Реферат: Африканський вектор зовнішньої політики України

Африканський вектор зовнішньої політики України

україна африка зовнішня торгівля

Україна співпрацює з різними континентами світу. Серед них і Африка. Абсолютна більшість африканських країн визнали Україну як незалежну державу і встановили дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, Пар діють українські посольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитовані по сумісництву, що свідчить про досить низький рівень налагодженості відносин з африканськими країнами.

В Африці нараховується 53 країни. Усі країни, крім Пар належать до країн, що розвиваються, причому більша їх частина (38) відносяться до найбідніших і слаборозвинутих країн Тропічної Африки або Африки південніше Сахари. Є тут нафтоекспорті країни із середніми прибутками – Алжир, Нігерія і Лівія.

Останніми десятиліттями значно поглибилася диференціація африканських країн за рівнем соціально-економічного розвитку. На одному полюсі виявилися найменш розвинуті країни – фінансові банкрути зі зруйнованою і кримінальною економікою (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, Республіка Конго, Сомалі та ін.); Інший полює утворює ПАР, що є індустріально-аграрним гігантом за африканськими мірками, а також країни (Нігерія, Зімбабве, Гана, Кенія, Ботсвана, Кот-д’Івуар, Сенегал, Габон, Уганда та ін.), що володіють більш-менш розвинутим промисловим сектором, який ґрунтується на видобутку корисних копалин і переробці сільськогосподарської сировини.

Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, Україна закуповує на міжнародних біржах. В цілому пряма торгівля України з Африкою не перевищувала за роки незалежності 2 – 3 відсотків загального обсягу товарообігу.

Якщо говорити про економічний аспект інтересів України, то Африканський континент поки що не щільно інтегрований у глобальну економіку і його роль у світовій торгівлі вимірюється кількома відсотками, це величезний ринок, який не варто ігнорувати. Зважаючи на те, що найважливішою складовою реальної торговельно-економічної політики України повинна бути цілеспрямована інтеграція країни у світове господарство на основі нарощування обсягів вивезення готової продукції на світовий ринок, розвиток співробітництва з африканськими країнами має стати стратегічним завданням.

Серед торгово-економічних партнерів України Африка не займала надто високого місця, проте освоєння африканських ринків є дуже важливими з огляду на те, що протягом 2005 – 2007 років зовнішньоторговельний баланс став різко негативним: 2005 р. він становив – 1,85 млр. дол. США, у 2006р. – 6,6 млр. дол. США, а за 2007 рік негативне торгове сальдо досягло уже – 11,3 млр. дол. США.

На цьому фоні постійно позитивний торговий баланс з Африкою виглядає дуже привабливо і нагадує про необхідність розширити ринки збуту і збільшувати український експорт.

Базові підходи до розвитку відносин України з країнами Африки закладено в головних завданнях зовнішньополітичної стратегії нашої держави, які полягають у її поступовому входженні у світові політичні, економічні, гуманітарні та інші процеси, як повноправної учасниці нової глобальної системи міжнародних відносин.

Основні передумови розвитку зовнішніх економічних зв’язків України з країнами Африки такі:

- країни Африки, за винятком ПАР, за міжнародною класифікацією належать до молодих ринків, які активно розвиваються (emerging markets);

- більшість африканських країн є давніми партнерами колишнього СРСР, тобто стратегія розвитку економічних зв’язків з ними має вагомі напрацювання;

- значна частина сучасних управлінців і спеціалістів африканських країн одержала освіту в колишньому СРСР, у тому числі у ВНЗ України, що полегшує встановлення ділових стосунків;

- країни Африки об’єктивно потребують інжинірингових, консалтингових, будівельних, шляхових, геологорозвідувальних та інших послуг, у наданні яких спеціалісти України мають високу кваліфікацію і великий досвід;

- армії Африки озброєні радянською зброєю, яка виготовлена і в Україні, тому являють собою ємкий ринок озброєнь. Військової техніки і військово-технічних послуг;

- країни Африки відстають від України в розвитку науки, техніки та технологій і потребують багатьох товарів і послуг, на яких спеціалізується Україна, а тому є перспективними ринками збуту.

Однією з гостро актуальних проблем для Африки є продовольча проблема. І тут Україна може запропонувати допомогу у будівництві гребель і водосховищ, штучних зрошувальних систем, геологорозвідувальні роботи з метою виявлення підземних вод, інженерні роботи, поставки будівельної і сільськогосподарської техніки та обладнання, допомогу кадрами кваліфікованих фахівців.

Розглядаючи потенційні можливості африканських країн, що становлять інтерес для України, потрібно брати до уваги досягнення деяких з них в окремих галузях. Наприклад, виробництво високоякісних і дешевих від західних аналогів персональних комп’ютерів (Марокко); невпинне зростання електронної промисловості (ПАР, Лівія й Туніс) тощо. Тут створюється передумова для розвитку науково-технічної кооперації, що підвищить ефективність експорту українських патентів та ліцензій і допоможе уникнути традиційних труднощів у сфері розробки нових технологій. Україна може задовольнити потреби африканських країн у картографічній і геодезичній зйомках, геологічному розвідуванні, програмному забезпеченні комп’ютерної техніки.

Особливо підкреслимо, що Україна зацікавлена в імпорті багатьох видів сировини. Цей континент, багатства якого не до кінця вивчені, є світовим лідером за багатьма видами природних ресурсів. За оцінками Світового банку, на африканські країни припадає близько 70 % світових біогенетичних ресурсів. У надрах континенту знаходяться 90 % світових запасів платиноїдів, 80 % хромітів, 76 % фосфатів, 60 % марганцю і кобальту, 40 % алмазів, 37% золота. Африка є сировинною базою світової економіки, забезпечуючи 92 % потреб світової індустрії у платині, 70 % в алмазах, 35 % у марганці, 34 % в кобальті, 15 % у бокситах.

