Реферат: Ринок цінних паперів

Міністерство освіти України

Тернопільська академія народного господарства

кафедра економічної теорії

Курсова робота

на тему:

РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Виконав студент групи МЕз–21

       Мелешко О.І.

 Науковий керівник

кандидат економічних наук,

доцент     Братко С.В

Тернопіль - 1999

ПЛАН

Вступ.

І. Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки.

§1. Ринок цінних паперів, його суть і види.

§2. Економічне утримання цінних паперів і їх види.

§3. Організація фондової біржі і біржові операції.

ІІ. Законодавче регулювання ринку цінних паперів.

ІІІ. Ринок цінних паперів на Україні.

§1.Особливості становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.

§2. Вплив НБУ на ринок цінних паперів.

§3. Перспективи становлення і розвитку ринку цінних паперів на Україні.

Висновок.

Список літератури

Вступ

же більше шести років існує ринок цінних паперів в Україні, адже ще зовсім недавно ринок цінних паперів ми бачили тільки з телеекрана життя Заходу і він здавався абсолютно немислимим в умовах нашої країни. Але все поступово міняється і ось вже і громадяни України стикаються з цим, що має великий вплив на найважливіші аспекти життєвого устрою в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Акції, облігації, сертифікати, чеки, векселі і інші цінні папери,  які ще зовсім недавно були новинкою,  тепер міцно вкоренилися в наше життя нарівні з такими звичними словами як  "біржа" і  "депозитарій". Цінні папери стали способом вираження особистого або колективного підприємницького ризику, давно переставши бути об'єктами ритуального поклоніння, що на жаль вельми часто зустрічалося і зустрічається у нас.

У курсовій роботі будуть розглянуті  основні аспекти ринку цінних паперів в Україні, його структура, основи регулювання, що складають і його місце в національному господарстві, а також такі нові для ринку явища як торгівля державними цінними паперами і позабіржовий ринок цінних паперів

.
Розділ І.Ринок цінних паперів як складова частина інфраструктури ринкової економіки

§1. Ринок цінних паперів, його суть, види

риватизація і акціонування приватної власності, розвиток підприємництва і кредитних інститутів приводять до поглибленого розвитку грошових і кредитних відносин. З'являється особливий сектор господарювання, який пов'язаний з оборотом цінних паперів - фінансовий ринок.

Фінансовий ринок вимагає не тільки правового регулювання обороту цінних паперів, але і виникнення організації, яка б забезпечувала цей оборот. Такою організацією є фондова біржа. Фондова біржа - це організований і регулярно функціонуючий ринок для купівлі-продажу цінних паперів, обов'язковий елемент регулювання ринку цінних паперів.

Фінансовий ринок умовно можна розділити на дві частини: ринок банківських позик і ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів доповнює систему банківського кредиту і взаємодіє з нею. Комерційний банк рідко видає позики на довгий термін (більше року). Цінні папері надають можливість отримати гроші на довгий період - на десятиріччя ( облігації) або в безстрокове користування -акції. Завдання РЦП полягає в тому, щоб забезпечити більш повне і швидке переливання заощаджень по ціні, яка влаштовує обидві сторони. Для цього потрібні біржі і діючі на РЦП посередники.

Біржа - це організований РЦП, який функціонує на основі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, де угода про розміщення і купівлю-продаж цінних паперів здійснюється обмеженим числом біржових посередників. Емітентами (організаціями або підприємствами, які випускають в оборот гроші або цінні папери) на ринку цінних паперів виступають приватні  національні, державні національні, приватні і державні іноземні організації.

Всі цінні папери, які обертаються на ринку, можна розділити на три групи: акції, облігації і спеціальні цінні папери. Що стосується інвестицій і стабільності приливу прибутку, найбільш якісними вважаються державні облігації, особливо короткострокові ощадні векселі. Потім йдуть приватні облігації і акції великих компаній, які регулярно платять дивіденди.

Розглядаючи сучасну інститутну структуру РЦП, потрібно виділити чотири категорії учасників операцій: комерційні банки, інвестиційні банки, біржові фірми і кредитно-фінансові організації, які об'єднані під назвою "інстітуційні інвестори" (страхові компанії, пенсійні і інвестиційні фонди). Розділення обов'язків між основними групами учасників ринку загалом показане на малюнку 1.

У залежності від значення, яке має РЦП в економіці, його можна поділити на два види: первинний і повторний. Первинний - це ринок, на якому розміщуються уперше випущені папери. Саме тут здійснюється мобілізація грошових коштів акціонерними товариствами і позика їх державою. Первинний ринок включає інвестиційні і комерційні банки, через які акціонерні товариства і держава здійснюють розміщення своїх паперів.

Повторний ринок - це ринок, на котрому продаються і купуються випущені раніше цінні папери. Тут відбувається зміна власників цих паперів. Цей ринок, в свою чергу, ділиться на централізований і децентралізований. Формою центарлізованого РЦП є фондова біржа, на якій постійно обертаються цінні папери, але не все, а тільки ті, які допущені до обороту біржовими комітетами. Децентралізований - це ринок, на якому обертаються як допущені, так і недопущені до обороту на фондових біржах цінні папери. Цей ринок складається із значного числа брокерсько-дилерських фірм, які підтримують між собою зв'язки за допомогою телефонно-телеграфних мереж і пошти. До них відносяться комерційні банки, оскільки багато хто з них займається аналогічними операціями з цінними паперами.

Для сучасних РЦП характерним є досить велика кількість угод, які укладаються поза біржею, і це складає позабіржовий оборот. Отже, сучасний РЦП складається з біржового обороту із зареєстрованими і незареєстрованими на біржі цінними паперами, а також позабіржового обороту.

Позабіржовий і біржовий ринки в деякій мірі протистоять один одному, до того ж взаємно доповнюючи один одного. Ця суперечність виникає тому, що виконуючи загальну функцію торгівлі і обороту цінних паперів, вони керуються специфічними методами їх відбору і реалізації. Позабіржовий оборот, як правило, охоплює тільки нові випуски цінних паперів і головним чином розміщує облігації торгово-промислових корпорацій. Навпаки, на біржі котируються старі випуски цінних паперів і в основному акції торгово-промислових корпорацій. Якщо через позабіржовий оборот здійснюється в основному фінансування промислового процесу, то на біржі за допомогою скупки акцій здійснюється контроль над корпораціями і фірмами, йде формування контролю і його перерозподілу між різними фінансовими групами. Біржа здійснює також значну частину фінансування, в основному через дрібного і середнього вкладника.

§2. Економічне утримання цінних паперів і їх види

снують різні види фондових цінностей: цінні папери з фіксованим прибутком; акції - свідчення про участь в капіталі. Є також їх змішані форми. Цінні папери, будучи реальним капіталом, не мають ніякої реальної вартості, їх ціна або курс визначається згідно з прибутками у вигляді дивідендів по акціях або процента по облігаціях, а також позикового процента. Біржовий курс цінних паперів піддається коливанню і в кожний момент залежить від співвідношення між пропозицією цих паперів і попитом на них. Через фондову біржу здійснюється розміщення акцій, облігацій, яке йде переважно великими банками.

Цінні папери з фіксованим прибутком - це боргові зобов'язання, в яких емітент зобов'язується виконати відповідні дії. Як  правило, це оборотна виплата грошової суми і процентної винагороди.

Існують такі різновиди цінних паперів з фіксованим прибутком:

- державна позика - позика уряду на створення спеціальних фондів;

- комунальна позика - для збалансування державних фінансів місцевих органів управління;

- комунальні облігації і заставні листи - іппотечні банки дають довгострокові кредити під заставу  земельних дільниць або під боргове зобов'язання товариств;

- промислова облігація -  боргові зобов'язання з фіксованим прибутком промислової компанії.

Дещо подібні до промислових облігацій боргові зобов'язання і опціонні позики. Це перехідні до акцій форми цінних паперів з фіксованим прибутком (їх купівля пов'язана з можливістю придбати в майбутньому акції). Опціонні позики і конверсійні зобов'язання, як і промислові облігації, котируються на біржі, їх курс публікується щодня. Вексель -  це цінний папір, який засвідчить  зобов'язання векселедавця. Існують простий і перевідний векселі. Кожний з них має відповідні реквізити. Порядок купівлі і продаж векселів визначається Кабінетом міністрів.

