15.1. Правові засади стандартизації та сертифікації продукції

Проблемі якості продукції, виконання робіт, надання послуг приділяється значна увага, бо досягнення успіхів соціально-еконо­мічного характеру можливе лише завдяки реалізації політики з нале­жного забезпечення потреб.

Якість — найбільш об'єктивний, узагальнюючий показник науко­вого, технічного, економічного, соціального і суспільного прогресу.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за до­триманням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р. трактує якість продукціїяк сукупність властивостей, що відображають безпеку, новизну, довговічність, на­дійність, економічність, ергономічність, естетичність, екологічність продукції і т. ін., що надають їй здатності задовольняти споживача відповідно до її призначення.

Основними формами державного регулювання якості є органі­заційна (контроль якості), економічна і правова (стандартизація, сертифікація, ліцензування і система забезпечення єдності вимі­рювань).

Стандарт — це зразок, модель, еталон, прийнятий за вихідний, для зіставлення з ним інших подібних об'єктів.

Стандарт може бути розроблений як на матеріальні предмети, так і на об 'єкти різного нематеріального характеру.

Як нормативно-технічний документ стандарт установлює комп­лекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджується компетентним органом.

173

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Система стандартизації спрямована на забезпечення:

^> реалізації єдиної технічної політики в сфері стандартизації, сер­тифікації і метрології;

<t> захисту інтересів споживачів і держави з питань безпеки проду­кції для життя, здоров'я, майна громадян, охорони навколишнього природного середовища;

^ взаємозамінності і сумісності продукції, її уніфікації;

^ економії усіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економіч-них показників виробництва та ін.

Застосування стандартів є обов'язковим для:

<§> суб'єктів господарювання, якщо на стандарти є поси­лання в нормативно-правових актах, угодах;

^ виробника (чи постачальника) продукції, якщо він склав де­кларацію про відповідність продукції певним стандартам чи засто­сував позначення цих стандартів у її маркуванні;

ф виробника (чи постачальника), якщо його продукцію сертифі-ковано щодо вимог стандартів.

Правові й організаційні основи стандартизації встановлені За­коном України «Про стандартизацію» від 17.05.2001 р. і Декретом КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.1993 р.

Нормативними документами з стандартизації є: Державні стан­дарти України (до них прирівнюються державні будівельні норми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної і со­ціальної інформації); галузеві стандарти; технічні умови; стандарти підприємств; кодекс усталеної практики.

Державні стандарти України та правила їх використання на тери­торії України встановлює Державний комітет України з стандар-ти-зації, метрології і сертифікації.

Державні стандарти розробляються на:

організаційно-методичні і загальнотехнічні об'єкти (науково-

технічна термінологія, класифікація і кодування техніко-економіч­

ної та соціологічної інформації, технічна документація, організа­

ція робіт з метрології, достовірні довідкові дані про властивості

матеріалів і речовин);

вироби загальномашинобудівного використання (підшипники,

інструменти, деталі кріплення тощо);

продукцію для населення і народного господарства та ін.

174

Тема 15 Правові основи забезпечення якості продукції та захисту прав споживачів

Державні стандарти містять обов'язкові (забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян, охорону навколиш­нього природного середовища; вимоги техніки безпеки і гігієни пра­ці; вимоги і положення, що забезпечують вірогідність і єдність вимі­рювань) і рекомендаціійні вимоги.

Галузеві стандарти розробляються у випадку відсутності Дер-жав-них стандартів або при необхідності встановлення більш ви­соких вимог, ніж ті, які містяться в Державних стандартах. Обов'я­зкові вимоги галузевих стандартів виконуються суб'єктами, що входять у сферу управління органу, який їх затвердив.

Технічні умови містять вимоги, що регулюють відносини між по­стачальником і споживачем продукції.

Стандарти підприємств розробляються і використовуються тіль­ки на конкретному підприємстві, виходячи з необхідності їх засто­сування.

Правові основи державного контролю і нагляду за дотриманням суб'єктами господарських відносин обов'язкових вимог державних стандартів установлені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил та від­повідальність за їх порушення» від 08.04.1993 р.

Згідно зі ст. З цього Декрету об'єктами державного нагляду є:

Ф продукція виробничо-технічного призначення, товари народ­ного споживання, продукція тваринництва і рослинництва, продук­ти харчування, у тому числі продукція, що пройшла сертифікацію на відповідність стандартам, нормам і правилам;

Ф продукція імпортна — на відповідність діючим в Україні стан­дартам, нормам і правилам, щодо безпеки для життя і здоров'я лю­дей, їх майна, навколишнього середовища тощо.

Для здійснення державного нагляду державні інспектори Держс­тандарту України мають право:

здійснювати вільний доступ у виробничі й службові приміщення;

одержувати необхідні відомості та матеріали;

добирати зразки продукції для перевірки на відповідність її ста­

ндартам, нормам і правилам;

4)забороняти випуск, збереження, транспортування, використан­ня (експлуатацію), реалізацію продукції, у тому числі імпортної, з порушеннями стандартів, норм і правил;

175

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

забороняти випуск і реалізацію продукції, що підлягає обов'яз­

ковій сертифікації, але яка її не пройшла у встановлений термін;

давати обов'язкові для виконання розпорядження про усунення

порушень стандартів, норм і правил;

складати протоколи про адміністративні правопорушення в

сфері стандартизації, метрології, якості продукції;

направляти матеріали в органи прокуратури для вирішення

питань про притягання до кримінальної відповідальності осіб,

винних у порушенні стандартів, норм і правил тощо.

Відповідно до визначення Міжнародної організації з стандарти­зації сертифікація відповідності є дією, що засвідчує за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб (або послуга) відповідає певному стандарту або іншому нормативно-тех­нічному документу.

Метою сертифікаціїпродукції (послуг, робіт) є:

<§► запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя і здоро­в'я громадян, їхмайнаі навколишнього природного середовища;

<§> сприяння споживачам у виборі продукції;

^> створення умов для участі суб'єктів господарювання в міжна­родному економічному, науково-технічному співробітництві і між­народній торгівлі.

В Україні сертифікація продукції підрозділяється на обов'язкову (проводять акредитовані випробні лабораторії) і добровільну (само-сертифікація, сертифікація третьою стороною).