Запаси вуглеводневої сировини на африканському континенті і шельфі на 2007р. становили 8 % світових, але територія більшості держав ще слабо вивчена щодо геології. Саме за встановлення контролю над багатими мінеральними і загалом природними ресурсами точиться гостра конкурентна боротьба між сильними країнами і їх угрупуваннями, в якій змагаються США, Європейський Союз, Китай, Японія і Росія. Отже, ринок Африки не являє собою «одне поле»: вільних ніш на норму немає і освоєння цього ринку вимагає розробки науково обґрунтованої маркетингової стратегії; вивчення політики фірм-конкурентів, досконалого знання місцевої специфіки тощо.

Для України з її великою потребою в газі та нафті і малими власними запасами особливий інтерес становлять нафтодобувні африканські країни. Крім традиційних нафта- і газодобуванні в (Алжир, Лівія, Нігерія), в останні роки зріс видобуток нафти у країнах, які знаходяться південніше Сахари, особливо в регіоні Гвінейської затоки. Нафту здобувають у Судані, Чаді, Мавританії, Анголі, Екваторіальній Гвінеї.

Країнам континенту належить чільне місце в міжнародній торгівлі кольоровими металами. Для України найважливішою промисловою сировиною, що імпортується з Африки, є боксити, які закуповуються здебільшого в Гвінеї. Світовий ринок алюмінію показує відносну стабільність. Ціна глинозему у 2007 році становила в межах 250 дол. США за тону, алюмінію – 2300 дол. США за тону4 у попередні роки (2005 – 2006) ціна алюмінію коливалась в межах 2000 – 2500 дол. США за тону. Отже, ціни на вихідну сировину не зазнаватимуть різких коливань, і постачання бокситів до України повинно бути надійним.

Серед експортованих африканськими країнами товарів великий практичний інтерес для України становлять і традиційні види культур – кава, какао-боби, чайний лист, помаранчі, арахіс, банани, оливи, рибна продукція, бавовна, цінні породи деревини, свіжі овочі, шкіряна сировина.

Африка залишається одним з основних виробників какао-бобів, які необхідні шоколадній галузі України. Ціни на них 2004 року були 1,55 дол. США за кг., в 2006р. – 1,58 дол. США за кг. Ціна африканського чаю встановлюється на аукціоні в Момбасі (Кенія) і становить 1,55 (2004р.) і 1,72 дол. США за кг. В 2006р. Це трохи менше за ціну традиційного для України індійського і цейлонського чаю, тому чекати збільшення його імпорту не доводиться.

Україна є важливим експортером зерна, як продовольчого (пшениця), так і фуражного (ячменю). Країни Африки завжди імпортували зерно, особливо продовольче. Також багато зерна і зерно-продуктів завозиться до Африки як гуманітарна допомога найбіднішим країнами. Як підкреслюється Міжнародною радою із зерна загалом 2006/07 маркетинговий рік відзначався підвищенням котирувань зерна, особливо пшениці. Обсяги світової торгівлі пшеницею зросли на 3,6 млн. т порівняно з попереднім роком і досягнули 112 млн. т. Світова ціна пшениці зросла з 157 дол./т в 2004р. до 210 дол./т в 2006р., що вигідно для експортерів України. Позитивна і кон’юнктура ринку ячменю: ціна 1 т зросла з 99 до 148 дол., ціна на соняшникову олію навпаки, знизилася з 734 до 673 дол./т. Кон’юнктурні коливання зазвичай впливають на динаміку взаємної торгівлі, тому для українських постачальників важливо укладати довготермінові контракти, страхуючись від різних цікавих коливань, як це прийнято в міжнародній практиці. Але тут перешкодою є наявність численних посередників: пряма торгівля України з Африкою не перевищує 3% загального товарообороту.

Для ринків африканських країн характерні висока споживча місткість та надзвичайно диференційований попит, який відповідає нашим пропозиціям – від найпростішої побутової продукції до складної сучасної техніки. При цьому слід урахувати, що низький рівень життя африканське населення об’єктивно орієнтоване на споживання дешевих товарів середньої якості, потребу яких можуть забезпечити вітчизняні підприємства. Важливо і те, що африканські країни розглядатимуть купівлю товарів, послуг та технологій з України як додаткове джерело і одночасно конкурентну альтернативу імпорту із Заходу. Тим більше, що індустріально розвинуті держави, що загальмували розвиток потенційних конкурентів з цих країн, іноді стримують, навіть блокують продаж наукомістких товарів та технологій. Тому африканський ринок є перспективним плацдармом для нарощування та якісного наповнення структури українського експорту.

Негативними передумовами розвитку зовнішніх економічних зв’язків Африки є воєнні конфлікти між африканськими державами, ні перевороти. Африка має репутацію найбільш конфліктного регіону планети. Національні уряди не спроможні вирішити свої внутрішні проблеми, через те міжнародні організації, насамперед ООН, намагаються врегулювати гострі воєнні конфлікти. Кризовими регіонами є Західна Африка (Ліберія, Сьєра-Леоне) і особливо Східна Африка. Сомалі, Ефіопія, Еритрея, Судан – у всіх цих державах то сильніше, то слабше продовжують тліти вогнища конфліктів. Особливо небезпечне становище у суданському регіоні Дарфур, де 300 тисяч людей було вбито, а понад 2 млн. залишили свої домівки протягом трирічної війни. В Судані перебуває майже 10 тисяч військовиків ООН, які сприяють здійсненню мирної угоди між північною і південною частинами країни. Однак уряд Судану не дає згоди на розгортання додаткового контингенту ООН в кількості 17300 осіб. Майже 3 млн. осіб одержують міжнародну гуманітарну допомогу, але й самі гуманітарні працівники нерідко стають жертвами брутального насильства: дванадцятеро їх загинуло тільки за вересень – жовтень 2006р. На Африку припадає 30% загального числа біженців у світі і 5 млн. так званих внутрішніх переселенців.

