7.7. Припинення господарських зобов'язань

Згідно зі ст. 202 Господарського кодексу України, гл. 50 Цивільно­го кодексу України загальними умовами припинення господарських зобов'язань є:

виконання, проведене належним чином;

передача боржником кредиторові відступного (грошей, іншо­

го майна тощо);

зарахування зустрічних однорідних вимог;

за згодою сторін (зокрема, угодою про заміну одного зобов'я­

зання іншим між тими самими сторонами — новацією);

прощення боргу;

поєднання боржника і кредитора в одній особі;

через неможливість виконання (у разі виникнення обставин,

за які жодна з його сторін не відповідає, — непереборна сила, смерть

чи ліквідація сторони у зобов'язанні);

в інших випадках.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розір­вання або визнання недійсним згідно з рішенням суду.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України госпо­дарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчи­нене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспі­льства, або укладене учасниками господарських відносин з пору­шенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціаль­ної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або частково.

Недійсною може бути визнана також нікчемна умова господар­ського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умо­вами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сто­рони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів ідоговорів приєднання, що:

98

Тема 7. Господарсько-Ооговірт зобов 'язання. Господарсько-правова відповюапьність

ф виключають або обмежують відповідальність виробника про­дукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобо­в'язану сторону певних обов'язків;

ф допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку ви­конавця або односторонню зміну виконавцем умов договору;

ф вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропор­ційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Якщо господарське зобов'язання визнане недійсним як таке, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і су­спільства, то за наявності наміру в обох сторін — у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все, що було одержане ними за зобов'язанням. У разі наявності наміру лише в однієї з сторін усе одержане нею має бути повернене другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід дер­жави (одностороння реституція).

Уразі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобо­в'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі — від­шкодувати його вартість грошима (двостороння реституція).