто є основними конкурентами на ринку для даної продукції (послуг)? яка їх частка на ринку, що розглядається? як йдуть справи у конкурентів (обсяг продажу, прибутковість, розширення асортименту і т. ін.)? що собою представляє продукція конкурентів: основні характеристики, рівень якості, дизайн, відношення до неї покупців? який рівень цін на продукцію конкурентів? в чому ви бачите сильні та слабкі сторони конкурентів? ваші можливі конкуренти у майбутньому? в чому сила позицій вашого підприємства у конкурентній боротьбі? Можливі сильні і слабкі сторони конкурентів представлені в табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Сильні і слабкі сторони основних конкурентів

Основним етапом аналізу конкуренції на ринку є оцінка степеню впливу конкуренції на ринок. Інтенсивність конкуренції рахується найбільшою, коли на ринку присутнє значне число конкурентів. Так для великої фірми, що володіє потужними ресурсами і великою кількістю переваг конкурентами є лише аналогічні фірми.

Для оцінки конкуренції визначаємо фактори, що впливають і будуть впливати на конкуренцію (див. таб. 1.3).

Кожний із факторів, що характеризує конкуренцію на ринку оцінюється експертами по бальній шкалі. В якості експертів можуть бути провідні спеціалісти фірми. Наприклад: якщо фактор не проявляється на ринку, то сила появи цього фактора оцінюється в “1”бал, якщо слабо себе проявляє – “2” і чітко виражається – “3”. На основі середнього балу проводимо оцінку впливу сили конкуренції на ринку.

Таблиця 1.3

Фактори, що характеризують конкуренцію на ринку і їх оцінка

Крім того, також експертні оцінки здійснюють прогноз розвитку конкуренції на ринку, що залежить від оцінок зміни кожного фактору. На основі цих даних визначаємо вплив конкуренції:

 b = (1/m·n); (1.1)

де b_ij – бальна оцінка j-го експерименту, ступеня прояву i-го фактора;

К_і – коефіцієнт важливості і-го фактора;

n – кількість факторів;

m – число розглянутих факторів.

Таким чином отримана оцінка конкуренції на ринку, за результатами експертних досліджень, представляє собою середньо виважений бал.

На основі отриманого середньо виваженого бала робимо такі висновки (рис. 1).

Для визначення середнього значення прогнозу 5-ти експертів використовуємо формулу:

 (1.2)

де  – сума прогнозів і-го експерименту.

До основних позицій плану маркетингу відносяться:

1. Схема поширення продукції.

Як буде продаватись продукція – через власні фірмові магазини, оптові торгові організації, дрібних посередників і т.д.

2. Ціноутворення.

Здійснюються вибір однієї з наступних стратегій ціноутворення: витратна чи преміальних цін.

Витратна стратегія застосовується, коли необхідно точно врахувати витрати на виробництво. Вона найбільш повно відповідає інтересам виробника і за певних умов забезпечує фіксований відсоток прибутку (рівень рентабельності), який очікується одержати.

(1.3)

де Ц2 – відпускна ціна, грн./т, грн./шт.;

Цmin – мінімальна ринкова ціна;

Р – рівень рентабельності, який необхідно отримати згідно завдання на розробку, %;

С – розрахункова повна собівартість виробленої продукції, грн./т,грн./шт.

При заданих сумі кредиту Кк (капіталовкладення) і терміну погашення (окупності) відпускну ціну розраховують за формулою:

(1.4)

де К к – сума кредиту з урахуванням відсотків за користування ним, або сума капіталовкладень, грн.;

Q – обсяг виробленої продукції, послуг, тощо, т, шт., грн.;

Т – термін повернення кредиту або окупності капіталовкладень, роки;

a – коефіцієнт, який враховує долю прибутку, що витрачається на погашення кредиту: 0 < a = 1, при a = 1 весь прибуток витрачається на погашення кредиту в термін Т.

Верхня межа відпускної ціни (1;2) за продукцію не повинна перевищувати ринкової максимальної ціни Цmaх за аналогічну продукцію.

Оптимальне значення відпускної ціни повинно бути в проміжку коливань ринкових цін (Цmin…Цmax), що дає можливість отримати максимальний прибуток. Його забезпечує підвищення ефективності машинних технологій, відповідним вибором програми виробництва та зменшенням виробничих витрат. При застосуванні інших стратегій ціноутворення рівень рентабельності, термін окупності та інші показники проекту розраховують після визначення чистого прибутку. Матеріали по розділах 1 – 4 більш детально описані в літературі [1-4].

3. Реклама. Тут необхідно подати стислу інформацію про те, як буде організована реклама.

ПРИКЛАД 1

Конкуренти і конкуренція

СГП ім. Шевченка Хмельницької області, Старокостянтинівського району планує надавати послуги по технічному обслуговуванню і ремонту тракторів та комбайнів з високою якістю контролю і діагностики. Проаналізувавши ринок даних послуг ми визначили, що потреба у ремонті і обслуговуванні машин зростає з кожним роком.

Згідно статистичних даних в районі зростає кількість господарств, які мають свої машинно-тракторні бази. Оскільки закордонна техніка коштує дорого, то підприємства в основному закуповують вітчизняні трактори і с.г. техніку.

Основним етапом аналізу конкуренції на ринку є оцінка степеню впливу конкуренції на ринок. Інтенсивність конкуренції рахується найбільшою, коли на ринку присутнє значне число конкурентів. Так для великої фірми, що володіє потужними ресурсами і великою кількістю переваг конкурентами є лише аналогічна фірма (Хмельницька ІТЦ).

Для оцінки конкуренції визначаємо фактори, що впливають і будуть впливати на конкуренцію (див. таб. 1.5).

Таблиця 1.5.

На основі цих даних визначаємо вплив конкуренції:

 b = (1/m·n); (1.5)

1-й: b =(1/15·5)·0,43·15·30=2,5

2-й: b =(1/15·5)·0,43·15·30=2,5

3-й: b =(1/15·5)·0,43·15·28=2,4

4-й: b =(1/15·5)·0,43·15·32=2,7

5-й: b =(1/15·5)·0,43·15·29=2,4

Середнє значення 5-ти експертів становить b=2,5

Понижений Помірний Високий Дуже високий

Середньозначна оцінка прогнозу розвитку сил конкуренції:

 (1.6)

1-й: с = (1/15·5) 15·0,43 =0,08

2-й: с = (1/15·5) 15·0,43·6 = 0,5

3-й: с = (1/15·5) 15·0,43· 7 = 0,6

4-й: с = (1/15·5) 15·0,43· 4 = 0,34

5-й: с = (1/15·5) 15·0,43· 2 = 0,17

Середнє значення прогнозу 5-ти експертів становить с = 1,15

Підвищиться Стабільність Понизиться

Згідно прогнозу розвитку рівня сил конкуренції, конкуренція в майбутньому понизиться, що дає кращий розвиток і розширює можливості нашого підприємства.

ПРИКЛАД 2

Конкуренти і конкуренція

Зараз у м. Житомир немає спеціалізованих підприємств з діагностики автомобілів КамАЗ, МАЗ, а дані діагностичні операції в неповному обсязі виконують такі підприємства: Автобусний парк; АТП-11853; Автосервіс Україна; АИС; ПП, ВКФ, Мотор. Також є малі дільниці, що займаються різним видом ремонту і діагностики. Ці дільниці мають застарілу і недостатню матеріально – технічну базу і тому їх рівень роботи енергоємний, низькоякісний і не повний.

У м. Коростишів знаходиться порівняно непогана дільниця, що займається діагностикою, ТО і ремонтом вантажних машин, зокрема марок КамАЗ і МАЗ.

Основна відмінність від конкурентів нашої дільниці з діагностики автомобілів КамАЗ, МАЗ полягає в тому, що вона надає широкий спектр послуг на спеціальному устаткуванні.

Спостерігаючи за роботою конкурентів, ми визначили, що важливе значення у досягненні успіху відіграє кваліфікація, високе технічне знання персоналу і високе технічне забезпечення.

Необхідно зазначити, що основною особливістю автомобілів КамАЗ є встановлення на них двигунів – ЯМЗ, як і на автомобілях МАЗ, а також використання деяких уніфікованих вузлів. Це дозволяє використовувати той самий інструмент, стенди, обладнання при діагностуванні різних автомобілів.

Застосування новітніх технологій та форм обслуговування – це той шлях, яким розвиватиметься дільниця для завоювання свого сегменту ринку і створення відмінностей від конкурентів. Отже, на перше місце виходить якість обслуговування і формування не високих цінових показників обслуговування.

Стратегія маркетингу

Дільниця проводить як комплексне діагностичне обслуговування так і часткове. Позиції фірми будуються на створенні сучасних технологій, простих і доступних, з високим рівнем діагностичного обслуговування, всього того, за що клієнт захоче платити. При цьому необхідно створити бізнес, не схожий на бізнес конкурентів.

При оптимальних вкладеннях та максимальній реалізації творчого потенціалу співробітників дільниця працюватиме над впровадженням нових технологій з обслуговування автомобілів, які асоціюються з високою якістю і широким асортиментом. Все це завжди матиме попит.

Привабливим для клієнта буде:

Комплексне або часткове діагностичне обслуговування.

ü  Надання постійним клієнтам знижок.

ü  Безкоштовні консультації і рекомендації з технічного стану автомобіля.

ü  Гарантія якісного обслуговування.

ü  Помірні ціни.

ü  Гнучкий графік прийому без простою в черзі.

ü  Отримання повної інформації про стан автомобіля.

На дільницю встановлене сучасне обладнання головним чином для проведення діагностичних операцій тих, які мають найбільший попит (діагностування гальмівної, паливної систем та двигуна).

Важливим в системі маркетингу вважаємо заявлення про себе через всі види реклами. Але найголовніше – це відгуки клієнтів про якість обслуговування і високий рівень гарантії.

Діаграма кількості проведення діагностичних робіт залежно від видів несправностей автомобіля зображена на рисунку 1.3.

Планування робіт дільниці виконуватиметься з врахуванням цих статистичних даних.

ПРИКЛАД 3

Конкуренція та стратегія маркетингу

Найбільшими виробниками даного виду продукції в районі являються приватні фермерські господарства, а також окремі с/г підприємства, які також займаються виробництвом картоплі. Проте вони забезпечують ринок не більш як на 10 %, тому попит на дану продукцію досить високий.

Ціна на картоплю коливається в межах від 1600 грн. до 2500 грн. за тонну.

Вироблену продукцію планується реалізувати заготівельним організаціям, через біржі та промислові переробні підприємства.

Ціна буде формуватись за витратною стратегією. В цьому випадку прогнозована відпускна ціна може бути розрахована за формулою:

 (1.7)

де  - відпускна ціна, грн./т;

- мінімальна ринкова ціна, грн;

- рівень рентабельності, який необхідно отримати згідно плану, %;

- розрахункова повна собівартість виробленої продукції, грн./т.

Оптимальне значення відпускної ціни повинна бути в проміжку коливань ринкових цін, що дає можливість отримати максимальний прибуток. Його забезпечують підвищенням ефективності машинних технологій, відповідним вибором програми виробництва та зменшенням виробничих витрат.

ПРИКЛАД 4

Стратегія маркетингу

Головним розвитком стратегії маркетингу є створення сприятливих i безпечних умов для роботи, зменшення ризику травматизму працівників під час проведення механізованих робіт. Такі операції дозволять підвищити престиж праці хлібороба, зменшити ризик отримання травм на виробництві, забезпечити необхiдними кадрами для професiйного вiдбору, в наслідок якого зросте якість проведення технологічних процесів та кiлькiсть виробленої продукцій. Пріоритетний напрям стратегій маркетингу — створення умов для всталеного збуту продукції через мережу підприємств-замовникiв виробленої продукції. Такий пiдхiд забезпечує легкий доступ продукції для покупців, мінімізує затрати на доставку продукції до споживачів, дозволяє оперативно реагувати на зміну ситуацій на ринку i виконувати всi наявні замовлення.

Для розвитку сiльсъкогосподарсъкого виробництва критичним фактором є неможливість продати продукцію через її високу собiвартiсть, а також необхiднiсть нерацiонального застосування застарілої техніки (з практично вичерпаним ресурсом). Дисбаланс цін на сiльськогосподарську продукцію, нові трактори та комбайни, а також на паливно-мастильні матеріали i запасні частини не дозволяє розвивати матеріально-технiчну базу господарства. Постiйнi несплати за виконану роботу негативно впливають на економічний стан підприємства.

Тому економіка у більшої частини сільськогосподарських підприємств перебуває у важкому стані. Основним фактором успіху в господарстві є:

- погашення боргів за попередні роботи;

- спецiалiзацiя за окремими галузями рослинництва i тваринництва;

- чітке виконання договірних обов’язків;

- впровадження заходів з охорони праці на пiдприємствi;

- контроль за виконанням нормативiв охорони працi.

У перші три роки застосовуватиметься витратна стратегiя цiноутворення, згiдно з якою визначення ціни виконуватимемо за затратами виробництва з врахуванням рівня ринкових цін реалізації продукції конкурентами. Такий пiдхiд дозволяє встановити гнучку ціну на товар та коригувати її максимізуючи прибуток підприємства.

Роботи, пов’язанi з впровадженням системи управління охороною праці, проводяться за витратною стратегiєю ціноутворення. Такий пiдхiд дозволяє підвищити психологічний клімат у колективі господарства та проводити прогнозування результатів дiяльностi на перспективу.

1.4 План виробництва

Мета розділу – довести, що сільськогосподарське підприємство:

- спроможне організувати виробництво конкретного виду продукції;

- має в своєму розпорядженні чи може придбати (орендувати) необхідні для цього ресурси;

- здатне виробляти потрібну кількість продукції відповідної якості.

У даному розділі бізнес-плану, розкривається ресурсний потенціал вашого підприємства, напрямки його розвитку, визначаються обсяги виробництва тієї продукції, що дасть можливість ефективно та прибутково господарювати. Доказом цього повинні бути послідовні обґрунтовані розрахунки, які дають підстави стверджувати про їх реальність і можливість досягнень.

Структура розділу;

- стислий опис технології виробництва продукції;

- аналіз забезпечення ресурсами для виробництва продукції;

- вибір техніки та обладнання;

- планування витрат на виробництво продукції – визначення собівартості продукції;

- прогноз обсягу виробництва.

Стислий опис технології виробництва продукції. У відповідності з технологічним процесом ремонту і технічного обслуговування машинно-тракторного парку, номенклатура дільниць і робочих місць ремонтної майстерні може бути наступною: зовнішнього миття; розбирання-миття; дефектування і комплектування; ремонт агрегатів; ремонту, обкатки і випробування двигунів; ковальська; зварювальна; мідницько-жерстяницька; ремонту і регулювання паливної апаратури; перевірки і ремонту та регулювання гідросистеми тракторів комбайнів; перевірки, ремонту і регулювання автотракторного електрообладнання; ремонту акумуляторних батарей; слюсарно-механічна; ремонтно-монтажна для тракторів комбайнів і автомобілів; ремонту сільськогосподарських машин; ремонту обладнання тваринницьких ферм; шиноремонтна; фарбувальна; діагностики і технічного обслуговування; ремонту енергетичного обладнання; інструментальна. В залежності від складу і кількості сільськогосподарської техніки в господарстві, номенклатура може змінювати, окремі дільниці суміщатися чи розміщаються в окремих від ремонтної майстерні приміщеннях.

В даному підрозділі виконуємо розрахунки складових витрат і показуємо потенційну можливість надання запланованого об’єму послуг в зазначені терміни.