Аналізуючи розвиток зовнішньої торгівлі України з країнами Африки, відзначимо, що темпи зростання торгівлі з цими країнами перевищують загальні темпи зростання експорту й імпорту України. Так. З 1996 по 2007 роки загально-товарний експорт України з країнами Африки зріс у 13,3 рази, а імпорт – 4,76 рази. Про обсяг і динаміку зовнішньої торгівлі з Африкою дає уявлення таблиця 1.

Таблиця 1 - Зовнішня торгівля товарами з країнами Африки, млн. дол. США*

* Розраховано за даними Держкомстату України.

Аналіз даних показує, що відбувається постійне зростання обсягів українського експорту в Африці і позитивне сальдо. Зростає також частка країн Африки в експорті країни, хоча в 2007р. вона зменшилась 0,52. Частка імпорту України з Африки досить стабільна і знаходиться в межах 1%. Позитивне сальдо в 2007 році досягло більше ніж 2 млрд дол. США, хоча загалом по зовнішній торгівлі товарами України воно було від’ємним (- ф,13 млрд дол.).

Головним торговим партнером України серед країни континенту виступають: за експортом – Єгипет, Нігерія, Алжир, Туніс, Марокко, за імпортом – Гвінея, Гана, Габон, ПАР, Кот-д’Івуар (табл.2).

Дані свідчать про деяку нестабільність як експортних поставок, так і імпортних закупівель товарів. За 2007р. зменшився експорт по явних найбільше торгових партнерів, але зріс до Беніну, Марокко, Гани. Малі, Сенегал. Імпорт помітно збільшивши Гани, Єгипту, Кот-д’Івуару. А Україна має негативне сальдо із Гвінею, Замбією, кот-д’Івуаром, Малаві, Зімбабве, Лесота, Маврикієм (табл. 2). З більшістю країн сальдо позитивне.

У товарній структурі експорту України до африканських країн переважає продукція металургії, зерно (ячмінь, пшениця), олія, автомобілі, вагони, дорожня техніка, медикаменти, комплектуючі до різноманітної техніки, в т.ч. військової, продукція ВПК. Також Україна об’єктивно здатна надавати країнам Африки різноманітні послуги і деякі з них уже надає: геологорозвідувальні роботи, послуги військово-технічного характеру, прокладання шляхів, різні види промислового будівництва.

Для українських товаровиробників, які мають певні труднощі в реалізації обробної промисловості, особливо важливим завданням є утвердження на сталих ринках збуту не сировини, а промислових виробів з високою часткою доданої вартості.

Таблиця 2 - Зовнішня торгівля України товарами з країнами Африки млн. дол. США

Таблиця 3 - Зовнішня торгівля України з країнами Африки

Активно розвиваються зв’язки із Лівією. Економічний потенціал лівійської Джаматрії визначається найперше вражаючими запасами нафти (до 20,5 млрд балерей). За цим показником Лівія посідає перше місце в Африці, що забезпечує до 98% валютних надходжень. Запаси газу становлять 46 трлн кубічних футів (3-місце на континенті. Є значні поклади залізних руд – 3,5 млрд т. (місткість заліза 55 – 70%), магнезійних, калійних солей, фосфатів та гіпсу).

Після призупинення дії санкцій ООН (у 1999р.) щодо Лівії з метою відновлення співпраці з Джаматрією докладають максимум зусиль Канада, Азійські, Європейські та Латиноамериканські країни, які вбачають у Лівії потужного перспективного торгово-економічного партнера. Лівія, у свою чергу сприяє розвитку такого співробітництва намагаючись позбутися негативного іміджу у світі, домогтися остаточного скасування санкції Ради Безпеки ООН, а також вивести країну на світовий технологічний рівень. Тим паче, що коштів для цього в країні достатньо. Отож і українським компаніям потрібно вклинитись у ці процеси і зайняти власну нішу на її ринку.

Дипломатичні відносини між Україною та Лівією було встановлено 17 березня 1992 року шляхом підписання відповідного протоколу у Києві Міністром закордонних справ України та Міністром фінансів Лівії, який перебував у нашій державі з офіційним візитом. З того часу між обома країнами періодично відбувався обмін візитами делегацій на різних рівнях, під час яких обговорювалися можливості налагодження та розвитку двосторонньої співпраці.

Прийняте у квітні 1999р. рішення Ради Безпеки ООН стосовно призупинення міжнародних санкцій проти Лівії відкрило шлях для активнішого розвитку українсько-лівійських відносин. У листопаді 1999р. було започатковано діяльність Посольства України в Лівії.

Важливим свідченням доброзичливого ставлення до України з боку Лівійського керівництва є поновлення роботи створеної до 1995р. спільної українсько-лівійської міжурядової комісії зі співробітництва. У рамках роботи комісії відбуваються засідання галузевих робочих груп, зокрема з питань промисловості, транспорту, будівництва та водного господарства, нафтогазового комплексу та геології, торгівлі та сільського господарства, науки, праці та охорони здоров’я.

