9.1. Державний захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання

Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб 'єктів гос­

подарювання. Кожний суб'єкт господарювання відповідно до Госпо­

дарського кодексу України та Господарського процесуального кодек­

су України має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права

і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом:

ф визнання наявності або відсутності прав;

ф визнання повністю або частково недійсними актів органів дер-

/       жавної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших

j      суб'єктів, що суперечать законодавству, зачіпають права та законні

|.      інтереси суб'єкта господарювання;

?              Ф визнання недійсними господарських угод;

і,              Ф відновлення становища, яке існувало до порушення прав та

(*',,      законних інтересів суб'єктів господарювання;

*■ *        Ф припинення дій, що порушують право або створюють загрозу

його порушення;

Ф присудження до виконання обов'язку в натурі; ф відшкодування збитків; ф застосування штрафних санкцій; ф застосування оперативно-господарських санкцій; ф застосування адміністративно-господарських санкцій; ф установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; ф іншими способами, передбаченими законом. Державні гарантії прав та інтересів суб'єктів господарювання можна розділити на:

117

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

загальні — держава гарантує суб'єктам господарювання незалеж­но від обраних ними організаційно-правових форм господарської діяльності і форм власності однакові права і створює рівні можливо­сті для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, ін­формаційних, природних та інших ресурсів;

майнові — держава шляхом прийняття відповідного законодавст­ва, створення спеціальних структур гарантує недоторканість майна і забезпечує захист права власності (згідно зі ст. 13 Консти­туції України).

Порядок і форми захисту прав суб'єктів господарювання визна­чаються насамперед нормами Господарського процесуального ко­дексу України (далі — ГПКУ), відповідно до якого господарські спо­ри вирішуються в порядку позовного провадження, а справи про ба­нкрутство — також з урахуванням особливостей, передбачених За­коном України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 р.

Спори вирішуються на підставі Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів України, міжнародних договорів і угод, згода на обов'язковість застосування яких надана Верхов-ною Радою України.

Особливу увагу законодавець приділяє захисту права власності, оскільки власність є основою існування й діяльності підприємців і підприємств будь-яких організаційно-правових форм. Передбачені чинним законодавством способи захисту права власності прийнято поділяти на:

речово-правові — спрямовані на захист від безпосереднього не­правомірного впливу будь-яких інших осіб. Одним із них є витре­бування власником майна з чужого незаконного володіння {вінди­кація). Позивачем у справі буде власник, із володіння якого майно вибуло без його відома.

Власник може також подати в суд негаторний позов (позов про усунення будь-яких порушень його права власності, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням володіння). Підставою для негаторного позову є порушення, що перешкоджають власникові здійснювати свої права користування й розпорядження майном. При цьому, хоча майно і не вибуває з володіння власника, використовува­ти його за призначенням власник не має можливості;

118

Тема 9 Правовий захист прав і законній: інтересів суб'єктів господарювання

зобов'язально-правові — застосовуються, якщо є зобов'язальні, зокрема договірні відносини між власником і особою, яка необгрун­товано утримує майно (наприклад, коли орендар не повертає орен-додавцеві-власникові його майно по закінченні терміну дого­вору оренди).

У процесі господарювання між підприємствами, підприємцями, державними й іншими органами виникають, здійснюються і припи­няються численні господарські відносини, які іноді супроводжують­ся розбіжностями — господарськими спорами.

Більшість спорів передається на вирішення до господарського суду без досудового врегулювання.