На підприємстві, яке має власну машинно-ремонтну майстерню в якій буде виділено частина приміщення для створення дільниці з ремонту паливної системи дизельних двигунів. Потребу в обладнанні зводимо до таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Розрахунок вартості обладнання

Розрахунок споживання електроенергії наводимо у таблиці 1.6.

Таблиця 1.6

Розрахунок споживання електроенергії за рік

Використовуючи розрахункову річну трудомісткість робіт Тм виконанням яких передбачається проводити в майстерні, а також дані розподілу річної трудомісткості за видами виконуючих робіт (табл. 1.7) розробляється організаційна структура підприємства.

Таблиця 1.7

Розподіл річної трудомісткості в майстернях с.г. господарств за видами виконуючих робіт

Інформацію про існуючу або проектну технологію виробництва сільськогосподарської продукції для бізнес-плану можна використовувати з технологічних карт сільськогосподарських підприємств, де крок за кроком розписуються всі технологічні цикли та технологічні операції вирощування культур та виробництва продукції.

В курсовому проекті для досягнення цієї мети рекомендується використовувати форму технології (додатки 16, 17), та відповідний комплекс машин (додатки 16, 17).

Відповідно до завдання на курсове проектування та даних одержаних студентом під час виробничої практики, встановлюється основна сільськогосподарська культура, площа її вирощування, га та урожайність основної продукції, т/га.

Для обчислень необхідно прийняти, два варіанти комплексів машин, один із яких є традиційний, тобто використовується в господарстві, а другий – проектний, з використанням нової техніки, технологій та сортів.

Необхідну кількість машин агрегатів для виконання заданого об’єму робіт  у встановленні агротехнічні строки знайдемо:

(1.8)

де S – площа зайнята під культуру, га;

Тзм – тривалість зміни, год.;

Кзм – коефіцієнт змінності, Кзм = 1-2;

Nдн – тривалість робіт відповідно до агровимог, днів.

Для більшої ефективності використання засобів механізації необхідно витримувати рівність:

(1.9)

де – робоча ширина захвату машини, м;

– робоча швидкість, км/год.;

– коефіцієнт використання часу зміни.

Таблиця 1.11.

Показники виробництва с.-г. культури

Інформаційні дані до розробки механізованого процесу вирощування та збирання заданої сільськогосподарської культури в господарстві – перелік технологічних операцій представленні у додатках 4, 5, а також в публікації [7]. Відмітимо, що програмою передбачено нормативне річне завантаження техніки. Тому для малих господарств слід очікувати істотно завищенні капіталовкладення.

Для уточнення складу МТП для агрегатів, що мають низький коефіцієнт річного завантаження (менш 0,8), необхідно прорахувати альтернативні агрегати, які мають меншу продуктивність, використовуючи технологічні карти.

До технологічних матеріалів відносяться насіння, добрива, отрутохімікати тощо. Будівництво нових приміщень необхідно передбачити у випадку, коли їх немає. До машиновикористання відносять машинний двір з навісами та приміщення пункту технічного обслуговування.

В залежності від заданих у завданні даних на розробку проекту та прийнятого критерію, можливі такі постановки рішення задач економічного обґрунтування:

- розробка механізованого процесу (технології) за умови досягнення максимального прибутку при заданих обсягах виробництва;

- обґрунтування механізованої технології за сукупністю критеріїв (рівень рентабельності, собівартість, термін окупності тощо);

- обґрунтування річного обсягу та організаційних планів виробництва, що забезпечують найбільш ефективне використання МТП;

- визначення раціональної структури посівних площ за умови досягнення максимального прибутку при заданому в певних межах фінансування.

В бізнес-плані, в першому наближені, застосовують метод порівняння результатів прямого (елементного) розрахунку основних економічних показників альтернативних варіантів технологій (комплексів машин). Цей метод дозволяє простими засобами визначити кращий із альтернативних варіант технічного рішення.

За основний критерій порівняння доцільно приймати виробничу собівартість одиниці продукції (роботи), яка визначається за формулою:

,(1.10)

де С – виробнича собівартість одиниці продукції, грн./га, грн./т;

А – поточні приведені витрати на одиницю продукції;

Б – одноразові витрати на дану роботу, грн.;

S – обсяг даної роботи, т, га.

Визначимо складові собівартості: придбання насіння, міндобрив, органіки

Розрахунок затрат на придбання технологічних матеріалів

Складові затрат представленні в таблиці 1.12. Вони розраховуються для основних робіт та по варіантам комплексів машин.

Таблиця 1.12

Вихідні дані для визначення витрат технологічних матеріалів при вирощуванні с.-г. культури

*Примітка:

1. Для насіння цукрових буряків норма висіву в посівних одиницях.

2. Орієнтовна ціна посівної одиниці насіння цукрових буряків 60 грн.

Ціну насіннєвого матеріалу орієнтовно можна прийняти в таких межах:

озима пшениця - 800 – 900 (грн./т);

картопля - 1200 – 1600 (грн./т);

кукурудза - 1200 – 1600 (грн./т);

соняшник - 2000 – 2300 (грн./т);

ячмінь, горох - 700 – 800 (грн./т);

гречка - 2500 – 2600 (грн./т);

просо - 800 – 900 (грн./т);

овес - 700 – 800 (грн./т).

Представленні статті витрат визначають за відомими формулами.

Розрахунок затрат на придбання насіння

, грн./га(1.11)

де – ціна насіння, грн./т.

– норма посадки, т/га.

Розрахунок затрат на придбання міндобрив

, грн./га(1.12)

де – ціна мінеральних добрив, грн./т.

– норма внесення міндобрив, т/га.

Розрахунок затрат на придбання органіки

, грн./га (1.13)

де – ціна органічних добрив, грн./т.

– норма внесення органіки, т/га,

Розрахунок затрат на придбання засобів захисту рослин

, грн./га, (1.14)

де – ціна отрутохімікатів, грн./кг.;

– норма витрати отрутохімікатів, кг/га.

Дані розрахунків заносимо в таблицю 1.12.

Варіанти індивідуальних завдань для курсового проектування

Розрахунок персоналу майстерні. Персонал майстерні включає: основних виробничих робітників, допоміжних робітників, інженерно-технічних робітників, службовців і молодший обслуговуючий персонал.

До основних виробничих робітників відносяться робітники дільниць, основного виробництва, безпосередньо виконуючих технологічні операції, пов’язані з ремонтом і технічним обслуговуванням сільськогосподарської техніки.

Розрізняють списковий і явочний, а також тимчасовий і постійний склади основних виробничих робітників.

Списковий – це повний склад робітників, що включає в себе як фактично працюючих робітників, так і робітників, які знаходяться у відпустках, а також відсутніх з інших поважних причинах.

Явочний склад – це кількість робітників, які фактично працюють у майстерні.

P_СП = Т_о/ (Ф_ДР*К); (1.15)

P_Я = Т_о/ (Ф_НР*К); (1.16)

де, P_СП, Р_Я – списочна і явочна кількість робітників відповідно;

Т_о – трудомісткість робіт на дільниці або майстерні за запланований період, люд.-год;

Ф_ДР,Ф_НР – дійсний і номінальний фонд часу робітника за запланований період, годин;

К – запланований коефіцієнт перевиконання норм виробітку; К = 1,06..1,2.

Постійний склад Р_ПОСТ – це кількість постійно працюючих в майстерні робітників.

Тимчасовий склад Р_ВР – це кількість робітників з числа механізаторів, які тимчасово залучені для роботи в майстерні.

Чисельність постійних робітників визначається з графіку завантаження майстерні в літній /найменш завантажений/ період роботи по формулі:

Р_ПОСТ = 0,7…0,8 Р_Я^Л, (1.17)

де Р_ЯЛ – явочна кількість робочих в ліній період. люд.

Р_ВР або Р_ТИМ = Р_Я – Р_ПОСТ (1.18)

Постійними робітниками перш за все комплектуються наступні робочі місця і дільниці: ремонту двигунів, ковальська, зварювальна. Слюсарно-механічна, ремонту паливної апаратури, ТО і діагностики, ремонту обладнання тваринницьких ферм та інші спеціалізовані робочі місця.

Ремонтно-монтажна дільниця, дільниця ремонту сільськогосподарських машин, розбирання і миття комплектуються головним чином тимчасовими робітниками із числа механізаторів.

Чисельність допоміжних робітників визначається в процентному відношенні від кількості основних робітників:

Р_ДОП = 10…15% від Р_ПС (1.19)

Чисельність робітників інших категорій приймають по штатному розкладу або визначають по формулам 1.15–1.19.

Кількість інженерно-технічних робітників:

Р_ІТР = 8…10 % від /Р_СП + Р_ДОП/ (1.20)

Кількість службовців:

Р_СЛ = 2…3 % від /Р_СП + Р_ДОП/ (1.21)

Кількість молодшого обслуговуючого персоналу:

Р_МОЛ = 2…4 % від /Р_СП + Р_ДОП/ (1.22)

Загальна чисельність персоналу майстерні:

Р _М = Р_СА + Р_ДОП + Р_ІТР + Р_СЛ + Р_МОП  (1.23)

Чисельність персоналу майстерні визначають окремо для осінньо-зимового і весняно-літнього періодів, а також середньорічне її значення:

Р_СР = ( Р_МЗ * L_З + Р_МЛ * L_Л) /12 (1.24)

де, Р_МЗ, Р_МЛ – кількість персоналу майстерні в осінньо-зимового і весняно-літнього періоди, люд.;

L_З, L_Л – тривалість осінньо-зимового і весняно-літнього періодів в місяцях.

Основна заробітна плата

, грн./га (1.25)

де – кількість працівників на агрегаті і-ої кваліфікації;

– сплата праці за змінну норму виробітку робочого і-ої кваліфікації, грн. (оплата праці за змінну норму виробітку робочого 6-го розряду дорівнює 7,34 грн.);

– змінна продуктивність агрегату, га.

Додаткова заробітна плата

, грн./га (1.26)

де  – плановий коефіцієнт нарахування додаткової заробітної плати, %. ().

Відрахування на соціальні заходи

, грн./га, (1.27)

де ПФ – відповідно відрахування в пенсійний фонд;

ФСС – фонд соціального страхування;

ФЗ – фонд зайнятості.

Вони розраховуються за формулами:

, грн./га (1.28)

, грн./га (1.29)

, грн./га (1.30)

де К_ПФ – відповідно коефіцієнт відрахування в пенсійний фонд, %;

К_ФСС – коефіцієнт відрахування у фонд соціального страхування, %;

К_ФЗ – коефіцієнт відрахування у фонд зайнятості, %; (К_ПФ=37,2%, К_ФСС=2,8%, КФЗ=2,5%).

ФОП – фонд заробітної плати.

Він розраховується за формулою:

, грн./га. (1.31)

Таблиця 1.15

Середня вартість основних послуг

Аналіз забезпеченості господарства ресурсами. Треба враховувати всі можливі ресурси, які будуть використані для здійснення виробничого плану підприємства: природні, техніку, обладнання, будівлі.

Аналізується потреба в необхідних для виробництва витратних та сировинних матеріалах. Визначаються їхні постачальники, умови постачання, кількість, ціна, обсяг необхідних запасів.

Після аналізу треба визначитися, яке саме обладнання чи техніка більш придатні для здійснення виробничого циклу підприємства та заслуговують на придбання чи оренду.

Економічне обґрунтування – планування витрат на виробництво продукції – визначення собівартості продукції.

Економічні обґрунтування виконується з метою визначення раціонального варіанту технології за одним або сукупністю економічних критеріїв (мінімум приведених затрат, максимум прибутку, термін повернення кредиту, строк окупності капіталовкладень тощо).

Виходячи із завдання на розробку, яке видано, технологічних робіт та техніко-технологічних розрахунків проекту, необхідно висвітлити такі питання:

а) варіанти механізованого процесу (технології виробництва) з основними експлуатаційними характеристиками техніки;

б) умови придбання технологічних матеріалів (насіння, добрива, отрутохімікати);

в) які виробничі приміщення необхідні та вартість їх будівництва (дані треба взяти в господарствах, де студенти проходили практику);

г) метод економічного обґрунтування технології та комплекту машин.

Розрахунок прямих експлуатаційних затрат на виробництво сільськогосподарської продукції

Вартість паливно-мастильних матеріалів

, грн./га, (1.32)

де - комплексна ціна одного кілограма палива, грн./кг.

Приймаємо  грн./кг

- витрата палива, кг/га.

Витрата палива на одиницю роботи приймається за нормами, а при їх відсутності визначається за формулою:

, кг/га,(1.33)

де - питома витрата палива, г/кВт·год. Значення  береться з довідників;

- номінальна потужність двигуна, кВт;

- коефіцієнт завантаження двигуна (для енергомістких операцій , для малоенергомістких – 0,6...0,7);

- продуктивність агрегату за годину змінного часу.

Розрахунок балансової вартості основних виробничих фондів і амортизаційних відрахувань

Відрахування на амортизацію будівель машинного двору

, грн. (1.34)

де К₀ – коефіцієнт, що показує, яка частина продукції (або зарплати) припадає на даний вид продукції від загального її обсягу у загальному виробництві господарства;

К_АБ – нормативні коефіцієнти відрахувань на амортизацію будівель машинного двору, %,(К_АБ = 2,5...3,5%);

С_буд – вартість будівництва, грн.

, грн.(1.35)

де Ц_буд – вартість будівництва 1м³ будівель машинного двору, грн./м³. (Ц_буд=450...600 грн./м³);

V_буд – загальний об’єм, м³;

Ц_т – витрати на благоустрій території машинного двору, грн./м². (Ц_т=80...160 грн./м²);

S_т – площа території, м².

Відрахування на амортизацію обладнання машинного двору

, грн. (1.36)

де К_АО – нормативні коефіцієнти відрахувань на амортизацію обладнання машинного двору, %. (К_АО = 15…25%);

С_обл – балансова вартість обладнання, грн.

Відрахування на амортизацію та капітальний ремонт МТП

, грн./га; (1.37)

де Б_Т – балансова вартість відповідного трактора, грн.;

Б_зч – балансова вартість зчіпки, грн.;

Б_м – балансова вартість сільськогосподарської машини, грн.;

а_тр – норма відрахувань на амортизацію відповідного трактора, %. Приймаємо 15 %;

а_зч – норма відрахувань на амортизацію відповідної зчіпки, %. Приймаємо 15 %;

а_м – норма відрахувань на амортизацію відповідної сільськогосподарської машини, %. Приймаємо 15 %;

t_тр – зональне річне завантаження трактора, год.;

t_зч – зональне річне завантаження зчіпки, год.;

t_м – зональне річне завантаження сільськогосподарської машини, год.;

n_м – кількість машин в агрегаті.

Розрахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби виробництва за рік зводимо до таблиці 1.17.

Таблиця 1.17

Розрахунок амортизації основних засобів на рік

Відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування МТП

, грн./га (1.38)

де Б_Т – балансова вартість відповідного трактора, грн.;

Б_зч – балансова вартість зчіпки, грн.;

Б_м – балансова вартість сільськогосподарської машини, грн.;

Р_Т – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО трактора, %

Р_зч – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО зчіпки, %

Р_м – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО сільськогосподарської машини, %

tт_р – зональне річне завантаження трактора, год.;

t_зч – зональне річне завантаження зчіпки, год.;

t_м – зональне річне завантаження сільськогосподарської машини, год.;

n_м – кількість машин в агрегаті.

Розподіляючи витрати С₉, С₁₀, С₁₁, С₁₂ пропорційно обсягам виробництва окремих видів продукції.

