§2. Римська сім'я. Агнатське і когнатське споріднення

Ставлення держави до сім'ї виявлялося в юридичному формулю­ванні особистої влади глави сімейства (pater familias — домовла­дика). Тільки домовладика був повноправним громадянином Риму, всі інші члени сім'ї перебували під його владою і були підвладними (особами чужого права). Термін familia (сім'я) означав не тільки колектив людей (дружина домовладики, діти, інші родичі), а й усю сукупність майна, рабів, худоби та інші матеріальні ресурси цього колективу. Це об'єднання засновувалося не на правовій спорідне­ності його членів, а на владі домовладики. Хто підпадав під цю владу, той був членом сім'ї і родичем. Влада домовладики спочатку на­зивалася manus і об'єднувала всі елементи сім'ї в одне ціле, але поступово ця влада диференціювалася законодавством і зрештою була поділена на manus mariti (влада над дружиною), patria potestas (влада над дітьми) та dominica potestas (влада над рабами).

Отже, споріднення у давньоримському праві затверджувалося не за кров'ю і походженням, а фактом спільного проживання і базувалося

ЗО

на підпорядкуванні владі домовладики. Це було так зване агнатське споріднення {agnatus — народжений після), в якому всі підкорялися владі одного домовладики і вважалися родичами, тобто агнатами. Кровний зв'язок не мав правового значення. Агнатське споріднення визнавалося тільки по чоловічій лінії, оскільки йшлося про підпоряд­кування владі батька сімейства. Споріднення агнатів розрізнялося за лініями і ступенями. Агнати одного спільного предка були родичами по боковій лінії (наприклад брат і сестра, дядько й племінники), а послідовно один від одного — родичами по прямій лінії (прадід — дід — батько — син і т. д.). Ступінь споріднення по прямій лінії виз­начався числом народжень, що утворювали це споріднення (син — агнат батька першого ступеня, внук — агнат другого ступеня). Ступінь споріднення по батьковій лінії також обчислювався кіль­кістю народжень від спільного предка. Так, брат і сестра — агнати другого ступеня, оскільки їх розділяє одне народження від спіль­ного предка.

Зміни у римському суспільстві, розвиток продуктивних сил активі­зують цивільний обіг, зростання приватної власності, що призводить до зародження нової, когнатськоїсім'ї (cognatus — народжені разом). Когнатське (кровне) споріднення — природне споріднення, тобто безпосереднє походження одного від другого — спільного батька або прабатька. Когнатська сім'я незалежно від факту спільного про­живання і праці була союзом кровних родичів, що походять від спільного предка. Агнатське споріднення було правовим відношенням і могло змінюватись, когнатське ж споріднення є спорідненням природним і постійним. Кровне споріднення і тепер покладено в основу сімейно-правових відносин. Воно також визначається за лініями і ступенями споріднення. Розрізняють дві лінії — пряму і бокову. Пряма поділяється на висхідну і низхідну. Якщо родичі походять послідовно один від одного (батько, син, внук, правнук) — це родичі по прямій лінії. Родичі по прямій лінії, від яких походить конкретна особа, називаються родичами по прямій висхідній лінії (батько, дід, прадід тощо). Родичі, що походять від цієї конкретної особи, становлять пряму низхідну лінію (діти, внуки, правнуки). Родичі, які походять від одного спільного предка, є родичами по боковій лінії (брат — сестра, дядько — племінник).

Близькість або ступінь споріднення по прямій і боковій лініях визначалися числом народжень між тими особами, між якими бажано було з'ясувати ступінь споріднення. Наприклад, батько і син пере­бувають в першому ступені споріднення, брат і сестра в другому. Бокові родичі, які мали спільного батька і матір, називались повно-рідними. Повнорідні брати і сестри називалися в Римі germani, брати і сестри, які мають спільного батька, називалися єдинокров­ними, а тільки спільну матір — єдиноутробними. Якщо ж у них різні батьки і різні матері, вони не знаходяться в кровному спорід­нені і називаються зведеними.

Від родинної спорідненості слід відрізняти свояцтво. Свояцтво — це відносини між чоловіком і родичами жінки, і, навпаки, між жінкою та родичами чоловіка, а також між родинами жінки і чоловіка.

31

Цей підрахунок мав особливе значення для цивільного законо­давства у двох аспектах. По-перше, наявність ближчого ступеня споріднення усувала від спадкування за законом більш віддалених родичів. По-друге, ступінь споріднення мав важливе значення при вступі у шлюб — пряме споріднення повністю виключало можли­вість шлюбу, бокове — робило неможливими шлюби між родичами до шостого ступеня спорідненості.