§ 4. Черговість задоволення претензій кредиторів

Грошові кошти, виручені від продажу майна банкрута, направляються на задоволення претензій кредиторів.

По-перше, задовольняються вимоги, забезпечені заставою; здійснюється виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети; покриваються витрати, пов'язані з виробництвом справи про банкрутство в арбітражному суді, роботою ліквідаційної комісії, функціонуванням розпорядника майна.

По-друге, задовольняються вимоги, що виникли по зобов'язаннях банкрута перед працівниками під-приємства-банкрута (за винятком повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства).

По-третє, задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

По-четверте, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли по зобов'язаннях у процедурі розпорядження майном боржника або в процедурі санації боржника.

По-п'яте, задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу в статутний фонд підприємства.

Після задоволення претензій у зазначеній послідовності погашаються всі інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок засобів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. У випадку недостатності майна для повного задоволення усіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно належному кожному кредиторові сумі.

Вимоги, пред'явлені після закінчення терміну, установленого для їхньої подачі, не розглядаються, і відповідні борги вважаються погашеними.

>>>312>>>

Якщо після задоволення усіх вимог кредиторів у боржника не залишилося майна, то господарський суд виносить рішення про ліквідацію юридичної особи — банкрута. Якщо майно залишилося, то боржник вважається вільним від боргів і продовжує свою підприємницьку діяльність.

Основна мета банкрутства — не ліквідація підприємства, а задоволення вимог кредиторів через визнання боржника банкрутом. Тобто банкрутство не є самоціллю, а тільки засобом для позбавлення боргів.

Деякі підприємці з порушенням вимог чинного законодавства намагаються скористатися цим інструментом з метою ухилення від повернення розтрачених, а іноді і прихованих грошей, як державі, так і підприємцям. У випадках, коли несумлінний підприємець оголошує себе банкрутом з метою приховати незаконну витрату грошей не за призначенням, у тому числі їхнє розкрадання, з метою ліквідувати, реорганізувати або приватизувати суб'єкт підприємницької діяльності зі зміною форм власності, це є фіктивним банкрутством, що тягне за собою кримінальну відповідальність.

Передбачено кримінальну відповідальність також за навмисне приховування банкрутства, суть якого полягає в наданні кредиторові недостовірної інформації про стан суб'єкта підприємництва, що свідчать про його заможність виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, тобто приховання фінансової неплатоспроможності.

Питання для засвоєння матеріалу:

1.  За яких умов кредитор має право звернутися із заявою про порушення справи про банкрутство?

2.  Охарактеризуйте   співвідношення   правового   статусу боржника і банкрута.

3.   Які питання розглядаються у підготовчому засіданні суду?

4.   Які основні функції арбітражних керуючих у процедурі банкрутства і хто ними може бути?

5.  Хто такі сенатори і який їх правовий статус?

6.  В чому складається правова та економічна суть мирової угоди?

>>>313>>>

7.   Яка існує черговість задоволення вимог кредиторів?

8.  Які наслідки має банкрутство для банкрута та тих, хто має з ним певні господарські зв'язки?

9.   Який порядок використання майна банкрута, що залишилось після задоволення вимог кредиторів?

Література:

1.   Господарський кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р. — К.: Школа, 2003.

2.   Цивільний кодекс України: Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 р. — К.: Школа, 2003.

3.   Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р.

4.  Афанасьев Р. Г. Банкрутство: напрямки удосконалення ліквідаційної процедури. — К. — ВВАС України, 2000.

5.   Зуєвич А. М. Банкрутство: практика і питання.  — К. — ВВАС України, 1998, № 4.

6.  Логинов К. О банкротстве. — Бизнес, 1999, 27 сентября.

7.   Тітов М. І. Банкрутство: матеріально-правові та процесуальні аспекти. — Харків, 1997.

8.    Тітов М. І., Бондаренко В. Новий закон про банкрутство:   проблеми   застосування.   —   Право   України, 2000, № 8.

9.   Федоровський В. Що призводить до банкрутства. — Діло, 1995, № 18.

10. Щербина В. С. Господарське право. — К.: Юрінком Інтер, 2001.