Розрахунок загальновиробничих та загальногосподарських витрат

Розрахунок загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати включають затрати на спецодяг, витратні матеріали для забезпечення роботоздатності оргтехніки, телефонного зв’язку, санітарного стану побутових приміщень та інші непередбачені додаткові затрати на загальногосподарські потреби.

, грн. (1.39)

де К_ЗВ – нормативний коефіцієнт відрахувань на загальновиробничі витрати, %. Приймаємо К_ЗВ=1,5%;

С_ПЕ – прямі експлуатаційні витрати;

, (1.40)

Розрахунок загальногосподарських витрат

Зарплата керівникам господарства, бухгалтерам, освітлення вулиць та інші:

, грн. (1.41)

де К_зг – нормативний коефіцієнт відрахувань на загальногосподарські витрати, %. (К_зг=0,5...3,5%). Приймаємо К_зг=2%.

Розрахунок виробничої собівартості

Собівартість всього обсягу продукції

Виробнича собівартість всього обсягу продукції:

, грн. (1.42)

де А – поточні прямі приведені витрати на весь обсяг продукції, грн.;

Б – разові непрямі витрати на весь обсяг продукції, грн.;

 n – обсяг продукції, т.

Поточні і разові витрати

Поточні і разові витрати визначаємо як,

, (1.43)

де N – урожайність культури, т/га

, (1.44)

де К₀ – коефіцієнт, що показує, яка частка продукції (або зарплати) приходить на даний вид продукції від загального її обсягу у загальному виробництві господарства;

S – площа вирощування певної культури, га.

Зі збільшенням обсягу виробництва виробнича собівартість одиниці продукції знижується за гіперболічною залежністю (рис. 1.4) (навіть при дотриманні незмінного технологічного процесу і пов'язаних з ним одноразовими і поточними витратами). Проте таке зниження собівартості відбувається тільки у визначених межах збільшення обсягу виробництва. При необхідності збільшення обсягу виробництва буде потрібно додаткове введення визначеної кількості одиниць технологічного обладнання. При порівнянні економічності технологічних варіантів у якості кращого приймається той варіант, який при заданому обсязі виробництва має найменшу собівартість. Розглянутий метод добре використовується при випуску однорідної продукції.

Доцільність варіанта технології можна визначити за допомогою коефіцієнта економічної ефективності капітальних вкладень:

, (1.45)

де С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіантах;

К₁, К₂ – капітальні вкладення, пов’язані із здійсненням першого і другого варіантів технологічного процесу, грн.;

Е_Н – нормативний коефіцієнт економічної ефективності. Е_Н=0,15 грн. в рік на 1 грн. капітальних вкладень;

Позначення:

С₁₅ – виробнича собівартість всього обсягу виробництва продукції, тис. грн.;

С₁₅ПР – виробнича собівартість одиниці продукції, грн./т;

П – обсяг виробництва, т.

Всі складові собівартості та розрахунок виробничої собівартості середньої послуги зводимо до таблиці 1.18.

Таблиця 1.18

Розрахунок виробничої собівартості місячного об’єму послуг

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень Е виражає річну економію на собівартість продукції, пов'язану із застосуванням нового обладнання та оснастки на кожну гривню капітальних вкладень.

Для визначення економічної доцільності введення нової техніки встановлено нормативний коефіцієнт економічної ефективності Е, що визначає мінімальний розмір річної економії на собівартості продукції на 1 грн. додаткових капітальних витрат, достатніх для раціонального використання капітальних коштів в умовах певної галузі виробництва в даний час.

Економічна доцільність додаткових капітальних вкладень може бути визначена шляхом порівняння розрахункового Е та нормативного ЕН коефіцієнтів економічної ефективності.

ПРИКЛАД 1

План виробництва

Виконуємо розрахунки всіх витрат і показуємо потенційну спроможність надання запланованого об'єму послуг у вказані терміни.

Діагностичну дільницю ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» плануємо розмістити в складському приміщенні, яке звільниться за рахунок звільнення інших приміщень без збитку виробничого процесу. Необхідна площа під діагностичну дільницю складає 216 м².

Потребу в обладнанні вказуємо у таблиці 1.19.

Таблиця 1.19.

Розрахунок вартості обладнання

Оскільки на підприємстві ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» є такі робітники як: головний інженер; інженер з техніки безпеки; завідуючий господарством; охоронники, прибиральниця, об’єм роботи яких зросте, то для нормального функціонування діагностичної дільниці, ці робітники отримуватимуть надбавку до заробітної платні при виконанні додаткових робіт на діагностичної дільниці.

Середня вартість основних послуг приведена в таблиці 1.22.

Середньостатистична ціна однієї комплексної діагностики складає: 670 грн.

Розрахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби за рік приводимо в таблиці 1.23.

Всі складові собівартості і розрахунок виробничої собівартості середньої послуги наводимо в таблиці 1.24.

Таблиця 1.24

Розрахунок виробничої собівартості місячного об'єму послуг

Виробнича собівартість комплексної послуги складає:

39900: 100 = 399 грн. при обслуговуванні 100 машин за місяць.

Процес створення діагностичної дільниці ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» в хронологічному порядку і відповідальність за кожен вид операції показані в таблиці 1.25.

ПРИКЛАД 2

План виробництва

Метою планування заходів для запобігання аварiйностi та травматизму на механізованих виробничих процесах у рослинницькій галузі є вдосконалення виробничих процесів згідно з вимогами державних нормативно-правових актів з охорони працi, а також виробничого обладнання, забезпечивши підтримання його в безпечному стані та усунувши виплив на робiтникiв небезпечних i шкідливих чинників виробничого довкілля.

Перелiк заходiв з охорони працi на 2011 рiк для запобiгання нещасним випадкам i професійним захворюванням:

1. Інженеру з охорони праці господарства розробити комплексні плани перспективних i поточних заходів з охорони праці. Обговорити i затвердити на загальних зборах колективу комплексний i поточний плани розвитку охорони праці на підприємстві СТОВ „Вереси”, визначивши обсяги та конкретні джерела фінансування зазначених заходів.

2. У разі укладання трудового договору з працівником записати в нього питання з охорони праці, серед яких передбачити:

- забезпечення працівників підприємства соціальних гарантій на рiвнi, не нижчому за передбачений законодавством з охорони праці та не гірше попереднього року;

- обов’язки працiвникiв з дотримання нормативiв безпеки працi;

- обов’язки роботодавця щодо гарантування працівнику умов працi згiдно з встановленими нормативами безпеки, гiгiєни працi та виробничого довкілля, підвищення наявного рівня охорони праці, запобiгання випадкам виробничого травматизму, професійного захворювання, аваріям i пожежам.

3. Виділяти на фінансування охорони праці суму не меншу нiж 0,5% вiд суми реалізованої продукції у господарстві, як цього вимагає Закон України „Про охорону працi”.

4. Налагодити громадський контроль за додержанням законодавства про охорону працi, обравши уповноваженого вiд трудового колективу господарства.

5. Забезпечити всiх працiвникiв на виробничих процесах вирощування зернових культур та тваринницьких фермах всіма необхідними засобами iндивiдуального захисту та спецодягом.

6. Забезпечити працiвникiв на виробничих процесах у полi, на фермах та у майстернi необхiдною кiлькiстю технічної i питної води.

7. Організувати проходження обов’язкового щорічного медичного огляду всіх працiвників, що працюють у шкідливих та важких умовах (з агрохiмiкатами, механiзаторiв, доярок, зварювальників, водiїв та iн.).

8. Перед початком роботи проводити встановлені види iнструктажiв з охорони працi з усiма працiвниками (зокрема для працiвникiв, що виконують роботи з агрохiмiкатами з метою запобiгання професійним захворюванням).

9. Провести навчання з питань охорони праці для керiвникiв i посадових осіб господарства.

ПРИКЛАД 3

План виробництва

Для вирощування картоплі ПСП „Маяк” планує придбати необхідну техніку за власні кошти.

Виробництво буде проводитись за сучасними технологіями з використанням потужних енергетичних засобів, що дасть змогу збільшити продуктивність машино – тракторного агрегату і тим самим зменшити собівартість продукції. Інформацію про існуючу технологію виробництва с/г продукції використовую з технологічної карти підприємства, де описуються всі технологічні цикли та технологічні операції вирощування картоплі.

Для обчислень приймаємо два варіанти комплексів машин, один з яких традиційний, а інший – проектний, з використанням нової техніки.

Необхідну кількість машинних агрегатів для виконання заданого об’єму робіт у встановленні агротехнічні строки знаходжу за формулою:

,(1.46)

де  – площа зайнята під культуру, га;

– тривалість зміни, год;

– коефіцієнт змінності;

– тривалість робіт відповідно з агровимогами, днів;

 – продуктивність машинного агрегату за годинну змінного часу, га/год.

, (1.47)

де – робоча ширина захвату машини, м;

– робоча швидкість, км/год.;

– коефіцієнт використання часу зміни.

Наприклад для технологічної операції оранка:

 га/год.

Аналогічно проводимо розрахунки для інших операцій та заносимо їх в технологічну карту.

Визначаємо фактичне завантаження в рік енергетичних засобів та сільськогосподарських машин та разом з іншими показниками (балансовою ціною, нормативним річним завантаженням, нормою відрахувань на ТО).

По технологічній карті підбираємо витрати робочої сили і палива на гектар і заносимо в таблицю 1.27.

Таблиця 1.27

Показники виробництва сільськогосподарської продукції

Аналіз забезпеченості господарства ресурсами

Для виробництва продукції буде використовуватись наявна с/г техніка, обладнання та будівлі. Необхідно буде закупити близько 50 т дизельного палива у нафтотрейдерів, а саме у компаній „Житомирнафта” та „Бердичівнафта” за ціною 7 грн./л. Там же планується закупити інші ПММ (оливи, солідол та ін.). Загальна ціна необхідних ПММ становитиме близько 360 тис. грн.

Для зменшення енергозатрат планується придбати два трактори ХТЗ 17221-09, трактор МТЗ 80.1.26 та деякі с/г машини, перелік яких вказаний в фінансовому плані курсового проекту.

Економічне обґрунтування. Економічне обґрунтування виконується з метою визначення раціонального варіанту технології за сукупністю економічних критеріїв. У технологічній карті розрахована витрата палива на гектар для базового і проектного варіантів і затрати праці на гектар.

Розрахунок затрат на придбання технологічних матеріалів

Складові затрат представленні в таблиці 1.28. Вони розраховуються для основних робіт.

Вихідні дані для визначення витрат технологічних матеріалів.

Таблиця 1.28

Розрахунок затрат на придбання насіння:

Розрахунок затрат на придбання насіння

, грн./га (1.48)

де  – ціна насіння, грн./т. Приймаємо  грн./т;

 – норма посадки, т/га.  т/га;

Підставивши значення у формулу (4) отримаємо:

 грн./га.

Розрахунок затрат на придбання міндобрив

, грн./га (1.49)

де – ціна мінеральних добрив, грн./т.  грн./т;

– норма внесення міндобрив, т/га.  т/га.

Підставивши значення у формулу (5) отримаємо:

 грн./га.

Розрахунок затрат на придбання органіки

, грн./га (1.50)

де – ціна органічних добрив, грн./т.  грн./т;

– норма внесення органіки, т/га,  т/га.

Підставивши значення у формулу (6) отримаємо:

 грн./га

Розрахунок затрат на придбання засобів захисту рослин

, грн./га, (1.51)

де – ціна отрутохімікатів, грн./кг.  грн./т;

– норма витрати отрутохімікатів, кг/га.  т/га.

Підставивши значення у формулу (7) отримаємо:

 грн./га.

Дані розрахунків заносимо в таблицю 6.

Розрахунок прямих експлуатаційних затрат на виробництво сільськогосподарської продукції

Вартість паливно-мастильних матеріалів

, грн./га, (1.52)

де – комплексна ціна одного кілограма палива, грн./кг.

Приймаємо  грн./кг

– витрата палива, кг/га.

Витрата палива на одиницю роботи приймається за нормами, а при їх відсутності визначається за формулою:

, кг/га,(1.53)

де – питома витрата палива, г/кВт·год. Значення  береться з довідників;

– номінальна потужність двигуна, кВт;

– коефіцієнт завантаження двигуна (для енергомістких операцій , для малоенергомістких – 0,6...0,7);

– продуктивність агрегату за годину змінного часу.

Для першої операції (навантаження органіки):

 кг/т.

Враховуючи, що норма внесення органіки 40 т/га, витрата палива становить: кг/га.

Аналогічно проводимо розрахунки для інших операцій і дані заносимо в технологічну карту.

Підбивши витрату палива, отримаємо загальну витрату на гектар:

 кг. (1.54)

Підставивши значення у формулу (8) отримаємо:

 грн./га.

Основна заробітна плата

, грн./га (1.55)

де – кількість працівників на агрегаті і-ої кваліфікації;

– сплата праці за змінну норму виробітку робочого і-ої кваліфікації, грн. (оплата праці за змінну норму виробітку робочого 6-го розряду дорівнює 7,34 грн.);

– змінна продуктивність агрегату, га.

Для першої операції (навантаження органіки):

 грн./т. (1.56)

Враховуючи, що норма внесення органіки 40 т/га, зарплата становить:  грн./га.

Аналогічно проводимо розрахунки для інших операцій і отримані дані заносимо в технологічну карту. Загальна заробітна плата на 1 га становить:

 грн./га (1.57)

Додаткова заробітна плата

, грн./га (1.58)

де – плановий коефіцієнт нарахування додаткової заробітної плати, %. (). Приймаємо

Підставивши дані у формулу (13) отримаємо:

 грн./га.

Відрахування на соціальні заходи

, грн./га, (1.59)

де ПФ – відповідно відрахування в пенсійний фонд;

ФСС – фонд соціального страхування;

ФЗ – фонд зайнятості.

Вони розраховуються за формулами:

, грн./га (1.60)

, грн./га (1.61)

, грн./га (1.62)

де К_ПФ – відповідно коефіцієнт відрахування в пенсійний фонд, %;

К_ФСС – коефіцієнт відрахування у фонд соціального страхування, %;

К_ФЗ – коефіцієнт відрахування у фонд зайнятості, %; (К_ПФ=37,2%, К_ФСС=2,8%, К_ФЗ=2,5%).

ФОП – фонд заробітної плати.

Він розраховується за формулою:

, грн./га. (1.63)

Підставивши значення у формулу (18) отримаємо:

ФОП = 24,5+4,9 = 29,4 грн./га

Тоді:

 грн./га,

 грн./га,

 грн./га.

Підставивши значення у формулу (14) отримаємо:

 грн./га.

Розрахунок балансової вартості основних виробничих фондів і амортизаційних відрахувань

Відрахування на амортизацію будівель машинного двору

, грн. (1.64)

де К₀ – коефіцієнт, що показує, яка частина продукції (або зарплати) припадає на даний вид продукції від загального її обсягу у загальному виробництві господарства;

К_АБ – нормативні коефіцієнти відрахувань на амортизацію будівель машинного двору, %,(К_АБ=2,5...3,5%);

С_буд – вартість будівництва, грн.

, грн. (1.65)

де Ц_буд – вартість будівництва 1м³ будівель машинного двору, грн./м³. (Ц_буд=450...600 грн.). Приймемо Ц_буд=500 грн./м³;

V_буд – загальний об’єм, м³. Приймемо V_буд=2100 м³,

Ц_т – витрати на благоустрій території машинного двору, грн./м². (Ц_т=80...160 грн./м²). Приймаємо Ц_т=80 грн./м²;

S_т – площа території, м². Приймаємо S_т=18000 м².

Підставивши дані у формулу (20) отримаємо:

грн.