Акції -  це номерні цінні папери, документи, які затверджують членство в акціонерному товаристві і дають право на отримання дивідендів. Емісія акцій на пред'явника у всіх країнах обмежена. Як правило, акції зберігаються у брокерів або в інших спеціалізованих конторах. Власник має тільки свідчення про кількість акцій. Відрізняють звичайні і привілейовані акції. Звичайні акції дають своєму власнику право на один голос на зборах акціонерів. Крім цього,власник звичайної акції має право на отримання частки чистого прибутку, яка розподіляється у вигляді дивідендів. При ліквідації акціонерного товариства його претензія на власність є останньою. Він отримує те, що залишається після оплати боргів і розрахунків з привілейованими акціонерами.

Привілейовані акції дають власнику право переважного володіння  прибутком і власністю акціонерного товариства, іноді гарантують фіксований прибуток (в тому випадку, якщо товариство отримало чистий прибуток), а також особливі права при голосуванні (декілька голосів, право на участь в прийнятті відповідних рішень на зборах акціонерів). Найбільш поширені привілейовані акції з фіксованим прибутком, але без права голосу. Виплата дивідендів по цих акціях не обов'язкова для акціонерного товариства. Їх затримка або невиплата не веде до банкрутства. Емісія привілейованих акцій обмежується законом.

Інвестиційний сертифікат - це частина в спеціальному фонді цінних паперів (інвестиційному фонді), яким керує інвестиційна компанія. Інвестиційний фонд може бути складений за різними принципами: може включати тільки акції великих компаній або тільки облігації. Основною метою формування такого фонду є мінімізація курсових дивідендів і відповідно процентних ризиків на основі широкої диференціації внесків і виплат власникам інвестиційних сертифікатів максимальних прибутків.

У сфері діяльності сучасних фондових бірж з'являється ряд нових цінних паперів, причиною чого в основному є необхідність удосконалення організаційної структури фондових ринків. До цих нових цінних паперів відносяться конвертовані акції і облігації, ф'ючерси, опціони. Ф'ючерси - це стандартні строкові контракти, укладені між продавцем (емітентом) і покупцем на здійснення купівлі-продажу відповідного цінного паперу по зазделегідь зафіксованій ціні.  Опціони відрізняються від ф'ючерсів тим, що вони передбачають право, а не зобов'язання проведення тієї або іншої операції, якою керується покупець опціону. Він обмежує вплив на свої активи і пасиви негативного зрушення ринкових показників сумою, сплаченою за контракт.

Одним з різновидів опціонів є варанти, які дають їх власнику право на придбання відповідних фондових цінностей. Їх відрізняє від опціонів більш довгий термін, а також факт, що опціон, природно, випускається на існуючий актив.

У останні роки варанти все частіше випускаються з облігаціями, що зробило останні більш привабливими в очах інвесторів. Купуючи облігацію, власник, фактично, видає кредит, який повинен принести прибуток, достатній для сплати процентів і дивідендів.

Конвертовані облігації відрізняються від облігацій з варантами тим, що їх власник не може продати право отримання акції по фіксованій ціні на ринку окремо від облігації.

 §3. Організація фондової біржі і біржові операції

Поняття фондової біржі

ондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, виступаючих як посередники, операції купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається з  індивідуальних  торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.

Коло паперів, з якими проводяться операції, обмежене. Щоб попасти в число компаній, папери яких допущені до біржової     торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятою до котирування), компанія  повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам відносно об'ємів продажу, розмірів прибутку, що отримується,  числа  акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, контролюючий їх діяльність, встановлює правила ведення біржових операцій; режим, регулюючий допуск до  котирування. Разом з порядком проведення операцій вони утворять серцевину біржі як механізму, обслуговуючого обіг цінних паперів.

Фондова біржа - це  передусім місце, де знаходять один  одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.   

Як товар на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а як ціни цих товарів - курси цих паперів. Встає питання: як погодяться  між собою поняття ринок і  біржа, біржа і аукціон?

Загальне у біржі з ринком - встановлення цін товарів в залежності від попиту і  пропозиції на них. Але, на відміну від ринку, на біржі можуть продаватися не всі  товари, а тільки допущені на неї; це з одного боку, а з іншого -  способи  купівлі-продажу на біржі значно різноманітніші, ніж на ринку, правда, більш регламентовані.

Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення ціни - її викрикують. У вік  електроніки така система може здатися лише даниною  традиції, але, на думку біржовиків, вона виконує ряд корисних функцій - створює необхідну ринкову атмосферу, забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на товари, що пропонуються, вони істануться тому, хто голосніше  викрикнув  ціну, тому  "голосові дані" на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення  але, на відміну від аукціону, ціни  на товари на біржах не тільки ростуть по відношенню до  стартових, але і падають.

Отже, біржа має в своїх характеристиках як властивості історичних  попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони),  так і власну специфіку.

Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот в проблемі ліквідності капіталу.  "Диво" полягало в  тому, що для інвестора практично стиралися відмінності між довгостроковими і короткостроковими вкладеннями коштів. Цілком реальні у часі побоювання омертвити капітал стримували підприємницький запал. Але по мірі розвитку операцій на фондових біржах склалася ситуація, коли для кожного окремого  акціонера інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже  такий же  ліквідний характер, як готівка, оскільки акції в будь-який момент можуть бути продані на біржі.

Біржі можуть бути встановлені державою як суспільні заклади. У Франції, Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними установами. Це, правда, виражається лише в тому, що держава надає приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.

Біржі можуть бути встановлені і на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна для Англії, США.

 Українська фондова біржа

 Україні прийнятий і діє ряд нормативних актів, що заклали основу для функціонування цінних паперів. Одним з головних нормативних актів, регулюючих взаємовідносини між всіма учасниками, є Закон України " Про цінні папери і фондову біржу". Згідно з цим Законом фондова біржа створюється лише як акціонерне товариство. Її фундаторами можуть бути лише торговці цінними паперами і їх повинне бути не менше за 20. Фундатори повинні внести в статутній фонд біржі певну суму.

Акціонерами фондової біржі в нашій країні можуть стати як підприємці, великі банки, так і будь-який громадянин, що вклав свої заощадження в акції.

Фондова біржа України засновується на неприбуткових основах і повинна діяти на принципах ліквідності, тобто вільного перетворення цінних паперів в гроші без фінансових втрат для власника, стабільності ринку, широкої гласності і довір'я. Це дозволить їй виконувати роль залучення грошових сум для інвестицій у виробничу і соціальну сфери; перерозподілу капіталів між різними галузями і підприємствами;  централізації капіталів, стабілізації заощаджень представників різних верств населення, створення умов для розвитку в країні підприємницької діяльності.

Організацію українського ринку цінних паперів і створення необхідних умов для його функціонування прийняла на себе Українська фондова біржа (УФБ). Серед її акціонерів (усього їх біля 30)  такі великі республіканські банки, як Укрінбанк, Агропромбанк, Укрсоцбанк, Агропромбанк "Україна",  Ощадний банк України, регіональні банки в Одесі, Дніпропетровську, Харкові, Донецьку, Ужгороді, Криму.

Виходячи з важливості регулюючої ролі фондової біржі в економічному житті країни встановлено, що вона є суб'єктом особливої державної реєстрації. Її реєструє Кабінет Міністрів України, тоді як товарну - виконком місцевої Ради (як і всіх суб'єктів підприємницької діяльності на загальних основах). Особливістю державного регулювання роботи біржі є те, що міністерство Фінансів призначає своїх представників, уповноважених стежити за дотриманням положень статуту і правил фондової біржі і що мають право брати участь в роботі її керівних органів. Така практика має місце в країнах з розвиненою економікою. Наприклад, в Англії, США функціонують державні комісії з нагляду за фондовими біржами. Уряд збирається йти на визнання правоприємства відносно цінних паперів і здійснювати компенсацію втрат від їх знецінення.