Поступово розширюється договірно-правова база двосторонніх відносин. З Лівійською Джаматрією вже підписано Угоду про торгово-економічне співробітництво (Київ, січень 1995р.): Угоду про сприяння та взаємний захист інвестицій (Триопі, 23 січня 2001р.), Угода про повітряне сполучення (Триопі, 23 січня 2001р.).

Історичною і визначальною на перспективу подією українсько-лівійських відносинах став державний візит Президента Л.Д. Кучми до Лівії 11 – 14 жовтня 2003 року, який вивів двосторонні відносини на найвищий рівень політичного діалогу керівництва двох країн, засвідчив обопільне розуміння необхідності переходу до конкретних дій як у двосторонній співпраці, так і здійсненні спільних проектів в Африці.

Можна констатувати, що створено солідне правове поле цих взаємин, тобто забезпечено вагому договірно-правову базу, яка дозволяє нашим країнам розвивати взаємовигідне співробітництво в усіх напрямах. Започатковано державні та підприємницькі структури, зокрема – торговельно-економічну місію України в Лівії, відкрито представництва провідних вітчизняних компаній. Постійно відстежуються потреби економіки та внутрішнього ринку Лівії, здійснюються моніторинг виконання домовленостей, досягнутих обома сторонами під час візитів делегацій, зустрічей та переговорів, у тому числі і в рамках двосторонньої міжурядової комісії та ділової ради. На цій основі визначено основні напрями довгострокового співробітництва, в рамках яких уже сьогодні формуються спільні економічні проекти.

Таким чином, попри жорстку конкуренцію іноземних компаній у Лівій, Україна має значні шанси, і наші можливості в Лівії значно сприятливіші за всіх цих обставин, порівняно з багатьма іншими партнерами. Опрацьовуючи зовнішньоекономічну стратегію, вітчизняні бізнесові структури повинні враховувати важливе місце Лівії на цьому континенті. Фактично Лівія могла б стати для України «вікном в Африку». У Лівії створено спеціальні інвестиційні фонди і компанії, які працюють на Африку, і тут для нас відкриваються унікальні можливості залучення лівійських коштів у здійснення українських проектів на африканському континенті, що означає вихід на нові ринки Африки.

У 2003 році НАК «Нафтогаз України» та БА «Інтербудмонтаж» відкрили свої представництва в Тріполі, завершено реєстрацію української компанії «Хлібекспорт» (дочірня компанія ДАК «Хліб України»), укладено контракти на поставку літаків АН 140, АН 32, АН 74. У цьому ж році було ратифіковано міжурядову Угоду про створення та взаємний захист інвестицій, яка має захистити захист інвестиційних потоків між Україною і Лівією, а також сторони порахували Угоду про уникнення подвійного оподаткування, підписано угоду про співробітництво у митних справах.

І нарешті, потрібно підкреслити, що за результатами проведеної роботи керівництво Лівійської Джаматрії визначило Україну як стратегічного партнера. Як відомо, це є найвищим рівнем співробітництва між державами.

Основні показники зовнішньої торгівлі між Україною і Лівією свідчать про стрімкий розвиток торгівельно-економічного співробітництва. При цьому відзначається відсутність тенденції сталого розвитку товарообороту. В нашій практиці були значні підйоми і спади. Це можна пояснити тим, що ми не досягли ще певного рівня стабільності й визначеності у співробітництві із Лівією. За даними української статистики, у 2000 році товарооборот дорівнював 1,7 млн. дол., у 2006 році він становив 150 млн. дол., а у 2007 році – 180,9 млн. дол. Україна має позитивне сальдо зовнішньої торгівлі з Лівією (180,2 млн. дол. у 2007 році). Основу українського експорту протягом останніх років становили літаки, сільськогосподарська продукція, метали та вироби з них. З Лівії імпортується головним чином полімери. При цьому структура експортно-імпортних операцій є досить стабільною, але її потрібно розширювати (табл. 2, 3).

Одним з найвагоміших результатів співпраці України і Лівії, стало підписання меморандуму про співпрацю між НАК «Нафтогаз України» та Національною нафтовою компанією Лівії (NOC) і відкриття представництва НАК «Нафтогаз України» у Лівії.

Згідно з досягнутими домовленостями українська компанія отримає у концесію 4 нафтових родовища для розробки, які за своєю площею дорівнюють половині території України. Вихід «Нафтогазу» на лівійський ринок має стати вагомим внеском у забезпечення енергетичної безпеки України.

По-перше, лівійська нафта залягає на значно меншій глибині, ніж в Україні, відповідно її видобуток значно прибутковіший.

По-друге, Лівія розташована у безпосередній близості до Європейських ринків збуту – на відстані на 200 – 300 км від середземноморського ринку нафти.

По-третє, у разі нестачі пального в Україні, «Нафтогаз» завжди може збільшити постачання нафти на внутрішній ринок за схемами заміщення з російськими або іншими компаніями.

Безперечно, у нас перспективи, але необхідно активізувати наших підприємців. Наш товарооборот на сьогодні не співставний з нашими можливостями. Зрозуміло, що для отримання реальних результатів ми маємо докладати значних зусиль, аби бути гідними конкурентами іншим державкам світу.

Фундаментом зовнішньоекономічних відносин між Марокко і Україною настало певне затишшя, оскільки молодій державі довелося знову налагоджувати зовнішньоекономічні зв’язки. Ще одна проблема, яка утруднює українсько-мароканські відносини, – той факт, що після розпаду Марокко в основному підтримало і розвивало зовнішньоекономічні зв’язки з Росією, не приділяючи належної уваги Україні.