Тоді:

 грн.

на амортизацію обладнання машинного двору

, грн. (1.66)

де К_АО – нормативні коефіцієнти відрахувань на амортизацію обладнання машинного двору, %. (К_АО=15…25%);

С_обл – балансова вартість обладнання, грн. Приймаємо 520000 грн.

Підставивши значення у формулу (21) отримаємо:

грн.

Відрахування на амортизацію та капітальний ремонт МТП

, грн./га; (1.67)

де Б_Т – балансова вартість відповідного трактора, грн.;

Б_зч – балансова вартість зчіпки, грн.;

Б_м – балансова вартість сільськогосподарської машини, грн.;

а_тр – норма відрахувань на амортизацію відповідного трактора, %. Приймаємо 15 %;

а_зч – норма відрахувань на амортизацію відповідної зчіпки, %. Приймаємо 15 %;

а_м – норма відрахувань на амортизацію відповідної сільськогосподарської машини, %. Приймаємо 15 %;

t_тр – зональне річне завантаження трактора, год.;

t_зч – зональне річне завантаження зчіпки, год.;

t_м – зональне річне завантаження сільськогосподарської машини, год.;

n_м – кількість машин в агрегаті.

Підставивши значення у формулу (1.68) отримаємо (для операції навантаження органіки):

 грн./т.

Враховуючи, що норма внесення органіки становить 40 т/га, амортизаційні відрахування становлять: грн./га

Аналогічно проводимо розрахунки для інших операцій і отримані дані заносимо в таблицю 26.

Відрахування на поточний ремонт і технічне обслуговування МТП

, грн./га (1.68)

де Б_Т – балансова вартість відповідного трактора, грн.;

Б_зч – балансова вартість зчіпки, грн.;

Б_м – балансова вартість сільськогосподарської машини, грн.;

Р_Т – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО трактора, %

Р_зч – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО зчіпки, %

Р_м – сумарна норма відрахувань на поточний ремонт і ТО сільськогосподарської машини, %

t_тр – зональне річне завантаження трактора, год.;

t_зч – зональне річне завантаження зчіпки, год.;

t_м – зональне річне завантаження сільськогосподарської машини, год.;

n_м – кількість машин в агрегаті.

Підставивши значення у формулу (1.69) отримаємо (для операції навантаження органіки):

 грн./т.

Враховуючи, що норма внесення органіки становить 40 т/га, амортизаційні відрахування становлять: грн./га

Аналогічно проводимо розрахунки для інших операцій і отримані дані заносимо в таблицю 1.8.

Розрахунок загальновиробничих та загальногосподарських витрат

Розрахунок загальновиробничих витрат

Загальновиробничі витрати включають затрати на спецодяг, витратні матеріали для забезпечення робото здатності оргтехніки, телефонного зв’язку, санітарного стану побутових приміщень та інші непередбачені додаткові затрати на загальногосподарські потреби.

, грн. (1.69)

де К_ЗВ – нормативний коефіцієнт відрахувань на загальновиробничі витрати, %. Приймаємо К_ЗВ=1,5%;

С_ПЕ – прямі експлуатаційні витрати;

, (1.70)

Тоді загальновиробничі витрати будуть складати:

 грн.

Розрахунок загальногосподарських витрат

Зарплата керівникам господарства, бухгалтерам, освітлення вулиць та інші:

, грн. (1.71)

де К_зг – нормативний коефіцієнт відрахувань на загальногосподарські витрати, %. (К_зг=0,5...3,5%). Приймаємо К_зг=2%.

Підставивши значення у формулу (26) отримаємо:

 грн.

Розрахунок виробничої собівартості

Собівартість всього обсягу продукції

Виробнича собівартість всього обсягу продукції:

, грн. (1.72)

де А – поточні прямі приведені витрати на весь обсяг продукції, грн.;

Б – разові непрямі витрати на весь обсяг продукції, грн.;

n – обсяг продукції, т.

Поточні і разові витрати

Поточні і разові витрати визначаємо як,

 (1.73)

де И – урожайність культури, т/га

 грн./га

 (1.74)

де К₀ – коефіцієнт, що показує, яка частка продукції (або зарплати) приходить на даний вид продукції від загального її обсягу у загальному виробництві господарства;

S – площа вирощування певної культури, га.

грн.

Підставивши дані у формулу (27) отримаємо:

 грн.

Собівартість одиниці продукції

Виробнича собівартість одиниці продукції:

  , грн./т (1.75)

Підставивши значення отримаємо:

 грн./т.

1.5 Організаційний план

У цьому розділі мова йде про те, з ким ми збираємось організувати свою справу і як плануєте налагодити роботу персоналу.

1. На наявних робітників ми даємо стислу характеристику: кваліфікація, досвід роботи і їх корисність для нашого підприємства.

2. Якщо необхідно набрати робітників, то пред'являються вимоги до них і намічаються шляхи прийняття на постійну роботу або в якості сумісників.

3. Приводиться організаційна схема підприємства, з якої повинно бути чітко очевидно:

- хто і чим буде займатись,

- як будуть взаємодіяти;

- хто кому буде підпорядковуватись;

- хто кого буде контролювати.

4. Обумовлюються питання оплати праці і її стимулювання.

ПРИКЛАД 1

Організаційний план

Високі кваліфікаційні вимоги – основна умова побудови успішного бізнесу. Оптимальна виробнича структура дільниці – це такий склад співробітників і фахівців, коли найменші виробничі витрати приносять найбільший можливий прибуток. Вона передбачає оптимальну структуру управління та оптимальний підбір складу фахівців. Саме оптимальне управління пов'язане з мінімальними втратами на організацію виробництва і максимально – можливим прибутком. Для планованої діагностичної дільниці структурна схема може бути такою (рис. 1.5):

Структура управління підібрана з фахівців своєї справи з досвідом роботи (не менше 2 років), які добре знають технологічних процес проведення діагностики, сильні і слабкі сторони конкурентів, можуть впроваджувати новітні технології обслуговування та зниження витрат. Заробітна плата управлінському персоналу віднесена до постійних витрат і в основному не залежить від об'ємів надання послуг. Заробітна плата робітників, які безпосередньо виконують роботи пов'язані з діагностикою, буде залежати від кількості виконаних робіт. Розроблені спеціальні положення про економічні методи стимулювання робіт.

ПРИКЛАД 2

Органiзацiйний план

Системою управління безпекою праці сільськогосподарського підприємства „Потилко” являє собою процес об’єднання профілактичних засобів, виконуваних на всіх рівнях виробництва, в єдину систему з метою їх ефективного впливу на підвищення рівня безпеки виробничого обладнання, технологічних і трудових процесів (рис. 1.6).

Правління СГП „Потилко” складає 16 осіб, з них 11 – керівники структурних підрозділів, 4 – головні спеціалісти та голова підприємства.

Голова підприємства – Тарасенко Микола Федорович 1958 року народження. Займає дану посаду з моменту створення підприємства.

Марченко Сергій Степанович працює головним агрономом СГП, 1956 року народження, закінчив Державний агроекологічний університет, має 25 років виробничого стажу за фахом.

Петренко Роман Анатолійович – головний інженер СГП, 1967 року народження, закінчив Державний агроекологічний університет, має 9 років виробничого стажу за фахом.

Мартинюк Петро Йосипович працює головним енергетиком СГП, 1963 року народження. Закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, має 12 років виробничого стажу.

Куц Марина Іванівна – головний зооінженер, 1968 року народження, закінчила Державний агроекологічний університет, має 10 років виробничого стажу за фахом.

Всі керівники структурних підрозділів мають вищу освіту за фахом.

Розроблені і затверджені правлінням професійні обов’язки управління СГП. Всі службовці підрозділів працюють у постійному штаті. Основні робітники залучаються, як на постійній так і тимчасовій основі.

Оплата праці робітників у сезон виробництва – погодинна відповідно до існуючих тарифів. Для стимулювання оплати праці передбачено додатковий фонд оплати праці в розмірі 20 % від основного фонду оплати.

1.6 Юридичний план

У даному розділі необхідно визначити форму власності та правовий статус створюваного підприємства відповідно до Закону України „Про власність”: індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної особи і винятково на його праці; сімейне підприємство, що засноване на власності і праці громадян України, членів однієї сім'ї, що мешкають спільно; приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу, підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, суспільної і релігійної організації; державне комунальне підприємство, засноване на власності адміністративно-територіальних одиниць; державне підприємство, засноване на загальнодержавній власності; спільне підприємство, засноване на базі об'єднаного майна різних власників (змішана форма власності); підприємство, засноване на власності юридичних осіб і громадян України та громадян інших держав.

Безпосередньо з юридичного плану інвестори мають отримати інформацію про вашу попередню кредитну історію (які суми ви запозичували в минулому, з яких джерел та за скільки часу погашали), наявні активи підприємства, які можуть бути використані в якості застави, в якому вигляді ви плануєте залучити інвестицію та що ви можете запропонувати інвестору (дивіденди, акції, частку від об’єму продажу, частку виробленої продукції, давальницьку схему, інше).

ПРИКЛАД 1

Юридичний план

Дилерський центр діагностування створюється за кошти підприємства і співпрацює з торгівельною маркою КамАЗ. Це дозволяє прийняттю замовлень по наданню послуг клієнтам а/м КамАЗ.

Діагностична дільниця ТОВ «Житомирський автоцентр КамАЗ» свою діяльність веде на основі законодавства України, є юридичною особою і діє на основі Статуту і Статутного договору. Дільниця має пакет необхідних документів, розрахунковий рахунок, ліцензію на проведення даного виду послуг.

ПРИКЛАД 2

Юридичний план

Юридичною формою організації господарства є приватне підприємство, засноване колишніми членами розпайованого колективного підприємства. Статутний фонд — 220,5 тис. грн.

Така форма власності створює матерiальну зацiкавленiсть працiвників усiх виробничих ланок СТОВ „Вереси” у результатах своєї працi, що найбiльше вiдповiдає задачам господарства – виробництв сільськогосподарської продукції за ціною, що дозволить протягом трьох, п’яти рокiв зайняти мiцнi позицiї на аграрному ринку регіону.

1.7 Ризики та шляхи їх усунення

При упорядкуванні бізнес-плану важливо передбачити усі види ризику, з якими може зіткнутися господарство, їх джерела і момент виникнення. Асортимент ризиків досить широкий:

- пожежі і землетруси (природні);

- страйки і міжнаціональні конфлікти (форс-мажорні ситуації);

- зміна в податковому регулюванні і коливання валютних курсів (економічні);

- погода;

- виробничі ризики.

Звичайно, ймовірність кожного типу ризику різноманітна, як і сума збитків, які вони можуть викликати. Тому в бізнес-плані потрібно хоча б орієнтовно оцінити те, які ризики для господарства найбільш ймовірні і в що вони (у випадку їх виникнення) можуть обійтися.

Для великих проектів необхідний ретельний прорахунок ризиків з використанням математичного апарату теорії ймовірності.

Для простіших і дешевших проектів достатній аналіз ризиків за допомогою чисто експертних методів.

Визначивши можливі ризики, до яких може бути схильне сільськогосподарське підприємство, Ви повинні відповісти на запитання: як зменшити ризики і втрати?

Відповідь на це питання повинно складатися з двох розділів:

1. Вказуються організаційні заходи профілактики ризиків.

Наприклад, при ризику збоїв у графіку залізничних перевезень сировини Ви можете розробити альтернативну програму перевезення за допомогою автомобільного транспорту.

2. Описується програма страхування від ризиків.

В даний час система страхування вже досить розвинута і в принципі можна підстрахувати кожний свій крок: від придбання неякісного обладнання до пожежі на складі готової продукції.

Таким чином, у бізнес-плані вказується, які типи страхових полісів і на які суми планується придбати.

ПРИКЛАД 1

Оцінка ризику і страхування

При плануванні даного бізнесу були проаналізовані можливі варіанти виникнення практичних ситуацій, які можуть мати негативний вплив на фінансовий стан речей. Серед проаналізованого можна виділити наступні ризики:

-  ризик втрати майна;

-  ризик втрати капітальних вкладень;

-  ризик конкуренції;

-  політичний ризик.

Для запобігання втрат майна в результаті пожежі та крадіжки передбачаються заходи пожежної безпеки і охорони у вигляді пожежної і охоронної сигналізації і найму охоронника.

Ризик капітальних вкладень пов'язаний з питанням наявності замовлень і платіжною здатністю замовників послуг, що також переплітається з питаннями політичної нестабільності, що може вплинути на процес надання послуг і ринок збуту послуг. Ці ризики більше відносяться до об'єктивних і мало залежать від зусиль підприємства.

Найбільш ефективне страхування об'єктивних ризиків в страхових компаніях – це купівля страхових полісів.

ПРИКЛАД 1

Оцінювання ризику i страхування

Нами виконано аналiз виникнення основних ймовiрних критичних ситуацій, якi можуть негативно впливати на бiзнес, серед яких: ризик втрати капiталовкладень, стихiйнi лиха, неврожайність, з природними та виробничими ризиками, якi включають ймовiрнiсть зупинення або зниження ефективності виробництва через неякiсні сировину, машини, прорахунки у підбору кадрів тощо.

Ймовiрнiсть ризику втрати капiталу (iнфляцiя) залежить вiд великої кiлькостi чинників, випадкових i детермінованих, серед яких головне мiсце посiдає полiтична ситуацiя в країнi, яка не залежить вiд дiяльностi керiвництва пiдприємства. Сподiваємося, що стабiлiзацiя полiтичного стану та тенденцiя економiчного розвитку України призведуть до зниження темпiв iнфляцiї i сприятимуть розвитку сiльськогосподарського виробництва та бiзнесу на селi.

Втрати майна, сировини вiд стихiйного лиха (пожежi) будуть нiвельованi через систему страхування та створенням добровiльної пожежної дружини у господарствi, придбанням необхiдної кiлькостi засобiв пожежогасіння (вогнегасників). Виробничі приміщення підприємства i склади сировини та готової продукції оснащені пожежною сигналiзацiєю i протипожежними установками.

Ризик вiд неврожаїв мало ймовірний в умовах даного регіону.

Проаналізувавши всі ймовiрнi ризики, керiвництво господарства дiйшло висновку про необхiднiсть страхування виробничого обладнання. Вартість страхового полісу становить 70% вiд вартості обладнання з врахуванням ступеню його амортизації.

Нами буде використовуватись витратна стратегiя ціноутворення, яка найбільш повно вiдповiдає iнтересам виробника i за певних умов забезпечує фiнансовий вiдсоток прибутку (рівень рентабелъностi), який очiкується отримати.

ПРИКЛАД 3

Ризики та шляхи їх усунення

В ПСП „Лозина” можливі ризики:

-  пожежі (природні);

-  зміна в податковому регулюванні і зміна цін на технологічні матеріали, паливо і запчастини; (економічні);

-  погода.

Найбільш вагомий вплив на рентабельність виробництва мають економічні ризики. Важливо передбачити коливання цін та вжити можливі заходи для зниження затрат на виробництво (створити резервний запас паливо-мастильних матеріалів, запасних частин, якщо можливо відпрацювати схеми постачання паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин).

Необхідно застрхувати майно та посіви від впливу природних катаклізмів. Це понесе додаткові затрати, проте в разі пожежі або інших природних стихій збереже від збитковості вирощування сільськогосподарських культур.

1.8 Фінансовий план

У цьому розділі розробляють фінансові документи для обгрунтованого в проекті варіанту технології шляхом узагальнення матеріалу усіх попередніх розділів і представлення їх у вартісному вираженні. Такими основними фінансовими документами с:

— прогноз обсягів реалізації;

— калькуляція собівартості продукції;

— розрахунок потреби в обігових коштах на виробництво продукції;

— баланс грошових витрат і надходжень;

— зведений баланс активів і пасивів.