Закон передбачає також особливі умови припинення діяльності фондової біржі. Одною з них є виникнення ситуації, коли в біржі залишається 10 членів і протягом 6 місяців в її склад не будуть прийняті нові члени. Таким чином законодавець намагається не допустити виникнення монополістів в сфері фондового ринку.

На УФБ відповідно до чинного законодавства можуть випускатися і знаходитися в обізі як державні, так і недержавні цінні папери, укладатися касові угоди і угоди на терміни.

Перші торги на УФБ сталися 6 лютого 1992 р. На даний час, крім основної біржі, функціонують 25 її філіалів по всій Україні. 13 грудня 1993 р. відбулися перші електронні торги.

Практика функціонування фондового ринку показує, що ринок недержавних цінних паперів розвивається більш високими темпами. На 1 липня 1993 р. в Україні були зареєстровані 218 недержавних емітентів, якими було випущено цінних паперів на загальну суму 41,1 млрд. крб. Більшість цих цінних паперів - акції. Їх випущено на суму 40,9 млрд. крб., а облігацій - тільки на 2,2 млрд. крб. В цей же  час помітна тенденція зростання обсягів угод по реалізації кредитних ресурсів в порівнянні з продажем акцій і інших цінних паперів. На біржі проводяться і такі операції, як реалізація експортних квот, валютні торги і т.д. Це говорить про те, що біржа знаходиться на "голодному пайку" (в країні не створений ринок цінних паперів на первинному рівні), немає товару фондової біржі - цінних паперів, а жити всім, хто там працює, треба.

Управління біржею

агальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, в якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок освіти і функції біржових органів.

Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента. Крім того, нагляд за всіма сторонами діяльності біржі здійснюють комітети, утворені її членами, наприклад, аудиторський, бюджетний, по системах (комп'ютери), біржових індексах, опціонах.

Комітет по прийому членів розглядає заявки на прийняття в члени біржі. Комітет по арбітражу заслуховує, дозсліджує і регулює спори, виникаючі між членами біржі, а також членами і їх клієнтами. Число і склад комітетів міняються від біржі до біржі, але ряд з них обов'язковий. Це комітет або комісія з лістингу, котрі розглядають заявки на включення акцій в біржовий список; комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгівлі (торгові сесії) і стежить за дотриманням інструкцій по діяльності в торговому залі, а також в інших випадках.

Біржі - це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на операцію, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій в біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.

Біржа забезпечує концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити всіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони можуть як на біржі, так і поза нею, оскільки далеко не всі папери котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту і пропозиції. Просторово посередники роз'єднані, але вони пов'язані між собою і утворюють єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним.

Біржова торгівля облігаціями

а розвинених фондових ринках біржова торгівля облігаціями, як правило, невелика за об'ємом. Сучасні біржі виконують для облігацій головним чином представницькі функції - норми, що встановлюються державою для інвестиційних операцій інституційних інвесторів, забороняють багато кому з них купувати облігації, які не котируються на якій-небудь з фондових бірж. Оскільки зараз важко знайти емітента, що не розраховує на купівлю його облігацій інституційними інвесторами, зовсім не дивно, що абсолютна більшість емітентів справно йде на біржу з проханням прийняти облігації до котирування.

   Здавалося б, раз уже облігації котируються на біржі, то і операції з ними доцільно провести в торговому залі. Адже в свій час біржова торгівля цінними паперами починалася саме з облігацій.Результат операцій на біржі здається тим більше виправданим, якщо в торгівлі облігаціями беруть участь найбільш активні фірми, що входять в число найбільш великих і впливових членів біржі.

І все ж операції з облігаціями здійснюються головним чином у позабіржовому обороті. Головна причина полягає в тому, що динаміка ринкових цін облігацій більш передбачувана, менш схильна до сильних і раптових коливань, чим у разі акцій. Чим нестійкіший  курс біржового товару, тим сильніше виявляється у біржовиків  "стадний інстинкт", тим більш охоче збиваються вони в біржовий натовп, що втілює концентрацію попиту і пропозиції. Якщо і далі використати образ біржового натовпу, то з його допомогою можна проілюструвати другу властивість біржової торгівлі - здатність переробляти великий потік доручень на купівлю-продаж цінних паперів. Дійсно, в біржовому натовпі замовлення на проведення операцій швидко розчиняються, взаємодія зацікавлених сторін протікає динамічно, сама атмосфера сприяє висновку операцій, і тому біржовий натовп здатний пропустити через себе безліч операцій.                

Торговий зал біржі - місце збору біржового натовпу. Для торгівлі облігаціями обидві властивості таких зборів - концентрувати попит і пропозицію і переробляти великий потік операцій - не потрібні. По-перше, внаслідок характеру облігацій як біржового товару завдання  встановлення їх ринкової ціни можуть брати на себе дилери, що досить добре  уявляють собі співвідношення попиту і пропозиції. Поринати в біржовий натовп необхідності немає. По-друге, темп торгівлі облігаціями неспішний, його не порівняти з виром акцій. Облігації набагато рідше за акції переходять з рук  в руки.

 Принципи діяльності фондової біржі

іржа будує свою діяльність на наступальних принципах:

 а) особисте довір'я між брокером і клієнтом – наприклад, операції на біржі укладаються усно і оформляються юридично заднім числом;

 б) гласність – публікуються відомості про всі операції і дані, що надаються емітентом по угоді з біржею про внесення акцій в біржовий список, незалежно від активності емітента;

 в) жорстке регулювання  адміністрацією біржі і аудиторами  діяльності ділерський фірм шляхом встановлення правил торгівлі і  обліку.

Кожний крок брокерської фірми від подачі заявки на придбання місця на  біржі до здійснення позабіржових операцій обставлений масою  норм, що пишуться і що не пишуться,  що виробляються адміністрацією і її комітетами з метою забезпечення ліквідності.

Внаслідок забезпечення перерахованих принципів формується середовище, яке спонукає продавати і купувати цінні папери на біржі. Це  такі переваги, як: по-перше, можливості кращого доступу до кредиту для купівлі цінних паперів (банк більш охоче його дає, якщо досягнута домовленість про реалізацію цінних паперів через біржу); по-друге, чудовий огляд стану ринку цінних паперів, більш точна оцінка можливостей тих або інших акцій і т.д.

Необхідно чітко розуміти, що виникнення повноцінної фондової біржі    вимагає забезпечення ряду важливих умов по формуванню відповідного ринкового середовища. Іншими словами, для того, щоб запустити механізм фондової біржі необхідно заздалегідь: по-перше, прикласти зусилля для створення мережі майбутньої клієнтури  і, передусім,  акціонерів, тобто вирішити питання про те, з ким працювати і як сформувати необхідний для старту біржі об'єм цінних  паперів. Для цієї мети біржі, що формуються особливу увагу приділяють активізації процесу акціонування зі своєї сторони, чому, зокрема,  сприяє відроблення власної концепції акціонування, відповідних економіко-математичних моделей і     якісної документації по реєстрації акціонерних товариств. При цьому повинні враховуватися особливості:

- реальне акціонування (становлення акцій повноцінними) відповідно до порядку проведення підписки розтягується звичайно на рік;

- виникнення потреби не просто купити які-небудь акції (щоб "сховати" гроші від інфляції і отримати процент), а перепродати їх і купити нові акції, що також вимагає часу. Поки акціонери не  "помацають" дивіденди, вони не почнуть позбуватися куплених акцій.

  По-друге, запускати механізм фондової біржі (фондового відділу)можна тільки тоді, коли буде сформована система посередників  в проведенні фондових операцій - брокерів і дилерів. Повноцінна фондова біржа спирається на двоступеневу структуру посередництва, але її створення – результат розвитку самої біржі, в ході якого і розставляються ті або інші акценти на статусі її учасників.

По-третє, перш ніж зважитися на запуск фондової біржі необхідно налагодити роботу центральних блоків біржового організму – експертної комісії і системи допуску ЦП на біржу, котирувальної комісії,  системи реєстрації цінних паперів і т.д.