Перші кроки до взаємовигідного зближення Марокко і України було зроблено у 2000 році. 13 липня 2000 р. відбулося відкриття посольства Марокко в Україні, а у жовтні 2000 року відкрилося посольство України в Марокко. У грудні 2001 року відбувся перший візит глави українського МЗС А.Зленка до столиці Марокко, де було обговорено питання економічної співпраці двох країн, які стосувалися в основному, поставок фосфатів до України та отримання дозволу на вилов риби українським риболовним флотом у марокканській економічній зоні. Підсумками цього візиту стали підписання двох міжурядових документів – торгової угоди і угоди про залучення і взаємний захист інвестицій, а також прийняття рішення про створення українсько-марокканської міжурядової комісії з питань торгово-економічної, науково-технічної та культурної співпраці.

У 1996 р. по 2007 рік експорт України до Марокко зріс майже у 10 раз. Однак взаємовигідним між Марокко і Україною все ще залишається величезний потенціал, який може бути розвинутим, якщо держави зроблять певні кроки до зближення обопільних інтересів. Для цього потрібно вирішити ряд проблемних питань.

Таблиця 4 - Зовнішня торгівля товарами України та Марокко, млн. дол. США

* Розраховано за даними Держкомстату України.

За період з 1996 по 2007 рік український експорт щороку зростав до Марокко. У 1997 р. (порівняно з 1996р.) цей показник збільшився на 52,72 %, у 1998р. (відповідно, з 1997р.) – на 91,26%, у 1999р. (з 1998р.) – на 12,45%, у 2000р. (з 1999р.) – на 12,18%, у 2006р. (з 2005р.) – 29,5% і в 2007р. (з 2006р.) – 6,7%. При цьому аналіз динамівки імпорту товарів з Марокко в Україну вкрай малий (у період з 1996р. по 2007р. він становив від 0,5% до 3% імпорту) й істотного впливу на торговий баланс між Україною і Марокко не справляв.

Додатне торгове сальдо України з Марокко утворюється за рахунок експорту до Марокко українського насіння соняшнику, карбамідів, зерна і продукції металургії. Щороку з України до Марокко ввозять товари у великих обсягах, тоді як з Марокко вивозять порівняно мало. Проблеми внутрішнього українського ринку багато в чому могли б вирішитися шляхом імпорту деяких груп марокканських товарів таких, як цитрусові, оливкова олія, фосфати та інші, традиційні для Марокко. Марокко експортує до України морепродукти, готовий одяг, шкіряні вироби, килими.

Серйозною проблемою українсько-марокканського економічного співробітництва є орієнтація країн на вже існуючих зовнішньоекономічних партнерів. Історично склалося, що головним зовнішньоекономічним партнером Марокко стала Франція. Більша частина експорту та імпорту припадає саме на неї.

Ще одна проблема економічної співпраці Марокко та України – відсутність взаємної достатньої й вірогідної інформації про економіку, політику, культури, звичаї, зовнішні відносини й соціальне-економічне життя цих країн. Відсутність такої інформації не сприяє ефективній співпраці двох країн.

Для взаємовигідного зрушення в українсько-марокканських відносинах потрібна активна політична, правова і фінансова підтримка зовнішньоекономічної діяльності з боку обох держав.

Ефективна економічна співпраця Марокко і України досягається шляхом вирішення в Україні таких важливих завдань як:

- створення умов для стабільного і довгочасного одержання на взаємовигідній основі необхідних українській економіці фосфатів і деяких інших видів мінеральної сировини, а також сільськогосподарської продукції;

- розширення експорту промислової продукції, включаючи військову техніку;

- об’єднання розрізнених учасників зовнішньоекономічної діяльності в таку організаційну структуру, яка здатна забезпечити просування українських технологій на марокканський ринок;

- розвиток відносин між підприємствами до рівня створення спільних підприємств, крім міждержавної співпраці.

Вирішення цих завдань дозволить максимально зблизити взаємні інтереси України й Марокко.

Важливе місце в розвитку відносин України з країнами Арабського Магрибу належить співпраці з Єгиптом. Арабська Республіка Єгипет посіла особливе місце у сучасному світі. Досвід її розвитку після 23 липня 1952р., коли військові на чолі з Гамаль Абдель Насером скинули королівську владу, змусив людство змінити свої уявлення про Єгипет.

На сьогоднішній день Єгипет досяг великих зрушень у політичній та економічній сферах. Це в першу чергу будівництво Асуанської дамби, металургійних заводів, туристичні проекти у Сінаї та на узбережжі Червоного моря, а також реалізація проекту «Тушка», мета якого створення нової долини, подібної до дельти Нілу.

З 1992 по 1997 роки дві держави підписали багато двосторонніх угод щодо зміцнення співробітництва у різних сферах, зокрема торгівлі та економці, повітряному транспорті (перевезення), рибній промисловості, інформації, науці та технологіях.

Завдяки активній підтримці та організаційній і консультативній допомозі, яка надавалась українським та єгипетським компаніям з боку МЗС України, товарооборот між двома країнами у 2007 р. склав 957,5 млн. дол. США. (Таблиця 2,3). Збільшився експорт до Єгипту хімічної продукції, особливо мінеральних добрив, розширюється асортимент металовиробів, машинопродукції, сировини, спецтехніки.

Особлива увага приділяється закріпленню позиції українських виробників в АРЄ та розширенню їхньої потужності. На сьогоднішній день свої постійні представництва або представників мають «Авіалінії України», Чорноморське, Дунайське та Азовське пароплавство, корпорація «Укрмонтажспецбуд» (Київ), «Укренергочормет» (Харків), «Гірхімпром» (Львів). В 2006 р. НАК «Нафтогаз України» підписав концесійну угоду про пошук, розвідку й розробку родовищ нафти, газу з Єгипетською генеральною нафтовою корпорацією «Інвестиції» НАК «Нафтогаз України» в цю угоду складуть понад 20 млн. дол. США.