Прогноз обсягів реалізації

Складається за формою (табл. 1.30) на три роки. Для першого року дані наводяться поквартально, а для другого і третього років — загальною сумою за 12 місяців.

Таблиця 1.30

Прогноз обсягів реалізації, т.

Калькуляція собівартості продукції

Калькуляція собівартості (табл. 1.31) складається для кожного виду продукції з урахуванням позавиробничих витрат та ринкових цін.

Повна собівартість містить виробничу собівартість, позавиробничі витрати та податок на землю:

С₁₈=С₁₇+С₁₆+С₁₅ грн., (1.75)

де С₁₅ — виробнича собівартість вибраного варіанту технології;

С₁₆ – позавиробничі витрати на збут продукції та інші непередбачені статті витрат, їх розраховують за формулою і розподіляють пропорційно між виробничими собівартостями окремих видів продукції.

грн.(1.76)

де К_ПОЗ.В – відсоток від виробничої собівартості;

С₁₇ – податок на землю, грн.

, грн. (1.77)

де КЗП- ставка фіксованого податку на землю від її вартості. Приймаємо КЗП=0,5%

В_ЗМ – вартість землі, грн./га. В_ЗМ=4000…12000 грн./га.

Повна собівартість одиниці продукції дорівнює:

, грн./т(1.78)

де n – загальний обсяг продукції за обліковий період, т.

Баланс грошових витрат та надходжень

Цей документ дозволяє оцінити, скільки грошей необхідно вкласти в проект у розбивці за часом, тобто до початку реалізації проекту і в процесі виробництва.

Задача цього документу – показати, як буде формуватись і змінюватись прибуток.

Прогнозований прибуток – сума виручки від реалізації продукції та інших доходів

, грн. (1.79)

де В – виручка від реалізації продукції, грн.;

Д_інші – доходи від реалізації вибулих основних фондів, доходи по акціях та інші доходи, грн.

Виручка від реалізації продукції дорівнює:

, грн. (1.80)

де Ц_р – ціна від реалізації продукції, грн.;

n – загальний вихід продукції, т.

Прогноз на перші два-три роки роботи нового підприємства виконують без врахування доходів від реалізації основних фондів, що вибули, по акціях та інших, тобто розглядають ситуацію, коли доход формується тільки за рахунок продажу основної продукції, тобто:

Д=В, грн.(1.81)

Прибуток дорівнює:

, грн.(1.82)

де С₁₇ – повна собівартість, грн.;

П_З – податок на землю, грн.

Рівень рентабельності виробництва:

, % (1.83)

де С – повна собівартість одиниці продукції.

Термін окупності капіталовкладень:

, (1.84)

де К_К – капіталовкладення, грн.

ПРИКЛАД 1

Фінансовий план

Діагностична дилерська дільниця ТОВ „Житомирський автоцентр КамАЗ” є новоствореною. Для відкриття дільниці необхідні такі кошти:

  I.  на придбання обладнання – 345500 грн. і на його доставку – 6000 грн.

  II.  на установку і наладку обладнання – 12000 грн.

  III.  на ремонт і облаштування приміщення – 7500 грн.

  IV.  на оформлення документації по організації дільниці – 9540 грн.

  V.  на пошук висококваліфікованих фахівців – 2000 грн.

  VI.  на рекламу – 5000 грн.

  VII.  інші витрати – 4000 грн.

Загальна сума необхідних коштів для підготовки дільниці до роботи складає 391540 грн.

Дану суму підприємство планує виділити впродовж 3 місяців (у перший місяць – 150000 грн.; у другий місяць – 150000 грн.; у третій місяць – 91540 грн.). Виходячи з середньоарифметичної ціни, яка склалася на ринку, для однієї послуги, визначаємо прогноз об'ємів реалізації на три найближчі роки.

Для перевірки синхронності надходжень і витрат складаємо баланс грошових витрат і надходжень.

Для визначення беззбиткового обороту дільниці виконуємо розрахунки для побудови графіка – беззбитковості.

Згідно формули беззбитковості:

БО = Сс: (Р – Ст) (1.86)

БО = 163288 : (550 – 284,3) = 615 автомобілів

Прогноз об'ємів реалізації послуг показаний в таблиці 1.32.

ПРИКЛАД 2

Фiнансовий план

Впровадження ринкових відносин в економку України та комерцiалiзацiю всіх сторін життя суспільства не сприяють зниженню ризику небезпеки виробництва, але відомо, що покращення умов праці, усунення шкідливих i небезпечних факторів виробничого довкілля, зниження показників виробничого травматизму та професійної захворюваності супроводжується не лише соціальним, але й економічним ефектом. Зростає період професійної активності працiвникiв та продуктивність праці, скорочуються видатки на пільги та компенсацiї працівникам за незадовiльнi умови праці.

Покращення умов праці, впровадження заходів щодо забезпечення безпеки праці, супроводжується зниженням показників виробничого травматизму та професійної захворюваності: зростає ефективний фонд робочого часу, що зумовлює економічний ефект.

Корисність впровадження будь-якого заходу характеризується величиною її економічної ефективності, що визначається відношенням економiчних результатів впровадження заходу в практику підприємства до витрат на його здiйсненняя.

Економічна ефективність визначається з метою:

- вибору оптимального варіанту поліпшення умов безпеки праці;

- виявлення впливу реалізацій заходів щодо поліпшення умов праці на пiдприємствi, аналiзу показників виробничо-господарської дiяльностi пiдприємства, розмiр доходу, величини матеріальних збитків, обумовлених нещасними випадками, професійною та загальною захворюваністю, плинністю кадрів тощо;

- обґрунтування підвищення продуктивності праці за рахунок покращення умов виконання робіт;

- обґрунтування матеріального i морального стимулювання за розроблення i впровадження заходів з охорони праці.

Економiчнi результати заходів щодо поліпшення умов i охорони праці виражаються у вигляді економії ресурсів за рахунок зменшення втрат, що викликані аваріями, нещасними випадками i професiйними захворюваннями як в економiцi загалом, так i на кожному пiдприємствi зокрема.

Розрахуємо ефективність витрат на охорону праці у СТОВ „Вереси”.

Показник ефективності витрат підприємства Еп на заходи щодо охорони праці це відношення величини річної економії за рахунок поліпшення умов i безпеки праці до суми витрат (вкладень) підприємства в охорону праці:

,(1.87)

де Ер – річна економія від поліпшення умов i охорони праці на підприємстві (доход або зменшення втрат);

В – загалънi витрати (вкладення) підприємства в охорону праці.

Визначення ефективності витрат пiдприємства на охорону працi передбачає врахування двох алътернативних класифікцiй економії з поліпшення умов i охорони працi:

– за економiчними показниками, обов’язковими для облiку i звiтностi – форми статистичної звітності № 1-ПВ (умови працi), № 7-ТНВ та iн;

– за показниками, що базуються на зiставлевнi зміни основних соцiально-економiчних результатів за певний перiод часу (зниження рiвня травматизму i захворюваності, пільг i компенсацій за роботу в несприятливих умовах працi, скорочення плинності кадрiв тощо).

У СТОВ „Вереси”, де працює 89 осiб, складники витрат на профілактику травматизму та професiйних захворювань у 2010 роцi були наступнi:

В1 = 2375 грн. Це рiчнi вiдрахування у Фонд соцiального страхування вiд нещасних випадкiв на виробництвi та професiйних захворювань (ФССНВВПЗ) становлять 89 × 1088 × 12 × 0,2 × 0,01=2324 грн. (страховi щомiсячнi внески у ФССНВВПЗ 0,2% вiд фонду заробiтної платнi МФЗП = 89×1088 = 96832 грн.); В2 = 3×240 = 720 грн. (директор, його заступник та iнженер з охорони працi пройшли у лютому 2010 р. навчання з охорони праці та отримали посвiдчення про задовiльний рiвень знань у Навчально-методичному центрi з охорони працi (м. Житомир) — вартiстъ навчання за 40-годинною програмою становить 240 грн. на одну особу);

В = 1704 грн. (придбання спецодягу та засобiв iндивiдуального захисту було профiнансовано через фонд охорони працi господарства).

Тобто безпосередньо на потреби охорони працi у господарстві було спрямовано В2 + В3 = 720 + 1704 = 2424 грн. У розрахунку на одного працівника це становило трохи більше 27 грн. у рік. Тобто майже у півтора рази менше середньогалузевих показникiв (близько 45 грн.).

В = ∑Ві= 2324 + 720 + 1704 = 4748 грн.

Разом з тим СТОВ „Вереси” повинно згiдно з вимогами Закону „Про охорону праці” витрачати на потреби охорони працi у рiк не менше нiж 0,5% вiд суми реалізованої продукції 0,005×1263000 = 6315 грн. Тобто питомi витрати на охорону праці мають становити не менше 6315 / 89 = 70,9 грн.

На 2011 рiк витрати на профілактику травматизму та професiйних захворювань у господарстві запропоновано збільшити (з розрахунку 75 грн. на кожного працівника в рік без страхових внесків до Фонду соціального страхування вiд нещасних випадків та захворюваності, якi вважаємо незмінними порівняно з 2010 р.) до В = ∑Ві= 89×75 + 2324×8999 грн. І хоча це майже у два рази бiльше, нiж витрати на потреби охоров‛я працi у 2010 р., але таке збільшення вiдповiдає середнім показникам питомих витрат на охорону праці у сільському господарстві України.

Рiчну економiю витрат пiдприємства вiд покращення стану охорони працi визначають як різницю сум складникiв основних витрат з охорони працi до i пiсля запровадження комплексу заходiв щодо покращення стану охорони працi.

3 2001 року компенсації виробничого травматизму взяв на себе Фонд соціального страхування вiд нещасних випадків та професiйних захворювань на виробництві. Тому відшкодування потерпілим внаслiдок травм i професійних захворювань обумовлені страховими внесками. Оскільки пiдприємства сiльськогосподарсъкого профiлю користуються пільгами щодо страхових внесків (0,2 % вiд фонду заробітної платні підприємства), то рiчнi вiдрахування у Фонд за 2010 рiк становлять 2324 грн.

У СТОВ „Вереси” пiльги та компенсацій працiвникам за роботу у важких та шкідливих умовах визначені у колективному договорі. За підсумками 2010 року вони буди наступними:

• додаткові відпустки у кiлькостi 3 днiв отримували 9 працiвників, П = 1148 грн.;

• лiкувально-профiлактичне харчування (молоко) отримували 11 працiвникiв, П3 = 2999 грн.;

• доплати за шкiдливi умови та iнтенсивнiсть працi (10%) отримували 7 працiвникiв, П6 = 8568 грн.

Отже ∑Пі = 1148 + 2999 + 8568 12715 грн.

Оскiльки в попереднi роки у СТОВ „Вереси” аварiй не було, то:

∑Аі =0.

Згiдно з чинним законодавством з охорони працi штрафи, що можуть бути накладені на пiдприємство за порушення нормативів з охорони праці та виробничi нещаснi випадки з важкими наслідками, не повинні перевищувати 5% мiсячного фонду заробiтної плати пiдприємства. Для СТОВ „Вереси” мiсячний фонд заробітної плати становить 89 × 1088 = 96832 грн., а тому, вважаючи, що такi штрафні санкцій будуть за наявності виявлених порушень в галузі охорони працi, ∑Ші = 4842 грн. одноразово.

Вважаємо, що одразу протягом 2010 р. покращити умови працi всiм робiтникам не можна (потрібно багато коштів, яких господарство не має), а тому річна економія господарства вiд покращення стану охорони працi становитиме суму вiдмiни доплат для 2 працiвників за шкiдливi умови та iнтенсивнiсть працi, на додатковi вiдпустки i молоко, а також вiдсутнiсть штрафів за порушення охорони праці у господарстві. Тоді показник ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці дорівнює

Еп = (2 × 1148 / 9 + 2 × 2999 / 11 + 2 × 8568 / 7 + 4842) / 8999 = 0,90; тобто протягом 12 / 0,90 ≈ 13,3 (мiсяцiв) заходи з охорони працi окупляться.

Такий показних окупності коштів, витрачених на потреби охорони працi, цілком прийнятий, оскільки соцiалъно-економiчний ефект вiд бiльшостi запропонованих заходiв довготермiновий.

Результати обчислення економічної ефективності запропонованих заходiв з охорони працi було зведено у табл. 1.34.

ПРИКЛАД 2

Фінансовий план

Прогноз обсягів реалізації

Прогноз обсягів реалізації по кварталах першого року, а також за другий і третій роки наведені в таблиці 1.35. Оскільки дана продукція, тобто картопля, буде зібрана у вересні то й реалізація її почнеться з IІІ кварталу.

Таблиця 1.35

Прогноз обсягів реалізації, т.

Калькуляція собівартості продукції

Калькуляція собівартості складається для кожного виду продукції з урахуванням позавиробничих витрат та ринкових цін.

Повна собівартість містить виробничу собівартість, позавиробничі витрати та податок на землю:

, грн. (1.88)

де С₁₅ – виробнича собівартість вибраного варіанту технології;

С₁₆ – позавиробничі витрати на збут продукції та інші непередбачені статті витрат. Їх розраховують за формулою (90) і розподіляють пропорційно між виробничими собівартостями окремих видів продукції:

, грн. (1.89)

де К_ПОЗ.В. – відсоток від виробничої собівартості. Приймаємо К_ПОЗ.В.=5%.

 грн.

С₁₇ = П_З – податок на землю розраховують за формулою, грн.:

, грн. (1.90)

де К_ЗП – ставка фіксованого податку на землю від її вартості. Приймаємо К_ЗП=0,5%

В_ЗМ – вартість землі, грн. /га. В_ЗМ=5000 грн. /га.

грн.

Тоді: грн.

Повна собівартість одиниці продукції дорівнює:

, грн./т (1.91)

де n – загальний обсяг продукції за обліковий період, т.

грн./т.

Баланс грошових витрат та надходжень

Цей документ дозволяє оцінити, скільки грошей необхідно вкласти в проект у розбивці за часом, тобто до початку реалізації проекту і в процесі виробництва.

Задача цього документу – показати, як буде формуватись і змінюватись прибуток.

Прогнозований прибуток – сума виручки від реалізації продукції та інших доходів

, грн. (1.92)

де В – виручка від реалізації продукції, грн.;

Д_інші – доходи від реалізації вибулих основних фондів, доходи по акціях та інші доходи, грн.

Виручка від реалізації продукції дорівнює:

, грн. (1.93)

де Ц_р – ціна реалізації одиниці продукції, грн..;

n – обсяг реалізованої продукції, т.

, (1.94)

де Р – плановий рівень рентабельності, %;

С – розрахункова повна собівартість одиниці виробленої продукції, грн./т;

Ц_min – мінімальна ринкова ціна, грн./т.

 грн./т

Приймаємо Ц _р= Ц_min=1000 грн./т

Тоді виручка від реалізації буде складати:

 грн.

Прибуток дорівнює:

, грн. (1.95)

де С₁₇ – повна собівартість, грн.;

П_З – податок на землю, грн.

, грн.

Рівень рентабельності виробництва:

, % (1.96)

де С – повна собівартість одиниці продукції.

 %.

Термін окупності капіталовкладень:

, (1.97)

де К_К – капіталовкладення, грн. К_К – рівні сум коштів, вкладених на придбання слідуючої техніки К – 701, КамАЗ –55102, 1ПТС – 9Б. Тобто КК = 701711 грн.