Фондова біржа являє собою організований ринок цінних паперів. При цьому значущість цього дуже важливого інституту в різних країнах далеко не однозначна. Як підкреслює шведський професор Андерс Ослунд,  якщо в США і Великобританії велика частина власного капіталу підприємств мобілізується саме на фондових біржах, то в Європі і Японії їх питома вага значно менше, а половина з 100 найбільших підприємств Німеччини - взагалі сімейні фірми, акції яких не підлягають продажу. А на Варшавській фондовій біржі біля 25% біржового обороту  цінних паперів відводиться на операції іноземних інвесторів.

Природно, нам ще далеко до Нью-Йоркської і Токийської фондових бірж по об'єму біржового обороту. Але потрібно зазначити, що і на Варшавській фондовій біржі щоденний оборот досягає $50 млн.

З метою вдосконалення механізму приватизації державного майна, розширення можливостей  фінансових посередників по участі  в приватизаційних процесах, створення сприятливих умов для подальшого розвитку ринку цінних паперів відповідно до  Указу Президента України від 27 лютого 1995 року  "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах" УФБ дозволено розміщувати частину акцій відкритих акціонерних товариств, створених на базі об'єктів груп В і М.

Таким чином, спроба комплексного аналізу ринку цінних паперів в Україні свідчить про багатоаспектність цієї , однієї з найважливіших сфер ринкової економіки, наявність маси недоліків і невирішених питань, зумовленими як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. А значить і усунення останніх вимагає комплексного підходу. Будемо сподіватися, що цивілізований ринок цінних паперів на Україні коли-небудь з'явиться.

 Розділ ІІ.Законодавче регулювання РЦП

іяльність на українському ринку цінних паперів регулюють два основних законодавчих акти - закон України  "Про цінні папери і фондову біржу" від 18 червня 1991 року і Указ президента України  "Про інвестиційні фонди і інвестиційні компанії" від 19  лютого 1991 року.

Згідно із законом  "Про цінні папери і фондову біржу " розрізняють два типи цінних паперів:

 а) іменні цінні папери, які, як правило, передаються шляхом повного індосамента;

 б) представницькі цінні папери, що знаходяться у обігу вільно.

Українським законодавством також визначені наступні види цінних паперів:

 а) акції;

 б) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

 в) облігації підприємств;

 г) казначейські зобов'язання підприємств;

 д) ощадні сертифікати;

 е) векселі;

 є) приватизаційні папери;

 ж) інвестиційні сертифікати.

Акції і облігації підприємств можуть бути випущені лише після їх реєстрації у відповідному фінансовому органі. А в тому  випадку, коли акції і облігації підприємств призначені для відкритого продажу, в тому ж фінансовому органі повинен бути зареєстрований і проспект емісії.

Українське законодавство встановлює два серйозних обмеження діяльності акціонерних товариств як емітентів:

·акціонерні товариства мають право випускати облігації на суму,  що не перевищує 25% оплачених статутних фонди;

·кількість привілейованих акцій акціонерного товариства обмежена 10% статутних фондів.

Наказом Міністерства фінансів України (як реєструючого органу) від 20  липня 1995 року №123, зареєстрованим Міністерством юстиції 24 липня 1995 року №233/769, затверджений  "Порядок видачі дозволу на проведення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, як виняткової діяльності".

Цей документ встановлює  не тільки перелік і правила подачі документів і отримання дозволу на роботу з цінними паперами, але і державний контроль за здійсненням операцій з ними. Необхідно відмітити створення Державної комісії з цінних паперів зі статусом міністерства. У її завдання входять розширення впливу держави на фондовий ринок, перерозподіл функцій контролюючих його державних структур і створення на базі цієї комісії Методологічної координаційної ради.

Комісія ставить перед собою завдання створити системи звітності компаній - учасників фондового ринку, систематизувати українські фондові стандарти, контроль за ціноутворенням на фондовому ринку, створити депозитарну і клірингову мережі і участь у виборі і виробленні моделі фондового ринку України.

У відповідності зі ст. 4 закону України  "Про цінні папери і фондову біржу" підприємство самостійно веде книгу реєстрації іменних акцій. У цій книзі відображається обіг іменних акцій, включаючи інформацію про кожну акцію, її власника, час придбання і кількість акцій у кожного з акціонерів. Закон не визначає юридичну силу інформації, включеної в книгу. Однак, враховуючи фактично повну відсутність матеріалізованих цінних паперів, які могли підтвердити право власності акціонера на цей папір завдяки індосаменту, і те, що книга реєстрації акцій, що є в зв'язку з цим основним документом, підтверджуючим право власності інвестора на акції, ведеться самим емітентом, існує значний ризик повторення на Україні ситуації з виключенням з книги реєстрації акцій  "незручних" акціонерів.

Аналізуючи українське законодавство  на сьогоднішній день про цінні папери з точки зору його зрілості і визначеності, можна сказати, що воно поки що далеко не досконале. У ньому відсутні багато які поняття, звичні для цивілізованого ринку цінних паперів. Основною проблемою, звичайно ж, є відсутність нормальної процедури переходу права власності на цінні папери. У той же час безліч проблем можуть створити такі незначні, на перший погляд, питання, як визначення поняття  "торговець цінними паперами" або порядок здійснення  "андеррейтингових" або "підрейтингових" функцій".

Розділ ІІІ.Ринок цінних паперів на Україні

§1. Особливості становлення і розвитку РЦП в Україні

а рівнем свого розвитку український ринок цінних паперів перебуває на початковій стадії розвитку. Це пов'язано з багатьма причинами, включаючи млявий темп приватизації і недоліки в роботі українських фінансових установ. Проте багато які чинники зумовлюють можливість значного підвищення активності дилерів і інвесторів. Так, наприклад, в першому півріччі 1995 року прибутки населення України перевищили витрати на 1000 млн. грн., а за червень ця сума становила 28 трлн. До того ж значне зниження інфляції і депозитних ставок комерційних банків примусить потенційних інвесторів звернутися до альтернативних джерел фінансових вкладень. У зв'язку зі значним зниженням з 15 липня облікової ставки НБУ і активізацією фондового ринку вже спостерігається поступове переміщення на нього коштів з валютного ринку і ринку банківських депозитів.

Це серйозно збільшує можливості активізації діяльності на території України багатьох професійних учасників ринку цінних паперів, включаючи російських. 

У даний час ліцензії на право роботи з цінними паперами отримали більше за 500 господарських товариств, однак реально  на фондовому ринку працюють біля 60. Найбільш активними є:

·акціонерне товариство  "КОМЕКС - брок" ( термін діяльності три роки, має брокерську контору на українській фондовій біржі, працює з акціями приватизованих промислових підприємств, які з червня 1995 року щотижня виставляються з державними казначейськими облігаціями Міністерства фінансів України, має 10 регіональних агенств);

·фондовий будинок  "ВОІНТЕР" ( біля 3 років роботи на фондовому ринку, має брокерську контору на Українській фондовій біржі, працює  як з акціями приватизованих підприємств, так і на позабіржовому ринку. На думку експертів, є лідером по роботі з населенням);

·акціонерне товариство - інвестиційна компанія  "РЕЙДЕР" (більше 1,5 року роботи на фондовому ринку, є брокерська контора на Українській фондовій біржі, має право здійснення операцій на біржі опціонів і ф'ючерсів,  активно працює на позабіржовому ринку);

·акціонерне товариство  "Мастер - брок" ( біля року роботи на позабіржовому ринку України, має власний фондовий магазин, є уповноваженим дилером по розміщенню облігацій внутрішньої місцевої позики Київської міської ради. Активно працює з державними облігаціями внутрішньої позики Міністерства фінансів України);

·акціонерне товариство  "Українська інвестиційна компанія" (біля 2 років роботи на фондовому ринку, основну кількість операцій проводить на українській фондовій біржі, де має брокерську контору, проводить на фондовому ринку дуже зважену і розумну політику);

·командитне товариство  "РІКА - брокер" ( у числі його засновників - акціонерне товариство  "Укрречфлот", акції якого сьогодні на Україні є одними з самих ліквідних і популярних як у торговців, так і у населення. Активно працює на Українській фондовій біржі - за 1 рік проведено  операцій з більш  ніж 800 тис. цінних паперів; і на позабіржовому ринку. Серед емітентів, з акціями яких проводяться операції - Херсонський, Дніпропетровський і Миколаївський  річкові порти, "Укрречфлот");

·командитне товариство  "КРОНОС і До" ( є на Україні одним з найбільш досвідчених торговців цінними паперами. Має брокерську контору на фондовій біржі і досить широке коло емітентів).

