§ 3. Імпорт (експорт) товарів посередниками

На виконання зовнішньоторговельних угод, укладених посередниками-резидентами (комісіонерами та повіреними) в інтересах замовників-резидентів (комітентів і довірителів) в Україну імпортується значна кількість товарів. Реалізація цих угод забезпечується посередницькими послугами на основі договорів доручення та комісії відповідно до вимог Цивільного та Митного кодексів України, інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 359 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням іншої сторони (комітента) за винагороду укласти одну або кілька угод від свого імені за рахунок комітента. Себто, торговельний контракт з іноземним партнером укладається від імені комісіонера, але право власності на товари, що імпортуються чи експортуються за цим контрактом, до нього не переходить. Власником товарів од моменту передачі їх іноземним контрагентом (чи до моменту передачі іноземному контрагентові) є комітент. Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Тобто, стороною зовнішньоторговельного контракту, укладеного за участю повіреного, залишається власник товарів. Отже, посередники не набувають права власності на вказаний товар.

Стаття 46 Митного кодексу України зазначає, що декларування товарів здійснюється безпосередньо власником або на підставі договору іншими підприємствами, допущеними митницею до декларування. Отже, в разі імпорту товарів в Україну за зовнішньоторговельними договорами (контрактами), укладеними за участю посередників (комісіонерів та повірених), декларування товарів без додаткових повноважень на це мають право здійснювати власники таких товарів (комітент і довіритель). Посередники, які не набувають права

168

власності на товари, що імпортуються, можуть декларувати такі товари, наприклад, як митні брокери за наявності відповідних повноважень.