Тоді:

 року.

Розрахунок рівня беззбитковості

Графік досягнення беззбитковості показує, як впливають на прибуток обсяги виробництва, ціни і витрати на виробництво продукції (з поділом на умовно-змінні і умовно-постійні). За допомогою цього графіка можна знайти так звану зону беззбитковості, тобто той обсяг виробництва, за якого витрати на виробництво будуть рівні, або менші за дохід від продажу товару. Точка перетину лінії, що показує змінювання виручки з лінією, що показує зміну витрати на виробництво, називають точкою беззбитковості.

Розрахунок рівня беззбитковості можна проводити двома методами: математичним та графічним.

Математичний метод

, (1.98)

де Т_Б – точка беззбитковості;

В_n – постійні витрати на весь обсяг – разові затрати групи Б та кредит, грн.;

В_ЗМ – змінні витрати на одиницю продукції, що містять прямі експлуатаційні витрати та витрати технологічних матеріалів. Тобто визначаються рівнянням:

, грн./т (1.99)

де И – урожайність продукції, т/га.

Графічний метод полягає в графічному розміщенні в системі координат наступних показників: обсяг реалізації в одиницях вимірюваної продукції – по осі абсцис, виручка від реалізації та витрати на виробництво – по осі ординат.

На підставі аналізу даних графіку (рис. 1.7) необхідно зробити загальні висновки щодо обсягів виробництва та тенденції їх збільшення (зменшення) –таблиця 32.

ПРИКЛАД 1

Точка беззбитковості

Математичний метод

, (1.100)

де Т_Б – точка беззбитковості;

В_n – постійні витрати на одиницю продукції – разові затрати групи Б та кредит, грн.;

В_ЗМ – змінні витрати на одиницю продукції, що містять прямі експлуатаційні витрати та витрати технологічних матеріалів. Тобто визначаються рівнянням:

, грн./т (1.101)

де И – урожайність продукції, т/га.

 грн./т,

Тоді:

 т

Графічний метод розрахунку рівня беззбитковості

На підставі аналізу даних графіку з графічної частини, зробимо загальний висновок щодо обсягів виробництва та тенденції їх збільшення (зменшення), результати внесемо в таблицю 1.37.

ПРИКЛАД 2

Точка беззбитковості

Для визначення беззбитковості обороту підприємства виконуємо розрахунки для побудови графіка беззбитковості.

Згідно формули беззбиткового обороту:

.

де В_n – постійні витрати на одиницю продукції, В_n = 4643 грн.;

Ц_В – ціна, що склалася на ринку однієї середньої послуги, становить:

Ц_В = 1119 грн.

В_ЗМ – умовно змінні витрати, на середню послугу: В_ЗМ = 34953/49=713 грн.;

Тоді: Т_Б = 4643 / (1119 – 713) = 12 послуг.

Використовуючи дані розрахунки, побудуємо графік беззбитковості (рис. 1.8).

Можна зробити висновок, що при наданні 12 середньостатистичних послуг в місяць вкладені витрати окупляться.

1.9 Стратегія фінансування

У даному підрозділі необхідно викласти план одержання коштів для створення або розширення сільськогосподарського підприємства, тобто даються відповіді на питання:

1. Де планується одержати кошти на створення або розширення виробництва та у якій формі?

2. Коли очікувати повного повернення вкладених коштів і одержання прибутку?

Що стосується джерел фінансування розробленого бізнес-плану, то існують різноманітні варіанти:

— власні кошти;

— кредити;

— акції.

Оцінка термінів повернення позикових коштів здійснюється на підставі розрахунків термінів окупності вкладень.

Таблиця 1.38.

Заявка на одержання кредиту

ПРИКЛАД 1

Стратегія фінансування

Для створення підприємства ТОВ „Агро-Союз-Житомир” потрібно коштів в розмірі 660090 грн.

Джерелом фінансування проекту має бути Райфазен банк АВАЛЬ м. Житомира. Сума кредиту 190170 відсоткова ставка кредиту 20 % річних. Термін очікуваного повернення кредитних коштів з відсотками розрахований на 2,55 роки. Після повернення кредиту і відсотків за користування кредитом весь наступний прибуток буде виконувати роль інвестицій для подальшого розвитку підприємства.

В таблиці 1.40 показано операційний графік використання коштів даного підприємства.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РЕМОНТУ І СТАН РЕМОНТНО-ОБСЛУГОВУЮЧОЇ БАЗИ ГОСПОДАРСТВА

В цьому розділі висвітлюються наступні питання:

–  які об’єкти РОБ /ЦРМ, ПТО, пересувні засоби, гараж з профілакторієм і інші є в господарстві;

–  які види ремонту і ТО МТП і обладнання тваринницьких ферм проводяться на ремонтно-обслуговуючих підприємствах районного і обласного рівнів;

–  коротка характеристика ЦРМ господарства /тип майстерні, її площа, кількість і склад працюючих/, склад і коротка характеристика ремонтно-технологічного обладнання.

Використовуючи зібрані дані та наглядний посібник студент відображає “Сучасну організаційну структуру управління РТП”.

2.1 Визначення загального об’єму ремонтно-обслуговуючих робіт і обґрунтування програми центральної ремонтної майстерні

Існує декілька способів визначення кількості ремонтно-обслуговуючих діянь і об’ємів ремонтних робіт, що відрізняються трудомісткістю і точністю проведення розрахунків.

Помашинний метод розрахунку.

Цим методом визначають кількість ремонтів і технічних обслуговувань по кожній конкретній машині, з урахуванням її фактичного напрацювання від останнього ремонту чи ТО і планового річного напрацювання.

Спочатку визначають кількість капітальних, ПР, ТО для кожної і-тої машини окремо, а потім їх значення сумують для груп машин по кожній марці.

Кількість ремонтно-обслуговуючих діянь за рік для і-тої машини визначають за формулами:

К_кі = (В_рі + В_кі) / М_кі (2.1)

К_пі = (В_рі + В_пі) / М_п – К_кі (2.2)

К_3і = (В_рі + В_3і) / М₃ – К_кі – К_пі (2.3)

К_2і = (В_рі + В_2і) / М₂ – К_кі – К_пі – К_3і (2.4)

К_1і = (В_рі + В_1і) / М₁ – К_кі – К_пі – К_3і – К_2і (2.5)

де К_кі , К_пі ,К_3і , К_2і – відповідно кількість капітальних, ПР, ТО №3, №2, №1;

В_р – річне напрацювання, що планується для тракторів і комбайнів – в мотогодинах, гектарах чи кг використаного палива, для автомобілів в км пробігу;

В_кі, В_пі, В_3і, В_2і, В_1і – напрацювання машини відповідно, від останнього капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

М_к, М_п, М₃, М₂, М₁ – нормативне напрацювання до капітального, ПР, ТО №3, №2, №1;

Потім визначають кількість ТО і Р для всіх машин даної марки:

          N                N                N                 N                N

К_км = ∑К_кі; К_пм = ∑К_пі; Кзм = ∑К_3і; К_2м = ∑К_2і; К_1м = ∑К_1і (2.6)

           і                 і                   і                   і                і

де N – кількість машин даної марки.

Сумарну трудомісткість ТО і Р визначають, як добуток числа відповідних видів ремонтів чи обслуговувань на трудомісткість цих видів ремонтів чи обслуговувань. Наприклад, сумарну трудомісткість КР машини певної марки можна визначити за формулою:

Т^с_км = К_км * Т_км (2.7)

Т^с_км – сумарна трудомісткість капітального ремонту і-тої марки, люд.-год;

К_км – кількість КР по машинам і-тої марки. При визначенні кількості ремонтів і ТО враховується тільки ціла частина отриманого числа;

За аналогічними формулами визначаються сумарні трудомісткості планових ПР і ТО.

Груповий метод розрахунку

Цим методом визначають річну кількість і трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки по всій групі машин даної марки на основі нормативів.

Розрахункові формули для визначення кількості і трудомісткості трудомісткість ремонтно-обслуговуючих діянь для різної сільськогосподарської техніки представлені в таблиці 2.1.

Умовні позначення у формулах:

К_км, К_тм, К_зм, К_2м, К_1м, К_сом – кількість, відповідно, капітальних, поточних ремонтів, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань по машинам даної марки;

Т^с_км, Т^с_пр, Т^с_3м, Т^с_2м, Т^с_1м, Т^с_сом – трудомісткість, відповідно, капітальних, ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1, сезонних обслуговувань, люд-год (додаток 4)

N – кількість машин;

В_р – річне планове напрацювання однієї машини, мото-годин, у.о.га, кг використаного палива, га зібраної площі, км пробігу (додаток 5);

М_п, М₃, М₂, М₁ – нормативне напрацювання, відповідно, до ПР, ТО-3, ТО-2, ТО-1 (одиниці виміру ті ж), (додаток 6);

Q_км – коефіцієнт охоплення капітальним ремонтами (додаток 7);

g^т_кр, g^т_пр, g^т_то – сумарна питома трудомісткість капітального, ПР, і ТО обладнання тваринницьких ферм, люд-год/1000 голів (додаток 8);

П₁ – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом тракторів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 9);

П₂ – поправочний коефіцієнт, що враховує середній вік машин в парку (додаток 10);

П₃ – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує категорію дорожніх умов експлуатації (додаток 11);

П₄ – поправочний коефіцієнт до нормативів на ТО і ремонт автомобілів, що враховує природнокліматичні умови експлуатації (додаток 12);

П₅ – поправочний коефіцієнт до середнього річного коефіцієнту охоплення капітальним ремонтом комбайнів, що враховує зональні умови експлуатації (додаток 13);

П₆ – коефіцієнт, що враховує списання сільськогосподарської техніки (додаток 14).

Нормативні значення періодичності, трудомісткості ТО і Р, коефіцієнти охоплення КР, значення поправочних коефіцієнтів дані в додатках 4…14.

Значення планового річного напрацювання машин беруться з виробничих завдань господарств або задаються викладачем.

Стохастичний метод визначення кількості технічних дій

Розглянувши вище метод планування ремонту основаних на середніх значеннях до ремонтних і міжремонтних напрацювань без врахування розсіювання їх у реальних умовах експлуатації, що призводить до помилок. Правильне планування ремонтних дій набуває особливого значення при заключенні договорів господарств, з технічними центрами, РТП та іншими ремонтними підприємствами.

Воно повинно проводитися на основі фактичних показників надійності об’єктів ремонту в конкретних господарствах при певних умовах експлуатації.

Для зменшення помилки при визначенні кількості ремонтів тракторів рекомендується виконувати розрахунки з урахуванням розсіювання планового річного напрацювання В_р машини і напрацювання (В_к, В_г) машини від останнього ремонту до початку запланованого періоду.

На основі двох розподілень напрацювання (див.мал.) можна отримати композицію законів, яка відбиває випадковий характер зміни напрацювання машини і-тої марки до ремонту.

Ця композиція має, як правило, нормальний закон розподілення з коефіцієнтом варіації V = 0,2…0,3.

Визначення кількості капітальних ремонтів.

Кількість капітальних ремонтів К_км тракторів розраховують за формулою:

К_км = N Р_кі П₁ П₂ (2.41)

де N – кількість тракторів і-тої марки в господарстві, шт.;

Р_кі – ймовірність потреби в капітальному ремонті тракторів і-тої марки.

Ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки визначають за формулою:

Р_кі = 1 – F_о(Х) (2.42)

де F_о – центрована інтегральна функція розподілення;

Х – аргумент інтегральної функції розподілення, яка визначає ймовірність потреби в КР тракторів і-тої марки.

Аргумент Х інтегральної функції розподілення розраховують по формулі:

Х = [М_к – (В_к + В_р)] [(V_{к Вк})² + (V_р В_р)²]^-0,5 (2.43)

де В_к – середнє напрацювання тракторів і-ої марки від останнього ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

V_к – коефіцієнт варіації розроблення напрацювання трактора і-ої марки від останнього капітального ремонту;

V_р – коефіцієнт варіації розподілення планового річного напрацювання.

При відсутності відомостей про середній ресурс машин можна використати відомості про нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту (табл. 2.2.).

Після визначення аргументу Х знаходять значення інтегральної функції F₀ по таблиці.

Якщо отриманні значення аргументу не співпадають з табличними, інтегральну функцію знаходять з використанням лінійної інтерполяції.

Якщо отримане значення Х знаходять між табличними значеннями Х₁ і Х₂, то інтегральна функція визначається за формулою:

у = у₁ + (х – х₁)(у₂ – у₁)/(х₂ – х₁), (2.44)

де у₁і у₂ – найближчі значення функцій.

Визначення кількості поточних ремонтів.

Кількість поточних ремонтів Q_n розраховують за формулою:

Q_n = N · P_Р · П₁ · П₂, (2.45)

де Р_п – ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки.

Ймовірність потреби в поточному ремонті тракторів і-ої марки визначають за формулою:

Р_п = 1 – F_о(Х_п) (2.46)

де Х_п – аргумент інтегральної функції нормального розподілення, який визначає ймовірність потреби в ПР тракторів і-тої марки.

Аргумент Х_п інтегральної функції розподілення визначають формулою:

Х_п = [В_п – (В_фп + В_п)][(V_фп В_фп)² + (V_р В_р)²]^0,5 (2.47)

де В_п – нормативне напрацювання до ПР тракторів і-тої марки, у м.ет.га;

В_фп – середнє напрацювання тракторів і-тої марки від останнього поточного ремонту до початку планового періоду, у м.ет.га;

V_фп – коефіцієнт варіації розподілення напрацювання тракторів і-тої марки від останнього ПР.

Якщо аргумент має від’ємне значення, центрова функція визначається із залежності:

F_о(-Х) = 1 - F_о(Х) (2.48)

В цьому випадку ймовірність потреби в ПР можна визначити із залежності: Р_п = F_о(Х_п)

Значення інтегральної функції знаходять в таблиці 2.3.

Приклад.

Визначити планову кількість капітальних і поточних тракторів ЮМЗ-6Л/М у фірмовому тех. центрі ремонту тракторів ЮМЗ.

Вихідні дані.

Кількість тракторів N =100шт. Вр =1100 у м.ет.га., V_фк=V_фт = 0,3.

Середній строк експлуатації складає 5 років.

Рішення.

Визначення кількості капітальних ремонтів розраховують за формулою. аргумент інтегральної функції розподілення:

Х_к = [3360 – (1600+1100)]·[(0,3·1600)² + (0,3·1100)²]^-0,5 = 1,13.

В знаходять значення інтегральної функції для Х_к = 1,13. F₀(Х_п) = 0,871.

Визначають ймовірність потреби тракторів в капітальному ремонті:

Р_к = 1- 0,871 = 0,129.

Кількість капітальних ремонтів тракторів:

К_к = 100 · 0,129 · 1,07 ·1,25 = 17,25

Приймаємо К_к = 17

Визначення кількості поточних ремонтів.

Визначення аргумент інтегральної функції за формулою:

Х_п = [1120 – (530+1100)]·[(0,3·530)² + (0,3·1100)²]^-0,5 = -1,39.

З таблиці 2.3 знаходимо F₀(1,39) = 0,918.

Р_т = F₀(Х_т) = 0,918.

Кількість поточних ремонтів складає:

Кр = 100 ·0,918 · 1,07 = 98,226

Таблиця 2.2

Нормативне напрацювання тракторів до капітального ремонту, у м.ет.га.