Тепер розглянемо ринок цінних паперів в Україні не з точки зору наявності на ньому активних розповсюджувачів цінних паперів, а з точки зору розвитку його кон'юнктури. Тут варто зазначити, що найбільш значною подією другого кварталу 1995 року сталося відкриття фондового майданчика у Києві з режимом роботи тричі за тиждень (вівторок, четвер, субота), позабіржової торгівлі, що стала центром,  і проведення торгів акціями приватизованих промислових підприємств на українській фондовій біржі.

За короткий термін фондовий майданчик став індикатором позабіржового ринку. На ньому встановлені правила, що дозволяють брати участь в торгах будь-кому, хто має гроші або цінні папери. На майданчику знаходяться в обігу в основному прості акції на пред'явника, чиї операції  не треба реєструвати у емітента.

Досить великий процент операцій на фондовому майданчику відводиться на акції інвестиційного фонду  "Нові ініціативи", акціонерного товариства "Холдингова компанія  - ЛЕЛЕКА" і "ОЛБІ - Україна". Курс інвестиційного сертифіката  "Нових ініціатив" залежить від скупівлі приватизаційних сертифікатів у населення. Папір  на пред'явника і основним джерелом довір'я служить те, що інвестиційним керівником є один з найбільш великих в Україні національних банків -  "Україна". Папери АТ "Холдингова компанія  - ЛЕЛЕКА" приваблюють високими щоквартальними дивідендами і представницькою формою. Стійкий курс і великі об'єми дозволяють торговцям працювати з цими паперами, отримуючи невисокий прибуток, але уникаючи великого ризику. Акції "ОЛБІ - Україна" є традиційно спекулятивними, робота з ними дозволяє отримати хороші прибутки, але різкі стрибки курсу застерігають торговців від великих об'ємів. Успішно завойовують ринок цінні папери акціонерного товариства  "Київська нерухомість" і промислово-фінансової групи  "Корал", які є також представницькими, і операції  з ними вже в солідних об'ємах укладаються як на позабіржовому ринку, так і на Українській фондовій біржі.

Але найбільш надійними, стабільними і популярними є цінні папери НБ  "Україна" і АТ  "Укрречфлот". Акції цих емітентів забезпечені і основними фондами, і напрямом діяльності, і перспективами розвитку.

Крім того, як торговців, так і населення приваблюють надійністю державні облігації внутрішньої позики номінальною вартістю 100 млн. крб. і з термінами від 2 до 8 місяців. Ціна пропозиції різних траншей коливається в межах 106-138 млн. крб. А 14 серпня 1995 року на Українській фондовій біржі проведений перший аукціон по первинному розміщенню облігацій місцевої внутрішньої позики Київської міської ради  об'ємом емісії 100 000 млн. крб і номіналом 50 млн. крб. Кількість облігацій - 7000 шт.,  мінімальна стартова ціна за одну облігацію - 41,75 млн.крб,  термін погашення - 14 листопада 1995 року. Незважаючи на досить незручні умови подачі заявок (погашення і резервування коштів на розрахунковому рахунку біржі на чотири банківських дні), вже отримано 9 заявок і багато  торговців мають замовлення для позабіржового ринку.

Ще однією особливістю ринку цінних паперів в Україні є його участь в приватизації. Так, в березні 1995 року був ухвалений закон  "Про приватизаційні папери", порядок використання, що визначив і обіг на території України приватизаційних цінних паперів. Приватизаційні сертифікати є іменними цінними паперами, які підтверджують право власності  на придбані об'єкти приватизації. Закон забороняє вільне звертання, продаж або інше відчуження приватизаційних паперів. Це обмежує участь в приватизації професійних учасників ринку цінних паперів. Однак недосконалість законодавства дозволяє в окремих випадках обійти обмеження.

До 1995 року основним засобом розрахунку за об'єкти приватизації служили кошти зі спеціального приватизаційного рахунку, використання якого було незручним як для фінансових посередників, так і громадян. З 1995 року приватизаційні цінні папери випускаються в матеріалізованій формі, і порядок їх використання дещо спростився. У той же час використання матеріалізованого приватизаційного сертифіката, який є неподільним, став незручним для громадян України, що беруть участь в приватизації без використання послуг фінансових посередників. Справа в тому, що, якщо на сертифікатному аукціоні вартість акції буде встановлена на рівні вартості відмінної або  не кратної вартості приватизаційного сертифіката, фізичній особі буде непросто здійснити оплату придбаних нею акцій. Для фінансових посередників це питання стоїть не так гостро.

Відповідно до програм приватизації за приватизаційні сертифікати мається намір реалізувати біля 70% майна, що знаходиться у власності держави. Біля 30% буде реалізовано з використанням ощадних сертифікатів. Ці сертифікати є іменними цінними паперами, які видаються громадянам України, що мали рахунки в установах ощадного банку України, і призначені для компенсації втрат від інфляції власникам цих коштів. На відміну від приватизаційних паперів ощадні сертифікати будуть вільно звертатися і використовуватися для розрахунку за об'єкти приватизації.

Крім того, з розвитком процесу приватизації пов'язане збільшення об'єму роботи Української фондової біржі. Саме на ній брокерська контора Фонду державного майна України виставляє цінні папери приватизованих підприємств. Будуть виставлені акції 130 промислових підприємств. Для багатьох підприємств цей пакет є контрольним.

Аналізуючи особливості ринку цінних паперів в Україні, про які було сказано вище, можна сказати, що в цей час невисока активність на фондовому ринку пов'язана не тільки з невеликою кількістю, але і відсутністю надійних і високоліквідних цінних паперів. Аналізуючи ситуацію, що склалася,  стає очевидним, з одного боку, невиконання такими емітентами своїх зобов'язань, наприклад виплати обіцяних дивідендів або термінів їх виплати, а з іншого -  періодична гра на пониження курсової вартості, скупівля емітентом своїх паперів, іноді виплата дивідендів, знов падіння курсу і далі по старому сценарію. Торговці при роботі з паперами таких емітентів стараються максимально скоротити час обороту і віддають перевагу роботі з невеликими пакетами з метою мінімізації ризику.

У результаті створюється враження найбільш активного обігу і популярності на ринку України саме подібних паперів, що є далеко не позитивною характеристикою, і за результатами аналізу найбільш ліквідними є цінні папери цих емітентів з їх представницькою формою і штучним напруженням курсу. Однак, якщо прослідкувати зміну ліквідності (як приклад взяти АТ  "ОЛБІ-Україна", АТ  "Різноекспорт-інвест" і ІФ  "Нові ініціативи") навіть за невеликий період часу (див. таблицю), можна помітити, що падіння ліквідності цінних паперів АТ  "ОЛБІ-Україна" зупинилося після чергової обіцянки виплати дивіденди в серпні, а ліквідність цінних паперів АТ  "Різноекспорт-інвест" знизилася після чергової виплати, що спостерігалося вже не раз. Стрибки ліквідності цінних паперів ІФ  "Нові ініціативи" пояснюються періодично зростаючим інтересом населення завдяки добре організованій рекламній компанії в засобах масової інформації і активній скупівлі сертифікатів цього емітента, що має непогану репутацію.

Як вже згадувалося, серед найбільш  популярних на ринку найбільш надійними є цінні папери НБ  "Україна" і АТ "Укрречфлот". У цих структурах добре налагоджена робота по переоформленню своїх акцій, що мають іменну форму, що істотно впливає на частоту операцій з ними.

