§6. Опіка та піклування

Опікою є турбота і представництво, встановлені правом для таких людей, які не можуть належним чином потурбуватися про свою особу і майно. У римлян не існувало принципової відмінності між опікою і піклуванням. Опіка призначалася над недієздатними особами, і опікун мав право від імені підопічних укладати всі правочини.

Опікунська влада як влада сімейна, встановлювалася і в інтересах тих осіб, які були позбавлені сімейного піклування. Опіка встанов­лювалася над малолітніми обох статей і над жінками будь-якого віку.

Інститут піклування з'явився пізніше. Розрізняли такі види пік­лування:

над душевнохворими;

над марнотратцями;

над неповнолітніми, які не досягай 25 років;

над особами, які у зв'язку з фізичними дефектами (глухота,

німота, сліпота та ін.) потребують захисників;

над деяким майном, що призначалося до певного часу

(піклування над майном спадкоємця, який ще не народився; над

майном особи, яка потрапила у полон та ін.).

Опіка та піклування встановлювалися за заповітом, законом і розпорядженням влади.

38