Ведеться робота із залучення спеціалізованих будівельних організацій до будівництва морських портів Таба, Хургада та Донієта.

Завдяки зусиллям української дипломатії налагоджено обмін науково-технічною інформацією та спільні наукові дослідження в передових галузях науки та новітніх технологій. Група українських фахівців успішно виконує контракт, укладений між Інститутом електрозварювання ім. С.О. Патона та рядом компаній АРЕ стосовно надання Єгипетській стороні науково-технічних послуг, пов’язаних із впровадженням у виробництво українських технологій, матеріалознавства та електрозварювання. З ініціативи посольства України в Каїрі створено двосторонню робочу групу з питань науково-технічного співробітництва, до складу якої входять провідні українські науковці.

В Єгипті фахівці Національного космічного агентства України вже проводять активні переговори щодо спільного створення супутників Egyptsat -1, який дозволить проводити розвідку корисних копалин.

В Єгипті існують кілька українських обмежених інвестицій, вкладених у виробництво двигунів суден, постачання електроенергії з малих електростанцій та в народну медицину.

Одним із вагоміших африканських торгово-економічних партнерів України є Алжир. Україна поставляє туди свої труби, продукцію хімічної промисловості й машинобудування, автотракторну техніку, продукти харчування, зерно, медикаменти. Україна сьогодні посідає одне з перших місць серед експортерів військової техніки й озброєння.

Досить значний потенціал мають українсько-нігерійські відносини. Нігерія – країна з великим людським потенціалом – протягом багатьох років розглядалася як «сплячий велетень», маючи на увазі величезний розрив між її економічними можливостями, обумовленими перш за все багатими природними ресурсами та реальними досягненнями в економічній і соціальній сферах, а також роллю держави на міжнародній арені.

З переходом у 1999р. на шлях демократичного розвитку, після десятиліть перебування при владі військових режимів. Нігерія тільки-но починає надолужувати цей розрив. Для цього доводиться долати важкі наслідки авторитарного минулого, одночасно вирішувати складні завдання приборкання міжетнічних та міжрелігійних конфліктів, нейтралізації сепаратистських тенденцій в окремих регіонах, викорінення корупції та ін.

Нігерія, як один з ініціаторів започаткування програми «Нове партнерство для африканського розвитку» (NEPAO) активно працює у напрямку інтенсифікації співробітництва в рамках цивільної програми та заохочення інвестицій для реалізації між африканських проектів у різних галузях.

Кажучи про співробітництво України і Нігерії, варто нагадати: дипломатичні відносини між Україною та Федеративної Республікою Нігерія були встановлені 10 грудня 1992р. З вересня 2001 р. в цій країні започаткувало свою роботу Посольство України.

Проте партнерські зв’язки між двома державами сягають корінням у 60-80 рр. минулого століття, коли тисячі українських спеціалістів працювали на спорудженні промислових об’єктів у Нігерії, сотні нігерійських студентів навчались в університетах та інститутах України.

Нинішній етап розвитку українсько-нігерійських відносин характеризується поступальністю та динамізмом. Дедалі активніше розвивається співпраця між Україною та Нігерією у торгівельно-економічній сфері, свідченням цього є стабільне зростання двостороннього товарообороту (табл. 2,3). В українському експорті до Нігерії поряд з традиційними товарами такими як метал та продукція хімічної промисловості, помітніше місце почали займати машини та обладнання, зокрема трактори, вантажні автомобілі, електрогенератори, інша продукція машинобудування.

При цьому уряд та ділові кола Нігерії виявляють особливу заінтересованість у посиленні присутності українського бізнесу в країні, а також у якнайширшому залучені промислового та науково-технічного потенціалу нашої держави до реалізації програми модернізації нігерійської економіки.

Українські підприємства беруть участь в реалізації такого значного проекту, як завершення розпочатого ще колишнім СРСР будівництва найбільшого у західній Африці металургійного комбінату в місті Аджаокута.

Довела свою ефективність і така форма ділової співпраці як створення спільних підприємств. Успішно працює спільне нігерійсько-українське підприємство із збирання та обслуговування тракторної техніки поблизу столиці країни – міста Абуджес.

В свою чергу, на сьогодні шість СП за участю нігерійських компаній діють в Україні.

Українські компанії дедалі активніше шукають можливості інвестування в різні сектори нігерійської економіки, в тому числі в приватизаційних процесах. Зокрема, компанія «Леман-Україна», яка представляє інтереси підприємств металургійного комплексу України, подала заявку на участь в тендері на придбання акцій металургійних заводів у нігерійських штатах Дельта та Плато.

Відомі українські виробники, такі як «КРАЗ авто» (вантажівки різних модифікацій), Мотор-Січ (газотурбіні електростанції), ВАГ «Квазар» (сонячні батареї для промислових і побутових потреб), «Поліпром» (мінеральні добрива), ведуть активні переговори з просування своєї продукції до Нігерії та інших країн західної Африки.

Розвиток двосторонні відносин відкриває можливості диверсифікації джерел постачання енергоносіїв, і співробітництва у військовій та військово-технічній сферах, з урахуванням того, що Нігерія є найвпливовішим учасником регіональних миротворчих сил. Перспективною видається співпраця в розробці Нігерійських родовищ золота й урану. Слід зазначити, що з усього спектра корисних копалин у цій країні належним чином ведеться тільки видобуток нафти. Експорт нафти дає Нігерії понад 90% іноземних валютних надходжень. Оскільки у видобутку нафти міцні позиції займають іноземні компанії «Мобіл», «Галф», «Тексако», «Ельф», «Аджік», шанси українських підприємств інтегруватись у діючий механізм нігерійського нафтового бізнесу мізерні. Однак є реальна можливість узяти участь у створені спільних підприємств із розвідки й освоєння нових родовищ нафти і газу, а також одержати замовлення, або виграти тендер на будівництво нафтопроводів і газопроводів.