Отже, загалом становлення і розвиток ринку цінних паперів в Україні має однозначну спекулятивну тенденцію, однак з виходом на нього акцій промислових підприємств він почне набирати іншого вигляду і у нього з'являться інші пріоритети. Багато  дилерів припинили роботу зі спекулятивними цінними паперами, а інвестиції в цінні папери приватизованих підприємств використовують для участі в діяльності підприємств з подальшим можливим отриманням довгострокового прибутку від зростання курсової вартості.

.§2. Вплив НБУ на РЦП

кщо поглянути на досвід США і розвинених країн Західної Європи, то видно, що національні банки цих країн (в США -Федеральна Резервна Система) відіграють одну з ведучих ролей на місцевих ринках цінних паперів. В Україні ж НБУ приділяє недостатньо уваги ролі ринку цінних паперів в поліпшенні економічної ситуації, що склалася.

Так, наприклад, залишається не до кінця відрегульованим питання необхідності отримання ліцензії Національного банку України на придбання цінних паперів українських підприємств іноземними інвесторами. Оскільки цінні папери українських підприємств  є валютними цінностями, то їх придбання тим чи іншим чином може бути віднесене до валютних операцій. Як правило, проведення таких операцій вимагає генеральної або індивідуальної ліцензії Національного банку України, за винятком деяких операцій, визначених декретом Кабінету міністрів України  "Про режим валютного регулювання і валютного контролю". У цей же час Національний банк України ніяк не обмежував можливість придбання акцій українських підприємств іноземними інвесторами як на повторному ринку, так і при створенні підприємств з іноземними інвестиціями.

Крім того, що НБУ, як було сказано вище, приділяє недостатньо уваги ринку цінних паперів, він використовує цей ринок в своїх суто особистих інтересах, а ніяк не в інтересах народу. Так, наприклад, перший аукціон по державних цінних паперах (облігаціх) готувався в поспіху - про його проведення повідомили менш ніж за тиждень. Термін цей був дуже короткий навіть для Нацбанку. Довелося відсунути аукціон ще на три дні. Ніяких паперів не надрукували, інструкцію по оподаткуванню не написали. До кінця не було ясно, які ж кошти можуть направляти на аукціон комерційні банки - вільні чи з нерозподіленого прибутку. Крім комерційних банків інші юридичні особи на аукціон не допускалися. НБУ вирішив не ризикувати, обмеживши коло учасників лише своїми підопічними. Досить ясно пояснив вагомість аукціону Віктор Ющенко, сказавши, що він стане, швидше, політичною акцією, свідченням функціонування фінансового ринку в Україні.

Зрозуміло, було зроблене все, щоб аукціон вдався.

І тут ми підійшли, мабуть, до найбільш інтригуючої події, пов'язаної з першим випуском держоблігацій 1995 року на третьому аукціоні по дорозміщенні 5000 тисяч облігацій, що відбувся 18 квітня. Його короткі підсумки : розміщені всі 5000 облігацій по середній ціні 125,29 млн. крб.

Виходить, за тиждень, що пройшов після другого аукціону, номінальна ставка по облігаціях впала відразу на 35,5%,  тоді як за місяць між першими і старими торгами її падіння становило всього 32%. Дивно, чи не так? До того ж ніяких додаткових заходів для підвищення попиту на держпапері ніхто не робив.

Незважаючи на запевнення Нацбанку в тому, що правила гри неухильно дотримувалися, в душі банкірів все ж закрався сумнів в чесності головного гравця. Судіть самі: кількість учасників не збільшилася, а навпаки скоротилася з 35 до 32 банків. Менше було подано і заявок. Так що попит істотно не змінився. Відштовхуючись від ціни минулого аукціону, можна було прогнозувати ціну відсікання в районі 101 млн. крб.,  що, ймовірно, і зробили багато  учасників. Однак Віталій Мігашко стверджує, що 90% заявок було подано з ціною від 122 до 126 млн. крб.,  хоча максимальна ціна, вказана в заявках - 126 млн. крб. Насторожує інший факт: чому об'єм продажу по неконкурентних заявках (тобто по середньозважений ціні) раптом виріс до 65% від загального об'єму (при 20-30% на попередніх аукціонах)? Адже частка неконкурентних заявок серед загального числа поданих істотно не змінилася, становивши всього 18,8%. Для  "розбору польотів" цікаво було знати об'єм попиту по неконкурентних заявках, однак в довідці НБУ його чомусь немає.

Проте, залишимо банкірів і їх часті спори з НБУ поки збоку,  і звернемо свої погляди на фондовий ринок. Як вплинув на нього випуск держоблігацій ? Відповідь, схоже, одна – ніяк. І головна причина – по старому не відрегульований механізм обігу облігацій на повторному ринку (і в цьому провина НБУ). Хоч ще в кінці березня Віктор Ющенко з японських островів обіцяв, що через місяць цей механізм буде розроблений і впроваджений. Правда, НБУ не бачить проблем з перереєстрацією , коли хоча б один з учасників операції добирається до тимчасового депозитарія Нацбанку. Але клієнтів  ця єдина умова мало влаштовує. Якщо комерційні банки готові діяти під чесне слово НБУ, то іншим юридичним особам цього явно мало. По-перше, потрібно чітко визначити умови оподаткування операцій з облігаціями. По-друге, папери повинні стати по-справжньому представницькими. Поки ж всі рахунки депо, на яких зберігаються облігації, доступні Нацбанку, доти електронний вигляд облігацій не дуже узгоджуватиметься з принципами представницького ЦП. По-третє, не заважало б зменшити термін обігу паперів, ввести уніфікований договір купівлі-продажу і т.д і т.п.

У результаті, поки що безболісно проходять операції купівлі-продажу облігацій лише між банками, трохи гірше – між банком і його клієнтами, і зовсім важко – між клієнтами різних банків. Для приверненння інтересу до облігацій Приватбанк, наприклад, гарантує умови викупу облігацій в обов'язковому порядку з нарахуванням 35 грн. за кожний день. Простому торговцеві практично нічого не залишається. До речі, за достовірним даними, НБУ відмовився від допомоги торговців ЦП в розробці механізму обігу облігацій на позабіржовому ринку, залишаючи це право лише за УФБ, яка, як завжди,  "тягне ковдру на себе".

І все ж, незважаючи на всі нестачі вітчизняної практики в області держпаперів (що є в принципі основною діяльністю НБУ в ім'я держави),  перспективи цього ринку величезні. Інтерес до них з боку інвесторів (не тільки банків) величезний. Важливість покриття дефіциту бюджету неемісійним шляхом також незаперечна. Мабуть, найбільшим прихильником держпаперів з боку держави буде НБУ. Адже одна справа займатися їх розміщенням, отримуючи від цього проценти, і зовсім інше - надавати уряду безповоротні кредити.

Загальний обсяг емісії ЦП в Україні у 1993р. Становив 11 млн.грн.,у 1994 – 286,3 млн. грн., в 1995 – 749 млн. грн., в 1996 –  4727,9 млн. грн. А в цілому за 1993–1996 рр. Було емітовано ЦП на суму 5774,2 млн. грн.

Загальна вартість цінних паперів в Україні на початок 1996 р. становила 1994,57 млн. грн., а на початок  1997 р.–5103,861 млн. грн. Таким чином, лише за минулий рік загальна вартість ЦП в Україні зросла в 2,6 раза.

 Валова виручка від випуску держоблігацій    в  1995  році  прогнозувалася  в  районі  250 млн. грн.,   а чиста – 170 млн. грн. На 1994 рік валова виручка становила 10 млн. 113 тис. грн.,  які необхідно було погасити 29 грудня 1995 року. НБУ, розуміючи, що розмістити таку суму навіть для нього – неабияка задача, доводиться викладати чергові козирі.

