§ 2. Особисті відносини між подружжям за національним правом

Тільки належно оформлений шлюб породжує взаємні права та обов'язки між подружжям. Шлюбно-сімейні відносини поділяються на особисті та майнові. Особистим відносинам у законодавстві держав відводиться менше уваги, ніж майновим, адже в багатьох правових системах діє принцип невтручання в суто особисті справи подружжя.

Переважна частина особистих відносин між подружжям регулюється звичаями, нормами моралі, шлюбним договором (контрактом). Законодавство обмежується тільки регулюванням питань вибору прізвища подружжя, їх обов'язку сумісного проживання, досягнення повноліття на час реєстрації шлюбу, права анулювати шлюбний договір (контракт), укладений між подружжям.

196

У законодавстві правових систем "сім'ї континентального права" здебільшого проголошується принцип рівності подружжя у шлюбі. Так, у Франції подружжя спільно здійснює моральне керівництво сім'єю та піклується про її матеріальне забезпечення. Воно повинно дбати про виховання дітей та готувати їхнє майбутнє (ст. 213 Цивільного кодексу Франції в редакції від 4 червня 1970 р.). На рівність чоловіка й жінки стосовно особистих прав вказують також і ст. З та 4 КпШС України.

Особистим правом є можливість вибору місця проживання подружжя за взаємною згодою (наприклад, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу Франції в редакції від 11 липня 1975 p.). Дружина має право взяти прізвище чоловіка чи зберегти своє дошлюбне. Норми про це містить сучасне законодавство Австрії, Іспанії, Італії, України, ФРН та інших держав. До особистих прав подружжя належить також право на вибір занять, професії (ст. 21 КпШС України). Але законодавство держав по-різному уточнює його. Наприклад, КпШС України вказує на вільний вибір занять; Цивільний звід Німеччини (ст. 1356) — на вибір, який повинен враховувати вимоги іншого подружжя та сімейні обставини.

Дещо по-іншому регламентуються особисті відносини подружжя в державах "сім'ї загального права". Тут принцип рівності чоловіка й жінки в сімейних відносинах не отримав законодавчого закріплення і не сформульований судовою практикою. У нормах, що стосуються прав дружини, вказується на рівність прав заміжніх і незаміжніх жінок, на усунення "неправоздатності" заміжніх, але не про надання їм таких самих прав, як і чоловікам.

У державах зазначеної "сім'ї" особисті відносини подружжя ще й досі характеризуються привілейованою роллю особистого імені чоловіка (Англія; США; Канада, за винятком її провінції Онтаріо). Виявом привілейованої ролі особистості чоловіка є "консорціум", тобто обов'язок спільного подружнього життя з можливим спільним веденням господарства тощо. Поняття "консорціуму" охоплює й право дружини мати прізвище чоловіка та її обов'язок слідувати за чоловіком, проживати в обраному ним місці. Порушення дружиною останнього може стати підставою для звернення до суду з позовом Про розлучення. Загалом вичерпної регламентації "консорціуму" у джерелах права не існує. У практиці судів згаданих держав до 1970 р. недотримання "консорціуму" могло потягнути заявления чоловіком позову з вимогою відновлення подружнього проживання. За останні 20 років значення цього інституту в шлюбно-сімейних відносинах істотно зменшилось.

197