3.3. Припинення діяльності підприємства

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх ви­дів визначені ст. 59 Господарського кодексу України. У разі банк­рутства підприємства правовідносини припинення його діяльно-сті регулюються Законом України «Про відновлення платоспроможно­сті боржника або визнання його банкрутом».

Припинення діяльності підприємства здійснюється шляхом:

ф реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення);

Ф ліквідації:

а) за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господа­рювання чи їх правонаступників;

52

Тема 3. Правове становище підприємств

б)            у зв'язку із закінченням строку, на який воно створювалося, чи

у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

в)             за рішенням суду;

г)             у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

д)             у разі скасування його державної реєстрації у випадках, перед­

бачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє підприємство ста­тусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з Єдиного державного реєстру. Підприємство вважається ліквідованим з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження лікві­даційного балансу.

Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником майна суб'єкта господарювання чи його представниками.

Орган, який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господа­рювання, встановлює порядок та визначає строки проведення лік­відації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж 2 місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквіда­цію підприємства, вміщує у спеціальному додатку до газети «Урядо­вий кур'єр» та/або офіційному друкованому виданні органу держав­ної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнахо­дженням суб'єкта господарювання повідомлення про його лі­квідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а яв­них (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства, яке ліквіду­ється, та виявлення вимог кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарю­вання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який при­значив ліквідаційну комісію.

Претензії кредиторів до підприємства, що ліквідується, задоволь­няються з майна цього суб'єкта, якщо інше не передбачено Госпо­дарським кодексом України та іншими законами. Однак майна для

53

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

задоволення претензій усіх кредиторів може не вистачити (презумп­ція недостатності майна), тому діє загальне правило черговості задо­волення боргів підприємством-боржником, що ліквідується.

Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначають­ся відповідно до закону.

Так, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ) передба­чена така черговість задоволення вимог кредиторів платоспромо­жної юридичної особи:

у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шко­ди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використан­ня результатів його інтелектуальної, творчої діяльності;

у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимога однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта гос­подарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний термін після одержання повід­омлення про повне або часткове відхилення претензії не зве­рнуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задово­ленні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.