По-перше,  повним ходом велася робота по створенню спеціального депозитарія НБУ для роботи з держпаперами. Велася не ким-небудь, а фахівцями з Федеральної Резервної Системи США. Надалі аналогічні депозитарії були створені і в комерційних банках. Кошти для цього виділили США . По-друге, після її створення в обіг вишли, нарешті, більш " короткі" облігації з терміном погашення 3 і 6 місяців. Приблизно з 250 млн. грн. на частку девятимісячних доведеться біля 80 млн. грн.,  шестимісячних - 90 млн. грн.,  залишок складуть тримісячні облігації. Розміщення буде проводиться по схемі:  "три тижні - торги, четверта - погашення". Частина коштів від останнього аукціону буде резервуватися Нацбанком для погашення попередніх траншей у разі відсутності грошей у Мінфіну. По-третє, після створення депозитарія , нарешті, запрацював повторний ринок. Почалась ця робота намічений у вересні-жовтні 1995 р. Сьогодні ведеться робота по наданню податкових пільг при роботі з облігаціями на повторному ринку. (Поки Мінюстиція відмовила в цьому).

Будуть вирішені неясності в питаннях сплати держмита - чи повинен сплачувати його учасник аукціону по первинному розміщенню держпаперів. (Відповідь Віталія Мігашка на це питання була проста -  "НБУ держмита не платить".) Схоже, близькі до здійснення надії банкірів на те, що держоблігації можуть враховуватися як обов'язкові резерви в Нацбанку. Принаймні,  сьогодні коефіцієнт ризику по них знижений з 0,5 до 0,2.

Якщо всі перераховані вище заходи НБУ вдасться впровадити в життя, то це істотно полегшить йому роботу на ринку цінних паперів. Однак, цим далеко не вдасться вичерпати проблеми, які виникають практично кожний раз, коли НБУ намагається впливати на поліпшення економіки України за допомогою ринку цінних паперів або, гірше того , не намагається. Все це виникає, з одного боку,  через некомпетентність в цих питаннях фахівців з НБУ, а з іншого боку, і це  головне – через їх небажання використати ринок цінних паперів в Україні в повній мірі на благо народу.

§3. Перспективи становлення і розвитку РЦП в Україні

а початок 1996 року ринок цінних паперів в Україні мав вже чотирирічну історію. Звичайно, в історичному аспекті термін досить короткий, але за основними характеристиками ( як кількісним,  так і якісним)  український фондовий ринок в основному сформувався. Причому створювався він буквально на пустому місці,  оскільки обіг облігацій внутрішньої позики колишнього СРСР, за які, до речі, правонаступники СРСР, в тому числі і Україна так до кінця  і не розрахувалися, ринком цінних паперів в повному розумінні цього слова назвати ніяк не можна.

Серцем, ядром національного ринку цінних паперів з самого початку його формування була і сьогодні залишається Українська фондова біржа, заснована і зареєстрована Кабінетом Міністрів України восени 1991 року. За ці роки біржа сформувала поширену мережу регіональних центрів, філіалів і брокерських контор, які функціонують у всіх областях України. При біржі створений Центральний депозитарій цінних паперів і введена в дію система їх електронного обігу. Все більший розмах набирають біржові торги акціями, облігаціями, векселями, похідними від цінних паперів – опціонами і ф'ючерсами.

2 серпня 1995 року Українську фондову біржу відвідав Президент України Л.Д. Кучма, який дав високу оцінку діяльності біржі, її технічній оснащеності і кадровому потенціалу, можливостям УФБ в реформуванні економіки, проведенні приватизації в нашій країні. Президент України висловив думку, що Українській фондовій біржі потрібно надати статус національної.

Розширяється позабіржовий ринок цінних паперів. Зараз в Україні працює більше 1000 фінансових посередників, які займаються фондовими операціями. Це – банки, інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, торговці цінними паперами.

Безперервно росте кількість емітентів цінних паперів і об'єми їх емісії. Якщо в 1992-94 роках цінні папери в основному випускали фінансово-кредитні інститути, то характерною ознакою 1995 року було вже те, що збільшувалася питома вага емітентів-промислових підприємств. Це результат поглиблення приватизаційних процесів. Таку тенденцію українського фондового ринку, яка буде мати місце і розширятися в цьому році, потрібно сприймати як позитивну. У минулому році були випущені перші державні облігації, з'явилися муніципальні цінні папери.

Так дуже коротко можна визначити основні межі нинішнього положення фондового ринку України.                  

У той же час подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних чинників. Основні з них це:

·     криза української економіки, високий рівень інфляції, відсутність твердої національної грошової одиниці;

·     невідповідність окремих елементів вітчизняного фондового ринку стандартам Міжнародної організації з стандартизації;

·     не вирішено проблеми перереєстрації і надання гарантій щодо доставки ЦП;

·     немає механізму "поставки проти платежу", внаслідок чого левова частка угод здійснюється на умовах передоплати або передпоставки;

·     не реалізовані функції Державної комісії з ЦП і ФР;

·     нерозвиненість вторинного ринку;

·     відсутність належної інфраструктури;

·     невизначеність правового забезпечення механізмів котирування ЦП;

·     відсутність заборони на спекуляції на різниці курсів ЦП однієї емісії в різних регіонах;

·     невизначеність статусу біржового контракту як документа;

·     відсутність стандартів і технічного забезпечення повідомлень про укладену угоду між торговельними системами та ін. інститутами ринку.

·     відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку і розвитку властивих йому реальних процесів (як приклад можна пригадати ситуацію, яка склалася з трастами і іншими фінансовими посередниками);

·     недостатність державного регулювання національного ринку цінних паперів;

·     слаборозвиненість первинного  ринку цінних паперів, невелика кількість операцій з похідними від цінних паперів;

·     відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовір'я населення і його психологічна непідготовленість до операцій на фондовому ринку;

·     убогість більшої частини населення, його низька купівельна спроможність, яка заважає появі масового приватного інвестора;

·     відсутність гарантій держави по захисту грошових заощаджень населення, в тому числі і в цінних паперах.

Вихід України з кризи, стабілізація економічного становища, підвищення добробуту людей неможливі без розвиненого ринку цінних паперів. А для цього потрібно виконати ряд невідкладних справ.

Передусім потрібно прискорити процеси приватизації, шляхом корпоратизації і акціонування приватної власності. У лютому 1995 року Президент України видав Указ  "Про участь Української фондової біржі в приватизаційних процесах", відповідно до якого державні пакети акцій відкритих акціонерних товариств, які створені в процесі приватизації можуть продаватися  за грошові кошти на УФБ і її філіалах. Аукціонний продаж таких акцій, який почався тільки  в червні, засвідчив його високу ефективність. Ціна продажу окремих акцій перевищувала номінал в 38 - 40 разів, хоч далеко не всі акції, які виставлялися на аукціонах, мали достатню інвестиційну привабливість. Загалом за 1995 рік на УФБ  і її філіалах продано біля 8 млн. цінних паперів. Для порівняння скажемо, що їх кількість в 1992 році становила 68 штук, в 1993 році – 1,4 млн.,  в 1994 році – 2,7 млн.

Національні фондові ринки світу все більше інтернаціоналізуються. Це цілком природньо, адже капітал взагалі має інтернаціональний характер і вільно переміщається в ті країни і регіони, де його обіг дає найбільший приріст. Це стосується і обігу капіталу у вигляді цінних паперів. Проблема обігу в Україні цінних паперів іноземних компаній не вирішена передусім на законодавчому рівні. Тут повинні бути прийняті державні нормативно-правові акти для розв'язання цих принципових питань котирування і обігу в нашій країні: хто дає на це дозвіл, по яких критеріях і ін. Одночасно необхідно визначитися і з суворо технічними питаннями: перевезення (перевід) цінних паперів за кордон, механізм виплати дивідендів, валюта, за яку продаються  цінні папери і в якій виплачуються дивіденди та ін.

Що стосується виходу на світові ринки цінних паперів українських компаній, то тут знову ж таки постають питання законодавчого характеру. Але є і інші. Серед них – конкурентоздатність наших цінних паперів. Природно, що на Заході будуть цікавитися тільки акціями високоприбуткових і перспективних компаній. У нас же таких поки ще дуже мало. Наприклад, в кінці минулого року в Україні з допомогою УФБ зареєстроване представництво однієї з найбільших в Німеччині маклерських фірм  "Балль-Майєр і Шульц". Воно відразу включилося в торги на Українській фондовій біржі, але інтерес виявляє тільки до акцій "АТ  Укрречфлот", акції інших приватизованих підприємств його не цікавлять.

