§1. Поняття і система речових прав

У цивільному праві одним з найважливіших завдань є розподіл майнових благ, насамперед речей, якими володіє те чи інше сус­пільство, між окремими особами. Речі є або можуть бути предметом юридичного панування особи.

Сукупність правових норм, які надають суб'єкту права в осо­бистих інтересах постійно і безпосередньо, повністю або частково юридично панувати над будь-якою річчю, називається речовим правом. Оскільки речове право має об'єктом річ, матеріальний пред­мет, а на річ може посягнути кожний, воно і захищається позовом проти будь-якого порушника права. Тому речове право користується абсолютним захистом — actio in rem (тобто проти будь-якого порушника).

Римські юристи класичного періоду виявили групи правових норм, які регулюють такі речово-правові відносини.

1.             Норми права, які регулюють майнові відносини протягом

життя людини:

а)             норми права, які надають конкретним особам право вико­

ристовувати в своїх інтересах деякі речі (право власності, право на

чужі речі);

б)            норми права, які надають окремим особам право вимагати

від інших осіб вчинення конкретних дій (зобов'язальне право).

2.             Норми права, які регулюють майнові відносини, пов'язані

зі смертю суб'єкта (спадкове право). Отже, речове право за змістом

і обсягом поділяється на:

а)             право власності;

б)            право на чужі речі:

право обмеженого користування чужою річчю (сервітути);

право розпорядження чужою річчю (заставне право).

3.             Спадкове право.

§2. Поняття і класифікація речей

Природна система речових прав розкривається через поняття res (річ).

Річ — це частина природи, все одно, живої чи неживої, ізольова­ної просторово або фізично, або невіддільна від інших частин при­роди і яка є предметом юридичного панування особи.

Римський юрист Гай проводив класифікацію речей таким чином: "... головний поділ речей зводиться до двох категорій, а саме: одні речі є речами божого права, другі — людського права".

Речі, які відносились до речей божого права, поділялися на святі і релігійні. Визнання того, що річ належить божеству, позбавляло

39

її здатності бути об'єктом особистої власності і такі речі вилучалися з обігу.

Речі святі: речі, присвячені богам (res sacrae), храми і алтарі тощо, а також речі, що перебувають під заступництвом богів — міські стіни міста Риму.

Речі релігійні (res religiosae) — кладовища, могили тощо.

Гай: "Речі, що відносяться до людського права, поділяються на публічні й приватні".

Публічні речі — це речі, суб'єктом права на які є римський народ. Вони поділялися на кілька категорій залежно від їх функцій:

речі загального (громадського) користування, які використо­

вуються членами суспільства для своєї користі і для розвитку сус­

пільного життя громадян (річки, моря, порти, дороги, громадські

стадіони, бібліотеки тощо);

речі, які слугують специфічним цілям держави і які вилучені

з безпосереднього користування громадян (казна, військове спо­

рядження, тюрми, фортеці та ін.);

речі, які є предметом комерційної діяльності держави (дер­

жавний земельний фонд, державні раби тощо).

Гай: "Приватні речі — це ті, що належать окремим людям". При­ватні речі — це ті, якими члени суспільства володіють як приватні особи.

Найважливішим і суто римським розмежуванням речей на окремі види є їх поділ на манципні та неманципні (res mancipi et res mancipi).

До манципних речей римляни відносили землю, рабів, робочу худобу і земельні сервітути — найважливіші і найцінніші речі в господарстві.

Неманципні речі — усі інші речі.

Різниця між цими групами речей полягала у способі відчуження.

Неманципні речі відчужувалися шляхом простої передачі — tra-ditio, в той час як для відчуження манципних речей вимагалося виконання певних ритуальних дій в урочистій обстановці в присут­ності свідків.

Поділ речей на манципні та неманципні зберігався до початку імперії.

Рухомі і нерухомі (res mobiles, res immobiles). Рухомі речі — це речі, які могли змінити своє положення в просторі без зменшення своєї цінності і пошкоджень (тварини, раби, домашній скарб тощо).

Нерухомі речі — це речі, які при переміщенні в просторі втра­чають свою цінність (земля, будинки, ліс).

Споживні і неспоживні. Споживні речі — це ті речі, які в процесі їх використання втрачають свої споживні якості повністю або час­тково (продукти харчування, корм для тварин, будівельні матері­али тощо).

Неспоживні речі — це речі, які при використанні їх не за призна­ченням втрачають свою початкову суть (землі, будівлі, одяг).

Тілесні і безтілесні. Тілесні речі — це ті речі, які ми бачимо й відчуваємо, речі, що мають матеріальну субстанцію (земля, худоба, будинок тощо).

40

Безтілесні — це речі, які існують у нашій уяві, абстрактні речі. Це навіть не речі, а швидше права (право спадкування, сервітути, право вимоги тощо).

Подільні і неподільні речі. Подільні речі — це ті речі, які не змінюють свого господарського призначення в результаті їх поділу (земельні ділянки тощо). Гай: "Кожна окрема їх частина являє собою попередню тільки в зменшеному обсязі".

Неподільні речі — з правової точки зору це ті речі, які в результаті їх поділу втрачають своє призначення, цілісність (раб, тварина тощо).

Головні і приладдя. Головна річ визначається як частина речі, яка містить у собі ознаки цілої речі.

Приладдя — це ті складові головної речі, які здійснюють госпо­дарське призначення, бо знаходяться в залежності від головної речі (наприклад музикальний інструмент та футляр до нього).

Індивідуальні і родові. Індивідуальні речі — це ті речі, які цінні своєю індивідуальністю, речі унікальні, єдині у своєму роді (скуль­птури, картини тощо).

Родові речі — це речі, цінність яких визначається за їх родом і кількістю, яких в природі існує багато.

Безхазяйні речі (нічийні) і речі, які знаходяться в правовому володінні. Безхазяйні речі — це ті речі, які на цей час нікому не належать і належати не можуть (звір в лісі, риба в морі, птахи у небі).

Речі в правовому володінні — це речі, які мають конкретного гос­подаря.

Речі, які знаходяться в обігу, виключені з обігу чи обмежені в користуванні. Речі, які знаходяться в обігу — це ті речі, які можуть належати кожному.

Речі, які виключені з обігу — це ті, які не можуть бути предметом цивільно-правових угод (речі, які є державною власністю).

Речі, які обмежені у цивільному обігу — це ліки, зброя.

Виокремлюють також заборонені речі — ті, які державою заборо­нені у цивільному обігу (книги про магію, отрути).

Прості, змістовні, збиральні речі. Прості речі — речі, елементи яких не мають самостійної суті, речі, створені з єдиного матеріалу (раб, тварина, дорогоцінне каміння).

Змістовні речі — функціонально-конкретні одиниці, які об'єд­нують у собі самостійні частини (будівля).

Збиральні — речі, що складаються з предметів, які утримують свою індивідуальність, але сприймаються як складові одного цілого (театр, комерційне підприємство, хор).

Плоди, продукція, доходи. Плоди — продукти органічного розвитку, як живі (тварина), так і неживі речі (врожай).

Продукція — все те, що отримано в результаті виборного вико­ристання речі (продукти, приладдя тварин).

Доходи — плоди, які ми отримуємо з речі в результаті юридичних угод (цивільні плоди). Дохід — це грошове надходження від речі.

41