Україні є що запропонувати нігерійським аграріям. Українські фірми можуть надати допомогу у створені в Нігерії різних гідротехнічних споруд: гребель, зрошувальних систем, свердловин та колодязів.

Українські підприємства могли б брати участь у створені заходів не тільки з виробництва продукції забезпечення потреб сільського господарства Нігерії (добрив, комбікормів, малої техніки і т.д., а й підприємств із переробки продуктів тропічного землеробства для вивозу в країни СНД соків і консервів із манго, папайї, ананасів та інших фруктів, крохмалю і продукції з кави, какао-бобів, олії тощо.

Подальшу розбудову українсько-нігерійських зв’язків в усіх сферах обидві країни пов’язують із вдосконаленням договірно-правової бази двосторонніх відносин – укладання договорів та угод, які мають створити належну правову основу для розвитку взаємовигідного і плідного співробітництва, у тому числі між представниками приватного бізнесу України та Нігерії.

Прикладом динамічного і успішного розвитку серед африканських країн є Південно-Африканська Республіка (ПАР). Вона становить інтерес для України не лише як виробник найважливіших сировинних матеріалів (платини, міді, нікелю, золота, аргану, ванадію, алмазів), а і як постачальник готових виробів і технологій. ПАР характеризується стабільними темпами економічного зростання (ВВП на душу населення зріс на 4% за 2006 р.), продуманою грошово-кредитною політикою, в наслідок чого досягнуто буде низької інфляції (4,6%) і низьких процентних ставок.

Нині практично вся Африка нижче від Сахари поступово перетворюється на один із наймогутніших промислово-аграрних та сировинних комплексів світового значення, вихід до якого проходить через ПАР. Тому розвиток відносин з ПАР для України є надзвичайно перспективними з погляду реалізації конкретних цілей у торговельно-економічному та військово-технічному аспектах. Протягом останнього часу було досягнуто певних позитивних зрушень у двосторонніх відносинах, хоча розвиток торговельних зв’язків не набув бажаних масштабів. Протягом 2005р. товарооборот України з ПАР значно зріс: експорт – у 3,3 рази, імпорт – у 2,5 рази, але за 2006р. відбулося скорочення як експорту, так і імпорту. У 2007р. експорт скоротився у 1,2 рази а імпорт зріс у 1,4 рази. У цілому рівень торговельних відносин між Україною та ПАР характеризується певною нестабільністю, спонтанним характером розвитку (табл. 2,3).

Головною умовою успіху розбудови торговельних зв’язків українських підприємств із ПАР та сусідніми країнами є збереження можливості пропонувати загалом якісні товари за нижчими цінами з огляду на порівняно важкі витрати на національні матеріали та оплату праці. Але українським експортерам необхідно враховувати й те, що крім високого мита на імпортні товари, поставки останніх до ПАР з інших країн за багатьма пропозиціями мають стійкий, довготривалий характер і потіснити традиційних партнерів дуже важко.

Ефективнішим шляхом просування українських товарів і послуг на південноафриканські ринки є звернення до посередників експортно-імпортних торговельних компаній, які спеціалізуються на конкретних товарах і послугах і мають відповідний професійний досвід.

На даний час присутність України в ПАР досить незначна. Основні українські експортери – підприємства Луганської, Харківської, Донецької, Миколаївської та Херсонської областей. Значну частину експорту до ПАР становлять вироби з чорних металів, серед яких на чільному – 15 – місці – гаряче катаний та холодно катаний прокат. Експорт української техніки, обладнання та технологій залишаються на стадії проектів.

Важливим елементом стратегії та методології розвитку українсько-південноафриканських господарських зв’язків є координування дій сторін за допомогою використання інструментів економічної дипломатії; зокрема, обговорення шляхів подолання проблемних моментів й інтенсифікації співпраці у спосіб як обміну візитами, так і діалогу за дипломатичними каналами. Одним з найбільш перспективних векторів двосторонньої співпраці України і Південно-Африканської Республіки є науково-технічне й освітянське співробітництво. Відносини України та ПАР у даній сфері регламентується постановами договірно-правової бази, яку доцільно охарактеризувати як сучасну, таку, що відповідає потребам комплексного юридичного забезпечення партнерства. У межах сучасного періоду українсько-південноафриканські контакти у галузі науки і освіти здійснюються здебільшого у формі зв’язків між окремими державними дослідницькими та освітянськими закладами. Разом з тим, за рядом напрямків ступінь розвитку українсько-південноафриканських відносин не завжди відповідає їх реальному потенціалу. На відміну від політичного діалогу, який просувається динамічно та результативно, українсько-південноафриканські торговельно-економічні зв’язки поки що не демонструють високих показників. Основною проблемою господарського співробітництва України та ПАР залишається низький рівень товарообігу, актуальною є недостатність контактів в галузі інвестування. Партнерство у даній галузі стримує ряд чинників, зокрема, неактивний вплив на поступ торговельної та інвестиційної активності справляє відсутність визначеності у питанні власності в Україні, недостатність вітчизняного законодавства в аспекті гарантування капіталовкладень та захисту підприємницької діяльності. Дається взнаки такий фактор, як обмежена інформованість південноафриканських ділових кіл стосовно характеристик ринку, виробничих та технологічних потужностей України. Свій відбиток накладає і відсутність практично апробованих механізмів захисту інтересів суб’єктів підприємництва – резидентів України в ПАР та навпаки. Засобом подолання згаданих негативів може стати здійснення комплексних заходів, спрямованих на підвищення прозорості та керованості правового і адміністративного середовища, в якому розвиваються торговельно-економічні відносини України та Південно-Африканської Республіки. Доцільним було б форсувати адаптацію національного права України до міжнародних стандартів у сфері регулювання бізнесової діяльності. З огляду на складність цього процесу, рекомендується використати як проміжний варіант практику двостороннього договірного надання взаємних юридичних гарантій стосовно капіталів і власності резидентів України та ПАР. Україні необхідні також більш активно застосувати інструментарій економічної дипломатії для заповнення інформаційного вакууму, що склався, відстоювати на ринку ПАР позицій вітчизняних виробників і постачальників, лобіювання їх інтересів на державному рівні. З метою гнучкого реагування на виклики партнерства, доцільно було б створити під патронатом офіційної влади України і Пар центр з розвитку українсько-південноафриканських зв’язків у народногосподарській, науково-технічній та освітянській галузях, що представляє широкий спектр зацікавлених державних та приватних установ, фірм, організацій обох країн. В його рамках могла б відбуватися поточна координація співробітництва як за цілими напрямками, так і за конкретними проектами, здійснювалася б оперативне розв’язання його проблемних питань.