Українська фондова біржа багато що робить для закладення основ інтеграції національного ринку цінних паперів в Європейські та світові ринки. Досить пригадати співпрацю з  Організацією французьких бірж і Національним депозитарієм Франції, яка дала можливість в короткі терміни створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію систему  електронного обігу цінних паперів. Плідною є спільна робота з Організацією сприяння розвитку фондових і фінансових ринків Східної і Центральної Європи (Німеччина), Об'єднанням німецьких фондових бірж (німецька фірма АГ) і Франкфуртською фондовою біржею. За допомогою німецьких фахівців у Києві на базі УФБ проведена серія з 5 семінарів з питань фондового ринку, декілька груп українських фахівців пройшли стажування у Франкфурті - на - Майні.

Ділові відносини встановилися між УФБ  і керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чикагської, Торонтської, Афінської, Будапештської, Пражської, Варшавської, Братіславської, Литовської, Російськими фондовими біржами, встановлені контакти з Токийською і Корейською біржами. Ця співпраця сьогодні більше носить характер інформаційного обміну, що,  звичайно, важливо, адже це, насамперед,  обмін досвідом. Але найважливішим є і те, що створена основа для багатоаспектної спільної роботи і ділової інтеграції. І цей обмін досвідом, мабуть, можна виділити як головне, на що варто спиратися (враховуючи особливості нашої економіки) при подальшому розвитку ринку цінних паперів в Україні.

Висновок

ьогодні ринок цінних паперів України перебуває на початковій стадії розвитку. При цьому є значний потенціал як з боку професійних учасників ринку, так і з боку інвесторів.

Позитивну роль в розвитку ринку відіграють:

·     факт появи на ньому акцій приватизованих промислових підприємств, завдяки чому збільшується об'єм кількості "предмета діяльності", тобто цінних паперів;

·     значна зміна спекулятивної спрямованості фондового ринку за рахунок активізації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів;

·     перспективи створення інституту незалежних реєстраторів, що значно полегшить процес переоформлення іменних цінних паперів, збільшить швидкість їх обороту і значною мірою зрівняє права акціонерів;

·     наявність кваліфікованих професійних учасників ринку цінних паперів;

·     вдосконалення законодавства, яке регулює діяльність фондового ринку України.

Безумовно, регулювання відносин на ринку цінних паперів потребує довершеної нормативно-правової  бази. Однак, говорити про останню поки що не доводиться. В принципі, саме це є основою недоліків, які існують на сьогоднішній день на ринку цінних паперів в Україні, серед яких можна виділити наступні:

а)  все ще не отримала логічного завершення розробка правового забезпечення формування національного ринку цінних паперів. Концепція фондового ринку України витримала в Верховній Раді України лише перше читання;

б)  до створення достовірно цивілізованих інвестиційних інститутів, покликаних виконувати посередницькі функції між емітентами і покупцями цінних паперів –  "дистанції величезного розміру". Фактично незадіяними або задіяними надто мало в цій найважливішій справі залишаються банки, система казначейства і валютна біржа. Ситуація посилюється і підірваною, в зв'язку з несумлінною (якщо не сказати більше) діяльністю, репутацією великої кількості фінансових посередників.

в) в Україні поки що відсутня чітка система гарантій розміщення цінних паперів як для вітчизняних так і для іноземних фізичних і юридичних осіб. У Росії ж попередня робота в цій сфері вже почалася. Першим кроком, зокрема,  стали переговори між Деном Макгиверном,  віце-президентом Merrill Lynch International Ltd  – найбільшого світового гаранта розміщення акцій і облігацій, і керівником управління цінних паперів Центрального банку РФ Андрієм Козловим. Крім того, в Україні існує і певний ризик крадіжки, втрати або підробки цінних паперів;

г)  питання про лімітування купівлі окремих видів цінних паперів в Україні (на відміну від Росії, де ліміт купівлі державних короткострокових зобов'язань для фірм-нерезидентів становить 10%) поки що не ставиться;

д)  поки що не врегульоване питання про присутність на національному ринку цінних паперів фірм-нерезидентів як самостійних фінансових партнерів;

е)  не доведена  до логічного завершення і технічна сторона справи. Так, внаслідок вибіркового обстеження стану ринку цінних паперів в Україні, проведеного в минулому році управлінням статистики України спільно з статистичними управліннями Дніпропетровської, Донецької, Закарпатської, Львівської, Полтавської, Харківської областей і м. Києва, встановлено, що тільки 76% цінних паперів були надруковані з всіма необхідними реквізитами, включаючи захист.

є)  розвиток національного ринку цінних паперів багато в чому стримується все ще неадекватною сприйнятливістю населення. Навіть в Росії гроші в цінні папери (акції і облігації) вкладають лише 2% жителів Москви і 3% жителів Санкт-Петербургу,  ще меншу активність виявляють наші співгромадяни.

ж)  нормальне функціонування ринку цінних паперів затруднюється істотною недостачею достовірної і докладної інформації. Разом з тим, недосконалість інформаційного забезпечення зумовлена ще і відсутністю належної стандартизації обліку цінних паперів відповідно до  міжнародних стандартів. І, нарешті, на національному ринку цінних паперів поки ще не знайдене оптимальне співвідношення біржового і позабіржового готівкового і безготівкового оборотів.

Так що нарівні з позитивними сторонами функціонування ринку цінних паперів в Україні на даному етапі можна, в той же час, "схопитися за голову", дивлячись на недоліки. І поки вони не будуть врегульовані законом з одного боку, і не налагоджені до автоматизму за допомогою ринку і конкуренції (що ми бачимо в розвинених капіталістичних країнах), з іншого боку, то залишається лише мріяти про поліпшення ситуації в даному питанні. А це можливе лише при одночасному налагодженні економіки України у всіх її сферах без виключення. І лише після цього ринок цінних паперів зможе адекватно і органічно влитися в налагоджену економіку.

Список  літератури

1. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" 1992 р.

2. Тарасенко Про "Замітки до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" // Голос України" 5 червня 1992 р.

3. Закон України "Про банки і банківську діяльність"   1992р. 

4.  Закон України "Про обмеження монополізму і забезпечення вільної конкуренції в підприємницькій діяльності"//"Голос України" 2 травня

1992 р.

5. Орлів В. "Все про фондову біржу" М. 1993 р.

6. Драчов З. "Фондові ринки США" М. 1994 р.

7. Альохін Би. "Ринок цінних паперів" М. 1992 р.

8. Агроскін В. "Що таке фондова біржа"      М. 1993 р.

9. Данилов Ю. "Фондові біржі"//"Біржові відомості"   1991 р.    № 6         

10. Мусатов В. "Фондова біржа"//"Питання Економіки"   1992 р. № 7.

11. Якубов А. "Біржі і їх роль в ринковій економіці" М. 1993 р.

12. Окуньов В. "Керівництво по біржових операціях" М. 1992 р.

13. Рубін Ю. "Товарні і фондові біржі"   М. 1993 р.                                                

14.  Маслов З. "Уроки ринку цінних паперів 1993 р."   //"Фінансова газета" 1995 р.

 15. Павленко А., Пастухів А., Войчак А. "Концепція і організаційно-економічні принципи розвитку національного ринку України"//"Економіка України" № 3 1996 р.    

16. Аптекар З., Чумаченко Н. "Комплексне дослідження функціонування бірж на ринку України"//"Економіка України" № 12 1995 р.

17. Єщенко З. "Біржа: проблеми і функції"//"Економіка України" № 3 1995р.   

18. Кейнс Д. "Загальна теорія зайнятості і грошей"

19. Мочерний З."Основи економічної теорії"

20. Макконел Д., Брю З. "Економікс"

21. Дмитро Кошовий  "До чого ж хочеться, братики, в ДКО з урядом гратися."//"Фінансова Україна" № 23 від 8 червня  1996р.

22. Оськольський В.В.  "Реалії і перспективи ринку цінних паперів в Україні."//"Вісник Національного банку України"     № 1, 1997 р.

23. А. Баронський  "Ринок цінних паперів в Україні."  //"Фінансова Україна" 22 червня 1997 р.