12.2. Правове регулювання кредитних відносин

Процес акумуляції і перерозподілу тимчасово вільних ресур­сів здійснюється за допомогою кредитів. З економічних позицій кредит можна охарактеризувати як суспільні відносини між креди­тором і позичальником з приводу зворотного руху вартості, в яких відбувається передача кредитором позиченої вартості позича­льникові на засадах зворотності й в інтересах суспільних потреб.

Кредитні правовідносини - це врегульовані нормами права само­стійного виду відносини, що виникають при перерозподілі матеріа­льних фондів між учасниками майнового обороту з приводу надання коштів або товарно-матеріальних цінностей на певний строк або з відстрочкою платежу на умовах зворотності і платності у вигляді від­сотків по кредиту.

Вимоги до форми і порядку укладення (зміни, розірвання) креди­тних договорів передбачені ст. 6 Закону України «Про фінансові по­слуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. Відповідно до ст. 345 Господарського кодексу України кредитний договір укладається між позичальником і кредитором у письмовій формі. У ньому визначаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобо­в'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов 'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення

152

Тема 12 Правове регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

кредиту. Кредитний договір не може змінюватися в односторонньо­му порядку.

Порядок укладення і вимоги до договорів банківського кредиту закріплені в Господарському кодексі України, Положенні НБУ «Про кредитування», затвердженому постановою Правління НБУ від 28.09.1995 р. № 246. Для одержання кредиту позичальник надає в банк клопотання (заявку), установчі документи, довідки банків про залишки коштів на рахунках і наявність заборгованості по креди­тах, техніко-економічне обґрунтування потреби в кредиті і джерелах його погашення.

Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб 'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспро­можність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.

Договір банківського кредиту є консенсуальним і двосторонньо зобов'язуючим.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути юридичні і фізичні особи. Кредитор - це суб'єкт кредитних відносин, який надає кре­дити позичальнику у тимчасове користування. Позичальни­ками є юридичні і фізичні особи, які відчувають недостачу власних коштів і отримали у тимчасове користування грошові кош­ти на умовах зворотності, платності, строковості.

Об'єкт кредитування властивий усім формам і видам кре­диту — витрати, потреби, кредитування яких не заборонене законом.

Виділяють такі форми кредиту:

товарний кредит — це кредит, наданий одним суб'єктом господа­рювання іншому на договірній основі в речовій формі за рахунок тимчасово вільних ресурсів на умовах зворотності, терміновості і платності, як правило, у вигляді відстрочки платежів.

У Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» то­варний кредит визначається як передача товару у власність на умо­вах відстрочки кінцевого розрахунку на певний строк і під відсоток;

кредиту грошовій формі - це кредит, наданий, як правило, креди­тною установою на договірній основі наявними або безготівковими коштами на умовах зворотності, терміновості і платності. У законах

153

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фі­нансових послуг», «Про оподаткування прибутку підприємств» кре­диту грошовій формі, як виключна функція банків і небанківських кредитних установ (ломбардів, кредитних спілок та ін.), називаєть­ся фінансовим кредитом.

Згідно з п. 2 Положення НБУ «Про кредитування» існують такі види кредитів: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний, споживчий тощо.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати визначену суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження терміну бор­гу, що надано в обмін на зобов'язання боржника повернути забор­гованість і сплатити відсотки із суми заборгованості.

Згідно з п. 13 Положення НБУ «Про кредитування» жоден із вида­них кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банку. Зага­льний розмір виданих кредитів не може перевищувати восьмикратно­го розміру власних коштів банку. Відповідно до п. 21 зазначеного По­ложення забороняється надання кредитів на покриття збитків госпо­дарської діяльності позичальника, а також на формування й збіль­шення статутного фонду банків та інших господарських товариств.

Комерційний кредит— це товарна форма кредиту. Учасники креди­тних відносин при комерційному кредиті регулюють свої господар­ські відносини і можуть створювати платіжні засоби у вигляді вексе­лів — зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін.

Комерційний кредит може оформлюватися за допомогою векселя або укладення договору.

Лізинговий кредит - це відносини між суб'єктами лізингу, які ви­никають у разі оренди майна і супроводжуються укладенням лізин­гової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту.

Іпотечний кредит — особливий вид економічних відносин з приво­ду надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компа­нії, а також комерційні банки.

Споживчий кредит - кредит, який надається фізичним осо­бам —резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.

154

Тема 12 Правова регулювання банківської діяльності та кредитно-розрахункових відносин

Розмір кредиту визначається, виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, а також в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною осо­бою та сумою її поточнихдоходів, за винятком обов'язкових платежів.

Бланковий кредит — це кредит, що надається банком тільки в ме­жах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів за­безпечення - тільки під зобов'язання повернути кредит) із засто­суванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений ав­торитет у банківських колах.

Консорціумний кредит — такий вид кредиту, що надається пози­чальнику банківським консорціумом шляхом:

а)             акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з пода­

льшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б)            гарантування загальної суми кредиту провідним банком або гру­

пою банків;

в)             зміни гарантованих банками-учасниками квот кредитних ре­

сурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консо-

рціумній операції.

Овердрафт — банк зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти в кредит шляхом оплати з поточного рахунка позича­льника розрахункових документів на суму, що перевищує залишок власних коштів позичальника на рахунку, у межах ліміту, визначе­ного кредитним договором.

Контокорентний кредит - такий вид кредиту, при якому банк бере на себе оплату всіх поточних зобов'язань клієнта незалежно від за­лишку на поточному рахунку протягом визначеного терміну і врахо­вує свої вимоги до клієнта на спеціальному рахунку. Погашенню підлягає сума, обчислена в результаті заліку взаємних вимог банку й клієнта на визначену дату. На відміну від овердрафту при контоко­рентному кредиті протягом обумовленого сторонами терміну не від­бувається нарахування плати за кожен одиничний випадок переви­трати суми залишку на рахунку

Форфейтинг — кредитування експортера шляхом купівлі зі зниж­кою спеціалізованою фірмою-форфейтером векселів, виданих (акцептованих) імпортером. Форфейтер приймає на себе комерцій­ний ризик, пов'язаний з неплатоспроможністю імпортера. Особ-ливість форфейтинга полягає в тому, що при купівлі векселя

155

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

дисконт є визначеною сумою і протягом усього терміну кредиту­вання не змінюється, незважаючи на зміну кредитних процентних ставок на ринку капіталів.