Після проведення розрахунків об’ємів робіт проводиться їх розподіл між підприємствами різних рівнів, тобто виділяються роботи, які доцільно виконувати на спеціалізованих ремонтних підприємствах обласного або районного рівнів, роботи, які доцільно виконувати в центральній ремонтній майстерні господарства, а також роботи, які слід виконувати в майстернях пунктів технічного обслуговування дільниць, бригад, ферм або пересувними засобами технічного обслуговування і ремонту машин.

При розподіленні ремонтно-обслуговуючих робіт слід враховувати, що:

- на спеціальних ремонтних підприємствах обласного і районного рівнів, як правило, планується проведення капітального ремонту тракторів. Автомобілів, зернозбиральних комбайнів поточних ремонт і складні види технічного обслуговування енергонасичених тракторів типу Т-150К, К-700, МТЗ-100 та інші, ремонт складних сільськогосподарських машин, металообробного і ремонтно-технічного обладнання, пресувальних насосних установок, обладнання тваринницьких ферм, нафтоскладів, електродвигунів; ремонт складної закордонної техніки можуть виконувати машинно-технологічні станції;

- в центральних ремонтних майстернях господарств передбачають проведення капітальних ремонтів деяких тракторів, поточних ремонт і технічне обслуговування тваринницьких ферм;

- на пунктах технічного обслуговування відділків /бригад/ передбачається проведення першого, другого і сезонного технічних обслуговувань тракторів, комбайнів сільськогосподарських машин, поточного ремонту нескладних сільськогосподарських машин. При цьому слід мати на увазі, що ПТО відділків, /бригад/ не являються обов’язковими при формуванні ремонтно-обслуговуючих баз господарств, тобто, в певних умовах такі пункти не передбачаються, проведення вказаних видів ремонтів планується в центральній майстерні. Рекомендації по раціональному розподілу об’ємів робіт між підприємствами різних рівнів наведені у додатку.

Результати розрахунків трудомісткості робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку і обладнання тваринницьких ферм зводяться в таблицю 2.4.

Підсумовуючи трудомісткості по всіх видах робіт і типах машин, визначаємо сумарну трудомісткість робіт по ремонту і технічному обслуговуванню машинно-тракторного парку господарства Т_сум, а також трудомісткість робіт Т_м, виконанням яких передбачається проводити в ЦРМ.

            _{i             j          z          m                     n}

Тсум =∑Ттр + ∑Тк + ∑Та + ∑Тсх + ∑Тф,  (2.49)

            ^{1            1          1          1                      1}

де, ∑Ттр, ∑Тк, ∑Та, ∑Тсх, ∑Тф – сумарна трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт по тракторам, комбайнам, автомобілях, сільськогосподарських машинах, обладнанню тваринницьких ферм, люд.-год;

 i, j, z, m, n – кількість типів марок тракторів, комбайнів, автомобілів, с/г машин, обладнання тваринницьких ферм.

В зв’язку з тим, що в ЦРМ, крім вказаних, виконуються додаткові роботи, пов’язані з ремонтом й виготовленням деталей для інших підрозділів господарства, загальна річна трудомісткість робіт ЦРМ визначається із виразу:

Т_мг = К Т_м, люд.-год,  (2.50)

де К – коефіцієнт, враховуючий додаткові роботи. він приймається рівним 1,15…1,20.

Виробнича програма ЦРМ виражається в умовах ремонтах і визначається по формулі:

W_y = Tмг/300 ум. рем. (2.51)

2.2 Обґрунтування режиму і розрахунок річних фондів часу майстерні, робочих, обладнання

Режим-роботи ремонтної майстерні визначається числом робочих днів на протязі тижня, тривалістю зміни і кількістю змін.

Тривалість зміни, згідно з трудовим законодавством встановлюється із розрахунку роботи 41 час на тиждень для нормальних умов праці.

Кількість змін роботи відділків майстерні встановлюється згідно з виробничими умовами і програмою ремонту.

Під фондом часу розуміється час в годинах. Що затрачується на протязі плануємого періоду року, кварталу, місяця, робочим місцем, робочим станком.

Фонд часу ділиться на номінальний днів за запланований період без врахування можливих затрат. Він визначається за наступними формулами:

-  номінальний фонд часу робочого місця /майстерні/ Ф_м

Ф_м = [(d_к – d_b - d_n)t - d_nn]n; год (2.52)

-  номінальний фонд часу робочого Ф_нд

Ф_нд = (d_к – d_b - d_n)t - d_nn; год  (2.53)

-  номінальний фонд часу обладнання Ф_но

Ф_но = [(d_к – d_b - d_n)t - d_nn]n; год (2.54)

де d_к, d_b, d_n – кількість календарних, вихідних і святкових днів за плануємий період;

t – середня тривалість робочої зміни, год. при одному вихідному дні в неділю t = 6,83 год, при двох вихідних днях t = 8,20 год;

d_nn – число передсвяткових днів за запланований період;

n – кількість робочих змін.

Дійсний фонд часу враховує в вимушені втрати часу по різних причинах. Він визначається по формулах:

дійсний фонд часу Ф_др

Ф_др = [(d_к – d_b - d_n - d_о)t - d_nn]n_р; год (2.55)

дійсний фонд робочого часу Ф_до

Ф_до = Ф_но n₀; год (2.56)

де d_о – тривалість відпустки робочого за запланований період, днів;

n_р – коефіцієнт, враховуючий втрати робочого часу за поважними причинами, приймається рівним 0,96;

n_о – коефіцієнт, враховуючий простої обладнання при ремонті і технічному обслуговуванні, приймається рівним 0,95-0,98.

2.3 Розрахунок площі майстерні

За своїм функціональним призначенням площа приміщення поділяється на дві основні групи виробнича і допоміжна.

До виробничих відносять площі зайняті технологічним обладнанням і є об'єктами ремонту та ТО, що знаходяться на робочих місцях, а також проходами і проїздами між обладнанням і робочими місцями.

До допоміжних відносять площі, зайняті санітарно-побутовими приміщеннями, складами, приміщеннями для культурного обслуговування, допоміжним і енергетичним обладнанням.

Площу дільниці будемо розраховувати за формулою:

,(2.57)

де  – виробнича площа дільниці, м²;

 – програма дільниці в умовних ремонтах;

В – питома площа, що припадає на один умовний ремонт, м²;

А – площа, що не залежить від програми дільниці, м².

Допоміжна площа майстерні визначається за формулою:

,(2.58)

де Р_Д – загальна чисельність персоналу дільниці;

 – питома площа допоміжних приміщень на одного працюючого, м²/люд.

Значення  залежить від кількості працюючих, воно знаходиться в межах  = 4,0...8,0 м²/люд. Сумарна площа дільниці визначається за формулою:

,(2.59)

2.4 Енергетична частина

2.4.1 Розрахунок річної потреби в освітлювальній і силовій електроенергії

Для розрахунку сумарної річної потреби силової енергії, необхідної для даної дільниці по відомості устаткування визначити потужність електроприймачів () розрахувати активну потужність по формулі:

(2.60)

де  – коефіцієнт попиту, що враховує недовантаження (по потужності) і неодночасності роботи, електроприймачів, втрати в мережі й в електродвигунах, для електросталі =0,10, устаткування для миття деталей =0,25, верстат настільно-свердлильний =0,15, верстат точильно-шліфувальний =0,15.

Річна витрата силової енергії для виробничого підрозділу визначаємо за формулою:

, кВт(2.61)

 – дійсний фонд часу обладнання;

 – коефіцієнт завантаження устаткування за часом,  = 0,75...0,8,

Річну витрату освітлювальної електроенергії на дільниці визначаємо за формулою:

Е_г.ос = (Тг.ос Fуч So)/1000,кВт(2.62)

де – річне число годин використання максимального освітлювального навантаження, для підприємств розташованих в одній географічній широті і працюючих в одну зміну: 40° широти - 650 годин, 50° - 800 годин, 60° - 850 годин; у двох змін відповідно 2300 годин, 2500 годин, 2700 годин;

Fуч – площа ділянки, м²;

So – питома потужність освітлювального навантаження, Вт/м.

2.4.2 Розрахунок річної витрати тепла на опалення і вентиляцію

Джерелами тепла на опалення і вентиляцію виробничих приміщень ремонтного підприємства можуть служити казанові установки і міські теплоцентралі.

,(2.63)

де – обсяг виробничого приміщення по зовнішньому обмірюванню;

q₀ і q_B – питома витрата тепла відповідно на опалення і вентиляцію при різниці внутрішньої і зовнішньої температур у 1°С, ккал/м³; (q₀ =0,45...0,55, q_B=0,15...0,25);

t_в – внутрішня температура приміщень, °С , для виробничих приміщень; t_в = 15 °С;

t_н – мінімальна зовнішня температура під час опалювального періоду.

Річна витрата палива, потрібного для опалення виробничого корпуса визначають по формулі:

(2.64)

де d – число днів опалювального сезону (опалювальний сезон починається 15 жовтня і закінчується 15 квітня наступного року), d=189 днів;

t_сер – середня температура зовнішнього повітря опалювального сезону (визначається по кліматичним таблицям для даного району) t_в= -3⁰С;

 - ККД котельної установки ( = 0,6...0,7), приймаємо =0,7;

t_н – температура зовнішнього повітря;

Q_н – нижча теплота згорання палива, 8200 ккал/кг для газу;

2.5 Розрахунок вартості виробничих фондів

Вартість основних виробничих фондів ОВФ (кошторисна вартість) складається як сума вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту і інвентарю.

ОВФ = С_буд + С_об + С_п1(2.65)

де С_буд , С_об , С_п1 – відповідно вартості виробничих будівель, обладнання, приладів, пристосувань, інструменту, інвентарю, які відносяться до основних фондів.

Вартість виробничої будівлі майстерні може бути визначене за наступною формулою:

С_буд = F _буд. ∙ С_F(2.66)

де F _буд. – загальна площа будівлі, м²;

С_F – середня вартість будівельно-монтажних робіт, 2000 грн./м²;

Вартість приладів, пристроїв, інструменту і інвентарю, віднесених до основних фондів, звичайно визначаємо за формулою:

С_п1 = (2.67)

де К_ін – процентне відношення вартості приладів, пристосувань, інструменту та інвентарю до вартості обладнання; К_ін=10...15%

Вартість обладнання можна визначити за формулою:

С_об = ( С_буд · к_о)/ 100(2.68)

2.6 Розрахунок собівартості ремонту

У зв'язку з тим, що в майстернях господарств ремонтується велика номенклатура техніки визначити собівартість ремонту кожного виду машини дуже складно, для дільниці визначимо собівартість умовного ремонту С_у по формулі:

С_у = ЗП + 34 + М + В_зв + В_зг , грн. (2 69)

Заробітна плата за один умовний ремонт визначається за формулою:

ЗП = ЗП₀ + ЗП_д + С_сои; грн, (2.70)

де ЗП₀ – основна заробітна плата виробничих робітників, грн.;

ЗП_д – додаткова заробітна плата виробничих робітників, грн.;

С_соц – відрахування на соціальні заходи (соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування), грн.

Основна заробітна плата виробничих робочих визначається за формулою:

ЗП₀ = Т_ср · С_год · К_т грн. (2.71)

де Т_СР – трудомісткість умовного ремонту рівна 300 люд-год.

С_год – середня година ставка (розцінка) робітників, грн./год., К_Т - коефіцієнт, що враховує доплату до основної заробітної плати за понаднормову і інші роботи, рівний 1,02... 1,03,

Додаткова заробітна плата визначається із співвідношення:

ЗПд = ЗПд · Кд, (2.72)

де К_д – коефіцієнт додаткової оплати, який дорівнює 0,2... 0,3.

Відрахування на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування складає 37% від суми основної і додаткової заробітної плати.

С_соц = (ЗП₀₊ЗП_д) · 0,37 (2.73)

де С_сои — відрахування на соціальні заходи включає відрахування на соціальне страхування 32% від суми основної і додаткової заробітної плати, відрахування на випадок безробіття – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати відрахування на пенсійне страхування – 2,5% від суми основної і додаткової зарплати.

Витрати на запасні частини, що припадають на один умовний ремонт будемо розраховувати за формулою:

ЗЧ = П_р В_р,(2.74)

де В_р – вартість ремонту однієї одиниці (наприклад В_р двигуна = 4500 грн.).

На ремонт одного двигуна в середньому за нормами витрачають 48 люд.-год., звідси виходить, що на один умовний ремонт припадає 6,25 ремонтів двигунів.

П_р = 300/48 = 6,25(2.75)

Витрати на матеріали можна визнати з величини заробітної плати.

М = 0,18 ЗП (2.76)

де ЗП – заробітна плата за один умовний ремонт.

2.7 Розрахунок показників ефективності проектного рішення

Об’єм валової продукції по ремонтній дільниці може бути визначений за формулою:

ВП_у = , грн.(2.77)

де Т_м – сумарна річна трудомісткість робіт дільниці;

Ц_в – вартість одного капітального ремонту (20 % від С_у);

310 – середня трудомісткість ремонту.

Умовні витрати на гривню товарної продукції можу бути визначений за формулою:

грн. /грн.(2.78)

С_у – собівартість одного умовного ремонту;

W_у – програма ремонтної майстерні, W_у = 22.

Умовну продуктивність праці ремонтної майстерні підприємства, визначаємо за формулою:

; грн./грн.(2.79)

де Р_ср – середньорічна списочна кількість виробничих робітників.

Продуктивність праці визначаємо в натуральному виразі: кількість ремонтів у розрахунку на одного робітника:

, ум. рем./люд.(2.80)

Фондоозброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:

; грн./люд.(2.81)

Технічну озброєність виробничих робітників дільниці визначаємо за формулою:

(2.82)

Умовна фондоємкість продукції визначається за формулою:

(2.83)

Умовний прибуток Т_у по дільниці підприємства може бути визначений за формулою:

Т_у = Ц_в · N_МТЗ – С_у · W_у(2.84)

Число умовно проведених до трактора МТЗ-80 ремонтів по майстерні визначається:

N_МТЗ = Т_м /310, ум. рем. (2.85)

Умовна рентабельність виробництва в ремонтній майстерні господарства визначається по собівартості R_с і по фондах R_ф за формулами:

R_с = (2.86)

R_ф = (2.87)

Термін окупності капітальних вкладень визначаємо за формулою:

t = , роки(2.88)

3. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Для сучасного виробництва характерним є вплив на організм людини різних технічних, хімічних, біологічних психологічних та інших факторів внаслідок застосування машин і механізмів, енергетики, матеріалів і речовин (пестицидів, мінеральних добрив, лаків, фарб, тощо), значні рівні шуму, вібрації, а також забрудненість повітря тощо. Конституційне право громадян нашої держави на охорону її життя і здоров’я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України “Про охорону праці”. Закон відображає державну політику в галузі охорони праці, що базується на таких принципах:

- пріоритету життя і здоров’я працівників відповідно до результатів виробничої діяльності підприємства, повної відповідальності власника за створення небезпечних і шкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань;

- створення таких умов праці на виробництві, які б гарантували повну безпеку життєдіяльності працюючих, при яких максимальна продуктивність праці відповідала б найменшим затратам енергії організму людини, а організм людини не зазнавав би шкідливої дії різних виробничих факторів.

В даному розділі необхідно висвітлити наступні питання:

–  яке матеріально-технічне забезпечення підприємства /склад автопарку, тракторного парку/;

–  забезпеченість господарства (підприємства) трудовими ресурсами і як вони використовуються;

–  провести аналіз умов праці працівників /захворюваності, травматизму/.

3.1 Матеріально-технічне забезпечення

Навести склад машинно-тракторного та автомобільного парків підприємства чи господарства, на якому проходили виробничу практику, проаналізувати за тяговими класами, типом ходової частини та строками експлуатації та навести все це у таблицях 3.1-3.4.

