8.6. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство

Ліквідація — припинення діяльності суб'єкта підприємницької ді­яльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здій­снення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу майна банкрута.

Це завершальна процедура, і вийти з неї можна лише через ми­рову угоду. Процедура ліквідації відкривається у разі:

<§> коли комітет кредиторів клопоче про уведення такої процедури;

^ коли результати санації виявилися незадовільними;

Ф коли суд застосовує спрощені процедури банкрутства;

<^ банкрутства громадян — суб'єктів підприємницької діяльності.

Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати 12 місяців. При необхідності суд може продовжити цей термін на 6 місяців.

Етапи ліквідаційної процедури:

уведення процедури;

виявлення та оцінка ліквідаційної маси;

реалізація майна боржника;

задоволення вимог кредиторів;

затвердження звіту ліквідатора.

Протягом 5 днів з дня винесення постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом ліквідатор зобов'язаний подати в офіційний друкований орган інформацію про визнання боржника банкрутом. У місячний термін з дня публікації поточні кредитори повинні звернутися до суду із заявою своїх претензій до боржника.

З прийняттям постанови про визнання банкрутом підприємство набуває нового правового статусу - статусу банкрута. Підприємни­цька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного

112

Тема 8, Правове регулювання банкрутства

циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання усіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), від­сотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю.

Черговість спрямування коштів, одержаних від продажу майна банкрута, на задоволення вимог кредиторів встановлена сх 31 За­кону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою:

у першу чергу задовольняються вимоги, забезпечені заставою, ви­плати вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі, а також витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в гос­подарському суді та роботою ліквідаційної комісії;

у другу чергу — вимоги, що виникли із зобов'язань банкрута перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком повернення вне­сків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства), зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здо­ров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у поряд­ку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також вимоги гро-мадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єк­тів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довіри­телів (вкладників);

у третю чергу — вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язко­вих платежів);

у четверту чергу — вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі й вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у проце­дурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації борж­ника;

у п 'яту чергу — вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

далі по черзі задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надхо­дження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повно­го задоволення вимог попередньої черги.

113

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банк­рута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задо­вольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному креди­торові однієї черги.

Вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними. Так само вважаються погашеними вимоги, не визнані госпо­дарським судом, не заявлені взагалі та не задоволені за недо­статністю майна.

Завершальним етапом процедури ліквідації є затвердження гос­подарським судом звіту ліквідатора, що є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Якщо після завершення ліквідаційної процедури в юридичної осо­би — банкрута не залишилося майна, то суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Якщо майна банкрута ви­стачило для задоволення вимог кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів і може здійснювати підприємницьку діяльність.