8.1. Основні поняття законодавства про банкрутство

Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підпри­ємств регулюється гл. 23 Господарського кодексу України. Поря­док і умови визнання суб'єктів підприємницької діяльності банк­рутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює Закон України «Про банкрутство» від 14.05.1992 p., що нині діє в редакції від 30.06.1999 р. і називається «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Неспроможність суб'єкта підприємництва — це нездатність суб 'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною гро­мадою або державою не інакше як через відновлення його плато­спроможності.

Банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити ви­знані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування лік-відаційної процедури.

Боржник — суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов 'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом 3-х місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях прова­дження у справі про банкрутство, банкрутом — після того, як госпо­дарський суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом.

Кредитори неплатоспроможних боржників є суб'єкти, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов'язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повніс­тю або частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо не-

105

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

платоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутст­во та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори — кредитори за вимогами до боржника, які ви­никли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Суб'єктом банкрутства може бути лише суб'єкт підприємни­цької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні під­приємства, а також відокремлені структурні підрозділи господар­ської організації.