Проаналізувати склад машинно-тракторного парку за зазначеними показниками та відмітити чи є він достатній для безпечного виконання різноманітних робіт у господарстві.

Аналогічно навести склад автомобільного парку за вантажопідйомністю, строками експлуатації та призначенням, дані занести у таблиці 3.5-3.8.

Провести аналіз автомобілів їх термінів експлуатації та визначити чи могли вони бути причиною виробничого травматизму чи професійного захворювання.

Ремонтно-обслуговуюча база підприємства містить ремонтну майстерню, склад запасних частин, пункт технічного обслуговування, біля них також розташовані тракторна бригада, парк сільськогосподарських машин, пункт зберігання і заправки паливом, санітарно-побутові приміщення.

3.2 Забезпеченість кадрами

Навести дані про трудові ресурси всього підприємства чи господарства, вказати вік, стаж, кількість працівників (службовці, постійні, сезонні чи тимчасові), їх кваліфікацію, дані показники занести до таблиці 3.9.

Таблиця 3.9.

Чисельність працівників

Провести аналіз чисельності працівників, як змінювалась їх кількість на протязі трьох років і вказати причини та шляхи вирішення проблеми.

3.3 Стан умов праці на окремих виробничих об’єктах

В даному підрозділі необхідно заповнити картку умов праці (додаток 15), а також:

1. Вказати основні трудомісткі процеси виконання роботи.

2. Відсутня чи присутня необхідна вентиляція чи встановлені витяжні повітропроводи.

3. Як здійснюється опалення приміщень.

4. Вказати рівень санітарно-побутових приміщень.

5. Контакти працівників з речовинами, що створюють небезпеку ураження, збільшують захворюваність органів дихання.

6. Вплив психологічних навантажень з боку керівництва.

7. Яке покриття, майданчиків для регулювання знарядь та робочих органів сільськогосподарських машин.

Вказати причини порушення умов праці та шляхи їх вирішення.

3.4 Аналіз захворюваності

Для порівняння захворюваності використовують різні методи і прийоми. Одним із них є – екстенсивні і інтенсивні показники захворюваності. Екстенсивні показники характеризують склад або структуру якого-небудь явища, але не дають уявлення про збільшення або зменшення явища. До інтенсивних показників захворюваності відносяться показники структури за віком, стажем роботи, професією.

В даному підрозділі необхідно провести аналіз захворюваності за первинними документами – листами часткової непрацездатності. Вказати коли була розпочата робота по аналізу і який період був досліджений.

Для аналізу причин захворюваності всі хвороби потрібно поділити на групи (таблиця 3.10):

А – хвороби, які мають прямий зв’язок з виробництвом;

Б – хвороби, частково пов’язані з виробництвом;

В – захворювання, не пов’язані х виробництвом;

Г – інші хвороби.

Проаналізувати листи тимчасової непрацездатності та вказати на який період припадає найбільша кількість захворювань, а також зазначити причини.

Для кращого аналізу розглянути зміну захворюваності груп А і Б, які пов’язані з виробничими чинниками. Дані для цього аналізу потрібно занести у таблицю 3.11.

Використовуючи дані результатів обробки, побудувати графік зміни захворюваності за виробничими чинниками (групи А і Б) за три роки.

Провести аналіз кількості випадків захворюваності за професіями та побудувати графік зміни захворюваності за три роки (рисунок 3.1).

Навести динаміку зміни професійної захворюваності від виробничих чинників (рис. 3.2.).

Описати причини різкого підвищення захворюваності.

Розглянемо розподілення захворюваності в залежності від віку (таблиця 3.12).

Проаналізувати дані таблиці та зазначити найбільшу частину днів непрацездатності в господарстві за період, що розглядається, які вікові групи, а також, які характерні захворювання для даних груп. Описати захворювання пов’язані із зором, слухом, шлункові хвороби, схильність до застуди та ін.

Окрім аналізу захворюваності за віковими групами потрібно зробити аналіз захворюваності за неперервним стажем роботи (таблиця 3.13).

Примітка: чисельник – кількість випадків захворюваності, знаменник – кількість днів непрацездатності.

Проаналізувати дані таблиці та визначити, яка найбільша кількість днів непрацездатності випадає на робітників зі стажем роботи до 3 років, від 3 до 5, від 5 до 8, від 8 до 10, від 10 до 15, від 15 до 20 років і понад 20 років. Вказати, які припускаються помилки в роботі, можливо це порушення правил техніки безпеки і особистої гігієни, що в кінцевому підсумку призводить до різних захворювань і втрати працездатності на певний час.

За даними таблиці потрібно побудвати графік зміни захворюваності в залежності від стажу роботи (рис. 3.3).

Проаналізувати графік спостерігаємо тенденцію збільшення кількості захворювань у робітників зі стажем роботи від 10 до 20 років з причин, що були зазначені раніше.

Більш важливим для аналізу і порівняння захворюваності є наступні показники (коефіцієнти):

1. Показник середньої кількості випадків захворюваності за один рік на 100 працівників, який визначаємо за формулою: К_с = с 100 ∕ р (3.1)

де с – кількість випадків захворюваності;

р – середньосписочне число робітників

2. Показник середньої кількості днів непрацездатності на 100 середньосписочних працівників за визначений період часу.

К_з = Д_з 100 ∕ р (3.2)

де К_з – коефіцієнт захворюваності:

Д_з – число днів непрацездатності;

р – середньосписочна кількість робітників.

3. Показник середньої тривалості одного випадку захворюваності визначаємо за формулою:

К_д = Д ∕ с ; (3.3)

де Д – число днів непрацездатності;

с – число випадків захворюваності за цей самий період часу.

Дані розрахунків коефіцієнту захворюваності К_з заносимо в таблицю 3.14.

Проаналізувати дані таблиці та описати як змінюється коефіцієнт захворюваності по рокам.

Використовуючи дані результатів обробки листів тимчасової непрацездатності потрібно побудувати графік зміни захворюваності працівників у залежності від груп хвороби (рис. 3.4).

Проаналізувати графік (рис. 3.4) та вказати якими характерними захворюваннями серед робітників є хвороби, частково пов’язані з виробництвом, і хвороби, які мають прямий зв’язок з виробництвом.

3.5 Аналіз травматизму

Аналіз виробничого травматизму дозволяє виявити причини нещасних випадків і „вузькі” з точки зору безпеки місця роботи, помітити і виконати профілактичні заходи по зниженню травматизму.

Розрізняють наступні методи виробничого травматизму: статистичний, груповий, монографічний, топографічний, екологічний та інші.

Проводимо аналіз травматизму статистичними та груповими методами за первинним документом – актом про нещасні випадки на виробництві, складеним за формою Н – 1, а також за листами тимчасової непрацездатності.

Аналіз травматизму проводимо за три останні роки роботи господарства. За період, що досліджується потрібно розглянути акти про нещасні випадки, які відбулися в господарстві чи на підприємстві.

Визначити коефіцієнт травматизму К_ч, коефіцієнт тяжкості травматизму К_т, коефіцієнт втрат від травматизму К_в.

Коефіцієнт чистоти травматизму К_ч – середнє число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих:

К_ч = Т 1000 ∕ р ,(3.4)

де Т – кількість потерпілих від нещасних випадків за звітний період, люд.;

р – середня кількість працюючих, люд.

Коефіцієнт тяжкості травматизму К_т – середня кількість днів непрацездатності, що припадають на одного потерпілого:

К_т = Д ∕ Т’ , (3.5)

де Д – кількість робочих днів, втрачених у зв’язку з непрацездатністю в результаті нещасних випадків;

Т’ – кількість травмованих робітників за звітний період, за виключенням загиблих.

Коефіцієнт втрат від травматизму К_в визначається за формулою:

К_в = К_ч К_т , (3.6)

де К_ч – коефіцієнт частоти травматизму;

К_т – коефіцієнт тяжкості травматизму.

Умовні показники виробничого травматизму приведені в таблиці 3.15.

Проаналізувати таблицю та вказати причини підвищення тяжких травм.

Використовуючи дані таблиці побудувати графік травматизму за три роки (рис. 3.5).

Провести аналіз графіку (рис. 3.5) та зазначити найбільшу кількість показників травматизму і у якому роц.

Аналізуючи характер травматизму за три роки вказати чи відбулось повторення причин нещасних випадків, пов’язаних з травматизмом на тих чи інших гілках виробничих процесів, дані занести до таблиці 3.16.

Проаналізувати кількість травм з організаційних і технічних причин за три роки, і вказати їх зміни та причини. Приймаючи до уваги дані таблиці потрібно побудувати графік зміни травматизму за основними причинними чинниками (рис. 3.6).

Вказати, які чинники та на яких ділянках впливають на зміну травматизму працівників (незадовільна освітленість, підвищення рівня шуму, висока запиленості повітря, шкідливі виділеннями та випромінюванням).

Наступним кроком проводимо аналіз даних про розподіл нещасних випадків у залежності від стажу роботи працівників господарства за останні три роки (таблиця 3.17).

Проаналізувати дані таблиці та вказати, яка найбільша кількість потерпілих від нещасних випадків припадає на працівників з різним стажем, і як змінюється частота травматизму зі збільшенням стажу роботи.

Далі наводимо дані потерпілих за професією, які заносимо в таблицю 3.18.

Вказати, на яких роботах працівники травмуються через несправний стан техніки, через неуважне керування транспортними засобами, які енергомістких машини створюють підвищений рівень шуму, забруднюють повітря.

Примітка: чисельник – кількість потерпілих; знаменник – кількість днів непрацездатності від травматизму.

Проаналізувати дані таблиці та вказати в якому періоді найбільша кількість нещасних випадків. Зазначити, які відбуваються порушення правил режиму роботи і відпочинку робітників, що спонукає залишати господарство, знижується чутливість, порушується увага, пам’ять працюючих.

Аналіз даних про вік потерпілих проводимо у таблиці 3.20.

Таблиця 3.20.

Розподіл нещасних випадків за віком потерпілих

Вказати, яка найбільша кількість потерпілих від травматизму за досліджуваний період, а також зазначити причини.

3.6 Атестація робочих місць

У даний час атестація робочих місць пов’язана з тим, що в господарствах приходить нова і більш вдосконалена техніка, підвищуються вимоги до праці, підвищується продуктивність праці, також підвищились вимоги до техніки безпеки, організації праці і відпочинку.

Атестація робочих місць являє собою сукупність заходів комплексної оцінки кожного робочого місця на його відповідять передовому науково-технічному і організаційному рівні, який забезпечує підвищення продуктивності праці і високу якість виробленої продукції, збереження здоровя і працездатності працюючих.

Основна мета атестації робочих місць виробленої продукції, збереження здоровя і працездатності працюючих.

Основна мета атестації робочих місць – підвищення ефективності виробництва, якості продукції на сільськогосподарських підприємствах з наступним:

-  скороченням застосування ручної і важкої праці, підвищення змістовності і привабливості праці;

-  покращенням використання основних фондів шляхом ліквідації зайвих робочих місць і місць із застарілим обладнанням внаслідок прогресивної техніки;

-  покращенням умов праці і техніки безпеки на кожному робочому місці.

Оцінка кожного робочого місця проводиться по трьох рівнях: технічному, організаційному, умов праці і техніці безпеки.

Кожне робоче місце атестується за 3 бальною системою (1; 0,5; 0). При цьому один бал ставиться робочому місцю, яке відповідає технічному нормативу і які можуть бути усунені, 0,5 балів – місцю, яке має деякі несуттєві відхилення і які можуть бути усуненні, 0 балів – показник, який має значні відхилення від норми, що має негативний вплив на хід трудового процесу.

Атестованим вважається місце, коли сума набраних балів рівна 14 балів, частково атестованим – 14-12, менше 12 балів – місце вважається не атестованим, але є хоча б один показник з оцінкою в 0 балів, то місце вважається не атестованим.

Приклад. Робоче місце коваля.

Дане робоче місце включає в себе, крім приміщення кузні, шафи з інструментами, ковальський горн, свердлильний верстат, ковадло, заточувальний верста, тобто, все необхідне є, але деяке застаріле, а інше підлягає модернізації, тому КТ1 = ,05 балів. В кузні є чотири робочих місця, але працює 2 людини, що часто призводить до простоювання техніки, КТ2 = 0 балів.

Деяке технічне оснащення, інструмент, вимірювальні прилади не відповідають технічним документам КТ3 = 0,5 балів.

За технічними можливостями обладнання кузні не повністю відповідає вимогам, дуже вузькі проходи між верстаати і горном, КО1 = 0,5 балів.

В кузні відсутня технічна і організаційна документація, КО2 = 0 балів, для робітників не застосовується стимулювання праці, КО3 = 0 балів.

Санітарно-гігієнічні вимоги не повністю відповідають встановленим нормам. Необхідно встановити потужніший вентилятор, Ку1 = 0,5 балів. Спецодяг, взуття, засоби індивідуального захисту мають закінчений термін служби Ку 2 = 0 балів. Робоча площа місця частково не відповідає нормативним нормам, але може бути доведена до нормативної за рахунок раціонального розміщення обладнання, тому Ку3 = 0,5 балів. Працівники інколи працюють в дві зміни, Ку4 = 0,5 балів.

Кзаг = КТ+КО+Ку(3.17)

Кзаг = 1,5+0,5+1,5 = 3,5 балів.

Отже, місце коваля не атесне атестоване.

ЛІТЕРАТУРА

1. Покропивний С.Ф., Соболь С.М. та ін. Бізнес-план: Технологія розробки та обслуговування. К: КНЕУ, 2001. - 159с.

2. Цапенко О.М., Захаров М.В., Дутченко О.М. та ін. Методика складання бізнес-плану, Сумський ДАУ, 2000. — 45 с.

3. Шкільов О.В. Бізнес-план підприємства, - К: Інститут аграрної економіки УААН. 2000. - 38с.

4. Газета "Бізнес". №46. Ноябрь 1994г. «Типовые положення о бизнес-плане».

5. Мельник І.І., Демидко М.О., Бабій В.П., Гречкосій В.Д. та ін. Методичні вказівки до виконання дипломних проектів для студентів спеціальності 6.091902 "Механізація сільського господарства" освітньо-кваліфікаційного рівня "Бакалавр" - К.: НАУ. 2001. - 41 с.

6. Мельник 1.1., Гречкосій В.Д., Демидко М.О., Бабій В.П., Марчєнко В.В. та ін. Методичні вказівки до виконання дипломних проектів з дисципліни "Машиновикористання в рослинництві". Для студентів із спеціальності 7.091902 "Механізація сільського господарства" освітньо-кваліфікаційного рівня "Спеціаліст" - К.: НАУ, 2000, - 33с.

7. Мельник 1.1, Гречкосій В.Д., Марчєнко В.В. та ін. Оптимізація комплексів машин і структури машинно-тракторного парку. - К.: НАУ, 1998, 84с.

8. Демидко М.О., Бабій В.П. та ін. Методичні вказівки до виконання лабораторно-практичних занять з курсу "Машиновикористання в землеробстві". Частина 2. Використання машин у механізованих технологічних процесах. — К.: НАУ. 1999. - 60 с.

9. Ільченко В.Ю., Нагірний Ю.П. та ін. Машиновикористання в землеробстві -К.: Урожай, 1996, - 384 с.

10. Дацишин О.В., Ткачук А.І., Чубов Д.С. та ін. "Методичні вказівки до складання бізнес-плану при виконанні дипломної роботи із спеціальності 7.091902 "Механізація сільського господарства".