Україна має великі потужності у турбобудуванні, флагманом якого є Харківська АТ «Турбоатом». Це підприємство могло б взяти участь у тендері на поставку турбін в Демократичну Республіку Конго, де заплановане велике енергетичне будівництво, у якому можуть запропонувати свої послуги досвідчені українські інженери та будівельники. Це комплекс гідроелектростанцій «Інес». Уже побудована ГЕС «Інга-1», закінчується будівництво ГЕС «Інга-2», ведеться спорудження «Інга-3» і розроблено проект «Велика Інга». Після закінчення будівництва цього комплексу загальна потужність електростанцій в Африці південніше Сахари подвоїться. Відзначимо, що протягом 2007р. експорт України в ДРК збільшився з 131 млн. дол. США до 3,4 млн. дол. США, тобто у 26 разів. Тому позитивну динаміку слід тільки вітати.

Рід країн Африки активно відбудовуються після порівняно недавніх громадських війн, отже, потребують як обладнання, так і послуг спеціалістів. Прикладом слугує Республіка Конго (Браззавіль). Це одна з найбільших країн світу, у якій 70% населення живуть за межею злиднів – менше ніж на один долар США у день. У радянські часи допомога цій країні становила сотні мільйонів рублів, багато радянських, у т.ч. українських спеціалістів працювали за контрактом. Експорт України до республіки Конго становив 6,9 млн. дол. США, а імпорт 0,5 млн. дол. США (2007р.).

Невеличка східно-африканська країна Руанда пережила геноцид 1994р., коли за 100 днів у міжплемінній війні хуту і тутсі загинуло близько 1 млн. людей. Тепер це стабільна країна, яка динамічно розвивається.

До економіки Руанди йде спонсорська допомога й інвестицій: у 2005р. Європейський Союз виділив кредит на розвиток в сумі 52 млн. євро. Країна експортує чай і каву, які може купувати й Україна.

Взаємний товарооборот поки невеликий: Україна експортувала до Руанди товарів на 229 тис. дол. США у 2005р. і на 707 тис. дол. у 2006р., імпортувала на 3,3 тис. дол. у 2005р., а за 2006р. імпорту не було.

За останні три – п’ять років українські підприємці почали здійснювати активну маркетингову діяльність для завоювання ринку Африки.

Наприклад, у квітні 2006р. в Кременчуці відбувся форму «Україна – Африка» з участю послів Єгипту, ПАР, Нігеру, Алжиру та підприємців Центральної України. Компанія «ТРІОС» з Дніпропетровська проводить роботу в галузі створення автоматизованих систем обліку електроенергії на одному з найбільших гірничо-видобувних підприємств Західної Африки, НАК «Нафтогаз України» підписав у 2006р. концесійну угоду про пошук, розвідку і розробку родовищ нафти й газу з Єгипетською генеральною нафтовою корпорацією. Український союз промисловців і підприємців уклав угоду про співпрацю з Генеральною конфедерацією підприємств Марокко у квітні 2004р. і такі приклади не поодинокі.

Перспективи розширення торговельно-економічної співпраці України з країнами Африки.

Однією з головних перешкод розвитку українсько-південноафриканського економічного співробітництва є відсутність розгалуженої системи державних (дипломатичних, торгівельних, фінансових та ін.) і неурядових (виробничих, комерційних, громадських тощо) представництв та установ. Без повного або хоча б часткового вирішення цього питання практично неможливо активно й прагматично втілювати в життя зовнішньополітичну лінію нашої держави.

Через відсутність дипмісій втрачаються значні можливості реалізації спільних економічних проектів та гальмується зростання торгівельних операцій з Алжиром, Марокко, Нігерією, Кенією, ДР Конго, Ефіопією, Угандою та багатьма іншими країнами.

Назріла також необхідність розробки загальнодержавної програми розвитку співробітництва на африканському напрямку, створення сприятливих умов для підтримки експортних можливостей вітчизняних виробників товарів і послуг.

Виконання цих завдань видається неможливим без створення комплексної інформаційної системи зовнішньоекономічної діяльності та моніторингу експортно-імпортних операцій, формування єдиної інформаційної бази даних щодо тендерів, залучення відповідних державних органів та суб’єктів підприємницької діяльності до міжнародних інформаційних мереж.