ПЕРЕДМОВА

Державне управління — надзвичайно важлива сфера реалізації державної влади. За своїм змістом воно органічно поєднано з виконавчої гілкою державної влади.

Останнім часом рівень організуючого впливу виконавчої влади на суспільні процеси не задовольняв потреби динамічного розвитку громадянського суспільства, енергійного формування цивілізованого соціально-економічного укладу та демократичної, соціальної, правової держави. За останні роки не вдалося досягти такого рівня організації виконавчої влади, який властивий функціонально ефективній і структурно злагодженій системі.

Сьогодні вихід нашого суспільства із системної кризи потребує такої організації виконавчої влади, яка б забезпечувала істотне підвищення дієвості державного управління. Досягти такого становища неможливо без широкого використання наукових підходів до реформування всіх основних інститутів державного управління. Саме цього бракує нині в ході підготовки і проведення в Україні радикальної адміністративної реформи.

Тому необхідним є суттєве поглиблення досліджень управлінської проблематики, а в межах юридичних наук — особливо її організаційно-правових аспектів. Зокрема, більшої теоретичної уваги потребує аналіз суспільної сутності державного управління і управлінського змісту виконавчої влади, характеру співвідношення і взаємодії виконавчої влади з іншими гілками державної влади, розмежування державного управління і місцевого самоврядування, забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності апарату державного управління.

Великого прикладного значення набуває проблематика, пов'язана з якісним покращенням організації та діяльності системи органів виконавчої влади, визначенням структурно-функціональних засад побудови цієї системи, шляхів оптимізації розмежування компетенції та відповідальності органів виконавчої влади як по «вертикалі», так і по «горизонталі», тенденцій трансформації змісту, функціонування та форм правового регулювання державної служби, а також системи контролю у сфері державного управління.

Необхідною умовою ефективного вирішення проблем державного управління є обгрунтування напрямків реформування адміністративного законодавства, що передбачає запровадження: пріоритетності законодавчої регламентації прав, обов'язків та порядку діяльності органів виконавчої влади; відповідальності органів виконавчої влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед громадянами, права яких було порушено, та обов'язкового відшкодування заподіяних цим громадянам збитків; можливості оскарження громадянами зазначених порушень як в межах системи органів виконавчої влади, так і судовим шляхом, використовуючи механізми так званої адміністративної юстиції.

Значної уваги заслуговує проблематика, пов'язана з виявленням особливостей державного управління в окремих сферах суспільного розвитку. Зокрема, в сучасних умовах надзвичайно актуальне значення має розкриття місця і ролі державного управління у вирішенні завдань економічного зростання, у сферах соціально-культурного будівництва, з питань національної безпеки країни та ін.

Зважаючи на важливість зазначених проблем, усі вони тією чи іншою мірою висвітлюються в цьому навчальному посібнику. Він є першим в українській науково-пізнавальній літературі виданням, в якому систематично викладені основні аспекти державного управління як окремої навчальної дисципліни.

Оскільки провідне місце у дослідженнях державного управління належить галузям юридичної науки, насамперед науці адміністративного права, яка тісно взаємодіє в цьому напрямку з теорією державного управління, у навчальному посібнику переважний акцент зроблено на організаційно-правових особливостях розглядуваної проблематики. При цьому характерною рисою видання є те, що в ньому представлені матеріали учених, багато з яких займають провідні позиції у вітчизняній державно-правовій науці. Навчальний посібник підготовлено авторським колективом:

В.Б. Авер'янов, докт. юрид. наук, проф. (керівник авторського колективу) — передмова, гл. І, §§ 1,3; гл. II, § 1; гл. III, § 2; гл. IV, §§ 1,2,3; гл. V;

гл. X, §§ 1,4; В.В. Цвєтков, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАН України

— гл. І, § 2; Є.Б. Кубко, докт. юрид. наук — гл. І, § 4; С.П. Кисіль, канд. юрид.'наук — гл. II, § 2; Л.Т. Кривенко, докт. юрид. наук — гл. II, § 3;

В.В. Копєйчиков, докт. юрид. наук, проф., В.С. Шилінгов, канд. юрид. наук, доц. — гл. III, §§ 1,3; О.Д. Крупчан, канд. юрид. наук, доц. — гл. IV, § 4;

М.П. Орзих, докт. юрид. наук, проф. — гл. VI, § 1; В.М. Кампо, канд. юрид. наук, доц. — гл. VI, § 2; | Є.Я. Кравець,) канд. юрид. наук, доц. — гл. VII, § 2;

гл. XI, § 4; С.Д. Дубенко, канд. юрид. наук, доц. — гл. VII, § 1; Ю.П. Битяк, канд. юрид. наук, проф. — гл. VII, § 3; О.Ю. Оболенський, канд. техн. наук, доц. — гл. VII, § 4; О.Ф. Андрійко, канд. юрид. наук, доц. — гл. VIII, §§ 1,2,3; В.С. Стефанюк — гл. VIII, § 4; В.Л. Наумов, канд. юрид. наук, доц.

— гл. IX, § 1; Р.А. Калюжний, докт. юрид. наук, проф. — гл. IX, § 2;

Т.А. Костецька, канд. юрид. наук, доц. — гл. IX, § 3; Є.В. Додін, докт. юрид. наук, проф. — гл. X, § 2; І.П. Голосніченко, докт. юрид. наук, проф. — гл. X, § 3; В.Ф. Опришко, докт. юрид. наук, проф., чл.-кор. НАН України, В.П. Нагребельний, канд. юрид. наук, доц., А.В. Омельченко, канд. юрид. наук, доц. — гл. XI, § 1; С.В. Ківалов, докт. юрид. наук, проф. — гл. XI, § 2;

Б.А. Пережняк, канд. юрид. наук, доц. — гл. XI, § 3; В.М. Шаповал, докт. юрид. наук, проф. — гл. XII; Д.М. Диновський, канд. пед. наук, доц. — додаток 1.

Допоміжну науково-технічну роботу здійснила Я.Г. Назарина.